автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Организация самоконтроля школьников а процессе обучения

Автореферат диссертации по теме "Организация самоконтроля школьников а процессе обучения"

хлркзвський держлвний педагодичшй уншерситвт

1и. Г.С. СКОНОРОДИ

' * ,995

Но правах рукопнсу

РИБАЛКО Людмила СергП'вка

оргашзацш самоконтролю школяйв у процбс1 навчан1ш

13.00.01 — теорш та 1стор1я всдапИкк

автореферат дисертацП на адобуття наукового сгупеня кандидата педагопчних иаук

Харкш - !«93

Дисертац1ею е рукопнс.

Робота виконана в Харк1вському державному педагогичному ун1верснтет1 1м. Г.С.Сковороди.

Науковий кер!пник - доктор Педагопчних наук, професор,

члсн-кореспондент АПН УкраТни ЛОЗОВА Валентина 1ван1вна.

Оф1ц1йн1 опоненти:

доктор педагопчнмх наук, професор КОРОТЯ6В Борис 1ванович; кандидат педагопчних наук, професор КОВЕНКО Олександр АндрнЧопич.

Пров1дна установа -

Полтаоський державний педагопчний (нстнтут ¡м. В.Г.Короленка.

Захист В1дбудегься "21" вересня 1995 р. о 13 годин! на заЫданн! спешалЬонаноТ вченоГ ради К. 113.24.02 у Харювському державному педагогичному уш'верситеп ¡м. Г.С.Сковороди за адре-сою: 310168, м. Харкт, вул. Блюхера, 2 (зал заадань).

3 дисерташею можна ознапомнтися в б16л'ютец'| Хармвського державного педагопчного университету ¡м. Г.С.Сковорпдн.

Автореферат роз1слано "15" серпня 1995 р.

Вченнй сскретар спешалкзованоТ вчгно! рад|^ >

ЗОЛОТУХША ( Т.

злглдша здрлкг&р11стика ДИСЕРТЛШЙНОГС дослгджешш

Актуального т®ии В умовах демократиаецЦ'

гумашзацП' громадоького -»»си'П'Ч, «1дроджеиия иац1онадьно! щколи скяадаютьс« снрияглич! УИойИ П4Я розоитку особистоси в процес! навчання, одним а компонент!» якого е контроль 1а самоконтроль. В педагопчшй н»уш, н1дз)|эча«! 1Я.Дернер, вспоено задов1льно роэглядаюгься пнтання ирганЬаци сприйниттл, агпан'яторувания, репродуктивного оцращаигшня дш, проге дуже мало уваги прид»ляеп>ея контролю самоконтролю в р!зних його формах. Про це свЦчить инилЬ шдручник!в 1 иаачальних Лоыбнимв з педагопки, в яких не розп»ида»т>ся способ» самоконтролю як ланки навчальиого цроцссу. Лшме » деаких »а щи; згадуеться про зиоротнШ зв'язок и цроЦес! идичйння I називаеть-са ошнюаально-реэультатцшшй вомцомл'нт на&чаиня, «кий оер«-дбачае контроль того, хто навчлеться, за праяильнктго внконаних учбоаих операций, точнктю (Мдпов^дей (А.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський, С.Ф Збэмдучр. В.Оконь, М.ДЯрмаченко).

Як свЦчить практика, ачнтел! недпетатньо звергають увзгу на организацию самоконтролю як компонента наачально-шзиа-рально! д1яльносп школяр»в. Це зумовлено в1дсутшстю в ник »ыань та методично! л4тератури щодо оргашзацц самокоцтролю учшв. Так, ¡з 314 опитаннх нами вчителш 16,56 % вшзначають, що оргашэують самоконтроль учшв постшно, 39,17 % — ешзо-дично, 44,27 % — не зд1йстоют»> його, бо вважають, що найб1льш ваясливкм етапом уроку е пояснения но&ого навчальиого материалу, а не контроль та самоконтроль учшв, як» вимагають пк додатковнх внтрат часу на урощ, так I особнстого часу вчнтеля при тдготовш до нього. Наш» слостережения урок»» (224)

св!дчать про те, що пост»йно стимулюють школярш до самоконтролю 15,34 % эчйтелЫ, еп!зодич|ю ~ 23,50 %, не органЬуготь самоконтроль учн!п ~ 61,07 % педагог!». Ьлиаым До результат^ ямпнх спостережень »МповШ учн1в (214 чолов1к): 3,74 % учит вйажають, що пост! Дно эдШсшойпь самоконтроль, 10,28 % - еп!зодично, 85,98 % — не здШсшоготь з р1эник причин: й основному тому, що не знають, що такс самоконтроль та не волод1ють способами.

Трнвалий час проблема самоконтролю була предметом пси-холоНчноТ науки ! пов'язувалася з дослщженням пснхологгших особливостей п1знавальиих процес!в: уваги, пам'ят!, мислеиня та )н. ! лише в останн1 десятир!ччя (50-90-1 роки) стала предметом доел!дження педагоНчноТ науки. В роботах пвдагопв розглядали-ся питания навчания учн!п ум1ННйм энаходити та виправляти помилкн при чнтаин), писъм! та розв'язант задач (Т.ГГавакова, Б.П.Ссипов, Л.В.Жарова, В.СЛванова та 1н.), формування вм!нь самоконтролю н1длггк1В, молодих робггниюв, учшв П'ГУ на урока» трудового навчания та внкористання техшчних з«соб1В для самоконтролю трудових процес!в (Л.БЛтельсон, М.1.Кувшинов, в.в.Чебишева та ¡н.).

У цих досл!дженнях висситлюються р(зн1 тдходи до внзна-Ченни сутиосп самоконтролю. Одш дослшжки розглядають самоконтроль як рису особистосп, П властивкть перев1ряти пласт дИ, вчинки в д!яльност! та поведжц» (МЛ.Боришевськнй, Т.ГГавако-ва, Л.К.Сердюк, Г.А.Соб1ева). 1нии визначають самоконтроль як компонент навчально-шзнавально? д1яльносп, в нроцеЫ якоТ учт впявляють В!дпов1дшсть або нев!дпов1дтсть одержаннх результате поставлена^ меть що передбачае роботу з номилками: знаходження Ух, пояснения причин виникнення, виправления (НМ.Гшдова, В.СЛианова та ж.). Такий »идхь! дозвпляе позгля-

дата самоконтроль: а) ш склад! самоспйно! роботи учша, пка стамулюе !х до уважиого яикон>»шн учбопнх завдаиь, дузаоля« усувати допущ'Ш помнлкн, усшдомлювати зм1ст наачального М5тер1алу, давати об'ективну самооц1»ку результатам викрнано? роботи (|.В.До{»|о, ЛВ.Жарова та Н|Щ.); 6) як зас1б шдвищення еф«ктивност1 навчального нроцесу наагал! (Л.Д.Родрмгес) те устшносгп навчально-г^зназалмЫ/(¡вльност! школяр1в (О.П.Бочарова); з) як оцшюаальш вм1ння, сформован! в певнШ д1яль»ост1 учшв (Щ.О.АмонашвМ, Ц.Т.ВебришвЫ, ТЛ.Шамоаа та ш.).

У заруб1жн|й л!тератур! питаниям самоконтролю та нрийа-мам його здшснення присцячеш роботи ¡.Ломана, С.Парщмевта, Н.Шль, К.Радо, М.Фасбендера, ф.ферстерд

Анализ роб!т, присаячених проблем! самоконтролю, сЫдчип?, що, не дивлячнсь на виконаш досл)дис«нни, ¡снуе протир!ччя н!зк обгрунтоааними в психолого-педагэ! ¡чних наукови* прзцях тео-ретичними положениями про необх!дц1сть самоконтролю и ц!л!сно-му прочее» Ызвання > недостатньоф розроблен!стю конкретних способ!в реал1зацц ццх положен*», що практично привело до ¡гнорування ще? ланки нроцесу навчдння. Ц|к1лы<а практика вимагае розробки оптималышх способов, оргашзаш! самоконтролю учшв з урахуванням 1х реальних навчальних можливостей, зм1сту навчального предмету, характеру шзнавально! д!яльност! учшв. Це 1 зумовнло внб^р теми досл^ження — "Орган 1зац(^ самоконтролю школярш у проце« навчання".

Об'скт дослЬджекня — навчально-шзнавальна д!яльшсть учшв. Предмет — самоконтроль як компонент навчальио-п!зна-вальпоТ д*1Яльност1 школярт. Мета досл^джения — виявнти оптималып способн оргашзащТ самоконтролю школяр!» в !х навчально-шэнавальшй д1яльност1 репродуктивного характеру, провести ааал13 результата екснерименгалыш! перымрии ело-

соб!в орган1зацп самоконтролю шкоЛйр!в.

У ход| досл1дженНй було аисунуто науйову гшоггяу: псда-гогкно обгрунтований Ыдх1д до самоконтролю як до обов'язиово! ланки цЫсиого процесу напчпння школяр!в, доц!льна його ор-гйнЬац1я, яка враховуе рейльн! навчалыи можливост! учн1в, характер 1х ЫзнавальйоГ д1яльнос1» та особливосп навчального предмету сирнятимуть: а) шдр.НЩенню якосН знань школяр!в; б) формуванню загальноплвчальнйх ум!нь та навнчок (ум!ния пор1вшовати, анал!зувати, планувати, прогнозувати кЫцев! результата тощо); в) нодоланню проткр1Ччя м!ж внмогамн до ршня эн&яь, ум!нь I навивок школяра та його самовймогами, самооцЫ-КОЮ в умовах, коли учеИь ьиступае суб'е?аоН нерев«рки; г) навчаиню шкоЛяр1в прийомам самоконтролю (пор^вняння вико-ианого ¡э зразко.ч, знаходження I шшравлення помнлок, пояснения причин Тх допущения, виб1р конкретнмх способ!в здШснення самоконтролю).

Оптимальнимн способами оргашзацп самоконтролю в умовах репродуктивно! та репродуктивно-реконструктивно! навчаль-ио п1знавально1 Д1яльнот школярш можуть бути зм1стдвно-адс-кватн£ завдания та загальнодндактичн! (алгоритм»).

Мета досл!дження та ппотеза визначили його основт зв-вдаиня: на основ! анал1зу иснхолого-псдагопчно! лкератури роэкрнти сутшсть самоконтролю як компонента навчально-тзна-вальноТ д!яльносп школярш, його функцита значения; розробити Та теоретично обгрунтувати оптимальш слособи здшенення самоконтролю в Процес! репродуктивно! та репродуктивно-рекон-структивноГ навчально-тзнавально! д1яльносп школяр1в э низь-кимн показникамн устшносп; експсрнментально перев1рнти еф^к-тивтеть способ1в оргатзацп самоконтролю школяр!в. обгрунтувати конкретн! шляхи Гх реалЬаци; розробити методнчт рекомен-

дацн э органшци самоконтролю ижодя^в в сучасшй звг&льяи-

ОСВГППЙ ШКОЛ!.

У В1дг(()еиишст1 до эавдаш» дос41джения яикормстолувався комплекс р1зноман1тних теоретична» та практичних метод! 31 теоретнчний анал!а га узагальи?Инн нсихолого-педвгогНно? л!тс-ратури, пивчення догЫду вчител!», иедагоНчннй ексиермменТ) аикетуваннй, бес»дн, Д!ап»ост«чш робота учшв.

МетодолоНчну основу дослужена« екладае теор1я паукового шзнанми та 11сихолого-педагог1чна теор|я навчальио-шзна-валько» д!ялъност1 суб'екта.

Теоретичною основою робот» е фундаментальш пращ з проблем« нпвчальио-шзмаиально! д(члы!ост1 (В.П, Бесналько, Л.С.Виготський, В.В.Давило», Д Ц.Нлшонн;, О.М.Л^оить^а, С.Л .Рубинштейн, ГЛ.Щукши), ацшюаал ьно$ д»«льност! (Ш.О.Амонашвш, Ю.К.Бабаас^кий), орган!згщП самостШно! роботн учшв (В.К.Буряк, Б О.бсиниз, !>.} Коротяев, },Т.Фс-дореико, Т.1. Шамова та ш.).

Наукова иокизая та теореппиэ зиачуадкть яисл1,шаиив полягае в теоретичному обгрунтуцашп необзндноег! оргашза|Ш самоконтролю як компонента на»чаль«огя1знапалмно1 д!яльш*гп школяров, визначенш функшй самоконтролю, уточненш його вид ¡в, науковому обгрунтузднт та експерикентальшй перешрф способов здшсненни самоконтролю в репродуктивной та репродук-тивно-реконструктизнш навчально-шзнавальшй д1яльносл шко-ляр1в. Розроблено прийоми навчания школяр1в самоконтролю за допомогоюзм1стоино-адекватш1Х завданьта загальнодид&ктичниг; алгоритмш самоконтролю.

Особнстни внесеом автора е вианачення способш орган1-заци самоконтролю, розробка прмйожв 1х реал!заш1 в процес1 навчання.

Нрактячну 8мачу1ц1сп> дослЦженнй станоолять результат» Лосл^джеинк, як1 розкривають ефекгивн! шляхи здШснення самоконтролю; внсновкн та рекоМендацИ, як! можуть бути використаи! вчИтелями при орган1зац!1 самоконтролю учтв у репродуктивнШ та репродуктивно-реконструктИБн1й навчаЛьно-гизнавальнШ д!яль-Иост! школяр1В.

Доггов1рк1сть результате досл1дзкевш; наукоаих поло-жеиь 1 висНовк1в забезиечуёться теорегичннми положениями, пдекватпнмн меть завданням, методам дослшження; нозитивнимн вмЫаМи, як» вЦбулися в учтв експернмеитальних труп.

Аяробац)я та впроваддеення результат^ досл!дження адМснювалися шляхом публ1кашЙ науково-педагопчних та на-уково-методичних нраць, вастутв дисертантки ¡з допошдями, Науковимн пов!домленнями на м1жнародних науково-теоретичних 1 науково-практичних конфереиц1ях (м.Кшв, 1994 р., м.Харшв, 1994р.) та на тдсумкових наукових конференциях | сем!ннрах аикладач1в та молоднх учсних Харк»вського державного педагогичного ушверситету ¡м. Г.С.Сковороди (1991-1994 рр ), на педнарадах та методичних об'еднаннях учнтел1в середтх шк1л м. Харкова та область

Не захяст внносятьсв:

1. Обгрунтування самоконтролю як компонента навчально-тзиавальноГ дшльносп школяр1в, що сприяе тдвнщеншо якост> навчально-виховного пронесу в школь

2. Зм»1стовно~адекватннй 1 загальнодндактнчний снособи оргашзацИ самоконтролю школярш.

3. Результат»! екгпериментального дослмження.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦ1К

Днсерташя складаеться з1 вступу, лвок роздЫв. внгн«пк1ч, Гиблшграфп, додаткк).

V всту«1 обгрунтозуетьси актуальшеть теми, формул юготь ся об'ект, предмет, мета, ппотеза, эавдания досл1джения, йога иетодолопчяа основа, теоретична та практична эначуиисть, роз-кризаеться загадьиодндактичив сути ¡сгь способа 'самоконтролю а к компонента навплльиа-н1зн(шально! дн!льност1 школярЬ, виносяться на захист.

V лершону роздЫ — "Самоконтроль як компонент Н8-зчальио-п!знзвальИоТ д$ядьност1 школарт" - иаосноЫ теоретнч» кого анал»зу нснхолаго-педагог1чйо{ Л1тератури та паукового эбгрунтувашш проблеми розглядзютьев ннтаиня про суш!сть, 5иди та структуру самоконтролю, способ» йаго орпш1заци.

Аиал1.ч психолого-медагоНчноТ л1тератури дозйодкв шшлц-гн таю озиаки поняття "самоконтроль": сшиЫдношения энконуаа-тоТ д»яльност1 з певними нормами регулгояання та оцшкз П [Г.М.Сосшна); крнтнчне вшюшенна до свое? робот», пт прояц* 1йеться в умшш ЯОМ1ЧЗТИ та випра.члятн донущет иомилкц (А.К.Сердюк, Г.А.Соб!еви, 1 Т.Федореико); воображения д^пошд-1ост< чи пев1дп0>мднсст! одержаннх результат поставлен»! мет» га коректування (Н.М Л-бЛтельсои, С,П Тищеико);

¡асвоення зразку та поршишиш результат!» виконуаано)" роботи 5 шм (К.П.Мальцева); свиюме р«гулюваиняпроцесаоласи<Л дЫль-юсл, попередне плануванмя роботи (А.С.Линда); прояв само-:в1домост! особистост! (М.1. Боришевсъкий, ТЛ. Гавакова); ¡амостШтсть, яка дозволяе розглядата самоконтроле як необидный елемент самоспйно! роботи '(Ю-О.Овстмяи, О.В.Сурков); переварка власинми силами свое! роботн, зиань, юведшки (ЛЛ.Рувинський).

Наведеш характеристики були уточнен! при аналЫ понять 'самоконтроль" та "самооцшка". В деяких психолого-педагопч-шх дослиженнях ш поняття ототожнюкт» ! самоконтроль роз-

s

глядьеться як самооцЫк&особисНстюсьое! д!яльност» (А.Я.Арет, С.А.Гаврилжа, М.С.Гребенк!ка, 1.Т.Фвдоренко), тому вони акь-зують на залеж(исть алекватност! самооцЬки ai« р!вня гформовя-hoütí д1й самоконтролю (О.П.Бочарова, О.Я Савченко). В ¡нших роботах самоконтроль та самооц<нка розглядаються як компонента контрольно-оц1нювально1 д1яльност! (А.К.Маркова, ЛД.Тнта-реико).

У виконаному досл!дженш самоконтроль розглядаеться вк компонент навчальио! д^яльиост» школяра Навчальну дЫльшсть розум1емо як особливу форму прояву активном! ocoóhctoctí учнн, що приводить до 3Míhh самого себе як суб'екта навчання, стае бсзносередньою основою його розвнтку (К<>пцеп(;1я В.В. Давидова, Д.Б.ЕлЬкошна). Але школяр ноже приймати участь у npoueci навчання як суб'ект д1яльност1 лише тод1, коли bíh набувае вмЫь самостЫно ставити мету навчально-тзнавальноГ д!яльносп, на-вчальн! завдания для засвоення эмкту ocbítii. Розв'язання »оставление завдань коже сприяти реал>зацп розвиваючоТ функцЛ иавчання, коли учш будуть зд(йс.нювати flil самоконтролю, само-ощнки, тобто ствставлятн тв оцжювати результати навчально-тзнавально! д1яльност1 ¡ззадапою метою (Г.С.Косгкж, С.Л .Руб)н-щтейн).

Отже, снстематичне ствставлення пронесу навчання i Його результат!» неминуче приводить до виникнення i роавитку д»й контролю i оцшки як самостмшого компоненту навчально» д1яль-ност!, шо завершуе дидактичний цикл уч'шня, стимулюючи постановку ноних цклей, завдань або корегування вже визначеннх.

Оволодшпя суб'ектом прнйомами самоконтролю приводить до специф1чного узагальнення cnoco6ÍB зл^йснеиня окремих ча-вчальних д!й, умшь навчання, що спрняе шдвншенит яксигп иавчання школяр!в.

У залежносп Ыд фуикцШ, переа&жають й npoueci самоконтролю, дидакти аизиачянчь piaHi його видн; констатую-ний, п<?рев1рочиий, оцйшвалышй, коректуючий, регулюючнй, стимулюючнй, розниваючий. Дидактнчн1 завданни'самоконтролю дозволяють кззвати так! його видн: п/дготовчий, иопереднШ, перслектнвний, прогнозуючий чн пннереджаючий, поонерашй-ний, поетапний, шдсумковий. За формою органиацЦ самоконтролю визиачають: фронтальний, рааеминй, шдиЫдуальний. В недд-гопчних досл>дженнях називаються i iiimi вида самоконтролю: дэв^ьний, опосередкований, ситуативной, сл1аоднчиий, система-тичний тощо. Bei ni внди самоконтролю необгодт дли iiormouiHHüi регуляци Д1кльностК •

ЗдШснення д1й контролю результат cuod иавчалыю! д!нл^ nor/ri будь-якого виду передбачае певнми дидакт|иний цикл самоконтролю: мету, тобто |деальну модель бажаиого результату, до якого прагне учень; мотив як джерело дЫльцосп, «кий викоиуе функцию стимулу до навчання; surtip способ»в доедгнення мети; досл1дження якосп виконаного шляхом стветазлення одержано* го результату з нормативными даннми, аразками; ои»Щ<а в>дпов)д-hocti виконаного i зраака; прнйняття адекватного ранения про подалыш да, Ним завершуеться дидактцчний цикл самоконтролю. Подалыш ди можу гь бути сиримоааш на подолання недол»к1в, корекщю навчальноТ д1яльносп па ocnoei самооцшкн, усв1Домлеи-ня учиями ефективносп влдсно! наьчально-гпзнавально! д1яль-iiocTi, причин ГГ ycnimuocTi або неустшност», цдовимагае спешаль* но! шдпловки ШКОЛЯрШ-

У другому роздЫ "Експериментальна робота по оргашзаш? самоконтролю школяров" розкрит1 з&гальн» питания оргашзами та здШснеиня педагопчного експернменту, способи opraniaauii самоконтролю школярами срое! наачально-шзнавальио! /йялшост!

репродуктивного те репродуктнвно-реконструктивного характеру, наведет результат ц1леспрямованого навчанни учн!в д!ям самоконтролю.

Шд оргашэащею самоконтролю ми роэумкмо упорядкуваи-ня ш систему сукупност! операц!й та д1й, як! забезпечують само-ст!йну контрольно-аналЬичну д!яльшсть учня як необх1дного компонента навчально-п!знавальноТ дгяльность Бона включала Лек1лька еташв: стимулювання позитивно! мотивацИ д1й самоконтролю; иапчання учн!в прийомам самоконтролю та закр1плений 1х в процеа внконання ними вид1в самостийно! роботи; анал!з результат!» д1яльносп.

В експеримент! приймали участь учж 7-Г класу (Е| — 27 Чолов1к), 7-Е класу (Е» -29 ЧоловЫ) та 7-А класу (К - 27 чоловж) середньо! школк N 148 м.Харкова. В Е| клас» в процес! навчання учшв викорнстовувався змктовноадекватний спос!б самоконтролю, в Ез клас! — алгоритм» як загальнодидактичний спос!б самоконтролю, а в контрольному клас! орган1эац!Ю на-вчально-шзнавально! д!яльност1 эд1йснювали традишйно. Ви61р сьомих клас1в пояснюеться тим, що в шдлггковому вШ, як св!дчать наш! спостережения, учш недостатньо волод)ють прнйо-мами самоконтролю, а також в1дсут1пстю дослшжень, в яких розкрнваеться оргатзашя самоконтролю тдлп°к1в у навчально-гпзиавальтй д1яльносп.

Завданнями констатуючого та контрольного експеримент булн: вияплення ставлення учтв до здМсненни самоконтролю; яизначення ртней сформованосп самоконтролю та загалышх ПрИЙОМ!в рОЗуМОВОТ д1яЛЬНОСТ1 уЧН»В — уМШНЯ ВИД1ЛЯТИ ГОЛОВИ1, ам!стонн!, суттев1 ¡деТ в навчальному текст! тд час мдтворення Матер!алу, умшня пор1внювати, робитн виснопки. встаиовлюючи насл1Дков1 залежносп процеав, явнш; фшгування упншиосп

учшв.

Ставлення учн!в до самокои ■ ролю внявлялось за допомогою спостАреження, йеад, анкетувнннн в навчальному процес|.

Внзначенни ршней сформованост! самоконтролю зд1Йснюва-лось на основ! визначених автором пеаннх показликш; I р1вень --учень не вм1е здШснювати самоконтроль Не т<льки самосг!йно, а навЬгь I гид кершництвом учителя. Мае утрудиення в знаходженн! власннх помнлок при пор1внянн1 1а зразком. 2 р1вень — учень знаходить помилки при пор1виянт ¡а зразком, визначае р!эницю м!ж зразком та результатом влнстД д)яльност{, але не пояснюе причин допущения помилок. 3 р!вень — учень ум1с вмтворюаати ¡нформашю зпдно зразка, пояснюе причинно-иасл1Дкоз{ зв'язки, усв!домлюе правильшсть чи помилкотсть результату еласис? д1яльност1. Знаходить та виправляе помилки самостШно, поясним: та оцшюе шзнавальш ди однокласн1шв. 4 р1вень — учень вм!в пор1внювати результат» свое! навчально-шзиавальноТ дЫльност) без опору на зразок, коментуючи та мотивуючи власну Д1яльшсть. Безпосередньо в процегл виконання операшй (д!й) самоконтролю ор1ентуеться на рашше засвоен! анання та способи дальность 5 ршень —учень, в основному, контролю« свою навчально-шзна-вальну дюльшсть самостийно, але утруднюеться в зд1йсценн1 самоконтролю в нестандартних ситуациях. Самоконтроль характе* ризуеться адекватшстю та стШюстю оцшки /йяльност». Учень самокритично ставиться як до своТх результат дЫльносп, так I до дш однокласниюв. 6 р1»ень — учень самост!Йно формулюе задачу самоконтролю, здшснюе пошукн необхшннх способов П розв'язання, може використувати нов| способи самоконтролю, В1дмшн1 вш тих, як» дае вчнтель. При иеобх1ДНост| зд1йснюе корекшю свое! д1яльносп.

Формуючнй екепернмент прово,швея з учнямн низького

рГвИЙ усгйшност!, Uto обуМО&ИЛО Нио6Х»ДН|сТЬ пошун!в шлях!в стимулювапия школяр1В до эд1Йснення самоконтролю в умовах репродуктнвио! i часткопо репродуктнвно-реКонструктивноТ /йяль-ност! учи!а. Була висунута м1крог1иотеза, зНдно яко! ооолодЫйя школярами способами самоконтролю спрняе п1двнщенню íx усп!ш-ííoctí. Школяр! оволод1вали виконавчими д1ями, спрямоваиими на »держания !мформац!1 про адекваттсть пром!жних та к!нцевих реаультат!я.

У репродуктивной д!яльност! учням були задан! певн! нор-ми, напрямок д!й, а також ochobhí шляхи реал1заш1 мети. Пере-думовою репродуктйвно! д!яльност! було також засвоення певних ум!нь здМснювати ОЙвставлення, порЬняння, формування само-ст!Йност! у виконанн! цих д!й.

У ход! експерименту нереа!рялнсь два способи зд!йснення самоконтролю: змктовно-адекватний та загальнодидактнчний. Сутн1сть ам!стовно-адекватного способу полагала в забсзпеченш усшдомлення й оволоджн« учнями кснкретиими прийомами самоконтролю, як! вчитель визначав з урахуванням мети уроку, зм1сту паочального матер!алу. реальних навчальннх можлиаостей шко-ляр!в, piBHK оволодшня ними прийомами самоконтролю.

Цей cHoció повинен був, за нашою мпфоппот^зою, сприяти закреплению вивченого, оволодшню вмшням логичного i пословного викладу прочитаного та прийомами самоконтролю, роэвигку шзнавальннх ¡нтерес!в учн!В до Навчалыю-шзнавалыю? д!кльност! як не у poní, так i в умовах виконання домашньо! роботи.

3 метою спрняння оволодшню школярами конкретннми прийомами самоконтролю в пронес! вивчення ними програморого матер!алу внкориетовупались там завдання: 1) питания для самоконтролю, як! дозволяли снрямопуватп школирп) на ni;ms<>

рения Иайчального матер!алу пи на й|дб!р ок|>емих положснь, фйкт1з для в{дпов1д1. Так! питания давались ушам у дек!лькох вариантах: п!сля пояснения вчителем теми для закр'тлення аив-чсНого; До пояснения вчителем нового матер|алу — для безпосв-реднього стимулювання учн!в до уважного сприйняття пнкладу вчнтеля ново! теми та формування вм!нь сп1вставляти запнтнння та (нформацш вчнтеля; гшпереджагоч! питания, йк! готували сам! учи! а теми, яка те не вивчалась; 2) складвкня плану прочитсяого, яке пропонувалось учням тод!, коли в1дтвореиня наичального тексту вимагало усвЫомлення лог1чно-иосл1довннх частин тексту: визначення головного, астанорлення Тх взаемо-ав'язку. План учи! снладали: а) теля ознайомлешт л навчаль-ним текстом; б) п!сля пояснения вчитеЛем нойоТ теми, дли пор^вняиня власного плану э планом учителя; 3) складаинд етруктурно-лоНчнпх еяем (в педагогичному розумЫн! !деально1 »н^ково-символ!чно! формн граф1чного воображения функшо-нальних зв'язшв м!ж<елемситамп иевно! сукупиост! наукових зиаиь), в ход« якого учн! внконуналн р!з1п завдання: а) взбивали в структурно-логнн1й схем! описаний матер1ал; б) проводили пор|вннння еамоспйн<> складен»! структурно-лоп'чно! схеми на-вчального матер!алу зразком, навеДенкм учителем; в) знаяо-дилн пояснения для внправлення помнлок I коректування струк-турно-лопчноТ схеми.

Эагальнодидактнчний споабу досл!дженж знайшов в1дбит-тя я алгоритмах в!дтворсиня змкту пониття, змкту навчального тексту, »становления причннно-пасл^дкових зв'язкы. У навчаль-но-п!знапалыпй д^яльногп учтв репродуктивного характеру го-лопний спос1б дШ для формування системн наукових понять — вкатпоренни ¡нформлни Т!анб1льше утруднення шк»ляр> вЬтчува* ють у шдтворенш понять, як! С.Л Рубинштейн визиачае, як

и

опосередковане та узагальнене знания про предмет, яке грунтуеть-ся на роэкригН його б!льш чи менш (стотних об'ективних ав'яак!», Ыдношень.

Як покаэують проведен! нами слостереження, 6ес!ди з учи* телями, учн1 а низьхим р1внем усп1шносп в процес) контролю не вмшть розкривати лонятти, бо не розумшть його сутност!, при вщтворенн) користуються лнше одшею з його ознак (68 %), що приводить до стихШного мехашчного запам'ятовування прочит»-ного. У 61льшост1 випадк!в школяр! звертаються до сукупносп ознак понять лише теля невдач. Тому для того, щоб учн! св1Домо аасвоювали поняття, знали стратегию пошук)в ознак понять, необх!дно формувати невш прнйоми навчальноГ роботы. Це заедания в нашому доел 1 дженш забезпечувалось за допомогою алгоритм!в. Наприклад, алгоритм в1дтворення зм1сту поняття: 1. Прочитайте дане визначення поняття за шдручннком, конспектом. 2. Вндшть ознаки предмету, явища, процесу, закладеш у визначенш поняття. 3. Шдкреслггь ¡стотш ознаки одшею рискою, не>стотн1 — двома. 4. Дайте визначення поняття за внписаннми ознаками. 5. Поравняйте свое визначення поняття ¡з зразком (конспект, п1дручник). б. Знайд^ть номилки, виправте ручкою ¡ншого кольору. 7. ПроаналЬуйте виконану роботу. Для цього перевфте, чи вЫ ¡стотш ознаки визначезм.

Таким чином, другий споиб давав учням загальн! оркнтирн здШснення самоконтролю, дономагав дотримуватися посл1дов-ност1 дШ, як1 з необх!дшстю приводили до правильного результату. За 1х допомогою забезпечувалось не т^лькн вштворення вивченого, але 1 перенесения його в нов! умови (вштвореиня риних понять), що вимагало самостпшосп учшв, гнучкост! мис-лення. Учш не т1льки~пор|Внювали сво! результат» ¡з зразками, але й аналиувалн дат, аргументували внснобки.

Спец|*льиа робота по оволодЫню учнямн прнйомамн самоконтролю за допомогою алгоритм^ проводилась на протяэ! на-вчального року як п<4 кер!вництвом учителя в к л ас}, так 1 самостМно учнями при виконанн! домаиппх эавдань. ПозитиВНИМ моментом самоконтролю а уморах домашньо! роботи було те, що учи) мали можлив!сть виявляти самоспйн!сть, не були обмежен! часовими рамками уроку, мали можливкть використовувати до-в1дкову л!тературу.

Екепернментальиа робота дозволила внявити вплив орган!* заш! самоконтролю учн1в на яккть 1х нявчально-пЬнавально! д!яльност1. Нами досл!джувалась повнота та глибина засвоення энань учнямн за допомогою формул виведення коефЫент^в за-сяоення (П.Г.Москаленко). Наприклад, для поннотн знпнь вико-ристовували таку формулу:

„ , ч п + П| х 0,8

4 Кз(гр.) - -............................. < 1 «

п»

де, Кз(гр.) — коеф!н!снт засвоення знань (груповий); п« — можлива к!льк1сть правильних та повних в!дпов<дей учн1в; п — к!льк|сть правильних I новннх в»дпов!дей; П| х 0,8 ~ к!льк1сть правильних 1 неловких И1дпов»деЛ.

Одержан! результат свичать про те, шо оволодшня учнями нрийомами самоконтролю сприяло б|льш попному в1дтворенню змкту понять, чексту, встановленню причинно-насшдкових зп'яэюв, а також знаходженню 1 пнправленню помилок учнями. Якщо до експерименту в класах Е», Е1, К к1льк!сть учн!в, яю знаходили б)льшс половини номнлон, була в!дпов1дио (в % ) — 7,41; 10,34; 11,11; то теля експ^римгцту юльюсть таких учшв у експернмен-тальиих класах зросла в поршнями з контрольным - 33,33; 20,69; »«,11.

Онолодтмя пршшмамн самоконтролю вплннуло I на сфор-

моиашсть загальнонавчальннх ум!ць.

Сл!д визначити, що кращ< покозннки «пост! знаиь т* вмшь учн!в булм одержан! в £( клас!, бо ажстовно-адекпатлнй спос№ здШсиення самоконтролю, адаптований до реальннк ¡нднв!дур,-льннх можливостей учн!в, 1х р!вня знпнь, дозволяв в!дбир&тм амкт навчального материалу, враховувати характер эаадань, прийо-ми здШенення самоконтролю та визначатн час виконання.

Проведений екснернмент вплинув ! на змЫу адекватносп самооцЫки, хоч на початку форму ючого .експерименту значно зб!льшилась к!льккть учн!в ¡з заннженою самооценкою, що було викликано наявнктю конкретного зразка, даного вчителем, I ф1ксуванням т!е1 розниц!, яка кнуе мш зразком, даним учителем, та результатами д1яльност! учня. Тальки наприкши! першого лшр>ччя спостеркалось зб!лыиення киькост! учшв з адекватною самоошнкою, тобто учц1 не т!льки бачили (фтсували) р13ницю М1Ж эразком та результатом власно! д1яльност'|, але й В1дпов1дно оцшювали своТ можливост!.

Опйккть адекватно! самоощнки спостеркалась за умовою стимулювання самоконтролю з боку вчителя.

Як показали результата сшвбеадн з учителями, учш нама-галнся використовувати засвоеш ними способи здшснення самоконтролю 1 при випченш !ншнх дисциплш.

Як в1домо, результатом учшня школяр1В е не Т1лыш засвоец-ия певних знань, умшь, иавичок, а й яклсш змши особистосп школяра: сформовашсть спостережливосп, самоспйност!, с.амо-критачност! тощо. Про це св!дчило ставлення учшв до своГх вчинкш, дш (до подготовки уроков, затзнення, поведшки в клаы, ведения зошиту) та пояснения причин цього. Як показало до-слиження, школяр! б^льш критично стали п!дходити до сво!х д!й, вчинк!в, розум!тн !х невшпошднкть прийнятим нормам поведш-

йи. Так, mito до эксперименту учи! шукали пояснения негативных Д!Й s (;шп»х (не поясни» учитель, як правильно готуватиея до уроку (57 %), не анстачило часу для п!дготовки домашнього заедания (31 %), ц!кавили ¡huií справа (12 %), то п!ели експери-менту учи! шукали причини в co6i (неуважно слухали пояснения йа ypoui (56 %), не знали ран!шс вивченот о матер!алу (24%), мало читають (20 %) та ¡и.),

Шдбулися rtMÍHH у ставленн! учн1в до здЫсиений самоконтролю завдяки усв!домленню ними йсго сутност! та необх!дност1. Школяр» стали самостийно в!дбиратн ярнйомн зд1йснення самоконтролю, Так, 47 % учн!в Е| класу корИстувалисй при само-nepeaipui структурно-лопчнсю схемою. 31 % планом, 22 % — питаниями для самоконтролю. Серед опитаиих учн!в Ei класу 51 % учжп корнстувалнся алгоритмами самоконтролю, 30 % — пор1внювали результат ¡з зразкок, даннм учителем чи наручником, Í9 % -перев!рялн себе самоспйно. (Див.: табл. N1,2)

Проведений теоретичннй ана.113 пробдеми оргатзацй' самоконтролю школярш та пгцагопчний екснеримент подтвердили висунуту ппотсзу та дозволили эробмти TaKi висновки:

1. Усшшшсть пронесу нанчання учшв може бути б1льш виспкога, якшо рп.<глядати самоконтроль як Його обов'язкову ланку, пн» при певних т-дагоНчннх обгрунтованих умовах з»без-печуе тдвшдення якосп назчально-тзнавальноТ д!яльност! учтв: р!вня энань (повноту, глибнну), оволодшня загальнонавчальни-мн штелектуальиими вм1ннями (пор!внювати, обгрунтовувати певн| положения, анал»зувати), що зумовили змши усшшност! школяр1в. Так, як1цо на початку навчального року в класах Ei, E?, К к!льк1сть учшв навчалась на "5" та "4" в!дпов1дно (в %) - 3.7; 6,9; 3,7; на "А" та "3" - 22,22; 20,69; 25.03; пореважно на "3" - 59.26; 38,62; 56,15. малн "2" а чнерп - 14,82; 13,79; 14,82;

Yööjwua î

Результата RjxtaaflSHoî скспсрммаитольнц! поботн

N9 Похазникц результате досл!джвиха Класи

El (27) Е1 (29) К (37)

ДО експ. п!сля вКСП. ДО гКсля експ. комет, експ воятр. експ.

1 flricii. энаны повнота 0,32 0,75 0,34 0,62 0,16 оЛТ**"

(Коеф.засвоення);

глибкне 0,20 0,63 0,30 0, 58 0,14 0.14

(Коеф, засвоснмй)

2.1 Сформован!сть - 14,81 - 10,34 • •

загальнонаачальних »

ум!нь (в %): визначен!

soi 3MÍCTOSKÍ 1да1;

визначвно бшьша 11,11 44,44 17,24 23,73 13,14 14,12

половины;

ыизночено мша 59,26 20,64 65,53 47, 14 63,25 «5,01

полоеини;

не виэнечено 28,63 11,11 17,23 13,79 23,61 20,67

г,'г ВмЫня nüpoKaayuaiü 14,81 3,45 10,34 3,70 3,70

навчапыжй текст:

побн1стю;

н9Повк!ст»; 18,52 59,50 20,60 55,17 18,52 22,22

утруднюються 0 81,4 G 2ь,ез 75,60 34,40 77,70 74.08

nepescaai

Таблица 2

PIshI сформсшаиост1 семоконтрол» учн!а (о %)

Класи

№ PíbhI сформованост! самоконтролю учи!в ei (27) Е2 (29) к (27)

до експ. ni с ля експ. ДО експ. П1СЛЯ експ. конст. експ. контр, □ КСП.

1 1 51,85 7,42 51,72 13,79 44,44 37,Oí

2 11 25,93 22,22 24,14 31,03 29,63 33,33

3 111 11,11 44,44 13,70 34,48 11,11 14,81

4 IV 7.41 14,81 6,80 10,34 7,41 7,41

5 V 3,70 7.41 3,45 6,80 7,41 7,41

а w tu VI - п тл g,(u - А - -

то шел я екепермменту стали нанчатнея в1дпоо1дНо на "5" 12 "4" -18,52; 13,79; 3,7; на "4" та "3" - 44,44; 34,48; 29,63; персаажно иа":Г -29,63; 41,38; 51,85; мали "2"вчверт1 -7,41; 10,35; 14,82.

2. Теоретично обгрунтовано I експеримснтяльНо нерев1реио дидактнчний цикл самоконтролю: постановка мети, формуаания мотиву д1яльиост!, виб!р способу та прийом1в самоконтролю, досл!дзхення якост! роботн, ощнка Ыдпов!дност'| виконаного 1 эразка, прийнятгя адекватного рмиенкя. Остання ланка дидактичного Циклу е важлиним критерии досягиутого в коикретних умовах розвитку особистостк Одночасно амкт, характер, швидк1сть, значим!сть р^шень залежать в!д певного р!&ня подготовки шко-лпр!в, бо прийияття рНнення передбачае конкретно вимоги: иаяа-нос™ в1дпов!дних знань, 1нтелектуальннх ум!нь, а також мораль-но-цштсних установок,

Нроведене дослЦженйя в кипа навчального року показало, вдЬ 78 % учн!в поснйно корегують сао{ дН на основ! зворотньо! шформацнпропомнлкн (робили аиправлення, уточнения — 67 %; змшювали способи ди — 58 %),

Отже, рсал1зашя самоконтролю дозволила сформувати у тколяр18 умшня впконуватн дП самоконтролю; адекватно ощню-вати результат» свом намчально! дЫльност}, про що св1дчать дан« таблиц'1 3.

Таблиц*3

Пор1анвльи1 показники самооц!и*и учн!»___

N1 8иди самооцжки Класи

(27) Е1 (29) К (27)

до Леля в гсп. експ. до о1сля експ. експ. гоист. контр, експ експ.

1 г 3 Завищона Адекватна Замижонп 74,07 17,24 72,41 20,91 66,67 86,67 18,52 51,72 17,24 31,07 14,81 1в,52 А41 31,04 10,33 48.02 18,Ь2 »4,81

Збьтьшення к1лькост! учшв 1з адекватно» с&мооцшксдо спрняло подоланню протир1ччн м!ж вимогами вчитед« до ккогп иавчаннь школяров та вимогами учня.

3. Експериментальна робота дозволила виявити особливосп виг.орнстання р1зних способ1в оргаЫзаш! самоконтролю учит з ннзъким р!внем уся»шност! в умовах репродуктнвноТ та реп роду к-тивно-реконструктивно! д^льносп.

3.1. Зм1стовно-адекватннй способ здШсиення самоконтролю (шдпорЦи на иитання, складания плану та структурно-лопчннх схем) спрняв оволодшню учннмн певннми шзнавальними д1ямн: уважно читатн та переказуватн текст, вшйляти головш думки, поршнюьати результат»! свое! д1ядьносп »з зразком, тому стаи початкоаим станом формуаання загальнодидакгичного способу самоконтролю.

3.2. Алгоритми як е;:д Зогалънодндактичного способу здщснешш самоконтролю (алгоритма ишворення зм^сту поняття, змкту наачального тексту, встановлення причнкно-насл^кових зв'язк»;з) допомагали подоланню ппшнност! засвоення знань, бо ор1ентували учшв на оволодшня умншямн нереносити загальн! вимоги до вщтворення конкретного материалу, спонукалн до посл1доьност1 д1й, оволодшня вм»инями розкривати причинно-насл1дксв1 зв'язкн, що забезнечувало розвнток логичного мислен-ня.

3.3. Пор1внялышй анал13 способш здшснення самоконтролю в репродуктивнш та репродуктивно-реконструктившй иа-вчально-тзнавальнш д1яльносп дозволяе стверджувати, що ово-лодшню вишнями самоконтролю спрняло оптимальне поеднання вказаних способов самоконтролю, як1 забезпечували яккть засвоення конкретного програмового материалу та оволодшня при номами переносу знань, умшь в нов! снтуаци.

4. ВийвЛен} певн» педагоНчн! умони, йк1 эабезпечували уг.и1шн?сгь ср!&н1зацИ самоконтролю, а саме: а) резулътативн1етъ орган1зацП самоконтролю визначалась спрямован!стю його на "зону нлйближчого розайтку двтнни", що вимтло врахуванкя реальких навчальних можливостей школяр!в, характеру завдань, як! вони виконуютЪ, вибору об'екту самоконтролю, вид'.п г)1зиа-вальних д»й, як! необхшн! для оволоджня навчальним матер1а-лом, Ыдпав1дних сиособ|8 самоконтролю; б) е4м>рмован»сть 1нте-ресу до эдШснення самоконтролю, що забезпечувалося в проаеде* ному дослЫженн« роботаю по роз'яененню його сутиосп, оно-лод1ннями учиями способами зд^йснейня; р1зноМан1тн1стю пропо-нованйх школярам завдань; иожлня!сТ® внбору ними приЙом1а зд1Йсненкя самоконтролю; в) тривалшть робот» но орган!зац1! самоконтролю школяр!в тсщо.

5. Устху органЬацП самоконтролю уч»1в спрняло такой в\1користання прийому умояиого эашпценнй оц!кки знань учш&, що йередбачало стимулювання !х до самостШно! роботн для досягнемня бажаного успЬу при п!тко визначсних для цього параметрах, (Див,| габл. N 4).

Таблиц«4

Вплив умоаиого заятцвння оц!нки знвни учк1з Нв Тк еямост(йну навчально-п1знввальиу д|яльи!сть

N. Самостийна робота учжв Класи

Е1 (27) Е1 (29) К (27)

до експ. шел я експ. До 0КСП. П1СЛЯ експ. конот. эксп контр, експ.

1 Звйрталися до вжв 14,81 55,56 13,34 34,48 11,11 14,48

вивченого учбового

матерюпу

2 Використовували 7,41 37,04 10,34 24,14 7, 41 7,41

додаткову л1тератур\

з Складали таблиц!, 18,52 66,67 13,79 44,48 18,52 18,52

графой, схеми

п

6. Будо встаноалено, що састематачне здшсншня сеыохоптро л» школярами впливае не розвиток таких якоетей особист ост», йй самостШшсть, уважшетъ, самокритичи1сть, стримашсть, ипевнешеп».

Перспектнвнами напрямкам» подалыши досл!джень мо> жуть бути: вкзиаченна можливостей ад»йснегшя самоконтролю в уиовах аавчально-н1з,начально! д1ял*>ност> учшв творчого характеру; «¡дготопка учиш до сшдомого вибору оптимальных способ»» зд!йснення самоконтролю; особливост» зд»йсненнк самоконтролю учиямн р1зних вшових труп тощо.

осиовний зм1ст дисертащ!

викладено в цубл1кацшх автора:

{. Оргашлац1я самоконтролю школяров //1нфоркашйно-мстодн'ший в»сник. -Харк»в, 1994. -Вии.4.-С.116-120.

2. Самоконтроль школярЬ як компонент »х навчально -шзиавалыш» Д1яльносп /Харк!в. держ, пед. ун-т. -Харк1в, 1994.-16с. БШлюграф^я 41 найм.-Рос./ рукопис деп. в ОЦШ "Школа I педагопка" 5.05.94.-С. 73-94.

3. Орган!зац|я самоконтролю школяров як одна а умов п!двищення навчально-шзнавально! д»яльносп //Шляхи шд'ви-щения иавчально-виховпого процесу в школ» та педагопчному вуз). -Харк»в, 1994.-Ч.1.-С.76-84.

4. Розвиток самоконтролю уч»ив як один ¡з засоб1в иопере-дження та подолання девтнтно! поведшки //Матер1али науко-во-практично! конференцп "Дев^антна поведшка неповнол1ТИ»х 1 молодк можливост» впливу". -Харкав, 1994. -С. 160-162,

5. Думки Г.С.Сковороди про оргашзащю навчання //Проблеми вивчення'науково! ! художньо» спадщини Г.С.Сковороди; Тези доповщей республ»кансько» науковоТ конференцп, присвячено! 270-р1ччю з дня народжен^я украшського поета I фшософа. -Харюв, 1992. -С.64-65.

»

0, Поряди Г.С.Сковороди щодо иавчання молодого покоят-йя //Тези депоб!дей м1й<кародио? мауково! конференц'Л, ириска» ченс| 200 pi«»tî» з дня смерт! украТнського поста I ф!Лософз Грнгор1я Сковороди <10 листопада 1994 р.). «Харк1в, 1994.-С.63-69.

Рыбалко Л.С. Организация самоконтроля школьников а процессе обучения.

Диссертация на соискание ученой степей!! кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 --теория и историй педагогики. Харьковский государственный педагогический уки* верситет им.Г.С.Сковороды, Харьков, 1995.

Исследуются вопросы организации самоконтроля школьников в процессе обучения Теоретически обоснованы и вкспгримен-тально проверены способы организации самоконтроля школьников -содержательно-адекватный и общедндактический. Определен дидактический цикл самоконтроля, который обеспечивал его осуществление. Выявлены условия успешности организации самоконтроля. Установлено, что используемые учащимися способы самоконтроля способствовали повышению качества знаний, овладению интеллектуальными умениями, формированию познавательного интереса. Это окаямло существенное влияние на их успеваемость.

RybaFko L S. Selfcontrol Organization of1 Schoolchildren in teaching process.

Dissertation is presented for a master's degree of the pedagogical science - speciality 13.00.01 - the theory and the history of pedagogics, the Kharkov State Pedagogical University named after Q.S. Skovoroda, Klurkov, 1995.

The questions of seifcontrol organization of schoolchildren during the teaching are studied. The ways of it sre theoretically based and checked by experiments. They ara contentually adequate^

guarantees its realization. Conditions under which ensures success af seifcontrol organization are revealed. It brought to light that the ways of seifcontrol organisation used by schoolchildren increase the quality of treir khowledge, help to master the intellectual abilities of general learning and to forr.i cognitive interest, have influence on making progress too.

КЛК>ЧОВ! СЛОВА: иавчально-шзнавальна д1яльшсть, самоконтроль, дидактнчиий цикл самоконтролю, зм;стовно-адекваткий та загальнодидактичннй способи адШснення самоконтролю.

and aigorythralike. The didactic seifcontrol cycle is defined which

Друк. api:. 1,6

Шдписано до друку 03.08.95р.

06л.-%ид. при. 1,3

Формат талеру 60x84/16.

Тар. 100 прим.

Зам. 12/169-95

Друкария ХВУ «