автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Эстетическое воспитание детей шестилетнего возрастасредствами изобразительного искусства (на материале живописи)

Автореферат диссертации по теме "Эстетическое воспитание детей шестилетнего возрастасредствами изобразительного искусства (на материале живописи)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ а п ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

• «іля V-. :л

І

На правах рукопису

БШІКІНЛ Елла Вікторівна

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА (НА МАТЕРІАЛІ ЖИВОПИСУ)

Спеціальність 13.00.01 — теорія і історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації па здобуття тукового ступеня кандидата педагогічних наук

,л> , Ч

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у лабораторії естетичного виховання Науково-дослідного інституту педагогіки АПН України.

Науковий керівник — кандидат педагогічних наук, старший

науковий співробітник Наталія Євгенівна МИРОПОЛЬСЬКА.

Офіційні опоненти — доктор педагогічних наук, професор, член-

кореспондент АНП України ВІЛЬЧКОВ-СЬКИЙ Ецуард Станіславович

— кандидат педагогічних наук, доцент АВТАМОНОВ Петро Павлович

Провідна установа — Херсонський державний педагогічний

інститут ім.Н.К.Крупської

Захист відбудеться “1” листопада 1996 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.34 в аудиторії 303 Київського університету імені Тараса Шевченка (252601, Київ-601, вул.Воло-димирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (252601, Київ-601, вул.Володи-мирська, 60).

Автореферат розіслано 1 жовтіш 1996 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

О.В.ПЛАХОТНИК

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження та міра оіграцьовапості проблеми. У пошуках істини й сенсу життя людина не може не звертатися до мистецтва, яке є найпотужнішим чинником її естетичного виховання. Саме у процесі сприймання, усвідомлення та осмислення трагічного і комічного, прекрасного і потворного, піднесеного і низького вихоується й розвивається “особистість”. Тільки мистецтво як ніяка інша форма суспільної свідомості сприяє духовному вдосконаленню людей, становленню традицій і норм культури міжособистісного спілкування, формуванню понять про загальнолюдські цінності та критерії оцінки як окремих явищ життя, так і подій, що кристалізуються в історичному досвіді людства — його менталітеті.

Наближення до мистецтва, особливо у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці, є одним з найбільш значущих чинників, необхідних для створення атмосфери взаєморозуміння й самопізнання у системі світобудови.

Шестирічний вік вважають найбільш значущим для формування головних естетнко-виховних установок (В.В.Алексєєва, В.М.Вільчин-ський, Є.С.Вільчковський, В.В.Добровольська, Н.М.Зубарева, М.В.Іва-шенина, В.О.Інжестойкова, Є.Ф.Ковтун, Г.В.Лабунська, О.О.Мелік-Пашаєв, В.С.Мурзаєв, Н.В.Пророк, Н.Д.Рева, Г.О.ТТідкурганна та ін.).

Діти шестирічного віку відрізняються особливим сприйманням, емоційною чутливістю, підвищеною пізнавальною активністю, можливістю образно мислити. Це вік інтенсивного розвитку пам’яті та уяви (ОЛ.Кононко, B.C.Мухіна, О.Я.Савченко, Є.Д.Торшилова). Тому саме мистецтво стає і засобом спілкування, і засобом пізнання дійсності, і засобом виховання дітей цього віку. А головне, за виваженої та організованої системи ознайомлення дітей з творами мистецтва воно пробуджуватиме емоції, активізуватиме уяву, викликатиме

З

переживання, які називають естетичними.

У зв’язку з цим розробка питань естетичного виховання вимагає особливої уваги до психологічних особливостей почуттів і мислення дітей цієї вікової групи. Загальновідомо, що одним з найбільш важливих і значимих компонентів у процесі осмислення світобудови є естетичне переживання під час сприймання творів образотворчого мистецтва. Проблема виховання особистості дитини дошкільного й молодшого шкільного віку засобами образотворчого мистецтва привертала увагу психологів, педагогів, мистецтвознавців, котрі відзначали значимість цього виду мистецтва для прилучення дітей до художньої культури, для розвитку здатності сприймати прекрасне в житті й мистецтві (А.В.Бакушинський, П.О.Білецький, Л.С.Вигот-ський, В.А.Єзікєєва, Є.І.Ігнатьєв, С.В.Коновець, Г.В.Лабунська, Є.О.Фльоріна та ін.).

Вчені розглядають живопис як особливий різновид людської діяльності, який опосередковано відображує та оцінює об’єктивну дійсність, сприяє формуванню інтелектуальних, моральних, емоційних та естетичних здібностей особистості (М.М.Волков, М.С.Каган, В.С.Ку-зін, Б.ТЛіхачов, Б.М.Неменський, С.Х.Раппопорт, Б.П.Юсов та ін.).

Більшість дослідників свою увагу звертали на роль живопису в трансляції образів предметів та явищ дійсності дошкільників та молодших школярів в образотворчій діяльності (В.М.Вільчинський, М.В.Вовчик-Блакитна, Т.Г.Казакова, Т.С.Комарова, К.М.Лепілов, Г.О.Підкурганна, Л.П.Постоногова, НЛ.Сакуліна, Н.І.Стрелянова,

Н.Б.Халєзова, Р.М.Чумічова та ін.). ,

Таким чином, живопис надає широкі можливості для художньо-естетичного виховання шестирічок: емоційно-психічна сприйнятливість дітей цього віку до кольору та лінії, майже повна відсутність з них жорстких стереотипів у емоційно-оцінній системі, неупередже ність фантазії та уяви — все це дозволяє з найбільшою продуктивність

та ефективністю використовувати різні види групової та індивідуальної роботи, пов’язаної образотворчим мистецтвом.

Хоча проблемам виховання шестирічних дітей засобами Мистецтва присвячено чимало наукових праць, але переважають усе-таки розробки методично-прикладної спрямованості. Безпосередньо проблемами естетичного виховання дітей шестирічного віку засобами образотворчого мистецтва (живопису) займалися дуже мало авторів (Н.М.Зубарєва, Г.О.Підкурганна, Р.М.Чумічова)..Тому, спираючися на актуальність проблеми, недостатнє її дослідження у педагогічній науці та беручи до уваги об’єктивну потребу у принциповому вдосконаленні навчально-виховної роботи у школі, ми обрали тему дослідження: “Естетичне виховання дітей шестирічного віку засобами образотворчого мистецтва (на матеріалі живопису)”.

Об’єктом дослідження є процес естетичного виховання дітей шестирічного віку.

Предметом дослідження є зміст та організація естетичного виховання дітей цієї вікової групи засобами живопису.

Мета роботи полягає у теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці методики вдосконалення естетичного виховання дітей шестирічного віку з використанням засобів образотворчого мистецтва (живопису).

Гіпотеза дослідження. Ефективність естетичного виховання учнів шестирічного віку засобами живопису підвищуватиметься, якщо поряд з педагогічно доцільною організацією сприймання творів живопису на систематичних засадах залучати учнів до різних видів активної творчої діяльності: живопис у супроводі музичних і литературних творів та самостійне образотворення як форма естетичного опанування світу.

Перевірка цієї гіпотези й досягнення мети дослідження передбачали розв’язання таких завдань: 1) розкриття виховного потенціалу

творів живопису як важливого засобу естетичного виховання шестирічних учнів; 2) визначення особливостей естетичної сприйнятливості дітей шестирічного віку до творів живопису; 3) виявлення чинників, що сприяють динамізації виховання шестирічних учнів засобами живопису; 4) теоретичне обгрунтування, розробка та експериментальна перевірка методики удосконалення процесу естетичного виховання дітей цієї вікової групи засобами живопису.

Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів: аналіз філософської, психолого-педагогічної та мистецтвознавчої літератури з досліджуваної проблеми, спостереження, бесіди, констатуючий та формуючий експеримент, авторська методика естетичного виховання шестирічних учнів на прикладі живопису, аналіз малюнків та усних відповідей дітей.

Експериментальна робота здійснювалася в період з 1989 по 1995 рік у школі-ліцеї “Лідер” № 171, школі-ліцеї № 157, дитячих закладах № 250, 404, 759, 783 м.Києва та у дитячому закладі № 6 м.Обухова. У них взяли участь 250 дітей.

Методологічні засади дослідження. Вивчаючи проблеми естетичного виховання дітей шестирічного віку, ми виходили з теоретико-методологічних положень = педагогіки та психології про

важливість і необхідність включення до цього процесу занять, пов’язаних з різними видами мистецтва, зокрема живопису, їхнього впливу на формування індивідуально-особистісної позиції в усіх сферах подальшої діяльності (В.В.Алексєєва, Л.С.Виготський, В.С.Мухіна,

О.Я.Савченко, Н.Ф.Скрипченко та ін.); підгрунтям для розробки різних форм роботи була теорія діалогу М.М.Бахтіна.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягають у тому, що у роботі:

— розкрита специфіка естетичного виховання шестирічних учнії засобами живопису;

— визначені критерії естетичної вихованості дітей шестирічного віку при сприйманні творів^ живопису та обгрунтовані принципи організації й проведення занять з образотворчого мистецтва як засобу естетичного виховання дітей шестирічного віку;

— запропоновані ефективні типи завдань для формування й розвитку індивідуально-особистісного досвіду учнів у сфері живопису через “діалогічне” спілкування з творами мистецтва та самостійну творчу діяльність;

— встановлені типи співвідношень (взаємозв’язків) суб’єктивного уявлення дитини до певного об’єкта дійсності та об’єктивації цього уявлення у вигляді “продукту” виконання творчого завдання: тотожність, контраст, протиріччя, конфлікт.

Пракгичж значущість роботи полягає в тому, що розроблена та впроваджена в практику методика може бути використана як складова системи естетичного виховання в дошкільних закладах та в початкових класах загальноосвітніх шкіл. Опубліковані авторські та колективні програми з естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва використовуються вчителями шкіл, вихователями дитячих садків, студій. Автором розроблено відповідні розділи до програм “Дитина”, “Світова художня ку - >ра”, “Програму з образотворчого мистецтва для ліцеїв та гімназій м.Києва”, експериментальну програму для дітей шестирічного віку “Сонячні барви”, затверджені та впроваджені Міністерством освіти України.

Вірогідність отриманих експериментальних даних забезпечувалася системною організацією експерименту, застосуванням взаємодопов-нювальних методик і методичних прийомів, поєднанням кількісного та якісного аналізу здобутих результатів.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося у безпосередній організації та керівництві автором заняттями з образотворчого мистецтва з дітьми шестирічного віку в школі-ліцеї “Лідер” № 171,

школі-ліцеї № 157 та дитячих закладах № 404, 783 м.Києва.

Апробація роботи. Головні результати дослідження впроваджувалися в практику під час систематичного читання лекцій з естетичного виховання для вчителів та вихователів у Київському міжрегіональному інституті удосконалення вчителів ім.Б.Грінченка впродовж 1989 — 1996 років. Зміст головних положень і результатів дослідження обговорено на Міжнародній науковій конференції “Естетичне ставлення до мистецтва та процес його формування” (Херсон, 1991), на Науково-педагогічних читаннях “Творчість МЛисенка і духовний розвиток особистості” (Чернігів, 1992), на Республіканській конференції “Загальна обдарованість дітей дошкільного віку та її діагностика” (Київ, 1993) та на Республіканському семінарі “Сім’я і дитячий садок: умови, шляхи та засоби гуманізації взаємин” (Київ, 1994).

Головні положення, що виносяться на захист:

1. Естетичне виховання шестирічних учнів засобами живопису передбачає врахування таких головних напрямків: розвиток художнього мислення; активізація творчої діяльності; формування практичних навичок у дітей шестирічного віку в малюванні; розуміння ними певних понять та термінів живопису.

2. Засадовими принципами естетичного виховання дітей шестирічного віку є —самостійна творча діяльність, індивідуальний підхід, діалогічність (полілогічність) спілкування та створення атмосфери гри.

3. Динамізація процесу естетичного виховання залежить від паралелей між різновидами мистецтва (живописом, музикою, літературою), пошуком логічних зв’язків між предметно-персонажним, емоційно-естетичним та сюжетно-композиційним параметрами твору, а також установленням взаємозв’язків між виражальними й зображувальними засобами живопису та враженнями, що виникають з процесі художнього сприймання.

Структура роботи. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки

ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовуються вибір теми дослідження та її актуальність, визначаються його мета і завдання, виокремлюються об’єкт і предмет дослідження, головні положення, що виносяться на захист, а також окреслюються наукова новизна та практична значимість.

У першому розділі “Естетичне виховання дітей 6-ргпюш віку засобами образотворчого мистецтва у педагогічній теорії та практиці” розкривається роль образотворчого мистецтва в естетичному вихованні особистості, розглядаються можливості естетичного виховання дітей шестирічного віку засобами живопису, наводяться дані констатуючого дослідження естетичної вихованості дітей шестирічного віку.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе місце відводилось естетичному вихованню. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати й творити прекрасне — це ті специфічні, завжди витончено індивідуалізовані прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство та глибину.

Аналіз літератури показує виняткову складність підходу до проблеми естетичного виховання загалом. Предметом естетичного виховання бачать формування естетичної свідомості особистості (І.Л.Арончик), соціально зорієнтоване ставлення людини до світу (М.С.Каган), формування естетичних потреб (Е.І.Чистякова, В.А.Ра-зумний), відтворення всього багатства справжнього людського ставлення до світу (Т.Г.Аболіна, Н.Є.Миропольська).

Розглядаючи питання, пов’язані з естетичним вихованням дітей, постає проблема вибору того різновиду мистецтва, який був би найбільш доступним для дитячого сприймання. Адже мета спілкування дитини зі зразками високої духовної культури полягає не в

заучуванні, запам’ятовуванні та механічному відтворенні чужого досвіду. Таке спілкування для неї дістає сенс і значення тільки тоді, коли в ньому зароджується потреба звертання до творів мистецтва, відкриття цілковито незнайомого для неї світу й спроби знайти себе у цьому світі. Цілком відповідають цим вимогам певні різновиди образотворчого мистецтва, оскільки воно значно більшою мірою, ніж інші різновиди мистецтва, має дуже важливу для дитини якість — реальну наочність. .

Використання творів образотворчого мистецтва з метою естетичного виховання дітей сприяє розв’язанню таких навчально-виховних завдань: а) прилучення до зразків високої духовної культури минулого й сучасного; б) виховання через твори мистецтва естетичного ставлення до довколишньої дійсності; в) стимулювання й розвиток творчих здібностей у двох напрямках: стосовно творів мистецтва, тобто щдивідуально-творчий підхід до переживання, розуміння й пізнання; усвідомлення естетичної потреби у творчому самовираженні як у формі інтерпретації творів, так і у спробах самостійної творчості у царині образотворчості; г) формування емоційно-оцінних орієнтацій в світі мистецтва; д) розвиток елементів естетичної свідомості.

Ранні емоційні переживання, пов’язані зі сприйманням дійсності в її безпосередньому вигляді або у формі художньої картини світу, як правило, є підвалиною подальшого розвитку дитини.

В.М.Шацька та В.С.Мухіна вважають, що діти шестирічного віку не можуть ще оцінити глибину високохудожніх творів та їхнє естетичне значення, але завдяки знайомству з творами мистецтва, у них сформується інтерес і потреба спілкування з художніми цінностями. При цьому спілкування з мистецтвом стає особливою формою ставлення до дійсності, до довколишнього світу, до життя загалом.

Діти шестирічного віку виявляють уже повною мірою чітко “окреслені” здатності естетично сприймати такі жанри живопису, як пейзаж,

натюрморт та портрет. Головна вимога, що її висувають до обраного _ матеріалу, полягає в необхідності яскравої емоційної забарвленості та наявності певної сюжетності. Інакше результатом дитячої естетичної оцінки при сприйманні картин виявляється просте перелічення зображених предметів, фігур та ін.

Аналізуючи літературу з питань історії естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва, а особливо ознайомлення дітей з творами живопису, можна відзначити такі особливості: по-перше, образотворче мистецтво як засіб естетичного виховання не вважалося пріоритетним за значимістю; по-друге, якщо у програми загальноосвітніх шкіл і включали заняття з образотворчого мистецтва, то це було малювання, тобто оволодіння елементарними вміннями та навичками. Про ознайомлення з творами образотворчого мистецтва як самостійним заходом з відповідними виховними цілями й завданнями згадують вкрай рідко.

У 70-ті роки особливого значення набуло створення підготовчих класів різних типів. У процесі вивчення й визначення специфіки навчання шестирічних дітей за таких умов та у першому класі школи з початком навчання з шести років створювалися наукові підвалини для розвитку експериментальної роботи в колишніх союзних республіках з проблеми “Впровадження навчання дітей з шестирічного віку”.

На початку 80-х років рішенням Міністерства освіти УРСР та АПН СРСР було впроваджене дослідне навчання учнів початкових класів, починаючи з шестирічного віку.

Найбільш цілісна картина репрезентована в “Програмах середньої загальноосвітньої школи для перших — четвертих класів”. Чільне місце в програмі належало розвиткові образного сприймання й мислення. Головні навчальні завдання були визначені так: ознайомлення з різними пластичними техніками, матеріалами, властивостями та особливостями художньо-образної мови.

За всієї різноманітності тематики та загальнометодологічних підходів недостатньо уваги приділено таким позиціям:

1. Розуміння й прийняття конкретної дитини не як якогось “сировинного матеріалу” або свого роду “цілини”, а як реальної людини з властивими їй інтересами, прагненнями, почуттями, думками, пам’яттю та іншими компонентами її власного, індивідуального “Я”.

2. Вік шестирічної дитини є психологічно переломним, у чому провідну роль відіграє перехід на якісно та організаційно новий етап у житті дитини. Школа для неї уособлює період “дорослішання”, що веде до перегляду вже пізнаних цінностей.

3. Одночасна поява у житті дитини великої кількості нових об’єктів пізнання по-різному впливає на її ставлення до світу загалом. Цей момент вимагає від учителя посиленої уваги до чинників, які впливають на ціннісно-оціночну орієнтацію учня.

Ці три позиції у 90-ті роки знайшли відображення у працях таких авторів, як Н.М.Бібік, В.М.Власов, СЛ.Коробко, В.Ф.Олійник, Т.Г.Пеня, Л.П.Постоногова, ОЯ.Савченко, Г.П.Шевченко, Т.Я.Шпи-калова та ін. Безперечна значимість цих загальних позицій, яка актуалізує поворот до проблеми естетичного виховання дітей 6-річного віку, зокрема засобами образотворчого мистецтва (у цьому разі живопису), визначила методичні засади, структуру та організацію конкретно-експериментального дослідження зазначеної проблеми.

У констатуючому експерименті брали участь учні передліцейних груп (віком 6 років) ліцею “Лідер” (середня школа № 171 м.Києва) і ліцею № 157 м.Києва, а також діти підготовчих груп дошкільних закладів м.Києва № 250, 404, 759, 783 та дитячого закладу № 6 м.Обухова — загалом близько 250 дітей. Констатуючий експеримент відбувався від 1989 по 1993 рік.

Метою констатуючого експерименту, що складався з трьох частин, було виявлення можливостей естетичного виховання, що базується

на особливостях сприймання учнями різних жанрів образотворчого

__мистецтва. Враховувалось, ідо з цими групами ще не проводили

спеціальних занять, змістом яких є ознайомлення з творами живопису.

У першій частині експерименту дітям було запропоновано ознайомитися з кількома картинами з метою визначення їхніх можливостей сприймати емоційно-образний зміст творів живопису. Особливості змісту та організації першої частини констатуючого експерименту визначені загальною установкою на прояви особистої ініціативи.

У другій частині експерименту було проведено серії тестів з вивчення особливостей сприймання картин жанрово-побутового плану, натюрморту, пейзажу та з вивчення здібностей дитини тлумачити техніку написання та смисловий підтекст.

Тому під час проведення констатуючого експерименту малося на увазі розв’язати такі конкретні завдання: а) визначити можливості дітей сприймати у творах живопису емоційно-образний, а не тільки предметно-сюжетний зміст; б) вивчити характер емоційного відгуку на твір живопису під час безпосереднього сприймання картини; в) виявити міру емоційної чутливості стосовно художнього образу живописного твору; г) визначити міру емоційно-естетичного сприймання засобів художньої виразності живописного твору (колір, лінія, форма, ритм, композиція); д) простежити вихід на самостійну творчу позицію дитини; е) на підставі отриманих даних виокремити рівні естетичної вихованості на цьому етапі.

Для виявлення рівнів естетичної вихованості дітей 6-річного віку при сприйманні творів живопису були визначені такі критерії: 1) емоційне співпереживання. Складність цього почуття полягає в психологічному “перевтіленні”, своєрідній особистісній трансформації у певний художній образ або дії в уявній ситуації; 2) здатність і готовність (технічна та психологічна) до самостійності пошукових дій

пізнавального плану, тобто до розв’язання проблемних ситуацій на відповідному інтелектуальному та культурному рівні індивідуально наявного художнього досвіду; 3) усвідомлення свого “Я” в системі цілісної художньої діяльності, що на цьому етапі характеризується активністю двох позицій: позиції сприймання та позиції творчості.

У 1 -й серії констатуючого експерименту вивчалось, якому з трьох запропонованих жанрів живопису діти цієї вікової групи віддають перевагу.

У 2-й серії з’ясовувалося, які почуття викликає картина у дітей, як вони розуміють задум митця і той настрій, який передається за допомоги виразних та зображувальних засобів. Були показані картини: І.Грабарь “Лютнева блакить”, С.Шишко “Півонії та ромашки”,

О.Шовкуненко “Повінь. Конча-Заспа”.

У 3-й серії експерименту визначалось, яка тематика творів живопису найбільш приваблює дітей і наскільки вони здатні сприймати образно-художній зміст картини.

У 4-й серії головною метою було виявлення тлумачення художнього образу (мається на увазі техніка “написання” та смисловий підтекст), тобто того, що викликає у дітей відповідний емоційно-естетичний відгук.

У 5-й серії вузловим було визначення впливу на сприймання художнього слова. У цій серії дітям не тільки показували картини-пейзажі, а й супроводжували їх яскравим словесним описом, музичним та поетичним твором.

За даними проведених серій констатуючого експерименту, враховуючи характерний зріз кожної з них, можна зробити такі висновки:

1. Найбільшу перевагу діти віддавали картинам жанрово-побутового змісту. При цьому найбільший інтерес і відгук викликав сутс сюжетний план, на образно-естетичну характеристику твору увагї майже не звертали.

2. Рівень “відчуття” картини фактично обмежений ставленням “подобається — не подобається”, без виходу на розуміння й тим паче на обгрунтування своєї реакції на задум митця.

3. Перевага, як зазначалося вище, була віддана картинам, які мають яскраву сюжетну характеристику. Натюрморти й пейзажі привертали увагу передусім кольоровою гамою та загальним колоритом. Саме стосовно цих двох жанрів живопису ставлення дітей було відповідним щодо прояву найпростіших емоційних реакцій.

4. Природно, що діти 6-річного віку виявились сприйнятливими до реалістичного стильового напрямку, який має найбільшу схожість з “об’єктом” зображення й найвищу міру доступності для дитячого сприймання, розуміння та опису.

5. Використання допоміжних засобів у процесі ознайомлення з картинами (зокрема літературно-поетичних) справляє значний вплив на естетичну та творчу активність дітей: з позиції сприймання, розширення словникового запасу при описі свого враження та як чинник, що пробуджує асоціативний потенціал уяви.

З метою допомогти дітям якомога яскравіше та всебічніше виявити свої здібності, знання, можливості та вміння щодо змісту та організації третьої частини експерименту було внесено обов’язкове виконання творчого завдання з малювання. За допомоги дитячих малюнків малося на увазі розв’язати такі завдання: з’ясувати міру розвиненості образного мислення та уяви; наявність можливостей вираження своїх уявлень, думок, настроїв за допомоги кольору, лінії, форми; рівень технічних навичок у малюванні. Показниками образності мислення, рухливості уяви та творчої фантазії мали бути здатність до оригінального зображення та характер вербального опису власної роботи.

Аналіз даних, отриманих у ході констатуючого експерименту, на підставі визначених вище критеріїв дозволив виявити три рівні естетичної вихованості дітей 6-річного віку.

Високий рівень — при описі картини дитина спирається на її образно-емоційні характери стики; використовує епітети й порівняння, залучаючи асоціації індивідуально-психологічного порядку; намагається уявити собі та пояснити своє уявлення про “попередність” та “наступність”, тобто “бачить” сюжет картини в розвитку; визначаючи загальний настрій, виходить на доступний рівень узагальнення; згадує про власні враження від творів інших різновидів мистецтва; намагається зобразити у малюнку подібне до побаченого або почутого, але відповідно до власного уявлення (пересічно 20%).

Середній рівень — опис картини обмежене переліченням зображених предметів та фігур; деталі в уявленні заважають виходу на узагальнюючий рівень образно-емоційної характеристики картини; асоціативність та уява фактично не виявлені через різні причини (неусвідомленість, небажання, відсутність таких); при виконанні творчого завдання домінує орієнтація на “зразок” (пересічно 50%).

Низький рівень — у переліченні зображених предметів і фігур відсутня свідома диференціація на першорядні та другорядні; дитина не може пояснити свою навіть найпростішу реакцію на картину; емоційно-особистісні прояви фактично відсутні; у самостійній творчій праці дитина повторює те, що малювала колись, або взагалі відмовляється малювати, посилаючися на незнання та невміння, тобто на відсутність “зразка” (пересічно 30%).

Загалом на підставі аналізу результатів констатуючого експерименту можна зробити такі висновки: а) близько 90% дітей не виявили готовності до сприймання емоційно-образного змісту картин; б) майже у 60% відповідей була відчутна безпосередність емоційного відгук} на твори живопису, що пояснюється природною допитливістю і інтересом до всього нового, але водночас емоційна чутливість стосовно художнього образу в розповідях фактично не знаходила вираження в) сприймання засобів художньої виразності (колір, лінія, форма

ритм, композиція) майже не спостерігається; у крайньому випадку —діти звертали увагу на кольори та композицію, але тільки з точки зору перелічування зображеного предметного ряду; г) можливість виходу на самостійну творчу позицію окреслювалася майже в усіх випадках виключно за допомоги вчителя — у вигляді додаткових запитань або бесіди; тому самостійність у цьому разі є досить відносною та умовною.

У другому розділі “Вдосконалення процесу естетичного виховання дітей 6-річного віку засобами образотворчого мистецтва (живопису)” наводяться методичний інструментарій, зміст та організація дослідно-експериментальної роботи, а також аналізуються отримані результати стосовно позитивного впливу на динаміку розвитку естетичної вихованості дітей шестирічного віку.

Організація естетичного виховання будувалася у формі ознайомлення дітей з живописом через контекстуально-діалогічне спілкування дитини-учня з дорослим-педагогом за допомоги активізації образного мислення та чергування у ситуації гри різних видів та способів художньо-естетичного ставлення дитини до дійсності, її “вживання в інші світи” (казкові, міфологічні, але обов’язково образотворчі).

Враховуючи розглянуті особливості, можна стверджувати, що найбільш ефективним з точки зору комплексного розвитку є об’єднання всіх трьох різновидів мистецтва: музичного, образотворчого й літературного. У цьому разі за допомогою порівняльного методу виявляється можливим з найбільшою доступністю продемонструвати дітям універсальність таких понять, як ритм, композиція, форма, цілісність, час, простір та ін. І водночас виникають сприятливі умови для пояснення

і

відмінностей між цими поняттями, зумовлених специфікою кожного різновиду мистецтва. Цей підхід сприяє формуванню у дітей більш глибоких та “обсягових” уявлень про виразні та образотворчі засоби,

характерні для кожного конкретного твору, а також про причини впливу, що його вони справляють на результат сприймання.

Дослідно-експериментальна робота, яка мала на меті вдосконалення естетичної вихованості дітей шестирічного віку засобами образотворчого мистецтва, була спрямована на: а) типологізацію результатів сприймання дітьми творів живопису згідно з емоційною, комунікативною, образною, предметною та сюжетною спрямованістю; б) з’ясування міри співвіднесеності обраних засобів і форми вираження індивідуального уявлення та конкретного твору (творів) як реального явища дійсності; в) визначення міри свідомого або несвідомого (не-вмотивованого) розуміння та пояснення функцій засобів художньої виразності (колір, лінія, форма, ритм, композиція); г) виявлення та вивчення засад формування індивідуально-особистісної позиції дитини: емоційна реакція, розуміння та усвідомлення (безперечно, доступне з точки зору вікових психологічних особливостей) явищ дійсності, осмислення своїх вражень і переживань, виконання завдання як імпульс до творчого самовираження тощо; д) визначення типу співвідношення між особистісною естетичною оцінкою дійсності та формою вираження свого індивідуального світосприйняття у процесі творчої діяльності (тотожність, контраст, протиріччя, конфлікт).

Для проведення формуючого експерименту важливим було дотримання трьох необхідних педагогічних умов:

1) розвиток здібності й потреби в емоційно-естетичному переживанні, а точніше — в спів-переживанні, спів-бутті й спів-дії у процесі ознайомлення з твором живопису. Навчити кожну дитину уявити себе митцем, “ввійти” в картину; спробувати пережити те, ще переживав автор, “переступити” через раму й відчути себе частинкок нерозгаданої таємниці творчості;

2) сприймання кольору, лінії, форми як трансляторів стану настрою; уважне ставлення до всіх образотворчих “дрібниць”, тобте

сприймання образотворчої мови як рідної, природної, давно знайомої.

3) твори для обговорювання слід добирати так, щобїониІГяскравій образній формі розкривали певну тему, щоб вони містили чіткий сюжет, композицію та були колористично захоплюючими.

Головним засобом розв’язання поставлених завдань є створення атмосфери творчого спілкування у формі бесіди, яка є прелюдією до самостійної, цілеспрямованої художньої діяльності, покликаної допомогти учням виявити себе в малюнку, аплікації, ліпленні, словотворчості, рухах (мімічні й пантомімічні етюди, ігри) й навіть у складанні простих мелодій і пісень.

Ефективність і результативність запропонованих форм роботи визначені чотирма організаційними принципами: 1) творчості, згідно з яким виконання будь-якого завдання є зорієнтованим на свідоме творче самовираження; 2) створення на уроці ігрових ситуацій, що сприяє розвитку образного мислення та розширенню асоціативного досвіду; 3) індивідуального підходу до кожної дитини; 4) організації занять за типом діалогу (полілогу).

Перша частина формуючого експерименту була спрямована на розвиток і виховання культури сприймання. Загальний план роботи був аналогічним відповідній частині констатуючого експерименту.

Зміст другої частини експерименту був визначений розв’язанням творчих завдань з малювання.

Третя частина експерименту була зорганізована за принципом ігрових тестів, спрямованих на визначення здатності до абстрактного мислення та міри залежності уяви від конкретності пропонованого об’єкта.-

Порівняльний аналіз отриманих експериментальних даних дозво-іив установити ті зміни у сфері естетичної вихованості у дітей з-річного віку засобами образотворчого мистецтва (живопису), які

свідчать про позитивну динаміку її розвитку. ,,

Головні зміни відбулися в емоційній сфері сприймання творів живопису, у виявленні чутливості до їхнього образного змісту. При ; порівнянні результатів виявилося, що кількість дітей, які звернули уваїу в першу чергу на емоційно-образний параметр картини, зросла більш ніж у 5 разів (у констатуючому експерименті,— 10%, у формуючому — 56%). Емоційність відгуку на праці митців викликана була цього разу не тільки природною цікавістю, а й відчутною захопленістю й бажанням осмислити своє враження. У зв’язку з цим значно збільшилася кількість відповідей (більш ніж у 7 разів), в яких діти намагалися виразити своє ставлення до картин. Тому в оповідях дітей виявилась їхня емоційна чутливість до художньої образності. Це свідчить про те, що у дітей почав окреслюватися зв’язок між власним світовідчуттям, сприйняттям картини та засобами вираження своїх думок і почуттів. Подібні зміни відбулися і в сфері сприймання значення кольору, лінії, форми, композиції тощо. Показово, що у відповідях майже 50% дітей простежувалося бажання розглядати ці засоби не тільки у зображувальному плані, але й у виражальному (тобто були наявні, асоціації між кольором та настроєм, лінією та образом, технікою та образом тощо). Крім того, виразно виявила себе самостійність дітей як у відповідях на запитання, так і у творчих працях. В малюнках дітей з’явилися зображення ситуацій, контекстуальне оточення, відсторонено-абстрактні теми (пори року, добро та зло, щастя, сум тощо).

Узагальнення та аналіз матеріалів дослідження дали змогу зробити низку загальних висновків:

1. Актуальність проблеми естетичного виховання особистості дітей шестирічного віку засобами образотворчого мистецтва пояснюється не тільки увагою психологів та педагогів, котрі відзначають значимісті мистецтва для залучення їх до надбань загальнолюдськоі культури, де

художньої діяльності, до розвитку здатності сприймати прекрасне в житті та мистецтві, а й низьким рівнем сформованості естетичної вихованості дітей цього віку та недостатньою розробленістю змісту й форм організації відповідного навчально-виховного процесу.

2. Вивчення та аналіз філософських, психолого-педагогічних праць, узагальнення наявного досвіду естетичного виховання дітей шестирічного віку засобами живопису дали змогу конкретизувати зміст педагогічної організації процесу естетичного виховання дітей цього віку.

3. У ході дослідження було встановлено, що саме виражально-художні засоби є провідними для більшості дітей шестирічного віку. Живопис, музика, поезія об’єктивно й суб’єктивно виявляються різновидами єдиного процесу естетичного опанування дійсності дитиною. їх відмінність і спільність пов’язані з єдністю творчого потенціалу уяви й фантазії та відмінністю провідних функцій виразності.

4. Теоретичні та експериментальні матеріали проведеного дослідження підтверджують, що спеціальні форми педагогічного спілкування, головний принцип яких полягає в розгорнутому обговоренні задуму й форм художнього втілення з послідовною зміною позицій, реалізуються в грі, вільній інтерпретації та діалозі. Загальним завданням обговорення як педагогічної форми є розширення естетичної функції виразності від засобу художнього самовираження дитини до способу комунікації, трансляції художнього задуму в доступному для розуміння іншим вигляді. Такий тип педагогічного спілкування визначений як творча бесіда.

5. Апробація розробленої системи в ході експериментальної роботи підтвердила головні тези щодо естетичного виховання шестирічних дітей засобами живопису, що дістає відображення в усіх формах творчої діяльності, спрямованої на “проникнення” у світ образотворчого мистецтва, розширення індивідуально-культурного досвіду у

формі усвідомлення художніх вражень від навколишньої дійсності та втілення результатів цього пізнання у самостійно обраній формі.

Засадовими принципами естетичного виховання дітей шестирічного віку є — самостійна творча діяльність, діалогічність, індивідуальний підхід та створення атмосфери гри.

Особливе , значення у динамізації процесу естетичного виховання відіграють паралелі між різновидами мистецтва (живописом, музикою, літературою), пошук логічних зв’язків між предметно-персо-нажним, емоційно-естетичним та сюжетно-композиційним параметрами твору, а також установлення взаємозв’язків між виражальними й зображувальними засобами живопису та враженнями, що виникають у процесі художнього сприймання.

6. Статистичний аналіз отриманих матеріалів свідчить про ефективність організаційно-методичної системи: застосування запропонованої методики привело до відчутного загального підвищення рівнів естетичної вихованості дітей шестирічного віку.

7. Теоретичні та експериментальні матеріали дослідження підтверджують гіпотезу про те, що естетична вихованість дітей шестирічного віку підвищується, якщо поряд з педагогічно доцільною організацією сприймання творів живопису на систематичних засадах залучати їх до різних видів творчого спілкування з творами мистецтва та самостійного образотворення як форм естетичного опанування світу.

У висновках також визначено перспективи подальшої розробки проблеми.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора:

1. Учимся видеть прекрасное: Методические рекомендации по ознакомлению детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста с произведениями изобразительного искусства. — Киев,

1991. - 48 с.

2. Світова художня культура: Програма для ліцеїв і гімназій. 4.1. Основи художньої культури (І — IV класи). — Київ, 1992. — ЗО с.

3. Дитячі опери МЛисенка як засіб розвитку творчих здібностей молодших школярів // Творчість М-Лисенка і духовний розвиток особистості: Матеріали науково-практичних читань. 4.2. — Чернігів,

1992. - С.8 - 12.

4. Дитина: Програма виховання і навчання дітей дошкільного піку.

— Київ, 1993. — 272 с. (у співавт.)

5. Полімодальність мислення дошкільника та розвиток творчих здібностей // Сім’я і дитячий садок: умови шляхи та засоби гуманізації взаємин: Методичні матер.али на допомогу працівникам дошкільних закладів. — Київ, 1994. — С.55 — 58.

6. Особистіший підхід до художнього розвитку дитини // Індивідуальний підхід: його суть і шляхи реалізації у вихованні дошкільників: Методичні матеріали на допомогу працівникам дошкільних закладів. — Київ, 1996. — С.94 — 99.

7. Сонячні барви: Варіант програми для підготовчої групи // Методичні рекомендації до програми “Дитина”. — Київ, 1994. — С.57

- 70.

Белкина Э.В. Эстетическое воспитание детей шестилетнего возраста средствами изобразительного искусства (на материале живописи)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 — теория и история педагогики. Киевский университет имени Тараса Шевченка, Киев, 1996.

Диссертация представляет собой комплексное исследование уровней эстетической воспитанности детей шестилетнего возраста при ознакомлении их с произведениями изобразительного искусства. В работе обоснована методика совершенствования эстетического воспитания детей шестилетнего возраста средствами живописи. Показана эффективность эстетического воспитания детей этого возраста при систематическом приобщении их к разным видам творческого общения с живописью в сопровождении музыкальных и литературных произведений и к самостоятельной творческой деятельности как форме эстетического освоения мира.

Belkina E.V. Aesthetical education of children of six years by the means of art (on the materials of painting).

A dissertation for a candidate’s degree of pedagogical science in speciality 13.00.01 — theory and history of pedagogics. Kyiv University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 1996.

The dissertation presents a complex investigation of the levels of aesthetical breeding of children of six years while acquainting them with works of art. The methods of improvement of aesthetic education of children of six years by painting means are grounded in the thesis. The effectiveness of aesthetic education of children of this age by the means of their systematic accustoming to different types of creative contacts with painting accompanied by music and literary works and to the creative work by their own as the form of aesthetic investigation of the world is shown in the thesis.

Ключош слова: эстетичне виховання, д\ти шестиричного шку, живс г пис, образотворче мистецтво, сприймання жанр1в живопису.