автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Становление и развитие общеобразовательной школы для национальных меньшинств в Украине (1917-1938 гг.)

Автореферат диссертации по теме "Становление и развитие общеобразовательной школы для национальных меньшинств в Украине (1917-1938 гг.)"

РГ6 од

київськії дерклзний педагогічний інститут

. ім. М.П.ДРАГОМАНОВА

. Ка правах рукопису ВСйНАЛОВИЧ Олександра Олександрівна

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНИХ .МЕНШИН В УКРАЇНІ /1917-1338 рр./

ІЗ.00.СІ - теорія та історій педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 1993

Робота виконана в Науково-дослідному, інституті ледагогіки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник Н.П.Калениченко

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Є.М.Скляренко . - кандидат педагогічних наук, .

доцент Л.П.Вовк

Провідна орггнізація - Чернігівський педагогічний інститут

ім. Т.Г.Шевченка

на засіданні спеціалізованої ради К ИЗ.01.02 по.присудженню вченого ступеня кандидата педагогічних наук в Київському дераавному

вул.Пирогова, 9/. •

З дисертацією можна ознайомитись в-бібліотеці інституті'.

Захист відбудеться "

'Ми', .М/шмь-. _І993 р. о. Ш*.

педагогічному інституті ім. М.П.Драгоманова /252030,' и.Киїб-30,

Автореферат розісланий

Бчений секретар •спеціалізованої ради

Л.Г.Подоляк

Ак туал ьнтеть до сл і дденкя. В умовах розбудови незалежне; Української дер-ави, ствердження її високого міжнародного авторитету виняткового значення набувають проблеми реалізації прав і свобод громадян різних національностей, що прокизазть на терені України, забезпечення їх мирного співжиття і плідного співробітництва, гарантування вільного розвитку національних мов і культур. ■

Еагомпж державними актами, які отримали визнанзгя світового співтовариства, стати прийняті українським парламентом документи - "Декларація пра - національностей України" та закон "Про національні мзчоїжа в Україні". Керуючись "Загальною декларацією прав людини”, інгю'и міжнародними пактаї/и, Українська дгртлв-з піднесла в ранг закону принцип рівності прав і свобод громадян незалежно від їх національного походження. ■

Одним з основних праз, проголезєнгх згаданими документами, с право всім Сзз винятку громадян України на освіту, зключапчн реальну можливість її здобуття рідноа иовоо. Яя відзначається в статті 3 "Декларації прав національностей України", "... Українська держава гарантує всім народам і національним групам право

вільного користування різними мовами, в усіх сферах суспільного

* * ”1 ниття, включаючи освіту .... Прийняті законодавчі акти створили

сприятливі умови для вироблення ноеих, всебічно обгрунтованих

підходів у справі організації шкільної освіти для національних

меншин.

ВалливиЯ комплекс заходів, спрямованих на вирісеккя вищезгаданих проблем містить в собі "Державна програма розвитку української мови та ікпнх національних мов в Україні на період ло

1 Голос України. - 1991» - 2 листопада

2000 .року", а такоз регіональні програми, затверджені вищиш органами державної влади та державного управління враїни^.

В контексті формування п.рспективної програми розвитку національної школи, визначення шляхів дальшого розвитку шкільної освіти для національних меншин особливого значення набуває гли- ' бокий і 'всебічний аналіз досвіду минулого. ' ■

■ В пошуках удосконалення сучасної школи, організаційних і 'змістовних методів, які б сприяли розвитку через одержання знань кожної особистості, незалежно від її національної приналежності, українська педагогічна наука і освітня практика використовують синтез сучасних досягнень та історико-педагогічного минулого.

Саме історичний підхід дає можливість бачити, що сучасне станов- ‘ лення школи розгортається, маючи певні базові умови, сприяє про-гно_зуванню розвитку проблеми організації шкільної освіти для на- • ціональних меншин. ' '

Біля витоків розробки наукових засад національної школи в Уіфаїні стояли такі відомі педагоги та кульїурно-освітні діячі як М.Василенко, В.Еаботинський, І.'Огієнко, С.-Русова, І.Стешенко, М.Тулов, організатори народної, освіти в роки радянської влади Г.Гринько, МІСврипник, Я.Ряішо, 0.%мський. В працях цих та ін- . ших авторів в позицій високого гуманізму обірунтовується право всіх народів на освіту рідною мовою як одного з найголовніших чинникіз їх духовного відродження, збереження національного генофонду, визначаються основоположні принципи шкільного будівництва для національних меншин.

^ Україна XXI століття. Державна національна програма "Освіта". Інформаційно-методичні матеріали Міністерства освіти Україні:. -С.4.~- К., 1992. - С.І2.

Важливими документами епохи, які передають хід дискусій в українських педагогічних колах щодо напрямків шкільної освіти дая національних меншин, змісту, форм і-методів навчально-виховного процесу е матеріали вчительських з"їздїв, нарад, конференцій за участи провідних вчених, місцевих культурно-освітніх пра-

• - І ■ • .

ЦІВНИКІВ . . . '

Важливі відомості з досліджуваної проблеми, різноманітний • фактичний матеріал містять в собі опубліковані звіти Народного Комісаріату освіти України та його органів ка місцях, а також

о

підготовлені на їх основі фундаментальні оглядові праці*". В процесі їх опрацювання можна прсстезити як на загальнодержавному, так і регіональних рівнях різноманітні аспекти діяльності в галузі 'організації освіти для національних меншин вищих органів державної- влади та державного управління, органів місцевого самоврядування, окремих педагогічних колективів.

Узагальнюючі статистичні дані подає з своїй роботі А.Б.Гли-

3 ' ■

нський , який в кінці 20-х - на печатку 30-х років обіймав посаду

^ Див., наприклад: Резолюція П Всеукраїнського учительського з’їзду в Києві 10-12 серпня 1917 р. // Вільна укр.ак. - Т2І7. - JP І; Нарада, в справі організації народної освіти на Україні- 15-20 грудня 1917 р.// Там ке. - 1918. - 5-6; Второе Есеукраинское

совещание по просвещению 17-25 августа I92-j г. - X., 1926; Первое Всеукракнское совещание по работе среди национальных меньшинств 8-II января 1927 г. Стенографический отчет, резолюции,'постанов- . ления и материалы. - X., 1927. '

Народна освіта на Україні. - X.,. 1924; Народна освіта на Київщині. - К., 1924; Діяльність Наркомосвіти УСРР за 1924-1925 рік,-X., 1926;,.Освіта на Україні. - К., 1936;. Освіта на Україні в цифрах: Стат.довідник л 1933/34-1935/35 роки. - К*, 1936 та інші. ' -

О .

' Глине, кий А.Б. Национальные меньшинства на Украине:-!.-К., 1931.

- б -

заступника голови Комісії у справах національних меншин при БУЦВйу. Висока ступінь їх достовірності обумовлена тим, що автор виступає в даному випадку не лише як дослідник згаданого процесу, а й безпосередній організатор культурно-освітньої роботи серед національних меншин.

Цілком закономірно, що питання становлення і розвитку спільної освіти для національних меншш стали предаетом угати істориків педагогіки вже в 20-30-і роки. Це засвідчила, зокрема, публікація праць С.Постернака, М.Авдієнка, А. Мас:: і на, В.Маркова, Я.Ка-цанова та інеих^. Присвячені загальним проблемам народної освіта, воші разом з тим розкривають певні аспекти діяльності загальноосвітніх шкіл для національних меншин, специфіку організації навчально-виховного процесу в школах окремих національних груп.

Розглядаючи праці 20-30-х років як певний етап в дослідженні проблеми, не можна не звернути увагу на низку притаманних їх недоліків. Перш за все - це одномірне, деіцо схоластичне сприйняття розвитку освіти в Україні як процесу, виключно обумовленого успішною реалізацією постанов партії і уряду. Надмірна заідеологізованість, відсутність критичного аналізу значною мірою знижують наукове значення доробку історико-педагогічкої науки цього періоду. Водночас, цінність останнього полягає в томі', що він акумулював в собі чисельний статистичний і фактичний матеріал, аналіз

* Постернак С. Із історії освітнього руху на Україні за часи революції І9І7-І9І9 рр. - К., 1920; Авдієнко М.О. Народна освіта на Україні. - К., 1927; Мадшін А.Освітня політика за доби диктатури пролетаріату. - Одеса, 1927; Марков В.Н. Советская

■ система народаого образования УСРР: материалы к истории развития системы народного образования УССР. - Саратов, 1928; Зразкова тола та організація роботи в ній. - К., 1932; Кацанов Я. Касова ссЕІта на Україні. - К., 1932 та інші.

якого відкриває широкі можливості для усвідомлення тогочасних процесів у сфері народної освіти.

Серед робіт, присвячених історії шкільного будівництва в Україні, соціального виховання, мсгсна назвати праці А.Бондадя,

М.Грищенка, С.Гутянського, статті М.Леценка, в яких робиться спроба охарактеризувати законодавчі та нормативні акти щодо ос-зіти серед національних меншин, а також дається порівняльний аналіз кількісних показників в мережі національних шкіл в 20-30-х роках^. .

Розширення кола дгсерел, введення в останні роки в науковий обіг нозих, раніше закритих для широкого кола дослідників документальних матеріалів, сприяли підготовці ряду оригінальних цраць, в яких висвітлюються не лише позитивні сторони організації шкільної освіти серед національних меншин, а Я цілий ряд по-п"язаких з цім негативних чинників. Зокрема, на широкій документальній базі підготовлені статті 0.Гонтаря, І.Іванеїжа і Б.Чирка,

3..'іаг. бороди і С.!.*лі!бороди, Є.Соф”якца, В.Палкіна, Г.Філіпчукя та

ІНШИХ*". ■

Ряд вскливих питань підготовки педагогічних кадрів взагалі, в тому числі для національних учбових закладів підиікавтьсл п

* Бондар А.Д. Розвиток суспільного’ виховання в Українській ГС? /І9І7-І957/. - К., 1363; Грищенко М.С. -Нариси з історії школи в Українській РСР /І9І7-І965/. - К., 1956; Гутянський С.К. Здійснення ленінських принципів народної освіти на Україні. - її.,

1960; Леценко Н.М. З історії становлення радянської систем-: народної ссвіти на Україні /жовтень І9І7-І920 рр./ // Укр.іст.’г ~рк.-

1958. - !р.і; його ж: 3 історії освіти на Україні в роки відбудови народного господарства /І92І-І925/ // Укр.іст.шурн. -

1959. - № 4.

Гонтар О.В. Деякі питаннг міжнаціональних відісстн на Україні з 20-ті роки // Унр.іст.курн. - 1990. - 3? 7; Іваненко І.П., Чир-ко Б.В. Національно-культурне будівництво на Україні в 20-30-^і

статтях Н.Дичек, В.Майбороди, В.Масненка, І.Шарова та інших^.

Зростаюча з року в рік кількість праць, присвячених різним аспектам організації шкільної освіти для національних меншин, догодить, що дана проблематика входить в число пріоритетних в історико-педагогічній науці. Разом з тим, аналіз стану наукової • розробки обраних для дисертаційного дослідаення кола питань свідчить, що незважаючи на наявність ряду монографічних праць та статей загального характеру з питань народної освіти в Україні в 20-30-х роках, тема організації шкільної освіти для націонгьних меншин /1917-1933 рр./ ще не стала предметом спеціального наукового дослідження.

Хронологічні томки дисертації включають період розвитку '

освіти в Україні з 1917 р. по 1938 р. Нижня межа досліджуваного періоду обумовлена першими політичними і організаційними спробами в нових соціальних умовах розв"язати проблему становлення' ппсо- • ли для національ:с:х меншин. Лише з падінням монархії,, піднесенням

роки: Історія, досвід, проблеми // Рад.школа. - 1990. - № 2; Чирко Б.В. Національні меншості на Україні в 20-30-х роках // Уир.іст.журн. - 1990. - № І; Майборода В.К., Майборода С.В. Національні шкоди України: Історія, досвід, проблеми. Стаття перша // Рідна школа. - 1992. - Г" 5-6; їх же: Національні школи України: Історія, розвиток, уроки. Стаття друга // Рідна школа.-1992. - Р II—12; Соф"янц 0.М., Палкін В.А. Міжнаціональні відносини і школа // Рад.школа. - 1991. - № 5; Філіпчук В^А. Розвиток національної школи: здобутки і проблеми // Рад.школа. -1990. - ?,"• 5 та інші.

* Дичек Н.П. З історії педагогічної освіти на Україні у 20-ті роки // Укр.іст.журн. - 1989. - }? 9; Майборода В.К. Особливості розвитку системи вищої педагогічної освіжи в УРСР /І9І7-І95І/

// Укр.іст.журн. - 1990. - № II; ЬІасненко В.В., Шаров І.Ф. Вчительство та становлення радянської школи на Україні в першій половині 20-х років // Уіф.іст.журн. - 1990. -.’;'І2 та інші.

- У - .

національно-визвольного руху в Україні відкрилися певні можливості в справі організації шкільної освіти для національних меншин. ,

На жаль, вже в середині 30-х років система шкільної освіти для національних меншин поступово починає згортатися. Відхід від політики коренізації, ствердження імперських совіністичних тенденцій звели нанівець досягнуте, призведу* до практичної ліквідації системи спільної освіти для національних кеклин. Остаточний удар по спільному будівництву був нанесеннґ. постановок ЦК НТТ/б/У "Про-сеооганізацін зкіл н; Україні" від 10 квітня 1933 р. С«лв ууог.но і завершується досліглузакн," на*.*и період з організації спільної освіти діл національних меіппш.

Сб"сктом лссліД'-:-:-з:пія є гкгльиз освіта’для нац:сн:_:ьн::х мензлн в Україні в І9І7-І933 рр. ■

Предметем г.ос.ті дч-ен:-я з:іо'"угає організаціПно-аодагогічна діяльність органів освіти, державних і освітніх управлінських структур, педагогічної громадськості по станоатенню і розвитку загальноосвітньої школи для національних меншин.

Мета дослідження - дослідити загальні тенденції процесу -становлення і розвитку загальноосвітньої школи для національних меншин в Україні визначеного періоду, з"ясувати фактори, цо визначали зміст навчально-виховного процесу в ній; розкрити можливості використання набутого досвіду в справі, розбудови національної аколи з Україні на сучасному етапі. • ■

Завдання дослідження:

- визначити та обгрунтувати основні етапи становлення і розвитку загальноосвітньої школи для національних менпин досліджуваного періоду, дати їм наукозий аналіз;

- виявити і охарактеризувати загальні тенденції і основні

напрямки процесу формування та функціонування системи шкільної освіти для національних меншин; . '

- проаналізувати сутність і зміст навчально-виховного процесу в школах для національних меншин та фактори, що їх визначали;

- виявити перспективні шляхи застосування історико-педаго-гічного досвіду /І9І7-І938 рр./ в сучасній практиці розьитку національної школи в Україні.

Теоретичну базу дослідження складають загальні принципи історико-педагогічнах науки, об'єктивності, історизму, науковості, всебічної демократизації та гуманізації суспільного життя, пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, визнання виняткової ролі культури і освіти на сучасному етапі розбудови незалежної Української держави. Основоположними при цьому є ідеї про розвиток особистості, вивчення явищ і процесів у розвитку та перспективі На основі єдності загального і особливого,' врахування внутрішньої логіки процесу, його систематичності, непреривиості, зв"язку змісту ОСВІТИ З ЖИТТЯМ. ■ -

Основні методи'дослідження. . - ■ .

Провідними методами в-дослідженні проблеми стали історичний, проблемний і структурний в їх нерозривній єдності. Конкретно пошуковими методами стали методи аналізу, синтезу, теоретичного узагальнення історичних фактів, систематизації та класифікації джерел і літератури. .

" Джерела дослідження. Основними джерелами дослідження стали документи і матеріали, що зберігаються в Центральному державному архіві громадських об"єднань України /Ф. І. ЦК Компартії України/, Центральному державному архіві вищих органів державної влади і державного управління України /5.1. Всеукраїнський Центральний ■

• — І.І —

Виконавчий Кокітет; 5.2.‘Рада Народних Комісарів УСРР; 5.3. Постійне представництво УСРР при уряді СРСР; 5.5. Народний Комісаріат Екутріпніх справ УСРР; 5. 165. Народний Комісаріат осе і тй УСРР; 5. 413. Центральний Комітет національних менсин пр;: НУЦЗКу: *. 539. Народний Комісаріат робітничо-селянсько: інспекції УСРР; 5. ІІІ5. Українська Центральна Рада: $. 2201. Міні-

стерство освіти Української держави; £. 2581. Генеральний секретаріат народної освіти Української Центральної Ради ; Ф. 2582. Міністерство народної освіти Узфаїнської Народної Республік;^

. Державному архіві Полтавської області/ 5.Р. - 134. Відділ народної освіти Полтавського губвиконкому; 5.Р. - І1В6. Кременчуці-, кий губвиконком; 5.Р. - 1503. Полтавський губвиконком; ®.Р.‘-2256. Відділ народної освіти Лубенського повітвиконкому; Ф.Р. -■ 2205. Відділ народної освіти Кременчуцького повітвиконкому/ а також в архівах Служби безпеки Уіфаїни та Управління служби безпеки України по Полтавській області. . .

- <Ь

Критичний аналіз і теоретичне узагальнення архівних кате-ріалів, значна частина яких нещодавно виведена з спецфондів. і вперше залучена до наукового обігу, дає можливість глибше й конкретніше уявити особливості функціонування загальноосвітньої школи дія національних меншин в загальному процесі становлення і розвитку національної школи в Україні в 20-30-х рр.

В процесі роботи над дисертаційним дослідаенням автором широко використовувались праці відомих державних і культурно-освітніх діячів, педагогів і публіцистів, суспільно-політична, історична, педагогічна література та періодика. ,

НгутссЕч новизна і теоретичне значення дослідження

Подане дослідження забезпечує відтворення цілісної картини пошуків і шляхів становлення розвитку освіти в Україні в 20-30-ті роки.і дозволяє розкрити специфічні особливості, закономірності, відмінні й загальні тенденції створеная мережі шкіл для національних меншин.

В дисертаційній роботі обгрунтовані історико-педагогічна суть і конкретно-історичний зміст становлення та розвитку мережі національних шкіл в Україні, які сприяли розвитку основних компонентів проблеми на різних етапах.

Виявлені та охарактеризовані основні тенденції функціонування і шкільної освіти для національний меншин дозволяють визначити співвідношення змісту, структури і характеру навчальних закладів різного національного спрямування в сучасних умовах побудови системи народної освіти. ■

Вперше в історико-педагогічній науці охарактеризована структура шкільної освіти для національних меншин, розкриті її науково-методичні та організаційні принципи, визначені шляхи застосування набутого досвіду на сучасному етапі. '

Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали роботи, висновки та конкретні рекомендації автора по розвитку ' мережі шкіл для національних меншин, створенню системи видавництв., по виданню літератури, посібників і підручників для шкіл національних меншин використані в процесі підготовки відповідних розділів перспективної програми "Національні меншини в Україні", розробку якої розпочав Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів України спільно з Академією наук України, рядом міністерств і відомств, громадських організацій, а також

- ІЗ -

з ході реалізації концепції національної школи в Україні на сучасному етапі.

Матеріали дослідження впроваджені в навчальний процес ряду педагогічних зузіз України, зокрема, Полтавського педінституту, а;о дозволило збагатити і урізноманітнити зміст лекційних курсів з історії педагогіки, скласти основу відповідних спецкурсів і спецсемїнаріз, розширити тематику курсових і дипломних робіт для студентів як стаціонарного так і заочного відділень.

Результати дисертаційної роботи, наукові підходи, висновки і оцінки азтора використовуються в Полтавської,у обласному інституті вдосконалення вчителів для поліпшення теоретичної т професійної підготовки вчителів, керівних працівників в системі народної освіти, науково-педагогічних і викладацьких кадріз. Відповідні рекомендації підготовлені і для інших інститутів вдосконалення вчителів. '

Вірогідність і наукова обгрунтованість результатів дослідження забезпечувалась підходом автора до аналізу політичних, соціально-економічних та історико-педагогічних явищ на основі прпн-цчпів історизму, об'єктивності та наукового аналізу значного об"б-му архівних матеріалів, законодавчих та нормативних документів, різноманітної історкко-г.ецзгогічної літератури.

На захист виносяться такі основні полодекня:

- формування шкільної освіти для національних меншин здійснювалось в Україні у І9І7-І938 рр. в контексті реалізації загальноосвітньої політики, політики коренізації /українізації/, залежало як від позитивних, так і негативних чинників цих сторін соціально -політичного життя. Зокрема, на розвиток мережі шкіл для національних меншин позитивно вплинула обумовленість проведення українізації

з реалізацією завдань розвитку історичних та культурних традицій окремих національних меншин. Водночас подібна взаємозалежність в процесі згортання українізації найнегативніашм чином відбилася на організації шкільної освіти для національних меншин, звела нанівець досягнуті в попередні роки практичні результати}

- становлення та функціонування шкіл для національних меншін значною мірою сприяло формуванню всебічного розвитку кожної особистості, громадянського потенціалу, національної самосвідомості народів України, вихованню культури міжнаціональних відносин;

- зміст, форми та методи навчально-виховного процесу в національних школах співпадали в загальнонауковому плані зі змістом всієї освіти і мали особливості, що випливали з історичних та культурних традицій національних меншин в Україні, їх освітнього рівня, наявності кваліфікованих педагогічних кадрів.

Апробація та впровадження результатів дослідження.

Матеріали дослідження обговорювались на ряді республіканських та регіональних наукових конференцій, Координаційній раді .з проблем "Історичне іфаєзнавство" АНУ, б лабораторії теорії та історії педагогіки УНДШу АПН України. На основі результатів роботи автором дослідження .розроблено спецкурс "Організація шкільної освіти для національних меншин в Україні". . .

Висновки і положення дисертаційної роботи апробовані в монографічному дослідженні "(Організація шкільної освіти для національних .меншин в Україні: 20-30 рр.", підготовленому автором у відповідності з міжвідомчою науковою програмою "Національні меншини в Україні: Історія та сучасність", розробленою за участю Академії наук, Комітету у справах національностей при Кабінеті Міністрів України та Всеукраїнської спілки краєзнавців. ' .

- 15 -

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох глав, заключения, списку використаних джерел та літератури, а також додатків, в яких вміщені таблиці статистичних даних, що 'характеризують процес становлення і розвитку загальноосвітніх шкіл для національних меншин в Україні /І9І7-І938 рр./.

У з с тут: і обгрунтовані наукова актуальність досліджуваної проблеми, хронологічні рамки, визначена ступінь наукової розробки аналізованих питань, об"єкт, предает, мета основні завдання, теоретична основа, методи та джерела дослідження, сформульовані Лого наукова новизна, теоретичне та практичне значення, викладені положення, що внносятьсЯ на захист, наведені відомості про апробацію- та впровадження результатів. .

В першій глазі "Запровадження шкільної освіти для національних меншин та оснозні етапи її розвитку" визначаються та аналізуються основні етапи формування системи національних шкіл в Україні. Певні передумови для їх розвитку відкрилися з перемогою Лютневої резолюції 1917 р. і поваленням самодержавства. Взявши курс на українське національне відродження, Центральна Рада широко декларувала необхідність реалізації прав національних меншин. У зверненні "Народам України", складеному в кінці квітня 1917 р. і

•тс

підписаному головою Центральної Ради М.С.Ірушевським, говорилося: "Повнота національного життя, котрого ми добивалися для українського. народу, ■ не повинна затопляти, обмежувати для інших народностей їх змагання до сзобідного розвитку своєї культурної і націо нальної стихії. Нітрохи! Ми не на те цілими поколіннями боролися

і страждали за права нашого народу, щоб з хвилею, коли ті права будуть здобуті, поставити іншу мету - приборкування слабких

- 16 -

народностей і панування над національними меншинами великої української землі"^. .

В міру своїх можливостей Центральна Рада. її виконавчі

органи здійснили ряд практичних кроків по налагодженню загальної

освіти для національних меншин. Зокрема, в;яе в персій половині

1917 р. було поставлено завдання "з"ясувати остаточно, як виріиу-

вати справу з школами меншостей, про віурегулювання їх кількості,

2

засоби утримання і правне становище" .

Відповідну увагу приділяли питання організації освіти для національних меншин в своїй діяльності уряди гетьмана П.П.Скоропадського, Директорії. Незважаючи на відсутність якоїсь чіткої системи заходів в даному напрямку, ними була проведена робота по організації'національних шкіл, вищих учбових закладів тощо.

Новий етап в національному шкільному будівництві в Україні пов"язаний з реалізацією рішень політичного.керівництва країною в першій половині 20-х років.'Розроблена ним програма в національному, питанні визначала цілий комплекс заходів, спрямованих на проведення політики коренізації в національних республіках і національних районах. Резолюція ХП з"їзду РЩІ/б/ "В національному питанні" вимагала "законодавчого забезпечення національних прав і особливо прав національних меншостей”, передбачала підготовку національних кадрів, конкретні кроки розвитку національної освіти

і культури.

На сьогоднішній день серед науковців немає єдиної думки щодо цих заходів. Ряд вчених вважають політику коренізації своєрідним

* Нова Рада. - 1917. - 2 квітач.

^ ЗДАВО України. - 5. 2532, оп.І, спр.56. - Арк.4.

- - Хґ —

маневром вищого політичного керівництва країни, який переслідував мету ввести в оману національні республіки, приглушити національно-визвольні рухи, завоювати прихильність національної інтелігенції. В наукових дискусіях висловлюються також судження про те, що національна політика, проголошена РІШ/б/ в першій половині 20-х років обумовлювалась причинами міжнародного характеру, розглядалася як засіб домогтися для СРСР визнання серед широкої світової громадськості. _ "

Цілком очевидно, що ці та інші положення ще потребують свого докладного вивчення, відповідної наукової аргументації, документального підтвердження. Та навіть невизначеність їх обгрунтування ' не може звести нанівець те позитивне значення, яке мала політика коренізації для національного і культурного відродження народів, . їх духовного піднесення, ствердження національної гідності. .

Період 20-х - початок 30-х років цілком справедливо вважається в Україні періодом "українського відродження", коли на тлі політики корєнізації-українізації могутній імпульс для свого розвитку отримала уіфаїнська наука, освіта, і культура. В цей період справа національної школи була піднесена на рівень виняткової державної ваги. . ' . ’ ■

Характерно, що політика українізації не лисе не обмежила прав національних меншин, а й значною міров відкрила шлях для їх вільного розвитку, ще раз підтвердивши істину, що духовне оновлення будь-якого народу можливе лише при умові духовного піднесення всіх народів, що проживають в єдиному політичному, соціально-економічному просторі. В умовах українізації стверджувалась не лзппе

українська школа, а й проходили шлях організаційного, змістовного

і

науково-методичного та матеріально-технічного зміцнення сколи для численних національних меншин, які проживали в Україні.

- ІЗ - *

Внаслідок проведеної роботи, на початок 30-х рокІЕ в Уіфаїні діяла струнка система шал для національних меншин, яка нараховувала 2025 учбових закладів. Серед них: німецьких шкіл - 628, єврейських - 785, польських - 381, молдавських - 16, татарських -8, ассірійських - 2*.

Окрім згаданих середніх спеціальних педагогічних закладів в Україні здійснювали підготовку вчителів для національних шкіл Київський польський інститут народної освіти, Одеський німецький інститут народної освіти, відповідні національні відділення при ряді еецих педагогічних закладів України.

Загалом заходи Народного комісаріату освіти дали свої позитивні результати. На початок 30-х років в школах для національних меншин республіки працювало: в єврейських національних пколах -понад 2000 вчителів, німецьких - понад 1000, польських - близько 500, болгарських - понад 100, татарських - близько 70, чеських -

понад 20, вірменських - близько 10. В цілому в школах для націо-

• ‘ . 2

нальних меншин в цей період нараховувалось понад 4С00 вчителів .

В науковій літературі поки що не існує єдиної думки щодо початку згортання мережі шкіл для. національних мекикн, тривалості цього процесу.'Ряд дослідників /наприклад, Ю.І.Шаповал / вважають часом найбільш активного наступу на національні школи кінець 30-х років. Виявлені нами документи, в тому числі раніше закриті для широкого кола, дослідників, дозволяють дещо опустити хронологічні рамки цього процесу. На нашу думку, процес наступу на національні

* Більшовик України. - 1931.' - № 12. - С.26. .

2 ЦЦАГ0 України. - 5.1., оп.6, спр.ІЗО. - Арк.ІІЗ, 114.

® Див.: Шаповал Г.І. У ті трагічні роки: сталінізм на Уіфаїні. -

К., 1990. - С.121. .

школи в Україні розпочався вясз на початку 30-х років, коли практично припиняється зростання кількості національних шкіл /незважаючи на те, що існувала нагальна потреба в їх подальшому розвитку/, спостерігається відтік з них контингенту учнів.

Своєї ж найвищої точки наступ на національні околи досяг в середині 30-х років /1933-1936 рр./, коли він набрав своїх найбільш потворних форм. Закриття, обмеження можливостей національних пкіл супроводжувались фабрикацією міфічних справ проти організаторів освіти для національних меншин, окремих педагогічних колективів національних шкіл.

В кінці 30-х років /1938 р./ національні школи в Україні були остаточно розгроатені. Постановами ницого політичного керівництва України, уряду республіки, Каркомосу УСРР вени були реорганізовані, що означало на практиці їх поєну ліквідацію. '

Внаслідок проведених реорганізацій мерека національних шкіл в Україні, система їх науково-методичного забезпечення, система керівництва ними були каіїке повністю зруйновані. Окремі національні школи, що збереглися в різних регіонах республіки, кз користувалися підтримкою з боку держави і, звичайно, не могли суттєво вплинути на стан освіти для національних меншин.

В другій главі "Організація навчально-виховного процесу в школах для національних меншин" розглядаються зміст, форми і методи навчально-виховної роботи, заходи по її науково-методичному забезпеченню,, підготовці та виданні навчальної літератури. .

Аналізуючи зміст навчання в школах для національних меншин в Україні, навчальні плани та програми на різних етапах їх діяльності, можна стверджувати, що навчальний процес в школах для національних меншин здійснювався на основі загальних нормативних документів Народного комісаріату, освіти, сприйнявши їх як позитивні,

так і негативні сторони. Разом з тим, він мав і свої певні особливості, пов"язані з визначенням співвідношення інтернаціонального і національного в навчальних планах і програмах шкіл для національних маншин, співвідношення у викладанні державної, російської та національної мови, історії СРСР, України з елементами національної історії та кільтури, етнографії тощо.

Широким діапазоном характеризувався в 20-х - на початку 30-х років пошук форм і методів навчання в національних школах. Як свідчить досвід, найбільш повно зміст навчання реалізовувався там, де вдавалося поєднувати-ті чи інші форми і методи. '

Певні кроки були здійснені в досліджуваний період по забезпеченню національних шкіл навчальною літературою. Характеризуючи плани Держвидаву України на 1925-1926 н.р. можна звернути увагу на те, до- у вказаний період цим видавництвом передбачалося видання 84 назв літератури загальним обсягом 450 д.а. З них: єврейською мовою - 21 назва /89,7 д.а./, німецькою - 17 назв /159,3 д.а./, польською - 57 назв /115 д.а./, болгарською — 9 назв /8,6'д.а./.

Незважаючи на те, що в силу об"єктивних та суб"єктивних причин видавничий план було виконано• лише частково /на 'І квітня 1926р. по кількості назв - 39,2%, по обсягу друкованих аркушів - 40,9^7^, все це дозволило певною мірою зняти гостроту проблеми, яка існувала в справі забезпечення підручниками та іншою навчальною літературою шкіл для.національних меншин.

В заключенні в узагальнюючій формі подані основні результати

і висновки роботи, висловлені практичні рекомендації по організації шкільної освіти для національних меншин е Україні на сучасному етапі.

* ЦДДВ0 України. - $.413, оп.І, спр.ІО. - Арк. 12.

. - 21 -

Проведений науковий аналіз проблеми дозволяє прийти до таких основних висновків:

- основоположні принципи організації шкільної освіти для національних і.:еншин були закладені в період- визвольних змагань українського народу /І9І7-І9І9 рр./ і були пов"язані з діяльністю урядів Центральної Ради, гетьмана П.П.Скоропадського, Директорії;

- паямива увага шкільній освіті для національних меншин на-

давалась в ході реалізації органами радянської влади політики ко-ренїзацїї, внаслідок чого в 20-х - першій половині 30-х років була сформована розгалужена система національних шкіл, дієві ланки організаційного і науково-методичного керівництва ними, вироблені цілком виправдані форми підготовки національних педагогічних кадрів, здійснені реальні кроки по Еиданнп навчальної літератури мовами національних меншин. Схвальної оцінки заслуговують також тогочасні творчі пошуки, пов"язані з перебудовою змісту,форм і методів навчально-виховного процесу в школах для національних меншин; - . . '

- позитивні тенденції 20-х-років в галузі шкільної освіти для національних меншин не знайшли свого дальшого розвитку._3 умовах згортання -політики коренїзації, виробленні нових підходів до національного питання, система шкільної освіти для національних меншин поступово починає згортатися. Причому, останній негативний процес супроводжувався масовими незаконними репресіями в середовищі педагогічних кадрів національних шкіл, вищих та середііх учбових закладів, трагічною загибеллю ні в чому не винних лвдеЯ;

- реорганізація 1938 р. остаточно підірвала систему шкільної освіти для національних меншин, нанесла їй непоправної і нічий не виправданої шкоди, відкр:: :а широкі можливості для проведення

■ . - 22 - .

імперської політики, сприяла поступовій русифікації як українського народу, так і всіх народів, що проживали на терені України.

Процес становлення і розвитку національних шкіл в Україні пройшов чотири таких основних етапи:

. І. Нормування нових підходів у розв"язанні питань шкільної освіти для національних меншин в період визвольних змагань українського народу /І9І7-І9І9 рр./. .

2. Становлення шкіл для національних меншин, їх поступове організаційне та науково-методичне зміцнення /перша половина 20-х років/.

3. Піднесення та ефективна діяльність загальноосвітньої на-

ціональної школи України /друга половина 20-х - перша половина 30-х років/. ' '

4. Згортання системи національних шкіл в Україні, їх остаточна ліквідація /друга половина 30-х років/.

Незважаючи на всю складність і суперечність, досвід, набутий і апробований в період 1917-1938 рр. на цій важливій ділянці роботи заслуговує на свою увагу, його наукова оцінка сприятиме збережеш® того цінного і неперехідного, що складає першооснову шкільної освіти на сучасному етапі розвитку незалежної Української деркави. Водночас, вона дозволить уникнути тих серйозних недоліків і прсрахунків, допущених в процесі творення на складному і суперечливому етапі нашої історії.

Основний зміст дисертації отримав відображення в публікаціях автора: .

1. Організація шкільної освіти для національних меншин в Україні: 20-30 рр. - Київ-Полтава: "Рідний край", 1992. - 148 с.

2. їабрикація справи "Польської організації військової" та втрати педагогічних кадрів на Поділлі //Республіканська науково-

практична конференція "Дунаївці: їх роль і місце з історії Поділля”. Толи доповіде"!. - Душїзці, 1993, - С.87-38.

3, Програма спецкурсу "Організація акільної освіти для національних меншин в Україні: досвід, проблем?, перспективи" для студентів педагогічного інституту-. - Полтава, 1993. - Іо с.

4. Проблєї« кадрового забезпечення початкової ігколи для національних •:енаглн з Україні: 20-30-ті роки // Всеукраїнська науково-практична конференція "Розбудова національної початкової школи". Тези доповідей і повідомлень. - Полтава, 1993. - С.92-с'4.