автореферат и диссертация по психологии 19.00.07 для написания научной статьи или работы на тему: Социально-психологические факторы дезадаптивности и её коррекция у подростков.

Автореферат диссертации по теме "Социально-психологические факторы дезадаптивности и её коррекция у подростков."

_ Національний педагогічний університет

. ш.М.П.Драгоманова

На правах рукошгсу

СЛКЛНЛДЗЕ Гріш» Олегівна

УДК 153.24:37.015.324

СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ДЕКАДАПТИВНОСТІ ТА ЇЇ КОРЕКЦІЯ У ПІДЛІТКІВ.

19.00 07— педагогічна та вікова психологія АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття паукового ступеня кандидата психологічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному універсі ім.М.П.Драгоманова Міністерства освіти України, м.Київ.

Науковий кершник — кандидат психологічних наук, доцент БУЛАХ Ірина Сергіївна,

Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, доцент

Офіційні опоненти:

— доктор психологічних наук, професор БОРИШПВСЬКИЙ Мирослав Йосипович.

Інститут психології АГІН України, завідуючий лабораторією

—кандидат психологічних наук, доцент ПОВ’ЯКЕЛЬ Надія Іванівна.

Націоначьний педагогічний університет, доцент.

Провідна установа — Південноукраїнський державний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського Міністерства освіти України, кафедра психології, м.Одеса.

Захист відбудеться “ 16 ” жовтня 1997р. о 16.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 01.33.08 в Націонали педагогічному університеті ім.М.П.Драгоманова за адресою: 252030,1 вул.Пірогова,9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національ педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова (252030, 1

вул.Пірогова,9).

Автореферат розісланий “ 15” вересня 1997р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Долинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні умови жигтя і діяльності яіни характеризуються кардинальними змінами в багатьох сферах іільства. В нашій країні це пов’язало з розбудовою незалежної іаінської держави, відновленням національної культури, переходом до кової економіки. Різкі зміни в соціальному середовищі незмінно роводжуються кризовими явищами, які зумовлюють виникнення торів, що привносять дезорганізацію в психічну діяльність людини ювідно до мінливості вимог оточуючого середовища, знижують дуктивність різних видів її діяльності та порушують процес адаптації спільстві в цілому. .

Проблема соціально-психологічної адаптації актуалізується на асному етапі і в освітянському середовищі. Реалізація Державної (іональної програми “Освіта” (Україна XXГ століття), нових концепцій чання і виховання учнів загальноосвітніх шкіл потребує використання рчих професійних знань педагогів. Звернення до прогресивних нісних орієнтацій та злам традиційних стереотипів у навчально-:овному процесі прив одять до виникнення суперечностей та уалізують адаптаційні процеси в умовах школи. Посилення явищ адаптаційного характеру в навчально-виховному процесі школи 'мовлене збільшенням критичних і екстремальних ситуацій в ісякденному житті, особливо, як свідчить практика роботи школи, ги загострюються в підлітковий період становлення особистості, який є і по собі критичним з точки зору онтогенетичних психофізіологічних н. Зростання специфічних адаптаційних труднощів учнів в йКтичних та змінних соціальних умовах життя зумовило необхідність вивчення, виявлення їх чинників, пошук шляхів усунення І, ЯК ультат, появу в науковому обігу таких термінів як “соціальна адаптація”, “шкільна дезадаптація”, “психогенна шкільна адаптація”. .

В психолого-педагогічнііі літературі проблема адаптації вивчалась різних рівнях, від розкриття змісту поняття (Ю.А.Александровський, Б.Березін, В.П.Казиачєеи) до виявлення особливостей прояву в різних тах діяльності (В.С.Мфлін, В.І.Рождествінська, Я.Стреляу,

і.Суворова) та факторів, які детермінують цей процес в тих чи інших овах(О.Г.Мороі, Х.І’ешпміді , М.Раїтср).

Одним і) перслекпіших напрямків рофобки проблеми сопіапьио-ихологічної адаптації » цілому і феномену дезадаптації зокрема с

концепція неадаптивної активності суб'єкта В.А.Петровського, в визначаються активно-неадаптивні тенденції особистості в предме діяльності, спілкуванні і мотивації. Цілісність підходу до виріші проблеми соціально-психологічної адаптації підростаючої особистості думкою вченого, не може бути забезпечена вивченням тільки адаптиі можливостей людини, вона повноцінно реалізується при поглиблеї дослідженні протилежних, неадаптивних та дезадаптивних властивостей.

Значну цінність в дослідженні проблеми адаптації мають г зарубіжних вчених, предметом вивчення яких були внутрішні фах (емоційні, мотиваційні) психологічної неадаптивності юна (І.Брюкнер, Т.Гіббенс, Х.Джонс, В.Зауер, Л.Стейнер), Деякі з враховують і соціальні фактори, пов'язуючи їх з мікросередовшце найближчим оточенням молодої людини (К.Бадер, М.іХ.Бі Цибульскі, Ш.Глюк, Е.Глюк, У.Кварацеус).

Ряд робіт присвячені вивченню особливостей адаптації різного віку (Л.І.Закутська, Г.М.Чуткіна, Т.І.Юфєрєва, О.Л.Яковлєі дезадаптації (В.Є.Каган, О.В.Новікова, А.В.Полегенько). При і більш докладно вивчено чинники деіадаптивності старших дошкіль (А.Л .Венгер) та молодших школярів (Г.В.Бурменська, О.Г.Лідере).

У дослідженнях, присвячених адаптивним можливостям підг розглядаються окремі питання виникнення і розвитку дезадаптац: пов'язують з порушенням взаємостосунків з дорослими і однолї (Н.Ю.Максимова), зниженням успішності (Т.В.Драгунова), виникн правопорушень (делінквентності і девіантності) (І.С.Кон), пр суіцидних явищ та агресивності (Л.Я .Жезлова). Все це супроводж; негативними внутрішніми переживаннями, стражданнями, криті напруженістю і породжує психогенні реакції невротичного і сомата характеру (А.І.Захаров, А.М.Прихожан, Н.Н.Толстих), акцеї характеру (О.Є.Лічко, С.І.Подмазін), емоційні розлади — де іпохондрії (М.Раттер),труднощі статевої адаптації (М.Кле).

Однак, у вказаних роботах вчені розглядають існування дезадаптації у підлітків на рівні постфактуму. При цьому не торк; класифікації факторів, що детермінують виникнення і (>о дезадаптивності, й змісту, критеріїв і рівнів розвитку у підлітків, ■ розробка і проведення корекцішшх заходів по усуненню дезад погребує цілісного врахування всіх діючих факторів.

Соціальна значущість та недостатнє вивчення саме цього £ проблеми й обумовили вибір течи л о слідження “Соціально-психо

актори дезадаптивиості та її корекція у підлітків". Тема дисертації содить до плану науково-дослідної роботи кафедри психології НПУ [.М. П. Д рагоманова.

Об'єкт дослідження — процес дезадаптації учнів підліткового

ку.

Предмет дослідження — соціально-психологічні фактори зникнення дезадаптивиості та її психологічні особливості у підлітків.

Мета дослідження полягає у виявленні впливу соціально-:ихологічних факторів на виникнення, розвиток і особливості прояву їзадаптивності та установленні шляхів її корекції в учнів підліткового ку.

Гіпотеза дослідження грунтується на тому, що дезадаптивність як іецифічна негативна інтегральна властивість індивідуальності підлітка тникає і розвивається під впливом сукупності зовнішніх (соціальних) та тутрішніх (психологічних) факторів, які і обумовлюють психологічні :обливості її прояву, а тому система корекціґгних заходів по усуненню ;задаптивності повинна бути спрямована на нівелювання впливу їтермінантних соціально-психологічних факторів на особистість длітка.

У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою ізначені наступні завдання дослідження:

1. Обгрунтувати теоретичний і методичний підходи до вивчення зоблеми дезадаптації підлітків.

2. Визначити соціально-психологічні фактори виникнення і ззвитку дезадаптивиості та виявити її психологічні особливості в учнів дліткового віку.

3. Визначити критерії та рівні дезадаптивиості підлітків.

. 4. Розробити систему корекційних заходів по усуненню

яадаптивності особистості підлітка.

Методологічного та теоретичною основою дослідження стали 5ИНЦИПИ детермінізму та єдності свідомості і діяльності, системний дхід до аналізу психічних явищ (Б.Ф.Ломов), положення про тосередкування зовнішніх дій “внутрішніми” умовами -.Л.Рубінштейн), закономірності психічного розвитку особистості [.С.Виготськнй, Г.С.Костюк), особливості розвитку свідомості і імосвідомості (М.Й.Боришевський, П.Р.Чамата), концепція інтегральної дивідуальності (Б.Г.Ананьсв), соціально-психологічні особливості іаптації як процесу активного пристосування індивіда ло умов іціального середовища (Ю.А.Александровськ'ии, Ф.К.Ііерезін.

В.С.Мерлін, О.Г.Мороз), положення про неадаптивиу активність індиві, (В.А.Петровський).

Метода дослідження. В роботі був використаний системний під* до вивчення соціально-психологічних факторів дезадаптації. Основнш методами дослідження буди: бесіда, інтерв'ю, анкетування, меті експертних оцінок, біографічний метод, психодіапюстичні меща констатуючий та контрольний експерименти. Процес обробки дані дослідження опирався на методи варіаційної статистики: факторний кореляційний аналіз.

Головною базою дослідної роботи були середні ніколи №263, №' №61 м.Києва. Дослідженням охоплено 210 підлітків.

Наукова новизна роботи полягас в теоретичному і практично дослідженні особливостей процесу дезадаптації учнів підліткового віку уточненні змісту його етапів, якими виступають неадаптивність дезадалтшшість; виявленні психологічних особливостей дезадалтавнос як негативної динамічної психологічної характеристики особистості, і проявляється в психогенних реакціях, емоційній нестабільної тривожності, низькій мотивації досягнення та загострених і характеру; встановленні основних соціально-психологічних факто] (когнітивного, емоційного, мотиваційного, характерологічного, вла< соціального, поведінхового), що зумовлюють виникнення і розвиі дезадаптивності; визначені рівнів прояву (ситуативний, стій* очевидний, критичний) цієї властивості у підлітків.

Особистий внесок автора полягає в уточненні поняття визначені критеріїв і рівнів прояву дезадаптивності особистості підлії виявленні основних соціально-психологічних факторів, яки зумовлюється дезадаптивна поведінка особистості підлітків та розро системи корекційних заходів по усуненню дезадаптивності в уч підліткового віку.

Теоретичне значення робота полягає у розширенні наукої уявлень про особливості процесу адаптації і дезадаптації підліт виявленні впливу соціально-психологічних факторів на виникненн розвиток дезадаптації 4га її психологічних особливостей; внзначе основних шляхів та способів хорекйії дезадаптивності особисті підлітків. .

Практичне значення дослідження полягає в розробці компле методик для діагностики рівня дезадаптивності, який може б використаний практичними психологами, вчителями, методистам] педагогічній практиці, а також методичних рекомендацій та навчалі

годичного посібника "Соціально-психологічні аспекти адаптації учнів” допомогу працівникам шкіл по вивченню процесу адаптації і адаптації підлітків.

Вірогідність наукових результатів і обгрунтованість висновків іезпечувались: теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів мення меті і завданням дослідження; використанням стандартизованих годик, валідність і надійність яких доведена; репрезентативністю Зірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних тих, використанням методів статистичної обробки матеріалу.

ІІа захист виносяться наступні положення:

1. В процесі адаптації підлітка до довкілля простежується етап пійкої психічної активності його особистості, який в дестабілізуючих овах може призвести до виникнення дезадаптації. Це явище можна зглядатн як в результативному плані (дезадапговапість), так і в оцесуальному (дезадаптивнісгь). Дезадаптивність підлітка ми зглядаємо як специфічну негативну інтегральну властивість його шві дуальності, що проявляється в емоційній нестабільності, ихогенних реакціях, тривожності, низькій мотивації досягнення та у димій акцентуації рис характеру.

2. Процес і результат дезадаптації у підлітків зумовлюється утрішніми (когнітивними, мотиваційними, емоційними), зовнішігіми ікторами (власне соціальними, поведінковими) та складним соціально-ихологічним — характерологічним фактором, який є провідним у никненні дезадаптивності.

3. Якісна характеристика розвитку ситуативного, стійкого іевидного та критичного рівнів дезадаптивності підлітків визначається істом когнітивного, мотиваційного, емоційного, характерологічного, асие соціального та поведінкового факторів.

4. Система корекційннх заходів по усуненню дезадаптацііших іуднощів учнів підліткового віку, яка включає в себе шляхи, методи і а шйоми навчання і виховання, спрямована на нівелювання впливу іціально-психологічних факторів дезадаптивності.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Матеріали >слідження обговорювались та отримали схвалення на Міжнародній іуковііг конференції “Проблеми психології часу” (м.Одеса, І9()5р), на [іжнароднііі конференції "Психологічна служба школи” «.Тернопіль, 1996р.), па Всеукраїнському з'їзді психологів "Минуле, вчасне, майбутнє” (\і.Київ,!‘іч>6р.), на Третіх Костюківських чиганнях

“Сучасна психологія в ціннісному вимірі” (м.Київ, ї994р.), на звіті конференціях кафедри психології НПУ ім.М.П.Драгоманова (19 1997рр,). Розроблена система корекційнйх заходів по усунем дезадаптивності підлітків впроваджена в навчально-виховний про середніх шкіл №263, 61, 78 м.Київа. За матеріалами навчаль методичного посібника “Соціально-психологічні аспекти адаптації учи читається спецкурс для практичних психологів педагогічного факульт Переяслав-Хмельницького педагогічного інституту ім.Г.С.Сковороди.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трі розділів, висновків, списку 204 використаних джерел та додаті Дисертація викладена на 179 сторінках комп'ютерного набору і місті 26 таблиць на 12 сторінках, 5 машонків на 2 сторінках та 10 додатків 70 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обгрунтована актуальність проблеми, визначені об'с предмет, мета, гіпотеза і завдання дослідження, розкрита наукі новизна, теоретичне і практичне значення отриманих резрьта-сформульовані основні положення, що виносяться на захист.

У першому роздіпі “Теоретичні аспекти дослідження пробі адаптації і дезадаптації особистості в різних соціальних умовах жит аналізуються науково-теоретичні підходи до вивчення процесів адалп та дезадаптації особистості; розглядаються питання соціаль психологічної обумовленості виникнення і розвитку процесу дезадапті учнів підліткового віку, характеризується та обгрунтовуєт використання методичного арсеналу в дослідженні Дезадаптації підліт* З позицій системного аналізу, адаптація — це результат діяльне цілісної саморегулюючої системи, яка є ієрархічною багаторівнев організацією адаптаційних процесів (Ю.А.Александровський).

Успішність адаптації людини до конкретних умов існування мс визначатися її адаптивними психофізіологічними можливосп (Р.Лазарус), темпераментом (В.М.Русалов), сформованими при ж* особнстісними характеристиками (Ф.Б.Березін), життєвим досвц (Т.П. Гаврилова), емоційними, мотиваційними, вольовими копіітивними властивостями (В.Н.Власов).

Серед українських дослідників останніх років, процес адапт; вивчали Л.І.Закутська, М.В.Левченко, О.Г.Мороз, В.І.Ро" О.В.Скрипченко, Т.С.Яценко.

Автор концепції професійної адаптації молодого вчителя до коли О.Г.Мороз виявив позитивні і негативні фактори, які впливають і його формування, з'ясував можливі шляхи скорочення термінів иштації. Вченим вперше зроблена спроба теоретичного обгрунтування ікого складного соціально-педагогічного явища, яким є професійна іаптація молодого вчителя. В роботах М.В.Левченко, О.В.Скрипченко пначаються шляхи та прийоми успішності адаптації підлітків та юнаків.

В.І.Розов вивчав адаптивне значення індивідуальних властивостей одини. В цьому аспекті він визначає адаптивність як полісистемну іастивість інтегральної індивідуальності, що обумовлюється змістом і аємозвязком її складових компонентів, які знаходяться в певній лежності і складають якісно своєрідну сукупність, структуру, системно ;термінуючу продуктивність і гомеостатичність в екстремальних ювах.

Особливу значущість в психології вчені надають ускладненням юцесу адаптації та визначають такі полярні тенденції функціонування леспрямованої системи як “адаптивність-неадаптивність” (Г.Акофф, .Еммері, В.А.Петровський).

В процесі адаптації ВД.Лєбєдєв виділив стан нестійкої психічної ітивносгі особистості — дезадаптацію, при якій під впливом :ихогенних факторів відбувається розпад стереотипної системи

цносин, втрата значущих цінностей, що супроводжується негативними юційними переживаннями та нездатністю до реальної оцінки ситуації.

В цілісній картині адаптаційних процесів А.В.Фурман розмежовує їй різновиди показників: адаптивність-неадаптивність-дезадаптивність. а думку вченого, рівні функціонування соціально-психолопчної ізадаптації отримують конкретний прояв як у процесуальному іггяні — ізадаптивність, так і в результативному —дезадаптованість.

Проблема дезадаптації особистості розглядалася педагогами і :ихологами на різних вікових етапах онтогенезу: дошкільний вік ►.Л.Венгер), молодший шкільний (Н.І.Гуткіна, О.А.Карабзнова,

.Г.Лідерс), середній шкільний (А.М.Прихожан, Т.І.Юфсрсва). В :ремих дослідженнях констатується, що саме в підлітковому шиї [никають значні адаптаційні труднощі Ш.В.Грохова-кий,

А.Мурзенко).

Проблема специфічних шкільних ірудиошів підліткш була >едметом дослідження Д.Сгогга, який орієнтував вчених не на іділення типології “важких” підлітків, а на ретельне фіксування ртшх

форм поведінки, що засвідчуюготь очевидну неадагпованість учнів і школи (шкільна дезадаптація). ■

Комплексне вивчення проблеми дезадаптації підлітк представлено в роботі В.Є.Кагана, який встановив сутнісні парамет[ понять “шкільні неврози”, “шкільна дезадаптація” та “психогеш шкільна дезадаптація”.

Чинники психогенної шкільної дезадаптації пов'язують виникненням труднощів в спілкуванні підлітка з однолітками ■ дорослими (О.В.Новікова, Т.І.Юфсрєва), деструктивними вплива? “психологічного захисту” на комунікативну діяльність вчителів та учі (Т.С.Яцснко), фрустрацією значущих потреб особистості підліт (С.К.Масгутова). .

Особливості впливу соціальних і психологічних факторів становлення особистості підлітка були предметом досліджені М.Й.Боришевського, Т.В.Драгунової, В.О.Татенко, Д.І.Фельдштейт

В.Д.Ермоленко, Н.Ю.Максимової, А.М.ІІрихожан, Х.Ремшмід' К.Роджерсата ін.

Так, Х.Рсмшмідт виділяє ряд “шкільних факторів”, які прйзводя до дезадаптації: слабкий креативний потенціал особистості педагої низькі когнітивні та мотиваційні можливості учня, особистії акцентуації. А.М.Прихожан підкреслтос важливість*-.аналізу соціальн факторів: сімейного оточення, роботи школи, впливу неформали) груп.

На основі проведеного аналізу обгрунтовується необхіднії розгляду дезадаптивності особистості підлітка з позиції взаємс дестабілізуючих умов. Виходячи з цього, а також з мети, гіпоте поставлених завдань, визначено основні напрямки емпіричне дослідження. •

У другому розділі “Детермінантні фактори виникнення і розви' дезадаптації підлітків” виявлені психологічні особливе дезадаптивності, встановлено домінуючі фактори, що вшіибають виникнення і розвиток цієї властивості в учнів підліткового ві визначені критерії та рівні дезадаптивності підлітків.

В психологічній літературі розрізняють позитивні і негати фактори, серед яких більш докладно вивчені позитивні, які сгірияі аданіивноеіі особистості "є, в цілому, вони остаточно не вирішуі проблеми стійкої адаптації. В зв'язку з цим ми поставили за м вінначнш саме фактори протилежного змісту, які зумовлюї виникнення і розвиток дезадаптивності підлітка. Під факторі

адаптивності ми розуміємо психогенні впливи соціально-

іхологічних передумов.

Для грунтовного і детального вивчення природи дезадаптації, <тори дезадаптивності були умовно класифіковані згідно родової ихологічні і соціальні) та видової значущості (когнітивиий,

щінний, мотиваційний, характерологічний, власне соціальний та »едінковий).

З метою встановлення домінуючих факторів дезадаптивності лігків, було виділено базисну залежну змінну — дезадаптивність — на г, за нашим припущенням впливають незалежні змінні — соціально-іхологічні фактори.

В ході констатуючого експерименту на основі адекватних методів бору досліджуваних (за Картою спостережень Д.Стотта та методикою іначення особистісної адаптованості школяра за А.В.Фурманом), з іеральної сукупності (210 учнів) була відібрана репрезентативна зірка (32 учня) з високим ступенем адекватності відображення істмвостєй і характеристик досліджуваної популяції.

На основі психодіагнос пічних методів визначені показники ТІально-психологічнітх факторів: когнітивного (тест Р.Б.Кетелла, али В, М, Q1), мотиваційного (методика виміру мотивації досягнення), зційного (МКВ М.Люшера; КС Д.Стотта, шкали II, X; шкала дооцінки Ч.Спілбергера, Ю.Л.Ханіиа), характерологічного (ІІДО

С.Лічко; опитувальник PEN), власне соціального (КС Д.Стотта, шкали VIII, XII; методика визначення особистісної адаптованості школяра; діометрія Д.Морено) та поведінкового (тест малюнкової асоціації Розенцвейга).

Проведенний якісний аналіз даних експерименту на основі користаних методик, дав нам можливість установити критерії іадаптивності у відповідності з якісними показниками по кожному ктору та визначиш рівні особистісної дезадаптивності: ситуативний 1,9% вибірки підлітків), стійкий очевидний (56,2%), критичний (21,9%). >и цьому під дезадлптивністга підлітків ми розуміли негативну намічну психологічну характеристику особистості, то виражається в оційній нестабільності, психогенних реакціях, тривожності, низькій ітивації досягнення успіху та загопрепішми рисами характеру. Якісна герпретація пока тни кін лсіа.іаіп чмюсіі прелсгаптсна в іаблтщі І.

Якісні показники дезадаптивності підлітків.

Рівні дезадаптив- ності Критерії дезадаптивності

0 рівень відсутність дегад активно СІ і Абстрактність мислення, кмітливість, легке научії Вмотивованість на досягнення успіху. Адекватна оцінка с можливостей, прагнення отримати достовірну інформацію результати діяльності, мобілізація всіх ресурсів на досягне поста вл енної мети. Взаєморозуміння з батьками, вчителі позитивне ставлення до школи, адекватні взаємині однолітками. Раціональний стиль поведінки.

1 рівень ситуативний Деяка обмеженість мислення та пильність до дрібн когнітивкий дисонанс. Мотив досягнення успіху домінує, наявні побоювання невдачі або негативні емої переживання у зв'язку з невдачею, яка очікується. Зани> оцінка власних можливостей. Перепади активності, з настрою, тривожність. Невпевненнісгь, пасивність, циклої нестійкі прояви характерологічних рис. Відсуті взаєморозуміння з батьками, вчителями, пору ні1 взаємостосунків з однолітками. Неадаптивна при] новедінкових реакцій.

2 рівень стійкий очевидний Консервативність мислення, прямолінійність, негативна концепція. Відсутність мотиву досягнення успіху, негаї емоційні переживання, пов'язані з діяльністю. Ігнорув об'єктивної інформації про свої здібності та резуль діяльності. Схильність до роздратування та фізич ьиснажеиня, тривожність, емоційне напруження. Ш контактніеть, егоїзм, лицемірство, хвастощі, схильністі психастенічності і сензитивності рис характеру. Відсут; спілкування у сім'ї, непорозуміння з вчителями, зн< однолітками, асоціальне оточення. Нераціональний с поведінки у фруструючій ситуації, фіксація на перешкод на самозахисті.

3 рівень критичний Конкретність та ригідність мислення, дифузія ідентичі Домінування мотиву уникнення невдач домінує над мот досягнення успіхів. Невпевненість у собі, зневіра у можли досягнення успіху. Негативні переживання, пов'яза діяльністю. Боязнь критики, уникнення інформації результати своєї діяльності. Відчуття пригніченості, песиі* занепаду духовних сил, страхи, сильне емоційне напруж Замкнутість, відчуженість, конфлікти з оточую1 переважання шизоїдного і епілептоїдного типу акцен' характеру. Відсутність взаєморозуміння та адеква' спілкування в сім'ї, з вчигелями та відчуження одноліт ГІоведіїїкові реакції з надмірною фіксацією на самоз; свого “Я” в ситуації фрустрації, завищені вимог,’ оточуючих, агресія.

З метою вивчення домінуючих факторів дезадаптивності, нами були проведені кореляційний і факторний аналіз та використаний метод кореляційних плеяд (за П.В. Терентьсвим).

Інтеркореляційна матриця напочатку контрольного експерименту послужила необхідним кількісним і якісним показником кореляційних зв'язків (які достовірні на рівні значущості Р 2 0,05 та Р < 0,01) між соціально-психологічними факторами. За висотою коефіцієнтів кореляції установлені провідні фактори дезадаптивності у підлітків. Домінуючим, генеральним фактором, що спричиняє високі рівні дезадаптивності. виступає характерологічний, що несе в собі змістовні аспекти як соціального, так і психологічного рівня. Визначені найбільш високі взаємозв'язки між провідним фактором (характерологічним), когнітивним Г(Ьк)=0,62 та мотиваційним Г(ьга>=0,56 (при Р < 0,01).

Таким чином, результати експериментального дослідження показали, що домінування акцентуацій характеру (нестійкість, психастенічність, епіясптоїдність, сензитивність, шизоїднісгь тощо) в співвідношенні з низькою мотивацією досягнення та порушенням когиітивного стилю спричиняють вагомі адаптаційні труднощі.

Факторний аналіз кореляційної матриці визначив провідні за інформативністю фактори, які постали в такій послідовності: характерологічний, мотиваційний, когнітивний, -власне соціальний, поведінковий та емоційний. За висотою факторної ваги (Р) та найбільшою кількістю значущих зв'язків провідне місце зайняв характерологічний фактор (Р = 0,840). Наближеними до нього за висотою Р визначилися мотиваційний (Р = 0,711), когнітивний (Р = 0,700) та власне соціальний (Р = 0,548) фактори.

Факторизація кореляційних зв'язків ще раз підкреслила надійність визначених провідних факторів, які стали основними детермінантами дезадаптивності підлітків. Це дало можливість розробити корекційні програми індивідуальної та групової роботи з учнями, враховуючи базові чинники дезадаптивності. .

У третьому розділі “Система корекційних заходів по усуненню дезадаптивності особистості підліткового віку” визначені шляхи, методи та прийоми по усуненню чинників дезадаптивності, проведений кількісний аналіз експериментальних результатів контрольного експерименту та їх якісна інтерпретація.

Програма з корекції дезадаптивності включає в себе три змістовних блоки у відповідності з визначеними провідними психологічними, соціальними та соціально-психологічними факторами.

Перевага в корекційній роботі віддавалася генсралізова^ому

характерологічному фактору.

В цілому, система корекцііших заходів включала розроблені батові шляхи роботи з дезадаптованими підлітками, які спиралися на різні способи корекції. Базовими шляхами роботи виступили:

“переінтерлретація” симптомів тривожності: переорієнтація з досягнення результату на спосіб виконання завдання; установлення відносності значень понять “перемога”, "поразка”; розвиток адекватного‘ставлення до оцінок зі сторони інших людей; стимулювання мотиву “бути не гірше інших”, подолання почуття власної неповноцінності; актуалізація потреби досягнення успіху, планування свого життя; усвідомлення підлітками власних якостей; виділення найбільш травмуючих психогенних впливів; усвідомлення підлітками власних проблем,

поз'язаних з комунікативними контактами в спільностях ровесників (клас, вулиця); підвищення статусу підлітків в групах однолітків.

В зміст програми ввійшли як методи та прийоми, запропоновані А.М.Прихожан, С.І.Подмазіким, Н.В.Жутіковою, . М.Ратгером,

О.Е.Лічко, так і розроблені автором.

В числі способів корекції дезадаптивності підлітка виступили: метод поетапних змін, позитивного та негативного підкріплення^ метод моделювання ситуації, зворотнього зв'язку, малювання, ігровий,

прихованого психологічного тренінгу, пояснювальної психотерапії.

Нівелювання дезадаптивності підлітків на основі вказаних методів вимагало створення і застосування різноманітних прийомів: зміна системи оцінок, деталізація значущих образів, “жартівливі” змагання, "Я неможу —я можу— я зможу”, “переміщення”, “Я-реальне, Я-ідеальне”, вправляння, візуалізація цілей, опосередкування, перенос, орієнтація на спосіб виконання, аналізування переживань з власного досвіду, психогімнастика та вправи різного рівня (“дихання”, “контроль голосу тажесгів”, "приємніспогади”, “настрій”, “виконанняролі”, “посмішка”).

Для успішної реалізації програми корекції ми апробували способи її організації, поєднуючи форми групових занять з індивідуальним підходом. Основною формою була групова робота в психологічних гуртках по 3-4 учня в позанавчальний час.

З метою порівняльного аналізу результатів заключного етапу контрольного експерименту з початковими даними, ми застосували метод “поперечних зрізів”. В результаті корекційної робота у 15,6 % підлітків усунена дезадаппшіість. 59,4 % — змінили рівень

дезадаптивносіі. Так, в кінці дослідження ситуативний рівень виявлено у 50% вибірки підлітків (в порівнянні з попереднім показником — 21,9%), стійкий очевидний — 31,3% (56,2%), критичний — 3,1% (21,9%),

За даними кореляційної матриці (кінця контрольного експерименту) провідне положення зайняв мотиваційний фактор, який має зв'язок з когиітивніш г(„к)=0,48 (Р й 0,01), характерологічний, соціальним і поведінковим, що відповідаю становить і\тк,=0,37, г(„к)=0,37, Г(т*)=0,37, при Р < 0,05.

Зміна йровідного фактору з характерологічного на мотиваційний, вказує на інтенсифікацію в корекційній роботі саме на акцептуациях характеру особистості підлітка. Характерологічний фактор, як домінуючий при дезадаптивності, отримав найменші взаємозв'язки з іншими факторами, а це набагато знизило ризик виникнення особистішої дезадаптивності у підлітків. В тісному зв'язку з ним виступив емоційний фактор, як захисний та компенсуючий психогенні виливи при дезадаптивності учнів-підлітків.

Порівняльні характеристики щодо змін кореляційних зв'язків в сторону їх зниження чітко простежуються на графічних зображеннях осей координат. Наближення кривої (кінця контрольного експерименту), яка виступає з показниками кореляцій по кожному фактору до горизонтальної осі абсцисс ОХ, засвідчує нівелювання дезадаптивності підлітків (рис. 1).

О к о лі о ж X

Рис.І. Криві розподілу коефіцієнтів кореляцій між характерологічним та іттШи факторами початку і кінця контрольного експерименту. Умовні позначення соиіально-психологічних факторів: к — когнітіївниґі, ш — мотиваційний, е — емоційний, Ь — характерологічний, с — власне соціальний, \у—поведікковий.

Проведення факторного аналізу підтвердило нашу інтерпретацію кореляційних зв'язків. Факторщація кореляційної матриці визначила за інформативністю факторної фаги провідний фактор — мотиваційний (І =0,632).

З метою більш достовірної перевірки результатів кореляційного і факторного аналізу ми скористалися графічним методом кореляційних плеяд (рис.2).

А •

Рис.2. Кореляційні плеяди: А — початок контрольного експерименту; Б — кінець контрольного експерименту. Умовні позначення факторів такі ж.

При однаковій потужності (в = 6), плеяда А відрізняється значною міцністю (О = 0,80) в порівнянні з плеядою Б, де й = 0,54. Тенденція зменшення міцності зв'язків між факторами в плеяді Б характеризує зниження рівнів дезадаптивності підлітків в напрямку від критичного до ситуативного та нульового. На основі методу кореляційних плеяд візуально простежується тенденція спаду впливу факторів на виникнення і розвиток процесу дезадаптації, що знижує психогенні прояви та дезадаптивність підлітків в цілому.

Таким чнном, методи та прийоми, які були використані в корекційній роботі з дезадаптованими підлітками, ефективно вплинули на підвищення статусу цих учнів у класі та їх адалтивність. І лише 25 % підлітків залишились у вихідному положенні. На нашу думку, остання категорія дезадаптованих учнів, певною мірою оволоділа тенденцією до особистіших перетворень, проте суб’єктивні, внутрішні особливості (фіксовані установки, психологічні захисти, механізми компенсації і декомпенсації, особливості розвшку особистішої рефлексії,

амбівалентна вираженість почуттів) заважали їм позбутися внутрішньоособистісніїх конфліктів.

В цілому, наше дослідження підтвердило висунуту гіпотезу і показало, що існують певні чинники дезадалтивиості — психологічні та соціальні фактори, що визначають спрямованість розвитку свідомості і самосвідомості особистості підлітків, а також можуть спричиняти у них вищевизначені рівні дезадаптивності. А розроблені, апробовані та впроваджені нами базові шляхи та способи корекції дезадаптивності, спрямовані на нівелювання домінуючнх детермінант цього психічного процесу.

У висновках підводяться підсумки виконаної роботи та фомулюються практичні рекомендації, накреслюються перспективи подальшого дослідження проблем дезадаптивності.

(.Процес адаптації людини в суспільстві в цілому пов'язують з виникненням, розвитком і збереженням стану фізичного, духовного і соціального благополуччя. Соціальна адаптація — це процес і результат активного пристосування індивіда до умов соціального середовища. Ефективність адаптації залежить від адекватного сприймання особистістю себе і своїх соціальних зв'язків, порушення яких визначає полярні тенденції функціонування цілеспрямованої системи “адаптивність—дезадаптивність”.

Дезадаптація особистості є джерелом психічної напруги, внутрішнього дискомфорту і нестабільності перебігу психічних процесів. Найбільш виражено вона проявляється в підлітковий період.

2.На виникнення і розвиток специфічної властивості — дезадаптивності у підлітків впливають зовнішні — соціальні (власне соціальний, поведінковий) та внутрішні — психологічні (когнітивннй, мотиваційний, емоційний) фактори, серед яких провідним є соціально-психологічний (характерологічний).

3.Дезадаптивність підлітків в залежності від дестабілізуючих впливів соціально-психологічних факторів, характеризується ситуативним, стійким очевидним та критичним рівнем розвитку.

4.Психологічні особливості дезадаптивності підлітка характеризуються: слабкою вірою в себе, низькою самооцінкою, заниженим почуттям власної значущості (когнітивннй фактор); домінуванням мотиву уникнення невдач, низькою мотивацією поведінки (мотиваційний); почуттям смутку, неспокою, послабленням інтересів, роздратованістю, тривожністю (емоційний); безвіллям, легкою підкорюваніспо, неорганізованістю, нерішучістю, вразливістю

(характерологічний); ізольованістю, відсутністю власної системи цінностей (власне соціальний); фіксацією поведінкових реакцій на захисті свого “Я”, соціально несхвалюваними формами поведінки (поведінковий) та знаходять своє якісне вираження в критеріях і рівнях дезадаптивності.

5.В навчально-виховний процес школи повинна включатися система корекційних заходів по усуненню дезадаптивності підлітків, що спирається на базові шляхи, методи та прийоми і спрямована на нівелювання впливів соціально-психологічних факторів.

6.Розроблена автором та впроваджена в систему роботи шкіл програма корекції дезадаптивності учнів підліткового віку дозволяє рекомендувати її для підготовки майбутніх вчителів, психологів та для підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

В дисертації визначається також ряд проблем, які потребують подальших грунтовних досліджень. Такою є, зокрема, проблема адаптації проблемних підлітків з імпульсивною актуалізацією фіксованих установок, з особливостями розвитку особистісної рефлексії та з амбівалентною вираженістю почуттів.

Основний зміст роботи відображено в таких публікаціях:

1. Булах І.С., Хомич Г.О., Винагородський А.М., СабанадзеІ.О Соціально-психологічні аспекти адаптації учнів: Навчально-мегодичнш посібник.— К., 1997.—180 с. (80%).

2. Булах І.С., Лисюненко І.О. Потреба в структуруванні час} дезадаптованими підлітками // Проблема психології часу.— Матеріалі міжнародної наукової конференції. — Одеса, 1995.—с. 17-18. (80%).

3. Булах І.С., Сабанадзе І.О. Корекція дезадаптації у підлітків :

загостреними рисами характеру // Вісник Тернопільськоп експериментального ін-ту педагогічної освіти: Матеріали міжнародно конференції “Психологічна служба школи: минуле, сучасність

майбутнє”.— Тернопіль, 1996, с.179-180. (70%).

4. Сабанадзе І.О. Психокорекція дезадаптації в акцентуйовани: підлітків // Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні Матеріали II з'їзду Товариства психологів України.— Київ, 1996.—57-58.

5. Булах І.С., Сабанадзе І.О. Особистісно-смислов

характеристики у підлітків з психогенною шкільною дезадаптацією / Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали Треті

Коетюків.^ьклх чигань.—Київ, 1994.—т.1.—с. 143-144. (80%).

СабанадзеІ.О. Соцільно-психологічні фактори дезадаптивності та її корекція у підлітків. — Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07 — педагогічна та вікова психологія. — Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, Київ, 1997.

■ В дисертації аналізуються соціально-психологічні фактори виникнення і розвитку дезадаптивності підлітків, уточнюється зміст та визначаються її критерії і рівні розвитку. Встановлено, що генералізованим (фактором, який детермінус ускладнення процесу адаптації підлітків с характерологічний фактор. Розроблено систему корекційних заходів по нівелюванню впливу факторів дезадаптації на підлітків та навчально-методичний посібник “С.оціально-психологічні аспекти адаптації учнів” для вчителів та психологів.

Ключові слова: адаптація, дезадаптація, дезадаптивність,

соціально-психологічні фактори дезадаптивності, корекція дезадаптивності.

Сабанадзе И.О. Социально-психологические факторы деэадаптнвности и её коррекция у подростков.—Рукопись.

Диссертация на соискание учёной сїепени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 — педагогическая и возрастная психология. Национальный педагогический Университет им.М.П. Драгоманова, Киев, 1997ґ.

В диссертации анализируются социально-психологические факторы возникновения и развития дезадаптивности у подростков, уточняется содержание, опріеделяются её критерии и уровни развития. Установлено, что генерализованым фактором, детерминирующим усложнение процесса адаптации подростков, является характерологический фактор. Разработано систему коррекционных мероприятий по нивелированию влияния факторов дезадаптации на подростков и учебно-методическое пособие “Социальнопсихологические аспекты адаптации учащихся” для учителей и психологов.

Ключевые слова: адаптация, дезадаптация, деэадаптивносгь, социально-психологические факторы дезадаптивности, коррекция дезадаптивности.

Sabanadze I.O.The socially-psychological factors of the disadapUtjon and its correction of the teenagers. — A manuscript.

Dissertation for the competition of scientific degree for a candidate c psychological sciences from the speciality 19.00.07 — the pedagogical and ag psychologie. The National pedagogic Univercity by M.P. Dragomanov, Kiev 1997.

In this dissertation are analysed socially-psychological factors of th origin and development of the disadaptation for the teenagers, is defined th matter and is determined its criterions and standarts of progress.

It’s determined that the generalizated factor which clarify th complication of the adaptation’s process for teenagers is the characterogica factor. It was worked out the system of correction’s measures for the levelin of influence the disadaptation's factors of teenagers and educational-metodica textbook "The socially-psychologicalaspects for the adaptation of pupils” fo the teachers and psychologists.

The key’s words are: the adaptation, disadaptation, socially psychological factors of the disadaptation, correction disadaptation.