автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Исследовательская работа учеников по экологии во внешкольных учреждениях

Автореферат диссертации по теме "Исследовательская работа учеников по экологии во внешкольных учреждениях"

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ ЛПН УКРАЇНИ

РГ6 ол

- ^ с • _ ' ' ■ .- - -

ї *•> ; . * к. - '*» : ' . . .

г ..... - На правах рукопису

ПУСТО БІТ Григорій Петрович

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА УЧНІВ З ЕКОЛОГІЇ В ПОЗАШКІЛЬНИХ УСТАНОВАХ

13.00.01 — теорія і історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ — 1994

Роботя-виконана в інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник — кандидат географічних

наук

Анатолій Йосипович . Сиротенко.

Офіційні опоненти — доктор біологічних наук,

. професор, академік

Української екологічної академії

Василь Михайлович Бровдіи.

— кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Зоя Павлівна Плохій.

Провідна організація ■— Волинський державний

університет ім. Л. Українки.

Захист відбудеться « /О » -1994 р.

о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01 ;32.02 в інституті педагогіки АПН України за адресою: 252001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 8.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий « 4 » /тг/осибгЗ 1994 р.

Вчений секретар . ^

спеціалізованої вченої ради . П. Легкий

Актуальність проблеми зумовлена надзвичайним загостренням проблем навколишнього середовища в Україні. З 1992 року територія держави визнана Верховною Радою України зоною екологічного лиха. Тому, в сучасних умовах екологічнії» імператив повинен зайнятії провідне місце в людській свідомості як життєво необхідний.

Якісно нова система національної освіти має забезпечити підготовку молодого покоління, спроможного впити зі стану екологічної кризи, подолавши споживацьке ставлення до природи.

Для розуміння глобальної значущості екологічної освіти важлива роль належить схваленій ЮНЕСКО Міжнародній стратегії дій з освіти і підготовки кадрів в галузі навколишнього середовища на 1990-і роки. Відповідно до цього документа освіта в галузі навколишнього середовища розглядається як неперервний процес, що охоплює усі вікові, соціальні та професійні групи населення. Проте її центральною ланкою є школа, оскільки саме в шкільні роки формування особистості відбувається найбільш інтенсивно.

У вітчизняних і зарубіжних дослідженнях підкреслюється, що екологічна освіта є творчим процесом, безпосередньо пов’язаним з розвитком, самоутвердженням і самовираженням особистості.

Помітний внесок в розробку проблеми екологічної освіти і виховання школярів зробили А. Н. Захлєб-ний, І. Д. Звєрєв, І. Т. Суравегіна, дослідження яких стосується концептуальних положень та методики екологічної освіти і виховання школярів у процесі вивчення предметів біологічного циклу.

Роботи І. С. Матрусова, А. С. Волкової, Т. В. Кучер розкривають можливості екологічної освіти і виховання учнів при вивченні географії. .

— З —

Аналіз літературних джерел, передового педагогічного досвіду підтверджує, що позашкільні форм* навчально-практичної діяльності учнів мають значне більші можливості у вирішенні питань екологічногс виховання порівняно з шкільним навчанням. їх пере ваги полягають у тому, що вони не обмежені фіксова ними рамками заняття і дозволяють набагато повніш* враховувати інтереси та нахили учнів. Створюютьс5 можливості використання набутих знань, умінь т; навичок з питань захисту навколишнього середовищ; в практичній діяльності, що сприяє подальшому по глибленню знань та формуванню важливих навчаль них умінь школярів.

Різним формам екологічної освіти і вихованн школярів у позаурочний час присвячені дослідженн М. А. Воїнственського, Т. В. Денисової, В. М. Міна євої, А. П. Момотової, Б. Є. Райкова, в яких охарак теризовано зміст і організацію діяльності шкільни лісництв, «зелених» та «голубих» патрулів, загоні юних друзів природи тощо.

Вагомий внесок у розробку теоретичної бази позг шкільної та позакласної навчально-виховної робот складають наукові праці А. С. Макаренка, В. С Сухомлинського, І. А. Вінниченко, Т. І. Сущеню Л. К. Балясної та ін.

Сьогодні позашкільне навчання і виховання ро: глядається як важлива ланка навчально-виховної процесу для здійснення додаткової освіти та вих<

вання, найповнішого розкриття здібностей особисто ті та задоволення її різноманітних освітніх потре забезпеченні пріоритетів загальнолюдських цінно тей, створення системи пошуку, розвитку, підтримі юних талантів і обдарувань для формування творч

літи з високою національною свідомістю1).

Важливе значення при вирішенні цих завдань в по-ашкільних установах надається практичній та дос-ідницькій роботі учнів.

Вітчизняними дидактами і методистами здійснено •яд досліджень з визначення характерних ознак, розбиття сутності, розробки змісту та методики прове-;ення практичних і дослідницьких робіт учнів. В ас-іекті нашого дослідження актуальними є роботи з іитань активізації дослідницької та пізнавальної ііяльності, творчого мислення учнів у процесі прове-;ення практичних і дослідницьких робіт на заняттях в природі (Е. П. Бруновт, Н. М. Бурішська, М. В. їсрзнлін, Б. ГІ. Єсіпов, В. О. Онищук, Л. С. Романо-¡а, Д. Л. Сергієнко, С. В. Щукін та ін.).

Психологічні аспекти даної проблеми відобража-зться в роботах: П. П. Блонського — дисциплінова-іість мислення, здатність індивіда до руху від аб-:трактного до конкретного і навпаки; здатність доспати в найкоротший строк більш високого рівня за-воєння знань (Д. І. Богоявленського); поетапності зормування розумової діяльності (П. Я. Гальперіна, і. Ф. Тализіної); поєднання системності і динаміч-юсті знань, тобто вміння їх використовувати в різно-іічних умовах (Ю. О. Самаріна).

Проте більшість робіт присвячена дослідженню іроблем екологічної освіти і виховання учнів в умо-¡ах школи. В той же час багато аспектів цієї пробле-ш в умовах позашкільних установ залишаються не [.ослідженими. Серед них формування екологічної сультури учнів в процесі дослідницької роботи шко-іярів.

Викладене вище зумовило вибір теми нашого дос-іідження «Дослідницька робота учнів з екології в по-іашкільних установах».

/) Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століт-»). — К.: Компас, 1992. — С. 4-12.

Об’єктом дослідження є дослідницька робота учнів екологічного змісту в позашкільних установах.

Предметом дослідження — формування екологічної культури учнів 6-9 класів у процесі дослідницької роботи.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні і експериментальній апробації змісту й методики дослідницьких робіт з екології, як засобу формування екологічної культури учнів у позашкільних установах.

Робоча гіпотеза дослідження: дослідницька робота виступає ефективним засобом формування у школярів екологічної культури за таких умов:

— спрямованості змісту дослідницьких робіт на усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв’язків між діяльністю людини і станом навколишнього середовища, активного їх залучення до безпосередньої природоохоронної діяльності;

— забезпечення наступності змісту і структури пізнавальних завдань та різноманітних форм і методів проведення дослідів екологічного характеру;

— використання дослідницьких робіт у системі, яка забезпечує поступове зростання рівня інтелектуальної активності і самостійності школярів.

У відповідності з мстою і гіпотезою визначено такі основні завдання дослідження:

— з’ясувати стан опрацювання проблеми в педаго гічній теорії та реалізації в освітній практиці;

— розробити зміст, структуру та форми дослідницьких робіт екологічного змісту, які б стимулювали відповідну практичну природоохоронну діяльність учнів в умовах позашкільної установи;

— вивчити ефективність виливу дослідницьких робіт з екології на формування екологічної культури школярів.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, філософські положення про взаємозв’язок і взаємообумовлепість явищ навколишнього світу, про пріоритет екологічної освіти і виховання як однієї з обов’язкових умов оптпмізації стосунків суспільства і природи, які виконують основну функцію регулювання діяльності людини в природному середовищі її існування. Система «суспіль-ство-природа» розглядається через ряд провідних філософських категорій: єдності, взаємозв’язку, цілісності, організованості, протиріч і антагонізмів.

У процесі дослідження застосовувались як теоретичні методи — історико-гснетичний, системно-структурний, аналіз і синтез, моделювання, так і емпіричні — спостереження, анкетування, узагальнення передового досвіду, аналіз навчальних програм, підручників, дидактичних матеріалів, педагогічний експеримент.

Дослідження проводилось з 1987 по 1993 роки в три етапи.

На першому етапі (1987—1989 рр.) вивчалась філософська, соціологічна, психологічна, педагогічна література з проблеми дослідження, па підставі чого визначено мсту, предмет, завдання дослідження. Вивчався сучасний стан проблеми екологічного виховання школярів, організації та проведення практичних, пошуково-дослідницьких робіт учнів екологічного та природоохоронного змісту в позашкільних установах. Здійснено аналіз та узагальнення передового досвіду педагогів, зібрано фактичний матеріал про організацію дослідницьких робіт школярів взагалі і з екології, зокрема в умовах позашкільної ус-7-

таповп, визначено їх місцс сорсд інших методів і форм екологічного виховання учнів. На цьому ж етапі проведена діагностика рівнів сформованості екологічної культури учнів 6-9 класів за умов використання загальноприйнятих методик організації гурткової роботи.

На другому етапі (1989—91 рр.) здійснено розробку і експериментальну перевірку змісту, структури дослідницьких робіт з екології, діяльності різновікових учнівських груп та гуртків позашкільної установи. .

Експериментально обгрунтовано педагогічну доцільність та ефективність нової форми екологічного виховання школярів 6-9 класів — екологічної експедиції.

На третьому етапі (1991—93 рр.) проводилось опрацювання експериментального матеріалу, формулювались висновки.

До експериментальної роботи було залучено понад 600 школярів Закарпатського обласного еколого-па-туралістичпого центру, Хустської, Тячівської районної СЮН, Вінницького та Хмельницького обласних еколого-натуралістичних центрів, а також відділу зоології і екології Українського державного еколого-натуралістичного центру м. Києва.

Наукову новизну дослідження складають:

— опрацьований зміст дослідницьких робіт учнів з екології в позашкільних установах;

— обгрунтовані педагогічні умови їх ефективного застосування.

Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні змісту дослідницьких робіт екологічного спрямування, обгрунтуванні їх структури та критеріїв оцінки впливу цих робіт на формування екологічної культури учнів.

Практична значимість результатів дослідження

толягає в розробці конкретних рекомендацій з орга-іізації дослідницької роботи екологічного змісту в /мовах позашкільної установи та в процесі безпосе-)едньої практичної природоохоронної діяльності иколярів, що включають зміст відповідних робіт, фіептовпу тематику і методичні розробки з оргапіза-иї занять.

Матеріали дослідження можуть бути використані ¡з позашкільних установах різних тинів.

Вірогідність результатів дослідження, обгруптова-іість висновків забезпечуються використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, методологічним обгрунтуванням позицій, системним аналізом теоретичних і емпіричних матеріалів, адекватністю засобів, використаних для досягнення мети, повнотою одержаного фактичного матеріалу, репрезентативністю вибірки, результатами дослідно-жспериментальної роботи.

На захист виносяться:

— види дослідницьких робіт учнів з екології в умо-зах позашкільної установи, зміст і організація екологічної експедиції як комплексної форми екологічного виховання учнів;

педагогічні умови системного використання дослідницьких робіт учнів з екології в позашкільних установах, як ефективного засобу формування екологічної культури особистості; _

— методика організації дослідницьких робіт учнів екологічного спрямування.

Апробація роботи. Результати дослідження поетапно обговорювались па конференціях і семінарах, що були організовані Українським державним еколо-го-натуралістичнпм центром у м. Києві (1989, 1990, 1993 рр.), обласним ІУВ у м. Харкові (1988 р.), у м. ВінпПці (1992 р.), у м. Ужгороді (1993 р.). Автор

брав участь у підготовці і розробці документів програм гуртків позашкільних установ, інструктивно методичних матеріалів Міністерства освіти Україні з проблем позашкільного навчання, виховання, щ< надало можливість широко використати одержані рс зультати дослідження в масовій практиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертаційна робота складається з вступу, дво розділів, висновків, списку використаної літератур та додатків. Дисертація ілюстрована таблицямі схемами, графіками, діаграмами, картами, картосхс мами.

У вступі обгрунтовано актуальність темп досліл ження, визначені об’єкт, предмет, сформульована гі потеза, завдання дослідження, наукова новизна, : теоретичне і практичне значення.

В першому розділі дисертації «Теоретичні основ дослідження» наведено результати теоретичного аиг лізу праць вчених-філософів, педагогів, психології передової педагогічної практики, аналізується ста розробки теоретичного аспекту проблеми, тенденц до її розвитку.

Екологічне виховання визначається як один з ш прямків вдосконалення змісту позашкільного навчаь ня і виховання та підготовки підростаючого поколії ня до екологічно обгрунтованної діяльності в навк( лишньому середовищі.

Мета, завдання, принципові положення екологи ної освіти розробляються вітчизняною педагогічно наукою з урахуванням світових та національних су< пільно-політичних процесів. Вони пов’язані з житт вою необхідністю змінити споживацький характс стосунків людини з природою та її ресурсами.

Визначаючи мету і завдання екологічної освіт

виховання учнівської молоді в позашкільних уставах, ми виходили з розуміння її як неперервного іроцесу засвоєння цінностей і понять, які спрямова-і иа формування умінь і стосунків, необхідних для смислення і оцінки взаємозв’язків між людьми, їх ультурою і навколишнім середовищем, що передба-ають розвиток умінь приймати екологічно доцільні іішення і мають на мсті засвоєння відповідних пра= шл поведінки в навколишньому середовищі,

В матеріалах теоретичного дослідження певна ува-а приділяється понятійно-термінологічному апарату. Зокрема досліджено і уточнено ряд понять: «еколо-ічпа культура суспільства», «екологічна культура іеобистості», «екологічне виховання».

Ми поділяємо точку зору вчепих-філософів, неда-'огів, які визначають екологічну культуру суспільства як сукупність досягнені) суспільства в його ма-серіальпому і духовному розвитку, що є складовою іастиною всієї культури суспільства, і закріплюється в етичних нормах, звичаях, в стійких стереотипних стосунках і поведінці в природному середовищі (Г. М. Добров, Р. А. Псрелєт). Виходячи з цього, екологічна культура суспільства включає систему екологічної освіти і виховання, зусилля останньої :прямовуються на послідовний розвиток у підростаючого покоління і всього населення екологічної культури, яка передбачає оволодіння людиною певними знаннями та переконаннями, що визначають :відоме і відповідальне ставлення до природи (І. Д. Звєрєв).

Ми розглядаємо екологічу культуру особистості як кінцеву мету екологічної освіти та виховання. На формування даної якості істотний вплив має виконання учнями дослідницької роботи з екології в позашкільних установах.

Термін «навколишнє середовище» розглядається

- Ц —

нами як синонім поняття «природа» і, на думку Д. П. Нікітіна і Ю. В. Новікова, є системою взаємопов’язаних природних і антропогенних об’єктів і явищ, в яких протікає праця і побут людей.

В аспекті нашого дослідження уточнено поняття «позакласна і позашкільна робота» у відповідності з сучасним станом освітнього процесу національної школи. Під позакласною роботою в даному випадку розуміється різноманітна освітня і виховна діяльність, яку організовує з учнями в позаурочний час педагогічний колектив школи у відповідності з режимом дня.

Позашкільна робота є освітньо-виховною діяльніс тю позашкільних закладів для дітей і юнацтва, що мають відповідну матеріально-технічну базу, у яких працюють кадри фахівців найрізноманітніші!; галузей наукових знань. Тому ці заклади проводяті поглиблену роботу з учнями, які виявили інтерес здібності до тієї чи іншої сфери пізнання.

Аналіз науково-педагогічної літератури, результа ти нашого дослідження свідчать, що в досягненн мсти екологічної освіти і виховання переважаюті тенденції до використання активних засобів і форл організації навчальної діяльності школярів, щі спрямовується на розвиток мислення, світогляду, на буття навичок і вмінь практичного вирішення проб лем навколишнього середовища, набуття соціальноп досвіду, формування індивідуальної і колективно відповідальності за стан природи.

Історико-геиетичннй аналіз проблеми свідчить пр< те, що започаткування дослідницьких робіт у вітчпз няній дидактиці відноситься до 20-х років нашог століття і було обумовлено бурхливим зростання! продуктивних сил суспільства та необхідністю піл готовкн молоді, здатної самостійно орієнтуватись плинності життя, вирішувати нові проблеми. У це

період дослідницький (лабораторний) метод займає одне з провідних місць і утверджується як універсальний метод, особливо у викладанні предметів природничого циклу не тільки в школі, але і в діяльності створених позашкільних установ (П. П. Блонськнй,

В. П. Будапов, Б. Є. Райков, К. П. Ягодовський та ін.).

Проте негативна оцінка дослідницького методу в 30-ті роки призвела до мінімуму застосування його як в школі так і в позашкільних установах. Упродовж ЗО—50-х років дослідницький метод хоча і застосовувався в навчально-виховному процесі позашкільних установ, все ж у загальному переліку видів самостійної діяльності учнів з питань вивчення природи займав останні місця після занять з наочними графічними посібниками, екскурсіями та походами.

В кіпці 50-х на протязі 60-х років, в результаті змін, які відбулися в суспільстві, вимог науково-технічної революції, вже помітних пс лише спеціалістам, але й широкому загалу суспільства контурів екологічних проблем, постала необхідність перегляду змісту освіти з метою забезпечення тісного зв’язку школи з життям. Для позашкільних установ цей період характерний появою нових напрямів творчої діяльності учнів. У програмах з’являється термін «екологія», відбувається поступово переорієнтація гурткової роботи школярів від простого вивчення явищ чи окремих об’єктів природи до формування навичок їх охорони (І. Я. Габєв, В. Г. Грецова, А. П. Момотова, Л. А. Родова, С. А. Щукін та ін.).

На цей час вже 5,6% тем дослідницьких робіт школярів у програмах позашкільних установ носять екологічне спрямування. Все ж недостатня розробленість концепції оптимізації стосунків суспільства і природи, недооцінка, а інколи ігнорування природо-

— 13 —

охоронної освіти в навчальних закладах цього періоду призвели до того, що вона не виконувала світоглядних функцій — формування у школярів діалектичних поглядів на проблеми взаємодії людини і природи.

Період кінця 60-х середини 80-х років характеризується зростанням особливої уваги до проблем екологічної освіти і виховання учнів (А. Н. Захлєбний, І. Д. Звєрєв, І. Т. Суравєгіна, Г. Р. Кулікова, В. М. Мінаєва та ін.) в тому числі широким застосуванням в навчально-виховному процесі практичних методів навчання (Б. П. Єсипов, М. О. Данилов, І. Я. Лернер, М. М. Скаткін, Т. І. Сущенко та ін.). Це створило певні умови для розвитку дослідництва з екології в гуртковій роботі позашкільних установ. Все ж від загальної кількості дослідницьких робіт передбачених в програмах позашкільних установ цього періоду, лише 15,6% тем складають дослідницькі роботи екологічного спрямування. Відсутність методичних посібників і хрестоматійного матеріалу, необхідних для організації дослідницької роботи в позашкільних установах, значно ускладнювала організацію відповідної діяльності учнів. Опитування вчителів, що проводилось протягом 1987—1991 років показало, що постійно дослідницьку роботу з екології проводять лише 32,6% вчителів, тоді, як більшість з них, тобто 63,1%, звертаються до неї час від часу. А 4,3% педагогічних працівників взагалі не практикують проведення дослідницької роботи з екології в гуртках позашкільних установ.

В той же час результати анкетування 600 учнів показали, що більше 60% з них висловлювались за необхідність збільшення долі самостійної дослідницької діяльності з використанням додаткових джерел

[формації. Шкільному підручнику, як об'єктивному жерелу знань, віддають перевагу лише 17,3%

ІНІВ.

В зв’язку з цим ми прийшли до висновку про неосудність вдосконалення змісту екологічної освіти і іровадження сучасних організаційних форм дос-ідннцької роботи учнів 6—9 класів в позашкільній етанові. Це дозволило більш широко трактувати аннй вид самостійної діяльності учнів, визначити эго структуру, методику проведення, застосування риладів та інструментів для отримання фактів, па :нові яких розкриваються найважливіші законо-ірності і взаємозалежності в системі «суспільство-рирода», формується екологічна культура особис-ості. І

Нові програми побудовані на міжпредметній осно-і. Тобто при висвітленні тих чи інших питань одно-асно задіяно знання, уміння та павички учнів майже усіх навчальних дисциплін, що вивчаються в шко-

і. Таким чином зроблена спроба поєднати екологію іншими галузями чи формами знань в єдиній групі ітегрованих предметів, згідно психолого-педагогіч-ої ідеї про єдність знань, звести їх в міжпредметне б’єднання, яке відповідало б інтересам школяра.

Міжпредметний характер екологічної освіти в да-ому випадку дозволяє подолати розрив між природ-ичими і гуманітарними циклами навчальних пред-етів шляхом, з одного боку, більш послідовного ви-ористання знань про природу прн вивченні суспіль-их явищ, а з другого — гуманізації природознав-тва в позашкільній освіті і вихованні.

Знання тільки тоді переростають в переконання, оли вони проходять через сферу почуттів і пережи-аиь, життя людини та її діяльність, коли у особис-ості виникає потреба боротись зі всім, що заважає бо ж нротирічить її переконанням. Тому важливим

елементом екологічної культури особистості сьогодн є формування у школярів не лише прагнення вивчи ти, але й оберігати та примножувати природні ба гатства і вважати цс для себе обов’язком па во життя.

Правомірність такої постановки питання, як під твсрджують результати нашого експерименту, сприя осмисленню школярами значення екологічної проб лематпкп, проникненню в сутність екологічних зміг що проходять, створенню необхідного емоційног фону, на базі якого формується психологічна готог ність учнів до свідомого сприйняття проблем навкс лишнього середовища, як життєво важливих дл суспільства в цілому і кожної людніш зокрема.

Вирішення цих завдань стало можливим завдяк спланованому навчальному часу в програмах поз; шкільних установ, 80% якого відведено на праї тичну природоохоронну роботу учнів, в тому чиа 41,9% тем дослідниць робіт мають екологи ний зміст.

В результаті дослідження виявлено педагогічі протиріччя між певним рівнем екологічних знан яких набули учні та обмеженими можливостями ; практичного застосування у навчально-виховною процесі школи.

В той же час практична робота позашкільних уст нов мало була орієнтована на екологічну тематику

Не знаходячи практичного застосування і підтвер, ження,знання в галузі навколишнього середовища і набували якостей переконань, мотивів діяльності, н негативно позначилось на загальному рівні екологі ної культури школярів.

На усунення згаданого протиріччя спрямовано е спериментальне дослідження ефективності досліди цької роботи учнів з екології в позашкільних устан вах. -

У другому розділ! «Експериментальна перевірка ефективності формування екологічної культури учнів в процесі дослідницької роботи з екології» — розкрито види, зміст, структуру та методи проведення дослідницьких робіт учнів, як в умовах позашкільної установи, так і безпосередньо в природі, визначені вимоги та принципи їх розробки. Експериментально перевірено вплив дослідницьких робіт на формування екологічної культури учнів.

В процесі експериментальної роботи визначено основні види дослідницьких робіт учнів з екології: 1) засвоєння нових знань та оволодіння уміннями їх самостійно набувати; 2) закріплення знань; 3) формування умінь використовувати знання на практиці; 4) формування умінь практичного змісту; 5) формування умінь творчого змісту; 6) формування відповідальних рис особистості.

Зміст дослідницьких робіт з екології в позашкільних установах складає сукупність закономірностей, взаємозв'язків і взаємозалежностей, засобів діяльності та методів пізнання, а також морально-етичні компоненти стосунків особистості з природою, виховання відповідальності за стан навколишнього середовища, пріоритет загально-людських цінностей.

В процесі експериментальної роботи обгрунтовано педагогічні умови, за яких зміст дослідницьких робіт сприяє ефективному формуванню екологічної культури учнів: 1) доступність розуміння; 2) відображення сутності питання (проблеми), що вивчається;

3) зв’язок із попередніми знаннями та досвідом діяльності учнів з питань вивчення та охорони природи;

4) наявність елемента новизни; 5) проблемність;

6) спрямованість па розвиток інтелектуальної, ціннісно-мотиваційної і діяльиісно-практичної сфери особистості. .

Структура дослідницьких робіт тісно пов’язана з змістом і визначається такими основними компонентами: 1) актуалізація знань і корекція опорних уявлень, мотивація навчальної діяльності, визначення проблеми, мети і завдань дослідження; 2) усвідомлення змісту, формування гіпотези; 3) виконання роботи; 4) узагальнення та систематизація одержаних результатів; 5) підтвердження чи відхилення гіпотези дослідження; 6) підведення підсумків; 7) практична природоохоронна робота.

Вказані вище компоненти дозволяють абсолютно чітко виявити функцію всіх етапів дослідницької діяльності школярів і являються важливим засобом одержання висновків на основі аналізу фактичної інформації.

Залежно від методики проведення дослідницької роботи структура може зазнавати змін: окремі компоненти об’єднуються, з’являються нові, може здійснюватись перенесення певних етапів дослідницької роботи на інше заняття або ж ряд занять.

Комплексне вивчення структури і змісту роботи дало можливість розробити загальні вимоги до дослідницьких робіт учнів з екології як засобу формування їх екологічної культури, а саме:

1. Педагогічна доцільність — вибір змісту, структури роботи та методики її проведення в умовах позашкільної установки і в природі, які б максимально сприяли, як екологічній освіті і вихованню, так і інтелектуальному і емоційному розвитку школяра.

2. Оновлюваність та різноманітність дослідницьких робіт, що передбачають постійні зміни змісту і тематики робіт, форм організації та характеру діяльності учнів.

3. Наступність та послідовність, що забезпечується логічним взаємозв’язком даної роботи з попереднім!]

як за змістом, характером діяльності, рівнем інтелектуальної активності і самостійності учнів, так і за принципами екологічної освіти і виховання.

4. Забезпечення самостійності учнів у процесі дослідницької роботи засобом цілеспрямованого зменшення допомоги з боку педагога, розширення творчої діяльності, забезпечення емоційного тонусу.

Ці вимоги були покладені в основу розробленої нами та експериментально апробованої нової форми організації та методики проведення дослідницької та природоохоронної діяльності учнів — екологічної експедиції. '

Першу в Україні комплексу екологічну експедицію юних дослідників Республіканської станції юних натуралістів м. Києва і Ужгородської облСІОН з теми: «Вивчення ендемічних видів флори і фауни Закарпаття» здійснено у 1988 році. Головною метою роботи було вивчення антропогенного впливу на природні комплекси Карпатського державного заповідника.

Навчально-практична діяльність школярів спрямовувалась на самостійний пошук різнобічних знань про конкретні природні об’єкти, що підлягали дослідженню, та про загрозу їх існуванню в результаті тих чи інших змін екологічних параметрів середовища. Висновки та гіпотези, висунуті школярами на основі одержаних експериментальних даних, сприяли осмисленню екологічної ситуації, що склалась у регіоні вивчення. Виконання самостійних дослідницьких завдань, як підтверджують результати нашого дослідження, допомагає учням зрозуміти значення екологічної проблематики, розвиває потребу особистої участі в її вирішенні. До того ж розвиток почуттєво-емоційної сфери особистості учня в умовах його безпосередніх контактів з природою під час проведення

екологічної експедиції обумовлює успішне вирішення завдань гуманістичного виховання. Формування ціннісних екологічних орієнтацій сприяє морально-етичному розвитку школярів, які розуміють відповідальність за вчинки і дії по відношенню до навколишнього середовища. Відношення і цінності розглядаються памп, як основа мотивації до активної участі школярів в охороні природи.

Проведення щорічних екологічних експедицій ІОНIIX дослідників стало традиційним. На сьогодні таку форму організації практичної природоохоронної та дослідницької роботи запроваджено у 14 обласних і більше як у 10 районних та міських еколого-натура-лістичних центрах України, що підтверджує високу педагогічну ефективність та результативність запропонованої форми екологічної освіти і виховання шко-ляріїі.

Ефективність запровадженої самостійної дослідницької роботи з екології визначалась як під час занять, так і безпосередньо в природі за сформованіс-тю відповідних знань, ціннісних орієнтацій та наслідками практичної природоохоронної діяльності учнів. Основним експериментальним фактором було ускладнення тематики дослідницької діяльності для експериментальних груп учнів порівняно з контрольними.

Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи дозволяє зробити висновок про ефективність запропонованих методик, оскільки найвищий рівень сформованості елементів екологічної культури учнів відзначено в експериментальних групах, де дослідницькі роботи проводились в системі послідовно, змінюючи одна одну починаючи з 6 класу, тоді як основна їх частина (за кількістю і складністю завдань) проводилась саме у 8 та 9 класах.

Таблиця 1

Середній бал сформованості елементів екологічної культури учнів 6—9 класів

Сласп Інтелектуальний Ціннісно-мотива- ційний Діяльнісно-прак- ТИЧШІІІ

Експер. Кшир. Експер. Коїпр. Експер. Коитр.

6 кл. 3,61 3,32 3,09 2,83 3,42 3,35

7 кл. 4,06 3,65 3,49 3,25 3,88 3,37

8 кл. 4,55 4,00 4,03 3,38 4,23 3,49

9 кл. 4,81 4,20 4,27 3,70 4,35 3,56

Як видно з таблиці № 1, рівень виділених елемен-ів екологічної культури школярів в експерименталь-пх групах набагато ближче до високого рівня, що відчнть про розвиток знань, умінь, ціннісних орієн-ацій та павичок природоохоронної діяльності уч-ів.

У заключній частині проаналізовані та узагальне-і наслідки дослідження, які підтвердили вище вису-уту гіпотезу.

Проведені дослідження дозволяють зробити такі исновки:

1, Важлива роль у формуванні екологічної культури чнів належить позашкільним установам, де еколо-ічпа освіта і виховання здійснюється не лише шля-ом введення спеціальних предметів, але й через ти-оку екологізацію змісту дослідницьких робіт учнів а основі міждисциплінарного підходу і інтеграції абутнх школярами знань і умінь.

2. Дослідницькі роботи екологічного змісту інтен-івно впливають на формування екологічної культу-н учнів, якщо ці роботи у позашкільних установах ірямопуються па:

а) засвоєння наукових основ природокорпстуваї ня, досягнень науково-технічного прогресу, шляхі оптнмізації стосунків з природою, поглиблення т практичне застосування екологічних знань, умінь т навичок;

б) використання різнобічних джерел навчальної іі формації та шляхів її отримання;

в) підвищення ступеня самостійності, ініціативи творчості школярів у процесі виконання дослідниці ких робіт при скороченні допомоги з боку педагога:

г) здійснення системного підходу до оргапізац дослідницької діяльності учнів різних вікових груп

д) корекцію дослідницької діяльності школярів 1 забезпечення послідовного ускладнення її рівня в репродуктивного до реконструктивного і творчого : допомогою різнорівневих дослідницьких завдань;

є) забезпечення наступності у виконанні дослі, инцькнх робіт, коли зміст кожної наступної спир ється па знання та досвід попередньої ириродоох рониої діяльності учнів;

ж) урізноманітнення форм дослідницької діяльно ті учнів, при якому перевага надається індивідуал ній.

3. Результати експерименту підтверджують, и розроблені види, зміст, структура, методика проЕ дення дослідницьких робіт та форми організації ек логічної освіти і виховання в позашкільних устан вах сприяють ефективному формуванню екологічн культури учнів, що дає змогу застосовувати їх в м совій педагогічній практиці.

4. Найбільш вагомий вплив дослідницькі робо справляють на формування екологічної культури у иів 6—9 класів в тому випадку, коли вони гіроводяг ся в комплексі, об’єднують предмети природниче

гуманітарного циклу і їх організації надається дповідна послідовність і системність.

5. Інтенсивне формування екологічної культури уч-в 6—9 класів відбувається в процесі системної ор-нізацїї дослідницької роботи та природоохоронної яльності в сфері вільного спілкування школярів з шродою під час проведення екологічної експедиції:

6. Дане дослідження не вичерпує всіх аспектів юблеми. Потребують поглибленого вивчення питан-

які стосуються забезпечення наступності еколо-шого виховання різних вікових груп учнів, поєд-ння дослідницьких робіт з іншими методами в івчально-внховному процесі позашкільних установ зних типів, зміст і форми взаємодії їх з школою, омадськими екологічними організаціями.

Основні положення дисертаційного дослідження цображені в таких публікаціях автора:

1. Дослідницька робота на шкільній ділянці Н Лоткова школа. — 1988. — № 5. — С. 31-35.

2. Збірник Програм гуртків юних екологів і дос-

а,ників природи для позашкільних установ і загаль-освітніх шкіл. — К.: Радянська школа, 1991. — 77-86, 92-102, 121-133.

3. Збірник Програм гуртків з біології і сільського сподарства для шкіл і позашкільних установ. — : Радянська школа, 1992. — 157 с. (співавт. Л. П. анорик, С. А. Клименко та ін.).

4. Методичні поради щодо організації дослідниць-ї роботи в учнівських виробничих бригадах, шкіль-х лісництвах і гуртках. — К.: Радянська школа, 87. — 46 с.

5. Навчально-методичний кінофільм «Твій слід на млі». Українська студія науково-популярних філь-в, 1991 р.

6. Натуралістична І природоохоронна робота в інколі та позашкільній установі. — К.: Радянська школа, 1989 р: — С; 1-17.

7. Національна доповідь про стан навколишнього природного серсдовиіца. — К.: Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 1992. —

С. 142-147.

8. Робота в гуртках юннатів. Методичний посібник для позашкільних установ. — К.: Радянська школа, 1989. — С. 10-22.