автореферат и диссертация по психологии 19.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Прогнозирование восприимчивости к психотерапевтическому суггестивному воздействию у подростков

Автореферат диссертации по теме "Прогнозирование восприимчивости к психотерапевтическому суггестивному воздействию у подростков"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГб од

0 Ь, С Л -

' MAHIJIOB Ігор Феліксович

УДК 159.962: 615.851

ПРОГНОЗУВАННЯ СПРИЙНЯТЛИВОСТІ ДО ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОГО СУГЕСТИВНОГО ВПЛИВУ

У ПІДЛІТКІВ

19.00.04. - медична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ - 2000

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Бурлачук Леонід Фокіч.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри медичної психології та психодіагностики.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Морозов Олександр Михайлович. Служба безпеки України (м. Київ), науковий консультант.

кандидат психологічних наук Мілютіна Катерина Леонідівна. Український науково-дослідні: інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (м. Київ), завідуй; лабораторією лсихології залежних станів.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіт і науки України, кафедра прикладної психології, м. Харків.

годині на засідані

Захист відбудеться «$ 3 » 2000 року о Ж

спеціалізованої вченої ради Д.26.001.26. при Київському національному університеті імені Тара< Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету іме: Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий « 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Кириленко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Соціальні катаклізми останніх п’ятнадцяти років сприяли з дальшому поширенню психогенних захворювань серед населення України. У підлітків наслідки зціальних пертурбацій накладаються на фізіологічну та психологічну кризи пубертатного періоду извитку, що призводить до зростання кількості хворих з невираженими формами межової гихоневрологічної патології (Александровский Ю.А., 1993). Значного поширення серед підлітків абули також різні форми наркотичної узалежненості, зокрема, токсикоманія (Максимова Н.Ю., 997; Милютина Е.Л., 2000). При лікуванні названих захворювань високу ефективність гмонструють методи психотерапії (Лебединский М.С., 1971; Рожнов В.Е., 1985; Карвасарский .Д., 1985; Захаров А.И., 1988; Морозов А.М., 1989; Будь П.И., 1990; Буянов М.И., 1990).

У переважній більшості психотерапевтичних методик в явній або прихованій формі якористовується ефект сугестії. Такі поширені методи психотерапії як навіювання у стані еспання, навіювання у стані гіпнотичного та наркотичного сну, самонавіювання по Кує та >тогенне тренування, а також плацеботерапія цілком побудовані на прямій та непрямій сугестії Іяободяиик А.П. 1983; Коуплан P., 1998). У традиційній для вітчизняної медицини системі атогенетичної психотерапії (як в індивідуальній, так і у груповій її формах) також присутній утестивний компонент, що значною мірою обумовлено впливом особистості психотерапевта в итуацїї активної взаємодії з пацієнтом. Близький механізм навіювання спрацьовує при реалізації ізноманітних технік умовнорефлекторної психотерапії (Wolpe J., 1973; Вольперт И.Б., 1972; 'луцкий A.C., 1985; Асатиани Н.М., 1985). Взагалі, кожен комунікативний акт лікаря з пацієнтом есе у собі значний сугестивний потенціал. Ігнорування цього факту призводить до суттєвого меншення ефективності психотерапії, гальмує лікувальний процес у цілому, а в окремих ипадках може сприяти виникненню ятрогенних порушень (Лурия А.Р., 1977; Либих С.С., 1977). (ільове використання методів саногенного сугестивного впливу суттєво підвищує езультативність психотерапії, і тому їх вивчення та вдосконалення є актуальним і перспективним апрямком дослідницької діяльності.

Реалізація будь-якого сугестивного психотерапевтичного впливу тісно пов’язана з здивідуальною сприйнятливістю до нього суб’єкта - навіюваністю або сугестивністю. Іезважаючи на досить широке використання терміну “навіюваність” у різних наукових працях, не ;нує навіть загальноприйнятого визначення цього поняття (Бурлачук Л.Ф.,1989). Внаслідок ермінологічних непорозумінь зберігається ситуація, коли з однієї публікації в іншу мігрує оняггя, яке кожен автор трактує на власний розсуд. Більш детальне вивчення феномену угестивності певною мірою може сприяти усуненню існуючої семантичної плутанини.

У переважній більшості літературних джерел автори традиційно розглядаю: загальнопсихологічні проблеми навіювання або вузькоприкладні питання проведення сеанс сугестивної психотерапії та непрямої оцінки гіпнабельності. Практично відсутні експерименталь: роботи медико-психологічної спрямованості, де б вивчався взаємозв’язок клінічних техн прогнозування індивідуальної сприйнятливості до психотерапевтичного сугестивного впливу різних сенсорних каналах, їх ефективність та діапазон використання. Практичні рекомендації ді лікарів-психотерапевтів розробляють переважно на основі спостережень та клінічного досвц окремих фахівців і не перевіряють за допомогою методів математичної статистики.

Бракує й експериментально-психологічних робіт, присвячених дослідженню сугестивнос пацієнтів підліткового віку. Деякі аспекти навіюваності підлітків можна знайти у роботах О Захарова (1988), проте більшість питань залишаються відкритими. Серед них чутливість підлітк до психотерапевтичного навіювання у сенсорних каналах різної модальності; прогностич можливості клінічних технік оцінки сугестивності; зв’язок рівня навіюваності із статтю та вікс пацієнтів; вплив індивідуальио-особистісних рис підлітків, а також їхніх психічних станів і сприйнятливість до психотерапевтичного навіювання.

Накопичення, обробка та інтерпретація експериментального матеріалу з означених вин медико-психологічних питань мають важливе значення для розробки практичних рекомендац щодо прогнозування рівня сугестивності та гіпнабельності в умовах клініки, при вибо оптимальної стратегії та тактики психотерапевтичного впливу, для розробки принцип застосування плацеботерапії, при створенні конкретних методів профілактики ятрогенні порушень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження складовою частиною науково-практичних розробок кафедри медичної психології і психодіагностики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (тем “Психодіагностика особистості”), а також лабораторії психології соціально дезадаптованї неповнолітніх Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (тема: “Психологічні фактор соціальної дезадаптації неповнолітніх”, держреєстрації № 01004000632).

. Мета дослідження: визначити особливості прогнозування індивідуальної сприйнятливос підлітків до психотерапевтичного сугестивного впливу за допомогою тест-проб на навіюванісі різної сенсорної модальності.

Гіпотеза:

вірогідну інформацію про рівень психотерапевтичної навіюваності підлітків у певної* сенсорному каналі можна отримати при реалізації клінічних тест-проб на сугестивність тієї самої сенсорної модальності;

з

сприйнятливість підлітків-токсикоманів до тест-проб на сугестивність якісно відрізняється іід сприйнятливості підлітків загальної групи;

на результати прогнозування психотерапевтичної навіюваності підлітків впливають їхні ндивідуально-особистісні характеристики.

Об'єктом дослідження у даній роботі виступає феномен сприйнятливості підлітків до їсихотерапевтичного сугестивного впливу.

Предметом дослідження даної роботи є особливості прогнозування сприйнятливості іідлітків до психотерапевтичного сугестивного впливу за допомогою тест-проб на навіюваність іізної сенсорної модальності.

Задачі дослідження.

1. Дослідити чутливість підлітків до клінічних тест-проб на сугестивність у зоровому, духовому, нюховому, шкірному та рухово-кінестетичному сенсорних каналах.

2. Оцінити рівень взаємозв’язку між клінічними тест-пробами на навіюваність та визначити южливість прогнозування сприйнятливості підлітків до психотерапевтичного сугестивного ¡пливу за результатами окремих тест-проб або їхніх груп.

3. Провести порівняльний аналіз сприйнятливості до клінічних тест-проб на сугестивність іідлітків-токсикоманів та підлітків загальної групи.

4. Дослідити співвідношення рівня психотерапевтичної навіюваності підлітків з їхньою татевою приналежністю та визначити особливості вікової динаміки сугестивності.

5. Визначити вплив індивідуально-особистіших і типологічних рис підлітків, а також кнього самопочуття та настрою на результати прогнозування психотерапевтичної навіюваності за [опомогою клінічних тест-проб на сугестивність.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше за допомогою кспериментально-психологічних досліджень було визначено ієрархічну послідовність рівней утливості підлітків до клінічних тест-проб на сугестивність у зоровому, слуховому, нюховому, якірному та рухово-кінестетичному сенсорних каналах та експериментально доведено підвищену прийнятливість підлітків до навіювання у шкірному та рухово-кінестетичному сенсорних аналах.

Вперше здійснено оцінку рівня кореляційного зв’язку між окремими клінічними тест-:робами на сугестивність, визначено їхню прогностичну цінність та експериментально доведено «коректність прогнозування сугестивності в одному сенсорному каналі за результатами тест-проб їшої сенсорної модальності.

Виявлено і статистично доведено наявність аномально підвищеної чутливості підлітків-оксикоманів до гетерогенного навіювання у нюховій сенсорній системі та значно підвищеної утливості до навіювання у зоровій сенсорній системі (у порівнянні з підлітками загальної групи).

Вперше експериментально доведено відсутність лінійного зв’язку між сугестивніси підлітків та рівнем їхньої тривожності, нейротизму та особистісної акцентуйованості. Зроблен посутні уточнення відносно впливу віку та статевої приналежності на рівень навіюваності підлітків.

Практичне значення одержаних результатів і розроблених на їхній основі методични порад дня психотерапевтів та практичних психологів полягає: у створенні технолог прогнозування рівня психотерапевтичної сугестивності пацієнтів підліткового віку; у практична рекомендаціях по ситуативному регулюванню рівня навіюваності з метою максимальн ефективної реалізації психотерапевтичного сугестивного впливу.

Отримані результати дозволили розробити практичні поради для фахівців, які проводе] сеанси сугестивної психотерапії з підлітками, що мають хворобливий потяг до інгаляторног вживання психоактивних токсичних речовин.

Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці системи заході профілактики та лікування ятрогенних порушень, а також при плануванні та проведенні сеансі плацеботерапії.

Розроблені методичні поради та рекомендації пройшли апробацію у процеї психотерапевтичної та психокорекційної роботи з підлітками, що мають нервово-психічі порушення, підлітками-токсикоманами з Київського міського притулку для неповнолітніх, а тако: з пацієнтами кабінетів психотерапевтичної та психологічної допомоги, що функціонували на ба середніх шкіл № 312, 226, та 294 м. Києва (довідки про впровадження №26 від 12.04.2000 та №8 від 20.04.2000).

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження були представлеї на: засіданнях кафедри медичної психології та психодіагностики Київського національної університету ім. Тараса Шевченка; звітних наукових сесіях Інституту психології ім. Г.С. Костим АПН України (1996 - 2000 рр.); II з’їзді Товариства психологів України (м. Київ, 1996 р. ювілейній науковій конференції “Ананьевские чтения” СПбДУ (м. Санкт-Петербург, 1997 р. науково-практичній конференції “Аутодеструктивна поведінка: діагностика, корекці

профілактика” Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії (і Київ, 1998 р); Міжнародному Азіатсько-тихоокеанському конгресі психологів (м. Хабаровсь: 1998 р.); науково-практичній конференції “Школа практичної суїцидології” (Український наукові дослідний інститут соціальної та судової психіатрії, м. Київ, 1999 р); науково-практичні конференції “Проблеми розвитку особистості сучасної людини” (м. Житомир, 1999 р.); III з’їз; Товариства психологів України (м. Київ, 2000 р.); Міжнародному конгресі “Стреси повсякденному житті дітей” (м. Одеса, 2000 р).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження опубліковано 12 друкованих праць. З них 5 публікацій у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України. Загальний обсяг публікацій - 2,6 авторських аркуша.

Структура та обсяг диссртацй. Дисертаційна робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації -188 сторінок. Робота містить 19 таблиць, 5 малюнків і З додатки. Список використаних джерел складає 199 аайменувань, з них 63 - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено мету і завдання дослідження, ¡формульовано гіпотезу, показано наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, а також подано інформацію щодо їх апробації.

У першому розділі представлено аналіз публікацій, присвячених проблемі юихотерапевтичного сугестивного впливу. Зроблено огляд існуючих визначень, класифікацій та механізмів реалізації феномену сугестивності. Розглянуто літературні дані щодо навіювати у різних сенсорних каналах, вікової динаміки сугестивності та співвідношення останньої з ндивідуально-особистісними рисами людини. Проведено огляд матеріалів, що стосуються впливу їсихофізіологічного стану сугеренду на рівень його навіюваності. Розглянуто особливості сугестивності пацієнтів з нервово-психічними порушеннями і, зокрема, хворих на токсикоманію, Зизначено методологічну основу дослідження та його завдання.

Аналіз літературних джерел з психотерапії (Варшавский K.M., 1973; Слободяник А.П., і983; Рожяов В.Е., 1985; Захаров А.И., 1988; Бурлачук Л.Ф., 1989; Морозов А.М., 1989; Буянов у1И„ 1990; Шерток JI., 1992; Кочарян A.C., 1994; та інш.) показав, що проблема їсихотерапевтичного сугестивного впливу і, зокрема, прогнозування рівня навіюваності юзроблена недостатньо. Відсутні дані про взаємозв’язок між окремими тест-пробами на ;угестивність, а також інформація про діапазон їх можливого використання. Не представлено >езультаги досліджень чутливості підлітків до навіювання у різних сенсорних каналах. Немає (аних відносно детермінант, що визначають рівень сугестивності і, навіть, єдиного визначення (аного поняття. Відсутня інформація про особливості навіюваності підлітків-токсикоманів. )станнє не дає змоги розробляти ефективні методики сугестивного психотерапевтичного впливу іа дану категорію хворих. Окремі аспекти проблеми діагностики сугестивності представлені у [ублікаціях М.Л. Лінецького (1982), В.В. Іванова (1984), Г.В. Рожковського (1985), М.Ф. 5оскресенського (1991), але питання, що були наведені вище у ціх роботах не розглянуті.

З точки зору загальної теорії наукового пізнання, дослідження феномену навіюванні повинно мати певну теоретичну базу, яка б дозволила поєднати окремі емпіричні спостереження і єдину систему. Враховуючи поліфакторність феномену сугестії, а також поліформність йогі прояву, методологічну основу представлених досліджень склали: основні положення системногі підходу у дослідженні особистості та розгляд людини як суб’єкта власної жіттєдіяльност (Виготський Л.С., Рубінштейн С.Л., Леонтьев О.М., Ананьев Б.Г., Костюк Г.С.); рефлектори теорія психофізіологічних явищ та вчення про гіпноз (Бехтерев В.М., Павлов І.П., Платонов К.І Буль П.І., Рожнов В.Є.); теорія настановлення (Узнадзе Д.М., Прангішвілі О.С., Норакідзе В.Г.) концепція функціональної системи П.К. Анохіна; визначення сугестивності як пристосувальної т адаптивної форми психічного реагування індивіда (Захаров О.І.); положення гештальтгерапії прі механізми психологічного захисту (Перлз Ф.С.).

У другому розділі зроблено огляд найбільш поширених методів оцінки навіюваності т представлено методику експериментального дослідження сугестивності у різних сенсорни: каналах. Наведено методики дослідження індивідуально-особистісних рис підлітків, а також їхні: психічних станів. В останньому підрозділі розглянуто проблему забезпечення вірогідносі отриманих експериментальних результатів.

Для оцінки рівня сугестивності підлітків було використано такі тест-проби: зорова (пошу зображення на чистому аркуші паперу), слухова (встановлення джерела неіснуючого звуку] нюхова (визначення запаху у чистих склянках), шкірна (навіювання відчуття тепла у животі) т моторні (зведення рук, автоматизм руки, падіння назад, зчеплення пальців). Кожну з проб пр; позитивному результаті оцінювали в 2 бали, при ваганні досліджуваного або перевищені) часового ліміту - в 1 бал. У разі повної відсутності навіюваних образів або реакцій відповід оцінювали в 0 балів. Максимальна кількість балів по восьми тест-пробам дорівнювала 16.

Дослідження індивідуально-особистісних рис підлітків було проведено за допомогою таки психодіагностичних методик: методика оцінки рівня тривожності А.М. Прихожан та тес Спілбергера-Ханіна (визначення рівня ситуативної та особистісної тривожності підлітків' опитувальник Г. Шмішека (визначення рівня та типу акцентуації досліджуваних); опитувальник І Айзенка (ЕРІ) (рівень нейротизму та екстравертованості-інтровертованості); методика Будас (рівень самооцінки досліджуваних). Дослідження настрою та самопочуття підлітків бул проведено за допомогою методики оцінки психічної активації, інтересу, емоційного тонусе напруги та комфортності H.A. Курганського.

У третьому розділі представлено результати дослідження чутливості підлітків д клінічних тест-проб на сугестивність у різних сенсорних каналах, рівня взаємозв’язку мі; клінічними тест-пробами на навіюваність, можливості прогнозування сприйнятливості підліткі до психотерапевтичного сугестивного впливу за результатами окремих тест-проб або їхніх груї

зівня психотерапевтичної навіюваності підлітків в залежності від їхньої статевої приналежності, зсобливостей вікової динаміки сугестивності, сприйнятливості до клінічних тест-проб на сугестивність підлітків-токсикоманів.

В експериментально-психологічних дослідженях брало участь 202 підлітка віком від 13 до 16 років (101 дівчина та 101 юнак).

У процесі обробки експериментальних даних усі тест-проби було розділено на дві групи. Цо першої групи було віднесено так звані “сенсорні” проби. При їх проведенні досліджуваним навіювали чуттєві образи в одній із сенсорних систем - зоровій, слуховій, нюховій та шкірній. До іругої групи увійшли чотири тест-проби, умовно названі “моторними” - “падіння назад”, ‘зчеплення пальців”, “зведення рук”, “автоматизм руки”. Особливе місце рухального аналізатора у функціональній організації мозку, а також його специфічна анатомічна локалізація, від іериферійних рецепторних утворень до проекційних зон кори головного мозку, дозволили шділити “моторні” тест-проби в окрему групу.

Внесок у загальний показник навіюваності (далі - ПН) у відсотках для “сенсорних” проб жлав 46,7%, а для моторних - 53,3%. Ступінь зв'язку між ПН оцінювали за допомогою соефіцієнта кореляції Пірсона. Коефіцієнт кореляції між загальним ПН, з одного боку, та ‘сенсорним” ПН і “моторним” ПН, з іншого, склав відповідно 0,85 та 0,77 (р<0,001), що свідчить іро сильний позитивний зв'язок. Коефіцієнт детермінації для “сенсорних” проб склав 72%, для ‘моторних” - 59%. Незважаючи на менший відсотковий внесок у загальний ПН, “сенсорний” ПН дає з останнім більш тісний кореляційний зв'язок, бо 72% загального ПН можна пояснити змінами ‘сенсорного” ПН. Це дозволяє припустити, що оцінка навіюваності за допомогою “сенсорних” іроб точніше відбиває індивідуальну схильність підлітків до сугестивного впливу. Обчислення соефіцієнта кореляції Пірсона між “сенсорним” ПН та “моторним” ПН також показало значущий іозитивний зв'язок (г=0,32, р<0,001). У той самий час, отриманий коефіцієнт детермінації іемонструє, що лише 10,5% дисперсії “сенсорного” ПН можна пояснити змінами у “моторному” ІН. Решта дисперсії припадає на долю інших факторів.

Певний інтерес при дослідженні феномену навіювання представляє динаміка “сенсорного” га “моторного” ПН в залежності від величини загального показника навіюваності. З метою швчення цього співвідношення усі підлітки були поділені на десять груп. До кожної з виділених руп увійшли досліджувані, які мали однакові загальні ПН. По кожній з груп обчислювали середні ірифметичні величини ПН - окремо по “сенсорним” та “моторним” пробам. Отримані далі юрівгаовали між собою. Для більш точної оцінки динаміки досліджуваних показників абсолютні іначення ПН було переведено у відносні. Ця процедура дозволила зменшити вплив різниці в ібсолютній чутливості сенсорних систем на показники сугестивності. На рис. 1 представлено

графік змін відносних показників навіюваності “сенсорних” та “моторних” тест-проб в залежносі від рівня загального ГІН.

0 +-

"Сенсорний"

ПН

"Моторний"

ПН

4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Загальний ПН

Рис. 1. Зміни "сенсорних" та "моторних" показників навіюваності в залежності від рівня загального показника навіюваності

З рис. 1 видно, що більший внесок у зростання загального рівня навіюваност досліджуваних забезпечують спочатку “моторні” ПН, а потім, з середини осі абсцис, - “сенсорні ПН. Більша рівномірність та стабільність змін у “сенсорному” ПН свідчить про його більш дискримінативність відносно розподілу досліджуваних на високо- та низьконавіюваних.

Відмінність “сенсорного” ПН та “моторного” ПН демонструє, що навіюваність не загальною, стабільною властивістю індивіда. Наявність значної “моторної” навіюваності не обов'язковою умовою значної “сенсорної” навіюваності. Відповідно і прогнозування “сенсорної навіюваності підлітків по “моторній” та навпаки може бути пов'язано із значною помилкок Звідси закономірно витікає, що висока прогностичність тест-проб на навіюваність може бут: забезпечена лише їх повною відповідністю (як за сенсорною спрямованістю, так і за характеров інструкцій) методам психотерапевтичного сугестивного впливу, що заплановано використовуват при лікуванні. Так, наприклад, висока результативність методики експрес-оцінки гіпнабельност що була запропонована Г.В. Рожковським (1985), безпосередньо пов'язана з її адекватністі процедурі гіпносугестивного впливу.

Викладене вище дозволяє стверджувати, що будь-який порівняльний аналіз навіюваносп досліджуваних, по відношенню до яких були застосовані відмінні тест-проби, не можна вважаг вірогідним та коректним.

Враховуючи той факт, що лікувальний сугестивний вплив на пацієнта здійснюєтьс переважно через слухову, зорову та шкірну сенсорні системи, окремо було проведено оцінк внесків кожного із сенсорних каналів у загальний “сенсорний” показник навіюваності. Отримав результати (у відсотках) подані у табл. 1.

Таблиця 1

Внесок показників навіюваності окремих сенсорних систем у сумарний "сенсорний” показник

навіюваності (у відсотках)

Сенсорні системи (%)

Зорова Слухова Нюхова Шкірна

Загальна група 19,4 19,1 28,8 32,8

Загальна група (юнаки) 16,1 20,8 29,1 34,1

Загальна група (дівчата) 22,2 17,5 28,5 31,9

Підлітки 13-14 років 19,6 21,5 28,5 30,4

Підлітки 13-14 р. (юнаки) 18,8 24,3 25,7 31,3

Підлітки 13-14 р. (дівчата) 20,5 17,9 32,1 29,4

Підлітки 15-16 років 18,0 18,6 27,9 35,5

Підлітки 15-16 р. (юнаки) 12,5 19,3 29,9 38,3

Підлітки 15-16 р. (дівчата) 21,4 18,1 26,7 34,0

Підлітки-токсикомани 25,3 16,9 31,3 26,5

У загальну групу досліджуваних увійшло 202 підлітка (101 дівчина та 101 юнак).

Беручи до уваги пізніше формування зорової та слухової сенсорних систем людини (Батуев 'і.С., 1976), а також їх підвищене інформаційне навантаження закономірно припустити, що іроцеси у даних системах у більшій мірі контролюються свідомістю. Шкірна та нюхова сенсорні системи несуть значно менше інформаційне навантаження у житті сучасного підлітка ніж зорова •а слухова системи і, відповідно, у меншій мірі підлягають цензурі з боку свідомості. В результаті сугестивний вплив, який викликає некритичне та переважно неусвідомлене сприйняття «формації, що надається зовні, легше здійснюється у шкірній та нюховій сенсорних системах, іоча ця закономірність є загальною для усього підліткового віку, в окремих випадках можливі іевні відхилення від неї. У першу чергу, це стосується підлітків, які мають різноманітні юрушення у функціонуванні центральної та периферійної нервової системи і, особливо, при враженнях зорового та слухового аналізаторів.

Протягом усього пубертатного періоду розвитку нервова система підлітка потерпає стотних змін. Ці зміни впливають і на характер протікання перцептивних процесів. З метою іивчення залежності рівня навіюваності від віку підлітка із загальної групи досліджуваних було іиділено дві групи. До першої групи увійшли 62 підлітка 13-14 років (35 юнаків та 27 дівчат). До іругої групи увійшов 121 підліток 15-16 років (52 юнаки та 69 дівчат).

Для кожної вікової групи, а також окремо для юнаків та дівчат обчислювали середи показники навіюваності, які потім порівнювали між собою. Значущість виявлених відмінносте] визначали за допомогою ^критерію Ст'юдента. Для порівняння показників дисперсій 6у: використан Б-критерій Фішера.

Результати порівняння показали, що підлітки 13-14 років мають більшу чутливість ді навіювання у порівнянні з підлітками 15-16 років (“сенсорні” ПН, відповідно, 4,1 та 3,4 бали р<0,05). Аналіз змін ПН різної сенсорної модальності дає можливість стверджувати, щ зменшення чутливості до сугестії у підлітків 15-16 років відбувається, в першу чергу, у слуховом; та зоровому каналах. Вплив віку підлітків на рівень навіюваності найбільше виражено у юнакІЕ "Сенсорні" тест-проби у порівнянні з "моторними" мають більш високу чутливість до коливан віку досліджуваних.

Підвищення “нюхового” ПН у дівчат 13-14 років (ПН=1,3) пов’язано з особливостям) їхнього пубертату. Зокрема, 13,5 років, за даними Г.С. Васильченко (1990), є середнім віко: менархе. Встановлення регулярної активності гонад, яка проявляється у дівчат початкоі менструацій, пов'язано з різким посиленням нейрогуморальних процесів в усьому організмі Кров’янисті виділення, що обумовлені десквамацією функціонального шару слизкової оболоша матки, мають специфічний запах. Цей запах асоціюється у дівчат із загальними станами тривоги страху, які у більшості випадків супроводжують перші регули. Природне прагнення до усуненн негативних емоцій запускає механізм психологічного захисту, який робить травмуючи подразник менш усвідомленими (у даному випадку це запах) і, тим самим, зменшує їхній негативній афективний потенціал. Актуалізація захисних механізмів здійснюється переважно на так званом “перцептивному” рівні (Бурлачук Л.Ф.,1989). До 15-16 років у більшості дівчат насліди фізіологічного та пов'язаного з ним психологічного стресу починають зменшуватися, що виклика зміни чутливості сенсорних систем до сугестивного впливу.

Аналіз .результатів дослідження свідчить, що статева приналежність підлітків певної мірою впливає на їхню сприйнятливість до сугестії, проте цей зв’зок не є прямим та однозначним Мінімальні ПН у юнаків отримані при проведенні “зорових”, у дівчат - “слухових” тест-про£ Максимальні ПН у юнаків та дівчат отримані при проведенні “шкірних” тест-проб і по абсолютні величині практично однакові. У цілому, юнаки демонструють більш високу чутливість д "моторних" тест-проб на навіюваність, а дівчата - до "сенсорних".

У відповідності із завданнями дослідження було проведено оцінку можливосі прогнозування психотерапевтичної навіюваності підлітків по окремим тест-пробам н сугестивність. Ця проблема тісно пов’язана з питанням співвідношення між окремими пробами т групами тест-проб. Для вирішення цього питання було обчислено коефіцієнти кореляції Пірсон між ПН різної сенсорної модальності. Отримані результати подані у табл. 2.

Таблиця 2

Коефіцієнти кореляції Пірсона між окремими показниками

навіюваності (* р < 0,01) '

Показник навіюваності Зоровий Слуховий Нюховий Шкірний Зведення рук Автоматизм руки Падіння ! Зчеплення і ! пальців

Загальний 0,482* 0,547* 0,529* 0,512* 0,433* 0,397* 0,467* 0,369*

"Сенсорний" 0,624* 0,629* 0,679* 0,577* 0,240* 0,103 0,215 0,162

"Моторний" 0,120 0,277* 0,126 0,258* 0,492* 0,596* 0,586* 0,471*

Зоровий 1,000 0,070 0,298* 0,081 0,157 0,042 -0,033 0,086

Слуховий 0,070 1,000 0,275* 0,233* 0,159 0,103 0,171 0,174

Нюховий 0,298* 0,275* 1,000 0,206 0,061 -0,052 0,169 0,128

Шкірний 0,081 0,233* 0,206 1,000 0,193 0,149 0,254* -0,003

Зведення рук 0,157 0,159 0,061 0,193 1,000 0,003 0,319* -0,084

Автоматизм руки 0,042 0,103 -0,052 0,149 0,003 1,000 0,118 -0,022

Падіння -0,033 0,171 0,169 0,254* 0,319* 0,118 1,000 0,018

З табл.2 видно, що хоча усі ПН мають значущий кореляційний зв’язок із загальним ПН, аксимальний коефіцієнт детермінації досягає лише 30% (слуховий - загальний). Максимальний зефіцієнт детермінації між окремими ПН становить 10,2% (падіння - зведення рук). Наведений у їсертації аналіз коефіцієнтів кореляції дозволяє стверджувати, що за результатами проведення гвної тест-проби можна робити висновки лише про навіюваність підлітка у сенсорному каналі єї ж самої модальності. Навіюваність в інших сенсорних системах можна лише прогнозувати з ;вною імовірністю. Таким чином, не існує окремої тест-проби або групи тест-проб, за допомогою сих можливо оцінити навіюваність суб’єкта у цілому. По мірі збільшення кількості тест-проб эказники імовірності прогнозу будуть зростати. Чим більше сенсорних каналів охоплюють тест-роби, тим точніше можна робити висновки про “загальну” чутливість підлітка до гетерогенного гтестивного впливу. “Загальна сугестивність” є інтегральною характеристикою, що містить у собі [формацію про сприйнятливість сугеренда до усіх можливих форм навіювання.

Вивчення особливостей навіюваності хворих на токсикоманію проводили шляхом зрівняльного аналізу сугестивності підлітків-токсикоманів (загальна чисельність 32 особи) та ідлітків групи норми (загальна чисельність 120 осіб). В анамнезі усіх пацієнтів-токсикоманів

містилися відомості про регулярне (від 1-го до 3-х років) інгаляторне вживання токсичні речовин (переважно клей “Момент”).

Порівняння отриманих ПН показує, що підлітки-токсикомани мають більш високу загалы чутливість до сугестії у порівнянні із своїми однолітками, що належать до загальної груї (р<0,05). Мінімальне значення ПН у підлітків-токсикоманів припадає на “слуховий” кан; (ПН=0,7). “Зоровий” ПН за абсолютною величиною наближається до “шкірного”. Максимальні ПН отримано при реалізації “нюхових” тест-проб (ПН=1,4).

Підвищення чутливості токсикоманів до зорових тест-проб можна розглядати як насліді впливу візуальних галюцинацій, що супроводжують деліріозні стани і викликають послаблені свідомого контролю над подразниками у зоровому аналізаторі. Аномальне підвищення чутливос до навіювання у нюховому сенсорному каналі здійснюється за аналогічним механізмом і викон; функцію психологічного захисту. Хворобливий потяг до вдихання токсичних випарів входить суперечність із природними захисними реакціями організму, спрямованими на припинення і отруйних речовин. Закономірним виходом із такої ситуації є мимовільне блокування свідомої контролю над будь-якими подразниками у нюховій сенсорній системі. Наслідком цього, зокрема, некритичне сприйняття навіюваних нюхових образів.

Підвищена навіюваність у нюховому сенсорному каналі може бути використана щ психотерапії підлітків-токсикоманів та психокорекції їхньої адиктивної поведінки. Одним напрямків психотерапевтичної роботи є підвищення ефективності ароматерапії за рахун< сугестивного компоненту.

У четвертому розділі наведено результати дослідження співвідношення сугеставнос підлітків з рівнем їхньої акцентуйованості, нейротизму. екстравертованості-інтровертованості, також ситуативної та особистісної тривожності. Визначено взаємозв’язок між навіюваністю ■ самооцінкою підлітків. Вивчено вплив самопочуття, настрою та психічної активності підлітків і показники навіюваності.

Порівняння середніх показників акцентуації окремих груп досліджуваних показало, що мі підлітками з високою та низькою навіюваністю не існує істотної різниці у рівні загальн акцентуйованості. Вивчення взаємозв’язку рівня сугестивності з показниками окремих тип особистісних акцентуацій дозволяє стверджувати, що низька сприйнятливість до навіювання найбільш характерною для гіпертимних підлітків з низьким рівнем дистимічності ' екзальтованості. Дослідження не підтвердило поширену серед фахівців думку про висої навіюваність демонстративних осіб. Отримані експериментальні матеріали свідчать, скоріше, п[ протилежну тенденцію, хоча дані результати не можна вважати безперечними та остаточними.

Зв’язок навіюваності із циклотимічністю (заданими В.В. Іванова, 1984) підтвердився лип частково, а саме для загальних ПН. До того ж, цей зв’язок є обернено пропорційним. Сл

значити, що у підлітків-акцеятуантів частіше спостерігається аномальне підвищення або іеншення рівня навіюваності у порівнянні з їхніми однолітками групи норми (р<0,05).

Доведено, що між сприйнятливістю до навіювання дітей підліткового віку та їх :обистісною і ситуативною тривожністю, а також рівнем нейротизму не існує прямого лінійного Гязку. Даний висновок можна проілюструвати на прикладі експериментальних кривих іаємозалежності показників тривожності та сугестивності (рис. 2).

Є

и

я

я

а

.§

З

Я

Я

17-30 31-44 45-58 59-72

Тривожність

Тривожність ||__

а б

Рис. 2. Співвідношення між навіюваністю та тривожністю підлітків (а - тривожність по Спілбергеру-Ханіну; б - тривожність по А.М. Прихожан)

З рис. 2 видно, що зростання показників тривожності спершу супроводжується зільщенням показників навіюваності, а потім - повільним зменшенням величини останніх. Ця гнденція найбільш помітна на кривій ситуативної тривожності (методика Спілбергера-Ханіна, ис. 2а), та кривій загальної тривожності (методика А.М.Прихожан рис. 26).

Відносно малі ПН у підлітків з високою та низькою тривожністю дозволяють припустити, (О сугестивність виконує певну регулятивну та адаптивну функцію. Отримані дані свідчать, що удь-які спроби встановити прямий, лінійний зв’язок між навіюваністю та тривожністю є еприпустимим спрощенням реальної ситуації.

Значущий зв’язок із рівнем нейротизму (р<0,05) показали лише “сенсорні” ПН (зв’язок бернено пропорційний). Таким чином у підлітків з підвищеною емоційною лабільністю та овільним поверненням до стану рівноваги частіше можна спостерігати низьку навіюваність у эровому, слуховому, нюховому та шкірному сенсорних каналах. Зростання ПН у рухово-інестетичному сенсорному каналі супроводжує незначне збільшення рівня нейротизму.

У процесі експериментальних досліджень не знайшло підтвердження відоме положення ро високу навіюваність екстравертів (Кулагин Б.В., 1984). За нашими даними, з ростом

екстравертованості підлітків показники загальної та “сенсорної” сугестивності значущо і змінюються, а “моторні” ПН навіть зменшуються.

Слід відзначити, що у підлітків з високим рівнем сугестивності виявлено тенденцію ; зростання показників шкали “неправди”. Швидше за все, це пов’язано із збільшенням елемен конформізму у психічній структурі високонавіюваних.

Вивчення взаємозв’язку навіюваності підлітків із рівнем їхньої самооцінки показало, в максимальні показники самооцінки зустрічаються переважно у досліджуваних із низьке сприйнятливістю до сугестії. Проте, ця закономірність не є обов’язковою, і в окремих випадках і спостерігали високу самооцінку у високонавіюваних і низьку - у ннзьконавіюваних. Взагалі, підлітків з високою самооцінкою можна простежити два характерних типи реагування. Перпп тип - тест-проби сприймаються сугеревдом як посягання на особисту незалежність автономність. В результаті виникає реакція протесту, яка проявляється у негативно реалізовані тест-пробах. Другий тип реагування у підлітків з високою самооцінкою пов’язаний із ситуацій коли власна позитивна реакція на тест-проби сприймається сугерендом як прояв підвищен сенсорної чутливості, що свідчить про особисту унікальність та наявність ектрасенсорні здібностей. У даному випадку, поряд з високою самооцінкою ми спостерігали і висо; навіюваність.

Дослідження впливу самопочуття, настрою та психічної активності підлітків на їхн сприйнятливість до сугестії показало, що високий емоційний тонус і висока психічна активше сугерендів заважають реалізації гетерогенного навіювання. Цей висновок збігається з висновк&\ М.Ф. Воскресенського (1991), який встановив, що наявність у досліджуваних образної активнос протягом експерименту перешкоджає реалізації навіювання, навіть якщо досліджува знаходяться у гіпнотичному трансі.

У п’ятому розділі зроблено уточненая поняття сугестивність, представлено методич поради щодо процедури оцінки рівня навіюваності в умовах клініки, а також рекомендації і підвищенню сприйнятливості підлітків до психотерапевтичного сугестивного впливу. Наведе рекомендації проілюстровані на конкретних прикладах психотерапевтичної роботи з хворими і токсикоманію. "

Показано, що сугестивність є поліфакгорним феноменом, який залежить від багатіл чинників і не піддається редукції до певної ізольованої психологічної характеристики індивіда а( ситуації комунікації. Різноманітність прояву сугестивності не дає можливості сформулюваї загальну, всеохоплюючу дефініцію для даного феномену. У суто прикладному плані сугестивніс-доцільно розглядати як захисну та адаптивну форму реагування індивіда через мимовільн некритичне, у переважній більшості неусвідомлюване сприйняття сугестивної інформації в умовг суб'єктивної невизначеності певної конкретної ситуації.

Висновки.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладної дачі, що виявляється у визначенні особливостей прогнозування психотерапевтичної тестивності підлітків, в оцінці прогностичних можливостей тест-проб на навіюваність різної нсорної модальності, у порівняльному аналізі сугестивності підлітків-токсикоманів та підлітків іупи норми, у визначенні впливу індивідуально-особистісних характеристик підлітків на рівень ньої навіюваності.

Головні наукові та практичні результати дисертаційної роботи:

1. Сенсорні канали підлітків мають різну чутливість до клінічних тест-проб на тестивність. У відповідності із зростанням величини показників навіюваності тест-проби можна ізмістити таким чином: слухові, зорові, нюхові, рухово-кінестетичні, шкірні. Підвищена тливість до рухово-кінестетичних та шкірних тест-проб на навіюваність є типовою для :реважної більшості підлітків. Психотерапевтичний сугестивний вплив на пацієнтів підліткового ку легше здійснювати через шкірний та рухово-кінестетичний сенсорні канали.

2. Ступінь взаємозв’язку клінічних технік прогнозування індивідуальної сприйнятливості длітків до психотерапевтичного сугестивного впливу варіює у діапазоні від практичпої цсутності зв’язку до статистично значущих його показників. Кожна з реалізованих тест-проб дає істовірну інформацію про чутливість до сугестії лише у сенсорному каналі тієї ж самої дальності. Прогноз психотерапевтичної навіюваності в одному сенсорному каналі за ізультатами тест-проб іншої сенсорної модальності не є вірогідним. Не існує окремої тест-проби

і навіюваність, за допомогою якої можливо оцінити сугестивність суб'єкта у цілому.

При прогнозуванні сприйнятливості підлітків до психотерапевтичного навіювання треба ікористовувати тест-проби, сенсорна модальність яких відповідає модальності сенсорних малів, на які безпосередньо буде спрямовано сугестивний вплив.

3. Підлітки-токсикомани мають більш високу загальну чутливість до гетерогенпого тестивного впливу у порівнянні із своїми однолітками, що належать до групи норми, тіввідношення між показниками навіюваності в окремих сенсорних каналах у підлітків-іксикоманів принципово відрізняється від аналогічного співвідношення у підлітків загальної упи. Для підлітків, що мають потяг до інгаляторного вживання психоактивних речовин, .рактерпою є аномально висока чутливість до нюхових тест-проб, а також суттєво підвищена тливість до зорових тест-проб на навіюваність. При проведенні сугестивної психотерапії з длітками-токсикоманами перевагу слід надавати навіювальному впливу на нюхову сенсорну істему.

4. Сприйнятливість до сугестії змінюється з віком. Підлітки 13-14 років мають більшу івіюваність у порівнянні з підлітками 15-16 років. Зменшення чутливості до навіювання у

підлітків 15-16 років відбувається переважно у зоровому та слуховому сенсорних каналах.. Впл віку підлітків на рівень навіюваності більше виражений у юнаків. Зорова, слухова, нюхова шкірна тест-проби на навіюваність мають більш високу чутливість до коливань ві досліджуваних у порівнянні з рухово-кінестетичними тест-пробами.

Між статевою приналежністю підлітків та рівнем їхньої загальної навіюваності нем однозначного, прямого зв'язку. У цілому, юнаки мають більш високу чутливість до рухоЕ кінестетичних тест-проб на навіюваність, а дівчата - більш високу чутливість до зорових нюхових тест-проб на навіюваність.

5. Між сприйнятливістю до навіювання дітей підліткового віку та їхньс акцентуйованістю, тривожністю та рівнем нейротизму не існує прямого лінійного зв'язку. Д підлітків-акцентуантів характерним є аномальне підвищення або зменшення рівня навіюваності порівнянні з однолітками із загальної групи. Мала сприйнятливість до гетерогенного сугестивно впливу частіше зустрічається у гіпертимних підлітків з низькими показниками дистимічності екзальтованості.

У підлітків із низькою або високою тривожністю частіше зустрічається знижена чутливіс до гетерогенного навіювання у порівнянні з підлітками, що мають середні показники тривожнос Зменшення рівня нейротизму у більшості підлітків супроводжується зростанпям показнш сугестивності у зоровій, слуховій, нюховій та шкірпій сенсорних системах. При зростав показників сугестивності у рухово-кінестетичній сенсорній системі можна спостерігати тенденц до збільшення рівня нейротизму.

Зменшення рівня екеїравертованості підлітків супроводжується зростанням їхні чутливості до рухово-кінестетичних тест-проб на навіюваність. Між показниками екстраверс інтроверсії та чутливістю до тест-проб інших сенсорних модальностей значущого зв’язку виявлено.

Між рівнем самооцінки підлітків та їхньою сугестивністю існує зв’язок, але цей зв'язок ні однозначним. Низький рівень загальної навіюваності є типовим для більшості підлітків із висок самооцінкою. Обернено пропорційний зв'язок показників самооцінки та навіюваної максимально проявляється при реалізації тест-проб у рухово-кінестетичній сенсорній системі.

6. Самопочуття, настрій та психічна активність підлітків мають безпосередній вплив їхню сприйнятливість до гетерогенної сугестії. Підлітки, що знаходяться у бадьорому стані, маю високий емоційний тонус і підвищену працездатність, як правило, демонструють ма сприйнятливість до гетерогенного навіювання.

При реалізації психотерапевтичного та психокорекційного сугестивного впливу на підліті необхідно проводити тимчасове зниження рівня їхньої психічної активності та емоційного тону з метою підвищення загальної сприйнятливості до навіювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Манілов І.Ф. Феномен навіюваності та його особливості у старших підлітків // Вісник їівського національного університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка,- Вип. 6. - К., »98,- С. 39-42.

Манілов І.Ф. Сугестивність: Деякі зауваження до дефініції // Проблеми загальної та дагогічяої психології: 3б. наук. лр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: Іюбіть Україну», 1999. - Т, 1, Ч. 1. - С. 47-49.

Манілов І.Ф. Особливості сприйнятливості підлітків до гетерогенного сугестивного впливу // :сник Київського національного університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - Вип. -К.,2000.-С. 52-56.

Манілов І.Ф. Деякі аспекти прогнозування рівня навіюваності у підлітків // Проблеми загальної . педагогічної психології: 36. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: Ьобіть Україну», 2000. - Т. 2, Ч. 1 - С. 40-43.

Манилов И.Ф. Восприимчивость подростков к суггестии // Наука і освіта. - 2000. - №1-2. - С. ¡9-141.

Манилов И.Ф. Некоторые аспекты внушаемости детей старшего школьного возраста // юретические и прикладные вопросы психологии: Сб. науч. трудов С.-Петербургского шверситета. - Вып. 3, Ч. 2. - Санкт-Петербург: СПбГУ. - 1997. - С. 41-48.

Манілов І.Ф. Емоційна система та метода її психологічної корекції у дітей шкільного віку // ¡абілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття: Наук.-метод. зб. - Ч. 1. - К.: ІЗМН, 1998. - С. ¡3-169.

Манилов И.Ф. Психотерапия кризисных состояний с использованием техник :йролингвистического программирования // Проблемы патологии психической деятельности: Сб. іуч. трудов Украинского НИИ социальной и судебной психиатрии. - К.: Україна, 1999,- С. 16-20.

Манилов И.Ф. Исследование внушаемости у детей старшего школьного возраста // Материалы іуч.-практической конференции “Ананьевские чтения - 1997” (28-30 октября 1997, г. Санкт-етербург). - С.-Петербург: СпбГУ. - 1997. - С. 86-88.

). Манилов И.Ф. Соотношение уровня внушаемости и акцентуации у детей старшего школьного ізраста // Человек. Власть. Общество.: Материалы Азиатско-Тихоокеанского Международного энгресса психологов (21-24 мая 1998, г. Хабаровск), Хабаровск: Дальний Восток-1998.- С. 50-52. і. Манілов І.Ф. Самооцінка дітей старшого шкільного віку з різним рівнем навіюваності // сихологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. 36, наук, статей статуту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.: «Любіть Україну», 1999. - С. 60-61.

!. Манілов І.Ф. Сприйнятливість до сугестивного впливу у підлітків-токсикоманів // Творча іадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка

Г.С.Костюка: Матеріали III з’їзду Товариства психологів України (23-25 лютого 2000, м. Київ) К., 2000. - С. 118-119.

Манілов І.Ф. Прогнозування сприйнятливості до психотерапевтичного сугестивного впли у підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальніе 19.00.04 - медична психологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевчен Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемі прогнозування сприйнятливості підлітків психотерапевтичного сугестивного впливу за допомогою кліпічних тест-проб на навіюваність, роботі досліджено можливість прогнозування сугестивності підлітків по результатам окрем тест-проб у зоровому, слуховому, нюховому, шкірному та рухово-кінестетичному сенсори каналах. Проведено порівняльний аналіз навіюваності підлітків-токсикоманів та підлітків гру норми. Досліджено вікову динаміку сугестивності та вплив статі підлітків на їх чутливість гетерогенного навіювання. Визначено співвідношення навіюваності з рівнем ситуативної особистісної тривожності, акцентуйованості, нейротизму, екстравертованості та самооцінкс Досліджено вплив самопочуття та настрою підлітків на їх чутливість до клінічних тест-проб сугестивність.

Ключові слова: сугестія, навіюваність, підлітки, тест-проби на сугестивність, сенсо] канали, психотерапія.

Manilov I.F. Prognostication of Adolescents’ Susceptibility Towards Psychotherapei Suggestive Action - Manuscript.

Thesis for a candidate degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. - Kyiv Natio University, Kyiv, 2000.

The thesis is devoted to the prognostication of adolescents’ susceptibility towards psychotherapeutic suggestive action by means of the suggestibility clinical tests. The possibility adolescents’ susceptibility prognostics on the basis of different tests in visual, acoustic, scent, skin i motor systems is studied. A comparative analysis for the adolescents abusing toxic substances and th from the target (normal) group is carried out. The age dynamics in suggestibility is investigated, and influence of adolescents’ sex upon their susceptibility towards suggestion is determined. Suggestibi vs. the level of situation and personal anxiety, accentuation, neurotism, extraversión and self-appraisa studied. The influence of adolescents’ mental states upon their sensibility towards the clinical tests suggestibility is investigated.

Key words: suggestion, suggestibility, adolescents, suggestibility tests, sensor systems and ychotherapy.

Манилов И.Ф. Прогнозирование восприимчивости к психотерапевтическому суггестивному >здействию у подростков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по гениальности 19.00.04 - медицинская психология. - Киевский национальный университет имени ipaca Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблеме прогнозирования восприимчивости подростков к жхотерапевтическому суггестивному воздействию. В рамках данной проблемы решались гедующие задачи: исследовать чувствительность подростков к тест-пробам на внушаемость в отельном, слуховом, кожном, обонятельном и двигательно-кинестетическом сенсорных каналах; денить уровень взаимосвязи между различными тест-пробами и выяснить возможность югнозирования внушаемости подростков по результатам отдельных проб или их групп; провести ивнительный анализ восприимчивости к пробам на суггестивность подростков-токсикоманов и вдростков группы нормы; исследовать соотношение уровня внушаемости подростков с их шовой принадлежностью; установить особенности возрастной динамики внушаемости (в эеделах подросткового возраста); определить влияние индивидуально-личностных характеристик щростков, а также их самочувствия и настроения на результаты прогнозирования ттестивности. В экспериментально-психологических исследованиях принимали участие 202 >дростка в возрасте от 13 до 16 лет.

Материалы, представленные в диссертационной работе, демонстрируют, что сенсорные налы подростков имеют различную чувствительность к тест-пробам на внушаемость. В ютветствии с увеличением показателей внушаемости, тест-пробы можно расположить «дующим образом: слуховые, зрительные, обонятельные, двигательно-кинестетические, !жные. Максимальные показатели внушаемости получены при реализации двигательно-шестетических и кожных тест-проб.

Степень взаимосвязи клинических техник прогнозирования суггестивности варьирует в [апазоне от полного отсутствия связи до статистически значимых её показателей. Установлено, ■о каждая из реализованных тест-проб даёт достоверную информацию про восприимчивость к тгестии лишь в сенсорном канале той же самой модальности. Прогноз психотерапевтической [ушаемости в одном сенсорном канале по результатам тест-проб иной сенсорной модальности не яяется достоверным. Тест-пробы на суггестивность, которые используются с диагностической :лыо, должны соответствовать планируемым методам психотерапевтического воздействия (как > сенсорной модальности, так и по характеру инструкций).

В диссертации приведен сравнительный анализ внушаемости подростков-токсикоманов подростков группы нормы. Изучено соотношение показателей суггестивности в отдельш сенсорных каналах у подростков-токсикоманов. Установлено аномальное повышен: чувствительности к гетерогенной суггести в зрительном и обонятельном сенсорных каналах данной категории больных.

В работе представлены результаты исследования динамики суггестивности в подростковс возрасте, а также определено влияние пола испытуемых на их восприимчивость к внушени Показано, что подростки 13-14 лет более восприимчивы к суггестии по сравнению с 15-1 летними. Влияние возраста на уровень внушаемости более выражено у юношей. Установлено, ч между полом подростков и их суггестивностью нет однозначной, прямой связи. В целом, юноп имеют более высокую чувствительность к двигательно-кинестетическим, а девушки -зрительным и обонятельным тест-пробам на внушаемость.

В диссертации представлены данные по соотношению внушаемости подростков с ] ситуативной и личностной тревожностью, акцентуированностью, нейротизмо экстравертированностью. Определена взаимосвязь между уровнем суггестивности и показателя» самооценки. Доказано, что между восприимчивостью подростков к суггестии и ] акцентуированностью, тревожностью, экстравертированностью и нейротизмом не существу прямой, линейной связи. Показано, что у подростков-акцентуантов наблюдается тенденция аномальному повышению либо понижению уровня внушаемости.

Установлено, что подростки, которые находятся в приподнятом, бодром состоянии, име! высокий эмоциональный тонус и высокую работоспособность, демонстрируют, как правил низкую восприимчивость к гетерогенной суггестии. Показано, что при реализац] психотерапевтического суггестивного воздействия необходимо проводить временное снижен: уровня психической активности и эмоционального тонуса пациентов с целью повышен: эффективности терапевтического внушения.

В работе сделаны уточнения понятия суггестивность. Показано, что феном! суггестивности не поддаётся редукции до определённой, изолированной психологичесю характеристики индивида или ситуации коммуникации.

В диссертации представлены методические рекомендации по процедуре оценки уров) внушаемости в условиях клиники, а также рекомендации по повышению восприимчивое' подростков к психотерапевтическому суггестивному воздействию.

Ключевые слова: суггестия, внушаемость, подростки, тест-пробы на внушаемое! сенсорные каналы, психотерапия.