автореферат и диссертация по педагогике 13.00.02 для написания научной статьи или работы на тему: Становление методики преподавания русского языка как родного (вторая половина XIX века)

Автореферат диссертации по теме "Становление методики преподавания русского языка как родного (вторая половина XIX века)"

Південноукраїнський державний педагогічний університет ( м. Одеса ) ім. К.Д.Ушипського

V.

БЛКЛЛЕНКО ІРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК: 808.2. ( 07 ) (091 ) “ XIX ’

АНОВЛЕННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ РОСШСЬКОІ МОВИ ЯК РІДНОЇ ( ДРУГА ПОЛОВИНА XIX СТОЛІТТЯ)

13.00.02 - теорія та методика навчання ( російська мова)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ОДЕСА - 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому Міністерство освіти України.

державному університеті.

Науковий керівник

Офіційні опоненти

Провідна установа

доктор педагогічних наук, професор ЕВАНЕНКО Валентин Кузьмович,

Запорізький державний університет,

кафедра методики викладання філологічних дисциплін, доктор педагогічних наук, професор ВОЗНКЖ Людмила Володимирівна, Тернопільський державний педагогічний університет, завідувачка кафедри російської мови та літератури; кандидат педагогічних наук, САДОВА Тетяна Анатоліївна, Слов’янський державний педагогічний інститут, старший викладач кафедри дошкільної педагогіки.

Інститут педагогіки АПН України, лабораторія методики російської мови та мов етнічних меншин.

9

Захист дисертації відбудеться" /£■

год. на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 41.053.01 при

Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 270008, м. Одеса, вул.Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім.К.Д.Ушинського.

Автореферат розіслано " 4^"‘ких&їим 199<ір.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради , —у

професор ^ Кавалерова Н.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАІГГЕРІІСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬШСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ. В умовах відродження суверенної України, становлення нової школи актуалізується проблема реформування всієї системи освіти з урахуванням соціально-економічних і національно-культурних перетворень, які здійснюються сьогодні. Процес становлення і розвитку сучасної школи неможливий без розробки теоретико-методологічних аспектів національної системи навчання і виховання з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду.

У Державній національній програмі “Освіта / Україна XXI століття Г наголошується, що “головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління педагогічних працівників, підвищенні загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі в суспільстві”1. Тому потрібний не лише глибокий аналіз сучасної теорії і практики педагогічної майстерності вчителя, але і вивчення, аналіз, узагальнення та творче використання досвіду, накопиченого впродовж усієї історії.

Без знання того, як розвивалася теорія і практика навчання та виховання підростаючих поколінь у минулому, неможливе вирішення важливих сучасних проблем. Як зазначає Ю.Збанацький, щоб іти в майбутнє, необхідно спиратися на минуле з метою творчого використання найбільш раціональних ідей, які пройшли перевірку часом, а також збагачення ними арсеналу педагогічних засобів сучасної школи.

Науковий і методичний спадок Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та

І.І.Срезнєвського важливий не тільки для методики викладання російської мови як рідної, але й для будь-якої іншої.

Зазначимо, що повного і цілісного курсу чи монографії, в яких би охоплювалися всі періоди розвитку методики викладання мови як науки, поки що немає. Декілька хрестоматій із методики викладання рідної мови / М.С.Лапатухіна, М.Р.Львова, О.В.Тєкучова /, праці видатних методистів, які перевидаються в наші дні з коментарями, історичні розділи в підручниках із методики викладання, історичні розділи в дисертаціях, окремі монографії,

1 Державна національна програма “Освіта / Україна XXI століття /. К.Райдуга, 1994. - С.43.

статті / Є.І.Кореневський, М.С.Рождественський, О.В.Тєкучов /. Окремо відзначимо монографію М.С.Лапатухіна “3 історії викладання російської мови в середніх навчальних закладах Росії в дореволюційний період”, в якій подається історія розвитку методичної думки в Росії в галузі викладання російської мови в середній школі. Але знову ж таки в цій монографії розглядаються лише певні аспекти розвитку педагогічної освіти в XIX столітті, а методична спадщина Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського розглядається переважно в контексті історичного розвитку педагогічної освіти взагалі і не носить комплексного характеру.

Дисертаційні дослідження обмежуються зовсім незначною кількістю робіт, що присвячені саме розгляданню методичних систем означених учених (М.К.Тищенко; Н.І.Терентьєва; В.Ф.Вдовін; А.Ф.Іванова; Л.М.Семячко;

О.Б.Ткачук).

Здійснене попереднє вивчення фактичного матеріалу та аналіз дисертаційних робіт засвідчують, що в науковій літературі недостатньо висвітлюється питання становлення і розвитку методики викладання російської мови як науки, а також питання про внесок Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та

І.І.Срезнєвського у становлення і розвиток методичної науки. Недостатня вивченість проблеми в педагогічній літературі, відсутність певної системи у висвітленні окреслених питань, відповідність ідей учених принципам національної державної програми реформування освіти обумовили вибір теми “Становлення методики викладання російської мови як рідної / друга половина XIX століття /”.

ЗВ”ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Тема входить до тематичного плану Запорізького державного університету ( “Методична концепція гуманітарної підготовки вчителів-філологів за ступеневою системою” / шифр 40/97 /).

ОБ”ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - лінгв о дидактична і науково-педагогічна спадщина Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в її історичному розвитку.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - процес становлення і розвитку методики викладання російської мови як рідної у другій половині XIX століття.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ - дослідити процес становлення і розвитку методики викладання російської мови як рідної у другій половині XIX століття на матеріалі методичного і науково-педагогічного спадку Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського і науково обгрунтувати перспективи використання лінгводидактичного досвіду минулого в сучасних умовах.

КОНЦЕПЦІЄЮ ДОСЛІДЖЕННЯ є припущення про те, що глибокий і ґрунтовний порівняльно-історичний аналіз процесу становлення і розвитку методики викладання російської мови і визначення позитивних передових ідей

з

відомих методистів минулого століття може сприяти реформуванню освіти взагалі і оновленню змісту, засобів і методів навчання школярів мови в сучасній школі з урахуванням потреб сьогодення. Актуалізація та реалізація лінгводидактичного та педагогічного спадку Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та

1.1.Срезнєвського можуть бути забезпечені лише за умови ретельного цілісного вивчення досвіду минулого та творчого використання принципів, методів і форм навчання рідної мови, запропонованих методистами XIX століття.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Дослідити методичний спадок Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та

1.1.Срезнєвського в загальному процесі становлення і розвитку методики викладання російської мови як самостійної наукової дисципліни.

2. Систематизувати і провести науково-лінгвістичний аналіз методичних систем вчених з урахуванням досягнень сучасної методики викладання російської мови.

3. Дати оцінку внеску вчених у становлення методики викладання російської мови як науки.

4. Визначити і науково обґрунтувати період і етапи становлення і розвитку методики викладання російської мови як науки на матеріалі методичного спадку Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського.

5. Визначити і науково обґрунтувати можливості і напрямки подальшого творчого використання лінгводидактичного спадку означених методистів у сучасній практиці викладання рідної мови.

МЕТОДОЛОГІЧНИМИ ЗАСАДАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ є положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємообумовленість явищ та необхідність їх використання в конкретних історичних умовах; ідеї гуманізації і демократизації навчання і виховання; сучасні уявлення про використання національного спадку в процесі реформування та відродження освіти; діалектичний підхід до аналізу педагогічної діяльності та лінгводидактичної спадщини.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: хронологічний, який дає можливість розглянути методичні системи Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в загальному процесі становлення і розвитку методики викладання російської мови як науки в русі, змінах і часовій послідовності; діахронний, за допомогою якого досліджувались якісні зміни в творчій діяльності вчених; порівняльно-історичний, теоретичний, структурно-функціональний, структурно-системний аналіз наукових поглядів учених, педагогічної, методичної літератури, наукових видань, педагогічної преси за досліджуваний період; порівняльно-зіставний, що дозволяє зіставити методичні спадщини вчеїшх і порівняти їх із сучасною методичною наукою.

ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ: першоджерела лінгводидактичних праць, критичні статті і матеріали періодичних видань різних періодів, науково-

педагогічні збірки, державні документе, програми, автореферати, дисертаційні дослідження.

Дисертаційне дослідження проводилось поетапно.

НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ /1993-1994 рр. / було визначено основний напрямок дослідження, вивчалася література з проблеми, збирались архівні та бібліографічні матеріали, методична література, визначалися об”єкт, предмет і мета дослідження.

НА ДРУГОМУ ЕТАПІ / 1994-1996 рр. / опрацьовувались і осмислювалися лінгводидактичні твори Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та

І.І.Срезнєвського; вивчалася методична і науково-критична література з досліджуваної проблеми, документи, програми; здійснювався ретроспективний порівняльний аналіз зібраного матеріалу.

НА ТРЕТЬОМУ ЕТАПІ І 1996-1997 рр. / узагальнювався і систематизувався накопичений матеріал, здійснювався цілісний комплексний аналіз творчої спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського. Розроблялися методичні рекомендації для викладачів, учителів, студентів із проблеми практичного використання лінгводидактичного спадку названих методистів у повсякденній професійній діяльності. Була проведена експериментальна робота щодо визначення основних напрямків актуалізації лінгводидактичного досвіду минулого, формулювалися висновки.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ: досліджено процес

становлення і розвитку методики викладання російської мови на матеріалі методичної спадщини Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського; визначено період та етапи становлення методики викладання російської мови як науки у другій половині XIX століття; здійснено цілісний комплексний аналіз методичного спадку означених учених; розкрито зміст мовної освіти в лінгводидактичному спадку вчених.

ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ: критично

переосмислено окремі методичні положення вчених відповідно до сучасних вимог; обґрунтовано необхідність комплексного використання методичного спадку Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського сучасною лінгводидактикою; визначено напрямки актуалізації і реалізації

лінгводидактичного і науково-педагогічного спадку вчених.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в тому, що в ньому проаналізовано лінгводидактичку спадщину Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушин-ського та І.І.Срезнєвського, відомих учених-методистів XIX століття; визначено основні напрямки використання позитивного досвіду минулого на сучасному етапі реформування і оновлення освіти.

Зміст і висновки роботи можуть бути використані в навчальному процесі педагогічних закладів при розробці курсів ’’Методика викладання російської

мови” та “Методика викладання української мови”, “Історія методики викладання рідної мови”, “Історія педагогіки”; складанні навчальних і методичних посібників для вузів і вчителів шкіл, у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів. Доречним буде застосування матеріалу дослідження при читанні спецкурсу і спецсемінару “Історія становлення методики викладання рідної мови як науки”.

Результати дослідження сприятимуть поглибленій розробці відповідних розділів підручників і посібників з історії методики та педагогіки, складанню програм спецкурсів, удосконаленню курсу лекцій.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в практику викладання методики російської та української мов в Запорізькому державному університеті ( Довідка про впровадження N 01-09/480 від 19.06.98 )

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК АВТОРА: здійснено цілісний комплексний аналіз процесу становлення методики викладання російської мови як науки на матеріалі методичного спадку Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та

І.І.Срезнєвського; визначено період та етапи становлення і розвитку методики; критично переосмислено окремі положення лінгводидактичних теорій минулого з урахуванням сучасних умов; визначено напрямки актуалізації і реалізації лінгводидактичного і науково-педагогічного спадку вчених.

ДОСТОВІРНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ обумовлюється використанням широкої джерелознавчої бази; забезпечується опорою на історичну об’єктивність, науковий аналіз проблеми в порівняльному і зіставному аспектах, а також використанням значного обсягу лінгводидактичного матеріалу, застосуванням комплексу методів, адекватних меті і завданням дослідження.

АПРОБАЦІЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І ВИСНОВКІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Результати дослідження доповідались і обговорювалися на засіданнях кафедри російської мови та кафедри методики викладання філологічних дисциплін Запорізького державного університету впродовж 1993-1997 років. Апробація результатів дослідження також здійснювалася шляхом публікації праць, виступів з доповідями на міжнародних / Москва, 1993, 1994, 1995; Запоріжжя, 1992 /, регіональних / Запоріжжя, 1995; Симферопіль, 1997 /, міжвузівських / Запоріжжя, 1992, 1993, 1994, 1995, 1996 / науково-практичних конференціях. Упродовж 1993-1994 та 1996-1997 рр. читався спецкурс та проводився спецсемінар для студентів філологічного факультету і факультету іноземної філології Запорізького державного університету “Становлення методики викладання російської мови як рідної /Ф.І.Буслаєв, К.Д.Ушинський, І.І.Срезнєвський /”.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Загальний обсяг дисер тації - 224 стор., з них основного тексту 199 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об”єкт, предмет, мета, завдання, формулюється концепція дослідження, розкривається наукова новизна, теоретична і практична значущість, подаються відомості про апробацію основних положень і результатів дослідження.

У першому розділі “Обгрунтування Ф. І. Буслаєвим теорії і практики викладання рідної мови” аналізується лінгводидактична спадщина Ф.І.Буслаєва, відомого вченого-методиста XIX століття.

Зазначимо, що не можна розглядати методичні погляди будь-якого вченого, не звертаючи уваги на лінгвістичні погляди, які стають основою для створення певної лінгводидактичної системи. На лінгвістичні погляди Ф.І.Буслаєва вплинули праці німецьких учених - представників порівняльно-історичного мовознавства XIX століття (Ф.Бопп,Я.Грімм,В.Гумбольдт). Методичні погляди Ф.І.Буслаєва ґрунтуються не на голих теоретичних викладках, а на ідеях, що були перевірені власним досвідом.

Поява книги Ф.І.Буслаєва “Про викладання вітчизняної моби” одразу привернула до себе увагу як учителів-практиків, так і вчених. Книга стала закономірним явищем, підготовленим усім ходом розвитку навчально-виховного процесу, досвідом роботи вчителів-словесників і діяльністю авторів підручників, навчальних посібників і педагогічних праць.

Уперше в педагогічній літературі Ф.І.Буслаєв визначає науково-методичні засади методики викладання рідної мови як самостійної науки. Застосовуючи порівняльно-історичний метод при вивченні мов, Ф.І.Буслаєв розглядає два способи вивчення рідної мови: філологічний і лінгвістичний. У розумінні вченого філологічний підхід - це мистецтво говорити і писати, мова розглядається з функціонального боку. Що стосується лінгвістичного підходу, то тут мова - предмет порівняльно-історичного розгляду з метою виявлення законів змін і розвитку, при цьому головна увага приділяється розкриттю внутрішніх законів розвитку мови, опису її структури. Але перевагу, на погляд методиста, треба віддавати саме лінгвістичному методу.

Неодноразово методист підкреслює важливість диференціювати методологію науки і методики, методи дослідження і методи навчання. На думку вченого, методи дослідження / ’’метода ученая” / є засобами викладу наукових положень незалежно від читача чи слухача, а методи навчання /”метода учебная” / використовуються вчителем для розвитку індивідуальних творчих здібностей учнів відповідно віковим особливостям.

Важливим, на нашу думку, є вирішення Ф.І.Буслаєвим питання про методи викладання рідної мови і мови іноземної. Учений неодноразово засуджує підручники граматики О.Х.Востокова і М.І.Греча, оскільки вони побудовані на засадах методики викладання іноземних мов. В основу навчання рідної мови Ф.І.Буслаев пропонує покласти мовленнєву практику учнів, тобто розвиток зв”язного мовлення. Аналізуючи мовленнєві факти, якими вже володіє учень, учитель веде дитину до осмислення мовленнєвої практики. Шлях вивчення рідної мови повинен йти від аналізу до синтезу, до узагальнень і висновків, закріплених у вправах. Слугує на увагу, на наш погляд, концепція вченого про мету викладання вітчизняної мови, яка стверджує особливий статус мови як навчального загальноосвітнього предмета.

За Ф.І.Буслаєвим, навчання рідної мови відбувається з раннього віку і ставить своєю метою розвиток здібностей дітей. При цьому учитель повинен вирішувати такі завдання: навчати мови відповідно з природним ходом розвитку мовленнєвої практики, погоджувати методи викладання мови з глибокою повагою до особистості дитини, враховуючи вікові та індивідуальні особливості, його запити, інтереси; доцільно вести навчання мови паралельно з вихованням засобами мови любові до рідної мови, до свого народу і розвитком усіх здібностей школярів.

Ф.І.Буслаєв демонструє широке розуміння мети викладання рідної мови і тому висуває своє бачення предмета навчання. Прогресивною педагогічною вимогою є теза вченого про глибоку повагу вчителя до учня, що є найбільш надійним шляхом до вагомих результатів у навчальних заняттях.

Заслуговують пильного розгляду методи і прийоми навчання рідної мови, в основу яких лягли загальнодидактичні принципи методики викладання мови. Ф.І.Буслаєв пропонує такі методи, як метод спостереження над мовними явищами, слово вчителя, бесіда, переклади, метод самостійної роботи учнів. Серед прийомів навчання рідної мови вчений виділяє граматичний розбір і систему усних і письмових завдань і вправ.

Своєрідність рідної мови примушує вчителя і до пошуків особливих методів викладання рідної мови. Саме тому Ф.І.Буслаєв підкреслює важливість закону природного засвоєння рідної мови. Методист визнає, що природа допомагає і рекомендує особливі методи та прийоми навчання рідної мови. А справою вчителя повинна стати допомога природі, закріплення практичними прийомами отриманих знань.

Особливої уваги заслуговують погляди Ф.І.Буслаєва на вивчення стилістики, на зв”язок її з граматикою і словником, на зміст занять із стилістики в середній школі. Нам видається, що виключно важливим у методичній системі Ф.І.Буслаєва є питання щодо добору матеріалу для занять з рідної мови. На думку вченого, матеріал повинен бути змістовним і на-

вчальним, вести до виховання розуму і розвитку розумових здібностей. Ця вказівка методиста не втрачає, як бачимо, своєї значимості і для методики наших днів. Неодноразово Ф.І.Буслаєв підкреслював необхідність для школи залучення матеріалу народної мови. Саме тому серед наукових праць методиста ми бачимо і рецензії з приводу збірки українських пісень М.О.Максимовича “Про епічні вирази української поезії”, статті про народні звичаї, мову і перекази. Основний лейтмотив цих праць - зв”язок мови і суспільства, необхідність застосування багатства народної мови у вивченні рідної мови.

Ми визнаємо цінними думки Ф.І.Буслаєва про використання для дидактичної мети не відомостей з різних галузей знань, що пропонувалось у підручниках того часу, а твори відомих письменників і поетів сучасності та минулого, фольклору. До речі, практично всі види письмових і усних вправ, що були запропоновані методистом для розвитку зв”язного мовлення, базуються на читанні творів письменників та історичних пам”ятників, у чому проявляється синтез навчання читання і письма.

Ф.І.Буслаєв на основі своїх числених спостережень і вивчення різної лінгвістичної і методичної літератури розробляє систему головних положень відносно вивчення граматики. Вихідною категорією при вивченні рідної мови методист вважає речення, оскільки саме в ньому полягає сутність будови будь-якої мови.

Цінними є рекомендації Ф.І.Буслаєва з розвитку розумових здібностей учнів: учитель повинен навчати дітей мислення за допомогою мови і мовних засобів; розвивати за допомогою читання логічне мислення і зв”язне мовлення, а система усних і письмових вправ повинна базуватися на паралельному навчанні читання і письма. Переклад, на думку вченого, є важливим елементом і засобом вивчення рідної мови.

Ф.І.Буслаєв розрізнює три способи засвоєння учнями орфографії: зоровий, слуховий, моторний. Методист стає одним із перших, хто висуває смисловий принцип побудови російської пунктуації.

Отже, в результаті наукових пошуків Ф.І.Буслаєв створює оригінальну працю, яка по-новому висвітлює навчальний процес викладання рідної мови, а також теоретичні і практичні засади навчання рідної мови і стає на довгі роки провідним взірцем для наступних поколінь методистів і вчителів.

У другому розділі “Провідні ідеї К. Д.Ушинського про викладання рідної мови” досліджується лінгводидактична спадщина відомого вченого-методиста минулого століття К.Д.Ушинського.

Рідне слово, за К.Д.Ушинським, правдиво і глибоко висловлює національну самобутність народу, його думки, його надії, його права на самостійне існування. У методичній системі К.Д.Ушинського важливе місце посідає вчення про рідну мову як базу навчання і виховання. Методист не-

одноразово підкреслює виняткове навчальне і виховне значення рідної мови, народного наставника.

Рідна мова для К.Д.Ушинського - могутній засіб розумового розвитку дитини. За допомогою мови учень спілкується з людьми, розвиває мислення, отримує знання. Поряд з іншими факторами і трудовою діяльністю рідна мова сприяє розвиткові мисленнєвих сил дитини, формує особистість.

К.Д.Ушинський вважає, що немає підстав протиставляти навчання і розвиток здібностей дитини. Знання, які отримує дитина, власний досвід і спостереження під керівництвом педагога поступово і систематично залучають учня до науки, розвивають його здібності мислити, узагальнювати, розвивають його уяву і пам”ять.

К.Д.Ушинський виділяє дві мети навчання рідної мови. Перша мета, формальна, складається з розвитку розумових здібностей учня, його пильності, пам”яті, уяви, фантазії і розуму. Друга мета шкільного навчання реальна і полягає в розумному доборі предметів для спостережень і міркувань. На думку методиста, перед учителем стоїть три основних завдання при навчанні рідної мови: розвиток дара слова, прищеплення навичок володіння усною і писемною мовою, вивчення граматичної будови рідної мови.

У безпосередньому зв”язку з принципами навчання рідної мови К.Д.Ушинський розробляє систему методів і прийомів викладання рідної мови. Для цієї мети методист пропонує такі види сумісних занять: бесіда, чигання, вивчення напам”ять, вивчення граматики. Прийом порівняння розглядається вченим як основа будь-якого мислення і засіб виявлення всіх ознак предмета.

Розвитку зв”язного мовлення або дара мовлення, як зазначає у своїх працях учений, надається значна увага. У зв”язку з розвитком мовлення розглядається методистом і проблема наочного навчання. К.Д.Ушинський вважає, що для розвитку зв”язного мовлення учнів необхідні самостійність мовленнєвої практики школярів і систематичність вправ. Розвиток зв”язного мовлення, за К.Д.Ушинським, повинен бути і усним, і письмовим. Саме тому в методичних зібраннях ученого ми бачимо продуману і логічну систему усних і письмових вправ із розвитку зв”язного мовлення і правопису.

На думку методиста, не можна навчити учня літературної мови без граматичних знань, тому навчання морфології повинно проводитися на синтаксичній основі. Цінними, на наш погляд, є думки К.Д.Ушинського щодо розвитку навичок грамотного письма. Серед методичних рекомендацій заслуговують на увагу думки про важливість і необхідність граматичних занять у школі. У працях ученого подаються і вправи, які можуть сприяти формуванню орфографічних і пунктуаційних навичок.

Отже, методичні погляди К.Д.Ушинського являють собою логічну і струнку систему вивчення рідної мови.

У третьому розділі “Своєрідність методичної системи

1.1.Срезнєвського” розглядається внесок методиста у становлення і розвиток методики викладання рідної мови як самостійної науки.

На основі аналізу багатого фактичного матеріалу ми дійшли висновку, що методична система І.І.Срезнєвського є послідовною і оригінальною щодо вивчення рідної мови, частини якої взаємопов”язані і взаємообумовлені.

У розділі певним чином розглядаються і лінгвістичні погляди

1.1.Срезнєвського, які формувалися під впливом прогресивних російських і зарубіжних учених-мовознавців, чиї наукові праці започаткували порівняльно-історичний метод на Заході і в Росії.

Свою методичну систему І.І.Срезнєвський будує на дослідженні питання, що таке мова і як треба вивчати рідну мову. За І.І.Срезнєвським, рідна мова -головний предмет шкільного навчання і основа будь-якої освіти; вивчення рідної мови потребує розумових зусиль, уваги і кмітливості. Методист визнає рідну мову джерелом розвитку всіх здібностей учнів, обґрунтовує вимогу навчати рідної мови, використовуючи насамперед мову народної творчості.

Мета вивчення рідної мови - не щасливі відповіді на іспитах, а оволодіння мовою для життя. І.І.Срезнєвський стверджує, що йти до цієї мети вчитель і учні повинні разом, вдумливо і уважно вивчаючи засоби мови. При цьому методист виділяє такі завдання вчителя: вивчати саме те, чого потребує природа; навчати розуміти мову; вдумуватися в засоби мови для вираження думок і понять

Неодноразово підкреслюючи важливість рідної мови при вивченні будь-яких інших предметів, І.І.Срезнєвський виділяє дві сторони при оволодінні рідною мовою. З одного боку, це внутрішнє знання мови, тобто знання слів і знання поєднання слів. З другого боку, це зовнішнє знання мови, яке полягає у вмінні користуватися словами, сполучати слова у вирази, читати й писати. І лише за умови оволодіння внутрішнім і зовнішнім знанням мови можна говорити про повне і остаточне оволодіння рідною мовою.

Важливе місце в методичній системі І.І.Срезнєвського, на наш погляд, займає вчення про розвиток зв”язного мовлення. Слід зазначити, що

1.1.Срезнєвський вперше в методичній науці використовує такий термін, як вчення про зв”язне мовлення. Словникова робота - важливий етап у становленні і розвитку зв”язного мовлення. Навчання зв”язного мовлення, на думку І.І.Срезнєвського, повинно базуватися на поступовому переході від слова до виразу, від виразу до речення, від речення до періоду, від періоду до тексту.

У працях методичного характеру термін принципи навчання

1.1.Срезнєвський не використовує, але окремі правіша і рекомендації збігаються із загальнодидактичними принципами, що дає підстави для висновків: вивчення

К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського в сучасних умовах: цілеспрямоване вивчення студентами педагогічних навчальних закладів та вчителями науково-методичних праць Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського з урахуванням досягнень сучасної методики та практики навчання і виховання у школі; видання педагогічних творів означених вчених із коментарями; пропаганда лінгводидактичної спадщини вчених минулого на сторінках періодичної преси; видання художніх творів К.Д.Ушішського та етнографічних збірок “Запорозька старовина” І.І.Срезнєвського, включення їх до збірок матеріалів із “Народознавства”; корекція чинних програм освітніх закладів з метою включення в курси “Методика викладання мови” та педагогіки тем, присвячених поглибленому вивченню лінгводидактичної спадщини минулого; внесення коректив до планів післядипломної освіти, яку здійснюють інститути післядипломної освіти та вузи, доповнення їх матеріалами з історії становлення і розвитку лінгв о дидактики.

Здійснене дослідження не претендує на вичерпний розгляд усіх аспектів проблеми. Окремого вивчення, на наш погляд потребують питання творчого використання вітчизняними методистами прогресивних ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського.

Основні положення і висновки дисертації викладено в таких публікаціях: "

1. Лінгводидактична спадщина Ф.І.Буслаєва і сьогодення //Наука і освіта. - 1998. - N 1-2.-С. 112-115.

2. І.І.Срезнєвський - видатний методист XIX століття //Придніпровський вісник. - 1998. - N 17/84. - С. 31-36.

3. Значення ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського для формування професійної майстерності майбутніх педагогів //Придніпровський вісник. - 1998. - N 82/149. - С. 44 - 48.

4. Фольклорное наследие И.И.Срезневского // Література і історія: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1996. -С.282-287.

5. Методические идеи И.И.Срезневского и новая концепция преподавания русского языка в средней школе II Методика викладання філологічних дисциплін: Збірник методичних статей / За ред. Т.О.Пахомової. - Вип.ІІ. -Запоріжжя: ЗДУ, 1997. - С. 20-28.

6. Значення ідей Ф.І.Буслаєва, К.Д.Ушинського та І.І.Срезнєвського для формування професійної майстерності майбутніх педагогів // Методика викладання філологічних дисциплін: Збірник методичних статей / За ред. Т.О.Пахомової. - Вип.ІІІ. - Запоріжжя: ЗДУ, 1998. - С. 48-60.

7. Учение И.И.Срезневского о развитии связной речи учащихся // Детская речь: пути ее развития и формы обучения студентов работе по развитию речи в

школе: Тезисы докладов, прочитанных на научно-практической конференции 7-9 апреля 1993 года. - Москва: Mill'У им. Ленина, 1993. - С. 31-33.

8. Обоснование Ф.И.Буслаевым теории и практики преподавания родного языка // Становление методики преподавания русского языка как науки. К 150-летию выхода в свет книги Ф.И.Буслаева “О преподавании отечественного языка” - 1844-1994 /: Тезисы докладов, прочитанных на межвузовской конференции 25 ноября 1994 года на филфаке МПГУ им.Ленина. Сост. проф. М.Т.Баранов. - Москва: МПГУ им.Ленина, 1995. - С. 17-18.

9. Использование дисциплин специализации для профессиональной подготовки учителя-филолога // Материалы международной конференции ’’Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы”. - Москва-Симферополь, 1997. - С. 344-346.

10. Методические идеи И.И.Срезневского и новая концепция преподавания русского языка в средней школе // Сучасні технології підготовки вчителя-предметника до професійної діяльності: тези доповідей і повідомлень регіональної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992. -

С. 60-62.

11. Методическая идея И.И.Срезневского о природном усвоении родного языка // Соціолінгвістичні аспекта сучасної мовної дійсності в Північному Причорномор”ї: Тези доповідей і повідомлень республіканської наукової конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992. - С. 58-60.

12. Иваненко В.К., Бакаленко И.Н. К вопросу о принципах обучения родному языку // До прогресу в економіці через освіту: Тези міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя: ЗДУ, 1992. - С. 62-63.

13. Методы и приемы обучения родному языку в методической концепции И.И.Срезневского // Активні методи і форми підготовки спеціалістів з університетською освітою: Тези доповідей і повідомлень регіональної науково-теоретичної і практичної конференції. - Запоріжжя; ЗДУ, 1993. - С. 106-107.

14. Оценка Н.С.Державиным методического наследия Ф.И.Буслаева, К.Д.Ушинского, И.И.Срезневского // Наукова спадщина М.С.Державіна і розвиток слов”янознавства: Матеріали міжнародної наукової конференції. -Запоріжжя: ЗДУ, 1995. -С. 71-72.

Бакаленко I.М. Становлення методики викладання російської мови як рідної (друга половина XIX століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (російська мова). Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 1998.

Досліджувалися основні етапи становлення і розвитку методики викладання російської мови як самостійної науки. Подано характеристику лінгводидакгичної спадщини вчених, роботи яких суттєво вплинули на процес становлення і розвиток лінгв о дидактики. Визначені основні напрямки використання лінгводидактичного досвіду минулих років у сучасних умовах.

Ключові слова: лінгводидактика, мовна освіта, лінгводидактична спадщина, актуалізація.

Бакаленко И.Н. Становление методики преподавания русского языка как родного (вторая половина XIX столетия ). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (русский язык). Южно-Украинский государственный педагогический университет им.К.Д. Ушинского, Одесса, 1998.

Исследовались основные этапы становления и развития методики преподавания русского языка как самостоятельной науки. Дана характеристика лингводидактического наследия ученых, работы которых существенно повлияли на процесс становления и развития лингводидактики. Определены основные направления использования лингводидактического опыта прошлых лет в современных условиях.

Ключевые слова: лингв о дидактика, языковое образование,

лингводидактическое наследие, актуализация.

Bakalenko I.N. The Foundation of the methods of teaching of the Russian language as a native language ( The second part of the 19th centuary). — Manuscript.

The thesis for the degree of Candidate of Pedagogical Sciences, speciality

13.00.02 — Theory and Methods of Teaching (Russian language). South-Ukrainian State Pedagogical University after Ushinakij, Odessa, 1998.

Scientific research on exposing basic stages of the foundation and development of the methods of teaching of the Russian language as the independent science. Substantial research proves evidence to linguadidactic heritage of the scientists whose works made great influence on the process of the foundation and development of linguadidactics. The main trends of using linguadidactic experience of the past in present conditions are given.

Key words: linguadidactics, linguage's education, linguadidactic heritage,