автореферат и диссертация по педагогике 13.00.03 для написания научной статьи или работы на тему: Коррекцiя недолiкiв у розвитку рухових костей в учнiв I-IV класiв допомiжноi школи в процесi фiзичного виховання

Автореферат диссертации по теме "Коррекцiя недолiкiв у розвитку рухових костей в учнiв I-IV класiв допомiжноi школи в процесi фiзичного виховання"

ОДЕСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ к. д. УШИНСЬКОГО

РГб ол

^ На правах рукопису

;; Іоі';.;

ТУЧАК Анатолій Михайлович

ФЕКЦІЯ НЕДОЛІКІВ У РОЗВИТКУ РУХОВИХ [ОСТЕЙ В УЧНІВ І—IV КЛАСІВ допоміжної ІКОЛИ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

13, 00. $3. —. Спеціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ К. Д. УШИНСЬКОГО

На правах рукопису

ТУЧАК Анатолій Михайлович

КОРЕКЦІЯ НЕДОЛІКІВ У РОЗВИТКУ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ В УЧНІВ І—IV КЛАСІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

13. 00. 03. — Спеціальна педагогіка.

АВТОРЕФЕРАТ

па здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук

Одеса — 1993

Робота виконана на кафедрі дефектології і фізичної рег літації Одеського державного педагогічного інституту ім К.. Д. Ушинського.

Науковий керівник — доктор педагогічних і біологічних на

професор Сермєєв Б. В.

Офіційні опоненти — академік, доктор медичних наук, п

фесор Штернгерц О. Є., доктор пед гічннх наук, професор Козленко М

Ведуча організація — Кіровоградський державний педагої

ний інститут імені О. С. Пушкін;

Захист відбудеться грудня 1993 р. на засіданні с

аналізованої ради К.05004 по захисту дисертації на здобу ученого ступеня кандидата педагогічних наук при Одеське державному педагогічному інституті імені К. Д. Ушинсью за адресою: 270020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська,

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Одеське педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського.

Автореферат розіслано «Л*%> 1993

Вчений секретар спеціалізованої ради кандидат педагогічних наук, доцент

НАЧИНОВА О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Головним призначенням допоміжної школи є створення умов для соціально-трудової реабілітації розумово відсталих дітей, їх включення в продуктивну працю і життя в суспільстві. Досягти цього досить важко, тому що через освітній рівень, особливості вищої нервової діяльності, особисті риси, учням допоміжних шкіл багато професій є недосяжними. Однак в цьому плані саме шкільні роки є найбільш благодатним періодом в житті дітей-олігофренів, бо вони знаходяться під постійним педагогічним впливом. Серед різних засобів виховання розумово відсталих дітей важливе місце повинно належати фізичному вихованню. Заняття фізичною культурою, особливо в молодшому шкільному віці, необхідно організувати так, що'б забезпечити корекцію рухових порушень і недоліків фізичного і психічного розвитку учнів, формувати звички здорового способу життя, сприяти розвитку емоційної сфери і громадської активності дітей, вирішувати завдання морального і естетичного виховання.

Аналіз літератури показує, що до теперішниого часу дослідники головну увагу звертали на наукове обгрунтування змісту обов’язкових уроків фізичної культури (Козленко М. А., 1962, 1970; Сермєєв Б. В., 1973; Мозговий В. М., 1977; Дмитрієв А. А., 1984: Мозговий В. М., Дмитрієв А. А., Самиличев А. А., 1986 та інші), а позакласна робота залишалася поза полем зору. Між тим, дворазових занять з фізичної культури на тиждень недостатньо для вирішення завдань корекції і компенсації фізичних недоліків учнів з порушенням інтелекту.

У зв’язку з тим, що органічне ураження мозку в дітей-олігофренів у тій чи іншій мірі може охоплювати різні ділянки коркового апарату і давати досить різноманітні картини дисгармонійного розвитку (Граборов А. Н., 1941), корекційно-ви-ховна робота з розумово відсталими дітьми повинна бути індивідуалізована па багато_більше, ніж для інших категорій аномальних дітей. Особливо це стосується індивідуального дозування фізичних навантажень, що виконують діти як на уроках фізичної культури, гак і на позакласних і позашкільних заняттях.

Раніше панувало уявлення, що фізичне виховання забез-

'ч

печує лише фізичну довершеність дітей. Однак ¡останнім часо?, накопичується все більше фактів, які вказують на те, що фі зичне виховання дозволяє цілеспрямовано впливати на розви ток психічних процесів у дітей, що є необхідним факторо\ розумового, вольового і емоційного розвитку їх організму і осо бистості (Пупі А. Ц., 1973). Введення фізичних вправ у режил дня в умовах навчання ліквідовує негативний вплив значню нервово-емоційних навантажень, дозволяє при цьому збіль шити обсяг інформації для сприймання. Хоча щодо розумове відсталих дітей ці питання вивчені недостатньо, можна вва жати, що це твердження є дійсним як для тих, що нормальне розвиваються, так і для розумово відсталих учнів.

Через те, що недостатньо розроблена система фізичногс виховання розумово відсталих учнів молодших класів, якг включає в себе як урочні, так і позакласні форми занять фізичними вправами, іграми, спортом, багато резервів у фізичному вихованні дітей цього контингенту залишаються невико ристаними.

Актуальним є створення комплексної корекційної програми з фізичного виховання розумово відсталих дітей, у якій ко-рекційний зміст поєднувався б з відповідними для цього віку формами занять фізичними вправами і методами фізичного впливу.

Мета дослідження — виявлення специфічних особливостей розвитку рухових якостей і фізичного стану розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку і розробка на цій основі науково обгрунтованої методики, змісту і форм фізичного виховання учнів молодших класів допоміжної школи.

Робоча гіпотеза полягала в припущенні того, що раціональне використання різноманітних засобів, форм і методів корек-ційного диференційного фізичного виховання, яке грунтується на знанні особливостей функціональних і рухових можливостей розумово відсталих учнів, забезпечить корекцію рухових порушень і недоліків фізичного розвитку дітей цього контингенту.

Для досягнення мети ми вирішували такі завдання:

1. Вивчили вікові та індивідуальні відмінності в показниках

Ьізичного розвитку і рухових якостей розумово відсталих уч-іів моло’дшого віку.

2. Виявити адекватні засоби і допустимі обсяги фізичних [аваїїтажепь у вправах різного характеру з метою корекції іедолікій у розвитку рухових якостей у розумово відсталих ,’чнів І—IV класів.

3. Розробити зміст і методику комплексної програми корек-іійного фізичного виховання, які б ефективно сприяли фізич-юму розвиткові і руховій підготовленості розумово відсталих ^чнів 7—11 років, і перевірити її ефективність в педагогічному :ксперименті.

Предметом дослідження є корекційно-педагогічний процес в системі фізичного виховання розумово відсталих учнів.

Об’єктом дослідження'є зміст і методи фізичного виховання розумово відсталих учнів молодших класів.

Наукова новизна роботи полягає у виявленні структури шомального фізичного розвитку і рухової підготовленості розумово відсталих учнів І—IV класів; у визначенні верхніх і нижніх маж допустимих фізичних навантажень в корекційішх вправах різного характеру для розумово відсталих учнів; у з’ясуванні можливостей підвищення ефективності процесу фізичного виховання учнів молодших класів і збільшення їх рутової активності за рахунок раціонального використання урочних і позакласних форм диференційованого фізичного виховання; у розробці змісту розділу. «Фізичне виховання» програми навчання і виховання розумово відсталих учнів мо-іодших класів. ,

Практичне значення рсботи полягає в тому, що на основі виявлення вікових та індивідуальних відмінностей у фізичному функціональному розвитку і руховій підготовленості намічені ефективні шляхи корекційного фізичного виховання, спрямованого на подолання і вирівнювання недоліків фізичного розвитку і рухових порушень у даної категорії дітей; визначення верхніх і нижніх меж допустимих фізичних навантажень для-розумово відсталих учнів молодших класів; розроблені зміст, форми і методика фізичного виховання розумово відсталих учнів І—IV класів.

впровадження результатів дослідження. За результатами дослідження були підготовлені методичні рекомендації до комплексної програми «Педагогічний контроль у процесі фізичного виховання в допоміжних школах» і комплексна програма з фізичного виховання для учнів молодших класів допоміжних шкіл, яка введена в практику фізичного виховання дітей цього контингенту»

Апробація роботи. Результати даного дослідження неодноразово обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри дефектології і фізичної реабілітації Одеського державного педагогічного інституту, на І Всеукраїнській конференції з дефектології у квітні 1993 року, на Всеукраїнській науково-методичній конференції ьАктуальні проблеми розвитку фізкультурно-спортивних заходів України (Київ — Луцьк, 1993).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 4 роботи, перелік яких додається до реферату.

Структура і об’єм роботи. Робота складається із вступу, 5 розділів, висновків і 'бібліографії (203 найменувань). Об’єм дисертації складає 129 сторінок машинописного тексту і включає таблиці і малюнки,

Зміст роботи. Вступ. У вступі обгрунтовується актуальність геми дослідження, визначена наукова новизна і практична значимість роботи, сформульовані основні положення, які виносяться на захист,

І Розділ. В огляді літератури аналізуються першоджерела, в яких констатується, що фізичне виховання є важливою складовою частиною комплексної системи корекційно-розвиваючої роботи, що проводиться з розумово відсталими дітьми.

Теоретичне обгрунтування принципів, що лежать в основі цієї праці, містяться вже у роботах Блонського П. П., Виготсь-кого Л. С., Грабарова А. Н., Синьова В. М., Ярмоченко Н. Д. та інших, а в останнє десятиліття цій темі присвячені дослід-тення Вайзмана Н. П., Власової Т. А.. Дмитрієва А. А., Ду-льнєва Г. М„ Козлєнка М. А., Лубовського В. І., Певзнер М. С., Сермєєва Б. В., та інших.

У наш час досить широко представлені дані про вікову динаміку школярів-дєбілів (Бабенкова Р. Д., Бєлов Р. О., Плє*

а

аков А. Н., Юровський С. Ю. та інші), виявлені значні ік-івідуальні відхилення серед групи учнів коленого класу (Са-ілнчев А. С., Тумапцев В. М. та інші). Вирішенню проблем ірмування рухових навиків у школярів-олігофренів присвн-ли свої дослідження Мозговий В. М., Автандилян Р. С. та лі.

Однак в методичних рекомендаціях щодо проведення уроку зичної культури у допоміжних школах нема вказівок на то. ; ці дані повинні використовуватися в процесі індивідуалізм ї уроку фізкультури з розумово відсталими учнями.

Програма з фізичної культури, за якою в наш час прац>, , :ь в допоміжних школах, визначає зміст, форми і методл іганізації учнів на уроці фізкультури, але не враховує іншпх зрм організації занять фізичними вправами, які посиль п ізумово відсталим дітям.

У зв’язку з вищевикладеним, актуальним є створення компасної корекціГш.;; програми з фізичної культури для розумо-> відсталих дітей, яка включатиме, крім урочних, позакласні і позашкільні заняття фізичними вправами.

У другому розділі викладені завдання і організація дослід-єння. Використовувалися загальноприйняті методи дослід-сння, вивчення і аналіз спеціальної методичної і наукової гератури, медичних карток дітей, протоколів медико-педа-гічнаго обстеження; узагальнення досвіду організації роботи фізичного виховання у допоміжних школах; проведення пе-ігогічпих спостережень, антропометричних обстежень, тес/ваш/я учнів для визначення рівня їх рухової підготовки.

Дослідження здійснювалося кількома етапами. На 1-ому гапі вивчався стан фізичного і функціонального розвитку і ухової сфери розумово відсталих учнів 1—4 класів і діапазон ідивідуальних і вікових відмінностей цих показників у дітей аного контингенту. Дослідження проводилися па 'базі допо-іжних шкіл м. Одеси. Всього па 1-ому етапі було охоплено ослідженням 120 учнів 1—4 класів. На 2-ому етапі визначали іапазоп допустимих фізичних навантажень у вправах різ-зго характеру, які забезпечують ефективну корекцію рухових зрушень розумово відсталих дітей без шкоди для їх здоров’я. :ього було проведено 320 лабораторних експериментів, у яких ули задіяні 46 учнів 1—4 класів.

Педаґопчнйй навчальний експеримент був організована метою перевірки ефективності розробленої системи (завдаї змісту; форми, Методів) фізичного виховання учнів молодш класів допоміжної школи на основі комплексної програми < зичного виховання. Протягом навчального року були орга зовані і проведені 100 занять з фізичної культури. Резулы ти співставили з аналогічними показниками контрольної г{ пи, в якій заняття велися за нині діючою програмою.

У ІІІ-ОМу Розділі «Особливості формування рухових мо ливостей і фізичного розвитку розумово відсталих учнів 1-класів» приводяться результати вивчення силових можлив« тей розумово відсталих дітей 8—11 років за показникам^ кі тевої і станової динамометрії, результатами метання набі ного м’яча і кількості віджимань у положенні лежачи.

Швидкісні можливості молодших учнів-Дебілів виміркл лися частотою рухів рук і ніг за 5 секунд і часом максима: ної сенсорно-рухової реакції. Про рухливість Хребта роби висновки від міри нахилу тулуба вперед, а Для оцінки функі рівноваги використовували методику Є. А. Бондаревсько Мірилом витривалості є час роботи на велоаргометрі, а стр оучссті — результат стрибка в довжину з місця. Про точніс рухів судимо від міри відхилень при виконанні завдань, ч ко регламентованих у просторі, часі і мірі м’язевих зусш Зіставийй аналіз даного констатуючого експерименту дозн лйв виявити, що за всіма показниками розумово відсталі ді поступаються своїм ровесникам, що нормально розвивают ся: за силою — На 29—65%; швидкістю — 17—30%; стрибуч тю — 7—24%; стійкістю — більш, ніж у два рази.

Характеризуючи фізичний і функціональний розвиток?/ лодших школярів-дебілів у порівнянні з віковою нормою, ! вимірювали масу і довжину тіла, жиТтєву ємкість легень обсяг грудної клітки, частоту серцевих скорочень і часто дихання, а також артеріальний тиск.

Нам'і з'ясовано, що, не зважавчи на те, що в учнів масої і допоміжної школи проходить неперервне і, в основної* інтенсивна наростання показників фізичного і функціонали го розвитку, все-таки за багатьма параметрами розумово в: сталі діти відстають від ровесників з загальноосвітніх шк

Особливо звертає на себе увагу той факт, що і в межах одного сласу допоміжної школи різниця в показниках росту, ваги, обсягу грудної клітки можуть бути досить вагомими, що диктує необхідність суворої індивідуалізації корекційної роботи гфи підборі' відповідних фізичних вправ.

Наші спостереження показали також, що лише 15—20% молодших школярів у допоміжних школах мають правильну поставу, а у 40% виявлено плоскостопість.

Зіставляючи показники діяльності серцево-судинної і дихальної систем у олігофренів і їх ровесників з нормальним інтелектом, ми прийшли до висновку, що в розумово відсталих учнів пеоіного класу ЧСС на 7% вища, ніж у ровесників: ЧД

— на 8%. У 2 класі ця різниця становить відповідно 4—5% і 4—5%. У 3 класі — 2—4% і 4—5%. У 4 — 2—4% і 8—10%. Ще більш виражена різниця в показниках ЖЕЛ (до 250 мл нижче від норми).

Таким чином, було з’ясовано, що розумово відсталі учні

1—4 класів за всіма показниками фізичного і функціонального розвитку у своїй масі поступаються ровесникам з нормальним нтелектом.

Отже, до змісту програми з фізичного виховання учнів молодших класів допоміжної школи необхідне введення спеціальних вправ, які сприяють нормальному фізичному оозвитку уо/ненню недоліків постави, плоскостопості, функції грудної клітки, дихальної і серцево-судинної системи у дітей цього контингенту.

У IV розділі «Дослідження допустимих фізичних, навантажень для розумово відсталих учнів молодших класів» приводяться дані лабораторного експерименту по визначенню оптимальних навантажень у вправах на силу, витривалість, швидкість, гнучкість, точність і рівновагу.

Ефективність корекції рухових порушень залежить ВІД того, в якому обсязі ’будуть виконуватися спеціальні вправи тому що малі навантаження не дають бажаного результату, а надмірні —-■ небезпечні для здоров’я дітей. Як було з’ясовано раніше, в межах навіть одного класу є діти з різним рівнем

розвитку рухових якостей у змозі виконати більші за обсяго навантаження, а діти з низьким рівнем фізичної підготовк при. цьому будуть перенавантажуватися, що може негативи вплинути на їх здоров'я. Отже, найефективніше корекція рухс них порушень в розумово відсталих дітей відбувається пр використанні індивідуально дозованих фізичних навантажеи (ІД<-иН) з урахуванням рухових і функціональних можливо« тей дітей.. .

Суть експерименту полягала у виконанні основних «моделі них» видів вправ (на силу, гнучкість, швидкість, стрибучісті витривалість, точність, збереження рівноваги тіла), тобто ти ізправ, які широко використовуються з метою корекції ру,-..; зих порушень. Під час їх виконання проводився фізіологічнії контроль даних частоти серцевих скорочень і результатів, зі ражених у секундах, сантиметрах, кілограмах, градусах.

Аналізуючи результати лабораторних експериментів щод виявлення верхніх і нижніх меж допустимих фізичних наваї іажень для розумово відсталих учнів молодших класів, відм чено, ідо при повторному виконанні дітьми цього контингент вправ на швидкість, силу, точність, стрибучість, витривалість рівновагу, чітко виділяється фаза «входження», яку зміню фаза стійкої працездатності (або найкращого результату; після чого наступає зниження ефективності роботи, впкликан розвитком втоми.

Максимальні результати при повторних навантаженнях вправах різного характеру проявляються неоднаково і нео; ночасно. У вправах на гнучкість для цього потрібно 15—40 поі торгнь, на силу — 1—4, стрибучість — 4—8, швидкість -

2—8, рівновагу — 2—5, витривалість — І—3, точність — 410 разів.

Ступінь підвищення показників рухових можливостей Тс колі залежить від характеру вправ. Так. у вправах на гну1 кість приріст в середньому становить 6—10У, на силу ■— 5—2( стри’оучість — 4—7, швидкість — 6—12.

Значне зниження працездатності (результат) теж відб} вається після неоднакової кількості повторень. Так, у вправа на гнучкість хребта після 40—59 повторень, плечевого суглоб

- 25—30, а тазостегнового — 20—30 .повторень. У вправах іа силу локального характеру результат знижується після !—6 повторень, у вправах глобального характеру — після 10—12, а швидкіспо-снлового— після 10—14 повторень. Та ж іинаміка у вправах па швидкість і рівновагу спостерігається іісля 4—6 повторень, па витривалість — після 2—3, а на точ-¡ість — після 8—10 повторень.

Найбільші вимоги до функцій серцево-судинної і дихальної :истем ставлять вправи на витривалість, швидкісно-силові ікості і швидкість. Так, пульс при силових повторних вправах )’ розумово відсталих учнів .хитається в діапазоні 110—126 ударів за хвилину, швидкісно-силових — 120—180, стрибках

— 120—140, швидкісних вправах — 130—150, вправах на витривалість — 120—160 ударів за хвилину.

Отже, в цих видах фізичних вправ критерієм достатності можуть бути показники м'язевої працездатності, ЧСС і ЧД, посилаючись на які можна визначити розвиток стадії втоми. Нижньою межою допустимих навантажень у цих видах вправ є виконання навантажень до 2-ої фази працездатності, верхньою межою — їх виконання до 1—2 стадії втоми (Сермеєв Б. В., 1992), а у вправах пл витривалість — до 2-ої стадії втоми. ’

У локальних видах вправ (на точність, силу), а також у вправах на гнучкість і рівновагу м’язева працездатність меншою мірою основується на продуктивності серцево-судинної і дихальної систем, і тому ЧСС і ЧД меншою мірою придатні для діагностики фаз працездатності і розвитку втоми. Основним показником, придатним для дозування навантаження у цих видах вправ, служить динаміка м'язевої працездатності.

Зниження результативності праці, тобто початок 3-ої фази працездатності раніше наступає у силових і швидкісних вправах, при навантаженнях на витривалість у порівнянні з вправами на точність, гнучкість, рівновагу і стрибучість.

Таким чином, реєструючи показники м'язевої працездатності і продуктивності кардіоресгііраторної системи, ми змогли виявити верхні і нижні межі допустимих фізичних навантажень у вправах па силу, швидкість, витривалість, гнучкість, точність,

рівновагу для розумово відсталих учнів молодших класі Встановлено, що нижньою межою допустимих навантажеі є виконання вправ у другій фазі працездатності, тобто — ; досягнення найкращих результатів. Верхньою межою є н вантаження до третьої фази працездатності, тобто — до п чатку зниження результатів, що проходять на основі зрост гочої фізіологічної вартості роботи, що виконується.

Оптимальною для молодших школярів даної категорії така кількість повторень вправ: в силових навантаженнях-4—5; швидкісно-силових — 6—8; швидкісних — 4—6; на гну кість — 20—ЗО; рівноваги — 4—5; витривалість (при навант; женнях помірної інтенсивності) — 2—3.

У розділі 5 «Зміст і організація корекційного фізичного ві ховання розумово відсталих учнів молодших класів» наводят: ся форми і методи, засоби фізичного виховання, ефективній яких для корекції рухових дефектів у молодших учнів-сліп френів була доведена в педагогічному експерименті.

Вибір засобів фізичного виховання і їх направленість дл дітей експериментальних груп визначалася з урахування рухових і функціональних можливостей, виявелних при обсті жеині дітей в констатуючому експерименті.

На основі цих даних, які відбивають структуру фізичне підготовки і розвитку основних рухів, була розроблена комі лексна програма з фізичного виховання для учнів 1—4 класі допоміжної школи, яка має корекційну спрямованість.

Організаційно експеримент відбувався у три етапи.

На першому етапі протягом 3—4 занять здійснювалася діагностика рухових порушень і недоліків фізичного розвитк учнів, визначався вихідний рівень моофо-функціонального ста ну і рухової підготовленості учнів. Результати обстежень де зволили розробити зміст корекційних занять і дозувани вправ.

На другому етапі вирішуваолсь завдання базового фізично го виховання, пов'язаного з підвищенням рівня розвитку ос новних рухових якостей і підвищення морфо-фукціональ ного стану дітей, а також вдосконалення у них основних .рухів

На наступному етапі основна увага приділялась корекції конкретних рухових порушень і недоліків фізичного розвитку? кожного конкретного учня. На цьому етапі різко зросла роль, позакласних форм занять фізичними вправами (виконання < системи домашніх корекціпшіх вправ, «спортивної години», занять фізичними вправами самостійно, рухливі ігри, підго- -товка до змагань з посильних видів фізичних вправ і участь в змаганнях тощо).

Комплексна програма з фізичного виховання молодших розумово відсталих учнів, яка рекомендується нами, складається з чотирьох розділів:

1-ий розділ програми містить фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня: гімнастика до навчальних занять, фізкультурні хвилини під час уроків, фізичні вправи і рухливі ігри на подовжених перервах, щоденні заняття в групі продовженого дня.

2-ий розділ програми містить матеріал для уроків корек-ційпої фізичної культури. Уроки фізичної культури, крім виконання вправ гімнастики, легкої атлетики, рухливих і спортивних ігор, лижної підготовки, містять спеціально підібранї вправи, які дозволяють- вибірково впливати на різні ділянки опорно-рухового апарату, рухливість великих і дрібних суглобів, м'язеву систему, органи зору, мовно-руховий апарат, серцево-судинну і дихальну системи та інші фізіологічні функції дітей і тим самим корегувати недоліки рухової сфери.

3-ій розділ програми поєднує зміст позакласних форм фізичного виховання і заняття у фізкультурних гуртках і секціях, групах з корекції порушень руху.

У 4-ому розділі програми визначено зміст загальношкіль-них фізкультурно-масових заходів: щомісячних днів здоров'я і спорту, шкільних змагань, спортивних свят, туристьких походів і зльотів.

Було .виявлено, що за. експериментальний період у-літри. які займалися за компелксною програмою, помітно виросла м’язева сила: приріст становить. Я7% у порівнянні з 17% у контрольній групі. За показниками швидкості рухів розумово відсталі учні експериментальної групи значно наблизилася до своїх ровесників з нормальним рівнем розвитку. Приріст становив 20°/о в експериментальній і лише 17% — в контрольній групі. За даними ЛЧРР (латентний час рухової реакції)

розумово відсталі діти експериментальної групи На 6% перс важили вихідні дані, в той час як у контрольній групі — н; 5%.

Під впливом експериментальних занять у розумово відста лих молодших школярів покращилися: витривалість — їй 14%; стрибучість — на 10%; точність — на 20%; гнучкість — на 33%; рівновага тіла — у 5 разів, а результати швидкісно силових вправ виросли на 32%. У дітей контрольної групи ц зрушення незначні, відповідно: 5; 1; 14; 10%, у 1,5 рази і и; 5%.

Таким чином, заняття за експериментальною програмок забезпечили суттєві зміни в структурі рухової сфери розумо во відсталих дітей. За показниками рухових якостей розумові відсталі молодші школярі не лише наблизилися до норми, ал> п за окремими показниками перевершили ¿аналогічні дай учнів масових шкіл.

За експериментальний період відбулися значні зміни і показниках фізичного і функціонального розвитку школярів олігофренів. За росто-ваговими показниками виявлені одно направлені зміни як в експериментальній, так і в контрольнії групах. Діти експериментальної групи за рік навчання стал: на 3—4 см вищі і на 2—4 кг тяжчі, а в контрольній відповідні на 2—3 см, і 2—3 кг. Покращилися показники зовнішнього дихання. Так, життєва ємкість легень в експериментальній гру пі виросла, в середньому, на 17% (хлопчики) і 29% (дівчатка) частота дихання знизилася на 6—8%. В контрольній груп •— відповідно на 9; 20 і 4—5%. Частота серцевих скорочен в спокої в експериментальній групі за рік занять зменшилас на 2—5%, в контрольній групі — на 2%.

Змінилися також показники якості виконання основних р} хів і їх результати. У всіх видах основних рухів розумово ві/ сталі молодші школярі наблизилися за своїми результатам до ровесників, які нормально розвиваються.

Покращенню результатів рухових дій у розумово відстали учнів сприяло і позитивним змінам морфо-функяіональни показників, підвищенню працездатності серцево-судинної дихальної систем, покращенню координаційних можливосте! підвищенню показників сили, витривалості, швидкості рухії

РНучкостІ, що відбилося на вдосконаленні техніки рухів: воші стали економічнішими, точнішими за силовими, просторовими і часовими параметрами, зникли зайві супроводжуючі, пошукові рухи, збільшилася амплітуда рухів і рівновага тіла.

Практично у всіх випадках зміни у експериментальній групі більш виражені, ніж у контрольній, що свідчить про те, що фізичні вправи, які виконуються з урахуванням конкретних порушень рухів із оптимальним дозуванням, більше відповідають руховим і функціональним можливостям розумово відсталих дітей і тому більш ефективні.

На основі одержаних даних зроблені такі висновки:

1. Розумово відсталі учні молодших класів за рівнем фізичного і функціонального розвитку поступаються ровесникам, які нормально розвиваються, за вагою — на 6—12%, за ростом — 2—3%, життєвою ємкістю легень — на 20—32%, працездатністю серцево-судинної системи — па 8—10%, дихальної системи -— на 15—20%.:

2. Для діагностики порушень рухів у розумово відсталих дітей пропонується використовувати такі контрольні іспити: динамометрію, метання .м’яча в далину, стрибок в довжину з місця чи підстрибування вверх, човниковий біг, нахил тулуба, рухи рук у плечевому і ніг у тазостегновому суглобі з максимальною амплітудою, біг на 60 метрів, стійка на одній нозі з заплющеними очима, метання тенісного м’яча в ціль, відведення руки вбік па задану (45°) амплітуду, метання м’яча на задану відстань, виконання рухового завдання (ходьба на місці, рухи руками) за певний час з метою визначення у дітей здатності диференціювати точність рухів у просторі, за мірою м’язевих зусиль і в часі.'

3. За рівнем рухової підготовки розумово відсталі учні молодших класів значно поступаються нормі: за силою — на ЗО—60%, витривалістю — на 20—30%, швидкістю — на 32— 40%, гнучкістю — на 20—30%, точністю рухів — на 25—30%, стійкістю тіла — на 25—40%.

4. Результати обстеження фізичного розвитку і рухової підготовки розумово відсталих учнів моолдших класів лягли в основу:

— підготовки змісту корекційної програми з фізичного ві ховання розумово відсталих учнів 1—4 класів;

— розробки контрольних нормативів для перевірки викс нання розумово відсталими дітьми домашніх завдань з фізи‘ ної культури;

— розробки таблиці оцінок’ фізичного розвитку і рухове підготовки розумово відсталих учнів молодших класів.

5. Корекційну роботу протягом навчального року рекомеь дується здійснювати за три етапи:

а) на першому етапі (два—три перших заняття) проводи ться діагностика порушень руху і недоліків фізичного і.пси хічного розвитку розумово відсталих дітей і розрооляєтьс корекційна програма фізичного виховання в. процесі урочни і позаурочних занять фізичними вправами для розумово ві,я сталих дітей з різним рівнем фізичного розвитку-і рухово підготовки, а в деяких випадках індивідуально;

б) на другому етапі вирішується завдання підвищення по казників фізичного розвитку, працездатності організму, рівн розвитку рухових якостей (сили, витривалості, спритност гнучкості і швидкості) і покращення морфо-функціональног стану дітей;

в) на третьому етапі занять з загальної фізичної підготовкі врдоться акцентована робота як в школі, так і вдома зкорек ції порушень рухів і недоліків фізичного розвитку кажноп конкретного учня.

6. При реєстрації м’язевої працездатності і продуктивноо серцево-судинної і дихальної систем при повторному і непе рервному виконанні вправ різного характеру (на швидкість силу, витривалість, точність, гнучкість, рівновагу) були ви явлені верхні і нижні межі допустимих фізичних навантажен; для розумово відсталих учнів 1—4 класів.

Нижньою межою допустимих навантажень у вправах н силу є 2—3 повторення, швидкісного і швидкісно-силовогі характеру — 3—4, гнучкість — 15—30, точність рухів — 3—4

на витривалість — 1—2 повторення, а верхньою МеЖою відповідно: 3—4, 4—б, 40—50, 8—10 і 2—4 повторення. Ці рекомендації були використані при розробці програмних вимог з фізичної культури для розумово відсталих учнів 1—4 класів

7. Результати педагогічного експерименту показали можлп-ьість під час занять за комплексною програмою з фізичної культури підвищити у розумово відсталих учнів молодши:; класів протягом року в середньому на 4—6% рівень фізичного і 15—20% функціонального розвитку, на 6—10% рівень роз витку м’язевої сили, на 20—30% — витривалості, на 40—50%

— гнучкості, на 8—10% — швидкості і на 10—12% координаційних можливостей. В середньому на 40—45% покращали результати розумово відсталих учнів при виконанні основних рухів.

Ці зміни дозволили розумово відсталим дітям наблизитися за рівнем фізичного розвитку і рухових можливостей до показників учнів масових шкіл.

8. Розроблена нами система фізичного виховання у 1—4 класах допоміжних шкіл побудована на основі сучасних науково-теоретичних положень про механізми корекції, на основі теоретичної концепції про провідну і стимулюючу роль навчання і розвитку дитини, наявності первинних і вторинних відхилень, які долаються під впливом направленої навчальної і корекційно-внховної роботи.

Комплексна програма з фізичного розвитку у розумово відсталих учнів молодших класів, яка має корекційиу направленість, містить чотири розділи:

1-ий розділ — заходи в режимі дня;

2-ий розділ — обов’язкові уроки фізичної культури;

3-ій розділ містить секційні і гурткові заняття з фізичної культури;

4-ий розділ містить фізкультурно-оздоровчі і спортивно-масові заходи в школі.

В тижневому режимі рухової активності розумово відсталих учнів «заходи в режимі дня» становлять ЗО—36%, уроки фізичної культури — 24%, позакласні заходи — 24% і масові шкільні заходи — 16%.'

Список праць, Опублікованих по темі дисертації:

1. Методичні рекомендації з фізичного виховання для вчителів початкових класів допоміжної школи м. Одеси, 1992 р.— 23 с.

2. Педагогічний контроль в процесі фізичного виховання в допоміжних школах: Методичні рекомендації для вчителів фізвиховання допоміжних шкіл в_ співавторстві з Сермєєвим Б. В., Сермєєвою А. Р. — Одеса, 1992 р. — 32 с.

3. Дослідження оптимальних навантажень у вправах на гнучкість для розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку // Актуальні проблеми фізкультурно-спортивних багато-борств України / Тез. доп. Української науково-методичної конференції м. Луцьк, 1993. — С. 105.

4. Дослідження точності рухів у розумово відсталих дітей

молодшого шкільного віку (в співавторстві) // Актуальні про-бл'ми фізкультурно-спортивних багатоборств України / Тез. дол. Української науково-методичної конференції м. Луцьк, 1903. — С. 104, ’