автореферат и диссертация по педагогике 13.00.02 для написания научной статьи или работы на тему: Методика подготовки студентов к обучению дошкольников украинскому языку

Автореферат диссертации по теме "Методика подготовки студентов к обучению дошкольников украинскому языку"

ЦЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ інститут імай К.Д. УШНСЬКСГО

На прззлх рукопису

КОТИК ТЕТЯНА МИКОЛАХ ЕНА

МЕТОДЖА ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ УКРАГНСЬКОГ мозі

Спеціальність 13.00.02 - ивтояяка еянлздзння /українська мова/

Авторофорат

дисертації1 на здобуття наукового ступеня кандидата падагогічжпс наук

Одеса - 1994

, Дисертацію виконано в Одеському державноцу педагогічному інституті імені К.Д.Увмнського ' •

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, член-ко-респондент АПН України БОГУИ Алла Михайлівна Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор ГОЛОБОРСДЬКО Евдокія Петрівна

- кандидат педагогічних наук, доцент ХЙГЯК 1ван Миколайович Провідна організація - Тернопільський державний педагогічний інститут

Захист відбудеться "■22" латого______________1994 року о 10 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05,06.03 для захисіу дисертацій на здобумя наукового ступеня кандидата педагогічних наук при Одеському державному педагогічному інституті ' '

імені К.Д.Ушинського за адресов: 270020, м.Одеса, вул.Генуезсь-ка, 22, ауд. 407 '

З дисертаціє!) моЕна ознайомитися в бібліотеці Одеського /ераавного педагогічного інституту іиені К.’Д.Уииі.-ького ;

Автореферат розіслано "20" січня____________193^ р.

^оипр'пцті >Цк . -

спеціалізованої ради КолоиіЕченко 0.4.

- Актуальність дослідження. Відродження національної освіти-України вимагає підготовки педагога-громадянина, носія загальнолюдської та національної культури, спеціаліста необхідної кваліфікації. Кадровий професіоналізм - це принципова умова реалізації Державної національної програми ."Освіта”, яка наголошує .на необхідності багатомовного виховання дітей я дошкільного віку.

Закони про мови та національні меніпини поставили перед вшлоа школою важливе соціальне замовлення- забезпечи'лі організаційно та науково підготовку фахівців до навчання дітей, починаючи з докхільного віку, державної, української мови. У зв"яяку з цим проблема пі л гот о. :и вихователі в-бі лі нгві в, теоретичне і практичне обгрунтування її змісту, форм, методів, -органіяаціГ набуває-особливої актуальності. Отже, постає питання про спеціальну підготовку студентів факультетів доикільного виховання та перепідготовку фахізців дошкільного пройілю до навчання дітей національних дошкільних закладів української' нова. Актуальність дослідження визначається тим, що воно безпосередньо звернене до розв"яяання головного завдання вищої школи за сучасних умоа-кадрового забезпе> ~ глибоких освітніх перетворень. '

Аналія структури та змісту підготовки фахівців до навчан- ■ ня дітей української' мови засвідчив, що означена проблема набула особливо” гостроти. Зазначаємо недостатню наукову та методичну.розробленість проблеми, слабку професійну спрямованість діючих програм суміжних дисциплін, недостатню увагу до використання принципу мі непредметних зв"яяків у координаїйГ . зусиль викладання, спрямованих на £Г розв"язання. Все из еимэ-гае активізації наукових досліджень у цій галузі.

В організації експериментальної" роботи ми керувались сталою установкою вузівсько? методики розглядати професійну підготовку фахівця доикільного проійлю як цілісну систему організації* педагогічного процесу /Л.1 .Зорило, У, Ш.Ібрагімов,

3.І.Нестерова,Л.В.Поздняк, Н.М.Соколик та ін./, а такоз проектом інтегративної відкритої" системи безперервно!" педагогічної" освіти, зокрема, такими їі* положеннями, як: побудова про<ів-сійно- педагогічної, підготовки відповідно до соціально-економічних, психолого-педагогічшк і змістовно-предметних ,

вимог; здійснення професійно-педагогічно? підготовки на основі широкого використання сумісних дисциплін; взаємозв'язок і єдність теоретичної і практичної підготовки. •

Об"ект дослідження- процес професійної' підготовки студентів у системі вищо? педагогічної" освіти.

Предмет дослідження - органі^аііійно-навчальна система, спрямована на формування професійно-мовленневих умінь студентів дошкільних факультетів для навчання дітей украінсько? мови.

Мета дослідження полягає в розробці науково обгрунтованої' методичної системи професійно-мовленнєво? підготовки фахівців дошкільної галузі до навчання дітей українсько? мови.

Гіпотеза.Ефективність формування професійно-мовленнєвої готовності до навчання дітей укра?нсько? мови буде забезпечена за умов: об"еднання дисциплін лінгвістичного та лінгво- . ди^кткчного циклів на основі міждисциплінарних зз"яяків, що сприятиме формуванка професійно-мовленнєвих компетенцій фахівця; професійно? орієнтації" навчального матеріалу дисциплін лінгвістичного циклу на роботу з дошкільниками; посилення комуні каивноі* спрямованості курсів лінгвістичних і лінгводидак-тичних дисциплін, шо позитивно відїб"ється на мовленнєвих вміннях; введення спецпрактикуму з методики навчання дітей української мови та дослідно-експериментальної' роботи в педагогічну практику, що'дозволить здійснити практичну спрямованість навчання; своєчасної* перепідготовки вихователів, котрі не от-ріімали процесійно-мовленнезої підготовки у вузі. Упродовж дослідження передбачалось .акож створення умов для післявипломно? перепідготовки вихователів дошкільних закладів до здійснення навчання, наймолодших громадян України українсько? мови. .

Завдання дослідження:

' -визначити рівні професійно-мовлєннзвоі готовності студенті в-випускникі в вузів та вихователів дитячих садків до навчання дітей української- аови;

-визначити заіст професійно-мовленнсво? готовності те. критерії- Г? сформованостї; . . . ,

-спроектувати модель Фахівця, готового до, навчання дітей українсько? мови;

-розробити систему підготовки фахівців до навчання доакіль-никїв ухраі'нськоі* мови, експериментально пррев^рити ?? в

- З -

навчальному процесі; визначити ефективність розробленої системи; ,

-виявити умови ефективного формування лрофєсійно-мовлен-нєвої готовності ло навчання дошкільників української мови.

Методи дослідження: емпіричні - спостереження, бесіда, -анкетування, інтерв"ювення, самооцінювання, аналіз навчальних документів, педагогічний експеримент; статистичні - кількісний та якісняі. аналіз отриманої інформації; теоретичний аналіз літератури з питань дисертаційного дослідження. Використані методи взаємодоповнюють один одного і забезпечуять можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

Методологічною основою дослідження стали положення науково!' теорії пізнання, як-от: відбиття і перетворення об”ектив-ноі дійсності; теоретичного й емпіричного підходів у дослідному процесі; взаем°зв"яяок мови і свідомості, мислення і мовлення; місце і роль мови в розумовому та духовному розвитку особистості; перехід кількісних змін у якісні; практика-критерій істини. ■

Теоретичною основою дослідження виступили теорії: установки /Д.Н.Узнадзе/,діяльності /О.М.Леонтьев/,поетапного формування розумових дій /П.Я.Гальперін/,мозленнєвот діяльності /0.0.Леонтьев/; лінгводидактичні принципи,викладені в дослідженнях М.М.Іранського, О.В.Текучоза, Л.П.Федоренко та ін.

Наукова новизна дослідження: здійснено науковий аналіз стану про&есійно-мовленневої підготовки студентів та вихователів до навчання дітей дошкільного віку української мови; визначено зміст та критерії' професійно-моаленневої готовності до навчання дітей української мови; зстановлено иіжпредметнт зв"яякя дисциплін лінгвістичного та лінгаодидактичного циклів і на шх яасадах апробовано систему підготовки фахівців; розроблено методичні технології професійно-мовленневої' підготовки спеціалістів дошкільного профілю; визначено умови та тенденції' ефективної підготовки фахівців до навчання дітей української мови. "

Теоретична значущість дослідження: уточнено поняття ”про-фесійно-мовленнева готовність" і розширено уявлення про його структуру та найважливіші компоненти; виявлено І експериментально підтверджено існування кореляції мі* розумінням значу-

пості завдань проіесійно-мовленневої діяльності та рівнем опанування цією діяльністю.

Практична значущість проведеної роботи /як потенційна, так і реальна/ визначається широкою сферою використання результатів дослідження і досить великою,групою користувачів, зацікавлених у результатах роботи.Розроблено методику ксрекцт ? га активізації анань студентів з української мови, а також методичні вказівки та програму для її впровадження в практику. Дослідні матеріали можуть бути використані не лише для активізації та корекції знань і вмінь студентів, але й вихователів дошкільних закладів для підготовки до навчання дітей української мови.

Окремі моменти дослідження, зокрема запропонована дослідно-експериментальна робота з дітьми, можуть бути використані на -курсах підвищення кваліфікації інспекторів та методистів дошкільних установ, а розроблений цикл лінгафонних граматичних та артикуляційних вправ стане у пригоді в школі, педучилищі, коледжі, на курсах української" мови, а також на практичних заняттях, практикумі я української мови у вузі, по сприятиме поліпшенню мовленнєвої підготовки фахівців, Соціаль-. но-еконоаічний ефект від впровадження результатів, дослідження вбачаємо у підвищенні рЇБНя професійної підготовки фахівця, скороченні терміну оволодіння українською мовою, що'актуально для молодої незалежної держави. .

Вірогідність результатів дослідження яабезпечена методологічною та теоретичною обгрунтованістю його вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних об"екту, предмету та завданням дослідження; вивченням репрезентативної добірки • експериментальних даних; застосуванням якісного аналізу ь поєднанні зі статистичними- методами обробки здобутих результатів, а також позитивними наслідками дослідження.

Апробація дослідження: матеріали дисертації були представлені на міжнародних /Одеса, 1991,1992.1993 рр..Івано-Франківськ, 1993 р.Кіровоград,1993р./.республіканських /Тернопіль, 1991 р-/, зональних Лвано-Франківськ, 1990р. ;0дєса ,1330,1991,1992,-1993; Рівне,1990р.;Бердянськ,1992р./ конференціях. Розроблені нами спешрактикуш "Особливості вивчення української мови в дошкільних закладах я російською мовою навчання" я методики української мови для студентів та вихователів було проведено впродовж

2-х років на дошкільному факультеті ОДПІ та на спеціалізованих курсах перепідготовки довкільних працівників Одеської області /І992-І993рр./. Результати дослідження обговорено на засіданні аспірантського об'єднання кафедра методики дошкільного виховання ОДПІ. Про наслідки роботи повідомляли на науково-практичному семінарі "Навчання дітей українсько” мови та прилучення їх до традицій українського народу" /Київ, 1993р./.

До захисту пропонуються:

- модель про&есійно-мовленнєвої готовності фахівці з дошкільного пробіло до навчання дітей української мови;

- критеріГ сформованості процесійно-мовлешзвот готовності;

- теоретично обгрунтована та експериментально апробована система підготовки йахівців, побудована з.урахуванням принципів: міждисциплінарного підходу до Формування процесійно-мов-леннєвої готоеності.професійно спрямованого підходу до орга-ніяаціт назчання.длфергнційно-системного навчання мови.інте-гргціі системно-описового та комунікативно-діяльнісного підходів до побудови навчальних курсі в,дидактичного резонансу;

- умови та закої --Юності ефективної підготовки вихователів до навчання дітей української мови. '

Дисертація складається із вступу,двох розділів, висновків, бібліографії,додатків. У тексті міститься 8 схем,ІЗ таблиць,

28 рисунків графіків;у списку використаної літератури 200 назв.

Основний зміст роботи.У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, визначаються предмет, об"єкт, мета, гіпотеза і завдання, скреслюються методи експериментальної роботи, її наукова і практична значудість, новизна, формулюються положення, які пропонуються до захисту, обгрунтовується вірогідність результатів і висновків проведеного дослідження.

У першому -розділі "Теоретичні основи підготовки спеціалістів дошкільного профілю до навчання дітей української мови" проаналізовано стан проблеми в теорії та практиці роботи вищої школи. Аналія наукової літератури засвідчив наявність різних поглядів на розв'язання проблеми дитячого білінгвізму. Полеміка переважно виникала навколо питань: коли, в яко-иу віці дитина з найменший втратами став білінгвом; чи здатна вона одразу оволодіти .двома мовами, чи необхідне послідовне введення її у світ двох мовних систем,шоб не запкодитя розвитку рідного мовленнят-та навколо тлумачення поняття"рідна мова".

Дискусії не вщухають і сьогодні /Ю.Д.Дешеріев,К.З.Закир"янов, Ю,Н,Караулов,Б.Кузиіцкас,М.И.Михайлов ,М.Г.Стельмахович,А.Є.Су-прун.М.Б.Шонтя та ін./,але окремі їх положення,найбільш обгрунтовані , знаходять практичне втілення. У зв”яяку з Еимогами часу прихильники раннього білінгвізму почали активно впроваджувати свої ідеї в асиття, створюючи альтернативні програш, методичні технології навчання дітей української мови /А.М.Богуш,

КЛ.Строк,О.Н.Хорошковська/. До здійснення такої роботи вузи України повинні підготувати фахівців, даї’и їм максимум необхідних знань.

Аналія стану підготовки студентів дошкільних факультетів вузів України до навчання дітей української мови та науксзих дослі джень /А.П.Іваненко,Т.В.Кондрашової,І.Г.Кузнєцової, К.Є.Прахової,Л.І.Разборової.Л.М.Саматової та ін./ засвідчив, що ще не.розроблено навчально-методичний комплекс для підготовки студентів до-навчання дітей інших національностей української иови. Відсутні й наукові доробки з проблеми підготовки майбутніх педагогів /чи перепідготовки фахівці в/з української мови.

Дл. повноти характеристики сучасного стану проблеми підготовки у педвузах України педагогів-білінгвів до навчання дітей дошкільного віку українсько? мови проаналізовано стан володіння випускниками /студенти випускних курсів та вихователі дошкільних установ південних регіоні в/ державною мовою. .

Це дало можливість визначити домінуючі труди оці в оволодінні українською мовою і врахувати їх у плануванні та організації експериментальної роС ти. Аналіз отриманих даних дозволив виявити залежність основних показників професійно-мовленневої готовності безпосередньо від якості володіння мовою.

У розділі розкрито поняття "професійно-мовленнєва готовність? У ряді досліджень з проблем вищої еколи /Ф.Н.Гоноболін,М.С.Ко-6зеа,Н.З.КузмІна,В.А.СластьонІн та ін./ готовність до професійної педагогічної діяльності визначається як складне соціально-психологічне явиае, яке містить в собі комплекс індиві-

ііуялЬнО-ЯсиХОЛОГІЧНиХ ^КиСїОи иі/иииціиі»д'і і СИСТЄміУ Професій*5

но-педагогічних знань, навичок,умінь.Як будь-яке явише, готовність до педагогічної діяльності та її складові набувають значення тільки у самій діяльності.У започаткованому дослідженні таким ьидои діяльності виступила професійно-мовленнсва діяльність,яка здійснюється в ході спілкузвння, для спілкування і 1

за допомогою спілкування.Як і кожна діяльність, вона складається я дій, які,в свою чергу, з більш дрібних складових - операцій.Піл мовленнєвими назичкаии розуміємо здатність виконувати мовленнєві операції" безпомилково,швидко .майже автоматично.Мовленнєві вміння - це здатність виконувати мовленнєві дії в різних ситуаціях спілкування на основі набутих янань і навичок. Звідси: проФесівно-новленнєва готовність - це здатність особистості до здійснення професійно-мовленневої діяльності,що виявляється в спроможності правильно виконувати мовленнєві операції та дії в різних ситуаціях професійного спілкування на основі сформованих лінгвістичної,комунікативної,лінгводидак-тичної,народознавчої компетенцій.

Упродовж навчання в педагогічному вузі неможливо дати вичерпний обсяг янань, сформувати досконалі професійні навички. Завдання полягає в тому,щоб визначити необхідний мінімум змісту підготовки,який забезпечить професійну компетентність.Цій актуальній в теорії та практиці вищої школи проблемі присвячено ряд наукових праць,в яких пропонуються різні підходи до її розв"язання /Ю.С.Алфьоров,Є.1.Антіпова,Ф.Н.Гоноболін,В.Ю.Кр:ічев-ський,Л.Г.Семулина,В.А.Сластьонтн та Ін./.Вихідним матеріалом до визначення змісту професійно-мовленнєвої готовності виступили професійні функції фахівця та трудові вміння,необхідні для їх здійснення.їх зміст І обсяг подіють діючі програми навчання та розвитку українського мовлення у дітей,які окреслюють виховну, розвиваючу,навчальну діяльність педагога та опосередковано вказують на ті вміння,наЕички,знання,які сприятимуть втіленню програмових завдань у практичну діяльність.

■ Наш було виділено чотири групи компетенції,які передбачалось сформувати у падагогів-білінгвів для навчання дітей української мови І які, .я нашого погляду, складагть зміст професійно-мовленнєвої готовності: лінгвістична - знання одиниць мови та правил їх поєднання; знання про мову як систему; здатність здійснювати зі ставно-порівняльний аналі1» споріднених мов на будь-якому рівні; комунікативна - здатність спілкуватись українською мовою в різноманітних ситуаціях навчально-мовленнєвої діяльності я урахуванням соціальних норм поведінки; лінгво-дидактична - спроможність застосовувати на практиці основні положення методичної науки про навчання дітей другої мови;- народознавча - наявність суми знань про Історичне минуле і сучас-

ність України,побут-,культуру,звичаї та традиції українського на роду.Кригергєм сформованості дах видів компетенції може служити, з нашого погляду ..конкретний продукт професійно-мовленнєвої діяльності - мовленнєві яті.Якість здійснення найсуттєвіших з них характеризує рівень готовності до навчання дітей Інших національностей української мови.Враховуючи багатоаспектність проблеми,ми виділили /у відповідності до програм навчайня дітей/' такий комплекс дій педагога: складання описової" чи сюкетної розповіді .читання та переказування твору для дітей,відтворення з пам”яті малих фольклорних творів /забавлянок,мирилок,віриів, приказок,прислів"їв,загадок,лічилок тощо/,введення нових мовних одиниць у словник дитини, створення мовленнєвої" ситу а пі і та зразка для спілкування, переклад української» мовою, діагностування мовленнєвого розвитку дітей. Вважаємо, що здійснення цього комплексу мовленнєвих дій потребує наявності майже всіх видів компетенції, до того ж вони характеризуються високою частотністю застосування на мовленнєвих заняттях. Рівень професійно-мовленнєвої готовності можна визначити як за сукупністю складових його показників, так і поелементно-за окремими, найбільш-суттєвими його чинниками. •

* На них засадах за допомогою діагностуючих методик було виявлено три рівні проб- іійно-'мовленнєвої готовності вихователів та студентів-випускниктв до навчання дітей.української мови: високий /вихователі 1,955/, достатній /вихователі 12,12, студенти І.9Й/, недостатній /вихователі 86^, студенти 98%/. Такі наслідки пошукового експерименту засвідчили,що стан підготовки фахівців / за якістю сформованої компетенції' та рівнем використання її у професійно-мовленневій діяльності / не відповідає сучасним вимогам. Це зумовлено як об'єктивними причинами /фактична соці а льно-полі гична орієнтація на однобічну національно-російську двомовність/, так І недоліками в органі, яаційно-науко-воі:у забезпеченні вузівської' підготовки /незабезпеченість програмовими-документами та навчальними посібниками, відсутність у . викладанні суміжних дисциплін професійно? орієнтації та мі'“предметних зв"язків, неузгодженість змісту теоретичного матеріалу з практичною педагогічною діяльністю тощо/.

Другий розділ "Формування професійно-мовленнєвої готовності педагогів дошкільного профілю" окреслює шляхи підготовки • студентів та вихователів до навчання дітей української мови.

Суть цього етапу дослідження у визначенні змісту, організації та результатів дослідно-педагогічної роботи з формування гтро-фесійно-мсвленнєвої готовності. Попередньо розроблена теоретичне модель дослідження засвідчила, що сформульована робочя гіпотеза у повному обсязі піддазться перевірці.

Ми не ставили собі за мету змінити структуру рузіьськзі підготовк.!, хоча Я розуміємо, що з часом пе станеться лід впливом зміни мета навчання /підготовка до кавчання дітей інгаі;х національностей української мови/, але вважали за необхідне на сьогоденному етапі існування вузівської системи удосконалити зміст цісї структурі', посилити зв"язки між її структурними елементами, збагатити їх професійною спрямованістю Я ввести сгпц-практикум з методики навчання дітей української мови, який вмкп-нас роль узагальнюючої та коригуючої линки означеної структурі;. Таким чином існуюча структура перетвориться у цілісну систему, що повинно значно підвищити ефективність підготовки фЕХІЕЦІП до навчання дітей української мови.

Ргча дослідження - Одеський державний педагогічний інсти-тум імені К.Д.Ушинського. Масив дослідження - 51 студент І курсу дошкільного факультету, що навчаються за спеціальністю "Педагогіка та психологія /дошкільна/".

Аналіз даних констатуючого експерименту засвідчив, що, реально .орізнтуючись на мовний досвід опитуваних, можна за ступенем володіння українською мовою поділити респондентів на дві умовні групи: "говорю з помилками" /продуктивний рівень/ - умовна група "Б" /69%/ і "розумію, але не спілкуюсь" /рецептивний рівень/ - умовна група "А" /31%/; тобто всі студенти пєвною мірою володіли українською мовою /хоча б на рівні розуміння/, але знаходились на різних ступенях суборцинатквного білінгвізму. Ця диференціація надалі була врахована в індивідуальному навчанні.

' .Аналіз рангової таблиці дисциплін, які найбільше впливають на підготовку студентів до навчання дітей української мов;;, дозволив дійти до висновку про необхідність залучити до підготовки фахівців усі дисципліни лінгвістичного циклу. Це допомоте студентам оволодіти прийомами зіставно-типологічмого аналізу російської та української мов задля подальшого здійснення навчаї .я дітей української мови з опорою на рідну /В.О.Еулаховськг.Я,

Н.А.Ласковська, М.Б.Успенський, М.К.Шанський та ін./. .

За результатами діагностування суттєвих видів професійно-мовленнєвої діяльності, визнаних за критерії сформованості професійно-мовленнєвої готовності, встановлено, іцо найчастіше професійно спрямована мовленнвва діяльність першокурсників /які можуть спілкуватись української/ знаходиться в на жах коефіцієнтів 0,4/31%/ та 0,3/48%/, рідше - 0,2/6%/ та 0,5/9$?/ /за В.П.Беспглько/, що відповідає характеристиці недостатнього рівня сформованості професійно-мовленнєвої готовності.

Грунтуючись на засадах розробленої І.Я.Лернером теорії сучасного процесу навчання, ми попередньо спроектували процес підготовки фахівців для наступного відтворення проекту в навчальному закладі. У цій моделі-проекті відображене сукупну мету навчання /формування профєсійно-мовлешквої готовності/, яка виступає системоутворюючим елементом, завдання для ІТ досягнення /сформувати необхідні види професійної кошетанції та індивідуальні інтелектуально-психологічні якості/ і через них - місце кожного курсу в навчальному процесі. Для розв'язання цього завдання і досягнення окресленої мети запропоновано адекватну технологію навчання, цілісність якої забезпечуються взаємопов'язаним використанням трьох компонентів: організаційної форми, дидактичного процесу і кваліфікації викладача, цо відповідає поглядам Науковців-на педагогічну технологію загалом /О.М.Еєлязв/. . .

Одним із принципіп запропонованої технології експериментальної підготовки фахівців виступив міждисциплінарний підхід, який реалізується у міжпредметних зв"язках./А.І.брьомкін/. Між-предметні зв"язки, з нашого погляду, це інтегрг ;ія професійно-мовленнєвої підготовки студентів засобами дисциплін лінгвістичного - української, російської мов, практикуму з української мс-и -,та лінгводидактичного циклів - методики розвитку рідної мови, методики навчання другої мови, а також спецпрактикуму, як коригуючої, узагальнюючої ланки цієї системи, і педагогічної практики* У створенні такої інтегративної системи підготовки студентів виняткового значення надавали узгодженості дій у викладанні дисциплін: спільному міжпредметному плануванню для встановлення можливостей кожного курсу впливати на формування фахової готовності, усуненню дублювання та різночитання у визначенні фактів, понять, створенню міжпредметних схем, таблиць,

словників і на цьому грунті більш раціональній організації занять. -Для цього було запропоновано ввести в курси лінгвістичних та лінгводидактичних дисциплін систему вивчення мовного матеріалу звільненими частинами, адаптовану нами відповідно до підготовки фахівців дошкільного профілю, гчкористовувати "мікронавчання" або "мікрозаняття",застосовувати інтеграцію загальної освіти з професійною на засадах проблемного підходу.

За таких умов, скажімо, курс української мови становить систему занять, підмінну від викладання рідної г.ови, побудовану на основі систешо-диференційного принципу навчытня, цо забезпечує системне знання мови з поглибленим вивченням її особливостей. Підхід до опису і вивчення специфічних мовних засобів залежить від кінцевої мети навчання, від того, які саме, відомості про мову потрібні для формування професійно-ков-леннзвих вмінь та навичок вихователів-білінгвів на даному конкретному етапі навчання. Опрацьовуючи ту чи іншу форму фонетичної , лексичної, граматичної чи синтаксичної одиниці, слід показати її значення, призначення та умови використання як засобу спілкування у відпо* -■’•'ості до потреб професійно-мовяеннзвої діяльності. Такий підхід до вивчення нового мовного матеріалу узгоджузться э висновками О.М.Леонтьева щодо важливого значення мог-вації • і- цілеспрямування в структурі інтелектуальної діяльності, цо сприяз більп високому розвитку особистості.

Сутність "ігікронавчання" полягає у ретельному опрацяванні впродовж аудиторного заняття необхідний професійно-мовленнзвих навичок та вмінь для подальшого їх застосування безпосередньо на заняттях у дошкільній установі. Такі "мікрозаняття" були пропедевтикой 3,0 практичної діяльності. Цей спосіб заняття узгод-яузться з положеннями теорії поетапного формування розумових дій /П.Я.Гальперін, І.Ф.Тализіне/, у якій пропонується.починати навчання з опрацювання дій у .матеріалізованому вигляді через зовнішньо мовденшвкй етап до реалізації у внутрішньому мовленні й поступовому переході у згорнуті процеси мислення. Отже, відпрацювання дій слід запровадити на найперших етапах професійного кавчання, використовуючи для цього як моделювання гїрсфееіЯно-новленнзвої ситуації, так і "мікронавчання" протягом аудиторного заняття з дисциплін лінгвістичного та лінгводидЕктнчнога циклів.

Для досягнення здності дій у підготовці фахівці» було зг-

пропоновано орієнтуватись на модель кінцевого продукту сукупної діяльност: викладачів вузу - модель фахівця, готового до навчання дітей української мови, реальність, життєздатність •

якої підтверджено в ході пошукового експерименту. Для того,щоб реальний випускник вузу набув рис моделі фахівця, у технологію підготовки закладено певні гарантії: викладачу в педагогічному процесі відводиться роль опосередкована, а не визначальна; за допомогою запропонованого міжпрецметного планування до кожного етапу навчання визначено конкретну кіїїцеву діагностовану мету

- інтегроване знання; окреслено структуру і зміст навчально-пізнавальної діяльності самого студента..Ці чинники, з нашого гогляду можуть гарантувати стабільне середнє значення результатів підготовки.

Для визначення ефективності запропонованого напрямку підготовки на-засадах міждисциплінарного підходу було проведено контрольний зріз, матеріали якого засвідчили зростання рівня професійно-мовленнєвої готовності студентів. Оцінки майже всіх респондентів умовної групи "Б" /33л/ знаходились у межах гарантованого середнього значення /0,5 - 0,7/, а групи "А" переважно відповідали коефіцієнту 0,3/63%/, ще також засвідчує позитивні зміни у готовності. Отже, на кінець першого етапу підготовки більшість студентів досягла гарантованого експериментальною технологіео рівня професійно-мовленнєвої готовності, який доз. волив продовжити навчання. ■ . -

Щоб довести фахову готовність до завершення, до стадії, коли з"являсться здати’ >:ть удосконалювати знання в процесі самоосвіти, а такоя помічати і виправляти свої помилки, нами введено в систему підготовки спецпрактикум з методики навчання української мови як узагальнюючу, коригуючу ланку. Підготовка студентів на заняттях з спецпрактикуму включала паралельно з скг/візацією побутих лінгводидактичних знань удосконалення всіх мовленнєвих в;.:інь: аудіювання /сприйняття мовлення на слух та його осмислення/, говоріння/підготовлене і непідготовлеие/ ЧИ-танчя та письма. Як види мовлєнневої діяльності, вони взаємопов'язані, точу оволодіння ними відбувалось одночасно, комплек-сн'-і, у взаємодії. Не заняттях використовувались як завдання наача льно-тре.-.увального характеру, так і творчого /діалоги, диспути, методичні почута/. Ефективність роботи практикуму здебільшого

- ІЗ -

визначалась добором навчального матеріалу, підпорядкованого професійним завданням. Тому вся система занять сприяла розвитку в студентів .активних комунікативних форм і конструкцій, цілеспрямованих у професійному відношенні. Втілення теоретичних знань у практику роботи, формування вміння проводити самостійні пошуки найбільш ефективних методичних прийомів д/'- нявчання дітей мови здійснввались за допомогою експергаенталь!,о-п,ослід-ної роботи. Для цього було розроблено систему завдань с ургху-венням специфіки роботи різних категорій дошкільних працівників - вихователя, методиста, інспектора відділу народної освіти. У спецпрактикумі реалізовано принцип мітлредметних зв"яз-. ків. Він передбачаз знання студентами матеріалу суміжьих дисциплін. До того ж, усі мікротеми спецпрактикуму відповідають темам програми розвитку українського мовлення в довкільних закладах, -тобто зміст навчання студентів мав безпосередньо фахову спрямованість. З погляду спеціалістів, створення таких інтегративних предметів - один з перспективних шляхів розвитку вищої сколи.

' Результати підсумкового контролю відбили значні зміни у підготовленості майбутніх фахівців до навчання дітей української мови,, що може правити за показник ефективності запропонованої системи навчання. Мінімальний коефіцієнт готовності підвищився з 0,2 на 0,5 /тобто на 3 позиції/, а максимальний податковий досяг 1,0 /підвищився на 5 позицій/. Результати засвідчили. також, що спецпрактикум виконав свою роль коригуючої, завершальної ланки підготовки фахівців. Упродовж цього етапу навчання здійснено професійно спрямовану систематизацію та збагачення знань, емінь, навичок, здобутих за допомогою лінгвістичних, лікгводидектит-’них дисциплін та 'сдпрактнки, т, як наслідок, у більшості ресіг очпекттв/.77«/ сформовано лінгвістичну, лінгво-дидактичну, комунікативну та народознавчу ксмпєто ції почагогів-білінгвів для навчання дітей ік-лих національностей української мови. Орієнтація на теорети'то визначену модель фахівця, готового до навчання, дітей української мови, дозволила дійти висновку про завершеність формування кінцевого продукту спірної діяльності викладачів вузу - професійно-мовленнзвої готовності студентів до навчання дітей української мови.

Підготовка студентів - це робота на перспективу. Крім цього, ми передбачили, що запропонована нами технологія підготов-

ки фахівців опісля певних структурних змін зможе працювати й не сьогодення, якщо використати матеріали вже описаного спецпрактикуму як центральну організуючу ланку впродовж перепідготовки фахівців дошкільного ~,рофілю. Для перевір:;;; ефективності запропонованої технології навчання за нових уі'ов було проведено дослідження, яке проходило у двох напрямках: а/ навчання вихователів дошкільних закладів на курсах підв'нщен-кя кваліфікації, організованих Одеським обласник інститутом удосконалення вчителів; б/ підготовка фахівців у постійно діючого семінарі-практикумі /дитячі садки Ш 304, 303 м.Одеси/.

Навчання на курсах підвищення кваліфікації відбувалось за навчальним планом, розрахованим на 48 годин. Слухачі отримали знання з української мови, методики навчання дітей, народознавства, які використовували впродовж роботи спєцпрак-тикуму та проведення і обговорення занять з розвитку українського мовлення дітей безпосередньо в дошкільних закладах. Такі заняття в дошкільних уатановах дро^дили заздалегідь підготовлені слухачі курсів за попередньо опрацьованими темами. Закінчувався курс кавчання навчально-методичною конференцією з проблем навчання дітей української мови. •

Заняття семінару-практикуму планувались на увесь навчальний рік, частота їх'бута встановлена відповідно до потреб довкільних закладів. Перспективний план роботи.передбачав різні фосми навчання: лекційні, практичні, тематичні заняття, конференції . . . . ' ■ - ‘ '

Зіставлення результатів констатуючого. та підсумкового зрі-зіз засвідчило позитивні зміни у сформованості лрофе^ійно-мов-лєнкєеої готовності вихователів. Мінімальний коефіцієнт сформова-ностї в одній та другій гДупі підвищився на 5 позицій /з 0,2 до

0 7/ і досяг достатнього рівня. Отже, результати дослідження засвідчили ефективність дії і за нових умов запропонованої технології підготовки фахівців і, відповідно, доцільність добору напрямків і термінів підготовки вихователів, оскільки у 1005? респондентів сформовано лінгвістичну, лінгводидактичну, комунікативну, народознавчу компетенції педагогів для навчання дітей української мови. ■

У висновках узагальнюються результати роботи, найголовніші з них такі:

І. Існуз нагальна потреба у с. єціально організованій ро-

боті зі студентами та вихователями для підготовки їх до навча-" нкя дітей інзих національностей-української мови.

2. Експериментальне дослідження дало підставу визначити фактори, які ефективноетриявть формуванні) прсфесійно-мовленнє-воі готовності фахівців. Це структура та технологія навчання, побудовані з урахуванням таких принципів: міждисциплінарного підходу до формування професійно-мовленнєвої готовності; професійно спрямованого підходу до організації навчання; диферекці-Пно-систсмного навчання мови; інтеграції системно-описового та комунікативно-діяльнісного підходів до побудови начальних курсів; дидактичного резонансу.

3. Дослідження засвідчило ефективність таких етапів форму-

вання професійно-мовленнєвої готовності: І/ формування лінгвістичної , лінгводидактачної, комунікативної, народознавчої компетенція засобами цілеспрямованого використання дисциплін лінгвістичного та лінгводвдактичкого циклів, об"еднан,лх на грунті професійно спрямованого навчального матеріалу; корекція набутих знень, каЕичоя, умінь з професійно-мовленнєвої діяльності, формування народознав- * г’омг7ЄТЄнціТ; оволодіння навичками і вміннями дослідно-експериментальної роботи з діть:.';.; доведення нав- ■’ чання до заверсіального стану - засобами спецпрактикуму з мато- . •

дикі: : ічення української мови, який тісно псв”язаний з дисциплінами лінгвістичного та лінгводидакг-^шого циклів, що попередньо вивчалися, та педпрактикою. ■

4.Дослідження дало змогу виявити умови та тенденції ефективної підготовки фахівців - білінгвів, як-от:

- якість володіння професійно-мовленнєвою діяльністю без- :

посередньо залежить, від якості володіння мовою, а підвищення ступеня володіння мовою позитивно відбивається на всіх, компетен- ’ ,■

ціях професійної готовності до навчання дітей української мови;

- залучення всіх дисциплін лінгвістичного цдклу до підго-

товки фахівців сприяє формуванню здатності до зістг.зї’о-типбїогіст-кого алалізу двох словенських мов дтя кавчання дітей ухраїксь- . кої мози з олороп на рідну; .. • ; •

- поєднання методів створення і розв"язанкя ксмуніяатив-

ної педагогічної ситуації та емоційного впливу доззоляззсумути "мовний психологічний бар"єр" з процесу невчення; . . :

- такий ^мтєгратизкпй предмет, як спецпраЕтіг^тг ? методи—' к;ї навчакіія дітей української мезк, позитивно еп.тдвез;нз ф'"'-.-.

мування професійно-мовленнзвої компетенції як студентів, так

і вихователів;

- активна прсфесійна-мовленнова діяльність у навчальних • закладах значно скорочує термін формування професійно-мовлен-нзвої готовності.

Перспективу, подальшого дослідження даної проблеми вбачаємо: ■ •

а/ в розробці безперервної інтегративної системи підготовки кадрів дошкільного профілю до професійно-швлзнневої діяльності другою мовою /українською,«болгарською, молдавською, гагаузькою, німецькою, татарською тощо/: гімназія -• педучи-лице-/коледяУ - педінститут /університет/ - післядипломна освіта;

б/ у вивчанні психологічних механізмів засвоєння української мови дітьми інших національностей /болгари, молдсзэни* поляки, тощо/, цо мешкають на території України, та підготовці педагогічних кадрів до цієї роботи. ‘

Основні ідеї та положення десертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Підготовка студентів до нг^чання дітей української мови/У Істори'-ні аспекти розвитку ось іти в У краї ні і становлення творчої особистості учителя. Тези доповідей науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю проф.Мітюрова Б.Н. -Рівне, 1590. - С.І35./У співавторстві/,

2. Особливості роботи над семантикою тексту українських народних казок з дітьми російськомовних груп дошкільн.сх закладів //Матеріали міжвузівської наукової конференції "Семантига мови і тексту".-Івано-Франківськ, І990.-С275-276.

3.Подготовка студентов к обучению дошкольников второму языку //Лингвистика и обучение детей иноязычна речи. Тезисы выступлений на межвузувской конференции.-Одесса, 1591.-С.36-36.

4. Особливості вивчення української мови в дошкільних закладах з російською мовою навчання. Програма с :ецпрактикуму та методичні рекомендації для студентів III курсу спец."Педагогіка та'психологія/дошкільна/".-Одеса, 1992. —46с. /У співавторстві/.

5. Подготовка учителей-словчсников для доякольных учреждений Украины //Совершенствование содержания и методов обучения

и воспитан/я дошкольников.-ЧЛ.-Бердянск,1992.-С.50.

- 6. Підготовка студентів до роботи в національному дотаі- '

йому закладі //Класична педагогіка і філологія в світлі сучас-х завдань шкільної і вузівської словесності.-Ч.І-Одеса,І993. 46-47. ^

7. Опора на знання з рідної мови - сприятливий грунт для вчення іншої близькоспорідненої мови //Тезисы докладов Метду-родной конференции "Проблеми раннего обучения детей иноязыч-(1 речи". - Одесса, 1923.-С.30-31.

8. Народознавча компетенція - складова частина професій--мовленневої готовності вихователів до навчання дітей українко! мови //Педагогічна стадцина Б.О.Сухомлинського і розбу-вз національної освіти. Тези доповідей Міжнародної практич-

С конференції.-Кіровоград, 1993.-С.46-48. .

9. Міждисциплінарний підхід до навчання - резерв підвкцен-ефективності формування професійно-иовленнзвої готовності

кователів-білінгвів //Психолого-педагогічні аспекти перспек-зних систем та технологій навчання: погляд в майбутнє.Одеса, ?3.-С.145-147. . -

10. Формування народознавчої компетенції майбутніх вихсгч-

тів-білінгвів //Народні традиції, звичаї і обряди - осьова совання дітей в довкільних закладах України.-Івано-Франківськ, ?3.-С. &4-55. ‘