автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Управление подготовкой педагогов-менеджеров в альтернативной высшей школе.

Автореферат диссертации по теме "Управление подготовкой педагогов-менеджеров в альтернативной высшей школе."

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГ5 ОД

1 З ІЯЯ7 На правах рукопису

СЕЛШЕРСТОВА НАДІЯ ІВАНІВНА

УПРАВЛІННЯ ПІДГОТОВКОЮ ПЕДАГОГЮ-МЕНЕДЖЕРІВ В АЛЬТЕРНАТИВНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

13.00.01. - теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня канди дата педагогічних наук

Київ-1997

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Нікопольському інституті управління бізнесу те

права.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук,

професор Приходько ,

Микола Ілліч.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук,

професор

Нісімчук

Сергій Андрійович,

- кандидат педагогічних наук, науковий співробітник Солдатенко Микола Миколайович. Провідна установа - Південно-український державний педагогічяиі університет імені К.Д.Ушинського.

Захист відбудеться “ £ ” 1997 р. о “ ” годині н

засідашіі спеціалізованої вченої ради Д01.01.34 в Київському університсі імені Тараса Шевченка /252033, м.Київ,

вул. Володимирська 60, ауд.303/

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського уніве£ ситету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано “ <2> у ” ЇС&'тиЛ; 1997 р.

Учений секретар

спеціалЬованої вченої ради О.В.Плахотнік _

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження та ступінь розробленості теми. Розвиток освіти на сучасному етапі потребує підготовки педагогічних кадрів, здатних витримати ісшп' на професіоналізм, переключитися на іншу суміжну професію. Поява нових типів шкіл, соціальна незахищеність дитішетва погребують нових фахівців у галузі педагогічного менеджменту.

Серед навчальних закладів, які готують висококваліфікованих спеціалістів у галузі педагогічної діяльності, важливу роль відіграють альтернативні (приватні) інститути, основне завдання яких - забезпечити підготовку кваліфікованих педагогів з вищою освітою.

З точки зору педагогічної науки цінність альтернативних вузів полягає в тому, що замовником фахівців виступає не держава, якій на сьогодні доводиться значно скорочувати найважливіші сфери суспільного життя і народного г осподарства, а конкретні виробничі структури й самі студенти, іцо покладають надію на здобуття відповідної вищої освіти, на розвиток своїх здібностей та бажань, а також на те, що кожен приватішй інститут дбас насамперед про своє добре ім’я та про кожного абітурієнта, відтак виступає посередником між ринком збуту своєї “продукції” та сферою насиченості ринку нестандартними професіоналами. Приватний вищий навчальний заклад заповнює “білі плями” державної системи навчання, готує саме тих фахівців, яких нині потребує економіка, сфера обслуговування.

У зв’язку з тим, що інститут приватної і платної освіти в Україні ще не склався, у педагогічній літературі проблема вищої альтернативної освіти в контексті проблеми управління підготовкою педагогів-менеджерів розглядається дуже поверхово і практично є не дослідженою. Це пов’язано передусім зі складністю об’єкта педагогічного мислення, який потребує: врахування як специфіки діяльності вузу, так і нової клієнтури студентів,

а також спільності методології теорії і технології керівної діяльності; формування громадської думки про даний навчальний заклад, розвитку комуніка-тішних зв’язків та реклами; розроблення стратегії і тактики роботи інституту, що грунтується на реальних запитах ринку споживачів -планування та прогнозування прийому студентів, номенклатури професій і фахів, пошуків щодо створення нових спеціальностей, реорганізації старих і утворення нових служб внутрішнього та зовнішнього управління між навчальними закладами, впровадження деяких аспектів діяльності системи управліши освітою і вихованням педагогічних кадрів нового покоління.

Отже, неопрацьованість проблеми та її актуальність зумовили вибір теми дослідження. Слід визнати, що досліджувана проблема досі не бул; предметом вивчення у вітчизняній педагогіці. Ми намагаємося дослідити ї з ширших соціально-педагогічшіх та управлінських позицій, враховуючі суспільні погреби і сучасні концепції та тенденції педагогічної науки що випливають з нових законодавчій актів про освіту.

Об’єкт дослідження - процес підготовки педагогів-менеджерів і альтернативній вищій школі.

Предмет дослідження - управліши підготовкою педагогів-менеджеріі в альтернативній вищій школі.

Мета дослідження - з’ясувати умови управління підготовкою педагогів-менеджерів в умовах альтернативного вищого закладу.

Гіпотезою дослідження Є припущення, ЩО управління ПІДГОТОВКО!! педагогів-менеджерів в альтернативній вищій школі має певні специфічт особливості, які залежать здебільшого ьід особливостей нетрадиційної основ і позиційної структури. Певна річ, такому керуванню бракує зафіксованою позиційних ролей у сфері пізнавальної діяльності між підлеглими і керівшгм структурами, а також між педагогами і студентами.

Згідно з метою дослідження було визначено такі завдання:

- проаналізувати розвиток концепції альтернативного вищого навчального закладу і нетрадиційного студента;

- виявити інваріанти платного навчання, які можуть стати принципами інтеграції змісту управління підготовкою педагогів-менеджерів;

- розкрити структуру навчального процесу і відповідно до цього змісту управління підготовкою педагогів-менеджерів;

- експериментально перевірити дієвість управління підготовкою спеціалістів;

- розробити методичні рекомендації щодо забезпечення управління підготовкою педагогів-менеджерів в альтернативній вшцій школі.

Дослідження грутуегься на методології науки про управління, що досягла нового рівня у визначенні цілісного педагогічного процесу, а також історичної закономірності розвитку професійних якостей, зумовлених характером громадської системи, духовним та культурним прогресом, які розглядають людину як найвищу цінність суспільства

Теоретичні позиції базуються на:

- теорії управління як інформаційній основі регулювання соціальних процесів у суспільстві (А.Г.Аганбенян, В.Андрущенко, С.І.Архангсльський,

A.І.Берг, Д.М.Гвішіані, А.А.Бодалсв, Л.Ю.Гордін, В.І.Журавльов, Е.І.Загвя-зинський, В.С.Ільїн, Б.С.Кобзар, Г.С.Костюк, В.Ф.Паламарчук, М.Д.Ярма-ченко та ін.). При цьому ми беремо до уваги головну мету управління -керована система має давати позитивні результати;

- діяльній методології, яка включає положення мети та її здійснення, одержання конкретних результатів керування організацією, персоналом, діяльністю і зважаючи на діяльність суб’єкта та об’єкта управління як на основу реалізації конкретних функцій (В.П.Беспалько, В.І.Бондар, В.Зігерт, І.А.Зязюн, М.С.Каган, Л.Г.Коваль, Л.Ланг, О.О.Леонтьсв, О.М.Леонтьєв,

B.Н.Мадзігон, М.Х.Мескон, М.І.Приходько, Б.М.Ребус, В.В.Рубцов, Тимо Санталайнен, В.К.Тарасов, Л.І.Уманський та ін.);

- теорії управління, яка пояснює і пропонує форми та методи реалізації управлінських функцій у конкретному педагогічному процесі (С.У.Гонча-ренко, К.Б.Єсипович, І.В.Кузьмін, А.М.Лутошкін, Н.Г.Иічкало, Х.Шакуров,

В.А.Якунін та ін.);

Для дисертанта велике значення мали матеріали про зарубіжну школу (Н.В.Абашкіна, К.Н.Волков, Б.Л.Вульфсон, А.Н.Джуринський, З.А.Малькова,

І.Г.Тараненко, Т.Ф.Яркіна, А.Д.Ятченко та ін.).

У процесі даного дослідження деякі його аспекти допомогли з’ясуватк монографії, дисертації й етапі, присвячені управлінню навчально-виховішм іфоцесом вузівського навчання (У.Г.Зінгуров, Г.А.Китайгородська, М.І.Ме-сиков, В.А.Мільцот, І.В.Міхалкіна, М.Б.Челишкова).

Для вирішення поставлених завдань використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: вивчення філософської, педагогічної, психологічної та спеціальної літератури; педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, опитування; вивчення навчальио-методичної літератури та документації; педагогічний експеримент. Сшвідношешш методів емпіричного та теоретичного дослідження визначалося змістом кожного етапу' проведеної роботи.

Иауково-теоретичиий аналіз у поєднанні з визначенням реального стану цілісного педагогічного процесу та управління підготовкою педагогів-менеджерів став одним з провідним принципів дослідження методики. Історіографічний аналіз значної кількості літератури з проблем керування та організації навчально-виховного процесу дав необхідні знання про різні тенденції і підходи, суперечності у висвітленні альтернативних форм навчання, осмислення їх на основі нового педагогічного мислення.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалася з врахуванням якісного аналізу програм педагогічних інститутів та навчально-тематичішх планів інших навчальних закладів. Автором було використано рекомендації

та різні методики досліджень, розроблені кафедрою управління і соціальної педагогіки Запорізького державного університету.

Дослідження проводилося в три етапи протягом семи років.

На першому етапі (1990 - 1992 рр.) було здійснено пошук об’єкта і предмета дослідження, конкретизовано завдаїшя, вивчено відповідну літературу, розроблено навчальний план і робочі програми. •

На другому етапі (1993 - 1995 рр.) було уточнено й теоретично обгрунтовано поняття “альтернативна пита школа”, “безплатне і платне навчання”, “економічна і фінансова самостійність’’, “нетрадиційний абітурієнт і студент”; визначено рівні підготовки педагогів-менеджерів, експериментально перевірено елементи навчальних програм та планів.

Третій етап (1994 - 1997 рр.) було присвячено з'ясуванню дійсності справжнього стану управління підготовкою педагогів-менеджерів в умовах альтернативної вищої школи, аналізу ступеня ефективності формуючого експерименту, формуванню і теоретичному обгрунтуванню висновків дослідження.

Базою дослідження був Нікопольський інститут управліїшя, бізнесу і права. В дослідженні брали участь 820 студентів спеціальності “менеджмент” економічного факультету та студент факультету іноземних мов.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в обгрунтувати загальшгх, часткових і специфічних принципів та закономірностей підготовки педагогічних кадрів нової професії в умовах приватного вузу, розробленні й опробуванні цієї підготовки, виявленні основних особливостей діяльності приватного вуз)', експериментальній перевірці ефективності запропонованої методики в процесі підготовки майбутніх педагогів.

Практична значущість дослідження полягає в розробленні тематичного планування та програми спецкурсу з педагогічного менеджменту, створенні методичних рекомендацій для педагогів, керівників альтерна-

тивіїих шкш щодо вдосконалення підготовки педагопв-менеджерів, в тому, що висновки та рекомендації спрямовані на неприпустимість вузько-споживацысого підходу до підготовки педагогічних кадрів у нових соціальних умовах ринкових відносин. Основні положення дослідження можуть бути використ ані викладачами та ректоратами вищих навчальних закладів, а також ддя розроблення навчально-методичної документації та підготовки підручників і навчальних посібників тощо.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків дисертації забезпечується методологічним обірунтувашіям вихідних положень, опорою на сучасні досягнення науки та практики управління, використашшм комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті й завданням; поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричного матеріалу, репрезентативністю вибірки, результатами експериментальної роботи.

Аігробація і впровадження результатів дослідження.

Матеріали дослідження доповідалися на Міжнародній науково-нрактичній конференції “Освіта в сучасному суспільстві: проблеми, теорія, практика.” (Одеса, 1996); Загальноукраїнській науково-практичній конференції “Університетська педагогічна освіта: досвід, проблеми і перспективи розвитку” (Сімферополь, 1996); на регіональних конференціях “Управління освітою: пошук, проблеми” (Запоріжжя, 1995), “Розвиток освіти та інноваційної школи” (Запоріжжя, 1996); на навчально-педагогічній раді з проблем психолого-педагогічних досліджень Запорізького державного класичного університету ІУ рівня акредитації та кафедри управління і соціальної педагогіки Запорізького обласного інституту вдосконалення вчителів (19951996); на місцевих нарадах освітян, засіданнях вченої ради Нікопольського інституту управління, бізнесу і права. Проміжні та кінцеві результати дослідження висвітлено в 5-ти публікаціях, систематичних виступах у педагогічній пресі, на радіо й телебаченні.

Методичні рекомендації, розроблені за результатами дослідження, впроваджено в Запорізькому муніципальному інституті управління, в Запорізькому гуманітарно-економічному інституті, в базових школах м.Нікоиоля, Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей.

На захист винесено такі основні положення:

1. Теоретична обгрунтованість підготовки педагогів-менеджерів в альтернативній вищій школі.

2. Змістовий аспект управління підготовкою педагогів-менеджерів.

3. Розгляд нового підходу до визначення поняття “нетрадиційний студент” як до альтернативної підготовки педагогічних кадрів у нових соціальних умовах ринкових відносин.

4. Умови досягнення ефективної діяльності педагога-менеджера щодо управління підготовкою педагогів-менеджерів в альтернативній школі.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

У ВСТУПІ обгрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено мету, об’єкт дослідження, завдання, гіпотезу науково-дослідної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, висвітлено методи, визначено етапи дослідження, сформульовано основні положення, що їх винесено па захист.

У першому розділі “Управління підготовкою педагогів-менеджерів як педагогічна проблема” аналізується стан проблеми розвитку концепції альтернативної вищої школи і “нетрадиційного студента”, альтернативної вищої школи в контексті традиційного ' підходу державних вузів до перспективи підготовки педагогів-менеджерів як процесу.

Розвиток концепції альтернативної вищої школи дуже тісно пов’язаний з проблемою платного та безплатного навчання. У дореволюційній Росії навчання було безплатним лише в початкових народних училищах. У вищих навчальних, закладах плату за навчання (за “Положенням” 1912 р.) встановлювали попечителі округів, і часто вона була досить високою.

Вперше принцип безплатного навчання було висунуто соціал-демократичною групою “Визволення” у “Другому проекті програм російських соціал-демократів”, складеному Г.В.Плехановим у 1887 р. і опублікованому як додаток до брошури “Чого хочуть соціал-демократи?” у 1889 році.

Першим навчальним закладом у країні, в якому Міністерство освіти не було повноправним господарем, сгав Психоневрологічний інститут, керований В.М.Бехтеревим. Інститут утримувався на кошти, що надходили як плата за навчання. Він міг вільно вибирати предмети, чого не мав жодний вищий навчальний заклад Росії того часу. При складанні навчального плану виходили із завдання створити такий науково-навчальний заклад, який не повторював би державний і став би новим типом вищої школи. Слухачі отримували знання в обсязі універсігтетського курсу. Навчальна діяльність тісно перепліталася з науковою, яку фінансували за приналежністю різні відомсгва.

Безплатне навчання в колишньому СРСР було безплатним з перших років Радянської влади. Постановою Ради Міністрів СРСР від 6 червня 1956 р. плату за навчання було скасовано в усіх навчальних закладах. В колишньому СРСР усі вузи були державними.

Після розпаду колишнього Союзу, набуття Україною незалежності поряд з державними в країні почали створюватися муніципальні, приватні вузи з відповідними вимогами до абітурієнтів щодо підготовки та плати за навчання. Основними факторами, що спричинили появу нетрадиційних вузів і студентів с економічні, тобто реакція на вимоги ринку праці, прискорення

темпів технічного прогресу, а взагалі на безперервність освіти як умови соціально-економічної та індивідуальної кар’єри.

У сучасних дослідженнях не існує єдиної точки зору стосовно поняття “альтернативний вищий заклад” та “нетрадиційний студент”.

Проблему альтернативної вищої школи можна розглядати як таку, ідо частково збігається з темою нетрадиційних студентів, отже вона не є новою.

Численні міжнародні конференції, дослідження сприяли зростаїпію значення цієї проблеми вже наприкінці 60-х - на початку 70-х років. І багато реформ, що відбувалися на той час, проголосили своєю метою забезпечити вищою освітою “нетрадиційного студента”. Фактично, ця установка була і залишається такою, що тісно пов’язана із закликом до диверсифікації вищої освіти, подальшого розширення поля її діяльності, на думку багатьох людей “створення масової вищої освіти”. Певною мірою, це стало однією з основних причин здійснення структурних реформ, змін програм, умов прийому та інших аспектів функціонування вищої освіти (ширше - післясередньої).

Відмінність між теперишнім та минулим у розумінні “альтернативної вищої школи” і “нетрадиційних студентів” полягає в тому, що серед них не тільки студенти, а й промисловість, місцева і регіональна влада, сучасні міжнародні організації, культурні асоціації, фірми тощо, отже, всі, хто хотів би скористатися з послуг альтернативного приватного вузу.

Порівняно з періодом 70-х років в 90-ті роки, поза сумнівом, спостерігається істотне збільшення нових спеціальностей, яких не було в реєстрі Міністерства освіти України, а відтак і нетрадиційного студентства, до того ж не лише в кількох навчальних закладах, а й в усій системі вищої освіти.

Питання обслуговування нових замовників новими інтегровашіми спеціальностями і спеціалістами високої кваліфікації - це не просто створення більш гнучкої системи прийому чи підготовки, а вимога взяти на себе

нову місію, - вочевидь, стосується навчання в альтернативному вузі і здобуття конкретної професії.

Нові навчальні заклади - факт, який неможливо ігнорувати. Альтернативну вищу школу, безумовно, потрібно розглядати як частину системи вищої освіти. Але в зв’язку з проблемою підготовки педагогічних кадрів виникає потреба поставити такі запитання: 1) Чи є істотна відмінність між платними вузами та іншими навчальними закладами вищої освіти (так званим держбюджетним сектором)? 2) Чи існують певні категорії навчально-виховних та соціально-патронажних закладів, з якими платні вузи можуть і повинні співпрацювати? 3) У чому полягає специфічна роль альтернативної вищої школи?

На ці та інші запитання відповіді можна дати лише на основі широкомасштабних соціально-педагогічних досліджень. Проблема с очевидною і залишається не дослідженою. Але найважливішим ми вважаємо те, що жодної несумісності між традиційними і альтернативними навчальними закладами немас. Певне напруження може (і дуже часто саме гак і відбувається) створити найбільш сприятливу основу для творчості, співробітництва та інновацій.

На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, тенденцій розвитку людства, сучасних політичних явшц і подій ми дійшли висновку, що вища школа України має такі позитивні якості, які потрібно враховувати під час підготовки педагогів-менеджерів:

- вона спроможна здійснювати управління підготовкою педагогічних кадрів з усіх спеціальностей;

- за масштабами підготовки педагогів і забезпеченості кадрами їй належить одне з перших місць серед провідних країн світу;

- відзначається високим рівнем фундаментальної підготовки, зокрема, з методики навчання і виховання;

- традиційно орієїггована на професійну діяльність і має тісний зв’язок з практикою.

Альтернативна вища школа сприяє реформі вищої освіти в Україні, диверсифікації освіти, реалізації багаторівневої структури підготовки фахівців, здійсненню заходів, які спрямовані на гуманітаризацію та фунда-мешалізацію навчальних програм.

Наше дослідження показало, що виникає нова тенденція розвитку альтернативної освіти: 1) місцева та регіональна влада покладає великі надії на альтернативні вузи, вбачаючи в них основного виконавця замовлень на нові спеціальності; 2) різні соціальні сфери вбачають в альтернативній вищій школі не лише місце підготовки в галузі менеджменту, а й дедалі більшою мірою засіб підготовки добре освіченої і висококультурної людшш; 3) практично в усіх розвинутих країнах сектор послуг розвивався швидше за інші. Можливості зайнятості в цьому секторі набагато перевищують можливості будь-якого іншого.

Обслуговуючи нову клієнтуру вшці навчальні заклади справді стають альтернативою бюджетним вузам, які за остаїші 5-6 років через економічні і фінансові обставіпш дещо поступилися альтернативним.

Управління властиве тим системам, які характеризуються великою складністю та динамічністю. Підготовка є складним соціально-педагогічним та управлінським процесом, пов’язаним з навчально-пізнавальною діяльністю та організацією. Потреби теорії та практики управління підготовкою педагогів-менеджерів роблять дуже актуальними завдання формалізації процесів управління, оіше порядку процедур, визначення його технології.

Підготовка педагогів-менеджерів завжди включає управління студентами та їхньою науково-пізнавальною діяльністю. Єдиною метою є досягнення позитивних результатів.

Аналіз сучасної літератури з управління та менеджменту показав,

що серцевиною підготовки спеціалістів будь-якого фаху на сьогодні є духовний аспект, підприємницька інноваційна діяльність.

У ході дослідження з’ясувалося, що стосовно підготовки педагогів-менеджерів в альтернативній вищій школі не обгрунтовано підходу до встановлення змісту якостей педагога-менеджера і вимог до його кваліфікації. Не претендуючи на повне розкриття проблеми, ми вважаємо найважливішими якостями педагога-менеджера і вимогами до його кваліфікації такі:

1. Педагог-менеджер - це насамперед організатор навчально-виховного процесу і керівник педагогів і учнів, який забезпечує виконання ними своїх обов’язків; координує і кореіує стосунки в самому навчальному закладі і за його межами. Він повинен уміти аналізувати ситуацію, використовуючи для цього методи діагностики, моделювати, проектування та синтезу, мати знання про те, як завдяки іншим досягати успіхів у справах. У реальній педагогічній діяльності відбуваються об’єктивні процеси інтеграції, спеціалізації і диверсифікації, які являють собою тенденції менеджменту. Отже педагог-менеджер - це професійний управлінець, динамічний керівник і організатор навчально-виховного процесу, взаємодії і взаємовідносин у школі.

2. Педагог-менеджер як професіонал може бути найманим керівником і організатором колективу, не будучи, причому, власником частини власності. Поряд з цим він може бути власником, приватником і головним управителем, наприклад авторської школи, приватного вузу.

3. До педагогів-менеджерів ставлять такі вимоги щодо якостей: професійні знання, винахідництво, здатність до інновацій, комунікабельність, організаційна культура, системний підхід до оцінки явищ, уміння навчати і розвивати учнів, знання структури проекту цілісного педагогічного процесу і вміння його розробляти і реалізувати.

Аналіз вимог визначає і вимоги до підготовки педагога-менеджера. Ця підготовка має значною мірою відрізнятися від підготовки вчигеля-предметника. По суті, у будь-якій сфері потрібні спеціалісти-оргаиізатори, керівники і спеціалісти практики, виконавці. Ці два різні види діяльності, які вимагають від людини різної підготовки, не можна розглядати ієрархічно, тобто так: педагог-менеджєр - це є нсдовчешш філолог або математик, а філолог або математик - це незапитаний менеджер. Побудова майбутньої професійної діяльності педагогів-менеджерів на принципово іншій основі потребує відходу від сформованих стереотипів і нового бачення педагогічних проблем.

Аналіз системи підготовки педагогів у різних вузах України показав, що за розмаїття підходів постійно порушуються принципи управління завершеністю підготовки.

У виборі основних пршщипів управління підготовкою педагогів-менеджерів ми виходили з того, що сучасний менеджмент потребує динамізму, формування і розвитку інноваційних елементів системи підготовки кадрів нового покоління шляхом самостійного розвитку і управління, децеїггралізації вертикальних структур і зусиль горизонтальних зв’язків (які забезпечують цілеспрямовану активізацію діяльності людей у структурах вищого навчального закладу); гуманізації процесу управління, орієнтації його не на пізнавальні процеси, а на кінцеві результати, досягнення синергічного ефекту внаслідок перетворення інформації, знань і досвіду на продуктивну силу; результативного поєднання методів та процесів управління діяльністю вузу, персоналом та зв’язками за межами організації з метою оновлення технології навчання й виховання, поєднання об’єкта та суб’єкта управління, кваліфікаційних вимог, методів, техніки, технології, фінансів, інформації, засобів, людей та організації.

У другому розділі “Підготовка педагогів-менеджерів для здійснення управління” - розкриваються зміст та структура діяльності із здійснення

управління, умови успішної діяльності педагога-менеджера, пов’язаної із управлінням, розглядаються результати констатуючого і формуючого експериментів, перевірені способи підготовки педагогів-менеджерів.

В експериментальній роботі брали участь 220 студентів Нікопольського інституту управління, бізнесу і права. Котрольаими були групи студентів факультету іноземних мов та економічного факультету. Мета констатуючого експерименту полягала у вивченні стану підготовки педагогів-менеджерів. Зміст проведеної роботи спрямовувався на виявлення інтересу до проблеми оволодіння новою професією, прагнення до підвищення власного рівня професійної майстерності, збільшення обсяг}' і поглиблення знань про сутність і зміст майбутньої діяльності, характер вмінь та навичок у формуванні управлінської культури педагога-менеджера.

За основу підготовки ми взяли модель системи “навчальний план -кваліфікаційна характеристика педагога-менеджера”, в якій перша підсистема являє собою зміст освіти, друга - зміст підготовки. Основними критеріями підготовки було обрано: обсяг та глибину знань з питань теорії і практики менеджменту, наявність і якість загальнопедагогічних і управлін-ських вмінь, необхідних для майбутньої діяльності; володіння технікою і технологією аналізу, організації та виконання, діагностики і корекції; дотримання принципів і правил для тих, хто керує, а також, тих, ким керують, і некерованих; знання типів керівників і підлеглих; вміння виконувати і дотримуватися “Заповідей грамотної поведінки”, правил колективного прийняття рішені» тощо.

Відносно професії педагога-менеджера ми виділили такі критерії професіоналізму: нормативні, об’єктивні, суб’єктивні, процесуальні, результативні, професійної придатності до навчання, конкурентоспроможності професії в суспільстві. Згадані вище критерії наближують до опису узагальненої еталонної моделі сучасного педагога-менеджера. Водночас, аналіз досліджуваної проблеми показав, що її потрібно конкретизувати, оскільки

порушені тітатія підготовки студентів для управлінської діяльності не можна реалізувати усі заразом. Тому ми встановили лише основні складності в підготовці педагогів-менеджерів і накреслили ряд конкретних заходів щодо її здійснення. Відтак ми спинилися на вирішенні таких завдань: а) визначити етапи і рівні підготовки педагогів-менеджерів та місце цієї проблеми серед інших проблем підготовки педагогічшіх кадрів в умовах альтернативного вузу; б) виявити потенційні можливості навчально-виховного процесу вузу для підготовки педагога-менеджера і його озброєння професійнішії знаннями, вміннями та навичками; в) розробити й апробувати програму підготовки спеціалістів нового профілю.

За вихідну позицію ми взяли припущення, що підготовка здійснюватиметься ефективно в тому разі, коли буде: 1) розроблено і реалізовано обгрунтовашш зміст цієї підготовки, ядром якої стане цільова програма, що передбачає координування дій усіх структурних підрозділів вузу; 2) використано систему педагогічних засобів, які забезпечують взаємозумовленість ціішісішх орієнтацій студентів, їхніх знань, умінь та навичок у галузі вибраної професії з їхньою адекватною самооцінкою і готовністю оволодіти цією спеціальністю. Для конкретизації визначегаш рівня підготовки нами було взято такі критерії, як здатність до самовдосконалення, а відтак і до створення чогось; організаторські уміння і навички управління діяльністю; володіння професійною рефлексією.

За результатами констатуючого експерименту було виявлено, що попри розмаїття цікавих підходів до підготовки педагогічних кадрів постійно порушується природна логіка: формування цілісної педагогічної діяльності, формування особистої диспозиції, яка визначає професійну поведінку, гуманітарного мислення, закономірностей формування педагогічної майстерності. Побоючись не навчити чогось студента, велику увагу звертають па особистіші навички, опанування окремих форм роботи. Ми вважаємо, що замість цього доцільніше потурбуватися про професійно-особистіспу підго-

товку, поступово збагачуючи намічену структуру і допомагаючи студентові самому обрати напрямки просування у професійній сфері.

Використовуючи названі вище критерії та етапи (які с не жорсткою схемою, а основою для орієнтування, що дає змогу підходити до підготовки педагогів-менеджерів з урахуванням нашої концепції), на етапі констатуючого експерименту нам вдалося визначити групи студентів з різним рівнем їхньої готовності до оволодіння спеціальністю псдагога-менеджера.

Враховуючи неоднорідність студентів за віком, за статтю, за знаннями, за ставленням до навчання, ми виділили три рівні готовності: високий, середній, низький. Умовно ми їх назвали: творчий, пошуковий, репродуктивний.

Творчий рівень характеризується чіткою орієнтацією на майбутню спеціальність, позитивною динамікою оволодіїшя конкретними уміннями та навичками, чітким знанням місця роботи, пов’язаної з втіленням своєї функціональної діяльності. До цієї трупи належать 12.5% першокурсників; 13.1% другокурсників; 15.0% третьокурсників та 18.3% студентів четвертого курсу.

Пошуковий рівень характеризується добрим сумлінням у навчанні, потребою здобуття і використання знань для осмислення і розв’язання сучасних управлінських проблем, рефлексією над власного навчальною діяльністю, чітко закріпленою установкою на саморозвиток і самовдосконалення, чіткою спеціалізацією вибору професії. До цієї груш належать 37.8% першокурсників, 39.2% студентів другого курсу, 42.4% студентів третього, 49.7 - четвертого курсів.

Репродуктивний рівеїіь відзначається прагненням оволодіти професією педагога-менеджера тільки на основі використання набутих знань на рівні засвоєних технологій і прийомів без конструювання власних варіантів. До цієї групи належать відповідно 49.7%; 47.7%; 42.6%; 32.0% студеіпів. Ці дані

свідчать про те, що підготовка спеціаліста не є лінійним неоднозначним процесом. Сходження до професії можливе на тих чи інших ступенях.

У ході формуючого експерименту було розроблено і впроваджено в практику експериментальну програму, систему основних заходів, спрямованих на усунення виділених у ході вивчення проблеми перешкод і реалізацію кінцевих дій. У процесі підготовки педагогів-менеджерів викладачі використовували поряд з традиційними формами роботи і нові: лінгво-тренінги, ситуативно-рольові ігри, гіпотетичні дилеми Кольберга, колоквіуми тощо, застосування яких сприяло формуванню в студентів знань та навичок аналізувати ситуацію, встановлювати факти за наявними ознаками, добирати найважливіші фактори і групувати їх, передбачати наслідки прігїінятих рішень, ясно і точно викладати свої думки, висувати і формулювати свої ідеї, формувати стиль спілкування.

Ціннісно-оріснтаційна спрямованість цільової комплексної програми забезпечувалася за допомогою методу цільового планування як най-перспективнішого, що посідає одне з центральних місць при розв’язанні проблем управління в різних галузях науки і практики. Це дало змогу в умовах госпрозрахункової діяльності не тільки навчати окремих спеціалістів, а й виконувати замовлення організацій та навчальних закладів, в яких працюватимуть майбутні спеціалісти, актуалізувати програми курсів, що мають прикладний характер. Реалізація нашої програми показує, що найбільшим попитом користуються курси, нов’язані з передачею нових технологій та розв'язанням прикладних проблем: “Діалогові форми взаємодії керівників і підлеглих”, “Комунікативна і управлінська культура сучасного менеджера”, “Тренінг упевненої поведінки і прийняття рішень”, “Професійна компетенція менеджера і вчителя”, а також різні форми і методи (бліц-ігри, мозковий штурм, нетрадиційні лекції та семінари, розбір конкретних ситуацій тощо).

Інтерес до управлінсько-педагогічної творчості та професіоналізму с одним з найбільш сильніших корилюючіх факторів у бажаючих набути цієї

спеціальності. Тому в своїй роботі великого значення ми надавали формуванню переконаності студентів у тому, що праця педагога-менеджера не с алгоритмізованим видом людської діяльності, вона має свою специфіку, невід’ємну від творчості. При цьому акцент робили на тому, що досвіду управління можна набути ліпне в процесі власної творчої діяльності.

Складового підготовки педагогів-менеджерів були різні види педагогічної та управлінської практики, в процесі якої студенти використовували набуті знання і сформовані вміння в практичній діяльності, виявляли свої організаторські і творчі здібності в реальній діяльності.

Усю роботу з підготовки педагогів-менеджерів було побудовано на взаємозв’язку психолого-педагогічної, психологічної, методичної, загальнотеоретичної, ирофесійно-орісіггованої, предметно-фундаментальної та практичної підготовки майбутніх фахівці», що дало змогу впровадити спецкурс “Основи педагогічного менеджменту” та спецсемінар-факультатив “Проблеми керування сучасною школою”.

Підсумки формуючого експерименту показали, що за всіма визначеними критеріями спостерігалося поліпшення показників підготовки студентів до майбутньої діяльності. У більшості студентів було сформовано відповідні ціннісні соціальні установки на спеціальність педагога-менеджера. Кількість студентів 4 курсу, які мали творчий рівень зросла на 9.0%, пошуковий -17.0%, значно знизилася кількість студентів з репродуктивним рівнем, яка становила 17.7%.

Більшість майбутніх педагогів-менеджерів оволоділа вміннями діагностувати навчально-виховшш і організаційно-діяльшешй процеси, відшукувати причини їхнього недостатнього функціонування і способи усунення, складати діагностичні програми спостереження й аналізу навчальних програм та реалізації їх у навчальному процесі; на основі конкретних даних визначиш тенденції і перспективи вдосконалення структури діяльності учасників цілісного педагогічного процесу, керування тім; планувати роботу

організації, конкретного колективу з урахуванням його професіоналізму і перспективи переведення студентів на вищі якісні ступені, встановлювати взаємодію між окремими підсистемами і шукати шляхи керування ними; визначати ключові сфери діяльності, прогнозувати дії та вчинки партнерів, забезпечувати надійні комунікативні зв’язки, володіти ситуацією, пов’язаною з управлінням; враховувати індивідуальні та профссійно-особистісні якості партнерів по співробітництву.

Порівняльний аналіз отриманих результатів дає підстави зробити висновок про ефективність застосованих засобів у підготовці майбутніх педагогі в-менеджерів.

У висновках дисертації викладено основні теоретичні та практичні результати дослідження:

1. Управління підготовкою педагогів-менеджерів в умовах альтернативного вузу потребує не тільки засвоєння певних знань, формування умінь і розвитку управлінської культури, а й усвідомлення цього спеціалістом, який цими знаннями, вміннями і навичками активно користувався.

2. У зв’язку з тим, що альтернативна школа сприяє реформі вищої освіти в Україні, диверсифікації освіти, реалізації багаторівневої структури підготовки спеціалістів, потрібно проводити корегувальну роботу між держбюджєтними та альтернативними вузами.

3. Визначені в дослідженні рівні та етапи, а також показники системо-творчих елементів і вимог до майбутніх педагогів-менеджерів, що відповідають їм, істотно впливають на підготовку студентів до діяльності.

4. Стратегія управління підготовкою педагогів-менеджерів пов’язана і з розвитком здібностей і самовдосконаленням майбутніх спеціалістів. Зміст управління постає як нове динамічне утворення, обсяг і глибина якого визначаються індивідуальними особливостями як тих, хто управляє, так і тих, ким керують, тобто суб'єктивним фактором.

5. В управлінні підготовкою педагогів-менеджерів провідну роль віді-

грали основні принципи менеджменту та ефективні форми і методи роботи з майбутніми спеціалістами, реалізація ціннісно орієнтованої комплексної програми.

Дисертація не претендує на остаточне розв’язання порушеної проблеми. Подальшого вивчення і наукового обгрунтування потребують питання, пов’язані з мотивацією оволодіння студентами альтернативних вузів майбутньою професією, порівнянням моделей змісту навчання в альтернативному і державному вузі різштх рівнів акредитації з різних спеціальностей, розробленням моделі керування альтернативною школою спільно з іншими навчальними закладами без будь-яких комерційних таємниць.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Традиційне і інноваційне в навчальному процесі вищої школи // Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції “Університетська педагогічна освіта: досвід, проблеми та перспективи розвитку”. 11-13 вересня 1996 року /Сімферополь, СІУ, 1996/ російською мовою. - 0.1 др.арк.

2. Передумови розвитку інтеграції навчальних дисциплін // Матеріли конференції “Управління сучаснішії навчально-виховними закладами в системі освіти”. 10-12 квітня 1996 р. -Запоріжжя, ЗМДКТ, 1996. - 0.2 др.арк.

3. До концепції альтернативної вищої школи в перспективі // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Освіта в сучасному суспільстві: проблеми, теорія, практика”. 25-27 вересня 1996 р. - Одеса, НПО “ППА”, 1996-0.1 др.арк.

4. Тезаурус педагога-менеджера, практичного психолога і соціального працівшіка. - Нікополь, НІУ1ТБ, ЗДУ, 1996 - 3.7 др.арк.

5. Нетрадиційні підходи до управління пізнавальною діяльністю студентів приватного навчального закладу // Матеріали Міжрегіональної науково-практичної конференції “Школа: шляхи розвитку”. - Запоріжжя, 1995-0.1 др.арк.

Селиверстова Н.И. Управление подготовкой педагогов-менеджеров в альтернативной высшей школе. Диссертация на правах рукописи на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности

13.00.01. - теория и история педагогики. Институт педагогики АПН Украины, Киев, 1996 г.

Защищается рукопись диссертации, в которой на основе научной теорш! и экспериментальной практики обосновывается теоретическое исследование проблемы управления подготовкой педагогов-менеджеров в альтернативной высшей школе. Обосновано также содержание, принципы, компоненты, критерии, этапы и показатели управления и подготовки педагогов-менеджеров. Выявлен).! положительные и отрицательные факторы управления подготовкой педагогов-менеджеров в альтернативном вузе.

Ключові слова: альтернативна вища ппеола, педагогог-менеджер, нетрадиційний студент.

Selwerstova N.I. The Organization of the Training of Education Administrators at the Alternative System of Institutions of Higher Learning. The dissertation for the scientific degree of Candidate of Science (Pedagogics) in speciality 13.00.01. - Theory and History of Pedagogies. The Institute of Pedagogical Scicnces of Ukraine, Kyiv, 1996.

Dissertation prezented is a theoretical study of the problem of organizing the training of education administrators at the alternative system of higher school. Given in the paper are grounds of the contents, principles, components, criteria, stages and indicators of the organization at the training process. The research paper contains the detailed classification of the positive and negative factors influencing the training of education administrators by the alternative higher school system.

Key words:

alternative higher school, education manager (education administrator), specific student.