автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование индивидуального стиля профессионального общения у будущих офицеров пожарной охраны.

Автореферат диссертации по теме "Формирование индивидуального стиля профессионального общения у будущих офицеров пожарной охраны."

. Інститут педагогіки і психології професійної освіти ' ' ' ' АПН України

- В АП? 1903

Коваль Мирослав Стефаиович

УДК 355::37

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені М.Коцюбинського Міністерства освіти України.

Науковий консультант - кандидат педагогічних наук, професор

Гуревич Роман Семенович,

Вінницький державний педагогічний університет

імені М.Коцюбинського,

декан педагогічно-індустріального факультету

Офіційні опоненти:

— доктор педагогічних наук, доцент Васянович Григорій Петрович, Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії гуманізації професійної освіти;

— кандидат педагогічних наук, доцент Маслов Валерій Сергійович, Київський військовий гуманітарний інститут, начальник кафедри загальної та віськової педагогіки.

Провідна установа - Ужгородський державний університет, кафедра

педагогіки, Міністерство освіти України, м.Ужгород.

Захист відбудеться 8 квітня 1998р. о 14 год. На засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “6” березня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність ■ дослідження. Різноманітність і складність форм соціальної взаємодії, в яких беруть участь офіцери пожежної охорони, вимагають високого рівня їх підготовленості до спілкування з підлеглими, колегами, а також цивільними особами у повсякденному житті й екстремальних ситуаціях.

Важливою складовою соціально-психологічної готовності » офіцерів пожежної охорони до виконання своїх службових обов’язків є сформованість у кожного з них ефективного індивідуального стилю професійного спілкування, який виступає інтегральною характеристикою цього процесу. В ньому проявляються комунікативні здібності і професійна компетентність офіцера, його провідні мотиви і ціннісні орієнтації, особливості інтелекту і характеру, загальна культура, морально-світоглядні установки і педагогічний такт. Стиль спілкування виступає одним із найважливіших факторів успішності професійної діяльності офіцера-пожежника. Успішпість керівництва, взаємостосунки з підлеглими і авторитет офіцера прямо залежать нід ефективності його індивідуального стилю професійного спілкування.

Аналіз сучасного стану професійної підготовки офіцерів пожежної охорони у військових училищах свідчить про ряд серйозних недоліків у формуванні їх соціально-психологічної, комунікативної готовності до ефективного виконання професійних обов’язків. Професійне спілкування офіцера-пожежника в цілому та індивідуальний стиль професійного спілкування зокрема не виділяються у навчально-виховному процесі військових училищ як специфічний об’єкт цілеспрямованого формування. У зв’язку з цим багато випускників таких закладів недостатньо підготовлені до професійного спілкування. Стиль їх спілкування, розвиваючись стихійно, часто виявляється неадекватним до вимог успішного виконання професійних обов’язків.

Курсанти військових училищ мають досить незначні можливості для практичного випробування, корекції та вдосконалення своїх комунікативних, управлінських здібностей і умінь в навчальному процесі. Окремі навчальні предмети, під час вивчення яких доводиться виконувати деякі функції військового керівника (тактична, спеціальна, стройова підготовка і т.п.), мають досить віддалене відношення до проблем професійного спілкування і не передбачають спеціальної роботи, спрямованої на діагностику, розвиток і корекцію комунікативних умінь курсантів, удосконалення індивідуального стилю їх спілкування. Зміст і строки стажування теж не створюють належних умов, необхідних для розв’язання цих завдань.

Недостатня увага до комунікативного аспекту професійної підготовки майбутніх офіцерів пожежної охорони викликає ряд проблем, які проявляються у сфері взаємостосунків з підлеглими і особливо гостро відчуваються молодими

офіцерами на початку професійної діяльності. Маючи грунтовну спеціальну підготовку, вони нерідко виявляються нспідготовленими до налагодження продуктивних взаємостосунки) з підлеглими, допускають ряд серйозних недоліків і помилок п організації професійного спілкування. Стихійність освоєння курсантами ролі військового керівника часто призводить до утвердження на практиці неефективного індивідуального стилю спілкування, переважно орієнтованого на авторитарні чи ліберальні, псевдодемократичні стосунки з підлеглими, що спричинює негативні наслідки.

У зв’язку з цим не викликає сумнівів необхідність наукового обгрунтування та створення спеціальної системи підготовки курсантів до професійного спілкування, яка б не тільки забезпечувала формування окремих комунікативних умінь, навичок чи поглиблення соціально-психологічних знань, а й сприяла б становленню індивідуального стилю професійного'спілкування, адекватного вимогам професійної діяльності та індивідуально-психологічним особливостям майбутніх офіцерів пожежної охорони. Доцільно під час навчання у військовому училищі створити психолого-педагогічні умови для активного пошуку курсантами власного стилю професійного спілкування, який би враховував сильні сторони їх індивідуальності і компенсував би слабкі.

У дослідженнях педагогічних і соціально-психологічних аспектів виховання майбутніх військових керівників (Г.А. Давидов, А.І.Александров, В.П.Каширін, Л.Є.Мерзляк, Л.А.Кандибович, В.Я.Яблонко, В.П.Петров, В.П.Натаров, А.Т.Іваницький, В.В.Богуславський, ІО.В.Шеремета, В.В.Зайцев та ін.) проблеми підготовки курсантів до професійного спілкування розкриваються лише частково. '

Психолого-педагогічні дослідження, присвячені проблемі стилю спілкування і керівництва (О.Л.Журавльов, Т.Б.Беляева, Л.І.Аргентова, І.Л.Руденко, В.Н.Куніцина та ін.), не передбачали вивчення формування стилю в процесі професійного становлення особистості. Це стосується і праць, в яких розглядалися окремі аспекти стилю діяльності військового керівника (А.І.Китов,

І.А.Ліпський, М.В.Чечоткіи та ін.). Аналіз літературних джерел не дав змоги виявити спеціальні роботи, в яких би висвітлювалися результати- дослідження проблеми формування індивідуального стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів пожежної охорони.

Недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів розв'язання даної проблеми та об'єктивна необхідність підвищення якості підготовки майбутніх офіцерів пожежної охорони до професійного спіл-кування зумовили вибір нами теми дослідження: "Формування індивіду-ального стилю

професійного спілкування у майбутніх офіцерів пожежної охорони”. Тема входить до плану науково-дослідних робіт Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського “Теорія та технологія виховання і навчання у системі народної освіти”.

Об’єкт дослідження: підготовка курсантів пожежно-технічних училищ до ефективного професійного спілкування.

Предмет дослідження: процес формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони індивідуального стилю професійного спілкування.

Мета дослідження полягала у виявленні, теоретичному обгрунтуванні і розробці методики формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони індивідуального стилю професійного спілкування.

Згідно з гіпотезою дослідження індивідуально-стильові особ-ливості професійного спілкування майбутніх офіцерів пожежної охорони детермінуються ієрархічною системою властивих ' їм професійно-цінніспих орієнтацій та особистісних конструктів, в яких знаходять відображення суб’єктивні уявлення курсантів про власні здібності стосовно різних спосо-бів спілкування та значення (інструментальність) останніх для досягнення професійно значущих цінностей. У зв’язку з цим цілеспрямований процес формування у курсантів пожежно-технічних училищ ефективного індивідуального стилю професійного спілкування може бути забезпечений на ос-нові використання комплексу організаційних форм і методів, спрямованих на розвиток, корекцію та гармонізацію структурних компонентів їх ирофе-сійного спілкування: мотиваційно-ціннісного, когнітивного і операційно-діяльнісного. Оптимальні умови для формування і корекції індивідуально-стильових особливостей професійного спілкування забезпечуються в рам-ках групової форми організації навчання, побудованого відповідно до принципів соціально-психологічного тренінгу, завдяки створенню кожному курсанту належних умов для активного експериментування з різними способами, моделями і манерами спілкування, забезпечення об'єктивного зворотного зв’язку та вибору на цій основі продуктивних способів і прийомів професійного спілкування, адекватних власним індивідуально-психологічним особливостям.

Реалізація мети дослідження і перевірка висунутої гіпотези вимагала вирішення таких завдань: .

1. Розкрити зміст, структуру та особливості поведінкових проявів індивідуального стилю професійного спілкування як психолого-педагогічного явища.

2. Обгрунтувати типологію стилів професійного спілкування офіцерів

пожежної охорони з урахуванням специфіки цієї галузі в системі Міністерства внутрішніх справ. '

3. Проаналізувати особистіспі фактори і розробити концептуальну модель когнітивно-ціннісної детермінації індивідуально-стильових особливостей професійного спілкування майбутніх офіцерів пожежної охорони.

4. Визначити та експериментально перевірити методику активної підготовки курсантів до оволодіння професійно ефективними і адекватними їх індивідуально-психологічним особливостям способами та прийомами професійного спілкування.

5. Розробити методичні рекомендації для викладачів та інших працівників військових пожежно-технічних училищ для ефективної організації процесу формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони індивідуального стилю професійного спілкування з метою покращення їх підготовки до комунікативної взаємодії з підлеглими.

Методологічною і теоретичною основою роботи стали положення про співвідношення і взаємозв’язок поведінкового та особистісного аспектів спілкування (О.О.Бодальон, С.Л. Братченко, В.С.Мухіна, В.М.М’ясищев, Л.О.Петровська, С.Л.Рубінштейн та ін.), дослідження з проблем цілепокладання та мотиваційно-смислової регуляції спілкування в контексті загальнопсихологічпої теорії діяльності (Б.С.Братусь, О.М.Леонтьев, Д.О.Леонтьєв, М.Ш.Магомед-Емінов, О.К.Тихомиров, В.К.Вілюнас та ін.), положення мотиваційної теорії "очікуваної цінності" (К.Левін, Д.Роттер, В.Вроом, Х.Хекхаузсн та ін.), дослідження активних форм та методів соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов, Л.О.Петровська, Т.С.Яценко та ін.).

Характер і завдання дослідження зумовили вибір комплексу взаємопов’язаних дослідницьких методів. В основу дослідження покладено формуючий, психолого-педагогічний експеримент, у ході якого широко застосовувалися активні методи соціально-психологічного навчання: операційні, імітаційні, навчально-рольові ігри, тренінг комунікативної компетентності, моделювання и аналіз ситуацій професійного спілкування тощо. На різних етапах дослідження використовувалися такі емпіричні методи: контент-аналіз теоретичних джерел і результатів анкетування, спостереження, бесіда, анкетування, тестування, оціночні ткали. За способом одержання даних використовувалися методи самооцінки та експертної оцінки. Комплекс психодіагностичних методів включай як традиційні стандартизовані тести, так і адаптовані та розроблені нами методики, що були спрямовані на діагностику когнітивної та мотиваційно-ціннісної сфер учасників дослідження. Зокрема, нами використовувався адаптований варіант Реп-тесту Дж. Келлі.

Інтерпретація даних здійснювалася на основі використання методів математичної статистики (параметричний 1-критерій Стьюдента, факторний аналіз) і подальшого якісного аналізу. Математична обробка та графічне подання даних проводилося з допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм '^а^иса”.

Дослідження проводилося на базі Львівського пожежно-технічного училища МВС України у період з 1990 по 1997 рр. у три етапи.

♦ на І етапі (1990-1992 рр.) визначалися теоретико-методологічні передумови вихідні принципи та методики дослідження, формулювалась робоча гіпотеза та завдання, проводився констатуючий експеримент;

♦ на II етапі (1993-1995 рр.) здійснювався формуючий експеримент,

спрямований на перевірку вірогідності сформульованої гіпотези дослідження;

♦ на 111 етапі (1996-1997 рр.) систематизувалися і узагальнювалися результати, отримані в процесі теоретичного аналізу проблеми та дослідно-експериментальної роботи; формулювалися загальні висновки дослідження, розроблялися науково-практичні рекомендації щодо ефективного управління процесом формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони індивідуального стилю професійного спілкування.

Загалом у дослідженні взяло участь 124 курсанти 1-3 курсів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено концептуальну модель когнітивно-ціннісної детермінації індивідуально-стильових особливостей професійного спілкування офіцерів пожежної охорони; визначено психолого-педагогічні умови управління процесом формування індивідуального стилю професійного спілкування у курсантів військових пожежно-технічних училищ; подальшого розвитку дістали положення щодо поетапного здійснення цього процесу з використанням активних форм і методів соціально-психологічиого навчання.

Теоретична цінність дослідження полягає у тому, що на основі системного підходу розроблено психологічну структуру, розкрито зміст операційно-поведінкового та особистісного компонентів індивідуального стилю професійного спілкування майбутніх офіцерів пожежної охорони, на основі виділення базових параметрів інгерперсональної поведінки, побудовано і описано типологію стилів спілкування, визначено характерні, особливості кожного стилю; виділено когнітивно-ціннісні детермінанти та умови становлення індивідуального стилю спілкування, розроблено стадіальну концепцію формування даного феномена у курсантів військових пожежно-технічних училищ; розроблено і теоретично обгрунтовано методику реалізації запропонованої концепції, що грунтується на використанні активних форм і методів соціально-психологічного навчання.

Практична цінність дослідження полягає у тому, що у ньому представлено теоретично обгрунтовану і експериментально апробовану систему форм і методів активної підготовки майбутніх офіцерів пожежної охорони до оволодіння ефективними, адекватними їх індивідуальним особливостям способами та прийомами професійного спілкування; розроблено й впроваджено програму активного соціально-психологічного тренінгу, яка може використовуватися з метою корекції неадекватних стилів професійного спілкування, а також застосовуватися у військових закладах освіти для удосконалення комунікативного аспекту професійної підготовки курсантів; розроблено та апробовано систему діагностичних методик, які можуть використовуватися в роботі психологічних служб для визначення мотиваційно-когнітивних факторів індивідуального стилю спілкування.

Результати дослідження впроваджено автором у навчально-виховний процес Львівського вищого пожежно-технічного училища Міністерства внутрішніх справ Україпи (Довідка про впровадження №7/1445 від 02.03.98р.).

Особистий внесок автора дослідження полягає у визначенні основних параметрів професійного спілкування офіцера пожежної охорони; розкритті змісту та психологічної структури індивідуального стилю військово-професійного спілкування; обгрунтуванні типології індивідуальних стилів спілкування офіцерів пожежної охорони; розробці теоретичної моделі когнітивно-ціннісної детермінації стильових особливостей професійного спілкування офіцерів пожежної охорони; обгрунтуванні методики поетапного формування у курсантів військових закладів освіти продуктивного стилю спілкування, адекватного їх індивідуальним особливостям; розробці та адаптації системи діагностичних методик по визначенню когнітинних, ціннісних та поведінкових параметрів професійного спілкування майбутніх офіцерів пожежної охорони.

Вірогідність і надійність результатів забезпечується адекватністю діагностичного інструментарію, що відповідає вимогам надійності та валідності; взаємодоповненням діагностичних методів; застосуванням сучасного апарату математичної статистики.

На захист виносяться такі положетиі: '

1. Індивідуальний стиль професійного спілкування офіцера пожежної

охорони являє собою відносно стабільну, індивідуально своєрідну, трансситуаційну систему способів та прийомів його спілкування з підлеглими. В стилі спілкування, як цілісному, системно-інтегративному утворенні, виділяються два тісно нзаємопов’язані але якісно своєрідні рівні: зовнішній,

поведінковий, операційно-дійовий і внутрішній, який включає когнітивно-ціннісні характеристики особистості і відіграє детермінуючу, визначальну роль щодо першого.

2. Структура індивідуального стилю професійного спілкування характеризується органічним взаємозв’язком мотиваційно-ціннісного, когнітивного і операційно-дійового (поведінкового) компонентів. Мотиваційно-ціннісний компонент містить провідні професійно ціннісні орієнтації, які надають ситуаціям комунікативної взаємодії певного особистісного смислу, визначають спрямованість професійного спілкування офіцера пожежної охорони, вибір та інтенсивність реалізації ним відповідних прийомів і способів впливу на підлеглих. Когнітивний компонент Представлений індивідуально своєрідною системою особистісних конструктів, в яких відображаються комунікативний досвід особистості, її уявлення про свою компетентність, здібності до різних способів та моделей спілкування (очікування), значення останніх для реалізації провідних професійно значущих цінностей (інструментальність стилів спілкування). Когнітивна підструктура забезпечує побудову в свідомості

індивіда оперативного образу ситуацій спілкування, прогнозування можливих варіантів. їх розвитку, формування оперативних і стратегічних цілей професійного спілкування, передбачення можливих наслідків використання тих чи інших способів спілкування. Операційно-дійовий компонент пк'лгочає в себе експресивні характеристики, вербальні і невербальиі засоби та способи спілкування курсантів військових пожежно-технічних училищ.

3. Відповідно до пираженості в операційно-дійовому компоненті трьох

базових біполярних параметрів міжособистісної взаємодії ("симпатія -антипатія", "домінантність - залежність”, "дистантність - особистіспість") виділено шість екстремальних стилів професійного спілкування офіцерів пожежної охорони: Одомінантний; 2)м’який; 3)статусно~рольовий;

4)особистісно відкритий; 5)доброзичливий; 6)агресивний.

Формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони індивідуального стилю професійного спілкування передбачає розвиток у них здатності до гнучкого переходу від одних способів спілкування до інших відповідно до цілей і умов професійної взаємодії з максимальним використанням позитивних і компенсацією негативпих особливостей своєї індивідуальності. Цей цілеспрямований процес передбачає організацію комплексного впливу на мотиваційно-ціннісний, коїнітлвний та операційно-поведінковий компоненти досліджуваного феномена з метою їх розвитку, корекції та гармонізації.

4. Організований і керований процес формування у курсантів військових пожежно-технічних училищ індивідуального стилю професійного- спілкуваїшя відбувається на індивідуально-творчому рівні і проходить чотири стадії: рефлексивно-діагностичну, конструктивну, скспериментально-пошукову, інтегративну. Вони охоплюють весь період підготовки майбутніх офіцерів у закладах освіти і передбачають удосконалення індивідуального стилю під час їх професійної діяльності.

5. Система формування у курсантів індивідуального стилю професійного спілкування будується па основі впровадження активних форм і методів соціального навчання, які включають майбутніх офіцерів пожежної охорони у цілеспрямований пошук найбільш оптимальних для них способів і прийомів професійної взаємодії, сприяють самопізнанню ними своєї індивідуальності, зумовлюють прогресивні якісні перетворення у розвитку зовнішніх і внутрішніх структурних компонентів досліджуваного феномена, формують у них установки на самовиховання і самоудосконалення свого стилю спілкування.

Апробація одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження доповідалися па міжнародних, республіканських, обласних і міжрегіональних науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, семінарах у м.Вінниці (1995), Чернівцях (1996), Харкові (1996), Львові (1997), а також на звітних наукових конференціях. Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського.

Основні результати дослідження висвітлені у 6 друкованих працях загальним обсягом 2,5 д. а. Всі праці одноосібні, з них 2 статті у фахових виданнях, 3-у збірниках матеріалів конференцій, 1 - методичні рекомендації.

Структура і обсяг дисертацій Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 181 сторінці. Список використаних джерел -містить 230 найменувань, з них 33 іноземними мовами. В роботі 8 таблиць на 24 с. і 15 рисунків на 13 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, формулюються мета, об'єкт, предмет, гіпотеза і завдання дослідження, подається характеристика його методології та методів, розкриваються наукова новизна, теоретична і практична значущість роботи, наводяться дані про організацію і проведення дослідження та апробацію його результатів, а також положення, винесені на захист.

У першому розділі - «Теоретичні основи дослідження індивідуальних стилів професійного спілкування офіцерів пожежної охорони»- - викладено результати вивчення праць з проблеми дослідження, проаналізовано основні напрями та підходи до вивчення стилю професійного спілкування, розроблено концептуальну модель особистіспої детермінації стильових особливостей професійного спілкування офіцерів пожежної охорони, розглянуто структуру і здійснено типологізацію індивідуальних стилів професійного спілкування.

Теоретичний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури свідчить, що стильові властивості діяльності найчастіше пов’язуються з конкретними способами її виконання, які характеризують “інструментальну оснащеність” особистості.

У педагогічних та психологічних дослідженнях зустрічається три концептуально відмінних підходи до вивчення стилів діяльності і спілкування: пормативно-описовий, особистісний і ситуаційний. Нормативно-описовий підхід полягає у теоретичному конструюванні універсальних, найбільш ефективних, на думку авторів (Коссов В.В., Натаров В.П.), типів професійного спілкування або описуванні характерологічних рис керівників, які ефективно справляються з своїми обов’язками. В основу такого підходу покладено припущення про існування єдиного для всіх суб’єктів, незалежно від їх індивідуальних особливостей та різноманітпих ситуацій, оптимального для виконання тієї чи іншої соціальної або професійної ролі типу спілкування.

Ситуаційний підхід зміщує акцент в поясненні особливостей спілкування індивіда з його особистісних характеристик на зовнішні особливості ситуації: поведінку партнера по спілкуванню, взаємостосунки, що склались між суб’єктами взаємодії, характер завдань, що вирішуються, і т.д.

Особистісний підхід, зв'язаний з описом та поглибленим аналізом типологічно відмінних стилів спілкування, побудовою їх типологій, вивченням особистісних детермінант різних стилів, визначенням диференційних ознак різних стилів, виявлепням системоутворюючих ознак стилів спілкування. У рамках даного підходу стиль спілкування визначається як індивідуально стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка проявляється в будь-яких умовах взаємодії: в ділових і особистих стосунках, у стилі керівництва і виховних бесідах з курсантами, у способах прийняття і здійснення рішень, у прийомах психологічного впливу на людей, у методах розв'язання і попередження міжособистісних і ділових конфліктів.

Аналіз різних підходів до розкриття змісту поняття “стиль спілкування” дозволяє зробити висновок, що категорія “стиль” застосовується для комплексної характеристики проявів індивідуальності в діяльності і спілкуванні. Стиль характеризує знаряддя і засоби дії (включаючи і внутрішні); способи їх використання, тобто форму дій; норми; мотиви, ціннісні орієнтації, установки, цілі, принципи, методичні підходи до вибору засобів і способів спілкування; відмінні ознаки процесу і самого суб’єкта діяльності та спілкування. Стиль відображає єдність, цілісність, структурний взаємозв’язок вказаної множини атрибутів спілкування індивіда і його відносну стабільність при зміні ситуацій. Таким чином, стиль спілкування виступає інтегральною характеристикою спілкування індивіда, в якій у знятому вигляді проявляються морально-світоглядні установки особистості, її спрямованість, особливості Я-концепції, ціннісні орієнтації і комунікативні здібності, уміння і навички.

У ряді досліджень недостатньо точно, на наш погляд, співвіднесені і диференційовані поняття “стиль спілкування” і “стиль керівництва", які відображають різні рівні системи управління; стиль спілкування не розглядається з структурної точки зору, н єдності всіх своїх компонентів, внутрішніх і зовнішніх детермінант, які зумовлюють його типологічну своєрідність. Недостатньо здійснюються дослідження, спрямовані на вивчення розвитку стилю спілкування в процесі професійного становлення особистості, а також дослідження можливостей цілеспрямованого формування і корекції стильових особливостей професійного спілкування військових керівників.

У розділі обгрунтовано положення про те, що адекватне розкриття суті, внутрішнього змісту та генезису індивідуальних стилів професійного спілкування офіцерів пожежної охорони можливе в контексті особистісного підходу (С.Л.Рубінштейн, В.М.М'ясищев, О.О.Бодальов, К.А.Абульханова-Славська, Г.Мюррей, Г.Олпорт, Л.А.Петровська, О.Т.Соколова). Згідно з таким підходом спілкування розглядається як єдність двох взаємопов’язаних, але якісно відмінних рівнів: зовнішнього, поведінкового, операційно-дійового і внутрішнього, глибинного, який включає мотиваційно-смислові, ціннісні характеристики особистості і відіграє визначальну роль щодо першого. Отже, з

точки зору особистісного підходу індивідуальний стиль спілкування розглядається як система відносно стабільних, характерних для індивіда способів та прийомів інтерперсональної поведінки, зумовлених внутрішньою організацією його особистості. '

Теоретичні положення, близькі за своєю суттю ідеям обгрунтованого у вітчизняній психолого-педагогічнііі науці особистісного підходу, розвиваються в руслі теорій «очікуваної цінності» (Д.Роттер, Х.Хекхаузен, В.Вроом та ін.). їх основна ідея полягає в тому, що при необхідності вибору між кількома альтернативними способами поведінки перевага надається тому, який дає максимальний добуток величини суб'єктивної цінності (валентності) прогнозованого результату на суб'єктивну ймовірність його • досягнення (очікування). Тобто, за умови досяжності перевага віддається цілі з найбільш високо оцінюваною значущістю, привабливістю для особистості. На пашу думку, дана концепція мотиваційної регуляції поведінки є досить перспективною в контексті дослідження індивідуальних стилів професійного спілкування офіцерів пожежної охорони.

На основі положень теорії мотиваційної регуляції соціальної поведінки Д.Роттера та теорії інструментальності В.Вроома нами запропоновано модель особистісної детермінації стильових особливостей професійного спілкування офіцерів пожежної охорони. У своїй взаємодії з підлеглими офіцери постійно надають перевагу таким способам спілкування, які, по-перше, сприймаються ними як досить легкі, доступні їх можливостям (високі очікування), і, по-друге, мають для них високу цінність, значущість (валентність). Причому, особистісна значущість способів спілкування залежить від їх інструментальності стосовно досягнення професійних цінностей та рівня суб’єктивної значущості останніх для офіцера, їх рангу в ієрархічній структурі його ціннісних орієнтацій.

Отже, структуру стилю військового професійного спілкування ми розглядаємо як стійкий, закономірний взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх компонентів, що надають стилю якісної визначеності та індивідуально-типової своєрідності. Стиль професійного спілкування як системне утворення включає в себе ряд підструктур:

1. Мотиваційно-ціннісна: провідні професійно ціннісні орієнтації, які надають ситуаціям комунікативної взаємодії певного особистісного смислу, визначають спрямованість професійного спілкування керівника, вибір та інтенсивність реалізації ним прийомів і способів впливу на підлеглих.

2. Когнітивна: індивідуально своєрідна система особистісних конструктів, в яких відображаються комунікативний досвід особистості, її уявлення про свою компетентність, здібності до різних способів та моделей спілкування (очікування), значення останніх для реалізації провідних професійно важливих цінностей (інструментальїіість стилів спілкування). Когнітивна підструктура забезпечує побудову в свідомості індивіда оперативного образу ситуацій спілкування,

и

прогнозування можливих варіантів їх розвитку, формування оперативних і стратегічних цілей професійного спілкування, передбачення можливих наслідків застосування тих чи інших способів спілкування. Когнітивний аспект індивідуального стилю професійного спілкування тісним чином пов’язаний з змістовними особливостями самосвідомості, Я-концепції керівника.

3. Операційно-поиедінкова, яка включає вербальні і невербальні засоби та способи спілкування. Ми виділяємо три параметри, за якими розрізняються зовнішні прояви професійного спілкування військового керівника: "симпатія -антипатія", "домінантність - залежність", "дистантність - особистіснісгь".

З урахуванням полярності даних параметрів ниділено шість екстремальних стилів професійного спілкування офіцерів пожежної охорони відповідно до міри виражепості в них одного з параметрів: 1)домінантшій; 2)м’який; 3)статусно-рольовий; 4)особистісно відкритий; .^доброзичливий; 6)агреснвний.

Ефективне спілкування офіцера іюжєу'ної охорони передбачає здатність до гнучкого переходу від одного способу спілк вання до іншого, більш адекватного ситуації. Тому найбільш продуктивним є гармонійний або ситемно-цілісний стиль спілкування, в якому зазначені параметри проявляються у збалансованому вигляді відповідно до ситуаційних умов професійної взаємодії.

У другому розділі - «Педагогічні умови та методика формування індивідуального стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів пожежної охорони» - розкривається система емпіричних стильових показників і відповідний діагностичний інструментарій для їх вивчення, характеризуються особливості становлення у курсантів індивідуальних стилів професійного спілкування, а також викладаються хід і результати формуючого експерименту.

У рамках констатуючого експерименту виявлялася сформованість у курсантів пожежно-технічних училищ МВС України характеристик індивідуального стилю професійного спілкування та діагностувалися найважливіші детермінанти проявів і становлення цього феномена в умовах підготовки майбутніх офіцерів. Узагальнення результатів, отриманих на основі використання комплексу розроблених га адаптованих нами діагностичних методик, дозволяє виділити ряд важливих тенденцій у становленні стильових особливостей професійного спілкування майбутніх офіцерів пожежної охорони.

Для більшості курсантів провідними ціннісними орієнтаціями, що утворюють основу професійного спілкування, виступають орієнтації на досягнення авторитету і поваги з боку підлеглих, визнання колег та вищого керівництва, налагодження дисципліни і порядку в очолюваному підрозділі, доброзичливих стосунків з підопічними. Відносно меншого значення курсанти надають ефективній діяльності очолюваного підрозділу та службовому зростанню. Таким чином, найбільш значущими для майбутніх офіцерів є цінності особистого самоствердження, які визначають вибір відповідних способів та прийомів професійного спілкування.

Результати дослідження когнітивного аспекту стилів спілкування свідчать про існування у значної кількості курсантів неадекватних уявлень щодо інструментальності окремих стилів спілкування для реалізації важливих цілей професійної діяльності. Так, курсанти досить низько оцінюють можливості доброзичливого стилю спілкування у плані забезпечення ефективного виконання підлеглими службових завдань та налагодження дисципліни в очолюваному підрозділі. У той же час багатьом з них властиві невиправдано високі очікування щодо ефективності формального, дистантного, статуспо-рольового стилю спілкування. Такі установки можуть привести в майбутньому до дегуманізації взаємостосунків між офіцерами та підлеглими, наростання відчуженості та взаємного нерозуміння.

Визначений відповідно до концептуальних положень теорій очікуваної цінності мотиваційний потенціал різних моделей професійного спілкування свідчить, що більшість курсантів віддає перевагу доброзичливому стилю спілкування. Разом з тим, під час навчання в училищі спостерігається негативна тенденція до зниження орієнтації курсантів на цей стиль: порівняно з

першокурсниками у курсантів другого курсу вона мепш виражена, ще слабше вона виявляється у третьокурсників. Натомість у випускників суттєво зростає орієнтація на статусно-рольовий стиль, який передбачає деперсоналізоване, дистантне, формально-офіційне спілкування з підлеглими.

Для значної кількості курсантів (21%) характерним є екстремально високий рівень внраженості владно-лідируючого стилю, що свідчить про їх нетерпимість до критики, схильність до догматизму, переоцінки власних можливостей, директивних форм керування і взаємодії з підлеглими. Крім того, серед курсантів відносно поширеними є тенденції домінантного (22% з високим рівнем і 3% з екстремальним), прямолінійно-агресивного (відповідно 21% і 2%) та скептичного спілкування (22%). Це свідчить про їх схильність займати у спілкуванні дистаптну, відсторонену позицію, виявляти агресивність, недружелюбність, нестриманість, нетерпимість, надмірну критичність і підозрілість у спілкуванні з підопічними. Поряд з цим значній частині курсантів властивий високий або екстремальний рівень вираженості установок на залежно-конформне (28%), кооперативно-конвенційне (44%) та альтруїстичне (35%) спілкування.

Дослідження властивих курсантам імпліцитних теорій спілкування дозволяє зробити висновок, що стилі професійного спілкування значною мірою детермінуються властивою їм ієрархічно організованою системою кЬнструктів. В основі непродуктивних, дисбалансних, ригідних моделей професійного спілкування лежать стихійно засвоєні курсантами в результаті індивідуального досвіду та некритичного спостереження за офіцерами і колегами неадекватні уявлення про наслідки різних способів комунікативної поведінки, їх роль у формуванні ставлення підлеглих до керівника. Іншими словами, непродуктивні

стилі професійного спілкування зумовлені викривленими переконаннями і очікуваннями курсантів стосошю і метру ментальності різних способів та моделей взаємодії з підлеглими, а також дезадаптивннми особливостями їх Я-концепції (негативна самооцінка, деформований,'неадекватний образ «Я», значний розрив між Я-реальним і Я-ідеалом та ін.).

■ Узагальнення отриманих результатів дозволяє зробити висновок, шо стихійне, спонтанне, нецілеспрямоване становлення індивідуальних стилів професійного спілкування не може забезпечити якісної підготовки майбутніх офіцерів до продуктивної взаємодії з підлеглими. Стихійно сформовані індивідуальні стилі спілкування часто характеризуються негнучкістю, ригідністю, внутрішньо суперечливою структурою, диспропорціями у вираженості таких комунікативних тенденцій, як домінантність-залежпість, твердість-м’якість, авторитарність-ліберальність, відкритість-закритість, формальність-особистісність, критнчність-доброзичливість, що зумовлює їх професійну неадекватність. Досить відчутний вплик на становлення стильових особливостей професійного спілкування майбутніх офіцерів пожежної охорони справляють некритично засвоєні ними професійні стереотипи. Значна частина курсантів орієнтується на стереотип «сильного, вольового офіцера», що приводить до наслідування способів та прийомів спілкування, які не відповідають їх індивідуальним особливостям. .

У розділі обґрунтовується необхідність проведення у військовому пожежно-технічному училищі спеціальної роботи, спрямованої на формування, гармонізацію та корекцію індивідуальних стилів професійного спілкування курсантів, їх підготовку до ефективної міжособистісної та службової взаємодії з підлеглими. Існує необхідність наукового обгрунтування та створення спеціальної системи підготовки курсантів до професійного спілкування, яка б не тільки забезпечувала формування окремих комунікативних умінь, навичок чи соціально-психологічних знань, а й сприяла б становленню стилю спілкування, адекватного вимогам професійної діяльності та індивідуально-психологічним особливостям майбутніх офіцерів.

У дисертації викладено, теоретично обгрунтовану і експериментально перевірену систему активної підготовки майбутніх офіцерів до оволодіння ефективними та відповідними їх індивідуальним особливостям способами і прийомами професійного спілкування.

Проведений формуючий експеримент показав, що продуктивним шляхом формування індивідуального стилю професійного спілкування виступає поетапно організоване групове соціально-психологічне навчання курсантів, яке передбачає використання цілого ряду активних методів міжособистісної взаємодії у малих групах. Ефективними формами і методами роботи у таких групах є колективна пізнавальна діяльність, групові дискусії, ділові, рольові, психологічні ігри, моделювання ситуацій професійного спілкування, репетиції спілкування та

спеціально підібрані комплекси психотехнічних справ. Матеріал, що служить предметом групового аналізу, формувався на основі врахування ситуацій, що виникають у процесі обговорення, використання психологічних і соціально-психологічних методів, проведення ділових ігор тощо, а також на основі запрограмованих ведучим професійних ситуацій, організованої ним рефлексії слухачами самого процесу колективної пізнавальної діяльності групи.

Отримані дані свідчать, що в результаті організованої в експериментальних групах поетапної роботи відбулися статистично значущі зрушення у змісті та рівні вираженості основних структурних компонентів індивідуального стилю спілкування курсантів: мотиваційно-ціннісному,

когнітивному та операційно-поведінковому. Це проявилося в зміні мотиваційного потенціалу різних стилів професійного спілкування. В таблиці 1 наводяться дані щодо динаміки орієнтацій курсантів експериментальної і контрольної груп на стилі професійного спілкування (1 зріз - на початку занять, 2 - на завершальному етапі). .

Таблиця 1

Динаміка мотиваційного потенціалу різних стилів професійного спілкування у курсантів експериментальної і контрольної груп

№ Стилі професійного спілкування Експериментальна група (п=34) Контрольна група (п=32)

1 зріз 2 зріз 1 зріз 2 зріз

1 Домінантний 3,8 2,4 3,6 4,1

2 Особистісно-відкритий 1,4 3,1 1,7 2,1

3 Доброзичливий 3,5 4,7 3,6 3,5

4 Статуси о-рол ьо ви й 4,4 2,8 3,9 4,6

5 М’який -0,8 1,5 -1,2 -1,4

6 Агресивний 1,8 -0,4 1.6 2,2

Як бачимо, наслідком участі курсантів у запрограмованому комплексі занять стала позитивна динаміка їх установок, ціннісних орієнтацій та очікувань у комунікативній сфері, які інтегруються у стилі професійного спілкування. У курсантів експериментальної групи дещо знизилася загальна орієнтація на домінантний, директивний стиль спілкування (різниця статистично значуща на рівні р<0,05), тоді як в контрольній групі орієнтація на даний стиль навіть дещо посилилася. У курсантів експериментальної групи зменшилася також загальна орієнтація на формальний, статусно-рольовий та агресивний стиль спілкування (різниця досягає статистичного рівня значущості р<0,05). Натомість, у них посилились орієнтації на особистісно-відкритий та доброзичливий стиль спілкування (р<0,05). У курсантів контрольної групи орієнтація на

доброзичливий стиль спілкування практично не змінилася, а на відкрито особистісний хоча й дещо зросла, однак різниця не досягає рівня статистичної значущості. Крім того у них спостерігається деяке посилення загальної орієнтації на силовий, агресивний стиль спілкування.

Таким чином, якщо на початку формуючого експерименту найбільш вираженою у курсантів була авторитарно-монологічна орієнтація у спілкуванні (статуспо-рольовий і домінантний стилі), то на завершальному етапі суттєво зріс мотиваційний потенціал доброзичливого і особистісно відкритого стилів спілкування. Крім того, у курсантів експериментальної групи, на відміну від контрольної, зменшилась орієнтація на силовий, агресивний стиль спілкування, натомість дещо зросла орієнтація на толерантне, м’яке спілкування з підлеглими. У цілому стильові орієнтації учасників формуючого експерименту є більш збалансованими і врівноваженими, в порівнянні з членами контрольної групи.

У висновках підводяться підсумки наукового пошуку, на основі одержаних результатів формулюються загальні висновки, накреслюються перспективи подальшого вивчення проблеми.

Узагальнення експериментальних даних дозволяє сформулювати ряд висновків.

Індивідуальний стиль професійного спілкування офіцера пожежної охорони являє собою відносно стабільну, індивідуально своєрідну, трансситуаційну систему способів та прийомів його спілкування з підлеглими. Стиль спілкування військового керівника відіграє винятково важливу роль у налагодженні продуктивних взаємостосунків з підлеглими і є однією з найважливіших детермінант його професійної успішності.

Індивідуальний стиль спілкування офіцера має системно-інтегративну природу. В його структурі виділяються два тісно взаємозв’язані але відносно незалежні, якісно своєрідні рівні: зовнішній, иоведінковий, операційно-дійовий і внутрішній, який включає н себе когнітивно-цінніспі характеристики особистості і відіграє детермінуючу, визначальну роль щодо першого. Таким чином, стиль професійного спілкуванпя як системне утворення включає в себе ряд підструктур:

1. Мотиваційно-ціннісна: провідні професійно цінніспі орієнтації, які надають ситуаціям комунікативної взаємодії певного особистісного смислу, визначають спрямованість професійного спілкування керівника, вибір та інтенсивність реалізації ним відповідних прийомів і способів впливу на підлеглих. Під особистісно-професійними цінностями розуміються мотиваційні структури особистості, які спонукають її до предметного втілення в своїй поведінці професійно иажливих цілей та ідеалів.

2. Когнітивна: індивідуально своєрідна система особистісних конструктів, в яких відображається комунікативний досвід особистості, її уявлення про свою

компетентність, здібності до різних способів та моделей спілкування

(очікування), значення останніх для реалізації провідних професійно значущих цінностей (інструментальїйсть стилів спілкування). Когнітивна підструктура забезпечує побудопу и свідомості індивіда оперативного образу ситуацій спілкування, прогнозування можливих варіантів їх розвитку, формування

оперативних і стратегічних цілей професійного спілкування, передбачення можливих наслідків застосування тих чи інших способів спілкування. Когнітивний аспект індивідуального стилю професійного спілкування офіцера тісно пов’язаний із змістовими особливостями його самосвідомості, Я-концепції.

3. Операційно-поведінкова, яка нключає вербальні і непербальні засоби та способи спілкування. Теоретичний аналіз викладених у літературі підходів до характеристики операційної структури стилів професійного спілкування

дозволяє виділити три загальних, генералізованих біполярних параметри, кожен з яких відображає один із фундаментальних аспектів міжособистісної взаємодії і може бути використаний для диференціації та класифікації стилів професійного спілкування офіцерів пожежної охорони: "симпатія - антипатія", "домінантність -м’якість", "дистантність - особистісність". Кожний із зазначених параметрів характеризується певним' набором комунікативних прийомів, способів спілкування та експресивних реакцій.

На основі врахування • полярності даних параметрів виділено шість

екстремальних стилів професійного спілкування офіцерів пожежної охорони відповідно до міри вираженості в них одного з параметрів: Одомінантний; 2)м’який; 3)статусно-рольовий; 4)особистісно відкритий; 5)доброзичливий; б)агресивний.

Ефективне спілкування військового керівника передбачає здатність до гнучкого переходу від одного способу спілкування до іншого, більш адекватного ситуації. Тому найбільш продуктивним є гармонійний або системно-цілісний стиль спілкування, в якому зазначені параметри виявляються в збалансованому вигляді відповідно до ситуаційних умов професійної взаємодії.

Стильові особливості професійного спілкування майбутніх офіцерів пожежної охорони детермінуються ієрархічною системою властивих їм професійно ціннісних орієнтацій та особистісних конструктів, в яких знаходять відображення суб’єктивні уявлення курсантів про свої здібності стосовно різних способів спілкування та значення (інструментальність) останніх для досягнення професійно значущих цінностей.

У зв’язку з цим цілеспрямований процес формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони ефективного індивідуального стилю ' професійного спілкування повинен включати комплекс організаційних форм і методів, спрямованих на розвиток, корекцію та гармонізацію структурних компонентів їх індивідуальних стилів спілкування: мотиваційно-ціннісного, когнітивного та операційно-діяльнісного.

У процесі формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони індивідуального стилю професійного спілкування значний ефект забезпечують активні форми та методи соціального навчання: лекційно-просвітницька та індивідуально-консультативна робота; моделювання, розігрування й аналіз ситуацій професійного спілкування; групові дискусії, спрямовані на обговорення та корекцію ціннісних орієнтацій та комунікативних установок курсантів; рольові, ділові ігри; психотехнічні вправи; практичні заняття з питань діагностики індивідуального стилю професійного спілкування; читання та обговорення наукової й науково-популярної літератури з проблем міжособнстіспого і ділового спілкування; допомога курсантам у складанні та реалізації програм комунікативного самовдосконалення (індивідуальних програм формування власного стилю професійного спілкування); виконання спеціальних завдань під час проходження стажування.

Оптимальні умови для формування і корекції індивідуально-стильових особливостей професійного спілкування забезпечуються в рамках групової форми організації навчання, побудованого на основі принципів соціально-психологічного тренінгу.

У процесі цілеспрямованого формування у курсантів індивідуального стилю професійного спілкування виділяється чотири взаємозв’язані і, разом з тим, якісно своєрідні стадії: рефлексивно-діагностична, конструктивна,

експериментально-пошукова, інтегративна. Всі стадії тісно взаємопов’язані і частково перекриваються. Кожна стадія передбачає використання комплексу відповідних методичних засобів, спрямованих на формування у курсантів професійно необхідних комунікативних умінь та якостей.

У процесі цілеспрямованого формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони ефективних індивідуальних стилів професійного спілкування доцільно упереджувати засвоєння курсантами уніфікованих, нормативно-стандартних шаблонів і моделей спілкування. Головне завдання повинно полягати в тому, щоб навчити курсантів якнайкраще використовувати в процесі комунікативної взаємодії з підлеглими позитивні сторони своєї особистості і компенсувати негативні, допомогти виробити продуктивні способи та прийоми професійного спілкування, адекватні їх інднвідуально-пснхологічннм особливостям.

Таким чином, реалізована в дослідженні експериментальна програма цілеспрямованого формування у майбутніх офіцерів пожежної охорони індивідуальних стилів професійного спілкування забезпечує успішне вирішення цього завдання і може використовуватися у військових закладах освіти для удосконалення комунікативного аспекту професійної підготовки курсантів.

Матеріали дослідження не вичерпують всіх питань, пов’язаних з проблемою формування індивідуального стилю військово-професійного спілкування. Можна виділити такі напрями її подальшого дослідження: особливості професійної адаптації молодих офіцерів залежно від стилів їх

професійпого спілкування; динаміка розвитку індивідуального стилю ■ спілкування на різних етапах професійного становлення офіцерів; вдосконалення методичних прийомів оптимізації та корекції індивідуальних стилів професійного спілкування тощо.

Перелік основні« публікацій автора за темою дисертації

1. Коваль М.С. Основні параметри професійного спілкування військового керівника //Педагогіка та психологія професійної освіти. -1996. - №4. -0,5 д.а.

2. Коваль М.С. Формування індивідуального стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів пожежної охорони: Методичні рекомендації. - Львів. -1998. - 1 д.а.

3. Коваль М.С. Деякі проблеми професійної підготовки військових //

Матеріали звітної наукової конференції Вінницького державного

педагогічного інституту. - Вінниця. - 1995. - Вип.1. - 0,3 д.а.

4. Коваль М.С. Деякі аспекти професійної підготовки воїнів та курсантів//

Матеріали звітної наукової конференції Вінницького державного

педагогічного інституту. - Вінниця. - 1996. - Вип.2. - 0,2 д.а.

5. Коваль М.С. Формування індивідуального стилю професійного

спілкування// Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. -Чернівці. - 1996. - Кн.З. - 0,2 д.а.

6. Коваль М.С. Перші кроки професійного становлення // Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах. -Харків. - 1996. - 0,3 д.а. .

Коваль М.С. Формування індивідуального стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів пожежної охорони. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 1998.

Розкрита суть і структура індивідуального стилю професійного спілкування офіцера пожежної охорони, обгрунтована концептуальна модель особистіспої детермінації індивідуально-стильових особливостей професійного спілкування. Розроблена комплексна система активних методів соціального навчання, спрямованих на розвиток, корекцію і гармонізацію мотиваційно-ціннісної, когнітивної і поведінкової підструктур індивідуального стилю професійного спілкування. Встановлено, що формування у курсантів рефлексивного ставлення до особливостей власного спілкування сприяє розвитку в них спрямованості на вдосконалення своєї комунікативної компетентності, конструювання і засвоєння особистіспо адекватних, ефективних способів і прийомів професійного спілкування.

Ключові слогіп: індивідуальний стиль спілкування, особистісні

детермінанти стильових особливостей професійного спілкупанігя, модель очікуваної цінності, активні методи соціально-психологічного навчання, комунікативна компетентність, соціально-психологічний тренінг.

Коваль М.С. Формирование индивидуального стиля профессионального общения у будущих офицеров пожарной охраны. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 1998.

Раскрыта сущность и структура индивидуального стиля профессионального общения офицера пожарной охрапы, представлена концептуальная модель личностной детерминации индивидуально-стилевых особенностей профессионального общения. Разработана комплексная система активных методов социального обучения, направленных на развитие, коррекцию и гармонизацию мотнвационио-цешюстпой, когнитивной и поведенческой подструктур индивидуального стиля профессионального общения. Установлено, что формирование у курсаиточ рефлексивного отношения к особенностям собственного общения способствует развитию у них направленности на совершенствование своей коммуникативной компетентности, конструирование и усвоение личностно адекватных, эффективных способов и приемов профессионального общения.

Ключевые слова: индивидуальный стиль общения, личпостные

детерминанты стилевых особенностей профессионального общения, модель ожидаемой ценности, активные методы социально-психологического обучения, коммуникативная компетентность, социально-психологический тренинг.

Koval M.S. The formation of individual style of professional communication of the future fire-officers. - Manuscript.

Candidate of Pedagogics thesis, specialization 13.00.04 - «professional Pedagogics». - The Institute of Pedagogics and Psychology of the professional education of the APS of Ukraine, Kiev, 1998.

It was revealed the essence and structure of the individual style of the professional communication of a fire-officer; it was presented a conceptional model of the personal determination of individual and style peculiarities of the professional communication. It was worked out a composite system of active methods of social education, which was directed to the development, correction and harmonisation of motivational, cognitive and behavioral understructures of individual style of the professional communication. It was established that the formation of the reflexive attitude of the students to the peculiarities of individual

communication contributed to the development of active trend of their thoughts, to the improvement of their communicative competence, formation and mastering of individual, effective methods and ways of the-professional communication.

The key words: the personal style of communication, the personal

determinants of the style peculiarities of the professional communication, the expectancy-value model, the active methods of social-psychological education, communication competence, the social-psychological training.