автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Нетрадиционные формы обучения и их влияние на качество образовательного процесса школы

Автореферат диссертации по теме "Нетрадиционные формы обучения и их влияние на качество образовательного процесса школы"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Г.С. СКОВОРОДИ.

р Г Б ОЯ

На прапах рукопису СТЯГЛИК НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ТА IX ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ” ШКОЛІ.

13.00.01 — теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Харків — 1994

Робота виконана в Харківському державному педагогичному уміоерситегі ім. Г.С. Сковороди

Науковий керівник — доктор педагогичних наук, професор, член —кореспондент АГІН України ЛОЗОВА В. І.

Офіційні опоненти — доктор педагогичних наук, професор

БУРЯК В. К.

— кандидат педагогичних наук, професор член — кореспондент АПН України ЄВТУХ М. Б.

Провідна установа— Бердянський державний педагогичний

інститут.

Захист відбудеться “ХО" ________ 1994 року о '/(

.год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 113.24.02 Харківському державному педагогичному університеті ім. Г. Сковороди за адресою: 310168, м. Харків, вул. Блюхера, 2

•З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківси* державного педагогичного університета ім. Г. С. Сковороди

Автореферат розіслано " /$“ 1994[і.

С

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради (Г ЗОЛОТУХІНА С

0^,

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

Суспільство пред'являє постійно зростаючі вимоги до удосконалення виховання та навчання в сучасній загальноосвітній школі. Реалізація завдань удосконалення навчального процесу вимагає урізноманітнення видів та зміни характеру навчальної діяльності школярів, яка має стати більш творчою, самостійною, позбавленою постійної дріб'язкової опіки з боку вчителя. '

Проект державної національної програми "Освіта" ставить перед працівниками народної освіти завдашш — "...вдосконалення фори, методів і способів навчання. Поряд з уроком — основною формого навчання — в старших класах шкіл; професійних училищах та середніх спеціальних учбових закладах ширше практикувати лекції, семінарські заняття, співбесіди, практикуми, консультації тощо"-*

Проблема форм навчання була предметом дослідження видатних педагогів минулого /Я.А-Коменського, А.Дистервега, І.Песталоцці, К Д.Ушинського/ і набула подальшу розробку в працях сучасних вітчизняних та зарубіжних дидактів /МА.Данилова, Б.П.Єсипова, С.В. Д'яковича, Ч.Купісевича, І.Т.Огородникова, В.Оконя, В.А.Оішщука,

І.М.Чередова та ід./.

Праці названих авторів стали основою теоретичних т<і експериментальних досліджень з питань, пов'язаних із специфікою форм навчання: іх сутністю, класифікацією, умовами ефективного використання. ’ .

Серед відомих у сучасній педагогічній науці форм навчання урок с найбільш розробленим у дослідженнях С.В.Іванова, Ю.Б.Зотоіи, М.І.Казанцева, Г.Д.Кирилопоі, Ю.І.Мальованого, М.І.Махмутопа, В.О.Онтцука.

' Украйна XX! стгалі-тия. Госуларстпстмя ііациппалміая программа " Освіта" (Проект ) \\ Осшта. —1992.— ') фулия. •

-4В останнє десятиріччя в педагогічній та методичній літературі частіше зустрічаються поняття ’'нестандартні", "нетрадиційні уроки".

Незважаючи на інтерес практиків до названої проблеми, в педагогічній науці відсутнє теоретичне обгрунтування сутності нетрадиційних форм, не існує науково розробленої іх класифікації, не виявлено впливу застосування нетрадиційних форм на якість навчання тощо, що потребує теоретично» розробки цих питань.

В ході констатуючого експерименту анкетування 156 вчителів показало, що всі вони, незалежно від предмета, який викладають та стажу роботи, вважають, що знають нетрадиційні форми навчання І 41% іх використовує на практиці /таблиця 1/. При цьому вчителі вказують на основні труднощі у застосуванні цих форм навчання, а саме: недостатньо глибокі знання з теорії організації нетрадиційних форм навчання /20,22%/, відсутність сприятливих матеріальних умов /20,68%/, несвоєчасна і неповна 'інформація /19,15%/, відсутність допомоги з боку керівництва школи /13,23%/, обмаль часу /15,90%/, суперечності в колективі /5,23%/, інше /4,27%/.

Інтерес до участі в нетрадиційних формах навчання виявили і учні. Так, найбільший інтерес вони виявили до уроку КВН, уроку — Брейн Ринг, уроку—лото, уроку композиції, уроку—концерту, уроку— аукціону. В той же час з відповідей учнів витікає, що найчастіше вони були ирисугні на уроці—лекціі /83,75%/, уроці—семінарі /81,25%/, уроці—диспуті /61,33%/, уроці — конференції /43,25%/, уроці —КВН /31,17%/, уроці —Брейн Ринг/24,75%/, уроці—турнирі /20,15%/. Співставлений показує, .що ті нетрадиційні форми навчання, які викликають в учнів найбільший інтерес, на практиці застосовуються вчителями рідко.

Аналіз відвіданих дисертантом уроків (всього 437 уроків за 2 роки) свідчить про тс, що в основному нетрадиційні форми навчання викорнскшукпьси на так зиаиих "відкритих уроках", спеціально

Таблиця 1.

№ Нетрадиційні форми . навчання Гуманітарний цикл Природознавчий цикл

знають використ знають викорисг

1. Інтеїрований урок 83 44 79 39

2. Урок— лекція 100 73 100 70.

3. Урок— турнір 43 33 57 21

4. Урок— конференція 72 49 37 25

5. Урок- КВН 87 73 93 81

6. Урок— аукціон 43 19 26 11

7. Урок— Брейн Ринг 66 47 59 ЗО

8. Урок— лото 73 63 42 . 37

9. Урок— суд 89 73 22 11

10. Урок— концерт 78 53 11 — .

11. Урок— композиція 53 41 10 —

12. Урок— мандрівка 61 53 54 21

13. Урок— семінар 93 87 95 89

14. Урок— диспут 94 83 83 33

15. Урок— форум 87 61 31 17

16. Урок— ' круглий стіл 83 59 .78 23

17. Урок— огляд знань 73 43 77 50

18. Урок— діалог 81 69 45 17

19. Урок— залік 99 89 98 91

20. Урок— екскурсія 93 73 90 71

21. Урок— Що?Де?Коли? 89 53 71 57

22. Урок— телеміст 73 49 51 11

23. Урок— "розумова атака" . 63 33 41 27

аідготовлених для колег та керівників народною освітою (101 урок із 117), а в інших умовах (буденній практиці} нетрадиційні форми проводять лише 30% вчителів (69 уроків з 230). '

Це можна пояснити тим (як свідчить опитування вчителів), що працівники управління народною освітою, оцінюючи роботу шкіл, окремих учителів, враховують і використання нетрадиційних форм. Цей фактор стимулює вчителів до проведення таких уроків, але, як показали наші спостереження відвіданих уроків, без обгрунтування доцільності іх застосування.

Необхідність наукового обгрунтування сутності, оптимального використання нетрадиційних форм у навчанні вимагає також виявлення певних умов успішності використання нетрадиційних форм навчання. .,,

Аналіз. наукових робіт про форми навчання, досвіду роботи вчителів шкіл показує, що існує протиріччя між доцільністю використання нетрадиційних форм навчання на якісно вищому рівні, які забеспечать ефективність процесу навчання, та реальною практикою іх застосування.

Таким чином, актуальність проблеми дослідження обумовлюється, по-перше, загальною спрямованістю сучасноі педагогічної науки на вивчення.можливостей оптимізаціі навчання, по-друге, необхідністю усвідомлення емпіричноі практики застосування нетрадиційних форм у школі, по—трете, відсутністю наукових досліджень про вплив застосування нетрадиціних форм навчання на якість навчального процесу.

Виходячи з актуальності проблеми та враховуючи рівень іі розробки в педагогічній науці, була сформульована тема дослідження: " Нетрадиційні форми навчання та іх вплив на якість навчального процесу в школі".

РГ>'*:К !.Л0£ЛІйЖЄ{Ш*1 ~ форми навчання в школі.

Предмет дослідження — технології, застосування нетрадиційних форм навчання за різних способів організації учбової діяльносїі школярів.

Мета дослідження — виявити взаємозв'язок між організацією навчальної діяльності школярів в умовах нетрадиційних ({х>рм навчання і якістю їх знань, сформованістю загальноучбових вмінь, пізнавальною та комунікативною активністю.

В процесі дослідження перевірялась гіпотеза: застосування

нетрадиційних • форм сприяє підвищенню ефективності ‘ навчання, якщо розроблені технології уроку, адекватні способам організації учбової діяльності школярів та створені педагогічні умови, які забезпечують застосування цих форм.

Відповідно до поставленої мети і висунутоі гіпотези сформульовані такі завдання дослідження:

1. Науково обгрунтувати сутність, значення, функції нетрадиційних форм навчання та їх класифікацію.

2. Теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити технології’ застосування нетрадиційних форм навчання в залежності від способів організації навчальної діяльності школярів. Встановити кореляційну залежність між способами організації навчальноі діяльності , в умовах нетрадиційних форм навчання’та якістю знань; рівнями пізнавальної та комунікативної активності; мотивацією навчальноі діяльності; .сформованістю загальноучбових умінь.

3. Виявити умови успішності застосування нетрадиційних форм

навчання в школі. .

Теоретичною основою дослідження стали дидактичні .положення про сутність процесу навчання як соціально—педагогічноі системи спеціально організованої пізнавальної та практичноі діяльності по засвоєнню накопиченого людством досвіду; засоби організації

икпшноі ді5ільності школярів; • принципи та засоби керування процесом теоретичного та практичного навчання учнів у школі.

Для перевірки гіпотези дослідження та вирішення накреслених завдань використовувалися такі методи: теоретичний аналіз проблеми на основі вивчення пснхолого — педагогічної та методичної літератури, підручників з педагогіки; практики застрсувагеш нетрадиційних (¡юрм навчання в середній школі /спостереження, бесіди з вчителями, учнями, керівниками шкіл; анкетування; аналіз відвіданих уроків; дослідно — пошукова робота автора/; педагогічний експеримент; якісний та кількісний аналіз його результатів з застосуванням елемеїітів математичної статистики.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що:

— науково обгрунтована сутність, та класифікація нетрадиційних

форм навчання; ■

, — вперше розроблені, обгрунтовані та експериментально перевірені технології проведення нетрадиційних форм навчання, адекватні способам організації навчальної діяльності школярів;

— встановлена кореляційна залежність між способами організації иавчальноі діяльності в умовах нетрадиційних форм навчання та якістю знань; сформованістю загалыюучбових вмінь; " рівнями пізнавальної та комунікативної активності; . мотивацією учбової діяльності;

— виявлені педагогічні умови успішності застосування нетрадиційних форм у практиці середньої школи.

Практична цінність дослідження полягає в тому, і що в роботі запропоновані експериментально перевірені технології нетрадиційних форм навчання, готових для впровадження в практику школи; підготовлені методичні рекомендаціі для вчителів та сіудеіпів педагогічних вузів.

-9-

На захист виносяться: ' ,

1. Теоретичне обгрунтування сутності нетрадиційних форм навчашш та іх класифікація. .

2. Технологія застосування нетрадиційних форм навчання при різних способах організації навчалноі діяльності школярів.

3. Результати аналізу впливу застосування нетрадиційних форм

навчання на якість знань; сформованість загальпоучбових вмінь; рівень пізнавальної та комунікативноі активності; мотивацію учбосоі діяльності школярів. . ‘

4. Умови успішності застосування нетрадиційних форм навчання.

Достовірність та обгрунтованість дослідження забезпечені

відповідністю наукового апарату предмету дослідження, застосуванням методики, адекватної накресленому завданню, взаємоперевіркою одержаних результатів, застосуванням методів математично! статистики на етапі кількісного аналізу результатів дослідження.

Апробація та впровадження матеріалів та результатів дослідження здійснювалось у коді учбового процесу з унями. Завдання, зміст та методика дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету' ім.Г.С.Сковороди, повідомлялись на семінарі аспірантів та молодих викладачів "Педагогіка та психологія вищоі школи'*, на підсумкових наукових конференціях викладачів та молодих вчених ХДГ7У ім. Г.С.Сковороди /1991 1993р.р./, на міжнародній та міжвузівських

науково—теоретичних та науково—практичних конференціях /м.Тернопіль, 1993р., м.Харків, 1992р., м.Кривий Ріг,1990р., м.Переяслав — Хмельницький, 1992р.,/, на обласних нарадах вчителів м.Харкова та області /1993 — 1994р.р./ і одержали схваленім; знайшли відображення в наукових публікаціях автора. І використовувались в процесі викладання педагогічних, методичних дисціплін у Хгфківському державному педагогічному університеті.

-10-

СТРУКТУРА 1 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку літератури.

У вступі обгрунтована актуальність проблеми дослідження, визначені його об'єкт, предмет і мета, сформульовані завдання і гіпотеза, розкриті наукова новизна, теоретична і практична значущість, сформульовані положення, що виносяться на захист.

У першому розділі — "Нетрадиційні форми навчання в системі форм навчання" — на основі теоретичного аналізу психолога— педагогічної літератури та наукового обгрунтування проблеми розкрито сутність нетрадиційних форм навчання, обгрунтована, розроблена класифікація, розглянуті сутність та еволюція поняття "педагогічна технологія".

В дисертації аналізуються різні підходи до визначення "форма навчання" як категорії дидактики, яка в той же час фактично не має свого змістового значення. Форма навчання розглядається як форма роботи, як засіб роботи, як засіб організації навчання. .

Сьогодні нараховується понад тридцять конкретних форм навчання, котрі в дидактичній літературі просто називаються, інколи перераховуються в тій чи іншій послідовності, в кращому випадку робляться 'спроби іх конкретного опису. Більшість досліджень з цього питання присвячена уроку.

В нашому дослідженні при визначенні поняття "форма навчання" дотримуємось формулювання І.Я.Лернера, який визначає форму "як спрямоване формування характеру спілкування в процесі взаємодії вчителя та учнів, що різниться специфікою розподілу навчально— пізнавальних функцій, послідовністю ланок учбовоі роботи та режимом — часовим і просторовим", що дозволяє виявити сутність характеристики нетрадиційних форм навчання*.

■ Лгриср И.Я. Процесе обучеігия и сто закопомериостн.—М.: Зііаїшс, 1980. — 96с.

На основі аналізу педагогічної літератури визначені особливості традиційних форм навчання: одночасне заняття з великою групою учнів у 30 — 40 чоловік; відсутність своєчасного зворотнього зв’язку; розповідь вчителя як основний метод навчання; суб'єктно —об'єктний спосіб спілкування; домінує репродуктивна діяльність; тверда структура уроку.

Подальше вдосконалення традиційного уроку привело до застосування нетрадиційних Форм навчання, котрі можна визначити як такі, шо відомі в номенклатурі організаційних форм навчання, але іх актуалізація відбувається в момент, коли з'являються якісно попі соціальні завдання, а також ті. які відрізняються нестандартністю організації учбового пронесу для забезпечення оптимальностї розв'язати цих завдань.

Аналіз педагогічної літератури, спостереження дисертанта дають можливість розкрити значення нетрадиційних форм. навчання, яке полягає в тому, що вони: дають можливість урізноманітнити форми роботи з учнями, відходити від шаблону з метою підвищення ефективності процесу навчання; сприяють вихованню творчої особистості школярів; дозволяють повніше враховувати особливості учбового матеріалу. Технологія іх застосування сприяє зміні структури форм навчання; дозволяє враховувати навчальні можливості учня; сприяє розширенню функцій вчителя. Особливості нетрадиційних ({юрм навчання вимагають розробки конкретної технології іх застосування. •

У дисертації обгрунтовано положення про те, що технологія являє собою послідовний /систематично представлений / ряд. вказівок /розпоряджень / діяльностей і операції моделювання, реалізації, діагностики ефективності, корекціі процесу навчання / це стосується дидактичної технології/. Слід розрізняти мікротехнологіі / конкретні засоби розв'язання завдань, цілей учбового процесу /та

макротехнологіі/ алгоритми розв’язання конкретних учбових завдань/. Макротехнологія може поєднувати в собі цілий ряд мікротехнологій.

У дисертації обгрунтовано положення про те, що технологія навчання повинна бути адекватною певному іх виду. Тому вперше зроблена спроба різних класифікацій нетрадиційних форм навчання.

В залежності від історії іх розвитку визначені дві групи:

~ "пульсуючі", тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота іх застосування в практиці різна; *

— "нестандартні форми" — це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю іх організації. Вони в основному виникли в останні роки під впливом засобів масовоі інформації /телебачення, радіо /.

В залежності від реалізації основних компонентів навчання при розв’язанні дидактичних завдань процесу навчання виділяємо такі групи:

— нетрадиційні форми цілісного розв’язання завдань навчання /прийняття мети, організація сприйняття, осмислення, закріплення, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль/;

— "пролонговані" форми, які не реалізують дидактичних завдань в момент проведення, вони потребують довгоі, попередньоі підготовки.

Для ефективної організації учбово—пізнавальної діяльності школярів необхідно враховувати способи взаємодій суб'єктів учбового процесу, що дозволяє виділити такі моделі нетрадиційних форм навчання:

Модель А. Нетрадиційні форми, що забезпечують однобічне діяння на учня /вчитель — > учень, учень — > учень/. Організація спілкування за даними схемами робить учня об’єктом діяння, а вчителеві належить провідна роль. Дана модель застосовується тоді,

коли необхідно подати інформацію, якоі немає в навчальних

Модель В. Нетрадиційні форми навчання, які забезпечують взаємодію п процесі спілкування суб'єктів навчання в умовах парноі роботи, роботи малих груп, міжгруповоі роботи. В даній моделі організаціі спілкування учень не є об'єктом діяння, а одним із рівноправних суб'єктів. Між вчителем і учнем / учнем і учнем / виникає співтворчість. Вчитель керує пізнавальною діяльністю, пошуком школярів, організовуючи взаємодію; '

Модель С. Нетрадиційні форми навчання, які передбачають, як однобічне діяння, так і взаємодію суб'єктів навчання.

Ця класифікація нетрадиційних форм представлена в таблиці 2.

Класифікація нетрадиційних форм навчання в залежності від способу

посібниках, для іі наступної поглибленої переробки,-

Таблиця 2.

спілкування суб'єктів навчання.

Моделі» А Модель В

Модель С

Інтегрований урок Урок—лото

урок— лекція урок —композиція

урок —мандрівка урок —огляд знань

урок — екскурсія урок — аукціон

урок — новела урок — казка

урюк —парадокс урок—диспут

урок —семінар урок— діалог

урок — есе урок — "круглий стіл"

урок — залік урок —турнір

урок —суд урок —КВН

може бути або модель А, або модель В, або і та й інша моделі разом.

рамках даної моделі може бути як одностороннє

діяння суб’єктів, так

і взаємодія, тобто

В залежності від змісту, форми й методів в

урок — Брсйн Ринг урок — Що ? Де ? Коли? урок —форум урок — телеміст

У другому розділі — "Експеримеїгтальна перевірка ефективності застосування нетрадиційних форм навчання" — висвітлена методику педагогічного експерименту з метою виявлення впливу нетрадиційних форм на якість навчального процесу.

Експеримент проводився автором поетапно протягом 7 років. Дослідження велося в 7-х, 9-х та 11—х класах на матеріалі уроків математики / алгебри / і біологіі.

Для проведення експерименту були розроблені технологи, адекватні різним моделям нетрадиційних форм навчання в залежності від способу спілкування суб'єктів навчання, а саме в 7-А класі /Е1/ проводились заняття э застосуванням нетрадиційних форм моделі А; в 7 —Б /Е2/ - нетрадиційні форми моделі В; в 7 —В /ЕЗ/ —нетрадиційні форми моделі С; в-9-А /Е4/ — нетрадиційні форми моделі А на уроках біологіі; в 9—Б /Е5/ — нетрадиційні форми моделі В на уроках алгебри та біологіі; в 9—В /Е6/ — нетрадиційні форми моделі С; в 11 — А /Е7/ — нетрадиційні форми всіх трьох моделей;- в И — Б /Е8/ — нетрадиційні форми навчання посднувались з традиційним уроком.

Експериментальна робота дозволила виявити вплив нетрадиційних форм навчання на якість навчального процесу. Встановлено, що взаємодія суб'єктів навчання е фактором, який суттєво впливає на якість знань, формування загальноучбових вмінь, рівень пізнавальної та комунікативної активності, мотивацію учбової діяльї юсті. Так, при застосуванні нетрадиційних форм моделей В та С в експериментальних класах /Е2.ЕЗ/ на 4,4% і 5,6% збільшилась кількість учнів з високим рівнем знань у порівнянні з моделлю А (на 1,6%) та контрольними класами (на 4,4% і 5,6%). На 10,8% /ЕЗ, модель В/ та 15,5% /ЕЗ, модель С/ зменшилась кількість учнів, котрі виконують завдаїшя лише з допомогою вчителя, здобуті знання використовують на репродуктивному рівні. При односторонньому

діяшіі /модель А/ кількість таких учнів зменшилась лише на 2%, а при традиційному навчанні — на 2,6% та 2,5% /К1, К2/.

Кількість учнів з високим рівнем пізнавальної активності збільшилось на 9,2% /Е2, модель В/ та на 10,8% /ЕЗ, модель С/, а з низьким рівнем зменшилось при тих же моделях на 3,9% /Б2/ і 4,7% /ЕЗ/. При моделі А кількість учнів з високим рівнем збільшилась лише на 3,9%, а з низьким зменшилась на 1,6%. В коигрольних класах ці показники збільшились в середньому на 0,2% /К1 і К2/ та зменшились на 2,2%.

Змінилися рівні комунікативноі активності. Так, 62,3% учнів / Е2, модель В / та 63,4% / ЕЗ, модель С / в порівнянні з 36,6% та 34,5% відповідно на початку експерименту стала яскраво виявлятися потреба в спілкуванні з однокласниками, а при однобічному діянні на учня лише у 39,4%, а на початку експерименту у 37,5% учнів /Е1, модель А/.

При проведенні нетрадиційних форм усіх трьох моделей були відзначені значні позитивні зміни у формуванні загальноучбових вмінь. При цьому модель А дозволяє одержати більш високі результати в порівнянні з моделями В та С в розвитку учбово — інформаційних загальноучбових вмінь, тому що цей вид нетрадиційних форм вимагає від учнів вивчення учбового матеріалу в післяурочний час, користуючись при цьому різними джерелами та засобами одержання й переробки учбовоі інформації спостереження та проведення дослідів, обробку статистичних даних. Результати своеі самостійної роботи вони оформлюють у вигляді плану, тез, виступу, конспекту головних джерел, доповіді чи реферату.

Для визначеній змін спрямованості пізнавальних інтересів за допомогою методів анкетування, інтерв'ювання ми порівняли інтереси до учбових предметів учнів 9-х класів / Е4, Е5, КЗ / на початку нершоі чверті і в кіпці третьої. Результати дослідження свідчать про те, що до експерименту предметна спрямованість інтересів учніп

експеримеїггальних і контрольних класів була приблизно однаковою /в процентному відношенні /: перше місце по кількості виборів займала математика; друге — фізика, російська література; третє — украінська література, біологія, географія. Після застосування нетрадиційних форм навчання на уроках біологіі в 9-А /Е4, модель А /, на уроках біології- та математики в 9 —Б / Е5, модель В /збільшилась кількість учнів на 26% /Е4/ і на 28% /Е5/, які біологію поставили на перше місце, а кількість учнів, для яких найулюбленіший предмет — математика, збільшилось на 15% в 9-Б /Е5/ Як бачимо, нетрадиційні форми навчання незалежно від моделі спілкування об'єктів навчання підвищують інтерес до предмета в порівнянні з традиційним урюком, тому що саме при підготовці та проведенні цих форм виконується одна з найголовніших умов формування інтересу, а саме: учень включається в самостійну діяльність..

Для вивчення змін мотиваціі сумісної діяльності школярів 7-х класів користувались методикою, розробленою А.К.Марковою /"Лист запису", "Вибір партнера"/. Дослідження показало, що на початку експерименту в незначної кілі,кості учнів у кожному з 7-х класів /експериментальних та контрольних / мотив співробітництва в якійсь мірі був сформований лише в 9% учнів. Після проведения експерименту кількість таких учнів збільшилась більш ніж у два рази в 7 —Б /Е2/ та 7 —В /ЕЗ/ класах, де застосовувались нетрадиційні форми, які забезпечували спілкування учнів у парах однорідною складу, невеликих групах ї між групами, тобто відбувалась взаємодія суб'єктів навчання та поєднання взаємодії з однобічним діянням па учня / моделі В і С /. Зменшилась у цих класах кількість учнів (в середньому на-7%), . які при виборі партнера керуються стосунками, які склались між ними не в процесі навчання, громадської роботи, а в інших видах діяльності. Па 5,5% зменшилась кількість учнів в 7— Г>

Результати эксперименту в 7-х класах (в % )

Застосування нетрадиційних форм навчання з урахуванням способу организаціі учбовоі діяльності (моделі спілкування) Застосування традиційних форм навчання.

Показники якісних змій в учнів Э1 (модель А) Э2 (модель В) ЭЗ (модель С) К1 К2

ьо экс шеля экс до ЭКС, після ЭКСП. до эксп. після эксп. ДО эксп. після ЭКСП ДО ЭКСП. ПІСЛЯ эксп.

Рівень високий 4,9 6.5 6,4 11.1 6,2 11,3 5,7 6,1 5,2 5,9

знань. середній 56,5 61,3 59,9 66,3 54,3 64,7 54,2 56,2 57,3 59,1

низькин 38,6 36,6 33,4 22,6 39,5 24,0 40,1 38,7 37,5 35,0

Вмішія планувати свою діяльність 12,-5 21,3 13,1 27,4 12,3 31,1 12,7 14.1 13,0 13,9

Форму- вання Вміння виділяти головне . 17,2 29,5 18,5 24,5 17,9 31,6 18,1 19,3 17,9 18,5

загаль— ноучбо — вих вмінь Вміння порівнювати. .узагальнюввати, систематизувати 16,3 22,5 17,2 35,4 17.4 39,4 17,1 19,4 17,0 18,5

Вміння складати план 19,8 65,4 18,3 60,1 18,7 59,7 19,1 21,2 18,4 20,8

Вмішія вести конспект 20,1 40,7 19,3 39,2 19,1 38,5 18,9 19,5 19,1 19,9

Вміння складати тези П.З 38,5 10,9 35,6 11,0 40,1 10,8 13,1 11,1 12,3

Рівень ВИСОКИЙ 9,7 12,3 10,1 19,3 9,3 20,1 10,2 10,4 9,8 10,0

пізнавал. середній 63,5 61,5 64,3 60,0 64,5 58,4 61,5 63,5 62,3 63,0

активи. ішзький 27,8 26,2 25,6 19,7 26,2 21,5 28,3 26,1 27,9 23,0

Рівень високий . 37,5 39,4 30,6 62,3 34,5 63,4 31,7 31,9 32,3 33,4

комунік. середній 23,1 30,0 23,1 32,4 29,2 28,4 28,8 31,8 40,5 31,3

активи низький 39,4 30,5 42,3 5,3 36,3 7,2 29,5 29,5 38,2 37,1

Сформований, мотив співробітн. 8,9 9,0 9,7 23,7 9,3 23,6 8,8 9.1 9,4 8,7

Сформо- ваність мотиву Мотив . відноситься до інших видів діяльності 45,4 39,2 48,3 40,7 45,7 41,2 48,7 45,2 44,2 45,0

гпівробі— гтнщтпа Не сформований МОТИВ 27,3 30,1 24,5 19,4 25,2 19,7 25,7 24,8 18,8 20,9

Не збігаються пнШр 3 МОТИВОМ 18,4 21,1 17,5 16,2 18,8 15,5 24,3 23,6 23,1 22,7

/Е2/, в 7 —В /ЕЗ/ та залишилась незмінною в 7 — Г /К 1/. 7— Д /К2/, у яких зовсім не-сформовано мотив співробітництва.

Узагальнені результата експерименту по виявленню впливу йетрадиційних форм навчання на якість навчання представлені в таблиці 3.

При проведенні експерименту в 11—х класах в И—А /Е7/ на уроках алгебри і початків аналізу застосовувалися в основному нетрадиційні форми навчання, а в 11 —Б /Е8/ нетрадиційні форми навчання поєднувались з традиційним уроком. Результати експерименту представлені в таблиці 4.

Таблиця 4.

Результати эксперименту в 11 — х класах (в %)

Показники зміни якості 11 - А (Э7) 11 - Б (Э8) 11 - В (К4)

навчання Ао экс. після До экс. після ДО экс. після

Показ — повнота 18,7 19,1 19,1 25,4 16,4 16,6

ники міцність 20,4 23,4 21,5 35,7 26,4 27,5

якості усвідомленість 25,4 27,2 29,0 39,5 22,8 29,1

знань глибина 25,1 25,2 27,0 35,4 24,3 24,6

системність 28,0 30,1 28,7 43,3 27,5 27,7

Коефіцієнт засвоєння учбового матеріалу 0,59 0,67 0,62 0,78 0,58 0,01

Коефіцієнт успішності 0,33 0,41. 0,35 0,52 0,31 0,34

Одержані дані можна пояснити тим, що для повного врахування змісту учбового матеріалу, дидактичних цілей, та завдань уроку недостатньо лише нетрадиційних форм навчання, бо інколи буває

необхідно застосувати відомі типи традиційного уроку, доповнивши іх нетрадиційними формами навчання.

Коефіцієнт засвоєння учбового матеріалу обраховувався як відношення суми правильних відповідей до загального числа

-----

п.

Коефіцієнт успішності обраховувався за формулою:

. . Ип.

ус“ *7

. ✓

де 17ц ~ число правильно виконаних завдань /відповідей/,

/Х г — загальне число завдань у перевірочній роботі.

а . .

Результати роботи дають підставу для таких висновків:

1. Досвідження підтвердило необхідність цілеспрямованого теоретичного аналізу і експериментальної перевірки питань, пов'язаних з нетрадиційними формами навчання з метою застосування іх у практиці школи. Подане наукове обгрунтування сутності нетрадиційних форм навчання, в Процесі яких учителем забезпечується прийняття учнями мети учбово—пізнавальної діяльності, формування позитивних іі мотивів; стимулювання активності самостійності особистості учня; організація взаємодії тих, хто навчається, між собою та викладачем (співтворчість).

2. Науково обгрунтовано та експериментально перевірено положення про необхідність відповідності технології навчання видам нетрадиційних форм навчання. З цією метою була розроблеіи класифікація нетрадиційних форм навчання в залежності від:

а), історіі іх розвитку ("пульсуючі" та "нестандартні” форми);

б), реалізації основних компонентів навчання при розв’язанні дидактичних завдань процесу навчання (форми цілосного розв’язання

давдаиь навчання, тобто прийняття мети організації сприйняття, осмислення, закріплєшш, застосування змісту того, що засвоюється, контроль та самоконтроль та "пролонговані" форми навчання);

" в), способів організації спілкування вчителя та учня (Моделі. А —

нетрадиційні форми навчання, які забезпечують однобічне діяння на учня; Модель В — забезпечують взаємодію суб'єктів навчання; Модель С — нетрадиційні форми, які передбачають як однобічне діяння, так і взаємодію суб’єктів навчання).

3. Одержані результати про вплив нетрадиційних форм навчання на якість учбово —пізнавальної діяльності школярів при різних способах організації спілкування суб’єктів навчання.

3.1. Встановлено, що позитивні зміни основних показників якості знань (повноти, міцності, усвідомленості, глибини, системності), результатів у формуванні загальноучбових вмінь, рівнів пізнавальної і комунікативної активності більш значущі при застосуванні нетрадиційних форм навчання моделей В і С, тим самим доведено, що взаємодія суб'єктів навчання є фактором, який суттєво виливає на якість учбового процесу.

Це можна пояснити тим, що застосування нетрадиційних: ({юрм сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів; учень безпосередньо бере участь в діяльності, в якій оволодіває знаннями, вміннями та навичками. Пізнавальна діяльність учнів в таких способах

іі організації в основному має колективний характер, який створює передмови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, порівнянню і-узгодженню різних точок зору про об'єкти, які вивчаються.

3.2. При проведенні нетрадиційних форм; які забезпечують однобічне діяння на учня (моделі, А), не виявлені значні поіиіиініі зміни якості знань учнів, але при цьому підвищиліісч. успішнії ть невстигаючих учнів, тому що однобічне діяння г.і \Г>уц,ід>>гь в

-21основному у парах "слабкий—дужий", що дозволило враховувати індивідуальні особливості школяра, його реальні учбові можливості, створювати атмосферу "комфорту" у навчанні. Підвищилась також успішність тих школярів, хто виконував функції ВЧИТЄЛЯ.

3.3. При проведенні нетрадиційних форм всіх трьох моделей були досяпіуті значні позитивні результати у формуванні загальноучбавиж вмінь, але кожна модель організації учбово — пізнавальної діяльності школярів по-різному впливала на групи загальноучбових вмінь (учбово — організаційні, учбово — інформаційні, учбово —

інтелектуальні).

Ці висновки повинні стати домінуючими в розробці конкретних занять в практиці школи.

4. Теоретичний аналіз' проблеми, експериментальна робота по застосуванню нетрадиційних форм навчання дозволили виявити педагогічні умови, які забезпечують позитивний вплив нетрадиційних форм навчання на якість навчального процесу, а саме:

а), чітке визначення мети для оптимального обгрунтування доцільності застосування нетрадиційних форм навчання;

б), адекватність нетрадиційних форм навчання типу учбового

предмета (предметам, провідним компонентом змісту яких є: 1).знатш основ наук; 2).способи діяльності; 3).художня освіта, естетичне виховання); ... .

в), урахування в застосуванні нетрадиційних форм навчання

основних етанів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль); '

і), органічне поєднашш нетрадиційних форм навчання з традиційним уроком;

А), відповідна підготовка вчителя до застосування нетрадиційних форм навчання: глибоке знання свого предмета, методики його викладання, с/рух'/ури процесу навчншш, психолога — педагогічних

особливосгей учнів, способів організації взаємодії вчителя і учнів; постійне прагнення до підвищення свосі професійної майстерності, яке передбачає ознайомлення з новинками педагогічноі та методичної Літератури; творчий підхід до розв'язання завдань навчання; високий рівень культури спілкування та створення позитивного мікроклімату у класі. Нетрадиційні форми навчання пред'являють певні вимоги і до учнів: оволодіння інтелектуальними вміннями (самостійно добувати потрібну інформацію, узагальнювати, виділяти головне) і комунікативними (вміння слухати, задавати питання), що створює умови для колективної пізнавальноі діяльності;

с). якість навчального процесу визначається також оптимальною кількістю нетрадиційних форм навчання протягом місяця, півріччя.

5. Проведене дослідження підтвердило гіпотезу про те, що застосування нетрадиційних форм навчання сприяє підвищенню ефетивності навчання, якщо розроблена технологія уроку адекватна способу організації учбовоі діяльності школярів та створенні певні педагогічноі умови для іі здійснення.

В той же час дослідження дозволило виявити ті труднощі, які зустрічаються, при застосуванні нетрадиційних форм навчання: перевантаження учнів і вчителів; необхідність оптимального поєднання позакласноі підготовки учнів під керівництвом вчителя з організацією конкретних форм навчання; "парадність" у проведенні нетрадиційних форм і деякі порушення цілосності педагогічного процесу на заняттях.

Дане дослідження не вичерпує всіх аспектів теорії та технології використання нетрадиційних форм навчання і відкриває перспективні напрями в розробці таких питань, як: організація індивідуальної роботи з учнями, контроль іх учбово — пізнавальної діяльності в умовах застосування нетрадиційних форм навчання; частота використання іх при вивченні‘окремого предмета та усіх шкільних предметів тощо.

Основиі положення дисертації викладені в публікаціях автора:

1. Учбове співробітництво як фактор формування пізнавальноі активності школярів // Програма 4-і науховоі конференції молодих вчених та викладачів за 1990—1991рр. — Харків: МС) Украіни, ХДП1 ім.Г.С.Сковороди, 1992. — с.Ю.

2. Педагогічна технологія — основа професійної майстерності майбутніх педагогів в умовах педагогічного вузу / Тези доповідей та повідомлень науково — практично і міжвузівської конференції. 4.1: Теоретичні основи формування професіаналізму стутентів педвузу,— Кривий Ріг: МО Украіни, КДПІ, 1992. — с.116—118.

3. Технология нетрадиционных форм обучения математие в средней школе: Учебное издание / методические рекомендации (в соавторстве). — Харьков: ХГПИ им.Г.С.Сковороды, 1993. — 38с.'

4. Новые технологии обучения студентов педвузов ’ // Альтернативні ідеї, підходи і технології навчання та освіти /, Тези доповідей міжнародної наукової конференції. — Тернопіль, 1993. — с.18-20.

5. Нетрадиційні форми навчати — один із шляхів підвищення майстерності вчителя // Шляхи підвищення ефективності навчально — виховного процесу в школі та педагогічному вузі: 36. наук, праць. Частина І.— Харків: ХДПУ, 1994. — с.95 —99.

-24-АННОТАЦИЯ.

Стяглик Наталья Ивановна :"Нетрадиционные формы обучения и их влияние на качество учебного процесса в школе”. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педгогических наук по специальности 13.00.01 — теория и история педагогики, Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков 1994г.

Исследуются особенности традиционных форм обучения, сущность нетрадиционных форм, их классификация в зависимости от способа общения субъектов обучения, истории их развития, реализации основных форм обучения; основное значение нетрадиционных форм обучения. В ходе экспериментальной работы разработаны и проверены технолгии использования нетрадиционных форм обучения; установлена корреляционная зависимость между способами организации учебной деятельности учащихся и качеством знаний; уровнями познавательной и коммуникативной активности; сформированностью общеучебных умений; выявлены педагогические условия успешности использования нетрадиционных форм обучения.

• SUMMARY.

Styagïik Nataliy Ivanovna ; "Non—traditional forms of teaching and their influence on the quality of the teaching process at scholl". Dissertation is presented for a master’s degree of the pedagogical science

— speciality 13.00.01 — the theory and the history of pedagogics, Ihe Kharkov State Pedagogical University named after G.S.Skovoroda, Kharkov, 1994.

Traditional methods of teaching and their features are being studied, the essence of non —traditional forms, their classification depending on the way of the communication of the individuals of teaching, the history of their development, the realisation of the main components of teaching, the main sense of non —traditional forms of teaching. During the exixneinonld)

work the technology of the use of non — traditionals forms of teaching were worked out'and checked up; the correlational dépendance between the ways of organisation of the studies of the pupils and the guality of their knowledge and communicative activity; forming of general training abilities; the pedagogical conditions of the successfull use of non — traditional forms of teaching were found out.

КЛЮЧОВІ СЛОВл : "нетрадиційні форми навчання","сутність", "класифікація", "спосіб спілкування", "педагогична технологія", "педагогічні умови", "кореляційна залежність".