автореферат и диссертация по педагогике 13.00.03 для написания научной статьи или работы на тему: Повышение квалификации директоров общеобразовательных школ в руководстве процесом воспитания милосердия учащихся.

Автореферат диссертации по теме "Повышение квалификации директоров общеобразовательных школ в руководстве процесом воспитания милосердия учащихся."

Київський університет імені Тараса Шевченка

РГ6 од

, . ..... ' . На правзх рукопису

Беагласна Лариса Михайлівна

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДИРЕКТОРІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ З КЕРІВНИЦТВА ПРОЦЕСОМ ВИХОВАННЯ В УЧНІВ МИЛОСЕРДЯ

■13.00.0$ - соціальна педагогіка 13.ОС.01 - теорія та історія педагогіки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

- кандидата педагогічних наук

Київ - 1996

І

Робота виконана в Українському інституті підьищення клг.иифікаціі керіЕШіх кадрів освіти •

Наукпьі керігники - кандидат педагогічних наук, доцент Руденко Юрій Дмитрович

- кандидат філософських наук, доцент Мартинюк іелн Володимире' ич

опонент - академік АН бшцо’і школи України, доктор

Прокіднз органіа-лція - інститут педагогіки і психології иро-

год. на гасіданіп сиеціачі хованої вченої ради Д. 01.01.3-1 і?. присудження наукового ступеня кандидата педагогічних наук у Київському університеті імені Тараса Шевченка ва адресою:

З дисертацією можнн о&найомитися в науковій бібліотеці університету. .

педагогічних наук, процесор Майбородл Василь Капеникович кандидат педагогічних наук, доцент Люріна Таніта Іванівна

Фесійної освіти АПИ України.

Г5Г;ЄОі,' м.Київ, пул. Володикирська, 60.

Автореферат ро-.-: юлашій

Еч-'ііии секретар

(і

г

;

:-чт 0. Ь. ШІАлО'І Н і К

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Актуальність. Проблема підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл а керівництва процесом виховання милосердя в учнів набуває сьогодні важливого соціального й наукового значення. Пріоритетні цінності пов"яауються нині а виживанням людства, гуманізацією суспільного життя та демок ратизацією держави. Однією а таких загальнолюдських цінностей і є милосердя, глибоке засвоєння якою сприяв гуманізації суспільства, зміцнює світову людську спільноту. При цьому важливою є орієнтація на плюралізм думок, філософію діалогової згоди, утвердження лояльності, цивілізаційний та культурологічний підходи до буття, прагнення розвитку духовно-іи телектуально'і сфери особистості.

Така гуманістична діяльність людини б виявом співчутливого ставлення до родини, нації, природи, усього живого на Землі. Глибоке усвідомлення значення милосердя в житті кожного індивіда - це вияв нового мислення, розуміння власної відповідальності за долю інших людей, держави, суспільства. Становлення і розвиток демократичної системи національної освіти в Україні, відродження духовності, формування нацю нальноі самосвідомості народу, його кордоморальності передбачає виховання милосердя в молодого покоління.

Ця проблема значно актуалізується стосовно управлінсько-педагогічної діяльності керівників шкіл. Адже їх мотиваційна гуманістична установка, альтруїзм, відповідальність і піклування про моральну саморегуляцію молоді відіграють ьал-ливу роль в організації навчальна-виховноїи процесу з меті.» виховання милосердя. Тому у системі післядипломшл осипи Значна увага повинна приділятися процесу підвищення кшпе

тентносгі саме директорів шкіл іа формування в учнів цієї моральної якості.

Звернення у нашому дослідженні до прогресивних традицій народної педагогіки зумовлене їх високим гуманістичним потенціалом, що збагачує лшттєтворчість народу.

Питання гуманістичного виховання висвітлені в дисертаційних дослідженнях Л.В.БаОенко, Е.Л. Дикого, І.А.Зимньо'і,

Б.С.Кобзаря, І. А.Княжевої, Л.В. Рубашевської та ін.

Психологічні аспекти цієї проблеми порушені Г.С.Ко-стюком, І.Д.Бехом, М.Й.Боршевським та ін. Останнім часом питання досліджуваної проблеми піднімаються у працях а соціальної педагогіки А.М.Алексюком, В.С.Заслуженюком, Л.Г.Коваль, О.В.Плахотнік та ін. Значну увагу гуманістичному потенціалу народної педагогіки приділено в працях Т.І.Люріної, Т.І.Мацейків, Ю.Д.Руденка, М.Г.Стельмаховича,

Є.І.Сявавко, Ю.О.Ступак, та ін. Але підвищенню компетентності директорів шкіл із виховання в учнів милосердя порушували лише окремі автори, хоча важливому блоку в аспекті нашої проблеми - інтенсивному пошуку оптиміаації управління школою

- присвячено чимало досліджень, зокрема Є.С.Береаняка, Т.Б.Ворисової, Ю.А.Конаржевського, В.Ю.Кричевського,

В.І. Маслова, к.А.Мицкевича, Г. В.Нефьодової, • А.А.Орлова,

0.А.Сисоєвої, В.П.Стрезикоаина, Н.С.Сунцова, П.В.Худоминсь-

кого, А.А.Шубіна та ін. У їх працях розкриваються теоретичні аспекти внутрішкільного управління, що стали основою дослідження окремих питань нашої проблеми.

Шляхи, аміот, принципи підвищення кваліфікації директо- ' рів шкіл із вианаченням необхідності його’ гуманістичної

спрямованості розкриті І.П.Жерносеком, М. Ю. Красовицьким,

С.Б.Крисюком, В.1.Бондарем, В.І.Масловим, Н.Л.Коломийським, Л.І.Пудовим, Г.В.Федоровим. Підвищенню педагогічної майстерності майбутніх вчителів і керівників шкіл присвячені праці

І.А.Зязюна, Н.М.Тарасевич та ін.

Інтегративний внесок цих вчених у науку та практику сприяв поліпшенню морального виховання учнів. Однак проблема формування у школярів милосердя та підвищення компетентності директорів шкіл з керівництва цим процесом ще досі залишається недостатньо розробленою як у науковому, так і в практичному аспектах. До негативних тенденцій, що не сприяють її ефективному розв"язанню, слід віднести: відсутність наукового підходу до використання народної педагогіки в системі підвищення кваліфікації директорів шкіл із виховання милосердя в учнів, недостатній рівень їх компетентності у цьому питанні.

Розширення вимог до морального виховання молодого покоління вимагає посиленої комплексної уваги до цієї проблеми в системі підвищення кваліфікації директорів шкіл, яка має забезпечувати потребу суспільства у вихованні милосердя в учнів. А саме породжує необхідність удосконалення системи підвищення кваліфікації директорів шкіл, побудови її на науково обгрунтованій, експериментальної перевіреній основі , раціоналізації програм і навчальних планів з урахуванням досягнень сучасної науки, досвіду, віку, індивідуальних якостей директорів шкіл, лекторського складу та інших факторів, тобто комплексного розв"язання досліджуваної проблеми.

Взжливим для практики є виявлення чітких науково обгрунтованих критеріїв професійної компетентності керівників

шкіл, що використовуються при їх атестації, розробці змісту підвищення кваліфікації. Вагомість проблеми посилюється також невідповідністю спрямованості виховної роботи у школах і потребою суспільства у вихованні милосердя в його членів.

Таким чином, актуальність поставленої проблеми визначили суспільно-політичні, соціально-економічні та духовні умови і потреба зміцнення незалежності Української держави, запити шкільної практики, пошук шляхів удосконалення професійної майстерності директорів шкіл, відсутність сучасних спеціальних наукових досліджень цієї проблеми.

Враховуючи актуальність питання, велике теоретичне і практичне значення її ефективного розв’язання для забезпечення підготовки підростаючого покоління до самостійної гуманістичної життєдіяльності й творчості, ми обрали тему дослідження -"Підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл з керівництва процесом виховання в учнів милосердя '

ОБ'ЕКТ дослідження - процес підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл.

ПРЕДМЕТ дослідження - педагогічні умови ефективності підвищення кваліфікації директорів шкіл з керівництва процесом виховання в учнів милосердя.

КЕТА дослідження полягає у виявленні та науковому обгрунтуванні системи педагогічних умов, що впливають на ефективність підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл з керівництва процесом виховання в учнів милосердя та поліпшенню технології реалізації цієї системи.

ГІПОТЕЗА дослідження: ефективність підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл з керівництва процесом

заці'і; відповідність навчального плану, логіці управлінського циклу; якісний добір і розстановка лекторського складу та ін.

Структура і основний аміот дисертації.

Дисертація складається із. вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури, додатків.

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано його гіпотезу, мету й головні завдання, методологічні та теоретичні основи, методи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, форм їх апробації, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

. У першому розділі - "Підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл а керівництва процесом виховання милосердя в учнів як педагогічна проблема" - розкривається стан науково-методичного забезпечення підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл з організації виховання милосердя в учнів. Аналізуються сучасні проблеми організації цього процесу в школі. Розкриваються сутність та шляхи виховання милосердя як форми поведінки особистості, виявляються потенційні можливості використання традицій народної педагогіки в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти та аналізується стан проблеми в сучасній педагогічній теорії і практиці.

На основі положень Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття") розглянуто зростаючі вимоги суспільства до поліпшення виховання підростаючого покоління та духовно-культурного відродження українського народу, йоги спрямованості на пріоритетність загальнолюдських цінностей.

9 цих позицій формування милосердя у школярів мав-важливе виховне значення. Цей процес залежить від ціннісних орієнтацій та досвіду керівників шкіл і поліпшується завдяки підвищенню їх управлінської компетентності.

Поняття милосердя як особливої гуманістичної взаємодії із світом, стійкої норми поведінки, заснованої на нормах кордоморалі, в психолого-педагогічкій літературі на сьогодні розроблено недостатньо. Тому слід звернути увагу на мотива-ціїшо-потребовий, свідомо-вольовий та діяльнісний компоненти милосердя, а також на соціологічно-педагогічні умови його розвитку, які мо*на забезпечити в школі, а саме : моральну діяльність учнів, гуманістичні потреби, гуманістіяне середовище дитини та позитивний соціально-психологічний- клімат; співпрацю та творче співробітництво; наявність виховного зразісу милосердя педагогів; пропаганду гуманістичної орієнтації на основі християнської етики; свободу і фізичну та духовну активність; гуманітаризацію усіх сфер шкільного життя; використання традицій народної педагогіки в навчально-виховному процесі. Обізнаність керівників шкіл із сутністю та особливістю милосердя дає змогу ефективніше здійснювати процес морального виховання учнів.

Традиції народної педагогіки мають значний потенціал у формуванні в дітей милосердя, тим більше, що воно є однією із рис національного характеру, психології українського народу, які передаються не лише завдяки архетипу, а й ‘'звичаєвим” способом. Кордоцентричність української психіки та емоційно-чуттєвий характер сприяли виробленню багатьох гуманістичній традицій народного виховання : культ дитини, природи, пам'яті, допомоги, дружби та ін. Історія свідчить, що на ос-

нові національної ідеї, народного виховання обгрунтовувалися педагогічні положення багатьох науковців. Використання традицій народної педагогіки в системі підвищення кваліфікації керівників шкіл розширює зміст післядишюмної освіти, збагачує шляхи, форми та методи навчально-виховного процесу, підвищує духовно-етичний і культурний рівень учнів; в джерелом успішного національного виховання школярів.

Проблему моральних цінностей значною мірою вирішуватиме закріплення милосердя у свідомості людей як соціальної традиції. Традиції народної педагогіки - своєрідний механізм соціального наслідування, за допомогою якого новим поколінням передаються типізовані зразки милосердних дій, серед яких - рідна мова, стиль емотивних стосунків у сім'ї, виховний ідеал, громадська оцінка моральності особистості, колективність суб'єкта виховання, засоби народознавства у навчально-виховному процесі та ін.

На основі констатуючого експерименту було визначено стан проблеми в сучасній педагогічній теорії та практиці підвищення кваліфікації директорів шкіл, який не відповідач вимогам до забепечення компетентності директорів а керівництва процесом формуванням милосердя в учнів. Роль народної педагогіки в даному аспекті недооцінюється.

Вивчення вихідного стану проблеми підтвердило необхідність активного науково-педагогічного пошуку шляхів підвищення морального виховання школярів.

Другий розділ дослідження - "Наукове обгрунтування технології ефективного педагогічного керівництва процесом підвищення кваліфікації директорів шкіл з керівництва процесом виховання в учнів милосердя" - присвячений інтерпретації ре ■

вультатів теоретичних і експериментальних досліджень, обгрунтуванню педагогічних факторів ефективності досліджуваного явища та його аналізу; опису розкриття цілей, завдань, технологій та результатів формуючого експерименту.

Першим фактором удосконалення процесу підвищення компетентності директорів шкіл з організації виховання в учнів милосердя є системний підхід - наявність відповідної системи, яка містить різні підсистеми, рівні, етапи: 1. Самоосвіта. 2. Консультації. 3. Поширення передового педагогічного досвіду. 4. Науково-практичні конференції. 6. Систематичні проблемні семінарії (річні, дворічні, районні, міські, обласні). 6. Навчання за методикою колективного творчого виховання. 7. Спецкурси в системі підвищення кваліфікації. 8. Проблемні курси в системі підвищення кваліфікації. 9. Науково-дослідна робота директора школи і педагогічного колективу. 10. Самоосвіта на основі навчально-виховних модулів та ін. Відмітимо, що п’ятий, сьомий, восьмий рівні б варіантними: можна використовувати один із них.

На це ж спрямована діяльність організаційно-змістових підсистем, серед яких система органів науково-методичного габезпечення рівнів півищення кваліфікації; поетапних форм процесу на кожному її рівні; показників піготовленості директорів шкіл до керування процесом формування милосердя в учнів; навчального процесу: підготовчого етапу, передачі основних знань, закріплення, апробації, перевірки та оцінки знань, вмінь, навичок; форм методичної роботи; основних знань та вмінь з проблеми; аналітичних тестів та анкет відповідно до мети дослідження; самоосвіти в цьому аспекті. Всі ці підсистеми мають підблоки, підетали, що взаємодіють у су-

зації; відповідність навчального плану логіці управлінського циклу; якісний добір і розстановка лекторського складу та ін.

Структура і основний аміот дисертації.

Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури, додатків.

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано його гіпотезу, мету й головні завдання, методологічні та теоретичні основи, методи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, форм їх апробації, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - "Підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл з керівництва процесом виховання милосердя в учнів як педагогічна проблема" - розкривається стан науково-методичного забезпечення підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх шкіл з організації виховання милосердя в учнів. Аналізуються сучасні проблеми організації цього процесу в школі. Розкриваються сутність та шляхи виховання милосердя як форми поведінки особистості, виявляються потенційні можливості використання традицій народної педагогіки в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти та аналізується стан проблеми в сучасній педагогічній теорії і практиці.

На основі положень Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття") розглянуто зростаючі вимоги суспільства до поліпшення виховання підростаючого покоління та духовно-культурного відродження українського народу, його спрямованості на пріоритетність загальнолюдських цінностей.

З цих позицій формування милосердя у школярів мав- важливо виховне значення. Цей процес залежить від ціннісних орієнтацій та досвіду керівників шкіл і поліпшується завдяки підвищенню їх управлінської компетентності.

Поняття милосердя як особливої гуманістичної взаємодії І8 світом, стійкої норми поведінки, заснованої на нормах кордоморалі, в психолого-педагогічкій літературі на сьогодні розроблено недостатньо. Тому слід звернути увагу на мотиваційно- потребовий, свідомо-вольовий та діяльнісний компоненти милосердя, а також на соціологічно-педагогічні умови його розвитку, які можна забезпечити в школі, а саме : моральну діяльність учнів, гуманістичні потреби, гуманістичне середовище дитини та позитивний соціально-психологічний клімат; співпрацю та творче співробітництво; наявність виховного зразку милосердя педагогів; пропаганду гуманістичної орієнтації на основі християнської етики; свободу і фізичну та духовну активність; гуманітаризацію усіх сфер шкільного життя; використання традицій нзродної педагогіки в навчально-виховному процесі. Обізнаність керівників шкіл із сутністю та особливістю милосердя дає змогу ефективніше здійснювати процес морального виховання учнів.

Традиції народної педагогіки мають значний потенціал у формуванні в дітей милосердя, тим більше, що воно в однією із рис національного характеру, психології українського народу, які передаються не лише завдяки архетипу, а й "звичаєвим" способом. Кордоцентричність української психіки та емоційно-чуттєвий характер сприяли виробленню багатьох гуманістичних традицій народного виховання : культ дитини, природи, нам’яті, допомоги, дружби та ін. Історія свідчить, що на ос-

нові національної ідеї, народного виховання обгрунтовувалися педагогічні положення багатьох науковців. Використання традицій народної педагогіки в системі підвищення кваліфікації керівників шкіл розширює зміст післндипдоиної освіти, збагачує шляхи, форми та методи навчально-виховного процесу, підвищує духовно-етичний і культурний рівень учнів; 6 джерелом успішного національного виховання школярів.

Проблему моральних цінностей значною мірою вирішуватиме закріплення милосердя у свідомості людей як соціальної традиції. Традиції народної педагогіки - своєрідний механізм соціального наслідування, за допомогою якого новим поколінням передаються типізовані зразки милосердних дій, серед яких - рідна мова, стиль емотивних стосунків у сім'ї, виховний ідеал, громадська оцінка моральності особистості, колективність суб'єкта виховання, засоби народознавства у нав чальне-виховному процесі та ін.

На основі констатуючого експерименту було визначено стан проблеми в сучасній педагогічній теорії та практиці підвищення кваліфікації директорів шкіл, який не відповідає вимогам до забепечення компетентності директорів з керівництва процесом формуванням милосердя в учнів. Роль народної педагогіки в даному аспекті недооцінюється.

Вивчення вихідного стану проблеми підтвердило необхідність активного науково-педагогічного пошуку шляхів підвищення морального виховання школярів.

Другий розділ дослідження - "Наукове- обгрунтування технології ефективного педагогічного керівництва процесом підвищення кваліфікації директорів шкіл з керівництва процесом виховання в учнів милосердя" - присвяченім інтерпретації ре-

зультатів теоретичних 1 експериментальних досліджень, обгрунтуванню педагогічних факторів ефективності досліджуваного явища та його аналізу; опису розкриття цілей, завдань, технологій та результатів формуючого експерименту.

Першим фактором удосконалення процесу підвищення компетентності директорів шкіл з організації виховання в учнів милосердя є системний підхід - наявність відповідної системи, яка містить різні підсистеми, рівні, етапи: 1. Самоосвіта. 2. Консультації. 3. Поширення передового педагогічного досвіду. 4. Науково-практичні конференції. 5. Систематичні проблемні семінари (річні, дворічні, районні, міські, обласні). 6. Навчання аа методикою колективного творчого виховання. 7. Спецкурси в системі підвищення кваліфікації. 8. Проблемні курси в системі підвищення кваліфікації. 9. Науково-дослідна робота директора школи і педагогічного колективу. 10. Самоосвіта на основі навчально-виховних модулів та ін. Відмітимо, що п’ятий, сьомий, восьмий рівні є варіантними: можна використовувати один із них.

На це ж спрямована діяльність організаційно-змістових підсистем, серед яких система органів науково-методичного забезпечення рівнів півищення кваліфікації; поетапних форм процесу на кожному її рівні; показників піготовленості директорів шкіл до керування процесом формування милосердя в учнів; навчального процесу: підготовчого етапу, передачі основних знань, закріплення, апробації, перевірки та оцінки ;<наі;ь, вмінь, навичок; форм методичної роботи; основних єікінь та вмінь з проблеми; аналітичних тестів та анкет відповідно до мети дослідження; самоосвіти в цьому аспекті. Воі ці підсистеми мають підблоки, підетапи, що взаємодіють у су-

купності елементів. Де забезпечує цілісність навчально-виховного процесу післядипломноі освіти.

Другий фактор підвищення кваліфікації - наявність еталону компетентності, котрий, як показав констатуючий експеримент, забезпечує можливість мати єдиний інструментарій для об'єктивного оцінювання компетентності завдяки зіставленню його з її реальним рівнем. Критеріями компетентності директорів шкіл є володіння ними базовими знаннями, вміннями та нормами, необхідними для виконання керівних функцій а метою формування милосердя в учнів. Важлива складова - суб'єктивний компонент: ціннісні орієнтації та особистісна мотивація. Базове знання в аспекті нашого - знання змісту управлінської діяльності керівника школи з організації та керівництва процесом формування милосердя в учнів (включаючи функції, технологію, критерії її ефективності); сутності, особливостей і соціальної зумовленості поняття "милосердя" та рівнів сфор-мованості його в учнів; шляхів, умов, методів розвитку даної якості; традицій та засобів народної педагогіки, що можна використати з метою її виховання.

Запропонований комплекс знань та вмінь сприяє об’єктивнішій експертній оцінці та самооцінці професійної компетентності керівників шкіл керування процесом виховання милосердя в учнів, цілеспрямованим впливом на формування цієї якості у системі післядипломноі освіти.

Третім фактором удосконалення названого процесу є наявність змісту, варіантних навчальних планів, форм і методів курсової підготовки керівників шкіл, або в докурсовий чи післякурсовий періоди.

Використання основного змісту загальної інтегрованої

програми, варіантних програм спецкурсів, систематичних проблемних семінарів, проблемних курсів, модульних програм самоосвіти забезпечує професійну компетентність директора школи. Цьому сприяв використання різноманітних методів та активних форм навчання. Серед них: 1) інноваційні технології (проб-

лемно-методологічні лекції, лекції-диспути, лекції, дискусії, семінари, тренінги, творчі роботи, колективні творчі справи, моделювання, ділові ігри, психолого-педагогічні ігри, автотренінг, емотивний тренінг, перцептивні завдання, захист ідеї, рольова гра, педагогічна виставка, аукціон педагогічних знахідок,"банк" ідей, тести для взаємоперевірки, обмін досвідом, конкурси, педагогічні читання, "круглий" стіл, творчо-дослідницька робота за індивідуальним планом); 2) завдання дослідницько-проблемного характеру; 3) написання методичних посібників, рекомендацій, статей; 4) спецкурси і спецсемінари за вибором; Б) науково-практичні конференції; 6) консультації у викладачів-лекторів. Це дає змогу здійснювати практичну спрямованість та певну індивідуалізацію навчання за умови багаторівневої диференціації слухачів.

Четвертий фактор - дотримування умов ефективності підвищення кваліфікації керівника. Серед них: 1) побудова ці-

лісної системи навчання, що передбачае послідовну, поетапну (організаційно-настановчий, регулятивно-навчаючий, оператив-но-діяльніснлй та результативно-проектуючий етапи курсової підготовки), організацію навчально-пізнавальної діяльності слухачів курсів, спрямовану на озброєння їх шкіл системою особистісно-усвідомлених знань та механізмом самооцінки і саморозвитку; 2) розробка змісту навчання на високому методологічному рівні згідно з соціальними та педагогічними ви-

могами до рівня професійної компетентності і педагогічної майстерності керівників шкіл, новими підходами до викладання шкільних курсів, їх запитами і потребами вдосконалення професійних знань та вмінь, логікою процесу курсової підготовки; 3) врахування під час курсів моделі професійної компетентності слухачів (вхідне та вихідне діагностування); 4) здійснення індивідуального і диференційованого підходу у відборі змісту і форм курсової підготовки вчителів за варіантними програмами; 5) забезпечення активності керівників шкіл завдяки добору дійових, емоційних, інноваційних форм занять; 6) підготовленість викладачів та методистів інституту до роботи з керівниками шкіл у сучасних умовах.

Критеріями ефективності системи підготовки керівників шкіл до організації виховання милосердя в учнів на традиціях народної педагогіки ми вважаємо: 1. Наявність внутрішніх та

зовнішніх стимулів до даної підготовки (добровільна участь у навчальному процесі, інтерес до проблеми, бажання й потреба сприяти вихованню милосердя в учнів). 2. Орієнтація керівників шкіл на формування милосердя в учнів як на бажаний кінцевий результат гуманістичного виховання (знання його критеріїв та умов). 3. Засвоєння базових знань, умінь та навичок з управління і методики формування милосердя в учнів засобами народної педагогіки (конструктивний або творчий рівень). 4. Прийняття рішення (у результаті навчання) орієнтувати роботу школи на формування милосердя в учнів. 5. Бажання та прагнення директора школи використовувати традиції народної педагогіки як один з ефективних засобіп виковання милосердя. В. Якісно новий (підвищений) рівень особистої гуманістично-емоційної культури керівника школи, під якою розуміємо

милосердя, емпатію, перцепцію, гуманістичну сензитивність, гуманістичне мислення та кордоморальну діяльність людини. 7. Озброєність керівників шкіл методиками діагностування рівнів розвитку милосердя в учнів та рівнів готовності педагогічних колективів до формування цієї якості на традиціях народної педагогіки. 8. Потреба керівників шкіл до саморозвитку, самоосвіти в даному напрямі. _

Аналіз кількісної характеристики інтенсивності розвитку професійної компетентності показав, шр підвищення рівня такої компетентності (на 1-2порядки) відбулося в експериментальних групах, які брали участь у науково-методичному семінарі в 1993-96 навч.році (у 54Х респондентів), тобто виявили творчий чи конструктивний рівень засвоєння якості знань. У цих групах педагогічно-психологічні умови здійснення навчального процесу виконувалися повністю, більш удосконаленим був зміст навчання, що активізувало поліпшення підготовленості викладачів та методистів органів післядипломноі освіти до роботи з керівниками шкіл; збільшилась кількість нових форм, методів навчально-виховного процесу а проблеми та ін. У експерементальних групах, слухачі яких брали участь у спецкурсах та цільогих проблемних курсах у 1993-96 навч.р., середній рівень засвоєння знань в експериментальній групі склав 46 X, що на 29 X вище, ніж у контрольній. Показники розвитку вмінь слухачів зросли в середньому на 37 X, що свідчить про ефективність активних форм навчання у розвитку професійної майстерності директорів шкіл.

Запропонована система підвищення кваліфікації директорів шкіл з керівництва процесом виховання в учнів милосердя відповідає вимогам до системного підходу і зебеепечуе ефек-

купності елементів. Це забезпечує цілісність навчально-виховного процесу післядипломноі освіти.

Другий фактор підвищення кваліфікації - наявність еталону компетентнооті, котрий, як показав констатуючий експеримент, забезпечує можливість мати єдиний інструментарій для об'єктивного оцінювання компетентності завдяки зіставленню його з її реальним рівнем. Критеріями компетентності директорів шкіл є володіння ними базовими знаннями, вміннями та нормами, необхідними для виконання керівних функцій з метою формування милосердя в учнів. Важлива складова - суб'єктивний компонент: ціннісні орієнтації та особистісна мотивація. Базове знання в аспекті нашого - знання змісту управлінської діяльності керівника школи з організації та керівництва процесом формування милосердя в учнів (включаючи функції, технологію, критерії її ефективності); сутності, особливостей і соціальної зумовленості поняття "милосердя" та рівнів сфор-мованості його в учнів; шляхів, умов, методів розвитку даної якості; традицій та засобів народної педагогіки, шр можна використати з метою її виховання.

Запропонований комплекс знань та вмінь сприяє об’єктивнішій експертній оцінці та самооцінці професійної компетентності керівників шкіл керування процесом виховання милосердя в учнів, цілеспрямованим впливом на формування цієї якості у системі післядипломноі освіти.

Третім факторам удосконалення названого процесу є наявність змісту, варіантних навчальних планів, форм і методів курсової підготовки керівників шкіл, або в докурсовий чи післякурсовий періоди. „

Використання основного змісту загальної інтегрованої

програми, варіантних програм спецкурсів, систематичних проблемних семінарів, проблемних курсів, модульних програм самоосвіти забезпечує професійну компетентність директора школи. Цьому сприяв використання різноманітних методів та активних форм навчання. Серед них: 1) інноваційні технології (проб-

лемно-методологічні лекції, лекції-диспути, лекції, дискусії, семінари, трєнінги, творчі роботи, колективні творчі справи, моделювання, ділові ігри, психолого-педагогічні ігри, автотренінг, емотивний тренінг, перцептивні завдання, аахист ідеї, рольова гра, педагогічна виставка, аукціон педагогічних знахідок,"банк" ідей, тести для взаємоперевірки, обмін досвідам, конкурси, педагогічні читання, "круглий" стіл, творчо-дослідницька робота за індивідуальним планом); 2) завдання дослідницько-проблемного характеру; 3) напиоання методичних посібників, рекомендацій, статей; 4) спецкурси і спецсемінари за вибором; 5) науково-практичні конференції; 6) консультації у викладачів-лекторів. Це дає змогу здійснювати практичну спрямованість та певну індивідуалізацію навчання за умови багаторівневої диференціації слухачів. '

Четвертий фактор - дотримування умов ефективності підвищення кваліфікації керівника. Серед них: 1) побудова ці-

лісної системи навчання, що передбачав послідовну, поетапну (організаційно-настановчий, регулятивно-навчаючий, оператив-но-діяльнісний та результативно-проектуючий етапи курсової підготовки), організацію навчально-пізнавальної діяльності слухачів курсів, спрямовану на озброєння їх шкіл системою особистісно-усвідомдених знань та механізмом самооцінки і саморозвитку; 2) розробка змісту навчання на високому методологічному рівні згідно з соціальними та педагогічними ви--

могами до рівня професійної компетентності і педагогічної майстерності керівників шкіл, новими підходами до викладання шкільних курсів, їх запитами і потребами вдосконалення професійних знань та вмінь, логікою процесу курсової підготовки; 3) врахування під час курсів моделі професійної компетентності слухачів (вхідне та вихідне діагностування); 4) здійснення індивідуального і диференційованого підходу у відборі змісту і форм курсової підготовки вчителів за варіантними програмами; Б) забезпечення активності керівників шкіл завдяки добору дійових, емоційних, інноваційних форм занять; 6) підготовленість викладачів та методистів інституту до роботи а керівниками шкіл у сучасних умовах.

Критеріями ефективності системи підготовки керівників шкіл до організації виховання милосердя в учнів на традиціях народної педагогіки ми вважаємо: 1, Наявність внутрішніх та

зовнішніх стимулів до даної підготовки (добровільна участь у навчальному процесі, інтерес до проблеми, бажання й потреба сприяти вихованню милосердя в учнів). 2. Орієнтація керівників шкіл на формування милосердя в учнів як на бажаний кінцевий результат гуманістичного виховання (знання його критеріїв та умов). 3. Засвоєння базових знань, умінь та навичок з управління і методики формування милосердя в учнів засобами народної педагогіки (конструктивний або творчий рівень). 4. Прийняття рішення (у результаті навчання) орієнтувати роботу школи на формування милосердя в учнів. 5. Бажання та прагнення директора школи використовувати традиції народної педагогіки як один з ефективних засобіи виховання милосердя.

6. Якісно новий (підвищений) рівень особистої гуманістично-емоційної культури керівника школи, під якою розуміємо

милосердя, емпатію, перцепцію, гуманістичну сензитивність, гуманістичне мислення та кордоморальну діяльність людини. 7. Озброєність керівників шкіл методиками діагностування рівнів розвитку милосердя в учнів та рівнів готовності педагогічних колективів до формування цієї якості на традиціях народної педагогіки. 8. Потреба керівників шкіл до саморозвитку, самоосвіти в даному напрямі. „

Аналіз кількісної характеристики інтенсивності розвитку професійної компетентності показав, щр підвищення рівня такої компетентності (на 1-2порядки) відбулося в експериментальних групах, які брали участь у науково-методичному семінарі в 1993-96 навч.році (у 54Х респондентів), тобто виявили творчий чи конструктивний рівень засвоєння якості знань. У цих групах педагогічно-психологічні умови здійснення навчального процесу виконувалися повністю, більш удосконаленим був зміст навчання, щр активізувало поліпшення.підготовленості викладачів та методистів органів післядипломної освіти до роботи, з керівниками шкіл; збільшилась кількість нових форм, методів навчально-виховного процесу з проблеми та ін. У експерементальних групах, слухачі яких брали участь у спецкурсах та цільорих проблемних курсах у 1993-96 навч.р., середній рівень засвоєння .-знань в експериментальній групі склав 46 X, що на 29 7. вище, ніж у контрольній. Показники розвитку вмінь слухачів зросли в середньому на 37 %, що свідчить про ефективність активних форм навчання у розвитку професійної майстерності директорів шкіл. .

Запропонована система підвищення кваліфікації директорів шкіл з керівництва процесом виховання в. учнів милосердя відповідав вимогам до системного підходу і зебезпечув ефек-

рів". (3-4 листопада 1994 р., м. Миколаїв). - Миколаїв,1994.

Б.Традиції народної педагогіки у сучасній сім'ї як основа виховання духовності дитини //Матер, міжнар. наук, -практ. конфер." Ментальність, духовність, саморозвиток особистості". (Луцьк, 1994).- Луцьк,1994.- С.206-208.

6. Гуманістичне виховання молоді: Метод, реком.( Рос. мовою). - Миколаїв: Жовтнева типографія, 1996.- 24с.

7. Кафедра виховної роботи в ліцеї// Матер, міжрег. наук. -практ. конфер."Становлення шкіл нового типу" (15 жовтня 1995 р. ,м.Миколаїв). - Миколаїв, 1995. - С.84-66 .

Безгласная Л.М. Повышение квалификации директоров общеобразовательных школ в руководстве процесом воспитания милосердия учащихся.

Дшвртация в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 -социальная педагогика и 13.00.01 - теория и история педагогики. Украинский институт повышения квалификации руководящих кадров образования.- К, 1996.

В работе обосновываются методология, содержание, пути и методы повышения квалификации директоров общеобразовательных школ в руководстве процесом воспитания милосердия учащихся с позиции системно-структурного и личностно-деятельного подходов. Проанализированы методологические и методические проблемы, обоснованы и апробированы педагогические факторы, воздействующие на развитие профессиональной компетентности руководителя школы.

Вег£Іаг,пауа Ь.М. Ітрп^етепі of ргоГеззіопаї экШ а?

schools' masters in developmant of pupils' mercy through traditions of people's pedagogy.

The thesis in the form of the manuscript is a competition for a degree on pedagogical sciences, speciality 13.00.05-sooial pedagogy, 13.00.01 theory and history of pedagogy. UIPKKKO.- Kijiv, 1996.

Metodology, matter, ways and methods of improvement of professional skill of schools' masters in development of pupils' mersy through traditions of people's pedagogics are substantiated in this work from a position of systematic -structural and personal - active points of view.

Metodological and systematical problems have been analysed, pedagogical factors influencing on professional skill of school’s master have been picked out and approbated.

Ключові слова : милосердя, традиції народної педагогі-

ки, компетентність директора школи, педагогічні інновації, педагогічні умови, дидактико-управлінська модель підвищення кваліфікації.

Підписано до друку 22.05.96 Формат 60x84 І/І6 Ум. друк. л. 1,0 Тираж 100 прим. зам. № 163

Готапгинт Інститут землеустрою УААН, м. Киїр, вуя. Н.Ополчення, 3.