автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Воспитание школьников способами народной педагогики на творческом наследстве В.О. Сухомлинского

Автореферат диссертации по теме "Воспитание школьников способами народной педагогики на творческом наследстве В.О. Сухомлинского"

ГБ ОД

і г СЕН 183'} ‘

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ ЛШ УКРАЇНИ

На правах рукопису ,

-

' П2ТРУК ЛЗД.<ША ПЕГРІЗНА Д,, . '

' , ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ ' У ТВОРЧІП СПАДЩИНІ 3.0.СУХО..яинського '

Спеціальність 13.00.01 - теорія і ісїорія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здсбугтя наукового ступеня кандидата педагогічних наук

КИЇВ -

19 9 4

іівукЗЕІ керівники - доктор педагогічних «аук, професор

МІТОРОВ Борис Никифорович;

, кандидат педагогічних наук

■ ■ АІГГОіНЦЬ Михайло Якович

Офіційні опоненти - член-кореспокдент АЛп України,

доктор педагогічних наук, процесор БУТЕИЇО Володимир Григорович;

’ кандидат педагогі вдих неук, ■

стараиП науковий співробітник . БГЭДАР Л‘одмила Семенівна

Провідна організація: Волинський державний університет

Захист відбудеться У^~Г" ^£¿'7_______________________1994 року

о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої радії . Л 01.32.02 в Інституті педагогіки МІН України за адресою:

252001, Київ, сул.Трьохсвятительська, 8

З дисертацією мотка ознайомитись в науковій частині Інституту педагогіки АДН України

Автореферат розісланий ___1994 рок;

Вченії” секретар < __

спеціалізованої вченої ради Л. , М.П.ЛЕГІСЙ

. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА' РОБОТИ

Актуальність- теми. В умовам утвердження державотворчих' процесів в-Україні зростав роль історико-педагогічної науки, покликаної відродити у шкільній практиці прогресивні традиції народу у справі навчання і виховання підростаючого покоління. За такого підходу успішною буде реалізація державної національної програмі "Освіта" /Україна XXI століття/ та Закону України про освіту,, в якому запначаоться, що освіта в Україні повинна ..грунтуватися на засадах гуманізму, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народами"^. '

Одним з важливих завдань педагогічної науки я дослідження плгосів творчого впровадження передових педагогічних традицій цу-роду в навчально-виховну практику школи з метою збагачення сі. ■ ту її діяльності націонфіьно-культурними та загальнолюдськими цінностями• ' ' - . • .

йола стане істинно народною тоді, коли уній домінуватиме учитель, який володій майстерністю виховання.дітей на-дійсно на-, родній основі і буде спромоташй формувати в учнівської молоді високий рівень національної гідності і самосвідомості, почуття гро-мпдянсикостт і патріотизму. ■

Випробуваним орієнтиром у розп"язанні цих завдань з прогресивна теоретична і практична спадщина відомих вітчизняних педагогів і діячів культури минулого - Г.С.Сковороди, 'Г.Г-.Шевченка,

■ . ■ ■ 1

0.В.Духновнча, К.Д.Ушинського, С.Ф.Гусової, М.П.Драгоманова, |

1.Я.Оранка, Лесі Українки та багатьох інших.. Гідним продовженням їх прогресивних-погляді в в творча .спадщина видатного педагога-гу-маніста Василя Олександровича Сухомлинського /ГЛ0-І970/, освіт-

I. Закон України про освіту 11 Освіта! - 1991. - 25,- червня.

■ , ~к~ ньо-виховна теорія і практика якого грунтується на творчому використанні багатого потенціалу народної педагогіки, моральних цінностей, що створив і зберіг упродовж своєї історії, народ.

Повернення до виховного досвіду народу, до його багатих традицій - одна з передумов того, щоб школа, яку В.О.Сухомлин-ський вважав "святинею і надією народу11 була "головним скульптором його душі". Однією з провідних у педагогічній системі В.О. Сухомлинського е проблема виховання трудолюбивої і духовно багатої особистості, здатної усвідомлювати себе "як громадянина, як хранителя духу народу, його ідей, його багатства і цінностей, його неминучої величі"*.

,Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського відзначається надзвичайною різноплановістю і яскраво вираженим новаторським характером. Немало аспектів його педагогічної теорії і практики вже досліджені на достатньому науковому рівні. Так, проблемам патріотичного, ідейно-морального, громадського, шкільно-сімейного, . трудового, естетичного виховання та їх взаємозв'язку присвячені дисертаційні роботи Будняк Т.Г., Лоскутова В.О*, Попандопуло Є.Є., Кривошеєнко K.S., Базилевич Н.Г., Левківського В.М., Туюкіної Г.Н., Бика A.C., Бондар Л.С., Соколовської О.С.; проблемам дидактики -Василенка В.А., Свиридова В.G., Веденської Г.О*; формування.учнівського колективу - Позинкевич P.O.; етико-педагогічнлм поглядам та філософським основам спадщини педагога - Карпова Н.Л., Сіднєва Л.М.; індивідуального підходу до школярів - Абрамова Л.В.; гуманізації управління школою - Остапйовського 1.6.

Мзтодологічні основи педагогічної концепції В.О.Сухомлинського, загальні аспекти його виховної практики, гуманізація процесу « . .

І. Сухомлннський В.О. Як виховати справжня людину //Впбр.твори:

У 5-тк ?. - Т.2і - K., 1976. - С.238.

навчання і виховання, взаємозв'язок особистості і суспільства ‘ • . . стали предметом спеціальних досліджень ряду зарубіжних вчених-

педагогів, а саме: Мар"ян Еиблюк /Польща/, Лучіян Мілков /Болгарія/, Грош Урсула, Шгайнік Р.1.,. Еріка Гартман /iffl/.

Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського і на сучасному етапі продовжує привертати увагу науковців і педагогів практиків. В .останні роки з"явилось немало праць, присвячених її дослідженню /Аятонець М.Я., Борисовський A.M., Бондар В.І., Бутенко В.Г., '

Зязш А.1., Мазуркевич О.Р., Мухін М.І., Сухомлинська О.В., Савченко О.Я., Ярмаченяо М.Д./.

' Актуальним для розвитку сучасної педагогічної науки і практики е і етнопедагогічний доробок В.О.Сухомлинського. Окремі його аспекти розглядаються-в наукових розвідках Антонця М.П., Барабани В.П., Бамбукіна О.П., Бика А.С,, Волкова Л.Н., Ликова Н.В., Мітгарова Б.H., Розенберга А.Я., Стельмаховича M.F«, Стельмухова Ю.Д. Однак аналіз вже наявних публікацій засвідчує, що проблема виховання школярів засобами народної педагогіки fie була ще предметом спеціального історико-педагогічного дослідження. ■. '

Виходячи з актуальності та недостатньої наукової розробленості етнопедагогічного аспекту у спадщині В.О.Сухомлинського -нами і обрана тема:.ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМ НАРОДНОЇ ПВДАГО- -ГІКИ У TBOmtn СПАДЩИНІ В.О.СУХО їШНСЬКОГО.

Об'єктом дослідження с науково-педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського, а предметом - теорія і практика виховання школярів засобами народної педагогіки. - . . ■

• ■ Мета дослідження полягає в аналізі творчої спадщини В.О.Сухомлинського -з позиції виховання околярів засобами народної педагогіки та показі значення його досвіду для сучасної освітньо-виховної теорії і практики. ■ - • '

Мета, об"єкт та предмет дослідження визначили такі завдання:

1. Дослідити передумови становлення і розвитку етнопедагогічних

поглядів В.О .Сухомлинського.' . .

2. Розкрити народознавчу сутність педагогічної системи В.О.Сухо-

млинського. ’ ' ■

3. Проаналізувати зміст, форми та методи фольклорного виховання учнів у творчій спадщині В.О.Сухомлинського. •

4. Узагальнити досвід творчого використання етнопедагогічного доробку В.О.Сухомлинського в сучасній шкільній теорії і практиці.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про місце і роль історичного досвіду в розвитку наукових знань, ■ про залежність суспільного прогресу від рівня пізнання та засво- ' ення класичної наукової і народної педагогічної спадщини.

Для розв'язування поставлених завданьь використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження:' системного аналізу літературних джерел та архівних матеріалів, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація і' класифікація педагогічних явищ, фактів та історичних подій.

Джерела дослідження. Джерелознавчу базу дослідження склали такі їх основні групи:.І/ наукові праці, художні твори-мініатю-ри /казки, оповідання, легенди, бувальщини, новели, притчі/, статті В.О.Сухомлинського, що публікувалися в різноманітних газетах та журналах, магнітофонні записи, листи педагога; 2/ документи Центрального державного архіву вищих органів влади України /1ЦІДВ0/ та Кіровоградського обласного архіву, матеріали меморіально-педагогічного музеч В.О.Сухомлинського при Павлиській середній школі Онуфріевського району,Кіровоградської області; 3/ істо-« . . рико-пелагогічна література,з досліджуваної проблематики: праці

про читтовиП та творчий шлях В.О.Сухомлинського, спогади про ньо-

го, сучасні дослідження в галузі етнопедагогіки.

Наукова новизна роботи полягаз у виявленні, та аналізі шляхів і напрямів творчої реалізації В.О.Сухомлинським гуманістичних цінностей української етнопедагогіки в навчально-виховншлу процесі школи. ' , •

. Теоретична значущість ро'боти полягає у встановленні взаємозв'язку педагогічної концепції В.О.Сухомлинського з досвідом на- , родного виховання, у показі його як складової частини педагогічної системи В.О.Сухомлинського і невичерпного ддерола науково-педагог.’чних пошуків вченого. Розкривається зміст, форми та методи виховання школярів засобами народної педагогіки. Зробленр спроба розкрити народознавчу сутність педагогічної системи В.О. Сухомлинського і визначити його внесок у розвиток етнопедагогіки.

Практична значущість дослідження полягає у вичлененні і аналізі методики роботи Ппвлиської середньої школи ім. В.О.Сухомлин-■ ського з виховання школярів засобами народної педагогіки, окремі

елементи якої можуть бугіг творчо використані учителями шкіл, вик-

■і

ладачами середніх спеціальних і вицих учбових закладів при підготовці та проведенні уроків з розвитку мови, при розробці курсів

і.спецкурсів з етнопедагогіки та народознавства, а також у лекційно-методичній роботі з педагогічними працівниками.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методо-логічноп обгрунтованістю його вихідних положень, застосуванням' різноманітних взаємодоповнюючих-методів дослідження, адекватних визначеним об'єкту, предмету, меті і завданням дисертації, кількісним і якісним аналізом значного теоретичного і емпіричного матеріалу, архівних, літературних та інших джерел.

- 6 -

На захи?т виносяться:

1. Наукове обгрунтування В.О.Сухомлинським необхідності системного використання засобів народної педагогіки в навчально-виховній роботі школи.

2. .Методика виховання школярів засобами народної педагогіки у,творчій спадщині В.О,Сухомлинського.

3. Умови та шляхи творчого впровадження етнопедагогічного досвіду В.О.Сухомлинського в сучасній педагогічній теорії і практиці.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом їх публікацій в різноманітних педагогічних виданнях, у виступах та обговореннях на міжнародних і міжрегіональних науково-практичних конференціях "Сучасні проблеми історико-педагогічних досліджень" /Москва, 1992/,."Використання педагогічної спадщини В.О. Сухомяішського в навчально-виховному процесі вузу і школи" /Рівне, 1993/, Всеукраїнських читаннях "Пріоритетні проблеми естетичної освіти молоді в суча.сних умовах" /Херсон, 1993/,' "В.О.Сухомлинський - видатний педагог-новатор" /Рівне, 1988/, "Духовний розвиток особистості засобами мистецтва" /Чернігів, 1994/, "Історичні аспекти розвитку освіти в Україні становлення творчої особистості учителя" /Ртвне, 1991/, а також на засіданнях кафедри педагогіки Рівненського державного педагогічного інституту, на курсах підвищення кваліфікації учителів, батьківських конференціях у школах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, лпот розділів, висновків, списку основної використаної літератури \’а додатків.

- 7 -

' ОСНОВНИЙ ЗіМІСТ І ВИСНОВКИ ГОЮЇИ -

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, розкривається її актуальність, об"скт, предмет, мета, завдання, методологічна основа, методи і джерела дослідження, сформульовані . наукова новизна, теоретична і практична значущість, викладаються положення, що виносяться на захист і дані про апробацію результатів дослідження. - . -

У першому розділі "Вгнопедагогічні основи педагогічної концепції В.О.Сууомлинськот’о" здійснюється аналіз ; понять "народна педагогіка" 'та "етнопедагогіка" в контексті трак- ■ тування даних термінів відомими вітчизняними /О.В.Дупшвич, К.Д.Ушинський/ і сучасними вченими-педагогами /Т.Н.Волков, М.Г. Стельмахович/. Розкривається їх сутність і зміст, з"ясовуються їх спільні риси та істотні відмінності, зокрема зазначається, що зміст поняття "народна педагогіка" репрезентуп емпіричні- знання і досвід в галузі освіти та виховання будь-якого народу, а "етнопедагогіка" - це народна педагогіка певної етнічної спільнос-

• ті. Етнопедагогіка - це наука про народну педагогіку /Т.Н.Вол- , ,’ков/. Отже, встановлюється конкретне наукове визначення терміну . "етнопедагогіка" і її головне завдання,-яке полягав в дослідженні мети, завдань, змісту, методів,форм та ефективних шляхів реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науковій освітньо-виховній теорії і практиці.

У розділі дається визначення і розуміння В.О.Сухомлинським сутності народної педагогіки, П Традицій та засобів, тобто тих понять, що будуть предметом постійного аналізу в дисертації,

' Такий аналіз здійснено з метою зиясування сутності і змісту понять "народна педагогіка" та "етнопедагогіка", а також для обгрунтування того факту, що в дослідженні робиться акцент на

використанні терміну "етнопедагогіка", хоч сам В.О.Сухомлинсь-кий не користувався ним, однак вчений, як показує аналіз його науково-педагогічного досвіду, активно здійснював Творчий відбір всього прогресивного, що є в етнопадагогіці українського народу для впровадження у власну науково-практичну діяльність.

Шляхом аналізу літературних джерел, листування, спогадів, архівних матеріалів, бесід з близькими і знайомими Василю Олександровичу людьми характеризується процес становлення і розвитку етнопедагогічних поглядів В.О.Сухомлинського, вичленяються фактори, що вплинули на формування гуманістичного педагогічного світогляду, до яких належали: .

- гуманний досвід виховання в родині. Сухомлинських на основі використання традицій української народної педагогіки;

- органічна єдність і‘взаємодія родинно-сікгйного виховання

з природним середовищем, залучення до якого розпочиналось з ранніх років;

- вплив зарубіжної та вітчизняної класичної педагогічної спадщини. Педагогічні погляди Я,А.Комєнського, Й.Г.Песталовді, НІ.К. руссо, Й.А.Дістервєрга, Янука Корчака, Г.С.Сковороди, К.Д.Ушш-ського, Л.М.Толстого допомогли педагогу осягнуги, переосмислити глибокі педагоі'ічні істини, закладені в народній мудрості .і ' . творчо реалізувати їх у практичній діяльності;

- народна мораль, етика та етикет, які засвопсав молодий і зрілий педагог В.О.Сухошинський протягом всього життя. "У’неви-черпному джерелі народної моралі, -вважав В.О.Сухомлинський, -нам треба черпати духовну енергію, справжню людяність, дружбу і

товариськість, братство вільних народів"^.

* _______________ .

І. Сухомлинський В.О. Моральні цінності сім"ї //Вибр.твори: У 5-ги т. - Т.5. - К., 1977. - С.42.

Особливість формування егнопедагогічного світогляду В.О. Сухомлинського полягає у тому, що народну педагогіку він засвоював не з теоретичних джерел, а сприймав і вбирав її упродовж всього життя, бо ріс і виховувався у простій селянській родині, хліборобській сім"ї, де з діда-прадіда шанували працю, любили і використовували у вихованні дігей філософські і поетичні традиції українського народу. Цей складний і багатогранний процес становлення етнопедагогічних поглядів В.О.Сухомлинського завер- • шуоться глибоким усвідомленням ідей народної педагогіки як ідейно-моральних,. художньо-образних цінностей, в яких акумулювався тисячолітній досвід народу. Одним з головних завдань школи в, на думку вченого, глибоке вивчення і впровадження їх в сучасну навчально-виховну практику.

В.О.Сухсмлинський був глибоко обізнаний з досвідом народного виховання, історією, культурою, звичаями і традиціями українського етносу, а також мав глибокі енциклопедичні знання про людину, народ і націю і дуне рано зрозумів, що виховання патріотизму, громадянськості, національної самосвідомості школярів немож-'

. «

ливе без емоційного, небайдужого ставлення- до народних джерел.

В основу педагогічної концепції В.О.Сухомлинського покладені гуманістичні, народознавчі та демократичні ідеї, принципи, полонення та підходи. '

У 50-і і особливо 60-і роки, в період тотального забуття національно-культурні« та історичних цінностей народу, В.О.Сухо-млинський послідовно боровся за збереження в людині всього людяного, за відродження традицій народної педагогіки в навчально-виховному процесі школи, що знаходило конкретне вираження у рідній мові, фольклорі, національних святах, звотаях і обрядах, народному мистецтві, дитячих іграх та іграшках, родинно-побутовій

культурі.

Народну педагогіку В.О.Сухомдинський вважав зосередженням багатовікового досвіду народу в галузі освіти і виховання, найбільш надійною і ефективною системою формування гуманної, активно* і трудолюбивої особистості, здатної реалізувати у своїй діяльності ідеали добра, волі, честі, совісті. Всі теоретичні і практичні висновки педагог звіряв з позитивним досвідом народної виховної практики. Гуманістичні педагогічні погляди вченого органічно пов"язані з народною педагогікою, народним світосприйняттям, українською культурно-історичною і національною системою виховання.

Виховання людини як творця життя і всіх благ є провідним ' мотивом усієї педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського. Здатність до творчого впливу на навколишню дійсність він розглядає як найвищу якість особистості, оскільки сама' людина е творцем усіх земних багатств. До такого ж висновку підводить нас народна філософія та народна педагогіка. ' . . ,

. В.О.Сухомлиноький неодноразово підкреслював безпосередній зв"язок між народною педагогікою та школою. Називаючи школу "народним вогнищем виховання", він вважав її місцем, де реалізуються народні погляди на людину, як найвищу життєву цінність, і виховується людське в людині, що, по суті, е основним змістом народної моралі. Завдання школи педагог вбачав не тільки в тому, щоб давати кожному вихованцеві -знання, необхнідні для повноцінної трудової та громадської діяльності, ай- щастя особистого духовного життя, яке неможливе без повноти внутрішнього духовного світу, радості праці і творчості, без почуття власної гідності* честі, гордості. Саме така школа буде справжньою "духовною колискою народу".

Народознавчі основи педагогічної системи В.О.Сухомлинсько-го розкриваються при аналізі таких суттєво значущих компонентів його етнопедагогічної спадщини, як народне дитинознавство, народна педагогічна деонтологія та родинно-сімейна педагогіка.

Народне дитинознавство В.О.Сухомлинський розглядав як сукупність добутих народом емпіричних знань про особливості фізичного, психічного розвитку дитини та досвід їх використання у . виховній практиці. Аналіз педагогічної спадщини В.О.Сухомлинсь-кого дозвгляд виділити декілька джерел дитинознавства, а саме: фольклор, прикладне мистецтво, -святкові обряди, традиції трудового і. сімейного виховання. В.О.Сухомлинський один з перших поставив питання про можливість і необхідність використання родного мистецтва, зокрема музичного, як засобу пізнання духовного світу школяра. Значне місце в "народному дитинознавстві" відводиться аналізу таких важливих факторів, що впливають на розвиток дитини, як природне середовище, залежність індивідуальних особливостей дитини від складних явищ життя, спадковості , взаємин між членами родини та їх вчинки. Вони досить чітко зафіксовані і відображені в таких засобах народної педагогіки, . як прислів"я та приказки /'Ниточка веде до клубочка", "З ким поведешся, від того й наберешся", "Яблуко від яблуні далеко не відкотиться"; "Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти" тощо"/.

■ Особливе місце в етнопедагогіці В.О.Сухомлинського належить вихованню у школярів почуття повинності і обов"язку, яке ВІН ' розглядав як найважливішу суспільно-політичну проблему. У поглядах В.О.Сухомлинського на деонтологію розвиваються традиції народної етики, в якій найголовніша ідея - утвердження людської повинності. Вчений визначає 'такі види обов"язку: обов"язок людини перед людиною, перед батьківщиною, обов'язок батька і матері

порад дітьми, обов"язок дітей перед батьками, обов'язок особи поред колективом,, обов'язок перед вищими моральними принципами. Говорячи про о''ов"язок людини перед суспільством, педагог зазначав: "Суспільство повинно стати для дитини особистим. Саме з того моменту, коли суспільство стане особистим, людина починає орлачувати б орг за право брати з того джерела, над справжньою ціною якого вона ніколи не задумувалась, якби не побачила вже в дитинстві плоди власної праці для суспільства"*.

Аналіз сформульованих ним повчань, моральних заповідей, принципів, правил та норм поведінки, тобто того, що повніша робити людина і чого ні, "Десять не можна", "Дев"ять негідних речей", правила циклу "Соромся", дає право стверджувати, що В.О.Сухомлин-ський постійно спирався на світоглядні основи народної моралі, етики та етикету. • ' '

_ У розділі висвітлюються народознавчі аспекти такої важливої складової частини етнопедагогічного доробку В.О.Сухомлинського, як "родинно-сімейна педагогіка", йдучи за традиціями народної педагогіки, В.О.Сухошшнський вважав батьків найпершими природними вихователями своїх дітей ЛТри нещастя є- в людини - старість, смерть і лихі діти", "Добрі діти - вінець, а погані - кінець"/. Проникнеіия в родинно-сімзйну педагогіку дало В.О.Сухо-млинському можливість більш глибше дослідити і проаналізувати виховний потенціал сім"ї, з'ясувати умови успішного виховання дитини, а також обгрунтувати завдання, зміст і практику шкільно-сімейного виховання.

У другом у.розділі "Виховання школярів засоба-

I.* Сухомлинськкй В.О. Матеріали до книги "Виховання підлітків"

// ЦДАВО України. - '1.5097, оп.І, спр.713. - Арк.9.

- ІЗ -

ми української етнопедагогіки у творчій спадщині В.О.Сухомяин-

ського" - висвітлгазться науково-практичний досвід В.О.Сухомлин-ського з використання засобів народної педагогіки в навчально-виховному процесі Павлиської середньої школи; зроблений науково-педагогічний аналіз основних теоретичних положень та ідей педагога про місце та роль засобів народного фольклору, традицій народної педагогіки у шкільній практиці; розкривається значення основного засобу етнопедагогіки - рідної мови, а також показано шляхи творчого використання його ідей в роботі сучасної школи.

Василь Олександрович вважав рідну мову тим золотим ключиком, за допомогою якого перед дитиною відкриваються джерела народної мови, завдяки якій людина прилучається до історії і духовності рідного народу. Любов до материнської мови педагог розглядав як найсвятіше почуття людини. У науково-педагогічному досвіді В.О.Сухомлинського слово ртдної мови - це не тільки засіб спілкування, а й могутній інструмент в руках наставника, яким облагороджується почуття дитини, її думки і переживання. Василь Олександрович вважав, що виховання словом - найскладніше і найважче з усього, що є в педагогіці.

Особливо цінним у педагогічній системі В.О.Сухомлинського є активне використання усіх жанрів народного фольклору, в якому найповніше і найвиразніше відображаються педагогічні погляди народу,’ турбота про виховання майбутніх поколінь у зосереджується висока моральність і духовність людини.

Серед усієї різноманітності використаних В.О.Сухої.ишським жанрів народного' фольклоруї найглибше наукове обгрунтування отримала казка, що є квінтес енцікй педагогічного світогляду і моральним кредо вченого. У народній казці зосереджені вироблені народом виховні кодекси, які магічно діють на дитячу психологію

- 14 -

і свідомість, а також вселяють у дитячі душі любов до краси рідного слова, до природи, сприяють створенню культів добра, позитивних вчинків, кмітливості, милосердя. В.О.Сухомлинський називав казку духовним багатством народної культури, пізнаючи яку дитина доторкається серцем до життя народу. Власною плідною педагогічною діяльністю В.О.Сухомлинський показав, ж доцільно використовувати казку в різних варіантах залежно від поставленої мети. Через казку можна пояснювати дітям складні явища життя, розігрувати повчальні педагогічні ситуації і використовувати її як метод педагогічного впливу.

Разом зі своїми колегами-однодумцями В.О.Сухомлинський розробив багатоступеневу систему підготовки школярів до створення ' власних казок, що починалися з уроків-роздумів серед природи, читання власних казок, художньої літератури, бесідами про живопис та музику, і завершувалась найцікавішим видом роботи - складанням і колективним обговоренням‘власних казок-оповідань. Враховуючи любов та інтерес дітей ^о складання казок, В.О.Сухомлинський уміло використовував цю особливість у навчальному процесі, зокрема з метою покращення чигання і орфографії учнів, для зміцнення пам"яті, розвитку мови, творчої уяви і фантазії. Виховання казкою в науково-педагогічному досвіді В.О.Сухомлин-ського є найефективнішим засобом впливу на емоційну сферу дитини, на формування її морально-етичних переконань. -

У педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського приділено багато уваги розвитку духовності дитини, яка неможлива без народної пісні і музики. У пісні розкривається краса душі народу, її мова - це мова почуттів, що стверджує поетичне бачення дитино:о навколишнього світу і є живою ланкою між поколіннями. Використання музики і народної пісні у виховному процесі сприяє вироб-

леннп у д^тей потреби збиратися разом, слухати музику природи, проводити аналогії музичних звуків зі звуками природи, створювати власні мелодії і слова. В.О.Сухомлинський продовжує традиції народного фольклору науково-художнім одухотворенням і поетизаціє») людської праці і природи. Педагог наочно доводить, що такий важливий науково-педагогічний принцип, як взаємозв'язок емоційного і інтелектуального в навчанні та вихованні дітей може найефективніше зреалізуватися через народне мистецтво, зокрема, пісню та музику.- В.О.Сухомлинський вважає народну пісню найДійо-вітим засобом народної педагогіки, який здатний ефективно впливати на формування емоційної, інтелектуальної та естетичної сфер розвитку дитячої особистості.

Важливим елементом національної культури є народна гра, в якій домінує філософія пізнання, думки, розуму, дії, праці, руху, моралі і краси. В.О.Сухомлинський розглядає народну гру, як надзвичайно серйозну і гуманну школу виховання дитини, як ведучий вид діяльності в молодшому та підлітковому шкільному віці, тому так активно використовував її в навчально-виховному процесі, надаючи перевагу сюжетно-рольовим іграм. Педагог керувався спеціальними педагогічними принципами організації гри: залучення всіх дітей, створення ігрової ситуації, добровільність участі копного учасника, розвиток ігрових здібностей та інтересів дітей, наявність вимог, забезпечення почуття господаря гри, створення демократичного стилю керівництва неп.

Досить багато уваги приділено у досвіді В.О.Сухомяинського використання дидактичних, та виховних цінностей народних загадок. Василь Олександрович склав спеціальний "Задачник для неуважних", в якому пояіщено біля 200 задач-загадок, взятих з народної педагогіки. Більшість з них не потребує арифметичних дій, бо, насам-

перед, вчить мислити. "Ці задачі-загадки - иезамінииий скарб тренування розуму", - стверджував учений*. Тримаючи зв"язок з народним фольклором, В.О.Сухомлинсышй представив чудові взірці використання цього дорогоцінного скарбу в дидактичних та виховних цілях. .

Використовуючи систему вироблених українським народом фольклорне?' жанрів, В.О.Сухомлинський виховував у дітей любов до рідного краю, повагу до батьків, людей праці, бережливе ставлення до природи, гуманізм,- майстерно володіння скарбами рідного слова, гармонію духовного та фізичного здоров"я. Народні повчання, афоризми, пісні, ігри, казки, легенди, перекази, загадки як перлини' творчості народу допомагали -вченому-педагогу передавати дітям багатовіковий досвід поколінь. .

Вашіивою складовою етнопедагогічного доробку В.О.Сухомлин-ського виступає: ефективне використання народних традицій, звичаїв, свят та обрядів в системі виховної роботи Павлиської середньої школи. Народні традиції, звичаї, свята та обряди В.О. Сухомлимський вважав цінним засобом громадського, трудового і морального становлення особистості. Василь Олександрович використовував їх як для досягнення певних конкретних цілей, так і .для створення атмосфери святковості, краси, урочистості і ду- ' ховності. . .

Одна з особливостей.етнопедагогічного підходу В.О.Сухом-

*

линського до виховання полягає у тому, що він зумів організувати дитяче життя у школі на основі народознавчого календаря, структурними компонентами якого е елементи регіонального-фольклору, природно-клімагичні,- землеробські, сімейно-побутові озна-

I. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям //Вибр. твори: У 5-ти т. - Т.З. - К., 1977. - С.146. '

- 17 -

ки і народна медицина. .

Систематизуючи і узагальнюючи народознавчі традиції Пав-лиської. середньої школи, можна виділити наступні їх три основні групи: трудові, родинно-сімейні та морально-етичні. Важлива роль у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського відводиться вивченню та впровадженню в систему роботи школи традицій трудового виховання, які він називав "одвічними традиціями народної педагогіки", бо народна педагогіка розглядає підготовку підростаючого покоління до праці як найвизначальніпу проблему виховання: "Особливе місце в житті нашого колективу посідають трудові традиції, завдяки їм праця набуває, романтштого забарвлення, супроводиться яскравими почуттями і перебивання!*!!. Дусовне піднесення, яке перебивають діти в процесі праці, приносить радість, праця і щастя зливаються, стають моральним багатством"*.

Педагог послідовно вглстоля культ жінки-матерг. У структурі українського родимого життя жінці, особливо жінці-матері, завади належало почесне місце /звідси і Україну назітають ма-тір"в або ненею/. У Павлиській школі, був створений справжній духовнії“! культ матері, бо повага і любов до матері, на думку педагога, з найвищим проявом людяності, перевіркою на зрілість і гідність.

Методику роботи Павлиської середньої школи урізноманітнювали традиції морально-етичного та краєзнавчого, спрямування, серед яких треба виділити такі: повага до старших людей ; вшанування пам"ят,т полеглих; бережливе і чуйне ставлення до всього живого в природі; виховання любові до рідної мови, книги,

І. Сухомлинський В.О. Система навчально-виховної роботи середньої школи /ЛЩАВО України. - <3;5097, оп.І, спр.І77. - Арк.ІО.

- 18 -

народного мистецтва. У практичному житті Павлиськог школи ці традиції реалізувалися через проведення свят та обрядів,' саме: День невідомого героя, закладання "Саду вдячності", "Саду героїв", "Саду дружби", свято птахів, свято квітів, зимове свято сніжного містечка, свято весни, пісні, мови, книги.

Активно впроваджуючи у практику виховної роботи самобутні традиції українського народу, В.О.Сухомлинський застерігав від

■ стандартів і шаблонів, бо вважав, що кожна школа повинна мати своє обличчя, свої звичаї, свята та обряди.

Освітньо-виховний досвід В.О.Сухомшінського, що грунтується на систематичному і послідовному використанні традицій та засобів народної педагогіки, е надзвичайно важливим і актуальним для розвитку сучасної педагогічної науки і шкільної практики.

Такі творчі знахідки В.О.Сухомлинського, як "Школа радості під блакитним небом", Уроки мислення в природі, Кульги Батьківщини, матері, мови, книги, "Сад вдячності", "Сад героїв", "Сад дружби", "Острів чудес", Кімната души, Кімната казки, "Павлись-кі казки", апробовані в практичній діяльності педагогічного колективу Павлиської середньої школи,' стали надбанням переважної .більшості шкіл Кіровоградської області і всієї України. . ■

■ . У навчально-виховний процес сучасної школи органічно вплітаються уроки народознавства, етнопедагогіки,-фольклору, краєзнавства, народних ремесел, відзначення народних свят тощо.

Живуть і творчо розвиваються етнопедагогічні ідеї, задуми, поради і рекомендації В.О.Сухомлинського в системі виховної роботи сучасної Павлиської школи, практика якої продовжує бути . насиченою народознавчим змістом, народними традиціями, звичаями і обрядами, поширеними у центральному регіоні України. 'Ініціаторами таких пошуків виявились учителі'початкових класів /Ьогда-

- 19 - '

нова О.В., Лідкова С.М., Берун K.M., Вергун В.Я., Свистун Т.М./.

В педагогічну практику цих вчителів органічно вплелися такі форми роботи, як уроки мислення серед природи на теми: "Горобина восени", "Криниця", "Калина так хизується красою”, уроки розвитку мислення "Казочки золотої осені", "Світ маленьких гуліверів", традиційні свята Казки, Урожаю, Книги, Пісні. .

• Особливої уваги і поглибленого вивчення заслуговує методика творчого використання народознавчих ідей В.О.Сухомлинського окремими вчителями-практиками Кіровоградської області, а саме: 'Н.А.Калініченко, 'директора Коміппувптської середньої школи Ново-українського району, заслуженої вчительки України, кандидата педагогічних, наук; В.Г.Годлевської, вчительки початкових класів Комишуватської середньої школи Новоукраїнського району; О.В.Хо-менко, вчителя-методиста Олександрійської СШ № І; Л.В.Масаніної, класного керівника СНІ № 17 м.Кіровограда; М.П.Лукомця, старшого вчителя, класного керівника Деревіівської середньої школи; Л.О. Мініної, вчительки російської мови і літератури Богданівської

■ середньої школи Онуфрії’вського району. Плідною педагогічною діяльністю воші збагачують методику роботи сучасної школи новіші оригінальним формами. Серед них: мандрівки у природу, уроки доброти, уроки совісті, рукописні журнали дитячих творів, свято рідної мови, свято села, свято школи. ^

Широко використовуються в навчальних закладах шкіл ідеї В.О.Сухомлинського з удосконалення розумового виховання та розвитку пізнавальної активності учнів засобами народного фольклору /казка, загадка, прислів"я, прриказка,афоризм/. Деякі вчителі початкових класів ввачгшгь, що використання казок s доцільним при вивченні будь-якого предмета. Окремі з них виділяють навіть спеціальну тему "Ця чарівна казка".

- 20 -

Педагогічна спадина В.О.Сухомлинського належить не історії педагогіки. Ідеї і практика талановитого педагога звернені до найважливіших проблем сучасності. Вони практично і теоретично серйозно обгрунтовані, доступно викладені, методично досконалі, відзначаються конкретним новаторським підходом.

Основні висновки дослідження. . •

Виховання школярів засобами народної педагогіки у творчій спадщіші В.О.Сухомлинського становить цілісну, логічно завершену

і оригінальну педагогічну систему, в основу якої покладені наукові знання і творчий підхід педагога до реалізації гуманістичних цінностей української етнопедагогіки в навчально-виховній практиці школи. Основна сутність і характерні риси цієї системи виражаються у таких положеннях: ■ ’

- йіродна педагогічна мудрість - важливо джерело педаго-

гічній поглядів та творчих пошуків педагога. Ідеї народної педагогіки органічно інтегрувалися в педагогічну теорію і практику В.О.Сухомлинського, змістовно і методично збагатили його педагогічну спадщину, визначили її самобутній і новаторський характер. '

- Рідна мова, фольклор та традиції народної педагогіки -

основні компоненти етнопедагогічного виховання у творчій спадщині В.О.Сухомлинського. '

9 ■

- У розроблених педагогом змісті, формах та- методах фольклорного виховання учнів основними напрямам: с: І/ виховання казкою; 2/ виховання засобами народного мистецтва /народна пісня, музика/; 3/ виховання на основі використання народної гри, загадок, задач-загадок, приказок, прислів"їв, афоризмів-. '

- Народні традиції, звичаї, свята та обряди - важливий за-

сіб громадського, трудового і морального становлення особистості учнівської молоді. . ■

- Творче впровадження у практику виховної роботи засобів і традицій народної педагогіки, звичаїв, свят та обрядів як один із шляхів збагачення системи виховної роботи Павлиської середньої школи народознавчим змістом, новими оригінальним формами, нетрадиційними підходами до вирішення багатьох питань навчання і виховання учнівської молоді. .

Аналіз науково-практичного досвіду В.О.Сухомлинського з позицій використання засобів народної педагогіки в навчанні та ви-ховршіі дітей дас підставу стверджувати, що при їх вмілому впровадженні ефективність навчально-виховного процесу значно зростає . * . ■ •

Характерним! рисами системи "Виховання школярів засобами народної педагогіки у творчій спадщині В.О.Сухомлинського" є її гуманістичне, народознавче і демократичне спрямування. Вона втіг лила в себе все те новаторське і прогресивне, що було до того . часу в шкільній практиці та педагогічній науці.

Своєрідність і особливість даної системи витікає з того, що в умовах тотального забуття цінностей національної культури, ідеалів, норм і правил народної моралі В.О.Сухомлинський, внутрішньо протестуючи проти цього неба-аного процесу, звернувся до невичерпних дтерел народної мудрості. Народні казки, леген- ■ ди, перекази, загадки, прилів"я, приказки, ігри,' традиції, звік чаї, свята та обряди, пісенна і музична народна творчість не тільки гармонійно увійшли в золотий фонд педагогічного досвіду учителів Павлиської середньої школи, а й стали тими базисними '

компонентами, навколо яких народжувалися все нові і нові осередки виховної роботи.