автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Развитие познавательного интереса у младших школьников в педагогическом наследии В.А. Сухомлинского.

Автореферат диссертации по теме "Развитие познавательного интереса у младших школьников в педагогическом наследии В.А. Сухомлинского."

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА .

РГб Л^ІШКА МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

2 2 СЕН т '

УДК37 (09)+ 371.01

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

13.00.01 - теорія та історія педагогіки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Кіровоград -1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка Міністерства освіти України

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук,

Провідна установа - Національний державний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м.Київ.

Захист відбудеться «ЗО » ьересня 1998 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 316050, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Автореферат розісланий «29 » серпня 1998 р.

старший науковий співробітник АНТОНЕЦЬ МИХАЙЛО ЯКОВИЧ,

Інститут педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії теорії та історії педагогіки.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор

ВАСИЛЕНКО ВОЛОДИМИР АРКАДІЙОВИЧ,

Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна Академія» (м.Кіровоград), ректор;

кандидат педагогічних наук, доцент

КАЛІНІЧЕНКО НАДІЯ АНДРІЇВНА,

Кіровоградський обласний інститут

удосконалення вчителів,

завідувач кафедри педагогіки і психології.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Задорожна Н.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Майбутнє будь-якої держави залежить від рівня творчого потенціалу її громадян. Це обумовлює необхідність реалізації одного з найважливіших завдань реформування освіти — забезпечення єдності навчання і виховання з метою всебічного і гармонійного розвитку особистості. Саме цей напрям визначено провідним у Державній національній програмі «Освіта (Україна XXI століття)».

Сучасні умови діяльності школи висувають підвищені вимоги до організації розумової праці школярів. Особливе значення надається проблемі розвитку в учнів пізнавальних інтересів. Дуже важливо, щоб основні інтелектуальні уміння, потрібні для успішного оволодіння змістом шкільної освіти, для розвитку пізнавальних сил та здібностей, починали закладатися у дошкільному й молодшому шкільному віці. Найважливішою умовою виховання цих якостей є підвищення пізнавальної активності дітей, розвиток у них пізнавального інтересу. Інтерес виступає епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної самостійності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів навчальної праці.

Учні початкових класів мають не тільки засвоїти певну систему знань, але й навчитись спостерігати за об’єктами, явищами і процесами, що вивчаються, порівнювати їх, цілеспрямовано шукати зв’язки між поняттями, переборювати труднощі під час їх розв’язання, міркувати за законами логіки, обгрунтовувати свої висновки й пропозиції. При цьому пізнавальний інтерес є тією стимулюючою силою, що збуджує розум дитини для благотворного впливу науки. Тому актуальною є необхідність дослідження і вивчення таких педагогічних засобів, які б у повній мірі забезпечили активізацію усіх сфер діяльності учня, зокрема у навчально-пізнавальній діяльності.

Завдання розвитку пізнавального інтересу молодших школярів відображається в діючих навчальних програмах, підручниках, методичних посібниках, досвіді творчо працюючих учителів. Однак спостереження переконують, що в педагогічній практиці розвиток пізнавальних інтересів у молодших школярів не завжди здійснюється на належному рівні. Чимало нерозв’язаних теоретичних і практичних аспектів цієї актуальної проблеми. У дидактиці і методиці початкового навчання важливим є визначення основ розвитку пізнавальних інтересів в умовах інтенсивного оновлення змісту освіти. Науково обґрунтоване розв’язання цього завдання створює передумови дія більш досконалої методичної організації навчально-виховного процесу взагалі і керування пізнавальною діяльністю молодших школярів зокрема.

Проблемі розвитку пізнавального інтересу присвячені праці ряду педагогів і психологів — Б.Г.Ананьєва, В.Б.Бондаревського, В.К.Буряка,

0.К.Дусавицького, Н.Г.Морозової, Т.С.Рабченюк та інших. А.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський, М.О.Данилов, М.М.Скаткін розглядають пізнавальний інтерес як один з провідних мотивів навчальної діяльності.

У дослідженнях Л.І.Божович, О.І.Киричук, Р.А.Хабіб, Г.І.Щукіної визначаються підходи щодо класифікації пізнавального інтересу й аналізується його значення у більш грунтовному засвоєнні дитиною змісту шкільної освіти і формуванні інтелектуальних умінь. Шляхи розвитку пізнавальних інтересів розкриті у дисертаційних дослідженнях З.Є.Файчак, В.М.Марків, В.П.Корнєєва. Розгляду проблеми розвитку пізнавального інтересу в учнів початкових класів присвятили монографії вчені-педагоги Н.М.Бібік, Б.Г.Друзь, О.Я.Савченко та інші.

Ефективному розв’язанню завдань сучасної школи слугуватиме використання досягнень педагогічної науки, творчого внеску видатних педагогів, серед яких постаттю першої величини є Василь Олександрович Сухомлинський /1918-1970/. У творчій спадщині українського вченого знайшли відображення найважливіші проблеми сучасної педагогічної науки і шкільної практики. Його досвід і сьогодні допомагає пошукові відповідей на злободенні питання, що їх ставить суспільство перед школою.

Всезростаючим є інтерес вчених, педагогів-практиків, публіцистів до багатих і цінних ідей творчої спадщини В.О.Сухомлинського. Значним внеском у вивчення життя та наукового доробку видатного педагога стали праці вітчизняних дослідників Ю.П.Азарова, М.Я.Антонця, О.Г.Дзеверіна,

1.А.Зязюна, О.Я.Савченко, В.З.Смаля, О.В.Сухомлинської, М.Д.Ярмаченка і зарубіжних—■ М.Библюка /Польща/, Е.Гартман /Німеччина/, М.А.Дмитрієва /Білорусь/, В.Іфферта /Німеччина/, А.Кокеріля /Австралія/, Л.А.Мілкова /Болгарія/, М.І.Мухіна /Росія/, С.Л.Соловейчика /Росія/, Х.Франгоса /Греція/, Р.Штайник /Німеччина/, Бі Шуджі /Китай/ та інших. У дослідженнях М.В.Богуславського, В.А.Василенка, Г.В.Сухорукової розкриваються шляхи вдосконалення В.О.Сухомлинським організації та змісту навчального процесу.

Ґрунтовно розроблені вченим-педагогом питання розумового, морального, естетичного, трудового, сімейного виховання учнів у Павлиській середній школі стали предметом наукових розвідок Н.Г.Базилевич, А.С.Бика, Л.С.Бондар, Т.Г.Будняк, В.Г.Бутенка, Н.А.Калініченко, К.Є.Кривошеєнко, В.Г.Кузя, В.О.Лоскутова, С.Г.Мельничука, Л.П.Петрук, А.Я.Розенберга, В.Є.Свиридова, О.С.Соколовської, З.М.Шевців, К.А.Юр’євої.

Проблема розвитку пізнавального інтересу молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського не була ще предметом

з

спеціального вивчення. Окремі її аспекти привертали увагу вчених: Н.М.Бібік, М.В.Богуславського, В.А.Василенка, В.П.Корнєєва, І.Ф.Нестерової,

О.Я.Савченко та інших.

Отже, актуальність та недостатня наукова розробка цієї проблеми й обумовили вибір темп дослідження — «Розвиток пізнавального інтересу в молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського». Вона є складовою плану науково-дослідних робіт кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, затверджена вченою радою КДПУ, узгоджена в такому формулюванні в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні.

Мета роботи полягає у розкритті сутності, визначенні дидактичних умов та аналізі практики розвитку пізнавального інтересу учнів початкових класів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

Завдання дослідження:

1. Дослідити та узагальнити стан розвитку проблеми пізнавального інтересу в історії педагогічної науки.

2. Проаналізувати науковий внесок В.О.Сухомлинського в теорію і практику розвитку пізнавального інтересу молодших школярів.

3. Вичленити і охарактеризувати методи і форми розвитку пізнавального інтересу учнів початкових класів у педагогічному досвіді видатного вченого.

4. Показати необхідність і можливості творчого використання доробку

В.О.Сухомлинського з даної проблеми для практики роботи сучасної школи і розвитку педагогічної думки.

Методологічну і теоретичну основі! дослідження становлять, наукове розуміння процесу пізнання як активної діяльності; діалектичні положення про людську особистість як сукупність відносин з оточуючими людьми, суспільством та природою; психологічно-педагогічне вчення щодо формування особистості у навчально-виховному процесі; доцільність творчого використання спадщини видатних вітчизняних педагогів у практиці підготовки вчителів на сучасному етапі.

Для розв’язання поставлених завдань використані такі методи дослідження: теоретичний і порівняльний аналіз психолого-педагогічної літератури, систематизація досвіду видатного педагога з питань розвитку пізнавального інтересу молодших школярів.

Джерела дослідження: педагогічні та художні твори В.О.Сухомлинського, рукописні матеріали особистого фонду вченого у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) і

Державного педагогічно-меморіального музею В.О.Сухомлинського у с. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області, наукові праці сучасних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному аналізі поглядів В.О.Сухомлинського на розвиток пізнавального інтересу як одного з визначальних мотивів навчання молодших школярів і показі його 'внеску в практичне розв’язання цієї актуальної проблеми.

Практична значущість одержаних результатів полягає у вичлененні й аналізі дидактичних положень і рекомендацій В.О.Сухомлинського стосовно розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів, що дає змогу вчителям початкових класів творчо використовувати ці надбання у процесі організації навчального процесу. Результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання курсу теорії та історії педагогіки, під час читання спецкурсів і проведення спецсемінарів, у керівництві курсовими та дипломними роботами в педагогічних навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження здійснювалася автором шляхом публікацій у педагогічних журналах та збірниках наукових праць, у виступах на науково-практичній конференції в Олександрійському педагогічному училищі імені Василя Сухомлинського, присвяченій творчості В.О.Сухомлинського /1997 р./, на Третіх Всеукраїнських /Умань, 1996/ та міських /Кіровоград, 1998/ педагогічних читаннях «Василь Сухомлинський і сучасність». Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка у 1995-1998 рр. та семінарі для вчителів початкових класів м. Кіровограда (1998).

Публікації. Результати дисертації відображені в п’яти статтях у науково-фахових журналах та збірниках наукових праць.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (252 позиції). Текст роботи викладено на 157 сторінках, представлено 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність і ступінь дослідженості обраної проблеми, визначаються мета, завдання, методологічні й теоретичні основи, .методи і джерела дослідження, розкривається його наукова новизна та практична значущість, відображено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи розвитку пізнавального інтересу молодших школярів» подається аналіз психолого-педагогічної літератури з

проблеми розвитку пізнавального інтересу, розкривається сутність понять «інтерес», «інтерес до навчання», «пізнавальний інтерес», характеризуються погляди В.О.Сухомлинського на цю проблему.

Показується, що пізнавальному інтересу належить одне з провідних місць серед основних чинників ефективного навчання, оскільки він забезпечує активне пізнанім молодшим школярем навколишнього світу. Процес активної пізнавальної діяльності сприяє розвитку розумових здібностей дитини, завдяки чому вона здатна самостійно і творчо не лише застосовувати здобуті знання, а й постійно їх оновлювати, задовольняючи свої пізнавальні потреби.

У розділі розкривається значення пізнавального інтересу в життєдіяльності особистості як найдієвішого мотиву навчати, творчих дій в цілому. Феномен «пізнавального інтересу» ставав предметом наукової уваги протягом усього процесу розвитку педагогічної думки і школи. Деякі аспекти цієї проблеми висвітлюються у доробку видатних педагогів і просвітителів минулого Я.А.Коменського, Ж.-Ж.Руссо, К.Д.Ушинського, Л.М.Толстого, М.О.Корфа,

С.Т.Шаиького, А.С.Макаренка.

У працях сучасних науковців пізнавальний інтерес не завжди однозначно трактується. Філософи визначають його як об’єктивно зумовлений мотив діяльності окремого індивіда, соціальної групи чи суспільства в цілому. У психологічних дослідженнях інтерес розглядається як: зосередження на

певному предметі думок, прагнення глибше проникнути в його суть (С.Л.Рубінштейн); потреба до знань і до самостійної творчої роботи (Н.Г.Морозова); стійке позитивне емоційне ставлення особистості до певного

об’єкта (О.Г.Ковальов).

У педагогічних дослідженнях пізнавальний інтерес розглядається: як фактор саморозвитку учня (Б.Г.Друзь); як глибоко особистісне утворення (Г.І.Щукіна); як структурний компонент навчання, основа створення позитивної мотивації учіння (О.Я.Савченко); як вибіркова спрямованість особистості

(Н.М.Бібік). _

На основі здійсненого аналізу в розділі показується, що пізнавальний інтерес є визначальною складовою реалізації всіх функцій навчання. У навчальному процесі він виступає: а) у якості засобу, що загострює об’єктивні фактори навчання (зміст, організацію діяльності дітей), «пожвавлює», робить навчальний процес активним і цікавим; б) як найважливіший внутрішній мотив пізнання; в) як стійка риса особистості, що лежіть в основі наукової творчості, невичерпної «спраги знань».

Аналіз джерелознавчої бази свідчить, що пізнавальний інтерес має широке коло проявів, за якими можна визначити його наявність у дітей. До них належать: а) запитання учнів як результат активного і глибокого пізнавального

процесу, що потребує передусім з’ясування причинно-наслідкових зв’язків і розкриття закономірностей навколишнього світу; б) пошукова активність, що проявляється в ініціативності та самостійності; в) зосередження довільної уваги, відсутність відволікань на уроці під час виконання пізнавальних завдань;

г) емоційні прояви учнів: у формі мовної реакції (вигуки, захоплення, обмін думками з сусідом за партою), у появі особливої емоційної післядії (зосередженості, схвильованості, уважності), адекватність реакції дитини на те, що діється в класі (міміка, що. відображає розумове напруження, радість та ін.);

д) уміння учнів самостійно розв’язувати пізнавальні завдання, виконувати тренувальні вправи; е) самостійність у здобутті знань, прагнення школярів за власним бажанням, без вказівки і вимог вчителя брати участь в обговоренні питань, доповнювати відповіді однокласників; є) вибіркова спрямованість індивідуального читання, захоплення учнів, характер використання ними вільного часу.

У розділі розглядаються розроблені багатьма педагогами етапи розвитку пізнавального інтересу: зацікавленість, допитливість, власне пізнавальний інтерес, теоретичний інтерес.

Показується внесок В.О.Сухомлинського у розробку теорії та практики досліджуваної проблеми. Зазначається, що вплив на становлення його поглядів щодо розвитку пізнавального інтересу молодших школярів мала класична спадщина видатних педагогів-просвітителів минулого: Януша Корчака, Ж.-Ж.Руссо, К.Д.Ушинського, Л.М.Толстого, А.С.Макаренка, а також науковий доробок сучасників видатного педагога.

Однак В.О.Сухомлинський не обмежувався творчим використанням напрацьованого до нього, а, як свідчить аналіз його спадщини, створив авторську систему з розвитку пізнавального інтересу молодших школярів. її складовими він вважав: стимулювання в учнів прагнення до знань; забезпечення єдності емоційного та інтелектуальних чинників у навчанні, самостійну активність школярів в оволодінні знаннями; оцінювання лише позитивних результатів навчальної праці учнів; розвиток мислення дітей серед природи; забезпечення радості успіху від пізнання на уроці; створення атмосфери творчого ставлення школярів до процесу та результатів власної праці.

Особливу увагу вчений надавав навчанню прийомів мислительної діяльності, самодисципліни в ній як засобам активізації розумової праці учнів. Василь Олександрович наголошував, що для молодшого школяра є цікавою та діяльність, яка сприяє вихованню вдумливого мислення і прагнення до подальшого і більш поглибленого пізнання. Таким чином, визначальним показником сформованості пізнавального інтересу В.О.Сухомлинський вважав рівень творчої активності учня, що полягає у виявленні дитиною себе діяльним,

зацікавленим учасником процесу оволодіння знаннями. Завдяки цьому пізнання приносить їй глибоке почуття радості, схвильованості, емоційної піднесеності. Як образно зазначав видатний дослідник, інтелектуальні почуття — це родюче підгрунтя, на яке падають зерна знань і з якого виростає розум. У навчанні необхідно забезпечити єдність виховання розуму дитини вчителем і самостійного оволодіння нею певним обсягом знань. Тому педагог має бути вихователем розуму школяра. В.О.Сухомлинський підкреслював, що учень стане мислителем, коли вчитель приходитиме на урок з яскравою думкою, споігукаю'ш своєю допитливістю дитяче прагненням до пізнання. Тільки за такої умови в школяра буде ефективно розвиватись пізнавальний інтерес.

Важливим чинником розвитку пізнавального інтересу молодших школярів В.О.Сухомлинський вважав належний стан організації інтелектуального життя школяра. Це забезпечувалось наявністю двох програм навчання, турботою про підтримку його достатнього інтелектуального фону; постійним і справжнім життям у світі книг; зв’язком пошукової діяльності на уроці з позакласною роботою; здійсненням пізнавально-трудової діяльності у довкіллі; організацією індивідуальної художньої, науково-технічної творчості дітей; годинами улюбленої праці.

У працях В.О.Сухомлинського відображені зразки роботи з учителями початкових класів, мета якої навчити виділяти розвивальну спрямованість матеріалу, орієнтуватися на «завтрашній день розвитку» дитини. Ця спрямованість вимагала розв’язання важливих завдань: співвідношення раніше засвоєних знань і знань, здобутих і утверджених власними роздумами й зусиллями. Тому навчальний процес у Павлиській середній школі організовувався на основі гармонійної взаємодії необхідності батати, спостерігати і думати. Цей підхід вчений найбільш цілісно реалізував у діяльності відомої Школи радості під блакитним небом, проводячи, зокрема, цікаві подорожі до джерел думки, слова і творчої праці.

Таким чином, аналіз педагогічного доробку В.О.Сухомлинського засвідчує, що головним, у роботі вчителя початкових класів має бути забезпечення різнобічної освіти, допитливого пізнання світу, активного і радісного бажання оволодівати знаннями, яке здійснюється не лише на уроці, а й у процесі багатогранного позакласного інтелектуального життя школяра. Василь Олександрович радить розкривати перед учнями наукову глибину важливості знань, які допомагають людині пізнавати і розуміти закономірності природи, полегшують і роблять цікавою працю, приносять радість, повноту духовного життя. А супутником на шляху оволодіння знаннями є пізнавальний інтерес, який постійно споігукає молодшого школяра до нових пошуків і розв’язання навчальних завдань.

На основі аналізу спадщини В.О.Сухомлинського можна вичленити сукупність чинників, якими він керувався у розвитку пізнавального інтересу в учнів молодших класів. Серед них: а) переконаність у важливості формування позитивного ставлення учня до навчання у школі; б) глибокий гуманізм у підході до кожної дитини, відповідальність за її долю; в) вивчення мотиваційної сфери особистості, у якій одним з визначальних є пізнавальний інтерес.

Проблема розвитку пізнавального інтересу молодших школярів у доробку В.О.Сухомлинського розкривається від грунтовної теорії до опису конкретних методичних прийомів: «запитання — вузлики знань», «навчальні діалоги», «читання книги природи», «думання про незрозуміле», «розум дитини — на кінчиках її пальців», «казковий період розумового виховання», «мандрівки до джерел мислення і мови», «етична спрямованість оцінки вчителя».

Дослідження праць педагога і представленого ним досвіду роботи вчителів початкових класів Павлиської середньої школи дає змогу виділити такі складові пізнавального інтересу молодших школярів: а) постановка вчителем дедалі складніших перспективних завдань для забезпечення розвитку творчих сил дітей; б) розвиток мислення учнів під час уроків серед природи; в) стимулювання інтелектуальних почуттів дитини; г) систематизація творчих робіт з розвитку мови; д) єдність інтелектуальної і трудової діяльності молодших школярів.

У другому розділі «Практика розвитку пізнавального інтересу молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського» розкривається зміст, вичленовуються і характеризуються методи і форми розвитку пізнавального інтересу молодших школярів у науково-практичному доробку видатного педагога, а також показується досвід творчого впровадження його ідей у діяльність сучасних освітньо-виховних закладів.

У дисертації аналізується підхід В.О.Сухомлинського до практики розвитку пізнавального інтересу учнів початкових класів, що грунтується на постійній підтримці атмосфери радості пізнання. На цій основі вчений виділяє стимули педагогічного процесу, що забезпечують активність і творчу участь дітей у навчанні. Це, зокрема, постановка диференційованих завдань з доступним для дитини рівнем труднощів з метою стимулювання роботи її думки та забезпечення цікавості й допитливості; використання емоційних стимулів, що сприяють створенню оптимістичної атмосфери небайдужого ставлення до навчання. Тому Василь Олександрович рекомендує вчителям початкових класів перетворювати інтерес із зовнішнього збудника в особистісно значимий внутрішній мотив пізнавальної діяльності.

Дослідженням виявлено, що вчений-педагог визначав пізнавальний інтерес не тільки як найбільш суттєвий мотив набуття знань і розширення кругозору,

але і як показник визначення активної пізнавальної спрямованості учня, як одну з найважливіших умов його творчого ставлення до навчальної праці. При цьому основою розвитку пізнавального інтересу В.О.Сухомлинський вважав потреби людини, що формуються в атмосфері постійної зацікавленості, багатого інтелектуального фону, під яким він розумів обмін знаннями, загальне бажання до їх набуття, цікаві та змістовні бесіди з приводу прочитаного, побаченого, створеного власними руками, «постійну працю думки», творчість у її найрізноманітніших проявах.

Розглядаючи зміст пізнавального інтересу, видатний педагог пов’язував його з постійним відкриттям нового, що породжує думку на фунті самостійних спостережень. Побудована на цій основі розумова діяльність учнів взаємно їх збагачує, формує власну самооцінку і створює передумови для розвитку пізнавальних інтересів і виникнення інтелектуальних потреб. Тому завданням учителя, на думку Василя Олександровича, є навчити дитину спостерігати, аналізувати, міркувати, а, навчивши цього, продовжувати розвивати допитливість і творчий пошук. Отже, за В.О.Сухомлинським, навчальний процес у школі повинен бути радісним пізнанням, а школа — «будинком радості». Тому наполеглива творча праця педагогічного колективу полягала у вихованні розуму дитини та оволодінні нею доступним обсягом знань.

Особливого значення у діяльності вчителів початкових класів учений-педагог надавав навчанню дітей вчитися, встановленню раціонального взаємозв’язку між обсягом теоретичних знань, що ними оволодівають уші, і практичними вміннями та навичками. Від сформованості вміння дитини вчитися (уміння спостерігати, мислити і виражати свої думки, читати і писати, самостійно працювати та інших), від її прагнення оволодівати новими знаннями залежить подальший розвиток пізнавального інтересу.

У розділі зазначається, що керівництво процесом навчання, побудоване на науковому врахуванні найважливіших знань і умінь учитися, дато змогу вчителям початкових класів очолюваної В.О.Сухомлинським Павлиської середньої школи більш результативно організувати розумову пращо учнів початкових класів, ефективніше розвивати в них пізнавальний інтерес, що сприяло запобіганню незнанню, неуспішності. За такого підходу молодші школярі не тільки успішніше засвоювали навчальний матеріал, а й краще розвиватися розумово.

Саме на такому підгрунті і була створена «Школа радості», у якій навчання проводилось не в класі, а серед природи, «біля джерела думки і слова». Тут діти здобувати нові знання про навколишній світ, вчилися спостерігати, міркувати і дивувалися, роблячи кожного разу все нові й нові відкриття. Ця школа стала своєрідною сполучною ланкою між світом гри і знань, оскільки перш ніж

розгорнути книжку, прочитати по складах перше слово, діти, наголошував В.О.Сухомлинський, повинні прочитати сторінки найпрекраснішої в світі

книги — книги природи.

Оптимальне розв’язання проблеми розвитку пізнавального інтересу молодших школярів може бути здійснене, за переконанням Василя Олександровича, лише за умови проведення підготовки вчителя — до практичної роботи з майбутніми школярами; батьків — до виховання майбутніх першокласників; дітей — до успішного навчання у школі.

Важливою умовою розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів В.О.Сухомлинський вважав відповідність методів навчання, структури уроку і взагалі всіх організаційних і педагогічних елементів завданням всебічного розвитку особистості. Вчений-практик поділяв методи на дві груші: перша методи, що забезпечують первинне сприйняття знань і вмінь учнями; друга методи усвідомлення, розвитку, поглиблення і застосування знань. Він стверджував, що успіх розвитку пізнавального інтересу залежить від творчого використання таких методів, як пояснення словом, розповідь учителя, спостереження, бесіди про слово, таких форм і засобів, як уроки мислення, екскурсія, роздуми над книгою, розвиток поетичного слова, складання казок,

написання творів-мініапор.

Особливо цішіим, на нашу думку, у методиці розвитку пізнавального інтересу є запроваджені В.О.Сухомлинським уроки мислення серед природи. Воші були спрямовані на розвиток думки учнів і вміння її висловлювати, не вироблення гнучкості мислення, на творче застосування знань у мислительню операціях, на бачення і знаходження причинно-наслідкових зв’язків мі» предметами і явищами. Василь Олександрович спільно з учителями початковго класів Павлиської середньої школи розробив систему уроків мислення, відома: як «300 сторінок книги природи». У процесі їх проведення вчешій приділяї велику увагу розповіді як методу навчання і розвитку пізнавального інтересу На основі цього він сформулював ряд вимог щодо розповідання дітям: а) ні перетворювати учнів на пасивний об’єкт сприймання слів, знати міру і розповіданні; б) розповіді повинні бути яскравими, образними, короткими

в) впливати на почуття, уяву, фантазію дітей, відкривати віконце у безмежни: світ поступово.

Серед усієї різноманітності використаних методів розвитку пізнавальног інтересу значне місце В.О.Сухомлинський відводив спостереженню, під ча якого знання не тільки отримувалися, а й «жили», «йшли в обіг) застосовувалися як інструмент праці, як найважливіше джерело енергії думки.

Поряд із спостереженням видатний педагог використовував таку форм розвитку пізнавального інтересу, як екскурсія. Екскурсії в природу створювал

для учнів можливість послухати, подивитися, відчути навколишній світ, що збуджує допитливе дитяче мислення, спонукає до мовної активності. Саме тому в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського значна увага надається розвитку пізнавальної діяльності дитини, яка неможлива без творчості. Вчений розглядав творчість як певний етап самостійного мислення, коли школяр переживає почуття радості й моральну гідність за своє творче «я».

Важливим засобом розвитку пізнавального інтересу В.О.Сухомлинський вважав казку. Він розглядав її як животворне джерело мислення, за допомогою якого малюки не тільки пізнають оточуюче середовище, а й намагаються зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки між природними явищами. У процесі безпосереднього споглядання у дітей з’являлось прагнення до самостійного створення казки. Враховуючи інтерес дітей до складання казок, педагог-практик уміло використовував цю особливість у навчальному процесі, зокрема з метою покращення читання, розвитку мови, творчої уяви, фантазії.

Багато уваги приділено в досвіді В.О.Сухомлинського самостійним учнівським творам, оскільки створюючи їх, дитина розвивається розумово, активнішою стає її пізнавальна діяльність. Педагогами Павлиської школи була розроблена система творчих письмових робіт у молодших класах (1 кл. — 10 творів, 2 кл. — 15 творів, 3 кл. — 18 творів, 4 кл. — 20 творів), що дало можливість сформувати у дітей добре усвідомлений словник, чуття слова та опанування того, що одну й ту ж думку можна висловити по-різному. Василь Олександрович рекомендує спрямувати методику цієї роботи на розвиток спостережливості, уміння виражати власні думки словом, на виховання активного пізнання світу, на бажання отримувати нові знання, на формування творчої особистості. Усе це видатний педагог розглядає як основу розвитку пізнавальних інтересів учнів початкових класів.

У розділі показується, що з кожним роком зростає і поширюється інтерес педагогів усього світу до гуманістичної спадщини В.О.Сухомлинського. Зокрема, все ширше застосовуються і творчо впроваджуються його ідеї щодо розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів. Особлива роль у цьому належить учителям початкових класів Павлиської середньої школи імені В.О.Сухомлинського К.М.Берун, О.В.Богдановій, С.М.Лідковій, Л.І.Роскос, Т.М. Свистун та іншим. У творчому доробку цих педагогів є, зокрема, ряд цікавих розробок уроків мислення, науково-методична основа яких закладена В.О.Сухомлинським, вони продовжують традиції школи, проводячи Свято казки, Свято книги, Свято врожаю тощо.

Ознайомлення з досвідом навчально-виховної роботи вчителів початкових класів Павлиської школи свідчить, що у їх практичній діяльності реалізуються такі поради педагога щодо розвитку пізнавального інтересу молодших

школярів: якомога глибше пізнавати духовний світ дитини, індивідуальні риси її мислення, сильні і слабкі сторони розумового розвитку; поважати і розкривати в кожному учневі людську неповторність; створювати сприятливу емоційну атмосферу для навчання; знаходити у кожному школяреві ту «золоту жилку», від якої розпочинається розвиток його індивідуальності; робити максимальну опору на ?'"тивізацію розумової діяльності учнів.

У дисертації зазначається, що такі творчі знахідки В.О.Сухомлинського, як Школа радості, уроки мислення серед природи, Кімната думки, Свято казки, Свято книги та багато інших, апробовані у практичній діяльності педагогічним колективом Павлиської школи, стали надбанням певної частини шкіл Кіровоградської області та України.

Особливої уваги і детального вивчення заслуговує методика творчого використання надбань В.О.Сухомлинського вчителями-практиками Кіровоградщини: Л.М.Шевченко, вчителем-методистом, та З.М.Устенко,

Г.М.Стеценко і Н.Л.Соловйовою, вчителями початкових класів Маловисківської школи №3; В.Г.Годлевською, вчителькою початкових класів Комишуватської школи Новоукраїнського району; О.В.Хоменко, вчителем-методистом Олексаїїдрівської школи № 1; О.А.Зубенко, вчителькою початкових класів Андрусівської школи Світловодського району; О.-Я.Таранець, Л.І.Роспасієнко та В.О.Ковальовою, вчителями початкових класів Подорожненської школи Світловодського району. Вони широко використовують оригінальну методику роботи з розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів. Основними її складовими є: уроки мислення, складання загадок, написання творів-мініатюр, розвиток ігрової імпровізації (ігри-подорожі, ігри-спостереження), творення казок, екскурсії в природу, заочні мандрівки тощо.

Під впливом ідей видатного вченого-педагога у методиці роботи творчих учителів утвердилися: а) постановка перспективних цілей розвитку дітей у процесі навчання з урахуванням індивідуальних особливостей; б) необхідність інтелектуалізації трудової діяльності, взаємозв’язок чуттєвого і логічного елементів пізнання; в) проведення уроків мислення серед природи;

г) педагогічна система розвитку літературної творчості дітей різного віку;

д) стимулювання інтелектуальних почуттів і пізнавальних інтересів учнів та інше.

Проведене дослідження дозволило зробити ряд висновків:

1. Розробка В.О.Сухомлинським проблеми розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів є складовою частиною його гуманістичної цілісної педагогічної системи, в основу якої вчений поклав творчий підхід до її реалізації в навчально-виховній роботі школи. Вивчення й аналіз рукописів Василя Олександровича, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих

органів влади та управління України, документів Державного педагогічно-меморіального музего у Павлнші, опублікованих праць педагога, узагальнення спогадів про нього дає змогу стверджувати, що В.О.Сухомлинський не тільки обґрунтував важливість цілісного підходу до проблеми пізнавального інтересу в формуванні гармонійно розвиненої особистості, але й розкрив її сутність та зміст, дослідив специфіку використання методів і уформ розв’язання даної проблеми.

2. В.О.Сухомлинський розглядав пізнавальний інтерес як мотив набуття знань і розширення кругозору, як основу, що визначає активну пізнавальну спрямованість учня, як одну з найважливіших умов творчого ставлення до навчальної праці. У пізнавальному інтересі вчений вбачав спонуку, що гармонійно поєднує в собі потенційні можливості взаємодії внутрішнього і зовнішнього стимулювання, у процесі якого головна роль повинна належати внутрішньому. Василь Олександрович акцентував, що основою пізнавального інтересу є потреби людини, для розвитку яких необхідно створювати певні умови. Аналіз практичної діяльності вченого-педагога дає підставу стверджувати, що пізнавальний інтерес виступає у навчальному процесі як найважливіший мотив і умова успішного навчання.

3. Процес розвитку пізнавального інтересу в учнів початкових класів проходить за певними етапами: поява, становлення, ствердження. Ґрунтовне вивчення педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського дає підстави виділити такі основні особливості їх здійснення: на першому етапі вирішальну роль відіграють емоційні стимули розумової праці: здивування, зацікавленість, що породжують бажання пізнати; на другому — це бажання проявляється вже як допитливість; на третьому — допитливість переростає у власне пізнавальний інтерес, що характеризується його послідовністю, стійкістю і тривалістю прояву.

4. Ефективність розвитку пізнавального інтересу учнів, на думку вченого-педагога, значною мірою залежить від дотримання певних дидактичних умов: чіткої підготовки, організації та проведення навчально-виховного процесу в цілому; наявності у школярів певного обсягу знань та сформованості основних інтелектуальних умінь і навичок, необхідних для успішного оволодіння змістом середньої освіти; створення позитивного інтелектуально-емоційного клімату в процесі навчання, що сприяє атмосфері зацікавленого ставлення учнів до навчання; рівня розвитку пізнавальних сил і здібностей кожної дитини; уміння школярів самостійно осмислювати й засвоювати навчальний матеріал; наявності у змісті початкового навчання спеціальної системи пізнавальних завдань та використання проблемно-пошукових способів їх розв’язання.

5. Цінність досвіду В.О.Сухомлинського полягає передусім у показі шляхів вирішення досліджуваної проблеми в теоретичному і практичному планах. Для цілеспрямованого розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів основним завданням видатний педагог вважав виховання розуму дитини, розвиток її здібностей та потреб, оволодіння нею певним обсягом знань. При цьому Василь Олександрович підкреслював, що кожний учитель, на кожному уроці повинен виконувати одночасно два завдання: вчити дитину вчитися і виховувати у неї бажання вчитися, оволодіння знаннями, оскільки без досягнення цього не можливі ні навчання, ні виховання, ні загальний розвиток.

6. Заслуговують особливої уваги досліджені нами такі методи і форми роботи з розвитку пізнавального інтересу в молодших школярів: пояснення словом, розповідь учителя, спостереження, бесіди про слово, уроки мислення, екскурсія, роздуми над книгою, розвиток поетичного слова, складання казок, написання творів-мініатюр. Реалізація їх у практичній роботі деяких загальноосвітніх шкіл свідчить про високу педагогічну ефективність цих методів і форм.

7. У результаті цілісного підходу до розгляду даної проблеми

В.О.Сухомлинський довів, що у школі є всі можливості для вдосконалення та створення ефективних засобів розвитку пізнавальних інтересів в учнів початкових класів, про що свідчить сучасний досвід організації навчально-виховного процесу Павлиської середньої школи, а також інших шкіл України тг країн колишнього Союзу. .

Результати проведеного дослідження можуть бути ефективно використан: авторами підручників, методичних посібників і рекомендацій, при складанн: програм для початкової школи, виготовленні наочних посібників та іншт засобів навчання.

Матеріали дисертаційної роботи апробовані і до певної міри реалізован кафедрою педагогіки початкового навчання Кіровоградського державногс педагогічного університету імені Володимира Винниченка у підготовці вчителії початкових класів і можуть бути продуктивно впроваджені в курсах педагогіки історії педагогіки, фахових методик, спецкурсів і спецсемінарів, написанії дипломних і курсових робіт, рефератів, контрольних робіт студентами заочно форми навчання, у роботі науково-методичних семінарів кафедр педагогічнн: навчальних закладів та методичних об’єднань вчителів загальноосвітніх шкіл Вчителі початкових класів можуть використати результати дисертації і організації навчання і виховання молодших школярів. На основі дослідження ; подальшій науковій роботі є реальні можливості розробити методичн рекомендації вчителям початкових класів щодо розвитку пізнавального інтерес; в молодших школярів.

Наше дисертаційне дослідження не претендує на вичерпність розкриття обраної теми. У зв’язку зі складністю і багатогранністю проблеми потребує більш глибокого висвітленім показ ролі вчителя у становленні пізнавального інтересу молодших школярів, а також творчий підхід до диференційованого добору змісту навчального матеріалу відповідно до індивідуальних задатків певних груп учнів.

Список опублікованих праць

1. Дубінка М.М. Подорожі до джерел думки і слова. Роль уроків мислення у розвитку пізнавальних інтересів: До 80-річчя від дня народження Василя Сухомлинського // Дошкільне виховання. — 1998. — № 7. — С.22-23.

2. Дубінка М.М. Навчити дитину вчитися: за поглядами В.О.Сухомлинського // Початкова школа. — 1998. — № 6. — С. 53-56.

3. Дубінка М.М. В.Сухомлинський про розвиток інтересу дітей до знань // Початкова школа. — 1998. — № 2. — С. 38-40.

4. Дубінка М.М. В.О.Сухомлинський про підготовку дітей до навчання у школі// Наукові записки. — Випуск 13. — Серія: Гуманітарні науки. — Кіровоград: КДПУ, 1998. — С.21-27.

5. Дубінка М.М. Роль емоцій у розвитку пізнавального інтересу молодших

школярів // Василь Сухомлинський і сучасність: Матеріали Третіх

Всеукраїнських педагогічних читань (Упорядник і відп. ред. М.Я.Антонець). — Київ — Черкаси — Умань, 1996. — Випуск 3. — 4.2. —

С. 44-46.

Анотація

Дубінка М.М. Розвиток пізнавального інтересу в молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 — теорія та історія педагогіки. — Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 1998.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню пізнавального інтересу в молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. Розглядається стан проблеми розвитку інтересу в історії педагогічної думки, аналізується теоретико-практичний досвід В.О.Сухомлинського щодо реалізації її завдань, вичленовуються і характеризуються форми та методи, що сприяють формуванню в учнів позитивної мотивації навчання, умінь і навичок активної самостійної пізнавальної діяльності. Показується можливість творчого

застосування ідей В.О.Сухомлинського на сучасному етапі відродження національної школи.

Ключові слова: інтерес, пізнавальний інтерес, мотиви навчання, активна пізнавальна діяльність, молодший школяр.

Аннотация

0

Дубинка Н.М. Развитие познавательного интереса у младших школьников в педагогическом наследии В.А.Сухомлинского. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 — теория и история педагогики. — Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 1998.

Диссертационная работа посвящена исследованию познавательного интереса у младших школьников в педагогическом наследии В.А.Сухомлинского. Рассматривается состояние проблемы развития интереса в истории педагогической мысли, анализируется теоретико-практический опыт В.А.Сухомлинского по реализации ее задач, вычленяются и характеризуются формы и методы, которые содействуют формированию в учащихся положительной мотивации учения, умений и навыков активной самостоятельной познавательной деятельности. Показывается возможность творческого использования идей В.А.Сухомлинского на современном этапе возрождения национальной школы.

Ключевые слова: интерес, познавательный интерес, мотивы обучения, активная познавательная деятельность, младший школьник.

Annotation

Dubinka М.М. The development of cognitive interest by junior pupils in pedagogical heritage V.O.Sukhomlinsky. — Manuscript.

The dissertation for scientific candidate degree of pedagogical sciences in speciality 13.00.01 — theory and history of pedagogics. — Kirovograd State Pedagogical University named after Volodymyr Vinnichenko, Kirovograd, 1998.

The dissertation is devoted to research cognitive interest of junior pupils in pedagogical heritage of V.Sykhomlinsky. It’s considered a state of a problem in developing of interest in history of pedagogical thought, it is analysed V.Sykhomlinsky’s theoretical-practical experience for realization of it’s tasks, it is parseled and characterized the forms and methods, which assist to form the positive studing motivation, abilities and skills of active independent cognitive activity for

students. It is shown a possibility of creative using of V.Sykhomlinsky’s ideas on the contemporary stage of revival of national school.

Key words: interest, cognitive interest, motives of studing, active cognitive activity, junior pupil.

Підписано до друку 20.08.98. Формат 60x90/16. Папір офсетний. Друк різограф. Ум. друк, арк. 1,0. Замовлення 701. Наклад 100 пр.

Редакційно-видавнича група інформаційного центру Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка 316050, Кіровоград-50, вул. Шевченка, 1.