автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование педагогического мастерства будущего учителя средствами театрального искусства

Автореферат диссертации по теме "Формирование педагогического мастерства будущего учителя средствами театрального искусства"

Інститут педагогіки і психології професійної освіти РГ6 ОД АПН УКРАЇНИ

“ 8 ОКТ 1996 На правах рукопису

ШВИДКА Світлана Олександрівна

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

13, 00. 04. — професійна педагогіка .

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

КИЇВ—1996

Дисертацією е рукопис '

Роботу виконано в Черкаському державному університеті м. Богдана Хмельницького.

Наукові керівники; доктор філософських наук, професор.

дійсний член АПН України ЗЯЗЮН Іван Андрійович

кандидат педагогічних наук, професор ОМЕЛЯНЕНКО Віталій Лукич

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

РУДНИЦЬКА Оксана Петрівна кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник МИРОПОЛЬСЬКА Наталія Євгенівна

Провідна установа —Київський університет імені Тараса

Шевченка

Захист відбудеться р, 0 14 годині на засідан-

спеціалізованої вченої ради Д 01. 61. 01 в Інституті педагогіки чсияолегії професійної освіти АПН України за адресою: 254060, . Київ, вул. М. Берлінського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту пе-ігогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано ,_£ж^Й^996

Р-

Вчений секретар гціалізованої вченої ради

■ ■ // /

Г М. ЦИБУЛЬСЬКА

Загальна характеристика дисертації

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Забезпечення професійного становлення і послідовного вдосконалення педагогічної майстерності у процесі підготовки висококваліфікованих спеціалістів для системи освіти завжди є актуальною проблемою. Вимоги, що їх висувають до педагогічної майстерності і професіоналізму, зростають залежно від конкретно-історичних обставин, суспільно-політичного, соціально-економічного, духовно-культурного життя суспільства, від сучасної освітньої політики держави. Нині вітчизняна школа стала на шлях докорінних перетворень, що пов'язано з радикальними змінами, які відбуваються в соціальній, економічній і а духозній сферах життя країни, а це зумовлює реальну реформу у вихованні й навчанні підростаюиого покоління. ,

Відповідно до Закону України «Про освіту» метою освіти «є всебічний розвиток людини ям- особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами». Розв'язання цих завдань значною мірою залежить від особистості вчителя, його інтелектуального і культурного рівня, професійної майстерності.

Згідно з Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття») одним з основних напрямів реалізації завдань, поставлених перед вітчизняною освітою, є підготовка нової генерації педагогічних кадрів — від вихователя дитсадка до викладача вищого навчального закладу, підвищення їхнього професіоналізму. Важливість та складність завдань, які має вирішити наше суспільство, посилюють актуальність дослідження проблеми підготовки вчителя-майстра для навчальних закладів освіти різного типу.

Соціально-педагогічний феномен майстерності вчителя вивча-пи Ю. П. Азаров, В. М. Коротов, Н В- Кузьміна, В. О. Сластьонін, Л. Ф. Спірін, Л. І. Рувінський, Г. І. Хазяїнов. Як навчальну дисципліну педагогічну майстерність досліджували колективи викладачів Полтавського педагогічного інституту (було підготовлено навчальний посібник «Основи педагогічної майстерності», який мав цва видання), а також Українського державного педагогічного університету ім. М- П. Драгоманова.

Різні аспекти виявлення, класифікації і характеристики здіб--юстей учителя-вихователя, професійно значущих особистісних

З

якостей шкільного педагога знайшли відображення в працях М. О. Амінова, О. О. Голубової, С. Б. Єлканова, О. К. Кабардова,

Н. В. Кузьміної, В. І. Крутецького, Б. М. Теплова. Проблемі педагогічної техніки присвячено праці Л. Ю. Гордіна, В. І. Ліхачова, В. М. Миндикану, О, Г. Мороза, В. М. Коротова, І. О. Синиці, О. М. Шиян. Педагогічну діяльність як творчий процес досліджують В. 1. Загвязинський, В. О. Кан-Калик, Ю. М. Кулюткін, М. М. Поташник, Г. С. Сухобська. Питання педагогічної майстерності вивчають зарубіжні дослідники (Д. Каллаган, Дж. Кенент, Л- Кларк, А. Комбс,

Н. Роджерс, Л. Рубін та інші).

Одним з важливих напрямів та засобів вдосконалення педагогічної майстерності, розвитку творчого потенціалу вчителя дослідники вважають театральне мистецтво, використання його складових у процесі підготовки вчителів (Н. О. Абалкін, В. Ц. Абрамян, В. В. Ардов, Р. X- Баталов, О. М. Головенко, А.Й. Капська,

Н. Г. Ксенофонтова та інші).

Аналіз досліджень з цієї проблеми дає змогу зробити висновок про те, що психолого-педагогічна наука розробляє різні аспекти професійної підготовки вчителя-вихователя, зокрема використання театральної педагогіки як засобу вдосконалення майстерності шкільного педагога. Разом з тим, як показав аналіз, недостатня увага приділяється вивченню і використанню творчої спадщини вітчизняних митців сцени, а також розвитку режисерських здібностей вчителя, які сприяють творчому, нестандартному вирішенню освітньо-виховних завдань. Загальновідомо, що вчитель і режисер мають спільну основоположну мету—виховання творчої особистості. Це зумовлює потребу формування в них певних специфічних здібностей та умінь: гностичних, проективних, конструктивних, комунікативних, організаторських тощо, а також розвиненої уяви як основи образно-дієвого мислення, уваги, емпатії, пантомімічної виразності, досконалої культури мови, мовленнєвої виразності, психофізичної свободи.

Отже, на нашу думку, доцільно спрямовувати увагу не лише на розвиток акторської техніки, ай на формування театральної культури вчителя в цілому, оскільки вона передбачає здатність до спілкування з мистецтвом театру, до самовираження в театральному мистецтві, а також здатність до найповнішого використання театрального мистецтва у професійній діяльності.

Таким чином, вибір теми дослідження зумовлюється її актуальністю в умовах оновлення нашого суспільства, відродження національної школи, а також недостатньою її розробленістю в педагогічній науці, необхідністю теоретичного обгрунтування та експериментальної перевірки шляхів підвищення ефективності формування педагогічної майстерності вчителя-вихователя засо-

іми театрального мистецтва.

Об'єкт дослідження — професійна підготовка майбутніх учите-в у педагогічних навчальних закладах до навчально-виховної >боти у школі. ,

Предмет дослідження — розвиток педагогічної майстерності зйбутніх вчителів засобами театрального мистецтва.

Мета дослідження — визначення теоретичних і методичних пектів формування педагогічної майстерності майбутніх учи-лів на основі виявлення специфіки професійних якостей, спілих для вчителя та актора і режисера.

Вихідною для дослідження стала гіпотеза про ге, що рівень ізвитку педагогічної майстерності значно зростає за умови ово->діння студентами основами знань, умінь і навичок в галузі теа-альної культури і театральної дії. Гіпотеза грунтувалася на при-щенні взаємозалежності рівня педагогічної майстерності і роз-тку театральної культури як складових цілісної системи осо-істості майбутнього вчителя. Змістовність і багатогранність вия-педагогічної майстерності зумовлюється глибинним осягнен-м цінностей театральної культури, зокрема режисерської і ак-рської дії, опануванням методики її використання в практичні діяльності вчителя.

Високих результатів розвитку педагогічної майстерності можна >сягти при поетапному формуванні у майбутніх учителів сми-ово-цільових та діяльнісних установок, спрямованих на осягнен-творчого доробку видатних режисерів та акторів, творчу ін-рпретацію та рефлексивне осмислення їхньої дії з перенесен-м її в педагогічну діяльність.

Завдання дослідження.

1. Визначити особливості впливу театрального мистецтва на зновлення і розвиток професійно значущих якостей майбутньо-

вчителя, логічно осмисливши та проаналізувавши напрями дагогічної діяльності, на які театральне мистецтво впливає найактивніше і змістовніше.

2. Сформулювати основні принципи впливу театрального мис-цтва та застосування його у підготовці майбутнього вчителя, ираючись на тлумачення поняття «театральна культура».

3. Визначити критерії діагностики ріня педагогічної майстер-сті в аспекті театральної культури, зокрема таких її складових,

акторська і режисерська дія, на прикладі творчої діяльності овідних майстрів вітчизняної та зарубіжної сцени.

4. Охарактеризувати психолого-педагогічні та організаційно-ітодичні цілеспрямування впливу театрального мистецтва на звиток педагогічної дії, опанувати яку повинен кожен майбут-і учитель.

5. З'ясувати, чи є потреба і чи доцільно використовувати дидак-

тичні засоби творчої підготовки акторів та режисерів у форм^ ванні педагогічної майстерності майбутніх вчителів.

Методологічною основою дослідження є концептуальні поле ження філософії, психології, педагогіки стосовно проблем фор мування особистості, а також ролі мистецтва (зокрема театралі ного) у підготовці і культурному розвитку педагогів.

Теоретичною основою дослідження є педагогічна спадщиь К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, а ті кож наукові праці філософів М. С. Кагана, Л. П, Буєвої, В. К. Ші новського, педагогів В. О. Сластьоніна, Ю. П. Азарова, В. І. Ліх< чова, В. О. Кан-Калика та інших, психологів А. А. Бодальова, А. Н- Л< онтьєва, С. Л- Рубінштейна та інших, корифеїв світової та у; раїнської сцени К. С. Станіславського, В. І. Немировича-Данченк П. К. Саксаганського, Л. Курбаса, Г. П. Юри, В. С. Василька, теа1 рознавців Гі. М. Єршова, В. Є. Захави, В. П. Дьоміна, М. Л. Рех« льса, В. Н. Яхонтова, Л. С. Танюка, В. І. Заболотної та інших.

Дослідження здійснювалося поетапно.

На першому етапі (1992—1993) вивчалась філософська, психол< гічна, педагогічна, театрознавча література з проблеми формуваї ня педагогічної майстерності майбутнього вчителя засобами театрі льного мистецтва, проаналізовано рівень сформованості педагогії ної майстерності та театральної культури вчителів з різним досв дом роботи, а також студентів педагогічних вузів.

На другому етапі (1993—1994) проводився формуючий експ; римент, спрямований на дослідження впливу театрального мисте цтва на розвиток і становлення педагогічної майстерності вчит( ля та визначення шляхів формування театральної культури шк льного педагога.

На третьому етапі (1994—1995) було опрацьовано одержані еі спериментальні дані, описано та інтерпретовано матеріали фор муючого експерименту.

Для вирішення завдань дослідження використовувалися таї методи: теоретичні (аналіз філософської, психологічної, педагс

гічної, мистецтвознавчої літератури; ознайомлення з державним документами з питань наукової, мистецької, культурної та осві' ньої підготовки молоді; моделювання діяльності викладача і студента і прогнозування процесу педагогічного керівництва фор муванням педагогічної майстерності майбутніх вчителів); емпірі чні (вивчення досвіду організації формування педагогічної маі: стерності студентів, пряме та опосередковане спостереженні анкетування, бесіди, інтерв'ю, констатуючий і формуючий експе рименти, статистичне узагальнення отриманих даних).

Дослідження здійснено на базі Черкаського державного універ ситету ім. Б. Хмельницького, Черкаського обласного інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, Уманськог

б

ержавного педагогічного інституту ім. П. Г. Тичини, Сумського едагогічного інституту. Всього дослідно-експериментальною ро, отою було охоплено 536 вчителів і студентів. Отримані резу-ьтати порівнювалися з даними експериментів, проведених в Ук-аїнському державному педагогічному університеті ім. М П. Дра-зманова (В. Ц. Абрамян) та Полтавському державному педагогі-ному інституті ім. В. Г. Короленка (М. П. Лебедик).

Наукова новизна дослідження:

—внаслідок порівняльного аналізу встановлено, що режисерсь-а і педагогічна діяльність мають ряд спільних ознак, на основі сго визначається вплив режисерської техніки педагога на до-ягнення успішного перебігу навчально-виховного процесу;

—обгрунтовано положення про те, що різноманітні елементи затрального мистецтва, які сприяють підвищенню рівня педаго-чної майстерності учителя, слід використовувати у сукупності як -сладові театральної культури педагога;

—визначено шляхи формування театральної культури педаго-і на основі використання творчого досвіду видатних діячів укра-ісЬкої сцени.

Теоретичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні поло-;ень щодо впливу театрального мистецтва на ефективність роз-итку та динаміки педагогічної майстерності шкільних педагогів; визначенні шляхів формування театральної курьтури майбут-іх вчителів.

Практичне значення дослідження визначається сформульованими теоретичними положеннями, висновками та експерименталь-ими даними, які характеризують реальний процес і результат >ормування педагогічної майстерності та прогнозування напря-.ів і методик її подальшого вдосконалення.

Методичні рекомендації уможливлюють: введення науково об-зунтованих коректив у навчальні плани та програми підготовки майбутніх учителів у вузах різних рівнів акредитації, запровад-сення нетрадиційних підходів до формування педагогічної майь терності студентів засобами театрального мистецтва; розвиток ворчого потенціалу кожного студента з урахуванням його осо-истісних якостей і світоглядних переконань. Матеріали дослідження можна використовувати у вузівських лекційних курсах, пецсемінарах, практикумах, факультативах, при створенні навча-ьних програм і методичних посібників з формування педагогіч-ої майстерності майбутнього вчителя.

Вірогідність і вмотивованість наукових узагальнень, висновків і іекомендацій забезпечується комплексом взаємодіючих мето-іів дослідження, всебічним аналізом теоретичного та емпірич-ого матеріалу, вивчення досвіду викладання педагогічної май-терності як дисципліни у педагогічних вузах різних рівнів акре-

дитації, репрезентативністю вибірки соціологічних обстежень. На захист винесено такі положення:

—театральне мистецтво у разі його комплексного використані є однією з передумов становлення і розвитку педагогічної майст рності, впливає на підвищення рівня сформованості психолого-п дагогічних якостей майбутніх вчителів;

—критеріальними характеристиками театральної культури вч теля є: рівень знань у галузі театрального мистецтва; усвідо лення значущості театрального мистецтва для педагогічної діяг ності; володіння певними режисерськими здібностями та вмінн ми, акторською технікою; способи функціонування театральн культури вчителя у навчально-виховному процесі.

Апробація результатів дослідження здійснювалася безпосерє ньо під час педагогічної діяльності автора з підготовки майб) ніх учителів до освітньо-виховної роботи; у процесі експериме тальної роботи автора, що проводилася з використанням деяк аспектів театральної культури з метою розвитку педагогічь майстерності студентів. Основні положення дослідження бу обговорено на Міжнародній науково-практичній конференції | Львів, 1994); Всеукраїнській науково-практичній конференції | Івано-Франківськ, 1995); Міжвузівській науково-практичній к< ференції молодих викладачів та аспірантів (м- Черкаси, 1995).

Впровадження: на основі теоретичних узагальнень і експерим< тальних даних, розглянутих у дослідженні, опрацьовано та впр ваджено в практику навчальних занять із студентами Черкасьі го державного університету ім. Б. Хмельницького та Уманське державного педагогічного інституту ім. П- Г. Тичини спецкурс «Те ральна педагогіка і педагогічна майстерність вчителя»- Результ; дослідження покладено в основу методичних рекомендацій для кладачів і студентів педагогічних вузів щодо формування педагог ної майстерності вчителя засобами театрального мистецтва Резу тати дослідження висвітлено у п’яти друкованих працях.

Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, ді розділів, висновків, списку основної використаної літератури додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, в начено об’єкт, предмет, мету та конкретні завдання дослідж ня, дано характеристику джерел та методи їхнього аналізу, р крито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дис 8

тації, розглянуто її апробацію та положення, які винесено на захист. '

У першому розділі «Педагогічне і театральне мистецтво» розкрито суть і структуру поняття «педагогічна майстерність» в іс-торико-педагогічному плані; проаналізовано рівень сформова-ності педагогічних якостей та вмінь, значущість їх у структурі професійної майстерності вчителя; розглянуто спільні психолого-педагогічні ознаки театральної та педагогічної дії на основі дослідження творчості видатних діячів вітчизняного театру.

Питання педагогічної майстерності вчителя вивчали ще у стародавньому світі Сократ, Платон, Арістотель, Цицерон, Квінті-ліан та інші мислителі, педагоги. Педагогічну майстерність вони визначали як уміння «пробуджувати в учневі прагнення до істини, розвивати його самостійне мислення» (Сократ), уміння впливати на волю і поведінку людей, спонукати їх до активної діяльності (Цицерон). Мислителі античного світу вперше використали термін «виховне мистецтво», яке, на їхню думку, є сукупністю якостей учителя, що володіє майстерністю виховання і навчання.

Велике значення проблеми педагогічної майстерності відмічали видатні педагоги минулого Я. А. Коменський, Ж—Ж. Руссо, І. Г. Пе-сталоцці, А. Дистервег, К. Д. Ушинський, О. В. Духнович, Я. Ф, Чепіга, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський. Проте поглиблене дослідження проблеми майстерності вчителя розпочалося лише у 50-ті роки XX століття.

Сьогодні соціально-педагогічний феномен педагогічної майстерності вчителя досліджується різнобічно. Л. І. Рувінський розглядає цю проблему у контексті педагогічної взаємодії вчителя як високе мистецтво здійснення навчальної діяльності на основі знань, особистісних якостей та педагогічного досвіду, що виявляється у комплексному вирішенні завдань освіти, виховання та розвитку учнів. Н. М- Тарасевич майстерність учителя визначає як комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності.

Ми дотримуємося точки зору дослідників з Полтавського державного педагогічного інституту ім- В. Г. Короленка щодо визначення змісту і структури поняття «педагогічна майстерність». Дані констатуючого експерименту, яким було охоплено студентів Черкаського державного університету, Уманського та Сумського педагогічних інститутів, слухачів Черкаського обласного інституту піс-лядипломної освіти педагогічних працівників, свідчать про тісний взаємозв’язок і значущість усіх компонентів педагогічної майстерності вчителя у структурі педагогіної діяльності. Найвищу оцінку за 10-бальною шкалою оцінювання мали такі ком-

поненти педагогічної майстерності, як організаторські здібності (середній бал—9,5), комунікативні здібності (середній бал—9,4), педагогічна техніка (9,3), професійні знання (9,1). Це свідчить про важливість проблеми актуалізації знань. Оскільки ефективність педагогічного процесу значною мірою залежить від здатності вчителя до педагогічної діяльності, від індивідуальних сталих якостей особистості (специфічна чутливість до суб'єкта, засобів діяльності та створення найпродуктивніших способів досягнення результатів у ній), то, дотримуючись класифікації Н. В. Кузьміної та її послідовників, ми виділяємо такі педагогічні здібності, як гностичні, проективні, конструктивні, організаторські, комунікативні.

Наявність цих здібностей є важливою передумовою успішного перебігу навчально-виховного процесу. Водночас потрібні зага-льнопедагогічні уміння, які створюють оптимальні умови для реалізації вимог, принципів і методів навчально-виховної роботи у спілкуванні з окремим вихованцем або учнівським колективом: Загальновідомо, що успішне вирішення педагогічних завдань вимагає не лише високого рівня професійних знань, адекватного усвідомлення професійного обов’язку і відповідної особистої спрямованості, здатності до педагогічної діяльності, а й сформо-ваності на їхній основі «автоматизовано здійснюваної вмілості > (Н. В. Кузьміна). Цей аспект педагогічної діяльності стосується педагогічної техніки, яка є передумовою оволодіння педагогічною майстерністю.

На основі узагальнення експериментальних даних нами визначено три рівні сформованості психолого-педагогічних якостей та вмінь учителя. Педагогічна майстерність — це високий рівень сформованості спеціальних здібностей, умінь та особистісних якостей на основі стійкої педагогічної спрямованості та глибоких професійних знань, що забезпечує досконале, творче вирішення завдань освіти, виховання і розвитку учнів.

Результати констатуючого експерименту, аналіз і систематизація його узагальнених даних показали, що рівень сформованості психолого-педагогічних якостей та вмінь майбутніх, і працюючих вчителів є недостатнім для того, щоб педагогічну діяльність вважати ефективною. Так, найбільша кількість респондентів (61,4%) відповідає середньому рівню, 25,4% — перебувають на низькому рівні і 13,2% респондентів відповідає високому рівню. Отже, вкрай потрібно забезпечити належну підготовку майбутніх вчителів, створити умови для вдосконалення їхньої майстерності.

Поділяючи думки Н. О. Абалкіна, В. Ц. Абрамяна, Р- X. Баталова, Д. О. Бєлухіна, В. Н. Кан-Калика, А- Й. Папської та інших дослідників про педагогічну майстерність, однією з передумов ово-10

лодіння нею ми вважаємо використання надбань театрального мистецтва у підготовці вчителя в педагогічних навчальних закладах.

Результати порівняльного аналізу педагогічної та театральної дії дають підстави для висновку, що педагогічне і театральне мистецтво перебувають у тісному взаємозв’язку. Зв'язки цих двох видів мистецтва є багатогранними та різноманітними, а саме: 1) за метою (перед навчальним закладом і театром стоїть спільне завдання—формування особистості); 2) за функціями (спільними є розвиток, пізнання, виховання); 3) за характером діяльності (театральна і педагогічна діяльність завдяки своїй специфіці роблять об’єкт впливу водночас суб'єктом творчості, співтворцем, без активної участі якого сам процес творчої активності неможливий); 4) за умовами перебігу творчого процесу (творча діяльність педагога, актора, режисера відбувається прилюдно; незалежно від натхнення вони повикиі здійснювати, її, що потребує від творця оперативності в керуванні своїм психофізичним станом і своєчасного створення творчого самопочуття).

Багато корисних ідей, порад може віднайти вчитель, вивчаючи досвід видатних митців театральної сцени. У творчих набут-ках К. С- Станіславського, П- К. Саксаганського, М. К- Садовського, Л. Курбаса, Г. П. Юри, В. С. Василька та інших є чимало педагогічних розробок, придатних для використання у фаховій підготовці вчителів. Особливої уваги заслуговує педагогічна творчість засновника українського національного театра Леся Курбаса- У процесі своєї багаторічної творчої діяльності Лесь Курбас розв’язував проблеми формування і розвитку гармонійно розвиненої особистості. Режисер вбачав основу загального розвитку її у вихованні та навчанні, якщо вони спрямовані на вдосконалення й активізацію всіх аспектів людської діяльності — свідомості, самосвідомості, здібностей, інтересів, характеру.

Велике значення Л. Курбас надавав таким проблемам: розумового виховання особистості (оволодіння всебічними знаннями, вміннями, навичками, формування світогляду, розвиток інтелектуальних потенційних можливостей, опанування методів самостійної пізнавальної діяльності); морального виховання (оволодіння загальнолюдськими морально-духовними цінностями, формування почуттів, переконань); фізичного виховання (формування фізично здорового організму, волі); трудового виховання (любов до фізичної праці, оволодіння вміннями працювати, формування готовності до праці); естетичного виховання (формування почуттів прекрасного, піднесеного, комічного, трагічного, уміння бачити досконале, гармонійне в житті, творити прекрасне працею і життям). і

п . . .

Теоретичне вивчення проблеми дослідження, порівняльний аналіз теоретичної і практичної діяльності, зокрема на прикладі творчої спадщини Л. Курбаса, дає нам змогу зробити висновок про те, що театральне і педагогічне мистецтво мають багато спільних ознак і перебувають у тісному взаємозв'язку. Відтак театральне мистецтво може ефективно впливати на формування педагогічної майстерності вчителя.

У другому розділі «Використання театрального мистецтва V формуванні педагогічної майстерності вчителя» аналізується природа акторських і режисерських здібностей як складових педагогічної майстерності вчителя; розглянуто функції театральногс мистецтва у формуванні педагогічної майстерності вчителя; виз начено поняття «театральна культура педагога», її структуру з'ясовано рівень сформованості театральної культури студен тів і вчителів та її значущість у педагогічній діяльності; охарак теризовано шляхи і методи формування театральної культур» майбутніх вчителів. Експериментально доведено роль вплив' театрального мистецтва на формування педагогічної майстерно сті учителя.

Грунтуючись на положенні К. Д. Ушинського про взаємозв’язо педагогіки і мистецтва, ми визначили ряд ознак, які об'єднуют педагогічне і театральне мистецтво. Це дає нам змогу застосо вувати у практиці підготовки вчителя систему виховання актора-театральну педагогіку.

Головні феномени, що можуть сформуватися на основі актор ського мистецтва, якщо студент має необхідні задатки і здібне сті,— це заразливість, переконливість, чарівність — елементи, яких складається виконавське мистецтво.

У структурі акторських здібностей вони є єдиним блоком Х< рактеристик, що визначають точність сценічного перевтіленн Компоненти акторської діяльності, придатні для розвитку нео( хідних педагогічних якостей майбутнього вчителя, з одного бок є провідними в театральній педагогіці, а з іншого—в педагоги ній дії вчителя (увага, психофізична свобода, уява, здатність р спілкування, пантомімічна виразність тощо).

Учитель, на думку Ю. Л. Львової, є одним богом у трьох особа Він є автором сценарію уроку, режисером педагогічної дії і ві конавцем головної ролі, а кожен урок—це прем’єра.

Поряд з практичними навичками акторського мистецтва уч тель повинен оволодіти й елементами режисерської майстерні сті. Мета перед учителем і режисером одна — виховання осі бистості- Учитель і режисер вирішують завдання творчої орг нізації взаємодії між акторами (учнями), щоб створити гарм 12

нійну єдність, підпорядковану певному ідейно-художньому задуму. Ця єдність для режисера є спектаклем, а для учителя—уроком (Ю. Л. Львова).

У процесі підготовки уроку вчителем і вистави режисером чітко окреслюються спільні ознаки, Серед них ми виділяємо такі: попередня робота з матеріалом майбутнього уроку (вистави)— всебічний аналіз методичного та наукового доробку в обох мистецтвах; виношування задуму; визначення мети та ідеї, головних завдань майбутньої діяльності; визначення шляхів реалізації задуму; визначення ритму діяльності, розташування дії в часі та просторі; робота над зовнішнім та музичним оформленням; «розподіл ролей»; складання плану; взаємодія, взаємозбагачення під час уроку, репетиції, вистави.

Отже, режисура уроку грунтується на його задумі. Це ключ до побудови уроку. Саме задум визначає добір матеріалу та виділення провідних думок, побудову логічної схеми розвитку уроку з урахуванням особливостей класу, учнів, їхніх здібностей та умінь, необхідних для ефективної реалізації задуму.

Порівняльний аналіз режисерської та педагогічної діяльності доводить, що для майстерного володіння своєю професією учитель та режисер потребують спільних здібностей та умінь:

а) гностичних (уміння самостійно і систематично поповнювати свої знання, вивчати особистість, спостерігати й аналізувати життя, адекватно оцінювати власну особистість та діяльність тощо);

б) проективних (спостерігати, відбирати, аналізувати матеріал відповідно до поставленої мети, планувати процес діяльності, поділяти його на окремі етапи, визначати головні та другорядні частини, планувати структуру діяльності кожного виконавця і колективу в цілому, планувати керівництво діяльністю); в) конструктивних (уміння складати план майбутньої діяльності, доцільно розташовувати матеріал, раціонально визначати час на окремих етапах діяльності, будувати логічні переходи від одного етапу до іншого, розташовувати дію в просторі та часі, добират,и «виконавців», визначати можливі варіанти змін у ході роботи); г) організаторських (уміння організовувати та згуртовувати колектив і цілеспрямовано проектувати його діяльність, запобігати і долати протилежності і конфлікти, заохочувати ініціативу членів колективу , власним прикладом заряджати колектив творчою наснагою); д) комунікативних (уміння зацікавити колектив майбутньою діяльністю, створювати атмосферу творчої діяльності, запалювати, захоплювати, надихати, добитися встановлення позитивних стосунків між членами колективу тощо).

Аналіз творчої діяльності актора і режисера дає змогу стверд-

жувати, що вона спрямована на конкретну особистість з метою формування її морально-духовних цінностей, естетичних почуттів, розвитку інтелекту, світогляду, навичок творчої дії. У театральному мистецтві, зокрема в театральній педагогіці, створено системи тренінгів, вправ з розвитку здібностей та умінь актора і режисера. Використання їх у практиці підготовки майбутніх учителів може значно поліпшити і вдосконалити процес формування їхньої педагогічної майстерності, підвищити рівень загальної культури.

Результати експериментального дослідження, яке здійснювалося на базі Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького, Сумського педагогічного інституту, Уманського педагогічного інституту ім П. Г. Тичини, Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, свідчать про те, що охоплені експериментом студенти і вчителі усвідомлюють роль театрального мистецтва у формуванні особистості, мають уявлення про театральні здібності та вміння учителя, розуміють ефективність використання надбань театральної педагогіки у навчально-виховному процесі, ,

Кількісний та якісний аналіз рівня сформованості театральної культури опитаних під час експерименту студентів і вчителів показав, що переважає середній та низький рівні сформованості театральної культури, які спостерігалися відповідно у 67,4% і 27,9% респондентів. їм бракувало глибоких знань з історії та теорії театру, вони були не досить обізнані з методикою застосування театрального мистецтва у навчально-виховному процесі, мали посередній рівень сформованості режисерських та акторських умінь.

Театральна культура є певною творчою домінантою діяльності шкільних педагогів. Вона сприяє підвищенню рівня професіоналізму вчителя, збагачує його духовно, розвиває емоційність, формує почуття. Театральну культуру вчителя ми визначаємо як володіння теоретичним, практичним і духовним надбанням театрального мистецтва з метою осягнення природи педагогічної дії та її творчого використання в освітньо-виховній роботі. Це синтез знань, умінь'і навичок педагога, запозичених у мистецтві театру, близького до педагогічного мистецтва. Це ступінь творчого засвоєння режисерського та акторського досвіду і перетворення його в досвід учителя. Театральна культура педагога включає: знання історії і теорії театру, глибоке розуміння театральної дії, акторських та режисерських здібностей, уміння застосовувати складові театрального мистецтва у навчально-виховному процесі.

Матеріал, отриманий у ході констатуючого експерименту, дав змогу розробити структуру та зміст спецкурсу «Театральна педагогіка і педагогічна майстерність учителя», який грунтується на основних компонентах знань, умінь і навичок у галузях мистецтвознавства, психології, педагогіки.

Програма спецкурсу складається із трьох блоків: 1) ознайомлення з історією і теорією театру; взаємодія театрального мистецтва і педагогіки (включає лекції, семінари, екскурсії до театру та інтегрує мистецтвознавчу і педагогічну тематику); 2) формування акторських і режисерських умінь як складових педаго-гіної майстерності вчителя (на практичних заняттях, що відповідають завданням другого блоку, студенти оволодівають акторською технікою та розвивають режисерські здібності і уміння за системою тренінгів, вправ та етюдів, розроблених К. С. Ста-ніславським, Л. Курбасом та іншими театральними митцями; 3) методика застосування елементів театрального мистоцтва у навчально-виховному процесі школи (під керівництвом викладача студенти готують, демонструють та обговорюють на заняттях поурочні плани, розробки виховних заходів, мікроуроки з використанням елементів театрального мистецтва. Система завдань орієнтує студентів на застосування одержаних знань, умінь і навичок у практичній діяльності.

Для апробації розробленого змісту формування педагогічної майстерності майбутніх вчителів засобами театрального мистецтва на базі філологічного факультету Черкаського державного університету, Сумського і Уманського педагогічних інститутів було організовано і проведено експериментально-дослідну роботу. З цією метою нами здійснено початкове і завершальне контрольні вимірювання в експериментальних та контрольних групах, Порівняння показників діагностики рівнів сформованості театральної культури майбутніх учителів показало, що в експериментальних групах відбулись істотні зміни, які майже не торкнулися контрольних груп. Значні якісні зміни спостерігалися в студентів з низьким рівнем сформованості театральної культури: вони перейшли у групу із середнім рівнем. До експерименту на низькому рівні перебувало 30,2%, після експерименту—лише 9,3%, Група студентів з високим рівнем сформованості театральної культури (4,7%) поповнилася, досягши 30,2%, за рахунок тих, хто раніше перебували на середньому рівні.

Внаслідок експерименту було виявлено, що підвищення рівня театральної культури студентів позитивно позначається на становленні і розвитку педагогічної майстерності майбутніх учителів— розширюється світогляд, поглиблюються знання, вдосконалюють-

6я конструктивні, проективні, комунікативні, організаторські здібності та уміння, відбувається оволодіння педагогічною технікою. Так, в експериментальних групах на заключному етапі формуючого експерименту високий рівень сформованості психолого-педагогічних якостей та умінь — складових педагогічної майстерності майбутніх учителів був у 55,8% студентів при початкових даних — у 16,2%, середній—у 34,9% (початково—у 53,5%), низький психолого-педагогічний рівень спостерігали у 9,3% студентів (при початкових даних—у 30,2% студентів).

Результати експериментального дослідження свідчать про те, що цілеспрямована навчальна робота з майбутніми учителями щодо засвоєння ними театрального мистецтва позитивно впливає на становлення їхньої педагогічної майстерності та професіоналізму.

На основі узагальнення результатів проведеного дослідження зроблено такі висновки: •

1. Театральне мистецтво є важливим засобом становлення і розвитку педагогічної майстерності вчителя. Театральне і педагогічне мистецтво взаємопов'язані за метою, функціями, характером діяльності, за умовами перебігу творчого процесу, за критерієм комунікативності. Підтвердженням цього слугує порівняльний аналіз педагогічної діяльності з професією актора і режисера.

2- Нв основі акторського мистецтва при наявності у майбутніх вчителів необхідних задатків і здібностей може бути сформована здатність до перевтілення, елементами якого є заразливість, переконливість, чарівність. З врахуванням цього можна виділити складові акторської діяльності, придатні для розвитку потрібних педагогічних якостей та вмінь майбутнього вчителя, які є провідними в театральній педагогіці та становлять основу виконавської майстерності. Це увага, уява, психофізична свобода, пантомімічна виразність, здатність до спілкування тощо.

З дослідження природи режисерського мистецтва порівняно з педагогічним випливає, що мета учителя і режисера та сама—виховання людини, досягнення глибоких знань, високої морально-естетичної вихованості, світоглядної переконаності.

3. Багато цінних думок щодо виховання особистості залишили талановиті майстри сцени К- С. Станіславський, П. К. Саксагансь-кий, В. С. Василько, Л. Курбас, Г. П. Юра. Відтак потрібно вивчати і застосовувати цей досвід у практиці підготовки майбутніх учителів. Експериментальні дані доводять це положення. Переважна більшість студентів і вчителів усвідомлюють роль театрального мистецтва у формуванні особистості, мають уявлення про теат-16

зальні здібності та вміння учителя, розуміють ефективність вй-(ористання театрального мистецтва у навчально-виховному процесі- Проте рівень сформованості театральних здібностей та >мінь значно нижчий за рівень їхньої значущості.

4. Театральне мистецтво є певною творчою домінантою діяльності шкільних педагогів. Воно сприяє підвищенню рівня профе-:іоналізму вчителя, збагачує його духовно, розвиває емоційність, формує почуття. Елементи театрального мистецтва, які вплива-оть на удосконалення майстерності вчителя і підвищують ефек-ивність навчально-виховного процесу, доцільно використовуєм комплексно. Треба сприяти формуванню театральної куль-ури вчителя в цілому. Це передбачає: оволодіння знаннями з сторії і основ теорії театру; розвиток режисерських та актор-:ьких здібностей, необхідних для осягнення природи педагогічної іії та її творчого використання в освітньо-виховній роботі з учнями; уміння застосовувати елементи театрального мистецтва у педа-огічному процесі.

5. Виходячи із визначених критеріїв та показників сформова-юсті театральної культури і психолого-педагогічних якостей — :кладових педагогічної майстерності шкільного педагога, було зозроблено структуру та зміст формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя засобами театрального мистецтва.

6- На основі узагальнення зроблено висновок про те, що підви-цення рівня театральної культури студентів позитивно позна-іається на становленні і розвитку педагогічної майстерності майбутніх вчителів. Формуванню театральної культури студентів, іозширенню їхнього світогляду, ерудованості сприяли заняття і поглиблення знань про мистецтво театру, режисуру, акторське іиконавство. Це зумовлювало дальший розвиток сформовано-:ті конструктивних, проективних, організаторських, комунікатиз-іих здібностей, вдосконалювалася педагогічна техніка студентів,

Театральне мистецтво, отже, є одним з важливих компонеч-їв формування педагогічної майстерності майбутніх вчителів.

Дисертація не вичерпує всіх аспектів цієї актуальної проблеми. Зо подальших напрямів її дослідження ми відносимо: поглиб-гення розробки методики впровадження театрального мистец-ва у навчально-виховний процес в освітніх закладах різних рів— іів акредитації; адаптацію цієї методики для факультетів фі-іико-математичного та природничого циклу в педагогічних вузах; юшук шляхів залучення досвідчених театральних спеціалістів (о співпраці з учнями, учителями, студентами педагогічних навча-іьних закладів.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Використання елементів театрального мистецтва у навчально-виховному процесі як засіб гуманізації та гуманітаризації освіти // Мод ер. нізація системи освіти в Україні на засадах національних традицій і демократизації, світового досвіду: Матеріали Всеукраїнської науково-прак. тичної конференції.— Ч. 3. — Івано-Франківськ, 1995.— С. 52—53.

2. Використання елементів театральної педагогіки у виховній роботі з учнями по відродженню української традиційної обрядовості // Інтегра. ція науки у системі підготовки вчителів: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції молодих викладачів та аспірантів — Ч, І,— Черкаси, 1995.— С. 85 — 88.

3. Використання надбань режисерського мистецтва у формуванні педа. гогічної майстерності вчителя // Інтеграція науки у системі підготовки вчителів: Матеріали міжвузівської науково.практичної конференції мо. лодих викладачів та аспірантіві — Ч. І. — Черкаси, 1995, — С. 71—74.

4. Про освоєння системи К. С. Станіславського студентами педагогічно, го вузу II Місце та роль Черкаського педагогічного інституту у розвитку вітчизняної науки, освіти й культури.—Черкаси: ЦНТІ, 1991. — С. 46—47.

5. Використання театральної педагогіки Леся Курбаса для підготовки

вчителя // Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професій, ної школи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.) —

Львів: 11 —14 травня 1994 р. — Ч, І.—Київ, 1994. — С. 76—77.

Shvydkaya S. A. «The formation of pedagogical skills of the future teacher by means of theatrical art».

The thesis is written as a manuscript requred for a candidate of pedagogical sciences degree in speciality 13. 00. 04 — professional pedagogy.

The Institute of Pedagogy and Psychology of Professional Education of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 1996.

The thesis comprising the results of the theoretical research and a special experiment in the course of which the possibilities of the usage of theatrical art and theatrical pedagogy in the formation of pedagogical skills of the future teacher are substantiated is defended. The nature of actor's . and producer's proficiency in comparison with the pedagogical activity has been determined. The contents forms and methods of introduction of theatrical art into the system of education have been specified.

I.

ШВЬІДКАЯ C. А. «Формирование педагогического мастерства будущего учителя средствами театрального искусства».

Дисертация в виде рукописи на соискание ученой степени кан-

идата педагогических наук по специальности 13.00.04—професіональная педагогика.

Институт педагогики и психологии профессионального образо-зния АПН Украины, Киев, 1996-

Защищаются результаты теоретического исследования и специа-эного эксперимента, в ходе которого обосновываются возможно-и использования театрального искусства и театральной педагоги в формировании педагогического мастерства будущего ^теля. Проанализирована природа актерского и режиссерского жусства в сравнении с педагогической деятельностью, установ-;ны общие закономерности театрального и педагогического дэ-:твия. Определены оптимальные пути и методы внедрения теа->ального искусства в систему образования.

Ключові слова: педагогічна майстерність, режисерські здібності, сторська техніка, театральна культура.