автореферат и диссертация по педагогике 13.00.02 для написания научной статьи или работы на тему: Лингводидактические основы индивидуализации и дифференциации обучения дошкольников украинскому языку

Автореферат диссертации по теме "Лингводидактические основы индивидуализации и дифференциации обучения дошкольников украинскому языку"

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ університет ІМ. К.Д.УШИНСЬКОГО

<<5 На правах рукопису

ч ^

*ч

ЛЯПУНОВА Валентина Анатоліївна

ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ ЛІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ '

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

13.00.02.- методика навчання/українська мова/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Одеса - 1995

Дисертацією е рукопис .

Робота виконана в Південноукраїнському педагогічному університеті ім. К.Д.Ушинського

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АГИ України

БОГУШ Алла Михайлівна

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук,професор,

член-кореспондент АПН України

ГОЛОБОРОДЬКО Евдокія Петрівна

- кандидат педагогічних наук, доцент.

• КРАЙНОВА Любов Валентинівна

Провідна установа - Рівненський державний педагогічний інститут ім.Д.3.Мануїльського

Захист відбудеться ”$4 " 21995 року о {О год. на засіданні спеціалізовано? вченої ради К 05.08.03 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних . наук при Південноукраїнському педагогічному університеті ім. К.Д.Ушинського за адресою: 290105, м.Одеса, вул.Генуезька,22.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського.

Автореферат розіслано 1995 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради /

Коломійченко О.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальні сть досяі дження обумовлена концептуальними положеннями реформування і переорхнтаціІ дошкільного виховання відповідно до сучасної тенденції духовного та національного розвитку України. Кожна нація через власне деякільне виховання продовжує■себе в дітях, генерує свій національний дух, характер, психологію^ традиційну культуру. Цілком закономірним є прагнення кожного цивілізованого народу досконало оволодіти своєю рідною мовою. Вихідними засадами національної концепції розвитку й виховання дітей дошкільного віку е оволодіння рідною мово» "як найціннішим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього наставника лвд*ня, як найдійовішого впливу національної культур"

та історії..., ознайомлення з. .народними традиціями як джерелом

/

духовності й мудрості" . особистості, безперервної наступності поколи».

Висунуте в освйнянській національній програмі невідкладне завдання забезпеиення функціонування державної мови в усіх сферах суспільного ж»ття вимагав створення необхідна Умов одно його реалізації. Оскільки дошкільний вік в найбільш сензитявням у за-саоенні мовр* то саме на дооільні заклади покладено завдання пер-ткмя. залучити майбутніх громадян до засвоєння української мови, _, вясовати позитивне ставлення та інтерес до неї, бажання оволодіти

нею. .... ■ .. ... і

Проблема навчання дітей дошкільного віку другої мови досліджувалася в трьох аспектах: оволодіння дітьми другою мовою/А.М.Бо-гуш, Н.О.Куд«кіна, К.В.Назаренко. О.Й. Негнев^цька та ін./, інозем-

І} Концепція дошкільного виховання в Україні - К.:Освіта,1993-е.5

- 4 -

ними мовами / О.Й. Негневицыса, Т.К. Полонська, 3.Н.Футер-ман

V а ін./. навчання російськомовних дітей української мови /А.М.Е

■ .

і;|а, Т.М.Котик, 1.0.Луценко, Л.І.Їееенко/. Розглядалися окремі аіїлекти розвитку в дошкільників українського мовлення: засвоєння лексики /1.0. Луценко/, розвиток зв"язного мовлення / Л.І.Фесенк а також підготовка студентів до навчання дітей української мови в дошкільному закладі / Т.М.Котик/.

Проблема індивідуалізації та диференціації в педагогіці не нова. Її витоки знаходимо в працях педагогів-класиків /Я.А.Ко-менський, Ж.Ж.Руссо, М.Монтессорі, К.Д. Ушинський, В.0.Сухомлине; кий та ін. /. На сучасному етапі ця проблема досліджувалася бага1 ма вченими /--С.К.Бабанський, О.О.Бударний, Е,Я. Голант, А.В.Знакс М.В. Зверева, Б.П.бсипов, Т.О. Ільїна, Б.М.Кербалаева, М.К.Кабар-дсів, б.С.Рабунський, М.М. Статкін, І.Унт та ін./, ій присвячено цілий ряд дисертаційних робіт / Г.Е. Дикопольска. Л.І.Ковальчук,

Н.В. Литвіна, Т.М. Степанова , К.Й. Щербакова/, однак питання і( див£вуалізації та диференціації навчання дітей дошкільного віку 5 ріцгсї, так і другої мови залишилися поза увагою дослідників, сак це й обумовило вибір теми дисертаці йної роботи та її актуальні сті [ 0б"8кт дослідження - мовна компетенція дітей старшого дош* норо віку.

;■ Предмет дослідження - процес індивідуалізованого та дифе

ренційованого навчання дітей української мови, розвиток мовної компетенції в дітей старшого дошкільного віку.

, і Мета дослідження полягав в ооаробці й апробації методик»

' і •

розвитку мовної компетенції дошкільників шляхом індивідуалізації та: диференціа ці ї навчання.

Гіртеза дослідження: розвиток мовної компетенції і навчання

українського мовлення буде ефектним, якщо забезпечте* ідивідуалізо-ване та диференційоване, навчання, комплексне разв"язання всіх мовних завдань,.доцільне динамічне поєднання різних типів занять,їхню емоційну насиченість; комунікативну спрямованість навчання з опорою на рішу мову, адекватну мотивацію навчання та прилучення батьків до вивчення української мови.

Завдання дослідження: ......

- вивчити соціально-мовне середовще, його розвиваючий потенціал;

- в«вч«ти рівні розвитку українського мовлення в дітей старшого

дошкільного візсу; . - .

- розроб”Т" й експериментально перевірт'Ти, модель розвитку мовної компетенції в дітей;

- выявит*» педагогічні умов» ефективного засвоєння дєтьм™ української мовм; . .

- з"ясуват’* впл«в індивідуалізації та диференціації навчання української мовила розвиток мовної компетенції.

Методологічним" засадам» дослідження в теорія пізнання, положення філософії про взаємозв'язок мови, мовлення і мислення, свідомості і діяльності; перехід кількості в якість; вчення про суспільний характер мови, мову як засіб спілкування і взаєморозуміння між людьм*; взаемоавиязок чуттєвого і раціонального в оволодінні мовою. Методоло-гічн"М" орієнтирами виступила пріоритетна роль рідної мови в національному відродженні українського народу. , ! '1

. Теоретичними засобами дослідження буди праці психологів та психолінгвістів /Б.В.Беляев, Л.С.Виготський, Д.В.6льконін,Н.В.1ме-дадзе, 0.0.Леонтьев та ін./ з теорії мовної діяльності, лінгвод*- .. дактів / В.О.Аріемов, А.М.Богуо, О.М.Біляєв, 6.П.Голобородьк6,І.0.3*м-ня, О.Й. Негневицька, А.6. Супрун, Н.А.Пашковська,Л.П.Федоренко та ін/.

з п»тань навчання дітей другої мовт».

\ Методи дослідження. Теоретичні: аналіз і у»агальнення науков

і методичної літератури з обраної теми, прогнозування і моделю-ві :ня навчального процесу; емпіричні: цілеспрямоване педагогіне спостереження, аналіз навчально-методичної документації, бесіди, анкетування, педагогічний експеремент / констатуючий, формуючий, та контрольний/; статистичний аналіз експериментальних даних.

Наукова новизна дослідження полягав в комплексному підході розвитку українського мовлення дітей старшого дошкільного віку шляхом ін дивіїуальзаціХ та диференціації навчання; виявлені* педаг гічних умов ефективного засвоєння дітьми української мови; роз робці дидактичної моделі мовної компетенції та виявленні рівнів сформованості; визначенні послідовних стадій розвитку українське мовлення дітей.

Теоретична значущість дослідження полягав в розробці дидакі ної моделі навчання української мови та розвитку мовної компете* ції в діагей старшого дошкільного віку; виявленні соціально-мовнї та педагогічних умов ефективного розвитку української мови в рос ськомовних дітей; визначенні стадій, які проходять дйи в процес оволодіння мовою, закономірностей та тенденцій, які спостерігаю! в ході розвитку їхньої мовної компетенції.

Практична значущість. Теоретичні висновки, дослідні дані й експериментальні матеріали можуть фгти використані в підготовці студентів факультетів довкільного виховання, на курсах післядип-ломної освіти.

Розроблені методичні рекомендації, плани занять гуртка української мови, школи для батьків, запропонований різнорівне-вий тематичний розподіл лексико-граматичного матеріалу можуть

- 7 - .

бути використані в практиці роботи дошкільних закладів південних та східних регіонів країни. Дослідні матеріали можуть стати в нагоді для розробки варіативних програм з розвитку українського мовлення для дйгей різних вікових груп та різних регіонів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується науковою обгрунтованістю його вихідних позицій, застосуванням методів,адекватних об"екту, предмету, меті та завданням; якісним і кількісним статистичним аналізом фактів; результатами експериментальної перевірки розроблених положень і рекомендацій.

Апробація досліджень. Матеріали дисертації доповідалися на міжнародних / Одеса, 1992р., Івано-Франківськ, 1993р..Кіровоград, 1993р., Херсон 1995р./ та регіональних /Бердянськ, 1993р., Одеса, 1993р./ конференціях. Результати дослідження обговорювалися на аспірантських семінарах та засіданнях кафедри методики дошкільного виховання Південноукраїнського педагогічного університету ім.К.Д. Ушинського, кафедри дошкільної педагогіки та психології Бердянського педінституту ім. П.Д. Осипенко впродовж І992-І995 років.

Результати дослідження викладені в методичних рекомендаціях з розвитку українського мовлення дітей в дошкільних закладах "Український словник для маленьких діточок", впровадження якого в; роботу різних дошкільних закладів м.Бердянська, Запоріжжя, Одеси, Миколаєва забезпечило достатньо високу ефективність розвитку українського мовлення ді*гей дошкільного віку. Матеріали дослідження знайшли відображення в лекціях з методики розвитку українського мочення ’ дітей дошкільного віку для студентів педагогічного факультету Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського Основні положення і результати дослідження відображені в семи публіюціях.

ч На захист виносяться такі основні положення:

\

Дидактична модель навчання української мови та розвитку мовні компетенції в дітей старшого дошкільного віку;

-Рівнева характеристика розвитку чинників мовної компетенції;

-Педагогічні умови ефективного навчання дітей української мов та розвитку мовної компетенції; комунікативна спрямованість та комплексний характер навчання; індивідуалізація та диференціаці змісту, форм і методів навчання з опорою на рідну мову та емоці ною насиченістю занять; доцільне динамічне поєднання різних фо] навчання відповідно рівнів мовного розвитку дітей.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох р ділів , висновків та додатків.

ООЮВНШ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються об"ект, предмет, мета, гіпотеза, завдання і методи досліджену розкриваються наукова новизна, теоретична і практична значущі с роботи, формулюються основні положення, які «носяться на захи<

У першому розділі- "Теоретичні засади навчання українсько' мови дітей дошкільного віку"- аналізуються особливості засвоє дітьми дошкільного віку двох мов та різні погляди щодо пробле

іі дивідуалізації та диференціації в психолого-педагогічній на Дається визначення базових понять, які пов"язані з темою досл ження: лінгводидактика, засади, мова, мовлення, культура мов; ня та культура мовного спілкування, норма мови та норма мовл< мовленнєві вміння, навички, двомовність, білінгвізм; аналізуі різні підходи до розуми ня термінів комунікативна та мовна к> петенціІ.

- 9 - '

У сучасній лінгводйдактиці склалася думка, що мовленневе спулкування не можна звести лпие до реалізації та використання мовної системи. В звиязку з цим виникло поняття "комунікатива компетенція" /Б.Крафт, К.Менг/, під яким слід розуміти специфічну систему різних видів уживаних знань, що є для мовця предметом міркування й розмови. Водночас вони узагальнюють певною мірою відносини об"ектИвної реальності і таким чином регулюють мовне спілкування. Мовна компетенція - це система лінгвістичних знань, умінь та навичок, а також ін дивідуально-психологічних якостей особистості, які впливають на успіх в окремих видах людської діяльності, що пов"язані з потребою в мовленнєвому спілкуванні /В.В.Андріввська/.

У нашому дослідженні мовна компетенція розглядається як комплекс мовних знань, умінь, та навичок, який засвідчує певний рівень мовного розвитку дітей дошкільного віку, а також ступінь готовності їх до спілкування другою мовою. Вводячи в експериментальний обіг поняття "мовна компетенція", ми визначили її чинники відповідно до предмета й завдань дослідження. Серед них: рецептивна, лексична, фонетична, граматична, репродуктивна, корекційна та народознавча компетенцЗ.

Численні експериментальні дослідження, які були здійснені останніми роками в ли гводидактиці , свідчать на користь навчання дош-кі льників другої мови /А.М.Богуш, Н.В. Імедадзе, І.0.Луценко,

ЛА Надудварі, С.О. Натальїна, О.й» Негневицька, Т.К. Полонська, Л.І.Фесенко, З.Я. Футерман та ін./.

Згідно вчення психологів і психолінгвістів - Е.М.Верещагін,

0.0.Леонтьев та ін./ близька спорідненість мов, їх типологічна структура схожість найбільш позитивно позначаються на перших двох рівнях засвоєння - рецептивному/розумяня/ і частково репродуктив-

ному /відтворення почутого/. Внаслідок існування спільного ! вішіного в системах двох мов, в оволодінні українською мовою н як позитивне / транспозиція/ О.М.Біляев, Н.А. Пашковська, А.6. рун, М.Б.Успенський/, гак і негативне перенесення /інтерференц навичок з рідної мови в українську / А.М.Богуш, Н.Г. Булахов, 6Д. Голобородько, А.61 Супрун/.

Принципове значення в аспекті нашого дослідження має вче ня Л.О. Шварца щодо стадіального характеру оволодіння дитиною двома мовами.

Проблема навчання дітей дошкільного віку української мови другої виникла ще в 60 роках нашого століття / А.М. Богуш, Л.І лінй а, 1.0. Синиця та Ін./. В останній, час вона особливо а візувалася / Т.М.Котик. Н.І.Луцак, 1.0. Луценко, Л.І.Фесенко/ Навчання дошкільників української мови розглядається в різних

^аспектах: формування оцінно-контрольнИх дій у процесі навчання

\, ■

} рідної та другої мов /А.М.Богуш/; розвиток мовлення дітей < т-го дошкільного віку та текстами українських народних ігор /Н цан/; вивчення інтерференції і транспозиції в засвоєнні дітьмі лексики української мови / І.0.Луценко/; українська казка як ; розвитку звйзного моноголічного мовлення в дітей дошкільного ві /Л.І.Фесенко/; методика підготовки студентів до навчання дошкі ників української мови / Т.М.Котик/.

Актуальною сьогодні в і проблема індивідуалізації та дкфері

в

ця ції навчання, яка знайшла своє відображення сучасних варіатиі програмах.з .розвитку українського мовлення російськомовних діт< /А.М.Богуш, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, О.М. Кириченко, Н.В. Кудикі В.В.Мончанюк, К.І.Сктрюк, О.Н. Хорошковська/. Проблема індивід] лізації та диференціації навчання дітей дошкільного віку дослі; валася за такими напрямками: індивідуальний підхід у вихованні

дітей / 6. А. Аркін, І.Є.Дикопольська, Л.І.Ковальчук та ін./, навчання дітей елементам математики / Т.Ы. Степанова, К.й. Щербакова/, розробка диференційованих програм з української мови /А.М.Богуш. 1.0. Луценко та ін./. В роботі докладно аналіа*к>ї'ься означені роботи.

У другому роздііші - "Вплив індивідуалізованого та диференційованого навчання на засвоєння дошкільниками української мови"- висвітлені результати констатуючого та формуючого експериментів щодо впли-

• ву індивідуалізованого та диференційованого навчання та результати констатуючого експерименту щодо вивчення місця індивідуалізації та диференціації в практиці навчання дітей другої мови, його першу частину було спрямовано на вивчення соціолінгвістичних умов, за яких відбувалося засвоєння російськомовними дошкільниками.української мови. Задля цього було проведено анкетування батьків і вихователів, спостереження занять з розвитку українського мовлення, аналіз планів навчально-виховної роботи.

Одержані результати засвідчили,що близько 91% опитаних сімей мовою родинного спілкування і виховання дітей назвали російську мову. Місце української мови в сімейному вихованні незначне і полягає воно, здебільшого, в читанні дітям літератури українською мовою та перегляді телепередач. Результати анкетування батьків дозволили дійти висновку, що батькам притаманне позитивне.вставлення до вивчення української мови. Свої сподівання батьки покладають . на дошкільні заклади та школи, бо, здебільшого, самі недостатньо володі) ть українською мовою. Невисоким виявився і рівень володіння українською мовою значної частини вихователів. За анкетними даними, 54/S вихователів визнали, що вони недостатньо, а 24^-зов-сім не володіють українською мовою.

Серед переглянутих занять переважали групові / 78Ж/ та фронтальні /2255/. Зауважимо, що поділ дітей на групи здійснювалося механічно. Заняття з підгрупами проводилися за єдиним програмні зміс том, розв'язувалися одні й ті ж самі програмові завдання з кожною підгрупою, використовувалися одні й ті ж методи і прийомі впливу на дітей.

і Другий етап констатуючого експеременту полягав у визначенні рівнів мовної компетенції дітей шостого року життя. Специфікою побудови діа гностичних методик на цьому етапі стали: максимальне використання ігрової діяльності: ігри, вправи, ігрові мовні ситуації, які спонукали дітей до спілкування другою мовою; оріе* таціяна зміс товність навчання української мови за програмою вихс вання дітей дошкільного віку "Малятко" / А.М.Богуш/; реалізація індивідуального підходу в контрольно-перевірочних завданнях. Мої і завдання передбачили також оцінку рівня розвитку кожного з вї ііачених нами чинників мовної компетенції / рецептивної, лексичнс фонетичної, граматичної, репродуктивної, корекційної та народоз* чої/.

У першому завданні передбачалося визначити рецептивну компетенціо /сприйняття мовлення на слух/ - розуміння мови дітьі в межах програмних тем "дитячий садок", "іграшки" та розуміння незнайомого тексту - казки. Дітям пропонувалося виконати реченні -інструкції / украй ською мовою/, прослухати текст української народної казки і відповісти на низку запитань за змістом казки. За результатами першого завдання було виявлено іще 14% дітей експериментальної та І9< дітей контрольної групи, які досягли високого рівня рецептивної компетенції. На достатньому рівні бу.

_ ІЗ

по 40% дітей експериментальної та контрольної групи. їм було властиве загальне розуміння тексту, вони адекватно відтворювали почуте діями, пояснювали текст російською новою. На середньому рівні рецептивної компетенції перебувало 22 дітей експериментальної групи та 27% - контрольної групи , на низькому - 18% дітей експериментальної та 14% - контрольної групи. Результати аналізу засвідчили, що більшість дітей мали добре розвинену рецептивну компетенцію, сприймали українську мову на слух і розуміли її.

Наступне завдання полягало в обстеженні рівня лексичної компетенції. Перед дитиною розігрувалося чотири експериментальних ігрових ситуації відповідно до тем, які підлягали обстеженню / " Сім"я", " Дитячий садок", "Крамниця іграшок" та "Гостини"/.

До кожної теми нами складені орієнтовні тематичні словнички обстеження. Було виділено три рівні лексичної компетенції дітей: достатній. До достатнього - віднесено 29% дітей експериментальної та 32% - контрольної груп, до середнього - 37% - експериментальної та 40% - контрольної груп,до низького - 34% дітей експериментальної групи, 28% - контрольної групи. Дітей які до-сягли високого рівня, не було виявлено.

Трете завдання передбачало визначення рівня фонетичної компетенції. Експериментальні завдання стимулювали дітей до правильної вимови специфічних звуків української мови шляхом імітації запропонованих слів. За результатами аналізу, лише 3% дітей експериментальної групи / 5% - контрольної групи/ ми віднесли ДО достатнього рівня фонетичної компетенції. Діти середнього рівня 26% експериментальної та 20% контрольної груп / відчували труднощі в артикуляції шиплячих. Найбільш чисельним виявився низький

- 14 -

рівень - 71% дітей експеримельної групи і 67% - контрольної групи/.

Наступне завдання було спрямоване на обстеження рівня граматичної компетенції. В ігрових завдання перевірялися вміння утворювати кличну форму та утворювати нові слова суфіксальним та префіксальним способами / за зразком/. На достатньому рівні виявилося 22% дітей як в експериментальній, так і в контрольній групах. Середній рівень спостерігався в 22% дітей експериментальної групи / 27% / в контрольній групі/. Найбільш чисельним виявився низький рівень - 56% дітей експериментальної та 51% - кон-тротьної груп.

П"яте завдання експерименту полягало у виявленні рівня розвитку в дітей репродуктивної компетенції. Дітям пропонувалося розповісти добре знайому їм українську народку казку "Рукавичка". Критерій ми оцін ки репродуктивної компетенціІ виступили; повнота відтворювання змісту казки: наявність пропусків казкових віх; тип мовлення і українською мовою, російською мовою, змішане мовлення/; наявність мовних помилок, у мовленні / лексичних, граматичних, фонетичних/.За результатами аналізу експериментальних даних, достатнього рівня досягли лише 3% дітей експериментальної групи / 5% - в контрольній групі/, середнього -12% / 14% в контрольній групі/ низького - 85% дітей експериментальної групи та 81% - контрольної групи. ;

Сформованість корекційної компетенції дітей перевірялася в дидактичній грі, в ході якої діти повинні були виправити /помилки/ в"мовленні" ляльки; прослухати магнітофонний запис розповіді своїх товаришів, назвати і виправити помилки. Виявилося, що корекційні навички в дітей майже відсутні. Лише 2% дітей експери-

ментальної та 7% ~ контрольної груп, які змогли виправити по одній лексичній помилці, було віднесено нами до НИЗЬКОГО рівня корекцій-ної компетенці ї.

Останнє сьоме питання було спрямоване на виявлення рівня народознавчої компетенції. Дітям пропонувалося прочитати вірші українською мовою, пригадати українські казки, прислів"я, загадки, народні ігри та хороводи. Як з'ясувалося, 28% дітей експериментальної та 29% - контрольної груп знаходилися на достатньому рівні, 48% - на середньому / 51%-в контрольній групі/ . Отже за даними констатуючого експеременту переважна більшість діЗгей, які навчалися української мови за традиційною методикою, знаходилися на низькому рівні мовної компетенції . 44% дітей експериментальної та 42% контрольної

груп були на низькому рівні, 41% / 42 - в контрольній групі/ - на середньому рівні. Лише 15% дітей експериментальної та 16% - контрольної груп досягли достатнього рівня мовної компетенції.

Започатковуючи формуночий експеремент, ми розробили модель експериментального навчання дітей українського мовлення, кінцевою метою якої було оволодіння дітьми українським мовленням шляхом розвитку низки мовних компетенцій: рецептивної, лексичної, фонетичної, граматичної, репродуктивної та народознавчої /див.схему * І/. До кожної з них було виділено відповідні показники- критерії оцінки.

Стрижнем експериментальної методики було доцільне поезднання . різних типів знань і форм навчання відповідно до визначених рівнів мовної компетенції. Для кожного рівня мовної компетенції нами визначені відповідні завдання навчання дітей української мови: достатнього - розвиток навичок продуктивного мовлення; середнього -формування репродуктивного мовлення; низького - розвиток розуміння

української мови, формування стійких граматичних навичок, розширення активного словника дітей та народознавчої обізнаності.

Педагогічними умовами організації індивідуального та диференційованого навчання діт ей української мови виступили: своєчасне дйвгтостування вихідного рівня готовності до мовної діяльності; добф змісту, методів та прийомів розвитку мовної компетенції віл повідно до рівня розвитку дітей; максимальне залучення дітей до комунікації, яке[б відповідало рівню засвоєння мови впродовж вивчення другої, яка б враховувала індивідуальні можливості дітей; індивідуальна робота над мовними помилками.

Навчання діг ей української мови відбувалося на заняттях з різних розділів програми: з розвитку мовлення, ознайомлення дітей з явищами навколишнього життя, художньої літератури, образотворчого мистецтва, музичних та ін.

У ході експериментального дослідження було здійснено і апробовано розподіл лексично-граматичного матеріалу для занять з дітьми всіх рівнів мовної компетенції / орієнтовні тематичні словнички та програма/. Для дітей достатнього рівня мовної компетенції було введено гурток української мови.

Крм того, було започатковано роботу школи для батьків "Вчимо українську мову". На заняттях батьківської школи обговорювався теоретичний матеріал, відпрацьовувалися правила української літературної вимови, перевірялося виконання домашніх завдань. Така ро> бота позитивно вплинула на розвиток українського мовлення тих ді-тей, чиї батьки брали участь у роботі школи. Для підвищення рівня володіння українською мовою вихователів експериментальних груп було введено семінар-практикум з української мови. Зауважимо, що програми школи для батьків і семінару-практикуму для вихователів

включали обов'язково програмові теми, за якими ми навчали ділгей.

Задля визначення ефективності запропонованої методики навчання був проведений контрольний зріз. Для цього використовувалися завдання аналогічні констатуючому експеременту для обстеження чинників мовної компетенції і встановлення рівнів її розвитку в дітей. За даними контрольного експеременту, серед чинників мовної компе -тенцй найбільш сформованими виявилися: рецесивна / 72% дітей мали високий рівень / 25% - в контрольній групі/; 20% - достатній /35%-в контрольній групі/, 8% - середній / 30% - в контрольній групі/,

З ч

дітей НИЗЬКИМ рівнем не виявлено / в контрольній групі їх було І0%/ репродуктивна /68% дітей експериментальної групи мали високий рівень/ в контрольній групі такі діти були відсутні/, 32% - мали достатній рівень / 12% в контрольній групі/, діти з середнім та низьким ріжем у експериментальній групі не були виявлені / в контрольній групі їх було 28% на середньому та 60% на низькому рівнях/,народознавча компетенції /30% дітей на високому рівні / в контрольній групі цього рівня не виявлено/, 60% - на достатньому рівні /28% в контрольній групі/, 10% на середньому / 52% - в контрольній групі/ дітей з низьким рівнем в експериментальній групі не було / в контрольній групі їх 20%/. .

Порів няльний аналіз результатів констатуючого та контрольного зріз і в засвідчив позитивні зміни в показниках розвитку мовної компетенції діт ей експериментальної групи / див.графік № І/.

Аналіз результатів формуючого експеременту засвідчив, що в експериментальній групі на кінец* навчання 26% дітей досягли високого рішя мовної компетенції / в контрольній групі таких дітей не виявлено; достатнього - 45% / 23% - в контрольній групі/; на середньому - залишилося 22% дітей експериментальної/било 4І%/ те

100 90

80 70

60 І

50

40

ЗО -20 -

10

Рівні мовної компетенції дітей в %

Графік № І

Констатуючий зріз Позначення: ЕГ -[

Контрольний зріз

кг -щтт

43*

17%

1555

41%

Ш.

В д

н

37% контрольної групи / було 43%/. Знизилася кімькість дітей експериментальної групи з НИЗЬКИМ рівнем розвитку мовної компетенції з 44% до 7% дітей. У контрольній групі, як і на етапі кон -статуючого зрізу низький рівень мовної компетенції становив 40%.

У висновку узагальнюються результати роботи, підводяться підсумки дослідження:

І. Навчання дітей української мови за традиційною методикою без урахування мовної компетенції та добору відповідних рівню її розвитку змісту, форм і методів навчання призводить до низького

рівня володіння дітьми українською мовою. Індивідуалізація та диференціація навчання російськомовних дітей української мови передбачала діагностику рівня мовної компетенції дітей, яка супроводжувала процес навчання дітей, сприяла своєчасній корекції методики і форм навчання.

2. Стрижнем експериментальної методики навчання було доцільне поєднання різних типів занять і форм навчання

віаповідно до виявлених рівнів мовної компетенції; індивідуа лізоване та диференційоване навчання з урахуванням рівня роз витку мовної компетенції; комплексний розвиток усіх чинників мовної компетенції на кожному занятті.

3. Експериментальна робота засвідчила ефективність заст сування методики індивідуального та диференційованого навчай ня дітей української мови. В експериментальній групі з"яви-лися діти з високим рівнем мовної компетенції, значно зросла кін ькйгь дітей, які досягли достатнього рівня, і знизилася численість дітей низького рівня. Відчутних змін у результат дітей контрольної групи не спостерігалося.

4. У ході дослідження були виявлені педагогічні умови ефективного розвитку мовної компетенції, серед них; комунікативна спрямовані ть навчання; комплексний характер навчання, одночасне розв"язання всіх мовних завдань; емоційна насиченість занять; адекватна мотивація навчання; індивідуалізація навчання; опора на рідну мову; доцільне поєднання різних форм навчання відповідно до рівня мовного розвитку.

5. Дослідження мало змогу виявити стадії засвоєння дітьми другої мови, . як-от: "суміщенного", "гібридного", змішаного мовлення, яка супроводжувалася наявністю "дуплеті:

кальок, мовних перекручень; стадія самокорекцій, семантизація слів української мови; усвідомлення другої мови та розмежування в свідомості дитини двох мовних систем; автоматизоване мовлення.

6. У досліджені встановлені деякі закономірності засвоєння дітьми української мови. Темпи засвоєння дітьми складових мовної компетенції залежить від адекватності змісту, форм і методики навчання рівням мовного розвитку дітей на даному етапі навчання. Мовні навички другої мови формуються швидше й легше переносяться в нові ситуації спілкування, якщо навчання української мови відбуваетьс комплексно, в одному занятті поєднуються завдання з усіх чинників мовної компетенції. Міцність засвоєння мовних навичок та їх актуалізації зумовлюються питомою вагою індивідуалізованого та диференційованого навчання. Підпищенню рівня мовної компетенції сприяв емоційна насиченість занять, динамічне поєднання різних форм/заняття, гурток, розвага, свято/ татипів занять, зацікавленість батьків у вивченні дитиною української мови, адикватною мотивацією навчання Послідовність проходження визначається не віковими особливостями дітей, а методикою навчання.

7. Дослідження дозволило простежити деякі закономірні тенденції оволодіння дйьми українською мовою. Схожість слов”янських мов спри? транспозиційним явищем, які полегшують засвоєння дітьми рецептивної лексичної та репродуктивної компетенції. Наявність схожих і відмінних рис у фонетиці й граматичних формах української і російської . мов викликає інтерференцію в активному мовленні дітей, яка загриму* перехід дітей із стадії змішаного на стадію усвідомленого та автом тизованого мовлення, ^ведення в систему народознавчих занять емоційного фактору сприяє легкому запам"ятовуванню творів усної народ

ної творчості та українських письменників, виховує інтерес до українських народних традицій • звичаїв, що, в свио чергу, активізує дитяче мовлення, в них виникав потреба і бажання спілкуватися українською мовою: Темпи оволодіння корекційними навичками виначаються стадіальною характеристикою розвитку українського мовлення. Започатковуються начатки корекційних навичок на другій стадії і розвиваються надалі з розвитком усіх чинників мовної компетенці ї.

Подальше вивчення досліджуваної проблеми ми вбачаємо в розробці системи навчання дітей української мови на більш ранніх вік ових перяпах в дошкільних закладах та сім"ї.

Основні ідеї та положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Ідеї індивідуального підходу до дітей у працях Я.А.Комен-ського // А.Я.Коменський і педагогічна сучасність. Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції.- Одеса, 1992.-с.157-160 /рос. мовою/.

2. Диференційований підхід в процесі навчання дошкільників з української мови // Збірник тез наукових повідомлень секції дошкіп льної педагогіки та психології. -Бердянськ, 1993.-с.І5.

3. Диференційований підхід у викладанні української фольклористики // народні традиції, звичаї та обряди - основа національного виховання дітей у дошкільних закладах України.Збірник матерія,лів міднародної конференції. - Івано-Франківськ, 1993. с.92 -93.

4. Ідеї К.Д.Ушинського про індивідуалізацію та диференціа-ціо навчання в сучасній практиці дитячого садка //Класична педагогік а і філологія в світлі сучасних завдань шкільної і

- 23 -

вузівської словесності. Матеріали і тезі* обласної міжвузівської науково-практичної фонференції. Частина І.-Одеса, 1993.-е.69-71.

5. Індивідуалізація та диференціація навчання в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Педагогічна спадщина В.О.Сухо-млинського і розбудова національної освіти. Частина 2.-Кіровоград, 1993г.- с.173-174.

6. Використання гурткової роботи української мови в дошкільних закладах. // Матеріали і методичні рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції. Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді. Випуск 2. -Херсон, 1995.- с.107-108.

7. Український словничок для маленьких діточок // Диференційована програма та методичні рекомендації з розвитку українського мовлення дітей в дошкільних закладах з російським мовним режимом

- Запоріжжя, 1994. - 53 с./ У співавторстві/.

. Ляпунова В.А. Лингводидактические основы индивидуализации и дифференциации обучения дошкольников украинскому языку. Дисеер-тация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности - 13.00.02 - методика обучения / украинский язык/. Южно-украинский педагогический университет им.К.Д.Ушинского.

Одесса, 1995.

Изучались особенности влияния индивидуализации и дифференциации обучения на развитие- речевой компетенции и усвоение детьми украинского языка. Разработана дидактическая модель и выявлены уровни речевой компетенции, а также условия и закономерности эффективного усвоения детьми украинского языка, определены последовательные стадии развития украинской речи детей-билингвов.

т у у nova V.A. Lingvo - didactic bases of individualization nnd differentiation of the Ukrainian language teaching to children under school age. The dissertation is presented for the scscieuic degree of Candidate of Pedagogics: Speciality - 15.00.02 -teaching methodical science /the Ukrainian language/. The Southern Ukrainian Pedagogical University after Ushynsky, Odessa, 1995.

There were studier the peculiarities of individualization and differentiation influence of teaching upon children's speech competence and mastering of the Ukrainian language. There was ’.«orked out ч didactic model, ’-ere revealed the levels of speech competence, and ■Iso conditions and conformities to natural laws of children's effective mastering of the Ukrainian language, and were defined successive stages in the Ukrainian language development of bilingual children.

Ключові слова: мовна діяльність, мовна компетенція, розвиток мовлення, гурткова робота, індивідуалізація, диференціація, стадії засвоєння доугої мови, бгіінгвізм.

/ ‘

3ам.1320. 100 прим.

Підписано до друку 28.04.95 р.

Тип. аналітичного агентства "ЕВР0-ПР0ГО03"

м. ОДЕСА