автореферат и диссертация по педагогике 13.00.02 для написания научной статьи или работы на тему: Интерференция и транспозиция в усвоении детьми дошкольного возраста лексики украинского языка

Автореферат диссертации по теме "Интерференция и транспозиция в усвоении детьми дошкольного возраста лексики украинского языка"

РГ Б ОД 1 5 АВГ ^ 199^

Р Г Б ОД1012177 ПШГОГІКИ АІЗЙ УКРАЇНИ

1 5 ЛВГ 199і»

Ка правах рукопису

ЛУЦЕНКО Іраиа Одехсіївна

ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ І ТРАНСПОЗИЦІЯ У ЗАСВОЄННІ ЛІ ТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЕКСККИ УКРАЇНСЬКОЇ мови

13.00.02. - Методика викладання / ухраїнсіхої мови /

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - І99ч

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському державноиу педагогічному університеті імені X.П.Драгоманом.

ЬауковиЯ керівник - член-хореслондект АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

БОГУІІІ ліхв. Михайлівна

Офіційні опоненти

члек-коресг.окдент АР.Н України, доктор педагогічних наук, професор

БА-УІ2НК0 ібіхола Сахійдоаич кандидат педагогічних наук, ДиЦКНТ

НІКОЛАііЧУК Гадина Іьакіьнь

Гірогідна устаноїа - Прикарпатський університет

ікгні Василя Степняка

Захист дисертації відбудеться "/•$” 199ч року о

15 годині на засіданні спеиіал:зоьаиої анс-кої ради К 01.32.01 ь Інституті педагогіки АПН України за адресов: 252001, Київ, ьух. Трьохсвятительська, о, зал засідань.

З дисертацієь кожна ознайомитися в науковій частині інституту. Автореферат розіслано " -Ґ" Л^////-^о2^ 1954 року.

Вчений секретар спбиіадізоьнноі вченої ради

Н.Б.БОНДАРЕНКО

ЗАГАЛЬНА лАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність дослідження. У державних документах реформування національної освіти ставиться завдання всебічно сприяти відновленню і розширення функціонування української мови в навчально-виховних закладах усіх рівнів. Водночас предбачаеться опанування рідної, державної та іноземної мов. Тому закладена в національній освітянській програмі багатомовна нявчання вимагає від вітчизняної науки розробки новітніх технологій виховання полікультурної особистості з довкільного віку. Суспільне дошкільне виховання покликано "продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу їв

і

регіональних умов .України”'1'.

Залежно від регіональних потреб сьогодні в Україні, крім українськомовних, функціонують довкільні заклади, в яких діти виховуються і навчаються іншими національними рідними мовами / російською, болгарської), молдавською, єврейської! тощо /.

Оволодіння довкільнихами українським мовленням у багатеповному середовищі потребує особливої уваги. Проблема взаємозв'язку навчання дітей дошкільного віку українського мовлення з набутим досвідом з російського зумовлена специфісоїі засвоєння і рівнобіжного вживання обох цих мов. Взаємодія української і російської мов у мовленні має різний характер. Нагвтивна сторона міжмовного перенесення - інторференція - виявляється у мовленнєвих помилках. Його позитивна сторона - транспозиція - полегиуе процес набуття дітьми умінь і навичок з українського мовлення.

І. Державна національна програма “Освіта". Україна XXI століття.-К.: Райдуга, 199і*.- С.19.

- г -

Стосовно цього аспекту досліджуваної явища заслуговує на увагу думка, «о свідомо ставлення до мовлення пов"язане насамперед із прої ікненням у лексичні скарби мови / В.М.Руса-ківський /. Само тому в кавчанні дошкільників українського мовлення важливе ісце має посісти засвоєння української лексики, набуття дітьми навичок оперування неп.

Разом з тим учені зазначавть, що лексика передусім підпадає ГиД вплив другої мови, через це вплив російського мовлення особливо відчутний на лексичному рівні й виявляється у процесі активного вживання лексики в розмовному мовленні. Словник дітей одночасно поповнюється з двох мовних систем, і це призводить до неусвідомденого об'єднання лексем української і російської мов у єдину мовну систему. Ь умовах спілкування дітей двома сло-в"янськими мовами лексична інтерференція б пайбільв поширеним і характерним явищем.

Аналіз наукових джерел засвідчує, цо довкільний ві к с сен-зитивним періодом для засвоєння мов. Проведені дослідження / А.М.Богуй, Г.П.Белякова, Т.К.Виноградова, Е.Й.Труве та ін./ свідчать, «о дітям дошкільного віку доступне елементарне усвідомлення мовних явия як рідної, так і другої мов. Відомо, «о процес засвоєння другої мови носить довільний, усвідомлений характер / І.С.Ьиготський, 0.0. Леонтьев /. Тому 9. навчання ді тей-біглотів української лексики має будуватись з урахуванням принципів свідомого засвоєння дітьми мов, опори на рідну мову, реалізація яких взаємопов'язана безпосередньо в процесі кавчання.

Проведене дослідження / Е.їІ.Труве / щодо усвідомлення до-вкільникоми фонеми як визначальниха значення слова дас підставу припустити, ьо дітям доступне усвідомлення специфічних фонем, морфем як показників приналежності лексем до української чи

- з -

російської мов, елементарне усвідомлення подібності й розбіжності лексики обох мов. Чітке розмежування лексики української і російської мов сприятиме усвідомленні) дітьми сфери функціонування кожної з них, надасть можливість, відвтовхувчись від цього, формувати "самостійні сфери кожної мови" / Л.С.Виготський/.

Лексика української мови / порівняно з російсько» і містить значні транспозиційні можливості, використання яких реальне за умови диференційованого підходу до засвоєння її груп. Здій-снвсчи навчання української лексики, вихователь повинен чітко уявляти її особливості порівняно з російсько», розрізняти слова, до збігаиться, частково збігапться та специфічну українську лексику, оволодіти спеціальними прийомами, актуальними в умовах рівнобіжного навчання дітей кількох мов. З ці є» мето» необхідно створити спеціальні програми і методики, які враховували б у змісті й методах навчання лінгвістичні характеристики української лексики, мовні знання, мовленнєві вміння і навички дітей з російського мовлення та їх взаємодію.з мовленнєвими вміннями та навичхами з українського, що водночас вимагає теоретичних і експерике».;альних досліджень, обгрунтувань.

Натомість у дошкільній лінгводидактиці відсутні дослідження з питань специфіки засвоєння дітьми-біглотами української лексики, особливостей прояву транспозиційного перенесення та ін-терферупчого впливу російської мови, які неминуче виявляється у процесі засвоєння і вживання української лексики, використання системи прийомів, до реалізують провідні принципи організації лексичної роботи.

Актуальність проблеми навчання українського мовлення дошкільників, які знаходяться у двомовному оточенні, і зумовила вибір теми наукового дослідження - "Інтерференція і транспозиція

у засвоєнні дітьми доцільного вік/ лексики української мови".

06*ект дослідження - мовленнєва діяльність дітей-біглотів отарного довкільного віку. '

Предмет дослідження - явища транспозиції та інтерференції у процесі засвоєння української лексики дітьми старшого довкільного віку.

Мета дослідження - дослідити особливості прояву транспозиції та інтерференції у процесі засвоєння дітьми стариого довкільного віку української лексики, визначити вляхи використання транспозиційного перенесення і запобігання інтерферувчого впливу російської мови в процесі навчання української лексики, розробити відповідну методику.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати науково-методичну літературу з обраної теми. .

2. Вивчити особливості прояву транспозиції та інтерференції у процесі засвоєння дітьми довкільного віку української лексики.

3. З’ясувати транспозиційні можливості в засвоєнні груп української лексики та вляхи запобігання інтерференції у мовленні дітей дошкільного віку.

Ц. Визначити провідні принципи організації лексичної роботи з українського мовлення з дітьми-біглотами довкільного віку.

Ь. Розробити диференційовані методики та систему навчальних прийомів, які реалізують принцип опори на рідну мову у навчанні української лексики дітей старвого дошкільного віку.

У розв’язанні цих завдань ми керувалися гіпотезов: засвоєння української лексики та набуття дітьмн-оіглотами лексичних умінь і навичок з українського мовлення відбуватиметься успівно, якво

лексичну роботу побудувати з урахуванням: комунікативної цінності, тематичного принципу засвоєння української лексики, її лінгвістичних характеристик; процесу взаємодії мовних знань, мовленнєвих умінь і навичок з українського та російського мовлення; використанням навчальних прийомів / як для організації транспозиції, так і запобігання інтерференції/, ао реалізують принцип опори на рідну мову, забезпечують свідоме засвоєння української лексики, активну участь дітей у мовленнєвій діяльності щодо перенесення знань, умінь і навичох з російського мовлення в українська.

Теоретичними засадами дослідження е філософське вчення про взаємозв'язок мови й мислення, природу мови й мовлення, функціонування мови в суспільстві, значення мови в розвитку й формуванні особистості, теорія мовленнєвої діяльності.

Дослідження здійснювалось із застосуванням таких методів; педагогічного експерименту, бесіди, спостереження, анкетування, статистичної обробки одержаних даних. '

Ві рогідність результатів дослідження забезпечувалась теоретичним . налізом проблеми, відповідністю використаних методів предмету, меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів експериментального дослідження.

Дослідженням були охоплені групи довкільних з кладів № 761, 177 м. Києва загальною кількістю 150 дітей. Дослідження проводилось упродовж трьох років - 1991-1993.

Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному та експериментальному обгрунтуванні змісту та шляхів,використання транспозиційних можливостей української лексики в процесі навчання, рівнів та складових диференційованого транспозиційного перенесення; провідних лінгводидактичних принципів лексичної

роботи з українського мовлення з дітьми-біглотами дошкільного ліку; змістових складових свідомого засвоєння дітьми української лексики; сиотеми прийомів опори на російську мову в засвоєнні груп української лексики; закономірностей засвоєння української лексики та набуття лексичних умінь і навичок з українського мовлення дітьми старшого довкільного віку.

Теоретична значущість дослідження полягає в обгрунтуванні иоиять "інтерференція", "транспозиція" на лексичному рівні; визначенні особливостей прояву транспозиційного перенесення та імтврферувчого впливу російської мови в процесі засвоєння груп української лексики; визначенні провідних принципів організації лексичної роботи з українського мовлення з дітьми-біглотами доцільного віку та розкритті шляхів їх реалізації; визначенні зв'язків між українсько» лексикологіє» та відповідно» методико» лексичної роботи.

Практична значущість дослідження полягає в обгрунтуванні специфіки засвоєння української лексики дітьми-біглотами довкільного віку; розробці системи лексичної роботи з українського мовлення; диференційованих методик засвоєння груп української лексики; методичних рекомендацій вихователям.

На захист виносяться такі положення:

І. Провідними принципами лексичної роботи з українського мовлення з дітьми-біглотами є: тематичний принцип засвоєння української лексики; врахування лінгвістичних характеристик української лексики; опора на рідну мову в засвоєнні української лексики; свідоме засвоєння української лексики.

£. Використання транспозиційних можливостей української мови та запобігання інтерференції полягає в розробці та впровадженні диференційованих методик засвоєння української лексики з

урахуваннях лінгвістичних характеристик лексем, системи навчальних прийомів, які реалізувть принцип опори на рідну нову в оволодінні українсько*) локсикоп, сприять активному включенні! дітей у процес диференційованого транспозиційного перенесення.

3. Свідоме засвоєння дітьми української лексикч відбувається шляхом формування у них елементарних уявлень щодо співвіднесеності українських і російських лехсем, формування навичок диференційованого транспозиційного перенесення: диференціювання, зіставлення, порівняння, самоконтролп, самокоракції, забезпечення мотивації навчання / включення специфічної мовленнєвої діяльності щодо перенесення мовних знань, мовленнєвих умінь і навичок в ігрову діяльність /.

Апробація і впровадження результатів дослідження.

Про хід і результати дослідження доповідалось на науково-практичних конференціях: "Лінгвістика та навчання дітвЧ інвомо~-ного мозлзкня" / Одеса, 1991 /, "Удосконалення змісту та методів навчання і виховання довкільнкків" /Бердянськ, І99<! /, "Гуманізація виховання-: навчання дітей дошкільного віку" /Рівне,. 199* /, "Шляхи посилення практичного курсу української мови та виховання читацької майстерності“ / Одеса, І592 /, щорічних звітних наукових конференціях викладачів Українського державного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Матеріали дослідження були введені до курсу лекція "Методика навчання української мови в довкільних закладах" для студентів педагогічного факультету із спеціальності "педагогік* та психологія" / довкільна / в Українському державному педагогічному університеті Ім. М.П.Драгоманова.

- 8 -

СТРУКТУРА 1 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об"єгт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, сформульовано основні положення, но виносяться на захист.

У первому розділі - ” Проблема взаємозв'язку української і російської мов у лінгводидактиціи - розкривається особливості української лексики порівняно з російської), аналізуються явища інтерференції і транспозиції у сфері лексики; висвітлюється питання, як у сучасній лінгводидактиці вирішується проблема взаємозв'язку у навчанні української та російської мов шляхом реалізації принципу опори на рідну мову.

Вивченні) української лексики, її походження, зв"язків з лексичними системами інших мов, властивостей та обсягу словникового складу сучасної української мови, шляхів розвитку її лексичного фонду, вітчизняними мовознавцями приділялась останнім часом особлива увага. Центральне місце у паралельному вивченні лмксики української і російської мов займає порівняльний метод дослідження, який дозволяє враховувати усі факти взаємодії, взаємопроникнення лексичних систем двох мов, встановити типологію загального та відмінного, вивчити лексичні запозичення і семантичні зміни у ході розвитку кожної з мов. Вчені визначають ■ляхи паралельного розвитку лексико-семантичних систем української і російської ков, як-от: утворення нових лексичних одиниць на грунті власних лексичних ресурсів, використання стимулів другої мови, калькування та запозичення нових лексичних одиниць.

Практичним аспектом зіставного дослідження української і російської мов є проблема культури українського мовлення. Лексичні особливості усного мовлення розглядавться з позиції порівняльного аналізу словникового складу обох мов і з поіиції взаємодії їхніх норм на лексичному рівні. .

Икцо предметом зіставної лексикології є порівняльне вивчення словникового складу обох мов з погляду їх формальної, семантичної характеристик, то продмагом навчально-методичного напряму з:ставного дослідження лексики української і російської мов є - створення їх порівняльної типології з методичною метою. Результати порівняльного вивчення лексичних систем української та російської мов масть практичне значення ях для вкільної лінгводидактики / С.М.Канюка, Н.Ь.Сокиг^о, Т.МЛваницьха, Д.О. Кутенко/, так і дошкільної, оскільки характер вияву інтерференції і транспозиції заложить від співвіднесеності рівнів української та російської мов.

Про вплив співвіднесеності рівнів контактуючих мовних систем на характер інтерференції свідчить той факт, ко лексична інтерференція у взаємодії різноструктурних мов не спостерігається. Це пов'язано з тик, яо у свідомості біглотів лексичні системи чітко розмежовувться. Відсутність такої розмежованості за умов спілкування ухраїнськоо і російською мовами призводить до практично необмеженої можливості для інтерференції на лексичному рівні. Більшість дослідників / Іі.О.ілуктенко, 1.0.Синиця, Х.5. Успенський та ін./ визначавть, що лексична інтерференція постав у змів)'ванні елементів лексичних систем української і російської мов.

Виділяють такі типи лексичної інтерференції: перенесення слів однієї мови у мовлення інвов, калькування, коли запозичується

ливе структурна схема слова, яка заповнюється власними морфомами. За умов білінгвізму переносяться слова, цо не мають формальних відповідн-ків у російській мові, лехсеми іншої внутрішньої форми. Науковці зазначають, во зі слів, які переносяться з рідної мови, переважна більшість набирав граматичного та інтонаційного оформлення властивих другій мові. Перенесення не тільки спричиняють певні зміни у лехсико-семанткчній системі, а й створюють грунт для проникнення інтерференції на інвих рівнях мови: фонетичному, граматичному.

За даними А.Є.Супруна, Н.А. Паиківської, прояви інтерференції на лексичному рівні залежать від типу співвіднесеності лексем на мовних рівнях: під інтврферувчий вплив підпадають повнозначні однокорвневі слова, що частково різняться звуковим і граматичним оформленням. Причиною лексичних помилок може бути й неспівпадання семантичних сфор співвіднесених лексичних одиниць. До лексико-семантично: інтерференції відносять «виїдь міжмовної омонімії, міжмовної полісімії, міжмовної паронімії.

Науковці диференціюють поняття "мовної інтерференції" та "мовленнєвої інтерференції". Усно розмовне мовлення розглядається як найбільш проникаюче для інтерферуючого впливу другої мови. Тому в пропонованому дослідженні інтерференція розглядаєть- • ся як процес і результат перенесення елементів рідної мови і правил їх використання у мовлення другою мовою.

Поряд з цим науковці підкреслюють, во процес оволодіння другою мовою характеризується позитивним перенесенням знань, умінь і навичок з однієї мови в інлу. У вивченні другої, схо-ої мови можливостей для транспозиції значно більше, ніж для інтерференції / Є.М.Ьеремагін, Г.І1.Коваль, А.Є.Супрун, Н.А.Павківська та і н./.

- II -

Існує і така духка, цо транспозиціє, як і інтерференцію, можна передбачити на грунті методичної інтерпретації порівняіь-ного аналізу української та російської мов. Те, цо в обох мовах збігається, входить до поля вірогідної транспозиції / Н.К.Місяць/. Тому поле транспозиції на лексичному рівні складавсь лексичні одиниці, у яких в обох мовах збіг охоплвв усі мовні рівні: фонетичний, граматичний, семантичний.

Національно-специфічне оформлення української лексики, цо належить до лексичного фонду як української, так і російської мов, спричиняє до того, цо в значній кількості слів відсутній збіг на одному або декількох мовних рівнях. Отож поле для "повної" транспозиції на лексичному рівні незначно. Натомість, з нашого погляду, ці слова підпадавть під транспозиція, але у засвоєнні вимагають формування навичок диференційованого транспозиційного перенесення.

Наявність інтерферувчого впливу рідної мови викликає неоднозначний підхід методистів до використання опори на рідну мову в процесі качання другої, схожої. А тому частина дослідників вважає, ко найбільш ефективнов буде методика, спрямована на попередження і подолання гальмуючого впливу знань, умінь і навичок рідної мови.

У пропонованому дослідженні ми підходили до ртдної мови не як до джерела труднощів, а як до фактора, що передусім сприяє засвоєннв другої мови / М.М.ШанськиЯ /, і погоджуємося з тими методистами, які вважавть, по реалізація принципу опори на рідну мову допомагає усвідомленому засвоєннв другої (<ови, оскільки повне розуміння явиц другбї мови пов’язана із знаходженням еквівалента в рідній мові та свідомості мовців. Такий підхід в дається нам найбільш перспективним.

- 12 -

Опора на рідну мову розглядається в сучасній українській лінгводидактиці / О.М.Біляев, Н.А.Павківська, М.Б.Успенський,

Н.К.Місяць/ як провідний’ принцип методичної системи навчання другої мови. Він дів у Процесі підготовки програм, методичних посібників, розробки конспектів занять тощо. Другий напрям -безпосередній, який дозволяє використовувати опору на рідну мову як загальний методичний прийом у ході навчання й деталізується у часткових, інтелектуальних прийомах порівняння, зіставлення, протиставлення.

Використання прийомів реалізації принципу опори на рідну мову вимагає дотримання ряду вимог, як-от: зіставляється матеріал, добре засвоєний у рідній мові, під керівництвом педагога, а тому слід уникати передчасних зіставлень, зіставлень у активному мовленні / О.М.Біляев, А.Є.Супрун, М.Б.Успенський/, формалізму, холи механічно зіставлявться факти обох мов / Н.А.Пав-ківська/, організації "свідомого зіставлення" / А.N.Богуй/. Міжмовні зіставлення можуть використовуватись як для попередження інтерференції, так і задля керівництва транспозиціє» / М.М. Шанськкй, М.Б.Успенський, U.K.Місяць /.

Навчання з опоров и& рідну мову створвє вирокі можливості для ознайомлення дітей з мовними закономірностями. Віддавчи перевагу рідній мові у навчанні дітей, Софія Русова відзначала, во засвоєння дітьми довкільного віку другої мови "дуже сприяє філологічному знаннв дітей". 1 тому слід знайомити їх з певними мовними закономірностями, формувати такі вміння і навички, які б допомагали аналізувати мовний матеріал, усвідомлввати мовленнєву дійсність, навчити конкретних операцій за умов дії цих мовних закономірностей.

- ІЗ -

У другому розділі - "Врахування прояву транспозиційного перенесення і інтерферувчого впливу російської мови в лексичній роботі з українського мовлення” - визначається завдання і мето* дика констатувчого експерименту, аналізуються одержані дані; мета, завдання, організація і методика експериментального навчання, аналізувться його результати.

Для виконання завдань констатувчого експерименту кодо перевірки особливостей засвоєння і володіння українсьхов лексиков, залежно від того, яка складова словника дітей / пасивна чи активна/, та яка складова лексичної системи української мови досліджувалась, диференціювались завдання на перевірку лексичних умінь дітей: показати предмет, річ, пояснити їх призначення, описати ситуації, у яких використовується традиційні форми слів, пояснити значення слова, назвати предмет, дів, якість, дібрати епітете до слова, перекласти слово з російської мови на українську. Усі завдання констатувчого експерименту були вхлвчені в ігрові мовленнєві ситуації, проводились індивідуально з кожнов дитино» у

і

доступній для сприйняття формі.

Для дослідження пасивного складу було визначено як словник повсякденного спілкування, так і самобутня українська лексика, що позначає предмети, речі українського національного побуту. Одержані результати дали можливість дійти висновку: більвість дітей і 69% / мавть елементарні уявлення про предмета, речі українського національного побуту, їх назви та призначення. Натомість те, цо тільки П% з них відповідає високому - І рівнв, вимагає розроблення системи прийомів ознайомлення дітей з лексичними значеннями слів цієї гр»7ш української лексики.

Для вивч^ид активного словника дітей старших і підготовчих груп ^ди визначені тематичні групи лексики, які належать до

словника повсякденного спілкування і включені в розділ "Словникова робота" усіма нині діючими програмами для довкільних закладів.

За результатам* констатуючого експерименту було виведено коефіцієнти: засвоєння української лексики, прояву інтерферую-чого впливу російської мови, прояву транспозиційного перенесення. Останні слугували кількісною і якісною характеристикою Володіния дітьми українською мовою. '

Одержані К-н дали можливість виділити рівні прояву інтер-феруючого впливу російської мови у мовленні дітей: низький / до ЗО % /, середній / 30-45 і }, високий / 45 % і виде/. У біль-аості дітей / 58 % / засвідчено високий рівень прояву інтерфе-рувчого впливу російської мови у володінні українською лексикою. За одержаними КТр були виділені рівні прояву транспозиційного перенесення: високий, достатній, середній, низький. Переважна більшість дітей старша / 88 % / і підготовчих / 76 % / груп, засвідчили низький рівень транспозиційного перенесення. Отож, низький рівень транспозиційного перенесення співвідноситься з високим рівнем прояву інтерференції. Активний словник дітей не відповідав літературним нормам української мови, містить у собі запозичені російські слова, фонетично українізовані російські слова, спотворені українські слова, яо є результатом дії інтерференції на лексичному рівні. '•

За результат-* констатуючого експерименту було виділено групи української лексики, *4° підпадають під транспозиційне перенесення, або ж зазнають впливу ічтерференції, та групи, «о зазнають впливу інтерференції і транспозиції* одночасно: І. Лексика, яка повністю збігається на семантичному й фокальному рівнях / поле дії транспозиції /; 2. Лексика, цо збігаєт*.?я зй

семактиков, формальнов оболонхов / поле дії транспозиції /, але мав розбіжності на орфоепічному рівні / поле вірогідної інтерференції /; 3. Лехсиха, яо збігається на всіх мовних рівнях / діє транспозиція /, окрім фонетичного / поле вірогідної інтерференції /; Ь. Іексиха, по збігається за семантиков / поле дії транспозиції /, але відсутній повний збіг на граматичному рівні і поле вірогідної інтерференції /; 5. Лексика, ко збігається за семантихов / поле вірогідної транспозиції /, але має значні розбіжності на хорологічному, фонетичному рівнях / поле зірогід-ної інтерференції як на рівні розуміння, так і на рівні говоріння, дія транспозиції можлива за цілеспрямовано створених умов /; 6. Специфічна українська лексика: зоіг є на семантичному рівні / поле вірогідної транспозиції /, не співвідноситься на формальному рівні / поле вірогідної інтерференції , дія транспозиції можлива за цілеспрямовано створених умов /; 7. Лексика, *о частково збігається на формальному рівні / поле вірогідної інтерференції /, мас різне семантичне значення / поле вірогідної інтерференції, дія транспозиції можлива за цілеспрямовано створених умов /.

Як свідчать результати констатувчого експерименту, інтер-ферувчий вплив російської мови так чи інакае відбився на засвоєнні всіх виділених груп української лексики. Транспозиційне перенесення відбувалось у т&хих групах, по повніств збігавться, мавть незначні зміни в фонетичному оформленні, не співвідносяться на Аорур,*ьнс«у ріг:іі, Л«г ісї иоилііьосїі транспозиційного перенесення не використані: групи слів, «о підпадавть під транспозиційне перенесення, на рівні говоріння зазнавть впливу інтерференції. Тому, нами було визначено завдання: виявити транспозиційні можливості / лінгвістичні / кожної з виділених груп

- 16 - • української лексики на рівні сприймання і говоріння. Оскільки дія повного транспозиційного перенесення віддувається, якпо слова повністю збігаються на формальному а семантичному рівнях, для усіх інших груп української лексики буди низначеиі можливості для диференційованого транспозиційного перенесення.

Започатковуючи експериментальне навчання, ми намагались розробити такі методичні технології, які дозволили б максимально реалізовувати транспозиційні можливості та запобігати інтерфе-руючому впливу російської мови. Водночас забезпечили б свідоме засвоєння дітьми української лексики, зробили б дітей активними Я свідомими учасниками діяльності щодо перанеоемия знань, умінь і навичок з російського в українське мовлення.

Експериментально навчання здійснювалось за такими етапами:

І етап - формування елементарних уявлень про співвіднесеність української та російської лексики, початкове формування диференційованої установки на вживання української лексики. .

П етап - формування умінь і навичок диференціювати лексику української і російської мов, навичок самоконтролі), самокорек-иії, формування диференційованої установки иа використання української лексик*., мовлення української) мовов.

Ш етап - засвоєння української лексики стосовно тематичних груп на основі елементарного усвідомлення дітьми подіокості й розбіжності елагииксвах систем української і російської мов.

Для реалізації завдань експериментального навчання було визначено провідні прийоми, що реалізують принцип опори на рідну мову, та ігрові прийоми. Свідоме засвоєння української лексики, активність дітей у процесі перенесення знань, умінь і навичок з російського в українське мовлення забезпечувалось діє» трьох складових: набуттям дітьми елементарних лінгвістичних знань;

навичок диференціювання, порівняння, самоконтролю, самокорекції; мотивацією навчання / включенням специфічної мовленнєвої діяльності «одо перенесення знань, умінь і навичок в ігрову діяльність/.

Елемента лінгвістичних знань, які пропокуіались дітям чодо наявності в обох мовах, їх словниках елі», мовних яких різних за характером подібності Я розбіжності, були адаптогені до вікових можливостей дітей стараого довкільного віку. Кожен тип виділеної української лексики одержав ігрові назви. Це давало можливість на близьких, доступних дітям поняттях підвести їх до розуміння міжмовних зв'язків, закономірностей.

З метов формування умінь і навичок диференціввати українську й російську лексику нами використовувались спеціально розроблені ігри з різномовними лексичними одиницями. Ігрові дії полягали у виконанні дітьми операцій зіставлення, протиставлення, вилучення, заміни, прогнозування, перекладу. Це такі ігри, як "Маленькі словесника", "Словесний ланцюжок", "Хто ввидле знайдо пару", "іиві слова", "Чарівники слова", "Допоможемо словам",

"Луна* тозо. Використовувались також дидактичні ігри для формування елементарних оцінно-контрольних дій, навичок самоконтролі), самокорвхції / за А.М.Богуй /. Вони Сули внесені в ігрову мовленнєву ситуацію "Вчимо ляльку розмовляти українсько» мовою".

Ігри експериментального навчання носили універсальний характер, лексика до них добирьлась у-відповідності з темов заняття.

Слоеєсні дидактичні ігри лераих двох етапів навчання передбачали формування умінь свідомо відштовхуватись від знання норм російської моьм; вміння переключатися у мовленні з однієї мови на ініу; впізнавати в українському контексті, ланцюжку українських слів лексичні одиниці, мовні явища російської мови; диференціювати, порівнювати лекс.еии української та російської мов;

- 18 - .

формування навичок самоконтролі), саиокорехції; диференційованої установки на українське мовлення, вживання української лексики.

За визначеними в ході констатуючого експерименту типами української лексики нами було розроблено диференційовані методик* її введення, порівняння, закріплення. У процесі введення нової лексики, що має розбіжність хоч на одному з мовних рівнів, з"ясовувалось з дітьми, а чому саме полягає розбівність відповідних слів, чого неможливо досягти без використання прийомів зіставлення і протиставлення.

Для проведення Ш етапу експериментального навчання до визначених тем були розроблені орієнтовні тематичні словники, дібраний фольклорний матеріал, розроблені конспекти занять, ігри на закріплення української лексики. Нивчання українського мовлення дітей старвхх і підготовчих груп відбувалось на мовленнєвих заняттях, які планувались за темятичном принципом. Набуття лексичних умінь і навячок було важливо» складово» формування у дітей навичок розмовного українського мовлення.

Упродовж експериментального навчання проводились контрольні зрізи, які передбачали з’ясуг^ння рівнів прояву транспозиційного перонесеиня й іьтерферувчого видиву російської мозьи в процесі засвоєння української лексики та динаміку набуття дітьми лексичних умінь і навичок з українського мовлення. Нами було розроблено завдання на перевірку лексичних умінь: назвати предмет, дів, якість, скласти речення з потрібним словом, дібрати синоніми, пояснити значення слова, порівняти українські й російські лексеми.

За результатами контрольних зрізів було виведено коефіцієнти: засвоєння української лексики, прояву інтерферувчого впливу російської мови, транспозиційного перенесення, набуття дітьми

лексичних умінь і навичок. За одержаними даними, діти експериментальних груп засвідчили високі рівні засвоєння української лексихи, транспозиційного перенесення, зменпмпся прояв інтерфе-рувчого впливу російської мови в засвоєнні дітьми експериментальних груп української лексики, чо водночас позитивно вплинуло на формування лексичних умінь і навичок з українського мовлення.

Спостерігались певні закономірності мі* проявами інтерференції і транспозиції у мовленні дітей і рівнями набуття дітьми лексичних умінь і навичок. Високий рівень прояву інтерферуьчого впливу російської мови можливий при низькому рівні транспозиційного перенесення, середній рівень прояву інтерфсруячого впливу російської мови - при середньому рівні транспозиційного перенесення, низький рівень прояву інтерференції можливий вже при достатньому рівні транспозиційного перенесення. Чим вищий рівень транспозиційного перенесення, тим меншим залишається поле для можливого прояву інтерференції. За одержаними результатами були визначені складові рівнів диференційованого перенесення. Відсутність однієї з складових, або ж володіння навичками диференційованого перенесення не в повному обсязі утворввть поле вірогідної інтерференції. '

Одним із результатів вхсперимемтального навчання е високий рівень набуття дітьми лексичних умінь і навичок / 68,5 % /, у контрольних групах його засвідчили диве дітей. Отже умови,

за яких відбувається засвоєння української лексики апливавть на подальше формування навичок оперування лексикон у мовленні. Відбувається перенесення сформованих у процесі засвоєння української лексики умінь і навичок диференційованого транспозиційного перенесення на мовленнєвий рівень, у процес формування лексичних

умінь і навичок, по позитивно відбивається на динаміці набуття дітьми лексичних умінь і навичок з українського мовлення.

На підставі результатів дослідження зроблено такі висновки.

Засвоєння української лексики дітьми-біглотаки дошкільного віку має свов специфіку, яка постає у проявах транспозиційного перенесення і інтерфврувчого впливу російської мови в процесі оволодіння української) лексикою і набуття дітьми лексичних умінь і навичок з українського мовлення. '

Особливості прояву інтерференції залежать як від рівня диференційованого транспозиційного перенесення, так і від типу співвіднесеності груп української і російської лексики, і вняв-лявться в труднощах засвоєння груп української лексики.

У ході дослідження було виявлено транспозиційні можливості для повного та диференційованого перенесення, які залежать від лінгвістичних характеристик / фонетичних, граматичних, семантичних / українських лексем; рівні та складові диференційованого транспозиційного перенесення: перенесення набутих мовленнєвих умінь і навичок на мовлення другов мовов, свідоме перенесення мовних засобів, яо збігається чи частково збігається, свідоме використання знань щодо подібності й розбіжності двох мов, володіння уміннями та навичками диференційованого транспозиційного перенесення {■ диференціювання, зіставлення, порівняння, самоконт-ролв, самохорекції/.

Використання транспозиційних можливостей у засвоєнні кожної групи української лексики та запобігання інтерференції відбувається вляхом розробки та впровадження диференційованих методик засвоєння груп української лексики, активного вклвчення дітей у процес диференційованого транспозиційного перенесення, який водночас грунтується на знаннях і уявленнях дітей про типи

співвіднесеності української і російської лексики, навички диференціювання, порівняння українських і російських лексем, навички самоконтролі), самокорекції, і шляхом залучення прийомів реалізації принципу опори на рідну мову.

Попередженні! інтерференції й корекції мовлення дітей у процесі навчання сприять такі навчальні прийоми, як-от: посилання на російську мову, яо попереджує про наявність відмінностей між словами-відповідниками, відкриті зіставлення лексем української і російської мов, порівняння, протиставлення, приховані зіставлення, які полягають у доборі для вправляння такого лексичного матеріалу, вживання якого в мовленні дітей викликає помилки, зумовлені інтерфвруючим впливом російської мови; дидактичні ігри, лексичні ігри з різномовними одиницями, у процесі яких у Дітей формуються навички самоконтролю, самокорекції, диференціювання, порівняння українських і російських лексем.

Свідоме, диференційоване засвоєння української лексики / як її формальної оболонки, так і виутріинього значення /. виявляється у сформованій диференційованій мовленнєвій установці на українське мовлення, вживання української лексики, свідомому відвтовхуванні від знання нори російської мови у засвоєнні української лексики, порівнянні українських і російських лексем, диференціюванні українських і російських лексем у ланцюжку ізольованих слів і в контексті, свідомому доборі лексичних засобів українсьхої мови у мовленні.

Експериментальне навчання позитивно вплинуло на розвиток словника дітей: його збагачення, активізацію, уточнення. Відбулось збагачення словникового складу / пасивного й активного / новою лексикою, но відповідає літературним нормам української мови.

- 22 -

У ході дослідження було визначено деякі закономірності засвоєння української лексики та набуття лексичних умінь і навичок дітьми старшого довкільного віку. Позитивних результатів лексичної роботи з українського мовлення можна досягти, якщо:

- процес навчання є довільним, характеризується усвідомле-ніств мовних засобів української мови, наявніств чіткої диферен-ційоьаної установки на українське мовлення, засвоєння української лексики грунтується на розвитку чуття української мови, міжмовного чуття;

- діти с активними учасниками мовленнєвої діяльності щодо диференційованого транспозиційного перенесення, оволодівавть прийомами порівняння, зіставлення і протиставлення, диференців-вання лексичних засобів української мови;

- у лексичній роботі з українського мовлення враховувться

закономірності розвитку словника дітей довкільного віку й реалі зувться завдання словникової роботи; .

- лексика, що вводиться, має комунікативне значення, обслуговує потребу дітей у повсякденному спілкуванні;

- враховується емоційний фактор у навчанні дошкільників;

- у навчанні української лексики дотримуватись єдності фонетичного й лексичного аспектів, а засвоєння семантики слів стане частиною лексичної роботи з оволодіння дітьми системно-смисловими відновеннями між словами;

- беруться до уваг* індйвідуааьиі особливості загального мовленнєвого розвитку, мова сімейного спілкування.

У ході дослідження було визначено провідні принципи організації лексичної роботи з дітьмй-біглотами старвого довкільного віку, а саме: тематичний принцип засвоєння української лексики; врахування лінгвістичних характеристик української лексики;

- -

опора на рідну мову в засвоєнні української лексики; свідоме засвоєння української лексики. Експериментальні дані підтвврд-дувть ефективність системи навчання, побудованої на основі реалізації цих принципів.

За результатами експериментального навчання було розроблено методичні рекомендації для вихователів щодо організації лексичної роОоти з українського мовлення з дітьми старшого довкільного віку.

Проведене дослідження дозволяє визначити перспективи подальшого дослідження проблеми, вивчення шляхів лексичного розвитку дітей дошкільного віку.

Зміст дослідження відбито у таких пуолікаціях:

1. Взаимосвязь родного и второго языков в условиях близкородственного двуязычия // Лингвистика и обучений детей иноязычной речи: Тезисы выступлений,- Одеса, 199І. - С. '(І-'О.

2. Особенности процесса усвоения лексики украинского языка детьми дошкольного возраста // Гуманізація виховання і навчання дітей дошкільного віку: Матеріали иауково-практичної конференції.

- Рівне, 199<і. - С. 30-31.

3. Обучение украинскому языку в условиях близкородственного двуязычия // Соверяенствование содержания и методов обучения и воспитания дошкольников: Тезисы научных сообщений.- Вып. ІУ. Бердянск, БГПИ, 199с;.- С. 28-<:9.

4. Лидактичні ігри в засвоєнні дошкільниками лексики української мови // Іїляхи посилення ефективності практичного курсу української мови та виховання читацької майстерності:Иатеріалн обл. міжвуз. конференції.- Одеса, 199<.'.- С. J0-31.

Ь. До питання засвоєння української лексики дітьми старшого довкільного віху // Розвиток психолого'Педагогічних проблем

у науково-технічній тварчості юолоді: 36. наукових праць.-Пврваслав-Хмельиицькиі, 199с!-. - ч. І. - С. 6-1*17.

6. Онора на рідну нову ® процесі засвоєння української лексики дітьми довкільного віку І і Наукові записки / Укл. 11. В. Диитреико.- К.: УДПУ. 1993.- С. 333-335.

П'лписано до друку 29.06,1994р.Об.1,2.Формат 60x84 1/16. Ірук офсятний.Тир.ІОО.Еан.І42.Бегпдатио.

ДОД УДПУ іи.Драгоманова, Київ,Пирогова,9.