автореферат и диссертация по педагогике 13.00.02 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование у школьников умений использовать части речи ка средства связности текста (5-7 классы школ с русским языком обучения)

Автореферат диссертации по теме "Формирование у школьников умений использовать части речи ка средства связности текста (5-7 классы школ с русским языком обучения)"

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Курач Лариса Іванівна \

УДК 4Р (077)

Формування в учнів умінь використовувати частини мови як засіб зв’язпості тексту (5-7 класи шкіл з російською мовою навчання)

13.00.02 - теорія і методика навчання російської мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ 2000

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Херсонському державному педагогічному університеті

Науковий керівник доктор педагогічних наук, член-кореспондент

Академії педагогічних наук України, професор ГОЛОБОРОДЬКО Євдокія Петрівна

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

ПАШКІВСЬКА Наталія Арсепівна, головний науковий співробітник лабораторії методики російської мови та мов етнічних меншин Інституту педагогіки АПН України;

кандидат педагогічних наук, в.о. доцента ДАВИДЮК Людмила Володимирівна, викладач кафедри методики викладання російської мови та світової літератури Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

Провідна установа - Запорізький державний університет, кафедра методики викладання філологічних дисциплін, м. Запоріжжя

Захист відбудеться “16” “лютого” 2000 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 452.02 в Інституті педагогіки АПН України (252053, М.Київ, вул.. Січових Стрільців, 52-а).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розіслано “15” “січня” 2000 р.

Г

Учений секретар спеціалізо- " /

ваної вченої ради / Н.В.БОНДАРЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Відповідно до концепції державної національної програми “Освіта” Україна XXI століття провідним завданням освіти е створення умов для “всебічного розвитку людини як цілісної особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі творчого та інтелектуаль-аого потенціалу народу, формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору”1 В умовах докорінних змін у сучасному суспільні проблема цілеспрямованого формування особистості є однією з першо-зядних.

Глобальні соціальні перетворення спонукають до переорієнтації цінностей і якісних характеристик сучасної людини..

Нині суспільству потрібні такі якості особистості, як активність, рішу-гість та оригінальність мислення, конструктивність, нестандартність і твор-іий підхід до розв’язання різних життєвих ситуацій.

Цю проблему неможливо вирішити без виховання мовної культури учив, розвитку їхнього мовлення. У концепції мовної освіти в школах України іазначаєгься, що вивчення мови має грунтуватися на “діяльшсно-іроблемному підході до організації навчального процесу”, метою якого є ‘головним чином підвищення культури мовлення та грамотності школярів”2

Мета вивчення російської мови в школах полягає не тільки “в здобутті шсолярами елементарної лінгвістичної освіти, а й формуванні вмінь та нави-[ок вільно володіти мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, штання, говоріння, письмо), правильно користуватися її стилями, формами, шірами”3.

Щоб допомогти учням оволодіти зв'язним мовленням, необхідно оріє-гтувати їх на текст, оскільки саме йому належить особлива роль у мовній ямунікації.

1 Державна національна програма “Освгга” Україна XXI століття. - К.: Райдуга, 1994. - С. 22

2 Беляев ОМ, Скуратівський Л.В., Симоненкова ЛМ, Шелехова Г.Т. Концепція навчання держаної ови в школах України //Дивослово. -1996. - №1. - С. 19.

3 Программа средней общеобразовательной школы. Русский язык для школ с русским языком обуче-яя(5-11 классы)-К.: Освіта, 1995.

Типологічна і структурна спорідненість української та російської мс найбільш позитивно впливає на рецептивний (розуміння) і частково репроді ктивний (відтворення) рівні. Але на продуктивному рівні (продукування теї cry) виникають труднощі.

Розвиток лінгвістики тексту дав змогу вченим (Л.І. Величко, Н.Я. Грі пас, В.І.Капінос, Т.О. Ладиженська, Л.М. Лосева, В.Я. Мельничайко, Г.Р. П< редрій, Н.А.Гац та ін.) використати в практиці навчання мови основні лінгв стичні поняття (текст, абзац, засоби зв'язку, стиль, тип мовлення) і розробці на їх основі понятійно орієнтовану систему навчання зв'язних висловлювань.

Внесення до сучасного курсу російської мови елементів лінгвістик тексту дало змогу принципово по-новому підійти до розвитку зв'язного мої лення учнів. Водночас аналіз типових недоліків учнівських висловлював показав, що розв'язання проблеми навчання школярів будувати систем структурно-семантичних зв'язків між компонентами тексту є далеким від зі вершения.

Таким чином, вибір і актуальність теми дослідження зумовлені, з одн< го боку, соціальною значущістю володіння мовою як засобом спілкування пізнання, а з іншого - невисоким рівнем комунікативно-мовленнєвих умін учнів середньої школи, недостатнім дослідженням проблеми в теоретичном і практичному аспектах.

Об'єкт дослідження - процес розвитку мовленнєвих умінь учнів 5-7-класів у ході вивчення елементів лінгвістики тексту.

Предмет дослідження - методика розвитку в учнів 5-7х класів умінь використовувати частини мови як засоби міжфразового зв'язку в тексті.

Мета дослідження полягає в розробці науково обгрунтованої та ексш риментально перевіреної методики формування в учнів 5-7х класів умінь ві користовувати лексико-граматичні розряди в побудові зв'язних висловлк вань.

Гіпотеза дослідження. Ефективність формування умінь будуват зв’язні висловлювання в учнів 5-7-х класів в процесі вивчення морфологічне го матеріалу на уроках російської мови підвищиться, якщо:

ураховувати психологічні фактори, що впливають на процес побудови зв’язних висловлювань;

ознайомлювати з властивістю частин мови виступати в тексті засобої міжфразового зв’язку в процесі вивчення морфології;

відпрацьовувати відповідні текстотворчі вміння на основі вправ, підпе рядкованих лінгвістичним та дидактичним вимогам.

Досягнення мети дослідження й перевірка висунутої гіпотези передбачають розв’язання таких взаємопов'язаних теоретичних і практичних завдань:

• з'ясувати рівень розробки проблеми в сучасній лінгводидактиці;

• визначити лінгводидактичні основи використання частин мови як засобів міжфразового зв'язку;

• обґрунтувати психолого-педагогічні передумови формування в школярів умінь використовувати засоби зв'язності тексту;

• проаналізувати систему вивчення частин мови в підручниках для 5-7х класів в аспекті досліджуваної проблеми;

• вивчити стан розвитку в школярів умінь виявляти мовні засоби зв'язності тексту і самостійно встановлювати міжфразові зв'язки; проаналізувати типові помилки в учнівських роботах і з'ясувати причини їх появи;

• розробити і апробувати експериментальну методику, що сприяла б формуванню у школярів умінь використовувати частини мови як засіб зв'язності тексту.

Методологічною основою дослідження є положення про взаємозв’язок ііовних рівнів, розгляд мовних одиниць у єдності їх значення, форми та фун-шдї; філософські праці про зв'язок взаємообумовленосгі явищ, мислення та юви.

Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методи юслідження:

• теоретичні: вивчення та аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної, дидактичної і методичної літератури з досліджуваної теми;

• емпіричні: аналіз навчального процесу, індивідуальні бесіди з учителями й учнями; вивчення та узагальнення досвіду вчителів; спостереження за процесом мовленнєвого розвитку школярів в умовах українсько-російської двомовності; аналіз усних і письмових висловлювань учнів;

• педагогічний експеримент (формуючий, контрольний);

• статистична обробка результатів педагогічного експерименту (якісний і кількісний аналіз експериментальних даних).

Дослідження проводилось у три етапи..

На першому етапі (1996 ) вибрано тему й обірунтовано її актуальність; изначено вихідні положення, які є теоретичною основою методики форму-ання в школярів 5 - 7-х класів умінь використовувати засоби зв'язності тек-гу.

Другий етап (1997) присвячено вивченню лінгвістичної, психологічі і навчально-методичної літератури з проблеми дослідження; проведені констатуючих зрізів, аналізу їх результатів і пошуку методичних шля: розв’язання поставлених завдань; розробці програми експериментальне навчання.

На третьому етапі (1997 - 1999) здійснено експериментальне навчан та перевірку ефективності запропонованого комплексу вправ для формуві ня в учнів 5-7-х класів умінь використовувати засоби зв'язності тексту на і теріалі вивчення частин мови.

Наукова новизна дослідження визначається теоретичною та експеї ментальною розробкою методики ознайомлення учнів 5-7-х класів з функ єю частин мови як засобу вираження зв'язності тексту, а також формуван практичних умінь використовувати ці засоби у процесі самостійного висл< лювання.

Теоретичне значення дослідження полягає в науковому обґрунгуваї методики роботи над засобами міжфразового зв’язку в тексті, спрямованої підвищення мовленнєвої культури учнів середньої школи.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається тим, і створено методичне забезпечення запропонованої системи навчання, яке і являється в розширенні уявлень учнів про функціональні можливості виу1 ваних частин мови, в розробці вправ, спрямованих на формування вмінь і користовувати ці засоби в побудові власних висловлювань. Розроблені аві ром методичні рекомендації та комплекс дидактичних засобів можуть бу використані вчителями російської мови в їхній практичній роботі.

Особистий внесок автора полягає у виявленні й обгрунтуванні сисі ми вправ, що сприяє формуванню вмінь використовувати частини мови засоби зв’язності тексту й таким чином сприяє мовленнєвому розвиткові ) нів.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків підтве джуєгься аналізом методичної літератури, результатами дослідного навча ня.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювали в процесі дослідного навчання в середніх загальноосвітніх школах м. Киє (№218, 216), Херсона (№50, 17), Чернігова (№5) йПавлівській середній шк лі Ріпкинського р-ну Чернігівської області. Основні положення та результа дослідження викладено в методичних рекомендаціях автора (1997,1998 ),

методичних статтях (1999), виступах на науково-практичних конференціях (Херсон, 1997, 1998 , Харків, 1999)

СТРУКТУРА Й ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Основний зміст викладено на 185 сторінках. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, викладено положення, що виносяться на захист, а також подано відомості про апробацію дослідження.

У першому розділі - "Теоретичні і методичні засади роботи над засобами міжфразового зв’язку в тексті" - викладено психологічні, лінгвістичні та методичні основи складання тексту; висвітлено мовну характеристику засобів зв’язності тексту; проаналізовано стан досліджуваної проблеми в програмах та шкільних підручниках; визначено ступінь сформованості в учнів умінь виявляти в російському тексті міжфразові зв’язки.

З метою розробки теоретичних засад експериментальної методики проаналізовано праці В.Б. Анохіна, В.В. Виноградова, Л.А. Булаховського, І.Р. Гальперіна, В.Я. Мельни-чайка, А.С. Мельничука, О.О. Нечаєвої, Л.М. Лосевої, Г.Я. Солганика та багатьох інших науковців.

Оскільки мовна система в процесі комунікації реалізується не в ізольованому реченні, а в текстах різних типів, в сучасній лінгвістиці текст трактується як організований на основі мовних зв’язків і відношень відрізок мовлення, що поєднує за змістом синтаксичні одиниці в певне ціле. При всьому розмаїтті досліджень у визначенні головних ознак тексту основна роль відводиться зв'язності. У тексті усвідомлюється семантична зв’язність, що, як правило, набуває експлщигного мовного прояву (формальна зв’язність). Ексгогі-лтпшй зв’язок у тексті встановлюється двома основними способами:

■ вербальний, коли вживаються спеціальні засоби зв’язку;

* категоріальний, коли в ролі засобів зв’язності виступають граматичні значення частин мови.

У дослідженні ми розглядаємо експліцитно виражені, формалізовані за-;оби зв'язку, використовуючи традиційну класифікацію - поділ засобів на ле-ссичні (лексико-граматичні), морфологічні, синтаксичні (функціонально-іинтаксичні). Згадана класифікація засобів за ознакою їх належності до того ш іншого мовного рівня співвідноситься з цілями нашого дослідження, оскі-

льки дає змогу охарактеризувати частини мови (іменник, прикметник, діє слово, прислівник,“числівник, займенник, сполучник) як засоби зв’язност тексту. Серед праць, присвячених аналізові засобів зв’язку, слід передусім назвати дослідження В.В. Виноградова, Л.М. Лосевої, Є.А. Реферовської Г.Я. Солганика та ін.

Ідея практичної спрямованості викладання російської мови постійно пе ребувала в полі зору методистів. Важливість цієї проблеми здавна і неодно разово підкреслювали Ф.І.Буслаєв, О.СШотебня, . І.І.Срезневський К.Д.Ушинський, П.З.Фортунатов.

Досягнення лінгвістики, пов'язані з розробкою таких понять, як "текст" "стиль", "тип мовлення", "засоби зв'язку речень у тексті", дали змогу при» ципово по-новому підійти до роботи з розвитку зв'язного мовлення. Введен ня лінгвістичних відомостей у практику навчання мови й формування на ції основі комунікативно-мовленнєвих умінь школярів дозволило проводити ЦК роботу на лінгвістичних засадах. У педагогічній психології не раз підкреслювалося, що вміння формується значно успішніше на основі теоретичних узагальнень шляхом наслідування, суто практично. Тому проблема формуванні в учнів 5-7-х класів уміння встановлювати структурно-семантичні зв'язкь між компонентами тексту ще потребує доопрацювання.

Чинні програми й підручники з російської мови передбачають ознайомлення учнів із деякими засобами зв’язності. Але мовний матеріал, передбачений для засвоєння на практиці, не використовується повною мірою для реалізації основних завдань програми з розвитку зв'язного мовлення. Поза увагок залишаються питання взаємозв'язаного вивчення лексико-граматичного матеріалу з розвитком мовлення учнів, ознайомлення школярів з властивіспс частин мови слугувати засобами зв'язності тексту.

Проаналізовано дослідження психологів (Л.С. Виготський, МІ. Жинкін.

О.О. Леонтьев, 1.0. Синиця та ін.) і з’ясовано їх психологічну основу. Нею € теорія мовленнєвої діяльності, зокрема положення про процесуальний характер породження висловлювання, яке має динамічну чотирифазну структуру; орієнтування, планування, реалізацію та контроль. Процес творення тексту розглядається як складна аналітико-синтетична діяльність, куди входять операції розчленування предмета висловлювання на ряд складових елементів, їх відокремлення, а також операції утримування всього предмета висловлювання в пам'яті і розташування елементів у тексті..

Навчання продукувати тексти не може бути ефективним без знання мовленнєвих механізмів творення тексту, які включають випереджаючий синтез,

відбір лексичних засобів для творення тексту, вибір засобів вираження зв'язності, критичний аналіз тексту та його вдосконалення. Саме ці компоненти писемного мовлення, за твердженнями психологів, які досліджували учнівські зв'язні висловлювання /Б.Ф.Баєв, Н.О.Головань, Д.Б.Ельконін, М.І.Жинкін. Б.А. Ільюк, АХМаркова, І.О.Синиця та ін./, мають серйозні недоліки. Щоб досягти ефективності навчання зв'язного мовлення, вчені радять формувати в учнів спеціальні мовленнєві вміння.

У розгляді поняття вміння ми додержуємося точки зору щодо трактування його як такої розумової дії, в основі якої лежать аналіз умов і шляхів розв'язання певного завдання, відбір із наявних у досвіді людини знань, способів дій і навичок, їх застосування в необхідній для розв’язання завдання комбінації і послідовності .Щоб сформувати в учнів те чи інше вміння (у нашому випадку використовувати мовні засоби зв'язності тексту), треба відпрацьовувати передусім часткові вміння, що лежать в основі цієї мовленнєвої дії. До таких часткових умінь ми віднесли: вміння розпізнавати мовні засоби вираження зв'язності, з'ясовувати їх роль у тексті, використовувати відомі засоби зв'язку в навчальних завданнях конструктивного характеру, вживати засвоєні засоби зв’язності у власних висловлюваннях, добирати відповідні засоби для вдосконалення тексту.

У першому розділі описано хід проведення констатуючих зрізів: визначено мету, завдання, форми їх організації; проаналізовано в таблицях та діаграмах одержані в ході зрізів результати. Зрізи проводили в 5-7-х класах ЗОШ № 218, 216 м. Києва, ЗОШ №50,17 м.Херсона, СІП №5 м. Чернігова та ІІавлівській СШ Ріпкінського району Чернігівської області. Вони складалися з письмових робіт, що відрізнялися змістом і структурою залежно від дослідних завдань. Для здобуття відповідних даних було також проаналізовано твори, написані учнями протягом І997Л998 навчального року.

Завдання у констатуючих зрізах ставились такі:

• виявити рівень сформованості аналітичних умінь встановлювати смислові зв'язки між реченнями, групами тематично пов'язаних речень та визначати формальні їх показники, що грунтуються як на основі свідомого засвоєння програмних знань, і таких, що розвиваються на основі мовного чуття учнів;

• проаналізувати можливості школярів використовувати мовні засоби зв'язності під час виконання завдань конструктивного типу.

Учням пропонувалися завдання аналітичного та конструктивного харак-:еру, пов'язані з функціонуванням іменника, прикметника, дієслова, сполуч-

ника, займенника, прислівника, числівника як засобу зв'язку.

Результати констатуючих зрізів показали, що значна кількість учнів най частіше до засобів міжфразового зв'язку відносить абсолютний лексичюгі повтор (іменник - 63%, займенник - 61%).Це пояснюється тим, що згадані за соби найкраще засвоєні в їхньому мовленнєвому практичному досвіді ще де спеціального ознайомлення на уроках, а також тим, що школярі недостатнье володіють іншими засобами зв’язку. Так, слова, що є власними та загальним! назвами, родо-ввдові назви й синоніми певна частина учнів усвідомлює яі засоби зв'язності. Але ці показники невисокі.

Найважчими для учнів виявилися завдання визначити в тексті як засобі зв’язку прислівники (17%), видо-часові форми дієслова (27%),числівнии (19%), споріднені слова, що означають предмет і його частини (19%), слові - антоніми (11%). Робота над цими засобами зв’язку в школі ведеться недо статньо. Тому навіть невисокий рівень володіння учнями зазначеними вмін нями дає змогу зробити висновок про доцільність ознайомлення їх згадали ми засобами зв'язку.

Уміння конструктивного характеру сформовані в учнів дещо гірші, нія аналітичні. Скажімо, вони визначають іменники-синоніми як засоби міжфразового зв'язку у 29 % випадків, а використовують лише у 17% випадків.

У результаті аналізу зв’язних писемних висловлювань школярів здобуте кількісні дані про сформованість умінь використовувати мовні засобі зв'язності тексту, а також з'ясовано характер і причини труднощів мовленнєвих помилок і недоліків, що трапляються в творчих роботах. V класифікації помилок і недоліків використання учнями засобії міжфразового зв'язку ми враховували особливості мови учнівських творів : керувалися теоретичними дослідженнями з цієї проблеми /Л.І.Величко. В.І.Капінос, Д.М.Кравчук, МР.Львов, В.Я.Мельничайко, МЛ.Пентилюк те ін./. Виділено такі найістотніші типи недоліків:

• невиправданий повтор слів;

• невдале використання засобів зв’язку, що призводить до двозначності;

• неправильний вибір засобів зв'язності, що є причиною порушення смислового зв'язку між реченнями;

• відсутність у тексті необхідних засобів зв'язку; надмірне використання засобів зв'язності;;

• порушення видо-часової і узгодженості дієслів.

Серед причин, що призводять до появи зазначених помилок і недоліків, найголовнішою є необізнаність школярів із відповідними теоретичними ві-

домостями. Тому вони вибирають засоби зв'язності тексту інтуїтивно, не усвідомлено. Отже, ознайомлення школярів під час вивчення частин мови з їх властивістю виступати в тексті засобами міжфразового зав'язку сприятиме підвищенню ефективності формування в учнів відповідних умінь.

У другому розділі - "Експериментальна методика навчання учнів використовувати частини мови як засіб зв’язності тексту” - охарактеризовано систему формування в учнів 5-7 класів шкіл з російською мовою навчання зазначених умінь, показано методичні шляхи та способи підвищення рівня мовленнєвих умінь школярів у процесі вивчення ними морфологічного матеріалу, подано аналіз результатів дослідного навчання.

Експеримент мав на меті перевірити ефективність методики вивчення частин мови як засобів міжфразового зв’язку для вдосконалення мовленнєвого розвитку учнів і довести правомірність висунутої гіпотези.

Ставилися такі завдання:

• формувати в школярів уміння розуміти внутрішню граматику тексту й усвідомлювати зв’язок між його реченнями;

• ознайомиш учнів з роллю та особливостями частин мови як засобів міжфразового зв’язку;

• формувати в школярів уміння виявляти засоби міжфразового зв’язку в тексті, диференціювати їх, визначати функції і значення, використовувати для створення текстів.

Навчальний експеримент проводився з 1996 по 1999 рік у 5-7-х класах ЮШ м. Києва (№216,218), м. Херсона (№50,17), м. Чернігова (№5) та Пав-[івської середньої школи Ріпкинського району Чернігівської області. Експе-іиментом було охоплено 345 учнів, з них 170 учнів експериментальної та 175 'чігів контрольної груп.

Експериментальні і контрольні класи добиралися приблизно з однаковим кладом і рівнем мовної підготовки учнів.

Дослідне навчання відбувалося у двох варіантах: у контрольних класах -а чинною програмою та підручниками і в експериментальних класах - за доладною програмою з додатковим використанням спеціально складених ди-;актичішх матеріалів, спрямованих на усвідомлення учнями функціонування астин мови як засобу зв'язності тексту.

У зв’язку з умовами проведення дослідження експериментальне на-чання не передбачало суттєвих відхилень від діючої навчальної програми, мін не зазнавала загальна структура шкільного курсу російської мови, а шле уточнювався зміст передбачених програмою тем, головну ж увагу було

звернено на методику роботи, на вирішення завдань формування мовленні вих умінь.

У плануванні роботи, спрямованої на засвоєння учнями мовних засобі зв'язності, ми враховували визначені програмою завдання і мету навчани російської мови на сучасному етапі, доцільність і доступність для сприймаї ня учнями пропонованого матеріалу, встановлені в констатуючих зрізах ві хідні рівні знань учнів з досліджуваної теми. •

В основу експериментальної методики покладено дидактичні принцип навчання та педагогічні положення й вимоги до педагогічної діяльності, ш випливають із них, а також окремі лінгводидактичні принципи. Провідним для методики формування навичок писемного мовлення учнів є такі:

• активізація розвиваючого впливу думки на мову й мови на думку процесі вивчення російської мови;

• взаємозв'язок усного і письмового мовлення;

• комунікативна спрямованість оволодіння мовними одиницями як зас( бами спілкування;

• взаємозв'язок окремих мовних рівнів у процесі їх опрацювання в школ зокрема принцип вивчення морфології на синтаксичній основі;

• функціональний підхід до ознайомлення з мовними поняттями;

• комунікативна доцільність мовлення;

• комплексний підхід до вивчення тексту.

Для досягнення цілей дослідного навчання вибиралися оптимальні дл кожного окремого випадку методи і прийоми. Щодо співвідношення МІЖ П( няттями методу і прийому навчання ми додержуємо відомої в дидактиці то1 ки зору, що відмінність між методом і прийомом можна встановити лиш орієнтовно: метод визначає напрям і характер спрямованої вчителем навчг льної діяльності учня, а прийом - окремі дії вчителя та учня.

Враховуючи специфіку такого предмета, як мова (цілі, завдання і зміс навчання); в рамках загальнодидактичої концепції І.Я. Лернера ММ.Скаткіна, методисти розробляють частково - методичні підсистеми ме тодів. Прийнятому в нашому дослідженні підходу до методів навчання вц повідає запропонована М.Б.Успенським класифікація. Автор ділить метод навчання мови на методи здобуття мовних знань і методи набуття мовленго вих умінь та навичок. До першої групи методів належать пояснювальний проблемний (пошуковий), до другої - імітаційний, оперативний і комунікатк впий.

У процесі реалізації експериментальної програми застосовувались вар:

анти пошукового методу - метод спостереження й аналізу мовних фактів та метод евристичної бесіди. Метод спостережень супроводжувався рядом універсальних прийомів, зокрема виділенням головного з низки другорядних явищ, порівнянням (зіставлення і протиставлення), аналізом, синтезом, узагальненням. Основними прийомами в ході використання методу бесіди були такі: постановка запитань, зокрема навідних, корекція помилкових відповідей, підведення учнів до формулювання висновків і. узагальнень, створення проблемної ситуації тощо.

Значне місце в експериментальному навчанні займали тренувальні метопи, а саме: оперативний і комунікативний (метод продукування мовлення).

Оперативний метод передбачав формування частково-мовленнєвих умінь. Реалізувався він в аналітичних і конструктивних вправах. Основним призначенням аналітичних вправ було формування в учнів умінь виявляти, іиференціювати та з'ясовувати в тексті роль мовних засобів зв'язності. Конс-груктивні вправи пов'язані з різного роду перетвореннями вихідного тексту. У дослідному навчанні активно використовувалися такі види конструктив-шх вправ, як лінгвістичний експеримент, редагування, синонімічна заміна, трансформація. Ці види вправ у методиці набули також статусу прийомів.

Функція комунікативного методу - формувати і вдосконалювати загаль-омовленнсві вміння й навички. Метод продукування мовлення використо-ується під час побудови учнями зв'язних висловлювань. У реалізації навча-ьного продукування мовлення помітну роль відіграє стимулювання окремо місту висловлювання і його форми або змісту й форми одночасно. Найпо-шренілгами засобами стимулювання змісту, що практикувалися в дослідно-у навчанні, були тема творчої роботи, її план, текст для переказу, опис си-уації, заданий початок чи кінцівка для майбутнього тексту, мовленнєві заго-звки, текст для створення аналогічного. Вправи (види роботи), в основі яких зжать ці засоби стимулювання, змісту, належать до групи творчих вислов-ювань за робочими матеріалами і є своєрідною підготовкою до власне творах, самостійних робіт.

З метою успішного опанування школярами вмінь використовувати засо-и зв’язності тексту було застосовано відповідно розроблену систему спеці-ііьних вправ. Системність дібраних вправ виявлялась у тому, що вони одно-асно задовольняють лінгвістичні, психологічні й дидактичні вимоги.

З лінгвістичної точки зору системний характер вправ у навчанні мови за-зпечуєгься розглядом мовних одиниць у єдності їх значення, форми і фун-цї. У сучасній шкільній практиці приділяється увага здебільшого семантиці

й формі мовних одиниць і лише частково - їх функції, переважно на рівні рі чення. Запропонована в дослідженні система вправ передбачає ознайомлені школярів із функціональною роллю частин мови як засобів міжфразової зв'язку. Такий підхід сприяє підвищенню ефективності роботи над розвитко зв'язного мовлення учнів і, отже, служить реалізації практичної спрямованої ті вивчення рідної мови у середній школі.

З психологічної точки зору системність вправ у роботі над розвитко зв'язного мовлення учнів виявляється в їх підпорядкованості теорії мовлеї нєвої діяльності. Це означає, що оволодіння учнями процесом творення зв'і зного висловлювання буде успішним за умови спеціального відпрацювага кожної з чотирьох фаз мовленнєвого акту, з якими й мають співвідносиш відповідні групи навчальних вправ.

З дидактичної точки зору системний підхід до організації роботи над ро: витком зв'язного мовлення учнів досягається додержанням загальнодидакті чних і частково - методичних принципів, застосуванням відповідних методі і прийомів навчання. Крім того, комплексний характер вправ є також важлі вим показником і фактором системного підходу до розвитку мовлення учнів.

Розробка вправ спиралася на їх типологію за характером мовленнєвої д яльності учнів. На цій основі ми виділили вправи аналітичні, що передбачал аналіз пропонованого тексту, конструктивні, пов'язані з переробкою вихідне го дидактичного матеріалу, і творчі, результатом яких є власні зв'язні виш влювання школярів. Дібрані вправи за своєю типологією співвідносилися темами дослідної програми й були обов'язковою складовою частиною коя ного уроку.

Щоб виявити знання учнів про текст і мовні засоби вираження йог зв'язності, визначити рівень оволодіння відповідними вміннями аналітичне го, конструктивного і творчого характеру після експериментального н< вчання, було проведено контрольний зріз. Він складався з письмових робіт що виконувались на послідовних етапах дослідного навчання. Учням 5-7-класів пропонувалися аналогічні завдання теоретико-практичного плану, я і в ході констатуючих зрізів. Крім того, після вивчення кожної частини мс ви вони писали твори на теми, які об'єктивно спонукали вибирати ті чи іші засоби зв'язності.

Здобуті результати зрізів після статистичної обробки наведено в тексі дисертації у таблицях № 4-9. та у діаграмах № 11-16. Результати контрольне го зрізу свідчать, що учні експериментальних класів порівняно з учнями кое трольних класів за однаковий відведений навчальною програмою час оволс

діли значно більшим обсягом знань і вмінь, пов'язаних з мовними засобами зв'язності. Скажімо, аналіз рівня засвоєння учнями прислівника як засобу зв'язності тексту показав, що логічні помилки в заданих висловлюваннях, спричинені невдалим використанням прислівника, знайшли 72 % учнів дослідних класів, тоді як у контрольних класах з цим завданням впоралися тільки 22% учнів.

Як свідчать результати порівняльного аналізу, творчі роботи учнів, що навчалися за експериментальною методикою, характеризуються багатством змісту, логікою викладу, усвідомленим використанням частин мови як засобу зв'язності тексту. Якщо в дослідних класах темі твору відповідають 95% робіт, то в контрольних класах - 73%. Послідовність викладу думки витримано в 97,5 % робіт учнів експериментальних класів порівняно з 69% у контрольних класах. Кількість учнів дослідних класів, які доцільно використовують частини мови як засоби міжфразового зв'язку, удвічі, а то й утричі більша порівняно з учнями контрольних класів. Результати порівняльного аналізу ілюструє наведена нижче діаграма

Використання частин мови як засобу зв'язності в текстах

ім. діесл. спол. час. міси, присд.

О експериментальні

Іконтрольні

■ кількість учнів експериментальних класів (у %), які доцільно використали частини мови як засоби зв'язності тексту.

■ кількість учнів контрольних класів (у %), які доцільно використали частини мови в цій же функції.

Як засвідчили результати формуючого експерименту, розроблена методика формування в учнів 5-7-х класів умінь використовувати частини мови як засоби зв'язності тексту є досить ефективною і доцільною. Вона підтверджує достовірність сформульованої в дисертації гіпотези.

Теоретичне та експериментальне вивчення проблеми дослідження дало підстави для таких висновків:

Лінгводидактичним фундаментом методики роботи, націлеиої на розви-

ток зв’язного мовлення учнів при навчанні морфології російської мови, сл) гують теорія тексту, вчення про функціональні властивості частин мови вії конувати роль засобів зв’язності тексту.

Завдання оволодіння учнями мовою як засобом спілкування і пізнанн неможливо розв’язати без постійної уваги вчителя до структури тексту, д засобів зв’язку між його елементами. Вивчення та засвоєння частин мови якості засобів міжфразового зв’язку дозволяє учням усвідомити можливою російської мови, демонструє органічний зв’язок і взаємодію всіх її рівнів.

Вивчення методичної літератури з досліджуваної проблеми, програм т шкільних підручників з російської мови, результати аналізу учнівських твс рів, виконаних під час констатуючого зрізу спеціальних завдань, дають щв стави для висновку про необхідність, доцільність і доступність такої робот на уроках рідної мови в 5-7-х класах шкіл з російською мовою навчання.

Підвищенню ефективності формування в школярів умінь використовува ти засоби зв'язності тексту сприяють оптимальне поєднання різних методів прийомів навчання, системний характер тренувальних вправ (аналітичн конструктивні та творчі).В експериментальній методиці використано тексте вий матеріал, що відображає загальнолюдські духовні цінності - любов д людей, доброту, милосердя, чесність, дбайливе ставлення до природи. Доби ралися також тексти з елементами народознавства, пов’язані з історією, куль турою, традиціями та побутом російського та українського народів.

Запропонована в дисертації методика формування мовленнєвих умін сприяє загальному інтелектуальному розвиткові школярів. Результати експе риментальної перевірки підтверджують загальну закономірність процес; розвиваючого навчання: усвідомлене застосування граматичних знань в мов ленні позитивно впливає на розвиток мислення учнів.

Вивчення мовних одиниць на функціональній основі учням дає змог краще усвідомити комунікативні можливості російської мови, розкриває ор ганічний взаємозв'язок і взаємодію мовних одиниць усіх рівнів.

Тісний взаємозв'язок пропонованої експериментальної системи з чинни ми навчальними програмами з російської мови, опора на знання учнів підви щують її доступність та ефективність, створюють резерви розвитку зв'язногі мовлення школярів без додаткових затрат навчального часу.

Теоретичні основи дослідження та ефективність методичних рекомен дацій перевірено експериментально. Результати експерименту підтверджу ють, що розроблена методика формування в учнів 5-7-х класів умінь вико ристовувати засоби зв'язності тексту є досить результативною і доцільною.

Дослідження сприяло виявленню нових перспективних проблем сучасної лінгводидакгаки, що заслуговують спеціального вивчення. До них належать:

а) порівняльна характеристика засобів зв’язності в усних і писемних висловлюваннях школярів;

б) дослідження особливостей використання засобів міжфразових зв’язків у текстах різних типів і стилів.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Психолого-педагогічні передумови формування у школярів умінь використовувати засоби міжфразового зв’язку у тексті. // Актуальні проблеми розбудови національної освіти: 36. науково-методичних праць - Херсон, 1997. -С. 101-104.

2. Виховання мовної особистості як результат духовного відродження України: “Педагогічні науки”: 36. наукових праць - Херсон, 1998. - С.30-33.

3. Коммуникативный подход к изучению текста на уроках русского языка //Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научнометодический журнал: Материалы IX Международной конференции по актуальным проблемам семантических исследований. Язык и языковая личность. - 1999. - №1-2. С.126.

4. Чтобы речевая деятельность была продуктивной. Использование наречия как средства связи предложений в тексте // Русская словесность в школах Украины. - Киев, 1999,-№3. -С.12-15.

5.Формирование умений и навыков учащихся по использованию видовременной формы //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. -Київ,2000. № 1- С.62-63.

Курач Л.І.

Формування в учнів умінь використовувати частина мови як засоби зв’язності тексту (5-7 класи шкіл з російською мовою навчання). -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика викладання російської мови. -[нститут педагогіки АПН України, Київ,2000.

Дисертаційне дослідження висвітлює проблему формування в учнів 5-7-к класів умінь використовувати частини мови ж засоби зв’язності тексту. В роботі теоретично та експериментально обґрунтовано методику ознайом-іення школярів із функцією частин мови слугувати засобом вираження

зв’язності тексту, формування практичних умінь використовувати цей зас в процесі самостійних висловлювань.

Ключові слова: текст, зв’язність, фази структури мовленнєвого акт засоби міжфразового зв’язку; частини мови.

Kurach L.I.

Teaching the pupils the skills of using the parts of speech as a means i connectedness of a text in the 5-7 forms at schools with Russian as a teachii language. - Manuscript.

Candidate dissertation in theory and methodology of teaching the Russi: language (13.00.02). Institute of Pedagogical of the Academy of Pedagogical sc ences of Ukraine. Kiev, 2000.

The dissertation deals with the problem of using the parts of speech as means of connectedness the text. Methods of introducing the function of the par of speech are grounded theoretically and practically, the use of then to express tl pupils’ independent utterances is presented in a system.

Key words: text, connectedness, phase of speech activity, means of inte phrase relation, part of speech.

Курач Л.И.

Формирование у школьников умений использовать части речи ка средства связности текста (5-7 классы школ с русским языком обучі ния).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогически наук по специальности 13.00.02 -теория и методика преподавания русскої языка - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 1999.

В диссертационном исследовании представлена теоретически обосн< ванная и экспериментально проверенная методика формирования у школі ников умений использовать части речи в качестве средств связности текста

На основании анализа научно-теоретической и учебно-методическо литературы в диссертации установлено состояние разработанности пробл< мы в современной лингводидактике, а также определены психологс педагогические и лингводидактические основы формирования у учащихся t 7-х классов умений использовать части речи в качестве средств связност текста В исследовании изучена степень развития у школьников умений вь являть языковые средства связности и использовать их для составления те» ста; проанализированы типичные ошибки в ученических работах и выясш

причины их появления. В диссертационном исследовании предложена лгериментальная система работы, способствующая формированию у уча-гхся умений использовать части речи в качестве средств связности текста, федставлены результаты проверки ее эффективности.

Полученные в ходе экспериментального обучения результаты подтверди, что эффективность формирования умений у учащихся 5-7 классов эоитъ связные высказывания повышается при условии ознакомления уча-гсся на уроках русского языка с функцией частей речи как средства меж-азовой связи в тексте и отработке соответствующих текстообразователь-[х умений на основе специально разработанных упражнений, подчинен-[х основным лингвистическим и дидактическим требованиям.

Повышению эффективности формирования у учащихся умений пользовать средства связности текста способствовало оптимальное гдинение различных методов и приемов обучения, системный характер гнировочных упражнений (аналитические, конструктивные и творческие).

экспериментальной методике использован текстовый материал, рожающий общечеловеческие духовные ценности - доброту, милосердие, ггность, бережное отношение к природе, а также тексты с элементами родоведешш, связанные с историей русского и украинского народов.

Тесная взаимосвязь предложенной экспериментальной системы с дей-зующими учебными программами по русскому языку, опора на знания ащихся повышают ее доступность и эффективность, создают резервы раз-тия связной речи школьников без дополнительных затрат учебного време-

Апробация результатов исследования осуществлялась в процессе учеб-й работы в 5-7-х классах общеобразовательных школ городов Киева, Херна, Чернигова и Черниговской области. Основные положения диссертации пожены в методических рекомендациях, методических статьях и выступ-ниях на научно-практических конференциях.

Ключевые слова: текст, связность, фазы речевой деятельности, средст-межфразовой связи, части речи.