автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Виховання особенностей детей шестого года в процессе индивидуальных музыкальных занятий

Автореферат диссертации по теме "Виховання особенностей детей шестого года в процессе индивидуальных музыкальных занятий"

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПВДГОГІЧ4ИЙ ІНСТИТУТ ім.К.Д.УШИНСЬКОПЗ

'

На правах рукопису

ї

Кьон Володимир Вікторович

ВИХОВАННЯ ОООШСТОСТІ ДІТЕЙ ЧОТИРЬСК-ШЕСТИРІЧЮГО ВІК/ В ПРОЦЕСІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ М/ЗИЧШХ ЗАНЯТЬ

Спеціальність 13.00.01 - теорія та історія педагогіки

Автореферат. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Одеса - 1994

• Дисертацією в рукопис .

' Диовртаців виконано в Одеському державноцг педагогічної^ інституті Ім. К.Д.Ушинського

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, гірофеоор

X к е.л в к Раїса Іллівна > .

Офіційні опоненти: ’••• . ■ •

- докторпедагогічних наук, професор,

член-кореслоцдент АПН України •

Шевченко Галина Павлівна

- кандццат педагогічних наук; провідний

" науковий співробітник Лабораторії

естетичного виховання Інституту Педагог

АПН України

X л е б н і к о в а Людмила Олександрів Провідна організація - Миколаївський державний педагогічний інст

Захист відбудеться * " 1994 року о ■ год. на

засіданні спеці&лізованої вченої ради К 05.03.03 при Одеської^ державно^ педагогічно^ інституті ім.К.Д.Ушинського за адресов: 070105, ы.Одеса, вул.Генуезька, £2.

З дисертаціев кожна ознайомитися в бібліотеці Одеського державною педагогічного інституту іи.К.Д.Уоинського. .

1 , •

Автореферат розіслано щЛъ* Ш^___________________1994 року*

• » • ’ .

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ’ Колоні йченко 0

Актуальність дослідження. Проблема вдосконалення педагогічно впливу на процес виховання особистості - одна з найбільш {іуальних проблему вітчизняній педагогіці на сучасному етапі, ілітичні, економічні, соціальні зміни, які відбуваються у на-)му суспільстві, потребують значного підвищення рівня вихова-)сті морально-етичних якостей, культури поведінки й спілкуван-т, самзстійності та творчої активності дітей.

Фундамент особистості започатковується в ранньому дошкільно-г віці. Саме в цей період інтенсивно формуються індивідуальні їси та здібності дитини, на які неабиякий вплив має діяльність гдожнього типу. • .

Роль мистецтва в становленні особистості була помічена ще і давніх часів. Однак тільки наприкінці ХУП століття з"явили-і перші спроби створити систему занять для дошкільників, у сій значне місце посідали музика, хореографія, малювання тощо >.Фребель, Ш.Фур"є, Р.Оуен/.

Цілеспрямоване вивчення окремих аспектів .особистісного роз-ітку людини розпочинається у XIX столітті в надрах експеримзн-ільної психології. Детальному аналізу підлягають передусім іриймання, інтелект, пам"ять людини.

Відчутну роль у розробці цілісної теорії особистісного роз-ітку відіграли роботи Курта Левіна, який вперше запропонував вчення процесу розвитку в єдності та взаємозв"язку її струк-рних компонентів і якостей.

Вагомим внеском у вивчення проблеми цілісного особистісного звитку були роботи вітчизняних психологів /Б.Г.Ананьєв, Л.І. жович, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк/, які досліджували онтоге-

з, структуру особистості, характер взаємозв'язку її окремих мпонентів.

Нз менш значущими у розробці питань виховання особистості були дослідження педагогів /Л.В.Артемова, Р.С.Буре, Р.Й.Жуков-ська, В.Г.Нечаева, Т.О.Маркова, Г.М.Годіна, С.В.Петеріна/.Поглибленому вивченню підлягали також окремі аспекти особистісно-го розвитку дитини в дошкільному віці: морального /Р.С.Буре,

О.А.ІЦетініна/, вольового /В.К.Котирло, Л.О.Наспарашвілі/, інтелектуального /Л.А.Венгер, 0.В.Запорожець, В.Й.Логінова,М.М. Поддьяков, О.В.Суровцева, О.П.Усова, Д.Б.ЕльконінЛ мовного /А.М.Богуй, Н.П.Орланова, Ф.О.Сохін, О.С.Ушакова/, коцуніка-тивного /М.І.Лісіна, Р.Б.Стьоркіна, Ті.'О.Рєпіна, О.О.Рояк/.

Особливий наш інтерес викликають праці, в яких досліджуються питання художньо-естетичного розвитку особистості /О.А.Ап-раксіна, Н.О.Ветлугіна, В.О.Єзикеєва, І.Л.Дзержинська.Р.І.Зі-нич, Г.М.Падалка, Н.П. Сакуліна, С.О.Фльоріна, Л.О.Хлебнікова, Г.П.Шевченко/. Незважаючи на певні успіхи в теоретичному вивчє ні цих питань, в сучасній масовій педагогічній практиці недостатньо використовуються виховні можливості навчально-художньої діяльності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Нео( хідність розв"язання цієї актуальної теоретичної та практичної проблеми зумовила вибір теми дослідження.

Об"ект дослідження - процес виховання особистості дітей 401 рьох - шести років.

Предмет дослідження - засоби педагогічного впливу на процес виховання особистості дітей у ході індивідуальних музичних занять.

Мзта дослідження - визначення умов і педагогічних засобІЕ індивідуальних кузичних занять, які сприяють ефективно^ розвитку позитивних якостей особистості дитини.

Гіпотеза дослідження - ефективність педагогічного впливу

на процес виховання особистості дитини досягатиме оптимального рівня, якщо будуть реалізовані такі умови, як-от:

1 - включення дитини в систематичну та спеціально організовану

і . .

музично-навчальну діяльність;

- здійснення у процесі занять особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини;

- використання змісту та методів навчання, які дозволяють форцувати у дітей позитивну мотивацію до навчальної діяльності.

Задля досягнення юти дослідження та перевірки гіпотези в роботі були визначені такі завдання:

- визначити педагогічні умови й засоби позитивного впливу на процес становлення особистості дітей;

- розробити і експериментально перевірити методику проведення індивідуальних ^зичних занять, яка б сприяла підвищенню якості виховання дитини;

- підготувати кетодичні рекомендації та навчальний посібник за матеріалами експерименту.

Методологічну основу дослідження складають наукові уявлення про соціально-психологічну природу становлення особистості,вза-емозв"язок суб'єктивних та об'єктивних факторів, які впливають на виховання якостей особистості, провідну роль діяльності в процесі виховання цих якостей.

У ході роботи ми орієнтувались на положення загальної психології /Г.С.Костюк, А.0.Смирнов, С.Л.Рубінштейн/, психології художньої та музичної творчості /А.А.Мзлік-Пашаєв, Я.О.Пономарьов, Б.М.Теплов, С.В.Науменко/, педагогічні праці /В.В.Асафьєв,Л.О. Баренбойм, С.М.Берлянчик, С.М.Мальцев/.

Методи дослідження: цілеспрямоване спостереження, узагальнення незалежних характеристик, педагогічний експеримент, анкет-

/■»

- о -

вання, педагогічне тестування, аналіз продуктів діяльності дітей. Провідний мзтод даного дослідження - порівняльно-зістав-ний експеримент, спрямований на удосконалення виховної спрямованості навчального процесу. Використані методи взаємодоповнюють один одного і забезпечують можливість всебічного пізнання предмета дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в: І

- визначенні умов та засобів підвищення ефективності процесу виховання у дітей особистісних якостей;

- виявленні закономірних зв"язків між включенням дитини в систематичну й різноманітну діяльність та розвитком у неї моральних якостей, творчих, загальнорозумових та спеціальних здібностей, вмінням адекватно оцінювати свої успіхи на підставі сформованих навичок самоконтролю.

Теоретична значущість дослідження визначається уточненням базових якостей особистості, що формуються у дітей дошкільного віку; обгрунтуванням нових організаційних форм проведення заняи з спеціального інструменту в період підготовки дітей до школи; встановленням ознак прояву якостей особистості на різних ступенях їх розвитку.

Практична значущість дослідження полягає: а/ у розробці методики індивідуальних занять з дітьми чотирьох - шести років у класі скрипки, яка передбачає комплексний вплив на процес виховання у них суспільно цінних якостей особистості; б/ у створенні системи дидактичних ігор, посібників та допоміжних технічних засобів, які сприяють формуванню навичок та вмінь виконавчого характеру, ситуацій спілкування в контексті і засобами музичної діяльності; в/ у розробці комплексу завдань, спрямованих на розвиток у дошкільників самостійності та творчої активності,

юдичних порад та рекомендацій з питань організації навчально-процесу з дітьми дошкільного віку, програм та навчального по-іника для занять у класі скрипки. Вважаємо за доцільне виконання основних положень дисертації у курсах методики музично-виховання, що входять до учбових планів вищих та середніх чальних закладів відповідного профілю. Запропонована методи-індивідуальних занять юже бути використана в підготовчих пах музичних шкіл, школах мистецтв, дитячих садках та інших :ладах для занять з дітьми чотирьох - шести років.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методоло-ною та теоретичною обгрунтованістю вихідних позицій, викорис-іням комплексу взаємодоповнюючих методик діагностування, їх довідністю поставленим завданням.

На захист виносяться такі положення:

- залежність ефективності виховного впливу м/зичних занять дітей чотирирьох-шестирічного віку від особистісного підходу спроможності штодичної системи активізувати в них інтерес занять;

- застосування у навчальному процесі спеціальних засобів му-но-навчальної діяльності стимулює розвиток у дітей морально-чних якостей, навичок культури поведінки та спілкування;

- цілеспрямований розвиток у дітей широкого кола здібностей, оконтролю, вміння адекватно оцінювати свої можливості забез-ується у процесі оволодіння дітьми навичками самостійного творчого музиціювання;

-теоретично обгрунтована та експериментально апробована мето-а занять у класі скрипки з дітьми чотирьох - шести років. Апробація дослідження. Результати експериментальної роботи овідались на міжнародних конференціях та семінарах /Новоси-

бірськ - 1989, Феодосія - 1990/, республіканських науково-прак тичних семінарах /Київ - 1987, Сєвєродонецьк - 1987, Львів -1983, Одеса - 1989/, у доповідях та відкритих заняттях на педагогічних читаннях /Миколаїв - 1988, Луганськ - 1991, Одеса -1986, 1988, 1990/.

Основні ідеї роботи знайшли своє втілення у циклі лекцій, які читались на курсах підвищення кваліфікації вчителів дитячи музичних шкіл в Синтивкарі, Грозному, Донецьку, Одесі. Матеріа ли експеришнтального навчання знайшли своє відображення у нав чальноцу відеофільмі, створеному Республіканським інститутом підвищення кваліфікації. Подана в дисертації методика індивіду альних занять використовується на підготовчих відділеннях дитя чих музичних шкіл Києва, Харкова, Сиктивкара, Грозного, Донець ка, Миколаєва, Одеси.

На основі теоретичних положень дослідження розроблені прогр ми для ДШІ та ДП1М, методичні поради, підручник для початкового етапу занять з класу скрипки.

Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ Р0Б0ІИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об"єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання роботи; розкрито методику дослідження, положення, які виносяться на захис форми експериментальної апробації та практичного впровадження результатів.

У першому розділі - "Теоретичні засади розвитку особистості

дітей дошкільного віку" - подано аналіз філософської, психолог

педагогічної та науково-методичної літератури з проблем розвит ку особистості; висвітлено досягнення у вивченні цих пробле

тчизняних діячів культури і мистецтва /Г.Сковорода, І.Гізель, Калиновський, Т.Шевченко, Леся Українка/, педагогів /А.Мака-нко, В.Сухомлинський, Ш.Амонащвілі/, психологів /Л.С.Виготсь-й, О.М.Лзонтьєв, С.Л.Рубінштейн/.

Огляд літератури дозволив виявити у вітчизняній науці різно-нітні підходи до вивчення розвитку особистості. Один з них, йбільш поширений, спираєть'ся на виділення рівнів психіки лю-ни як істоти біологічної, як індивіда, якому притаманна сві-мість, як соціалізованої особи /Б.Г.Ананьев, Л.І.Божович,

В.Запорожець, О.М.Леонтьев/.

Інший підхід полягає у виділенні-компонентів особистісної руктури на підставі аналізу суб"єктно-об"єктних відносин, у і потенційно може бути включений індивід. Натомість і тут жна виділити ще два напрямки. Перший з них висвітлює особис-сть у провідних вицаі діяльності, притаманних соціалізованій обі. Цз пізнавальна, продуктивна, аксіологічна й комунікатив-

діяльність, а також найбільш універсальна - діяльність худож-ого типу /М.С.Каган/.

Представники іншого напрямку вцділяють три аспекти, в яких алізуються глибинні риси та властивості особистості. Це суб"є-но-особистісна сфера, аспект діяльності особистості та уза-льнення всіх проявів індивіду в його свідомості /Н.І.Нзпомня-/.

В своєму дослідженні ми виділили три головні сфери діяльно-

і, в яких набувають розвитку найважливіші властивості інцизі-. Це комунікативні відносини, в яких формуються переважно обистісні якості людини /суб"єктно-суб"єктний аспект/,діяль-сна сфера, з якою пов"язаний процес розвитку рис характеру,

-іа -

здібностей, які відповідають за ступінь успішності дій особис тості /суб"єктно-об"єктна сфера/; нарешті - самоаналіз та сам оцінювання індивіду /ставлення оуб"єкта до свого "я"/.

Аналіз літератури в галузі вікової психології, узагальненн власного педагогічного досвіду дошкільної педагогіки дозволил встановити характерні для дітей чотирьох - шести років особли сті свідомості і поведінки, які мають вирішальне значення для навчання, як-от: підвищена чутливість, емоційна "відкритість" безпосередність прояву почуттів, переживань; психологічна зал ність від дорослих, потреба в спілкуванні з ними на позитивне емоційнокгу тлі; перевага дійово-образного мислення та провідг роль пам"яті в діяльності інтелектуального характеру; потребг в активних рухових діях, нових враженнях; перевага відтворюю* уяви; сензитивність у сфері музично-сенсорних здібностей тоще Ка основі визначених напрямків виховної роботи та типових особистості дитини були встановлені базові ознаки позитивног< розвитку особистості дошкільника. Такими ознаками в сфері сп: кування були визначені здатність до співпереживання; підпоря: кування своїх дій та вчинків морально-етичним нормам, формуві ня "перших етичних інстанцій" /Д.Б.Ельконін/.

Основні ознаки розвитку особистості дітей у діяльнісному ! ні встановлювались відносно дій репродуктивного, самостійног та творчого характеру. Для репродуктивно-наслідувального ти діяльності провідними були визнані ті якості, які забезпечую точність відтворення, копіювання еталону, а саме: акуратніст уважність, терпіння, наполегливість у процесі подолання пере шкод та невдач.

Виховання самостійності пов"язувалось з умінням дітей дія у внутрішньому плані, здійсненням самоконтролю та корекції

СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

У розвитку творчої активності особистості найголовнішим було формування відповідного психологічного стану: ініціативності, впевненості у своїх можливостях, стійкого інтересу до творчої діяльності.

Початковими ознаками становлення самооцінки дітей ми вважали уміння оцінювати успіхи одноліток, прояви елементарної вимогливості до себе, самокритичності.

Відповідно до вчення психологів про те, що повноцінний та ефективний розвиток особистості дитини-дошкільника забезпечується включенням її в активну діяльність /пізнавальну, творчу, комунікативну, аксіологічну/ з опорою на здібності, для розвитку яких дошкільний період є сензитивним, ми припустили, що цим вимогам найбільш повно відповідає музично-навчальна діяльність.

Вибір занять музикою був зумовлений тим, що дошкільний період найбільш сприятливий для розвитку емоційності, музикальності дітей /Л.А.Венгер, Г.О.Ільїна, Н.О.Вєтлугіна/, а включення дітей в ілузичну діяльність дає змогу здійснювати цілеспрямований вплив на розвиток їх вольових якостей, інтелекту, сприяє вдосконаленню координації дій, слухового самоконтролю, творчої активності тощо.

За головну умову, яка здатна забезпечити інтенсивний розвиток особистості дитини, нами прийнятий особистісно-орієнтова-ний підхід. Він виступає в єдності з іншими педагогічними підходами гуманістичної спрямованості і дозволяє найкращим чином враховувати індивідуальні властивості дитини, рівень актуального розвитку її особистісних якостей та здібностей, оптимальний темп засвоєння матеріалу.

Наступна важлива умова - здатність педагогіки активізувати

мотиваційву сферу дитини, забезпечити перехід від поверхових, ЗОВНІШНІХ Інтересів ДО потреби в даному ВИД* діяльності.

На цій підставі було визначено групу засобів, спрямованих на реалізацію означених умов. Цз передусім спеціально розроблений комплекс дидактичних ігор, який охоплював індивідуальні та колективні форми з поступовим ускладненням від ігор-маніпуляцій до рольових, сюжетно-рольових, ігор-змагань, ігор за правилами. Цілеспрямоване ускладнення змісту ігрової діяльності дитини повинно створювати умови для розвитку її емоційної сфери, навичок спілкування, формування практичних навичок та вмінь. Послідовність використання ігор повинна була також наблизити характер дій дітей до діяльності навчального типу. Водночас було розроблено комплекс наочних посібників, як-от: магнітна дошка з фіш-ками-нотами, сходинки, які моделююсь звуковисотні співвідношення, ритмоблоки-картки різного кольору із записом найбільш поширених ритмових малюнків, плакати з зображенням нотного тексту до пісень, оформлені малюнками дітей. Для полегшення формування навичок гри на такому складному інструменті, як скрипка, були використані допоміжні пристрої /молоточок та штатив, які імітують скрипку; інструмент-тренажер, дозволяючий фіксувати положення аплікатури в різних позиціях на грифі скрилкц/.

Засобом підвищення ефективності виховання особистості дітей визнано також організацію навчального процесу на основі між-предметних та внутрішньопредметних зв"язків. Міждисциплінарний зз"язок забезпечує систематизацію набутих вмінь та знань,більш ефективне формування навичок завдяки варіативності форм музично-навчальної діяльності, спрямованих на засвоєння однотипового навчального матеріалу.

Необхідність узгодження змісту індивідуальних занять зумов-

- ІЗ -

гься досить різноманітними формами діяльності дитини на уро-як-от: прослухування творів, спів, гра на інструменті.рит-а вправа, читання мелодії по нотах, творче кузиціювання. Підвищенню якості виховного впливу сприяло також використан-деяких організаційних засобів, зокрема поєднання іцдивідуаль-та групової форм занять на уроках з спеціальності, які про-ились одночасно з двома-трьома учнями. Таке поєднання дозво-:о враховувати індивідуальні особливості дітей, давало мож-ість створювати на групових заняттях ситуації спілкування, ірчої взаємодії, колективної гри, виконувати завдання на :йснення дітьми взаємоконтролю, взаємонавчання.

Ми вважаємо, що реалізація у процесі занять усієї сукупно-і виділених умов та засобів педагогічного впливу відіграє інципову роль у підвищенні ефективності виховання позитивних >бистісних якостей дошкільників.

У другому розділі - "Виховання позитивних якостей особистос-в процесі експериментально-дослідницької роботи^ - подано годину діагностики, зміст формуючого експерименту, аналіз зультатів констатуючого, двох проміжних та заключного зрізів, сновки.

Експеримент проводився у три етапи в період з .1977 по 1993рр. рщий етап /1977-1982 рр./ передбачав узагальнення прогресив-го педагогічного досвіду, розробку та апробацію окремих мето-чних засобів, допоміжних приладь, добір музичного матеріалу.

На другоілу етапі, що охоплював період з 1982 до 1987 рр., іпробов.увались різні організаційні форми проведення занять: .ріювалась кількість дітей і тривалість уроку; систематизував-і навчальний матеріал, завдання, спрямовані на розвиток твор-к навичок та самостійності дітей, апробувалась методика діаг-

ностування.

'І^етій, завершальний етап /1987-1993 рр./ був присвячений ек спер ментально їй перевірці ефективності розробленої методик

Дослідною базою експерименту були підготовчі групи дитячих ьузичних шкіл № 9 м.Харкова, № 4 м. Одеси, а також - музичний клас шестирічних дітей-першокласників 011 № 76 м.Одеси.

До занять залучались усі діти, незалежно від рівня розвити їх спеціальних здібностей.

Масив експерименту складав 162 дитини. Під безпосереднім і систематичним наглядом експериментатора знаходились 62 учасні експерименту. В дослідницькій роботі брали участь 18 виклада* дитячих музичних шкіл з класу скрипки.

Навчання у експериментальній групі продовжувалось три рокі Цикл предметів вміпував групові заняття з ритміки, ьузичної г моти, образотворчого мистецтва та заняття з класу скрипки. Еї риквнтальна методика розроблялась для уроків з скрипки, але г цилово значущі методичні засоби, частково-кузичний матеріал,* очні посібники до всіх занять були узгоджені з вимогами експг римзнтатора.

На початку експериментального навчання проводився констат^ чий зріз, спрямований на визначення висхідного рівня розвитку таких показників розвитку особистості, як-от: морально-етичні властивості, мотиваційна сфера, риси характеру, пов"язані з рівнем успішності дитини у репродуктивних діях, її здібності, зокрема до самооцінки та самоконтролю.

До кожного з цих показників були визначені типові для дошкільників ознаки їх прояву на різних ступенях сформованості, Критерієм сформованості виступали повнота, стабільність проі

ознак, ступінь самостійності дитини в реалізації своїх можливостей.

На цій основі були встановлені чотири рівні розвитку кожного показника: високий, достатній, середній та низький. Високий рівень визначався повною відповідністю критеріям сформованості означеної якості. Достатній характеризувався тим, що позитивні ознаки особистості певного учня проявлялись часто, але не завжди, час від часу виникала потреба в допомозі дорослих. Середньому рівню відповідала нестабільність означених проявлень,потреба в значній допомозі дорослих. Для низького рівня була характерна не сформованість позитивних ознак, нездатність дитини виконати завдання, незважаючи на допомогу. Рівень розвитку морально-етичних якостей визначався за такими ознаками: характер контактів, які відбуваються з ініціативи дитини, вміння враховувати в них позицію партнера; рівень засвоєння учнем правил та норм поведінки.

Високий рівень визначався, якщо типовим для дитини був доброзичливий тон спілкування, ввічливе ставлення до дорослих та одноліток, готовність надати допомогу, керуватись правилами поведінки, незалежно від присутності чи відсутності дорослих.

Достатній рівень характеризувався проявом ввічливості та доброзичливості, здебільшого до людей, які викликають у дитини позитивні почуття /члени родини, друзі, вчителі/. Нормами спілкування ці діти керувались переважно в присутності дорослих, але порушення цих правил викликало у них бажання виправити помилку.

Середній різень визначався у відношенні до дітей, які в різ-| них обставинах поводились по-різному, виявляли протилежні якості ! характеру, нормам спілкування підкорялись переважно під тиском І батьків чи вчителів.

рівні

Низький рівень відповідав характерним для дитини проявам егоїзм/, впертості, конфліктності, негативному ставленню до зауважень.

Аналогічно визначені були ознаки прояву та рівні сформовано-сті мотиваційної сфери, рис характеру, творчої активності дітей, їх самзоцінюваннн.Стан розвитку здібностей учня, його самостійності визначався за допомогою педагогічного тестування. Було встановлено також чотири рівні, що відповідали чотирьом типам складності завдань. За основу оцінювання приймалась двохмірна шкала, що реєструвала виконання чи невиконання завдань. Співвідношення позитивних та негативних результатів складало коефіцієнт успішності дій дитини /В.Г.Безпалько/.

Залежно від результатів кожен піддослідний був віднесений до однієї з груп відносно розвитку означених якостей особистості. На цій підставі було обчислене процентне співвідношення кількості дітей з кожного рівня до загальної чисельності учнів в експерикєнтальній /група А/ та контрольній /група Б/ групах.

Отримані дані подані в таблиці № І.

РЕЗУЛЬТАТИ КОНСТАТУЮЧОГО ЗРІЗУ ЩОДО РІВНЯ -

ВИХОВАНОСТІ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

__________________________________________________ІаЙЛИЦЯ_’й.і_________

Показники розвитку якостей особистості /у ^

мораЖно-Гкотйва-Трйсй-ха-ТздГбно-Ттворча" ке

ртиині : пія іпактапу : сті гактивністй *діяльності

етичні 1

ЦІЯ

У

ІУ -

Ш 15,6

Л 34,4

І 50,0

3,1

12.5

37.5 46,9

:рактеру Г 4

група А

12,5

31.2

56.3

активність с'Татусу ; Д^пьност: 6 7 : 8

5,2

9,4

18.7

65.7

6,2

9,4

21,9

62,5

6,2

18,8

75,0

3,1

12,5

84,4

І

Г: 2 ": 3 - 17 "7 4 Г ’ ~5~ „7 _ ”7 7 : 8

У 3,3 5,7 група Б 3,3 6,7 6,7 3,3 3,3

ш 16,7 13,3 13,3 16,6 13,3 13,3 10,0

п 36,7 50,0 аз,7 15,7 25,7 16,7 13,3

І 43,3 30,0 56,7 60,0 53,3 65,7 73,4

Як бачимо, обраний.масив дослідження має досить однорідний за оєю сукупністю склад. Найбільш розвиненою у всіх дітей віднос-інших аспектів особистісного розвитку виявилась мотивація зично-навчальної діяльності: в експериментальній групі на се-дньому рівні знаходилося 37,52 дітей від загальної їх чисально-'і, 12,5% - на достатньому, 3,1% - на високому і лише 46,9? -. низькому. У контрольній групі відповідні показники дорівнюва-і: 50,02’; 13,3%, 6,7% та 30,02, у той час, як по інших показних більша кількість учнів знаходилася на низькому рівні їх розітну. Це пов"язано, на нашу думку, з тим, що в експериментальних іупах навчалися діти, що вже висловили попереднє бажання навча-ісь музиці.

Найменш розвиненими у чотирьохлітніх дітей були здатність до імооцінки, рівень розвитку здібностей та рис характеру, що по-'язані з якістю виконання дій репродуктивного типу: за цими по-ізниками значна кількість респондентів знаходилась на низькому :вні /від 56,3 до 84,4 відсотків/. Отож, було встановлено, що ) початку експерикєнту діти знаходились за більшістю показників ізвитку особистості на початковій стадії їх формування.

Педагогічний експеримент був спрямований на те, щоб підвищи-і якість виховання особистості дошкільників на засадах обгрун-

тованих умов та засобів педагогічного впливу. Один з важливих моментів у розробці експериментальної методики був пов"язаний з положенням про те, що кожен елекєнт змісту навчання впливає на різні особистісні якості учня. Тому важливо було використати потенційні можливості усіх компонентів навчального процесу у виховних цілях. Так, наприклад, комплекс дидактичних ігор був спрямований не тільки на навчання, а й на виховання особистіс-них якостей, як-от: розвиток вольової сфери, уміння узгоджувати свої дії з діями партнера в сюжетно-рольових іграх, інсценівках у "кузичних загадках".

У ході експериментальної навчально-виховної роботи ми орієнтувалися на принцип поетапного засвоєння матеріалу учнями. На першому етапі дітей знайомили з музичним твором чи засобом виконавчої виразності. Виховні завдання цього етапу переважно були спрямовані на активізацію допитливості, емоційної чутливості вміння концентрувати й розподіляти увагу; формування елемзнтар-ного самоаналізу свого стану.

Другий етап був спрямований на засвоєння учнями виконавчих навичок та розучування й виконання художніх творів, що вміщували засвоєний матеріал. На цьому етапі важливо було стимулювати розвиток артисцизму, емоційності дитини, формувати в неї вміння діяти на засадах "суб"єктивного емоційного плану" /А.Г.Ражников

В ансамблевих формах цузиціювання провідними завданнями виховного характеру були: розвиток у дітей вміння брати на себе функції "ведучого виконавця" та виконавця "з орієнтацією на ведучого", виявляти чутливість до намірів свого партнера, надавати йому допомогу, бути тактовними, доброзичливими.

Наступний етап - етап самостійного використання набутих на-

; вичок. Головним у цей період було виховання навичок самоконтролю, самоорганізації, стимулювання інтелектуальної діяльності дітей. Важливим засобом виховання було засвоєння учнем певної послідовності виконання домашніх завдань, як-от: сольфеджування мелодії, виконання ритювого малюнка на скрипці-тренажері, проспівування напам"ять і лише після цього - гра на інструменті.

Для розвитку самоконтролю використовувались ігри типу:

"вчитель-учень", у яких діти по черзі виконували ролі вчителя та учня. Цз давало змогу дітям спочатку визначати помилки у ви-конавця-лартнера, а пізніше - виявляти й свої недоліки.

Наступний етап передбачав використання набутих навичок та вмінь у творчих формах діяльності. В індивідуальній формі творчого цузиціювання увага експериментатора концентрувалась на вихованні в учня впевненості в своїх діях. В ансамблевих формах 1 /створенні мзлодії на акордову послідовність, сумісній імпрові-1 зації/ головним було виховання у дітей вміння підпорядковувати і свої наміри діям партнера, уважно реагувати на зміну його емоцій: ного стану.

і Відчутну роль у досягненні позитивних результатів виховання \ та навчання дітей відіграли засоби непрямого індивідуального впли ; ву на розвиток потрібних властивостей особистості. Так,наприклад,

| якщо учень намагався уникнути виконання творчих вокальних зав-| дань через свою невпевненість /пов"язану переважно з недостатнім розвитком співацьких вмінь/, то експерикентатор залучав його до тих видів творчих завдань, які відповідали його реальним можливостям, як-от: ритмові рухи, інструментальне варіювання, ігри-імпровізації. Паралельно з цим зусилля експериментатора також спрямовувались на формування у дитини вокальних навичок. Отже,

зіставлення психологічної готовності та бази виконавській умінь забезпечувало залучення дитини і до вокальної творчості.

Цілеспрямоване формування навичок самостійної роботи давало | змогу на початку третього року навчання доручати кожній дитині систематичні завдання у вигляді домашньої роботи. Виконувались ці завдання як "концертний виступ" перед батьками, партнерами угруповання, вчителем. Багатомірне виховне значення таких виступів доповнювалось тим, що діти засвоювали у ході взаємного обговорен- -ня цих виступів уміння тактовно робити зауваження. !

Успішність дзяльності, включення у самостійні та творчі форми музиціювання, емоційно позитивне спілкування, переживання естетичного задоволення - все це впливало на формування у дітей стабільного інтересу, потреби у художній діяльності. Водночас мотивовані сть стимулювала процес формування навичок, досягнень учнем успіху. У табл. № 2 подані результати проміжних та заключного зрізів, які засвідчують зміни у вихованні дітей./Див. табл. № 2/.

Як бачимо з таблиці, всі діти, які брали участь у дослідженні, досягли певних результатів розвитку. Натомість між рівнем розвитку всіх показників особистісного виховання в учнів різних груп спостерігалась відчутна різниця: у перший рік навчання у групі А інтенсивно поліпшувались результати з розвитку мотивації, здібностей та творчої активності. Так, за першою з названих якостей кількість дітей, що піднялась з низького до середнього рівня,становила <ї>,0%, з розвитку здібностей - 40,7%, з активізації творчості - 28,1%. У контрольній групі за цими показниками результати були менш виразними: з низького на середній рівень за мотиваційним показником піднялось 10,02 дітей, за розвитком здібностей

- 4.4Й, за творчим показником результати погіршали на 6,72'. Привертає увагу також розбіжність між групами з розвитку шральних

РЕЗУЛЬТАТ'* ПРОМІННИХ ТА ЗАКЛЮЧНОГО ЗРІЗІВ, ВПЯЗЛЯПЧИХ РІВЕНЬ РОЗБИТНУ ЯКОСТЕЛ ОСОБИСТОСТІ ДІТЕЙ

Табл. '”2.

■) 1 і Г 4 -3 -J -0 1 якості особистості

пОриЛЬІІО- м о т!: с а ц 1 я ЮЗ'ЛТІЦ ряси ХЛИПКІ ї н 1 гору зд1биості тпорчо акти зність самос стат\ Ц1 Н К с С V самооцінка ДІЯЛЬНОСТІ -

група А Б А Б А ' Б А Б А Б А Б А Б

1У 3,1 3,3 3,1 5,7 3,1 3,3 6,2 6,7 6,2 3,3 - 6,7 - -

. 111 12,5 16,7 21,9 15,7 12,5 13,3 9,4 10,0 9,4 10,0 5,4 10,0 3,1 10,0

і : П 50,0 ^ г п 53,1 35,С ОП А ,1 25,7 59,4 25,7 50,0 26,7 21,9 23,3 12,5 І і, 0

1 л » |( » ^ *■» •; -і, .* 91 п 20,0 Г.г о } .) і ч; "V ог о 56,5 ]'і, 4 50,0 5Г; ,7 50,0 Т4,4 76,7

1 V 1 і Я,2 5,7 12,5 о,7 3,1 6,7 9,4 5,7 19 Г І*. , 1 3,3 3,1 6,7 6,2 *> 0 , О

П1 ^ '| 'і >4 23,3 21,9 20,0 31,2 15,7 25,0 13,3 25,0 10,0 9,4 16,5 9,4 16,7

11 ?С, 1 40,0 45,9 53,3 34,4 33,3 50,0 40,0 33,1 36,7 25,0 26,7 25,0 1 п •"> І J , 0

1 31,3 ЗО *0 13,7 20,0 31,3 43,3 15,5 40,0 9,4 50,0 62,5 50,0 59,4 67,7

1У 21,5 10,0 21,9 10,0 21,9 5,7 15,6 6,7 23,1 6,7 12,5 6,6 15,6 6,7

111 43,7 30,0 46,9 25,7 45,9 26,6 52,5 30,0 43',3 26,7 37,5 23,3 37,5 26,7

11 ОП -і ..о , 1 43,3 20,1 53,3 28,1 50,0 21,9 40,0 28,1 33,3 37,5 33,3 34,4 0*5 Г> о О 0

1 0,3 16,7 ■ 3,1 10,0 -'і 1 16,7 -- 23,3 33,3 12,5 36,7 12,5 33,3

якостей дітей. Якщо на початку експерименту значна кількість учнів знаходилась на низькому рівні /50,0% в експериментальній групі та 43,3% - у контрольній, то наприкінці першого року навчання на цьому рівні в групі А залишилося тільки 34,4,тоді як у групі Б їх було 43,3%. Суттєвим є також те, що значна кількість дітей, які навчалися за експериментальною кетодикою,досягла середнього рівня,

Спостереження за поведінкою дітей засвідчили, що навички, сформовані в музиціюванні, поступово переносились на інші форми спілкування: гру, навчання, взаємостосунки в позакласні часи.

Недостатнім, з нашого погляду, ;був розвиток самооцінювання дітьми своєї діяльності в обох групах. Якісний аналіз дозволив встановити, що причини таких результатів, втім, були різними: у групі А низькі показники визначались бажанням дітей діяти у надмірно складних для їхнього віку формах ьузиціювання. У групі Б низькі результати самооцінювання пояснювались заниженою оцінкою дітьми своїх можливостей - навіть у простих завданнях.

Протягом другого року навчання найбільш відчутним було підвищення темпу розвитку таких якостей дітей, як наполегливість, акуратність, цілеспрямованість у діях - у дітей експериментальної групи. Кількість дітей, що досягла високого та достатнього рівнів, збільшилась на 2'\,%%./У контрольній групі таких змін не спостерігалось: різниця складала всього ;■6,82і/. Сподіваємось, що ці дані пояснюються активним формуванням у цей період навичок самоорганізації у дітей, виховання вміння керувати своїми діями у процесі розвитку навичок самостійного ^зиціювання.

Для 3-го року навчання найбільш суттєвими були зміни у розвит ку самооцінки своїх успіхів.Так,високого та достатнього рівня до сягли 53,1% дітей,тоді як у контрольній групі ці дані дорівнюють

1,42» Ці якісні зміни свідчать про ефективність застосованих ітодичних прийомів, які забезпечують не тільки формування вико-івчих навичок, а й позитивних рис особистості.

Дані підсумкового зрізу підтвердили, що експерикєнтальна ме-щика забезпечує підвищення ефективності виховного процесу.

Результати експериментальної роботи дозволили дійти таких існовків:

1. Необхідність підвищення ефективності педагогічного впливу і процес виховання особистості дітей зумовлена логікою розвит-■ суспільства. Значну роль у цьому процесі кідіграє включення ітини в музично-навчальну діяльність, організовану відповідім засобом.

2. Експериментальне дослідження дало підставу визначити уш-

і, які ефективно сприяють вихованню позитивних якостей особис-істі дошкільників у процесі індивідуальних музичних занять.Це, ісамперед, здійснення особистісно-орієнтованого педагогічного :дходу і впровадження методів формування у дітей стабільних ітивів навчання.

3. Доведено, що реалізація висунутих умов забезпечується купністю таких засобіг: а/ застосуванням системи різнопланове, систематизованих дидактичних ігор, спрямованих на виховані особистості дитини й на розвиток у неї ^зично-виконавчих іінь; б/ організацією рроцесу навчання на засадах міжпредметних . вцутрішньопредметних зв"язків, узгодження завдань виховного

. навчального характеру з різних дисциплін; в/ поєднання інци-дуальної форми проведення занять та уроків малими групами, що ,є можливість враховувати індивідуальні особливості сприймання жної дитини і, водночас, організовувати цілеспрямовані за

своїм призначенням ситуації взаємодії між учнями.

4. Дослідження засвідчило, що сформованість у ансамблевс музиціюванні вміння враховувати особистість партнера позитиі впливає на виховання моральних якостей дітей, їх культуру пс дінки та спілкування; застосування комплексу завдань на розЕ самостійних та творчих завдань сприяло активізації здібносте ініціативи дитини, її впевненості у своїх можливостях. Експє ментальна дадель навчання забезпечила успішність педагогічне впливу на виховання особистості дітей, чим і була підтверцжз правомірність гіпотези дослідження.

Перспектива подальшого дослідження полягає, за нашою душ у розробці питань наступності між дошкільним етапом та школо в активізації виховного впливу музичних занять на розвиток о бистості учнів.

Основні ідеї та положення дисертації відображені у таких лікаціях:

1. Программа для детских музыкальных школ. Специальный класс скрипки, /у співавторстві/. - Київ, 1989. - 56 с.

2. Программа и методические рекомендации для ДОМ. Специальны класс скрипки, /у співавторстві/. - Київ, 1989. - 64 с.

3. Методика проведения занятий по классу скрипки с детьми доі кольного возраста. - Одеса, 1990. - 21 с.

4. Скрипка. Шаг за шагом. Навчальний посібник. Підписано до друку видавництвом "Музична Україна". - 4,5 др.арк.