автореферат и диссертация по психологии 19.00.07 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование навыков делового общения у учащихся профессионально-технических учреждений образования

Автореферат диссертации по теме "Формирование навыков делового общения у учащихся профессионально-технических учреждений образования"

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

^ 0 (ШЇАВТІЧ Галина Олександрівна

1.' УДК 159.9:37.015.3

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ В УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий кандидат психологічних наук, доцент Побірченко Не-

керішшк- оніла Антонівна, Інститут педагогіки і психології

професійної освіти АПН України, старший науковий співробітник лабораторії психології трудової і професійної підготовки, м. Київ.

Офіційні доктор психологічних наук, професор Скршічснко

опоненти: Олександр Васильович, Національний педагогічний

університет ім. М.П. Драгоманова, професор кафедри психології, м. Київ:

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, доцент Коионко Олена Леонтіївна, Інститут проблем виховання АПН України, заступник директора з наукової роботи, м. Київ.

Провідна Черкаський державний університет ім. Б. Хмельниць-

установа: кого, кафедра психології, Міністерство освіти і науки

України, м. Черкаси.

Захист відбудеться "26" квітня 2000 року о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано " 24 " березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. У сучасних умовах особливо гостро стоїть питання підготовки підростаючого покоління до життя та праці в умовах ринкової економіки. Одним із факторів, що забезпечує таку підготовку, є, на наш погляд, формування в учнів навичок ділового спілкування. Саме ділове спілкування є засобом здійснення будь-якої професійної діяльності.

Концептуальні основи розробки проблеми спілкування пов'язані з працями Б.Г. Ананьева, 0.0. Бодальова, Л.С. Виготського, Г.С. Костюка,

О.М. Леонтьева, Б.Ф. Ломова, О.В. Скрипченка, В.А. Семиченко, Т.С. Яценко та інших видатних психологів. Вчені розглядали спілкування як важливу умову психічного розвитку учнівської молоді, соціалізації та індивідуалізації особистості.

У психолого-педагогічній літературі термін "спілкування" подано в різних інтерпретаціях. Як особливий вид діяльності людини, метою якої є створення унікальної особистості, розглядають спілкування Б.Г. Ананьев, Л.П. Буева, І.А. Зязюн, М.С. Каган, О.Л. Кононко, О.М. Леонтьев, А.В. Мудрик та ін. В дослідженнях вчених психологів і педагогів провідним є положення про те, що спілкування - це взаємодія суб'єктів у процесі різних видів діяльності.

Разом з тим, у сучасній психологічній і педагогічній науці ще недостатня увага відводиться розкриттю значення володіння учнями навичками ділового спілкування в їх професійному та особистісному становленні.

Отже, актуальність теми дослідження зумовлюється як об'єктивними потребами суспільства у підготовці особистості до життя в нових економічних умовах, так і недостатнім теоретичним та практичним обгрунтуванням шляхів формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. Це і зумовило вибір теми нашого дослідження.

У ході дослідження передусім ставилося завдання здійснити систематизацію великого розрізненого фактичного матеріалу, нагромадженого у віковій та педагогічній психології, а також частково у суміжних з нею науках, і виділити на цій основі актуальні питання формування навичок ділового спілкування. Цс дозволило розширити теоретичну основу досліджуваної проблеми спілкування та визначити її місце в системі соціально-психологічної підготовки молоді до життя у новому економічному середовищі. В цьому є теоретична актуальність праці.

Не менш важливий прикладний аспект проблеми. Підвищення ролі особи в суспільному виробництві, розширення сфери колективної діяльності у нових ринкових умовах зумовлює необхідність вивчення психологічної культури навичок ділового спілкування як засобу оволодіння

учнями професійною та трудовою діяльністю і самовизначення ними власних можливостей в успішній її реалізації.

Дисертаційне дослідження входить до тематики науково-дослідних робіт Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України і виконане в межах теми " Психологічні умови наступності у підготовці учнівської молоді до професійної праці" ( РК № 0196И008885 ).

Об'єкт досліджений: мЬкособистісне спілкування учнівської молоді.

Предмет дослідження: психологічна культура ділового спілкування учнів професійно-технічних закладів освіти.

Мета: визначити психологічні основи формування навичок ділового спілкування.

Концептуальними ідеями дослідження є положення щодо:

неперервності формування навичок ділового спілкування в учнів як засобу підготовки їх до життя та професійної діяльності в умовах ринку;

необхідності дотримання взаємозв’язку у розв’язуванні проблем спілкування та професійним навчанням учнівської молоді;

ділове спілкування є засобом здійснення будь-якої спільної діяльності;

визначення навичок ділового спілкування та інтегрованих критеріїв їх сформованості;

врахування специфіки індивідуального та диференційованого підходу у проведенні тренінгу навичок ділового спілкування.

Гіпотеза дослідження: формування навичок ділового спілкування детерміноване розвитком психологічної культури спілкування. Її системоутворюючим фактором є суб’єктивна організаційна культура, яку складає потрібнісно-мотиваційний і операційний компонента спілкування.

Для досягнення поставленої мети та перевірки гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогічній літературі.

2. Виявити психологічні особливості розвитку психологічної культури навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти.

3. Розробити і апробувати програмно-методичний матеріал з формування навичок ділового спілкування в учнівської молоді.

4. Скласти психолого-педагогічні рекомендації для викладачів, спрямовані на формування навичок ділового спілкування в учнів.

Загальну методологію дослідження становлять: філософські положення особистісного підходу як методологічного способу пізнання психологічних явищ; положення про закономірності функціонування взаємодії між навчально-виховним процесом і розвитком інтелектуально-довільної та мотиваційно-потрібнісної сфери особистості; розуміння комунікативної культури як цілісного процесу творчої самореалізації особистості; психо-

з

логічні й педагогічні теорії розвитку й саморозвитку професійних якостей особистості в професійному навчанні.

Теоретичними засадами дослідження є нормативні документи про завдання формування особистості - Державна національна програма “Освіта” ("Україна XXI століття”), положення психологічної і педагогічної наук про діалектичний взаємозв'язок свідомості та діяльності, роль спілкування в соціальній ситуації розвитку особистості (І.А. Зязюн, Г.С. Костюк, О.Л. Ко-нонко, Б.Ф. Ломов, Н.Г. Ничкало, Б.О. Федоришин, Т.С. Яценко), психологічні концепції підготовки учнів до трудової та професійної діяльності (Є.В. Єгорова, Г.О. Євдокимова, П.С. Перепелиця, Н.А. Побірченко,

О.В. Скрипченко, О.О. Ящишин та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися результати аналізу наукових та прикладних джерел. Дисертаційне дослідження проведено у рамках психолого-педагогічного експерименту в його констатуючій, формуючій та контролюючій формах. Застосовувався комплекс методів: тренінг, пошукове експериментальне навчання, тестування учнів, самодіагностика, консультація, статистична обробка експериментальних даних.

Організація та етани дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1994 - 1998 років і охоплювало кілька етапів. На першому етапі (1994 — 1995) визначалася теоретична суть і місце в психологічній і педагогічній науках проблеми формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. На другому етапі (1995 -1996) здійснювалося комплектування психодіагностичних методів дослідження і апробація методик на виявлення в учнівської молоді особливостей розвитку ділового спілкування. На третьому етапі (1997 - 1998) розроблялася і реалізовувалася технологія пошукового експериментального навчання. Узагальнювалися результати дослідження у вигляді спецкурсу, тренінгу навичок ділового спілкування, методичного матеріалу для практичних психологів, викладачів професійно-технічних закладів освіти.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на експериментальній базі Вищого професійного училища № 1 Київського державного торговельно-економічного університету м. Києва, навчально-виробничого Центру професійно-технічної освіти № 2 та професійно-технічного училища № 8 м. Харкова, банківського коледж)' м. Львова. Експериментальним навчанням було охоплено 305 учнів ПТУ та банківського коледжу.

Наукова новизна дослідження полягає у системному аналізі провідних психологічних умов, що сприяють розвитку навичок міжособис-тісного спілкування учнівської молоді; вперше виявлені особливості та роль організаційної культури ділового спілкування в учнів професійно-

технічних закладів освіти; визначені засоби підвищення рівня розвитку суб'єктивного компонента спілкування.

Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні і поглибленні наукових знань про деякі додаткові психологічні особливості формування суб’єктивної організаційної культури ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. Результати дослідження доповнюють положення психології про роль спілкування у розвитку особистості, а також надають додаткову наукову інформацію про способи цілеспрямованого формування в учнів навичок ділового спілкування .

Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці завдань, ситуації!, тренінгових занять для формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти з урахуванням змісту потрібнісно-мотиваційної сфери та рівня розвитку операційного компонента спілкування, створенні рекомендацій психологам, викладачам щодо підвищення якості відповідних умінь та навичок в учнів професійно-технічних закладів освіти.

Одержані результати можуть бути використані в проектуванні технологій професійної освіти, в розробці програм, навчально-методичних матеріалів для учнів, вчителів і практичних психологів.

Результати дослідження впроваджено: у Вищому професійному училищі №1 Київського державного торговельно-економічного університету (довідка № 82 від 14.04.99р.), навчально-виробничому Центрі професійно-технічної освіти № 2 (довідка № 132 від 28.4.99р.) та професійно-технічному училищі № 8 м. Харкова (довідка № 75 від 18.3.99р.), у Львівському банківському коледжі (довідка № 135 від 18.05.99р.)

Особистим внеском автора є:

розробка, апробація і впровадження у практику професійного навчання комплексу методичних і тренінгових завдань, що мають вплив на формування навичок ділового спілкування в учнів профессійно-технічних закладів;

визначення домінантних навичок, розвиток яких сприяє оволодінню технікою дідового спілкування;

установлення критеріїв сформовашюсгі необхідних навичок між-особового ділового спілкування підростаючої особистості;

розкриття умов розвитку потрібнісно-мотиваційного та операційного аспектів ділового спілкування.

Вірогідність дослідження забезпечена теоретичною обгрунтованістю філософських, психологічних, педагогічних положень проблеми ділового спілкування, а також рядом авторських розв'язків проблеми; адекватністю методів дослідження поставленій меті та завданням; підтверджена результатами порівняльного аналізу рівнів сформованості

навичок ділового спілкування в учнів експериментальних та контрольних груп, статистичним аналізом результатів.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Формування навичок ділового спілкування зумовлено розвитком иотрібшсно-мотиваційного та операційного компонентів особистості учнів; навички ділового спілкування складають його суб'єктивну культуру.

2. Потребують формування навички: контакту, дотримання правил поведінки, регулювання настрою, контролю поведінки в ситуаціях вербального і невербального спілкування.

3. Критеріями сформованості навичок ділового спілкування є: кон-тактність, організованість, емоційна стійкість, рефлексивність, варіативність, якість мови, особистісний механізм спілкування.

4. Результати порівняльного та статистичного аналізу рівнів сформованості навичок ділового спілкування.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорені і схвалені на засіданнях лабораторії психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, доповідались на II з'їзді товариства психологів України (м. Київ, 1996 р.), на науково-практичній конференції "Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку" (Харків, 1996р.), на засіданні круглого стола "Підготовка учнівської молоді до підприємницької праці" (Київ, 1998р.).

Результати дослідження апробовані в роботі з учнями Вищого професійного училища № 1 Київського державного торговельно-економічного університету, навчально-виробничого Центру професійно-технічної освіти № 2 та професійно-технічного училища № 8 м. Харкова, банківського коледжу м.Львова.

Основні результати дослідження знайшли відображення у 8 друкованих працях, з них 7 написано без співавторів, у тому числі: 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 2-у збірниках наукових праць, 1 брониора з методичними рекомендаціями з тренінгу, 2 статті у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску 4,1 друкованих аркушів.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 174 сторінки друкованого тексту, 8 додатків займають 18 сторінок, список використаних джерел - 11 сторінок (156 найменувань, з них 3 іноземними мовами). Дисертація містить 11 таблиць на 10 сторінках. Основний зміст тексту -145 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, з'ясовано рівень розробленості проблеми в науковій літературі, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу та основні завдання роботи, розкрито ії наукову новизну, теоретичне і практичне значення, вказано на особистий внесок автора у рішенні проблеми, окреслено положення, що виноситься на захист, подано відомості про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі - ’’Теоретичні основи проблеми спілкування в педагогічній психології" - висвітлюються результати теоретичного аналізу лсихолого-педагогічної літератури з вказаної проблеми; визначено сутність, структур}' та зміст ділового спілкування, виявлені вітчизняними та зарубіжними психологами.

Найбільш розробленим є особистісний підхід до спілкування як до одного з видів діяльності та взаємодії між людьми (Б.Г. Ананьєв, МІ. Лісіна, С.Л. Рубінштейн).

Якісно новим підходом у питанні співвідношення категорії! спілкування та діяльності вважаються праці вітчизняних психологів і педагогів І. А. Зязюна, Б.О. Федоришина, В.А. Ссмичснко. Сутність їх підходу в теоретичному обгрунтованні спілкування як специфічної багатофункціональної системи міжособистісної взаємодії. Це важливе у методологічному відношенні положення лягло поряд з іншими в основу розробленої нами моделі формування навичок ділового спілкування в учнів.

Результати експериментальних досліджень (О.О. Бодальов, Є.В. Єго-рова, Т.С. Яценко) дозволяють зробити висновки про суттєвий вплив спілкування на розумові процеси різного рівня: від засвоєння понять до рішення творчих завдань. Спілкування є важливою детермінантою пізнавальних процесів. В умовах спілкування їх ефективність і динаміка істотно відрізняється від тих, які характеризують ці процеси в умовах ізольованої діяльності індивіду. На основі цих же досліджень виділені основні характеристики процесу педагогічного спілкування. В них ділове спілкування розглядається як спілкування у межах і з приводу здійснюваної справи; як засіб встановлення контактів з іншими людьми з метою спільного виконання роботи і як процес і механізм включення партнерів до розв'язання проблемних завдань.

Проблемою розвитку в учнів спільної діяльності і ролі в ній спілкування займалися М.Й. Боришевський, І.Д. Бех, С.Д. Максимєнко,

О.В. Скршгченко. Спільна діяльність розглядається вченими як діяльність партнерів з приводу розв'язання однієї проблеми. Спілкування в ній виступає засобом розв'язування проблемної ситуації, з приводу якої воно ведеться; як процес впливу учасників один на одного.

У дослідженнях названих вище авторів в проблемах спілкування виявлена специфіка ділового спілкування, в якому особливого значення надавалось його потрібнісно-мотиваційному та операційному змісту.

Психологи-дослідники доводять, що спочатку формується спрямованість спілкування "на себе". Спрямованості на іншого необхідно навчати окремо. Але навчати цьому можна за умови, якщо задовольняється потреба в спілкуванні, спрямована "на себе": потреба в повазі, у взаєморозумінні.

Динаміка розвитку потреб особистості в спілкуванні в наукових працях Т.С. Яценко, О.Г. Солодухової та інших розглядається так: розвиток потреб у спілкуванні відбувається від прагнення до спільного перебування з деякими особами до потреби діяти в інтересах колективу. Здійснюється перехід від конкретно-особистісного та емоціонального спілкування, від зв'язку з окремими особами до прихильності до них, до принципових стосунків, до зв'язків у колективі, заснованих на усвідомленні значення та ролі колективу; від потреби у емоційному контакті до потреби в суспільній активності особистості.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури з дослідження проблеми спілкування в сучасній вітчизняній та зарубіжній віковій педагогічній психології дозволив зробити такі висновки.

Спілкування поряд з працею і пізнанням відіграє вирішальну роль у формуванні особистості та в її професійному становленні.

Ділове спілкування є засобом здійснення спільної діяльності. Воно акумулює в собі і визначає особливості взаємодії партнерів, їх особисті і ділові потреби, характер їх міжособистісних стосунків.

Прищеплення навичок ділового спілкування учнівської молоді є актуальним спрямуванням її на вибір сучасних професій, зокрема тих, що зв’язані з підприємницькою сферою.

Існує необхідність у розробці нових технологій навчання учнів суб'єктивної культури ділового спілкування.

Другий розділ дисертації - "Психологічні особливості розвитку ор-ганіза-ційної культури ділового спілкування в учнів" - присвячений висвітленню ходу констатуючого експерименту, б якому перевірялись висунуті положення, згідно з якими психологічні особливості ділового спілкування є суттєвою характеристикою соціальної ситуації розвитку учнів професійно-технічних закладів освіти. Тому виявлення розвитку психологічної культури навичок ділового спілкування, який зумовлений змістом потрібнісно-мотиваціішої сфери особистості та рівнем розвитку операційного компонента спілкування, складає основне завдання дослідження на етапі констатуючого експерименту. В процес його виконання були включені такі аспекти дослідження:

виявити інтерес учнів до професій, пов'язаних з підприємницькою сферою;.

дати якісну характеристик}' їх потреб в оволодінні діловим спілкуванням, встановити сформованість вмінь та навичок спільної роботи; виявити мотиви спілкування; визначити рівень знань про техніку спілкування.

У констатуючому експерименті брали участь учні професійно-технічних закладів освіті!. Вибір об'єкта для цілей нашого дослідження зумовлений такими міркуваннями. До закінчення навчання учні повинні володіти системою досить розвинених вмінь і навичок спілкування, що дозволить їм в ситуаціях спільної діяльності здійснювати досить успішну взаємодію як з однолітками, так і з викладачами. Крім того, у цьому віці складаються передумови для орієнтації у виборі і оволодінні професіями, в тому числі і професіями бізнесу, підпрнємнитцтва, успішне оволодіння котрими залежить від сформованості культури ділового спілкування.

Реалізація посл авлених завдань виконувалася за допомогою комплексу традиційних психолого-педагогічних і спеціальних соціально-психологічних методів. Методи застосовувалися відповідно до того, які сторони ділового спілкування підлягали вивченню.

Так, за допомогою методів спостереження, бесіди, вивчення навчальної документації отримано загальне уявлення про обстежуваних, їх соціальні і індивідуально-особистісні особливості, характер їх між-особистісної взаємодії у процесі навчання. Основним методом було систематичне спостереження, які проводилося за спеціально розробленим планом з подальшою фіксацією найбільш суттєвих фактів. Але даний метод дає можливість розкрити лише зовнішній бік явища, яке вивчається, залишаючи прихованим внутрішні механізми ділового спілкування. Для вивчення та опису його основних параметрів використано групу соціально-психологічних методів: опитування, тестування, експеримент, соціометрія.

Для отримання якісної характеристики потреб у діловому спілкуванні використовувалася анкета, розроблена на основі виділеної в теоретичном)' дослідженні схеми аналізу потреб у діловому спілкуванні. Кожному досліджуваному пропонувався для заповнення бланк анкети, при обробці результатів бали додавались по кожному пункту анкети і обчислювалися в процентах.

Рівень розвитку потреби в діловому спілкуванні визначали за допомогою опитувальника.

Для виявлення мотивів вибору партнера по діловому спілкуванню використовувалась соціометрична методика. Учням пропонувалося дати відповіді на запитання, при обробці результатів складалась матриця виборів, порівнювались відповідні показники, потім підраховувалась кількість виборів з емоційним та діловим показником для кожного учня.

Щоб виявити спрямованість особистості в спілкуванні, використовувався тест незакінчених речень.

Визначення стійких мотивів ділового спілкування по переважним якостям ідеального ділового партнера проводилось за допомогою проективної методики " вивчення ідеала

Під час вивчення операційного компонента ділового спілкування основним методом був аналіз результатів діяльності (аналізувалися способи спільного розв'язання завдань учнями професійно-технічних закладів).

У роботі визначено рівень розвитку потреб у діловому спілкуванні.

Низькій рівень розвитку ділового спілкування має ЗО % учнів. Молодь з другим (середнім) рівнем розвитку потреби (54 %) привертає сам процес спілкування. Лише 16 % опитаних мають досить високий рівень розвитку потреби у діловому спілкуванні.

Причина цього в тому, що у юнаків недостатній досвід такого спілкування. Існуючі форми ділового спілкування в групі (колективний аналіз навчальних завдань, спільна підготовка до контрольних і самостійних робіт, іспитів) виникають стихійно і не задовольняють всіх потреб, які учні могли б реалізувати в його процесі. Це, в свою чергу, дозволяє стверджувати, що розвиток потреби в діловому спілкуванні учнів залежить від їх усвідомлення того, на скільки воно є цінним для сторін, що спілкуються.

Під час вивчення мотивів ділового спілкування учнів було виявлено, що основою для вибору ділового партнера є морально-етичні якості, далі -інтелектуальні здібності. Комунікативні якості особистості і ділові (навчальні) вміння і навички займають останнє місце.

При вивченні спрямованності особистості в діловому спілкуванні як сукупності її ділових мотивів встановлено:

47 % учнів спрямовані на встановлення дружніх відносин. Основою для вибору партнера є особиста симпатія, дружба;

для 29 % характерна спрямованість на результат;

24 % учнів вибирають співпрацю. Для них в спільній роботі головне -встановлення ділової взаємодії, залучення і активізація партнера.

У вивченні операційного компонента ділового спілкування одержані такі результати: учні в співдіяльності виділяли етап орієнтації, в якому відбувається вивчення завдання і перевірка готовності партнера; етап виконання з взаємним обміном варіантами розв'язування завдання і вибором спільного. Етап контролю незначний за часом, але його функції були виконані, згода між партнерами досягнена.

У висновках підкреслюється, що сучасна організація навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах освіти, в яких спеціально не ставиться завдання розвитку в учнів ділового спілкування, в не-

достатній мірі сприяє розвитку міжоеобиетісних ділових стосунків учнів: не формується загальна структура ділових взаємин.

Виявлено тісний зв'язок між сформованістю ділового спілкування і відношенням учнів до навчання. Старшокласники з високою залученістю до ділового спілкування надають перевагу виконанню навчальних завдань, які вимагають самостійності мислення, ініціативності у виборі способу розв'язання.

У третьому розділі - "Організаційно - методичні основи формування навичок ділового спілкування’7 - розкриті питання формування особисті сного компонента ділового спілкування. Основні завдання формуючого експерименту полягали в тому', щоб:

сформувати в учнів поняття про суб’єктивну організаційну культуру ділового спілкування, його потрібнісно-мотиваційну і комунікативну сторони;

розкрити техніку ділового спілкування на особистішому рівні й створити умови для оволодіння навичками ділового спілкування.

Розв’язок першого завдання досягнутий проведенням спецкурсу за темою "Теорія і практика особистісної підготовки до ділового спілкування”. Спецкурс складався з 5 розділів, розрахований на 38 годин.

Показники сформованності комунікативного компонента дали можливість зробити такі висновки: показник отримання інформації про інших становив 33%, отримання інформації про себе - 30%, отримання інформації про особисте спілкування - 25%; показник отримання і надання допомоги - 26%.

Друге завдання розв’язувалося за допомогою тренінгу “ Уміння спілкуватися по-діловому Тренінг складався з 12 занять по 2,5 години на тиждень. Кожне заняття було спрямоване на формування певної навички ділового спілкування. Організація тренінгових занять передбачала дотримання таких принципів ділового спілкування: принцип інтенсивного зворотного зв'язку, персоніфікації висловлювань, акцентуації почуттєвої сфери, конфіденціальності. Провідним виступав принцип активності і довірливого спілкування.

У роботі були виділені такі домінантні навички: контакту - це дія, що сприяє знайомству з незнайомою людиною, спрямованна на виявлення особистіших рис характеру, комунікативних здібностей;

дотримання правил - дія по визначенню і дотриманню правил вербального спілкування;

використання оточення як особливого типу невербальної комунікації; регулювання настрою - дія, яка сприяє використанню вербальних та невербальких типів комунікації, викреслення шаблонів мови;

здібність сприймати та розуміти себе і оточуючих у процесі спілкування людей, фіксація негативних сторін поведінки особистості;

навичка контролю поведінки в ситуаціях невербального слідкування -дія, що сприяє активному саморозкриттю особистості засобами невербальної комунікації.

Результати, одержані в ході експерименту, зведено у таблицю 1.

Таблиця 1.

Сформованість навичок ділового спілкування (%).

Показник Г рупи Середній показник

І II III ІУ

1. Контакт 40 33 16 7 24

2. Дотримання правил поведінки 33 42 40 60 43,2

3. Регулювання настрою 7 16 22 26 17,7

4. Контроль поведінки в ситуаціях невербального спілкування 20 9 22 7 14,5

Аналізуючи результати, одержані в ході проведення тренінгу, був зроблений висновок про те, що рівні сформованності виділених навичок ділового спілкування мають відмінності.

Найвищі результати одержано при формуванні правил поведінки (43,2 %). Нижчими виявилися показники регулювання настрою (17,7 %) і контролю поведінки в ситуаціях невербального спілкування (14,5 %). Наявність низьких показників сформованності навичок регулювання настрою і контролю поведінки в ситуаціях невербального спілкування підкреслюють виникнення певних труднощів під час їх формування.

Після формуючого експерименту проведено контрольний. У цьому експерименті взяли участь учні професійно-технічних закладів (138 учнів), а також студенти першого курсу банківського коледжу м. Львова (55 осіб). Вибір додаткової контрольної групи (студенти 1 курсу банківського коледжу) пояснюється можливістю порівняти показники учнівської молоді, яка щойно робить свій профссіїшш! вибір (професійно-технічні заклади освіти), і молоді, яка, спираючись на свої вміння і навички, вже визначилася у виборі своєї професії, отже оцінила наявні в себе здібності і можливості.

Для визначення рівня сформованності організаційної суб’єктивної культури навичок ділового спілкування виділені такі критерії:

контактність - спрямованість до встановлення контакту з партнером по сумісній діяльності:

організованість — уміння чітко планувати і здійснювати дії спілкування; емоційна стійкість - уміння контролювати свою поведінку, керувати емоціями у процесі спілкування;

рефлексивність - здібність зрозуміти і прийняти дії партнера по сумісній діяльності;

варіативність - здібність багатоваріантного пошуку і розв'язання проблемної ситуації;

якість мови - культура мови, її чіткість, належність достатнього словникового запасу;

особистісний механізм спілкування - відношення до партнера. Результати оцінки сформованності організаційної суб’єктивної культури навичок ділового спілкування в учнів контрольних і експериментальних груп за критеріями зведені в таблицю 2.

Таблиця 2.

Сформованість організаційної суб’єктивної культури навичок ділового спілкування в учнів контрольних і експериментальних груп (%).

Критерії сформованості навичок ділового спілкування Групи

Експе- римен- тальні Контрольні

Професійно-техн. заклади Банківсь мій коледж

1. Контактність 21 11 9

2. Організованість 15 15 27

3. Емоційна стійкість 15 22 22

4. Рефлексивність 17 15 12

5. Варіативність 14 19 12

6. Якості мови (інтонація, чіткість, красномовність) 9 7 12

7. Механізм спілкування (симпатія, довіра, повага, уникнення конфронтації) 9 11 6

Аналіз одержаних результатів показав, що учні експериментальних груп відрізняються від учнів контрольних груп за критеріями контактність і рефлексивність. У цих групах спостерігалося підвищене прагнення до встановлення контакту, взаємостосунків із партнером по спільній діяльності. Учні намагалися зрозуміти свого партнера, зайняти його позицію і оцінити ситуацію з його точки зору.

В учнів контрольних груп показники за критерієм якості мови, варіативності та механізма спілкування нижчі. Розходження у показниках обох контрольних груп незначні. Це дозволяє стверджувати те, що як в професійно-технічних закладах, так і у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів

акредитації (типу банківського коледжу) формуванню організаційної культури навичок ділового спілкування відводиться недостатня увага.

Слід зазначити, що в учнів контрольних груп деякі показники були однаковими, а іноді і вищі, ніж в експериментальних групах. Це можна пояснити результатом умов стихійного розвитку, або результатом відбору студентів до коледжу.

Для визначення статистичної значущості різниці у формуванні організаційної культури навичок ділового спілкування в учнів експериментальних та контрольних груп проводився кількісний аналіз одержаних данних (за функцією Лапласа).

ВИСНОВКИ

Проведениіі теоретичний аналіз проблеми дослідження і психолого-педагогічний експеримент дозволили зробити гага висновки;

1. На основі аналізу наукової літератури з проблем спілкування показано, що спілкування поряд з працею і пізнанням грає вирішальну роль у формуванні професійної діяльності особистості. Ділове спілкування є засобом здійснення будь-якої спільної діяльності. Обгрунтовано необхідність у розробці технологій навчання учнів суб’єктивної організаційної культури ділового спілкування. По-казано, що формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти є актуальною необхідністю, важливими передумовами їх орієнтації у виборі сучасних професії!, адаптування до умов рігакової економіки,

2. Виявлено напрями, за якими досліджувався актуальний стан розвитку проблеми на практиці. Основні з них такі: визначення якісної характеристики потреби учнів у спілкуванні, рівня ії розвитку; виявлення мотивів спілкування; вивчення операційного компонента спілкування; встановлення рівня знань про професії бізнесу, необхідними уміннями яких є володіння технікою ділового спілкування.

3. На основі аналізу результатів експерименту показано, що рівень розвитку потреби у діловому спілкуванні в більшості учнів низький. Лише 16 % опитаннпх мають досить високий рівень. Одна з причин цього полягає у тому, що в учнів недостатній досвід такого спілкування. У навчально-професійній діяльності учнів відсутні умови, які цілеспрямовано формували б погрібнісно-мотиваційну основу ділового спілкування. Крім того, суч;іспа організація навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах освіти, в яких спеціально не ставиться завдання розвитку в учнів ділового спілкування, в недостатній мірі сприяє розвитку міжособистих стосунків учнів, зокрема і ділових. Але дані свідчать й про те, що учнівська молодь професійно-технічних закладів освіти має і

відчуває потребу в оволодінні навичками ділового спілкування як необхіднішії для майбутьної професії.

4. Обгрунтовано певні домінантні навички ділового спілкування, які складають його суб'єктивну культуру, і в розвитку яких в учнів є необхідність. Цс навички контакту, дотримання правил, регулювання настрою, контролю поведінки в ситуаціях невєрбального спілкування.

5. Виділені критерії, які дозволили оцінити рівень сформованості в учнів суб’єктивної організаційної культури навичок ділового спілкування: контактність, організованість, емоційна стійкість, рефлексивність, варіативність, якість мови, особистіший механізм спілкування.

6. Показано, що зміст та форма організації експериментального навчання навичок ділового спілкування виявились ефективними. Підтвердженням цього є аналіз результатів контрольного експерименту, проведеного за визначеними критеріями.

7. Вивчення учнями матеріал)' за програмою спецкурсу дозволило їм зрозуміти поняття про організаційну суб’єктивну культуру, її потрібнісно-мотиваційну і комунікативну сторони, розкрити техніку ділового спілкування. В умовах тренінгу в учнів були сформовані домінантні навички ділового спілкування.

8. Одержані результати та висновки дослідження підтвердили висунуту гіпотезу про те, що формування навичок ділового спілкування детерміноване розвитком психологічної культури спілкування. Її системоутворюючим фактором є суб'єктивна організаційна культура, яку складає потрібнісію-мотиваційний і операційний компоненти спілкування.

Виконане дослідження дозволяє сформулювати рекомендації: вважаємо необхідним введення у програму професійно-технічних закладів освіти спеціальних курсів з навчання учнів ділового спілкування. Для розвитку таких необхідних для сучасних професій сторін психологічної культури спілкування, як організованість, емоційна стійкість, логічність мислення тощо, двох і навіть трьох років навчання недостатньо. Для формування навичок ділового спілкування як професійного уміння необхідний спеціальний добір учнів або продовження терміну навчання.

Продовження дослідження даної проблеми ми вбачаємо у науково-практичному втіленні запропонованого навчального матеріалу в систему навчання загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних закладів освіти. Це дозволить розширити дослідницьку базу проблеми, по-новому оцінити ефективність сучасних підходів до професійної підготовки учнівської молоді.

Основні положення дисертації відображені у публікаціях автора:

1. Славтіч Г.О. Критерії сформованості навичок ділового спілкування в уч-ців професійно-технічних закладів освіти // Вісник Харківського дер-

жав ного педагогічного університету ім. Г.С. Сковорода. - 1999 - № 6. -С. 113-117. - 0,4 авт. арк.

2. Славтіч Г.О. Психологічні особливості ділового спілкування

підлітків та старшокласників // Вісник Харківського державного університету. - 1999. - № 432. - С. 306-310. - 0,2 авт.арк. ’

3. Славтіч Г.О. Дослідження розвитку організаційної культури ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів // Психологія: Збірник наукових праць Нац. пед. ун-ту ім. МП.Драгоманова,- К. - 1999. Випуск 1(4).- С. 120-124. -0,4 авт. арк.

4. Славтіч Г.О. Пошуково-експериментальне дослідження розвитку в учнівської молоді навичок ділового спілкування // Психологія: Збірник наукових праць Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К. - 1999. - Випуск 2 (5) - С.118-122. - 0,4 авт. арк.

5. Славтіч Г.О. Уміння спілкуватися по-діловому: Методичні рекомендації,- К., 1997, -42 с, -1,9 авт. арк.

6. Славтіч Г.О. Розвиток комунікативної готовності до підприємницької праці у підлітків // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: 36. мат. конференції. - Харків. — 1996 - С. 147-149. - 0,2 авт. арк. '

7. Славтіч Г.О. Розвиток діловитості як провідної якості в особистості учнівської молоді // Підготовка учнівської молоді до підприємницької праці - К.: Преса України. - 1998 - С. 102-109. - 0,5 авт. арк.

8. Сергєєнкова О.П., Славтіч Г.О. Формування в учнівської та студентської молоді комунікативно-партнерських стосунків // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: 36. мат. конференції. - Харків. — 1996.- С. 142-143. -0,2 авт. арк.

Славтіч Г.О. Формування навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 1999.

У роботі теоретично та експериментально обгрунтовано зміст та умови формування психологічної культури навичок ділового спілкування в учнів професійно-технічних закладів освіти. Виявлено рівень розвитку нотрібнісно-операційного компонента ділового спілкування, розроблена технологія ділового спілкування. Зроблено комплекс методичних занять, які забезпечують оптимізацію формування навичок ділового спілкування. У роботі застосовано нове базове поняття суб’єктивної культури навичок ділового спілкування.

Ключові слова: навичка, ділове спілкування, потрібнісно-операцій-ний компонент, суб’єктивна культура навичок ділового спілкування.

Славтнч Г.А. Формирование навыков делового общения у учащихся профессионалы»-технических учреждений образования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 1999.

В работе теоретически и экспериментально обоснованы содержание и условия формирования психологической культуры навыков делового общения у учащихся профессионально-технических училищ как необходимого элемента для подготовки их к выбору и освоению профессий в условиях рыночных отношении.

На основе теоретического анализа психолого-педагогической литературы показана ведущая роль общения в формировании личности наряду с познанием и деятельностью. Подчеркнуто, что деловое общение является способом осуществления различной совместной деятельности. Оно объединяет в себе и изучает все особенности взаимодействия партнеров, их особенности и деловые качества, характер их межличностных отношений.

В то же время существующая организация учебно-воспитательного процесса в профессионально-технических училищах в недостаточной мере способствует развитию межличностных отношений учащихся. Уровень развития потребности в деловом общении у большинства учащихся низкий. Другими словами, в учебной деятельности отсутствуют в настоящее время условия, которые бы позволили целенаправленно формировать по-требностно-мотивационную основу делового общения.

Таким образом, привитие навыков делового общения учащимся является актуальной необходимостью, важнейшим фактором, обеспечивающим им правильную ориентацию в выборе профессии в условиях рыночных отношений, особенно профессий, связанных с предпринимательством.

Теоретический анализ проблемы выявил необходимость в научной разработке способов, методики обучения учащихся технике и психологической культуре делового общения.

В процессе исследования определены особенности развития психологической культуры делового общения у учащихся професионально-техннческих училищ: качественная характеристика потребности в общении, уровень ее развития, мотивы общения, операционный компонент общения, уровень зна-тош о профессиях бизнеса, техника общения. На этой основе разработан комплект учебно-методического материала - спецкурс и тренинг, апробированный в ходе проведения формирующего эксперимента.

При проведении спецкурса по теме “ Теория и практика личностной подготовки к деловому общению” у учащихся сформировались понятия об организационной субъективной культуре делового общения, ее потребно-стно-мотивационной и коммуникативной сторонах, были раскрыты тсхни-

ка и условия овладения навыками делового общения. Исследована структура основных навыков делового общения в процессе слушания, понимания, усвоения информации. Рассмотрены условия возникновения потребности в деловом общении, мотивы делового общения.

Выделены доминантные навыки делового общения: навык контакта, регулирования настроения, соблюдения правил, контроля поведения в ситуациях невербального общения, развитие которых как раз и обеспечивает овладение техникой делового общения. Проведены занятия психологического тренинга, которые обеспечили привитие учащимся и развитие у них выделенных доминантных навыков делового общения.

Установлены критерии уровня сформированное™ организационной субъективной культуры навыков делового общения: контактность, организованность, рефлексивность, эмоциональная стойкость, качество речи, механизм общения. В соответствии с этими критериями проведен сравни-тельний анализ уровней сформированное™ навыков делового общения у учащихся экспериментальных и контрольных групп.

Отмечены различия уровней сформированности определенных навыков делового общения. Лучшие результаты получены при формировании навык;! контактности и навыка соблюдения правил поведения. Низкими выявились показатели при формировании навыка контроля настроения и контроля поведения в ситуациях невербального общения. Получение высоких показателей при формировании первых двух навыков делового общения объясняется тем, что основной целью тренинга и спецкурса являлось формирование навыка контакта и соблюдения правил поведения гак необходимых при овладении профессинальной деятельностью в сфере бизнеса и адаптации к рыночным отношениям.

Анализ полученных результатов показал зшчительные расхождения в показателях контрольных и экспериментальной групп по критериям контактности и рефлексивности. В экспериментальной группе показатели выше. Расхождения в показателях двух контрольных групп незначительны. Это подтверждает то, что как в профессионально-технических училищах, гак и в специальных учебных заведениях (типа банковского колледжа) формированию навыков делового общения уделяется недостаточное внимание.

Результата исследования подтвердили возможность формирования навыков делового общения у учащихся профессионально-технических училищ при проведении специальных занятий. Выработаны рекомендации но введению данных занятий в практику обучения учащихся профессионально-технических училищ.

Ключевые слова: навык, деловое общение, потребностно-операционный компонент, субъективная культу ра навыков делового общения.

Slavtich J.A. Formation of business intercourse skills of students of vocational technical schools.- Manuscript.

The dissertation is submitted for the candidate’s degree in psychology, the cod of speciality is 19.00.07. - pedagogical and age psychology. - The Institute of Pedagogy and Psychology of Vocational Training in Ukraine, Kyiv, 1999.

The conditions and content of formation of psychological culture of business communication skills of students of vocational technical schools have been substantiated theoretically and experimentally. The level of development of the component of operating needs of business intercourse has been discovered, the technology of business intercourse has been worked out. The complexes of methodical lessons which provide optimum formation of business intercourse skills has been created. The new key concept of subjective culture of business intercourse skills has been introduced.

The key words: skills, business intercourse, the component of operating needs, subjective culture of business intercourse skills.