автореферат и диссертация по психологии 19.00.07 для написания научной статьи или работы на тему: Психологическое содержание механизма замещения и его учет в процессе подготовки психологов-практиков

Автореферат диссертации по теме "Психологическое содержание механизма замещения и его учет в процессе подготовки психологов-практиков"

інсШгут Щцагогіки І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

2 2 АПНУКРАЇНИ

УДК: 159.9:37.015.3

Коновальчук Валентина Іванівна

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ МЕХАНІЗМУ ЗАМІЩЕННЯ ТА ЙОГО ВРАХУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОПВ-ПРАКТИКІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Черкаському державному університеті ім. Б.Хмельницького Міністерства освіти України, м. Черкаси.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Яценко Тамара Семенівна, Черкаський державний університет ім. Б.Хмельницького, завідуюча кафедрою психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Моляко Валентин Олексійович, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, завідуючий лабораторією;

кандидат психологічних наук, доцент Долинська Любов Василівна, Національний державний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, завідуюча кафедрою психології.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний інститут, кафедра психології, Міністерство освіти України, м. Вінниця.

Захист відбудеться « 17 » червня 1998 р. о 14— год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9). .

Автореферат розісланий « 15 » травня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Цибульська Г.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. В сучасних умовах нашої країни відбувається становлення психологічної служби. Пріоритетною сферою впровадження психологічної служби стали заклади народної освіти. У «Положенні про психологічну службу в системі освіти України», розробленому Міністерством освіти України, ставиться мета виявлення і створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості, що сприяло б виконанню виховних та освітніх завдань навчально-виховних закладів. Визначені у названому документі основні компоненти змісту діяльності психологічної служби в школі зорієнтовані здебільшого на зовнішні дії загальнопедагогічного характеру, зокрема розробку і впровадження педагогічних заходів, експертну оцінку нових технологій навчання та виховання.

Такий формалізований підхід до представлення функцій психологічної служби, при відсутності орієнтації на глибиннопсихологічне пізнання психіки учнів у процесі педагогічної взаємодії, не сприяє розвитку освіти в Україні. Тому актуальною проблемою становлення психологічної служби є фахова підготовка практичних психологів, спроможних оптимізувати процес педагогічного спілкування учителя з учнем. Сьогодні підготовка майбутніх фахівців-психологів має здебільшого академічний характер, що сприяє збільшенню обсягу стандартизованих знань майбутніх спеціалістів. Тому в практичній роботі психолога можна спостерігати суперечності між рівнем теоретичних знань, методичних умінь та можливостей продуктивного їх використання в непередбачуваній ситуації психолого-педагогічного спілкування. Для вирішення цієї проблеми має значення не лише вдосконалення форм та методів академічної підготовки, а й особистісне зростання майбутнього фахівця.

У психолого-педагогічних працях О.О.Бодальова, І.А.Зязюна, Л.Г.Коваль, СД.Максименка, Л.А.Петровської, Л.Н.Проколієнко, В.А.Семиченко, В.О.Сухомлинського, Н.В.Чепєлевої, Т.С.Яценко та ін. викладені загальні характеристики оптимальних стосунків між людьми. Проте спеціальних досліджень, які б розкривали можливості удосконалення особистісного потенціалу суб’єкта у професійному спілкуванні майже не проводилось, а питання підготовки фахівця-психолога розглядалося в контексті загальних досліджень проблеми підготовки до професійної педагогічної діяльності.

Сучасні дослідження з питань підготовки до професійно-педагогічної діяльності розглядається багатьма авторами з різних позицій: формування і розвитку педагогічної майстерності і творчості (І.А.Зязюн, В.О.Моляко,

В.Ф.Паламарчук, М.М.Поташник, В.А.Семиченко та ін.); формування особистісної культури (ВА.Кан-Калик, О.П.Рудницька, Л.Г.Коваль, Р.І.Хмелюк).

Психологічний аспект цієї проблеми, пов’язаний з оптимізацією особистісних якостей майбутнього фахівця в галузі педагогічного спілкування і практичної психології, потребує більш глибокої розробки.

Ми виходимо з того, що професіоналізм практичного психолога передбачає: цілісний підхід до розуміння особистісних проблем клієнта; професійні уміння психологічного аналізу вербального та невербального матеріалу, одержаного у психокорекційному процесі; майстерність у дозуванні психокорекційних впливів; забезпечення максимальної матеріалізації всіх виявів психіки суб’єкта.

Професія психолога передбачає безпосередній контакт із клієнтом, при якому його особистість виступає фактором впливу. Тому проблема психокорекції у підготовці психологів-пракгиків набуває першочергового значення. У галузі практичної психології особливо продуктивними є методи, які передбачають цілісність включення суб’єкта у психокорекційний процес та його зорієнтованість на глибиннорефлексивне пізнання психіки. Особливу значущість має психологічний аналіз поведінки суб’єкта в ситуації спілкування при груповій взаємодії. Найповніше названі умови реалізуються у процесі групової психокорекції.

У країнах СНД така практика відома під назвою соціально-психологічного тренінгу (Л.А.Петровська, Г.О.Ковальов) та активного соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов, Т.С.Яценко).

Наше дослідження спрямоване на вивчення феномена заміщення як різновиду психологічного захисту та виявлення його впливу на становлення професіоналізму практичного психолога. Пошук глибинних детермінант професійної дезадаптації викликало необхідність використання методів, які б дозволили актуалізувати та вивчати сферу несвідомого. Тому основним методом дослідження нами був обраний метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т.С.Яценко. Спроможність методу АСПН у розробці поставленої дисертаційної проблеми визначається насамперед можливістю цілісного включення суб’єкта у процес довготривалого діагностико-корекційного спілкування (80-100 годин). Робота в групі АСПН характеризується спонтанністю, невимушеністю, щирістю та відчуттям психологічної захищеності, що сприяє прояву механізмів внутрішньої детермінованості поведінки.

Різноманітність методичних прийомів у системі АСПН дозволяє

з

забезпечити об’єктивність, вірогідність отриманих емпіричних даних.

Серед методів АСПН особливої вагомості набув метод психоаналізу комплексу тематичних малюнків. Завдяки символічності спроектованих у малюнку образів відкривається можливість вивчення свідомого та несвідомого в єдності та суперечності їх взаємозв’язків.

Феномен заміщення є одним із способів розв’язання внутрішню! суперечливості психіки. Він сприяє реалізації витіснених у несвідоме намірів та потягів суб’єкта, що не знайшли завершення у період дитинства.

Використовуючи метод АСПН, ми намагалися в дисертаційному дослідженні виявити значущість механізму заміщення для формування психіки суб’єкта та його впливу на особистісні характеристики в контексті вимог професійної діяльності психолога-практика.

Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень кафедри психології Черкаського державного університету та 16 напряму «Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб» Академії педагогічних наук України. Загальна тема наукового дослідження: «Теоретико-методологічні засади групової психокорекції».

Об’єктом дослідження є процес групової психокорекції майбутніх практичних психологів з метою їх підготовки до професійної роботи.

Предмет дослідження: психологічні особливості феномена заміщення та його зв’язок з особистісними характеристиками психолога-практика.

Мета дослідження: виявлення психологічного змісту феномена

заміщення, його впливу на професійне становлення суб’єкта в галузі практичної психології.

Концепцією дослідження є психодинамічна теорія, розроблена на основі ааних, що були отримані методом АСПН, зокрема положення про індивідуально-неповторний характер формування та функціонування системи психічних захистів суб’єкта, спрямованість якої визначається феноменом заміщення. Психологічний зміст механізму заміщення та його функціональна активність зумовлюються значущістю душевних тяжінь суб’єкта, що виникли в ранньому дитинстві. Дія психічного механізму заміщення проявляється не ггокально, а у зв’язку з іншими формами психічних захистів. Теоретико-методологічною основою процесу професійного становлення практичного психолога є пізнання психіки в цілісності її свідомих і несвідомих проявів та зволодіння методами індивідуальної і групової психокорекції. Ми виходили з припущення, що система психологічних захистів поділяється на два

різновиди: базові та ситуативні (Т.С.Яценко). Глибинне пізнання психіки на рівні базових форм захисту є передумовою повноцінної організації психолого-педагогічної підготовки майбутнього психолога-практика в системі загальної професійної підготовки. Провідна ідея

дослідження - положення про необхідність урахування істотних характеристик феномена заміщення в процесі підготовки фахівців з практичної психології. Досягти цього можна умови, що професійна підготовка практичних психологів буде грунтуватися на глибинній психодіагностиці суб’єкта та психокорекції майбутніх спеціалістів. Діагностико-корекційні цілі фахової підготовки психологів-практиків найбільш цілісно й об’ємно реалізуються в процесі активного соціально-психологічного навчання.

Реалізації провідної ідеї дисертаційного дослідження сприяло застосування основних положень гуманістичної парадигми освіти, в центрі якої - людина як найвища цінність. Передумовою ефективної підготовки майбутніх фахівців є процесуальна психодіагностика, спроможна об’єктивувати індивідуально неповторні характеристики психіки членів груп АСПН, що сприяє оптимізації особистісних рис майбутніх психологів-практиків. .

Основні положення і головна ідея концепції зосереджені у загальній гіпотезі дослідження.

Загальна гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що метод АСПН дозволяє виявити істотні характеристики психічного феномена заміщення, урахування яких сприятиме підвищенню ефективності підготовки психологів-практиків.

Зміст гіпотези конкретизований у часткових гіпотезах:

1. Психічний феномен заміщення відіграє інтегруючу роль у формуванні базових форм психічних захистів.

2. Наявність заміщення в інших формах психічних захистів зумовлює генералізацію його впливу на професійне становлення психолога-пракгика.

3. Деструктивний характер суб’єктивної інтеграції психічних захистів зумовлює необхідність урахування особливостей феномена заміщення при підготовці психологів-практиків, що сприятиме об’єктивній інтеграції психіки майбутнього фахівця.

Відповідно до мети і гіпотез були визначені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретичні та методичні джерела з проблеми вивчення феномена заміщення.

2. Виявити глибиннопсихічні характеристики заміщення.

3. Дослідити функціональні особливості феномена заміщення та їх зв’язок з базовими способами психічного захисту суб’єкта.

4. Виявити вплив феномена заміщення на особистісні характеристики психолога-практика.

5. Вивчити дослідницьку спроможність методу АСПН у контексті виявлення істотних характеристик феномена заміщення.

Методологічною основою дослідження є філософсько-психологічні положення про зв’язок та взаємну зумовленість і цілісність явищ та процесів психологічних і соціальних феноменів.

Дослідження грунтувалося на принципах єдності історичного і логічного, теоретичного та емпіричного, системного і цілісного, особистісного, діяльнісного і культурологічного підходів. Використання сутності положень методології зумовило виявлення та обгрунтування поняттєвого апарату дослідження, визначення провідних ідей та методів їх реалізації, наукового опису досліджуваних процесів групової психокорекції, їх аналізу, узагальнення та синтезу.

Теоретичну основу дисертації становлять положення і висновки щодо:

- психологічної теорії особистості (Б.Г.Ананьєв, О.І.Асмолов,

О.О.Бодальов, Л.І.Божович, С.А.Рубінштейн, Г.С.Костюк, З.Фрейд, К.Г.Юнг та ін.);

- механізмів психічного захисту суб’єкта (ААдлер, В.Ф.Бассін, Р.М.Грановська, А,Фрейд, З.Фрейд, Т.С.Яценко та ін.);

- концепції організації освіти, виховання, навчання (С.У.Гончаренко, Л.С.Виготський, М.Б.Євтух, І.АЗязюн, Л.Г.Коваль, В.А.Козаков,

B.СЛутай, О.Г.Мороз);

- теорії психолого-педагогічної підготовки (Г.О.Балл, О.В.Киричук,

C.Д.Максименко, В.А.Семиченко, Т.СЯценко);

- системи взаємовідносин особистості з навколишнім середовищем (О.О.Бодальов, М.П.Єрастов, В.А.Кан-Калик, О.Г.Ковальов, Л.П.Петровська, Т.С.Яценко та ін.).

З урахуванням зазначених ідей наше дослідження було зосереджене на виявленні значущості феномена заміщення в психічному житті особистості та юведенні необхідності його врахування в процесі підготовки психологів-гірактиків. Це і визначило напрям наукового пошуку і методику дослідження вищезазначеної проблеми.

Дослідження проводилось протягом 1991 - 1998 років і охоплювало сілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1991 - 1992 рр.) - включене спостереження в групах

активного соціально-психологічного навчання з метою рефлексивного самопізнання.

На другому етапі (1992 - 1993 рр.) - вивчення стану розробки наукової проблеми заміщення на теоретичному та прикладному рівнях, розробка програми дослідження.

На третьому етапі (1993 - 1995 рр.) - проведення психологічного діагностування феномена заміщення засобами процесуальної психодіагностики в групах АСПН; дослідження взаємозв’язків заміщення з іншими механізмами психічного захисту; виявлення впливу заміщення на характер професійної діяльності та її ефективність.

На четвертому етапі (1995 - 1998 рр.) - перевірка висунутої гіпотези, концептуальних положень на базі закладів народної освіти різних рівнів та форм підготовки фахівців в галузі практичної психології, систематизація та оформлення результатів дослідження у вигляді кандидатської дисертації.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотез використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація), узагальнення науково-теоретичних і дослідних даних та методи емпіричного дослідження, комплексно об’єднані у методі активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розробленого академіком Т.СЯценко.

Як основний нами обраний метод активного соціального навчання (АСПН). Процесуальна психодіагностика, яка реалізується в рамках АСПН, дозволила виявити характер глибинної детермінованості поведінки суб’єкта. Дослідження проводилося в ракурсі феноменологічного підходу до глибинного вивчення психіки.

Для визначення результативності діагностико-корекційної роботи в групах АСПН використовувалися апробовані тестові методики: опитувальник Р.Кетгела, а також самозвіти учасників груп АСПН, відповіді на запитання розроблених нами анкет.

Експериментальна база: дослідження виконувалося на базі Черкаського державного університету, Черкаського кооперативного економїко-правового коледжу, Калузького міського психологічного Центру розвитку дитини та середніх шкіл міста Черкаси.

Дослідженням було охоплено 350 студентів психологічних факультетів та слухачів факультету перепідготовки кадрів, 216 осіб, які працюють в галузі практичної психології.

Наукова новизна роботи:

- вперше розкрито психологічний зміст феномена заміщення як

провідного механізму формування базових психічних захистів суб’єкта, які визначають спрямованість психічної активності останнього, а також встановлено інтегруючу функцію феномена заміщення у його взаємодії з іншими формами психічних захистів на контингенті психічно здорових людей;

- подальший розвиток дістало дослідження можливостей методу АСПН, зокрема, його часткової методики - психоаналізу комплексу тематичних малюнків у вивченні психологічного змісту феномена заміщення.

- доведено необхідність урахування феномена заміщення у процесі професійної підготовки психолога-практика.

Теоретичне значення роботи полягає у: обгрунтуванні концептуальних характеристик феномена заміщення та необхідності їх урахування у процесі підготовки психологів-практгосів; виявленні закономірностей та особливостей інтегруючої функції психічного механізму заміщення у його взаємозв’язку з іншими психічними захистами, які завдяки цьому набувають певної індивідуально-неповторної цілеспрямованості; доведенні важливості врахування заміщення у діагностико-корекційній роботі за методом АСПН при підготовці психологів-практиків до професійної діяльності.

Практична значущість дослідження. Теоретичні положення, емпіричний матеріал, висновки та методичні рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, дозволять психологам-практикам, викладачам психології, вчителям, вихователям оптимізувати процес педагогічного спілкування на основі розширення їх знань про феномен заміщення та його функціональні особливості в системі психічних захистів. Методичні рекомендації та дослідні аспекти поставленої в дисертації проблеми ефективно можуть бути вирішені при умові застосування групової психокорекції за методом АСПН.

Впровадження результатів дослідження у професійну підготовку психологів-практиків здійснювалося у Черкаському державному університеті (довідка №12 від 08.04.98), Черкаському кооперативному економіко-правовому коледжі (довідка №17 від 16.03.98); у консультування працівників Калузького міського психологічного Центру розвитку дитини (довідка №11 від 25.03.97); у Київській аграрній академії (довідка №7 від 01.04.98), Уманському педагогічному інституті (довідка №16 від 22.04.98), Сахнівській загальноосвітній школі (довідка №3 від 05.02.98).

Теоретичні і методичні положення дисертації знайшли практичне втілення в лекційних курсах з психокорекції та на практичних заняттях у Черкаському державному університеті, Центральному інституті удосконалення вчителів (м. Київ), на республіканських, обласних, міських

семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій.

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у:

• розробці та обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми;

• проведенні дослідно-експериментальної роботи з метою виявлення істотних характеристик феномена заміщення в процесі групової психокорекції АСПН;

• розробці практичного курсу психокорекції на базових засадах методу АСПН, зорієнтованого на підготовку психологів-пракгиків;

• встановленні зв’язку механізму заміщення з базовими захистами суб’єкта.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечувалася методологічною і теоретичною обгрунтованістю його вихідних позицій, застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів у системі АСПН (провідним серед яких був метод психомалюнків) відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; репрезентативністю вибірки та значущістю отриманих показників, значним обсягом емпіричних даних, феноменологічним підходом до аналізу комплексу психомалюнків; графічним поданням показників результативності діагностико-корекційної роботи, тривалістю дослідження.

На захист виносяться:

1. Теоретичне обгрунтування психологічного змісту механізму заміщення, його ролі в структурі психічних захистів.

2. Положення: про інтегруючу функцію в системі психічних захистів суб’єкта, що визначає їх індивідуальну неповторність; про вплив психічного механізму заміщення на характер професійного становлення психолога-практика та необхідність урахування його при підготовці майбутніх фахівців в галузі практичної психології; про дослідницьку спроможність групової психокорекції методом АСПН у діагностуванні психологічних характеристик феномена заміщення.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дисертації, її результати висвітлювалися у доповідях та повідомленнях автора на міжнародних конференціях (Чернівці, 1993; Одеса, 1993; Тернопіль, 1996; Київ, 1996), І Всеукраїнському конгресі з практичної психології (Херсон; 1994), всеукраїнських науково-практичних конференціях (Житомир, 1993; Дрогобич, 1993; Запоріжжя, 1994; Черкаси, 1997).

Окрім того, результати дослідження заслуховувалися на засіданні

кафедри психології Черкаського державного університету (1992-1998 рр.), Калузького міського психологічного Центру розвитку дитини (1995-1996 рр.), Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (1996-1998 рр.), на засіданні кафедри психології та педагогіки Національного аграрного університету (1997-1998 рр.)

Публікації. За темою дослідження дисертант має 12 наукових і науково-методичних працях для студентів та викладачів вищих закладів освіти, що забезпечують підготовку психологів-пракгиків, вчителів, слухачів ФПК, наукових працівників. Основні результати дослідження опубліковані у 5 статтях, з них 3 одноосібних, 3 статті у фахових виданнях, 2 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Текст містить в собі 1 таблицю на одній сторінці, 4 рисунки на 4 сторінках та 4 графіки на 4 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 274 сторінок. У трьох додатках представлено 81 рисунок (три комплекси тематичних психомалюнків) на 81 сторінці (окремим томом). Список використаних джерел включає 234, з них 14 іноземними мовами.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовуються актуальність та ступінь дослідженості обраної проблеми, визначаються об’єкт, предмет, концепція, завдання, методологічні засади дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, викладено відомості щодо апробації і впровадження результатів роботи.

У першому розділі - «Психологічний зміст феномена заміщення»-зроблено огляд літератури з проблеми дослідження заміщення як різновиду психічних захистів. Увага дослідників до феноменів психічного захисту була зумовлена розвитком психоаналітичної теорії особистості (З.Фрейц). Психічні захисти розглядаються як механізми, які «Я» використовує для подолання внутрішньопсихічних конфліктів, зумовлених суперечливістю інстинктивних потреб та вимог суспільства.

А.Фрейд систематизувала, описала основні механізми психічного захисту та їх проявів у житті кожної психічно здорової людини.

Дослідження заміщуючої дії було здійснене К.Левіним, який зосередив свою увагу на процесах заміщення рівня квазіпотреб, що є лише фрагментом функціонування заміщення і стосуються питання реалізації заміщення у

формі сублімації. .

Теоретичні висновки академіка Т.С.Яценко про наявність двох різновидів психічних захистів - базових і ситуативних - стали поштовхом для подальшого дослідження феномена заміщення.

Аналіз літературних джерел засвідчив недостатність вивчення психічного феномена заміщення, його психологічного змісту, функціонального навантаження, динаміки, взаємозв’язку з іншими формами психічного захисту. Окреслене коло питань має особливу важливість в контексті вдосконалення процесу підготовки майбутніх психологів-практиків.

Наше дослідження спрямоване на виявлення глибиннопсихологічних детермінант спрямованості поведінки особистості. Такі глибинні чинники пов’язані з дією механізмів психічного захисту, актуалізація яких викликана суб’єктивним відчуттям психологічного дискомфорту. Дія психічних захистів часто є деструктивною, що і зумовлює ситуацію професійної дезадаптації.

У діяльності психолога-практика актуалізація механізмів психічного захисту не лише ускладнює досягнення професійної мети, а й підпорядковує її у напрямі задоволення неусвідомлюваних потреб суб’єкта. Тому підготовка психолога-практика має включати глибинне пізнання неусвідомлюваних механізмів власної психіки та їх психокорекції. Ці завдання вирішуються під час діагностико-корекційної роботи в групах АСПН.

Використання методу АСПН дозволило виявити основні характеристики психічного феномена заміщення.

У контексті нашого дослідження особливо продуктивним була методика аналізу комплексу тематичних малюнків, який дозволив здійснити глибинну і об’ємну діагностику механізму заміщення, його витоків, ролі в структурі психічних захистів, інваріантність функціональних проявів.

Ми визначаємо заміщення як стійку форму організації та втілення у практику психічної активності, пов’язаної з нереалізованими потребами дитинства. Воно відіграє інтегруючу роль в структурі психічних захистів суб’єкта і визначає напрям їх реалізації. Заміщення взаємопов’язане з такими способами психічного захисту, як перенесення, проекція, ідентифікація, сублімація, інтроекція та ін. і спрямовує їх функціональну активність.

Формування заміщення відбувається під впливом пережитого досвіду суб’єкта, зокрема в дитинстві. Значущий досвід ми розглядаємо як сутність всіх емоційних переживань суб’єкта, його психічних станів у взаємозв’язку із зовнішніми детермінантами цих станів. Таким чином, досвід внутріутробних відчуттів суб’єкта, травма народження, специфіка інфантильних лібідозних потягів і їх реалізація набуває значущості в контексті культурно-історичних умов, рівня цивілізації та конкретної сімейної ситуації.

Найчастіше заміщення стимулюється нереалізованими лібідозними потягами до близьких людей, соціальна табуйовність яких зумовлює їх витіснення. Реалізація витісненої в несвідоме психічної енергії, натиск якої з часом стає руйнівним для організму, дозволяє стверджувати життєву необхідність механізму заміщення, його структуруючу роль для психіки.

Заміщення характеризується варіативністю функцональних проявів. Діапазон реалізації заміщення окреслюється передусім феноменами «слабкості-сили», «єднанням з іншим - самотністю», «життям - смертю». У ролі заміщення може виступати: об’єкт, суб’єкт, предмет, ситуація, фетиш, емоція і т.п. Окрім цього, за конкретними характеристиками заміщення може відриватися від образу первинного об’єкта лібідо як внаслідок синтезованості характеристик значущих людей та попередніх заміщень, так і через те, що акцент заміщення ставиться на почуттях, емоціях інфантильного досвіду.

Заміщення характеризується динамікою. Динаміка зумовлюється змінами в компонентах структури захисної системи суб’єкта, які, в свою чергу, детермінуються новим емоційно-значущим досвідом.

Неможливість реалізації заміщення первинних лібідозних потягів призводить до психічних деструкцій, які проявляються насамперед в амбівалентності почуттів до близьких людей, почутті безсилля, меншовартості.

Деструктивного характеру заміщення може набувати через надмірну ідеалізацію значущих об’єктів, досвіду, в результаті чого виникають неадекватні вимоги до реальної ситуації, що блокує повноцінну життєву та професійну реалізацію суб’єкта.

У розділі 2-«Врахувапня феномена заміщення в процесі підготовки психологів-практиків»-йдється про виявлену в процесі нашого дослідження тенденцію психічного механізму заміщення до генералізації функціональних проявів на всі особистісні стосунки, особливо у сфері професійної діяльності психолога. Тому підготовка психолога-практика має грунтуватися на розумінні та засвоєнні основ глибинної психології особистісної проблематики, пізнанні структури базових механізмів психічних захистів, їх функціональних особливостей.

Підготовка психологів-практиків повинна включати як теоретичні знання про заміщення, що у психічній практиці розглядається через поняття трансфер та контртрансфер, так і методи оволодіння інструментарієм практичного пізнання феномена заміщення в кожному конкретному випадку.

Специфічною особливістю психолога-практика є те, що шлях до професійного становлення пролягає через пізнання глибин власної психіки на основі здатності до рефлексії інфантильних витоків особистісної

проблематики, можливості ретроспективного аналізу власного життя та минулого досвіду спілкування з людьми, вміння об’єктивувати запрограмованість власної психіки.

Глибинна практична підготовка до професійної діяльності реалізується під час процесуальної психодіагностики в групах АСПН. Продуктивність пізнання в ірупі АСПН забезпечується принципами її функціонування, зокрема принципом спонтанності, довіри, щирості, відсутності морально-етичних оцінок, «тут і тепер» та ін.

Важливо, що для психологічних процедур груп АСПН характерні гнучкість, ситуативна адекватність, відсутність формалізованих, стандартних підходів до вирішення діагностико-корекційних завдань.

До основних методів групової психокорекції належать: групова

дискусія, комплекс тематичних малюнків, психодрама, рольова гра, психогімнастика, конструювання топологічних моделей, вправи невербального характеру. Особливістю роботи в групі АСПН є її цілісність, що забезпечується завершенням усіх процедур, багаторівневістю процесу аналізу.

У системі методів процесуальної психодіагностики особливо продуктивним при пізнанні глибинно-психологічного захисного механізму заміщення є аналіз комплексу тематичних малюнків.

Унікальною особливістю комплексу психомалюнків є спроможність виявлення несвідомих аспектів психіки в їх логічній завершеності, що забезпечує цілісне розуміння її свідомих та несвідомих проявів.

Пізнання механізму заміщення відбувається завдяки здатності психіки до проектування глибинних змістів у символічних образах. Продуктивність аналізу психомалюнків грунтується на розумінні індивідуально-семантичного наповнення символу, його взаємозв’язків з іншими символічними образами всього комплексу малюнків.

Аналіз комплексу тематичних малюнків дозволяє виявляти варіативність заміщення, а також труднощі його реалізації, що спричиняє психологічну імпотенцію, а іноді й актуалізує тенденцію психологічної смерті.

Досвід роботи в групах АСПН переконливо доводить, що професійна майстерність при використанні в якості інструментарію наукового пізнання психіки комплексу тематичних малюнків визначається значною мірою особистісним потенціалом психолога-практика. Це, передусім, здатність до глибинної рефлексії власного досвіду, наявність творчої інтуїції, логіки мислення, об’єму пам’яті. Важливою є сензитивність психолога в діалозі з автором.

Використання методу тематичних малюнків в роботі психолога-практика ефективне лише після його самокорекції, а також тривалої практики групового аналізу комплексу тематичних малюнків.

У розділі 3-«Аналіз емпіричного матеріалу»-на прикладах аналізу комплексів тематичних малюнків показана роль едіпового комплексу у формуванні та визначенні напрямів реалізації заміщення і зумовленість деструктивних проявів заміщення психічною травмою суб’єкта.

Результати дослідження дали змогу зробити висновок щодо універсальністі едіпової ситуації: лібідозне тяжіння до близької значущої людини має місце в історії життя кожного індивіда. Та едіпів комплекс може мати як відкритий характер, так і розвиватись латентно, виявлятись, через посередництво інших об’єктів, ситуацій.

Система едіпового комплексу є надзвичайно складною для дитини через амбівалентність почуттів, які викликаються як об’єктом тяжіння, так і об’єктом суперництва. Окрім цього, ситуація психічного розвитку суб’єкта не обмежується лише рамками класичного «едіпового трикутника», тому необхідно вказати на роль інших близьких значущих людей, які складають мікросередовище суб’єкта. Часто це представники старішого покоління -дідусі, бабусі, брати, сестри, інші родичі, знайомі.

Структура едіпового комплексу не вичерпується лише тяжінням сина до матері і ворожістю у ставленні до батька. Вона своєрідно збирає і пов’язує, організовує і структурує чисельні елементи всіх фаз лібідозного розвитку, об’єкти і предмети, з якими суб’єкт перебуває у якомусь співвідношенні. Едіпів комплекс, що є формою розвитку лібідо, визначає рамки організації «Я» та його відношень і виступає як система внутрішньої оцінки образів, відношень, символів, наділених значеннями, завдяки яким суб’єкт сприймає дійсність у її основних формах.

На функціонування механізму заміщення значний вплив виявляє пережита суб’єктом психічна травма. Психічна травма визначається як досвід що передбачає швидке і раптове збільшення психічного збудження, в результаті якого всі звичні засоби його подолання чи обробки виявляються функціонально не спроможними, що приводить до стійких порушень у системі взаємодії суб’єкта з навколишнім світом. Рівень збудження перевершує допустимі для психіки величини. При цьому травмуючим може бути як одна подія (сильна емоція), так і накопичення вражень, збуджень, на кожне з яких окремо психіка реагує адекватно.

Найбільш травмуючими є події, які за своїм змістом виключають можливість повного відреагування на них, зокрема бозповоротна втрата об’єкта лібідозного тяжіння. За таких умов неможливість «знешкодити»

збудження є об’єктивною.

Багатолітній досвід діагностико-корекційної роботи в групах АСПН доводить, що пережита травма значною мірою ускладнює конструктивну реалізацію заміщення, зумовлює його деструктивні прояви.

На прикладі аналізу комплексу тематичних психомалюнків студентки А,, яка пережила психічну травму, зумовлену смертю батька, простежуються деструктивні тенденції механізму заміщення. Суперечливість психіки, зумовлена ідеалізацією батька, що ускладнює можливість його заміщення, з одного боку, та сильна потреба знайти заміщення, з іншого, актуалізують руйнівні тенденції психіки до психологічної імпотенції та психологічної смерті. Оптимізації внутрішнього стану сприяє робота в групах АСПН. Кількаразова участь студентки А. в групах активного соціально-психологічного навчання зумовила конструктивні зміни у психічному самовідчутті, стосунках з оточуючими людьми.

Дослідження феномена заміщення ми проводили в групах АСПН, членами яких були педагоги, психологи-пракгики, слухачі факультету перепідготовки кадрів з курсу «Практична психологія», студенти психологічних факультетів.

Діагностико-корекційна робота грунтувалася на об’єктивуванні індивідуально-неповторної семантичної картини заміщення. В процесі нашого дослідження, яке проводилось протягом 1991-1998 рр., використовувались різноманітні тестові методики для виявлення особистіших змін у результаті активного соціально-психологічного навчання.

Серед використаних методик досить показовими є результати письмового опитування, яке ми проводили на останніх заняттях групи, а також на традиційних зустрічах учасників групи через певний час (1-2 міс.). За цей час кожен учасник включався в соціальні стосунки, професійну взаємодію, де апробувались отримані в групі АСПН рефлексивні знання. Більшість учасників цих груп говорили про продуктивні особистісні зміни, які проявились у взаємодії з іншими людьми.

У таблиці 1 представлені основні зміни, які ми виявили у відповідях учасників групового навчання.

Таблиця 1

Результати самооцінки особистісних змін практичних психологів після глибинної психодіагностики в групі АСПН

№№ п/п Характер змін Кількість позитивних відповідей В%

1 Розвиток сензитивних здібностей. 152 95%

2 Розвиток здатності до аутопсихотерапії, глибинної рефлексії. 150 93,7 %

3 Можливість цілісного підходу до реалізації феноменологічного наближення до проблем клієнта у психологічній взаємодії. 144 90%

4 Розвиток умінь психоаналітичного цілісного аналізу вербального і невербальното матеріалу клієнта. 146 91,3 %

5 Можливість оптимального дозування психокорекційних впливів на суб’єкта й забезпечення поступального характеру його психокорекції. 132 82,5 %

6 Здатність забезпечення максимальної матеріалізації всіх виявів психіки суб’єкта з метою подальшого їх аналізу. 112 70 %

Результати опитування, представлені в таблиці 1, переконливо свідчать про продуктивність процесуальної психодіагностики для забезпечення об’ємної повноцінної підготовки психолога-практика до професійної психологічної взаємодії.

Результативність глибинної психокорекції в групі АСПН яскраво представляють самозвіти учасників навчання,. їх відповіді на запитання розроблених нами анкет.

ВИСНОВКИ

1. Актуальність дослідження проблеми психічного феномена заміщення зумовлена потребою вдосконалення якості підготовки фахівців для впровадження психологічної служби в Україні. Фахова підготовка психолога-практика, поряд з академічним, повинна включати і психологічний аспект, пов’язаний з оптимізацією особистісних якостей майбутнього фахівця. .

2. Професія психолога-практика передбачає цілісний підхід до розуміння проблем клієнта, у тому числі й особистісне включення у ситуацію психодіагностичного спілкування, тому при підготовці психологів-практиків важливою є можливість рефлексивного пізнання несвідомих механізмів психічних захистів суб’єкта. Актуалізація механізмів психічного захисту зумовлює професійну дезадаптацію та деструктивно впливає на міжособистісну взаємодію. У структурі психічних захистів інтегруючу роль виконує механізм заміщення.

3. Аналіз теоретичних та методичних джерел засвідчив недостатність вивчення психічного феномена заміщення, його психологічного змісту, функціонального навантаження, тенденції до динаміки, взаємозв’язку з іншими формами психічного захисту суб’єкта.

4. Проведене дослідження дозволило визначити заміщення як стійку форму організації та втілення у практику психічної активності суб’єкта, пов’язаної

з нереалізованими потребами дитинства. У результаті системно-інтегруючої ролі заміщення в структурі психічних захистів останні (проекція, ідентифікація, перенесення, сублімація та ін.) набувають певної індивідуально-неповторної функціональної спрямованості.

Заміщенню властива динаміка. Вона зумовлюється змінами в компонентах захисної структури психіки суб’єкта, що детермінуються новим емоційно значущим досвідом.

5. Заміщенню властива варіативність функціональних проявів. Діапазон реалізації заміщення окреслюється показниками «слабкості - сили», «єднання з іншим - самотністю», «життям - смертю».

Заміщуючою фігурою можуть виступати: об’єкт, суб’єкт, предмет, ситуація, фетиш і т.п. Внаслідок синтезованості характеристик значущих об’єктів заміщення може відчужуватись від визначальності образу первинного лібідозного об’єкта і проявлятися в емоціях, почуттях, психічних станах.

6. Труднощі функціонування психічного механізму заміщення деструктивно впливають на реалізацію психічної активності суб’єкта. Вони проявляються, насамперед, в амбівалентності почуттів до оточуючих людей, психологічній імпотенції, тенденції до психологічної смерті.

Виявлено тенденцію генералізації функціональних проявів психічного механізму заміщення на сферу професійної діяльності психолога-практика. У результаті професійні цілі фахівця можуть підпорядковуватись особистісним проблемам; характерною є дезадаптація спеціаліста,

ригідність мислення, внутрішньопсихічне напруження, тривожність, імпульсивність.

7. Особливістю психолога-практика є те, що шлях до професійного становлення пролягає через рефлексивне пізнання глибин власної психіки. Готовність до професійної діяльності фахівця у сфері практичної психології повинна визначатися як теоретичними знаннями про явища трансферу і контртрансферу, так і методами практичного пізнання феномена заміщення в його індивідуально-неповторному вираженні.

3. Глибинна практична підготовка до професійної діяльності психологів-практиків реалізується в процесі активного соціально-психологічного навчання. Результати тестових опитувань, проведених під час дослідження, свідчать про високу діагностико-корекційну спроможність методу АСПН, зокрема в контексті вивчення істотних характеристик механізму заміщення. У системі методів та методичних прийомів АСПН особливо продуктивним при пізнанні психічного механізму заміщення є аналіз комплексу тематичних психомалюнків.

Проведене дослідження дає підстави для формулювання ряду рекомендацій Міністерству освіти України:

- сприяти удосконаленню професійно-педагогічної підготовки майбутніх психологів-практиків шляхом впровадження у навчальні процеси курсів діагностико-корекційної роботи за методом АСПН;

- організовувати щорічну школу-семінар для викладачів які готують психологів-практиків.

Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Вимагають подальшої уваги питання універсальності феномена заміщення, виявлення та детальний опис варіативності проявів заміщення.

Основні матеріали дисертації викладено у роботах:

1. Коновальчук В.І. Про необхідність самокорекції психологів-практиків // Методи підготовки фахівців до професійного спілкування: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Черкаси: ЧДУ ім. Б.Хмельницького. - 1997. -

С.151-163. - 0,5 др. арк.

2. Яценко Т.С., Коновальчук В.І. Психологічний зміст феномена заміщення // Рідна школа. - 1997. - №9. - С.38-40. - 0,5 др. арк.

3. Яценко Т.С., Коновальчук В.І. Про необхідність самокорекції психологів-практиків // Допрофесійна педагогічна підготовка учнівської молоді в контексті реалізації цільової комплексної програми «Вчитель»: Збірник наук.-практ. мат. Всеукр. конф. - Дніпропетровськ. - 1998. - С. 103-108. -

0,3 др. арк.

4. Коновальчук В.І. Проблема психокорекції психологів-практиків // Вісник Черкаського державного університету. Психолого-педагогічні науки. - 1998.

- С.68-76. - 0,3 др. арк.

5. Коновальчук В.1. До питання психокорекції психологів-практиків // Рідна школа. - 1998. - №5. - С.38-40. - 0,5 др. арк.

Коновальчук В.1. Психологічний зміст механізму заміщення та його врахування у процесі підготовки психологів-практиків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 1998.

У роботі визначено психологічний зміст механізму заміщення, виявлено його системно-інтегруючу роль в структурі психічних захистів суб’єкта, що визначає їх індивідуальну неповторність. Досліджено вплив психічного механізму заміщення на характер професійного становлення психолога-практика та доведено необхідність врахування його при підготовці майбутніх фахівців в галузі практичної психології. Підтверджено дослідницьку спроможність методу АСПН у діагностуванні механізму заміщення.

Ключові слова: психічні захисти, психічний механізм заміщення, емоційно значущий досвід, динаміка заміщення, системно-інтегруюча роль заміщення, різновиди заміщення, едіпів комплекс, комплекс тематичних психомалюнків, АСПН.

Коновальчук В.И. Психологическое содержание механизма замещения и его учет в процессе подготовки психологов-практиков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. -Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 1998.

В работе определено психологическое содержание механизма замещения, выявлено его системно-интегрирующую роль в структуре психических защит, которой определяется их индивидуальная неповторимость. Исследовано влияние психологического механизма замещения на характер профессионального становления психолога-практика и доказана необходимость его учета в подготовке будущих специалистов в области практической психологии. Подтверждено исследовательскую состоятельность метода АСПО в диагностировании психического механизма

замещения.

Ключевые слова: психические защиты, психический механизм

замещения, эмоционально значимый опыт, динамика замещения, системно-интегрирующая роль замещения, эдипов комплекс, комплекс тематических психорисунков, АСПО.

Konovalchuk V.I. Psyhological content of the substitution mechanism and its registration in the process of practicul psychologists training. - Manuscript.

The dissertation for the candidate degree in psychology (speciality 19.00.07) -Pedagogical and Age Psychology. - The Institute of Pedagogics and Psychology of Professional Training of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 1998.

In the given investigation we defined the psychological content of the sublimation mechanism, found out its systematic and integrating role in the structure of the ways of psychological protection. This role determines the individual uniqueness of these ways. We also examined the influence of the psychological mechanism of substitution on the characters of a practical psychologist’s professional formation. We proved the necessity to take this mechanism into consideration in the process of training of future specialists in practical psychology. We confirmed the scientific justifiability of the ASPT method in the diagnosting of the psychological mechanism of substitution.

Key words: ways of psychical protection, psychical mechanism of substitution, emotionally valuable experience, dynamism of substitution, systematic and integrating role of substitution, the Edithian complex, the complex topical psychic pictures, ASPT.