автореферат и диссертация по психологии 19.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Свободное время как фактор саморазвития студента

Автореферат диссертации по теме "Свободное время как фактор саморазвития студента"

Г і и ид

Київський університет їм. Тараса Шевченка

. На правах рукопису

ЯРОВА ОЛЕКСАНДРА ГРИГОРІВНА

ВІЛЬНИЙ ЧАС ЯК ФАКТОР САМОРОЗВИТКУ СТУДЕНТА

19.00.01 — загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ

на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук

Київ — 1993

Дисертація є рукопис.

Дисертація виконана на кафедрі соціальної та педагогічної психології Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філософських наук,

доцент М. Н. КОРНЄВ,

Офіційні опоненти:

СОХАгіЬ Л. В. — член-кореспондент АН України, заслуженії!

діяч науки України, професор,

ТІТАРЕНКО Т. М. — кандидат психологічних наук, провідниі

науковий спеціаліст.

Провідна організація: Київський державний педагогічний ін сгитут іноземних мов.

Захист відбудеться « »5 ^'7^/^1993 р. в // годиі

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.068.18.19 при Київ ському університеті ім. Тараса Шевченка (252017, м. Київ, вул. Во лодимірівська, 64, ауд. ).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці уні верситету( вул. Володимірівська, 58). .

Автореферат розісланий «у/

Вчений секретар спецалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук доцент

Загальна характеристика роботи

Актуальність досліажєння."Усі найкраші плоди цівілізації випестовані на ниві дозвілля", - ця думка Робіндраната Тагора сьогодні є загально визнанною. Дійсно, вільний час став не тільки головною мірою суспільного богатства, але й однією з головних умов розвитку особистості людини. Все це набуває особливої актуальності в умовах розбудови державності незалежної України, коли суспільство переживає злами старих суспільно-політичних структур та відносин, веде пошук нових орієнтирів і шляхів вирішення нагромадженних проблем. Все це потребує зміни системи освіти та активізації творчої спрямованності особистості.

Суспільство має нагальну потребу у високодосвідчених професіоналах, які володіли б не тільки майстерністью, але й морально-інтелектуальною культурою, спроможністю здійснювати відповідальний вібір і творчо вирішувати існуючі проблеми. Найбільш цінними якостями особистості стає повсякчасна потреба в інтелектуальному зростанні, прагнення до постійного морального вдосконалення, творчості та професійної самоосвіти. Усі умови у вищій школі повинні сприяти формуванню таких якостей. Саме тому особливого значення набуває вивчення проблем вільного часу, його місця та ролі в духовному та інтелектуальному розвитку особистості. •

Необхідність аналізу діяльності особистості у сфері вільного часу обумовлена, насамперед, самою суттю цього феномену суспільного буття. Ві льний чаї' містить у собі всю різноманітність як певних форм життєдіяльності об"єктивних умов так і її суб”єктивні аспекти, внутрішні регулятори, яких є мотиви, потреби, інтереси та цінністні орієнтації, ідеали та сталі норми поведінки. На цій підставі структуру вільного часу студента слід розглядати не тільки як наслідок процесів розвитку та задоволення потреб особистості, але й як стан реалізації життєвих відносин внутрішнього психологічного потенціалу. ,

Зараз у 149 вузах України навчається понад 880 тис. студентів. Студентство залишається специфічною соціально-демографічною групою населення, якій притаманні ряд загальних соціально-психологічних особливостей. В той самий час завдання формування майбутнього фахівця, котрому притаманна широка творча індивідуальність та професійна майстерність не може бути вирішене лише шляхом оптимізації зовнішнього організаційного впливу. Його успішне віконання багато в чому залежить також від використання для процесу розвитку та саморозвитку особистості в процесі діяльності студентів у сфері вільного часу.

Вміння студента раціонально розподілити час перебування у вузі ні навчання, наукотворчу, громадську та культурно-дозвільну діяльність, є однією з найважливіших умов не тільки високої

З

працездатності, але й для його самоутверження житті, самовиявлення та реалізації особистих здібностей та накопичених знань. Актуальність дослідження вільного часу як фактору розвитку та саморозвитку особистості студента обумовлена ще рядом причин. Перш за все, такий аналіз дозволяє розкрити не тільки сутність, структуру та основні функції вільного часу в розвитку особистості, але й показати основні механізми його впливу на цей процес. По-друге, таке вивчення дає можливість визначити основні мотиваційні фактори та індивідуально-психологічні особливості поведінки студента у важливіший сфері його життєдіяльності та розвитку. По-третє, розробка даних проблем ще не знайшла адекватного відображення в науці і тільки потребує ретельного аналізу.

Вивчення особистості період культурно-дозвільної діяльності, через категорію "вільний час", дозволяє конкретизувати вивчення суті людини не тільки як сукупності сіспільних відносин, але й як суб"єкту самоактивізації, саморозвитку та самореалізації.

Ступі н ь_ р о з р о б к.ц _п р_о_б д смл- Тема вільного часу все більше виділяється як об''єкт міхсдисциплінарного дослідження. В гносеологічному та соціологічному плані досягнуті певні результати вивчення меж вільного часу, змісту, основних функцій, класифікації витрат, шляхів раціонального використання. Певні доробки відносятся до проблеми виявлення типів використання дозвілля, різноманітних видів проведення вільного часу в залежності від різних соціально-демографічних ознак. •

Існуючі наукові дослідження та підходи, що торкаються проблеми вільного часу студентів, слід розділити на декілька груп. До першої належать роботи М.Ф. Дреміна, Р.А.Золотникова, Т.СКравченка, Б.М.Курильова, Ю.І.Леонавічуса, Г.Є.Зборовського,

І.Г.Лильникова, А.В.Неценко, К.В.Шульги, Б. АСеверухіної та ін., в яких вільний час вивчається головним чином, з точки зору аналізу факторів, визначаючих бюджет часу.

До другої групи відносяться роботи В.П.Агафонова, Е.А.Васіної, С.М.іконікової, ААКозлова, Ю.С.Колеснікова, В.Т.Лісовського, М.І.Пасько, А.М. Семашко, Л.В.Сохань,

В-І.Чеснокоьа, З.В.Сікевича, М.Х.Тітми, Ф.Р.Філіпова, Г.П. Остапенко, Є.А.Якуби,К.К.Платонова та ін., присвячені проблемам виховання та формування способу життя студентства, його місця та ролі в структурі суспільства.

До третьої групи належать роїіоти, в яких досліджується особистістний аспект самовиховання, процес формування та розвитку творчої індивідуальності, який відбувається також в сфері вільного часу. Найбільший інтерес мають публікації, у яких творча діяльність постає як засіб саморозвитку, самоствердження та самореалізації особистості: С.С.Гольдентрихт, В.В.Давидов,

Г.АДавидова, Б.Є.Лобанова, В. ГІ.Овчинникова, А.А.П"янова, М.ЬРезвицький, Ф.Бароїш. 'К.Роджерс, Н.Роджерс, Т.М.Титаренко та ін.

До четвертої групи належать дослідження, в яких автори виділяють психологічні та соціально-психологічні механізми творчої діяльності, що реалізується переважно у сфері вільного часу. Виявлення та розкриття механізмів творчості дає можливість створення цілісної системи правил, прийомів та методів, свідоме використання яких дозволяє іпповнити творчими елементами всі види культурно-дозвільної діяльності. Вивченню конкретних механізмів творчої діяльності присвячені роботи Г.С.Альтшулера, В.С.Біблера, Г.Я.Буша, І.П.Калошиної, С.Ю.Стеианова, І.М.Розетта, В.А.Роменця, О.К.Тихомирова, В.Франкла та ін.

У зазначених роботах як правило висвітлювались різноманітні аспекти проблеми, що розглядається, зібрано цінний фактичний матеріал, зроблені певні узагальнення. Однак аналіз наукової літератури показує, що багато ще соціально-психологічних, особливо психологічних проблем вільного часу потребує свого поглибленного вивчення. Так, серед фахівців досі немає певної ясності навіть в питанні визначення суті вільного часу студента та його основних ознак. Існують також розбіжності у розумінні змістових меж вільного часу, структури, основних функцій, особливо у процесі формування особистості.

Відсутність ясності у вирішенні цих та інших питаннь відбивається на методиці конкретних дослідженнь вільного часу та інтерпретації отриманих даних. Таке положення подекуди веде до неможливості зіставити результати різних досліджень культурно-дозвільної діяльності студента. Залишається нез"ясованним питання про взаємозв"язок учбового та вільного часу в процесі розвитку особистості Спроби відійти від емпіричної констатації фактів у визначенні типології проведея я студентами вільного часу також доки ще не набули свого розвитку.' В сучасних умовах стає зрозумілим, що вивчення всього комплексу усіх зазначених та інших проблем дозволить реал і чувати пояснювальну та прогностичну функції вільного часу та його впливу на розвиток особистості студента.

Вільний час студента як складне багатопланове явище вивчається фахівцями різних напрямків, кожний з яких має своє значення для аналізу цих проблем. Однак, не дивлячись на досягнуті результати, цілісного, системного психологічного аналізу вільного часу як фактора саморозвитку особистості студента ще не зроблено. Особливо це стосується психології самої культурно-дозвільної діяльності. Інакше кажучи, ступінь розробленності досліджуємої проблеми не відповідає ЇЇ актуальності.

Враховуючи зростаючу актуальнім о проблеми оптимізації організації вільного часу студента, недостатню вивченність психологічного аспекту даної проблеми в дисертації робиться спроба здійснити дослідження особистістного аспекту "психологічного забезпечення" культурно-досугової діяльності і, перш за все, визначення та аналіз психологічних умов саморозвитку особистості студента.

Мета роботи полягає у теоретичному аналізі та емдірічному дослідженні факторів та механізмів, що визначають розвиток та’ саморозвиток особистості студента у сфері культурно-дозвільної діяльності

Об"єктом дослідження є вільний час студентської молоді як фактор саморозвитку особистості Б якості предмета дослідження виступає проблема зовнішніх та внутрішньо-особистістних детермінант, що візначають процес саморозвитку особистості у сфері вільного часу.

Для досягнення мети дослідження були поставленні наступні давданш: .

- провести теоретичний аналіз проблеми вільного часу студентів, розкрити його сутність, структуру та основні функції;

- розкрити типологію культурно-дозвільної діяльності та її прояв в студентському середовищі;

- виявити основні психологічні детермінанти розвитку та саморозвитку особистості студента у сфері вільного часу;

- проаналізувати особливисті саморозвитку особистості в залежності від рівня активності студентів у культурно-дозвільній діяльності.

Методолог ізи.олр._та__т£орєтігшрю_лсиойоиз______дослідження

служать фундаментальні положення і принципи психологічної науки, які знайшли відображення в роботах С.Л.Рубінштейна, К.А.Альбуханової-Славської, Б.Г.Анан"єва, Б,Ф.Ломова,Л.В.Сохань, СГ.Костюка та ін. вчених. •

Для вирішення поставлених завдань застосовувалися наступні методи: спостерех<ення, бесіда, анкетування, самооцінки, самозвіти, математична обробка даних, а також методики: "ціносної

орієнтації", "опитування самовідношення", "орієнтовочна анкета”, "опитування структури темпераменту" та ін.

Вабір£3_та__ебрі>бі<а„матеріалів,, дослідження. По-перше, для з"ясування психологічних характеристик культурно-дозвільної діяльності студентів було опитано 300 студентів вузів Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Київа, та Ужгорода. Подруге, були визначені особливості процесу саморозвитку особистості студента в залежності від рівня активності в сфері вільного часу та здійснено розподіл на групи з різним рівнем самотворчості. З цією метою було опитано 360 студентів.

Статаистична обробка матеріалу проводилась за допомогою ЕОМ з використанням процедур коррелятивного та факторного аналізу. .

Баулша_____новизна. В роботі на основі емпіричного

дослідження вільного часу студента зроблено спробу обгрунтувати організаційний взаємозв'язок процесу розвитку та саморозвитку особистості, який відбувається в сфері культурно-дозвільної діяльності. В результаті проведеного всебічного аналізу проблеми виделені та інтерпретовані основні психологічні аспекти самоактуалізації, самотворчості та саморозвитку особистості

студента у сфері вільного часу в залежності від її індивідуально-психологічних особливостей.

' Теоретична значу щість дослідження полягає в уточненні, узагальнені та подальшій розробці проблем розвитку та саморозвитку особистості як реалізації у творчій позиції провідної детермінанти процесу самотворчості та самовдосконалення, що відбувається в культурно-дозвільній діяльності.

Прянішім_____значущість дослідження полягає у з"ясуванні

закономірностей процесу самотворчості та самоактуалізації студента у сфері вільного часу, визначення впливу культуроно-дозвільної діяльності на інтелектуальний розвиток, самореалізацію особистості майбутнього фахівця. Дослідження відкриває можливості широкого практичного використання результатів роботи. Основні її результати та висновки можуть бути використані з метою вдосконалення вільного часу в вузі, підвищенню його ролі в процесі розвитку та саморозвитку особистості студента. За їх допомогою можуть бути розроблені програми використання різноманітних сидів творчості, накреслені шляхи оптимізації самотворчої активності студентів.

H.а_захііхх^іШосдхСіііа£ту[ш]_по,ішК£іи:ія:

I. Процес розвитку та саморозвитку студентів у сфері

вільного часу проходить ряд етапів, що трансформуються в цілісну, ієрархічну структуру вищим якісно новим рівнем якої виступає самовдосконалення індивідуальності. .

2. Провідною детермінантою саморозвитку служить творча позиція особистості, яка реалізується в сфері культурно-дозвільної діяльності, що характеризується спрямоваїшістю на формування гармонічної індивідуальності. Творча позиция особистості що проявляються у вільний час має цілісну, дінамічну, когннтивний, емоційний та поведінський компоненти.

3. Рівень розвитку творчої позиції особистості обумовлює якісний зміст та формально-динамічні характеристики самотворчості, яка реалізується у сфері культурно-дозвільної діяльності, при цьому творча позиція характеризуєтся Високим ступенем вираження та васмозв"язку всіх її компонентів. .

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на науково-методичній конференції "Створення сучасної концепції підготовки фахівця та проблеми управління в сфері фізичної культури і спорту" (Київ, 1992), на республіканській науково-практичній конференції "Соціальний захист молоді: стан, проблеми та шляхи вирішення" (Харків, 1993), нг міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми соціального управління в сфері фізичної культури і спорту: питання теорії та практичні завдання" (Київ, 1993).

Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедр соціальної та педагогічної психології, загальної та інженерної психології Київського університету ім. Тараса Шевченка.

ІХубдікшиї. Основні аспекти змісту дисертації відображені в трьох публікаціях. Список в кінці автореферату.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, . двох глав, заключения, викладених на сторінках друкарського тексту, включає список використаної літератури та додатків. Основний текст дисертації містить в собі о таблиць, У) .схем, Н діаграм, викладених на /07 суррінках друкованого тексту. Бібліографія містить^і0назв, з ііиху^С на іноземних мовах.

Основний зміст дисертаційного дослідження. .

У вступі обгрунтована актуальнвсть дослідження, визначені цілі та завдання роботи вказані методологічні основи, сфомульвані положення, які виносятся на захист, показані наукова новизна, теоретичне та првктичне значення дослідження, а також описані форми його апробації. ' •

В лгршіп_____главі - "Вільний час як об”єкт

психологічного дослідження" - розкривається суть вільного часу, цого структура, основні функції та особливості, що реалізуються в студентському середовищі, аналізуються теоретика методологічні передумови дослідження проблеми, показані основні психологічні детермінанти розвитку та саморозвитку студента у сфері вільного часу.

В роботі підкреслюється, що особливості психологічного дослідження проблем вільного часу здебільше пов"язано з виявленням ряду специфічних факторів та параметрів, що його визначають. Вільний час відображає псиний рівень соціально-психологічних відносин, досягнутих в суспільстві па певному етапі його економічного розвитку, а також розглядається як важливий фактор, що акумулює в собі єдність об"єктнвних та суб"єктивних явищ життя як сукупності кількісно-якісних характеристик певної діяльності людей.

Категорія вільного часу виявляється як своєрідний вузловий пункт взаємозв'язку різних за характером та спрямованністю відносин в суспільстві. Викрити цей взаємозв'язок показати місце, структуру та основні функції його, як важливого фактора розвитку особистості, підкреслюється в роботі, є однією з найважливіших завдань психології.

При визначенні функцій та соціальної суті вільного часу автор спирався на відоме марксистське положення, яке розподіляє його на два найважливіші елементи: "дозвілля" - виконуюче в значній мірі поновлюючі функції та "більш піднесена діяльність" -пов"язана з розвитком людини та розкриттям його здібностей. Вільний час спроможний перетворити людину у високоінтелектуальну особистість, яка вступає в процес виробництва, не як додаток, його агент, а як його організатор та керівник. '

к

Соціальна суть вільного часу, спрямована на роззиток особистості знаходить споє проявлення, перш за все, у вільній діяльності В свою чергу вільна діяльність стосозно до вільного часу включає: наявність часового простору, вільного від абсолютно необхідних справ; свідоме прагнення людини якось використовувати цей час, а зяідси - самостійний вибір варіанту ймовірної дії; спроможність здійснити те, іцо поставлено за мету. Найважливішою ознакою вільної діяльності с можливість вибору варіанту дій у вільний час, яких існує значно більше ніж у інших сферах життєдіяльності людини.

Автентична цінність вільного часу, підкреслюється в дисертації, закладена в його суті, оскільки він с найважливішим фактором соціальної свободи. Можливість здійснити вибір, вільно регулювати діяльність послідовністтю тих чи інших дій надає йому ТІ ЦІЛІСТНІ .'•.КОСТІ, яких немає у більшості видів життєдіяльності

І) структурі ЕІлпюго часу ду>ье багато залежить під самої особистості - від рівня її духовного (інтелектуального, емоційного) розвитку, який визначає загальну структуру запитів та потреб людніш, від її індивідуальних якостей (наприклад, активності, організованості) і т.ін.

На основі зробленого аналізу найбільш загальних, суттєвих ознак вільного часу автор формулює його визначення, як частину позаробочого часу, ідо є сферою формування та виявлення різних рівней вільної життєдіяльності безпосередньо спрямованої на всебічний та гармонійний розвиток особистості. ' .

Особливості культурно-дозвільної діяльності студентів багато в чому визначаються специфікою цієї рухомої соціально-вікової групи молоді, .якій притамаї. і певні соціально-психологічні та фізіологічні риси. З'ясування специфіки поведінки в сфері вільного часу, підкреслюється автором, повинно сприяти повному розкриттю значення цього феномену у процесі розвитку особистості. Розглядання данної проблеми слід починати із з'Ясування співвідношення загального та часткового в суті вільного часу студента.

Важливе значення набуває така ознака вільного ' часу студента, як можливість вільно змінювати заняття. Можливість обирати їх тривалість, послідовність, чередування у відповідності з індивидуальним ритмом життєдіяльності, їх взаємозаміни, сприяє розгортанню різноманітних творчих потреб, які лише частково, а то й зовсім не задовольняются в учбовій діяльності. Найбільш виразно ці проблеми реалізуються в самовираженні, самовизначенні та самореалізації студентів, в процесі випробування себе в самих різних ролях та сферах життєдіяльності

На підставі зробленого в роботі аналізу суті, змісту, структури та основних функцій вільного часу студентів формулюється його визначення як частини позанавчального часу, в процесі якого за власним вибором, з урахуванням індивідуальних

якостей формуються та проявляються різні ВИДИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ, спрямовані на розвиток та саморозвиток особливості.

Важлива роль у визначені головних факторів розвитку та саморозвитку особистості студента належить внутрішнім психологічним детермінантам.

Ряд дослідників розглядають проблему внутрішніх детермінант поведінки криз призму свідомості, самовиховання, самотворчості та саморозвитку.Структура самовиховання, наприклад, спонукає особистість до певної діяльності за допомогою уявлень про "ідеальне Я", поїТязаних з категорією обов'язку, совісті, відповідальності, відображення неузгодженності між "теперішнім" і "майбутнім Я"; високої самооцінки та самоповаги, що вимагають своєї підтримки за допомогою певної діяльності.

Найвжливішим психологічним механізмом творчої діяльності, який відображає особливості поседінкового компоненту у сфері вільного часу є самоактуалізація. Вона сприймається як прагнення до найбільш повної та безперервної реалізації своїх особнстістних можливостей, як потреба в цілостному самовираженні та самоздійсненні своїх творчих потенцій. Саме це прагнення активізувати свої здатність та обдарованість, втілити їх у реальні справи та виразити себе служить основою, необхідною умовою функціювання всіх інших механізмів творчості.

Прагнення та спроможність до самоактуалізації, самовиховання та самовдосконалення розглядається в роботі як вища ступінь розвитку особистості, найкращі умови для реалізації якої створюються саме в сфері вільного часу. Рівень розвитку особистості та всі її прояви у сфері вільного часу залежить не тільки від спрямованності діяльності, але й безпосередньо від її життєвої позиції, що дозволяє не тільки вибірково відноситися до зовнішнього середовища, але й детермінувати його перетворення у необхідному напрямку. В зв'язку з цим в основу виділення рівнів самовиховання в роботі покладена система взаємодіючих критеріїв, до яких входять: форма життєдіяльності та відносини, що

складаються в її процесі (соціальна позиція); ступінь самодетермінації соціальної діяльності (внутрішня життєва позиція).

. В дисертації підкреслюється, що творче відношення особистості студента до себе реалізується за допомогою' цілісної системи психологічних механізмів, прояв яких відбувається, перш за все, в умовах творчого підходу до культурно-дозвільної діяльності. Результатом актуалізації механізму самоідеалізації є усвідомлення своєї суттєвої цінності, підношення до себе як носія універвальних творчих особливостей. В процесі актуалізації механізму самоцентрації формується цілісна "Я-концепція", яка вміщує точку зору на себе всіх актуально і ідеально існуючих суб“єктів. '

В друсш_гдзд - "Психологічні особливості саморозвитку особистості студента у сфері вільного часу", висвітлюється зміст та організація дослідження, розкривається типологія культурно-дозвільної діяльності та її прояви в студенському середовищі, аналізуються особливості саморозвитку особистості в залежності від рівня активності в сфері вільного часу.

Дослідження здійснювалось на основі провідних методологічних та теоретичних положень, накопичених у психології. Системний підхід дозволив підійти до аналізу поведінки студентів у сфері вільного часу як сукупності взаємопов'язаних компонентів - форм діяльності, що визначають єдине ціле у своєй будові та функціонуванні.

Особисто-діяльністний підхід до аналізу культурно-дозвільної діяльності студентів дозволив виділити її основні психологічні компонети: когшітивнші, емоційний і поведінковий. Копштнвний компонент виражається у розумінні громадській та суб"єктипній значущості сфери вільного часу, в адекватному уявленні про нього, наявністтга певного обсягу відповідних знань. Саме надбання та усвідомлення цих знань про основні функції вільного часу, а також необхідність вдосконалення дозвілля, сприяє постановці мети та формуванню відповідних мотивів. Емоційний компонент відображає ступінь переживания значущості вільного часу і виявляється у внутрішньому прагненні до його організації. Поведінковий компонент репрезентує фактичну реалізацію зрозумілого та внутрішньо прийнятого, про елементи дозвілля, що виражаються в конкретних формах діяльності кожної особистості.

Для здійснення дослідження використовувався комплекс взаємодоповнюючих та взаємоконтролюючих методів, які дозволяють уточнювати та перевіряти отримані результати: включене спостереження, анкетування, бесіди, ранжирування, самооцінки, самозвіти, методи вивчення потреб особистості, вільне самоописашія.

Завдання дослідження вимагали також узагальнення та систематизації існуючих методик які б дозволили діагностиювати індивідуально-психологічні якості, що являють собою емпірічні індикатори життєвої позиції особистості студента і реалізуються у сфері вільного часу. Серед цих методик слід назвати "ціносиої орієнтації” (М.Рокіч), "оріснтовочна анкета" (В.Смекал, М.Кучер), "опитування самовідношення1' (В.Століп), "опитування структури темпераменту" (В.Русалов), методика РОІ - "особистістне орієнтаційне опитування" (Л.Маслоу), метод "семантичного діфференціалу" (Ч.Осгуд).

В дослідженні використовувався також метод "опитування особистісішх якостей", за допомогою . якого оцін'овались колективістські риси особистості. Використання такой методики дозволяло не тільки оцінювати ступінь вираження респондентом своїх особистістних якостей, але й визначав кому з групи найбільш притаманні дані якості. Така процедура дозволяла вимірювати

самооцінку кожного студента, визначити ступінь її адекватності. Студенти також оцінювали якості не тільки реального, але й "ідеального Я", що дозволяло вивчити особливості виявлення механізму ідеалізації.

Важливим результатом дослідження стала запропонована автором типологія культурно-дозвільної діяльності та її проявлення в студентському середовищі За характером впливу основних видів діяльності на процес саморозвитку особистості, всю діяльність студентів в сфері вільного часу можна диференціювати на три тиші: "творчо-діяльну”, "культурно-споживчу" та

"рекреативну". Запропонована типологія в основному відповідає дифференціації вільного часу на дозвільну та "більш піднесену діяльність". 15 роботі підкреслюється, що необхідно відрізняти' і якісні ознаки вказаних типів прведеїшя студентами вільного часу. Треба мати на увазі, що будь-який вид культурно-дозвільної діяльності має комулятившій ефект, що виявляється у нагромадженні різних функцій прведеннл вільного часу.

Проведене дослідження дозволило .""ясувати кількісно-якісні характеристики основних типів проведення вільного часу студентами. Результати опитів свідчать, що "творчо-діяльний" тип пов"язашій з найбільш змістовними заняттями в "культурно-споживчому" та "рекреативному" типах вільного часу. Це означає, що молоді люди, залучені до науково-дослідницької роботи, художньої та технічної творчісті, охоплені різними формами освіти, значно активніші ніж більшість студентів у відвіданні театрів, концертів, виставок, в заняттях спортом та туризмом. Аналіз прожективної ситуації також підтверждує сприятливий вплив "творчо-діяльного" типу на модель бажаного проведення вільного часу студентів.

• В роботі відзначається, що одному й тому ж типу проведення вільного часу притаманні дость істотні диференціації по рівню та характеру його освоєння. Два студенти можуть бути охарактерізовані одним і тим самим типом і разом з цим знаходяться на різних рівнях культурно-морального розвитку. Тут на перший план виходить проблема більш глибокого дослідження мотивації основних видів культурно-дозвільної діяльності студента, характеру та змісту його світогляду, базових, життєвих орієнтацій, які визначають загальну спрямованність особистості, важливе значення має також рівень емоційного втяглення, сталості інтересів, цілеспрямовоності вибору занять у визначенні якості типу проведення вільного часу.

Аналіз даних про деякі причини, які перешкоджають студента. • використовувати вільний час у відповідності з їх інтересами свідчить, що ні одна з них не може якісно перебудувати ієрархію типів проведення вільного часу. В таблиці показана розпіівсюдженшсть причин, що заважають бажано проводити вільний час та проведення ранжувания основних типів. (Кількість

альтернатив, які обирались для відповідей, не обмежувалось, гому сума % більше ніж 100.)

Типи проведення вільного часу

Причини "творчо- "культурно- ’рекреа-

діяльний" споживчий" тивний"

% ранг % ранг % ранг

І.Особиста неоргані-

зованість 45,9 1 51,0 1 50,0 1

2.Погана робота куль-

турних та спортивних '

установ 29,3 2 19,9 3 19,4 4

З.ІІестача коштів 25,7 3 26,3 2 44,4 2

-І.Учбова навантаже-

ність 22,0 4 17,2 4 28,8 3

5. Родинно-побутові

роботи 13,7. 5 19,1 7 13,9 5

б.Стомленість після

занять 9,2 6-7 16,1 5 5,5 6-7

7.Батьки 9,1 6-7 4,8 8 2,7 8

8.Немає друзів або

компанії 4,6 8 15,0 6 5,5 6-7

В дисертації проаналізовані і наводяться дані про основні фактори, які впливають на особливості використання вільного часу студентами: демографічні, статеві, профіль отримуваної

спеціальності, курс навчання, житлові умови, родинний стан та матеріальне положення.

Кожний вид культурно-дозвільної діяльності сам по собі відносно самостійний та специфічний, хоча кожний з них Бзасмозв”язаний між собою і впливає один на одного. Саме в цих умовах відбувалась діагностика пізнавально-творчої активності особистості в сфері вільного часу. Студенти були розподілені на чотири групи: до нульового рівня активності належить - 9,9%, до другого - 34,4%, третього - 45,7%, до четвертого - 10%.

’ Аналіз

засвідчив, іцо активна позиція особистості студента найбільш виразно проявляється у сфері вільного часу, яка виступає інтегральною детермінантою всіх форм життєдіяльності, а в психологічному ф\ані виступає як прояв самосвідомості, як незалежна індивідуальність. Формування такої активної життєвої позиції передумовлює високу ступінь розвитку самосвідомості, нявність адекватної та стрункої "Я-концепції", на підставі якої

будуються нові тиорчі відношення особистості до навколишнього світу.

Дослідження проявлення активності пізнавально-творчої діяльності студентів сфері вільного часу виявили високу ступінь взаємозалежності та взаємозв'язку між самоактуалізацієго та рівнем пізнавально-творчої діяльності. Студенти, які відрізняються якісною обранветю, і активністю володіють вираженим прагненням до самоактуалізації своїх особистих можливостей. Використовуючи методику РОІ, розкладання по відповідних шкалах рівня активності культурно-дозвільної діяльності та їх- коррелятивний аналіз в цілому підтверджують положення про цілістність структури взаємопов'язаних компонентів творчої позиції, які відображають розумовий, когнитивно-пізнавальний, емоційно-комунікативний та поведінковий аспекти діяльності студентів у сфері вільного часу.

Особливості самоусвідомлення та його проявлення в процесі самотзорчості, які реалізуються студентами у сфері культурно-дозвільної діяльності вивчалась за допомогою "опитування самосідкошення". В основу методики покладена сукупність накопичених знань та уявлень про себе та переживань, що прнизують самосприймання. Отримані результати демонструють високий позитивний зв"язок між позитивним відношенням до себе та рівнем самотворчості, які прявляютея у сфері вільного часу.

Змістовну сторону спрямованності особистості, внутрішню основу її відношення до дійсності які відбуваються в період культурно-дозвільної діяльності, виявляє система ціннісних орієнтацій. Спрямованність та цінність орієнтації поряд з установкам входять в якості вищих рівнів, в більш загальну структуру утворення - диспозиційну структуру особистості. 'Становлении цієї структури обумовлює система цінностей, які є ідеальним відображенням відносин між людьми. Ціннісні орієнтації, г свою чергу, розглядаються як установка на ті чи інші ціності матеріального та духовного світу, як загальна спрямованість інтересів на ту чи іншу сферу культурно-дозвільної діяльності, як засіб її виконання. ’ .

Отримані разультати__. використання методики "ціннісна орієнтація" дають підстави стверждувати, що для самоактуалізуючої у сфері вільного часу особистості цінністю с віра у свої сили, свої потенційні можливості, в той самий час "впевненість в собі" може сприйматися як самовпевнешіість.

Для виявлення спрямованності особистості у сфері вільного часу в роботі використана методика "адаптування", за допомогою якої життєва позиція характеризувалась з точки зору домінування мотивів, эсновою яких є спрямування на себе, на взаємодію в культурно-дозвільній діяльності.

Певний інтерес у вивченні процесу самотворчості студентів у сфер’, вільного часу вимикає дослідження взаємозв'язку змістовних і дінамічних сторін позицій представлених аксіологічним

компонентом, когнитивними, емоційними та вольовими особливостями. . •

Аналіз спрямованності та змісту культурно-дозвільної діяльності студентів показує, що цілісна структура життєвої позиції кожної особистості, психологічні та змістовно-розумові сторони її тісно взаємопов"язані, а її когнитивний емоційний та вольові компоненти взаємопроникають та взаємосприяють один одному, надаючи унікальність та своєрідність індивідуальної реалізації ціносного відношення до світу.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1.Певний рівень сморозвитку особистості в сфері вільного часу досягається активізацією самотворчості кожного студента в культурно-дозвільній діяльності, спрямованій на формування такої індивідуальності, у якої вищі цінності та загальнолюдські ідеали виступають в якості психологічних детермінант поведінки. Саме пізнавльна самотворчість студентів, що відбувається у вільний час, являє собою цілісний, самоцінний, внутрішньо необхідний, насичений творчими елементами процес по актуалізації та розвитку свого "ідеального Я", який іманентно включає вдосконалення світу, інших людей та своє відношення до них.

2.Самотворчість у сфері культурно-дозвільної діяльності, яка є проявом вищої' стадії розвитку особистості, перелумопляє наявність якісно нового рівня детермінант. Такою інтегральною детермінантою активності особистості в сфері вільного часу виступає творча позиція як цілісна система проблемного відношення до світу, спрямована на пошук та продуктивне розв"язання зовнішніх та внутрішніх протиріч, на творчу самоактуалізацію вищих цінностей та ідеалів.

3.Розвиток активної творчої позиції у студентів, який

відбувається у сфері вільного часу являє собою цілісний, особистістний, самоосвітній процес який має свою динамічну ієрархічну структуру, який включає аксиологічні, когнитивні, емоційні та поведінські компаненти, що виявляються за допомогою психологічних механізмів творчості: ідеалізації, децентрації та самоактуалізації. •

4.0собливу роль в детермінації самотворчої активності студентів в сфері вільного часу відіграють такі прояви самоосмислювання особистості як висока самооцінка, усвідомлення своєї самоцінності, віра у свій творчий потенціал, самовпевненість та самоповага. Важливим є також гуманістична спрямованість особистості, яка виявляється як загальне позитивне відношення до іншого, вміння бачити його ідеальну суть; як прагнення та здатність встановлювати тп підтримувати глибокі та тісні контакти з оточеннгм.

5.В якості самостійних детермінант процеса самотворчості особистості у сфері вільного часу виступають також інтегральні характеристики її позиції: відповідальність та спроможність до вольової регуляції поведінки. При цьому відповідальність служить

ІЗ

механізмом трансформації соціальних детермінант самотпррчості у психологічні.

б.Індивідуально-психологічні особливості життєвої позиції особистості, що виявляються у сфері культурно-дозвільної діяльності в таких інтегральних утвореннях як темперамент , та характер, - не є самостійними детермінантами самотворчості, хоча і визначають його функціонально-динамічні особливості. В ході дослідження виявлений тісний взаємозв'язок між якісними особливостями самовиховання та рівнем жттєвої позиції, яка в свою чергу детермінує самотворчу активність особистості, визначається повнотою та взаємозв'язком своїх компонентів та веде до вдосконалення всієї сфери вільного часу студентів.

Основний зміст дисертації відображений б наступних публікаціях автора:

1. Рефлексія та механізм регуляції поведінки особистості студента//Матер1али науково-методичної конференції "Побудова сучасної концепції підготовки фахівця і проблеми управління в сфері фізиішї культури і спорту. (Київ, грудень 1992 р.) -К:КІФК,1993. - 0,4 др.арк.

2. Соціально-психологічні аспекти вільного часу студентів і його особливості//Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Сучані проблеми соціального керівництва в сфері фізичної культури і спорту: питання теорії та завдання практики" (Київ, березень 1993 р.) - К.:КІФК, 1993, - 0,5 др. арк.

3. Орієнтація студентів у сфері культурно-дозвільної діяльності//Тези виступів на республіканській науково-практичній конференції "Соціальний захист молоді: стан, проблеми та шляхи вирішення (Хар'ків, жовтень 1993 р.) - Харків, ІПМ, 1993. - 0,2 др. арк.

Зам, №484. тир. 100. ВПЦ. ' Київський університет' Київ, Б. Шевченка , 14.