автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Подготовка будущих учителей к народоведческойработе в школе (на материале филологических факультетов)

Автореферат диссертации по теме "Подготовка будущих учителей к народоведческойработе в школе (на материале филологических факультетов)"

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

СИВАЧУК Наталія Петрівна

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО НАРОДОЗНАВЧОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ (на матеріалі філологічних факультетів)

13.00.(^ - професійна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією с рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

Науковий керівник - кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник СТРУНКА Марина Львівна

Офіційні опоненти : доктор філософських наук, професор,

дійсний член АПН Уіфаїни, директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН Уіфаїни ЗЯЗЮН Іван Андрійович

кандидат педагогічних наук, учений секретар відділення теорії та історії педагогіки АПН України ІГНАТЕНКО Петро Романович

Провідна установа - Прикарпатський державний університет ім. В. Стефаника, м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться Уібб&УУ/ЛЇХ997 р. о _^^год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.32.02 в Інсппуті педагогіки АПН Уіфаїни за адресою: 252601, м. Київ - 601, вул. Трьохсвятительська, 8

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки АПН України (252601, м. Київ - 601, вул. Трьохсвятительська, 8)

Автореферат розіслано “/^”^^^¿¿«^^1997 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор

Актуальність та ступінь дослідженості проблеми. Національно-духовне відродження, державотворчі процеси в нашій країні висувають на перший план виховання національно свідомих, суспільно активних громадян і патріотів Української держави. Саме тому надзвичайної актуальності й важливого значення набуває проблема підготовки педагогів нової генерації, які повинні в українсько-національному дусі виховувати юних громадян.

Як свідчать дослідження і масовий педагогічний досвід, найважливішим засобом формування в учнівської та студентської молоді національної самосвідомості, патріотичних, громадянських, морально-політичних якостей, рис української ментальності, прилучення до надбань духовної культури народу є українське народознавство. З часу введення його в школі (з 1988/89 навчального року - як факультативу, а з 1992/93 - як навчального предмета, що належить до шкільного компонента змісту' освіти) та широкого впровадження в практику виховної роботи з’явилося чимало наукових праць та популярних видань з цієї галузі наукових знань і виховного досвіду українського народу. Зокрема, в дослідженнях і публікаціях Н. Ганнусенко, П. Ігнатснка, П. Кононенка, В. Кузя, Т. Мацейків, С. Павлюка, Ю. Руденка, 3. Сергійчук, Р. Скульського, М. Стельмаховича, М. Стрункої, Є. Сявавко та інших розкриті теоретичні й прикладні засади українського народознавства (українознавства). Корисними для практичних працівників і науковців є народознавчі праці Ф. Вовка, О. Воропая, Г. Булашева, С. Килимника,

І. Огієнка, П. Чубинського, які були невідомі нам раніше і лише недавно з’явилися в Україні, а також художньо-публіци-

стичні твори В. Скуратівського, В. Качкана, Г. Маковій, Л. Орел та іи.

Захищені перші дисертації, в яких розглядаються різноманітні аспекти виховання дітей та учнівської молоді засобами народознавства. Зокрема, О. Ярмоленко висвітлює питання системного підходу до формування національних і загальнолюдських моральних цінностей в українській етнопедагогіці; Н. Соломко з’ясовує умови розвитку творчої активності старшокласників у діяльності фольклорно-етнографічних об’єднань; Т. Ма-цейків обгрунтовує шляхи ефективного використання народних традицій трудового виховання; С. Горбатенко - художньої народної творчості в навчальній і позакласній роботі з молодшими підлітками; 3. Сергійчук проаналізувала зміст і визначила ефективні форми організації народознавчої роботи в основній школі; Т. Люріна і Ю. Підборська дослідили педагогічні умови використання фольклору, народних традицій у моральному вихованні учнів; Ж. Свірська простежила взаємоз’язок української літератури і народознавства в процесі вивчення учнями художніх творів.

Ефективність використання народознавства в школі залежить насамперед від учителів. Тому важливою є підготовка студентів педагогічних вузів до такої майбутньої роботи з учнями.

В Україні викопано й опубліковано ряд наукових досліджень, у яких розглядаються різноманітні аспекти підготовки педагогів: методологічні та методичні засади такої підготовки (А. Алексюк, В. Бондар, С. Гончаренко, В. Заслуженюк, В. Ко-ноненко, О. Мороз, І. Прокопенко, В. Семиченко, М. Шкіль), психологічні (Г. Балл, І. Бех, В. Демиденко, О. Киричук, Т. Яце-нко), до здійснення виховної роботи в школі (А. Бойко, О. Кондратюк, М. Стельмахович), до викладання різних шкільних предметів (Н. Буринська, В. Гусєв, В. Євдокимов, Л. Коваль, О. Руд-ницька, Д. Тхоржевський, Г. Шевченко), для дошкільних установ, початової школи, позашкільних, спеціальних, професійшіх

з

навчально-виховних закладів (JI. Артемова, А. Богуш, Н. Кичук,

Н. Ничкало, О. Савченко, М. Фіцула, М. Ярмачешсо) та ін.

Серйозний внесок у справу виховання нової генерації вчителів зробила творча лабораторія Полтавського педінсттуту під керівництвом І. Зязюна, яка досліджувала проблеми формування педагогічної майстерності вчителя. Питання становлення і розвитку вищої педагогічної освіти в Україні порушували в дослідженнях і публікаціях М. Євтух, В. Майборода,

О. Сухомлинська та ін.

Різні загальні аспекти підготовки вчителя висвітлюються у ряді дисертацій,захищених останнім часом в Україні (М. Бой-чевої, С. Брегус, О. Виговської, В. Гаманюк, Г. Мітіна, Г. Ніко-лаї), а також у дисертаціях (що є досить важливими для нашого дослідження), у яких розглядаються проблеми використання краєзнавства (В. Романько), української стнопедагогіки (В. Зе-люк), родинних виховних традицій (О. Семеног), у системі вузівської підготовки вчителя та підготовки студентів до народознавчої роботи, зокрема, в дошкільному закладі (JI. Плете-нецька).

Водночас аналіз літератури свідчить, що проблема підготовки майбутніх учигелів-філологів до народознавчої роботи зі школярами залишилась поза увагою науковців, вона зовсім не досліджена. Втім, як свідчить практика, в школі доручають вести народознавство переважно вчителям-філологам, причому як “доважок” до основної роботи. З-поміж педагогів, які здійснюють позаурочні народознавчі заходи, за нашими даними, 76% є саме вчителі-філологи, рідше - вчителі історії та інших предметів. При цьому вони часто проводять їх із власної ініціативи, не маючи відповідних знань і вмінь. Тому шкільні народознавчі заходи носять здебільшого побутово-розважальний характер. Потребують також глибокого аналізу численні розробки народознавчих заходів, які друкуються чи не в кожному районному центрі. Такі публікації, з одного боку, привабливі тим, що

містять, як правило, місцевий матеріал і зберігають етнічні діалекти й особливості, а з другого, - на аматорському рівні.

Крім цього, важливість і актуальність нашого дослідження визначається тим, що готувати майбутніх учителів до народознавчої роботи з учнями почали пізніше, ніж було введено в школі цей предмет. В окремих вузах нашвидкуруч створюються кафедри українського народознавства (українознавства), незважаючи на те, що фахівців із викладання цієї дисципліни також обмаль чи й зовсім нема.

Саме це й зумовило вибір теми нашого дослідження -“Підготовка майбутніх учителів до народознавчої роботи в школі (на матеріалі філологічних факультетів)”.

Об’єкт досліджеіпія - професійна підготовка вчителя української філології і народознавства в педагогічному інституті.

Предмет ДОСЛІДЖСШІЯ - процес підготовки еіудентів-філологів до народознавчої роботи в школі.

Мета дослідження: виявити виховні можливості та педагогічні умови ефективного використання народознавства в підготовці майбутніх учителів української мови та літератури, теоретично обгрунтувати й експериментально перевірити шляхи і засоби формування готовності студентів до народознавчої роботи з учнями і на цій основі розробити методичні рекомендації для викладачів педвузів.

У дослідженні ми виходили з такої гіпотези: підготовка студентів-філологів до народознавчої роботи в школі буде ефективною, якщо:

а) створити чітку систему аудигорної і позааудиторної роботи з ними, яка враховуватиме умови й шкільних навчально-виховних програм із народознавства;

б) майбутні вчителі, поряд із філологічною, отримають також грунтовну народознавчу теоретичну й практичну підготовку, глибоко засвоять потрібний обсяг знань із народознавства, набудуть методичних умінь і навичок проводити

народознавчу роботу в школі, усвідомлять її важливість і необхідність для виховання учнів.

Відповідно до об’єкта, предмета та мети в дослідженні поставлені такі завдання:

- на основі аналізу психолого-псдагогічної літератури та історичних джерел розкрити суть, зміст і значення народознавства для виховання учнів і студентів у сучасних умовах державотворчих процесів в Україні;

- проаналізувати стан і проблеми підготовки майбутніх учителів до народознавчої роботи в педагогічній теорії і практиці педагогічних вузів України;

- визначити зміст і створити ефективну методику підготовки сіуденгів-філологів до народознавчої роботи в школі, апробувати її у педагогічному вузі й розробиш відповідні рекомендації для викладачів різних дисциплін.

Методологічну основу дослідження становлять теоретичні положення, що містяться в державних документах і працях учених про реформування системи освіти, навчання та виховання учнівської і студентської молоді, про підготовку нової генерації вчителів до роботи в школі в сучасних умовах, про роль народознавства в духовному, інтелектуальному розвитку особистості, формуванні національної самосвідомості, високих громадянських і патріотичних якостей.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педа-гогічної, народознавчої, методичної літератури, шкільних і вузівських програм, бесіди, оптування (анкетування, інтерв’ювання), педагогічне спостереження, педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий), статистична обробка даних дослідження та ін.

Основні джерела дослідження: педагогічна, психологічна, народознавча, історична, філологічна, антропологічна література, наукові дослідження з підготовки вчителя до роботи в школі, в тому числі й до народознавчої, передовий педагогічний досвід та власний 18-річішй досвід викладання української мови й

літератури в загальноосвітній школі, 10-річний досвід керівництва мстодоб ’ єднані [ям учителів української мови й літератури м. Умані та проведення пошукових народознавчих експедицій в ряді сіл Черкаської області, організація музею з літературного краєзнавства в СШ № 11 м. Умані.

Основною базою дослідно-експериментальної роботи обрані філологічні факультети Уманського, Черкаського, Кіровоградського педагогічних інститутів, випускники яких працюють у школах цих регіонів. Матеріалом дослідження стало також вивчення статистичних даних Міністерства освіти України про кадри вчителів, зокрема народознавства, дані про їх підготовку в педагогічних вузах України.

Концепція. В основу дослідження покладено положення концепції підготовки студентів-філологів до здійснення народознавчої роботи в школі, суть якої полягає в цілісному розвитку особистості майбутнього вчителя української мови і літератури та народознавства. Готовність до такої роботи з дітьми як інтегративна якість, що містить у собі оптимальну суму знань із дисциплін народознавчого циклу, практичні вміння, навички, психологічну установу на досягнення мсти в організації народознавчих заходів, виявляється в народознавчій діяльності та її результативності. Провідною ідеєю в нашому дослідженні є визначальна роль національної самосвідомості особистості студента та його високопрофссійної підготовки у формуванні ідеального уявлення про суть своєї філологічної і народознавчої діяльності та виборі оптимальних варіантів її практичного здійснення. Ралізація цієї ідеї зумовлює потребу в навчальній, виховній, науково-пошуковій підготовці студентів педагогічних вузів до народознавчої роботи в школі з урахуванням таких умов:

- розвиток у студентів-філологів творчих народознавчих умінь і навичок на основі моделювання змісту народознавчої роботи з урахуванням етнічного складу та соціокультурної ситуації регіону;

- формування творчої, високопрофесійної особистості сту-дента-філолога на основі глибокої обізнаності з загальнонаціональним та локально-регіональним народознавчим матеріалом у ситуації взаємодії всіх етносів поліетнічної держави;

- становлення особистості студента як носія рідної мови, завдяки котрій зберігаються духовні цінності, які стають національними святинями: Слово, Душа, Батьківщина, Правда, Справедливість, Соборність, Єдність, Державність, Пам’ять, Дитина, Дружба, Воля, Совість, Каяття, Здоров’я та ін.

Дослідження проводилося поетапно протягом 1988-1997 рр. На першому етапі (1988-1990 рр.) осмислювалися методологічні засади дослідження, аналізувалася психолого-педагогічна й народознавча література з даної проблеми, шкільні й вузівські програми, зміст підручників з метою вилучення застарілого, заідеологізованого матеріалу і можливостей наповнення їх народознавчою інформацією. 1990-1991 рр. - констатуючий етап експерименту, опитування студентів різних курсів з метою виявлення в них знань із народознавства та вмінь проводити народознавчі заходи (опитано 346 студентів філологічних факультетів Уманського, Черкаського, Кіровоградського педінститутів), а також 48 викладачів цих вузів, 66 учителів української мови, літератури і народознавства Черкаської області. На основі даних опитування та аналізу літературних джерел і документів розроблено програму експерименту.

1991-1996 рр. - формуючий експеримент, у процесі якого 98 студентів Уманського педінституту, ккотрі склали експериментальні груші, протягом п’яти років навчалися за спеціально розробленою нами програмою. Водночас підготовка 102 студентів філологічного факультету Черкаського педінституту (контрольні групи) відбувалася за традиційними програмами й методиками. Здійснювалася експериментальна перевірка ефективності розробленої нами програми дослідження, аналізувалися і узагальнювалися проміжні та кінцеві результати експерименту, робилися висновки й узагальнення.

1996-1997 рр. - заключний етап, під час якого проведено відстрочений “зріз”, здійснено аналіз отриманих даних, оформлено результати дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні ефективних педагогічних умов та обгрунтуванні змісту, форм і методів використання народознавства у професійній підготовці студенгів-філологів педвузів, критеріїв формування в них готовності до народознавчої роботи з учнями.

Теоретичне значення дослідження полягає в розкритті суті та визначенні змісту і форм народознавчої роботи в школі і вузі, шляхів і методів ефективної підготовки студенгів-філологів до такої роботи з учнями. Результати дослідження поглиблюють і доповнюють сучасну педагогічну науку про формування нової генерації вчительських кадрів для оновлюваної національної школи.

Практичне значення дослідження становлять його результати, висновки і положення, які розкривають ефективні шляхи підготовки студентів педвузів до народознавчої роботи з учнями й можуть сприяти докорінному поліпшенню національної системи виховання на народознавчих засадах як у вузі, так і в школі.

Вірогідність наукових положень і висновків дослідження забезпечується тим, що вони спираються на об’єктивний історико-педагогічний аналіз документальних, літературних та інших джерел із народознавства й новітні досягнення психологічної і педагогічної наук із цієї проблеми, на перевірений століттями виховний досвід народу, на застосованих у дослідженні результатавних методах і прийомах підготовки майбутніх педагогів до народознавчої роботи в школі, а також високою ефективністю впроваджених у практику результатів дослідження.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі дослідно-експериментальної роботи на філологічних факультетах Уманського педінституту, Черкась-

кого педінстіпуіу (університету) та в школах м. Умані, Уманського району Черкаської області. Результати дослідження обговорювалися й апробовувалися на засіданні секції народознавства з’їзду Творчої спілки вчителів України (Київ, 1993), на Міжнародній (Луцьк, 1994) та Всеукраїнській (Умань, 1993) науково-практичних конференціях, міжвузівських (Умань, 1991, 1992), обласних (Черкаси, 1990, 1995, Умань, 1994) науково-практичних конференціях. Важливі аспекти дослідження покладенні в основу циклу лекцій для вчителів української філології і народознавства, прочитаних автором у Черкаському обласному інституті післядипломної освіти. Ідеї, положення дослідження викладені в програмі “Фольклор України” для педвузів. Дисертант систематично виступала на засіданнях педагогічних рад шкіл, методичних об’єднаннях учителів української мови та . літератури. Результати дослідження висвітлені в шести бро. шурах, у восьми статтях та дванадцятьох повідомленнях на наукових конференціях.

На захист виносяться положення:

- українське народознавство - ефективний засіб формування в учнівської і студентської молоді національної самосвідомості, почуттів належності до українського народу, патріотизму, громадянських якостей;

- підготовка студентів до організації народознавчої роботи в школі є однією із складових цілісної системи виховання майбутнього спеціаліста-педагога;

- чітка, науково обгрунтована система аудиторної і поза-аудигорної роботи зі студентами сприяє ефективному формуванню в них готовності до народознавчої роботи з учнями.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми підготовки студенгів-філологів до народознавчої роботи в школі, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання, розкрито методологічну основу, методи дослідження, подано концепцію, дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику, визначено положення, що виносяться на захист, тощо.

У першому розділі - “Українське народознавство в системі професійної підготовки студенгів-філологів педагогічних вузів” - висвітлено історичний аспект українського народознавства, розкрито його суть, складові, педагогічні функції, показано роль і місце у професійній підготовці студентів-філо-логів, визначено рівні їх готовності до майбутньої педагогічної діяльності з використанням цієї галузі знань.

Виходячи з аналізу теоретичних джерел (В. Вернадський, А. Кримський, І. Франхо), а також народознавчої літератури, опублікованої останніми роками (П. Ігнатенко, В. Кузь, С. Пав-люк, Ю. Руденко, Р. Скульський, М. Стельмахович, М. Струнка та ін.), можна визначити народознавство як інтегровану систему фундаментальних знань про конкретний народ, особливості його трудової діяльності й побуту, менталітет, матеріальну і духовну культуру, історичний досвід і нинішній спосіб організації життєдіяльності (державотворення, побудова суспільства, права, захисту себе та ін.), його традиції, звичаї, знання (педагогіки, медицини, агрономії, метеорології тощо), про родовід людшга, спосіб життя і виховання в сім’ях, про отчий край і все пов’язане з ним, місце та роль народу в розвитку світової цивілізації тощо.

Подібне розуміння народознавства дає підстави педагогам-дослідникам включити до нього такі галузі знань, як етнографія, історія, археологія, письменство, малярство, фольклористика, релігієзнавство, народна педагогіка, етнопсихологія, етнолінгвістика, право, державотворення та ін. Відтак складові структури народознавства (вони є водночас і його засобами) ста-

новлять рідна мова, історія народу, родини, матеріальна і духовна культура, народні традиції, звичаї, обряди, мораль, вірування, усна народна творчість, різні види мистецтв, народні знання і прикмети, виховний досвід народу, народні символи і національна символіка, народні ігри та ін.

Педагогічне значення українського народознавства полягає в тому, щоб, прилучаючи учнів і студентів до надбань матеріальної і духовної культури народу, здійснювати цілеспрямований і систематичний вплив на становлення і розвиток їхньої особистості, зокрема, формування в них суспільно-іонних, морально-політичних, патріотичних, громадянських, психічних, фізичних та інших якостей.

Саме таку роль відводили українському народознавству відомі педагоги й організатори народної освіти в Україні у професійній підготовці вчителів національної школи М. Грушев-ський, Д.Дорошкевич, С.Русова, С.Сірополко,І.Стешенко, Я Чепіга та ін. У розділі здійснено ретроспективний аналіз українознавчої підготовки педагогічних кадрів у 20-х роках, зазначено, що вона відбувалася в руслі державної політики українізації, яка, щоправда, дедалі більше набувала заідеологізованого, а відтак і спотвореного характеру. В освіті поступово утверджувалися класова свідомість, ідеологія робітничого класу, методологія більшовицької партії, що спрямовувалися на приниження ролі національного, українознавчого компонента у змісті освіти загалом і в підготовці педагогічних кадрів зокрема. А в 30-х роках було припинено розвиток чи й знищено рад галузей українознавчої науки. І лише з початком національного відродження, побудови Української держави українське народознавство (українознавство) поступово посідає своє належне місце в освіті й педагогічній науці, в т.ч. й у підготовці педагогічних кадрів.

Розгдц питання українознавчої підготовки майбутніх учителів у історичній ретроспективі дає можливість об’єктивно проаналізувати дійсний стан такої підготовки в сучасних умовах. Як показало наше дослідження, вона не відповідає

завданням на-ціонального відродження в Україні. Насамперед тому, що вузівські програми й підручники були перенасиченими комуністичною ідеологією; в них низька питома вага матеріалу українознавчого змісту; не розкриваються, принижуються, а подекуди й засуджуються народні морально-етичні норми, світогляд, багатющий виховний потенціал; замовчується або фальсифікується роль відомих українських учених, зокрема мовознавців, фольклористів, етнографів, істориків у розвитку своєї ж національної культури. Навчальна й посібникова література не забезпечувала високого рівня об’єктивних, наукових знань, не націлювала викладачів на формування в майбутніх педагогів українського менталітету. Та й частина викладачів виявилася не готова до такої роботи.

Щоб з’ясувати рівень українознавчої підготовленості майбутніх філологів, ми провели анкетне оптування, в якому взяли участь 346 студентів різних курсів Уманського, Черкаського і Кіровоградського педвузів. За наслідками анкетування було визначено високий, середній і низький рівень такої підготовленості.

Студентів із високим рівнем виявилося лише 11% (3% першокурсників, які потім склали контингенти експериментальних і контрольних груп). Вони мають глибокі й міцні знання українського народознавства як наукової галузі, навчального предмета і засобу виховання учнів, його структури, принципів, ролі і значення у національному вихованні школярів; у них наявні суспільно значущі мотиви майбутньої народознавчої роботи (“виховати національно свідомих юних патріотів і громадян України”), розвинене почуття відповідальності за свою майбутню діяльність у цьому напрямі. Юнаки і дівчата, віднесені до цієї групи, беруть активну уасть у різних видах позааудиторної роботи і самі вміють організовувати та проводити народознавчі заходи, оволодівають у гуртках одним чи кількома видами народного мистецтва; мають розвинений інтерес до науково-дослідницької, пошукової роботи; чітко уявляють свою майбутню народознавчу роботу в школі, активно

готуються до неї (цікавляться новинками народознавчої літератури, дістають чи купляють книжки, методичні розробки уроків, складають сценарії різних народознавчих заходів тощо).

Студенти із середнім рівнем підготовленості до народознавчої роботи в школі (32% і 28% респондентів із майбутніх ЕГ і КГ) знають у загальних рисах, що таке народознавство, до певної міри розуміють його суть, складові, значно гірше, ніж студенти високого рівня, усвідомлюють його роль у вихованні учнів і своє місце в цьому процесі; мотиви набуття народознавчих умінь і навичок із метою використання їх у майбутній діяльності достатньою мірою не виразні. Ці студенти епізодично беруть участь у позааудиторних заходах, які проводять їхні однокурсники, але при цьому активність, творчість, ініціативність виявляють слабо, залежно від ситуації чи обставин; в основному уявляють свою майбутню педагогічну, зокрема народознавчу, діяльність у школі, проте активно до неї не готуються.

Низький рівень підготовленості до народознавчої роботи зафіксовано в 57% студентів (69% тих, які склали ЕГ і КҐ). Вони мають загальне уявлення про народознавство, про окремі його складові (зокрема, фольклор, який вивчали чи вивчають у курсі української літератури), неспроможні розкрити і саме поняття “народознавство”, і його виховний потенціал; мотиви оволодіння знаннями не виразні, часто утилітарні (“здобуваю знання, бо цього вимагає програма”), а тому ці респонденти не уявляють, як використовуватимуть народознавство на уроках мови і літератури, як проводитимуть (і чи взагалі проводитимуть) вечори, ранки, здійснюватимуть пошукову роботу з учнями, не впевнені в успішній педагогічній праці. Вони байдуже ставляться до позааудиторних народознавчих заходів, ухиляються або ж неохоче, під примусом беруть участь у них, навіть докладно розроблений сценарій такого заходу не можуть належно провести.

Дані констатуючого експерименту з усією очевидністю показують, що для успішної підготовки студентів-філологів слід

насамперед озброїти їх нсохідною сумою народознавчих теоретичних (до того ж науково-об’єктивних) і методичних знань, сформувати суспільно значущі потреби й мотиви майбутньої народознавчої роботи з учнями, розвинути вміння і навички проводити її на високому рівні відповідно до сучасних вимог національного відродження і державотворчих процесів в Україні.

У другому розділі - “Організаційно-педагогічні засади підготовки студенгів-філологів до народознавчої роботи” -висвітлено хід формуючого етапу дослідження зі студентами-філологами експериментальних груп за розробленою автором методикою. Він передбачав вирішення таких завдань:

- озброєння студентів народознавчими знаннями шляхом уведення народознавчого компонента до фахових загальнокультурних та психолого-педагогічних дисциплін;

- конкретизація народознавчих знань під час вивчення блоку “Народознавство”, що складається з української мови, української літератури, фольклору України, історії України, спецкурсів “Пошукова народознавча робота”, “Українська риторика”, “Мовленнєвий етикет та ритуальне мовлення українців”, а також етнопедагогічної, фольклорної практик, методичного семінару “Народознавство в середній школі”;

- набуття студентами практичних умінь та навичок народознавчої роботи під час педагогічної практики.

Експериментальна програма передбачала насамперед наповнення українознавчим матеріалом основних дисциплін, шо їх вивчають студенга-філологи. Зокрема, мовну підготовку посилили народознавчим змістом шляхом уведення ряду спецкурсів із поглибленим вивченням окремих розділів науки про мову, добором курсових та дипломних робіт спеціальної тематики. Так, під час засвоєння курсу' сучасної української мови подавалися відомості про історію, культуру, традиції, духовність, світогляд, ментальність українців, про “рідномовні обов’язки” (І. Огієнко) кожного студента, про державність української мови та необхідність її захисту й сприяння функ-ціонування в усіх

сферах державно-суспільного життя та ін. Ці та інші відомості студенти ЕГ одержували під час лекцій народознавчого спрямування в процесі вивчення того чи іншого розділу або теми. Так, у процесі опрацювання розділу “Поняття національної мови” була прочитана лекція “Рідна мова як виразник національного характеру, ментальності, генетичного коду українців”; розділ “Ономастика” доповнили темами “Походження власне українських імен, прізвищ”, “Давні уявлення українців про ім’я людини”; під час вивчення “Топоніміки” прочитано лекції “Топоніми Умані та району”, “Давні топоніми, їх походження, вираження у них світогляду та вірувань українців” і т. ін.

Для розширення етнолінгвістичних знань розробили низку спецкурсів, які було прочитано для студентів ЕГ, залучили їх до роботи в науковому студентському товаристві, добрали курсові та дипломні роботи з урахуванням інтересів, рівня знань кожного. Водночас учили майбутніх учителів мистецтву спілкування, користування формами народного етикету, вести діалог. Цьому сприяло вивчення спецкурсу “Мовленнєвий етикет та ритуальне мовлення українців”.

Фольклорна підготовка студентів до народознавчої роботи в школі посідає одне з найважливіших місць, оскілки фольклор є “серцевиною національного виховання”. Тому до цього курсу були введені нові теми: “Магія слова”, “Українські замовляння, молитвослов язичництва”, “Поетична творчість стрільців”, “Фольклор епохи тоталітарного режиму”, “Ідеал людини в українському фольклорі”, “Сучасне побутування фольклору та завдання вчигеля-філолога щодо його вивчення, збирання, пропагування”, а перед проведенням фольклорної практики прочитано спецкурс “Організація пошукової народознавчої роботи в школі”. Поглибленню знань учнів сприяли їх участь у позаауди-торній роботі, заняття в науковому фольклорному товаристві, зустрічі з носіями фольклору, виконання ними народних пісень.

Літературна підготовка студентів із використанням народознавства передбачала формування в їхньому уявлеіші

ідеалу свідомого українця, національного героя, патріота, розвиток високих моральних якостей.

У формуванні особистості майбутнього вчителя як професіонала, як народознавця велику роль відіграють психолого-педагогічні дисципліни, посилені народознавчим матеріалом. До чинних програм з педагогіки було долучено теми: “Українська етнопедагогіка”, “Родинна педагогіка українців”, “Народна педагогіка - основа навчально-виховного процесу і наукової педагогіки” та ін., а з психології народознавчий компонент посилено темами, які висвітлюють питання етно-психології, самобутності українців, ролі національних традицій у формуванні характеру дитини, зокрема: “Поняття націона-льного

характеру та ментальності”, “Етнічні складники укра-їнської вдачі”, “Кордоцентричність українського характеру” та ін.

Дисципліни суспільного циклу (“Історія України”, “Філософія”, “Основи етики”, “Релігієзнавство” та ін.), збагачені народознавчою інформацією, формували у студентів експериментальних груп національний світогляд, риси української ментальності, прилучали їх до надбань духовної культури.

Як свідчать дані дослідження, посилення навчальних дисциплін народознавчим змістом підвищує готовність майбут-ніх учителів до народознавчої роботи в школі.

Позааудигорна народознавча робота зі студентами експериментальних груп проходила паралельно з аудиторними заняттями і була логічним продовженням їх. При визначенні її змісту, форм і основних напрямів ми виходили з того, що саме потрібно знати й уміти майбутнім учителям для успішної народознавчої роботи в школі. При цьому враховували вимоги шкільних програм із народознавства, української мови і літератури та з позакласної роботи з учнями.

Відповідно до програми формуючого експерименту були поставленні такі завдання позааудиторної народознавчої підготовки студентів:

- розширення та поглиблення знань, одержаних у процесі вивчення вузівських дисциплін;

- створення інтелектуального фону, який сприяє свідомому та глибокому засвоєнню програмового матеріалу;

- підвищення інтересу студентів до народознавства, виховання в них любові до історії України, народу, національного патріотизму;

- вдосконалення навичок аналізу, класифікації, відбору народознавчого матеріалу за певними ознаками й темами;

- виховання ініціативи, самостійності, творчих здібностей студентів, їх пізнавальний інтерес у галузі народознавства.

У процесі участі в народознавчих заходах (пошукова фольклорно-етнографічна діяльність, музейна робота, гурток народної драми, відзначеній дат народного календаря, конкурси, олімпіади, екскурсії, подорожі народознавчого спрямування тощо) студенти не тільки поглиблювали знання, одержані на лекційних заняттях, а й набували вмінь і навичок організовувати ці заходи, готувалися до такої роботи з учнями.

Така цілеспрямована аудиторна і позааудигорна робота забезпечила вищі результати в підготовці респондентів експериментальних груп. У порівняно однакових за рівнем підготовки студентів ЕГ і КГ на початковому етапі дослідження по закінченні його сталися істотні зміни.

Зміші в рівнях підготовленості студентів до народознавчої роботи з учнями (у %)

Рівні підготовленості На початку дослідження Наприкінці

ЕГ КГ

Високий 3 43 31

Середній 28 51 47

Низький 69 6 22

Результати проведеного дослідження дають підставу для таких висновків.

1. Українське народознавство як навчальний предмет, джерело додаткових знань, виховний засіб - визначальний фактор прилучення учнів і студентів до надбань матеріальної і духовної культури народу, формування в них національної самосвідомості, світогляду, рис українського менталітету, високих патріотичних і громадянських якостей, розвитку духовності особистості.

2. Ефективність підготовки майбутнього вчителя-філолога і народознавця залежить від чіткої системи аудигорної і поза-аудиторної роботи, що передбачає:

а) глибоке засвоєння необхідного обсягу знань із народознавства і фахових, методичних, психолого-педагогічних і суспільних дисциплін, збагачених народознавчим змістом;

б) набуття методичних і практичних умінь та навичок організовувати і проводити народознавчі заходи у процесі участі в системі позааудиторної народознавчої роботи.

3. Підвищенню теоретичної і практичної підготовки студентів до філологічної і народознавчої роботи в школі сприяють спецкурси “Організація пошукової народознавчої роботи”, “Мовленнєвий етикет та ритуальне мовлення українців”, заняття в гуртках народної драми та науковому фольклорному товаристві, педагогічна, фольклорна, етнографічна практики, пошукова діяльність, активна участь у народознавчих заходах.

4. У ході теоретико-експериментального дослідження підготовки студенгів-філологів до народознавчої роботи в школі встановлено закономірність цього процесу, ефективність якого залежить:

а) від вихованості у майбутніх учителів філології та народознавства високих ментальних якостей, відданості національній ідеї, народу, Батьківщині;

б) від сформованості інтересу до наукової, пошукової народознавчої діяльності;

в) від суспільно значущої мотивації народознавчої роботи в школі;

г) від наявності організаторських здібностей у студентів-філологів та вміння організувати систему народознавчої роботи з учнями, залучення до неї батьків, громадськості, школи.

Цим дослідженням не вичерпується проблема підготовки студентів-філологів до народознавчої роботи в школі. Потребують окремого вивчення питання: виховний потенціал народознавства у загальноособистісному розвитку майбутніх педагогів; психолого-педагогічні засади ведення пошукової народознавчої роботи; етнолінгвістичний аспект народознавчої підготовки студентів; виховний потенціал пареміографічного фонду українців.

Основний зміст дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Брошури:

1.1. Дидактичний матеріал до вивчення тем сезонного характеру на уроках чигання в другому класі чотирьохрічної початкової школи: Метод, реком. для вчителів почат. кл. -Черкаси, 1990. - 70 с. (У співавт., авт. - 23 с.).

1.2. Елементи народознавства на уроках художньої праці: Метод, реком. для вчителів почат. кл. - Черкаси, 1993. - 47 с. (У співавт., авт. - 24 с.).

1.3. Організація пошукової народознавчої роботи: Метод, реком. для студентів і вчителів - Умань, 1994. - 16 с.

1.4. Вивчаймо народознавство: На допомогу вчителям почат. кл. - Черкаси, 1995. - 46 с. (У співавт., авт. - 25 с.).

1.5. Екологічне виховання засобами народознавства: Метод, реком. для вчителів почат. кл. - Черкаси, 1995. - 41 с. (У співавт., авт. -15 с.).

1.6. Урок - одна з організаційних форм навчально-виховної роботи в школі: Метод, реком. - Черкаси, 1997. - 75 с. (У співавт., авт. - 49 с.).

2. Статті в наукових збірниках і журналах:

2.1. Використання народнопісенної творчості Уманщини на уроках української мови // Навч. вих. процес у серед, та вищій школі: проблеми, пошуки, перспективи: 36. наук, праць. -Умань, 1992. - Вип. 1. - С. 43-47.

2.2. Народознавство в родині // Укр. дошкілля: Наук записки викл. та аспір. кафедри дошк вих. - Умань, 1995. - Т. І. -С. 29-32.

2.3. Елементи дохристиянських вірувань у сучасних сімейних обрядах // Навч.- вих. процес у серед, та вищій школі: проблеми, пошуки, перспективи: 36. наук, праць. - Умань, 1994. -Вип. 2,- С. 114-119.

2.4. З історії впровадження народознавства в школі та підготовки студентів до його викладаня // Нові технології виховання: 36. наук. ст. / МО України, Ін-т сист. досліджень. -К., 1995. - С. 3-20.

2.5. Збагачення мовленнєвого етикету школярів засобами пареміографії // Поч. школа. - 1997. - № 4. - С. 50-51.

2.6. Деякі аспекти мовної підготовки сіуденгів-філологів до народознавчої роботи в школі // Гуманіт. нуки: проблеми, пошуки, перспективи: 36. наук праць/ МО України, Ін-т змісту і методів навчати, Уман. держ. пед. ін-т. - К., 1997. - Ч. IV. -С. 134-139.

2.7. Ідеї миру в “Повчанні дітям” Володимира Мономаха // Миротворча діяльність школи і вузу: 36. наук, праць. - Рівне: Тетіс. - 1997. - С. 74-76.

2.8. Хазяїна і Бог любить. Вих. значення укр. пареміографії // Рідня школа, 1997. - № 5. - С. 20-21.

3. Повідомлення на наукових конференціях:

3.1. Екологічна тема на уроках народознавства: На основі фольклорної експедиції в Уманському районі // Екол. вих. взакл. народ, освіти: Тези виступів на наук-практ. конф. -Черкаси, 1990. - С. 81-83.

3.2. Фольклорні витоки поезії П.Г. Тичини // Павло Тичина

- поет, педагог, громадянин: Тези доп. міжвуз. наук-практ. конф., присвяч. 100-річчю з дня народ, поета. - Умань, 1991. -Кн. І. - С. 22-23.

3.3. Вивчення творчості Тичини в школі методом інтеграції // Павло Тичина - поет, педагог, громадянин: Тези доп. міжвуз. наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю з дня народ, поета. -Умань, 1991. - Кн. 2. - С. 28-29. (У співавт., авт. - 1 с.).

3.4. Використання дитячого фольклору на уроках мови у початковій школі // Вивч. рідної мови і дух. розвиток особистості мол. школяра в оновл. нац. школі: Тези доп. міжвуз. наук.-практ. конф. 26-27 берез. 1992 р. - Умань, 1992. - С. 62-64.

3.5. Спроба формування моделі знань і вмінь учителя, необхідних для організації народознавчої роботи в школі // Форм, твор. особистості вчителя для оновлюв. нац. школи: Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. 27-28 кв. 1993 р. - Умань, 1993. -

Ч. І. - С. 60-61.

3.6. Микола Бажан і Лесь Курбас // Тези доп. обл. наук-метод. конф., присвяч. 90-річчю від дня народ. М.П. Бажана, 15-16 лист. 1994 р. - Умань, 1994. - С. 41-42.

3.7. Українська ментальність і національне виховання // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доп. та матер. Міжнар. наук.-практ. конф., 18-23 чер. 1994 р. -Луцьк, 1994. - Ч. І; Роз. І. - С. 91-93. (У співавт., авт. - 2 с.).

3.8. Розвиток особистості в навчально-виховному процесі // Суч. психологія в ціннісному вимірі: Мат. Третіх Коспоків. читань (20-22 ір. 1994 р. ). - К, 1994. - Т. І. - С. 194-195. (У співавт., авт. -1с.).

3.9. Мати і виховання в сім’ї // Пробл. сім’ї в умовах переходу до ринк віднос.: Тези доп. та вист. на обл. наук-практ. конф. - Черкаси, 1995. - С. 46-47.

3.10. Українське народознавство у формуванні самосвідомості студентів // Нац. самосвідомість: витоки та шляхи форму-вання: Тези доп. та повід, на наук.-метод, конф. / Фунд.

ім. О. Ольжича, Тов-во “Просвіта”, Тов-во “Берегиня”, Уман. держ. пед. ін-т. - Умань, 1995. - С. 10-11.

3.11. Мова - основа народознавчої підготовки студентів // Пробл. підготов, вчителів нац. школи: Тези доп. наук.-практ. конф., присвяч. 65-річчю Уман. держ. пед. ін-ту ім. П.Г. Тичини -Умань, 1995,- С.7.

3.12. Виховання гуманних почуттів дітей у творчості І.Огі-єнка // Іван Огієнко й утвердження гуманіт. науки та освіти в Ук-раїні: Матср. доп. і повід, на Всеукр. наук.-пракг. конф. -Житомир, 1997. - С. 31-32. (У сігівавт., авт. - 1 с.).

Сивачук Н.П. Підготовка майбутніх учителів до народознавчої роботи в школі (на матеріалі філологічних факультетів). Дисертація у вигляді рукопису на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.04 - професійна педагогіка.

Інсппут педагогіки АПН України. - Київ, 1997.

У дисертаційному дослідженні визначені суть, зміст, компоненти готовності студентів-філологів педагогічного вузу до народознавчої роботи в школі. Теоретично обгрунтовані й експериментально перевірені педагогічні умови організації ауди-торної, позааудиторної роботи студентів, різних видів практики: фольклорної, діалектологічної, етнографічної, педагогічної у формуванні цього складного особистісного утворення; висвітлені форми і методи використання у навчально-пізнавальній, практично-педагогічній, пошуково-дослідницькій діяльності студентів-філологів.

Сивачук Н.П. Подготовка будущих учителей к народоведческой работе в школе (на материале филологических факультетов). Диссертация в виде рукописи на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - профессиональная педагогика.

Институт педагогики АПН Украины. - Киев, 1997.

В диссертационном исследовании определены сущность, содержание, компоненты готовности студентов-филологов педагогического вуза к народоведческой работе в школе. Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия организации аудиторной, внеаудиторной работы студентов, различных видов практики: фольклорной, диалектологической, этнографической, педагогической в формировании этого сложного личностного образования; освещены формы и методы использования в учебно-познавательной, пракгически-педагогической, поисково-исследовательской деятельности студентов-филологов.

Syvachuk N.P. Nhe training of future teachers for ethnological work at school (on the basis of philological department experience).

Dissertation-manuscript submitted to the degree of Candidate of Sciences (Pedagogics), speciality 13.00.04 - professional pedagogics.

Institute of Pedagogics, Academy of Pedagogical Sciences, Kyiv, 1997.

In the investigation the essence, content, components of the rea-diness of philologist-students of the Teachers’Training Institutes for the ethnological work at school are determined.

The pedagogical conditions of the organization of the curricular and extracurricular work of the students, different kinds of practice: folklore, dialectological, ethnographic in the formation of this complex notion are theoretically proved and experimentally checked.

The forms and methods of ethnology application to cognative, practical-pedagogical, research activities of the future teachers.

Key words: ethnology, professional training, speech etuquette of Ukrainians, ritual speech of Ukrainians, paremiography, the national ideal of a person.

Ключові слова: народознавча, професійна підготовка, мовленнєвий етикет українців, ритуальне мовлення українців, паре-міографія, національний ідеал людини.