автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование у студентов педагогических институтов потребности в физическом совершенствовании

Автореферат диссертации по теме "Формирование у студентов педагогических институтов потребности в физическом совершенствовании"

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Л>

ч

'V

На правах рукопису

ЩЕРБАК Павло Іванович

ФОРМУВАННЯ У СТУДЗНТІВ ішдагогічеж інститутів ПОТРЕБИ У ФІЗИЧНОМУ ВДОСКОНАЛЕННІ

13.00.01 - теорія і історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Кйїв-1994

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

доктор педагогічних наук, старший науковий співробітни Козленко Микола Опанасович

доктор педагогічних наук, професор Болобан Віктор Миколайович * •

кандидат педагогічних наук, доцент Солопчук Микола Сергійович

Херсонський державний педагс гічний інститут

Захист відбудеться ” 'г<?/оізм-Я 1994 р. о 14 г

дині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.32.02 в Інституті педагогіки АПН України /252001, Киїа-І, вул. Трьохсвятительська, 8/.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інст туті педагогіки АПН України. •

• Автореферат розісланий "___________"____________________ 1994 р

. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна організація:

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТІ!

Актуальність дослідження. Проблема вдосконалення змісту і іетодів підготовки фахівців вищої кваліфікації знаходяться в ;ентрі уваги науково-педагогічної громадськості не перша десяти-іття. Актуальною залишається ця проблема і тепер. У Дерзавній на-іональній програли "Освіта" ставиться завдання забезпеч.ення"у озшому навчально-виховному закладі відповідних умов дая навчая-я і виховання фізично та психічно здорової особи"У вирішені цього завдання велико значення мас фізичне вихованая, яка понило відповідати вимогам часу до рівня підготовки молодого спе-іаліста. -

Аналіз програми фізичного виховання студентів педагогічних узів свідчить, що вона в цілому зорієнтована на вирішення зав-ань пошуку засобів і методів їх фізичного виховання з урахуван-ам специфіки майбутньої педагогічної діяльності. Цей підхід зайшов досить широке поширення в професійно-прикладній фізичній ідготовці. У той же час низький рівень розвитку у студентів ос-звних фізичних якостей гальмує адекватно вивчення людини як са-зстіііної і самоорганізованої особистості.

Подолання зазначеної однобокості і більш раціональне ипко- , істааня засобів фізичної культури у вузівській програмі ми вба-ІЄМО у розгляді проблем фізичного виховання в контексті форму-шня потреб особистості. При такому підході вивчення динаміки_ ізнитку фізичних якостей у студентів у реальних умовах навчальні діяльності відкриває широкі можливості як для-пізнання зако-(мірностей виховання майбутніх учителів, так І для з"ясуваяня ¡хані змів впливу особистісних потреб на їхню педагогічну діяль-

I/ Державна національна програма "Освіта" /"Україна XXI . ‘оліття"/ /’/Освіта. - 1393. - $ 44. - С.2-4.

ність.

Загальнотеоретичні питання формування потреб особистості розглянуті в роботах Б.Г.Афанасьева, Р.О.Дозбуша, О.В.ї/длкіна,

М.І.Михайлова, Л.П.Станкевича та ін.; психологічні основи фори; вання особистісних потреб дослідаені б працях Б.Г.Ананьева, І.І.БОЗОВЯЧ, 1 .С.Вигомського, І.О.Дхадар"ян, І.ВЛмедадзе, Д.О.Кікнздзе, О.Г.Ковальова, 0.М .Леонтьева, К.К.Платонова, С.ЛіРубінштейна та ін.; заг&іьнопедагогі чні основи виховання п< треб у школярів розроблені А.С.Макареиком, В.О.Сухошлинськям, С.ї.іі1адьким та ін.; професійно-педагогічна спрямованість особис тості розглядається у роботах Ф.Н.І’оноболіна, Б.А.Крутецького,

Н .В .Кузьмі ної, В.О.Сластьоніка, 0.1.Щербакова та ін.; основа фс мування потреб фізичного вдосконалення в учнів розроблені у де слідженнях М.І.Еавороакової, Ю.С.Жилка, М.О.Козленка, ІЛДетре ка, М.С.Солопчука, Н.М.Хоменко та іа.; питання формування мотив потреб і ставлення студентів до занять фізичними вправами розгл нуті у роботах В.О.Бауера, lJ.fi.Віденського, О.П.Внукова,іЛ.Ю.Кут нова, М.ІЛономарьова, В..М.Рейзіна, М.В.Тулеккова та ін.

Аналіз літературних джерел та близьких дисертаційних робіт свідчить, що проблема формування у студентів гуманітарних йакул тетів педагогічних вузів потреби у заняттях фізичними вправами . була предметом спеціального вивчення. Її актуальність, недостач ня розробка, вимоги вузівської практики і обумовили вибір тема дослідження "Формування у студентів педагогічних вузів потреби ; фізичному вдосконаленні".

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати І експеримвнтаї но перевірити ефективність засобів і методів формування у студеі тів педагогічних інститутів потреби у фізичному вдосконаленні ПІ час проведення усіх форм занять фізичними вправами.

Об"єкт дослідження - формування у студентів потреба у фізичному вдосконаленні.

Предмет дослідження - педагогічні засоби і метода формував-НЯ у СТуд^бНТІВ ПЄДЙГСГ ічнзх вузів потреби у фізичному вдосконаленні .

Виходячи з кети і предмета дослідження, були достаглені такі завдання:

- вивчити стан проблеми формування потреби у фізичному вдо-

сконаленні а контексті діяльнісного підходу і теорії саморозвитку особистості; - ’

- розробити і експериментально перевірити зміст, засоби і

методи спеціального навчання, яке забезпечує формування у студентів потреби у фізичноьу вдосконаленні; .

- визначити ефективність впливу експериментального навчання на характер і рівень сформованості у студентів потреби у фізичному вдосконаленні;

- розробити методичні рекомендації щодо формування у студентів педагогічних вузів потребі у фізичному вдосконаленні.

Попереднє вивчення.завдань, умов, засобів і методів фізичного виховання у вузах педагогічного профілю дозволило сформулювати таку гіпотезу: фізісчне вдосконалення буде органічним компонентом професійно-педагогічних здібностей студентів, якщо в процесі фізичного виховання здійснювати цілеспрямоване формування у них потреби у фізичному вдосконаленні шляхом:

- засвоєння знань і виховання переконань у тоцу. що фізична підготовленість, індикатором якої є психофізична стійкість, впливає на розвиток професійно-значущих якостей особистості;

- здійснення практичного привчання до систематичних, у тому числі самостійних занять фізичними вправами;

- спонукання студентів до досягнення високого рівня фізичне підготовленості.

’Методологічну основу роботи складають основні полокення загальної теорії діяльності /Л.С.Виготський, О.МЛеонтьєв/, теорії навчальної діяльності /В.В.Давидоз, Д.Б.Ельконін/ і дослідження, у яких розглядаються структурно-функціональні особливості педагс гічної діяльності і особистості вчителя /В.І.Загв"язшіський,

Н.В.Кузьміна, Д.&.Ніколенко, В.О.Сластьонін, 0.1.Щорбаков/. а та кок роботи, присвячені проблемі мотивації /В.Г.Асссв, І.А.Даи-дар”ян, О.Ьі.іІеонтьев,'А.К.іЛаркоаа, С.Л.Рубішятейн, П.М.Якобсон/, загальнофізичній і професійно-прикладній підготовці студентів,об грунтуванню шляхів і засобів формування у студентів потреби в за няттях фізичними вправами /М.Я.Віденський, ІЛ.Волков, О.П.Вну-ков, іО.П.Зманозський, Л.Н.Іващенко, В.І.Іллініч, М.О.Козленко,

Р .Т .Раєвськиії та ін./.

При вирішенні зазначених завдань використовувався комплекс методі в дослі дкекня.основу якого склали: педагогічний експеримент; теоретичний аналіз псюмлого-пєдагогічнсї літератури; вивчення стану фізичного виховання в педагогічних вузах; педагогічне спостереження; анкетування; бесіда з студентами, викладачами і керівниками педагогічної практики; інтера’’ю; метод незалежних характеристик; вивчення вузівської документації; навчально-рольові ігри; організація і аналіз конкретних педагогічних ситуацій; виконання практичних завдань творчого характеру; тестування;клас-терняй, даскримінантний і кореляційний аналізи; статистична і математична обробка результатів дослідження.

Дослідження проводилося в Глухівському, Ніжинському і Чернігівському педагогічних інститутах. Експериментальними були навчальні групи гуманітарних факультетів Кіхлнського педагогічного

інституту. У констатуючому експерименті взяля участь 364 студенти, у формуючому - 139. Педагогічний експеримент проводився протягом 1939-1993 років,

Наукова новизна дослідження налягає у розгляді фізичної підготовки як важливого чинника розвитку педагогічних здібностей, структурного кошонеата особистості, який прягло чи опосередковано визначає продуктивність майбутньої педагогічної діяльності ¡виявленні специфічних форм, засобів і методів формування у студентів потреби в заняттях фізичними вправами; визначенні основних компонентів потреби у фізичному вдосконаленні: мотивації, психофізичної стійкості, інтересу. .

Теоретична значущість дослідження полягає в педагогічному обгрунтуванні поняття "потреба у фізичному вдосконаленні"; розробці педагогічного механізму спонукання студентів до самостійних занять фізичними вправами; визначенні критеріїв та рівнів сформо-ваності у студентів потреби у фізичному вдосконаленні; аргументованій експериментальній перевірці оптимальної системи засобів і методів виховання у студентів ¿потреби в заняттях фізичного культурою у режимі дня. '

Практично значення дослідження пслягас в розробці комплексу діагностичних прийомів визначешія рівнів сформованості у студентів потреби у фізичному вдосконаленні підготовці і впровадженні в практику методичних рекомендацій щодо формування у студентів педагогічних інститутів потреби в заняттях фізичними вправами; розробці спецкурсу "Формування у студентів педагогічних інститутів потреби у фізичному вдосконаленні", який дисертант читає в Нішшському педагогічної^ інституті, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, факультативі для педагогів ряду загальноосвітніх шкіл. :л. Ніжина і Чернігівської області.

Достобірність і обгрунтованість результатів дослідження і основних висновків забезпечуються: методологічним і теоретичним обгрунтуванням вихідних положень; бідповідністз застосованого комплексу методів дослідження його меті і завданням; реальними позитивними змінами б рівнях фізичної підготовленості студентів експериментальних груп; критичним аналізом фактичного матеріалу і результатів констатуючого і формуючого експериментів; математичною обробкою кількісних показників.

Аптобадія і впровадження результатів дослідження проводилися в педагогічних інститутах, на базі яких був організований педагогічний експеримент. Отримані результати дослідження доповідалися на засіданнях ради молодше вчених Інституту педагогіки АПН України /Київ, 1990/, лабораторії естетичного і фізичного виховання Інституту педагогіки АПН України /Київ, 1990-1993/,. науково-практичних конференціях "Проблеми перебудови вищої педагогів ної освіти" /Глухіе, 1989/, "Шляхи вдосконалення професійно-педагогічної підготовки вчителів в умовах перебудови середньої і вищої шкіл" /Ніжин, 1990/, "Соціально-економічні і науково-технічні проблеми розвитку народного господарства" /Черкаси, 1990/, а також на наукових конференціях викладачів Ніжинського педагогічного інституту /Нішн, 1989-1990/, учителів фізичної культури м.Чернігова і Черніговської" області /Чернігів, 1990—1998/.

На захист виносяться такі положення:

І. Передумовою успішної реалізації принципу цілісності в програмі фізичного виховання є конструювання такого змісту, -засобів і умов організації навчально-виховного процесу, який дозволяє перетворювати самостійні спроби студентів фізично самовдос-.коналиватися у їхню тривалу особисті сну потребу в заняттях фізичними вправами.

-7-

2. Необхіднеє педагогічною уиовоа повноцінного формування у студентів педагогічних вузів потреби у (Маячному вдосконаленні <з усв ідомлення нами зв"язку мій рівнем своєї фізичної підготовленості і продуктивністю вирішення конкретних навчально-професійних педагогічних завдань.

3. Міра прояву у студентів потреби у фізичному вдосконаленні відображає деякі особливості динаміки функціональних станів, позитивно СПІВВІДНОСИТЬСЯ зі змістом уявлень про свої професійно значущі якості і тенденції підтримувати відносно високий рівень вирішення навчальних завдань.

Структура дисертації. Дисертація складається зі Естулу, двох розділів, висновку, списку основної використаної літератури і додатку. Робота ілюстрована графіками, малинками, таблицями і схемами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об”єкт, предмет, мету, основні завдання, методи дослідження,сформульовано гіпотезу, наукову кйвизиу, теоретичне і практичне значення роботи, форми апробації і впровадження отриманих результатів, 'виділено основні положення, що виносяться на захист» ■

У першому розділі ’'&ормуі?'ання у студентів педагогічних вузів потреби у фізичному вдосконаленні як педагогічна проблема" розкриваються ОСНОВНІ ТвОреТИКО—М9тодолегі чні і психолсго-недагогіч-ні підходи до вивчення цієї проблеми, підаодтаься деякі підсумки подальшої її розробки у педагогічних вузах. Зокрема, визначено три найпоширеніші у системі вузівської підготовки напрямки досліджень даної проблеми. Першиіі зорієнтований на загалько^ізстну підготовку ма^утніх учителів з акцентуванням уваги на р>.:зрооку засобів *'01 мування у нкх основних фізичних якостей /іЛіі.Вілрп-

ськиіі, О .II .Внуков, І.Я.ІЕаідеако, О.АЛирогова, М.І .Понокарьова, МЛ.Сотншова/. Другий пов"язаний з вирішенням завдань удосконалення рухових здібностей до рівня, що відповідає критеріям спортивної майстерності Д.М.Аболін, ,Б.0.Вяткін, ЕЛ.Ільїн, Ю.М.Повалов/. Третій напрямок спрямований на формування у студентів таких фізичних якостей, від рівня розвитку яких залежатиме їхня майбутня професійно-педагогічна діяльність /В.1.Іллініч,В.Е.Мурза, Р.Т.Еаєвський, О.О.Соколое/. У дослідженнях показано,що деталізація прийомів фізичного вихов&чня на основі теорії професійно-прикладної підготовки розкриває лише загальні тенденції зв'язку фізичного стану з змістом педагогічної діяльності. Отже, отримані в цьому напрямку результати скоріше констатують, ніж розглядають дійсні механізми означеного зв"язку. Таким чином,існуючий розрив між. системою загальноосвітньої і фізичної підготовки студентів лишається неподоланим.

Аналіз літератури показав, що,не дивлячись на різнобічність підходів у межах визначених вище напрямків, загальним для них є акцент на кінцевий результат, який виступає критерієм наявності у суб"єкта відповідного ставлення до фізичної культури. Джерелом мотивації у цих роботах розглядається організаційній бік фізичного виховання /В .¡¿.Волков, Е.Г.Мільнер, П. А .Виноградов, А.В .Седов/, найближче соціальне оточення /і .П.Волков, М.І .Пономарьов/,

‘ * .

матеріальне забезпечення /А.А.Віру/ або зміст отримуваної студентом зворотної інформації /О.П.Петров/, тобто зовнішні за відношенням до нього фактори. Зрозуміло, що така орієнтація не сприяє ефективності організації фізичного виховання у вузі і тому не безпідставно піддається сьогодні серйозній критиці. У той ке час залишається кезатребуваною у навчанні ястребнісна сфера особистості, яка створює не тільки міцний її з:;утрішній потенці-

ал, але й включає особистісні виміри педагогічного процесу в цілому.

Наше дослідження базується на передбаченні того, що рівень ' фізичної підготовленості студента проявляється в його здатності до саморегуляції свого стану, співставленаі ефективності здійсіго-вапої ним педагогічної діяльності з різними сторонами своєї особистості як цілісного психофізичного утворення. При цьому ОСНОВНОГО перешкодою на шляху перетворення зазначених здібностей в актуальні є невідповідність використаних засобів фізичного виховання, у тому числі і засобів формування у студентів потреби у фізичному вдосконаленні, дійсному стані їх мотиваційних установок, професійних намірів, індивідуальних і вікових можливостей їхнього фізичного розвитку, потреби з самоактуалізації і професійній саморегуляції. Експериментальне обгрунтування цього передбачення і склало зміст нааого дослідження.

На етапі констатуючої частини дослідження взяли участь 864 студенти 1-У курсів Чернігівського, Ніжинського і Глухівського педінститутів. Результати офобки одержаних результатів показали, що серед них виразно викреслюються три групи студентів: І -з високим, П - середнім,-Ш - низьким рівнями розвитку рухової підготовленості І ЗД0р0в"Я, У ВІКОЕО(,у відношенні кількісний склад груп складав: І курс - 342, Ш - 328 і У - 134 студенти Лрк цьому у кожній віковій групі в свою чергу виділялося тек по три групп. Співвідношення дослідкуваних у групах на першому курсі склаао 59 /П,Ъ%/, ¿37 /б9,3/£/ і 46 /ІЗ,4/2/; на третьої^ - 42 /і2,Ь%/і 234 /7Г,4>/ і 52 /ІЗ,6%/; на л"ятому - 38/ І9,6Й/,І27 /65,зь/ і 29 /14,9/і/ студентів. Приведении їх кількісний розподіл за віковими критеріями і співвідношенням їхньої рухової підготовленості с у ьсіх випадках приблизно рівним, ЩО СВІДЧИТЬ Про

наявність відомої константи, яка забезпечує подібну стійкість розподілу. Критеріями розподілу студентів на групи виступають такі показники як загальна витривалість і психоемоційний тонус. Виходячи з цих показникій, останні можуть виступати як єдиний параметр, котрій описується нами як психофізична стійкість або ж здатність індивіда витримувати навантаженню малої і середньої потужності на фоні сприйняття дискомфорту. Цей параметр є предметом нашої особливої уваги на дальших етапах експериментального дослідження. .

Наступний етап експерименту ставив за мету виявити у студентів мотиви занять фізичними вправами, визначити об"єм і інтенсивність цих занять у реальній діяльності, а такок міри самостійності і тривалості. Сукупність подібної інформації дозволила нам зробити висновок про наявність у студентів певного рівня ставлення до фізичного саморозвитку і самовдосконалення. Необхідним матеріалом щодо висновків з цього питання послужили результати анкетування і спостереження. їх аналіз показав, що студентів, які займаються фізичниші вправами самостійно, на першому курсі було - 15,9/5, на третьому - І6,9/і, на п"ятому - 11,4$; відповідно займаються епізодично - 56,1%, 52,1% - 35,25?. Кількість студентів, що не займалися фізичними вправами, відповідно на першому, третьому і п'*ятоод курсах була 23#, 31$ і 30,45?.. Виявлено, що кількість студентів, які займалися фізичною культурою самостійно, тенденційно козного року скорочувалася, більше того, на ви-пускноліу курсі цей показник був найменшим. Мекею найбільшого ■ прояву самостійності є третій курс. На цьому ж курсі зафіксовано найменші: відсоток студентів, що займаються фізично» культурою епізодично. Водночас серед третьокурсникіе зафіксовано найбільший відсоток тих, не зоймаигьея фізичною культу^сіз взагалі. Зтудєн-

ти, які займалася фізичною культурою регулярно, а такоя ті, які ' працювали над собою епізодично не більше однієї годлшг в день, склали 3,6$ від загальної кількості дослідауваних.

Аналіз мстпваційнях установок показав, що провідне місце з ієрархії мотивів перших двох груп студентів першого курсу займає мотив "рухова активність", а в третій. - "здоров"я". Це дозволило передбачити, що знжена витривалість представників цієї групи і пов"язалі з нею суб'єктивні переживання безпосередньо сприймаються студентами цієї групи як симптом, що корелює з станом їхнього здоров"я. У свідомості студентів цієї груші” недоліки в здоров"ї поєднується з такими похідними як працездатність і витривалість. Необхідно зазкачктг, що в інших групах мотив "витривалість" значно поступається іішш прагненням, таким як "здоров"я" /друга група/ і "настрій" /перла група/. Відтак, мотиви "працездатності" а "витрив&чості" займають в усіх групах третьокурсників більш високі рангові 'місця. •

Подібна картина розподілу спостерігається і в групах п"яти-курсняків, у яких мотив "одорев"я" заііі.:ає провідне місце. Наступні позиції займають такі мотиви як "спілкування" і "підготовка до майбутньої прес,асії" /третя група/, "рухова активність" і "підготовка до майбутньої праці" /друга група/ і "витривалість" /перша група/. Для п"ятикурсників характерно відрізняється високил місцем мотив "професійна підготовка".

Порівняльний аналіз динаміки мотивів показав появу а структурі мотивів третьокурсників такого їх набору, котрий є найбільш сприятливим для актуалізації у них потреби у фізичному.вдосконаленні, у порівнянні з такими у студентів першого і п"ятого курсів. Разом з тим, одержані б даній роботі показники висвітили і той факт, що найбільш серйозні структурні зміни відбуваються в

групах студентів третього курсу, внаслідок чого цоіі показник навчання бачиться нам найбільш критичним і в той же час сприятливим для побудови системи навчання, орієнтованої на формування потреби у фізичному вдосконаленні. '

У другому розділі - "Результати експериментального дослідження з формування у студентів педагогічних вузів потреби у фізичному вдосконаленні" розглядаються форми, засоби і методи проведення формуючого експерименту, аналізуються дані, інтерпретуються результати порівняльного аналізу. Якісний і кількісний аналіз отриманих результатів експерименту, а також порівняльні їх оцінки проводилися за допомогою комплексу методик, орієнтованих на вивчення тих складових, котрі є базовими для становлення і розвитку мотиЕаційно-потребової сфери студентів. До цього комплексу еходиля такі методики: . і

- одитова методика для вивчення втоми;

- здатність /готовність/ студентів до самостійної регуляції своєї поведінки в різних умовах навчально-педагогічної діяльна-сті;

- методика оцінки професійно значущих особливостей особистості педагога;

- методика оцінки потреби б досягненні поставленої мети;

- характер, об"єм, методи і прийоми організації фізичного виховання студентів у період проходження педагогічної практики;

- еплив відмінностей у рівнях фізичної підготовленості студентів. .

На цьому етапі експерименту взяла участь 139 студентів Ніжинського педагогічного інституту. За даними виявлення у них психофізичної стійкості /ЇІФС/ останні розділилися так: з високим рівнем П*С - 16 студентів /ІЗ#/, середнім - 90 /5-1,7Ц, низьким -

-1331 /22,3$/.

Студенти з високим рівнем психофізичної стійкості характеризувалися порівняно еисокою здатніста до саморегуляції своїх станів, виявленим прагненням до успіху, низькими межами втоми, високою активністю у мовній комунікації, підвищеним темпом у сфері соціальної і предметної діяльності та високо» готовністю до зміни її форм. Водночас для них характерні стани невпевненості і неспокою в сфері міжособистісних відносин, нахили до зафіксованих колись стереотипів поведінки.

Представники групи з середнім рівнем відрізнялися більш ЕИСОКОЮ, у порівнянні з третьою групою, здатністю до саморегуляції своїх станів, середнім виявленням прагнення до успіху і меле до втоми. Вони характеризувалися середньо» активністю у мовній комунікації, темпах у сфері соціальної | предметної діяльності та готовністю до зміни її форм. Середніми була у них і прояви до досягнення поставленої мети.

Студентів з низьким рівнем відрізняла занижена здатність до саморегуляції і в досягненні успіху. Вони характеризувалася зниженою межею втоми та проявом потреби до досягнення поставленої мети. Ці студенти також відрізнялися низькою активністю у мовній комунікації, зниженими темпами у сфері соціальної і предеатної діяльності та готовності до зміни її форм.

Критеріями сформаваності у студентів потреби у фіз: моц/ вдосконаленні були: частота і тривалість самостійних занять фізичними вправами; ступінь вдоволеності у своїй фізичній підготовленості ; міра інтегративнесті фактора фізичної піде .»товленості в уяві студента про професійну майстерність і способи її вдосконалення; місце фактора фізичної підготовки в перспективних п. а-

нах професійного самовизначення і самовдосконалення майбутніх педагогів.

Формуюча частіша експерименту проводилася протягом назчаль-ного року в природніх умовах навчальної, навчально-професійної діяльності та під час педагогічної практики і позааудатсрпої роботи студентів. Вихідним пунктом для організації експерименту бу ло визначення предмету, який спонукав їх до активної фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової діяльності, цо задовольняла їх ні потреби.

Отже,експериментальна робота була змістовно пов"язана з осс бистою потребою коаного студені.і. Стосовно до завдань цієї час тиші дослідження загальним предметом виступила встановлена нами на попередньому етапі експерименту достатньо виражена у студентів потреба в професійному саюд ¿осконаленні, тобто потреба в до сягненні поставленої мети, ¡¿і виходили з того, що для ефективног формування у студентів потреби у фізичному вдосконаленні педагогічні впливи повинні носити комплексний характер і бути снрямова ниш одночасно на розвиток всіх тих сфер, які, як було продемонстровано на етапі констатуючого дослідження, прямо або побічно задіяні в механізмі становлення і розвитку згаданої потреби. Виходячи з цього, процес формування складався з деох етапів спеціальних занять, що містили в собі наступну послідовність чотирьох фаз формування у студентів потреби у фізичному вдосконаленні, а самє:актуалізації, стабілізації, генералізації і диференціації.

Навчальні заняття складалися з двох частин - загальної і спеціальної. Перша частина формуючого впливу передбачала завдання актуалізації у студентів потреби у фізичному вдосконаленні. Вирішення Loro досягалося иляхо:.. повідомлення студентам основних теоретичних відомостей з фізичної культури і спорту', а тако;;ї з

натом:ї і фізіології. Необхідність одержаная знань обумовлюва-ась завданням попередження небажаних наслідків для здоров"я,які огли б виникати внаслідок невідповідності реальних фізичних ояливостей студента об"ему або інтенсивності фізичних вправ,що ідбиралися ним для самостійних занять. Обов"язковими були відо-ості про природу і закономірності виникнення втоми, способи її опередаення, особливості появи іншій факторів, несприятливих ля досягнення відповідної успішності і здоров"я. У цей період туденти одержували відомості про роль якостей особистості у дійсненні педагогічної діяльності, місце і значення фізичної ідготовленості в структурі професійно значущих рис педагога, соблива увага на цьому етапі досліднення приділялась знайомст-у студентів з різними вправами саморегуляції, зокрема з ауто-енним тренуванням. В усіх випадках безперечною умоеою проведен-я цих занять було використання елементів ізометричної гімнасти-

и, які такоя виконувалися студентами в процесі навчальної ді-льності.

У результаті проведення цієї частини експерименту студенти аСЕОЇли зідпозідні знання про найбільш важливі стани, що супро-одаують професійну діяльність педагога, і прийоми їх саморо-уляції, одержали відомості про багатоаспектність даної спеціаль-ості, яка вимагає від майбутніх учителів різнобічних здібно-тей, виробили позитивне ставлення до фізичної культури і прах-эння до пізнання та розвитку своїх реальних і потенційних фі-ичних можливостей, сформували готовність до вдосконалення сво-о фізичного потенціалу стосовно ьласн~т віддаленої пер-иек'-иш,

о полягає а досягненні високої професіііної ;/шстер"тсті.

Ці результати заклали фунда;,йнт, на основі якого пооводд-

лася друга частина експериментальних занять, безпосередньо спрямована на формування передумов стійкого позитивного ставлення до свого фізичного розвитку. При розробці цієї частини занять ми керувалися припущенням про те, що такі передумови можуть бути сформовані в умовах безпосередньої участі студентів у навчаль-но-профеаійній діяльності. Для формування стабільної установки на вдосконалення своїх фізичних якостей використовувалися спеціальні завдання. При цьому зони ставилися таким чином, щоб студенти експериментальних груп у процесі їх виконання зустрічалися з труднощами, подолання яких було 6 тим складніше, чим нижча виявлявся рівень розвитку відповідної якості /у нашій роботі "психофізична стійкість"/. Це о^ гачало, що всі одержані в ході педагогічної практики характеристики співвідносилися не тільки з власними педагогічними цілями, шс досягалися даною формою навчально-професійної діяльності, а і: з особливостями динаміки загального фізичного розвитку студента е період проходження ним педагогічної практики. Тим самим ми підводили майбутніх учителів до розуміння педагогічної діяльності як процесу, котрий включає в себе такиіі рівноцінний компонент як рівень фізичної підготовленості учасника педагогічної діяльності..

Стабілізація потреби у фізичному вдосконаленні проводилася шляхом відновлення ситуацій /реальних і фіктивних/, а генералізація, навпаки, шляхом відходаеиня її від умов конкретної ситуації і перетворення потреби у фіксовану установку, котра проявляється і за мея&ми визначеного переліку ситуативних завдйнь. На фазі диференціації погреби здійсню-залося перенесення узагальке-ної установки на конкретні ситуації з наступним інтегруванням цієї установки в структуру професійно-педагогічних здібностей .ІЗфек-Тіе-НІСТЬ системи фОр.\ф;ОЧПХ методів І ПрИЙОМІБ ОЦІЧВЕсІЛаСЬ за

:івстізелєнням результаті!; контрольного і кінцевого ВіШІрІВ. >нтродь за результатами здійонмезеся як сачим учасником експе-.ментальної групи /у формі складання шш індивідуального графі. занять і щоденника самопочуття/, так і з боку експертів /кавника педпрактики і куратора групи/. ■

Одержані кількісні і якісні результати свідчать про те, що еціальна організація навчання сприяла перетворенню готовності фізичного вдосконалення в стійку рису особистості, котра вкачав широкий спектр поведінки студента, лов"язаної з цілеспря-ваною підготовкою себе до майбутньої професійно-педагогічної яльності. Виявлено, що в кінці навчального року у всіх групах удентів експериментальної вибірки відбулися суттєві зміна за льшістю із тестованих характеристик. Зокрема, всі середні вечная показника загальної витривалості набула значних збіль-нь, що привело до підвищення у нях порогів чутливості до не-ряятаивих впливів навколишнього середовища. Це свідчить насам-ред про підвищення в результаті занять енергетичних резервів ганізму до рівня, що відповідає індивідуальному оптимуму оргазму. Про наявність такого оптіщуму вказують статистично значу-різшщі мім усіма виділеними групами. У більшості випадків ве-чина цієї різниці між групами наближалася до мінімального, але е ж таки статистично значущого рівня вірогідності /0,05/.

Позитивні зрушення були зафіксовані і в інших вякорптан'тс цослідаенні показниках. У кожному конкретному випадку данаміка інтенсивність цих зрушень визначалася приналенніг-ю студента до вї чи іншої експериментальної групи. Наприклад, за пг азняком омлюваності наявні значні різшіці між групами, виявлені не лотковому етапі навчання /перше півріччя/, зберігались до кін^ч вчан:іі. тільки між краініая групами /пс-рпо:о і третьою/, в ?о2

час як Mis другою і третьою боке залишалися незначнгш. Внуг] ньоі’рупова динаміка змін показників утомлюваності свідчить і сформованїсть у кінці навчання готовності організму студентів протистояти розвитку стану, що зшіітує продуктивність я:; канча; ної, так і позааудиторної діяльності. В усіх групах величина г шень до кінця експерименту ке знижувалась нижче прийнятого ріі значущості /0,05/.

Суттєві зміни відбулися в динаміці ставлення студентів де занять фізичною культурою. Як показав порівняльний аналіз„віде ток студентів, котрі регулярно займалися фізичною культурою, і період вавершення дослідженій; досягнуЕ 74,8$, епізодично займг лися - 15,8$, і лиш 2,9% ухилялися від самостійних занять.У і лему* за експериментальною виборкою збільшився час, затраченій студентами на різні форми занягь фізичними вправами /ранкова гімнастика, ходьба, прогулянки тощо/. Встановлено, наприклад, в кінці формуючого етапу експерименту із числа тих, хто регул? но займався фізичною культурою, 77,8$ затрачували на заняття більше однієї години в день, 11,6% - до 40 хв., 6,8% - до ЗО, 3,8$ - до 20. Із числа тих, хто займався епізодично, цей продє відповідно склав: понад годину зажалися 25,8/¿.до 40 хв. - 40“! до ЗО - 25,5$, до 20 хв. - 5,7£.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило прилуь'.шш* про те, що стимуляція у студентів педвузів готовності до профе сіііно-педагогічного самовдосконалення обумовлена рівнем їхніх фізичних можливостей, котрі залежать, у своя чергу, бід ступе* сформованості у них потреби у фіз.'ічному вдосконаленні. Під вій вом педагогічного експерименту вони переоцішіли свої професій^-значущі г.кості особистості, необхідні майбутньому педагогу. L проявилось насампеоєд у тому, ¡до а їх складі з"явилися якості,

к! відображають характеристики фізичної підготовленості» Свід-енням цього е й те, що ці якості стали усвідомлюватися студен-амя в аспекті органічного компоненту професійно-педагогічних цібностей. ’

У заключній частині дисертації підведено підсумки дослідження, намічено перспективи подальшого вивчення поставленої про-леми і дано практичні рекомендації щодо формування у студентів отреби у фізичному вдосконаленні.

Проведене теоретичне і експериментальне дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. У системі вузівської підготовки заняття фізичними зправа-ія, орієнтовані на виховання у майбутніх педагогів активного оео-іистого ставлення до таких занять, можуть служити елективним за-¡обом формування у них потреби у фізичному вдосконаленні. При сьому, як показали результати порівняльного аналізу, такі за-іяття е ефективнішими порівняно з традиційними формами фізичного іиховання. Внутрішні позиції студентів, котрі формуються в процесі реалізації даних умов, виступають вихідною передумовою для застудної орієнтації їх на самостійні заняття фізичними вправами, заміщуючи тим самим зовнішні фактори стимуляції внутрішніми регуляторами .

2. Визначені у ході констатуючого дослідження рівні вираження у студентів потреби у фізичному вдосконаленні ВИЯВИЛАСЯ Г?ЗНИ= ми залежно від ступеня розвитку у них .акої домінуючої якості ш психофізична стійкість до несприятливих факторів. Інтенсивність виявлення вказаної якості знаходить своє відбиття в у ііпноцу оеолодінні студентами навчшіьіш-педагогічною діяльністю* Кг!м того, психофізична стійкість виступає в сукупності з іншими оо^бис«

тісш’шї якостями студентів інтегративним утворенням, форкувана якого сприяє їхньому професійному самовизначенню і самовиражон-

НЮ*

3. Результати дослідно-експериментальної роботи свідчать,

що потреба у фізичному вдосконаленні проявляється як підносно стійке внутрішнє утворення у формі специйічних змін, ао шіняка-шть як на психологічному, так і на діяльнісному рівнях. У перше му випадку це призводить до виникнення у студентів почуття ВІІЄІ наності у власних силах, розвитку витривалості до постійно діючих навантажень, а також наполегливості в досягненні необхідної ефективності у вирішенні навчально-педагогічних завдань, формуванні адекватного уявлення про свою майбутню професійну діяльність. У другому випадку це приводить до виникнення з індивідуальному досвіді навчання студентів здібностей до самостійної регуляції свого стану і, як наслідок, до підвищення продуктивно сті вирішення ними навчально-педагогічних завдань в умовах педа гогічної практики. ,

4. Результати порівняльного аналізу показали, що студенти експегтшнтальнях груп досягла вищої результативності у вирішенні навчально-педагогічних завдань, нік до початку експериментального навчання. Цей результат став моклиеим завдяки сформованої у представників вказаних груп здібності до саморегуляції своїх функціональній станів, яка ч наслідком розвитку у них пі; час спеціального навчання потреби у фізичному вдосконаленні. У кінцевому підсумку дана потреба стала одночасно передумовою для наступної підтримки студентам: свсго фізичного стану за рахунок функціонування механізмів внутрішньої регуляції своєї поведінки у різних умовах навчальної і наачально-професіііної діяльності.

5. проведена експериментальна робота підтвердила положення

іро те, що формування у студентів потреби у фізичному вдоскона-іенні залежить від глибини і стійкості їхніх мотивів занять фі-іичнкми еправами. У зв"язку з цим, перед викладачами фізичного шховання стоїть завдання наполегливо формувати і поглиблювати г студентів перших курсів мотиви, фізичного вдосконалення. Цьому ілрияе використання на навчальних заняттях яскравих прикладів і [оказів позитивного впливу засобів фізичної культури на підвищен-ія стійкості організму до негативних факторів, впровадження пере-¡ового педагогічного досвіду фізичного виховання, регулярне про-іедення у вузах спортивних змагань і різних агітаційно-пропагандистських заходів. Позитивні результати у формуванні в студентів іідповідаих мотивів дають роз"ясненші особистої значущості за-:ять фізичними вправами, необхідності постійного контролю за рів-:ем засвоєння майбутнім педагогами знань з фізичної культури, •володінню руховими уміннями і навичками, а також виконанню необидного рухового режиму.

6. Аналіз результатів дослідження свідчить, що формування у тудентів потреби у фізичному вдосконаленні відбувається ефектив-іеє тоді, коли їх цілеспрямовано привчати самостійно займатися

і зичними вправами. Досягнення цієї мети можливе лише за умови иховання у майбутніх учителів стійкого інтересу до фізичної ультури, формування у них навичок і умінь самостійно тренуватп-я, впровадження фізичної культури і спорту в режим дня. Студен-ам перших курсів необхідно давати конкретні індивідуальні задания для самостійних занять, починаючи з впровадження у режим ня ранкової гігієнічної та ізометричної гімнастики, ф’.зкультпа-з під час підготовки семінарських занять, закінчуються гзао-тійним виконанням домашніх завдань з фізичного вкхоыння. В’ї

курсу до курсу перед студентами мають ставиться підведені еямо-ги до умінь самостійно підбирати і виконувати вправи, контролювати І оцінювати свої досягнення та зрушення у рівнях рухової підготовленості.

7. Апробовані в роботі методи і прийоми фор,рвання у майбутніх учителів потреби у фізичному вдосконаленні можуть бути використані викладачами педагогічній вузів у лекціях, ка семінарських і практичних заняттях, при організації позааудкторної роботи і навчально-професійної діяльності студентіл у процесі педагогічної практики. Може застосовуватися у практичній роботі педагогічних вузів і апробований у процесі проведення дослідження комплекс діагностичних приколів визначення у майбутніх педагогів рівнів сформованості потреби у фізичному вдосконаленні, а також розроблений для викладачів спецкурс "Формування у студентів педагогічних вузів потреби у фізичному вдосконаленні".

Ь. Проведене дослідження не претендує на вичерпне вивчення всіх аспектів поставленої проблеми. Боно націлює на необхідністі спеціального дослідження питань виховання позитивного ставлення майбутніх учителів до занять фізичними вправами, формування здорового способу життя, які впливають на створення творчого потенціалу майбутніх фахівців вищої вколи. Перспективними у контексті викладеної проблеми дослідження є обгрунтування і розробка засобів і методів діагностики рівня сформованоюі потреби у фізичному вдосконаленні на стадії довузівської підготовки, що відкриває реальну моглиЕість здійснювати індивідуальний і диференційованій! підхід до навчання випускників середніх пкіл у еищих навчальних закладах.

Основні результати дисертаційного дослідження викладені у

'аких публікаціях автора:

1. Удосконалення форм фізичного виховання студентів педаго-'ічного вузу // Проблеми перебудови вищої педагогічної освіти.-’лухів, 1989. - С. 64-66 /мова рос./.

2. Формування у студентів потреби фізичного вдосконалення як гмова поліпшення їхньої професійно-педагогічної підготовки // Шля-гя вдосконалення професійно-педагогічної підготовки вчителів в гмовах перебудови середньої і вищої школи. - Ніжин, 1990. - Ч.І.-!. 25-26.

3. Основи теоретичної підготовки студентів до самостійних іанять фізичними вправами // Соціально-економічні і науково-тех-іічні проблеми розвитку народного господарства. - Черкаси, 1990.-

І.П. - С. 74-75 /у співавторстві/.

4. Мотиви вибору професії вчителя фізичної культури //

вдосконалення роботи по орієнтації молоді на педагогічні професії. -Ніжин, 1991. - С. 78-79. •

5. Посилення професійно-практичної спрямованості фізичного виховання студентів педвузів // Тези науково-практичної конферея-їії. - Херсон, 1991. - С. 51-52.

6. Методичні рекомендації до формування у студентів педвузів потреби у фізичному вдосконаленні. - Ніжин, 1994. - 42 с.