автореферат и диссертация по психологии 19.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование психологической готовности к социономической профессиональной деятельности (нa прикладi професii «соцiальний педагог»)
- Автор научной работы
- Тюптя, Алена Владимировна
- Ученая степень
- доктора психологических наук
- Место защиты
- Киев
- Год защиты
- 1999
- Специальность ВАК РФ
- 19.00.01
Автореферат диссертации по теме "Формирование психологической готовности к социономической профессиональной деятельности (нa прикладi професii «соцiальний педагог»)"
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА На правах рукопису
ТЮПТЯ Олена Володимирівна
г -• г . ;
« 4 V* , І
21 о-:; 2::п
УДК 159.9:37.015.324
ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ до автономічної ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
(на прикладі професії «соціальний педагог»)
19.00.01 - загальна психологія, історія психології
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
а/
Київ - 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Київському університеті
імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної психології
Науковий керівник - доктор психологічних наук,
професор,
Казміренко В’ячеслав Петрович
Київський університет імені Тараса Шевченка завідувач кафедри соціальної роботи і педагогіки
Офіційні опоненти - доктор психологічних наук,
професор
Моляко Валентин Олексійович, Інститут психології ім. Г.С. Костюкг головний науковий співробітник, завідувач лабораторією
кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Горностай Павло Петрович, Інститут соціальної та політичної психології провідний науковий співробітник
Провідна установа: Харківський державний університет
кафедра психології
Захист відбудеться “ жТкЯ. 2000 р. о годиі:
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.26 в Київськом університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул Володимирська 60.
. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київськоп університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул Володимирська 60.
Автореферат розісланий 1999 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Т.С. Кириленко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та доцільність дослідження. Підвищення ефективності системи освіти, побудова її на засадах гуманізму вимагає дослідження ряду психолого-педагогічних проблем, серед яких важливе місце займає проблема психологічної готовііості спеціаліста до майбутньої професійної діяльності. Готовність означає орієнтування освіти на багатогранний розвиток психологічних здібностей, творчих можливостей суб”єкта майбутньої професійної діяльності, вироблення, розвиток та корекцію вмінь і навичок, від яких залежить успішне виконання професійних функцій та обов'язків.
Проблемі психологічної готовності майбутнього спеціаліста до професійної діяльності присвячено ряд теоретичних і експериментальних досліджень (Кузьміна
Н.В., Сластьонін В.А., Мороз О.Г., Д"яченко М.І., Кандибович Л.А., Максименко С.Д., Салаватова С.С., Федорова Л.І., Жук С.Л., Кудрін О.Д., Левченко М.В., Генов О.Ф. та ін.). Потрібно сказати, що в основі поняття готовності лежить феномен установки (Імздадзе О.В., Прангішвілі О.С., Узнадзе Д.М. та ін.), як готовності до активності, що виникає на основі взаємодії потреби і довкілля. Певний інтерес представляють дослідження готовності до медичної (Вітенко І.С., Кондратенко Т.П., Ораховський ВЛ., Супрун Л.М.,), виробничої праці (Єлісєєв А.Г., Моляко В.А., Равікович С.І., Смульсон М.Л.), до професії музиканта (Бочкарьов Л.Л., Маринін І.Г.)
У сучасній психологічній літературі увага зосереджується в основному на операційно-технічній стороні готовності до того чи іншого виду діяльності при явній недооцінці її внутрішнього смислового аспекту. Мало уваги, на нашу думку, приділяється також аналізу психологічних і соціальних факторів, шо детермінують готовність, не визначені критерії оцінки рівня готовності, шляхи та засоби підвищення рівня готовності засобами активних психологічних технологій. Не проводилося дослідження готовності до багатьох видів професійної діяльності, також не створено Інтегральної структури готовності до соціономічпої діяльності.
Психологічний аналіз соціономічпої діяльності показує, що сучасній системі допомоги населенню потрібен спеціаліст, який глибоко розуміє сьогоднішні суспільно-політичні і економічні перетворення, відчуває зміни особистості підопічних, їх позицій, цінностей, потреб, мотивів. Тому необхідною стає розробка таких загальнопсихологічннх принципів, які б передбачали розвиток зв'язку та взаємовпливу знань про культуру і людей, здібностей до міжособистісного спілкування, передбачення соціальної поведінки в певних ситуаціях, захист якості життя особистості, творення нових ці. ностей, протидію деградації людини, формування переконань, допомогу у самоактуалізації особистості та ін.
Розвиток розгалуженої системи соціальної допомоги населенню обумовив потребу у професійній підготовці значної кількості компетентних спсціалістів-соціальних педагогів. Це обумовило відкриття спеціальних відділень з підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах та появу поки що відносно невеликої кількості наукових праць з соціальної педагогіки (Арнольдов А.І., Бона-рова В.Г., Вульфов Б.З., Деміденко Е.С., Звєрева І.Д.. Коваль Л.Г.. Миговнч 1.1, та ін.). Але, зважаючи на новизну професії, на сьогодні спостерігається відсутність ефективних технологій теоретичної, а особливо практичної підготовки фахівців, що могли б займатися вирішенням цих важливих завдань.
Нерозробленість проблеми психологічної готовності до соціономічної професійної діяльності як в теоретичному, так і в практичному плані та існування об”єктивної необхідності вдосконалення процесу підготовки і професійного становлення фахівця соціономічної професії, зокрема, соціального педагога, у закладах освіти зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок робото з науковими програмами, планами, темами. Дослідження та результати, що ввійшли до дисертації, тісно пов'язані з науковими дослідженнями, що проводяться на кафедрі соціальної психології Київського університету імені Тараса Шевченка по темі “Іноваціііна поведінка молоді у період становлення Української держави”. Номер держреесграції0198УООООб 1.
Об”скт: психологічні чинники особисгісної регуляції професійної
соціономічної діяльності.
Предмет: структурні особливості психологічної готовності до соціономічної діяльності; психологічні механізми формуючої активної підгоювки, що спрямована на підвищення та корекцію психологічної готовності; психологічні механізми диференціації рівнів готовності та психодіагностичні критерії їх оцінки.
Мета дослідження: визначення і обгрунтування структурних компонентів психологічної готовності фахівця соціономічної діяльності, психологічних чинників та механізмів їх формування засобами активної психологічної підготовки.
Гіпотеза: сукупність структурних параметрів моделі психологічної готовності до професійної діяльності взасмообумовлсна сформованістю соціально-психологічних якостей, необхідних для професійної діяльності соціального педагога. Оптимальне сполучення і рівень розвитку цих якостей може бути підвищений внаслідок цілеспрямованих формуючих дій.
Мета і гіпотеза дослідження обумовили такі завдання:
1. Провести теоретичний аналіз проблеми психологічної готовності до різних видів професійної діяльності.
2. Розробити та обгрунтувати модель психологічної готовності соціального педагога як приклад найбільш впливової соціономічної діяльності.
3. Визначити та обгрунтувати методи психологічної діагностики наявного рівня сформованості психологічної готовності.
4. Розробити та обгрунтувати програму активних психологічних технологій корекції та формування психологічної готовності соціального педагога до професійної діяльності.
Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, яка є сукупністю процесів отримання, переробки і використання інформації про світ і саму людину; основні положення системного підходу як методологічного засобу пізнання психологічних процесів, станів, явиш; положення про єдність свідомості та діяльності (Виготський Л.С., Леонтьєв О.М., Рубінштейн С.Л.); системний підхід в дослідженні особистосіі (Ананьєв Б.Г., Ломов Б.Ф.); розгляд людини як суб’Чкта власної життєдіяльності (Ананьєв Б.Г.. Костюк Г.С., Рубінштейн С.Л,); теоретичні основи формування особистості майбутнього професіонала (Кузьміна Н.В., Сластьонін В.А., Моляко В.А., Максименко С.Д.); уявлення про детермінованість процесу професійного становлення особистості рівнем сформованості професійно-важливих якостей (Петровський А.В., Семиченко В.А., Яценко Т.С.); теорії установки (Узнадзс Д.М., Прангішвілі О.С.):' положення гуманістичної психології про особисте зростання ( Роджерс К., Маслоу А.).
Для реалізації поставлених завдань був використаний комплекс методів наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми: аналіз, порівняння, узагальнення і систематизація емпіричних та теоретичних даних; діагностичні методи (моделювання, опитування, анкетування, тестування); контент-аналіз; констатуючий та формуючий експеримент: порівняльний аналіз експериментального матеріалу; методи математико-статистичного опрацювання даних експерименту.
Наукова новизна одержаних результатів полягає: в обгрунтуванні моделі психологічної готовності до професійної соціономічної діяльності та структури її основних параметрів на основі положень гуманістичної психології; в розробці та обгрунтуванні програми психологічної діагностики рівня основних ознак психологічної готовності; в створенні, обгрунтуванні і впровадженні програми соціально-психологічних групових психокорекційних технологій, спрямованих на розвиток, удосконалення і корекцію наявного рівня психологічної готовності в період професійного становлення.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає: у розширенні та поглибленні теоретичнім знань про структурні компоненти психологічної готовності до професійної соціономічної діяльності; в обгрунтуванні методологічних основ програми психодіагностичиого дослідження станів та рівнів психологічної готов-
ності і метологічного обгрунтування прогрими психологічних засобів формування т;і корекції психологічної готовності.
Практичне значенії» одержаних результатів полягає: в розробці науково-методичного інструментарію діагностики рівня сформованості психологічної готовності; в розробці програми соціально-психологічних тренінгів з метою корекції та підвищення наявного рівня психологічної готовності у майбутніх спеціалістів, яка може бути застосована для підвищення кваліфікації соціальних педагогів, а також при проведенні учбово-тренінгової роботи у вузі з спеціалістами інших споріднених соціоиомічних професій.
Особистий внесок полягає: у розробці та обгрунтуванні структурної моделі психологічної готовності до професійної діяльності; у створенні методичної бази дослідження психологічної готовності та програми соціально-психологічних технологій, які спрямовані на підвищення наявного рівня готовності, виявленого констатуючим експериментом.
Вірогідність наукових результатів і висновків забезпечується методологічним обгрунтуванням вихідних положень дослідження, використанням перевірених надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, обгрунтуванням репрезентативності вибірки та застосуванням статистичних критеріїв оцінювання значимості експериментальних даних.
Експериментальною базою дослідження був обраний Київський університет імені Тараса Шевченка, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драго-манова, педагогічний коледж при Київському університеті імені Тараса Шевченка Загалом у дослідженні взяли участь 130 студентів, що навчаються за спеціальністю “соціальна педагогіка”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на науково-практичній конференції “Національна і"^о-ла України: закономірності становлення і розвитку” (Тернопіль, 1996); на науково-творчій конференції “Художня культура: проблеми, перспективи” (Київ, 1995); конференції молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ - 23-25 березня, 1998); на міжнародній студентській науково-практичній конференції «Психология XXI века» ( 23-25 квітня 1999 року); на V міжвузівській науково-практичній конференції «Українська мова - джерело духовного відродження суспільства» (29 березня 1999 року); на науково-практичній конференції аспірантів Київського університету імені Тараса Шевченка; на засіданнях кафедри соціальної психології Київського університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 8 публікаціях.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, що нараховує 197 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 160 сторінках. Робота містить 12 таблиць, 20 малюнків та 13 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначені об”єкт, предмет, гіпотеза, мета і завдання дослідження, розкриті наукові новизна, теоретичне значення і практична цінність роботи, охарактеризовано методи дослідження, пірогідність одержаних результатів, наведено результати про апробацію.
У першому розділі “Описова характеристика професійної діяльності соціального педагога та теоретичні засади вивчення психологічної готовності до діяльності” розглянуто основні питання становлення соціальної педагогіки як науки, виділено специфіку професійних вимог до діяльності, обгрунтувано принципи соціальної педагогіки, професійні особливості професій типу “людина-людина". Виходячи з цього аналізу, виділено функції соціального педагога, психологічні особливості та професійно важливі якості для виконання цієї діяльності. Проаналізовано психологічну готовність до діяльності, значення феномену настанови для розгляду питань психологічної готовності. Виділено дна головних загальних підходи у вивченні проблеми готовності, а також підходи до розгляду психологічної готовності як формування деяких професійно-важливих якостей. Розглянуто особливості діяльності соціального педагога щодо формування психологічної готовності.
Аналіз літератури показав, що не існує єдиного визначення соціальної педагогіки як науки. Це пов”язаио з достатньо складним процесом її становлення. Так, по-своєму її трактують Наторп П., Арнольдов А.А., Бочарова В.Г., Сластьонін В.А., Деміденко Е.С., Філонов Г.Н. та інші.
На підставі професіографічного аналізу, проведеного багатьма дослідниками, нами зроблено узагальнення структури основних професійних вимог до фахівця соціономічної професії, що втілюються у виконанні ним таких найзагальніших функцій: дослідницька, діагностична, прогностична, аналітико-проектна, організаційна, попереджуючо-профілактична, соціально-терапевтична, психокорекційна, комунікативно-регулятивна.
Звичайно, що виконання цих функцій в роботі з різними верствами населення та соціальними групами вимагає від фахівця наявності певних соціально-психологічних, психологічних та моральних якостей, наявність яких запезбечить
успішний рівень виконання професійної діяльності. Системи відповідних професійно необхідних якостей, знань, навичок, умінь, особливості мотиваційної, емоційної сфер втілюються в психологічній готовності спеціаліста до професійної діяльності. За останній час проведено ряд досліджень, присвячених аналізу готовності до діяльності: це дослідження готовності до педагогічної діяльності (Тар-повська А.С., Сластьонін В.Л., ІІіколаснко С.1., Іванова Т.В., Марннін І.Г., Горностай П.П., Вінославська Е.В., Орлова Е.А.,); готовність до праці на сучасному виробництві (Богучарова Е.І., Єлісєєв А.Г.. Моляко В.А.. Смульсон M.J1., Равікович С.І.); готовність до праці в сільському господарстві (Мороз О.Г.): готовність до медичної діяльності (Супрун JI.M., Ораховський В.І.. Кондратенко Т.П., Вітенко 1.С.); готовність до служби в збройних силах (Тимченко А.В., Гребешок Г.С.).'В цих роботах розглядаються як окремі питання, іцо стосуються специфіки готовності до окремих професій, так і проблеми психологічної готовності до діяльності (уточнюється поняття психологічної готовності, розглядається її структура, психологічні умови формування готовності до різних видів професійної діяльності).
Для розуміння сутності психологічної готовності до діяльності важливе значення мають дослідження, прсвячені феномену настанови. Ці питання розглядаються Іірангішвілі А.С., Асмоловим А.Г., Узнадзе Д.П.. Імедадзе І.В., Сарджве-ладзе Н.І.
Оскільки проблема готовності в науковій літературі представлена досить широко, то, відповідно, існують різні підходи до визначення цього поняття. Загалом можна виділити два основних:
1. Готовність розглядається як складне утворення, яке включає в себе когнітивнии, мотиваційний і емоційно-вольовий компоненти, як сукупність знань, вмінь, навичок, професійно важливих якостей особистості, якими повинен володіти випускник вузу для успішної адаптації до діяльності. (Салаватова С.С., Кузьміна Н.В., Дурай-ІІовакова К.М., Мороз О.Г., Сластьонін В.А. та ін.)
2. Готовність розуміється як функціональний стан, що сприяє успішній діяльності, забезпечує високий її рівень (Левітов Н.Д., Нерсесян Л.С., Генов Ф,0., Маріщук В.Л., Плетницькиіі Е.А. та ін.). Цей підхід характеризується тим, шо стан готовності у вирішальній мірі зумовлюється стійкими психічними особливостями, притаманними даній особистості. Але воші не являють собою перенесення якостей і станів у нову ситуацію, а лише їх актуалізацію. Па стан готовності впливають і ті конкретні умови, в яких відбувається діяльність.
Деякі дослідження психологічної готовністі до професійної діяльності спрямовані па виявлення і формування професійно важливих якостей і здібностей особистості (Ящишин К.Е., Мілерян В.Е.). Як професійно важливі якості різні автори
виділяють такі окремі характеристики: позитивне підношення до того чи іншого виду діяльності (Д”яченко М.І., Кандибович JI.A.), потреба в певнііі спеціальній діяльності, інтерес і схильність до діяльності, усвідомлена мотивація особистості і внутрішнє прийняття вимог професії (Левченко М.В., Крягжде С.П.). усвідомлення особистістю суспільної значимості праці, потреба в праці (Мороз
О.Г., Ковальов А.Г.). Розробляються питання стимулювання творчої думки як умови формування психологічної готовності особистості до праці (Моляко В.А.).
В якості суб'єктних професійно важливих якостей виділяють: адекватні вимоги діяльності, здібності, знання, уміння, навички (Д”яченко М.І., Кандибович JI.A., Ніколенко Д.Ф.), операційно-технічний бік готовності до діяльності (Орлов А.Б.), ступінь оволодіння вміннями, якість знань (Садчікова Т.Ф.).
В якості індіївідних професійно важливих якостей розглядають функціональний стан (психічну реактивність, нейродинаміку) (Орлов А.Б.), стійкі професійно важливі особливості сприймання, уваги, мислення, емоційні і вольові процеси (Д”яченко М.І., Кандибович Л.А.), товариськість, як характеристику пси-ходинамічного рівня індивідуальності (ІЦебетенко А.І.), психофізіологічні дані (зір, слух, витривалість)
Теоретичний аналіз літератури показав, що ефективності професійної підготовки можна досягти тільки орієнтуючись на особистісний потенціал з перших кроків професійного становлення. Отже, досліджуючи механізми формування психологічної готовності студентів-соціальних педагогів, необхідно враховувати вимоги до особнстісних якостей майбутнього суб^єктз. діяльності.
Удругому роздай “Методична організація дослідження та цільова програма психокореційної роботи” на основі проведеного аналізу пропонується модель структури психологічної готовності та обгрунтовуються її основні параметри. Формулюються принципи психологічних досліджень та наводиться програма пси-ходіагностичного апарату дослідження. Дається також обгрунтування загальних положень побудови програми соціальпо-психологічної тренінгової підготовки, основні принципи роботи в тренінговій групі. Обгрунтовується методологія конкретного тренінгу та вправ, з яких вік складається.
Проведенні! теоретичний аналіз наукової літератури показав, що психологічна готовність до професійної діяльності має складну феноменологічну і процесуальну структуру. Кожна професійна діяльність вимагає розробки власної структури психологічної готовності. Нами була розроблена модель психологічної готовності до соціономічної професійної діяльності на прикладі професії “соціальний педагог”. На нашу думку, така структурна внутрішньо узгоджена модель психологічної готовності '-члючає такі інтегральні психологічні фактори, розгорнутий опис яких наводиться в нижченаведеній схемі моделі, (див. рис. 1)
ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ соціального пслш ш а до професійної діяльності
рівень узагальнюючих т
орів (ііігегра гори)
здаїнісіь доро з> міння соціаль ЛІК ЗВ"ЯикІН, стосунків та цінностей
сшіатія як реле каптме еггрші няпя феї омено логічног іншої /по
поля
ТИНИ
психічна зр» ДІОТЬ як просу вания ьідзов
НіШНІ-ОІ ІІІДГріШ
ки до сзАютлтр
петеит. у часі як ідагність діяш "і>іпслгр"
систсма бу птв. цінностей тобто іранмчннх. справжніх
любов до Сліпі, кого як активна участь в житі к.гігпта і прш н. його мод- свіі|у
інтуїпгвне від чутія почуттів, думок. ПОВСДШ кіі кліипа
прийоми ДНВПЛНЕ реалічую комуиіксриві
мето ', ЩО
>£ься в них
Природність ПО ЕЄДІ1ІКИ як лриіі іигггя власної модели світу
природність по ведіїпси як прнй нятгя власної моделі сь іту
емпат:
ванти*
нятгя
ЛОГІЧИ
іншої
£ ЯК рили
сирий,, >цлочсіі а »го йол.
КОДНГПІ
харак-осоОл ЯКІ сії] рішені дач і
ерологі
ВОС1І.
ияютьфі
ІЙІОС.'ІІ.
роолем
актішфс ия, як. увагу
сниие СИВ11С оси. ус мову і спілку м">ГЛ> .
и
уха і іоч: с •флі к
реф
ГДу?
ган
с8С] б. 1ЛІІ1 Я. І
уміннях
ЯК ОПИС І
КІІ, комуні почуттів
н« слухаї фронтац я
гаках
оведін
ікашя
а*~гив
листь у соб»
КНЯ БІІраліП:
ипеш як вм. свої
бажання і буду
ваш в пот нанр}
г юному МКЧ’
ПрофіІІН нетентаи нм + відк новому
ча ком гь (ліан-іжтість освідч-)
компечен як здатні "тут і тс пер”
г. у чаа :п> діяті
люб
когс
уч.іс [1
КЛІСф'
ЙОІ
>в до Ь,ипь і активна [Ъ В ЖИТІ І і іта і праіін. мод, світу 1
емп:
ват
ііяп
логі
іші»
опої .
ПІДф
ірілі
пя як реле нг слрні 1 фС2ІЛ&/ :но
ШОГО Пч
і людні
на сеС руктчр.
МСТІ
собі
МОП
ЮЧІ1
ву.
кіка
Дії І ЗЯ' налай. (ВКЛІОті Т НІ 111 пг Є {)ЄКТ. ко
акті то п кя н
М0Г1
хів з свіп базі
ДОСІ
ЦП ищи ■редба-ц «слідків шля інші піі;
клієнт: шіиулої ■РІІД>'
професійна ком пстеишісп. (■знання + відкритість новому досвіду)
характерологічні особливості/ яхі сприяю гь рішенню с.-п дач і проблн
компггент. \ як -здатність "і\4 І !Є пе}
прі іродшеть
ве^ ІНКИ ЯК 1^
ияі гя власно І.ІІІІ снігу
До
НуфчДНН) фо]
Ба'
тш
та
ащі ька Ц‘ ВІШЧ НОІНХ ПІ І синк
сгр ІСОСТ1 ЗЦ* ГН1СТІ ИС ГОЯТЯ
ним к
іСТрОЯ
сяпаля як ре; ваігтне сприй НЯТГЯ феномеї
логічніАо шця
іншої лпдинн
мотиви борі пр
іфгсп
Рис. 1. Модель психологічної готовності до професійної соціономічної діяльності (структура і параметри).
На основі розробленої моделі психологічної готовності до професійної діяльності ми підібрали методи психодіагностичного дослідження і визначили не-
1НТ -іров
обхідні методики (анкета на виявлення мотиваційного потенціалу обрання соціально-педагогічної професії, методика “Диференціально-діагностичний опитувальник” (ДДО, Е.А. Клімов), методика дослідження емоційної чуйності (А. Мехрабіан, Н. Енштейн), опитувальник самовідношення (В.В. Столін. С.Р. Пантелеев). шкала “Сила Я” ММПІ, опитувальник “Шістнадцять особистісних факторів (Р.Кеттелл), самоактуалізаційний тест (створений Л.Я. Гозман, ІО.Є. Альошиною, М.В. Загікою, М.В. Кроз на основі опитувальника особистісних орієнтацій Е. ПІострома), тест вирішення конфліктів (К.Томас), методика діагностики ціннісних орієнтацій (М. Рокіч), опитувальник рівня суб"’єктивного контролю (Роттер Дж.).
Результати психодіагностичного дослідження показали, що рівень виявленої психологічної готовності потребував соціально-психологічного формуючого впливу у вибірках, побудованих за рівнем та напрямком педагогічної освіти. Даний факт вимагав розробки комплексу активних психологічних технологій, які б передбачали розвиток та корекцію наявного рівня готовності Методична структура програми психологічного тренінгу зумовлювалася результатами порівняння емпірично винайдених зразків поведінки даної групи майбутніх працівників з характеристиками вимог, виведених з визначення мети тренінгу, виражених, в свою чергу, в термінах, поведінки, яка вимагається, та її психічних регуляторних механізмів. Проведення програми формуючого тренінгу займало сім днів (один гренінговий день продовжується 5-6 годин). Кожен тренінг був адаптованим до професійних вимог до соціального педагога, що випливало з попереднього аналізу функцій соціоиомічної діяльності, його психологічних особливостей та професійно важливих якостей. Метою тренінгів була спрямованість на корекцію та розвиток виявлених соціально-психологічних особливостей (компонентів психологічної готовності) і професійно важливих якостей (параметрів), що були отримані в результаті емпіричного дослідження. Загалом програма формуючих технологій включала:
I. Тренінги особистісного зростання. Блок включає в себе: 1) тренінги “Адекватний “Я'’-огрзз” (чутотре^інг на адекватне самовідношення, тренінг “Я, моє минуле, теперішнє, майбутнє”); 2) тренінги формування особистісних навичок (тренінг на розвиток емоиійно-вольової сфери, тренінг “Ігри-релаксації”. тренінг “Впевненість в собі”, тренінг на розвиток емпатійного співпереживання); 3) тренінги па удосконалення саморегуляції соціальної поведінки (контроверзи, тренінг “Батько. Дорослий, Дитина”).
II. Тренінги комунікативної культури. Блок включає в себе: 1) тренінг оформлення зворотнього зв”язку (тренінг на розвиток активного слухання, тренінг на розвиток знання неп рбальних засобів спілкування); 2) рольовий
тренінг (тренінг "Спілкування в різних ситуаціях", тренінг “Вирішення конфліктів”).
III. Спеціальна підготовка. Блок включає в себе: 1) тренінг проведення штсрв”ю, вмінь та навичок проведення бесіди; 2) тренінг вирішення педагогічних ситуацій; 3) ігри з ключовою тезою; 4) тренінг на розвиток соціально-педагогічної антішіпації.
У третьому розділі “Аналіз цільового формування психологічної готовності соціального педагога до професійної дїльності засобами активної соціально-психологічної підготовки” обгрунтовано вибір факторного аналізу як релевантного статистичного багатовимірного методу обробки даних, виконано фактори-зацію психодіагностичних даних, які ми поділили на відповідні групи. Проведено аналіз ступеня відповідності виявлених професійних якостей соціального педагога запропонованій моделі психологічної готовності. Проаналізовано мотиваційні уподобання студентів щодо професії "соціальний педагог”. Визначено проміжні завдання програми соціально-психологічних тренінгів, розглянуто її ефективність, яка розуміються як підвищення рівня психологічної готовності. Застосовано метод базових індексів щодо визначення змін психодіагностичних показників рівня психологічної готовності.
Результати дослідження свідчать про існування відмінностей у внраженості компонентів психологічної готовності, при узагальненні структур, отриманих в результаті проведення відповідного факторного аналізу після опрацювання психодіагностичних даних (за базову основу взято запропоновану модель готовності).
Багатовимірний аналіз психодіагностичних показників рівня сформоваїтості психологічної готовності дозволив визначити загальні особливості стану психологічної готовності до професійної діяльності в залежності від напряму та рівня педагогічної освіти, а також ступінь відповідності професійних якостей студентів-соціальних педагогів моделі психологічної готовності.
Факторні структури психологічної готовності студентів вузів відрізняються між собою в залежності від напряму педагогічної освіти (Київський університет, педагогічний університет і педагогічний коледж). Відмінності існують у вираже-ності та ієрархічній структурі факторів. Спостерігалася їх відсутність або заміна компонентами, які за своїм змістом наближаються до запропонованих у теоретичних розробках.
Наступним етапом було математико-статисгичне опрацювання псл-ходіагностіїчиих даних в залежності від рівня професійної педагогічної освіти (1 курс, II курс, Ш курс). Отримані факторні структури в своїй більшості відбивають особливості психологічних компоненті в готовності і дають можливість відстежити
и
динаміку змін у вираженості та ієрархічній структурі становлення феномену готовності у майбутніх фахівців.
Загалом можна сказати, що досліджувані рівневі та компонентні особливості психологічної готовності до професійної діяльності співпадають із структурою запропонованої нами моделі. Даний результат свідчить про можливість впровадження системи соціально-психологічних заходів, які б допомогли підготуватися до професійної діяльності, розробити активні методи оптимальної професійної адаптації, заходи корекції та розвитку наявних та потенційних професійно важливих і соціально-психологічних якостей, а також підвищення рівня загальної психологічної культури фахівця. Крім того, дослідження показали, що структурна модель психологічної готовності може бути розширена за рахунок розкриття нових компонентів, які б враховували особливості інших видів діяльності.
Для розвитку та корекції психологічної готовності була проведена низка психологічних тренінгів, які виконували такі базові, особистісно-формуіочі завдання:
1. Оптимізувати взаємовідносини з самим собою: навчитися краше
орієнтуватися у власному світі (своїх станах, потребах, можливостях і т.д.); розширити діапазон засобів самовиразу; навчитися бути більш відкритим новому досвіду; відкрити доступ до своїх потенційних, можливостей і навчитися особистими зусиллями сприяти їх розвитку; отримати навички взаємодії зі своїми глибинними психологічними структурами, що дозволяє вирішувати самий широкий спектр проблем (особистісне зростання, підвищення стійкості до стресів, вибір оптимальних форм поведінки в складних життєвих ситуаціях, підвищення творчого потенціалу). .
2. Підвищити ефективність взаємодії з людьми в різних ситуаціях: навчитися краще слухати, бачити, відчувати і розуміти інших людей і відповідно продуктивніше будувати власну поведінку; оволодіти технологією вирішення міжособових протирічь і конфліктів; розширити діапазон практичних умінь конструктивної взаємодії в умовах бесіди, суперечки, дискусії і т.д.; розвити вміння справляти психологічну співдію і підтримку тим, хто цього потребує: виробити вміння протистояти спробам інших людей маніпулювати Вашим станом і поведінкою; розвити здібність особистими зусиллями сприяти продуктивному ходу взаємодії між людьми: збагатити свій арсенал навичок і вмінь, необхідних для створення атмосфери співпраці.
3. Розвити свої суто професійні уміння і навички: навчитися методам і прийомам педагогічної антиціпації; розширити засоби диференцшованої взаємодії з оточуючими людьми і потенційними клієнтами: навчитися проводити бесіду, інтерв"ю на професійному рівні.
Запропонована модель структури психологічної готовності дозволила зробити аналіз сили формуючого впливу використаних соціально-психологічних технологій.
Після проведення психологічних тренінгів, в яких брали участь студенти 11 та III курсів, було зроблено повторний психодіагностичішй зріз, який надав можливість визначити відмінність між рівнем готовності до і після застосування соціально-психологічних технологій.
Факторний аналіз психодіагностичних даних, отриманих перед тренінгами дозволив виділити такі групи психологічних характеристик, які розкривають як найбільш загальну структуру психологічної готовності, так і її специфічні особливості, що певною мірою відображають конкретні психологічні ознаки досліджуваної групи. Природа цих специфічних ознак досить складна і в значній мірі, на нашу думку, детермінована соціокультурними чинниками регуляції соціальної поведінки сучасної молоді. До структури показників увійшли: Р1 (14.8) -відповідальність на словах, Г2 (10.1) - самоактуалізація, РЗ (7.8) - нереалізовані можливості, Р4 (7.3) - дипломатичність або якості “політика”, Г5 (6.7) - адап-тивність, Г(> (5.8) - демонстративність, 1'7 (5.7) - раціоналізм, 18 (5.3) - невпевненість в собі.
Наведемо деякі скорочені коментарі до психологічного змісту отриманих ознак. Фактор “відповідальність на словах” в даному випадку є протилежністю компоненту “відповідальність”, бо не означає прийняття “відповідальності за свої дії відносно інших”, на нашу думку є інструментально насиченим і виступає як оди а з механізмів психологічного захисту особистості (особливо в період професійного становлення).
Фактор “нереалізовані можливості” значною мірою характеризує особливості вибірки студентів. Оскільки в тренінгу брали участь студенти II і III курсів, можна припустити, що в різних галузях діяльності, активності, молодь не реалізувалася з різних причин.
Фактори “дипломатичність”, “адаптивність” та “демонстративність” швидше за все з'аі ально характеризують студентів, як суб'єктів активної соціальної взаємодії, що формують актуальні особистісні соціальні стосунки. Дані фактори можуть сприяти виконанню соціально-педагогічної діяльності, але не є головними. Формуючись умовами життя, ці якості можуть допомогти при вирішенні деяких професійних питань.
Фактор “раціоналізм" можна розглядати як один з прийомів, методів впливу, зважаючи на його питому вагу. З іншого боку, він може бути особливістю саме цієї вибірки і обумовленим знову ж таки життєвими умовами.
Останній фактор “невпевненість в собі” свідчить про те, що соціальні педагоги ще недостатньо підготовлені до майбутньої професійної діяльності. Навантаження даного фактора, складаються з таких параметрів, як "уникання”, “емоційної нестійкості”, “напруженості" та “слабкої волі", що вказує на необхідність проведення соціально-психологічного тренінгу.
Як бачимо, за своїм психологічним змістом дана структура факторів мало відповідає моделі психологічної готовності спеціаліста-соціального педагога. Можна зробити припущення, що окрім знань та необхідної інформації, які студенти набувають під час навчання, необхідно розвивати психологічні професійно важливі якості, які повинні стати необхідною передумовою успішного виконання майбутньої професійної діяльності.
Факторний аналіз пснходіагностичних показників, отриманих після проведення тренінгу, дозволив узагальнити відмінну від попередьньої структуру компонентів, що характеризують психологічну готовність: Р1 (15.0) - позитивне са-мовідношешш + відповідальність, Ґ2 (8.8) - самоактуалізація, РЗ (8.0) - впевненість в собі, (6.9) - аскетизм, Р5 (6.2) - вузьке коло знайомств, Р6 (5.8) - суперконтроль, VI (5.7) - “теоретик", Р8 (5.3) - альтруїзм. З теоретичною структурою співпадають перший фактор, який окрім необхідного компонента “відповідальність" включає “позитивне самовідношення”, що вважається позитивним надбанням, “самоактуалізація”, а також “альтруїзм", як синонім компоненту “потяг та інтерес до людини як об”єкта соціально-психологічної дії”. Фактор “впевненість в собі” є складовою компоненту “відповідальність”.
Фактор “аскетизм”, шо характеризується такими навантаженнями як відмова собі в розвагах, висока нормативність поведінки, зрілість і т.д., на думку досліджуваних вважається позитивною рисою соціальних працівників. Зважаючи на особливості контингенту клієнтів, з якими доводиться мати справу - велика кількість яких належить до так званої групи ризику - аскетизм допомагає, не піддатися впливу клієнта, з яким доводиться працювати і розробити заходи допомоги своїм підопічним. Аналогічно пояснюється виділення фактора “суперконтроль”.
Компонент “вузьке коло знайомив” можна вважати особливістю, що притаманна даній вибірці, і яка належною мірою не має відношення до структури психологічної готовності.
Фактор “теоретик” характеризується схильністю до рефлексії і генерації ідей, ніж потягом до активного діяльного життя. Припустимо, що цей фактор є особливістю вибірки, яка не має життєвої практики і до кінця навчання, студенти намагаються втілювати свої ідеальні теоретичні задумки в прогнози майбутніх життєвих планів.
и
Отже, загальний розгляд, зроблений до і після активної соціально-психологічної підготовки, дозволяє говорити про достатнє підвищення рівня психологічної готовності, про наявність розгортання загальної професійно спрямованої культури, формування особистісних професійно значущих якостей. Для визначення змін психодіагностичтіх показників за шкалами кожного застосованого тесту, був використаний метод базових індексів. Метод індексів дозволяє певного мірою характеризувати явища чи процеси, що змінюються в часі і складаються з окремих певною мірою незалежних елементів. Метод індексів дозволяє оцінити кількісну величину і характер такої зміни і тим самим проаналізувати зв”язок між якими-небудь явищами, метрично встановити динаміку їх розвитку. Наведені малюнки відображають динаміку змін базисних індексів, що отримані іта різних групах досліджуваної вибірки.
базисні індекси приросту психологічних показників
орієнт в ї креативність^^І/^урідтримка потреба б гйоНЗгіі і і її ~~у\ дцііиіісіїа срісктація
'-йзґ \
У}-''! гнучкість ПОЬеДіНкИ
чи
. Ч \7 /сенситивність
\ '•!/ Л^Р^Ь, /
сінергійність\ >'спонтанність
погляд на природу людині—--^самоповага самоприйняття
прийняття контактност) прийняття афесіг
•До
ПІСЛЯ
Рнс.2. Приклад особливостей зміни потенціалу самоахтуалізаційних якостей та активності включення до соціальної взаємодії (Шостром Е.)
Рис.З. Приклад особливостей зміни особистісних якостей соціальної адаптованості і напруженості (Кеттелл Р.) (показники приведено до статистичної умовної одиниці базисного індексу).
Аналіз базисних індексів, отриманих після опрацювання психологічних показників по кожному застосованому тесту, дозволяє стверджувати, що загалом спостерігається тенденція їх зростання після застосування активної соціально-
психологічної підготовки. Підвищився рівень сензитивності, самоповаги, самоконтролю. Учасники тренінгів набули більшої емоційної стійкості, експресивності, самовиразу, впевненості в собі. Вони навчилися вирішувати конфлікти продуктивним чином за допомогою технологій компромісу і співпраці. Підвищився загальний рівень відповідальності за інших і за наслідки своїх дій, а також виріс рівень прийняття відповідальності в різних ситуаціях (відповідальність за досягнення, за невдачі, у міжособистісннх відносинах). Виріс інтерес до професійної діяльності, якою студенти прагнуть займатися в майбутньому, покращився рівень комунікативної культури, прагнення зрозуміти і надати допомогу іншій людині. Поведінка учасників тренінгів стала більш гнучкою при вирішенні різноманітних ситуацій і проблем, з якими майбутні фахівці матимуть справу в своїй професійній діяльності. Спостерігалася також тенденція до пізнання нових аспектів життєдіяльності, певним чином розширився рівень творчого мислення та підвищився рівень вирішення соціально спрямованих завдань. Отже, ефективність запропонованої та реалізованої програми активної соціально-психологічної підготовки свідчить про можливість її застосування у практиці навчально-виховної роботи при підготовці фахівців з широкого кола соціономічних професій.
Такий підхід забезпечус не лише зростання якості окремих умінь, знань, способів та прийомів спілкування, вирішення конфліктних ситуацій, розв"язання педагогічних завдань, а іі особистий загальний розвиток якостей майбутніх спеціалістів, корекцію професійно-ціннісних орієнтацій, особистісних ін іеіральних конетруктів та структур самосвідомості.
У висновках відбито підсумки проведеного теоретичного і емпіричного дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, намічені перспективи подальшої розробки проблеми. Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити узагальнення:
1. Проведений теоретичний аналіз дослідження психологічної готовності до різних видів діяльності показав актуальність дослідження специфіки готовності до багатьох вндіз професійної діяльності, а особливо соціономічних професій. Залишаються актуальними завдання, пов”язані з дослідженням та визначенням видів і рівнів готовності. Важливою є проблема діагностики цілісного прояву психологічної готовності, залишаються питання щодо обгрунтування її механізмів, розвитку та корекції різних видів психологічної готовності, розробка концептуального апарату пояснення психологічної готовності до діяльності, на основі розгляду різних наукових спрямувань (гуманістичного, позитивного, психодинамічного).
2. Вивчення теоретичних аспектів проблеми психологічної готовності до різних видів діяльності дозволило розробити модель психологічної готовності до соціономічної професійної діяльносіі. В основу концептуальної моделі було по-
кладено групу таких загальних компонентів як: розуміння складного
внутрішнього світу людини, здатність до розуміння: вплив як здібність справляти формуючу продуктивну впливову дію, що спрямована на надання допомоги: відповідальність, яка розуміється як формування морального імперативу до своїх дій та наслідки рішень відносно інших людей; допомога як потреба в альтруїстичних діях, актуалізація мотиву допомоги; самоактуалізація, а саме мотивація самоактуалізації, прагнення до професійного зростання; потяг та інтерес до людини як об”скту соціально-психологічної дії. Кожен компонент містить ряд параметрів, які є критеріями для визначення рівня сформованості компонентів і загалом рівня психологічної готовності. На цій основі була побудована система визначення кількісних характеристик параметрів і загалом психологічної готовності за допомогою розроблених психодіагностичних критеріїв.
3. Факторний аналіз психодіагностичних показників, дозволив визначити загальні особливості стану психологічної готовності до професійної діяльності в залежності від напряму та рівня педагогічної освіти, показати ступінь відповідності професійних якостей студентів-соціальних педагогів параметрам запропонованої моделі психологічної готовності до професійної діяльності. Фак-торнзовані психодіагностичні дані дали змогу визначити, що рівні готовності у вузах і на курсах різняться між собою у вираженості та ієрархічній структурі. Дані результати свідчили про можливість впровадження системи формуючих соціально-психологічних заходів, які дають змогу цільовими методами підготовувати до професійної діяльності, розробити заходи оптимальної професійної адаптації, корекції та розвитку наявних та потенційних професійно важливих і соціально-психологічних якостей, а також забезпечити підвищення рівня загальної психологічної культури фахівця. Крім того, дослідження показали, що запропонована модель може бути розширена за рахунок нових компонентів, які б враховували особливості та специфіку інших видів соціономічної діяльності.
4. Виявлені психодіагностичні дані, оброблені за допомогою багатовимірної статистики, дозволили обгрунтувати психологічні процедури, спрямовані на удосконалення, розвиток та корекцію наявного стану готовності. Дослідження дозволило розробити загальну схему, що включала три блоки.
Перший містить методи, спрямовні на особистіснс зростання. Це група тренінгів формування адекватного Я-образу, спрямованих на розвиток адекватного самовідношення і усвідомлення иролсжностей власної особистості; співвідносення свого минулого, теперішнього, майбутнього. Наступна група в даному блоці - тренінги формування особистісних навичок, а саме навичок емоційно-вольової регуляції; здібність знімати напругу, втому, поновлювати нормальний робочий стан; формування впевненості в собі; розвиток емпатії. Третя
група складається з треніигів саморегуляції соціальної поведінки. Вона включає формування здібності вироблення власної думки, самостійності прийняття рішення; тренінг, побудований на основі розробок трашактпої психології і спрямований на вироблення якостей “інтегрованого Дорослого".
Другий блок складається з треніигів, що спрямовані на активізацію розвитку комунікативної культури. Першу групу цьою блоку складають тренініи навичок формування зворотнього зв"язку, які спрямовані на актуалізацію психологічних механізмів, що забезпечують формування засобів активного слухання; розвиток знання невербальних засобів спілкування. Друга група спрямована па організацію адекватної рольової поведінки (рольові тренінги): вироблення прийомів спілкування в різноманітних ситуаціях і формування здібності вирішення конфліктних ситуацій.
Третій блок включає тренінги спеціальної підготовки, спрямовані на вироблення спеціальних професійних умінь та навичок: проведення інтерв"ю, бесіди: вирішення різноманітних педагогічних ситуацій; формування об’єктивної суб’єкт-суб'єктної позиції; здібність поставити себе на місце іншого і тренінги на розвиток соціально-педагогічної антиціпації.
Дослідження дозволило визначити групи найбільш ефективних формуючих технологій, спрямованих на розвиток відповідних інтегральних компонентів та окремих параметрів психологічної готовності до складної соціономічиої професійної діяльності.
5. Порівняльний аналіз результатів дослідження психологічної готовності до і після застосування соціально-психологічних технологій свідчить про продуктивну динаміку змін у вираженості і ієрархічності структур компонентів психологічної готовності.
Сііівставлення факторних структур до і після тренінгу з запропонованого теоретичною моделлю психологічної готовності дозволяє, зробити висновок про підвищення загального рівня професійних інтересів та спрямувань, що знайшло відображення в виборі стійких професійних спеціалізацій.
Загалом визначено, то продуктивність проведення соціально-психологічних треніигів с досить високою. Про цей факт свідчать ре^ульїаіи, отримані методом індексів, який показав зростання кількісних психодіагностичних показників порівняно з попереднім рівнем, тобто рівнем психологічної готовності до проведення треніигів. Метод індексів дозволив оцінити кількісно величину і характер зміни і проаналізувати динаміку розвитку окремих параметрів психологічної готовності. Цей метод варто використовувати як інший статистичний засіб кількісного аналізу якісних змін.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої ними проблеми. Перспективними в подальшому є такі напрямки роботи, як більш деталізована розробка пшходіагностичного оснащення моделі психологічної готовності із застосуванням новостворених методик, які б спеціально вимірювали рівень розвиненості структурних якостей та складових компонентів психологічної готовності; необхідно продовжити розробку психологічних критеріїв визначення валідності та надійності цих методик; потребують посилення засоби статистичної перевірки даних психодіагіюстичного обстеження. В подальшому необхідно розгорнути дослідження по створенню системи психологічних механізмів готовності до інших видів соціономічної діяльності з урахуванням їх специфіки та особливостей (психолог, психотерапевт, соціолог). Потребує обгрунтування та вдосконалення методологія соціально-психологічних технологій, що використовуються для роботи з формування психологічної готовності до діяльності.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Тюптя О.В., Власова О.І. Соціально-педагогічні погляди Пауля Наторпа // Вісник Київського університету. Серія: соціологія, психологія, педагогіка. Вип. 2. К., 1996.-С. 212-217.
2. Житник О.В., Тюптя Л.Т. До питання про суть професійної діяльності пснхолога-гірактика і соціального педагога // Вісник Київського університету. Серія: соціологія, психологія, педагогіка. Вип. 3. К„ 1997. - С. 175-181.
2. Житник О.В., Тюптя Л.Т. Аналіз компонентів готовності до педагогічної діяльності // Вісник Київського університету. Серія: соціологія, психологія, педагогіка. Вип. 4. К., ті. - С. 209-216.
3. Тюптя О.В. Теорії формування позицій особистості та їх застосування у практиці соціальної роботи И Вісник Київського університету. Серія: соціологія, психологія, педагогіка. Вип. 6. К., 1998. - С. 64-66.
4. Тюптя О.В. Психолого-псдагогічний аналіз традиційних і нетрадиційних підходів до параметрів влади П Художня культура: проблеми, перспективи. Матеріали науково-творчої конференції. К., 1995. - С. 35-38.
5. Житник О.В. Фактор соціальної орієнтованості в структурі професійного мислення спеціаліста соціономічного профілю // Вісник ТЕІПО.Матеріали науково-практичної конференції “Національна школа України:закономірносгі станов лення і розвитку”. Тернопіль, 1996. - С. 123-125.
7. Тюптя О.В. Тренінг комунікативної компетентності соціальною працівника // “Українська мова - джерело духовного відродження суспільства" Міжвузівська науково-практична конференція. 26-29 березня 1999р.;
8. Тюпгя О.В. Філософія освіти // "Психолопія XXI века”. Міжвузівська науково-практична студентська конференція у Санкт-Петербурзі (23-25 квітня 1999 року).
Тюптя О.В. Формування психологічної готовності до соціономічної професійної діяльності - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук ;а спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія - Київський університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 1999
Дисертація містить теоретичне та емпіричне дослідження проблеми психологічної готовності до соціономічної професійної діяльності на прикладі професії “соціальний педагог”. Розроблено структурну модель психологічної готовності, яка містить такі рівнозначні взаємопов'язані компоненти, як розуміння, вплив, відповідальність, допомога, самоактуалізація, потяг та інтерес до людини. У відповідності до запропонованої моделі підібрано комплекс психодіагностичних методик, індикаторів та критеріїв виявлення рівня готовності. Розроблено і апробовано нижу соціально-психологічних технологій розвитку та корекції наявного рівня психологічної готовності та її структурних параметрів.
Ключові слова: психологічна готовність, модель, розпиток, вплив,
відповідальність, допомога, самоактуалізація, потяг та інтерес до людини, соціальний педагог, соціально-психологічний тренінг.
Tyuptya H.V. Forming of psychological readiness to socionomic profess'iornt! »iib tty <•«! ih: : .ample of speciality “social pedagogue”). - Manuscript.
Dissertation to quality for the candidate of psychological science academic. Degree in .speciality 19.00.01. - gencial psychology. - Kyiv University. Kyiv, 1999.
The dissertation contains theoretical and empirical investigation of psychological readiness to socionomic professional activity problem on the example of specality “social pedagogue”.
The structural model of psychological readiness was elaborated. It contains such equivalent mutually eon elated components as understanding, influence, responsibility, help, selfactualization, striving and interest for the people
According to proposed model the complex of psychodiagnostic methodics, indicators and criterions of readiness level definition was selected Numbers of social-psychological technologies ot development and correction ot existing psychological readiness level and its suuc-tura! parameters were worked on and approved.
Key words: psychologhical readiness, model, understanding, influence, responsibil-
ity, help, selfactualization, striving and interest for the people, social pedagogue, social-psychological training.
Тюптя E.B. Формирование психологической готовности к сощюномичсской профессиональной деятельности - Рукопись.
Дисертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология - Киевский университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 1999
Диссертация содержит теоретическое и эмпирическое исследование проблемы психологической готовности к социономической профессиональной деятельности.
В работе дан психологический анализ различных научных подходов к исследованию проблемы готовности к профессиональной деятельности. Показано, что взгляды исследователей относительно подходов к решению указанной проблемы имеют разногласия. Из них можно выделить отсутствие научно обоснованных критериев определения компонентной структуры готовности. По этой причине имеющиеся в литературе подходы к построению моделей готовности и способы ее реализации в профессиональной деятельности представляют определенной фрагментарность и размытость. Многозначность и в силу этого неопределенность представлений о компонентном содержании готовности создают трудности для использования данного конструкта в приложимости к профессиональной деятельности специалистов в области социономическнх профессий.
В работе показано, что основной акцент в исследовании понятия психологической готовности ставился на изучении педагогической деятельности, что имеет свою специфику. В то же время проблема готовности к социальнопедагогической деятельности оставалась неисследованной. Таким образом, перенесение принципов, приемов и результатов исследования готовности с педагогической деятельности на социально-педагогическую недопустимо, поскольку не учитывает требодатшя и содержание последней, а, значит, требует дополнительной разработки системы исследования данной проблемы.
В диссертации обосновывается представление о психологической готовности к социально-педагогической деятельности как особого рода построенной модели, которая должна включать такие равнозначные и взаимосвязанные компоненты как: понимание сложного внутреннего мира человека, влияние как способность реализовывать формирующее продуктивное влияние, ответственность как принятие отвествеиности за свои действия относительно других людей, помощь
как потребность в альтруистических действиях, актуализация мотива помощи, самоактуализация как мотивация самоактуализации, стремление к профессиональному росту, стремление и интерес к человеку как объекту социальнопсихологического взаимодействия
Специальный раздел работы посвящен разработке и апробации эксиери-метальных средств исследования психоло! ическон ююяносим и ее структурных параметров. Представлена программа и методики исследования в выборках. ирг а-клзовакных по разным принципам, а именно по уровню и направлению педатоги-ческого образования, а также анализ психодиагностических данных, полученных о результате констатирующего эксперимента.
Дается методологическое обоснование программы социальнопсихологических технологий, которые направлены на развитие и коррекцию исходного уровня психологической готовности. Программа включает три лзаимо-сйГ|<аьны\ олока: Тренинги личисспю1о рое 1 а {адсква I ный “Я -образ; тренин-
ги формирования личностных навыков; тренинги совершенствования саморегуляции социального поведения). 2. Тренинги комуникатишюй культуры (тренинги оформления обратной связи; ролевой тренинг) 3. Специальная подготовка (тренинг прочтения интервью, умений и штыков проведения беседы; тренинг решения педагогических ситуации: игры с ключевым юзисом: трепни? па развитие со-!;н2.-гьно-пед2гоги”ескон антиципации). Представлены также результаты исследования, полученного после проведения социально-психологических тренингов, которые лобзали его еффективиссть относительно повышения качества структурных параметров психологической готовности и общего разгитнл качеств будущих сг.сйь.алпстот:, ТчОрректн! профессиопалыю-ценносгных ориентаций, личностных конструктов и структур самосознания.
Ключевые слова: психологическая ГОТОВНОСТЬ, Профессионал ЬН а й ДСяТсЛЬ-ность, модель, развитие, влияние, ответственность, помощь, самоактуализация, стремление и интерес к человеку, социальный педагог, социальнопсихологический тренинг. •