автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Проблемы женского образования в национальных системах образования и воспитания Украины и Франции (XVIII - первая четверть ХХ века)

Автореферат диссертации по теме "Проблемы женского образования в национальных системах образования и воспитания Украины и Франции (XVIII - первая четверть ХХ века)"

г ЙЯМ>КИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ПРИМЕНКО Лариса Володимирівна

Проблеми жіночої освіти в національних системах освіти і виховання України і Франції/XVIII - перша чверть XX століття/

13.00.01 - теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ -1994

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському державному лінгвістичному університеті.

Наукові керівники - чле н-к ореспондент АПН Україн

кандидат педагогічних наук, професор Микола Борисович ЄВТУХ

- доктор педагогічних наук, професор Лариса Григорівна КОВАЛЬ

Офіційні опоненти - член-кореспондент АПН Україн

доктор педагогічних наук, професор Ольга Василівна СУХОЖИНСЬКА

- кандидат філософських наук Галина Михайлівна ЛАКТІОНОВА

Провідна установа - Харківський педагогічний уні

верситет ім. Г.С.Сковороди

Захист відбудеться п<&Л " М^с&гс/1994 року на сіданні спеціалізованої вченої ради К.068.18 .15 з присуджен наукового ступеня кандидата педагогічних наук у Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252601, м.Ке вул.Володимирська, 60, ауд. 303. й /5^

у 3 дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету.

Автореферат розіслано "Я& " 1994 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ІИАХОШИК 0.1

ЬАГАлЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальні с т ь проблеми. Становлення української іезалежної демократичної держаки вимагає нового підходу до створення національної системи освіти, її інтегрування в світові >сбітні процеси. Серед проблем, пов''язаних з відтворенням мента-іітету представника конкретної національної системи, значне місіє належить питанню жіночої освіти і ставленню до нього суспільства. Державна національна програма "Освіта" /"Україна XXI сто-ііття"/ пріоритетним напрямком реформування виховання єважає за-Зезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до бать-<ів, жінки-матері, культури та історії рідного народі'. Цей напрям зідображуе спільне, характерне для багатьох країн світу і специфічне, що є у вихованні жінки-матері в українському суспільстві. Зів передбачає диференційований підхід до навчання у різних ти-іах навчально-виховних закладів, здобуття жінкою освіти високого рівня, а також розвиток компенсаторних видів навчання та виховання, що відповідають світовому досвіду. Проте ця проблема ще не посіла належного місця ь педагогічній науці. Протягом тривалого часу в навчально-виховному процесі шкіл і вищих навчальних закладів не враховували специфіки й особливостей виховання дітей різної статі, не приділяли належної уваги індивідуалізації і диференціації навчання дівчаток. Поза виховно» роботою залишалося таке питання, як формування у діечзток жіночих рис характеру і поведінки: чуйності, турботливості, терплячості, доброти, лагідності, високої моральності.

Нівелювання цих рис у виховному процесі через уніфікацію освіти, однакової для дівчаток і хлопців, зумовлювало суперечності, що виявилися е соціалізації жінки. Це суперечності між соціально-економічними умовами формування особистості жінки і тим

значним психологічним напруженням, яке вона відчуває; між зро танням моральної відповідальності жі ник перед суспільством і ііи кризовими явищам/, що існують у сімеііно-івлгобних Еідносинах Оскільки усвідомлення жінкою своєї соціальної ролі вимагає в і, неї формування не лише специфічних жіночих якостей, а й таких необхідні для активної життєдіяльності е суперечл.шоіу.у су часи житті, це веде до психологічних і фізичних перевантажень.

Світова педагогічна думка пропонує системі, в яких зак дено іі апробовано часом вирішення питань освіти і Еихозання нок. Для кас особливе значення має порівняльний аналіз стачс леняя та розвитку систем жіночої освіти України і Франції, що зумоЕлено трьома групами факторів: і/ культурно-історичні, и визначають спільність позицій цих держав /еисокиіі рівень єврс пейської осеіти, традиційність зе"язкіе, подібність поглядів роль жінки в суспільстві ь різні періоди реформування систем« родної осеіти і суспільства із цілому, виділення гуманізуючої жінки в розвитку цивілізації/; 2/ національно-психологічні, а відображують характерний для обох країн образ волелюбної, ку; турної, осЕіченої жінки, що історично склався /жінка як в 7т ні, так і у Оранції, традиційно користується великою свободоз може використати свій потенціал у різноманітних сферах діяльї сті: у культурі, науці, шстєцтеі/; 3/ етнонаціоиальні, які зумовлені схожістю території та чисельності населення, його ціопального складу.

Дослідження проблеми жіночої освіти здійснювалося В ПЄЕІ хронологічних рамках - ХУШ ст. - перша чверть XX ст., що не : ключало залучення в окремих еипадках матеріалів про осеіту ж у попередні століття та в сучасний період. Такі хронологічні

КИ дослідження ПОЯСНЮЮТЬСЯ Об"єИТЯВНИМИ І Суб"ЄК'ГИБНИМИ причинами. Питання жіночої освіти було поставлено громадськістю Франції в ХУШ столітті. Саме тоді з"явдьються навчальні заклади для жінок в офіційній структурі освіти України, тобто починають формуватися системи жіночої освіти в цих країнах. У 1918 році в Україні всі жіночі навчальні заклади припинили сеоіз діяльність,було створено нову систему народної освіти з рівним доступом до навчання чоловіків і жінок, із спільним навчанням, яке з певними моди];'і каці ями існує й досі, але без специфічної жіночої спрямованості навчання. Отже, саме з цього часу утруднюється подальше порівняння і зіставлення розвитку систем жіночої освіти України і Франції. У Франції зміст початкової і вищої жіночої освіти був тотожним змісту чоловічої, а зміст середньої жіночої освіти періодично то відставав від змісту чоловічої, то був ідентичним йому. Тільки в 1925-1928 роках вперше в XX ст. середня жіноча освіта фактично почала давати такий самий рівень знань, що й чоловіча.

Об" є к т дослідження - процес розвитку систем жіночої освіти України і Франції у ХУШ - перлій чверті XX століття.

Предмет дослідження - закономірності і тенденції розвитку жіночої освіти в Україні та Франції.

Ід е т а дослідження - порівняльно-зіставний аналіз організації, становлення і розвитку систем жіночої освіти України і Франції, розкриття змісту цих систем, визначення тенденцій статево-рольової соціалізації жінок, можливостей використання набутого досвіду в Україні.

Завдання дослідження:

- розкрити соціально-педагогічні передумови розвитку жіночої освіти в українській та французькій системах освіти і вихо-

вання;

- виявити основні закономірності розвитку жіночої освіти с її роль у статево-рольовій соціалізації жінок;

- здійснити порівняльний аналіз змісту, форм і методів о] ганізації навчання жінок, типів жіночих навчальних закладів України і Франції;

- обгрунтувати, враховуючи історичний досвід і сучасні ум ви статево-рольової соціалізації жінки, основні тенденції і пе спективи розвитку жіночої освіти в контексті відродження наці о напьних традицій в Україні;

- розробити методичні рекомендації щодо використання в У раїні досвіду вітчизняної і французької систем жіночої освіти різних типах навчальних закладів, у тому числі е альтернативні: державним.

Методологічною основою є яоложенш філософського вчення про системно-діяльнісний підхід до процес пізнання, сутність і соціальну зумовленість виховання й освіті а також конкретно-історичний підхід до процесу пізнання,які д; ли змогу розкрити специфіку систем жіночої освіти України і Франції з урахуванням особливостей кожної історичної епохи, в повідно до позицій подолання сучасної кризи народної освіти; псяхолого-педагогічні концепції виховання і навчання учнів, р витку загальноосвітньої школи.

Важливе значення для науково-педагогічного пошуку мало в вчення праць учених. Окремі аспекти системи жіночої освіти Ук їни розкрито в дослідженнях Л.Вовк, М.Дідуха, М.Заволоки, Я.Звігальського, І.Іванова, А.Ігната, Л.Коваль, Г.Лактіонової

І.Малинки, №.Мух і на.

Питання історії жіночої освіти у Франції простежено в п]

ях Б.Вульфсона, О.Джуринського, О.Сухомлинської, С.Фрумова, .Кучібаєза. Цікавий матеріал з історії становлення системи жі-очої освіти міститься також в історико-педагогічних досліджеи-ях французьких авторів Е.Бруара, Р.Галя, О.Греара, І.Декона, .ііурдена, Ф.Майера, Ф.Понтейля та інших. Окремі важливі для ди-ертації факти містяться в енциклопедії українознавства. Істотним ;оповненням до перелічених досліджень є праці з історії освіти в країні, видані вченими Академії педагогічних наук України.

Для вирішення дослідницьких завдань використовувалися такі і е т о д и дослідження: загальні - системно-структурний, кон-:ент-аналіз, аналогії і ретроспекції, що дало змогу виявити тен-(енції та закономірності становлення і розвитку систем жіночої ювіти України і Франції; конкретні наукові методи - історико-югічниіі, теоретичний, проблемний метод порівняльної педагогіки, ікі допомогли визначити спільні і специфічні риси систем жіночої хівіти в Україні та Франції, а також методи систематизації, кла-іифікації й узагальнення джерел.

Дослідження проводилося в І99І-І994 рр. у два етапи.

На першому етапі /1991—1992 рр./ - було збгрунтоЕано проблему, визначено об"єкт і предмет дослідження, лого мету та основні завдання; проаналізовано документи та наукові праці з питань розвитку жіночої освіти в Україні та Франції; вивчено плани і програми, підручники, посібники для різних типів жіночих навчальних закладів; розроблено програму і методику дослідження; уточнено завдання кожного етапу дослідницької роботи.

На другому етап і /1993-1994 рр./ - здійснено систематизацію, класифікацію та узагальнення джерел: науково-педагогічної,, соціально-економічної літератури, а також резуль-

татів порівняльного виечєння досліджуваної проблеми; оформуль вано еисноеки і пропозиції; розроблено методичні рекомендації щодо можливого використання в Україні світового досвіду стано лення і розвитку жіночої освіти.

Основні джерела дослідження: з метою аналізу розвитку жіночої осеітя в Україні і Франції б ло проаналізовано понад 400 науково-методичних, нормативних т інших джерел.

З аналітичного розгляду матеріалу педагогічних видань л революційного і сучасного періодів, а також періодичної пресі; України і Франції виплигає, що в них значне місце відводилося питанням жіночої освіти і виховання. Так, у вітчизняній літе£ турі слід відмітити праці С.Сірополка, М.Зінченка, С.Роздест-венського, Г.Фальборка, М.Чехова та інших, які розкривають ш тання організації і становлення жіночої освіти в містах і се: України. ІЗ ДОреЕОЛЮЦІЙНИХ досліджень, присвячених проблемі а ночої освіти у Франції, цінними є праці 5.Ге, С.Григор"ева, М.Захарченка, С.Іванова, П.Міжуєва, І.Чистякова. І хоча ці П] ці мають описовий характер і в них недостатньо науково-педагс гічного аналізу, вони допомогли авторові дисертації простежив історію становлення окремих напрямів жіночої освіти у іранці: Узагальнено також еисновки і положення праць педагогів-кінок Франції минулого століття /НЛажолес, М.Кампан, С.Ремюза,

Н.де Соссюр/, в яких містяться практичні поради щодо організ; навчання дівчаток.

Вірогідність результатів дослі, ня забезпечена методологічно» обгрунтованістю його вихідних : зицій, об"єктившш історико-логічним аналізом становлення і . витку систем жіночої освіти в Україні та Франції, вивченням

гінальних джерел, застосуванням комплексних взаємодоповнюючих дослідницьких методіе, адекватних меті, предмету та завданням дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні особливостей розвитку змісту й структури жіночої освіти в Україні та Франції у ХУШ - перлій чверті XX ст.; узагальненій характеристиці форм і методів навчання та виховання жінок у різних типах навчальних закладів згаданих країн; розкритті специфіки підходів цих країн до процесу стат-ево-рольової соціалізації жінки, а також у введенні в науковий обіг значної кількості нових документів, фактів, навчально-методичних матеріалів.

Теоретична значущість дослідження полягає у виявленні тенденцій розвитку жіночої освіти в Україні та Франції у ХУШ - першій чверті IX ст., специфіки організації навчання жінок у різних типах навчальних закладів та можливостей використання цього досвіду сучасною освітньою системою України.

Практична значущість дослідження полягає в розробленні методичних рекомендацій з використання суспільно-історичного досвіду організації жіночої освіти у процесі реалізації державної національної програми "Освіта" /"Україна XXI століття"/, внесенні пропозицій, які стосуються вдосконалення змісту і структури жіночої освіти в сучасних типах навчальних закладів України.

Матеріали і висновки дослідження можуть бути використані при вирішенні ряду наукових і практичних завдань: у читанні курсів педагогіки, історії педагогіки в педагогічних вузах, у процесі проведення спецсемінарів з проблем народної освіти,при роз-

робленні курсу "порівняльна педагогіка". В дисертації сформз вано перспективні напрями диференціації жіночої освіти б Укр; ні, її ступеневості і наступності, які можуть бути використаї в сучасних жіночих навчальних закладах.

На захист винесено:

1. Положення і висновки, що характеризують тенденції та особливості становлення і розвитку жіночої освіти в Україні ■ Франції у ХУШ - першій ЧЕерті XX століття.

2. Характеристику специфіки організаційно-педагогічної

структури змісту, форм та методів навчально-виховної діяльної різних типів навчальних закладів у системі жіночої освіти Ук; ни і Франції. .

3. Теоретично обгрунтовані положення щодо вдосконалення стеш жіночої освіти, статево-рольової соціалізації жінки в часнііі Україні на основі використання вітчизняного досвіду і свіду Франції.

Апробація результатів дослідження Положення і висновки дисертації обговорювалися і дістали поз. тивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки і психології К. ївського державного лінгвістичного університету. Результати хід дослідження доповідалися на наукових конференціях з проб, педагогіки /1992, 1993 рр./, у курсі лекцій для студентів, ; виступах перед учителями шкіл м.Києва, Запоріжжя і Білої Цер ви, а також опубліковані в збірниках наукових повідомлень:"! ретичні питання морально-естетичного виховання” /К., Фототон 1992/; "Формування педагогічної майстерності в системі профе сійної підготовки майбутнього вчителя” /К., КДІІШ, 1992/.

Структура дисертації. Дисертація складається вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літера

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Враховуючи еимоги до історико-педагогічного дослідження з порівняльної педагогіки, у вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об"єкт, предмет, мету і завдання дослідження, методику їхньої реалізації, джерельну базу, ¡розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження, еиділєно положення, винесені на захист, а також стан апробації і впровадження одержаних результатів.

У першому розділі ’’Жіноча освіта в Україні і Фракції в історичному аспекті" розкривається соціально-педагогічне значення жіночої освіти, розглядаються передумови та закономірності становлення і розвитку систем жіночої освіти в Україні і Франції, досліджується спільне іі специфічне в освіті жінок згадуваних країн.

Нами виявлено, що протягом історичного розвитку цих країн розв"язання проблеми освіти і виховання жінки перебуває в органічному зв''язку із становищем і роллю її в суспільстві, з боротьбою за ріені з чоловіком права в усіх сферах життя. Слід підкреслити, що соціально-економічний розвиток суспільства зумовлював відповідну зміну соціальної ролі жінки. Зміцнення її правового статусу та підвищення ролі в суспільному виробництві викликали потребу у розширенні кола знань, поглибленні професійної підготовки. Незважаючи на те,що історична і політична еволюція та форми розвитку суспільства належним чином вплинули на розподіл функцій чоловіка і жінки, навіть якоюсь мірою змінивши його, цей розподіл існує. Жодні соціальні процеси не можуть відмінити природних функцій жінки - бути матір"ю і вихователькою.

Мета сучасної освіти жінок ширша. Бона полягає в підготое їх до виконання своїх природних функцій, до кваліфікованої пре на виробництві і до участі в життєдіяльності суспільства. Зміс том жіночої освіти є сукупність знань, умінь і навичок, необхі них кінці для саморозвитку і виконання своїх соціальних і сусг нозначущих функцій. Отже, соціально-педагогічне значення жіне освіти полягає у формуванні жіночої культури і статево-рольовс поеєдінкового імперативу жінок, у підготовці їх до виховання і тей, у залученні жінок до гуманної системи цінностей загальнолюдської значудоеті, в забезпеченні належних умов для майбутні статево-рольової соціалізації молоді.

Завдяки зусиллям передових діячів минулого України і Фраї ції,до кінця XIX ст. у суспільстві зміцніла думка про велике : чення жіночої освіти. Бона реалізувалася у формі системи жін 40ї освіти.

Слід відмітити, що у Франції вже е Жі ст. було визначеі потребу в жіночій освіті /в Україні лише наприкінці ХУШ ст./, Франції раніше, на початку ХУШ ст., почали формуватися педаг гічні концепції і теорії жіночої освіти /в Україні - наприкін ХУШ ст./. В офіційній структурі освіти України жіночі иавчаль заклади з"яеялїіся в середині ХУШ ст. /приватні пансіони, які утримували іноземці, переважно французи/, у іранції - перший державний навчальний заклад, для жінок було відкрито ще в ХУБ столітті. Отже, у Франції система жіночої освіти почала скл датися раніше, ніж в Україні, Багатопрофільною і завершеною стема жіночої осеіти у Франції стала наприкінці минулого, а Україні на початку XX століття. Але в Україні середню жіночз

♦

освіту офіційно було визнано рівноправною з чолоеічою раніше /1918 р./, ніж у Франції /1925 р./.

Внаслідок історичного розвитку в цих країнах сформувалися схожі структури систем жіночої освіти, які мали однакові ступені. Останні включали початкові, середні, професійні і вищі навчальні заклади. В країнах, які розглядаються, багатоступеневою була жіноча початкова школа, однаковий третій ступінь мала вища початкова школа. Ідентичними були типи середніх жіночих навчальних закладів - пансіони, інститути, конфесійні училища /єпархіальні - в Україні і при католицьких монастирях - у Франції/. Українським гімназіям і прогімназіям відповідали французькі ліцеї і колежі. В обох країнах на основі початкових шкіл формувалася нижча жіноча професійна освіта, на основі середніх шкіл - середня жіноча професійна освіта. Схошш в Україні і Франції були окремі типи вищих навчальних закладів - університети, інститути /вищі школи/, в яких спільно навчалися юнаки і дівчата.

На наш погляд, якісні іі кількісні характеристики елементів цих систем зумовлені соціально-економічними і політичними умовами, менталітетом народів, ціннісними орієнтаціями та певним етнопсихологічним типом. Становлення систем жіночої освіти стало можливим завдяки передумовам, що склалися в суспільстві. Вважаємо, що їх можна поділити на дві групи: і/ соціально-економічні передумови: економічній розвиток країн і зростання ролі жінки в суспільному виробництві /у зв"язку з цим формувалося соціальне замовлення на адекватний освітній рівень жінки/; демократизація суспільного життя; зростання громадського усвідомлення важливості жіночої освіти; диференціація ролей чоловіка і жінки в суспільстві; боротьба жінок за рівноправність з чоловіками; наявність у суспільстві жіночого статево-рольового, пове-дінкового імперативу; існування сформованої системи освіти і

Еиховання; 2/ педагогічні передумови: розвиток психолого-пед гогічних концепцій і вчень; виникнення концепцій ЖІНОЧОЇ ОСЕ ти; НОБЕНІСТЬ теорій про фізіологічну і психологічну відмінність жінок і чоловіків /існування жіночих якостей, умінь навичок/; розвиток різних корм навчання, педагогічне забезпе чення жіночої освіти е теоретичному і практичному планах.

Спільними для України і Франції передумовами зумовлені важливіші закономірності становлення і розвитку систем жіноч освіти. Це зростання ролі жінки в суспільстві і водночас пол ризація ролей жінок і чоловіків, з одного боку, і боротьба емансипацію, з іншого; потреба в жіночій освіті; розвиток пе, гогічної науки, теоретичних психолого-педагогічних концепцій ночої освіти; становлення системи освіти в країні; адекватні' системи освіти жінок соціально-економічним потребам країни системі освіти в суспільстві; законодавче закріплення жіноч освіти; можливість її диференціації за ступенями і формами ■ ганізації навчання; взаємозв'язок типів жіночих навчальних : кладів і рівнів освіти; зростання в суспільстві усвідомлення чуїдості суто жіночих умінь і навичок.

У процесі аналізу визначено спільне й специфічне в розві і становленні систем жіночої освіти в Україні і Франції. Спі. не зумовлено їхньою структурою, тобто особливостями уиорядку вання елементів: передумов, закономірностей, тенденцій і (руні цій, виконуваних цими елементами. Специфічне в розвитку систі жіночої освіти цих країн зумовлюється відмінностям, суть як; визначається національними, історичними традиціями, розЕИнен та форм навчання, наявністю різних типів навчальних закладі; Спільним для систем, що розглядаються, є основний принцип ро:

витду жіночої освіти - забезпечення можливостей якомога повнішого виконання жінками своїх соціальних ролей. Для обох країн однаковими є основні фази процесу розвитку жіночої освіти, передумови і закономірності /перелічені раніше/, тенденції розвитку цих систем, а також їхні функції. Так, процес розвитку жіночої освіти в Україні та Франції Еключає такі фази: народження жіно-

чої освіти, становлення система, інституціалізація жіночої освіти та стабільне її існування. Спільними є функції систем жіночої освіти, які виявляються: в трансляції культури, знань і навичок; в підготовці жінки до реалізації статево-рольорового імперативу поведінки в суспільстві; в забезпеченні можливостей участі жінки у виробництві; в підготовці жінки до сімейного життя і виховання дітей; у формуванні в жінок важливих для суспільного життя ціннісних орієнтацій; у забезпеченні всебічного розвитку жінки як особистості; в опосередкованому впливі на національні процеси. Спільні тенденції розвитку систем жіночої освіти України і Франції пов"язані: з поглибленням функціональних відмінностей чоловіків і жінок у суспільстві та одночасним зростанням ролі жінки в суспільноліу виробництві і боротьбі за емансипацію; з уніфікацією та універсалізацією системи освіти і виділенням у ній напрямку, який враховує особливості статево-рольової соціалізації жіночої освіти; з потребою суспільства в освіті жінок і не досить розвиненою системою її забезпечення; з гуманістичним і демократичним спрямуванням жіночої освіти і пєвною прихильністю сім"ї до додержання патріархальних традицій; з підвищенням освітнього рівня жінок і консервативністю суспільства, що є перешкодою для розвитку і спеціалізації жіночої освіти; з безперервним і динамічним розвитком концепцій загальної освіти в суспільстві і постійним відставанням від них теорій

ДІНОЧОЇ ОСЕ І Тії.

У Другому розділі "Науково-методичне з ad печеная асіночої освіти в Україні і Франції" досліду ют вся осс лиеості навчання яінок у різних тилах жіночих навчальних зак.с дів, розкриваються соціально-детерміновані зміни в змісті, мє дах і формах організації жіночої осеітя, визначаються сучасні тенденції і перспективи статево-рольоЕо'ї соціалізації аінок умовах багатолро^ільнпх навчальних закладів з урахуванням сої: ально-дедагогічного значення і національних традицій навчань виховання мі нон е Україні.

На нашу думку, особливості навчання жінок визначаються ь тою і завданнями діяльності навчальних закладів, тривалістю £ чання е них, умовами прийому, соціальним доходженням учнів і дами сертио;ікатІЕ про оіеєнь наЕчания. Особливістю українське початкової школи було те, що кохен її різновид становив лише один із ступенів початкової освіти /наприклад, церковно-яарг альні школи - нюічі початкові навчальні заклади/. Специфічне французької початкової школи еияелялося в тому, що всі її pis Еііди мали однакову структуру /надриклад,конгреганістськиш 6j як елементарні, так і вінці початкові школи/. Тому українській початковим школам, на Еідміну від французьких, бракувало noej ДОЕНОСТІ переходу З ОДНОГО типу ШКОЛИ Е І наш /тобто ЗВ"ЯЗК2 між однокласниця,недільними, вищими початковими та іншими вш ми/, практично кожен тіш існував ізольовано.

Мета французької иилсчої початкової школи полягала б том? щоб дати поряд із загальники елементарний знаннями, на відмі бід української, і професійні знання. У французьких початкові школах навчання тривало доешє /іО рокіе/, ніж е українських ,

х>кіе/, відповідно, у французьких обсяг знань, набутих учениця-ди, був більшим. Вікова регламентація у французьких початкових аколах, на наш погляд, оптимально відповідала їхнім тилам: з 6 :;оків - навчання в елементарних школах і з ІЗ - у вищих народних. В українських і в двокласних початкових,і у вищих початкових училищах існував майже той самий віковий ценз, що вносило злементи невизначеності і загострювало проблему диференціації навчання. Період навчання в українській середній жіночій школі був тривалішим, ніж у французькім /в українській гімназії - 7 років, а у французькому ліцеї - 5 років/. Але французькі учениці починали навчатися в ліцеї в більш зрілому віці - з 12 років, а отже, усвідомленіше вивчали навчальні предмети. До особливостей жіночих професійних шкіл слід віднести те, що в Україні було більше, ніж у Франції, жіночих навчальних закладів для підготовки вчителів початкових шкіл. Одні з них належали до професійно-освітніх, інші - до спеціально-професійних навчальних закладів, тоді як французькі - лише до професійно-освітніх. Б Україні кожна вчительська школа готувала кадри для того типу початкової школи, який відповідав їй за характером навчання. У Франції вчителів для всіх типів початкових шкіл готували нормальні школи. Специфіка вищої жіночої освіти в Україні виявлялася е тому, що вищі жіночі курси були приватними навчальними закладами. Для вступу до жіночих спеціальних інститутів дос:іть було мати середньоосвітню підготовку. У Франції випускниці вищої нормальної школи набували права на викладання не тільки в середній школі, а й в університеті. Проте не лише переліченими вище еідміі'ностями характеризувалося навчання в українських і французьких жіночих школах, а й спільними рисами, властивими навчальним закладам обох країн, які водночас були специфічними

-16в системах виховання іі освіти Україна і іранції. Так, серед* жіночі навчальні заклади цих країн поєднувало те, що вони гс вали своїх вихованок до виконання належних обов'язків матері дружини, господарки, а спецкласи і курси, створені при них, конували іі інше важливе завдання - готували дівчаток до соці ної, суспільноворисної діяльності. Схожими були цілі вищих чаткоБИх, професійних і вищих жіночих шкіл України і іранці кові та освітні вимоги до вступників; терміни навчання в п> сііішіх і вищих навчальних закладах для жінок; соціальний скл учениць середніх, професійних і вищих шкіл, а також права ви ниць початкових і професійній; жіночих шкіл. Особливості навч ня жінок виявлялися і в застосуванні різких форм навчання. 0 країнам було властиве індивідуальне навчання, курси, вечірні няття, Україні ще - недільні, суботні жіночі школи, а Франці заочні жіночі курси. Підкреслимо, що загалом існування різни типів жіночих навчальних закладів в Україні і Франції мало ливе значення для розвитку жіночої освіти, даючи змогу обрат навчальний закладі, відповідно до здібностей, інтересів і можл востей учениць, диференціювати педагогічні підходи до них.

Зміст освіти жінок, його рівень зумовлюється суспільно-номічними, політичними і соціально-культурними умовами розви суспільства, ставленням громадськості до жіночої освіти, рів розвитку педагогічної науки та шкільної спраЕИ. Так, на поча формування жіночої освіти її основною метою вважали підгото жінки до сімейного життя і підкорення чоловікові.Внаслідок е мічного, політичного та культурного розвитку у Франції в П-їі ловині XIX ст. та в Україні наприкінці минулого століття вин потреба в підготовці діечвток до майбутньої сімейної та сусп ної життєдіяльності. Відповідно змінилися и вимоги до характ

знань учениць. Еволюція мети призЕела до змін у змісті навчання.

ПоріЕНяльно-зістаЕни-і аналіз змісту, форм і методів організації навчання жінок £ Україні і Франції, про що іідеться в другому розділі, нами здійснено еідііоеідно до основних етапів становлення і згідно із структурою систем жіночої освіти.

Виходячи з результатіе порівняльного аналізу змісту жіночої осе і тії б Україні і іраїції, відмітимо, що для нього б усіх типах жіночих початкових, середніх і професійних шкіл цих країн характерніша були такі спільні риси: предметна структура програм, використання підручників, спадкоємність навчальних планів і програм, еиділєяня предметів жіночого спрямування, тотожність змісту початкової жіночої освіти змісту чоловічої І ІІОГО скорочення е середніх жіночих школах. Зміст освіти відрізнявся тим, що у французьких жіночих школа;«: кін був глибшим, аніж е українських /хоча в окремих типах жіночих середніх і професійних шкіл України навчальні плани містили більшу кількість навчальних годин/; у французьких жіночих навчальних закладах зміст освіти маг практичній характер, в українських - пізнавальний; у Франції діяли єдині навчальні плани і програми для кожного типу жіночої школи, українським навчальним закладам це було невластиво. Особливість змісту освіти у жіночих школах Франції полягала в його національному характері та відсутності релігійних дисциплін, у жіночих школах України - у нехтуванні національними елементами в процесі навчання, насамперед, при вивченні рідної моей, історії та географії.

Порівняння методів і форм організації навчання жінок у навчальних закладах України і Франції свідчить про те, що спільним для обох країн було використання словесних, наочних і практичних методів, а також методів контролю за ефективністю навчання. Від-

шішості полягали е тощ, що у іранції застосовувати ї:с поч; рааіїле і більшою мірою, ніж е Україні, оскільки система ;;;іи< освіти -уранції була демократячнішою, ніж е Україні і е ній : буЕалося більше прогресивних змін. У ішючих навчальних защ дах України і Франції основною організаційною формою наЕчаш був урок, на якому переважали колективні фор;/я навчання. В ; їнських жіночих недільнях школах і на французьких жіночих а ньоосеітніх курсах поряд з колективними застосовували також нові форми організації навчальних занять. У разі домашнього чання е обох країнах проводилися індивідуальні заняття з уч( цяш. В другій половині XIX ст. у французьких і наприкінці ] на початку XX'.ст. в українських жіночих середніх навчальних кладах було введено нові форш навчання - екскурсії, факуль' ви, практичні роботи.

Слід підкреслити, що б діяльності жіночих навчальних з; дів України і Франції відбувалися соціально-детерміноЕані зі Вони еиявлялися в розвитку і розширенні навчальних планів і грам; в розвитку форм і методів організації навчання; у змії вимог до вступникіе, термінів навчання, прав тих, хто закін1 навчання тощо.

Істотний недолік діяльності жіночих шкіл України і Фраї на нашу думку, полягав у тому, що навчальні програми, форш тоди організації навчального процесу не передбачали вироблеї жінок навичок незалежного, критичного аналізу. Вважалося, ад ка повинна в майбутньому тільки репродукувати набуті знанн. повідно до цього будували систему контролю й оцінки знань ; ниць. Позитивною характеристикою змісту жіночої освіти, зас вушних форм і методів організації навчання в жіночих навча закладах України і Франції було те, що вони сприяли формуваї

зратяву поеєдінки «інші і стали нашівим засобом жіночої тево-рольової соціалізації.

У процесі дослід/іення було визначено тенденції і перспек-я статево-рольової соціалізації кінок е умовах багатопро-ьних навчальних закладі б. Поступове посилення практично-(¿есійної спрямованості жіночої освіти е Україні і Франції на вважати провідного тенденцією. З розвитком жіночої освіти ранції виразнішими ставали гуманістична спрямованість і дератизація налчального процесу, поєднання її з чоловічою. Ия-в Україні відмічається поширення освіти для г-гсінок, які бажа-> зал;,гатися бізнесом. Незважаючи на сприятливі передумови роз-,'ку система жіночої освіти, які склалися в українському су-,'льстбі, розвішається вона досить повільно. Про це свідчать сі ¡¿акти: у навчальних закладах викладають обменену кількість щіаяьши дисциплін для жінок; бракує підручників з цих дис-ілін; не приділяється належної уваги підготовці викладачів для іочдх навчальних закладів тощо.

Система освіти, яка існувала в Україні протягом семидесяти лів, безумовно, мала пєені досягнення, але тепер вона не відвідає запитам і потребам суспільства, тому що нівелювала отаві особливості і не враховувала специгрікл статеЕо-рольової со-алізації чоловіків і кіаок. Навчальний процес було побудовано принципами усереднення й уніфікації підходів, £орм і методів, ді як розподіл праці в суспільному виробництві і ролей у сім"ї ідчать про потребу враховувати е процесі навчання природні обливості ЧОЛОЕІ1СІБ і яінад.

Вважаємо, що проблеми, які мають бути розв'язані в ході ре-•рааі освіти, полягаать у створенні такої різноманітності форм напрямів навчання, навчальних закладів і профілів підготовки,

які 6 враховувати статево-рольову соціалізацій жінок і чолові та давали їм можливість успішно працювати е умовах ринку.

У системі загальної освіти суспільства жіноча освіта є г системою і її складово». Вона має забезпечувати потенційні прями статево-больової соціалізації жінок. Бататопро£ільнісі жіночих навчальних закладів дає змогу жінці реалізувати себе урахуванням своїх бажань і властивих їй якостей. Ця багатощ Цільність полягає у розвитку різних типів навчальних закладії для жінок, різноманітності освітніх рівнів, напрямів сїахової ціалізації, причому, еідмітимо, не втрачається основне -.ори ція на природні особливості жінок.

Б Україні криза охопила есє суспільство, в тоїду числі й віту. Специфіка її полягає б тому, що вона поглиблювалася чеі невміле проведення реформ і негативний вплив тоталітарної сис ш. Нині перед молодою українською державою постала проблема долати кризу освіти, зокрема сформувати систему жіночої освіз Це зумовлено ПрОЕІДНОЮ роллю жінки е сії.гї, у вихованні майбз ніх поколінь, а також підвищенням її ролі в нових соціальних умовах.

Для розвитку жіночої осеіти в Україні, на нашу думку, ш хідно: розробити концепцію освіти і виховання кінок, в якій г ють бути викладені осноені напрями розв"язан:ія проблеми стате рольової соціалізації жінки в умовах державотворення і перехі до ринку, а також представлені стандарти жіночої освіти, прш ля диференціації ц інтеграції її в державну систему освіти; < рити на рівні виконавчої влади держави соціологічний моніторі проблем статево-больової соціалізації жінок; організувати сш альнии ааукоБо-дослідшь. заклад або відділ при Академії пeдaJ

ічлсс наук, якиіі би вивчав педагогічні проблеми жіночої осві-и; розробити стандарти жіночої освіти, е яких, з одного боку, уло б представлено її уніфікацію е державній системі, а з іншо-о, враховано специфіку ішеративу поведінки жінки; доповнити валі&ікаційні характеристики навчальних закладів з урахуванням собливостеи жіночої статево-рольоЕоі соціалізації; створити льтернатіївні дєржавал;., жіночі навчальні -заклади, а також допов-ити систему жіночої освіти закладам;: кошенсаторного типу /не-дльшіш, вечірніми жіночими гімназіями, курсами цільового при-начення тощо/; з метою підготовки ».ахіЕЦів для системи жіночої світи у педагогічних вузах відкрити спеціальність "Соціальний едагог і організатор жіночої освіти"; організувати спеціальні урсн з підвищення кваліфікації та перепідготовки викладачів кі-.очях навчальних закладів.

ііааіе дослідження не претендує на поенє висвітлення всього яектра проблем жіночої освіти в Україні та Франції. Подальшого ивчення потребують питання наукоео-мєтодичного забезпечення ^авчально-Еиховного процесу у різних типах жіночих навчальних акладів, особливості розвитку альтернативних закладів жіночої ісвіти та їхньої ролі у статеЕО-рольовій соціалізації дівчини-;інки.

Основний зміст дисертації відображено е таких публікаціях:

1. Дрименко Л.В. Підготовка вчителя до роботи в навчальних ¡акладах ноеого типу //іориугання педагогічної майстерності в ¡истемі професійної підготовки майбутнього ечитєля; 36. наук, [радь. - К.: КДІІІі.;, 1992. - С. І0І-І06.

2. іірименко ./і .Б. Проблеми жіночої освіти в національних си-:темах освіти і виховання України і іранції //Теоретичні питання

——

¿»ю^ально-естетячного Еяхованші: об. наук, позідшлель. - л. •уототон, Ї992. - ¿. 305-307 /рос. кіоеоіо/.

о. Примекко Л.З. Історія жіночої освіти в Україні як зі гуманізації навчання //Українознавство і гуманізація освіти: зіі доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції,! свяченої 75-річч:а Дніпропетровського деревного університеті 19-21 травня 1993 р. Ч.І. - Дніпропетровськ: ДІЇ/, 1933. - С, І7І.

-х. йриивнко ІІ.Б. Основні напрямки вдосконаленая підгої

К-і ЬЧЛТбЛЯ ДЛЯ ШКОДИ НОВОГО ЇНіїу /ЛеІ'Ор.’.'уваННЯ І РОЗВИТОК

ціоишіьаої системи освіти: Дояоніді та тези мі-¿народної ааув Бо-йуакїіічаої конференції 19-21 травня 1ЭЭЗ р. - Київ: К ому я 1994. - С. 136-137.

о. іірпменко Л.Ь. Історія становлення і розвитку жіночої освіти у Франції ДУіі-аіі століття/. - Київ, 1993. - 24 с. Дед. в УкріНТ£І 09.02.1993 р., ^ 139. - Ук.9о / рос. ¡¿ово:о/.

6. іїршенко Я.Ь. Яорі вняльно-з і ставним аналіз систем ;хі чої освіти України і Франції /ХУ'£ - перша чверть XX століття -Київ. 1993. - 17 с. - Дед. в УкрПЛШ 09.02.i993 р. - ІЗ

- Ук.93 /рос. моеоіо/.

Применко л.В. проблемы конского образования в надноааяь система:; образована п воспитания Украйни и іранщш ДіИі - п вал четверть XX в./.

Диссертация на соискание ученой степеня кандидата педа: гнческих наук ло специальности 13.00.01 - теория и история лі гог.ікп, Киевски*; университет им. Тараса Шевченко, Києе, 1994 Ьаашдается 6 научных работ, содержащих исследования во: шішовеаші, формирования а развития систем ленского образ оваї

-¿о-

фйлне л '¿о Орапц.:.; е с^анаеиж!. иузделеан г..ее?о :: ¿оль -.йон-.'0 образования г осмество. Оно обусловливается у^оииеы иазЕЯ-экоаоьаши ц культуры государства я обеспзчлвает нотоиялаль-налраЕлеаня поло^олепо-. соцлалязацки кеищка. лкох'оаро^лль-гь ¿сенсклх З'чебакх засзденш;, заклзчаадаяся в ¿/»азнооблазли оь л образовательнк:: yyosae^, налоаЕлеал^ об^зоъ&пля, яблй-я Еа-.шим «¡¡.-акторо:.., позЕ0Лы>:.да кенщнне реалазогать сбою ляч-ть с учетом спед:1.яческ:и ссзнских качеств. Выявлена обдие и цаьическае черти c:;ctc..v. ..сеаского образонааия г Укокаю ео .ндц-i. ra3biajoTaHLi л атла ii.iiU6Ueaxe в педагог.;чо&:о.* илакта-уеяотлдрщы по создана.-.) zsncxiu учебных заведен;ь л по кои-юитораоиу додолпеилю учебных планов дясшшллкг;.:учитывал ци-сиеци^.кку иоло..-ол?.вол соцлалдзацли ненщан.

Primenko L.U. Problems of Women.'s Education in the National cation Systems of Ukraine and France С XU 111 - 1 st. quarter of XX c.).

Thesis in seek for a scientific degree of a candidate of pe-ogical sciences on a specialisation i3.00.0i - theory and his-y of pedagogics, at the Kiev state University after T. Shev-:nko, Kiev, 1994.

Six scientific uorks that contain comparative research on jearance, formation and development of women's education systems Ukraine and France are delivered for defence. The role and place women’s education is indicated in the society. Homen’s ucation is the system, which is dependant on the level of deve-pment of economics, culture and politics of the state, and sures potenclal dimensions of the sex-role socialization of women, e multiple specialisations of the women's educational establish-nts, existing in different types, educational levels, directions

of education, are the essential factors that let woman realise t individuality taking into account specific woman's qualities. T1 were also found common and specific characters of the education systems for women in Ukrain and France. The worked out recommeni tions have found their implementation in pedagogical practice 01 creation of educational establishments for women and on the соті satory addition to the curricula disciplines, which take into a* count a specific sex-role socialization of women.

Ключові слоеa:

система жіночої освіти; розвиток; статево-рольова соціа/ зація.