автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Украинское образование в странах Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы (1918-1996 гг.).

Автореферат диссертации по теме "Украинское образование в странах Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы (1918-1996 гг.)."

1НСТИТУТ ПЕДАГ0Г1КИ АКАДЕМ11 ПЕДАГОПЧНИХ НАУК УКРАТНИ

РГб ОА

О 3

На правах рукопису

Кемшь Володимир Петрович

УКРАШСЬКЕ ШК1ЛБНИЦТВО У КРА1НАХ ЦЕНТРАЛЬНО!, СХ1ДН01 ТА П1ВДЕНН0-СХ1ДН01 €ВРОПИ (1918-1996 рр.)

13.00.01 - теор1я та 1сюр\я педагопки

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобуття наукового с.тупеня доктора педагопчних наук

1цЬ^У

'¡■■У.

ки!в - 1997 у

Дисертащею е рукопнс

Робота виконана в Кш'вському державному лшгастичному ушверситеть

Науковин консультант - €втух Микола Борисович, член - кореспондент

АПН Украши, доктор педагопчних наук, профес

Офщшш опоневти - Ничкало Нелля Григоргвна, дШсний член АПН

Украши, доктор педагопчних наук, професор

Ступарик Богдан Михайлович,член-кореспондент АПН Украши, доктор педагопчних наук, профес

Трощинський Володнмир Павлович, доктор ¡сто-ричних наук

Провиша установа - Харюивсыаий державний педагопчний университет

ш. Г.С.Сковороди

Захист вщбудеться " 20 " червня 1997 р. о 14 годин! на засщанш спещал^зовано! вчено! ради Д 01.32.02 в 1нституп педагогией АПН Украши зг адресою: 252001, м.Киш-1, вул. Трьохсвятительска, 8. 3 дисертащею можна ознайомитись у б!блютещ 1нституту педагопки АПН Украши.

Автореферат розюлано " 19 " травня 1997 р.

Вчеиий секретар спсш&шовано! вчено! ради

М.ПЛегкий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛДЕЕИНЯ Актуалыисть I ступхкь дослтдженостх проблеми Проблема украшськох етнхчносп не обмежуеться 1сторичними та ?еографхчними рамками УкраТни. вторично так склалося.шо за мекали Укра1нк проживав близько 10 млн. укра1нц:в.Хоча офхщйно це тело значно занижуеться через прагкення хнших держав асивилпва-ри украх'нську над10нальну меншину та створити "однонацгональн1 держави".

Загальнолвдське завдання кожно! етнонацП* полагав в тому, ?об вс!ма засобами п!дтрикувати своУ д1аспорн! групи, збагачув-4и ix свох'ии духовники здобуткаии. Крах вЦкилих 1деолопчних :тереотип!в 1 к!лькадесятил1тньо1' пол!тики штучного роз'еднання ^крашцхв став кокливим створенням НкраТнськох держави, яка } сво'1й Конституц1'1 за<Иксувала полояення про те. що "ЯкраУна *бае про задоволення нац1онально-культурних 1 мовних потреб ук-)а\'нц1в, як1 прохивають за меками деряави" (Статтэ 12). Одн1ев з 1айчисельн1вих 1 найстар!гих укра1'нських сп!льнот у св!т! е ук-)а1"нц1 Центрально!, Сх1дно1 та [Нвденно-СхЦноУ Свропи СПольщ!, -ловаччини. ЧехН, РукунП", Югослав!!, ХорватП', Боснп та Гер-юговини). 9 таких крахнах, як Польща, Словаччина та Рунун1я ук-)аГнське населенна е автохтонним. тобто воно проживало й прояи-¡ае на своТй етн!чн!й територП. Протягом стол!ть укра1'нц! цих ¡еыель вели постыну боротьбу за своУ нац1ональн! права: право (а свои р1дну нову, церкву, культуру, традицП', 1стор1ю, школу. 1и1нввалися полпичн! режиыи, але нези!нним залишалося прагнен-[я укра!нц1в зберегти свою нац1ональну самосв1дом1сть. Велику оль у 11 збереженнх вхдхграла саме'украГнська школа,яка мае ут багатг традид11,шо беруть св!й початок 13 глибини Б1Кхв.ВД емлх стали батькхвшиноп для М.Грушевського,0.Духнозича,М.Верби-ького.О.Кобилянськох та хн.

Самобутнхм яЕишем украхнсько? культури та науки стала дтяль-хсть укрзх'нських ем!Грант1в у Чехословаччкнх у мтжвоенний перЬд.

Вони зробили значний внесок до национально! скарбниц!,роавива основнх напрями укра*1нхстики,знайомили свхт хз надбанням укра ськоУ культури,збагачували европейськз* науку та культуру.В ук нських освгипх закладах Чехословаччини готували молоду укра ську 1ктел1Генщю.Сьогоднх стало реальним включати в гсторхю раУнсько! педагогично! думки,!мена щлого ряду вчених,педагог як! тривалий час працювали в Чехословаччин1 у ьцжвоенний перх Серед них С.Русова,С.С1ропалко,А.Волоа1ин та хн.

Суперечливим та неоднозначним був стан украУнськог Шльництва у крах'нах Центрально*, Сх1дно1" та ГИвденно-Сх1дш бвропи у гпслявоенний перход - вгд бурхливого розвитку вк!л ДJ укра1'нц1в (у Словаччин! було створено близько 300 икШ до : фактичного знивення (у Полы^ пиля операцП* "В^ла" не гснувг ло «одно! укра1'нськоУ вколи). Стан укра1'нсько! вколи залекав в! внутр1вньоУ поэтично! ситуацН в окремих крахнах. Найменш лрояв боротьби з нац1онал1зиом негативно в1дбивався на станови! украГшЦв у сх1дноевропейських кра1'нах.

Разои з тик, майке у вс1х схгдноевропейських краУнах у т военний пер1од було створено систему укра'Гнського шк!льництв; яка включала у себе довк!льн1 заклади, основт та середн1 вкол] середн1 спец1альн! та профес1йн1 училища, виц1 навчальн! закл; ди. Однак такий стан тривав не довго, 1 вке з середини 60 рок!в украГнськ1 иколи зазнавть не найкращих час1в, Заступ : украУнське вк1лькицтво тривав десятки рок1в, його метою бу асик1ляц1я украУнських сп!льнот. Коиун1стичне кер1вницт сх!дноевропейських краУ'н прагнуло створити однонац1ональн! де хави.

(Гол1тичн1 зм1ни у Свроп! к!нця 80-х- початку 90-х рок

призвели до демократична перетворень у краУнах колшвньоУ соЩал1стичноУ сп!вдрухност1.

Сьогодн1 вкола нове стати чи не найва*лив1иим чинником збе-рехення нац1ональноУ самобутност! украУнц!в, як1 прояивавть поза мевами НкраУни. Але для цього необх1дна допоиога з боку УкраУнськоУ держави,адке падтримка сптввхтчизникхв за кордоном е сучасною нормою мткнародного права,цивтлгзованою практикою держав ,ЯК1 повакають себе,сво'г'х громадян,а також е складовою того, шо називають нацтональними штересами, национальною безпекою.

Становления та розвиток украУнського ик^льництва у краУнах Центрально!', СхЦноУ та Швденно-Сх1дноУ Свропи досл1д!ували здебпгыпого заруб1нн1 украУн1сти. 3 Словаччши — Й.Чу-на ("ЭкраУнська ашола на Закарпатт! та Сх1дн1й СловаччинГ' (1967), 1.Ванат ("Нариси нов!тньоУ 1сторП украУнц1в СхЦньоУ Словаччини" (1977-1986), ЬБайцура ("Розвиток I рвения украУнського питания в ЧССР на етап1 побудови соШал1зыу" (1968), 0.Баран ("Нариси 1стор1 х Иряв1вцини", Канада, 1990).

Пращ цих вчених М1стять багато науково об грунт о за нкх,в тро-гпших 1Дей,факт1в з 1сторп украУнського шкгльництва у Сдоваччи-Н1,хоча й стосуються ттлькк окремкх хсторичних пергодтв.

Заслуговують на увагу 1 дослЦження сучасних словацьких та украУнських вчених: В.Кап1шовського, М.Муиинки, М.Ричалки, И.С1рки, А.Ковача, П.Урама, 1.Яцканича та 1н. 9 своУх статтях вони анал:зують сучасний стан цкраУнськоУ вколи та шляхи подо-лання кризових явич, як1 у н1й склалися протягон останн!х рок!в.

Культурно-осв1тн1й д1яльност1 украУнсъкоУ еи!грац1У у Че-хословаччин! Невоенного пер!оду присвячен1 досл1дкення С.Нар1хного ("</краУнська еи1грац1я. Культурна праця украУнськоУ ем1грац!У и1ж двоыа св1товими в1йна«и", Прага, 1942), I.Арного ("^краУнський високий педагог1чний 1нститут 1«. К.Драгоманова",

Прага, 1934), I.Sergua С"йкрзГнська г!мназ1я у 4exiY"Мюнхен,ц У 1996 рощ вийшов навчаяьний пособник "Нариси украУнсь кого шкЬшництва /1905-1933/" /За редакщею О.В.Сухомлкноько*!/ Однак у ньому розглядаеться icropi« освхти й педагог1чно1 думк] Т1льки в межах УкраГни.

Пои1тних результатов в опрацюванн1 деяких важливих питань icTopii' MiKBoeHHoi' sjKpaíHCbKoi' д1аспори в Чехословаччин! досяг нуто вченими йкраГни, Гх результат« знайили свое воображения 1ндив1дуальних та колективних коноградаях, книгах, дисертац1я> (В.П.Троцинський- "Шжвоенна укра!нська ем1грац1Я в Европ! s вторична i соц1ально-пол1тичне явице", 1994* С.В.В1днянську "Культурно-осв1тня i наукова д1яльн1сть уйраГнсько! ем1грац1í Чехословаччин1: ЗкраУнський в1льний ан1верситет, 1921-1945 pp. 1994:; ГНнчук 1.-"0св1тня д1яльн1сть та педагоПчн1 погляд C.PycoBoY", ; 1994 *, Зимомря К..Гоиионай В., Вегеш К.- "Августи Воловин", 1995 ; Г.Беднаржова-''fi. tfologlny 1995).

Науковий iHrepec стаковлять також npayi, присвячен! ук ра!'нцяи Польц!: К.Трухана ("SiKpaimU в Польц! п1сля друго CBlTOBoi' В1йни, 1944-Í984 pp.", Ньв-йорк-Парик-С1дней-Торонто

с

1990), П.0л1йника (Лихол1ття Холмщини i Шдляввя", Jipara, 1941) К.Васяка ("Skolnictwö i kultura grup narodowosciowych w Poise Ludowej"), Й.Кв1лецького ("Lenkouie", Harszawa, 19?4), В.Нарвак ("Ukraíniec w Polsce", 1993) та íh. Сучасним проблемам ук palHcbKoí сп1льноти в Поль«Ц присвячен! публ1кацП польськи вчених-украШст1в: В.Кокрого, ИЛеха. В Нкрахн! заслуговувть н увагу публ1кац11' С.Заброварного, Л.Васильево!', ГДерби, Л.Чика ленко.

Пхдкреслимо наукову значуццсть дисертацп Б.Ступарика / "Розвиток шпльницгва в Галичинх" 1994/, в ЯК1Й поэтапно до сл1дауеться становления та розвиток украхнськох национал;

-б -

вколи на теренах Галичини як за австр1йського, так i польського панцвання. В ц1лону, однак, тематичн! лШГнашо! прац1 й дос-д!д1ення Б.Ступарика перетинавться лиие в поодиноких випадках.

IcTopii укра!нського як!льництва в РумунИ" присвячен1 робо-ти М.Гараса С"Глястрована 1стор1я т-ва "Укра1'нська 1кола", 1937), Г.ГИддубного ("Буковина", 1928), С.Яричевського ("Укра-i'HUi в н!мецьк1й г1мназп у Серет!", 1911), Д.Кв1тковського, Т.Бриндзана, О.йуковського та iH. ("Буковина: i"i минуле i сучасне", Париг, 1956) та 1н. У цих працях автори прид1лявть увагу становишу укра\"нсько* иениини в культур-

H0-0CBiTHifl сфер! у Румун!!. Заслуговуе на увагу i книга К.Иа-рунчака ("Укра!нц! в РуиунП', Чехословаччин1, Польщ!, Вгосла-в11"", В1нн1пег, 1969 ), Однак. стан укра!нського ншльництва у ц:й книз1 висв1тлюеться дуже малаЗруыунських та 1нвих видань сл1д назвати npaiU Д.Гадзова ("Transylvania: The Roots of ethnic conflict", Kent, 1983), та С.Ф1иера-Галаца ("Twentieth Century Rumania" New "fork, 1370).

У 1961 p. опублгкована робота Д.П1ербини",'РгзЕитие образования на Буковине"), але хронолог1чн! рамки досл1дкення та обмеження йо-го т1льки 1Т1вн1чнов Буковиною не дозволявть скласти цШсно! картини про стан укра!нського шк1льництва на цiй етн1чн1й ук-pai'HCbKift територП. Р1зн1 аспекти культурно-осв!тнього «иття укра!нц1в РумунИ досл1дяували А.Г.Горбач, М.Ковач, К.Михайлвк та 1н.

IcTopin, культуру, етнограф1ю русин1в-украюнц1в ЮгославИ' досл!джували так1 югославськ! вчен1-досл!дники, як Я.Рамач ("Ру-сини-укра1нц1 в Югослав!!", BiHHiner, 1971), Ф./Габон ("История Русинох Бачкей, Сриму и Славони1 1745-1918", Вуковар, 1979), ко-лективна монограф1я ("Iz istorije vodjanskih Rusina do 1941 godine", Kovi Sad, 1977), Я.Олеяр ("237 роки юколства на руским

язику а Югослав!!", Вуковар, 1992), В.Тамая ("Руски Керестур л1топис и история (1745-1991)", Руски Керестур, 1992), Я.Рамач ("Приведени и дружествени живот Руснацоу у Южней Угорскей (1848-1918)", Нови-Сад, 1990), ("История иколи у Руским Кересту-ре 1753-1918", Нови Сад, 1995), ( "IcTopia русинов в П1вденн1й Нгорцин! (1745-1918)", Ужгород, 1995 (дисертац1я доктора 1сто-ричних наук).

Серед шших дослЦник1в можна назвати 1.1ирова, 1.Удвар!, Н.Стаценко, Р.Мизя, Д.Латяка та 1н.

Наукову значуш!сть ыають фундаменталlki працх з icTopii таких вiтчизкяних /М.Грушевський,Д.Дорошенко,!.Крип'якевкч,С.Смаль-Сто: кий,Н.Полокська-Василекко,О.Прщак й т./ -та зарубхжних icTopHKi /Б.Белей,1.Бхдерыан,М.Бонкало,Е.§шер,Л.Зб1бра,Р.Кайндль/.До реч останщ здебхльшого заперечували наявнгсть власно! национально! культури в укра1нхцв,як1 проживають за межами Украхни.

Пом1тнкх результатов у вивчегеп р1зних сторхн киття украшськ Д1аспори було досягнуто протягом останшх рокхв вченимк-укра1н1с ми В.6втухом,В.Маркусем,О.Мишаничем,М.Неврлийом,Ю.Бачею,В.Сливко Р.Магочх,Ю.Макаром,П.Чузкою,Ю,Балегою,Й.Голеццох),М.Штецьом.

У xofli дослхдаения здхйснювався акалхз праць украУнських пед гогхв Л.Ба'1ка,А.Бондаря, 1.Борисова,М.Гридекка ..М.6втуха,Н.Калени ченко,В.Микитася,Б.М1твровг,Ф.Науменка,0.Су2:омлинсько"х ,Г.Ф1Л1Пчу ка,К.Ярмаченка та хн.

Досить цхнними е pi3Horo роду дов1дков1 та хншх вида -ня про укра!нЩв за рубежей, видан! як в Нкра!н1, так 1 за кордоном: "Заруб1жн1 украУнц!" (1991), "UKpa'iHui в заруб1кному CBlTi" (1991), "НкраУнська д!аспора" (1991), колективна ыоног-раф1я Евтуха В.Б, Каьйнського С.С., Ковальчука 0.0., Троцинсько-

го В.П. "Збер1гаючи украУнську самобутШсть" (1992), "United, Demographic УеаЬоок" (1983), "Ukraine and Ukrainians throughout the Horld. Ed, by Ann Lencyk Pawliczko. Toronto - Buffalo-London" (1994) та iH.

Названими више працями не вичерпуються досл1дження,котр1 стосу-ться ртзних аспектов обраноУ наш теми.Однак сьогодн1 практично гдсутне досл1дкення,в якому украУнське шк1льництво у охгдноевро -ейських краУнах розглядалось би як целений взаемозв'язаний про -цес.як складова вхтчизняноУ педагоггчнох думки та ocEiTO.He роз-облено також концепцхУ роэвитку украУнського пшльництва за рубе-вм,шо певною Mipoio знижуе ефективнхеть у д1Яльност1 украУнських ультурно-ocBiTKix закладхв i приззодкть до прискореноУ аск.мыяцт i краУкськоУ етн1Чност1.

Все вишевикладене i зумовкло вибхр теми даного досупдкення.

О б ' с к I дослхдження: украУнське пиальництво у краУнах энтральноУ,Сэпдно1 та 1авденно-СххдноУ бвропи.

Предмет дослхдкення: процес розвитку украУнського ¡альництва у краУнах ЦентральноУ,Сх1дноУ та 1Нзденно-Сх1Дно'1 вропи /1918-1996 pp./.

Мета доелвдження ;зд1йснити цЪисний аналгз роэвитку украУнсь коУ школи та педагог1чкох думки у сх1дноевропейських краУнах;роз-робити науково-обгрунтовану програму сприяння украУнському шк1ль-ництву за рубежем,як складову державно? концегш;1 У шодо заруб1жно-го .УкраУнства з боку УкраУни.

В1дпов1дно до мети визначено так1 завдання дос-|1дження:

визначити етапи розвитку оевхти й педагоИчноУ думки у доелгд-жуваний пер!Од;

-9- виявити тенденцп ,притамашп укра!нському шкмьництву на р1зни етапах його розвитку;

- ДОСЛ1ДИТИ особливост1 куль ту рн о- о с в I тнь о I дхяльностх укра!нсь-ко! ем1грац11 у м1квоеннкй пертод у Чехословаччшп;

- обгрунтувати можливостх практичного засгосування в сучаснхй пе дагогхчн1й наущ матерхалхв.даного доелдаення; '

- розробити програму сприяння дкраУнському вк1льництву за рубе:

Концепцхя дослхдження. Становления та розвиток украУ; ського пшльництва у кра'хках ЦентарльноУ,Сх1дноУ та Щвденно-С: дно"! бвропи розглядаеться автором не тмьки з позиЦ1й заповнен: суттево1 прогалини в 1сторп вхтчизняно! педагогхки,але й,шо » менш важливо,п1Д кутом зору необх1дност1 творения цШсно! кон-цепц!У спхльностх хсторичного шляху украУнського народу.

Розвиток украУнського пшльництва у сх1Дноевропейських кра'ш

носить дхалектичний характер.Цей процес вхдображав як законом!]

ност1 розвитку украУнськоУ школи й педагогхчноУ думки,так I тер

денцп еволющУ украУнськоУ етн1чност1.3 цхе? точки зору у крап ке шк1льництво у краУнах Центрально!,Сх:дно! та 1Нвденно-Сх1дн(

Бвропи являе собою специфхчне наукове явише,яке збагачуючись зд

бутками хншх культур,проте мало } сво!,властивх лише йому форь

спрямування та зм1ст.

Методологхчною основою дослхдження е фхлософсь-К1 положення про соцхальну детермтнованхеть \ творчу сутшсть ос бистостх як суб'екта хсторичного процесу й розвитку матерхально! I духовно! культури; 1деУ про взаемозв'язок нац10нального I зага нолюдського;про нацхональне як важливий компонент форыування ые> льнссТ1 людини;теоретичнх положення I вионовки В1тчизняних педаг гчв про народихсть у навчанкх та Еихованн!,про нацхональку шкод

Теоретична основа дослхднення: положения з IcTopi'i нац1онально\' культури (Д.Антонович, В.Гнатвк, К.Груиевський, Д.Лороиенко, С.Смаль-Стоцький, Ю.Бача, В.Каткович, В.Маркусь, О.Иипанич, К.Мувинка, И.(Ирка, ПЛучка. С. та В. Нльяновськ1 та 1н.); науков1 npaui.B яких розглянуто стан вколи укра!нц!в Центрально!', Сх1дно1" та П1вденно-СхЦноУ Свропи у досл1двуваний пер1од СI.Байцдра, И.Гарас, Г.Ванат, К.Васяк, В.Кап1вовський, А.Ковач, М.Нарунчак. 1.М1рний, Ыегуц, Л.Рамач, Я.Рамач, Г.ПЦдубний, Я.Олеяр, И.Тамав, К.Трухан, АЛума, ДДербина); досл!дження з проблем icTopiY осв1ти (А.Алексюк, Л.Ба1'к, А.Воловин, Н.Воловин, В.Гоммонай И.Гриценко, Б.Добрянський, М.Свтух, Г.Зязнн, В.Микитась, Б.1йтвров, б.Мединський, Ф.Науменко, Н.Нич-кало, 1.ГЦнчук, Я.Самофал, Б.Стдпарик, О.Сухоилинська, С.Сухор-ський, Н.Ярмаченко. та iH).

М е т о д и досл1дження: 1сторико-педагог1чний анал!з в1тчизняних та заруб!жних арх1вних джерел, вторично! та педа-гог1чноУ лператури, законодавчих акт1в: синтез, пор1вняння, класиф1кац!я, узагальнення та систенатизац1я здобутих факт!в та в!ппов1дного матер1алц.

жерельнв база досл1дженкя:фонди Центрального державного вторичного apxiBy iiKpaYHH, Центрального державного apxiBy ви-цих орган1в влади Нкра1'ни, Центрального державного ¡сторичного apxiBy у Львов!, Державного apxiBy Льв1всько1 област1, Державного арх1ву 4epHiBeubKoY облает!, Державного арх1ву Закарпатсько!" облает^ заруб!жних арх1в!в: Statnl ustredni archiv, Praha; Archiv Muzea ukrajinskej kultury, Svidnik; Archiv Odboru Skolstva a kultury rädy Ш v Kosiciach; Hojeuodzki Archivue

Pañstuoue « Przenyslu; Hojewodzki flrchiwum Pañstuowe u Rzeszowie;. ¡>tatny Archiv v Presove, Центрально! надково! б1бл1о-теки fíflfí УкраУни 1м.В.1.Вернадського, б1бл1отеки укра!нсько! д1аспори, Льв1всько! б!бл1отеки 1м.В.Стефаника, б!блготек Ки!вського, /IbBiBCbKoro, Ужгородського, Чертвецького ун1верси-

V

тет1в, statnej knihovni CSR Klenentinua, Slovanskej knihovni в ПразДержавно! б1бл1отекк Чесько! Республ1ки Кяемент1нум,Слов'Я] ко! б1бл!отеки у Праз г/.

Джерелознавчу базу дослхдження становлять також законодавч1 акти, ухвали i постанови державних opraHiB, статистичн1 зб1рни-ки, монографи, числешп науков! матер1али вуз1в НкраУни, 4exií, Словаччини, Поль51, РуиунИ, йгославп. Важливим джерелои дос-л!дження стали особисп apxiBH св1дк!в та учаснии1в под1й дос-лхджуваного пер1оду.

Проанал1зовано.матергали, опубл1ковак1 в журналах та газетах: "Д1ло", "Наш св1т", "РЦна вкола", "Тризуб", "Нчитель", "Учи-тельське слово", "Студентський вхсник", "Школа i виховання", "Шиття i знания", "/Итопис Бойк1вцини", "Сучаснить", "Haue слово", "Новий bík", "Нове життя", "Дукла", "1кола i життя", "Пря-иевщина", "9кра!нський календар", "Дружно вперед", "йкраУнське слово", "Иветлосць", "Рдске слово", "Наие життя", "Наша культура", "Nove Skoly", "Pedagogicke rozhledy", "Uíitelske novyny" та íh.

3 цими та багатьма хншими виданнями,в яких друкуеться чимало ц1нних матерхал1в з теми дослхдження автор мав змогу детально оз-

найомитися в арххвах та бiблiотеках Польшх,Словаччини та ЧехГх,

фонди яких вивчались ним у 1988,1990,1993-1936 рр.

Хронолог1чно досл1дження охоплюе 1918-1396 рр. Иого

нижня мена зумовлена завериенням периоУ св1товоГ в1йни та ство-ренням у Свроп1 ц1лого ряду незалежних держав, до складу яких входила 1 частина украУнських земель. Верхня межа охоплюе 90-Т1 роки, коли у Сх1дн1й Европ! вЦбулися значн1 геопол1тичн! зм!ни, викликан! розпадом Радянського Соизу та крахом системи соц1ал1стичио1' сп1вдружност1, створенням незалевноУ УкраУнськоУ держави, виникненням на карт! Европи нових деряавних утворень (Словаччина, Хорват1я, Чех1я, Босн1я та Герцоговина. Совзна Рес-публ1ка Югослав1я (Серб1я, Чорногор1я). Досл1дження проводилося у 1983-1995 рр. 1 проходило у три етапи.

На первому етап1 (1988-1991 рр.) в1дбувалося теоретичне ос-мислення проблеми, вивчалася 1сторична, ф1лософська та педагогична л!тература. Автором було проанал!зовано законодавч1 ак-ти р1зних держав у сфер1 осв1ти.

На другому етап1 (1991-1993 рр.) продовжувалося вивчення арх1вних фонд!в та л1тератури з досл!джувано1' проблеми. Иатер1а-ли досл1дження викорисювувалиса у робот! 1з студентами.

На третьему етап! досл!дження (1993-1996 рр.) вивчались фонда заруб1жних арх!в1в-.Центрального державного арх1ву Чех1У у Праз1, державних воеводських арх1в1в Перемииля та Ряшева, ма-тер1ал1в Слов'янськог б!бл1отеки у Праз1. Зд1йснено анал!з, сис-тематизац1ю та узагальнення результат!в досл!дження, сформульо-вано висновки та рекомендацП".

Н а у к о в а новизна дослхдаення полягае в о б грунту ванн I по-кень еодо становления та розвитку украУнського шктльництва у кра-ах Центрально*/,Сх1дноУ та Швденно-СхгдноУ 5вропи /мова йде про раУнцхв.як! проживали й проживають на землях,шо з 1918 року вхо-гь до складу схтдноевропейських краУн/;виявленн1 особливостей емх-антського периоду дтяльност: С.РусовоУ,С.Сгрополка,А.Волошина в

Чехословаччиш;визначенн1 етапхв та виявленнх текденцхй розвитку украУнського ппильництва у краУнах Центрально!,Сх1Днох та Бхвденн Сххднох 6вропи;характеркстиЦ1 зыхсту х структури украУнських навч льних закладхв,як1 функцхонували у цих краУнах у доел 1джу ваши пе од.

У науковий обхг введено понад 200 факт1в,документхв,матерхалхБ ранхше не публхкувалися г не використовувалися в дослхдженнях.

Теоретичне значения дослхдження полягае в розкригп 1сторх1 освIти й педагог1чноУ думки заруб1жних укра!нЦ1в;вияв-лешп текденцхй розвитку украУнського шпльництва у краУнах Центрально! ,Сх1дно! та П1вденно-Сх1дно! Свропи на р1зних хсторичних етапах;визначеннх внеску укра!нсько! емхграцп мхжвоенного пер1С ду у розвиток вхтчизняноТ педагогхчно! науки та практики обгрунтуваннх програми сприякня украУнському ик!льництву за 1 рубежей,. - , •.;••■.

Практична значения дослЦження полягае ь н ступному:фактичн! дан1 та теоретичн! висновки щодо вивчення украУнського икыьницгва у краУнах Центрально!, Сх1дно! та П!вден-но-Сх1дноУ Свропи дозволять усунути ряд прогалин та повн!ие представити в 1сторико-педагог!чнихдосл!дженнях розвиток в!тчиз-няноУ осв!ти та педагог1чноУ дуики; анал1з маловивчених 1 ма-лов1домих ран1ие ыатер!ал1в дозволить зробити ряд уточнень, як! по-новому 1нтерпретуить важлив1 под!У в !стор!У вИчизняноУ пе-дагог1ки; результати дослЦження можуть бути використан! при створенн1 нових п!дручник!в та пос1бник!в з !стор!У педагоПки, проведенн1 сем1нар1в, написанн! курсових та диплокних роб1т. Результати дослхдження можуть бути використан! Державник коштетом УкраУни у справах нащональностей та мхгращУ

при реал!зацП урядово! програки "НкраУнська Riacnopa" та 1нвих заход!в,

Апробац1я результатíb досл!д*ення зд1йснввалася пляхом пуб-л1кацП науково-методичних та педагог1чних праць автора,вистуШв i3 доповЦяни .науковиии пов!домленняыи на м!внародних,всеук-ра!нських та рег1ональних науково-практичних конференц1ях i сем!нарах. И1янародн1 конференцП" : "Mysl edukacijna u fialícji í772- 1918:CiagLo$c i zuiana" (Rzeszou, 1995),"PoIska droga do Kazachstanu" (Rzytonirz,1996),"Проблеми формування загальнолвд-ських ц1нностей в npoqeci п1дготовки майбутнього вчителя" (КиГв,1991), "2000 poKiB Р1здва Христова" (Запор1яяя, 1997), "Гуман1тарн1 аспекти реформування 1 розвитку нац!онально1' систе-ми освИи" (Ки1'в,1994),"Традиц1Г виховання у cbítobIí народна педагог!цГ(Р1вне,1995),111 Шжнародний конгрес укра1'н1ст1в (XapKiB,1996).ficeyKpai'HCbKi науково-практичн1 конференцП';

"Творча спадщина Я.Й.Коненського 1 сучасн!сть" (Дрогобич.

1992),"1дея нацхонально! вколи у педагог1чн1й спадчит С.Русо-boí та С.С1рололка" (1вано-Франк1вськ,1996),"Виховання Hanio-нальноГ самосв1домост1 у иколяр1в " (Ки1в,1996),"Культура Франкового крав:кинуле i сучасне" (Дрогобич.1996) та 1н.

Результата дослхдження використовувались у процесх викладан-^я вуз1вських KypcÍB з педагогíkk та icTopii педагогики у Ки'х'бсь-<ому державному л1нгв1стичному унхверситетх та Дрогобицькому державному педагоггчному iнотатугi хм.I.Франка,а також при створенн1 програми розвитку нацхональнихмзншин вУкрайй.яка готувалася Дер-жавним комитетом Укра'хни у справах национальностей та мхграцп.

В{рог1дн1сть наукових положень,висновк1в та рекомен-ющй забезпечуеться застосуванням методхв.адекватних мет! та зав-[анням дослхдження.а також науковим аналхзом фактологхчного мате-)1алу,використанням значноГ К1лькост1 архгвних джерел i матер1ал1в [ершоджерел,'1'х об'ективним акал i з ом.

-15-

Предметом захисту е:

- положения I висновки,шо характеризуют основнх тенденцп розви ку освхти й педагог!чно*1 думки укра!нцхв у краУнах Центрально! Схцхно! та Щвденно-Сх1дно1 бвропи /1918-1996рр./;

- визначення та наукове обгрунтування етапхв розвитку украЗнсько шктльництва у сходноевропейських краТнах;

- оцхнка внеску украУнсько! емхграцн мхжвоенного перходу у розг ток осв1тй й педагогхчнси думки як в Украхнх ,так х за 11 межа»,

- гюограма сприяння укра!'нському шк1льництву за рубежей.-

СТР9КТ9РА ТА ОСНОВНИИ ЗИ1СТ ДЙСЕРТДЦП Дисертащя складеться хз вступу,пйти розд1Л1В,висновк1в,спкс{ оснобнкх використаних арххвних джерел,л¡гтератури,десяти додаткп та 21 таблиц!.

У вступх обгрунтовано вибхр теми,П" актуальн1сть,ступш> дос.

дженностз:;визначен1 об'ект предмет,мета/концепц1якзавдання та ме1

долог1ЧН1 х теоретичн1 основи I методи дослхдження;викладено ос1

внх положения,шо виноеяться на захист,наукова новизна,теоретичн; ! практична значупцеть,подано бхдомост1 про апробахцю дослхдаен

кя.

У першому розд1лх - "Сощально-куль турне становише украУнщв крахнах Центрально! ,Сх1дно'1 та 1Нвденно-Сххдно1 Свропи"- розглях еться гсторхя украУнських поселень у Польпа,Румунп ,Словаччин1,1 хН .Югослав: 1 ,Хорватп,Боснп та Герцоговиш .

Укра1'нськ1 етн1чн1 групи в ПольвЦ, РумунП та Словаччири належать до автохтонних, або, 1ниими словами, кор!нних. На 1сто-ричних землях, «о входять нин1 до складу цих держав, предки ук-ра1нц1в проживали споконв1ку, й хстор1я Гх поселень сягае глибокоГ давнини. Гниа трупа укра1'нц1в, яка проживав на Балканах, переселилася сюди майже 250 рок!в тому назад. [Псля розпа-ду СФРЮ укра!"нЩ-русини проживапть в таких кра'1нах, як Югославхя ССерб1я, Чорногор!я), Хорват1я, Босн1я та Герцеговина.

Визначити точне число украГнц!в у краУнах Центрально'!, Сх1дно'1 та 1Нвденно-Сх1дно1 Евроли надзвичайно складно . 0ф1ц1йна статистика краУн,в яких проживав украУнська менвина, поспйно прагнула значно занизити П чисельн!сть, або нав!ть заперечити УУ 1снування (як це було в РуиунГГ у м1жвоенний пер1од, коли ук-раУнц!в у ц!й краУн! трактували як "румун1В, по забули р!дну мо-ву"). Однак. вчен1-украШсти, як в НкраУн1, так 1 за И мехами вважавть, цо у сх1дноевропейських краГнах сьогодн1 проживав близько одного м1льйона украГнц1в.

У Полый украУнщ традиц!йно проживали на украУнських ет-н1чних землях Лемк1вщини. Надсяння. Холнщини та [Идляшвй. 1Нсля другоУ св1товоУ в1йни украУнське населения було розс1яне по таких польських воеводствах, як Ольитинське, Цец1нське, Ко-шал1нське, Гданьське.Вроцлавське. Сьогодн! 1снувть р1зн! дан1 стосовно к!лькост1 украУнц1в у Еольц!. 0ф1ц1йна польська статистика подае __к1льк1сть украУшцв в иежах 150-250 тис. ос 16. За в 1доностями Об'еднання укра1'нц1в у СТолыц1, тут проживав в1д 250 до 500 тис. укра1"нц1в.

Тривалий час украУнськ1 етн!чн1 зекл!, як1 входять те-гсер до складу Полый, знаходилися Л1Д 1ноземним гнобленням. Ця обставина, т1льки актив1зувала супротив украУнського на-

:елення проти колон1альноУ пол1тики Яолыз1, Рос1У, АвстрП, ^меччини. Н р1зн! 1сторичн1 пер1оди ц1 земл! дали ЗкраУн1 та-<их велет1в нацЮнальноУ пол1тики, культури та науки,як З.Копис-генський, Н.Борецький, 1.Копинський, I.Иогильницький, Й.Яе-¡ицький, М.Вербицький, И.Груиевський. У.Кравченко, В.Куб1йович га багато 1н.

Ч и!жвоенний пер!од украУнц1 у Польщ1 були поставлен! у 1адзвичайно складн! пол1тичн1, еконо)<1чн1 та культурн1 умови. 'озбудову свое! держави Польща розпочала 1з зм1цнення своГх кор-

дон1в. Одним i3 засоб1в такоГ пол!тики була програма "ук-р1плвння окра1н" за допомогоа вШькових поселешив. Нац1оналън1 менвини, як! становили у м1жвоенний пер!од близько 30Z не-польського населенна, мали дуже обмежен! права наЩонального розпитку.

3 початком друго! cbitoboi вхйни частина укра!нських земель о лася у склад1 Генерально!' Губернп ,1нша ж частина була приеднана , СРСР.

У Словаччинх украхнцт проживають здебхлывого на Прявiвиданi .Три лий час Пряшхвшина була частинов вторичного Закарпаття,разом з ккк протягом BiKiB перебувала п1л угорським ярыом.За останшми офщ1йни даними тут проживае близько 30 тис. русинхв-украх'нцтв.

Згхдно з Сен-Керменським договором Закарпаття,в тому чиоп й Прял: i втина,у в i йшли до складу Чехословаччини.Хоча bci закарпатсЫ украУнщ вгрили.шо л1вшчн1 округи Спишсько!,ШаришськоТ та Земп-линськох жупУрайон1вУ будуть органичною частиною Карпатськох Pyci, чехословацька влада одразу"п!сля окупацп встановила сло-вацьку адиШстрац1в аж до р1ки Нж. Власне цим актом в!дбулося розчленування Закарпаття, був парал!зований единий нац1ональний рух всього Закарпаття та Cxiдно!' Словаччини. Урядовi чинники почали робити рiзнихдвз м1ж единим у Bcix в!дновеннях укра!'нським населениям Закарпаття та Словаччини, На BiflMiHy В1Д лвдност1 Карпатсько! ifapaiHH, яка становила б1льв!сть у кра1", укра"1'нська лвдн!сть ПряМвцини становила нац1ональну меня1сть у Словаччин!. Нкра1'нське питания на Пряшхвшинхстало невЦ'емною частинов тери-тор1ального питания Словаччини.

1з вклвченням закарпатських етнограФ!чних земель до складу Словаччини почалася активна словак!зац!я крав, хоча ca«i словаки звинувачували UexiB у "чех!зац!У" Словаччини. Словацьку мову було введено до адмШстративних установ, д1ловодства, ик1льниц-

тва. В1д прац1вник1в адм1н!стративних орган!в, урядових уставов, вчител1в вимагали складати присягу "словацького вчителя", "сло-вацького урядовця", тоцо, Сх1дна Словаччина, де проливали ук-раУнц!. заливалася одн1ею з найб!льв в1дсталих окраТн Чехосло-вацькоУ республ!ки.

Досить напруяенов у и1*военний пер!од на Пряв1вщин1 була баротьба м1я представниками москвоф1льськоУ. украУнсъкоУ та кар-паторуськоУ ор1ентац1У. Головна проблема полягала в тому, яков мовон - рос!йськов. украУнськов чи русинськов повинн1 послугову-ватися у д1ловодств1 та як1льництв1 укра1'нц1-русини Прян1вщини та Закарпаття. Хоча з л1нгв!стичного боку не було суын!В1В про принале!н1сть закарпатських та пряв!вських гов1рок до зах!дноук-раУнськоУ д1алектно1" групи, що зревтою п1дтвердила Чехосло-вацька Академ1я Наук 4 грудня 1919 року. 0ф!ц1йна влада викорис-товувала розкол у середовищ1 русин1в-украУтпв для посилення асим1ляц1йних процесхв проти украУнського населения Пряв!вщини.

П1сля розпаду Чехословаччини та загарбання Нгорщинов Закар-патськоУ НкраУни територ!я Пряв1ввини вв1йвла до складу Сло-вацькоУ дернави, яка була сател!том Н1меччини. Хоча вона 1 про!снувала недовго, але словацьк! урядов1 кола встигли напра-цввати вирокомасвтабн1 плани по денац1онал1зац1У украУнц!в. Зд1йсненнв цих план1в пом1нало завервення другоУ св1товоУ в1йни.

9краУнц1 РумунИ пронивають у чотирьох округах: Марамо-реський округ, Сучавський округ, округ Тульча, який вклвчае п1вн!ч Добрдд*1# . дельту Дунав та Банат, поблизу м1ст Лугоа та Карансебув. 5 Мараморев1 та Сучав1 украГнська лвдн!сть е автохтонами. УкраУнськ1 поселения в гирл! Дунаю та Банат1 утворилися внасл1док м!граЩйних процес1в укра1'нц1в у ХШ1 - ХГХ ст.

Ваяко визначити нин1иню к!льк!сть украУнського населенна в РумунП'. У дяерелах наводяться цифри 50, 70, 100, 129, 500 тис.

1 це не випадково. Це донедавна урядова нац1ональна пол1тика в РумунП базувалася на концепцП однонационально! держави, но примушувало нац1ональн1 менвини зр!катися р1дного корена.

3 розпадои Австро-Угорщини Буковина та Швденна Мараморщи-на ув!йвли до складу РумунП". У КонституцИ РумунП було прого-ловено, "що Руиун1я е одн1ев й непод!льнов державою". 0ф1ц1йна исторична наука намагалася довести, "що укра1нц1 - це румуни, як! забули свою р1дну мову". Ця Фальшива теор1я спочатку пропа-гувалася тхльки в наукових дискус1ях, але з 1924 року вона знай-шла свое воображения в "Пояснввальн1й записц1 до КонституцП 1923 року". Законодавчо закр1пивви безправн1сть укра!нц1в на 1снування, Румун1я повела активний наступ на все, що мало вЦно-шення до укра!нства. Представник1в укра!нсько! 1нтел1генц1! пе-ресл!дували, зв1льняли з роботи, кидали до в'язницЬ

У 1927 роц! укра!нц1 Буковини вже не кали жодно! ук-ра!нсько! вколи. 3 1918 року Буковина жила у стан1 вШьково! облоги. 1Исля 1928 року укра'1'нцям представили деяк1 права у га-луз! ишльництва. Вони зводилися до вивчення у деяких школах ук-ра!нсько! мови, але вже з 1934 року становище укра!нц1в знову пог!рвилося. Було заборонено навчати укра!нсько! мови не те, що у иколах, а нав!ть приватно.

1нва область РумунП', де компактно прониваить украУнЩ -Мараморщина. Шсля розпаду Австро-Угорщини II п1вн1чна частина була приеднана до Чехословаччини 1 в сучасних межах знаходиться в ЗакарпатськМ области швденна частина ув!йвла до складу РумунП. У мгжвоенний пер!од укра!нц1 Мараморщини не мали умов для розвитку свого наЩонально-культурного життя. Единою 1нсти-туц1ев, яка хоч у як1йсь м1р1 захищала 1нтереси м!сцевих ук-ра1нц1в, була церква. .

До поселень укра'1'нц1в ем1грац1йного типу належить Добрудка, край м!ж Дунаем та Чорним морем, заселений нападками запорожц1в та вт1кач1в в!д кр1пацько!' невол1. Н 1918 роц! тут проживало б!льие 20 тис. укра1'нц1в. 1нша м1сцев1сть ем!грац1йного типу, де проживаить укра\'нц1 РумунП е територхя Канату, який знахо-диться м1ж Дунаем та пониззям Тиси. Це укра1'нське поселения оформиилося з ем1грант1в 1з ЗахЦного Закарпаття. До 1919 року Банат належав до Угорщини, пот!м був розд1лений м1ж Игослав1ев та Румун1ею. Укра'1'нц1 Банату пЦдалися сильн!й угорськ1й, а зго-дом румунськ1й асимШцП',

Русини-укра1'нц1, як! проживаить на Балканах, вважавться най-старИаов укра!'нськов ем!грац1ею. Ця невелика д!аспора, яка сьо-годн! нараховуе близько 35 тис. русин1в-укра"1нц1в, бере св!й початок з середини ШП ст., коли декхлька с!ией укра1'нц1в 1з Закарпаття переселилися у долину Бачки (Воеводина). 1Изн1ие було зд1йснено ще дек1лька переселенських акц1й укра'1нц1в. 0дн1ев з найчисельн!вих була ем1грац!я укра1'нського населения Галичини до БоснП та Герцоговини на початку XX ст. 3 розпадом Австро-Угор-вдни на Балканах було створено Корол1вство Серб1в, Хорвапв \ Словенц1в (п1зн!ве Вгослав1я). Шьк1сть укра1'нц1в у м1жвоенний перЮд у ц!й краГн! стр1мко зросла за рахунок пол1тично'1 ем1грац1\' з ЗкраТни п1сля приходу до влади б!льшовик1в. Наявн1сть серед пол1тичних ем1гранпв значно! к1лькост1 пред-ставник1в 1нтел1генц11" призвела до орган1зац1йного оформления р1зного роду укра^нських нацхональних 1нститутЩй серед них •'Просв1та", "ЗкраГнська матиця", "Руске Народне ПросвНнв Друж-ство", "Союз руск1х ВГколярох", Укра\"нська студентська громада та 1н. Ильки товариство "Просв1та" тут мало 5 ф1л1й, 13 представ-ництв, як1 охоплювали 24 населених пункти.

3 1941 року Воеводина була окупована 5/горцинов. Угорська

влада закрила BCi украгнськ1 культурно-освхтн! установи. У вко-лах було введено угорську мову навчання.

У друПй частин1 розд1лу розглядаеться повоенний пер1од 1сторичного розвитку украх'нських спиьнот у схЦноевропейських кра\'нах та сучасний його стан.

Зм!на пол!тичних ор!ентир!в сх!дноевропейськими кра!нами у повоенний пер10Д була викликана у першу чергу зн!цненням рол1 СРСР у повоенноиу устро!" Европи. Чехословаччина, Польша, Ру-мун1я, Вгослав1я обирають соц1ал1стичний илях свого розвитку, що у свои чергу призводить до коп1ввання методгв, апробованих уже в СРСР у 30-их роках, у тону числ1 й при вир1шенн1 нац1онального питания, Хоча ui кра'1'ни й п1вли шляхом СРСР, кожна з них мала й своГ особливост!.

Найтраг1чн1Ш01 дол1 у повоенний пер10д зазнало укра'шське нас лення у Полый .До В1йни на украУнських етнтчних землях Лемк1вшин Надсяння,Холмщини та Щдляшшя проживало близько 700 тес. у краше кого населения.

1Нсля В1йки ui зешп опинилися у складх Полый .Дискрхк1нащ-ЙН1 переселенськх процеси шодо украхнськох людностх у Полый зме-нашли число укра'1'нц1в у щй Kpai'Hi у декхлька pasiB.Ha 1947 pi« припадають найважч1 випробування для укра'1нхцв у Полый.У цьому рощ польською владою було здхйснено безпрецендентну у повоенний пер10д переселенську акц1Ю "В1сла".3 рхдних земель було виселеко близько 150 тис. украхнцхвЛм було заборонено проживати компакт™ В одному сел1 поселяли Т1льки по дехалька родин.Пере1ждаати без j зволу служби безпеки було суворо заборонено.

У 1947 роц! за р1венням Пол1тбпро ПОРП була прийнята постанова про утворення "для п!дозр1лих укра'1нц!в" на територП ко-лишнього концентрац1йного табору Освенц1н (Йувв1ц) табору у Явожно. Практично у Явожно не в1дсилали член!в УПЙ та ОУН, i'x судили окрем! суди у Краков!, Рявев1 та ЛюблШ. Основний кон-

в'язн1в цього таборц було 823 н!нки та к1льканадцятеро д!тей.

Зм1ни, як1 мали м1сце у Полы?! у 1955-1956 рр. засв1дчили певн1 зруиення в витт1 укра'1нсько1 менвини. СвЦченням цьому стало часткове повернення украх'нських родин на батьк1вську землю. УкраУнц! стали домагатися повних громадянських прав, свобод. Дещс актив!зувалося культурно-осв!тне виття укра\'нц1в. 9 цей пер1од було створено УкраГнське Сусп1льно-Культурне Товариство, почали свою д1яльн1сть укра1'нськ1 иколи, налагодилося видавниц-тво укра'шських газет та л1тератури. Але з часом 1 ц1 скромн! здобутки було втрачено. Апогеем пол1тики асим1ляцП' для ук-ра'1нц1в Полый стали 70-т 1 роки. У лютому 1976 року ЦК ПОРП опубл1кував резолвц!в про "поглиблення патр1отичноУ едност1 народу ПольгЦ та про етн!чну однор1дн1сть польського сусп!льства". На практик це означало посилення асим1ляцП нацюнальних мен-вин в ГТольщ!. в тому числ1 й укра'1'нц1в. Б ус!х д1лянках ..для., украУнського нац!онального киття настав пер1од тривалого регресу.

Зм1ни на краще почали спостер1гатися на початку 80-х рок1в. Це був период великих сусп1льних зрупень, актив1зац1я незалевно! профсп1лки "Сол1дарн1сть". У Польщ! появилося ряд публ1кац1й, як1 по-новому стали трактувати укра'Гнське питания у ц1й кра"1н1, вказувчи на несправедлив1сть коливнъого польського кер1вниитва по в1дновенню до украУнсько!" лвдност!.

Покрацення м!адеркавних в1дносин м!к Укра1'нов та Польщев сприяе у значн1й н!р! 1 покращенню нац1онального життя ук-ра'1'нц1в у Польщ1, де протягом останн1х рок1в нам!тилася тенден-ц1я до зростання к1лькост! культурно-осв1тн1х та 1нвих ук-ра'1'нських уставов.

В1дносно найкращ! умови для свого нац1онально-культурного розвитку отримали украУ'нц! Чехословаччини, як! зробили значний

внесок у сп1льну перемогу над фашизмом. 31 березня у Прявев! (Словаччина) було створено УкраУнську Народну Раду Пряв1влини. Цей репрезантивий орган зробив багато корисного для зруйнованих в1йною украУнських с!л та м1стечок. ЬГНРП розгорнула вироку д1яльн1сть по орган!зац1У украУнського вк1льництва, видавничоУ справи, в1дновленнв зруйнованоУ економ!ки. УНРГГ домагалася про-порц1йного представництва украУнц1в у СловацьШй Нац1ональн1й Рад1, у центральних дервавних органах, в органах мкцевого са-моврядування. Бона, ввакалася найвищою i единою, всенародною представницею украУнського населенна Словаччини.

Територ1я компактного провивання укра!"нц!в-русин1в у Сло-ваччин1 була вид! лена в окрему адмШстративну одиницв Пряв1вську сбласть. У скорому час! тут було створено в1дд1л ук-ра!нських ик1л, украУнськ! !нспекторати. У Прявев! почав свою роботу УкраУнський народний театр. Для укра1'нц1в краю почали ви-ходити друкован! видання "Прявевщина", "Костер", "Дзв!ночок" та íh. Не дивлячись на те, що УНРП мала украУнську назву, вона пос-луговувалася у б1львост! росгйськов мовою, так само як i 61льв1сть íhbhx украУнських !нституц1й. Бее це було насл1дком москвоф1льства, яке тут мало завади 6araTi традицП.

К1нець 40-х-початок SO-x pokíb на Пряв1вщин1 характери-зуеться проведениям украШзацП'. fíe дивлячись на те, що 5ÍHPÍI це у травн1 1945р. прийняла р!вення про перех!д вк1л на украУнську мову навчання, реал1зувати це р1иення вдалося т1льки з 1953/1954 навчальиого року, коли bcí коливн1 рос1йськ1 иколи та середн! спец1альн1 заклади перейвли на украУнську мову навчання. На процеси украШзацП негативно вплинуло проведения так зва-них ком!с1альних запис1в у вколах. Ця кампан1я супроводвувалася психолог1чним тиском на батьк1в, цоб записували своУх д! тей у словацьк1 вколи, в iHBOMy випадку Ух вивезуть до СРСР. Вона при-

несла пери! усп1хи у словак1зац1У украУнських ик1л. 3 виниклоыу психоз! тоталНаризму, де свои роль з1грали 1 невт1вна соц1альна ситуац!я, внаслЦок якоУ доходило до м!грацП' населения, колек-тив1зац1я та боротьба проти буржуазного нац1онал1зму, пов'язана !з пересл1дуванням украУнськоУ 1нтел1генц!У, ця кампан1я ставала б!льв 1нтенсивною 1 ефективною.

У пер!од пол1тично1" в!длиги 1968 року ниття украУнськоУ сп1льноти набрало б1льшоУ активност1. НкраУнц! стали вимагати для себе национально!' автоном!!' та скликання народного з'Узду. Але пер1од "нормал!зац11", який настав п!сля под!й 1968 рокуг призв1в до посилення репресивних заход!в проти украУнськоУ 1нтел1генцП". Багато УУ представншив було позбавлено роботи та аревтовано.

НадП' на краце украУнц!-русини Словаччини почали спод1вати-ся п1сля "оксамитовоУ револпцП'" у Чехословаччин1, коли краУна взяла курс на деиократичн! перетворення, Багато коливн1х диси-дент1в з числа украУнц1в було реаб1л!товано.

{Целя проголовення незалежност! Словаччинов питания ук-раУнськоУ етн1чност! опинилося у компетентУ ц!е"1 держави. Велико!' икоди украУнському нац!онально-культурному рухов! завдае ¡дея пол1тичного русинства, 1нсп1рована Геологами творения ок-рем^нього русинського народу, вона фактично вносить розкол в ряди укра!"нц1в-русин!в у Словаччин!,. та сприяе Ух прискорен1й асии!ляц1У.

Досить хоров! умови для свого нац1онально-культурного роз-витку мали украУнт Румун1У у пери! повоенн! роки. У них були своУ газети, журнали.видавництва. Практично в кожному украУнському сел! була украУнська школа.

Нац1ональна пол1тика кер!вництва РумунП' носила здеб!льво-го декларативний характер. Хоча у яовтн! 1966 року на Пленум! ЦК

РКП Школае Чаувеску 1 проголоиував про "зм1цнення братерства wis руыунським народом та Шими нац1ональностями, як! проживают в Румунп", на практик все виглядало по-1нвому. if Румунп поступово було зл1кв1довано Bci украГнськ! середн1 вколи. 9кра!нських д!яч!в, як1 активно в1дстоввали !нтереси украГнськоГ громади в ц1й Kpal'Hi, постШо пересл!дували.

3 пад!нням режиму Чаувеску в РумунН та створенням Союзу Якра1'нц!в РумунП' появилися Kpani умови для нац1онального роз-витку украУнсько1" сМльноти, але справа Мдродження тих здо-бутк1В ynpai'HuiB, flKi !снували в перн! повоенн! роки посу-ваеться дуже пов1льно. йкцо на початку 50-х рок1в тут д!яло б!льве 200 укра"1'нських вк1л. лхцеГ, педагог!чн1 училица, то сьо-годн1 в РумунП не заливилося водно! повноц1нно'1 укра'Унсько!' иколи. Для пор!вняння, сьогодн! в УкраШ д!е 95 вк!Л з румун-ськов новою навчання та 12 з молдавськов, румуни в НкраГн! мавть своУ рад1о та телепрограми, газети, журнали. Очевидно, що тдпи-сання вирокомасвтабного договору про всеб1чне сп1вроб!тництво м1ж ЯкраУною та Румун1ею могло б врегулввати багато стрних пи-тань у румунсько-украУ'нських стосунках, в тому числ! й Mis-нац!ональних.

Найменша серед схЦноевропейських кра!'н укра1'нська сп!льнота на Балканах доклала максимум зусиль, воб зберегти свою нац1ональну самобутн!сть у повоенний пер1од. Значного пожвавлен-ня набуло культурно-осв1Тне життя русин1в-укра'1нц1в п1сля розри-ву в!дносин м1ж Иосквов та Белградом. 3 iHBoro боку, це призве-ло до частковог втрати зв*язк1в м!ж ц1ев укра1'нськов етн1чн1стю та Чкра1"ною. Не дивлячись на це, п1сля в1йни у ВгославП" почали виходити так! видання русин1в-укра!нц1в, як "Руске слово", "П1о-нерска Заградка", л1тературний квартальник "Иветлосць", щор1чник "Народни Календар". Було створено культурно-осв1тн1 товариства у

Дюрдьов! !м. Т.Левченка, у Бш!ч Дол !м. Г.Котляревського, у Вуковар1 !м. И.Костельника.

На початку 80-х рок!в у Югослав!!' проживало близько 35 тис. русин1в-укра'1'нц1в. Однак розпад коливнъоУ СФРЮ, грома-дянська в!йна у ц!й краУн!, призвели до значного зменвення 1"х к!лькост1. Сьогодн! русини-украУнц! проживають у таких державах, як Югослав!я, Хорват1я, Босн!я та Герцеговина. Зберегти само-буШсть ц!е1" частини украУнського народу можна т1льки при бережливому ставленн! до його 1стори, культури, традищУ, мови, яка хоч I зазнала !нпомовних вплив1в, але все таки для м1сцевих русин!в вона е р!дною, збереженою в!д повного винивення протя-гом столиь 1 вони пипавться цим.

Таким чином, можна констатувати, що украУнц! ЦентральноГ, Сх1дно"1 та 1Ивденно-Сх1дно1 бвропи, ..незважаичи на вШрван!сть в1д сво1'х сп!вв!тчизник1в в УкраШ, завжди вважали себе частков украУнського етносу. Ё1дпов1дно 1 Ух культура, 1стор1Я, мова по-винн! стати складовов украУнськоУ культури, ¡сторП". Умови для збереження етн1чноУ самобутност! украУнськоУ сп!льноти у сх1дноевропейських краУнах були вкрай несприятливими. Об'ективн! асим!ляц!йн! процеси тут доповнювалися репресивними заходами, спрямованими на прискорення денац10нал!зац1У украУнЩв. Очевидно, цьому сприяла 1 в1дсутн!сть УкраУнськоУ держави, яка б могла взяти пЦ свов оШку украУнську етн!чн1сть у сх!дноевропей-ських краУнах.

Нова пол!тична обстановка у краУнах Центрально'!, Сх1дноУ та [Ивденно-СхЦноУ бвропи вгдкрила можливост! для в!дродження украУнськоУ етн!чност!, актив!зац1У УУ громадсько-культурного жит-тя. Цьому процесов! сприяе й 61льв активна позшДя УкраУни на н1внародн!й арен!, входження УУ у р!зного роду европейськ1 полПичн! та економ!чн! структури, що у свов чергу дае б!льш ии-

-27»

рок1 ио!ливост1 для формування нац1ональноУ пол1тики стосовно своУх сп!вв1тчизник1в за рубежей.

Другий розд1л дисертацП' - "Витоки украУнського вк1льниц-тва у краУнах ЦентральноУ, Сх1ДНоУ та П1вденно-Сх1дноУ бвропи" розглядае становления та розвиток украУнськоУ вколи й педагогично! думки у сх1дноевропейських краУнах. УкраУнська школа тут мала завжди багат! 1сторичн1 традицП*. Це було зумовлено т1ею обставиною, що земл!, де проживають украУнц! е етн1чними украУнськими територ1ями, як1 завжди вЦчували на соб! вплив украУнського материка. ВЦповЦно й етнокультурн! процеси в ук-раУнц!в цих земель визначалися украУнською культурою, осв!та в, як И складова, теж формувалася п!д впливом украУнськоУ 1стор1У та культуи.

Розвиток вк1льництва в украУнц1в Словаччини ц!лковито залежав в!д стану загальноУ осв!ти в Угорщш 1 регулввався законами Угорського корол1вства. Перш1 вколи тут в1дкривалися при монастирях 1 готували служител!в церкви. 1Пзн11е вони почали в!дкриватися й за межами монастир1в. Однак киьк1сть таких ик1л у £вроп1 була невеликою. Навчали у цих сколах переважно латин-ськов мовою, цо дало тдстави Яну ймосу Коменському зробити вис-новок, "цо по вс!й Угор«ин1уде живуть мадяри не можна знайти жодноУ вколи рЦною мовою". Центрами осв!ти на Закарпатт! були у ХЦ-Хи1 ст. монастир1 - Грунпвський Пснують факти про те, но сане тут 1снувала друкарня ще у Хи ст.), Мар1я-Повчанський, Крас-нобрЦський, Мукач1вський та ¿н. Важливу роль у розвитку руськоУ культури вЦ1гравав КраснобрЦський монастир на Словаччти, який мав иирок1 культурн1 зв'язки з украУнською братською школою у Сяноку.

В боротьб1 за вколи на Закарпатт!, у тому числ1 й на Пряв1вщин1, схрещувалися три теч!Г: руськослов'янська, найближ-

ча до народа, Ю траджцйно пЦсилювалася м!цним впливом э УкраУни, латинська, феодально-католицька та протестанська, про-тикатолицька теч1я-б!льи демократична,н1в католицька. Очевидно, що едн!сть а п!дходах до протистояння експансП" католицизму на слов'янськ! народи, зблизила тюзщП в!домого на Закарпатт! православного полем1ста, борця проти унП' Иихайла Андрели •росвиговськог-о/ та Яна Амоса Коменського, як1 мали зустр1ч у 1654 роц! у Яаров Патац!. Про це св1дчать рукописи! документи М.Андрели, знайден1 в арх!вах Мукач1вськоУ епархИ". У них говориться про те, но Андрела в лшш 1654 року в1двЦав у Еариш-ському Яатацх великого богемського вченого Кокен1уса та мав з ним розмову про вколи на Закарпатп та д!У "папеаншпв", якх насильно принунувть народ переходити в ун1в.

Незвававчи на те, що у ХСГГГ1 ст. та первой половин! XIX ст. осв1та украУнц1в Словаччини знаходилася на досить низькому р1вн! через 1нозеыне гноблення, з пряв1вськоУ земл! вийвло ряд видат-них вчених 1 педагоПв того часу: М.Балудянський С1763—1847),родом з Гор!шньоУ Ольвави (Словаччина), навчався в академП' в Ков!це га Б!дн!; став первим ректором Петербурзького ун!версите-ту; П.Лод1й, професор Яьв1вського та Крак1вського ун1верситет1в,у 1803 р. переУхав до Петербургу, автор пЦручншав з лог1ки та математики,' А.Дудрович, став професорок ф!лософ1У в Харк1вському ун!верситет!.

Велике значения для розвитку народного вк!льництва ук-ра1'нц!в Словаччини мала культурно-осв!тня та педагоггчна д1яльн!сть О.Духновича, який народився такоа на Пряв1вщин!. Са-ме в1н вваяаеться "будителем" вс!х русин!в Закарпаття, яких в1н закликав вийти з летарПчного сну рабськоУ покори перед 1нозем-ними гнобителями 1 вести боротьбу за свое нац!ональне визволен-ня. Одним !з складових такого визволення О.&цхновнч вваяав ос-В1гц для народу.

П1сля розпаду Австро-Чгорвини Пряв1вщина опинилася а склад1 Чехословацько! республ1ки. Stepai'HiU стали нац!ональнов мени1ств у Словаччин1.Хоча перед створенням Чехословаччини i'M i гаранту-вали права нац1онального розвитку, на практик оф1ц1йна влада не дотринувалася своГх об1цянок. Bci укра!'нськ1 вчител1 змувет били скласти присягу в!рност1 словацького вчителя, а тих, хто в1дмовлявся,зв1льняли з роботи. !i 1923/1924 роц! на Пряв1вщин1 було 9 державних та 87 церковних руських початкових вк1л, одна церковна вчительська сеи1нар!я, одна церковна горожанська вкола. 3 метою захисту нац1онально!' вколи у 1930 р. на Пряв1вщин1 було створено "Об'еднання руських учител1в", яке розгорндло иироку кампан1ю серед громадськост!, пол1тичних парпй, владних структур з метою введения рхдноУ ыови до укра'хнських шк1л. Ильки з 1936/37 навчального року И1н1стерство народно! осв1ти дозволило зм1ну словацькоУ мови навчання на руську у 21 державн1й та 36 церковних початкових вколах. У цьому ж рощ! у Прявев! було створено руську г!мназ1ю. Тут 1снувала ве й учительська сем1нар1я. Пол1 тика денац1онал1зац11' по вШояеннв до украГнського населения Пряв1ввини значно посилилася п1д час Словацько1' держави (1939-1944 pp.). Пльки перебування початкових вк!л у в1данн1 Греко-Католицько! Церкви врятувало i'x вад остаточно! словак1зацП в цей пер1од. 3 1941 року у вс!х руських вколах було введено двоыовне навчання. Шд к1нець 1снування Словацько1' держави укра!'нське вк1льництво нараховувало 165 народних вк1л, одну горожанську вколу, одну г!мназ1в та одну вчительську сем!нар1ю.

НкраУнське вк1льництво у Полый бере своТ початки ще за княжих час1в, коли ¡снували вколи при найб!львих церквах у Пере-

минл1, Холм!, Ярослав!. 3 переходом цих м!ст у волод1ння ПольяЦ руськ! вколи тут припинили свое !снування. 3 1617 роц! у Пере-миил! була в!дкрита езуНська колепя з латинськои мовов навчан-ня. |е ран!ве, була заснована езу1'тська колег!я в Ярослав! (1575 р.). де навчався свого часу Б.Хмельницький. Це свЦчить про те, що езу'1тськ! колегП приймали на навчання д!тей не т1льки польсько! вляхти, але й укра1'нсько1', ставлячи перед собой за мету полон!зувати 1*1" та окатоличити. П1сля под!лу Польвц у Пере-мивл! було створено класичну г!мназ1ю з н!мецьков мовою навчання.

Значний внесок у розвиток украГнського вк!льництва Перемив-льцини зд1йснив Г.Когильницький, який став в1зитатором па-раф1яльних вк1л 1 видав "Правила вкольныя для училищ па-раф!яльних". Саме завдяки його стараниям у 1817 роЩ у Перемивл! було створено Дяковчительський 1Нститут, який був затверджений Щсарем 1 тривалий час був першим в Галичин1 навчальним закладов, по п!дготовц! вчител1в. Н Перемивльськ1й МмназП' навчалося й багато укра1'нц!в. Серед них Л.Левицький, який п!зн1ше 1 сам працював у Ц1й ПмназП. Початком в!дкриття укра1'нсько! г1мназП у Перемиил! вважаеться 1888/1889 навчальний р1к, коли було дозволено в!дкрити паралельн1 укра1'нськ! класи при польськ!й г1мназ11". Н 1895 р. г1мназ!я вве мала 8 клас1в й отримала назву "Ц1сарсько-Корол1вська 2-га Пмназ1я в Перемивл!". При н1й було засновано "Бурсу св. о. Николая", а згодом, "Пмназ1йний 1нсти-тут " та "Селянську Бурсу 1М. Юаикевича". У 1910/1911 нав-чальному роц! к!льк1сть учн1в г1мназИ' уже перевищувала одну ти-сячу.

Ленк1вщина була найб1льв в1дсталов щодо освИнього р1вня частинов Галичини. Навчання в основному тут зд^снювалося в одно або двокласних иколах. На 97 безвк!льних гм1н Зах1дно!" Галичини в 1911/1912 навчальному роц! ав 67 припадало на укра1'нськ! села Кросненського, Сян1цького тв Лкького округ!в.

ЗкраУнськ1 етнШн! територ1У Ходмшша. та Шдлявшя зазнава-ли поденного гноблення як з бока польських пан!в, так I рос1йсько!" влади. 9краУнц1в, як1 тут проживали, дарська влада тривалий час вванала поляками 1 не мгюала останн!м проводити по-лон1зац1в м1сцевого населения. Пльки П1сля придувення чергово-го повстання поляк1в царизм взявся за проведения политики вЦпольщення цих земель.

Кр1и православ1зац!1' м1сцевого населения, значна увага бу-ла звернута 1 на реформування шк1льництва. На початку XIX ст. в Холм1 1снувала греко-католицька духовна сем1нар1я 1 вкола дяков-чител1в, що готувала для церков дякхв та вчител!в, а таков вчи-тельська греко-католицька сем1нар1я. 3 середини XIX ст. на Хол-мцину приУвдвае багато 1нтел1генц1У з Киева та Галичини. Царський уряд почав впровадвувати рос1йську мову як викладову в ус1х вколах Холмщини. Ильки П1сля револншйних под!й 1905 р. на Холмщин1 актив1зувалася культурно-осв1тня д1яльн1сть завдяки "ПросвШ" та "Просв1тньо-економ1чному товариству !м.Т.Г.Иевчен-ка". 3 початком первоУ св1товоУ в1йни украУнське населения Хол-щини було евакуйоване в глиб Росп". ЕвакуацИ полагали вс1 ад-м!н1стративн1 та освин! 1нституц11". Холмська г1мназ1я ви\'хала в Ростов-на-Дону, духовна сем1нар1я переУхала до Креыздця на Волин!. Багато шк1л припинило свою роботу.

Особливо!' уваги заслуговуе пер!од вЦродвення украУнського вк1льництва на Шдляви! у 1917-1918 рр. На к1нець 1917 року на {Ндляии! вве нараховувалося 61 льве 100 украУнських ик1л. Для координату культурно-осв!тньоу д!яльност1 серед украУнц!в П!длявая було створвно Пальну Раду.

16 березня 1918 року КиУвська Центральна Рада створила спец!альний Ком1сар1ат освПи для Холмщини П1дляшвя 1 Пол1сся. Завдяки його д!яльност1 на червень 1918 р. на територП'

Б1льського пов1ту було орган1зовано 71 украУнську вколу. йле вже у наступному роц1, п1сля включения Шдляшвя до складу Полыц!, вс! украУнськ1 й б1лоруськ! вколи було л!ив1довано. 3 «1ввоенний пер1од тут не було водно! украУнськоУ державноУ вколи. Единою 1нституЩею , яка наыагалася проводити культурно-осв1тню роботу, було товариство "РЦна Хата".

Пор1вняно кращими з украУнцями Холмщини та Шдляввя були умови для культурно-осв1тньо! д1яльност! укра1'нц1в у Галичин1. У м!жвоенний пер!од до аров1дних осередк1в культурно-осв1тньоУ д1яльност1 у Перемивл1 налевали украУнськ! вколи: державна чо-лов1ча й приватна ж!ноча г1мназ!У, а також музичний шститут 1м. М.Лисенка. 3 1'х д1яльн1ств пов'язан1 1мена в1домих украУнських пись«енник1в (Уляни Кравченко, Василя йурата, Василя Пачовсько-го, Осипа Турянського), музиканпв (Стан1слава Людкевича, Воло-димира Божейко, Ольги [ДпановськоУ та 1н.). У 1319 роц! у Пере-мивл! в1дкрито Шноч1 педагог1чн1 курси, на баз1 яких було створено 2-^Державну ж1ночу г1нназ1ю. У 1924 р. Льв1всъка шк!льна ку-ратор1я запровадила в ус1х державних вколах з украУнськов мовою навчання у внутр1иньому урядуванн1 польську мову; заборонено вживати при навчанн1 назву "украУнський"; г!иназ1я у Перемишл1 отримала назву - "Державна г1мназ1я з руськов мовов навчання в ПеремивлГ'. Цей пер1од характеризуеться посиленням боротьби нац1онал!стично настроеноУ молод1 проти польських шов!н1ст1в.

Початкова фаза польськоУ адмШстрашУ на Лемк1ввин1 не принесла 1стотних зм1н щодо к!лькост1 украУнських вк!л. У 1922/1923 навчальному роц1 Ух тут нараховувалося близько 180, але це були головним чином одно- й двокласн1 вколи. У тридцят1 роки на Лем-к!вчин1 значно посилилися полон1зац1йн1 процеси. При зд1йсненн1 полон1зац1У М1н1стерство в1роспов1дань 1 публ!чноУ едукац1У оп-рацювало спец1альн! директиви подо шк1льноУ пол1тики на Леи-

KiBBHHi. У них стверджено, во ашльна мережа повинна складатися тут лередус!м з найнижчих вк1л. Hci загальн1 вколи зб1рного характера мали поступово опольмуватися, а кожна нова школа мала бати польськои. Зд!йснення згаданих директив почалося в!д за-гально! акцН запровадження двоиовно!" системи в укра'1'нських школах KpaKiBcbKoro воеводства. Внасл1док активного впровадження утрактивхзацП' вже в середин! 30-х poKiB на Зах1дн1й Яем1пввин! було 87 двомовних вк!л i Т1льки 2 укра!'нськ1. Навчання у цих школах зд1йснювалося польськов новою або на лемк1вському д1а-лекг!.

Зчителввати в цих школах могли т1льки поляки. Разом 1з зб1львенням числа польських вчител!в в1дбувався процес виживан-ня вчител1в-укра1'нц!в.

U 1936/1937 навчальному рощ на ;Яемк!ввин1 вже не було годно!" украГнськоГ школи. Заливилося 97 вк1л. де навчали польськои мов! та м!сцевому д1алект!,

3 початком друго! свiToeoi в1йни yKpai'HCbKi етн1чн1 тери-Topii, як1 входили до складу Польви, опинилися.у склад! СРСР та Генерально! ГубернП', в1дпов1дно i i'x система шк1льництва зазнала значних 3MiH. Перемивльська г1мназ1я стала радянськов деся-тир1чкою iM. Й.В.Стал1на. Я 1940 роЩ було засновано укра'Гнську г!мназ1» в Ярослав}, який входив до складу ГенеральноГ ГубернП. Свди перейвла б1льв1сть викладач1в та учн1в Перемивльсько!

г1мназ11.Ця г1мназ!я про1снувала до 1944 року.

Укра'1'нськ1 вколи в РунунП беруть св1й початок з

ХШ-ХШ1 ст. 5к i на б1львосП укра'Гнських земель, це були в

I»

основному „дяшвки, де навчання обкежувалося читанням Ясалтиря, Часослова та навчання рахунку. У 1767 роц! створввться nepBi школи у Сучав1, у Рад1вцях (1780 p.), CepeTi та К!мполунгу. Однак з переходом Буковини п!д владу АвстрП' ц1 вколи припини-

ли свое 1снування. Я 1784 р. у Сучав! та Черн1вцях було створено зразков! н!мецьк1 школи, а у 1785-1788 pp. було створено трив1йльн1 вколи у Серет1, Кгиполунгу та Рад1вцях. Це були школи з н!мецьков иовов навчання. 0берг1мназ1я у Сучав1 (1860) та-кож була з н!мецькою мовов навчання. 3 1898 роц1 була в!дкрита г1мназ1я у Серет1, а в 1907 р.- у К1мполунз1. Хоча це були н!мецьк1 г1мназ!Г, але в них навчалося 1 багато укра1'нц1в.

При Серетськ1й державн1й гИшазП перед первою cbItobob в1йнов було в!дкрито паралельн1 укра1"неьк! класи. У цей же пер1од украГнське населения Буковини «ало у своему розпорядженн! понад 200 народних вк1л.

3 входженням Буковини до складу Румуни почалася прискоре-на асим1ляц!я укра"1"нського населения. Найб1лышх втрат зазнало укра'Унське ик!льництво, яке стало головним об'ектом румушзацП у м!жвоенний пер!од. Вже на початку 1919 року перестали 1снува-ти 30 укра!"нських вк1л. Було зруыун1зонано 84 укра!'нськ! школи в таких пов1тах, як Серет та Сторожинець. ЗПдно оф1ц1йно"1 румун-сько1" статистики ще у 1923 р. тут нараховувалося близькз 170 ук-раУнських ик!л, але вже з 1927 р. на Буковин1 вве й на nanepi не було водно!" украГнсько! иколи. Б!лыие того, укра!'нська мова не викладалася нав!ть як предмет. Румунська влада заборонила в1дкривати укра!"нськ1 приватн1 школи. Шсля скасування стану ру-мунсько1' облоги на Буковин! з 1323 року у толах з украГнською

б!льи1стн д1тей було введено вивчення укра1'нсько!' мови погодин-но. 3 1934 р. вийило оф1ц1йне розпорядження румунсько!" влади за-боронити навчання : укра1'нською мовов.

УкраГнське населения !нио1" област1 РумунП - Мараморщини взагал1 не мало сво1"х вк1л у мгквоенний пер!од. Хоча перед вход-женням И до складу РумунП' тут 1снували укра'1нськ1 школи.

Укра!'нц! ЮгославП, як1 в1дносяться до nepioi" хвил1 ук-

раУнськоУ еи1грацГ1, почали створювати своУ вколи з початком переселенка до ц1еУ краУни. Перш! украУнськ1 вколи було створено у Коцур! (1765), у Руському Керестур1 (1753), у Шид! (1818 ), Новому Сад1 (1829). Щ вколи знаходилися П1Д опекою Греко-Като-лицькоУ Церкви. Тривалий час вчителями тут пращовали вих1дц1 1з Закарпаття. У перв1й половин! XIX ст. в руських школах вивчали так1 предмеги: християнську науку, письмо, читання, руську мову, сербську мову, угорську мову, церковний ств та !н.

1Нсля створення Корол1вства Сербов, Хорват1в та Словенц1Б, п1зн!ве 1гослав1У, укра!'нц1-русини отримали б1льве умов для сво-го культурно-осв!тнього розвитку. Значно актив1зувало свою Д1яльн1сть у М1ввоенний пер!од товариство "Просвета", фШУ яко-го було створено у р1зних м!стах Югослав!!'. Багато украУнських шк1л було створено на громадських засадах.УкраУнська молодь з Югослав!!' продовяувала свое навчання у Львов!, Дрогобич!, Увго-род!. Коли Угорщина знову окупувала Воеводину, п!д час друго!" св1товоУ в1йни,руськ1 вколи знову зазнали посиленоУ мадяризацГ!, яка не припинялася ах до завершения в!йни.

Таким чином, украУнське вк1льництво у краУнах ЦентральноУ, Сх1дно1" та Швденно-Сх1дноУ Свропи мае багат1 ¡сторичн! традицП', як1 формувалися п!д безпосередн1м впливом украУнськоУ культури. УсвЦомлення свое!' приналежност1 до великого ук-раУнського народу, до його 1стор11 та культури, допомогло ук-раУнсыий етн1чност! у сх1дноевропейських краУнах усп!вно про-тистояти пол!тиц1 винародовлення укра!"нц1в у цих краУнах та збе-регти свою нац1ональну самобутн1сть.

У третьему роздШ "Культурно-осв!тня д!яльн!сть украУнськоУ ем!грац11' у Чехословаччин1 у м!ввоенний пер1од" на основ! значноУ к!лькост1 документальних дверел, насамперед ар-х!вних та малодосл1дгених ориггнальних праць, зд!йснено спробу

анал!зу культурно-осв1тньоУ д!яльност1 украУнськоУ ем1грацП у Чехословаччин1 Mi« двома св!товими в!йнами.

Процес пол1тично1" та ¡нтелектуальноУ ем!граЩУ з УкраУни почався п!сля под!й 1917-1920 рр. 3 ц1ею ем!грац!ев був пов'яза-ний вих1д за кордон десятк1в тисяч найактивн!вих учасник1в цих под1й - квр!вних д1яч!в ЦентральноУ Ради, Гетьмансько! дераави. Директор!!, ННР 1 Зах!дноукра!нськоУ Народно! Республ1ки; вояк1в обох укра!нських арм!й; службовц!в державного апарату; значно! частини представник!в тод!вн!х полхтичних парт1й; представник1в наукоэоУ i культурно! 1нтел1генц!1 та iH.

На початок 1922 року загальна к!льк1сть украУнських e«irpaHTiB у ЧехословаччиШ досягла 20 тис, oci6. Згодом. п!сля в!дкриття у Чехословаччин! ряду вищих наукових украУнських уставов, украУнська eHirpaqia в ц!й Kpai'Hi це б!лие к!льк!сно зрос-ла за рахунок поповнення студентами 1 науковов 1нтел1генц!ев. Центрами укра'Унсько! ем1грацй стали Прага та курортне к1стечко Подебради. Щ м!ста перетворилися на единий у cBiTi осередок освети для украУжцв в e«irpaui'i.

У 1921 роц! до Праги з В!дня переУ'хав Укра'Унський в1льний ун!верситет. Основний контингент становили вих1дц! з р!зних ук-раУнських земель. Першими почесними докторами УВУ стали видатн! укра'!нськ1 письменники: Олександр Кандиба (Олесь), Ольга Коби-лянська, Богдан Яепкий, Василь Стефйник композитори Олександр Коииць, Володимир Барв!нський. Почесний титул доктора права бу-ло присвоено I.Горбачевскому, О.Колесс1, А.Волошину. Серед про-Фесорсько-викладацького складу ун1верситету були в!дом1 ук-pai'HCbKi вчен1 I.Горбачевский, Д.Дорошенко, С.Рудницький, Д.Чи-жевський. О.Колесса, Я.Б!лецький, С.Смаль-Стоцький, В.Куб1йович, 1.Н1рчук, Ф.Слюсаренко, В.Тимоаенко та багато !нших.

Павчальна програма УВУ акцентувала увагу на украУнознавчих

аспектах виклад1в, як1 у вицих навчальних закладах Радянсько!" Укра1'ни зменвувалися з кожнин роком. Система навчання в УВУ в1дпов1дала зах1дноевропейським стандартам.

3 1921 по 1943 рр, до УВУ записалося близько 12 тис. студенев. ПЦ час в2Ани УВУ залииався у Праз1, пхсля П завершения його майно та арх!в були конф!скованх радянськиии спецслуа-бами. Йдм1н1страц1я та частина професор1в УВУ були репресован1, а 1нша частина ви'1'хала на Зах1д.

Укра1'нський високий педагог 1чний 1нститут було створено за Штативов Соф!1 Русово! у 1923 роцК У первх роки свого !сну-вання ¡нститут складався з трьох факультет1в: л1тератур-но-1сторичного - з в1дд1ленняии мови та л1тератури, !сторП й сусп!лъних наук; природничо-географ1чного й ф1зико-матема-тичного. У 1924 роц1 було створено музично-педагоПчний факультет з вокальним та 1нструментальним выделениями.

Студенти, як! прослухали 8 сеыестр1в, пройвли педа-гог!чну практику та склали вс1 курсов! 1спити та колокв1уми, от-римували назву абсольвент1в 1нституту, хм присвоввалася квал1ф1кацхя вчителя середн!х ик!л. Особи, як1 мали квал!ф1кац!в вчителя середньо'1 вколи, могли здобувати в шститут! й доктор-ський ступ1нь. Для цього вони повинн! були подати дисертац!йну роботу й скласти р1горизальн1 1спити (кандидатський мШмум).

Професорсько-викладацький склад УВП1 був досить сильним. Це були втатн1 педагоги 1 сщпсники з 1нших виших вк1л Праги. Серед них проф. I.Горбачевский (х1м1я),проф. Д.Доровенко С!стор1я Украхни), проф. С.Рудницький (географ1я), проф. ДЛи-аевський Сф1лософ1я), проф. С.Русова (педагог1ка), проф. С.С1ро-полко Свколознавство), проф. В.Барв1нський (теор1я музики) та багато 1н.

Укра1'нська господарська академ!я була створена у Чехосло-

ваччин1 у 1922 роц1. II Ф1нансування зд1йснввалося повн1ств за рахунок кредипв, як1 уряд вид1ляв на пол!тичну ем1грац1в.

УГА мала три фикультети : . агроном1чно-л1совий (нарахову-вав 19 кафедр) з агроном1чним та л!совим в1дд1лами: еко-ном1чно-кооперативний (нараховував 20 кафедр) з економ1чним,коо-перативним та статистичним в!дд1лами; 1н»енерний (мав 20 кафедр) з г1дротехн1чним та х1м1чно-технолопчник в!дд1лаки. Серед професорсько-викладацького складу були так1 в1дом1 науковц!, як О.Ейхельман, С.Бородаевський, Б.Мартос, О.Мицюк, ВЛередП'в, I.Горбачевський, В. та С.Тимоиенки, Б.Старосольський та 1н.

У 1932 роц! на баз1 УГА було створено Укра'1'нський тех-нхчно-господарський институт позаочного навчання. Спочатку УТГ1 п!длягав ЯГА, а з И л!кв1дац1ев фактично зам1нив академ1в. По сво'1й програм1 УТГ1 був вклов пол1техн1чного типу. Основним методом навчально'1 д1яльност1 було листування. Гнститут розсилав для своГх студенпв лекцП" або пиручники, а таков 1нструкцП цодо студ!й 1 завдання для практичних вправ. Результати письмо-вих роб1т перев!ряли професори ¿нституту. Курс навчання в УТГ1 був розрахонаний на 8 семестр!в 1 ор1ентувався на слухач1в 13 середньов осв1тоа. Для тих, хто не мав середньо! осв1ти були вЦкрип фахов! курси: 1ноземних ыов.бухгалтерп, основ рад1о-техн1ки та 1н,

3 1932 по 1941 р1к в УТГ1 навчалося близько 2-х тисяч ук-ра!нц1в э 19 краГн св1ту. Тим, хто завершив навчання, видавалися в1дпов!дн1 св1доцтва, а т1, хто склав ус! 1спити (к1нцевий 1спит складався усно перед комШев), д!ставали диплом на в1дпов1дне фахове звання (агронон, економ!ст, технолог). 9ТГ1 про1снував у Праз! до 1944 року, пст1м в1н пере1хав до Июнхена, де 1 про1сну-вав до 50-х рок1в.

Своер1днов акадеьпев мистецтв украГнсько! ем1грац!Г у Че-

хословаччин1 була УкраУнська студ1я пластичного мистецтва. Структура студи нагадувала зах!дноёвропейськ1 вини худовн1 вколи. Терм1н навчання становив 4 роки. 1Исля участ! в 4-х ргчних висгавках студП' I складання 1спиг1в з теоретичних дисциплин ви-пускники студ!I отримували диплом маг1стра мистецтва СМад151вг Йг1лз). Тут викладали Д.Антонович История мистецтва), С.Мако (малярство), Г.Кулець (малярство), В.Мозалевський (граф!ка), К.Стаховський (скульптура), С.Тимовенко (арх1тектура), ¡.Шрчук (естетика), В.Сгчинський (перспектива), Ф.Слвсаренко (класична археолог!я), Ю.Русов (анатом1я). Контингент студП складався го-ловним чином з украУншв, але високий р1вень навчання у н1й при-ваблював таков I неукраУнЩв. Серед студент1в було багато чех1в, н1мц1в,б!лорус1в, рос!ян, французов та 1н.

УкраУнська студия пластичного мистецтва про1снувала до 1947 року. Не дивлячись на короткий пер1од свое! д!яльност1, во-на мала надзвичайно велике значения для украУнськоУ культури в ц1лоыу, адке це був единий навчальний заклад мистецького спряму-вання за кордоном, де талановита украУнська молодь, не Шьки з числа емгграцП, але й карпатськихУфаУмЦв мала змогу отримати вицу мистецьку осв1ту.

УкраУнська г!мназ1я у Чехословаччин! була створена у

1925/26 роц1 при УкраУнському високому педагог1чному институт!

1м. М.Драгоманова. С.Русова входила до оп!кунськоУ ради г1мназП". Г1мназ1я пЦтримувала т!сн1 зв'язки з украУнськими

науковими днституцхями у ПразЬ Частими гостями г!мназ1У були

в1дом1 украУнськ1 письменники в еи1грац1У: О.Олесь, С.Черкасен-

ко, О.Ольвич, У.Самчук, О.Тел1га та 1н.

УкраУнська г1мназ1я у Чехословаччин1 про!снувала до 1945 року, а пот1ы виУхала до Н1меччини.

Отже, украУнська ем1грац1я, будучи розпоровеною по

б1львост! краУн Свропи, в1дчуваючи нестатки й трудноц! повсяк-денного життя, проте, не перетворилася в безлики лвдську масу. Бона виявляла достатньо внутр1мньоУ сили для самоорган1зац!У, а в1дтак для зберевення себе як частини украУнського народу, вШрваноУ в!д його ядра, Я значн!й м1р! цьому еприяла й Д15«ьн1сть створених ем1грантами в м1сцях Ухнього скупчення чис-ленних культурно-осв1тн1х установ, як1 готували молоду украУнську 1нтел1генц1В, в1льну в1д догматичних та полПичних нашарувань.

У Ш роздШ - "УкраУнська педагогШна думка у Чехословач-чин! у м1жвоенний пер1од" розглядаеться пражський пер1од науко-во-педагоНчкоУ д!яльност! в1доких украУнських педагог1в, !мена яких тривалий час були незаслуяено забут!,-С.РусовоУ, С.прополка та А.Воловина.

У Чехословаччин1 С.Русова працввала в УкраУнськ1й госпо-дарськ!й академП' в Подебрадах викладачем французькоУ кови. Зго-дом. С.Русова перебираеться до Праги, де працве у педагог1чному 1нститут1 1м. М.Драгоманова. Тут вона читае так! курси, як педа-гог!ка, дидактика, довкиьне виховання. В структуру Институту входила таков г!мназ!я та дитячий притулок для д1тей-ем1гранпв у Горних Черноиицях, до управи якого входила С.Русова 1 керува-ла ни« 5 рок1в.

У цей период С.Русова активно займаеться науковов д!яльн1ств,вона видае науков! прац! та пгдручники, друкуе науков! статт! у педагог!чн1й прес!. Тут виходять так1 УУ роботи, як;"Теор1я та практика дошк!льного виховання", "Дидактика", "Су-часн1 течГУ в нов!й педагогШ", "Нова юкола соц!ального виховання", "йоральн! завдання сучасноУ школи", "Краезнавство у народна иколГ', "Сусп!льн1 питания виховання", "Сучасна ир!я виховання", "Теор1я педагогхки на основ! психолог1У", "Доля жшки у довольному вихованн!", "Дещо про дефектних д1тей" та багато

ш. Особливо! уваги заслуговувть неопубл!кован! прац1 С.Русово!, серед них "Нац1ональна школа", "Через школу до миру", "ТрадицП" виховання укра!нських дпей", "ОповЦання для малих д1тей".

0св1т1, вкол1, вихованнв п1дроставчого покоЛ1ННЯ С. Русо-ва вЩала все свое життя. Збагачена досвЦом, знаниями про лвд-ське буття, вона приходить до висновку, що "в 1стор11 актори знаходягься рядок у центр! драматичних под1й ! вони м1няються, а драма мусить виявити щось одноц1льне I посл!довне, то нов! актори,виходячи на кон (сцену. -В.К.), мусять бути ознайомлен1 з по-передн1и драматурНчним рухом. Усе виховання народ1в е лише нав-чання(як саке грати цв драму".

Тривалий час у Праз! нив 1 працввав Степан С!рополко (1872-1959) - теоретик та 1сторик осв1ти, публицист, педагог, державний та громадський д1яч. В УНР С.С!рополко був товаривем м1н1стра осв1ти П.Холодного. Згодом УНР потерп1ла поразку ! С.С1рополко вимувений був ек!грувати за кордон. 3 1925 роц1 в!н стае професороы УкраГнського високого педагоНчного Институту !м. М.Драгоманова. С.С1рополко залиюив п1сля себе значний науко-вий доробок. 3 питань юколознавства та орган1зацП навчально-ви-ховного процесу в!н опубл1кував так! прац1, як "Завдання едино! вколи", "Едина вкола", "1колознавство. Конспект лекц!й, читаних в УВП1 у Праз!", "Внешкольное образование.Курс лекций, читанных в Русском педагогическом институте им. Коменского в Праге", "Дальтон-плян в вольному вихованнв та навчаннв".

3 питань орган1зац1! нащонально! школи ним опубл1кован1 так! праЩ, як "НаЩональне виховання", "Дитяча книжка як зас!б нац1онального виховання", "УкраУнська мова у зв'язку з ук-ра!н!зац!ев та двомовн!ств в школ!", "На пороз1 ново! школи" та 1н.

С.С1рополко вхдомий такой як !сторик осв!ти. В1н е авто-рои таких монограф1й, як "Народна осв1та на Советськ!й УкраУн!", "1стор1я осв1ти на УкраУн!", перие видання якоУ було зд1йснене у Львов1 у 1937 р. .друге к доповнене видання С.С!рополко не зм1г видати. Иого рукопис знаходиться у с1м'У С.Прополка. Кр1м того, С.Схрополко опубл!кував так! науков1 розв!дки, як; "Шевченко як педагог", "УкраУнське ик!льництво в Галичин!", "3 1стор1Т Хар-к!вського ун1верситету", "3 1стср1!" осв1ти на УкраУн1 - Чер-н1г!вський колег1ум" та 1н.

Розглядаючи основн1 проблеми, як! мояуть виникнути у неза-лекН1й УкраУнськ!й держав! при зд!йсненн1 освпньо!" полИики, С.С!рополко наголошуе, що "насамперед !нтереси украУнськоУ культури висунуть потребу в признанн! украУнськоУ мови. як едино дервавноУ мови, та дерусиф!кац1У школи й осв1ТИ як передумо-ви розвитку украУнськоУ культури. Разом з тим, признания ц1еУ потреби необХ1Дно буде погодити1з забезпеченням в1льного розвитку духовно!' культури нац!ональних менаин' : УкраУни.

Досить пом!тним педагогом у Чехословаччин! у м!квоенний пер!од був Августин Воловин (1874-1945) - видатний громад-сько-пол1тичний та культурно-осв!тн1й Д1яч, що пройвов нелегкий шлях в!д рядового настоятеля храму до первого президента Карпат-сько!" УкраУни, в!д рядового викладача вчительськоУ сем1нар1У до ректора УкраУнського в1льного университету. Кр1м богословськоУ осв!ти, А.Волошин отримав педагог1чну осв!ту. В!н зак!нчив Ф1эи-ко-математичний факультет вицоУ педагопчноУ школи у Будапешт!. А.Воловин б1льве 40 рок!в пропрацював в учительськ1й сем1нар1У в Увгород1. 3 1940 року А.Воловин працюе професором УкраУнського в1льного ун1верситету у ПразЬ Будучи деканом ф!лософського факультету,п1зн1ае ректором, в!н читае так1 курси, як педагог1чна методолоПя, практичн1 педагог1чн1 вправи, методика навчання мови та !сторП' та !н.

Й.Воловином було видано б!льие 40 наукових праць, п!друч-ник1в та пос!бник!в з педагогии та психологП. Найбхльв в!док! серед них "1стор1я педагоПки для учительських сеи!нар1й", "Коротка 1Стор1я психологП", "Лог!ка", "Методика народно-шильного навчання", "О соц!яльн!ы вихованв", "Ледагогша й дидактика для учительских сеи1нар1й", "Педагог!чна психолог!я", "Педа-гопчна етика", "Педагог!чна методолог1я. МетодолоПя навчання" та багато !нших.

У своУй прац1 "Про икиьне право будучо!" УкраУнськоУ дерва-ви" й.Воловин звертае увагу на те, що "конна деряава нормуе законами правний лад 'мшльництва. Дух закон1в залевить вЦ роз-витку пол!тичноУ культури дервави". На його думку, в!дсутн1сть свободи культури приносить за собою павперизац!ю та демо-рал!зац!ю гнобленого лвдства.

У своему пол!тичному запов1т!, який було в1днайдено недавно, й.Воловин закликае украУнський народ до християнськоУ едност!,так як ввавае П' в!дсутн1сть одн!ею з головних причин трагедП украУнського народу. У цьому заповШ в!н звертаеться до майбутн!х поколшь украУнського народу: "Коли нарЦ наи одер-кить свою пол!тичну свободу, конституц!ю свою мае приспособляти до абсолютно! етики християнського ун!версал!зму; особливо мае забезпечити повну свободу д!яльност1 для вс!х 1сторичних чин-ник1в освети, м!я сими й для католицькоУ церкви. Лив за-гально-християнська етика, цо стоУть над народами й державами, мове забезпечити й навому народов! почесне м1сце в родин! цивШзованих нац1й. Християнський св1тогляд подае мощности най-оирвоУ ! найсправедлив!во1' соц!ал!зацП гроиадянського вигтя без утил!таризму й без ворстокост1 безбожного соц!ального плану. Без додержування ц!е"1 головноУ основи здорового розвитку культури нар1д нав знову мове втратити свою тяжко здобуту свободу".

Не дивлячись на те, що вс! ^и.шезгадан1 украУнськ! педагоги так 1 не зыогли б1льве побачити р1дноУ земл1, вони все свое життя, вс1 сво'1 сили, знания, досв!д присвятили саме Уй, вважав-чи. цо настане час, коли 1 Ух невтомна праця на осв1тянськ1й нив! зможе прислужитися становлению УкраУнськоУ держави.

У п'ятому роздШ - "Школа й освНа украУнц1в у краУнах Центрально!', Сх!дно1' та {Цвденно -Сх!дноУ бвропи у Шслявоенний пер!од" розглядаеться стан укра!'нського шкиьництва у систем! соц!ал!стичного буд1вництва сх!дноевропейських краУн, а також сучасний стан украУнсько! иколи та перспективи И розвитку.

1з зак!нченнян друго!' св!тово!" в1йни сх1дноевропейськ1 краГни обиравть соц1ал!стичний влях свого розвитку в1дпов!дно до нього й система освпи у цих краУнах зазнае як!сних зм1н. Най-крац1 умови для нац!онально-культурного розвитку, у пор!внянн! з !нвими украУнськими сп!льнотами отримала украУнц! Чехословаччи-ни. У пери! повоенн! роки тут було близько 300 украУнських вк!л. Спец1ально для украУнських вк1л було створено ваддхлення украУнських шк!л, яке оп!кувалося вс1ма украУнськими школами у Словаччин!. У районах компактного проживания украУнЩв було створено окрем1 районн! ик!льн1 управи.

У 60-х роках к!льк!сть украУнських вшл у Словаччин! посту-пово скорочуеться. УкраУнськ! школи переходять на словацьку мо-ву навчання. Противншйв переходу !з украУнськоУ на словацьку мову звинувачували в 1гноруванш р!вень парШ, Ум висувалося звинувачення, що вони звужувть нацЮнальне питания до питания мови та школи. Зм1ни на краше украУнц! почали спод!ватись у 1968 роц1, але жорстоке придунення л1берал1зац1йних процес!в у Чехос-ловаччин1. а пот1и зд!йснення так звано!" "нормал1зац!У" завдали ще б!львоГ втрати украУнському вк!льництву.

Сьогодн! у Словаччин! склалися три типи нац!ональних вшл:

вколи (класи) з р!днов мовов навчання. иколи (класи) з комб!но-вании навчанням. иколи з навчанням р1дноУ мови. К1льк1сть вк1л, де вивчаеться сьогодн1 украУнська мова, знизилася до дек!лькох десятое,

Траг!чноУ дол! зазнало а повоенн1 роки украУнське вкиьництво у Полый!. 0перац1я "В1сла", яка проводилася подо ук-раУнц!в передбачала не т!льки терор (Язичний, але й духовний, коли ницилося все, во мало хоч якесь вЦновення до украУнськоУ культури. 3 перв! повоешй роки украУнськ! школи у Польщ! не працивали. Ильки у 50-х роках почали створвватись пункти навчання украУнськоУ мови та украУнськ! вколи. На первих порах у Полья! !снувало дек1лька неповних середн1х вк1л та два для украУшйв. Гака мала к!льк!сть украУнських вк1л пояснветься пев обставинов, що,для того щоб викрити вколи або класи для нац10-нальних мениин,необх1Дна була певна к1льк!сть заяв в1д батькхв. Внасл1док операцП' "В1сла" украУнське населения було розселене на значних в!дстанях Сх1дноУ та Зах1дноУ Полый. В одному насе-леному пункт! провивало Пльки дек!лька украУнських родин, тому Ух заяв для в1дкриття украУнськоУ вколи (класу) було недостат-ньо. Через це батьки змуиет були давати д!тей до польських ишл. Сьогодн1 у ПолыЦ вивчення р!дноУ мови мове зд!йснвватися: у дошк!льних та вк1льних закладах з р!дною мовов навчання, у м!лк1льних пунктах вивчення р!дноУ мови та двомовних школах, 3 школах з украУнськов мовов навчання загальна к1льк1сть годин украУнськоУ мови дор1внве к1лькост! годин, вЦведених на польську мову, Осташин часом у ПольМ нам!тилася тенденция до зростання к1лькост! украУнських вк1л.

3 перв1 повоенн! роки у РумунП' було створено досить хорош! уыови для розвитку украУнського шк1льництва. Тут !снувало близько 200 початкових вк1л для укра1'нц!в та дек1лька л1це1в. 3

60-х роках у Румун!!' значно актив!зувалися асим!ля1пйн! процеси, УкраУнська молодь змувена була навчатися у румунських школах через безперспективн!сть украУнських ик1л. Це призводило до УУ прискореноУ асим!ляц!У. На сьогодн! у Румун!У немае водно! державно! украУнсько! вколи. Пльки у деяких румунських школах 1снують украУнськ! класи. Хоча мовн1 проблеми укра1'нц1в мояуть вир1иуватися за бааанням батьк1в, але висутнкть перспективи украУ'номовноУ осв1ти ставить ц! бавання у повну залежн!сть в1д урядово! пол1тики стосовно нац1ональних менвин.

У пклявоенний пер1од русини-украУнц! Югослав!'! створили власну систему вшльництва, яка вклвчае дошк1льн1 заклади, ос-новн1 школи, г!ыназ!в. В ушверситет! Нового Саду в!дкрито руське в!дд1лення на ф!лолог!чному факультет!. В основних школах, де навчавться дхти русшйв-украУшив, 562 д!тей навчаеться ; сербською мовсюта 43% - руськвнз мово« Найб1льв в!дома у Югослав!! руська г!мназ!я у Руському Керестур1. У Ц1й ПмназП навчавться не т!льки д1ти з Югослав!!, але й з !нших кра!н. Шсля початку громадянсько! в1йни на Балканах ця г!мназ!я прий-няла багато д!тей~сир!т 13 зруйнованих в!йнов украУнських посе-лень.

Для покращення стану украУнського ик1льництва у краУнах Центрально!, СхЦноУ та 1Нвденно-Сх!дноУ Европи повинна бути роз-роблена осв1тня програма дераавноУ п!дтримки з боку УкраУнськоУ дераави. Ця програма могла б стати складовов комплексно!" програ-ми "УкраУнська д!аспора". На нашу думку, така програма могла б зд1йсниватися на дек1лькох р1внях.

На к I ! н а р о д н о к у р!вн1.-через м!янародн1 об'ед-нання, Раду Европи, ОБСЕ, через активну участь УкраУни в роз-робц! питань европейськоУ пол1тики чодо наЩональних менвин, через вплив УкраУни на дераави, де проживають украУнц!,на р!вн!

европейських структур, через активну участь украУнських диплома тичних та консульских служб у наданн! допомоги украУнським нацхональнии менвинам а краУнах Центрально'!', Сх1дно5 та Пгвден-но-Сх1дноУ Европи.

На м!ждержавному р1вн!-через подписания м!ж-державних угод. Значна частина укра!"нц!в Центрально!, Сх1дно1* та Швденно-Сх^ноУ бвропи проживае у краУнах. як1 мавть з УкраУнов сп!льний кордон. У свою чергу на територП УкраУни провивають нац1ональн1 менвини цих краУн (польська. румунська, словацька). Тому проблеми нацаональних менвин в УкраУн! 1 у в!дпов1дних краУнах е взаемозв'язаними 1 мовуть бути успешно вир1шен1 на р1вн1 м1ждержавних угод м1в УкраУнов та краУнами, де проживавть украунц!. Я галуз1 освети це може бути домовлен!сть про вЦкрит-тя нових навчальних закладхв, про взаемну конвертами дипломов навчальних заклад!в р!зних р!вн1в акредитац1У, про надання державно!' допомоги навчальним закладам нац!ональних менвин в УкраУн1 й украУнським в окремих краУнах тощо.

На державному р!вн!-через прийняття УкраУнов державно! програми щодо зарубежного украУнства. У галуз! осв!ти во-на б передбачала:

а) надання матер!альноУ допомоги украУнським навчальним

закладам книгами, вк1льним обладнанням точо;

б) пЦготовку спец!ал1ст1в р!зних галузей (без обмежен-ня гуман!тарнов осв!тоюЗ в украУнських навчальних закладах р1зних р!вн1в акредитацП" з числа ук-раУнськоУ молод! заруб!*ного походження, для чого створити спец!альний стипенд1альний фонд;

в) зд!йснення перепЦготовки та пЦвищення квал!ф!кац1У вчител1в украУнських вк!л;

г) залучення украУнських наукових установ для створен-ня п!дручник!в та пос!бник!в для украУнських вкы за рубежей.

На р!вн1 окрених навчальних закладхв мовливе сп1вроб1тниц-тво у розробц! певних наукових проблем, обм1н учнями, студентами, проведения сп1льних науково-практичних конференщй, створен-ня навчальних пос1бник1в та п!дручник!в, надання кетодично!" до-помоги. Очевидно, що усп1вна реал!зац!я такоУ програии мовлива т!льки за активно!" скоординованоУ участ! як украУнських за-руб1вних сп1льнот, так \ представник!в украУнських дернавних структур.

У висновках узагальнввться результати досл!дження та об-грунтовувться його основн1 половення.

1. Розвиток украУнського шкЬгьнкцтва у схгдноевропейських краУнах в досл1джуваний пергод був зумовлений об'ективними сус-птльно-полптичними та соцтально-еконошчними умоваш,якх булк притаманнт краУнам,де проживають украУнцх.

Переборюючи социальна,нацтональке та рел1Г1йне гноблення.укра-Унська лщщпсть прагнула полхгшити свое матер1альне та культурне життя,шоб не розчинитися у чужому етн1чному свт.

УкраУнське ик1льництво у краУнах Центрально!', Сх1дно1' га П!вденно-Сх!дно1' Европи завкди було ! залишаеться одним хз най-ваглив!вих фактор!в зберевення нацшнальноУ самосвЦомосп ук-раУшЦв, як! лроаивають у цих краУнах. Школа й педагопчна думка украУнЩв розвивалася у т!сному взаемозв'язку з культурно-ос-в1тн!ми процесами, як! мали мкце в УкраУнь

2. На Шдстав! анализу дверелознавчоУ бази досл1дження моя-

на вид!лити основн1 етапи становления та розвитку украУнського шалъництва у краУнах Центрально!", СхЦноУ та П1вденно-Сх1дноГ Европи:

1918- 1945 рр. - розпад Йвстро-Угорсько!" та Рос1йсько1" 1ипер1й, проголовення незалежиост1 такими краУнами . як Польща, Чехословаччина, Корол1вство Серб1в, Хорват1в та Словежпв (гпзн1ие Югославия); формування цими кра!'нами ново!" вк1льно1" полпики; боротьба за укра1'нську нац1ональну вколу; актив1заЩя д!яльност1 украУнських культурно-осв1тн!х товариств; наукова та культурно-осв1тня д1яльн1сть украУнськоУ ем1грацИ.

1945 - 1953 рр. - становления украУнського сшльництва у систем! соц!ал1стичного буд!вництва краУн Центрально!', Сх1яно'х" та Швденно-СхЦноУ Европи; актив!зац!я д1яльност1 украУнських вкхл у Чехословаччин! та РуиднИ': занепад украУнського вк!льниц-тва у Польщ! внасл1док операцП' "Б!сла".

1956 - 1990 рр. - створення системи украУнського вк1льниц-тва у сх!дноевропейських краУнах; !деолог1зац1я та пол!тизац1я зм!сту навчання; процеси деукра!'н!зац1У культурно-осв!тнього життя украУнськоУ меншини в краУнах Центрально!', Сх!дноУ та П1вденно-Сх!дноУ Европи: посилення заход1в, скерованих на асим!ляц1в украУнськоУ людност1 та створення однонац!ональних дервав.

1990 - 1996 рр. - розвал соц1ал!стично1' системи, виникнен-ня нових дервавних утворень: УкраУна, Словаччина, Чех!я, розпад ЮгославП' ! т.д.; рефорнування осв1тньо!" пол1тики у сх1дноевро-пейських краУнах, демократизац!я та гуыан1зац1я навчально-вихов-ного процесу, автономность вииих навчальних заклад1в.

3. 3 проголошенням незалежностт рядом колидшх держав,шо входи ли до складу Австро-УгорськоУ та РостйськоУ гмпергй, украУнцт цих

держав спод1валися на повне задоволення сво'Гх культур-но-осв1тн1х потреб, тим б1ль»е, цо про це пост!йно заявляли кер1вники нових державних утворень, об!цяючи укра'1нцям якнай-б1льше сприяння у 1х нац1ональних справах. Але на практиЩ все виглядало шакве. Як 1 в коливн1й Австро-Угорськ1й монархП' ук-раГнцям доводилося вести пост!йну боротьбу за свое нац!ональне шк1льництво. Досить активним був супротив проти полон1зац!йних процес1в в укра1'нц!в Полы?!, вк!льництво яких знахсдилося у р!зних уковах. Якцо в Зах1ДН1й Галичин1. Надсянн! укра'1нське шШьництво мало хоч як!сь умови для свого розвитку, то цього не мовна сказати про п1вн1чн! зеил1 - Холмщинута (Пдляшоя, де стан украУнсько! вколи був найпршим з ус!х етнхчних украУнських земель, Негативний вплив на розвиток украГнськоУ иколи як у Польщ1, так 1 в Словаччин! мала полПична боротьба н1ж "мос-квоф1льськов" та "народовецьков" (або украТнською) теч!яни. Та-ке протистояння було виг!дним для оф1ц1йно"Г влади, як!й було легве проводити пол!тику асим1ляцП' стосовно украГнсько! ет-н!чност1 в цих кра'Унах.

4. Укра1'нськ1 иколи у схЦноевропейських краГнах у м1жвоенний пер!од були представлен!, здебтльшого , народними та середн1ми школами (у не значн1й к!лькостП. Разом з тим значка к1льк!сть украГнських с1л 1 надал! заливилась без иколи з рЦнов мовов навчання.

Зм1ст навчання в украГнських школах схЦноевропейських краГн вЦзначався здеб!льшого р1вном1рним сп!вв1дношенням ук-ра1"номовних та 1нвомовних дисципл!н у державних навчальних закладах та деяким дом!нуванням украГномовних дисцишин у приват-них навчальних закладах. Але таке сп!вв!дноиення не завжди було стШим через постыну зм1ну ссв1тньо1' пол1тики окремих держав, яка коливалася в!д деякого послабления адм!н!стративного тиску

на укра1'нськ1 иколи до заведения обов'язкового навчання ковами окремих краГн. 1нвим важливим впливом з боку адмШстрацГ! на д!яльн1сть приватних укра'1'нських шк1л було позбавлення права прилюдност1 окремих шк1л, цо значно зменшувало к1льк1сть потен-ц1йних учн1в, як1 б бажали продовжувати навчання у майбутньому.

5. Самобузшм явишем вхтчизняно! педагогики тжвоетого пер! о; стала Д1яльн1сть украхнсько! емхграцп в Чехословаччин1.

Тут було створено . . мережу укра!'нських вицих та середн1х навчальних заклад!в. Ем1гранти - укра"1нц1 зробили знач-ний внесок до нац1онально1' скарбницЦ розвивали основн! напрями украШстики, знайомили свп з ун1кальним феноменом укра'1'нства 1 тим самим збагачували европейську науку та культуру. За словами Софи Русово!, укра1'нська ем1грац1я завдяки матер1альн1й допо-моз1 чеського уряду визначилася своею культурною працею 1 прид-бала вану нав1й науц!. На 11 думку, укра!нська ем1грац!я вико-ристала допомогу Чехословаччини якнайкраве, шоб тднести ук-раУнську культуру.

Значний внесок у розвиток вхтчкзкяноУ педагогично! науки зроби С.Русова,С.С1рополко та А.Золошин.Вони розробляли проекта нац1она льнох школи,досл!джували питання школознавства,сао1ми оригхнальки ними працями збагачували теор1ю навчання та виховання.Зони сподхв лися,шо колись гхня кевтомна праця стане необх1дною для УкраУнськ держави.

6.Узагальнення ыатерхалхв досулдження показало,то у глслявоен ний пер10д,у розвитку украшського шк1льництва переважали негатив тенденц1Г.Зроблено висновок тодо негативного впливу на украхнське шкхльництво процесхв полхткзацп та 1деологхзаЦ11 культурно-освхт нього життя,значно посилились асим1ляц1йнх процеси вишосно укра! нсько! людностх.В осв1тн1й сфер1 це проявилося у зменшешц к1лько Т1 годин на укра?номовкх предмета та поступовому скороченнх кхль-гостх украхнськкх шкхл.

-527. Тенденц11 розвитку украУнського пнильництва у сххдноевропейських краУнах е результатом дгУ загальких закономерностей його становления й хснузання в конкретнкх соцхально-культурних умовах окре-мкх крах'н.

У ход1 дослхетення виявлен1 такт основнх эакономтрност1 розвитку украУнського шктльництва у сххдноевропейських краУнах:

- национально- культурне вхдродження в УкраУнх стимулювало культу рно-освхтне життя зарубхжних украх'нщв;

- перманентах полхтичн1 процеси шодо украУнськоУ людностх у

у сххдноевропейських краУнах негативно впливали на загальний стан украГнського шпльництва;

- активна участь УкраУни у культурному процесс зарубтжних украёнщв на певних ёсторичних етапах сприяла национальному вхдродженнга украУнсъких громад у сххдноевропейських краУнах.

8. 3 сьогодн!ин1х умовах усп!®на робота украУнського шпльництва у краУнах Центрально!, Сх1дноУ та П1вденно-Сх1дно! бвропи можлива Шьки за сприяння УкраУнськоУ держави. йдже са-ме в1дсутн1сть державк-материка для украУнськоУ етн!чност1 за рубевем значно послабила УУ нацхональне життя. 3 проголовенням незалеяностх ЗкраУна стала повнолравним членом свдтовоУ сп!льно~ ти й отримала вс! вридичн1 Шдстави для захисту своУх спхбвхтчиз-икхв^як! проживашть за УУ иенами. У сфер! освНи це може бути цШсна програма сприяння украУнському шюльництву, яка пропо-нуеться автором.

Результате дослхдження дають птдстави визначити основнх проблс-ми,шо потребуюсь подалыпого вивчення.Це зокрема¡феномен "будитель-ства" в 1стор!1 освёти зарубтжних украУнцхв; культурно-осзхтня д|-яльнхсть церкви на рхзних етапах историчного розвитку украУнськох етн1чност1 у сххдноевропейських краУнах; функц!У,структура,розвитку рхэних типхв украшськкх навчальних закладгв у краУнах Центра-

Ochobhl результата дослщження вщображеш в таких публцсащях:

1. Розвиток ocbíth й педагойчно1 думки укра'шшв у крашах Центрально!, Схщно! та ГОвденно-Схщнох €вроШ1.-Ки!в, 1997.-15 др. арк.

2. Ocbíthji дщьшсть украшсько! етграцц у мЬквоенний перюд у Чехословаччиш (1921-1945 рр.)- Ктв, 1997 - 7 . др. арк. ( авторських - 5 др. арк.).

3. Украшська школа у крашах Центрально!, Схщно! та Гйвденно-Схщно! бвропи: минуле, сучасне, майбугне // Украшська д1аспора.-Ки!в.-Чйсаго, 1996.-4.9-0,8 др.арк.

4. Украшське шыльництво на теренах схщно! €вропи // Рщна школа.-1997.-№ 1.-0,6 др. арк.

5. Dzialalnosc oswiatowa i wydawnicza Emiliana Partyckiego // Miedzynarodowa konferencja " Mysl edukacyjna w Galicji". - Rzeszów, 1995.-0,2 др. арк.

6. Наукова i культурницька дояльшсть С. Орополка в Чехословаччиш у мЬквоенний перюд // Матер1али Всеукрашсько! науково-практично! конференций "1дея нацюнально! хяколи у педаголчнш спадщиш С. Русово! та С. С1рополка". -1вано-Фрашавськ, 1996.-0,2 др.арк. /авторських - 0,1 др. арк./.

7. Культурно-осв'гпий розвиток украшшв-руситв Схщно! Словаччини у повоенний перюд /1945-1953 рр./. 36. наукових праць.-Ктв, 1994.-0,3 др.арк

8. Розвй украшського шкшьяшггва за ребужем // Матер1али мшнародно! науково-практично! конференш! "Гуманггарш аспекти реформуваня i розвитку нацюнально! системи освгга'\-Ки1в, 1994.-0,4 др.арк.

9. 3 icTopu украшського студенства у бврош //36. наукових праць "Теоретичш шггання освгги та виховання".-Ки1в, 1996.-0,4 др.арк.

10. Проблеми украшського шюльницгва у крашах Центрально!, Cxíihoí та Швденно-Схщно! бвропи. //MaTepiam III Мшнародного KOHipecy украшспв.-Харгав, 1996.-0,6 др.арк.

11. Украина Боснита Герцоговини зберц-ають свою самобутшсть, мову,культуру. // 36. наукових праць КДЛУ.-Ки1в, 1996.-0,3 др.арк.

12. Традицй народно! педагогией в украЗшськнх школах Югослави //Матер^али мЬкнародно! науково-практично! конференции "Традицй виховання у cbítobüí народнш педагопщ". - Ки!в-Р1вне, 1995.-0,2 др.арк.

13. Празька весна взимку //Радянська ocBira, 19 березня 1989 р.

14. Пщготовка вчител1в для украшських нашональних тыл у Словаччиш.// 36. наукових праць.-Вшниця,1991.-0,4 др. арк.

-54. Методичт рекомендаци до вивчення курсу "1стор1я педагогией" -Дрогобич, 94.-1,2 др.арк. /авторських - 0,6 др.арк./.

. Современные тенденции развитая чехо-словацкой системы образования //Сб. учно-информ.сообщений.-Киев: КГУ им. Т.Г. Шевченко.-1990.-0,2 др. арк. . Педагопчна освгга на захщноухрашсышх землях напршанш XIX - початку С ст. / Тези доповшей науково-практично! конференцй "50 роив возз'еднання ВН1ЧН01 Буковини, Хотинського, Акерманського та 1зма1льського повтв сараби з Украшською РСР".-Чертвщ,1990.-0,2 др. арк.

. 3 досвщу гцдгоговки вчительських кадр!в в ЧСФР // 36. наукових прапь.-нв: КДПНМ.-1990.-0,6 др. арк.

Питания культури мЬкнатонального спшкування у формуваят патетичного свпотляду майбутяього вчителя. // Матер1али мжнародноТ уково-црактично! конференцй "Гуматтарш аспекта реформування 1 розвитку цюнальних систем освгга".-Ки!в, 1994.-0,2 др.арк.

Прагматична скеровашсть професшно! шдготовки вчителя // 36. наукових аць.-Ки1в:КДПИМ.-1994.-0,5 др.арк.

3 кторй чехо-словацько-украТнських освших зв'яэюв // Тези доповшей /ко во - методичн о! конференцй, присвяченоТ 400 р1ччю вщ дня народження Я.А менського.-Дрогобич, 1992.-0,2 др.арк.

Прагаатичний напрямок професшноТ пцпготовки вчител1в в США // ¡тер1али мЬквуз1вськоГ науково-практично! конференцй "Формування (агопчно! майстсрносп в систем! лрофесШко! подготовки майбугнього ггеяя".-Ки1в,1991.-0,2 др.арк. /авторських - 0,1 др. арк./. 3 кторц дуяльност! "Просвгги" за рубежем //Магер1али регионально! науково-исгично! конференцй "Виховання учшвськоГ молод! на шеях миру в гсальному продсс! школи га вузу".-Рхвне, 1992.-0,2 др.арк.

Культурно-освггне житгя русшпв-украТншв у Югослави.//Зб. наукових ць.-Киш:КДП11М.-1996.-0,4 др.арк.

Школа 1 освта Закарпатсысо! УкраТни в перюд входження II до складу ословаччини.// Матер1али науково-практвдно! конференцП "Исторические екты развития просвещения на Украине и становление творческой личности геля".-Р1вне,1990.-0,2 др.арк.

3 ¡сгори викладання укратсько! мови у школах Полыт.// 36. наукових ць.-Ки1в:КДЛУ.-1996.-0,4 др.арк.

27. Украшське цлальюаггво на Лемювшиш в 20-40-х pp. XX ст. //MaTepiaum II Дрогобицьксй конференцП "Культура Франкового краю: минуле i сучасне"-Дрогобич, 1996.-0,3 др.арк.

28. Украшське шкшьництво у Югослава //36. наукових праць.-Кл!в:КДЛУ.-1996.-0,3 др.арк.

29. Проблеми навчання рщною мовою в украшських школах Схщно! Словаччини в 1919-1945 pp.// 36. наукових праць.-Ки1в, 1994.-0,3 др.арк.

30. 3 icropií украшського шюльницгва в Угорщиш// 36. наукових праш, -"Теоретичт питания ocbítii та виховання" вип.З.-Киш, 1994.-0,3 др.арк.

31. Niektore aspekty polit)ki narodowej w skolnictwe polskem w Ukraine (1917-1939) // Micdzynarodowa konferencja naukowa "Polska droga do Kazachstanu".-Rzitomirz,1996.-0,2 др.арк.

32. Проблеми виховання нацюналыго! самосвщомост у дшльносп Августина Волошина // Матер1али Всеукрашсько! науково-практично1 конференцП "Виховання нащонально! самосвщомосп у школяр1в".-Ки!в, 1996.-0,4 др.арк. /авторських 0,2 др.арк./.

33. Про "укранпзацЬо" у Схщшй Словаччиш в 50-х роках та ц значения для розвитку кулыурк й ocbítk укра1нщв-русишв.//3б. наукових праць.-Ктв:КДЛУ.-1094.-0,4 др.арк.

34. 3 icropií цпальншггва у Русысому Kepecrrypi // 36. наукових праль. -Ки1в:КДЛУ.-1994.-0,3 др.арк.

35. Культурно-релЫйна Д1яльтсть Михайла Авдрели //Матер1али мшнародно! конферснцй до 2 000 рокш з Р1здва Христова. - Запоржжя, 1997.-0,2 др.арк.

36. 3 icTopü' шкшьництва на захщноукрашських землях /XIX - початок XX ст.// 36. наукових праць "Теоретичт питання ocbíth та виховання".-Кшв,1996.-0,3 др.арк.

Кеминь В.П. Украинское образование в странах Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы (1918-1996 гт.). Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. Институт педагогики АПН Украины. Киев, 1997.

Исследуется история школы и педагогической мысли украинцев в восточноевропейских странах. Рассматривается педагогическая деяльтельность украинской эмиграции в Чехословакии в период между двумя войнами: расскрываегся борьба украинцев за развитие национальной культуры, школы и просвещения.

Исследована эволюпия украинских школ,выявлены тенденции и особенности развития украинских учебных заведений различного типа.

Kemen V.P. Ukrainiain education in the states of Centre!,Eastern and SouthEastern Europe (1918-1996). The Doctoral thesis in the Theory and History of Pedagogics, speciality code - 13.00.01. Institute of Pedagogics of Ukraine, Kiev, 1997.

The report deals with the history of Ukraine school and pedagogical ideas in the South-Eastern states of Europe. It regards pedagogical activity of the Ukrainian emigration in the Chekhoslovakia at the period between two wars and reveals the struggle of the Ukrainian people for the development of national culture, school and education.

The report gives the results of the investigation of evolution of Ukrainian schools diskovers the tendencies and peculiarities of the developements of educational establishements of various types.

Ключов! слова: шкзльництбо, нашональна самосвщотсть, асимшгшя, нащональна школа, украшська емйратя, педагопчна думка.