автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Система семинарских занятий в специализированных классах

Автореферат диссертации по теме "Система семинарских занятий в специализированных классах"

N О УД

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АКАДЕМІЇ ПВДАГСВДИХ НАУК УКРАЇНИ

На ирааах рукопису

МУДРИК Наталія Іванівна СИСТЕМА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ У СПЕЦ ІА ЛІЗОВАІІИХ КЛАСАХ

13.00.01 - теорія та історій педагогіки

А “ Т 0 (; Є 'І Є р 'і V

ДіїОіїрТйЦІІ ни ЭДЫЗу ГЧ’Я вченого ступеня кандидата педагогічних наук

Кмїі - 1203

Робота викс ана в Інституті педагогіки Академії педагогічних наук України

Науковий керівник Офіційні опоненти

Провідна організація -

доктор педагогічних наук, професор Н.М.БУРИНСЬКА

член-кореспондент АПН Укрг.їни, доктор педагогічних наук, професор Д.О.ТХОРЖЕВСЬКИЙ кандидат педагогічних наук, ■ старший науковий співробітник В. І. МАЛЬОВАНИЙ

Чернігівський педагогічний інститут ім» Т.Г.Шевченка

Захист відбудеться " ¡Ц-" р. о 15 -годині

юг ра;з

на засіданні спеціалізованої вченог ради Д ІІЗ.І5.0І в Інституті педагогіки АПН України / 252001, Київ-І, вул. Трьохсвятительське

8/' V; .

' 3 дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту

педагогіки АПН України , .

Автореферат розіслано

Вчений секретар .¡пеціалізованиї ради, професор

£¡5*1993 р.

\ М.П.Легкий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ , ч.-Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку шкі-гаї освіти цілком закономірною с зацікавленість педагогів метопі і формами навчання, які активізують самостійну розумову дія-іість учнів, розвивають їх пізнавальний інтерес, творчі можливі, самостійність у набуванні та'застосуванні знань. Дедалі"' іше, особливо в старших класах, проводяться лекції, семінарські :яття, співбесіди, практикуми, консультації. Серед них семінари краще відповідають потребам стартокла яинів, їх прагненню до остійності та самоутвердження, стилю їх розумової діяльності.

Ідея використання семінарських занять у середній школі була ■ ропонована П.П.Блонським ще у 20-ті роки як один із засобів ивідуалізації навчання. Він відзначав, що саме семінарський од самостійної роботи сприяв прояву індивідуальних особливоа-учнів при колективному коригуванні. ‘

Ідея семінарських занять грунтується на теорії активного нав-ня, яка розвивалась у працях А.М.Алексюка, Ю.К.Бабанського, . .Буряка, С.Я.Голапта, Г.Г.Граника, М.О.Данклова, Б.П.Єсипова, .Лернера, М.І.Махмутова, В.Ф.Паламарчук, М.М.Скаткіна та ін. и вченими закладені підвалини теорії активного навчанйя, обгру-вана роль самостійної навчальної діяльності для набування міц-знань, розкриті напрями і способи доривання в учнів -умінь цювати самостійно. *

Важливість дослідження проблеми семінарських занять і доціль-ть запровадження їх у практику середньої школч для підвищення сті навчання відзначають О.І.БугаЙов, Н.М.Вуринська, Т.В.Івано-В.П.Стрезикозін, П.І.Підкасистий та ін. ‘

Цій проблемі присвячені деякі праці психологів Д.М.Богоявден-эго, П.Я.Гальперіна, Є.М.Кабаиової-Меллер, Г.С.Костюка, Н.О.Ме-яської, О.М.Леонтьевата ін.

Питання теорії і практики організації семінарських занять у здній школі висвітлюються в роботах М.Г.Апанасенко, В.В.Завья-

а, М.В.Зуєтюї, Д. л.Казака, Л.С.;;охановського, Ю.І.Мальованого, . .Онищука, 0.В.Перистої, В.Є.Римаренка, Г.В.Усової, І.Г.Щерба-зї, О.Г;Ярошснко та ін. Ці автори пропонують класифікацію семі-ів, характеризують їх дидактичні функції і шляхи реалізації у танні. При цьому висловлюються різні думки щодо кількості семі-зьких занять в одному класі протягом навчального року. Одні тонують обмежитись невеликою кількістю семінарів /3-5 занять

на рік/, інші - регулярніше використовувати їх у навчальному процесі. ;

Попри наявніс.ть досліджень, які обгрунтовують доцільність і можливість систематичного використання семінарських занять у процесі навчання математики /0.0.Хмура/, хімії /М.П.Гузик/ та ін., у сучасній школі ця форма навчання залишається здебільшого епізодич ним явищем. До того ж, як показує вивчення шкільної практики, уч. ні часто не володіють необхідними органіеаційними, пізнавальними і практичними уміннями для самостійного навчання під час семінару

Створення спеціалізованих класів і шкіл різних профілів актуалізує проблему семінарських занять. Адже в програмах спеціалізованих класів природничо-математичних профілів 50 відсотків навчального часу відводиться для проведення семінарських, лабораторних, практичних занять, при цьому використання семінарських занять передбачається з восьмого класу, тоді ян традиційно семінар як форма занять застосовується здебільшого лише в старших Х-ХІ класах. Ось чому постає об”єктивна необхідність у дослідженні проблеми підготовки і проведення семінарів саме на другому ступені навчання, в УІІІ-ІХ класах, у виявленні доцільності такої форми роботи, пошуку найбільш ефективних способів організації семінарських занять і формування у школярів умінь самоосвітньої навчальної діяльності, уточнення функцій семінарів у профільних класах і з"ясу-вання їх місця в системі вивчення профільних предметів.

Все викладене обумовило вибір теми дослідження, його об"єкт, предмет, основну мету і завдання.

Об'єктом дослідження є навчальний процес у спеціалізованих класах загальноосвітньої школи, а його предметом - дидактичні функції, місце і методика семінарських занять у вивченні профільних предметів у спеціалізованих класах.

Мета досліджешя - обгрунтувати дидактичну систему семінарських занять і шляхи її реалізації в навчальному процесі спеціалізованих класів хіміко-біологічного і агрохімічного профілів. • •

. Гіпотеза дослідження. Ми виходили з припущення, що., організація семінарських занять на другоцу ступені навчання сприятиме включенню учнів в активну пізнавальну діяльність. Передбачалося також, що використання у навчанні системи різних типів семінарів дасть можливість навчати кожного з учнів у властивому йому темпі, отже, гуманізувати процес навчання, ефективніше сприяти розвитку

- 3 -

шнь самоосвіти, підвищенню функціональності і міцності знань.

Методологічною .основою дослідження є вчення про систег,то-ді-льнісний підхід до процесу пізнання, основні положення ПСИХОЛО-" ії, дидактики і'окремих методик про взаємозв'язок навчання, ви-овання і розвитку учнів. ' .

. Мета і гіпотеза визначили коло завдань, які розв'язувалися в оді дослідження:

1. Проаналізувати стан даної проблеми за літературними дже-елами і на підставі шкільної практики.

2. Виявити особливості семінару,як однієї з форм організації

авчання у спеціалізованих класах. .. •

3. Обгрунтувати функції, зміст і організацію семінарських аиять у системі навчання хімії і біології. .

4. Розробити методичні рекомендації щодо проведення у спеціа-ізованих класах семінарських занять з хімії та біології.

5. Перевірити педагогічну ефективність запропонованої систе-и семінарських занять.

Для розв"язання поставлених завдань і перевірки гіпотези дос-ідження використовувались такі методи: ■

1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та меіодичної ітератури, дисертаційних робіт з проблеми дослідження. ■

2. Вивчення досвіду проведення семінарських занять у масовій ігальноосвітній школі /інтерв"ювашш, аналіз документів, спосте-зження, бесіди, анкетування/.

3. Формуючий педагогічний експеримент, якісний і кількісний

іаліз його результатів. .

Наукова новизна і теоретичне значення дослідаеїшя полягають тому, що обгрунтовані основні дидактичні параметри системи семі-ірських занять з природничих дисциплін, розроблені принципи побу-)ви такої системи на другому ступені навчання й визначені основні їмоги до вибору змісту семінарських занять і системи завдань, які ¡длягають самостійному опрацюванню на занятті.

' Практичне значення дослідження полягає в розробці системи свинарських занять і методичних рекомендацій щодо її використання, істема впроваджена в практику спеціалізованих клагів. хіміко-біо-ігічного і агрохімічного профілів. Для вчителів розроблені тема-ічці поурочні плс/іування навчального матеріалу з біології і хімії [я другого ступеня навчання, в яки визначено теми занять, їх

місце в навчальному процесі, тип семінару, завдання кожного , заня тя, засоби навчання тощо. Запропонована методика сприяє підвгецен усвідомленості і міцності знань учнів, формуванню умінь самоосві ньої навчальної діяльності і може бути використана не тільки у спеціалізованій, а й у масовій школі. ; ■ ;

Достовірність результатів та основних висновків дисертаційн роботи забезпечувались науковою обгрунтованістю вихідних позицій дослідження; застосуванням комплексу методів, адекватних об"єкту предмету, меті та завданням; результатами експериментальної пере вірки розроблених положень і рекомендацій, репрезентативністю ви борки, повнотою і статистичною значущістю емпіричного матеріалу, ;математичною обробкою добутих даних. .

. .• На захист виносяться такі положення:

І. Використання семінарської форми занять на другому ступен навчання можливе і доцільне. Де обумовлюється характерними особлі востями старшого підліткового віку: зростанням активності, умінні зосереджувати увагу, потягу до самостійності і дієвоеді, сформовг ністга мотиваційно-потребної сфери. ■ . • ■ :

' ' ' 2. Побудова системи семінарських радять грунтується на чоти-

рьох групах принципів, які визначають: а/ місце семінарського заняття в класно-урочній системі; б/ вибір теми заняття і відбір навчального матеріалу, п|о виноситься на заняття; в/ діяльність уч нів і вчителя під час семінару;, г/ контроль за самостійною навчальною діяльністю учнів, рівнем їх знань і умінь. і

3. Елективними с ;мінарські заняття стають тоді, коли вони проводяться в системі. їх успіх визначає ціла низка дидактичних умов, серед яких найбільше значення мають індивідуалізація і дифе регіцхація навчання з урахуванням рівня розвитку інтелектуальних можливостей учнів і відповідністю способів срганізації навчальної діяльності рівню розвитку і сформованості відповідних умінь учнів

4. Обгрунтування системи семінарських занять з природничих дисциплін, її опис за допомогою таких системних ознак, як ціліс* ність, структурність, взаємозв'язки, гнучкість, ієрархічність.

Апробація, використання та впровадження ' основних результаті: дослідження здійснювалось: • .

- у виступах дисертантки та пропаганди основних ідей дослідження на Республіканському семінарі-практикумі "Теорія та практик! диференційованого навчання хімії в загальноосвітній школі" /Одеса,

'90/; Республіканських педагогічних читаннях "Взаємодія психоло--педагогічної теорії та практики в умовах перебудови народної • •віти" /Харків, 1991/; філософському семінарі "Гуманізм, людина, юбода" /Дрогобич, 1991/; науково-практичних конференціях інсти-гту педагогіки АПН України /Київ, Д990, 1992/; міському методич-іму об"єднанні вчителів дисциплін природничого циклу /Дрогобич, 190, 1992/; . -

- шляхом публікації результатів дослідження /8 статей, 2 биошу

'

- у методичних рекомендаціях, підготовлених автором, що вико-‘зтовуються в практичній роботі вчителів хімії і біології у спе-іалізованих класах.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох роз ілів, закінчення, списку основної використаної літератури з 247 керел та додатків. У роботі наводяться 9 таблиць та 2 малюнки.

‘ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

. У вступі обгрунтовується актуальність теми; визначаються 5"єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання і методи дослідження;

ззкриваються наукова новизна, теоретичне і практичне значення ро :ти; формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - " Семінарська норма навчання в дсихолого здагогічній літературі і практиці шкіл" списуються аналіз пробле и шкільного семінару в теоретичному аспекті і за результатами онстатуючого експерименту. Як показало дослідження, в дидактиці емає єдиного загальновизнаного визначення шкільного семінару. Бі ьаість дослідників схиляється до думки, що_характерніший рисами кільного семінару є самостійна навчальна діяльність.учнів над ■ бов"язков!.м програмним матеріалом у позаурочний час, колективне оговорений результатів самостійної роботи, їх оформлення у вигаді доповідей, рефератів, повідомлень та оцінювання.

Серед вчених-педагогів немає єдиної точки зору і на місце емінару в навчальному процесі. Одні розглядають семінар як самоті йну і’орму навчання, інші вважають ного одним з етапів процесу авчання, відводячи семінару місце після уроку викладання знань и інформаційної лекції,

В дидактиці немас єдиної дамки щодо мети і завдань семінар-.ькірс занять. Одні педагоги вважають головною мстою семінару роз-іиток самостійності, що зводиться до написання доповідей та пові-

— ^3 * ■

дошень або ПОГЛИбЛегіОГО вивчення першоджерел, інші - головною метою семінару та його завданнями вважають поглиблення, узагальне ння та систематизацію знань. Немає і єдиної класифікації семінарі хоча педагогамл-дослідниками- знайдено важливі ознаки, на основі яких семінари класифікуються: а/ дидактична мета; б/ спосіб прове дення; в/ джерела, над якими працюють учні.

■ Як показало дослідження, роботи багатьох авторів, спрямовані . на розв'язання проблем, пов"язаних з підготовкою та проведенням семінарських занять у школі, обмежуються вимогами для підвищення ефективності таких семінарів, на яких переважає самостійна навчальна діяльність учнів. При цьому зазначається, що до такої форми навчальної роботи учні повинні бути відповідним чином підготовлені: мати навички самостійної роботи з підручником і додатковою літературо#, вміти складати план прочитаного, робити доповідь, по відомлення. З цього виходить, що семінари можна проводити лише у старших класах.

' На питання про доцільність семінарських занять у УШ-ІХ класах більшість педагогів дає негативну відповідь, пропонуючи прове дення навчальних конферещій як перехідної форми від звичайних уроків до семінарів. І лише окремі з них відзначають можливість в користання семінарських занять у УШ-ІХ класах для відпрацювання навчального матеріалу або при вивченні таких розділів, які містят цікавий і захоплюючий матеріал, доступний для самостійного вивчення. . . ' ' .

У процесі дослідження було встановлено, що семінарські заняття у іпколі дійсно є ефективним засобом підвищення якості навчання і розвитку учнів. Як показує практика, вчителями-новаторами ' набуто багатий досвід використання семінарської форми занять. Але цей досвід не знаходить належного розповсюдження у масовій практи ці. Такий стан обумовлюється рядом причин об"єктивного і суб"єкти вного характеру..Підходи до систематичного використання семінарів як виявилось, розроблені недостатньо. Шкільний.семінар'мало пропа гується методистами і завучами шкіл.. Іноді вчителі не знають, як проводити такі-заняття, не володіють методикою організації семіна рів, що пояснюється відсутністю практичних рекомендацій, методичних розробок і літератури, призначеної для вчителів. Мало хто з учителів використовує семінарську форму навчання саме у УШ та IX класах, пояснюючи'це несформованістю уміль самостійної діяльності підлітків. Епізодичне використання семінарських занять пояснюєтьс

- 7 - . '

шож і невмінням деяких учителів залучати учнів до активної само-гійної роботи. Для систематичного використання семінарських за- ' . їть у спеціалізованих класах-вчителі потребують '.конкретних мето-ічних розробок і рекомендацій щодо змісту навчального матеріалу, шй виноситься на семінарські занягтя, і способів їх підготовки і проведення з урахуванням вікових особливосте:! учнів.

У другому розділі - "Реалізація семінарських занять у спеціа-ізованих класах хімїко-біологічного і агрохімічного профілів" -»аналізовано психолого-педагогічні передумови використанім семі-ірської форми навчання, починаючи з УШ класу; обгрунтована двдак- ’ гіна модель семінарській занять з предметів хіміко-біологічного іклу; розроблені принципи побудови системи семінарських занять. Контингент учнів, що навчається у спеціалізованих к;:асах, слючає дві вікові групи: старший підлітковий вік - учні УШ-ІХ . іасів - і старший шкільний вік, що припадає на Х-ХІ класи середні' школи. Ми поставили за мету спочатку вивчити психологічні їобливості школярів старшого шкільного віку, визначити їх інтеле-’уальну готовність до семінарської оорми навчання і сформованість ітиваційно-потребної сфери, а далі - дослідити такі самі, характе-істики для учнів старшого підліткового віку. ,

Дослідження показало, що у старших підлітків з"являиться ха-іктерні особливості /зростає активність, працездатність, уміння, ісереджувати увагу, потяг до самостійності і дієвості/, які доз-іляють стверджувати, що проведення семінарів у УШ-ІХ класах мок-іве і доцільне з урахуванням особливосте:'! підліткового віку. І,іо-іваційна сДера в учнів УШ-ІХ спеціалізованих класів знаходиться . досить високому рівні, що є однією з передумов систематичного юведення занять семінарського типу. Організація семінарських за-іть передбачає саоршваність в учнів інтелектуальних умінь, спо-■бів та прийомів самостійної навчальної діяльності. Як виявилось, уміння в учнів Х-ХІ класів сформовані недостатньо, а в учнів 14IX класів знаходяться на дуже низькому рівні. Але саме в ході мі^арів і при їх підготовці формуються і розвиваються неоохідні ' ііння навчальної роботи, прийоми та способи самостійної діяльно-і. .

В ході дослідження виникла необхідність внести поняття "шкі-не семінарське заняття" або "шкільний семінар", його особливість' лягає в тому, що це така колективна форма організації навчання, процесі якої учні самостійно вивчають навчальний матеріал з різ-

них джерел інформації безпосередньо на самому занятті, виконують різноманітні завдання, розв'язують розрахункові або експериментальні задачі, з наступним обговоренням і оцінюванням результатів самостійної діяльності при керівній і організуючій ролі вчителя. Шкільний семінар розглядаємо як відносно самостійну організаційн; форму навчання, незалежну від інших форм, але підпорядковану заг. льній дидактичній меті - здобуттю усвідомлених, міцних і глибоки знань, формуванню умінь самостійної навчальної діяльності, розви ку потреби в самоосвіті. . ,

Враховуючи, що навчальний процес складається з цілої низки дидактичних етапів - від ознайомлення з новим навчальним матеріа лом, через його відпрацювання до творчого застосування і контрол знань і умінь, ми вважали за необхідне розробку семінарських занять для кожного з цих етапів. При цьому ми поділяли семінарські заняття на семінари: а/ поглиблення, розширення і уточнення рані ше вивченого матеріалу; б/ удосконалення знань, умінь і навичок; в/ повторення, закріплення, систематизації та узагальнення одерз них знань; г/ вивчення нового матеріалу; д/ міжпредметного харак теру. ■ . ■ . ■ ■ .

Визначаючи спосіб проведення самого семінару, ми враховував зміст семінарського заняття, його дидактичну мету, необхідні методи та засоби навчання. Варіативність цих факторів обумовлювала різноманітність семінарських занять щодо методики їх проведення, Незважаючи на те, що за структурою у кожному семінарі можна вш вити найчастіше однакові складові: організаційну, навчальну, кої тролюючу і заключну частини, які ми розглядаємо як окремі етапи семінарського заняття, дослідження показує багатогранність і руз ливість семінарського заняття як форми. Поєднуючи різноманітні способи самостійної навчальної діяльності учнів, джерела інформ* ції, форми і засоби навчання, різні види контролю знань та умін; можна організувати цілий спектр різнопланових семінарських заня1

- Підсумовуючи дослідження семінару як форми навчання, ми пр: йшли до висновку, що успіх використання семінарських занять у навчанні школярів УІІІ-ХІ класів, визначають такі дидактичні умов.

1. Індивідуалізація і диференціація навчання з урахуванням рівня розвитку інтелектуальних можливостей учнів.

2. Відповідність способів організації самостійної навчальн

діяльності рівню інтелектуального розвитку, сформованості відпо відних уіґЛнь учнів. -

3. Наявність в кожному завданні елементів нового, щоб по мож-

ливості надавати завданню дослідницького характеру і викликати -пізнавальний інтерес. '

4. Детальна алгоритмізація завдань та прийомів проведення відповідних дій, виконання яких передбачає формування нових умінь га способів діяльності.

5. Наявність в учнів мінімального рівня знань, щоб зрозуміти

мету, зміст і послідовність виконання завдань, які містять елементи нового. ■

. 6. Систематичний контроль за ходом виконання завдань, надання

своєчасної допомоги учням у вигляді'пояснення прийомів та способів діяльності. . . .

Спираючись на розроблену класифікацію семінарських занять, ми обгрунтували принципи побудови їх системи. Під системою семінарських занять розуміємо сукупність взаемообумовлюючьс один одного семінарів,, підпорядкованих загальним дидактичним цілям, взаємозв'язаних в єдине ціле такими факторами, як характер пізнавальної діяльності і ступінь самостійності учнів.

Для створення системи семінарських занять з предметів хіміко-біологічного циклу розроблено чотири групи принципів.

Перша група принципів визначає місце семінарського заняття в класно-урочній системі і об"єднує такі положення: а/ оптимальне поєднання семінарських занять з іншими формами навчання ч класно-урочній системі; б/ відповідність типу та структури семінарського заняття.дидактичній меті, яка перед ним висувається; в/ наступність та взаємообумовленість між різними типами семінарських занять; г/ повторюваність різних типів семінарів з послідовним ускладненням їх змісту-та способів самостійної навчальної діяльності учнів. -

Друга група принципів стосується вибору теми семінарської о заняття та відбору навчального матеріалу, г;о виноситься на семінар: а/ обумовленість .змісту семінара природнім процесом засвоєння знань та навчальною темою; б/ визначальне місце теми для розвити;/ наукових понять, розуміння основних закономірностей навчального предмету, значення набутих знані- і умінь у вивченні наступних тем; в/'наступність змісту різних типів семінарських занять; г/ відповідність змісту семінара максимальним можливостям учнів, рівню готовності класу; д/ наступність розвитку та виховання учніь у процесі реалізації диференційованого підходу до навчання; о/ доступ-

. - 10 - ,

ність матеріалу для самостійного вивчення учнями; є/ наявність . науково-популярної літератури та інших джерел інформації.

Третя група принципів торкається безпосередньо самого навчального процесу, діяльності учнів та вчителя. Вона включає положення, що стосуються:

І/ вивчення навчального матеріалу: а/ багаторазовість повторення навчального матеріалу, його відпрацювання; б/ вивчення навчального матеріалу від загального до конкретного, а потім від конкретного до загального; в/ поєднання репродуктивного, частково-пошукового і дослідницького методів навчання; г/ вивчення його великими блоками; .

2/ керівництва навчально-виховним процг-юм: а/ саморегуляція навнально-виховного процесу; б/ співробітництво учнів у процесі навчання, їх вільне спілкування та консультування; в/ максимальне використання вчителем можливостей учнів шляхом диференціації навчання; г/ надання своєчасної допомоги учням з боку вчителя, дозування цієї допомоги; '

З/ самостійної навчальної діяльності школярів: а/ диференціація навчання; б/ вільний вибір учнями програми своєї діяльності на семінарі; в/ вільне використання різноманітних засобів інформації; г/ довільний вибір темпу навчання; д/ підвищення продуктивності вивчення навчального матеріалу на уроці і скорочення домашніх завдань.

Четверта група принципів торкається контролю за самостійною навчальною діяльністю учнів на семінарі: а/ постійний контроль знань та умінь; б/ обов"язковий узагальнюючий контроль з даного . розділу чи кількох тем; в/ здійснень!! диференційованого підходу при контролі за навчальною діяльністю; г/ поєднання різних форм ' контролю; д/ підведення підсумків навчальної роботи, формулювання загальних висновків; е/ оцінювання роботи кожного учня. .

Визначені прищили покладені в основу побудови системи семі- . нарських занять. Розроблена система описується через головні системні ознаки: цілісність', структурність, взаємозв'язок, гнучкість, ієрархічність та ін. ‘

...Цілісність системи забезпечується значимістю кожного семінарсько, о заняття на всіх етапах засвоєння знань для виконання загальної дидактичної мети навчання, формування навчальних, пізнавальних, організаційних умінь, розвитку і удосконалення самостійності учнів. • . ' . -

Структурність системи вбачаємо в можливості описати систему через виявлення її складових елементів, зв"язків та відношень між ними-,-Семінарські заняття в системі розміщуються в порядку ускладнення змісту навчального матеріалу, що виноситься на семінар, зідповідно до логіки науки. При цьому враховуються способи навчальної діяльності учнів при підготовці та проведенні семінарів, геобхідність поступового підвищення самостійності їх дій та твор-юсті в навчальній діяльності.

Кожний елемент системи взаемообумовлений і взаемозв"язаний з іншими. Взаємозв"язок системи і середовища проявляється в тому, система семінарських занять діє, формується і розвиває свої властивості в реальному навчальному процесі спеціалізованих кла-їїв хіміко-біологічного і агрохімічного профілів, відповідно зага*-іьним цілям та завданням всього навчального процесу і сама висту-іае при цьому активним компонентом цієї взаємодії.

Гнучкість системи забезпечується за рахунок варіа ивного по-іднання складаючих її структурних елементів - різних типів семі-гарських занять.

Система семінарських занять характеризується ієрархією скла-;ових частин. Кожне семінарське заняття, як елемент системи, мас іідповідну самостійність, бо може проводитись поза системою, неза-:ежно від інших форм занять і семінарів в цілому. Однак, як під-'верджує дослідження, органічне поєднання семінарських занять з ншими формами навчання і с"стематичне застосування різних типів емінарів у навчальному процесі, є найбільш ефективним.

Основними системоутворюючими ознаками є навчально-виховні авдання, що висуваються перед вивченням кожної окремої теми, та міст навчального матеріалу, який необхідно вивчити. Вони й об"сд-ують в єдине ціле всі елементи системи.

Розроблена система семінарських занять впроваджувалась . у рактику спеціалізованих класів хіміко-біологічного і агрохімічно-

о профілів. '

У третьому розділі - "Хід і результати педагогічного експери-енту" описано організацію експериментальної роботи. Обираючи шко-и для г?ормутачого експерименту, ми намагалися перш за все забезпе-ити репрезентативність виборки, щоб одержані результати були дос-овірними. З цією метою визначав число спостережень за номограма-и достатньо великих чисел, на підставі яких робилися статистичні исновки з заданим рівнем значущості. Для себе іл: прийняли, по сс-

- 12 - . .

редні результати нашого експерименту не повинні відпилятися більше. ніж на 5% від істинного математичного очікування відповідного результату. Згідно з цим в експерименті брало участь приблизно 420 учнів з 13-ти шкіл Львівської,. Одеської, Хмельницької, Черкаської областей і м. Києва. ,

У процесі експерименту уточнювалося місце кожного семінарського заняття в загальній системі^ вносились корективи до змісту 1 семінарських занять, виявлялись особливості семінару як однієї з форм організації навчання,’ перевірялась ефективність розробленої системи семінарських занять. Зважаючи на те, що експеримент проводився у двох вікових групах: а/ старший підлітковий вік - учні '... УШ-ІХ класів і б/ старший шкільний вік - .Х-ХІ класи, підходи до організації способів діяльності учнів у навчальній частині семінару, рівень їх самостійності, дозування допомоги з боку вчителя, форми контролю та вимоги до набутих знань і умінь учнів були різними. • • ,'

Для перевірки засвоєності навчального матеріалу і сформовано ст і умінь використовувати набуті знання для роьв”язування завдань, що ставилися перед семінарами, використовувались контрольні роботи за складеними наш текстами, усне опитування учнів, фрон- . тальна бесіда тошо. , .

■ Для виключєшід суб'єктивізму в оцінюванні знань застосовувався поелементний аналіз письмових робіт. Визначався коефіцієнт засвоєння знань і умінь К та приріст цього коефіцієнта ДК, значення яких наводяться в тафіиці І. - •

Таблиця І. Зведені значення коефіцієнта засвоєння, ,

знань та умінь і О го приросту .

Рік перевірки ' Класи Початковий зріз, ї^оч< Кінцевий зріз» ^кінц, Приріст Д К

1990 - УШ К . Е 0,656 ' 0,640 0,690 0,719 0,034 0,079 .

1931 н.р. їх • к' Е 0,618 0,649 0,671 0,747 0,053 • -0,098

X К ііі 0,553 0,613 0,602 0,717 ' 0,049 0) 104

. - ІЗ

Продовження таблиці І.

1991 - УШ к 0,648 ■ 0,683 0,035 .

Е 0,645 .. 0,727 0,082 ’

1992. н.р.* IX К 0,626 0,679 0,051

Е 0,643. 0,732 0,089

X К 0,567 0,613 0,046.

Е 0,621 0,729 0,108

З таблиці видно, що в експериментальних класах приріст знань і умінь постійно зростає, маючи порівняно з контрольними класами дещо вшці значення, ' ■> ■ • ■ ■ .

Для чіткішого уявлення про добуті результати подаємо їх • графічно .

Гістограма приросту коефіцієнта знань і умінь

д К 0,120. 0,090. 0,0600,030-

за І990-1991 н.р.

за І99І-І992 ч.р.

е

ні

к

п

е

ге га

е І

У! кл IX кл X кл УШ кл IX кл X кл

Для одержання більш об'єктивної інформації про ефективність педагогічного експерименту, його якість та результативність застосування семінарської форми навчання використовувались ще такі критерії як середній бал успішності / X / і коефіцієнт запропонованої методики Г) . Деякі результати навчального експерименту, який проводився для порівняння в класах загальноосвітньої школи, в класах з поглибленим вивченням хімії та біології на третьому ступені навчання та. в профільних класах наведені в таблиці 2.

' Таблиця,2. Зведені показники величин критеріїв ефективності застосованої методики

¡Класи Загальноосвітні Профільні Спеціалізовані

К X К п X К 0 X К 9

2,71 0,567 1,13 2,01 0,596 і,23 3,53 0,602 1,35

Е 3,69 0,643 3,89 0,732 4,37 0,811

У всіх випадках /загальноосвітні, профільні, спеціалізовані

класи/ коефіцієнт ефективності методики г) > 1/1,13; 1,23;

1,35 /, причому у спеціалізованих класах він найвищий. Це свідчить на користь нашої методики. ,

В ході експерименту перевірялась також міцність знань учнів.

З цією метою проводились 20-хвилинні контрольні роботи після вивчення теми, череь три тижні та в кінці півріччя. їх аналіз лока-аав, що міцність знань учнів експериментальних класів вища, ніж у контрольних. Крім того, відповіді учнів експериментальних класів ¿характеризуються більшою глибиною, досить повним відтворенням інформації, більшою логікою і чіткістю передачі, грунтовністю висновків із застосунаішш прийомів аналізу, порівняння, пояснення причинно-насл і дкових зв"язків.

. Якісний і кількісний аналіз проведеного формуючого експерименту показує, що збільшення частки самостійної навчальної праці учнів у навчанні в. результаті проведення семінарських занять підвищує рівень знань, їх усвідомлзність, функціональність, міцність, сприяє розвитку навичок самоосвіїи, виховує позитивне ставлення до навчання взагалі, тобто підтверджує гіпотезу нашого дослідження. Закінчення. Створення в Україні спеціалізованих загальноосвітніх класів різних профілів покликано не лише поглиблювати і розширювати знання учнів з профілюючих дисциплін, але й гуманізувати процес навчання, цідповідно враховуючи інтереси, нахили та здібності учнів. Ефективним засобом гумалізації процесу навчання, підвищення якості знань, виявлення стійкого пізнавального інтересу до предмету, формування.умінь. самоосв;тньої діяльності є семінарська форма навчання в школі. Тому закономірним стає підвищений інтерес вчених-педагогів і вчителів-практиків до цієї форми навчання. Проте, як показало наше дослідження, загальнодидактичного обгрунтування можливості і доцільності впровадження в практику загальноосвітніх шкіл семінарської форми занять з УШ класу немає.

У процесі нашого дослідження обгрунтовані можливість і доцільність систематичного використання семінарів, починаючи з підліткового віку, і, як наслідок, побудована система семінарських занять . •

. : Результати дослідження зводяться до такого: . •

, І. Обгрунтована можливість Г доцільність використання семінарської форми навчання р УШ-ІХ класах хіміко-біологічного і агрохімічного профілів. Підставами для такого висновку -.є аналіз психологічних особливостей учнів старшого підліткового віку,.їх підвищена

¡амостійність, прагнення дорослості, зростаючий рівень інтелектуа іьного розвитку, сформованість мотиваційно-нотребної сфери.

2. Доведена необхідність систематичного застосування семінар :ьких зандть для навчання учнів Х-ХІ класів з метою підвищення >івня знань ^ профільних дисциплін, формувашя самостійності у гавчанні, пізнавальної активності, розвитку самоосвіти, виховання 'озитивного ставлення до навчання.

3. Запропоновано визначення шкільного семінару як форми нав-ання, що передбачає самостійну навчальну діяльність на самому емінарі, колективне обговорення результатів цієї діяльності і бов"язковий контроль, класифікацію семінарських занять за головою дидактичною метою та способом проведення.

4. Визначено місце семінару в навчальному процесі, зв"язок з ншими формами навчання, основні функції, структурні складові лементи семінарського заняття та виявлено взаємозв'язок між ними

5. Визначено дидактичні вимоги до системи завдай»., що під-ягають самостійному вивченню на семінарі. Вони полягають у тому, апитання та завдання, які виносяться, ¡¡а семінарське заняття, по-инні охоплювати весь матеріал семінару, за кількістю не переви-увати 4-5 питань, розміщуватись за принципом зростаючого усклад-ення, формулюватись у вигляді проблеми, ускладнюватись і урізно-анітнюватись за змістом і способом виконання.

6. Доведено, що спосіб організації семінару має визначатися

містом навчального матеріалу, головною дидактичною мето’о, яка гавиться перед заняттям, та рівнем готовності класу до самостій-зї навчальної роботи. . ' '

7. Дано визначення системи семінарських занять і обгрунтова-і її основні дидактичні характеристики. На їх підставі розробле-

і принципи побудови системи семінарських занять, за допомогою їих визначається місце семінару в системі інших форм навчання, ібір теми й відбір навчального матеріалу для заняття, способи іяльності вчителя-і учнів і.способи контролю інань.

8. Розроблена і впроваджена у практику паЕчання хімії та іології експериментальна методика, суть якої полягає:

а/ у відповідності змісту семінарського заняття і завдань,

> пропонуються для самостійною опрацювання, рівню інтелектуально розвитку учнів, сформованості у них відповідних загальнонав-ільних умінь; -

б/ у використанні спеціально розробленої системи завдань,

■ - 16 - . ■ •• доступних для самостійного виконання і розрахованих'на івдивідуа-льні здібності кожного учня; : , . . . ,

в/ у розробці завдань-інструкцій, пам"яток, правил-орієнти-рів, що містять детальщ- алгоритмізацію щодо виконання необхідних

Дій; .

г/ диференціації кавчання т основі індивідуальної і групової форм навчальної роботи; 4

д/ у здійсненні постійного контролю за результатами самостій-) ної навчальної діяльності учнів-, наданні їм своєчасної допомоги у формі консультацій з боку вчителя, учня-консультанта чи в ході вільного спілкування між учнями під час навчальної частини семінару. ■ . ■ . .. ■

. 9. У процесі дослідження розроблено і впроваджено в практику .

хіміко-біологічних та агрохімічних класів методичні рекомендації з викладання хімії та біології, тематичні поурочні планування, в; , яких визначено теми семінарських занять, їх місце в навчальному процесі, ьказано тип семінару, завдання кожного заняття, засоби -навчання, які доцільно використовувати під час семінару, тощо. ■ Проведене дослідження підтвердило можливість використання : розробленої системи семінарських занять для навчання хімії та бі-; ології у класах загальноосвітньої школи. Разом з тим, означена . проблема не вичерпується даним дослідженням. Потребують дальшої ■ , розробки питання організації самостійної роботи учнів при підго- ■ товці до семінару і р процесі самого заняття, довільного поєднай-ня семінарів з іншими формами навмання тощо. . ,

Основні положення роботи відображені у таких публікаціях:

1. Орієнтовне поурочне планування з неорганічної хімії для

спеціалізованих класів хіміко-біологічного профілю /УШклас/ // Рад.школа. - 1989. -Л/:І0. - С.65-68; 1989. - А/: 12. - С.65-67; ,

1990. -№ 2. •- С.7Я-75 /у співавторстві/.

2. Шкільний семінар як форма навчання хімії // Методика ви-

кладання біології,, хімії, географії. - К,: Рад.школа, 1990. -Вип. 7. - С.78-83. • • ' • .

3. Семінарські заняття в навчальному процесі спеціалізованих

класів // Педагогічна наука - перебудові школи: Тези доп. наукової конференції Науково-дослідного інституту педагогіки. - Київ, ..

1990. - С.31-32. - . . • ‘

4. Про дидактичні особливості семінарських занять у школі // Методика викладечня біології, хімії, географії. - К.; Освіта, •

І99І. - Вип. 8. - С.50-55.

5. Орієнтовне тематично планування з неорганічної хімії для класів хіміко-біологічного профпю. - К,: Б.в,, 1991. - 24 <;.

6. Шляхи гуманізації навчального про’ еоу в спеціалізованих, класах// Гуманізм, Людина. Свобода: Тезі! дои. людинознавчих філософських читань. - Дрогобичі, 1991. - С.228-230.

7. Про досвід проведення семінарська занять у В класі//

Ніколи нового тину України: Досвід і проблеми, - Донецьк; Б.Р.,

1991. - С.88-92.

8. Орієнтовне поурочне планування з біології для спепіялізо-сшпк класів хіїЛко-біолої ічного профіл«, - К.: Р.и., Ї99І?. - п.

9. Психолого-педагогічні передумови використання семінарської форми навчання у спеціалізованих класі- хіміко-біологічного профілю// Методика викладання біології, хімії, географії. - К.: Освіта, 1993. - Вип. 10. - С.62-67.

10. Принципи побудови системи семінарських занять з предметів

хіміко-біолегічного циклу// Методика викладання біології, хімії, географії /друкується/. ■ . .