автореферат и диссертация по психологии 19.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Массовый психотерапевтический процесс: психологические особенности его участников и эффективность воздействия.

Автореферат диссертации по теме "Массовый психотерапевтический процесс: психологические особенности его участников и эффективность воздействия."

Київський університет імені Тараса Шевченка

Л/

На правах рукопису

ЗЕНТ ЙОХАН

МАСОВИЙ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИЙ ПРОЦЕС: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО УЧАСНИКІВ ТА ЕФЕКТ ВПЛИВУ

Спеціальність - 19.00.04 -медична психологія

Автор еф ерат

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук

Київ - 1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник- доктор психологічних наук, професор, 1

кореспондент АПН України Бурлачук Л.<

Офіційні опоненти

доктор медичних наук, про4 Полюхов О.М.

кандидат психологічних Кисарчук З.Г.

наук,

Провідна установа -

Київський медичний університет

Захист дисертації відбудеться 2 жовтня 1997 р. о 12 годш засіданні спеціалізованої вченої ради Д01.01.36 при Київсь університеті імені Тараса Шевченка (252017, м. Київ, Володимирська, 64).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київс; університет імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано “

вересня 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, канд. психол. наук, доцент

Т.С. Кириї

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

В останні десятиріччя спостерігається неухильне зростання інтересу до психотерапії, розширення сфери активного використання психотерапевтичного впливу на регуляторні, адаптаційні і компенсаторні реакції людей з різними соматичними та психічними захворюваннями, а також перебуваючих в умовах стресу різного походження. У багатьох випадках психотерапевтична практика дає позитивні результати. Відбувається поліпшення загального стану організму, полегшується перебіг таких захворювань як хронічний поліартрит, нейродерміти, пороки серця, деякі форми діабету, жовчнокам'яна хвороба, варикозне розширення вен, тромбофлебіт, різні алергії та ін.(В.М.Бехтерев, К.І.Платонов, Ю.А.Поворинський, П.І.Буль, А.І.Картамишев, Б.В.Зейгарник, В.М.Мясищев, Б.Д.Карвасарсь-кий та ін.).

Теоретичне обгрунтування різних форм психотерапевтичного впливу на людину можна знайти в фундаментальних роботах В.М.Бехтерєва,

І.П.Павлова, К.КПлатонова, Б.Г.Ананьєва, О.Р.Лурії, ГІ.В.Симонова,

О.О.Ухтомського та інших вчених.

Проводиться вивчення психологічних особливостей хворих, що страждають на різні захворювання, наприклад, серцево-судинної системи (Г.Б.Кавтірадзе, 1985; В.С.Волков і співавт., 1985; Г.І.Сидоренко і спі-вазт., 1985; Г.Б.Базилевич і співавт., 1991; Л.Ф.Бурлачук і співавт., 1992; Т.А.Атвазян і співавт., 1985 та ін.); органів травлення (О.Г.Жужанов, 1985; Є.С.Рисс і співавт., 1985; А.М.Вейн і співавт., 1981; Г.О.Гамерова і співавт., 1987; В.Н.Бистров, 1984; М.М.Кабанов, 1983; С.Л.Соловйова, 1992 та ін.); органів дихання (Є.В.Устинов, 1994; Б.Жидких і співавт., 1992; В.М.Соколов і співавт., 1994; Т.Г.Артюнов і співавт., 1991 та ін.).

Аналіз цих робіт свідчить, що, по-перше, у більшості з них мова йде або про механізми і методи ефективного застосування гіпносугестивної психотерапії, або обговорюються різні модифікації сучасного психоаналізу, гештальттерапії, тілесно орієнтованої терапії, особистісно центрованої психотерапії, позитивної психотерапії та ін. По-друге, психологічні зміни, що спостерігаються в результаті психотерапевтичного впливу, часто недостатньо проаналізовані, отримані результати погано узгоджуються з існуючими психологічними теоріями. Слід також констатувати певну відособленість досліджень, направлених на психологічне вивчення особистості хворих, від тих, в яких обговорюються наслідки терапевтичного впливу, фіксація яких часто обмежується рівнем організму.

Нарешті, найсуттєвішим для нас є те, що масові психотерапевтичні сеанси, що набули значного поширення, залишилися поза увагою дослідників, і до останнього часу не запропонована теоретична інтерпретація, не проведений більш-менш систематичний психологічний аналіз ( не можна вважати дослідженнями суперечки між їх прихильниками та супротивниками, суперечки, в яких переважає емоційна аргументація). Вже тривалий час існує нагальна потреба у вивченні психологічних феноменів, що виникають у процесі масових психотерапевтичних сеансів, таких привабливих для значної кількості людей, що страждають на ті чи інші захворювання.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена як очевидним зростанням значення психотерапії у лікуванні все ширшого кола захворювань, так і необхідністю поглибленого аналізу тих психологічних феноменів, які виникають в умовах психотерапевтичного впливу на великі групи людей. .

ОБ'ЄКТ дослідження — здійснюваний лікарем з лікувальною метою вплив на учасників масових психотерапевтичних сеансів.

ПРЕДМЕТ — різнорівневі особливості учасників масових психотерапевтичних сеансів у взаємозв'язку з суб'єктивною оцінкою їх ефективності.

МЕТА дослідження полягала у розкритті соціально-демографічних характеристик учасників масових психотерапевтичних сеансів, їх психологічних особливостей (типів) та виявленні симптомокомплексів, сприяючих чи перешкоджаючих терапевтичному ефектові.

ГІПОТЕЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. На формування аудиторії масових психотерапевтичних сеансів впливатимуть соціальні, статеві, вікові, освітні та індивідуально-психологічні особливості їх учасників.

2. Можуть бути виявлені симптомокомплекси індивідуально-особис-тісних характеристик, що детермінують позитивну (чи негативну) динаміку психічних станів пацієнтів під час масових психотерапевтичних сеансів і визначають терапевтичний ефект.

3. “Установка на одужання”, шо розглядається як передумова позитивного психотерапевтичного впливу на пацієнта, співвідноситься з певним симптомокомплексом індивідуально-особистіших характеристик.

У відповідності з метою та гіпотезами дослідження вирішувалися такі ЗАВДАННЯ:

1) критичний аналіз концепцій психологічного впливу для обгрунтування теоретичної моделі масового психотерапевтичного процесу;

2) вивчення соціально-демографічних характеристик аудиторії масових психотерапевтичних сеансів у взаємозв'язку з суб'єктивною оцінкою їх ефективності;

3) діагностика індивідуально-особистісних особливостей учасників масових психотерапевтичних сеансів з метою виявлення психологічних

смптомокомплексів, сприяючих чи перешкоджаючих досягненню позитивного терапевтичного ефекту.

МЕТОДОЛОГІЧНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У своєму дослідженні ми виходили з розробленого у психологічній науці розуміння психічних явищ як різновиду інформаційних процесів, здійснюваних мозком (П.К.Анохін, Д.І.Дубровський, Д.Деннет, Д.Льюіс, Дж.Тодор, Х.Патнем, В.Б.Швирков та ін.). Ми також спиралися на методологічні положення, що випливають з поглядів І.М.Сєченова про рефлекси головного мозку, концепції І. П. Павлова про взаємодію двох сигнальних систем, теорії установки Д.Н.Узнадзе, теорії пошукової активності В.В.Аршавського і В.С.Ротенберга, концепції стресу Г.Сельє. Важливе значення для нашої роботи мали уявлення про особистість, що розвивалися Л.С.Виготським, А.Н.Леонтьєвим, А.Маслоу, 3.Фрейдом , Е.Берном та ін. , а також теорії, що розкривають сутність емоційного реагування людини (П.К.Анохін, В.К.Вілюнас, К.Ізард, Я.Рейковський, В.П.Симонов та ін.).

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для виконання завдань, поставлених у роботі,необхідно було створити цілісну систему одержання різноманітних емпіричних даних, основними елементами якої є:

спостереження і опитування за допомогою спеціально розробленої шкали для отримання соціально-демографічних відомостей, а також даних про самопочуття і настрій, психічний стан до, під час і після сеансу (1 розділ шкали), особистішу акцентуацію обстежуваних (2), і нарешті, катамнестичних даних (3). Опитування учасників по 1 і 2 розділах шкали проводилося під час сеансу, а на питання 3 розділу вони відповідали

їерез 1, 2 і 3 тижні, а також 6 місяців після сеансу. На цьому етапі дослідження обсяг вибірки — 1520 осіб, опитаних на 3 сеансах.

психодіагносттне обстеження за допомогою таких методик: тесту ін-герперсональної діагностики Лірі (модифікація Л.Н.Собчик), САН (само-почуття-активність-настрій), опитувальника для визначення :угестивності (розроблений на основі шкал Н і £)2 опитувальника 16 РБ Кеттела) тесту Люшера (восьмикодірний варіант). На даному етапі дослідження (складання психологічних портретів) вибірка склала 1000 осіб, що були учасниками 10 сеансів (придатними для обробки було визнано результати обстеження 663 осіб).

Збір емпіричних даних здійснювався за допомогою спеціально підготовлених інструкторів-експериментагорів, у ролі яких виступали студенти старших курсів, що навчаються за спеціальністю “психологія”. Усі магові психотерапевтичні сеанси в період з 1994 по 1996 рр. проводилися популярними серед населення психотерапевтами з вищою медичною освітою і значним досвідом роботи.

ОБГРУНТОВАНІСТЬ І ДОСТОВІРНІСТЬ отриманих результатів га зроблених на їх основі висновків забезпечуються комплексним використанням апробованого і адекватного поставленим завданням діагностичного інструментарію, який відповідає критеріям валідності та надійності, застосуванням сучасного апарату математичної статистики, репрезентативністю виборок обстежуваних, можливістю верифікації отриманих зезультатів.

НАУКОВА НОВИЗНА дослідження полягає у тому, що вперше отримано дані про соціально-демографічні та психологічні особливості учасників масових психотерапевтичних сеансів, їх ефективність, прослідко-зано динаміку суб'єктивної оцінки стану здоров'я учасників, описано си-чптомокомплекси індивідуально-особистісшіх характеристик, що сприять чи перешкоджають досягненню терапевтичного ефекту.

ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ роботи полягає в тому, що у даному дослідженні розширюються і поглиблюються існуючі уявлення про психологічний механізм впливу, здійснюваного під час сеансів масової психотерапії, представлено експериментальні дані, які доповнюють наявні у психологічній науці знання про особистісно-типологічні особливості осіб, що підпадають під навіювання.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ полягає у тому, що одержані результати дозволяють об'єктивно, засобами психологічної науки розкрити ефективність масових психотерапевтичних сеансів, а також можуть бути використані як для цілеспрямованого формування терапевтичних груп, так і для розробки науково обгрунтованої програми навіювального впливу з метою досягнення позитивного лікувального ефекту.

ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ:

1. Аудиторія масових психотерапевтичних сеансів значною мірою детермінується соціально-демографічними та індивідуально-психологічними особливостями її учасників.

2. Досягнення позитивного психотерапевтичного ефекту під час масових сеансів (або його відсутність) визначатиметься симптомокомплек-сом індивідуально-особистісних властивостей. При цьому позитивний ефект пов'язаний у першу чергу з емоційно-динамічним паттерном тривожно-помисливого або емоційно-лабільного типів особистості.

3. Поза залежністю від ефективності сеансів масової психотерапії, вони мають трансформуватися у групові форми терапії, здійснювані з урахуванням особливостей захворювання та особи хворого.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на міжнародній конференції “Актуальні проблеми сучасної психології” (Харків, 1995), 1 національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (Харків 1997), а також на щорічних конференціях аспірантів (1996 — 1997 рр.), методичних та методологічних семінарах і засіданнях кафедри психодіагностики і

медичної психології факультету соціології та психології Київського університету імені Тараса Шевченка.

СТРУКТУРА І ОБСЯГ РОБОТИ. Дисертація складається з вступу,

2 глав, заключення, списку літератури, що нараховує 244. найменування, а також додатку. Текст дисертації включає 5 таблиць і 24 малюнка. Загальний обсяг роботи 162 сторінкі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета, гіпотези і завдання дослідження, розкриваються наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, формулюються положення, що виносяться на захист.

Перша глава — “Теоретичні основи дослідження масового психотерапевтичного процесу” містить критичний аналіз психологічної літератури, пов'язаної з цією проблемою. Зазначається, що у даний час немає універсальної, такої, що приймається усіма вченими концепції, яка дозволяє пояснити природу психотерапевтичного впливу, розкривати глибинні механізми, діючі (чи не діючі) при навіюванні психічних і соматичних змін. Разом з тим у теоретичному арсеналі сучасної психології можна знайти досить глибоке обгрунтування різних сторін психотерапевтичного процесу.

Одним з перших наукових обгрунтувань суті та механізмів психотерапії стала теорія навіювання І.І.Павлова, основана на його уявленнях про взаємодію першої та другої сигнальних систем. Важливі для розуміння суті психотерапевтичного впливу положення розвивалися в теорії

Н.А.Бернштейна, який сформулював принципи випереджаючого відображення організмом умов оточуючої дійсності, що змінюються, у концепції П.К.Анохіна про випереджаючу добудову функціональних систем органі-

зму, вченні О.О.Ухтомського про домінанту, теорії Д.Н.Узнадзе про установку та інших роботах, що розглядаються у цій главі дисертації.

У численних дослідженнях підкреслюється, що однією з основних систем, які забезпечують активні форми життєдіяльності організму, є емоційна система. Відзначається, зокрема, тісний зв'язок між характером протікання емоційних процесів та діяльністю внутрішніх органів (П.КАно-хін, В.К.Вілюнас, Я.Рейковський, П.В.Симонов, С.Шехтер та ін.). Класичною концепцією, пояснюючою зміни у діяльності внутрішніх органів під впливом емоційного збудження, вважається запропонована У.Кенноном теорія “реакції мобілізації” (пізніше модифікована Ф.Бардом). Концепція “реакції мобілізації" пропонує тільки загальну схему реагування організму на емоційний вплив. Дальші дослідження дозволили глибше і детальніше зрозуміти механізм такої регуляції. У дисертації аналізуються дослідження у цьому напрямку (Дж.Папес, Г.Сельє та ін.).

Великим евристичним потенціалом у вирішенні розглядуваних нами проблем наділена інформаційна теорія емоцій, запропонована П.В.Си-моновим (зазначимо, що на залежність емоцій від пізнавальної оцінки ситуації, яку іноді називають “загальним законом людських емоцій”, вказували Р.С.Лазарус, С.Шехтер, У .Джеме, Д.Прайс, Дж.Баррел, К.Приб-рам та ін.).

Цікаве, у зв'язку зі згаданою концепцією, міркування П.М.Симонова про наявність у неусвідомлюваному психічному підсвідомості і надсвідо-мості та зроблений ним висновок про те, що при силі головної потреби (домінанти життя) і в тому разі, коли вона здатна автоматично подавити ситуативні домінанти, нею відразу ж мобілізуються резерви підсвідомості, і ця потреба спрямовує діяльність надсвідомості на своє задоволення. Під час психотерапевтичного сеансу саме має місце формування життєвої домінанти, пов'язаної з одужанням пацієнтів. Зумовлений цей процес інформацією, яка надходить від психотерапевта, і виникаючими при цьому

емоціями, які залежать, у свою чергу, від попередньої інформованості особи та її актуалізованих у даний момент потреб.

В плані розглядуваної проблеми цікаві експериментально обгрунтовані висновки Я.Рейковського, який стверджує, що емоції спричиняють перебудову усіх біологічних функцій організму. При цьому характер змін у діяльності внутрішніх органів залежить від багатьох факторів, але на увагу психолога заслуговує передусім сила емоційного процесу ( Я.Рей-ковськийД979). В інших дослідженнях (див., наприклад, роботи Т.Акса, К.І.Платонова) було показано, що картина вегетативних змін, викликаних емоційними процесами, модифікується інтер- та інтраіндивідуальни-ми відмінностями.

З існуючих теорій особистості для пояснення механізмів психотерапевтичного впливу значний інтерес представляє концепція, запропонована Е.Берном. Згідно з його поглядами, кожна людина має у своєму розпорядженні певний репертуар станів власного Я, що є психологічною і фізіологічною реальністю. До них належать насамперед стани Я, подібні до образів батьків (“Батько”), які забезпечують автоматичне виконання багатьох дій виходячи з того, що гак прийнято, а також “батьківський” контроль за діями станів “Дитина” і, частково, “Дорослий”. Далі, стани Я, автономно направлені на об'єктивну оцінку реальності (“Дорослий”), зайняті переробкою та аналізом інформації для ефективної взаємодії з навколишнім світом, контролем над діями станів “Батько” та “Дитина", посередництвом між ними. Нарешті, стани Я, які все ще діють з моменту їх фіксації у ранньому дитинстві і являють собою архаїчні пережитки (“Дитина”), що є джерелом інтуїції, фантазії, спонтанних спонукань і радості, ніби “завідують” потребами людини, її емоційними реакціями, інстинктивною діяльністю та ін.

Психотерапевтичний процес у дисертації пропонується розглядати як своєрідну трансакцію між психотерапевтом та клієнтом, при якій терапевт заміщує собою стан “Батько” клієнта і забезпечує такий вплив на

його стан “Дитина”, що відбувається саморегуляція психічних, фізіологічних та біологічних процесів в організмі. Підкреслимо, що запропонований підхід добре узгоджується з думкою більшості учених, які вважають найбільш обгрунтованим уявлення про гіпноз (навіювання взагалі) як про окремий випадок наслідувальної поведінки, пов'язаної безпосередньо

з підсвідомістю.

У другій главі — “Експериментальне дослідження соціально-демографічних та індивідуально-психологічних особливостей учасників масових психотерапевттмих сеансів” описуються методики і процедура дослідження, представлено отримані результати і проведено їх обговорення. Збір експериментальних даних здійснювався у два етапи. На першому вирішувалися завдання складання характеристики аудиторії масових психотерапевтичних сеансів, дослідження залежності отриманих результатів від різних особливостей, притаманних їх учасникам.

Дослідження показало, що розподіл вікових груп в аудиторії масових психотерапевтичних сеансів близький до нормального з середнім віком 40-50 років. Більшість (79%) складають жінки. Цікаво, що основну масу учасників сеансів утворюють службовці (56%), друга за чисельністю група — робітники (22%). Домогосподарки (3%), безробітні (4%) і пенсіонери (9%) склали всього 16%. Розподіл учасників за освітньою ознакою такий: основну групу склали особи з вищою (27%) та середньою спеціальною освітою (26%), 30% мають середню і 17% незакінчену середню освіту.

Найбільш поширені захворювання учасників масових психотерапевтичних сеансів, їх процентне співвідношення, тривалість представлено на рис.1.

Цікаво, що одержана картина істотно відрізняється від реальної поширеності захворювань серед населення, що свідчить про своєрідність процесу формування аудиторії масових психотерапевтичних сеансів. Ми гадаємо, що аудиторія формується на основі сформованої суспільної дум-

ки про взаємозв'язок між ефективністю психотерапевтичного впливу і характером захворювання, а також, як буде показано далі, індивідуально-психологічних особливостей учасників.

35% л

30% • 1

25% •

20% ■ У.

15%-

10% • ’3*

5% •

0%-

Рис. 1

Основні захворювання учасників масових психотерапевтичних сеансів та їх тривалість

□

а

Середня тривалість захворювань (років)

0(11) Ендокринні захворювання 0(13) Остеохондроз

0(32) Захворювання серця і судин 0(15) Еарикозн

0(10) Неврози 0(10) Неврози

0(11) Нейроциркулярні дистонії 0(11) Захворювання шкіри

0(18) Алергії 0(12) Пухлини

Як видно (і це неважко було припустити), певна частина учасників психотерапевтичних сеансів це люди, які страждають неврозами і захворюваннями, в генезі яких лежить психічна травма. Ці хворі “традиційні” для психотерапії. Проте такі хворі не складають більшості аудиторії. На перше і друге місце за чисельністю вийшли хворі з ендокринними захворюваннями та остеохондрозом. Далі йдуть захворювання серцево-судинні (відокремлення захворювань серця і судин від варикозів у табл.1, зрозуміло, умовне). Більшість учасників масових психотерапевтичних сеансів мають хронічні захворювання (у середньому 12,5 років).

Вивчення мотивів відвідання психотерапевтичних сеансів показало, що 39% опитаних пов'язують своє рішення з вірою в особистість психотерапевта, на другому місці (33%) віра у психотерапію як метод надання медичної допомоги, а 14% учасників сеансів послалися на неефективність

проведеного раніше лікування. Інші мотиви (поради рідних, тих, хто вилікувався, лікарів та ін.), хоч також тісно пов'язані з вірою у психотерапію та особою психотерапевта, істотно не впливають на загальну картину.

Ефективним методом оцінки результативності будь-яких медичних впливів є дані катамнезу. Узагальнені результати приведені на рис.2 (для порівняння вибрані особи з найпоширенішими захворюваннями).

Як видно, спостерігається виразно позначена ефективність психотерапевтичного впливу на всі порівнювані категорії учасників при високому рівні ідентичності, як за ступенем вираженості позитивного ефекту, так і за динамікою досягнутого покращення.

Рис. 2

Ефективність психотерапевтичних сеансів при різних захворюваннях за даними катамнезу.

Повна відсутність симптомів

Значне поліпшення

Часткове поліпшення

Порівняння соціально-демографічних характеристик опитаних, які .казали на виражений психотерапевтичний ефект, і тих, хто відзначив ві-[сутність такого (по 17-20% від загального числа учасників сеансів у ко-шій групі), дозволяє зробити висновок про те, що вони істотно не відрі-няються. Проте серед тих, хто відзначив виражений ефект, помітно більше осіб старшого віку, вищий і їх освітній рівень. В цілому ефективність їсихотерапевтичного впливу відзначено у 65% учасників сеансів (зазна-[имо, що мова не йде про одужання, наявність якого може бути встанов-

дена лише медиками, а про суб'єктивне переживання відсутності симпто матики).

Розгляд психологічних особливостей учасників масових психотерапе втичних сеансів дозволяє зробити висновок про переважаючі типи акцен туації. Це насамперед акцентуації по шизоїдному і психастенічному типу часто зустрічаються експлозивна та істероїдна.

Завданнями другого етапу експериментального дослідження стали розподіл учасників масових психотерапевтичних сеансів по класифікацій них групах, вивчення динаміки психічних станів під дією сеансів масово психотерапії, психологічний опис осіб, віднесених до кожної групи, а та кож симптомокомплексів індивідуально-особистіших властивостей, пов‘ язаних з ефективністю (неефективністю) терапії. На підставі цих даниз були складені психологічні портрети основних груп учасників масовш психотерапевтичних сеансів.

ГРУПА “А” (47,7% від загальної кількості обстежених)

Представники цієї групи характеризуються сором'язливістю,пасивні стю, підвищеною схильністю до рефлексії, помітним переважанням моти ву уникнення невдачі і низькою мотивацією досягнення. їм притаманні розвинуте почуття відповідальності, акуратність та старанність у роботі Ці люди вельми сприйнятливі до емоційного стану групи, легко підпа дають під груповий тиск.

Вони виявляють досить високу тривожність, підвищену чутливісті до впливу середовища, тенденцію до формування вираженої залежност мотиваційної спрямованості від стосунків, які складаються зі значущимі іншими, власної думки — від думки інших.Домінує потреба прихильност і теплих стосунків з людьми, інтровертовані.

Акцентуація по психастенічному типу, низька самооцінка, виражен тривожність і невпевненість у собі, високий рівень конформності устано вок; схильні до психосоматичних розладів, іпохондрії. Індекс сугестивно

сті — 5,87. Тривожність на початок сеансу становила 5,42, після сеансу — 2,62.

Загальний показник за методикою САН на початок сеансу — 3,86 до його завершення піднявся до 7,19. По окремих показниках динаміка не менш виразна: самопочуття — до сеансу середній бал дорівнював 3,40, а після його закінчення — 7,08; активність — відповідно 3,81 і 7,09.

ГРУПА “Б” (22,5%)

Представники цієї групи відзначаються добре вираженою потребою відповідати соціальним нормам поведінки, схильністю ідеалізувати міжо-собистісні стосунки, екзальтованістю у прояві своїх переконань і почуттів, емоційною утягнутістю у події, що відбуваються. їм притаманний художній тип сприйняття і переробки інформації, стиль мислення у них образний, цілісний, синтетичний. Вони легко вживаються у різні соціальні ролі, гнучкі в міжособистісних контактах, комунікабельні, доброзичливі, жертовні, прагнуть до діяльності, корисної для всіх людей, артистичні. Для них характерне прагнення справляти приємне враження на оточуючих, подобатися їм. Одна з головних проблем для таких людей — це проблема подавленої (або витісненої) ворожості, яка викликає підвищену напруженість, соматизацію тривоги, схильність до психосоматичних захворювань, розвиток вегетативного дисбалансу як наслідок блокованості по-ведінкових реакцій.

Акцентуація по істероїдному типу. Представники цієї групи проявляють себе емоційно-лабільними особистостями з рисами демонстративності, зі змішаним типом реагування, у якому превалюють характеристики стенічності. Індекс сугестивності — 4,20, що помітно менше, ніж у представників групи А. Рівень тривожності зменшився з 4,77 бала на початок сеансу до 3,02 на момент його закінчення.

За узагальненим показником методики САН виявлено таку динаміку: 4,4 бала на початок сеансу і 6,83 бала на його закінчення. По окремих

показниках ми маємо таку картину: самопочуття — з 3,96 до 6,8 бала; активність — з 4,43 до 6,3 бала; настрій — з 4,4 до 6,83 бала.

ГРУПА “В” (13,4%)

Представники цієї групи характеризуються оптимістичністю, високою активністю, вираженою мотивацією досягнення, тенденцією до домінування, підвищеним рівнем домагань, швидкістю реакцій, легкістю і швидкістю прийняття рішень, орієнтацією у більшості випадків на власну думку, мінімальною залежністю від середовищних факторів, екстраве-ртованістю. Висока пошукова активність поєднується з безстрасністю. Емоціям не вистачає сили і глибини, поведінка нонконформістська. Підпорядкованість групі не характерна, відсутні видимі прояви сугестивності. Акцентуація за шизоїдним типом. Представники цієї групи проявляють риси самовдоволеності чи самозакоханості, егоцентричність, рівень прагнень завищений, виражене почуття суперництва, їм притаманне прагнення займати відособлену позицію у групі, бути на відстані від інших.

Індекс сугестивності істотно нижчий, ніж у представників груп А і Б, дорівнює 3,15. Рівень тривожності зменшився у представників цієї групи з 3,05 бала на початок сеансу до 1,09 до його закінчення.

Зміна узагальненого показника за методикою САН — з 5,0 бала на початок сеансу до 7,43 на його закінчення. По окремих показниках картина така: самопочуття — 4,55 бала на початок сеансу і 7,59 на його закінчення; активність — відповідно 5,18 і 6,76 бала; настрій —5,25 і 7,95 бала.

ГРУПА “Г” (16,4%)

Представникам цієї групи притаманні відособленість, замкнутість, поєднана з ригідністю установок, критичне ставлення до всіх думок крім власної, невдоволеність своєю позицією в групі, підозріливість, надчутливість до критики, оригінальність суджень і вчинків, схильність до добу-

дови ригідних та надцінних умовиводів, пов'язаних з уявленнями про недоброзичливість оточуючих; стримувана ворожість у поведінці і висловлюваннях, виправдовувана апріорною впевненістю у ворожості інших у відношенні до себе. Представники цієї групи характеризуються високою конфліктністю, яка не обов'язково носить відверто виражений характер, а може акумулюватися, створюючи тим самим підвищену напруженість і сприяючи наростанню відособленості, ізоляції. Мислення носить системний характер, реалістичне, практичне з опорою на конкретний досвід та вираженою схильністю до іронії. Акцентуація за експлозивним типом. Прямолінійно-напористий стиль у міжособистісній взаємодії, агресивність.

Представники цієї групи виявили найнижчий рівень сугестивності. Динаміка показників тривожності у представників цієї групи: 3,29 бала на початок сеансу і 3,26 після його закінчення.

Незважаючи на високий рівень ригідності представників цієї групи, спостерігались позитивні зміни показників за методикою САН. Так, приріст за узагальненим показником за час сеансу склав: 4,38 бала на початок сеансу і 6,14 на його закінчення. Дані по окремих показниках такі: самопочуття — 4,12 бала на початок сеансу і 6,02 бала на його закінчення; активність — відповідно 4,63 і 6,09 бала; настрій —4,39 і 6,33 бала.

Обговорюючи одержані результати, відзначимо насамперед підвищення показників за методикою САН та зниження рівня тривожності після сеансів психотерапії, у найбільш вираженій формі притаманне учасникам сеансів, віднесеним до групи “А”. Зумовлено це, безперечно, характеризуючою їх високою сензитивністю та розвиненою емпатичністю. Цікаво, що притаманний цій групі високий рівень рефлексії не позначився негативно на результатах психотерапевтичного сеансу, хоча звичайно саме в цьому вбачають одну з основних перешкод для досягнення релаксації. Можна припустити, що сполучення певної демонстративності з розвинутою рефлексією, притаманне саме цій категорії учасників сеансів, сприяє

ефективному психотерапевтичному впливові. Підтвердженням сказаного служить і високий рівень активності, проявлений особами, які входять до цієї групи. Підкреслимо також, що саме вони виявляють найвищий індекс сугестивності.

Друге місце у вираженості позитивної динаміки показників САН та рівня тривожності займають учасники сеансів, віднесені до групи “Б”, що повністю пояснюється притаманними їм особистісними особливостями: лабільністю психіки, імпульсивністю, високим рівнем емпатичності. Здатність до співпереживання, готовність співчувати характерні для представників цього особистістю типу, так само, як і досить високий індекс сугестивності (другий за величиною серед виділених груп). Звертає на себе увагу відносно невисокий приріст показника “активність” і значний — показника “самопочуття”. Такі особистісні риси як виражене почуття суперництва, прагнення займати відособлену позицію по відношенню до інших людей, притаманні особам, що входять до групи “В", не могли не позначитися на динаміці показників САН і рівня тривожності, разом з тим вона непогано виражена (хоча і менш переконливо, ніж серед осіб, які входять до груп “А” і “Б”). Звертає на себе увагу та обставина, що у представників цієї групи рівень тривожності до початку сеансу нижче середнього показника по всіх групах, і при цьому має місце найбільше, якщо порівнювати з іншими групами, зниження рівня тривожності (у процентному відношенні) за час сеансу.

У представників групи “Г” найнижчий рівень сугестивності. Разом з тим певна позитивна динаміка показників САН внаслідок психотерапії має місце і у цієї категорії учасників сеансів, незважаючи на притаманну їм високу ригідність психіки. Зміна рівня тривожності в процесі сеансу виражена слабо.

Виходячи з представлених даних, були визначені симптомокомплек-си індивідуально-особистіших особливостей, пов'язаних з досягненням

озитивного психотерапевтичного ефекту і, навпаки, утруднюючих чи неможливлюючих останній.

В заключенні дисертації підведені підсумки теоретичного і експери-іентального дослідження та на підтвердження вихідних гіпотез зроблені (ИСНОВКИ:

1. Масовий психотерапевтичний сеанс слід розглядати як своєрідну рансакцію між лікарем і пацієнтами, при якій останні готові до заміщен-я своїх думок, почуттів і переживань запропонованими ззовні. При цьо-іу пусковим психологічним механізмом змін на рівні організму є філоге-етично закріплений паттерн “слідування за лідером", активація якого в мовах великої групи людей, цього прагнучих, викликає мимовільне зни-сення як свідомого контролю над ситуацією, так і психічної напруги в ілому.

2. Аудиторія масових психотерапевтичних сеансів формується не ви-адково; вона характеризується певними особливостями, що, безперечно, пливає на досягнення позитивного психотерапевтичного ефекту для 6і-ьшості учасників таких сеансів:

а) серед осіб, що беруть участь в сеансах масової психотерапії, пере-ажають міські жителі, жінки з середньою спеціальною і вищою освітою, лужбовці, старші 50 років, з яскраво вираженою вірою в ефективність сихотерапії і/або в особу психотерапевта;

б) більшості учасників масових психотерапевтичних сеансів притама-ні акцентуації, передусім за психастенічним і шизоїдним типами;

3. Усіх учасників сеансів масової психотерапії можна поділити на та-і основні групи за індивідуальио-особистісними особливостями, які й изначають динаміку тривожних станів:

- група “А" — до основних особливостей слід віднести сензитивність, оброзичливість, відсутність прагнення до домінування;

- група “Б” — до основних особливостей слід віднести емоційну нес-алість, лабільність, прагнення до домінування, доброзичливість;

- група “В” — до основних особливостей слід віднести спонтанність, прагнення до домінування, відсутність доброзичливості;

- група “Г” — до основних особливостей слід віднести ригідність, інертність, відсутність прагнення до домінування, недоброзичливість.

4. До симпгомокомплексу індивідуально-психологічних особливостей, які сприяють досягненню позитивного психотерапевтичного ефекту в умовах масових сеансів, входять такі змінні; висока тривожність, сором'язливість, пасивність, невпевненість у собі, нестійкість самооцінки, кон-формність установок, залежність від думки групи, емоційна нестійкість, ретельність, відповідальність, вразливість, підпорядковуваність.

5. До симптомокомплексу індивідуально-особистісних особливостей, перешкоджаючих досягненню психотерапевтичного ефекту (аж до повної відсутності) входять такі змінні як замкнутість, відособленість, ригідність установок, підозріливість, практичність, схильність до іронії, висока конфліктність, критичність у ставленні до дійсності, прагнення до відособленої позиції у групі (або відчуженість).

6. Масові психотерапевтичні сеанси, незважаючи на виразно виявляючий себе позитивний терапевтичний ефект для більшості їх учасників, необхідно трансформувати у групові лікувальні заходи з урахуванням не тільки особливостей хвороби, а й особистісних особливостей хворих.

Основное содержание диссертации отражено в следующих публикациях:

1. Зент Й. Массовый психотерапевтический процесс: психологические особенности его участников и эффективность воздействия.-Методические рекомендации.-Київ, Товариство "Знання" України, 1997.-30 с. (2,0 друк, арк.)

2. Зент Й. Психологічні особливості учасників масових психотерапевтичних сеансів//Практична психологія та соціальна робота,- 1997,- № 1,- С. 27-32 (0,6 друк, арк.)

АННОТАЦИЯ

Зент Й. Массовый психотерапевтический процесс: психологические ісобенности его участников и эффективность воздействия.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата їсихологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская

[сихология. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1997.

Рассматриваются социально-демографические и психологические ісобенности участников массовых психотерапевтических сеансов, выделены основные группы, различающиеся по психологическим араметрам, способствующим или препятствующим терапевтическому ффекту. На основе проведенного исследования рекомендуется :реобразование массовых психотерапевтических сеансов в групповые ечебные мероприятия с учетом особенностей болезни и личности олъного.

SUMMARY

Zent Johann. Mass psychotherapy process: psychological peculiarities of is participants and efficiency of influence.

Dissertation on searching of a scientific degree of the candidate of sychological sciences on a speciality 19.00.04 - medical psychology. Kiev 'aras Shevchenko University, 1997.

Social-demographic and psychological peculiarities of the participant's lass psychotherapy sessions are considered. The basic groups, differing on sychological parameters, promoting or interfering effect of therapy, are llocated. On the basis of spent research transformation mass psychotherapy

sessions in-group medical legislative measures in view of peculiarities of illness and personality is recommended.

Ключеві слова: масовий психотерапевтичний процес, ефективність психотерапії, особистість, аудиторія психотерапевтичних сеансів.