Темы диссертаций по педагогике » Общая педагогика, история педагогики и образования

автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Педагогические условия формирования экологическойкультуры студентов педагогического колледжа

Автореферат по педагогике на тему «Педагогические условия формирования экологическойкультуры студентов педагогического колледжа», специальность ВАК РФ 13.00.01 - Общая педагогика, история педагогики и образования
Автореферат
Автор научной работы
 Пономарева, Галина Федоровна
Ученая степень
 кандидата педагогических наук
Место защиты
 Кировоград
Год защиты
 1997
Специальность ВАК РФ
 13.00.01
Диссертация недоступна

Автореферат диссертации по теме "Педагогические условия формирования экологическойкультуры студентов педагогического колледжа"

КІРОВОГРАДСЬКИЙ державний педагогічний університет Ш. ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА '

- 9 ШОП 1РЯ7 На пРавах ру«°пнсу

//

ПОНОМАРЬОВА ГАЛИНА ФЕДОРІВНА

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

13.00.01 — теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Кіровоград — 1997

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Харківському державному університеті

Науковий керівник — доктор педагогічних наук, професор,

Нечепоренко Лідія Сергіївна

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

член-кореспондент АПН України Бутенко Володимир Григорович

— кандидат педагогічних наук, доцент Калиновськиії Іван Сергійович

Провідна організація — Запорізький державний університет

Захист відбудеться 27 червня 1997 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 13.02.01 в Кіровоградському державному педагогічному університеті їм. Володимира Винниченка за адресою: 316050, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоград-сього державного педагогічного університету ім. Володимира Вип-ниченка.

Автореферат розіслано «

1997 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради

II. О. ЗА ДОРОЖИ А

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦШНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження. Екологічна культура, виховання і освіта вчителя є одним із суттєвих і активних складників загально-педагогічної і професійної підготовки вчителя початкових класів, бо своєю навчально-виховною і просвітницькою діяльністю пін впливає на поліпшення довкілля, як того вимагає основний закон України — Конституція (1996 р.).

Завдання збереження екологічної рівноваги й гармонії виникло давно. Але під впливом подій другої половини XX століття воно набуло загального звучання: філософського, соціально-економічного, політичного. Екологічні негаразди стали предметом турботи і досліджень учених і практиків різних галузей знань. На сьогодні воно пов’язується з вирішенням питання самого факту життя на Землі взагалі. Екологічна ситуація вимагає негайного втручання різних людей, організованих структур, кожної особи.

Історичний аналіз причин виникнення та загострення екологічної кризи та пошуки способів її пом’якшення поступово приводять наукову думку до необхідності широкого, по можливості всеохоп-люючого залучення людства до розв'язання однієї з найболючіших, найневідкладніших проблем сучасності—охорони середовища. Як засвідчив світовий досвід, ефективною формою такого залучення є належним чином організована система екологічної освіти, яка в останні десятиріччя сформувалась у самостійну галузь педагогічної теорії і практики з характерним для неї понятійним апаратом, метою, змістом, завданням та принципами.

Проблема екологічної освіти і формування екологічної освіти виростає із глибини віків. її коріння можна простежити на будь-якому відрізку історії людської цивілізації, починаючи з часів зародження продуктивних сил суспільства, виникнення та розмежування наук і до наших днів. Сьогодні вона постає як превентивна реакція суспільної свідомості па негативні прояви НТР, що викликала екологічну напруженість у системі «природа—людина—суспільство» і проявилась у формі екологічних катастроф.

На жаль, пересічна людина недостатньо підготовлена до рівня відповідальності, адекватного сучасному станові навколишнього середовища. Молоде покоління не володіє знаннями та розумінням ролі екологічної взаємодії і їхнього впливу на здоров’я людини, генофонд біосфери. Споживацький спосіб життя при низькій ного якості, обмежена світоглядна культура є однією з причин екологічних негараздів.

Об’єктивно виникла нагальна потреба залучііти до цього процесу всю систему навчання і виховання, провідною фігурою якої є вчитель початкових класів і вихователь дошкільних установ. Саме цим і пояснюється актуальність нашого дослідження і вибір теми.

Працівники системи навчання і виховання по самій свої» суті професійної діяльності стоять на межі між людиною і природою, між минулим і сучасним, сучасним і майбутнім і є, як сказав про них В. О. Сухомлинський, спеціалістами, які передають історичну естафету від покоління до покоління. Через почуття і волю вчителя, діяльність, характер, організацію і здійснення навчання учнів, через уміння виконувати свої обов’язки вчитель впливає на учнів і їхніх батьків.

Нами проводилось вивчення екологічних питань з погляду формування особистості вчителя початкової школи. В той же час ми зауважуємо той факт, що фактичним матеріалом для розв’язання дослідницьких завдань були найрізноманітніші джерела інформації, спостереження практичного досвіду навчальних установ.

Наше дослідження має загальнопедагогічний аспект. Воно визначається самою сутністю педагогічної діяльності й екологічної проблеми: кожен студент педколеджу, як майбутній вихователь, мусить розуміти екологічну ситуацію, щоб розумно впливати на розв’язання найскладніших її питань педагогічними засобами.

Вченими різних галузей знань поставлено безліч екологічних питань на рівні біології, географії, соціології, політики, економіки, права і окремої індивідуальності. Пошуки наукових критеріїв і оцінки рівня екологічної культури особи існують вже сьогодні. Разом з тим, публікації, дисертації дослідження покищо здійснюються з окремих питань: екологічне виховання вчителя біології, географії, історії, фізики і т. ін.

Не заперечуючи важливість таких підходів, нам здається, що визначення загальних засад цього процесу полегшило б і розв’язання будь-яких вузьких питань. Дослідники з спеціальних питань екології вже писали, що кожна людина повинна усвідомити, що, проблеми навколишнього середовища не можуть вирішити тільки професійні екологи. Рішення екологічних проблем можливе лише за умови, якщо кожен сформує свій власний екологічний світогляд, спосіб життя. о

Сьогодні екологічна освіта передбачає навчання дбайливому ставленню кожної людини до навколишнього середовища.

Таким чином, тема «Формування екологічної культури студентів педколеджу» є актуальною, а розв’язання її ■— справою корисною і погрібною.

В історії педагогічної науки і на сучасному етапі її розвитку відомі різні підходи до розв’язання цієї проблеми, а саме:

— в класичній педагогіці плідно розроблявся принцип при-родовідповідності навчання, суть якого ми бачимо в організації навчання, освіти і виховання із єдності з природою (Платой, Г. С. Сковорода, Я Л. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І. Г' Песта-лоцці, К. Д. Ушннський, М. Монтессорі, В. О. Сухомлннський та ін.);

— вивчення можливостей екологічного виховання учнів і студентів у процесі вивчення основ наукових знань при викладанні різних навчальних предметів — фізики, хімії, біології, географії, історії (А. С. Волкова, Я. Т. Габев, А. Ф. Волошенко, Г. ГІ. Кондратенко, С. С. Красновідова, І. О. Крпвицькин, В. І. Кузнецова,

10. ГІ. Максимова, Л. П. Харченко, Л. П. Лаврух, Р. А. Науменко, В. 10. Некое, Л. И. Некое, Л. М. Німець, М. П. Откален-ко, І. Г. Черваньов, В. 3. Резникова, І. О. Рощенко, П. В. Са-мойленко, В. М. Сенкевич, В. М. Микнтюк, І. 3. Злобін, І. Г. Су-равегіна, Е. А. Турдікулов, II. Б. Щокіна, Е. Ханімов та ін.);

— історико-педагогічннй, загальпопедагогічшій і психологічний аспекти (3. Е. Абашідзе, О. Алімов, В. І. Ананьев, 3. Я. Андрі-євська, М. Балогм, В. Г. Бутенко, В. І. Войтко, І. Д. Зверев, К. 3. Зубчук, Л. С. Нечепорепко, В. Михайлова, II. І. Мазур, С. О. Пєгов та ін.);

— питання екологічного виховання і зв’язку його з іншими компонентами особистісної і професійно-педагогічної культури, соціального і екологічного формування особи виховання досліджується В. І. Ананьєвим, А. Т. Кухтою, Л. С. Нечепоренко, С. О. Пє-говнм, І. М. Пінчуком, Є. А. Писарчуком та ін.

Проблема екологічної культури студентів педколеджу ставиться як окремий напрям дослідження вперше.

Проаналізовані нами друковані джерела і досвід реалізації екологічного виховання, освіти, навчання і формування екологічної культури особи зумовили вибір теми: «Педагогічні умови формування екологічної культури студентів педколеджу».

Об’єкт дослідження — процес формування екологічної культури студентів.

Предмет дослідження — педагогічні умови ефективності процесу формування екологічної культури студентів педколеджу.

Мета дослідження полягає в тому, щоб визначити й обгрунтувати педагогічні умови по підвищенню ефективності процесу формування екологічної культури студентів педколеджу.

В основу дослідження покладено припущення про те, що екологічна культура студента педколеджу буде успішно формувати-

ся, якщо забезпечити високий науково-теоретичний рівень викладання спецкурсу «Основи екологічної культури особистості» і використання можливостей психолого-педагогічних дисциплін для розкриття інтегративних зв’язків особи з довкіллям і якщо створити умови для застосування екологічних знань у повсякденному житті навчальної групи, коледжу, окремого студента.

Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили постановку таких завдань, як:

1. Аналіз етапу розробки теми в теорії і практиці навчання студентів.

2. Обгрунтування сутності екологічної культури студента пед-коледжу—майбутнього вчителя початкових класів.

3. Розробка методичних рекомендацій по формуванню екологічної культури студентів педколеджу.

4. Підготовка студентів педколеджу до формування екологічної культури молодших школярів.

5. Дослідження місця екологічної культури майбутнього вчителя в системі ного загальної підготовки до професійної діяльності в початковій школі.

Науково-дослідницька робота з питань екологічного вихован-'ня триває більше, як 20 років. На початку педагогічної діяльності як учителя біології, географії і класного керівника загально-природничий аспект з проблеми екологічного виховання учнів наштовхнув нас на безліч нерозв’язаних питань, які можна вибудувати навколо однієї складної проблеми: це виховання самогс вихователя наймолодших школярів. Вивчення літературних джерел про педагогічну культуру вчителя і його готовність до екологічного виховання дітей засвідчило, що відсутні наукові праці в яких би ставились питання практичного розв’язання проблемі екологічної культури студента, педагогічних умов по впровадженню екологічних ідей у реальну практику навчання і виховання майбутнього вчителя початкових класів середньої школи

В дослідженні можна визначити кілька самостійних етапів Перший етап: 1974—1984 — визначення теми, пошук кола питань розв’язання яких сприяло б вирішенню завдань формування еко логічної культури студента, вибір методів і методики дослідження Другий етап: 1985—1990 — формування наукової гіпотези і вивчення досвіду екологічного виховання студентів. Робота в школі і і органах управління сприяла розробці мети, основних завдань методики експериментальних занять та їх здійснення.

Третій етап: 1991 —1997 — це період апробації результатів дослід ження як шляхом публікацій, так і обговорення доповідей і пові домлень на наукових семінарах і конференціях в Харківському

іержавному університеті і в педуніверситеті, в педколеджах та в теяких інших наукових закладах. Цей етап характеризується і оформленням тексту дисертаційної роботи.

Протягом всього періоду дослідження, нами проводилась робота

іо визначенню наукового і понятійного апарату.

Розуміння сутності екологічної культури складалось як під зиливом класичної педагогічної літератури, так і сучасних публікацій. Важливим джерелом екологічної інформації стали публікації останніх років, що стало можливим у зв’язку з перебудовою :тарого тоталітарного режиму, відмови від заборони на різні ме-годологічні підходи до тлумачення сутності гуманітарного, людского, соціального, інтернаціонального і інтерсоціальиого, прнрод-иього, фізичного і духовного, матеріального та ідеального.

На наш погляд, принцип прнродовідповідності може визначати теорію і практику навчання як провідини, бо все виходить з природи і повертається до неї, а соціальні процеси лише прискорюють біг подій, допомагають гармонізації особи людини з довкіллям. Справедливо ставиться завдання про те, що суспільство і природа розвиваються, як єдина система, в якій всі компоненти зв’язані між собою.

Тлумачення поняття екологічного виховання розглядається нами в контексті ного універсальності. Це означає, що екологічне виховання входить (представлене) у всі інші складники вихованості особистості, починаючи від фізичного, трудового, естетичного, морального, правового і, завершуючи, професійною, спеціальною підготовкою. Впродовж розвитку нашої ідеї про те, що природовідповідність у вихованні є його методологічною основою, ми включаємо в неї такі позиції, як: .

— розуміння феномену життя на Землі не як окремого явища, а як елементу Всесвіту;

— неповторність кожної людської індивідуальності і право на всебічний розвиток, гармонію внутрішнього іі зовнішнього світу особи, самореалізацію;

Основне педагогічне завдання нашого пошуку ми вбачаємо в тому, щоб створити умови для усвідомлення кожним студентом педколеджу своєї високої місії і готовності до взаємодії з довкіллям, узгодження своєї поведінки.

Методика дослідження. Специфіка відбору й застосування методів дослідження пояснюється особливостями темп й визначенням методологічної основи.

Методологічною основою є застосування системно-структурного підходу до збирання, аналізу, застосування, апробації матеріалів дослідження на основі ідей В. І. Вернадського, І. І. Меч-

пікова, М. О. Бердяєва про єдність всього живого й неживого, про роль свідомої діяльності людини, про значення організованості з допомогою наукової думки, про матеріально-енергетичну і морально-духовну взаємозалежність і інтеграцію усього еутнього на Землі і в Світі, еволюцію і вічність життя, неповторність і цінність людської особистості, її залежність від довкілля і можливості впливу на нього, непересічна роль позитивного знання у житті людства й окремої індивідуальності. Ці та інші класичні й вічні ідеї стали методологічною основою нашого дослідження. Цілісна природничо-філософська концепція про єдність суспільства і природи стала провідною у нашому підході.

Методи дослідження: теоретичний аналіз філософських і пси-холого-педагогічинх джерел з питань культурологічного розуміння освіти та внховашія; порівняльний аналіз наукових праць зарубіжних та вітчизняних учених по темі екологічної культури; вивчення законодавчих та нормативних документів про охорону природи та про екологічне виховання; аналіз шкільних навчальних планів, програм, підручників, методичних посібників і дидактичних матеріалів; вивчення досвіду здійснення формування екологічної культури за допомогою спостереження навчально-виховного процесу та бесід з викладачами, студентами педколеджу, інших навчальних закладів.

Використовувалась також система методів спостереження і аналізу реальних природних, соціальних, навчально-виховних процесів, спрямованих на формування екологічної культури особи. Мали місце соціометричні, математичні, статистичні методи одержання різних об’єктивних даних та їх аналіз. Всього дослідженням було охоплено більше як 1000 респондентів, у тому числі учасників експериментальних і контрольних груп, незалежних експертів та ін.

Опитування і бесіди велись не тільки з студентами, викладачами, учнями, але й з батьками, громадськими діячами, які цікавляться проблемами екології і виховання.

Тривалий формуючий експеримент дав можливість перевірити результати, скорегувати наступні етапи дослідження.

Вивчення різних видів шкільної документації педколеджу дало нам відомості про реальний стан екологічної культури учнів, учителів, студентів, викладачів. На основі вивчення різного роду формальних матеріалів визначився наш підхід до постановки дослідницьких завдань.

Метод незалежних характеристик застосовувався для розв’язання таких завдань, як;

— визначення рівня екологічної підготовки студентів педколеджу;

— оцінки результатів проведеної намн експериментальної роботи;

— визначення основних ознак екологічної культури та рівня її сформованості та ін.

Основою для розробки експериментальної програми по формуванню екологічної культури майбутнього вчителя початкових класів стали такі матеріали, як:

1. Конституція України (1996 р.) та інші нормативні акти про екологію, збереження навколишнього середовища.

2. Міжнародні акти та декларації про довкілля.

3. Опубліковані результати досліджень з питань екологічного виховання і культури.

4. Досвід автора з питань навчання і виховання дітей, студентів педколеджу.

5. Досвід праці пошукача як вчителя біології, географії, хімії, педагогіки, організатора і керівника районного й обласного відділень освіти.

Перераховані джерела дослідження стали оргієитиром у визначенні основних напрямків пошуку.

Розроблені нами плани практичних і семінарських занять з педагогіки та спецкурс «Основи екологічної культури особистості» допомогли визначити конкретні завдання для студентів з педагогічної практики на літній період, процес якої реалізувався як самим автором, так і провідними викладачами основ екології, педагогіки Харківського н Красноградського педагогічних коледжів.

Наукова новизна полягає в тому, що намн досліджено один із важливих напрямків навчання і виховання студентів педколеджу по формуванню їхньої екологічної культури. Визначено поняття екологічної культури студента в структурі його особистісної і про-фесіїіно-педагогічиої підготовки. Суть нашої концепції полягає в тому, що екологічну культуру студента педколеджу ми розглядаємо, як загальнопедагогічну проблему. Це означає, що екологічним навчанням, освітою і вихованням в умовах педколеджу повинні займатись викладачі всіх предметів: природничо-математичних, гуманітарних, соціально-політичних, психолого-педагогіч-них в теоретичному й практичному аспектах, щоб забезпечити сформованість відповідного рівня екологічної культури майбутнього вихователя.

Практична значимість дисертаційної роботи полягає у визначенні конкретних структурних складників і завдань екологічної

культури студента педколеджу та відборі педагогічних умов по забезпеченню ефективності процесу її формування. Матеріали дослідження використовуються у різних навчально-виховних закладах.

Апробація результатів дослідження проводилась шляхом підготовки й виголошення наукових доповідей на семінарах кафедри педагогіку ХДУ, в педколеджах, на міжвузівських і регіональних конференціях, а також на Всеукраїнських і міжнародних. Автором було виголошено більше 20 доповідей і повідомлень на різних зібраннях.

Крім того, для студентів і вчителів підготовлено і опубліковано методичні рекомендації по темі.

Впровадження результатів дослідження.

Результати дослідження використовуються в навчально-виховному процесі педагогічних коледжів Харківської області. Методичні матеріали використані при розробці кафедрою педагогіки Харківського університету програми з педагогіки і спецкурсів: «Методичні заняття по підготовці студентів до літньої виховної практики», «Педагогіка особистості», «Самовиховання», «Екологічна культура» та ін.

Вірогідність дослідження забезпечується застосуванням різних методів наукового пошуку, багатолітньою перевіркою одержуваних результатів в процесі власного досвіду праці в школі і в педколеджах, багаторазовими обговореннями методики та результатів дослідної роботи на науковому та методичних семінарах різних рівнів, використанням адекватної методологічної основи.

На захист виносяться такі основні положення.

1. Концепція про процес організації і здійснення формування екологічної культури студентів педколеджу, суть якої полягає в гармонізації особистості майбутнього вчителя початкових класів на основі єдності теоретичного й практичного його навчання.

2. Педагогічні умови по забезпеченню ефективності формування екологічної культури студентів педколеджу, провідними ознаками яких є:

— здійснення екологічного формування особи на основі тісного зв’язку високої теорії з практикою життя і діяльності студента;

— ідея єдності теоретичних і практичних форм навчальних занять:

— методика індивідуально-особистого підходу;

— застосувапя елементів екологічних знань студентами для формування основ професійної майстерності.

Експериментальною базою дослідження було обрано педагогічні коледжі Харкова і області, де були визначені контрольні

Ш

і експериментальні групи. Дослідженням було охоплено більш як 350 студентів відділень початкової освіти й частково дошкільного виховання, біля 100 учнів молодшого шкільного віку, понад 150 викладачів і учн і елів педколеджу й школи та деяких інших навчальних закладів Харківської області.

СТРУКТУРА 1 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається із вступу, 2-х розділів, висновків по кожному з них, заключення і літератури.

У вступі обгрунтовано актуальність теми, розкрито ступінь наукової розробленості проблеми, визначено об'єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, мету, основні завдання, охарактеризовано методологічні основи і і методика дослідження, перераховані етапи наукового пошуку, підкреслено науково-теоретичну новизну й практичну значущість, запропоновано положення, які виносяться на захист.

У першому розділі «Формування екологічної культури студентів педколеджу як педагогічна проблема» розкриваються тео-ретико-методологічні аспекти екологічної культури особи студента в системі і в зв’язку з розв’язанням інших навчальних питань, а також аналізується феномен екологічної культури вчителя початкових класів.

Специфіка нашого підходу до проблеми полягає в тому, що екологічна культура студента тлумачиться нами як явище загальнолюдське й загальнопедагогічне. Входячи складником в загальну культуру особи, вона впливає на всі види його навчально-виховної діяльності. Крім того, екологічна культура вчнтеля, будучи елементом ного свідомості, моральних переконань, характеризуючи його погляди на життя і впливаючи па поведінку, спілкування і сам спосіб життя стає компонентом його особистішої сутності, що впливає і па його професійну підготовку. Суть процесу формування екологічної культури мп здійснювали через з’ясування і засвоєння змісту структури правових та морально-психологічних її основ. Ми стверджуємо універсальний характер екологічної культури особи студента і підкреслюємо активний вплив цього особисгіспого феномену на відбір змісту, форм і методів самоосвіти. _

Користуючись даними публікацій спеціалістів-екологів при формуванні змісту експериментальних занять ми звертаємо увагу на те, що нанширше в літературі представлено результати науковців з природничих і загальносоціологічннх галузей знань.

Біологи, географи, фізики, хіміки та інші, які представляють вузівську науку; фактично готують спеціалістів для роботи в різ-

них_ галузях народного господарства, вже звернули увагу на необхідність озброювати екологічними знаннями й формувати відповідну особпстісну екологічну структуру. Вони вже поставили питання про необхідність всебічного екологічного виховання й освіти всього населення, бо тільки такий підхід до навчання допоможе зберегти природу, суспільство і саму людину. Наш підхід полягає в тому, що для того, щоб навчити кожну особу розуміти свій тісний зв’язок з довкіллям, треба дати відповідну освіту самому вихователеві та навчити вчителя початкових класів реагувати на активні дії щодо процесу розвитку всього живого на Землі. Природа відповідає й сама належним чином на поведінку людшш, нехтуючи її інтересами.

В першому розділі розглядаються соціально-політичні, правові, морально-психологічні засади процесу формування екологічної культури студентів педколеджу.

Правове підгрунтя всієї роботи з питань екологічної культури означає, що увесь комплекс питань мусить розв’язуватись не тільки як проблема педагогічна, соціальна але н така, що стоїть у закопоправовому, юридичному полі.

Збереження відповідних умов існування людини стало настільки актуальним, що почали утворюватись різного роду міжнародні інституції, в-тому числі екологічна комісія при ІОНЕСКО, МАГЛТЕ, ВОЗ та іи. Виникли серйозні підстави для турботи. Створені руйнівні сили, забруднення повітря й неправильне природокористування створило передумови негативних змін, що можуть привести до погіршення і знищення самої людської цивілізації. В зв’язку з цим виникло нове спрямування у науковій діяльності, предметом якого стало саме середовище, в якому людина народжується, живе, самореалізується.

Психологи вважають, що екологія сьогодні покликана шукати виходи із кризи такими шляхами: а) дослідженням пронесу формування екологічної свідомості через з’ясування особливостей сприйняття людиною довкілля та з’ясування факторів, які мають значення для її негативного розвитку; б) з’ясуванням мотивації екологічної поведінки і розкриттям причин, вчинків, які шкодять природі, також застереженням від подібних дій; в) аналізом закономірностей наслідків екологічної кризи; г) розробкою исихолого-педагогічних засобів пропаганди, які б відповідали суті екологічного процесу ії формували б адекватні про нього уявлення, дії, поведінку.

Маючи предметом нашого дослідження педагогічні умови формування екологічної культури самого майбутнього вихователя молодших школярів, ми виходили з того, що в иавчально-влхов-

лому процесі головною є постать викладача. І ні зміст, ні сучасні технології не зможуть змінити того результату навчання, яке визначить учитель своєю особистістю. '

В роботі подається аналіз стану екологічного виховання у недколеджах.

В позакласиін роботі з учнями ми організовували заняття по збереженню мінісередовніца, що стимулювало наших вихованців до пошуків об’єктів природи, які потребували захисту і турботи від самої людини. У відношеннях між учнями та в їхньому ставленні до природи ми почали помічати, що різкість і нетерпимість у поведінці зникають. Квіти, птахи, домашні звірі стали з’являтись у класі. Увага до довкілля пом’якшувала взаємовідношення між однолітками і в сім’ях.

Вважаючи, що екологічна культура людини є елементом його загальної освіченості, ми розпочали цілеспрямовану роботу по екологічному вихованню студентів, виходячи з припущення про те, що екологічна культура спеціаліста буде підвищуватись, якщо розбудити в душі і в свідомості ного почуття приналежності іі співучасті в творенні сьогодення і майбутнього через розуміння ідей інтеграції всього живого й довкілля. Добре слово, щире почуття, доброчинність особистості є дія, спрямована на інших. Вона ж може повертатись і до самого носія цих ідей і £моцій.

Твори М. О. Бердяєва, життя П. К. Іванова, В. Леві, досвід П. Брегга по самовихованню і самолікуванню, книги М. О. Лось-кого, Шрі Ауробіндо, Е. Фромма, В. Франкла як і ряд інших цікавих і оригінальних матеріалів про зв’язок людини з Космосом, Всесвітом стали теоретико-інформаціиною основою наших експериментальних занять при вивченні педагогіки, психології, спецкурсу «Основи екологічної культури особистості», розробленого нами. Все це дало підстави для висновку, що формування екологічної культури студента педколеджу є проблема загальнопедагогічна. Вона повинна розв’язуватись у ході навчально-виховного процесу студента в педколеджі. •

У ході дослідження визначено основні завдання процесу формування екологічної культури студентів педколеджу, якими є:

— формування свідомого сприйняття навколишнього середовища як .місця безпечного проживання й самореалізації людської індивідуальності;

— розвиток потреби в необхідності поблажливого ставлення до довкілля;

— формування готовності до раціонального використання природних ресурсів; '

— намагання застосувати екологічну інформацію у своєму ставленні до природи і стосунках з іншими людьми;

— формування усвідомлений людської особистості як неповторної і унікальної самості.

Особливість нашого тлумачення завдань екологічної культури допомогло нам розробити н експериментально перевірити систему педагогічних умов, здатних забезпечити відповідний рівень екологічної підготовки студентів' педколеджу .Завершується перший розділ короткими висновками, суть яких полягає в тому, що визначення тсоретнко-методологічних засад сприяло успішному пошуку реальних педагогічних умов по формуванню екологічної культури студентів педколеджу.

У II розділі «Аналіз результатів експериментальних занять з погляду ефективності педагогічних засобів щодо створення педагогічних умов по формуванню екологічної культури студентів педколеджу» подаються результати проведеної пошукової діяльності з погляду ефективності розробленої нами методики. У ньому детально розглядаються питання організації і проведення експериментальних занять, аналіз педагогічних умов ефективності по формуванню екологічної культури. .

Розроблені нами педагогічні умови формування екологічної культури студентів педколеджу характеризуються як система адекватно відібраних засобів впливу на свідомість (інтелектуальні, пізнавальні процеси), почуття, волю, поведінку й відношення, що проявляються у судженнях, поглядах, переконаннях про довкілля (природне й соціальне), про себе, своє місце й зв’язок з навколишнім середовищем.

Ефективність відпрацьованих і перевірених нами педагогічних умов у ході формуючого експерименту оцінюється шляхом порівняння даних констатуючого ії контрольного етапів.

Систему педагогічних умов по формуванню екологічної культури студентів педколеджу представляють:

— високий науковий рівень теоретичних і практичних занять (провідна ідея цієї умови: немає нічого більш практичного, ніж хороша ідея);

— єдність теоретичних і практичних (лабораторних) занять;

— включення елементів гри у різні види навчально-виховних занять;

— розробка й проведення театралізованих засобів (по двічі на рік) на екологічні теми;

— інднвідуальпо-особистісшій підхід шляхом поєднання групових і індивідуальних занять; . •

— встановлення взаємозв’язків між екологічною і валеологіч-пою культурою особистості студента.

Специфіка наших експериментальних занять визначалась дотриманням відомих навчально-виховних принципів. Провідними з них були: високий рівень емоційності при дотриманні наукової доказовості; гуманістично-індивідуальна спрямованість, опора на реальний досвід і приклади із життя видатних вчених, художників, митців, показ переваг екологічно вихованої особи з високим рівнем культури в порівнянні з недостатнім його показником. \

У експериментальних групах високий і середній рівень екологічної культури складав 8(ї—88%, тоді як в контрольних групах він становив 54—59%.

У експериментальних групах ми відмовились від традиційного стилю контролю і оцінки знань. Основним критерієм відповіді (знання фактичного екологічного матеріалу) був особпстісний: як одержана інформація змінила самопочуття, яку користь, який вплив нові знання справили па внутрішній світ, зовнішній прояв особистості студента педколеджу.

Після розділу подано короткі висновки про значення і ефективність розроблених педагогічних умов.

У закліочепні по всій роботі дається загальний висновок. Суть ного полягає в тому, що проведений аналіз дослідно-екс-перимептальної роботи, який проводився в три етапи: констатуючий (або діагностичний), на якому визначався стан екологічної культури вчителів початкової школи і студентів педколеджу; формуючіій (педагогічний), в період проведення якого проводилось вивчення змісту, форм, методики занять, спрямованих на розвиток екологічної культури майбутнього вчителя молодших учнів і контрольний, проведенням якого ми намагались визначити ефективність педагогічних умов, визначених нами й реалізованих у природніх умовах діяльності педколеджу.

Наше дослідження тривало більш як 10 років, протягом яких ми встигли вивчити переважну більшість питань теми нашого пошуку, порівняти результати констатуючого ї\ контрольного експериментів, визначити доцільність окремих прийомів, педагогічних умов по формуванню у майбутніх учителів уміння вести роботу по екологічному вихованню молодших школярів.

Повністю виправдалась доцільність розробленої нами концепції

і f-правдплось наше припущення. Дійсно, формування екологічної культури студента забезпечується різними шляхами, але при умові дотримання зв’язку теоретичної екологічної освіти з досвідом застосування знань та провідних ідей у реальному повсякденному житті: в навчальній, громадській роботі, в процесі проведення різ-

них видів педагогічної практики, в домашніх умовах. Все це й забезпечувало успішне опанування екологічною культурою кожним учасником експерименту. ’

Трьохступеневнп період дослідження дав можливість перевірити ефективність педагогічних умов, які оформились у систему ннз-чально-впховних заходів но розвитку екологічної культури майбутнього вчителя початкових класів.

Виходячи з результатів наших спостережень і даних експериментальних занять можна зробити висновки теоретичного іі практичного характеру.

1. У зв’язку з тим, що Україна набула статусу незалежної держави, проблема екологічної освіти, навчання і виховання набуває таких рис, які відбивають характер вимог міжнародних об’єднань, декларації'!, конвенції!. Це вимагає, по-перше, щоб усі громадяни знали екологічні закони й будували свої відношення

іі поведінку у відповідності до правових норм і правил; по-друге, держава повинна розробляти іі свої регіональні правові акти, які б не заперечували міжнародних, а система освіти повиою мірою здііісшовала б навчання і виховання учнів і студентів у пошані до державних і міжнародних екологічних вимог і готовності діяти в гармонії з природою і довкіллям взагалі.

2. Екологічна культура розглядається нами в контексті її універсальності, що означає, що елементи екологічної культури особи входять складником в усі інші складники гармонійно сформованої особистості, такими, як: морально-психологічний, трудовий, фізичний, естетичний, розумовий, валеологічний і визначає рівень і якість самовиховання.

В нашому дослідженні ми домоглися того, що студенти експериментальних груп сприйняли й осмислили сутність екологічної культури як такої сукупності її показників, які визначають:

— розуміння життя на Землі кожної особи як окремої й не-

повторної особистості (самості), яка займає своє власне місце в світі; .

— високу оцінку й самооцінку самого факту життя окремої особи, яка є непересічною;

— розуміння кожним своєї відповідальності за довкілля і готовність берегти, сприяти встановленню екологічної рівноваги;

— сприйняття ідеї єдності людини з природою і суспільством

як умови індивідуального благополуччя. '

3. Наша методика формування екологічної культури майбутнього вчителя початкових класів виправдала себе, що підтверджується даними контрольного експерименту, результати якого подано в таблицях, вміщених на сторінках дисертації

4. У результаті вивчення даних експериментальних занять нами сформована система педагогічних умов, застосування якої забезпечує відповідний рівень екологічної культури студентів, складниками якої є володіння aa6opovi екологічної інформації, опанування екологічною поведінкою і відповідними відношеннями, оволодіння педагогічними уміннями вести роботу по екологіч-' чому вихованню молодших учнів середньо; школи.

5. Педагогічні умови, що здатні забезпечити належний рівень екологічної культури вчителя, включають в себе такі три блоки видів діяльності:

— організаційно-управлінський;

— навчально просвітницький;

— морально-мотиваційний (стимулюючий).

Всі три блоки між собою пов’язані найтіснішим способом і спираються на:

— особистіший підхід до підготовки й проведення усіх видів занять;

— включення у процес формування екологічної культури псн-холого-інтелектуальної, вольової, морально-емоційної і поведінко-вої форм самовираження особи;

— опора на ідею інтеграції і взаємозалежності оточення і особи, особи і довкілля, людини і природи, людства і природи.

6. Діяльнісшій підхід до процесу засвоєння в повсякденному житті системи норм і правил взаємодії з природою, розвиток інтересу до вивчення довкілля, збереження, охорони і гармонізації особистісно-приватпого (індивідуального) життя, з навколишнім середовищем.

7. Розроблений нами спецкурс «Основи екологічної культури особистості» й методичні до нього рекомендації сприяли узагальненню світоглядно-екологічних знань, які стали провідними й певним чином відіграли ціннісно-орієнтаційну роль в процесі узагальнення всієї інформації, яка псувалась протягом усіх років навчання і участі в педагогічній практиці.

При вивченні тем спецкурсу студентами виконувались різного роду письмової роботи з використанням рекомендованих джерел і узагальнення власних спостережень, оцінюванням одержаних результатів.

Письмовий самостійний аналіз екологічних процесів і різного роду правових і законних актів допомагав утворенню дійсно комплексу інтелектуально-вольових, світоглядних і діяльних (пове-дінкових) утворень, які складали екологічну культуру особи студента педколеджу — майбутнього вчителя наймолодших школярів.

Основний зміст дисертації розкрито в таких публікаціях автора:

1. Соціально-екологічна культура вчителя початкових класів// Наукові записки кафедри педагогіки. Випуск II.— Харків- «Основа», 1997,— С. 28—36.

2. Про екологічну совість педагога//Наукові загшскії кафедри педагогіки.— Випуск II — Харків: «Основа», 1997,—С. 95—101.

3. Педагогічні умови ефективного процесу формування екологічної культури студентів педагогічного коледжу//Наукові записки кафедри педагогіки. Випуск II,— Харків:* «Основа», 1997 — С. 101 — 106.

4. Спецкурс «Основи екологічної культури особистості».— Для студентів педколеджів,— Харків: Основа, 1997,—20 с.

5. Биологические свойства культур листерни, изолированных от животных//Наукові досягнення в галузі ветеринарної медицини. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених 1—2 квітня 1997 р.— С. 49—51.

6. Проблеми вдосконалення підготовки працівників освіти п Харківському педагогічному коледжі згідно з вимогами розбудови суверенної України// Регіонально-науково-практшша конференція «Науково-методичні проблеми гуманітарної підготовки спеціалістів» 20—21 квітня 1994 р.— Харків, 1994,—С. З—7

7. Молодь у сучасній Україні: Слобожанський варіант //Доповіді науково-практичної конференції: «Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу» Березень. 1994 р.— Харків.— С. 41—52.

8. Наукові основи управління школою. Навчальний посібник.—■ Харків: ХДПІ, 1991 (у співавторстві), авторських І д. а.

9. Рідний край. Навчальний посібник.— Харків: ХДПІ, 1994

(у співавторстві), авторських 0,5 д. а.

10. З досвіду роботи, педагогічного коледжу по запобіганню де-віантної поведінки підлітків//Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді: можливості впливу».— Харків, 1994.— С. 175—178.

11. Ценностные ориентации в политической культуре студенчества

в условиях разоружения //Матеріали міжнародної наукопо-ирактичної конференції: «Мир, війна, історія».— Харків.—

1995,—С. 212—215. . ’

Пономарева Г. Ф. Педагогические условия формирования экологической культуры студентов педагогического кодаджа.

Диссертация па соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 — теория и история педагогики. Кировоградский государственный педагогический университет им. Владимира Винниченко,—Кировоград, 1997.

В диссертации теоретически обосновывается концепция формирования экологической культуры студентов педкоЛеджа. Разработана новая система педагогических условий, позволяющая в процессе учебно-воспитательной деятельности ко.^еджа добить«! должного уровня экологической культуры студентов —■ будущих учителей начальных классов. Определено содержание, составные части экологической культуры студента и пути овладения ею.

Ponomaryova Ci. F. Pedagogical Conditions for the Development of student Sound Ecological Outlook at the Teacher’s Training College. PhD (candidate of pedagogy) dissertation, field of specialization — 13.00.01 — Theory and History of Pedagogics.

— Kirovograd Srate Teacher’s Training University named after V. K. Vinnichenko.

The dissertation provides the theoretical basis for the conception of students’ sound ecological outlook development at the Teacher’s Training College, The author suggests a new system of pedagogical conditions providing for the development the required level of students’ sound ecological outlook in the process of education the system has been developed to be applied for elementary level teacher’s training. The contents, components and the strategy for students’ sound ecological outlook development have been determined.

Ключов! слова: еколопчна культура, недагопчш умови, pisHi

еКОЛОГi4Hoï культурн.