автореферат и диссертация по психологии 19.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Особенности переживания профессионального кризиса у лиц с различным типом эмоциональности

Автореферат диссертации по теме "Особенности переживания профессионального кризиса у лиц с различным типом эмоциональности"

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

БРИНЗА ІРИНА ВЯЧЕСЛАВІВНА

' УДК 159.922

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КРИЗИ У ОСІБ З РІЗНИМ ТИПОМ ЕМОЦІЙНОСТІ

19.00.01 — загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м, Одеса) ім. К.Д. Ушинського.

Науковий керівник

Офіційні опоненти

Провідна установа —

доктор психологічних наук, професор Саннікова Ольга Павлівна, завідувач кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинского

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Титаренко Тетяна Михайлівна, Інститут соціальної та політичної АПН України, завидувач лабораторії соціальної психології особистості;

- кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Маноха Ірина Петрівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, докторант кафедри загальної та інженерної психології.

Одеський державний університет ім. І.І. Мечнікова, кафедра психології.

Захист дисертації відбудеться « 26 » жовтня 2000 року о 14-й годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.001.26 при Київському університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська 60).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул Володимирська 60).

Автореферат розісланий « 25 » вересня 2000 р.

Вчений секретар Спеціалізованої Вченої Ради, канд. психол. наук, доцент

Кириленко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ІСТУАЛЬНІСТЬ дослідження. Проблема психологічної кризи, переживається в професії, тобто професійної кризи, їх зміст, тстура, динаміка, індивідуальні способи вирішення, особливості іву в діяльності та поведінці людей набуває особливої акгуаль-гі в сучасних умовах. Глибокі перебудови, що здійснюються у сферах життя суспільства, в першу чергу, відбиваються на змі-іого професійної структури: змінюються традиційні професії, икають нові. Останнє змушує багатьох, в тому числі й високо ііфікованих спеціалістів, за короткий термін змінювати свою фесію чи спеціалізацію, набувати додаткової професії (про що чить поява в широкому масштабі інституту другої освіти), по-но адаптуватись в нових умовах праці тощо. В результаті все це зводить до росту невизначеності вимог, що ставляться спеціалі-з боку професії, до збільшення психологічних навантажень, до икнення кризових психічних станів, що впливають на успіш-ь його діяльності, на фізичне та психічне здоров'я.

Особливу актуальність набуває дослідження психологічної криг професіоналів соціономічних професій. Саме в цій сфері про-ійної діяльності, наслідки переживання психологічної кризи формації психологічної структури особистості, емоційні зриви, вово-психічні розлади, деструктивні зміни поведінки та профе-іої діяльності тощо) відбиваються на безпосередньому предметі ці — на спілкуванні з іншими людьми.

За сьогодні проблема психологічної кризи є однією з найпопу-ніших в психологічній літературі. Достатньо широко вона роз-ляється в загальній психології (Б.І\ Ананьев, Л.І. Анциферова, Кон, О.М. Леонтьев, В.М. Мясищев, С.Л. Рубінштейн та ін.); знтексті вікового (Л.І. Божович, П.П. Блонський, Л.С. Виготсь-[, Ж. Піаже, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон та ін.) та професійного витку особистості (Є.М. Борисова, А.Г. Грановська, К.І. Гуре-, Л.Н. Корнієва, О.П. Саннікова, Д. Сьюпер, Л. Тайлер, М.К. ушкіна та ін). Дана проблема вирішувалася з позиції психоана-г, когнітивної, поведінкової, кризової, гештальт психології та ін. Гроф, Є. Ліндеманн, 3. Фрейд, В. Франкл, К. Хорні та ін.). Ці-[ ряд робіт присвячений вивченню особливостей виникнення [ЗОВИХ явищ протягом всього життєвого шляху особистості (А.Г. эрумова, Р.А. Ахмеров, Ш. Бюлер, Ф.Є. Василюк, Є. І. Голова-Т.С. Кириленко, І.П. Маноха, Т.М. Титаренко, Ю.В. Укке та . Більшість цих робіт відмічається важливістю системного піду до розгляду проблеми.

В той же час принципи системного підходу недостатньо реалі-іться в рамках єдиного, конкретного дослідження. Так, вивчен-

ня структури психологічної кризи в одних роботах обмежує аналізом окремих етапів її протікання, в інших — феноменолс ним описом її окремих проявів тощо. Крім того, практично віл ні емпіричні розробки проблеми психологічної кризи, і що для особливо важливо, не розглядається питання про розбіжності в реживанні та протіканні професійної кризи у людей з різними дивідуально-типовими особливостями. Ці особливості багато в му визначають і індивідуальну схильність людей до появи даі феномену, і його структуру, і ті способи реагування та вихо, цього стану, яким віддається перевага.

Традиційно, підгрунтям для дослідження індивідуальних роз ностей, з усього багатомірного простору індивідуальних характе тик людини є типологічні властивості нервової системи та прак но не враховуються власне психологічні детермінанти діяльн Серед останніх важливою може виступати така властивість індиі альності як емоційність (стійка схильність індивіда до пережив; емоцій певного знаку та модальності). В контексті нашого д< дження емоційність розглядається як фактор, що системоутвс структуру особистості та деякі її властивості, в тому числі й пр< сійно важливі (О.П. Саннікова); як регулятор професійної діяль ті та детермінанта її успішності (А.Є. Ольшаннікова, І.В. Пацяв ІА Переверзева, О.П. Саннікова та ін.).

Наш інтерес до вивчення проблеми професійної кризи обу лений не тільки необхідністю розробки теорії питання, але й в] гами практики, що потребує як адекватного діагностичного струментарію, так і психокоррекційних програм, спрямовани своєчасну психологічну реабілітацію порушень, які виникають названих станах.

Основним напрямком даного дослідження є вивчення заі них закономірностей переживання стану психологічної (профі ної) кризи у представників соціономічних професій та її індив: льних особливостей у людей, які розрізняються за емоційністю.

ЗВ'ЯЗОК З НАУКОВИМИ ПЛАНАМИ. Дисертаційне ді дення тісно пов’язане з науковими розробками, що проводятьс кафедрі психології Південноукраїнського державного педагогіч університету ім. К.Д. Ушинського за темою: “Теорія та прак конструювання та адаптації інструментарію комп’ютерної псих агностики професійних властивостей особистості” (номер дер: єстрації 0197 и 008545).

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ — психологічні особливості осо тості, що переживає стан професійної кризи.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ — специфіка показників (зм вих та процесуальних компонентів) стану професійної кризи,

з

[ійності та співвідношення між ними.

ЦІЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ — з позицій системного підходу вивчи-и стан психологічної кризи, що переживається в професії, розгля-;аючи його і як явище, яке має свою структуру та зміст, і як про-[ес, який має свою логіку; вивчити загальні закономірності та індивідуальні особливості переживання психологічної кризи у людей, кі розрізняються за типом емоційності.

ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ. Своєрідність показників стану [рофесійної кризи, її структура (якісно-кількісне співвідношення юказників), особливості особистості професіонала, що переживає їсихологічну кризу, обумовлені стійкою схильністю до переживан-ія емоцій тієї чи іншої модальності, тобто емоційністю.

Емоційність, як стійка властивість індивідуальності, як один з іеханізмів регуляції діяльності бере участь у детермінації поведін-м особистості, що переживає кризу, впливає на особливості її [ротікання, на її динаміку, на вибір способів її подолання.

Задачі дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу психологічних досліджень юзробити гіпотетичну вихідну структуру феномену професійної :ризи, виділити та обгрунтувати її конкретні параметри;

2. Дослідити властивості особистості, особливості поведінки та ііяльності, що проявляються при переживанні професійної кризи у [редставників деяких соціономічних професій;

3. Розробити систему методів та методик ранньої діагностики [рофесійної кризи;

4. Провести емпіричне дослідження, спрямоване на діагностику гсобливостей, властивостей особистості та поведінки професіона-іа, що переживає психологічну кризу;

5. Виявити представників різних типів емоційності (стійке спо-іучення домінуючих емоцій) та вивчити їх специфіку переживання [рофесійної кризи;

6. Дослідити динаміку протікання професійної кризи, способи її [одолання у осіб з різною емоційною диспозицією.

ТЕОРЕТИЧНО - МЕТОДОЛОГІЧНОЮ основою нашого до-лідження стали: концепції життєвого шляху особистості (А.Г. Амб-іумової, Р.А. Ахмерова, ПІ. Бюлер, Ф.Є. Василюка, К. Гіппервайн, -І.В. Грішиної, С. Грофа, А. Лібіної, Е. Ліндерманна, Г.П. Логіно-»ї, В.П. Мальцева, Г. Перрі, Б.С. Положій, Т.М. Титаренко, В. Рранкла, Ю.В. Укке та ін.); теорії криз вікового розвитку (Б.Г. Ана-[ьєва, Л.І. Божович, П.П. Блонського, Л.С. Виготського, І.С. Кона, ).М. Леонтьева, Ж. Піаже, Д.Б. Ельконіна, Е. Еріксона, 3. Фрейда а ін.); уявлення про кризи професійного розвитку (Є.М. Борисової, ^.Г. Грановської, Л.Н. Корнієвої, Д. Сьюпер, Л. Тайлер, М.К. Ту-

тушкіної та ін.); теорії емоцій та емоційної регуляції діяльності (І.Д. Беха, В.К. Вілюнаса, Т.С. Кириленко, Г.С. Коспока, О.М. Леонтьева, Ю.Д. Максименко, Е.Л. Носенко, П.В. Сімонова, О.Я. Чебикіна та ін.); теоретичні уявлення про емоційність як про системогворчий фактор властивостей особистості (О.П. Саннікової), як про стійку здатність індивідуальності та про роль емоційності в регуляції діяльності (В.Д. Небиліцина, А.Ю. Ольшаннікової, І.В. Пацявічуса, О.П. Саннікової, Б.М. Теплова та ін.).

МЕТОДИ дослідження. Теоретичний аналіз психологічної літератури в контексті предмету та завдань дослідження; емпіричне дослідження стану професійної кризи та широкого спектру властивостей особистості, гіпотетично пов'язаних з нею. Останнє включає метод спостереження, опитування, тестування, метод поперечних та повздовжних зрізі. Обробка даних здійснювалась за допомогою кількісного (кореляційного і факторного) та якісного (метод про-філей) аналізу. Окрім того, для вивчення динаміки досліджуваного стану та його корекції використовувався щоденниковий метод (метод хронологічної реєстрації певних показників) та метод тренінго-вих занять.

Конкретно в роботі використовувались психологічні методики, спрямовані на діагностику показників переживання професійної кризи, емоційності, широкого спектру особистіших якостей (шістнадця-тифакторний оптувальник Р. Кеттела, опитувальник Міні-Мульт, самооцінки, рівня тривожності), особливостей потребо-мотиваційної сфери, рівня самоакіуалізації особистості, самосвідомості.

Дослідження проводилось на базі Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. КД.Ушинського та Ізмаїльського державного педагогічного інституту. В дослідженні брали участь 433 особи: студенти очної та заочної форми навчання, викладачі вузів, слухачі факультету післядипломної освіти.

НАУКОВА НОВИЗНА дослідження:

обгрунтована та досліджена структура стану професійної кризи; виявлені та вивчені взаємовідношення між стійкими психологічними характеристиками індивідуальності (емоційності), особисті-сними якостями та показниками переживання професійної кризи;

вивчені загальні закономірності переживання професійної кризи у представників соціономічних професій;

вивчені індивідуальні розбіжності за критерієм емоційності у людей, що переживають професійну кризу;

розроблено тест-опитувальник, що дігностує показники переживання професійної кризи.

ДОСТОВІРНІСТЬ ТА НАДІЙНІСТЬ результатів дослідження. Можлива верифікація і відтворюваність експериментальної ситуації

а отриманих результатів. Це забезпечується чітким описом проце-ур дослідження, надійністю й валідністю застосованого діагносгач-:ого інструментарію, використанням сучасного апарату математич-ої статистики, репрезентативністю виборок досліджуваних.

ТЕОРЕТИЧНА ЦІННІСТЬ дисертації у розширенні знань про собистість професіонала, яка переживає труднощі в професійній іяльності, про особливості стану професійної кризи, вивченні труктури кризи та збагаченні новим фактичним матеріалом теорії моцій та емоційності.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ результатів дослідження. Отримані іезультати дозволили створити науково-обірунтовані методичні іекомендації, що їх можна використовувати в процесі профілакти-[ної, консультативної, корекційної роботи з професіоналами, які хильні до переживання критичних станів у професії. Підібраний :омплекг психодіагностичних методик може бути використаний гри професійному відборі кадрів, при складанні карт-прогнозу ус-гішності професійної діяльності. Матеріал дослідження можна ви-:ористовувати в процесі лекційних, практичних, лабораторних за-іять для студентів психологічних та педагогічних факультетів уні-іерситетів, а також в системі післядипломної освіти.

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК здобувача — в дослідженні проблеми даємозв'язку переживання професійної кризи та емоційності, у іивчєнні структури та динаміки кризи в контексті професійної дія-іьності представників соціономічних професій.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Результати дослідження представлялись та засіданнях кафедри психології Південноукраїнського державно-х> педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського протя-■ом 1996-1999р.р., міжвузівській науково-практичній конференції Ізмаїл, 1997), міжнародних науково-практичних конференціях Київ, 1998; Харків, 2000); міжнародних симпозіумах (Одеса, 2000; Каліфорнія, 2000; Потрленд, 2000).

ПУБЛІКАЦІЇ. Результати дослідження представлені у 6 публі-саціях, серед яких 4 статті в наукових журналах та збірниках нау-сових праць.

СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ дисертації. Дисертаційна робота скла-іається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури, що нараховує 306 джерел, 14 додатків. Основній зміст щсертації викладено на 183 сторінках. Робота містить 16 малюнків, 13 таблиць.

ОСНОВНИЙ ТЕКСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, визначається зб'єкт, предмет, ціль, гіпотеза та задачі дослідження, розкриваєть-

ся наукова новизна, теоретична та практична значимість робот формулюються положення, які виносяться на захист.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ “Методологічні та теоретичні осно дослідження стану професійної кризи та емоційності”, розкрш ються теоретико-методологічні посилання дослідження проблеї професійної кризи, емоційності, широкого спектру рис особисте ті, яка переживає кризу та їх взаємозв'язки. Проводиться ана психологічної літератури з проблеми психологічної кризи, утс нються основні поняття, дається аналіз різноманітних підходів вивчення психологічної кризи, розкривається природа та струю ра, уточнюється специфіка психологічної кризи та її прояви професійній діяльності,систематизуються причини виникнення розвитку кризових станів, що переживаються у зв'язку з npocj сійною діяльністю. Згідно цілі та задач нашого дослідження , роЄ та велася в теоретичному та емпіричному напрямку.

Більшість психологічних досліджень психологічної кризи, в 1 му числі й професійної, розглядає цю проблему, в основному, двох аспектах. В рамках першого вивчаються механізми кризов переживань, її структурні елементи. Другий аспект включає ана етапів психологічної кризи. При цьому значний акцент робиш на описі її емоційних станів, рис характеру, вчинків, експресії ін. Незважаючи на деякі розбіжності в підходах до вивчення даі проблеми, майже у всіх дослідженнях як найважливіша складе процесу переживання кризи виділяються психологічні характері тики самого суб'єкта діяльності, від яких багато в чому залежі успішність і адекватність подолання стану психологічної кризи .

На основі літературних уявлень про психологічну кризу, вивча чи дане явище в контексті професійної діяльності, під професійні кризою ми розуміємо переживання особистістю неможливості реа зації раніше поставлених професійних планів, задач, цілей тои Кризовий стан є психологічним станом, який відбиває у голови компонентах, ставлення людини до того, що відбувається. Розп даючи кризовий стан як деяку єдність взаємопов'язаних психічя компонентів, що характеризуються відносною стабільністю, зміст та цілісністю психічних елементів, які до неї входять, ми припусі ли, що ця утворена складна система має особливу структуру.

Дана структура включає основні компоненти, в яких найчіткі виражається стан психологічної кризи та які є домінуючими в п< ний момент часу. Вона включає: емоційно-когнітивний; особт ний; поведінковий компонент. Дослідження змісту виділених кс понентів дозволяють виявити їх роль в специфіці кризового стаї Досліждення особливостей динаміки переживання професій) кризи дозволили вивчити основні етапи процесу переживан

изи (початковий період, період накопичення напруги, критич-ій період період “гострих” переживань, період виходу прийняття лення, період стабілізації). Виділення даних періодів дуже умов. Вони характеризуються: емоційними переживаннями; специфі-ими думками, що супроводжують ці переживання; проявом пев-к рис особистості, індивідуальності; змінами в поведінці та дія-ності зазвичай нетиповими для даної особистості.

Дана робота була спрямована на дослідження загальних зако-імірностей та індивідуальних розбіжностей в переживанні профе-шої кризи, її взаємозв'язків з широким спектром властивостей обистості. В даному розділі обгрунтовується вибір емоційності як нови для дослідження індивідуальних розбіжностей, що прояв-ються в специфіці переживання професійної кризи. Емоційність, іедставлена в роботі її якісними показниками (знак і модальність 'Мінуючих емоцій). Як стійка властивість індивідуальності емо-йність є системоутворюючим фактором властивостей особистос-фактором, що приймає участь в регуляції професійної діяльносте фактором, що впливає на поріг емоційної чутливості >.П.Саннікова), а значить і впливає на структуру професійної >изи, ступінь переживання, особливості її протікання та вибір гособів подолання даного стану. При цьому кожному з типів юційності відповідає певна специфіка (якісно-кількісне співвід-)шення), складових показників феномену психологічної кризи.

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ “Емпіричне дослідження особливостей ану професійної кризи у людей з різною емоційною диспозиці-о” викладається процедура емпіричного дослідження; визначаться репрезентативна виборка досліджуваних; обгрунтовується дбір та використання конкретних психологічних методик, спря-ованих на діагностику досліджуваних властивостей особистості та дивідуальності; наводяться результати стандартизації та фактори-іції оригінальної методики, що діагностує показники переживан-ї професійної кризи; викладені результати кількісного та якісно> аналізу експериментальних даних.

Для дослідження особливостей переживання професійної кризи и використовували ряд традиційних формалізованих методик, що дать можливість діагностувати певні прояви психологічної кризи, о них ми віднесли: чотиримодальний тест-опитувальник емоцій-ості Л.А. Рабінович І О.П. Саннікової; шістнадцятифакгорний юбистісний опитувальник Р. Кеттела (16-РР, Я. Сайеіі); опитува-ьник МІНІ — МУЛЬТ (скорочений варіант Міннесотського бага->аспектного особистісного опитувальника ММРІ), адаптований >.Б. Березіним, М.П. Мірошніковим та ін.; опитувальник для опіки мотивації досягнення успіху А. Мехрабяна, модифікований

М.Ш. Магомед-Еміновим; тест-опитувальник для виміру потреб досягнення Ю.М. Орлова; тест-опитувальник самосгавлення В.І Століна, С.Р. Пантелеева; тест-опитувальник самооцінки рівн тривожності Ч.Д. Спілберга — ЮЛ. Ханіна; тест-опитувальник рі вня самоактуалізації особистості М. Загік, М. Кроз, Л.Я. Гозман; також оригінальний тест-опитувальник показників переживанн професійної кризи О.П. Саннікова і І.В. Бринза. Крім того, дл уточнення та інтерпретації даних отриманих за допомогою тесті та методик, в роботі використовувався метод спостереження, бес ди, хронологічної реєстрації даних.

Оригінальний тест-опитувальник показників переживання пре фесійної кризи (Саннікова і Бринза), розроблявся протягом дек лькох років. Створення методики, відповідно вимог психометрию включало декілька етапів. Зміст кожного етапу, відомості про ш дійність та валідність представлені в тексті дисертації.

У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ “Результати емпіричного досліджень стану кризи та їх інтерпритація” представлені емпіричні дані де слідження співвідношення між показниками стану професійні кризи, емоційності та широкого спектру особистісних якостей. І результати отримані за допомогою:

а) кількісного (кореляційного та факторного) аналізу;

б) якісного (метод асів, профілей) аналізу;

в) аналізу результатів методу хронологічної реєстрації дані (щоденникової методики).

Результати кореляційного аналізу між показниками стану проф сійної кризи та широким спектром досліджуваних рис особистості цілому представлені двома групами зв'язків, що сконцентрували» на двох крайніх полюсах, які складаються з декількох блоків. Та позитивні зв'язки виявляють показники стану професійної кризи: емоційними модальностями Г (гнів), С (страх), П (печаль); з вп ринним фактором особистості <5ц+ (тривожність) та первинним, и Його складає, зокрема, з С- (емоційна нестійкість), 0+ (схильніс до почуття вини), Н- (нерішучість), С24+ (напруженість),СЬ~(слабкі контроль поведінки), Сг- (слабкість над — Я); з такими шкалами н вротичних рис особистості (Міні-Мульт), як депресія, психопаті паранойяльність, шизоїдність; з показниками реактивної та особи тісної тривожності; з однією із шкал методики самосгавлення шкалою самозвинувачення. Негативні зв'язки показників стаї професійної кризи представлені у наступному вигляді: модальність (радість) негативно пов'язана з усіма показниками стану професі! ної кризи; такі показники кризи як ЕЗ (емоційна занепокоєністі ЕН (емоційна напруженість), ЕД (емоційні переживання та реаю деструктивного характеру), СС (деструктивне ставлення до себе) н

гативно пов'язані з факторами особистості А+ (аффектоти-мія), показник кризи ЕН (емоційна напруженість) негативно пов'язаний з факторами (}п+(екстраверсія), Й+(проникливість); всі показники кризи негативно пов'язані з показниками МД (мотивація досягнення) та ПД (потреба в досягненні).

В результаті факторного аналізу ми отримали (після ротації) п’ятифакгорну модель особистості: до першого фактору ввійшли всі показники стану професійної кризи, негативні показники емоційності, невротичні риси особистості, що дозволяє його інтерпретувати як фактор емоційних, поведінкових і професійних проявів деструктивного характеру. Змістовно другий фактор інтерпретується як фактор рівня самоактуалізації особистості з її базовими потребами, в прийнятті самої себе, в спонтанності, в самоповазі. Психологічний зміст третього біполярного даного фактора розкриває особливості ставлення до себе. Четвертий фактор ми інтерпретуємо як фактор невротичних рис особистості: до нього ввійшли всі показники невротичних рис із високою факторною вагою, окрім Ма (гіпоманія). Особливістю п'ятого фактору є те, що до нього увійшли, в основному, показники факторної моделі особистості (за Р. Кетгелом), де найбільшу факторну вагу отримав показник 03 (низький самоконтроль).

Отже, факторний аналіз підтверджує корреляційні взаємозв'язки досліджуваних якостей, показники яких у різних комбінаціях включаються в одні й ті самі фактори.

Для розуміння психологічного змісту стану професійної кризи ми звернулися до якісного аналізу (методу профілей). Використання даного підходу дозволило: по-перше, вивчити симптомокомплекси рис особистості, яка переживає кризу та порівняти їх з особливостями особистості, яка знаходиться у врівноваженому, не кризовому стані; по-друге, виділити групи досліджуваних з різним типом емоційності (схильність до переживання емоцій певної модальності) та вивчити переживання ними професійної кризи; по-третє, вивчити особливості переживання професійної кризи у осіб з різним типом емоційності безпосередньо в професійній діяльності, зокрема, в діяльності професійного спілкування. Розглянемо все послідовно.

Аналіз зведених профілей досліджуваних рис всіх піддослідних, які переживають стан гострої професійної кризи, підтвердив результати корреляційного аналізу та показав, що для них властива: а) інтровертованість (С>г), тривожність (()„+), схильність до почуття провини (0+), нерішучість (Н-), некомунікативність (А-), низька здатність долати професійні, життєві перешкоди, слабка воля (<23-), напруженість (С?4+); б) прояв депресивних рис особистості;

в) високий рівень реактивної та особистісної тривожності; г) низь-

ка потреба досягнень, виражений мотив “уникання невдач”; д) переважно негативне ставлення до себе.

При цьому розбіжності між досліджуваними різних груп (під-виборок), які переживають кризу, зводяться до наступного. У студентів денного відділення домінує соціальна нерішучість (СЬ-), мрійливість(М+), погана соціальна пристосованість (Сг-), підозрілість (Ра); у студентів заочного відділення — прояв психопатичних рис (Реї); у слухачів факультету другої вищої освіти — емоційна нестійкість (С-), кортикальна рухливість на фоні тривожності (<2ш+); У викладачів вузів — відсутність гнучкості, стереотипність поведінки, негативне сприйняття людей в цілому.

Дослідження професійної кризи у осіб з різним типом емоційності (тип виявляється традиційно за допомогою методу асів) дало можливість виявити особливості переживань та диспозицій особистісних рис цих піддослідних. На малюнку представлені профілі показників стану професійної кризи чотирьох мономодальних емоційних типів Р (радість), Г (гнів), С (страх), П (печаль).

Кожен профіль являє собою криву, що відбиває відхилення значення кожного параметру від середньої лінії ряду. Точка, що відповідає середній лінії ряду, відповідає центральній тенденції кожного ряду конкретної виборки. На вісі абсцис розміщуються значення досліджуваних показників, які виражені в балах, на вісі ординат — показники стану професійної кризи. Середня лінія ряду (X) проходить через точку 20.

Візуальний аналіз профілей та і-критерій Стьюдента дозволяють виявити, і на цій основі проаналізувати, схожість і розбіжність багатьох показників стану професійної кризи у піддослідних, які розрізняються за типом емоційності. Загальним для всіх піддослідних, які переживають професійну кризу, є високий рівень показників ЕД, ПП, ЗСам, тобто домінування у даних піддослідних емоцій деструктивного характеру, неадекватна професійна поведінка, погане загальне самопочуття.

Відмінності в специфіці переживання кризи у осіб з різним типом емоційності заключається в тому, що крім вказаних рис, піддослідним Р-типу властиве емоційне згорання, неадекватна поведінка в повсякденному житті (П+), погане професійне самопочуття (ПСам+), емоційна напруженість (ЕН+). Представники емоційних типів П та С характеризуються не тільки негативними емоціями, переживаннями та реакціями деструктивного характеру (ЕД+), але й деструктивним ставленням до майбутнього, до професійного в тому числі (СМ+), (СПМ+).

10

ЕЗ ЕН ЕД ЕЗг СС СдП СІ СК СП СПр СМ СПМ П ПП ЗСам ПСам

Мал. Профілі груп піддослідних, які переживають професійну кризу (К шах) та тих, які не переживають кризу (К тіп), що мають одноіменні типи емоційності.

ПрИМІТКа. Р^лгах...... і ^Ктшх > ^"Ктах" ) ПктазГг----------

у Гктіп***** >С{^П .

В дисертаційній роботі представлені дані про специфіку факторної структури особистості, особливостей самовідношення, само-актуалізації, невротичних рис особистості, особливостей мотивації досягнення в осіб з різним типом емоційності, які переживають кризу. Отримані дані доповнюють психологічний портрет кризової особистості з різними індивідуально-типовими особливостями особистості.

Результати щоденникової методики виявили, що піддослідним із стійким домінуванням емоцій модальносгей С, П та Г властива велика схильність до переживання кризових станів у порівнянні з типом Р. Особи з емоційною диспозицією за типом С та П більш схильні до різномаїтт палітри переживань та мисленевих форм, ніж піддослідні з емоційною диспозицією Р та Г. їм властиве: більш глибоке, стійке переживання кризового стану; розгорнугість усіх етапів його протікання; вибірковість у позапрофесійному та професійному спілкуванні; реакція уникання небажаних контактів у поєднанні з відсутністю прагнення до змін ситуації, інших людей та себе.

Результати теоретико-емпіричного дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Під професійною кризою розуміється психічний стан особистості, що характеризується суб'єктивними переживаннями неможливості реалізації професійних планів, які виникають при блокуванні цілеспрямованої професійної діяльності зовнішніми (об'єктивними у відношенні до особистості) та внутрішніми (суб'єктивне ставлення до світу, особливості особистості, особливості її розвитку) причинами.

2. Як психічне явище, професійна криза має свою структуру, як процес, - свої етапи, динаміку та логіку розвитку. Професійна криза включає: а) когнітивно-емоційний компонент, що характеризується переживаннями емоційного занепокоєння (ЕЗ), емоційною напруженістю (ЕН), емоційними деструкціями (ЕД), емоційним згоранням (ЕЗг), показниками загального (ЗСам) та професійного самопочуття (ПСам); б) особистісний компонент (підструктура ставлень), що характеризується ставленням до себе як до особистості (СС), ставленням до себе як до професіонала (СдП), ставленням до інших людей (СІ), до колег (СК), ставленням до праці (СП) та до професії (СПр), ставленням до майбутнього (СМ) та до професійного майбутнього (СПМ); в) поведінковий компонент, який об'єднує деякі специфічні особливості поведінки (П), в тому числі й професійної (ПП).

Як процес, який має свою логіку, професійна криза складається із наступних етапів, кожен з яких характеризується своїм специфічним змістом: а) початковий період; б) період накопичення на-

пруження; в) критичний період (період “гострих” переживань); г) період виходу (прийняття рішення); д) період стабілізації.

3. Індивідуальні розбіжності в переживанні професійної кризи проявляються в якісно-кількісному поєднанні (комбінації) показників, які входять до структури, в динаміці протікання даного стану та в способах його подолання.

4. Домінуючими рисами для осіб, які переживають кризу, є погіршення загального емоційного, психічного, соматичного самопочуття; виникненні змін в професійній поведінці (поява неадекватних реакцій), виникнення та прогресування емоційних деструктивних реакцій, втрата професійної мотивації тощо.

5. Встановлено, що досвід, вік та стаж роботи суттєво впливає на особливості переживання професійної кризи та її специфіку: кожна група піддослідних має свій індивідуальний набір параметрів самоактуалізації, мотивації досягненім та інших властивостей особистості, в тому числі й невротичних. Якісні особливості кризового стану (показники) та їх прояви, пов'язані з широким спектром рис особистості, які в сукупності утворюють певний симпто-мокомплекс, інтегральну, стійку властивість особистості — схильність до переживання кризових станів.

6. Підтвердилася гіпотеза про конституюючий вплив емоційності на індивідуальну структуру стану професійної кризи, на схиль-ность особистості до переживання кризових станів. Якісні особливості емоційності, ступінь домінування кожної модальності та своєрідність їх поєднань (типи диспозицій) визначають співвідношення показників професійної кризи, та їх індивідуальну специфіку. Специфіка переживання професійної кризи у осіб, які розрізняються емоційністю, закладена в психологічній сутності емоцій кожної з модальностей: у відношенні до об'єкту (позитивному чи негативному), в способах взаємодії з ним (активному чи пасивному) та в спрямтваності на об'єкт чи від нього.

7. Встановлено, що піддослідні з певним типом емоційності по різному переживають стан гострої кризи безпосередньо в професійній діяльності спілкування. Вони розрізняються різною схильністю до переживання кризових станів, різномаїттям палітри переживань та мисленевих форм, різною глибиною, стійкістю переживання кризи, вибірковістю в спілкуванні та стійкістю до змін.

8. Оригінальний тест-опитувальник показників переживання професійної кризи є достатньо надійним та валідним діагностичним засобом, що дозволяє його використовувати не тільки в науково-дослідницьких цілях, але й у практиці профвідбору та проф-консультації.

9. Дане дослідження не охоплює все коло актуальних питань,

які стосуються проблеми вивчення стану професійної кризи. Це надає можливість досліджувати професійну кризу не тільки з позицій суб’єктного підходу, але й розглянути його на кожному з етапів професійного становлення у співвідношенні з особливостями професійної діяльності в одних і тиж же піддослідних з різними індивідуально-типовими особливостями емоційності.

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях:

1. Переживание профессионального кризиса в деятельности преподавателя // Науковий вісник Ізмаїльского державного педагогічного інституту. - Ізмаїл, 1998.- N4. - С. 23-26.

2. Профессиональный кризис как один из видов психических состояний // Психологія на перетині тисячоліть: Матер. П’ятих Костюківських читань.-К.,1999.- Т.З.- С. 125-130 (в соавт.).

3. Психологический кризис: проблема диагностики //Стрессы в повседневной жизни детей: материалы Международного конгресса -Одесса, 2000.-С. 120-122 (в соавт.).

4. Тест-опросник переживания профессионального кризиса (Факторный анализ)//Весник Харьківського університету №472 серія психологія - Харьків, 2000. С. 28-32.

5. Educators training in USA and Ukraine: Comparative analyses //Diversity and Learning: AANE’s 2000 National Conference on Higher Education — California, 2000.

6. Teachers training in Ukraine: New approaches //2000 Convention Western Psychological Association (WPA) — Portland, 2000

Бринза I.B. Особливості переживання професійної кризи у осіб з різним типом емоційності. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01. — загальна психологія, історія психології. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

Дисертація є теоретичним і експериментальним дослідженням професійної кризи у осіб з різними емоційними диспозиціями. Як психічне явище, професійна криза має свою структуру, як процес,

- свої етапи, динаміку та логіку розвитку. Визначено поняття професійної кризи, як такої, що характеризується суб'єктивними переживаннями неможливості реалізації професійних планів, які виникають при блокуванні цілеспрямованої професійної діяльності зовнішніми та внутрішніми причинами. Досліджені індивідуальні розбіжності в переживанні професійної кризи, що проявляються в якісно-кількісному поєднанні (комбінації) її показників, в динаміці протікання даного стану та в способах його подолання. Встановлено, що досвід, вік та стаж роботи суттєво впливає на особливо-

сті переживання професійної кризи та її специфіку. Підтверджена гіпотеза про конституюючий вплив емоційності на індивідуальну структуру стану професійної кризи, на схильность особистості до переживання кризових станів. Якісні особливості емоційності, ступінь домінування кожної модальності та своєрідність їх поєднань визначають співвідношення показників професійної кризи, та їх індивідуальну специфіку. Встановлено, що піддослідні з певним типом емоційності по різному переживають стан гострої кризи безпосередньо в професійній діяльності спілкування.

Ключові слова: професійна криза, критична ситуація, стан кризи, процес кризи, змоційність, особистість.

Брынза И.В. Особенности переживания профессионального кризиса у лиц с различным типом эмоциональности. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01. — Общая психология, история психологии. — Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация является теоретическим и эмпирическим исследованием особенностей переживания профессионального кризиса у лиц с различной эмоциональной диспозицией. Под профессиональным кризисом понимается психическое состояния личности, характеризующееся субъективными переживаниями невозможности реализации профессиональных планов, возникающих при блокировке целенаправленной профессиональной деятельности внешними (объективными по отношению к личности) и внутренними (субъективное отношение к миру, особенности личности, особенностями ее развития) причинами.

Профессиональный кризис рассматривается как психическое явление, имеющее свою структуру, и как процесс, имеющий определенную стадиальность, динамику и логику развития. Исследуется структура психологического кризиса, рассматриваются индивидуальные различия в переживании профессионального кризиса у лиц с различной эмоциональной диспозицией. Различия определяются качественно - количественным сочетанием, входящих в структуру показателей, и проявляются в специфике протекания данного состояния и в способах его преодоления. Установлено, что опыт, возраст и стаж работы существенно влияют на особенности переживания профессионального кризиса и его специфику: каждая из групп испытуемых имеет свой, индивидуальный набор параметров самоактуализации, мотивации достижения и других свойств личности, в том числе и невротических.

Подтверждена гипотеза о конституциирующем влиянии эмоцио-

нальности на индивидуальную структуру состояния профессионального кризиса, на предрасположенность личности к переживанию кризисных состояний. Качественные особенности эмоциональности, степень доминирования каждой модальности и своеобразие их сочетаний (типы, диспозиции) определяют соотношение показателей профессионального кризиса и их индивидуальную специфику. Специфика переживания профессионального кризиса у лиц, различающихся эмоциональностью, заложена в психологической сущности эмоций каждой из модальностей: в отношении к объекту (положительном или отрицательном), в способах взаимодействия с ним (активном или пассивном) и в направленности на объект или от него.

Установлено, что испытуемые с определенным типом эмоциональности по-разному переживают состояние острого кризиса в непосредственной и профессиональной деятельности общения. Они отличаются разной склонностью к переживанию кризисных состояний, разнообразием палитры переживаний и мыслеформ, разной глубиной, устойчивостью переживаний кризиса, избирательностью в общении и устойчивостью к изменениям.

Ключевые слова: профессиональный кризис, критическая ситуация, кризисное состояние, кризисный процесс, эмоциональность, личность.

Brynza I.V. Peculiarities of professional crisis of persons differed in emotionality. — Manuscript.

Dissertation to qualify for the candidate of psychological science academic degree in specialty 19.00.01 — general psychology, history of psychology. — Kyiv University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 2000.

The dissertation contains theoretical and empirical investigation of professional crises experience of persons with different emotional dispositions. The professional crisis as a psychological phenomenon has its own structure; as a process - stages, dynamics and developmental tendencies. It is found that age, life and professional experience significantly influence the specificity of professional crisis: each examinees’ group has its individual set of parameters of selfactualization, motivation and other personality properties including neurotic ones. The results showed that emotionality stipulates the individual structure of professional crisis. The qualitative peculiarities of emotionality, the degree of modalities domination and their combination (types, dispositions) determine the correlation between professional crises parameters, and their individual specificity.

Key words: professional crisis, critical situation, critical states, critical process, emotionality, personality.