автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Развитие образования и педагогической мысли в Украине (конец XVIII - первая половина XIX столетия)

Автореферат диссертации по теме "Развитие образования и педагогической мысли в Украине (конец XVIII - первая половина XIX столетия)"



---Чэ?

«О

КИ1ВСБКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ 1МЕН1 ТАРАСА ЕЕВЧЕНКА

На правах рукопису

6ВТУХ Никола Борисович

Р03ВИТ0К 0СВ1ТИ I ПЕДАГОГ 1ЧН01 ДУМКИ В УКРАШ1 (клнець XVIII - перша половина XIX сттшття)

13.00.01 - теория та 1стор!я педагогики

и с с р т а ц 1 я у форм! науково! доповШ на здобуття наукового ступеня доктора педагог1чних наук

яи1в - 1996

Робота виконана в Ки1вському державному л!нгв1стичному ун1-верситет!

Наукейий консультант - д1йсний член АПН Укра1ни, доктор пе-дагог1чних наук, професор Ничкало Н.Г.

0ф1ц1йн1 опоненти - д!йсний член АПН Укра1ни, доктор педаго-

Пров1дна орган!зац!я - Харк1вський державний педагог1чний ун1верситет 1м. Г. С. Сковороди

зас!данн1 спец1ал1зовано! вчено! ради Д 01.01.34 в Ки1вському ун1верситет1 1мен1 Тараса Шевченка (252017. м. Ки1в, вул. Володи-мирська, 60), ауд. 303.

3 дисертац1ею можна ознайомитися в б!бл1отец1 Ки1вського ун1верситету 1мен1 Тараса

г!чних наук, професор Стельмахо-вич Мирослав Гнатович

- д1йсний член АН вищо! школи Укра1ни. доктор педагог!чних наук, професор Майборода Василь Каленикович

- д1йсний член АПН Украхни, доктор ф1лософських наук, Тфофесор Зязюн 1ван Андр1йович

о 14 год. на

Автореферат роз!слано

Учений секретар спец1ал1зовано1 вчено! ради

- 3 -

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛШЕННЯ

1.1. АктуальнГсть доел!джённяГ Досягти усп!ху в реформуванн!------------

осв1ти, що багато в чому визначить майбутне нашо! держави, допо-може грунтовне вивчення, творче освоения, а також впровадження в практику надбань в!тчизняно! 1 св1тово! педагогично! думки.

Сучасна школа, зазначав В. Сухомлинський,- це свого роду пла-вильна п1ч, в як!й 1з продуктов, представлених минулим. плавиться майбутне людства. 1стор1я розвитку школи. осв1ти та педагопчно! думки завжди повчальна. 3 одного боку, вона св!дчить про зростаю-чий р1вень духовного життя народу, а з 1ншого,- сприяе збагаченню сучасно! педагог3.чно1 науки. Це положения особливо важливе для в!дтворення справжньо! 1стор1! педагог1чно! думки в УкраШ, кот-ра. так само як 1 1стор1я Укра1ни, приховуе ще багато "б!лих плям", як! можна заповнити матер1алами об'ективних досл1джень.

Простежуючи шляхи розвитку теорН та виявляючи особливост1 виховання в р!зн1 }.сторичн1. пер1оди, в умовах р1зних сусп!.ль-но-економ!чних формац1й, оц1нюемо з позиц1й сьогодення педагоПч-ну спадщину. генезис найважливших педагог!чних проблем 1 явищ. 1ншими словами, без 1сторИ осв!ти та педагог1чно! думки немае II теорН. а без теорП немае I не може бути науково! орган1зацП навчально-виховного процесу в школ!.

Однак, поки що немае науково обгрунтованого досл1дження, яке всеб1чно розкривало б складний процес розвитку педагог1чно! думки на укра!нських землях к!нця XVIII - першо! половини XIX стол1т-тя.Недостатньо вивчено даерела та центри розвитку передовоI педа-

гог1чно! думки в-Укра1н1 цього пер!оду; не виявлено повною м1рою

■

взаемозв'язки а европейськими осв!тн1ми центрами: не знайшла гли-бокого висв!тлення роль укра!нських просв!тител1в та 1х вплив на формування самосв!домост1 укра!нського народу; тривалий час несправедливо замовчувалися факти з 1стор11 Укра1ни. в тому числ! й 1сторИ педагог1ки. Отже. л1кв1дувати "б1л! плями" в 1сторП ук-рашсько! педагоПки - першочергове завдання досл!дник1в.

Цим 1 пояснюеться виб1р теми 1 напряму нашого наукового дос-л1дження, в якому комплексно. цШсно розглядаеться 1стор1я роз-витку "школи, осв1ти та педагоПчно! думки на украХнських землях наприк1нц! XVIII - у перш!й половин1 XIX ст.

Ст.уп1нь науково! розробки проблеми. Зд1йсншчи досл1даення, автор детально проанал!зував матер!али з визначено! проблеми. 3 дореволюц1йних насамперед можна назвати працю М. Л. Лавровського "О древнерусских училищах" / 1854 /. у як1й вперше зроблено спробу проанал1зувати розвиток школи. осв1ти на укра!нських землях, по-чинаючи з час!в Ки!всько! Рус1. Однак цей досл1дник, акцентуючи увагу на д!яльност1 церковних навчальних заклад1в. значно примен-шуе роль св!тських.

Г.К.ВМдт у прац1 "История средних учебных заведений в России" /1878 / стверджував. що царизм. рос!йське самодержавство вс1ляко прагнуло просв1тити народ, сприяючи пробудженню в ньому потреби1в осв1ченост1. Насправд1 самодержавство змушене було ре-формувати недосконалу систему шк1льно! осв1ти п1д тиском сусально! думки.:

Заслуговуе на увагу праця А. Альошинцева "Истор1я гимназического образована вь Росс1и / ХУШ-Х1Х в*>къ/и /1912/. в як1й ви-користано фонда М1н1стерства народно! осв1ти та прац! л1беральних 1сторик1в. Однак цей автор, на наш погляд. також переб1льшуе роль

царського уряду в розвитку народно! осв!ти в Укра1н1 та на II ок-ра!нах, зовс1м 1гноруючи вплив прогресивних лросв1тител1в на роз-виток школи. У книз1 майже н1чого не говориться про д1яльн1сть народних учител1в. Проте рекомендуеться починати 1з загально! ос-в1ти дворянства.

Под1бних погляд1в дотримувався також в!домий рос!йський педагог П.Каптерев, який у книз1 "История русской педагогики" /1915 / стверджував: до 60-х рок1в XIX ст. головною руш1йною силою рос1йсько! школи й осв1ти був царський уряд i демократичне сус-п1льство. маючи на уваз! л1беральну 1нтел1генц1ю та дворянство.

Головним недол1ком праць з icTopií педагог1ки дореволюц1йно-го пер1оду, як нам видаеться, було те, що вони залишили поза ува-гою розвиток педагог!чних 1дей неросШських народ!в, у тому числ! й украхнського.

Досить цХнними для IcTopií педагогХки Украхни е npaui. як1 безпосередньо стосуються IcTopií р1зних навчальних закладов, що д1яли в Укра1н1. Так. Харк1вському колег!уму присвячуеться дос-л1дження М. Стелецького "Харьковский колегиум до преобразования его в 1817 г.". Сл1д назвати також працю Ф.Павловського "Приходе-к1я школы в Старой Малоросии и причины их уничтожений" /1904/. A.Baranowskego "Pogl^nd na rozwój szkolnlctwa ludowego w Galleji od 1772-1895 / 1897 /.

Науковий 1нтерес викликають 1 фундаментальн! прац1 з 1стор11 Украгни таких в1тчизняних 1сторик1в. як М.Грушевського - "1стор1я Укра1ни-Руси" / 1898 - 1937 /. "Про украхнську мову 1 украанську школу" / 1913 /. "Наша школа" / 1909 /, Д. Дорошенка - "Нарис icTopií Укра1ни" / 1932 /, М.Костомарова - "Южная Русь в конце XVI века" / 1842 /. "Автоб1ограф1я" / 1890 / та 1н.

Для становления в1тчизняно! педагог!чно! науки багато зробив I.Франко. В характеристик розвитку народно! осв1ти в дореволю-ц1йний пер1од, окреме м1сце налетать його розв!дкам про братськ! школи в Укра1н1, про педагог1чн1 1де! I. Вишенського, Г. Сковороди, Т.Шевченка, О.Духновича, М.Шашкевича. У прац! "Матер1али до культурно! 1стор11 Галицько! Рус1 XVIII 1 XIX в1ку" / 1902 / I.Франко писав про незадов!льний стан осв1ти 1 школи на зах1дноукра!нсышх землях, захоплених Австро-Угорщиною.

Необх1дно згадати також галицьких учених-1сторик!в 1.Левиць-кого. А. Андроховича, К.Студинського, 0. Терлецького та 1н.. як1 присвятили укра!нському шк1льництву багато праць.

Заслуговують на увагу досл!дження з дано! проблеми, зд!йсне-н! протягом 20-30-х рок!в, у тому числ! й за межами Украгни. Серед них "Стара вища осв1та в Ки!вськ1й УкраШ к!нця XVI - поч. XIX в." Хв.Титова /1924/, "Нед1льн1 школи на Черн1Пвщин1" О.Ми-ловидова /1928/, "Нариси з 1стор1! культурних рух1в на Укра!н1 1 Б1л1й Рус1 в XVII 1 XVIII вЩ1" 0. Савича'/ 1930 /. "Укра!нське шк1льництво на Буковин!" В.С1мовича / 1932 /. До цього пер1оду належать 1 спроби створити п1дручники з 1сторП педагоПки. Зок-рема, п1дручник С.С1рополка "1стор1я педагогики" /1937/. 1нший в1домий укра!нський вчений В.Б1днов написав в ем1грац1! розд1л "Школа й осв1та на Укра!н1" / 1940 /, який ув1йшов до книги "Ук-ра!нська культура" / ЛекцП за редакцию Дмитра Антоновича /

Досл1джуючи арх1вн! фонди автор вивчив та проанал1зував також 1ноземн1 джерела, як1 стосуються укра!нсько! 1сторП досл1д-жуваного пер1оду. Заруб1жн1 представники шов1н!стично! 1стор1ог-рафИ зневажливо ставилися до укра!нц1в, зараховуючи !х до и1сто-ричних народ!в" нижчо! раси. в яких н!бито "в!дсутня здатн1сть до

високо! буржуазно! кульгури". Зокрема. 1сторики 1.Б1дерман,

Ш.Бонкало, Т. Балан, Е.Фшер. Л.3б1ера. В. Греку. Ф. В1ккенгаузер. Р.Кайлнль та 1нш1, ц1лком 1гноруючи-1стор1ю укра!нського народу. фальсиф!кували розвиток школи та народно! осв1ти. по сут1, запе-речували наявн!сть на украшських землях власно! национально! культури.

Важливим етапом нашого досл!дження став анал!з праць М.Константинова, е.Мединського. О.ГИскунова, М.Шабаево!. В Украш! ц!й проблем! прид!ляли увагу Л.Ба!к, С.Бабишин. А.Бондар, I. Борисов, М.Гриценко, М.Грищенко, О.Дзевер1н, 1.3язюн, А. 1гнат. Н.Калени-ченко, I. Канула, Н.Коваль. О.Мазуркевич. В.Микитась. О.Мишанич, Б.М1тюров. Ф.Науменко, М.Н1жинський, Л. Попова, I.Пуха. В.Сави-нець, М. Стельмахович, Б.Ступарик, С. Чавдаров, Л. Юрченко, М.Ярма-ченко та 1н.

Серед роб!т останнхх рокгв сл1д назвати працю "Розвиток народно! осв1ти 1 педагопчно! думки на Укра!н1 /X - поч.XX ст./": Нарисй / Редколег1я: М.Д.Ярмаченко. Н.П.Калениченко, С.У.Гонча-ренко та ш. / 1991 /.

Досл1дженню дано! проблеми прксвячено 1 пращ сучасних зару-б1жних учених-укра!н1ст1в А.Чуми. М.Ричалки. А.Ковача, О.Рудлов-чак, Й.С1ркк, В.Маркуся. М.Мушинки та ш.

У досшдженнях згаданих автор!в наводиться великий фактоло-г1чний матер1ал з 1стор1! осв!ти. характеризувться зм1ст. форми, методи навчалыю-виховно! роботи ивдл. що функщонували в Укра!-н1. Проте б1льиисть цих праць охоплюе пор1вняко невеликий за часом етап шторП; вони не створюють цШсно! картини розвитку педагогично! думки на укра!нських землях кшця XVIII - першо! поло-вини XIX ст.

Таким чином. актуальн!сть теми досл1даення зумовлюеться: важливЮтю об'ективно! оц1нки 1сторичного розвитку осв!ти в р1з-них рег1онах Украхни. недостатньою розробкою проблеми розвитку осв1ти й педагог1чно! думки досл1дауваного пер1оду. необх!дн!стю використання 1сторичного досв1ду навчання 1 виховання в сучасних умовах.

Об'ект досл!дження - осв!та й педагог!чна думка в Укра!н1 напршанц! XVIII - у перш!й половин! XIX ст.

Предмет досл!дження - процес розвитку осв!ти й педагог1чно! думки в УкраШ наприк!нц1 XVIII - у першШ половин! XIX ст.

Мета дослГдження - на фон! загального стану сусп!льно-еконо-м!чного та культурного життя европи. насамперед РосП, АвстрН. Угорщини та Полыд! к!нця XVIII - першо! половини XIX ст.. зд!йс-нити ц!л1сний анал!з розвитку школи. народно! осв!ти ! педагог!ч-но! думки на укра!нських землях на осноз1 врахування взаемовпливу 1 взаемозв'язку з розвитком осв1ти ! педагог!чно! думки в сус!д-н!х европейських державах, до складу яких тод! входили укра!нськ1 земл1; розкрити сутн1сть педагог!чних погляд1в в!тчизняних прос-в1тител!в того часу на осв!ту, навчання й виховання та обгрунту-вати !х значения для розвитку сучасно! педагог1чно! науки 1 практики.

В1дпов1дно до мети були визначен! так1 завдання досл1дження:

- проанал1зувати процес розвитку осв!ти й педагог!чно! думки в Укра!н1 наприк!нц! XVIII - у перш!й половин! XIX ст.; визначити етапи 1 простежити тенденцИ розвитку осв1ти ! педагог!чно! думки у цей перЮд:

- розкрити реакц1йну суть колон1альнох пол!тики самодержавс-тва в галуз! осв!ти в Л!вобережн!й. Слоб!дськ!й. Правобережн1й та

П1вденн1й Украхн1. негативний вплив польсько-шляхетського пану-вання на украшських землях, а також антиукра!нську пол!тику авс-

"ipô-yrôpcbKôro"режиму в Галичин!. Буковин! i на Закарпатт! у дос--------

л!джуваний пер1од. показати роль украхнського народу в боротьб! за розвиток свое! нац1онально! культури, школи та осв!ти;

- виявити джерела розвитку педагог!чно! думки на укра!нських землях в цей пер!од; розкрити значения народно! педагогии для розвитку прогресивних тенденЩй укра!нсько! педагог!чно! думки;

- проанал1зувати педагог1чн! погляди в1тчизняних проев1тите-л!в того часу - Г. Сковороди, I.Тимк!вського, В. Караз1на. П. Б1-лецького-Носенка. 1.0рлая, М.Гоголя, Т.Шевченка, М.Максимовича. М.Шашкевича. I. Вагилевича, Я.Головацького. I. Ставровського, О.Павловича. О.Духновича та !н. ;

- зд1йснити анал!з маловиомих до цього часу п1дручник!в з педагсг!ки - "Педагог!!" I.Ставровського (1846) та "Народно! педагоги" О.Духновича (1857);

- виявити можливост! практичного застосування в сучаснш школ! та педагог1ц1 матер1ал1в, що стосуються проблем розвитку педагог!чно! думки на украшських землях к1нця XVIII - першо! по-ловини XIX стол!ття на Шдстав! цШского уявлення картини про цей важливий пер!од в icTopiï в1тчизняно! педагог!чно! науки.

Концепц!я досл!дження. Вивчення проблеми розвитку теор!! та практики виховання в р!зн! 1сторичн1 пер!оди, в умовах р!зних сусп!льно-економ!чних формацхй сприяе формуванню об'ективного ставлення до педагоПчно! спадщини в сучасних умовах.

В основ! досл1дження - положения Державно! нац1онально! програми "Осв!та" /"Укра!на XXI стол!ттяи/ про те, що в зм!ст! 1сторично! осв!ти мають знайти воображения законом!рност! !сто-

ричного розвитку, широке вивчення укра1но-/народо-/знавства. ет-н1чно! 1сторП та етаогенезу украшц1в й 1нших народ1в УкраХни.

Розвиток осв1ти й педагоПчно! думки в Укра1н1 в к1нц! XVIII - перш1й половин1 XIX стол1ття розглядаеться як д!алектичний за характером, суперечливий 1 динам!чний процес. Його особливост1 на украхнських землях зумовлювалися зокрема там, що на сусп!льне життя в Укра1н1 завжди впливали подП 1 явища, як1 в!дбувалися в державах, до складу яких входили II земль

Нац1онально-культурне в!дродження в Укра1н1, одним з найваж-лив1ших аспект1в якого був розвиток осв1ти 1 педагог!чно! думки в зах1дноевропейському контекст!. зумовлювалося, з одного боку -1сторичною традиц!ею, а з 1ншого - пробудженням почуття народнос-т1. Прогресивним для в1тчизняно! педагог1чно! думки цього пер1оду було поеднання осв1ти 1 виховання 1з сотальними, пол1тичними та економ1чними проблемами.

Системно-1сторичний п1дх1д дав змогу виявити особливост! розвитку осв1ти й педагог1чно! думки, в Укра1н1. що дало п1дстави для прогнозування процес!в 1 явищ, характерних для нин1шнього пе-р1оду.

Методолог1чною основою досл!дження е теория п1знання. положения про зв'язок 1стор1! 1з сьогоденням та доц1льн1сть творчого використання спадщини видатних в1тчизняних педагог1в у сучасн1й осв1тн!й практиц!: 1де1 про взаемозв'язок нац1онального 1 загаль-нолюдського, формування всеб!чно розвинено! гуманно! особистост!. П духовность Методолог1чними ор1ентирами в досл1дженн1 стали також 1де! нац1онального 1 духовного в1дродження укра!нського народу.

Теоретична основа досл!дження: матер!али з 1стор1! нац!о-

нально! культури /Д. Антонович, М. Грушевський, Д. Дорошенко, М.Костомаров. I.OrieHKO. 0. Субтельний. С.Томашвський, I. Франко/; науков! npaui, в яких розглянуто стан школи на украшських землях у дослхджуваний перход /А. Альошинцев. М. Лавровський, Ф. Павловський , М. Стелецький. Г.ИМдт/; науков1 npaui. в яких розроблено теоретичн1 основи нац1онального шк!льництва / 0. Дух-нович. 0. Павлович. С. С1рополко. I. Ставровський. М.Стельмахо-вич, 0. Вишневський, В. Сухомлинський, Ф. Титов. К.Ушинський, М.Шашкевич/; досл1дження з проблем icTopiï осв1ти /А. Алексюк, Л.Ба!к, С.Бабишин. А.В1дченко: Д.Герцюк. М.Гриценко, М.Грищен-ко. О.Дзеверш. В.Заслуженюк. 1.3язюн, В.Кем1нь, О.Кондратюк. М.Коваль, М. Константинов, В. Кравець, 1.Курляк. А. Машталер.

B. Майборода, В.Микитась, Б.М1тюров, е. Мединський, Ф. Науменко, Н.Ничкало. Л. Попова. 1.Пуха, В.Савинець, В. Смаль, Б.Ступарик,

C.Чавдаров, Л.Юрченко. М.Ярмаченко та ги/.

Методи досл!дження: 1сторико-педагог1чний анализ в1тчизнянох та заруб1жно! 1сторично1 i педагог!чно1 л!тератури, законодавчих актiв, apxiBHHX джерел; синтез, узагальненкя та пор1вняння: сис-тематизац!я здобутих факт1в та в!дпов1дного матер1алу.

Основн! джерела досл!дження: у процес! досл1дження проанал1-зовано справи з фонд!в Центрального державного вторичного арх!ву СРСР (ф. 733, 735. 1349); Центрального державного 1сторичного ар-х1ву у Киев1 (ф.59. 127, 707); Центрального державного вторичного арх!ву у Львов1 (ф.146. 152, 173, 178. 663); Державного арх!ву Льв1всько1 област1 (ф.163. 257, 314); Державного арх!ву Харк1всь-koï област1 (ф.667, 732, 733); Державного apxisy Черн1вецько1 облает! (ф.1. 2. 3); Державного арх!ву Терноп1льсько1 област1 (ф. р - 2367, р - 2369); Державного арх!ву Одесько! облает! (ф.44);

Державного apxiBy у Пряшев! (ф.Э. 1559); арх1ву Музею укра!нсько! культури у Свиднику /Словаччина/; законодавч! акта, ухвали 1 постанови державних орган1в. статистичн! зб1рники. Джерелознавчу базу досл1дження становлять також дисертацП, автореферата, моног-рафИ, числены1 науков! матер1али вуз1в Укра!ни, Словаччини. Польщ1, Угорщини. Важливим джерелом досл1дження стали тогочасн! газета 1 журнали, що знаходяться нин! у Центральна науков!й 616-л!отец1 1м. В.Вернадського. Науков1й б1бл1отец1 HAH Укра!ни 1м. В. Стефаника у Львов!. 3 найпоширен!ших видань використано журнали "Основа". "К!евская старина", "Зоря галицька", "Народ". "Друг", "Св1т", "Дзв1н", "Kurjer Lwowski", "Учитель". "Жите 1 слово". "Педагогический вестник". "Журнал Министерства народного просвещения" та 1н.

Хронолог!чно досл!дження охоплюе пер!од 1772-1861 рр. Його нижню межу зумовив перший под!л Польщ! в 1772 р., коли одна час-тина укра!нських земель ув1йшла до складу Рос!йсько! 1мпер11, а друга до складу АвстрШськог. Цю межу зумовдли також • державн! шк1льн! реформи. зростання нац1онально! св!домост1 укра!нц!в. Шднесення активност1 в1тчизняних просв!тител1в. що сприяло нац1-онально-культурному в1дродженню украшського народу. Верхня межа зб!гаеться 1з скасуванням кр1пацтва в Рос!йськ!й iMnepli у 1861 poui.

Наше досл!дження розпочалося в 1975 роц1. Воно було складо-вога планово! робота кафедри педагогики Ки!вського державного пе-дагоПчного !нституту !ноземних мов / нин1 - Ктвський державний л!нгв1стичний ун1верситет /, охоплювало широке коло проблем, спрямованих на розробку ц!л!сно! системи психолого-педагоПчно! Шдготовки майбутнього вчителя. одним !з компонентib яко! е знан-

ня 1сторико-педагог1чного досв!ду, що е важливкм джерелом збага-чення теорП 1 практики розбудови нац1онально! системи осв1ти. Досл1дження зд1йснювалось протягом 20 рок1в у три етапи.

На першому етап! (1975-1980 рр. ) визначено напрям досл!джен-ня. Вивчалася 1сторична, ф1лософська та педагог1чна л!тература. Автором було конкретизовано завдання досл1дження, проанал1зовано закокодавч! акти рос1йсько!, австр1йськох та польсько! держав, вивчалися арх1вн! документа 1 матер1али.

Результата цьогс лер1оду дослШення в1дображен1 в навчаль-них пос1бниках. статтях, наукових зб1рниках. журналах (4.27-30).

На другому етап! (1980-1991 рр.) продовжувалося вивчення ар-х1вних фонд1в та л1тератури з досл1джувано! проблеми. Виявлялися основн1 тенденцП. напрями розвитку осв!ти й педагоПчно! думки в .УкраШ к1нця ХУШ - першо! половини XIX ст. Матер1али досл!д-ження використовувалися в робоП !з студентами, вчителями, асп1-рантами.

Результата досл1дження, зд!йсненого на цьому етагп, висв1т-ленх в публ1кащях (4, 16-20. 31-41).

На третьому етап1 (1991-1995 рр. ) вивчались матер1али з фон-д!в спец1ального призначення. арх!вн1 матер!али, видання укра-шсько! д1аспори. Було зроблеко певн! корективи в трактування 1с-торико-педагог1чних факт1в 1 процес!в. Зд1йснено анал!з. система-тизац1ю та узагальнення результата досл1дження, сформульоювано висновки та рекомендаци.

Результата цього етапу досл!дження в1дображен! в монограф!-ях. пиручниках, навчальних програмах, статтях (1-3, 5-12. 15-16, 21-22. 42-46, 50-62. 64-65, 69-79, 81-82, 84).

Наукова новизна досл!дження поля гае:

- у висв1тленн1 генезису украшсько! педагогично! думки к1н-ця ХУП1 - першо! половини XIX ст.. одного з маловивчених, але досить важливих питаннь в !сторП розвитку вИчизняно! педагог!ч-но! науки;

- розкритт! педагог1чних погляд1в в!домих у ев!й час. але забутих сьогодн1 просв!тител1в та педагог!в (1.Тимк!вського. 1.0рлая , П. В1лецького-Носенка, О.Павловича, 1.Ставровського. Н.Шашкевича, I.Вагилевича. Я.Головацького та !н.). !де! яких т1с-но пов'язан! з поглядами класик!в европейського проев1тництва;

- виявленн! етап!в 1 тенденцШ розвитку осв!ти 1 педагог!ч-но! думки в Укра!н! в досл1джуваний пер!од та особливостей д!яль-ност! навчально-виховних заклад1в р!зного типу;

- визкаченн! зм!сту 1 структури навчальних заклад1в р!зних тип1в. як! функц!онували на укра!нських землях у досл!джуваний пер!од;

- виявленн1, вивченн! ! анал!з! 1сторико-педагог!чних мате-р!ал1в, як! ран!ше не публ1кувалися 1 не використовувалися в дос-л1даеннях. а також р!дк1сних документ1в, факт1в, що вводяться у науковий об!г.

Теоретична новизна досл!дження: розкрито загальне та специ-ф!чне в розвитку осв!ти й педагог!чно! думки в Укра!н1 наприк!нц! XVIII - у перш!й половин! XIX ст.; подаеться цШсний анал!з пе-дагог1чних поглядхв в!тчизняних педагоПв ! просв!тител1в. у т.ч. й критики ними антидемократично! пол!тики чужоземних держав в га-луз! украшсько! осв1ти, а також !хн1х !дей 1 положень про пр!о-ритетне значения р1дно! мови в шк!льному навчанн!, про народн1сть у вихованн!, демократизм та гуман!зм в освШ; виявлено тенденцП

розвитку осв!ти 1 педагогично! думки в Укра!т на кожному з виз-начених етап!в.

Практичне значения дослШення становлять:----------------------------------

- 1де1 1 висновки, як1 можуть використовуватись у процес! розбудови наЩонально! школи. навчання 1 виховання /3, 5, 6. и-13. 16-18/;

- науков! факти, рекомендацп, як! поглиблюють гуман!стичний компонент зм!сту осв!ти. сприяють гуман1зац!1 навчально-виховного процесу /20-22. 32. 41-43. 46. 49-50/;

- анал1з маловивчених 1 малов!домих ран!ше матер1ал1в. що дозволило зробити ряд уточнень. як1 по-новому 1нтерпретують важли-в1 подП в 1сторП педагоПчно! думки в Укра!н1 / 1. 2. 3. 8, 9 /.

Результата досл!дження можуть бути використан! при створенн! нових п!дручник1в та пос1бкик!в з 1стор1I педагог!ки. а також у процес1 викладання та вивчення вуз1зських курс1в педагог1ки й 1с-тори педагог!ки. проведенн! сем!нар!в, написанн! курсових та ДИПЛОМНИХ роб1т /1. 54. 57. 58, 65, 70, 73, 75. 76. 84/.

Апробац1я результат^ дослхдження зд!йснювалася шляхом пуб-л1кац11 науково-методичних та педагоИчних праць автора. вистуШв 1з допов1дями, науковими пов!домленнями на м!жнародних, всеукра-Хнських та реПоналышх науково-практичних конферентях 1 сем1на-рах: М1жнародна конференц!я "400 1е1 ге йпа пагогеп! <1. Л.КотепвкеЬо" в Угерському Брод! /Чехословаччина. 1991/, "Проблем« формування загальнолюдських ц!нностей в процес1 психоло-го-педагог1чно! п!дготовки майбутнього вчителя" /В!нниця, 1991/, "Народная педагогика и современные проблемы воспитания" /Чебоксары 1991/, II М1жнародний сем!нар "Славянская культура в современном мире" /Ки1в. 1992/, "Духовне в!дродження слов'ян у кон-

текст! европейсько! та cbItobo! культури" /Черн!вц1, 1992/. III М!жнаролний сем1нар "Славянская культура в современном мире" /Ки-!в. 1993/, "Гуман1тарн! аспекта реформування 1 розвитку нац!о-нально! системи осв1ти" /Ки!в, 1993/, "Психолого-педагог!чна ос-в!та в Укра!н!н /Харк!в, 1994/, "Модерн!заЩя системи осв!ти, на-ц!ональних традиц!й та етнопедагог!ки, гуман1зац!1 i демократиза-цП СВ1ТОВОГО досв!ду" /1вано-Франк!вськ. 1995/, М!жнародна кон-ференц!я "Budowa zaufania mi^dzynarodowego celera edukacji globalnej. 0 pokojowy start ludzkosci w XXI wiek" в Ополе /Поль-ща, 1995/, "ТрадицП виховання у св1тов1й народн1й педагог!ц!" /Р!вне. 1995/ та íh. , а також у виступах на обласних нарадах -сем!нарах педагог!чних прац!вник!в, учительських конференц!ях, у загальноосв!тн!х школах, пед1нститутах та ун!верситетах.

Основн! результата досл!дження висв!тлено в одноос1бних мо-нограф1ях /1-3/. навчальних пос1бниках для викладач1в. асп!рант1в та студент1в /4-8/. навчальних програмах i рекомендац!ях для сту-дент1в i викладач!в педвуз!в /16, 18, Í9, 22/, наукових статтях /28, 29, 31. 33. 42, 43, 50, 54-68, 74, 76-82/, матер!алах i тезах конференЩЙ /13-15. 32-34, 37-41, 44. 46-49. 51. 52. 68-73, 75. 84/.

У ц!лому авторський доробок становить 200 публ!кац1й з проблем осв!ти та виховання в р!зн! !сторичн! пер1оди загальним обся-гом 199 друкованих аркуш!в. 3 теми досл!дження - 85 публ1кац1й загальним обсягом 98 друкованих аркуш1в.

Впровадження результат!в досл!дження в!дбувалося у Ки!всько-му державному лшгв1стичному ун!верситет!, Луганському державному педагог1чному 1нститут! шляхом розробки i читання лекц!йних кур-с!в /"Педагог!чн! погляди в!тчизняних просв!тител!в XVIII-XIX

ст.". вНац1ональна школа УкраХни: минуле. сучасне, майбутне" та 1н./ для слухач1в факультета пивищення квал1ф1кацИ, студент!в.

асп!рант1в, а також шляхом н1дготовки методитших рекомендац!й та---------

навчальних пос!бник!в, якх використовуються у вищих педагогхчних навчальних закладах Украхни.

В1рог!дн1сть наукових положень. висновк!в 1 рекомендацХй дослхдження забезпечуеться застосуванням метод1в. адекватних мет! та заеданиям досл!дження. опорою на принципи 1сторизму. об'ектив-ност!. а також науковим анал1зом фактолог!чного матер!алу. вико-ристанням значнох кХлькостх арх!вних документхв 1 матерхал!в. першоджерел, 1х об'ективним анал!зом, застосуванням комплексу ме-тод1в досл1дження в пор1вняльно-1сторичному, лоПчному й проблемному аспектах.

Предметом захисту е викладен1 в публ1кац1ях:

- положения 1 висновки.що характеризують основн! тенденцП розвитку осв1ти й педагогично I думки в Украхн! наприк!нц! XVIII -у першхй половин! XIX ст.;

- визначення ! наукове обгрунтування етап!в розвитку осв1ти 1 педагогично! думки в Украхн! в кшц XVIII - у першхй половит XIX ст.; характеристика зм1сту 1 особлквостей кожного етапу:

- оц!нка внеску в!тчизняних педагог1в у розвиток освп-и 1 педагог1чно! думки в Укра!н1;

- висновки щодо необх1дност1 в!дображення законом1рностей Юторичного розвитку. глибокого вивчення 1 творчого освоения над-бань в!тчизнянох педагог1чнох науки в зм!ст! в!дпов!дних курс1в у педагог1чних навчальних закладах рхзних рхвнхв акредитацп.

- 18 -

П.ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДОСЛШЕННЯ

I. Сусп1льно-економ!чний. пол!тичний та культурний стан укра!нських земель к!нця XVIII - першо! половини XIX ст.

Всеб1чно характеризуют стан укра!нських земель к1нця XVIII-першо! половини XIX ст.. автор д!йшов висновку. що, переборюючи соц1альне, нац!ональне та релШйне гноблення, украшське населения кожно! 1з в1докремлених територ!й /Л1вобережна. Правобереж-на. Слоб1дська, Швденна Укра!на - у склад! Роспюько! 1мпер11; Галичина, Буковина. Закарпаття - у склад! АвстрП/ прагнуло по-л!пшити матер!альне та культурне життя, щоб не втратити ознак свое! нац!онально! самобутност!. боролося за возз'еднання вс!х земель у единШ соборн1й укра!нськ!й держав! /1, 4. 9. 24, 27, 30, 31, 35, 51, 58-71, 74. 76-79. 84/.

До к!нця XVIII ст. майже вс1 укра!нськ! земл1 царизм приед-нав до Рос!!, кр!м зах1дноукра!нських. як! п1сля першого под1лу Польщ! ув!йшли до складу АвстрП. Народн1 маси перебували в стан! мовчання. принижения та страху, кр1пацтво майже н1чим не в!др!з-нялося в!д рабства.

Революц1йн1 под!! в европ! 1789 р. знайшли широкий в1дгук серед укра!нц1в, як1 не бажали миритися !з сваволею гнобител!в та колон1затор!в. Масов! виступи селян проти пом!щик!в у цей час Мали м!сце на зах!дноукра!нських землях - у Галичин1, на Закарпат-т!. Буковин!. К!нець XVIII - початок XIX ст. в УкраШ /населения !! становило на той час 7.5 млн. чол./. як 1 в ус1й Рос1йеькШ !мпер!1, був пер!одом кризи феодально-кр!посницько! системи гос-подарювання.

У Л1вобережн1й Укра!н1 поступово л1кв1дувалося гетьманство й укра!нське населения втратило нав1ть ту м1зерну автоном1ю, яку

воно ;:;е мало. У~ 1783 рг було остаточно легал!зовно кр1пацьк1 в1д-------

носини в Укра1н1, скасовано козацький в1йськовий устр1й. Майже одночасно 1з знищенням Гетьманщини св1й автономний устр1й втрати-ла ще одна украгнська земля на л1вому берез1 ДнШра - так звана Слоб1дсъка Украгна.

На початку XIX ст. царський уряд перейменував Малорос1йську губерн!ю в генерал-губернаторство з Черн1г1вською та Полтавською губерн1ями. НоворосШську ж губерн!ю. створену наприк1нц1 ХУШ ст. з Катеринославсько!, Вознесенсько!, Тавр1йсько1, було подоено на три: Катеринославську. Тавр1йську та Микола1вську (1789), а в 1803 р. останню перейменовано в Херсонську. Слоб1дсько-Укра-1нська губерн1я у 1835 р. стала називатися Харк1вською.

Таким чином, протягом першо! половини XIX ст. вех укра!нськ1 земл1. ЯК1 входили до складу Роси, було под1лено на дев'ять гу-берн1й, якими управляли губернатор». що 1х призначаз сам цар.

Рос1йський царизм увесь час страшенно боявся украхнського сепаратизму 1 не дов1ряв укра!кцям. тому политика рос!йського уряду передбачала заходи щодо остаточно! асим1ляц11 укра!нських пров1нц!й.

У двадцятих роках XIX ст. у кршосницыий Рос11. а також в АвстрП виникла гостра економхчна криза. Нов1 форми грошово-об-м1нного гослодарювання руйнували кр1поскицький лад. Ринок був пе-реповнений товарами, як! не знаходили збуту. Пом1щики в1дчували потребу в грошах, 1хн1 маетки розорялися. Др1бнопом1сне дворянство, особливо на укра!нських землях, залишало родов1 маетки зара-ди чиновницько! служби в м!ст1. Службова ж кар'ера була неможли-

вою без осв!ченост1 1 спец!альних знань. Тому б!льша частина ук-ра!нського, росгйського та австр1йського дворянства прагнула дати д1тям в1дпов!дну осв!ту.

Розклад Феодально-кр1посницьких в!дносин, який розпочався ще наприк1нц! XVIII ст., позначився на пог1ршенн! становища селянства, на продуктивност! земельних уг1дь. призв!в до занепаду цехового ремесла, що переконливо св!дчило про кризу феодально-абсолю-тистських систем як у Рос11, так 1 в АвстрП.Буржуаз!я, яка на-роджувалася. стала в!д!гравати активну роль у сусально-культурному житт1. II д!яльн1сть у вс!х сферах життя кра!н Ввропи ство-рювала нову культурно-просв1тницьку !деолог1ю. Таким чином, першим р!шучим поштовхом розвитку культурно-просв!тницьких 1.дей на укра!нських землях к!нця XVIII ст. стала Французька буржуазна ре-волюц!я 1789 р. Саме вона була т1ею силою, яка визначила початок ново! 1сторично1 ери в св!т1, справивши великий вплив на наступ-ний розвиток у вс1х без винятку галузях знань. у тому числ1 й пе-дагоПчних.

Кор1нне населения Правобережзкя, яке прагнуло До возз'еднання з братами по той б1к Дн1пра, опинилося в жорстоких умовах польсь-ко-шляхетського панування. Правобережна Украхна перебувала на низькому р!вн1 економ1чного 1 культурного розвитку. Тут панувала сваволя польських магнатов, як! видавали сво! закони 1 постанови. зд1йснювали пол!тику католизацП украшського населения. Про школи р!дною мовою нав!ть не йшлося.

У 1793 р. Правобережна Укра!на була возз'еднана з Л1вобереж-ною у склад! РосП. Ця под1я мала велике значения насамперед тому, що возз'еднання цих двох частин укра!нських земель в едине ц1ле було прогресивним явищем як для економ1чного. так ! для

культурного розвитку украХнськох нацп. Однак укра!нське козацтво почало поступово втрачати свох попередн1 в!льност1 й прикр1шюва-

лося до зокл1, козацька^старшна- перетворювалася — в - украхнських------

дворян 1 пом1щик!в на зразок росШських.

Укра1нське нац!ональне в1дродження. так само як 1 в1дроджен-ня 1нших слов'янських народ1в, мало сво! 1сторичн1 традицИ. що збереглися головним чином на тих укра!нських землях, як1 ще недавно, до к1ния XVIII ст., жили сво1м власним життям завдяки по-л!тичн1й й культурнш автономИ (Гетьманщина й Слоб1дська Украх-на). Згодом 1дея нац!онального в!дродження поширилася 1 в 1нших украхнських землях.

НаприктЦ XVIII ст. поняття про народнЮть. про нац!ю та 11 права т1льки-но почали усв1домлюватися в сусп1льств1. Уряди абсо-лютистських монарх1й Рос11, АвстрП та ПрусП. як! щойно под1лйли М1Ж собою Польщу, були далек! вхд 1х розумхння. Особливо це сто-сувалося рос1йського уряду. Катерина II та II м1н1стри не бачили й не хот!ли бачити 1снування певних нац!ональних суперечностей в украхнських землях, яка в1дхйшли вхд Полыцх. Для них це були просто прилучен! "польськ! провшцП". Не порушуючи тут сусШль-ного ладу, вони залишили за пан1вною польською верствою повне верховенство у сфер! культурно-просвхтницького життя. насамперед у галуз! шк!льництва.

На початку XIX ст. осередком культурного життя в Л1вобереж-н!й Украш! став Харк!в. Тут у 1805 р. засновало ун1верситет, який об'еднав навколо себе найкращ! культурн! сили украхнського громадянства, д1яч!в на нив! л1тератури, !стор!х та етнографИ. Ректором ун1верситету тривалий час був в!домий украхнський поет П. Гулак-Артемовський. На чол! л!тературного руху в Харков! стояв

творець укра!нсько! пов1ст1 Г. Кв!тка-Осяов'яненко. Тут розпочали свою д1яльн!сть I. Срезневський, М. Костомаров. А. Метлинський. 1

Говорячя про укра!нське нац!ональне в1дродження першо! чвер-т! XIX ст.. треба мати на уваз!, що його руш!ем було дворянство. Народа! маси певний час не були учасниками цього процесу, оск1ль-ки перебували в кр!пацьк!й невол1, були поза впливом школи й ос-в!ти.

Придушення польського повстання 1830 р. мало сво! насл!дки ! для Правобережно! Укра!ни. Рос!йський уряд змушений був зм1нити свое ставлення до правобережних укра!нських губерн!й. на як1 дос! дивився як на польськ1. В1н почав оф!ц!йно проголошувати, що Пра-вобережна Укра!на - це старий "русск!й" край, т1льки, мовляв, спольщений, ! вдався до р!шучих засоб1в, з метою послабити тут польський елемент, п!дтримуючи натом!сть елемент "русск1й".

У середин! 40-х рок!в у Киев1 виникло таемне товариство -Кирило-МефодПвське братство, яке виробило першу пол!тичну прог-раму для укра!нства. До нього увШшли представники слов'яно-ф!льсько! та украшсько! !де!, як! своею д!яльн1стю пом1тно впли-вали на х1д 1 розвиток украшсько го в!дродження. Це - Юторик М.Костомаров, письменник ! видатний д1яч П.Кул!ш, в!домий етног-раф О.Маркович ! ген!альний Т.Шевченко. Вони представляли нову сусп!льну верству, яка у сфер! !нтелектуального життя й !дейного просв!тництва виступае в 40-х роках у Рос!! й Укра!н1 на зм1ну родовитого панства ! яку тзнше почали називати 1нтел!генц!ею.

Планам укра!нсышх !деал1ст1в не судилося здШнитися, але !хн! 1де! не загинули марно, адже вони далеко наперед визначили головы! напрями укра!нського нацюнального в!дродження.

У важкому становищ! перебувало й укра!нське населения Гали-

чини, Буковини та Закарпаття. Наприк1нц1 XVIII - у перш!й половин! XIX ст. воно, убоге й неосв!чене. знемагало п1д потр1йним колон Iальним гн1том: 'сЬц1альнйм. нац!ональним — 1 клерикальним:-----------

Польська шляхта, угорськ! феодали та австрхйсыи магната. як 1 рос!йськ! чиновники, намагалися знищити укра1нську мову 1 давню украхнську нац!ональну культуру, що було оф1п!йною настановою урядових програм габсбурзько! 1мперП.

Зах1дна Украхна /ГалхЩя, Лодомер1я, Галичина/ - споконв!чна укра!нська земля, яку у св!й час захопила Польща, перебувала п1д и ярмом до 1772 р. /перший под1л Польщ1/, п!сля чого була приед-нана до АвстрП. ГИвнХчно-буковинська територ1я, зв1льнена ро~ сХйською арм1ею в!д турецького панування у 1773 р., наступного року теж опинилася п1д владою АвстрП. На Закарпатську Укра1ну Австр1я поширила свою владу ще ран1ше - наприк1нц1 XVII ст.

До середини XIX ст. феодальнс-абсолютистська система АвстрП пережила глибоку економ!чну й пол1тичну кризу, яка швидко переросла в буржуазно-демократичну революцию 1848-1849 рр. В1длуння цхех револющх охопило вс1 украхнськх земл!, в тому числ! й Гали-чину. Под1лля. Волинь. П1вн1чну Буковину 1 Закарпаття, наближаючи загибель кр!посництва. прискорюючи ироцес становления укра1нсько! нацП. Щоправда. в рхзних землях цей процес в1дбувався по-р1зно-му. У зв'язку з цим боротьба укра!нського населения за школу з р1дною мовою навчання. за нацхональну осв1ту та II демократизац1ю набувала дедалх гостршого характеру, вливаючись у загальне русло нац!онального руху за возз'сднання з хншими укра!нськими землями. Незважаючи на в1кову Хноземну окупацш, денац1онал1зац!ю 1 пока-толичення, укра1нц! Заххднох Укра!ни н!коли не поривали братн1х стосункШ 1з надднхпрянцями.

Революц1йн1 под!! 1848-1849 рр. завдали сильного удару по кр1посництву в АвстрП. Угорщин1. Галичин!. на Закарпатт! та Бу-ковин1, поклавши початок загальному визвольному рухов! пригн1че-них Габсбургами европейських народ1в. 18 березня 1848 р. авс-тр1йський уряд змушений був прийняти закон про в1дм!ну крШосного права на територН вс1е! монарх11. По вс1й кра!н! скасовувалася панщина, проголошувалася свобода друку 1 в1роспов1дання.

Реформи, як! проводилися в кра! за австр1йських час!в, були дуже обмеженими 1 нiколи не доводилися до к1нця. Тут можна згада-ти, зокрема й нам1р ц!саря Иосифа скасувати п!дцанське нев!ль-ництво ще в 1781 р. та Зам1нити в!дпрацювання панщини на грошовий податок. Його брат Леопольд теж пропонував певн1 радикальн1 зм!-ни. Ц! заходи, незважаючи на ix обмежен!сть, дещо п1днесли дух украшського народу. Серед духовенства починають з'являтися люди, як1 вже св1домо виступають на захист прав укра1нсько! народност1, домагаються пошанування И мови в письменств! й житт!. Серед них вид!лявся I.Могильницький, канон!к Перемишльський, який в1дстою-вав права украГнсько! мови в школ!. Навколо епископа I.CHirypcb-кого в Перемишл! згуртувалися у 20-30 роках учен! й патрютично настроен! священики: Й.Левицький - автор граматики укра!нсько1 мови /1834/, Й.Лозинськии - етнограф ! ф!лолог, !сторик А.Доб-рянський.

Основоположниками украшського в!дродження в Галичин! суди-лося стати трьом вихованцям льв!всько! сем!нар!1, так зван1й "Руськ1й тр1йц!н: М.Шашкевичу, 1.Вагилевичу ! Я. Головацькому. Ще в молод1 роки захопилися вони 1деею визволення слов'янських народа i и!д вп'ливом украшського письменства в Pocii задумали пра-цювати над украшським в!дродженням у Галичин!, поклавши в його

основу духовний зв'язок з Наддн!прянською Укра!ною, з И етнона-ц!онально-!сторичними традиц!ями.

Таким чином, криза феодально^"кр1Жснйцькйх"Габсолютистских----------

режим1в у Росшсыий 1 Австр1йськШ !мпер1ях. у склад1 яких пере-бували украшськ! земл!, розвиток кап!тал1стичних в!дносин у про-мисловост1 1 с!льському господарств1, боротьба украгнського народу за сощальне 1 нац!ональне визволення. за демократизаций школи 1 осв1та були головними рисами сусп!льно-економ1чного, пол!тично-го 1 культурного життя украшського народу напршанц! XVIII - початку XIX ст.

II. Становления системи осв!ти в УкраТн! наприкгнц! XVIII -у перш!й половин! XIX стол1ття

Спираючись на арх1вн1 джерела, матер1али законодавчих акт1в, статистичн! дан1, звгги навчальних заклад1в росшсько!. польсько! та австршсько! держав, у сво!х публ1кац!ях /1, 4, 8, 55. 57. 58, 69. 71. 76. 78, 79. 82, 84/'. ми прагнули всеспчно проаналхзувати стан школи ! осв1ти в Украш! к1нця XVIII - першо! половини XIX ст.

Як уже зазначалося, борючись за свою свободу, нацХональну культуру та школу з р!дною мовою навчання, зазнаючи нестерпного соц!ального. нац!онального та духовного гн!ту, кожна з в!докрем-лених украшських земель прагнула до об'еднання навколо свого головного нац!онального центру - Киева.

Антифеодальна боротьба на украшських землях, що була скла-довою частиною загальнорос!йського народного руху, сприяла форму-ванню передовох сусп!льно! й педагоПчно! думки. Прагнення укра-

1нства створити народт школи, боротьба за книгодрукування. за видавництво книг для масового читана були важливими формами нац1-онально-визвольних рух!в, як1 жорстоко придушувалися царизмом.

За час!в Гетьманщини школи в основному утримували монастир1. Тому тяжким ударом для украхнського шк!льництва було позбавлення 1х земель, зд1йснене Катериною II у 1786 р. Антаукра1нська пол1-тика Катерини II та II уряду штучно вела украгнську осв1ту до за-непаду. зате створювалися росШськ! школи для прив1лейованих ста-н1в /дворянства та дух!вництва/ з обмеженою к1льк1стю учн1в, а також привата! панс1они для дворянства по губернських м!стах. 1з фахових шк!л д!яли Медико-х1рург!чна академия в елисаветград!, с1льськогосподарська школа в Миколаев!. музична - в Катеринослав! та !н.

Пол1тика царського уряду щодо початково! осв!ти мала ще г!р-ш! насл!дки. За !сторичною традиЩею укра!нське населения Л1во-бережжя з власно! !н1ц!ативи й на власн! кошти утримувало школи. 1сторичн1 матер1али XVIII ст. св!дчать про'Юнування при кожн!й церкв! шпиталю для калгк. нем!чних 1 безпритульних та школи. де дяки-бакаляр! не т!льки давали шк1льну осв1ту д!тям, а й дбали про осв1ту дорослих.

У 1862 р. на сторшках часопису "Основа" на тдстав! матер!-ал1в арххву колииньо! Малорос1йсько1 колегП було опубликовано статистичн! дан! про к1льк!сть шк!л у кожному !з семи полк!в Гетьманщини в 1740-1747 роках:

Н!жинський полк на 202 поселения - 217 шк!л,

Лубенський полк на 247 поселень - 172 школи.

Черн!г!вський полк на 229 поселень - 154 школи.

Переяславський полк на 174 поселения - 119 шк!л,

- 27 -

Полтавський полк на 61 поселения - 98 шк!л.

Прилуцький полк на 102 поселения - 69 шк1л.

Мйргбродський полк~на~ 84 поселения—37 шк!л.-------------------------

Таким чином, якщо в середин! XVIII ст. у Л1вобережн1й Укра!-н1 одна школа припадала приблизно на 700 душ населения, то вже у 1860 р. на Черн1г1вщин1 одна школа була на 17 тис. чол. Ц1 данх св1дчать про те, як росШський царизм св1домо нищив 1нтелектуаль-ний потенц1ал украгнського народу.

Свого часу на Л1вобережн1й Укра!н1 функц!онувало багато шк!л, що створювалися за зразком Киево-Могилянсько! академП. яка дгяла в 1701-1817 pp. Особливо багато 1х було в1дкрито п1сля прийняття "Духовного регламенту", що вимагав в!д епарх1альних apxlepeiB ма-ти школи для п1дготовки священик1в. У 1727 р. було засновано ко-леПум у Харков!. в 1817 р. його переименовано в семхнарш. До в1дкриття в 1805 р. Харк1вського ун1верситету зазначений колег1ум залишвся головним ocbIthim центром Слобожанщини. В 1738 р. у Пе-реяслав! почала д1яти сем!нар!я, яка стала ocBiTHiM центром Пол-тавщини. У н1й розпочав свою педагог!чну д1яльн1сть Г. Сковорода. В 1779 р. у Полтав1 було в!дкрито Слов'янську сем1нар1ю /у 1786 р. II переименовано в Катеринославську/. Саме в н1й навчався I. Котляреяський.

Анал1з нав1ть цих нечисленних факт1в св1дчить, що скасування гетьманства. а сл1дом за цим i закр1пачення селян спричинилося до занепаду осв1ти й культури. Рос1йський уряд посл!довно проводив пол!тику обрусшня украшського народу. Школи перетворювалися на духовн1 навчальн1 заклади /Ки1вська академ1я/. а нов1 /кр1м Пра-вобережжя до 1831 р./ були т1льк1 рос1йськими. Це було пов'язане насамперед з пол1тичними планами рос1йського самодержавства -

знищити автономн! особливост1 Гетьманщини та Слобожанщини 1 зап-ровадити в Укра!н! загальноросМський лад. 3 ц!ею метою в Украхн! створювалися рос1йськ! школи "сословного" характеру. недоступн1 для широких мае. Не вхдкривались оч!куван! ун!верситети у Батури-н1. Катеринослав1 та Киев1.

Наприк!нц1 XVIII - початку XIX ст. у зв'язку з розвитком продуктивних сил у Рос!! зросла потреба в спец!ал!стах р1зних га-лузей, це спонукало самодержавство стати на шлях реформ у галуз1 народно! осв!ти, як! передбачали в1дкриття початкових, середн1х та вищих навчальних закладхв. у тому числ! 1 в Украхнх. У цей пе-р!од спостер!гаеться 1нтенсивний розвиток школи, освх.ти та педа-гог1чнох думки, 1 царизм змушений хти на поступки демократична громадськост!, розробляти нову реформу.

У 1802 р. створюеться МШстерство народно! осв1ти, якому п!дпорядковуеться Головне управл!ння училищами. Академ1я наук, ун1верситети. школи, б1бл1отеки, друкарн1, музе!, арх1ви, цензура тощо. Це вже було прогресивним явищем у справ! управл1ння ос-в1тньою системою та пол!пшення ф!нансового стану школи. Наступний крок реформи - розробка "Устава учебных заведений, подведомых университетам" /1804/. Статут охоплював ус! типи шк!л Рос1йсько! !мпер!х. В1н визначав систему адмшхетративного управл!ння народною осв!тою. зд!йснював зв'язок м!ж навчальними закладами за принципом посл!довност1 вс!х ступенХв школи та безплатност! нав-чання. Новий статут передбачав в!дкриття шк!л для селян, чим ви-г1дно в!др!знявся в!д !нших статут!в.

На початку та в перш!й половин! XIX ст. в Укра!н! значно зростае к1льк!сть державних шк!л. Зг1дно з! статутом 1804 р. т!льки в семи губерн!ях Укра!ни реформуються з числа в!дкритих у

XVIII ст. народних училищ та створгаться заново протягом 1805-1830 pp. 10 п!дв1домчих Харк1вському ун1верситетов1 г!мна-

"з1й._70^шв1тових"та_160 приходських"училищ- - усього-242 навчаль--------

н1 заклади /два мал! народна училища М1нхстерства народно! освх-ти, навчання в них зд!йснювалося рос1йською мовою/. В межах укра-хнських губерн1й /Харк1всько!, Черн1г!всько!. Кихвськох. Лол-тавськох, Катеринославсько!, Херсонськох. Тавр!йсько1/, що входили до Харк1вського навчального округу, встановлювалася система шк1л в!дпов!дно до статуту 1804 р. У деяких селах цих губерн1й було вхдкрито параф!яльн1, а в MicTax Полтавх, Харков!, Киев1. Сумах, Черн1гов1, Прилуках, Ромнах, Охтирц! та iH. - пов!тов! училища. Перш1 г1мназ11 в УкраШ засновано в Харков!, Черн!гов1, Катеринослав! /1805/, Полтав! та Новгород-С1верському /1808/, Киев! /1811/, XepcoHi /1814/. У XapKOBi /1812/, Одее! /1829/. Киев! /1832/ вхдкрилися жхночх школи, хнетитути шляхетних дхвчат.

3 великими труднощами у 1805 р. в XapKOBi був в!дкритий перший в Укра!н1 ун!верситет, який в!дХграв велику роль у розвитку культури, науки, педагогхчкох думки. В ньому працювали так1 ви-датн! pociHCbKi, HiMeabKi, польськ1, укра!нськ1 вчен1, педагоги. просв!тител1, як Т.Осиповський, 1.Рижський, 1.Тимк!вський, О.Стойкович. I.Срезневський, М.Крюгер та iH.

Серед навчальних закладiв Украхни переважали приватн1 училища. Число учн!в у школах цього округу в першхй половин! XIX ст. пост!йно зростало: з 2045 учн1в - у 1805 р. ,5115 - у 1812р.. 8360 - у 1823 р.. до 10739 учн1в - у 1831 роц!. У Слоб!дсько-Укра1нсь-к!й губернП з населениям 1100 тис. чолов!к у 1835 р. було 30 навчальних заклад!в: одна г!мназ1я, 11 пов!тових училищ та 18 па-раф!яльних шк!л. Серед учн!в навчальних заклад!в переважали д1ти

прив!лейованих верств населения - дворян. оф1цер1в, духовенства, купц!в.

У зв'язку з в!дкриттям ун!верситет!в у Харков! /1805/. Киев! /1834/. лЩе!в в Одес! /1817/. Н1жин1 /1820/, г1мназ1й у Полтав!. Харков!, Киев1, Одес! та в ряд! !нших м!ст Укра!ни значно розши-рилися можливост1 здобуття середньо! та вищо! осв!ти д1тьми дворян та !нших пан!вних прошарк1в. Д!ти ж селян доступу до г!мназ!й та ун1верситет!в, як правило, не мали. Але ! в цих закладах поряд з консервативною, в1рною царизму 1нтел!генЩею, формувалася 1нте-л!генц!я прогресивна, як1й ще були близьк1 1нтереси народу.

П1дготовка вчител1в в Укра1н1 зд1йснювалася в г!мназ1ях шляхом вивчення бажаючими "практики викладання" та проведения ними пробних урок!в. П1сля зак1нчення курс!в проводилося "випробування на вчительську посаду в пов1тових училищах". Тим. хто витримував це випробування. видавалися в1дпов1дн! посв!дчення. як! давали право навчати д!тей у параф!яльних та !нших навчальних закладах Украгни. Водночас п!дготовка вчител!в масових шк!л майже не про-водилася.В епоху кр!посництва пан1вн!й верх!вц! Рос1йсько! !мпе-р!1 було виПдно мати темний народ, який спок1йно зносив би ус! знущання. що випадали на його долю.

Таким чином, в Украт наприк1нц1 XVIII - у перш!й половин! XIX ст. сформувалася система осв1ти, яка в основному в1дпов!дала систем!, що 1снувала в Рос!йськ1й !мпер11. Однак укра!нське населения не мало змоги навчати сво1х д1тей у державних школах, ос-к1льки вони здеб!льшого мали становий характер. 1снуюч1 ж народн1 школи /дяк!вки/ не давали надежного р1вня знань.

- 31 -

III. Школа 1 осв!та в Правобережн1й 1 Зах1дн1й Укра1н1 наприк!нц1 XVIII - у перш!й половин! XIX ст.

Анал1з арх1вних матерхалхв, офЩШних документ!в, педагогично! л1тератури, пер!одичнох преси дае Шдстави зробити висновок про те, що розвиток украшського шк1льництва стае нев!д'емною складово» та закономхрним насл!дком процессе нахцонально-культур-ного в1дродження у. Правобережнш Укра!н! та зах1дноукрашських землях. Характерною ознакою цього в1дродження було поеднання по-л!тичних, нац!ональних, економ!чних вимог з потребами щодо розвитку илальництва ! культури /1, 2. 30. 31, 59, 70, 74, 76. 77. 84/.

Щ земл1 перебували в досить специф!чних умовах. пов'язаних

1з частою зм!ною держав, до складу яких вони входили. Змхнювалися окупанти, але незм!нним лишалося прагнення кожного з них асим1лю-вати та денац1онал!зувати украхнське населения, яке тут проживало. 0св1та ж повинна була стати. ! це ц!лком зрозум1ло. гсловним знаряддям денац!онал1зацп.

Андрусхвська угода 1667 р. подбила Украшу на дв1 частини. Одна вв1йшла до складу Рос1йсько1 !мпер!1. друга - до Польсъ-ко-Литовськох держави. Украшд польськох частини земель почина-ють поступово втрачати свою культуру. Д!яльн!сть православних братств, що були дуже активними в Укра!н1, послаблюеться, братсь-к! школи зникають. Православн1 навчальн! заклади продовжують дхя-ти т1льки по селах, оск1льки селяни за своею природою бхльш кон-сервативн1. В м1стах ширяться школи "грек1в, в унП сущих", тобто тих, хто прийняв ун1ю. Ц1 школи мали конфес!йний характер ! перебували в руках васил!ян - ун!атських ченц!в "чина. св. Васил1яв.

На украшських землях зокрема у Межир!чч1. Золочев1, Львов!, роз-горнули свою д!яльн!сть ! школи п!ярськ!. Активн!сть васил!ян особливо зросла п1сля придушення гайдамацьких рух!в. У XVIII ст. в Украхн! васил1яни вже мали сво! школи у Володимир!. Гощь Люба-р1, Шаргород! та 1нших М1стах. У 1х заснуванн1 брали участь м!с-цев1 польськ! магната. Наприклад. в Уман! у друПй половин! XVIII ст. було в!дкрито школу за сприяння С. Потоцького. Б!льш активно на нив! шк!льництва васил!яни починають д1яти п1сля створення Едукац1йно! ком!с!! /1773-1776 рр./ - першого в 6вроп1 МШстерс-тва осв!ти, яке зд!йснило значну реформу шк1льно! справи. Едука-ц!йна ком!с!я використовувала осв1тн! ресурси Шярського та Васи-л!янського орден!в. Майно езу!т!в передавалося васил!янам. школи яких в основному призначалися винятково для молод! шляхетського походження й виховували !! в польському нацЮнальному дус!.

На Правобережж! провадив освтю д!яльн!сть визначний польський педагог!чний д1яч, куратор шк1льно! округи Т.Чацький. Тут д!яли польський л!цей у Кременц! ! васил!янська г!мназ!я в Уман1. Навчання зд!йснювалося польською мовою. Першу рос1йську г!мназ1ю у Киев! засновано в 1811 р.. причому 1наугурац!йну про-мову 1 тут було виголошено польською мовою.

П1сля включения Правобережно! Укра!ни до складу РосШсько! 1мпер1! тут починають створюватися урядов1 школи. У 1802 р. те-эитор!ю Правобережно! Укра!ни було под!лено на Ки!вський та В1-пенський шк1льн! округи. В губернських м1стах в!дкриваються г1м-1аз!!, а в деяких м!стах - "уъздныя училища", поряд функц!онують 1УХовн! сем1нар!! та духовн! училища. Осв!та набувае "станового сарактеру". В г!мназ1ях навчаються головним чином дворянськ! д!-'и. в сем!нар1ях - духовенства, в "уъздных" - д!ти м1щан. Почат-

ков! школи, що називаються приходськими. в!дкриваються досить р!дко.

У 1834 -р—було в1дкрито Ки!вський-ун1верситет,_ який з перших

рокхв свого 1снування став осередком передовик наукових 1дей. ав-торитетним центром подготовки високооев1чених кадр1в. При ук!вер-ситет! виникали товариства. як! провадили значку проев1тницьку роботу, поширювали науков! знания. У цьому неоц1ненна заслуга славно! плеяда вчених - таких як природознавець, ф!лолог та 1сто-рик, першкй ректор ун!верситету М.Максимович, медик В.Караваев, математик О.Шмгдт, б!олог О.Бах. 1сторик М.Костомаров та ш.

Университет, як вхдомо, спочатку мав такг факультета: ф1ло-софський. який складався з двох в1дд1л1в - 1сторико-ф1лолог1чного 1 ф!зико-математичного. та юридичний. а в 1841 р. в!дкрився ме-дичний факультет.

Прогресивн! професори та студента ун1верситету боролися за осв1ту для народу, виступалн за тдготовку педагог1чних кадр1в для народних шк1л. Саме ун1верситет був орган1затором нед1льних шк1л для простого люду. В1н став одним 1з центр1в. де гуртувалися революцШно-демократично сили для боротьби проти самодержавства. У 1838 р. було розкрито участь студент1в у таемн1й пол1тичн1й ор-ган1зацп. В ходг сл1дства заарештовано 34 особи, 11 - засудженс до смертно! кари, яку п1зн1ше було зам!нено службою в солдатах. У березн! 1839 р. царський уряд прийняв р!шення про виключення ба-гатьох студент1в 1 закриття ун1верситету.

ГИсля в!дновлення д!яльност1 ун!верситету у вересн1 1839 р. револкщйно-демократичний рух у навчальному заклад! набрав ще б!льшого поширення. У 40-х роках тут вели активну роботу члени Кирило-МефодПвського товариства, у якому брав участь Т.Шевченко.

Про стан осв1ти на украшських землях, як! входили до складу Рос1йсько1 1мпер1! у перш!й половин! XIX ст.. св!дчить таблиця. яку наводимо нижче: /ИМльництво й осв!та п!д рос!йською окупац!ю в XIX-XX ст. Енциклопед!я украшознавства. Загальна частина. -К., 1995. - Т. 3.-С. 921/.

Губерн!! i 1ШКОЛИ ВИЩ!. i 1 Число студент!в На 100 осiб

I середк1 й |та учн!в припадае

i кижч! 1 i учн!в

1.Волинська I 76 1 1 з 558 0.23

2. Под!льська 1 143 1 4 432 0.25

З.Ки1вська i 142 1 9 114 0.50

4.Херсонська I 168 1 8 704 0.80

5. Катеринославська } 161 1 9 652 0,92

6.Тавр1йська i 169 1 8 867 1,34

7. Харк!вська 1 128 1 7 227 0.45

8. Полтавська 1 160 1 8 766 0,44

9. Черн!г!вська I 173 1 8 867 0.34

У 1772 р. Галичина пШала п1д владу АвстрП, а в 1774 р. -Буковина. Закарпаття к ув!йшло до И складу ще ран!ше. Жваве культурно-рел!г!йне ясиття, що зосереджувалося передус!м завдяки братствам у м1стах. поступово занепадало. НатомЮть дедал1 актив-н1ше в пол!тичному та культурному житт! починае виступати гре-ко-католицька церква. Плани тих пол1тик1в, як! ввакали. що цер-ковна ун1я з Римом прискорить латин!зац1ю та асим!ляц!ю укра!н-

ц!в, не виправдалися. Галичани посл1довно дотримувалися свого сх1дного обряду й не п!ддавалися асим!ляш1. Добре оргатзована греко-католицька церква утворила окрему цШсн!сть. в1дм!нну як в!д сх1дкого православ'я, так i в1д римсь^ко^о католицизмуг' Бона взяла п1д оп1ку школи та просв!ту, використовувала у сво!х видан-нях народну мову, Протягом двох-трьох покол!нь населения Галичини звикло до ун1атсько1 церкви й почало вважати II своею нацАнального.

Шк\льн1 реформи в АвстрП на той час мали досить прогресив-ний характер пор1вняно з шшими крахнани европи, що в1бшюся i на укра1нському шк1льництв1. В 1774 р. 1мператриця Мар1я-Терез1я прийняла "Ratio educationis" - шк1льний закон, за яким школи по-д1лялися на:

1. Елементарн!,- як1 могли бути: а/ с1льськ1 - однокласн! з

одним учителем; б/ селищн1 чи м1стечков1 - трикласн1 з двома вчи-телями; в/ MicbKi - трикласн! з трьома вчителями. М1ськ1 навчаль-н! заклади в окружних центрах були чотирикласними i мали назву "нормальн! школи". Вони готували майбутн1Х учител1в для елемен-тарних шк1л. навчання в останн1х мало здшснюватися р1дною мовою.

2. ■ Латинськ!. або граматичн! школи з грир1чним курсом навчання.

3. ПмназП, де навчання тривадо два роки.

4. Академ!I.

5. Ун!верситети.

У 1774 р. при церкв1 св. Варвари у BiflHi засновано "ВагЬагеиш" сем1нар1ю для ун!атського духовенства, яку у 1784 р. було переведено до Львова, де вона стала генеральною сем1нар1ею для вс!х греко-католик!в Австро-Угорсько! держави. Середня осв!та

в Галичин1 перебувала ц!лком у руках чериечих орден!в - езу!тсь-кого, васшйянського, гйярського, яким у Сх1дн1й Галичин1 належало десятки середн!х итл з латинською мовою навчання. Ильки з 1815 р. було завпроваджено навчання польською мовою. У 1808 р. в1дкрито першу г1мназ1ю в Черн1вцях.

Наприк1нц1 1784 р. у Львов! засновано ун1верситет з чотирма Факультетами з н!мецькою мовою навчання . а на богословському в!дд!ленн] - латинською. Бажаючи швидше Шдготувати кадри осв!че-них священик!в i урядовц!в. австр!йський уряд у 1787 р. у Львов1 при ун1верситет1 спец1ально для укра!нських студент!в в!дкрив так званий "Studium Ruthenum", який про!снував до 1809 р. Викладали тут в основному укра!нц1. вих!дц1 з Галичини та Закарпаття.

У Сучав! на Буковин! засновано духовну школу, яку в 1789 р. було переведено до Черн!вЩв. У 1818 р. цю школу скасовано ! лише в 1827 р. в!дкрито богословський л1цей. який про!снував до 1875 р., коли в Черн1вцях було створено н!мецький ун1верситет.

В опубл!кованих працях /9, 77, 31, 56, 59, 69/ на основ! грунтовного анал!зу р1зних джерел ми стверджуемо, що переход час-тини укра!нських земель п1д Австр1ю створив сприятлив! умови для розвитку укра!нського шк!льництва й ocbith завдяки виникненню т!сн!ших зв'язк!в 1з захшюю культурою i б!льш демократичними кра!нами европи. Саме внаслиок цього було значно модерн1зовано метода навчання, зросла кхлылсть народних ! середн!х шк1л. I хо-ча у б1льшост! середн!х шк1л основною мовою навчання залишалася н!медька, для украгнсько! школи значно небезпечн!шим противником були польськ! шов1н!стичн1 кола, що намагалися полон!зувати укра-1нц!в через школу.

У 1838 р. М.Шашкевич видав зб1рник "Русалка Дн!стровая". Це

був перший тв!р у Гали чин!. опубл!кований народною мовою. Як зга-дував пгзнгше Я.Головацький. щею книгою М.Шашкевич "запалив во-гонь, ^котрий лише гробова персть загасити може, врятував народ в!д загибел1 й отворив оч! кожному письменному чолов1ков1, в которого лишилося ще нез!псоване руське серце. показав йому положения й обов'язки для народу й спос!б, як т1 обов'язки треба сповнити".

Через десять рок1в у Львов! в!дбувся "Собор руських учених", мета якого полягала у встановлент для украшсько! мови однаково! форми. а також прийняття етимолог1чного правопису. В 1848 р. Го-ловна Руська Рада проголосила заснування "Галицько-Русько! Матиц!". яка мала стати осередком письменства й просв!ти рШою мовою. Наприк!нц! того ж року ц1сарським декретом в Льв!вському ун!верситет! було засновало кафедру украшсько! мови ! л1терату-ри. яку очолив Я.Головацький.

У 1829 р. у Галичин! нал1чувалося близько 1559 параф1яльних шк!л, як1 здеб1льшого були укра1нськими. Кр1м них, у кра! ще !с-нували трив!альн!. голоен!, або нормальн! школи. До вищих нав-чальних заклад1в належали г!мназ1!, л1це!. Льв1вський ун!верси-тет, техн!чн! школи. Викладання в цих закладах проводилося в основному ьчмецькою та польськои мовами. що обмежувало доступ до них укра!ни!в.

Найдовше перебувало йд окупац!ею Закарпаття. Але незважаючи на вшрван!сть в1д Укра!ни, населения краю протистояло !ноземн!й асим!ляц1!. збер1гаючи свою мову, !стор1ю, культуру, звича! та свою перв1сну назву - русини. У 1793 р. в Ужгород! в1дкрилася перша вчительська сем1нар1я. яка !снувала на кошти м1сцевого населения. Навчання в н!й зд!йснювалося укра!нською мовою аж до

187S р. Ця сем!нар1я в!д1гравала важливу роль у розвитку осв!ти на Закарпатт!, оск1льки тривалий час була единою фаховою школою, яка готувала вчител!в для цього краю.

На перелом! XVIII i XIX ст. шк1льництво на Закарпатт! досяг-ло високого р!вня i завдяки цьому з цього краю вийшло немало виз-начних д!яч!в науки, культури та осв!ти.

Так. у наших публ1кац1ях /1,2,7,8.56.58.64.70.74.77/, зокре-ма, е в1домост! про те, що М.Балудянський навчався у В!дн1. Кош!-це, noTiM у 1819 р. став першим ректором Петербурзького ун1верси-тету; 1.0рлай, який здобував осв!ту також у В1дн!, навчався спо-чатку на ф!лософському факультет! Льв!вського ун!верситету. пот!м очолював л!це! у м.Н!жин! та в м.Одес! / Ршельевський /; Ю. Гу-ца-Венел!н зак!нчив медичний факультет Московського ун!верситету, в1домий як досл1дник 1 знавець !стор!1 болгар: П. Лод!й був профе-сором Льв1вського. п!зн!ше Ягеллонського ун!верситету, де викла-дав лог!ку, метаф!зику. етику. а з 1803 р. працював у Петербург!; I. Земанчик, ад'юнкт кафедри математики при ун1верситет1 в Буди-Hi, пере!хав до Львова, де читав лекцп у "Studium Ruthenum". У Харк!вському ун1верситет1 трудилися так1 вих!дц1 1з Закарпаття, як М. Белевич, А. Дудрович. К. Павлович.

З'ясовано. що на Закарпатт! у XIX ст. працювала плеяда в1до-мих педагог!в. як! збагатили науку новими !деями. Серед них - I. Ставровський. 0. Духнович, М. Лучкай та ш. Саме тут 1.Ставровсь-кий створив перший п!дручник "Педагог!я". Причому з'явився в!н на одинадцять рок!в ран!ше н!ж аналоПчний п!дручник 0. Духновича "Народная педагог!я в пользу училищъ и учителей сельскихъ". Ц1 просв!тител! виступали за осв!ту для народу, вважаючи; що осв1че-на людина н!коли не захоче залишатися у панському ярм1, завжди

прагнутиме свобода.

Отже, як наголошуеться у наших працях (9,59.70,76,77.84),

урядовГ рёформи". ~як! ~зд1йснювалися~ в'Австр!г наприк!нц!- XVIII---у---------

першХй половин1 XIX ст.. створювали позитивн1 передумови для роз-витку украшського шкальництва: формувалася национальна штел!-генц1я, проголошувалося право навчання р1дною мовою. було видано чимало урядових 1 церковних розпоряджень щодо заснування шк1л та орган!зацП 1х д1яльност1. вдосконалювався зм1ст осв!ти й управ-л!ння школою, шшпшувалося становище вчителя тощо. Шк1льн1 рёформи та шш! фактори сусп1льно-пол1тичного життя об'ективно сприяли нацшнально-культурному в!дродженню украшЩв у в!дпов1д-ний пер1од.

IV. Вплив видатних вп'чизняних учених. письменник!в 1 гро-мадських д!яч!в на розвиток осв!ти й педагог!чно! думки в Ук-ра!н! наприкщц! XVIII - у перш!й половин! XГX стол!ття

У публ1кац1ях автора (1,2,7,8,51,55,56,59-62,64,66,67.69.70, 74, 77,78,82) анал1зуетьс.я вкесок в!домих вхтчизняних просвиите-л!в у розвиток педагоПчно! думки в Укра!н1.

Паростки нацЮнально-культурного в!дродження спостер!гаемо передовс1м на тих укра!нських землях, як! найдовше збер1гали по-лхтичну й культурну автоном!ю. мова йде про Л1вобережну укра!ну. Важлива роль у в!дродженн1 укра!нсько! культури належить 1вану Петровичу Котляревському (1769-1838), якого шануемо не лише як талановитого письменника, а й умелого педагога. В1н працював вик-ладачем-педагогом Полтавського будинку виховання д!тей бщних дворян. У створен!й ним педагог1чн!й систем! втхлено гуман1стичн1

риси в!тчизняно! класично! педагоПки: палка любов до батьк1вщи-ни. чуйне ставлення до людини, широкий демократизм 1 гуман!зм (1. 15, 58. 69. 71. 76. 78. 84).

Багато часу й сил присвятив поширенню осв1ти серед населения Слоб1дсько! Укра!ни на початку XIX ст. украшський просв1титель 1 громадський д1яч. посл!довник Г. Сковороди, засновник Харк1всько-го ун1верситету Василь Назарович Караз1н (1773-1842). Прогресив-ний мислитель 1 культурно-осв1тн!й д!яч вважав, що вивчення й по-юирення наукових знань серед народу "е джерелом ус!х благ".

Чимало зусиль доклав В. Караз1н до розвитку народно! осв1ти. Мало кому в1домо, що саме йому належить ¿лея створення в Рос1! МШстерства народно! осв1ти (1802). Великою е його заслуга ! в реал!зац1! шк!льно! реформи 1804 р., в складанн1 "Предварительных правил народного образования". "Предначертаний университетских и академических уставов" та !н. В. Караз1н дом!гся згоди царського уряду на заснування першого в УкраШ ун!верситету в Харков!. а пот!м в!дкрив при Харк!вському ун!верситет1 педагог1чний 1нсти-тут з трир1чним строком навчання.

Важко переоц!нити заслугу В. Караз!на 1 в розвитку ж!ночо! осв!ти. В!н одним !з перших ставив вимоги перед М1н1стерством ос-в1ти про посилення уваги до навчання й виховання ж!нок. 3 метою розв'зання ц!е! проблеми на державному р1вн1 розробив програму навчання сьльських д!вчаток у народних школах (1. 15, 37,57,58.62, 69,78.79).

На початку XIX ст. шидну осв!тньо-педагог1чну, наукову та л1тературну д!яльн!сть у Л1вобережн1й Укра!н! розгорнув письмен-ник, л!тератор. просв!титель ! педагог Павло Павлович Б1лець-кий-Носенко (1774-1856), палкий пропагандист творчост! Т. Шевчен-

ка. Йому належить одна з перших в Укра1н1 хцлеспрямована система естетичного виховання учн!в. У пращ "Про смаки естетичн1" в!н

радив учителям Г~ батькам_ наполегливо п1дводити-учн1в до розум 1 ння--------

прекрасного в природ!, мистецтв!. л1тератур1. П. Б!лецький-Носен-ко в1дстоював народн!сть у вихованн! д!тей. Величезну лопуляр-н1сть серед украХнських ! рос1йських учител1в того часу мали його твори "Сказки на малороссийском языке" (1812). "Эстетика. О подражании природе" (1817). "Словарь Южно-Русского языка" (1.15. 58.60. 69. 78).

Укра1нське нацЮнальне в!дродження, як ! в!дродження 1нших слов'янських народ!в. живилося. з одного боку, хсторичнимк тради-ц!ями. а з другого - почуттям свое! народност!. що пробуджувала-ся.

Пом!тний сл!д у розвитку в!тчизняно! педагоПчно! науки за-лишив 1лля Федорович Тимк1вський (1773-1853) - один з видатних осв1тн!х д1яч1в Украани минулого стол1ття, професор Харк1вського ун1верситету, !нспектор народно! осв1ти навчального округу, директор Новгород-С1версько! г1мназ11. За його безпосереднього сприяння в Харков!. Черн1гов1, Полтав!. Одес! було в!дкрито шко-ли. пов!тов1 училища. г1мназ11 (1.15,58.61.69.78,82).

Велика роль у рефсрмуванн! системи осв!ти в Украхн! належить 1вану Семеновичу Орлаю (1770-1829). Уродаенець Закарпаття, видат-ний вчений. педагог, осв!тн1й д1яч, доктор медицини Дерптського ун!верситету. доктор фШсофП Кен!гсберзького ун!верситету. по-чесний член РосЫсько! 1мператорсько1 академП наук та багатьох вхтчизняних ! заруб1жних наукових тоЕариств. В Украхн! в1н вгдо-мий як директор Н1жинсько! г1мназ!1 вищих наук та директор Р1-шельевського л!цею в Одес!. М. Гоголь назвав I. Орлая "незр!внян-

ним педагогом свого часу". На думку I. Франка. I. Орлай "зайняв почесне м!сце в 1сторН рос!йського шк!льництва 1 рос1йсько! науки".

I. Орлай був справкиîm поборником где! загальнонародно! ос-в!ти. доступно! для вс1х громадян держави. У той час. коли царсь-кий MiHicTp осв!ти реакц1онер Шишков у циркуляр! в!д 13 червня 1825 р.. твердив, що "навчання грамоти всього народу принесло б б!льше шкоди. His корист!". I. Орлай визначае мету: "Вс!м жителям МалоросП забезпечити право на осв!ту ! виховання д1тей: сприяти вс!м громадянам здобути знания 1з загалышх наук, а також у вищих навчальних закладах" (Лавровский Н. В. Гимназия Высших наук кн. Безбородько в Нежине (1820-1832). - К.. 1879, - С. 150). "Я вима-гаю знищити вс! панс!они, якого б роду вони не були", - писав I. Орлай у в!дпов!дь на циркуляр мШстра осв!ти. "Вс! стани населения повинн! бути осв!ченими. бо добре осв!чене покол1ння - най-перша основа державного благополучия", - говорив в!н (там же, С.153).

КолишнШ г!мназист М. Гоголь, ставши великим письменником, яскраво змалював образ свого улюбленого вчителя, наставника i ви-хователя I. Орлая, характеризуючи його як видатного педагога свого часу, "який без педантських терм!н!в, бундючих умозр!нь i погляди ум!в передати саму душу науки так. що й малол1тньому було видно. нав!що вона йому була потр!бна. 3 наук була вибрана т!льки та. яка здатна створити з людини громадянина земл1 CBoeï" (Гоголь М.В. Мертв! душ!//Твори: у 3-х Т. -К.. 1952, - Т. 3. - С. 7) (1.8,15.58,69,78).

Педагог1чна д!яльн!сть I. Орлая мала безпосередн!й вплив на формування педагог!чних погляд!в М.В. Гоголя (1809-1852), ген!-

ального письменника, талановитого педагога, гуман!ста, просв!ти-_теля._Пристрасть_М.„ Гоголя до педагог!чно! Д1яльност1 в!дзначав_ 1 друг 0. Пушк1на П.Плетньов. 1нспектор Петербурзького шституту шляхетнях д1вчат 1 видавець "Современника", про що в1н згадуе в лист! до поета в!д 22 лютого 1831 р. У 1844 р. М. Гоголь з допо-могою I. Жуковського перейшов на роботу до Петербурзького ун1вер-ситету, де читав 1стор!ю середн1х вШв. У сво!й педагоПчн1й систем! К. Гоголь охоплював широке коло навчалыю-виховних проблем, серед яких особливого значения надавав народности яку вва-жав основою справжнього людського виховання. Народн!сть - це творчий принцип М. Гоголя не лише в педагог!чн!й, а й у вс1х сферах його творчо! д1яльност!. В!н т!сно пов'язував цей принцип з почуттям гуман!зму й формуванням нац1онально! гордост!, без яко-го, на його думку, найкращ! моральн! якост! втрачають свою сут-н!сть I призначення. Саме в цьому принцип! М. Гоголь конкретизуе свое особисте розум1ння прогресивно! педагопчнс! думки того часу: учитель, стверджуе в!н, досягне виховно! мети лише тод1, коли дивитеметься на учн1в очима свого народу, свое! нац1онально! культури. коли в!н почуватиме ! говоритиме з ними так, як почував би ! говорив би сам народ. Проводною 1деею педагоПки М. Гоголя був патр!отизм як основна виховна сила розвитку особистост1. Його звернення до народного життя. до осягнення могутнього духу народно! творчост1 було прогресивним явищем у педагогщ! того часу. Воно створювало 1стотн1 передумови для впровадження у виховання традшпй народно! педагог!ки (1,58).

В 1сторП прогресивно! педагоПчно! думки в Укра!н! визначну роль в1д1грав Тарас Григорович Шевченко (1814-1861). який осв1ту ! виховання розглядав як могутню зброю в боротьб! за соц!альне !

нац!ональне визволення украшського народу, за нове в1льне життя. В його осв!тньо-педагог!чних поглядах яскраво в!дбилися найголов-н1ш! риси духовного образу митця 1 просв1тителя. революц1онера духу, "нескореного Прометея". Т. Шевченко був активним борцем за поширення письменност! серед широких народних мае. бо в осв!т1 вбачав "перший пром!нь св!тла, що може проникнута в здавлену не-в!льничу голову". Загальну гуманн!сть поет-просв!титель вважав великим народним благом, засобом подолання темряви й неуцтва народних мае, задоволення матер!альних 1 духовних потреб. 0св1та, народна школа й виховання, на його думку, зможуть дати народов! добробут. а молодому поколшню - гармоншшй розвиток лише тод!, коли буде повалено ворожий сусп!льний лад. За цих умов трудящий люд. д!ти кр!пак1в здобудуть лраво на благо "грамотност1". на навчання в народн1й школ! р!дною мовою. П!дтримуючи тих. хто по-ширював осв1ту серед народних мае. Т. Шевченко щиро в!тав в!дк-риття нед!льних шк!л в Укра1н1. високо оц!нював 1хню д!яльн1сть. створював для них навчальн1 пос!бники, в тому числ1 й буквар, який назвав "Буквар южнорусск!й" (1861). Виданням букваря народ-ний поет прагнув полегшити украхнському народов! шлях до осв!ти, до одержання знань р!дною мовою (1,4.5.58,67.69.71.78,84).

У досить занедбаному стан1 перебувала народна осв!та на за-х!дноукра!нських землях. Украшське населенна Галичини. Буковини ! Закарпаття н1коли не мирилося з !ноземними поневолювачами, пос-т1йно виступало проти пол1тики асим1ляц11. за свое смиапьне 1 нац!ональне визволення. Цьому значною м!рою сприяла активна д1-яльн1сть просв!тител1в.

У перш1й чверт! XIX ст. в Галичин1 працював в!домий культур-но-осв!тн!й д!яч ! педагог Иосиф Левицький (1801-1860). який вис-

тупав за широку осв1ту народу на нац1ональн!й основ1. Його д!яль-Н1сть у цьому напрям1 була винятково важливою оск!льки в1н усв1-домлював, що тГлыйГчерез^пГднёсення культурно-осв1тнього р!вня можна залучити населения Галичини до активно! боротьби проти кр!-посництва, соц!ального. нац1онального та духовного гноблення. а отже. й до боротьби за школу з р!дною мовою навчання.

У 1830 р. у Перемииш Й. Левицький видае "Граматику русько! або малорусько! мови в Га.личин1", що стало значною под1ею в нацЮ-нально-культурному житт1 краю. Ц1ею граматикою в!н переконливо дов!в. що украшська мова с окремою, самост!йною серед 1нших слов'янських мов, а укра!нський народ, який нею розмовляе. е ок-ремим слов'янським народом. Свох педагог!чн1 переконання Й. Левицький найб1лып повно розкривае в упорядкованому ним "Комен1уш1" - подручнику з н1мецько! мови для укра!нсько! молод1 Галичини. Кр1м того, в1н друкуе науков! розв1дки та п!дручники з арифметики, мови, буквар! для галицьких початкових шк1л, пише багато статей з питань виховання. Зокрема, того ж року в!н видае "Слов'-яно-польський словник", у 1843 р. - "Руководство ко рахункам для детей начинающих вчитися...". у 1844 р. - буквар "Азбука русская...". Наукова 1 педагоПчна д1яльн!сть Й. Левицького набула виразно! пол1тично! спрямованост!, основою яко! стала боротьба народних мае Галичини за нац1ональну й соц!альну свободу, за возз'еднання з Наддн1прянською УкраТною (1.70.77.84).

У пер 1 од розгортання наЩонально-визвольно! боротьби на за-х1дноукра1неьких землях (середина XIX ст.) найб1льш визначним представником культурно-осв1тнього руху був Олександр Васильевич Духнович (1803-1865). Просветитель не обмежувався т!льки словесною пропагандою осв!ти. 3 властивим йому запалом 1 енерг1ею про-

тягом багатьох рок1в BiH брав безпосередню участь в орган1зац11 нових шк!л, ознайомлювався з 1х д1яльн!стю. допомагав конкретними порадами. Згодом про це згадував так: "... я спутешествовал целую Маковицу, уча и упоминая народ на воздвижение школ, и слава богу в 71 селе систематизировал училища с большим удовольствием, о чём и радостную подаю весть" {Вестник. 1850. - N 87, - С.346-347). Активна проев 1тницька д1яльн!сть 0. Духновича пробуджувала в ук-рахнського населения потяг до знань, оевгти. школи. В1н був автором першого на Закарпатт! народного букваря - "Книжица читалная для начинающихь" (1847). п!дручник1в для початково! школи з географ!! та ICTopiï (1831). а також "Народно! педагог!! в пользу училищъ и учителей сельскихъ". 0. Духнович орган1зував "Заведен1е св. 1оанна Крестителя", яке ставило за мету орган1зац1ю матер1-ально! допомоги не!мущим укра!нцям, як! виявляли бажання здобути осв!ту. Просв!титель постШно п!клувався про видання книжок для народу, не шкодуючи при цьому власних кошт!в. Так. б1льш як 2000 прим!рник!в букваря в!н роздан безкоштовно. про що писав у лист! до Я. Головацького: "Найбольше даром роздаю, чтоб привыкли помалу. ..".

Розглядаючи виховання та навчання д1тей передус!м як сус-п!льну проблему. 0. Духнович говорив: "Дети суть произростание будущего рода, они суть распукивающиеся почки общества человеческого: в них также скрывается главная надежда будущности... и просто попечение о детях - есть попечение о будущности" /Духнович А. В. Народная педагопя в пользу училищь и учителей сельскихъ. -Львовъ. 1857. - Ч. I. - С. 56-57/. Одним з основних принцип!в педагог!чно! системи 0. Духновича був принцип народность В1н за-уважував, що людина без народност! под!бна "скитающемуся волку.

которому всякий лес отечеством есть". 0. Духнович закликае бать-к!в 1 вчителгв виховувати в дЗтях "народолюб!е". формувати в них прагнення до боротьби за нац!ональну культуру:"" "р1дну~ мовуг /1,2. 4,5.9. 15, 24. 30,31, 35, 46.54, 56-58, 69, 70, 72,73,75, 77,84/.

В1домим представником передово! педагогично! думки на Закар-патт! в XIX ст. був 1ван АндрШович Ставровський /1822-1878/. Як 1 0. Духнович, в1н вважав осв1ту й школу найважлив!шими засобами розвитку людського сусп1льства.

Сво! погляди на освгту. навчання та виховання I. Ставровський виклав у прац1 "ПедагоПя", написан!й у 1846 роц!, що з нев1-домих причин не була опубл!кована. Рукопис знайдено т1льки через 120 рок!в п!сля написания. I до цього часу праця. хоча 1 стано-вить певний !нтерес для досл1дник1в педагог!чнох думки в Укра!н1. залишаеться недостатньо вивченим зразком Лсторико-педагоПчно! л!тератури. Написана типовим для свого часу "язич1ем","Педагоггя" I.Ставровського мае вступ, дв1 основн! частини 1 53 параграфи. У першгй частин1 "О разв!тп с1л тьлесн1х". що складаеться з чо-тирьох роздШв, йдеться про ф1зичне виховання д1тей як могутнш зас1б формування особистост!. про сан!тарно-г!г!ен1чну осв!ту уч-н1в та батьк!в. умови. необх!дн1 для збереження здоров"я дитини.

У друПй частин1 "О разв1т!1 с1л душевн1х".тобто розумових. моральних, естетичних. п!дкреслюеться. що визначальним у форму-ваши особистост! е "развте с!л душевнгх". Основна мета виховання. на думку педагога, полягае у вихованн1 патр1ота свое! в!т-чизни. формуванн! таких якостей.як людян1сть. чесн!сть. сором'яз-лив!сть тощо.

I. Ставровський водночас був палким прихильником принципу народност! у вихованн!. основою якого е р1дна мова, нац!ональна

культура, icTopiH свого народу /1,7.15,64,70,77/.

Усе свое життя присвятив благородн1й справ! розвитку народно! осв!ти й шк!льництва закарпатський поет-демократ та педа-гог-просв!титель Олександр Гванович Павлович /1818-1900/. Саме в ocbItI та вихованн! молодого покол1ння в!н вбачав майбутн!й прог-рес людства. торжество розуму й справедливост!. Прашогочи вчителем на Верховин!. де в 40-х роках XIX ст. закарпатськ! патр!оти в!дк-ривали народн1 училища /початков! школи/. в яких дяки навчали д!-тей селян за часословом i псалтирем. 0. Павлович виявив себе та-лановитим педагогом. В1н не лише навчав ! виховував укра!нських д!тей. а й заохочував ix до науки. 0. Павлович орган!зовував зби-рання KouiTiB на буд!вництво нових шк!л та осв1тньо-культурних заклад1в. щоб до осв1ти й письменства залучити якомога б1льше населения Закарпатсько! Укра1ни. Чимало поез!й в!н присвятив проблемам школи. осв!ти i виховання не т!льки д!тей. а й дорослих. I серед них так! популярн! в!рш1, як "Песнь дяка", "Василь роду изменил. русский букварь осквернил". "Родителям нерадивым о детях" та !н.

Його поетичн! твори, що друкувалися в закарпатських та за-х!дноукра!нських виданнях /"Зоря". "В!сник", "Слово", "Свет". "Наука", "Листок"/ п!дносили дух народност1. будили соЩальну та нац!ональну св!дом!сть , усп!шно протид1яли асим1ляц!1 закарпатсько! молод1.

OcHoßHi педагог!чн! погляди 0. Павловича викладен1 в його промовах, листах, у поетичних творах /"Песник для маковицкой рус-кой дитвы". "Учися дитя мое". "Наш народ" та 1н. /. На сторунках багатьох альманах!в, журнал!в, зб1рник1в. часопис!в в!н пропагу-вав педагог1чн1 !де! Я.А. Коменського та О.В. Духновича, виступав

- 49 -

за демократизац!» народно! осв1ти /1.70,74,77/.

Результата наших досл1джень св1дчать, що В1тчизнян1 проев 1-

тител! зробилй"~~вёлйкйй"внесок"урозвиток- прогресивно!-педагог1ч-__________

но! думки в УкраШ. характерними ознаками яко! були гуман!зм, народа ЮТь 1 демократизм, формувакня 1нтересу до знань, до науки, пробудження патр1отичних почутт!в, як! е винятково важливими ка-тегор!ями педагог!чно1 теорИ.

Висновки

На основ! узагальнення результатгв досл!дження проблеми роз-витку осв1ти й педагопчно! думки в Укра!н! наприк1нц! XVIII - у перш1й половин1 XIX ст. сформульовано так! висновки:

I. Розвиток осв1ти й педагог!чно! думки в УкраШ в досл1д-жуваний пер!од зумовлекий об'ективними сусп1льно-пол!тичними та соц!ально-економ!чними потребами укра!нських земель, як1 перебу-вали в склад! 1ноземних держав. Переборюючи соц!альне, нацюналь-не та рел1г!йне гноблення. населения кожно! 1з укра!нських земель прагнуло пол1пшти свое матер!альне та культурне життя, щоб не розчинитися у чужому етн!чному св!т1, не втратити свое! нацЮ-нально! культури. Незважаючи на територ1альну та культурну в!д1р-ван1сть, на штучну !золяцш одн1е! частини Укра!ни в!д !ншо!, ук-рахнц! пост!йно прагнули до возз'еднання в един!й соборн1й держав!.

Розвиток осв!ти наприк!нц! XVIII - у перш!й половик! XIX ст. став нев1д'емною складовою та законом1рним насл!дком процес!в на-ц!онально-культурного в!дродження. викликаних як внутр!штми факторами /загострення кризи кр1посницького ладу. шк!льн! реформи.

конституц1йн1 свободи - в Галичин1/. так 1 п!д впливом прогресив-них рух!в, що в1дбувалися у Зах1дн1й европ1 /революц!йн1 под!! 1789 р.. д1яльн!сть французьких просв1тител!в-енциклопедист1в. становления кап1тал1стичних в1дносин тощо/.

2. На п1дстав1 анал1зу 1сторП осв1ти й педагогШно! думки в Укра1н! к!нця XVIII - першо! половини XIX ст. пропонуемо таку пе-р1одизац!ю II розвитку:

1772-1802 рр. - занепад старих украшських шк1л на Гетьман-щин1, посилення 1х русиф1кац11, початок боротьби за нацЮнальну школу на зах1дноукра!нських землях, створення перших навчальних заклад1в для укра1нц1в;

1802-1848 рр. - становления системи осв1ти на украшських землях, що входили до складу Рос1йсько1 хмперП, прийняття шк!ль~ них закон!в 1804, 1828 рр., створення перших ун1верситет1в в Ук-ра!н1 у Харков1 / 1805 / та Киев! / 1834 /, початок укра!нського нац!онально-культурного в1дродження; розвиток украхнського шк1ль-ництва на зах!дноукра!нських землях, заснування параф!яльних шк1л з укра!нською мовою навчання;

1848-1861 рр. - посилення реакцП царизму в галуз! осв!ти й виховання, розмежування заклад1в осв1ти за станов1стю та рел!г!й-н!стю. зростання рол1 ун1верситет!в у куль-п'рно-осв!тньому житт1 Украхни: актив!зац!я боротьби за укра!нську мову та розвиток ук-ра!нсько1 школи в Зах1дн1й Укра1н!. утвердження елемент!в укра-1нського шк!льництва у державн!й систем! осв!ти. зародження укра-1нських приватних навчальних заклад1в. пошук модел! национально! школи.

3. Розвиток педагог!чнох теорП ! практики в досл1джуваний пер!од характеризуеться зародженням ! вт!ленням в життя нових

1дей щодо рол1 осв!ти й виховання, утвердженням прогресивного поступу у в1тчизнян1й педагог1ц1. Заперечувалася фатальн1сть при-родних задатк1в, надприродно! сили або навколишнього середовища у вихованн1. Розвивалася класно-урочна система навчання. Б1льше уваги зверталося на орган1зац1ю навчально-виховного процесу на основ! принцип1в доступность св1Домост1, посл1довност1 засвоення знань. Критикуючи 1снуючу систему виховання. передов! культур-но-освп-н! д!яч! намагалися довести ксоб:<1дн!сть поширекня осв1ти серед широких народних мае.

Водночас розвиток осв!ти в досл1джуваний пер!од був внут-р!шньо суперечливий. Самодержавство як Рос1йсько! 1мперП, так ! АвстрП. побоюючись захоплення молод1 револкщШними !деями. спря-мованими проти абсолютистских режим1в у европ!, та просв!тниць-кою фЗлософ!ею Оуло змушене вШривати нов! ун1верситети, гЧмна-з!1 та 1нш1 заклади, характер навчання в яких в1дпов1дае зрослим соц1ально-економ!чним в1дносинам у держав!.

Д1яльн!сть системи шк1льництва на укра!нських землях Ро-с1йсько! 1мяерП визначалася дерясавними законами, прийнятими в 1786, 1804. 1828 рр. На укра!нських землях, що належали АвстрП, ¡шальництво органхзовувалося в1ДПов1дно до закок!в ц!еI держави /1777. 1805 рр./.

Шднесення осв!ти з одного боку, сприяло зародженню само-бутньо! в1тчизняно! культури 1 науки, з 1ншого - в ус! часи 1но-земно! окупацП школа була знаряддям денац!онал1зацН укра!нц!в.

4. Стан народно! осв!ти на укра!нських землях, що входили до складу Рос!йско! 1мперП. визначався тогочасними сусп!льно-еконо-м!чними в1дносинами, для яких характерними були розпад кр1пос-ницького ладу. перех!д пом!щицьких господарств до товарообмшу.

розвиток промисловост! й застосування в н!й наймано! прац!. В цих умовах прийняття шк1льного статуту в 1804 р. стало найважлив1вшою под1ею початку стол1ття у галуз! осв1ти.

Наприк1нц1 XVIII - на початку XIX ст. система шк1льництва охоплювала початков! школи. головн1 1 мал! кародн! училища. пов1-тов1 училища. колегП, духовн! сем1нарП. музичн! училища, акаде-м!ю. а п!сля 1804 р. - параф1яльн! й пов1тов! школи. пмназП, духовн1 училища. кадетськ1 корпуси. 1нститути шляхетних д!вчат, л1це!. ун1верситети. На зах1дноукра!нських землях вона включала в себе дошк!льн1 заклади. параф!яльн1. трив!альн1, головн1 й нор-мальн! школи. г1мназ!1. лЩе!, дяко-вчительский 1нститут, музичну школу. ун1верситет, техн1чн1 школи та №.

Зародження кап!тал!стичних в1дносин у Рос1йськ1й !мперП. промисловий переворот в економШ кра!ни ставили на порядок ден-ний п!дготовку квал!ф!кованих роб1тник1в. яку належало зд!йснюва-ти рем!сничим. професшним. техн!чним та фаховим навчальним закладам.

5. Важливим центром науково!, громадсько-педагогхчно! й сус-п1льно-пол1тачно1 думки в Украгн! на початку XIX ст. стае Хар-к1вський ун1верситет. вихованцями якого були видатний математик. академ1к М. Остроградський. слав1ст, академ1к I. Срезневський, 1сторик, етнограф 1 письменник М. Костомаров, видатний б1олог I. Мечников, засновник укра!нсько! л!нгв!стично! школи О.Потебня, поет П. Гулак-Артемовський та !н. Тут також навчалися М. Лисенко 1 М. Старицький. Харк1вський ун!верситет був науковим осередком Харк1вського навчального округу.

Значну роль у розвитку вищо! осв!ти ! культури в Укра!н1 в1-д!грав Кигвський ун1верситет. який поряд з навчальною 1 науковою

роботов протягом двох рок1в в1дпов1дно до статуту 1804 р. керував школами Ки1вського навчального округу. Незважаючи на насаджування полщейського режиму. ун1верситет дав св1тов1 чимало яскравих особистостей, серед яких в1домий украгнський 1сторик. фольклорист 1 яисьменник И. Максимович. 1сторик М. Костомаров, б1олог 0. Бах, математик 0. Шм1дт. медик В. Караваев та 1н. Саме завдяки профе-сорам ун!верситету було створено "Тимчасову ком1с!ю для вивчення старовинних акт!в", яка стала поштовхом для серйозних наукових досл1джень у галуз! 1сторП та культури Укра!ни.

6. Антиукра!нськ1 настро! царського уряду в галуз1 осв!ти в УкраШ виявилися. зокрема, в тому, що нов1 початков1 школи у 20-40-х роках XIX ст. майже не створювалися. Середн! 1 середн1 спец1альн! навчальнг заклади, пов1тов1 1 духовн]. училища, закрит! дворянськ1 навчальн! заклади засновувалися переважно в твШч-но-сх1дних губерн1ях (Полтавськ1й, Черн1г1вськ1й. Харк1вськ1й). У зах!дних (Под1льськ1й та ВолинськШ больше уваги прид!лялося стеоренню духовних училищ, закритих панслон1в для дворян.

7. Шк1льний статут 1828 р. узаконив станов1сть, монарх1зм та рел1гшн!сть заклад!в осв!ти, що фактичле склалися на той час в Рос1йськ1й 1мперП, зокрема й в УкраШ. Станов1сть освети поля-гала в под1л! навчальних заклад1в на категорП для р1зних стаи!в населения: параф!яльн1 школи призначалися винятково для найнижчих стан1в; пов1тов1 - для д1тей купЩб. рем1сник1в та 1нших м1ських категор1й населения; г1мназ!1 - переважно для дворян. Це закрши-ло соц1альну нер1вн1сть у сфер1 освИи. Монарх1зм системи осв1ти означав п!дпорядкування И ц!лей 1 зм1сту 1нтересам самодержавс-тва та задоволення 1мперських домагань царизму.

Надання осв1т! рел1г!йного характеру в умовах непод1льного панування рос1йсько-1мперських вплив1в неминуче сприяло денац!о~ нал1зац11 украшсько! молод1 та в!дверненшо 11 1нтерес1в в!д бо-ротьби за соц!альн1 та економ!чн1 права.

8. Пор!вняно кращим було становище в освШ на зах1дноукра-1нських землях. як1 належали Австр1йськ1й монарх!!. Сощальний та нац!ональний гн!т в!дзначався меншою штенсивн!стю, а кап!тал!с-тичн! в!дносини формувалися швидше й бурхлив1ше.

Незважаючи на вс! суперечност1. урядов1 реформи шк!льництва в АвстрП створювали позитивн! передумови для розвитку осв1ти ук-ра!нц1в: формувалася укра!нська 1нтел1генц1я, проголошувалось право навчання укра!нською мовою. було видано нимало урядових 1 церковних розпоряджень щодо заснування шк!л та орган1зац11 1х д1-яльност!. вдосконалення зм1сту осв1ти й управл1ння шк1льництвом. пол1пшення становища вчителя тощо.

Одним 1з головних рушПв розвитку шк!льництва на цьому етаШ стала церква. Вище духовенство вимагало в1д священик!в в1дкривати школи при церквах, навчати д!тей катех!зйса. утримувати вчител!в, заохочувати селян посилати д!тей до школи.

9. На зах1дноукра!нсысих землях . в1дповЦно до проведено! в 1774 р. шк!льно! реформи склалася державна система освхти. Сли зазначити, що ця система осв!ти про!снувала тут до под1бних реформ 60-70-х рок1в XIX ст. майже без жодних зм!н.

У 1783 р. у Львов1 засновано духовну сем1нар1ю, в як1й учнГ

навчалися р1днокгмовоюг а в 1784-р.-------ун1верситет. що мав-ф1ло-_

софський, юридичний. медич!Шй i богословський факультета. На ф1-лософському i богословському факультетах було в1дкрито укра!нськ! кафедри. В 1787 р. при ун1вереитет1 створено "Studium Ruthenum", завданням якого було готувати вступник1в до ун!верситету з числа украшсько! молодь

Таким чином, шк!льн1 реформи поряд з 1ншими факторами позитивно впливали на нац1онально-культурне в1дродження укра!нц1в. Хоча Щ реформи 1 впроваджувалися бюрократичними способами 1 не доводилися до к1нця. вони п1дносили дух укра!нства.

10. Боротьба за украХнську мову й укра!нську школу на зах!д-ноукра!нських землях значно посилилася п1сля революц!йних под1й в АвстрП 1848 р. Шднесення нащонально-визвольного руху, проголо-шення Головною Руською Радою едностх з украшцями Наддн1прянщини i программ розвитку украшськоI л1тератури й мови та запроваджен-ня навчання нею у навчальних закладах yclx тигав, скасування пан-щини. скликання "Собору руських учених" - все це сприяло розвитку национально! св!домост! галицьких укра!нц!в, пробуджувало потяг до осв!ти й культури, усв!домлення важливост1 школьно! справи, актив1зувало боротьбу за сво! права. I хоча досягти цього вдалося т!льки частково. австр!йський уряд у подальшому змушений був ра-хуватися з вимогами укра!нц!в краю. А Ш вимоги зростали: в1д заснування народних шк1л i впровадження р!дно! мови до створення укра!нського ун!верситету.

11. Проблема виховання учн!в наприк1нц1 XVIII - у перш1й половин! XIX ст. були дуже актуальними. Це пояснюеться передус!м тогочасними соЩально-економ!чними i культурними процесами. BiT-чизнян! письменники. просв1тител1 в!рили, що через виховання мож-на зм!нити сустльство. вдосконалити людину.

Переважна б!льш!сть укра!нц1в виховувалася на етн1чних педа-гог!чних 1деалах. як1 передавалися в!д покол1ння до покол!ння за-собами усно! народно! творчост!.

Прогресивним для розвитку в!тчизняно! педагогично! думки цього пер!оду було поеднання проблем осв1ти i виховання 1з соц!-альними, пол!тичними та економ!чними проблемами, з пол!тичною бо-ротьбою. Прийнявши в!д Г. Сковороди естафету гуман!зму й просв!т-ництва, в!ру у всемогутн!сть людського розуму, в неминуч!сть торжества правда й справедливост!, TaKi в!дом! просв!тител1, як 1.Тимк1вський, В. Караз!н, I. Котляревський. П. Б1лецький-Носен-ко. I. Орлай, М. Гоголь, Т. Шевченко та 1нш1 стали самов!дданими поборниками народно! осв1ти й прогресивно! педагоПчно! думки в Украхн! наприк1нц1 XVIII - у перш!й половин! XIX ст.

Актив1зацП боротьби за р!дну мову й р!дну школу на зах!дно-укра!нських землях сприяли видатн1 представники галицько! 1нтел1-генц!!, члени "Русько! тр!йц!" М. Шашкевич, I. Вагилевич, Я. Го-ловацький, як1 стали пров!сниками нац!онального в!дродження в Га-личин!. Вагомим був внесок у розбудову нацЮнально! школи I. Мо-гильницького, I. Лозинського, Й. Левицького.

На Закарпатт! попшрювався будительський рух. Демократичн! представники цього руху /0. Духнович. 0. Павлович, I. Ставровсь-кий та !н./ спонукали народн! маси краю до боротьби проти соц1-ального 1 нац1онального гноблення. 1хня педагог1чна д!яльн!сть

викликала в укра!нц1в потяг до осв!ти. знань. Виняткова заслуга цих просв1тител1в полягае також у тому, що в часи жорстоко! аси-м!ляторсько! полIтики стосовно закарпатських~украТнц!в~вони ~ п1д-леслися до розум!ННЯ важливо! рол! народност1 у вихованн1. Важли-вими ознаками И вони вважали р1дну мову. нац!ональну культуру, Зстор1ю.

12. Фактолоп'чний матерхал досл!дження анал1зувався, пор1в-нюЕався та оц!нювався з позиц!й трьох нерозривно пов"язаних м!ж собою !сторичних реал1й - минулого, сьогодення та майбутнього розвитку народно! осв!ти та педагоПчнох думки в Украхн!. В пер1-од розбудови Украгнсько! держави це е важливим джерелом збагачен-ня теорИ 1 практики осв!ти, педагог!чно! науки. Адже в зм1ст! педагог!чно! осв!ти необх!дно враховувати процеси. як1 в1дбува-ються у нових соц!ально-економ!чних умовах нашо! держави.

3 метою використання вторичного досв1ду. здсбудк1в педаго-Г1Чно! теорП ! практики необх1дно розробити нов! программ курс!в з 1сторП педагогики для вищих навчальних заклад!в р!зних р1вн!в акредитацп.

Для об'ективного в!дтворення 1сторП в!тчизкяно! педагогии доц1льно створитк новий навчальний пос1бник з 1сторП педагог!ки та перевидати хрестомат!ю з урахуванням нових !сторичних факт1в, документ!в.

Результата досл!дження дають я'дставу визначити основы! проблеми. що потребують подальшого вивчення. Це, зокрема:

- особливост1 розвитку педагоПчно! осв!ти вказаного пер1оду в р1зних рег1онах Укра!ни;

- педагогична д!яльн1сть 1 педагог!чна спадщина укра1нських просв!тител1в I.Орлая. I. Тимк!вського, П.Б!лецького-Носенка,

Н.Гоголя та 1н.;

- просв1тницька д!яльн!сть закарпатських "будител!в".

Спод1ваемося, що зд!йснене нами досл!дження певною м1рою за-повнить прогалини у в!тчизнян1й педагог1чн!й науц!. ширше розкрие педагог1чн1 погляди в!домих, але незаслужено забутих просв1тите-л!в. сприятиме визначенню 1хньо1 рол! у розвитку теорП 1 практики виховання. демократизацН народно! осв!ти к!нця ХУШ-першо! половини XIX стол!ття.

Основний зм!ст виконаного досл1дження воображено в таких публ!каЩях автора:

МОНОГРАФИ. П0С1БНИКИ, ЗБ1РНИКИ НАУКОВИХ ПРАЦЬ.

НАУКОВО-МЕТ0ДИЧН1 ПРАЦ1

1. Розвиток осв!ти ! педагог!чно! думки в Укра!н1 (к1нець ХУШ-перша половина XIX стол!ття).- К.: М1ГР0. 1996 - 14.0 друк. арк.

2. Проев!тницька д!яльн!сть ! педагог!чн! аде! видатних ук-ра!нських вчених. письменник1в 1 громадських д!яч!в к1ьця XVIII-першо! половини XIX етол1ття - К.. 1995. - 9.1 друк. арк.

3. Просв1тницька д1яльн1сть та педагог1чн! погляди 0. В. Духновича - К.: Звездный. 1995. - 5.2 друк. арк.

4. Формування гуман!зму в систем! особист!сних якостей сту-дент!в - Харк!в: Основа, 1995.- 16,5 друк.арк. (У сп!вавт.). Ав-торський текст - 7,5 друк. арк.

5. 1стор!я педагог!ки: Наоч. пос1бник.- К.: Укрхудфонд. 1980. - 12.0 друк. арк.

6. Педагог1ка. Теор!я та !стор!я: Навч. пос!бник. - К: Вища

школа. 1995,- 13.5 друк.арк. (У сп!вавт.). Авторський текст -7.0 друк. арк.

7. Основи педагоПки та псйх^6гП"Жщ0Г""шк0ли~в~Укра1н1:----------

Навч. пособник. - К: ШЕЛ. 1995.- 9,77 друк.арк. (У сгававт). Авторський текст - 5,0 друк. арк.

8. "Педагог1я" I.A. Ставровського I И роль у розвитку в1т-чизняно! педагоПчно! думки: Навч. пос!бник.- К: Звездный, 1994. - 2,83 друк. арк.

9. Педагогические взгляды и педагогическая деятельность И.С. Орлая: Уч. пособие.- К.: Звездный. 1994.- 2,5 друк. арк.

Ю.Боротьба трудящих Украши за розвиток нацЮнально! куль-тури.школи 1 осв!ти /к!нець XVIII - перша половина XIX стол!ття/ Наук, видання. - К., 1995. - 2,65 друк. арк.

И. Проблема особксгост! вчителя та його Фахово! п1дготовки /За ред. К.Б. евтуха. - К.: В1П0Л, 1994. - 8,83 друк. арк.

12. Психолого-педагог1чна Шдготовка вчителя 1ноземно1 мови в умовах перебудови школи /За ред. М. Б. евтуха. - К.: КДППМ, Укрвузпол1граф, 1990.-8.35 друк. арк.

13. Формування педагогАчно! майстерност! в систем! профессии п!дготовки майбутнього вчителя /За ред. М.Б. Свтуха. - К.: КДППМ, Укрвузпол1граф. 1992. - 9,38 друк. арк.

14. Проблеми формування загальнолюдських ц!нностей в процес! психолого-педагог1чно! п!дготовки майбутнього вчителя: 36. доп. м!жнар. наук.-практ. конф. /За ред. М.Б.евтуха. - Вхнниця, 1991. -9,75 друк. арк.

15. Формування педагог1чно! майстерност! в систем! профе-с!йно1 п!дготовки майбутнього вчителя /За ред. Н. Б. евтуха. - К.. 1991.- 13,21 друк. арк.

16. Гунан1тарн1 аспекта реформування 1 розвитку нацЮнально! системи осз!ти: Матер1али м1жнар. наук.-практ. конф. /За ред. М.Б.евтуха 1 С.Т.Резн1ченко. - К.: ЗЦНТЕ1, 1994,- 23 друк. арк.

17. Плани 1 методичн1 рекомендацП сем1нарських 1 лаборатор-но-практичних занять для студент!в з психолого-педагог1чних дис-ЦИШ11Н. -К.: КДППМ. 1982. - 3.4 друк. арк. {У сп!вавт.). Ав-торський текст - 1.8 друк. арк.

18. Плани 1 методичн! рекомендацП сем1нарських 1 лаборатор-но-практичних занять для студент!в з психолого-педагог1чних дис-ВДПЛ1Н.- К.: КДППМ. 1983.- 2.8 друк. арк. (У сп!вавт.). Авторсь-кий текст - 1,0 друк. арк.

19. Методичн! рекомендацП до виконання курсових роб!т студентами педагог1чного 1нституту. - К.: РУМК. Укрвузпол1граф. 1990.

- 1,39 друк. арк. (У сп1вавт.). Авторський текст - 0.7 друк. арк.

20. Методичн 1 рекомендацП до виконання дипломних роб1т студентами педагог!чного 1нституту. - К.: РУМК, Укрвузпол1граф, 1990.- 1,63 друк. арк. (У сп1вавт.). Авторський текст - 0.8 друк. арк.

21. Плани 1 методичн! рекомендацП до сем1нарських 1 лабора-торно-практичних занять з психолого-педагоПчних дисципл1н. Вид. 5

- К.: РУМК. Укрвузпол1граф, 1991.- 3.28 друк. арк. (У сп!вавт.). Авторський текст - 1,8 друк. арк.

22. Методичн1 рекомендацП до вивчення навчального курсу "1стор!я педагогией". -К.: РУМК, Укрвузпол1граф, 1993.- 4,17 друк. арк. (У сп1вавт.). Авторський текст - 3.2 друк. арк.

23. Педагог!ка: Навчальний план, лекцП. сем1нарсько-прак-тичн1 заняття. контрольн! питания. - К.: РУМК, Укрвузпол1граф, 1993.- 3,2 друк. арк. (У сп!вавт.). Авторський текст -

2.0 друк. арк.

СТАТИ В НАУКОВИХ ЗБ1РНИКАХ. ЖУРНАЛАХ, МАТЕРIАЛИ К0НФЕРЕНЦ1Й I ТЕЗИ Д0П0В1ДЕЙ

24. Соц1ал'1стичн1 !деали I. Франка в галуз1 осв!ти //Удоско-налення метод1в навчання 1 виховання в процес! вивчення основ наук за новими програмами.- К.. 1971. -0.5 друк. арк.

25. • Боротьба трудящих зах1дноукра!нських земель за осв1ту 1 виховання молод1 /к!нець XIX - початок XX ст. // Методичн! роз-робки проблем навчання 1 виховання учнхв загальноосв1тньо! шко-ли. - К. . 1972.- 0.7 друк. арк.

26. У боротьб! за молодь //Жовтень. - 1971,- N 9.- 0,5 друк.

арк.

27. Дух, що кличе до боротьби //Людина 1 св!т.- N8,- 1972,0,5 друк. арк.

28. 1ван Франке 1 проблеми виховання молод! //ПедагоПка: Республ. наук, метод. зб!рник. - Вип.13,- К..1974,- 0.5 друк. арк.

29. Педагог!чн! !де! Г.С. Сковороди //Друг читача. 1974. - N 49, - 0.2 друк. арк.

30. Укра!нська етнопедагог!ка в П 1сторичному розвитку //Поч. школа,- 1975,- N 12,- 0,4 друк. арк.

31. Педагог!чн! погляди 1.Я. Франка //Поч. школа,- 1981. - N 10. - 0,5 друк. арк.

32. За осв1ту для трудящих //Рад. школа.- 1984.- N 10.- 0,2 друк. арк.

33. Формування самост1йного мислення студент!в в процес!

вивченкя icToplí педагог!ки //Зм1ст. форми i методи самост1йно! роботи студент1в: Матер1али наук.-практ. конф. - Терноп1ль, 1990. -0.2 друк. арк.

34. Проблемы подготовки учителя в истории советской педагогики //Актуальные проблемы психологии и педагогики в Казахстане: Матер, науч.-практ. конф. -Алма-Ата. 1990. - Часть III.- 0.2 друк.арк.

35. Проблемы подготовки специалистов к профессиональной деятельности в педагогическом наследии Н.И.Пирогова //Актуальные проблемы медицинского образования в Украинской ССР: Тезисы докл. респуб. науч. конф. - Киев - Ивано-Франковск. 1990.- 0.2 друк.арк.

36. Боротьба трудящих зах1дноукра!нських земель за демокра-тичн! перетворення в галуз! ocbíth // 1сторичн1 досл1дження.-К.,1991.- 0.9 друк. арк.

37. Jan Amos Komenski a Ukraina //Ргасе XXYII medzlnarodneho slmposiumu do '400 let ze dna narodzeni J.A. Komenskeho.-Uherskí Brod. Ceskoslovensko. 1991.-0.5 друк. арк.

38. Культурологiчн1 основи п1дготовки майбутнього вчителя //Формування педагог1чно! майстерност! в систем! профес1йно1 п1д-готовки майбутнього вчителя: Матер i али допов!дей м!жвуз. наук.-практ. конф. - К.. 1991.. - ЧастЛ - 0,2 друк. арк.

39. Использование народной дидактики в современной школе //Народная педагогика и современные проблемы воспитания: Материалы. всесоюз. науч.-практ. конф, - Чебоксары, 1991.- 0,3 друк. арк.

40. Проблеми психолого-педагопчно! п!дготовки вчителя в спадщйн! К. Д. Ушинського //Проблеми формування загальнолюдськйх ц!нностей в процес! психолого-педагог!чно! п!дготовки майбутнього

вчителя: Матер1али допов!дей м!жнар. наук.-практ. конф. - В1нниця.

1991.- 0.5 друк. арк.

~4П~К." ДГУшинский" о"роли" и" месте"родного "языка"в_"0бучении""и-------------

воспитании // Славянская культура в современном мире: Материалы П-го междунар. семинара,- К., 1991.- 0,2 друк. арк.

42. Шдготовка майбутнього вчителя в умовах створення нацЮ-нально! школи // Учитель нац1онально! школи: Матер1али наук, -практ. конф,- Терноп1ль, 1991,- 0,2 друк. арк.

43. Формування духовно! культури студент!в у процес1 вивчен-ня курсу 1стор1! педагог1ки // Теоретичи! питания морального 1 естетичного виховання. - Вип. II.- К.: Ф0Т0Т0Н, 1992.- 0,3 друк. арк.

44.Проблеми педагог1чно1 майстерност1: 1сторико-педагог1чний

аспект // Формування педагог!чно! майстерност! в систем! подготовки майбутнього вчителя,- К., 1992,- 0,5 друк. арк.

45. Роль проблемних сем!нар1в з 1стор!! педагогии в розвит-ку п1знавально! активност! студент1в //Шляхи п1двишення п1зна-вально! активност! студент1в у процес1 навчання: Матер!али наук, -практ. конф. - Харк!в, 1992,- 0,2 друк. арк.

46. Осявати вс!х под1бно до сонця: гуман!стичний 1 демокра-тичний характер педагог1ки Я.А.Коменського //Р1д. школа,- 1992. -N 3-4.- 0,6 друк. арк.

47. До проблеми вивчення укра!нсько! етнопедагог1ки в педа-гопчних вузах Укра!ни // Традицп укра!нсько! етнопедагоПки та 1х використання в навчально-виховному процесс школи: Матер1али допов1дей респ. наук.-практ. конф. - Житомир. - 1992.- 0,2 друк. арк.

48. Педагог1чн1 !де! Я.А.Коменського на Укра!н! // Духовне

в!дродження слов'ян у контекст! европейсько! та cbItoboi культу-ри: Матер!али допов!дей X Всеукр. конф. - Черн1вц1, 1992.- Част. II. - 0.2 друк. арк.

49. К. Д. Ушинський про значения р1дно! мови // УкраХнська мо-ва як базова у вивченн1 1ноземних мов: Матер1али наук.-практ. конф, - К.. 1992.- 0,2 друк. арк.

50. Нов! п1дходи до проблеми педагог!чно! осв!ти // Взаемо-д!я альтернативних !дей. п1дход!в 1 технолог1й навчання 1 осв1ти: Матер1али наук.-практ. конф.- Терноп1ль. 1993,- 0.2 друк. арк.

51. Украшська етнопедагог!ка в навчально-виховному npoueci як проблема вищо! педагоПчно! осв!ти Укра!ни // Вища i середня спец!альна осв!та.- К.. 1993.- Вип. 16.- 0,6 друк. арк.

52. Культурно-осв1тня д1яльн!сть та педагог!чн! погляди М.О.Максимовича // Славянская культура в современном мире: Мате-р!али III М!жнар. сем!нару.- К.. 1993.- 0,2 друк. арк.

53. Св!точ слов'янсько! культури // Славянская культура в современном мире: Матер. Ш М1жнар. сем!нару.- К.. 1993.-0.2 друк. арк.

54. Чи бути icTopil педагог1ки базовим курсом ? // 0св1та. Кв1тень 1993,- 0,4 друк. арк. (У сп!вавт.).

55. Формування у майбутн!х вчител1в прагнення до народоз-навства засобами !стор!1 педагог!ки // Проблеми особистост! вчи-теля та його фахово! п!дготовки. - К.. 1994.- 0,5 друк. арк. (У сп1вавт.). Авторський текст - 0.3 друк. арк.

56. Г. С. Сковорода про роль прац! у вихованн! // Психоло-го-педагог1чн1 новини. 1994,- N 5.- 0.2 друк. арк.

57. Проблема особистост! вчителя у педагог1чн!й спадщин! О.В.Духновича // Проблема особистост! вчителя та його фа-

- 65 -

хово! п1дготовки.~ К.. 1994,- 0.8 друк. арк.

58. Проблема особистост! вчителя в 1сторп дореволюц1йно! педагог!ки в УкраШ // Проблема особистост! вчителя та

його фахово! п1дготовки.- К.. 1994.- 1.0 друк. арк.

59. Вплив в!тчизняних прогресивних д!яч!в на розвиток осв!ти 1 педагог!чно! думки в УкраТн! в I половин! XIX ст. // Теоретичн! питания осв!ти та виховання.- К.. 1994,- Вип. 3. -0.5 друк.арк.

60. Просвйительська д1яльн1сть "Русько! тр!йц!" в Зах!дн1й УкраШ // Теоретичн! питания осв1ти та виховання. - К..

1994,- Вип. 3,- 0,3 друк. арк.

61. Педагогична д1яльн1сть та педагог1чн1 погляди П.П.Б1-лецького-Носенка // Теоретичн! питания осв!ти та виховання,- К., 1994.- Вип.3.- 0,3 друк. арк.

62. 0св1тня д1яльн1сть 1 педагоПчн! погляди I. Ф. Тимк!всько-го // Теоретичн! питания осв1ти та виховання. - К., 1994.-

Вип. 3. - 0,3 друк. арк.

63. Просв!тницька д1яльн1сть та педагог!чнл 1де1 В.Н.Караз!-на // Теоретичн! питания осв1ти та виховання,- К., 1994.- Вип. 3. -0.3 друк. арк.

64. МЛ.Пирогов 1 розвиток педагоПчно! думки в Украш! // теоретичн! питания осв!ти та виховання, - К.. 1994.- Вип.3.- 0,5 друк. арк.

65. Осв!тня д1яльн!сть та педагог1чн1 погляди I. А. Ставровсь-кого // Теоретичн! питания освхти та виховання.- К.. 1994.-Вип.3.- 0.6 друк. арк.

66. П1дготовка майбутнього вчителя до робота у нац1оналыий школ! // Проблема особистост! вчителя та його фахово! п1дготов-ки. - К., 1994. - 0.1 друк. арк.

67. Роль В.В.Капн1ста в розвитку осв1ти 1 педагог!чно! думки в Укра1н! // Теоретичн! питання осв!ти та виховання. - К., 1994.-Вип. 3. - 0.3 друк. арк.

68. Проблеми гуманютичного виховання в творч1й спадщин! Т.Г.Шевченка//Теоретичн! питання осв!ти та виховання.- К., 1994.- Вип.З,- 0.5 друк. арк.

69. Г.С. Сковорода про роль прац! у вихованн! // Г. С.Сковорода - видатний украшський ф!лософ 1 просв1татель: Матер1али Все-укр. наук, -практ. конф. - К., 1994. - 0,2 друк. арк.

70. Розвиток педагоПчно! думки в УкраШ першо! половини XIX ст.// Гуман!тарн! аспекта реформування ! розвитку нац!ональ-но! системи осв!ти: Матер!али м1жнар. наук.-практ. конф. -К.: ЗЦНТ1, 1994,- 2.0 друк. арк.

71. Розвиток прогресивно! педагог1чно! думки на зах1дноукра-хнських землях в перш!й половин! XIX ст. // Гуман!тарн! аспекта реформування ! розвитку нац1онально! системи осв!ти: Матер!али м!жнар. наук.-практ. конф.- К.: ЗЦНТ1, 1994.- 2,3 друк. арк.

72. Витоки розвитку прогресивно! педагопчно! думки в Укра!-н1 к!нця ХУШ - початку XIX ст. // Гуман!тарн! аспекта реформування 1 розвитку национально! системи осв!ти: Матер!али м!жнар. наук. - практ. конф.- К.: ЗЦНТ1. 1994.- 0.6 друк. арк.

73. ТрадицП народно! педагог!ки в розвитку виховання. . нав-чання та педагог!чно! думки в Укра!н! на початку XIX ст. // Гума-н!тарн1 аспекта реформування ! розвитку нац!онально! системи ос-в1ти: Матер!али м!жнар. наук.- практ. конф.- К.: ЗЦНТ1, 1994. -0,5 друк. арк.

74. Проблеми п!дготовки вчителя в !сторп педагог!ки Укра!ни // Психолого-педагог!чна п!дготовка вчителя в педагоПчних вузах:

- 67 -

Матер, наук.-практ. конф. - Харк1в, 1994.- 0,1 друк. арк.

75. Педагог1чн1 погляди 0.1. Павловича //Р1д. школа. - 1995.

- N 4.- 0.9 друк. арк.---------------------------- -----------------------------------------------

76. Використання 1дей народно! педагог!ки як важлива умова в1дродження нац!онально! системи виховання в УкраТн! // Модерн 1-заЩя системи осв!ти. нац!ональних традшцй та етнопедагог1ки. гуман!зацп та демократизацп св1тового досв1ду: Матер!али Все-укр. наук.-практ. конф. - 1вано-Франк!вськ, 1995.- 0.2 друк. арк.

77. Проблеми нац!онально-духовного в1дродження в Украхн1 (к1нець ХУШ - початок XIX ст.} // Теоретичн! питания осв1ти та виховання.- К., 1996,- Вип. 4.- 0.4 друк. арк.

78. Школа 1 осв1та в Правобережн!й Укра!н1. Галичин!, Буко-вин! та Закарпатт! // Теоретичн1 питания осв!ти та виховання.-К., 1996,- Вип. 4.- 0,5 друк. арк.

79. Стан осв1ти та школи на укра!нських землях в к!нш XVIII

- початку XIX ст. // Теоретичн! питания осв1ти та виховання -К. .1996.- Вип. 4,- 0,4 друк. арк.

80. Шк1льн1 реформи 1786-1804 рр. та !х вплив на розвиюк осв!ти в Укра!н! // Теоретичн! питания осв1ти та виховання.-К. .1996,- Вип. 4.- 0,4 друк. арк.

81. Зародження педагог!чно! думки в братських школах - важ-ливе джерело просв!тительства в Укра!н1 у XVIII та перш!й половин! XIX ст. // Теоретичн! питания осв1ти та виховання, - К. .1996.-Вип. 4.- 0.5 друк. арк.

82. Роль МЛ. Пирогова в розвитку в1тчизняно! педагог!чно! думки // Пироговськ1 читання. - В1нниця, 1995,- 0,1 друк. арк.

83. Просв!тницька та педагог1чна д!яльн1сть брат!в Тимк1всь-ких // Ун1верситет Киево-Могилянська Академ1я. - К.. 1995.- 0.1

друк. арк.

84. Problemy ukrainsklej pedagoglki narodowej. Narodowa szkola na Ukralnie // II Interdyscypllnarne i Ml^dzynarodowe Sympozjum. "Budowa zaufanla ml^dzynarodowego celem edukacji globalnej. 0 pokojowy start ludzkosci w XXI wiek." Opole (Polska),1995,- 0.5 друк. арк.

85. Нац1онально-духовне в!дродження в Укра!н1 наприк1иц1 XVIII - початку XIX ст. // ТрадицП виховання у св!тов1й народн!й педагог1ц1: Матер1али м1жнар. наук.-практ. конф. - Ки1в - Р1вне. 1995- Част II.- 0,2 друк. арк. (У сШвавт.).

YEVTUKH M.В. Development of Education and Pedagogical Ideas In Ukraine (the end of the XYIII-th and the first half the XlX-th

centuries): Dissertation is presented in the form of -scientific------------

report for the academic degree certification of a doctor of pedagogy, speciality - 13.00.01 - theory and history of pedagogy, National Shevchenco University, Kyiv, 1996.

The report deals with the origin of pedagogical ideas in the historical and geographical territory domain of Ukraine that belonged to Russian and Austrian empires at that time.

Pedagogical ideas and vision of the Ukrainian academics of that period are analysed; the struggle of the Ukrainian people for the development of national culture, school system and education is spotlighted.

The evolution of the system of education is analysed In detail. tendencies and strategies for the development of different types of schools are explicitly described.

ЕВТУХ Н.Б.

Развитие образования и педагогической мысли в Украине (конец XVIII - первая половина XIX столетия). Диссертация (рукопись) в форме научного доклада на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. Киевский университет имени Тараса Шевченко. Киев, 1996.

Исследуется генезис педагогической мысли на украинских землях, входивших в состав Российской и Австрийской империй. Рассматриваются педагогические взгляды украинских просветителей соот-

ветствующего периода; раскрывается борьба украинского народа за развитие национальной культуры, школы и просвещения.

Исследована эволюция системы просвещения, выявлены тенденции и особенности развития учебных заведений различного типа.

Ключов! слова; наЩональне в1дродження, розвиток, просв1т-ництво, нац!ональна школа, шк!льництво, педагог!чна думка.

щ-