автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Методические основы решения социально-педагогических задач в процессе подготовки будущих учителей

Автореферат диссертации по теме "Методические основы решения социально-педагогических задач в процессе подготовки будущих учителей"

Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічпих наук України

сд

•І Іссі

КОВАЛЬЧУК ВАЛЕНТИНА АНТОНІВНА

УДК 373.035+ 378.14

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВ’ЯЗАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАДАЧ

У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

13.00.($- теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ -2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, доцент

Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувачка кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Папська Алла Йосипівна,

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, м.Київ, завідувачка кафедри соціальної педагогіки;

- кандидат педагогічних наук Пилипчук Віталій Васильович,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м.Київ, старший науковий співробітник . відділу теорії і практики педагогічної майстерності.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Харків.

Захист відбудеться 22 листопада 2000 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м.Київ,

вул.М.Берлинського,9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ,

вул.М.Берлинського,9).

Автореферат розісланий 21 жовтня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ' ^ Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. На сучасному етапі розвитку освіти в Україні перед педагогічними навчальними закладами ставляться підвищені вимоги з боку суспільства, держави і самого життя. Набуває особливої гостроти і актуальності проблема формування і підготовки майбутніх педагогів до роботи у принципово нових економічних і соціокультурних умовах.

При цьому досить виразно виявляються суперечності: між

недостатньою підготовкою вчителів до соціально-педагогічної роботи і потенційними можливостями навчально-виховного процесу та якісно новими завданнями в галузі виховання; між необхідністю виховання особистості учнів, спрямованого на їхній соціальний захист і допомогу, та недостатньою розробленістю педагогічних методик, які б враховували особливості сучасного навчально-виховного процесу, сучасних соціально-економічних умов; між широким спектром соціально-педагогічних завдань, що виникають у навчально-виховному процесі, та авторитарно-деструктивними способами їх розв’язання з боку вчителів тощо.

Загострення кризових соціальних явищ у суспільстві суттєво позначається на вихованні, розвитку та освіті особистості. У молодіжному середовищі набувають поширення такі негативні явища, як паління, алкоголізм, вживання наркогенних речовин, збільшення кількості злочинів та правопорушень. Як наслідок цього, у навчально-виховній діяльності виникають конфлікти соціального характеру. Особливого загострення конфлікти набувають у підлітковому та юнацькому віці, коли активно відбувається процес соціалізації, тобто здійснюється включення підлітків у життя суспільства, формування соціальних зв'язків, оволодіння загальними способами практичної діяльності, розвитку національної свідомості та самосвідомості, системи соціальної орієнтації. І саме школа виступає головним інститутом (хоча й не єдиним) соціалізації особистості. Недооцінка значущості соціальної ролі школи є причиною того, що процес включення вихованців у систему соціальних цінностей, їх соціалізація не повною мірою відповідають суспільним потребам.

Саме соціально-педагогічна діяльність вчителя має бути спрямована на створення сприятливої «соціальної ситуації розвитку особистості» з урахуванням аналізу впливів соціальних і біологічних чинників (Л.С.Виготський, О.Р.Лурія, О.М.Леонтьєв, А.С.Макаренко). Вона має формувати особистість як «активного творця мікросередовища і власної природи» (С.Л.Рубінштейн, Л.І.Божович, В.О.Сухомлинський). Ця діяльність має стимулювати соціально значущі зміни в потребнісно-мотиваційній та емоційно-вольовій сферах особистості (Б.М.Теплов,

А.В.Петровський, Б.Т.Лихачов, Л.ІО.Гордін). Вона має бути спрямована на здійснення корекційної роботи шляхом встановлення педагогічно доцільної взаємодії у процесі спілкування, яка органічно поєднує

пізнавальний, емоційний і поведінковий компоненти (В.М.Бім-Бад,

В.П.Зінченко, О.Г.Ковальов, О.В.Мудрик).

Соціально-педагогічна професійна діяльність вчителя успішно здійснюється лише за умови своєчасного доцільного аналізу ситуації, на основі чого реалізується ефективний розв'язок виявлених проблем (П.Арт, М.Конопчинський, М.Калиновський, Ю.М.Кулюткін, Р.Палєвич, М.М.Поташник, Л.Ф.Спірін, М.Л.Фрумкін).

В останнє десятиліття здійснено ряд досліджень, в яких розглядаються різні аспекти підготовки майбутніх вчителів до соціально-педагогічної діяльності: проблема формування особистості вчителя у процесі загальнопедагогічної підготовки (О.О.Абдуліна, В.П.Білозерцев,

О.Г.Мороз, В.В.Сагарда, Р.П.Скульський та ін.); особливості психології праці вчителя (Г.О.Балл, Н.В.Кузьміна, Д.Ф.Ніколенко, В.А.Семиченко,

Н.В.Чепелєва, А.І.Щербаков та ін.); підготовка педагога до особистісно орієнтованого підходу у вихованні (І.Д.Бех, А.М.Бойко, Л.В.Кондрашова,

О.В.Киричук та ін.); шляхи формування професійної педагогічної майстерності (І.А.Зязюн, І.Ф.Кривонос, Н.Г.Ничкало, В.О.Сластьонін та ін.); процес формування творчої особистості вчителя (В.А.Кан-Капик,

Н.В.Кічук, М.М.Поташник, С.О.Сисоєва та ін.); теоретична та практична підготовка педагога до виховної діяльності (О.А.Дубасенюк, А.Й.Капська, Б.С.Кобзар, Л.Г.Коваль, Л.І.Міщик, В.Н.Король, Г.В.Троцко та ін).

Педагогічну діяльність вчителя можна розглядати як систему неповторних, унікальних за своєю природою педагогічних ситуацій, які безперервно змінюються, відтворюючи дійсність, що характеризується впливом широкого спектру соціальних, природних, культурно-історичних та етнографічних чинників. Це, в свою чергу, викликає необхідність формування у вчителя гнучкого, винахідливого, інтенсивного, концептуально багатого професійного мислення. У процесі взаємодії «педагог-учень» вчитель виступає носієм не лише професійних функцій, мотивів, інтересів, знань та умінь, але й соціального досвіду. Учень теж має певний соціальний досвід, відповідний рівень розвитку соціальної ситуації, але потребує педагогічного керівництва і підтримки у своєму соціальному становленні. Викладене вище зумовлює необхідність посилення уваги до підготовки вчителя щодо розв'язування різноманітних саме соціально-педагогічних задач.

Попередній аналіз літератури, дослідження стану проблеми в практиці роботи навчально-виховних закладів дав змогу дійти висновку, що одним із суттєвих недоліків підготовки вчителя до соціально-педагогічної діяльності є недостатня розробленість як теоретичного, так і практичного аспектів розв'язання соціально-педагогічних задач. Причиною цього є орієнтація більшості на традиційно-інформаційний підхід до проблеми професійного становлення педагога. За таких обставин вчитель знайомиться з готовими висновками, методичними вказівками, інструкціями; однак він не бере активної участі у виробленні педагогічних

з

рішень. Тому інформація, що набуваєгься педагогом, не стає підгрунтям для розвитку категорійного апарату педагогічного мислення і не оцінюється з точки зору значущості для розв’язання соціально-педагогічних задач, що виникають у професійній діяльності.

Проблема полягає в тому, щоб змінити загальний підхід до навчання вчителів, перейти від традиційно-інформаційного до проблемно-методологічного підходу, спрямованого на розвиток у вчителя конкретної методології розв’язання типових педагогічних проблем. Такий підхід ставить учителя в позицію дослідника, який виробляє разом з учнями різного роду рішення та конструктивні принципи, критерії їх оцінки.

Виходячи із зазначеного, ми визначили таку тему дослідження: «Методичні основи розв'язання соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутніх учителів».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка як складова комплексної наукової проблеми “Соціально-педагогічні чинники професійного становлення майбутнього вчителя” та пов’язана з планом науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми “Концептуальні засади психолого-педагогічної підготовки вчителів у сучасних умовах ( питання теорії і технологій)” ( РК №0197И006397).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутнього педагога до творчої соціально-педагогічної діяльності.

Предмет дослідження - методичні основи розв'язування соціально-педагогічних задач під час вивчення курсу педагогіки майбутніми вчителями.

Мета дослідження - теоретичне обгрунтування, узагальнення, розробка та експериментальна перевірка методичної системи розв'язання соціально-педагогічних задач.

Провідна концептуальна ідея визначена з урахуванням основних положень загальної теорії задач. Дослідження грунтується на таких концептуальних положеннях-.

- особистість розглядається як відкрита система, що постійно змінюється, а процес її формування здійснюється в єдності соціалізації, виховання і розвитку;

- соціально-педагогічна професійна діяльність вчителя являє собою процес розв'язання множини соціально-педагогічних задач за умови врахування всієї системи соціально-педагогічних чинників та забезпечення педагогічно доцільної організації відношень у взаємодії школяра з соціумом на принципах гуманізму та демократизму;

- технологія розв'язання соціально-педагогічних задач виступає власним педагогічним інструментарієм вчителя та засобом самодопомоги у

процесі вирішення різних за типом соціально-педагогічних ситуацій, конфліктів, утруднень педагогічної взаємодії.

Гіпотеза дослідження: ефективності формування і розвитку

соціально-педагогічних професійних умінь майбутніх вчителів під час вивчення курсу педагогіки сприятиме використання технології розв'язування соціально-педагогічних задач, в основу якої покладено: введення нових знань про соціально-педагогічні проблеми, чинники, головні закономірності розвитку соціально-педагогічних явищ, про структуру і типологію соціально-педагогічних задач та методичний інструментарій їх розв'язання.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан проблеми підготовки майбутніх вчителів до творчої соціально-педагогічної діяльності у педагогічній теорії і практиці, розкрити її генезу та показати актуальність і об'єктивну

■ ■ необхідність.

2. Визначити й обгрунтувати чинники та соціально-педагогічні передумови виникнення соціально-педагогічних задач.

3. Розробити типологію соціально-педагогічних задач.

4. Визначити рівні необхідних умінь студентів розв'язувати соціал,но-педагогічні задачі на основі виділених критеріїв.

5. Розробити методичну систему розв'язання соціально-педагогічних задач і здійснити експериментальну перевірку ефективності її застосування у процесі підготовки майбутніх учителів.

Методологічну основу дослідження становлять загальнофілософські положення про розвиток особистості в середовищі як відкритої системи, про взаємозв'язок та взаємозумовленість явищ, про взаємодію процесів соціалізації та виховання особистості в соціумі.

У межах особистісно-діяльнісного та заданного підходів розглядалися структурні, технологічні, аксіологічні аспекти соціально-педагогічної професійної діяльності вчителя; розроблялася типологія соціально-педагогічних задач та технологія їх розв'язання.

Теоретичною основою дослідження є положення та висновки стосовно:

* діяльності та її суб'єкта (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк,

О.М.Леонтьев, С.Л.Рубінштейн, Н.Ф.Тализіната ін.);

* соціалізації особистості (Л.П.Буєва, І.С.Кон, М.П.Лукашевич та ін.);

* єдності індивідуального і соціального (В.Т.Бочарова, Л.Г.Коваль, Л.І.Міщик, В.М.Оржеховська та ін.);

* педагогічних технологій (В.П.Беспалько, А.М.Бойко, О.А.Дубасенюк, Г.К.Селевко та ін.);

* процесу розв'язання педагогічних задач у професійній діяльності вчителя (Г.О.Бапл, А.О.Деркач, Л.В.Кондрашова, Ю.М.Кулюткін, Л.Ф.Спірін, М.Л.Фрумкін та ін.).

Методи дослідження. На різних етапах дослідження було використано комплекс взаємодоповнюючих методів, зокрема: теоретичного пошуку - аналіз, синтез, абстрагування, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних, індукція та дедукція, контент-аналіз, порівняльний аналіз; методи емпіричного дослідження - спостереження, бесіда, анкетування, опитування, тестування, самооцінка, узагальнення педагогічного досвіду; педагогічний експеримент, статистична обробка результатів дослідження.

Логіку проведеного дослідження відображає послідовність умовно виділених етапів.

Перший етап (1995-1996рр.) - аналітико-констатуючий. На цьому етапі вивчалася наукова і методична література, вирішувалися завдання, пов'язані з одержанням орієнтаційної інформації: визначення проблеми, основної гіпотези, об'єкта, предмета, завдань і стратегії дослідження, уточнювалися головні поняття, вивчався педагогічний досвід у сфері соціально-педагогічної діяльності вчителя, стану підготовки вчителів.

Другий етап (1996-1997рр.) - аналітико-пошуковий. Він був пов'язаний з детальною розробкою обраної проблеми, визначенням мети, завдань, предмета, гіпотези, базових понять дослідження. Виявлялися і досліджувалися соціально-педагогічні чинники, їх вплив на педагогічну взаємодію, проводився констатуючий експеримент.

Третій етап (1997-1999рр.) - формуючий. На цьому етапі здійснено експериментальну перевірку гіпотези, проведено формуючий експеримент, мета якого полягала в розробці методичної системи професійної підготовки майбутнього вчителя до розв'язання соціально-педагогічних задач на основі використання сучасних технологій навчання.

Четвертий етап (1999р.) - узагальнюючий. На цьому етапі підбивалися підсумки роботи, узагальнено осмислювалися концептуальні положення проблеми. Одночасно проводилася апробація головних положень дослідження та впровадження їх у навчально-виховний процес, визначалися перспективи подальшого дослідження проблеми.

Експериментальна база дослідження. Експериментально-дослідна робота і педагогічне спостереження проводилися в Житомирському, Вінницькому педагогічних університетах, Ізмаїльському педінституті, Прикарпатському університеті, в ЗОНІ №№26, 28, 34, 14 м.Житомира. В експерименті брали участь 526 студентів, 202 вчителі-стажисти, 12 викладачів кафедри педагогіки названих навчальних закладів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше обгрунтовано типологію соціально-педагогічних задач, створено і застосовано алгоритм розв'язування соціально-педагогічних задач. Подальшого розвитку набула система методичного інструментарію розв'язання соціально-педагогічних задач при підготовці майбутніх вчителів. Удосконалено процес підготовки майбутнього вчителя до професійної соціально-педагогічної діяльності.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що визначено сутність поняття «соціально-педагогічна задача»; виявлено соціально-педагогічні передумови виникнення соціально-педагогічних задач; теоретично та експериментально обгрунтовано технологічний задачний підхід до організації процесу оволодіння майбутніми вчителями професійними вміннями з соціально-педагогічної діяльності.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні технології розв'язування соціально-педагогічних задач під час вивчення курсу педагогіки у педагогічних навчальних закладах з метою підвищення ефективності та результативності формування у майбутніх студентів професійних соціально-педагогічних умінь.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося автором у ході дослідно-експериментальної роботи під час викладання курсу «Педагогіка» на базі філологічного, природничого факультетів та факультету підготовки вчителів початкових класів Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка №57/2 від 14.02.2000р.), Хмельницького державного гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 250 від 10.10. 2000 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 065/51 від 16.10.2000 р.).

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає в теоретичному обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, обгрунтуванні типології соціально-педагогічних задач, розробленні методичної системи розв'язання соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутніх учителів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обгрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу взаємопов'язаних методів відповідно до мети, гіпотези та завдань дослідження; поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричного матеріалу; репрезентативністю вибірки; результатами експериментальної роботи; застосуванням методів статистичної обробки результатів експерименту.

На захист виносяться:

1. Типологія соціально-педагогічних задач, розроблена на основі загальної теорії задач та виділених соціально-педагогічних чинників.

2. Технологія розв'язання соціально-педагогічної задачі при підготовці майбутніх вчителів, що розроблена відповідно до етапів алгоритму розв'язку соціально-педагогічної задачі.

3. Методична система підготовки студентів до розв'язання соціально-педагогічних задач, яка охоплює наступні компоненти: цільовий, змістовий, технологічно-процесуальний, контрольно-оцінний.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися та були схвалені у повідомленнях

на Всеукраїнських науково-практичних конференціях «І.Огієнко й утвердження гуманітарної науки та освіти в Україні» (Житомир, 1997), «Творча спадщина А.С.Макаренка у контексті сучасної науки і практики» (Суми-Харків-Полтава, 1998); на Всеукраїнських теоретико-методичних конференціях «Нові технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти» (Луганськ, 1998), «Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя» (Київ-Житомир, 1999); на міжвузівській науково-методичній конференції військового факультету радіоелектроніки при Житомирському інженерно-технологічному інституті (Житомир, 1997); на науково-методичних семінарах кафедри педагогіки і психології Житомирського державного педагогічного університету (1996-2000).

Публікації. За темою дослідження автор має 11 друкованих праць загальним обсягом 4,1 авт.арк., з них 9 написано без співавторів, у тому числі: 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, 1 стаття у науковому збірнику, 1 розділ у навчальному посібнику, 3 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, коротких висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (220 найменувань, із них 10 іноземними мовами) та 2 додатків на 5 сторінках. Основний текст дисертації викладений на 167 сторінках. Робота містить 3 таблиці на 5 сторінках та 17 рисунків на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано концепцію, гіпотезу, завдання, методологію та основні методи дослідження, розкрито наукове, теоретичне і практичне значення дослідження, особистий внесок здобувача, основні положення, що виносяться на захист, висновки про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Історико-теоретичні аспекти проблеми розв'язання соціально-педагогічних задач у професійній діяльності вчителя» - викладено результати ретроспективного аналізу проблеми взаємодії школи і соціального середовища; підготовки спеціалістів до соціально-педагогічної професійної діяльності. На основі аналізу визначено відповідні етапи розвитку в Україні соціально-педагогічних досліджень XX століття: перший - становлення вітчизняної соціальної педагогіки - 20-30-ті роки XX століття; другий - відновлення та корекційне реформування соціально-педагогічних ідей (50-60-ті роки); третій -системне реформування соціальної педагогіки (80-90-ті роки). Протягом цих періодів докорінно змінювалися усталені соціальні норми і цінності, особливості соціалізаційних процесів; старі ідеали замінювалися новими,

відбувалося оновлення суспільного життя, і школа, як педагогічна система, прямо чи опосередковано відображала соціальне, культурне, ідейне та політичне буття. Період 40-х років (Велика Вітчизняна війна) є особливим етапом в історії нашого народу. Він потребує окремого грунтовного дослідження. Тому ми не виділяли цей період в аналізі соціально-педагогічних досліджень.

Важливим аспектом проблеми підготовки вчителя до соціально-педагогічної діяльності є те, що педагогічні явища розглядаються в межах різних галузей наукових знань: педагогіки, психології, соціології, філософії. Тому системне уявлення про соціально-педагогічні проблеми вчителя, що виникають у процесі його професійної діяльності, може надати лише сукупне соціально-філософське, психологічне і педагогічне знання, котре склалося завдяки поєднанню надбань, здобутих кожною із вказаних наук. Результати ретроспективного аналізу педагогічної історії 20-90-х років стосовно даної проблеми, а також соціально-філософські, психолого-педагогічні теорії вивчення особистості як відкритої системи, що постійно змінюється, стали тим підгрунтям, на якому базується наше дослідження.

Професійна соціально-педагогічна діяльність вчителя розглядається як процес розв'язування множини соціально-педагогічних задач. З позицій задачного та особистісно-діяльнісного підходів було визначено сутність базових понять дослідження, а саме: «соціально-педагогічна задача» і «методичні основи розв'язання соціально-педагогічних задач».

Соціально-педагогічна задача - це подана у визначених умовах, детермінована соціальними чинниками мета професійної діяльності вчителя, яка передбачає різнобічне розкриття і збагачення особистісного потенціалу кожного учня в процесі його життєдіяльності.

Розв'язання соціально-педагогічної задачі становить проектування стратегії дій вчителя і практична її реалізація на основі використання системи методів. Методичні основи розв'язання соціально-педагогічних задач - це сукупність засобів, умов, пов'язаних у системі логікою процесу досягнення очікуваного результату, що складає алгоритмічні евристичні елементи процесу розв'язання.

У другому розділі - «Загальна характеристика соціально-педагогічних задач, що виникають у професійній діяльності вчителя» -досліджено основні педагогічні передумови, соціально-педагогічні чинники, розроблено методологічні засади, які впливають на виникнення цих задач.

На основі аналізу літератури і розробки типології соціально-педагогічних задач ми дійшли висновку про складність та причинність виникнення соціально-педагогічних задач. Тому у нашому дослдженні одним з провідних завдань постала проблема виявлення педагогічних передумов, соціально-педагогічних чинників та розробка методологічних основ, які впливають на виникнення соціально-педагогічних задач. У

зв'язку з цим у дисертації обгрунтовано поняття «середовище» (соціальне, природне); три групи основних соціально-педагогічних чинників; поняття соціалізації; причини та фактори, які зумовлюють відхилення в поведінці школярів. Незнання чи неврахування вчителями складного комплексу чинників та передумов виникнення соціально-педагогічних ситуацій призводить до ускладнення конфліктів, деструктивних методів їх розв'язання.

Отже, знання структури і типології соціально-педагогічних задач виступає необхідною і важливою складовою професійних педагогічних знань майбутнього вчителя. У дослідженні соціально-педагогічні задачі визначались як навчальні і виступали засобами формування професійної майстерності студентів.

Були виділені компоненти навчальної соціально-педагогічної задачі: змістовно-предметний, суб‘єктивно-особистісний, аналітичний, які реалізуються в діалектичній єдності, взаємозумовленості, взаємодоповнюваності.

Типологія соціально-педагогічних задач є підгрунтям їх аналізу, синтезу та оцінки. Виділена вихідна типологія не претендує на універсальність, а передбачає подальше дослідження та удосконалення.

Соціально-педагогічні задачі у даній типології класифікуються відповідно до таких критеріїв: за метою діяльності вчителя (стратегічні, тактичні, оперативні); за провідними впливовими чинниками (вплив сім'ї, школи, молодіжних об'єднань); формальних і неформальних екологічних чинників, засобів масової інформації тощо; за системою відносин (батьки-учень, вчитель-учень, учень-учень, батьки-вчитель), за характером діяльності вчителя (стильові), за способом розв'язання задачі (орієнтаційні, аналітичні, проектувальні, організаторські, оцінні).

У третьому розділі - «Методичні основи розв'язання соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутніх учителів» - викладено аспекти пов’язані з виявленням рівнів умінь студентів розв'язувати соціально-педагогічні задачі, описано методичну систему підготовки майбутніх вчителів до цього процесу, проведено аналіз її ефективності.

Професійна діяльність педагога передбачає не лише застосування професійних знань, але й розвиток професійної умілості.

Однак професійна умілість щодо розв’язку соціально-педагогічних задач не є механічною комбінацією навичок, а кожен раз - новим «сплавом» знань, умінь, цілеспрямованості і творчих можливостей вчителя. Тому становлення професійної майстерності (умілості розв’язувати соціально-педагогічні задачі) вчителя насамперед спрямоване на розвиток здатності створювати такий «сплав», що допускає кількісний вираз, вимір. На етапі діагностики рівня сформованості у студентів уміння розв’язувати соціально-педагогічні задачі ставилися завдання виділити можливі рівні розвитку цих умінь та їх характеристику.

Для більш грунтовного аналізу наявних професійних умінь ми провели дослідження серед учителів і студентів-випускників з урахуванням достатнього рівня професійної умілості як еталону.

Вихідними положеннями при конструюванні структури умінь для нас стали: мета, завдання соціально-педагогічної діяльності вчителя;

технологія розв’язання соціально-педагогічних задач; типологія соціально-педагогічних задач; особливості професійної соціально-педагогічної діяльності вчителя.

Було виділено такі професійні уміння розв'язувати соціально-педагогічні задачі: соціально-перцептивні, аналітико-діагностичні,

проектувальні, організаційно-стимулюючі, конструктивно-прогностичні.

Рівневий аналіз здійснювався на основі розроблених спеціальних критеріїв (власне педагогічний, соціально-психологічний, узагальнюючий, виховний). Всі зазначені у процесі констатуючого експерименту результати рівнів сформованості умінь розв'язувати соціально-педагогічні задачі у студентів та вчителів підтверджуються статистичними критеріями.

На основі цих результатів нами виділено чотири групи студентів, у яких уміння розв'язувати соціально-педагогічні задачі знаходяться на відповідних рівнях: емпіричному, аналітичному, конструктивному, творчо-професійному.

Емпіричний рівень умінь студентів характеризується тим, що вони не можуть диференціювати сутність і явище соціально-педагогічної ситуації, мають певні утруднення на етапі аналізу ситуації (не вміють виділяти впливові соціально-педагогічні чинники, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки і залежності між ними і тими обставинами, в котрих вони відбуваються. Інколи вони не можуть правильно здійснити аналіз ситуації і сформулювати соціально-педагогічну задачу. В основному на цьому рівні студентами розглядається ситуація з позиції суб'єкт-об'єктної педагогічної взаємодії.

Студенти, що досягли аналітичного рівня, не здатні глибоко аналізувати соціально-педагогічну ситуацію за недостатності знання про впливи соціально-педагогічних чинників, актуальних проблем школи, особливостей розвитку школярів підліткового та юнацького віку. Простежується спроба спростити ситуацію; проблема, суперечності виявляються у досить загальному плані; увага студентів акцентується на тому, що саме слід зробити, а не на тому, як це має відбуватися. Таким чином, у них не розвинені уміння використовувати методи та засоби розв'язку соціально-педагогічної задачі. Рішення приймаються, здебільшого, з орієнтацією на досвід, а не на знання психолого-педагогічної теорії. Розумовими операціями студенти володіють частково, а не повною мірою.

Студенти, які досягли конструктивного рівня, володіють аналітичним підходом до розгляду соціально-педагогічних ситуацій з опорою на достатньо розвинений категорійний апарат педагогічного мислення,

знання впливових соціально-педагогічних чинників, явиш, проблем, індивідуально-типологічних особливостей підлітків та юнаків; уміннями бачити проблему, виявляти суперечності. Висунення гіпотези, способу педагогічного впливу співвідноситься із змістом конкретної ситуації, хоча виникають труднощі у виборі оптимального способу розв’язування (і, водночас, гуманного) соціально-педагогічної задачі.

Студенти, які досягли творчо-професійного рівня намагаються досить об'єктивно, грунтовно аналізувати соціально-педагогічну задачу. Вони мають достатньо розвинене педагогічне мислення, що характеризується самостійністю, оперативністю, конструктивністю, економічністю, супроводжується активною пізнавальною діяльністю і творчістю у виборі педагогічних засобів і методів впливу на вихованців. Студенти намагаються підійти до розв'язування соціально-педагогічних задач як цілісного системного явища. Вони добре знають типологію соціально-педагогічних задач, що дає змогу ефективно розв'язувати, а також проектувати шляхи гармонізації взаємостосунків суб'єктів ситуації.

Результати порівняльного аналізу (діагностичний етап) засвідчили недостатній рівень наявних умінь розв'язувати соціально-педагогічні задачі з боку студентів. Виникає потреба розробити експериментальну модель методичної системи підготовки майбутніх вчителів розв'язувати соціально-педагогічні задачі різних типів.

В останні роки формуються нові технології інтенсивного, концентрованого, проблемного, контекстного, блоково-модульного навчання, спрямовані на вирішення проблеми результативності системи освіти, яка б передбачала об'єктивні зміни в особистісній і діяльнісній сферах підготовки майбутніх вчителів і відповідні зміни у цілях, завданнях, змісті, засобах навчально-виховної діяльності, статусі студента і викладача.

На основі вивчення психолого-педагогічної літератури, характеристики базових понять, аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду було розроблено технологію розв'язання соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутніх вчителів. Сутність технології полягає у розробці системного методу організації навчально-виховного процесу, спрямованого на його оптимальну побудову та реалізацію, що ґрунтується на особистісно-діяльнісному та задачному підходах, які сприяють інтенсифікації навчання.

У співвіднесенні понять «технології навчання» та «методичні основи» останнє виступає як похідна від першого. Методичні основи визначають процес оволодіння новим педагогічним знанням як на окремих його ланках, так і в цілому; вони ж визначають послідовність застосування процедур, їх характеристику. Розроблена методична система розв’язання соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутнього вчителя має такі компоненти: цільовий, змістовий, технологічно-процесуальний та контрольно-оцінний (Рис. 1.1).

У процесі дослідження ми дійшли висновку про те, що проблема підготовки вчителя до професійної соціально-педагогічної діяльності буде більш ефективно вирішуватися на основі технології, розробленої відповідно до етапів розв’язування соціально-педагогічної задачі (підготовчий або орієнтаційний, діагностичний чи аналітичний, проектувальний, виконавчий, узагальнюючо-оцінний).

Метою проведення формуючого експерименту був аналіз змін у рівнях сформованості умінь студентів розв'язувати соціально-педагогічні задачі; ці зміни стали можливими внаслідок організованого впливу методичної системи підготовки майбутніх вчителів до розв'язання соціально-педагогічних задач, побудованої за технологічним підходом.

Рис. 1.1 Гзповні компоненти методичної системи розв'язання соціально-педагогічних задач

За наслідками навчального експерименту відбулись зміни у співвідношенні рівнів уміння студентів розв'язувати соціально-педагогічні задачі різних типів. У розділі викладено результати до і після експериментального навчання. Кількість студентів, які досягли творчо-професійного рівня після проведення формуючого експерименту, складає 34,1% в Е (експериментальній групі) та 10,8% в К (контрольній групі). При констатуючому зрізі ці студенти творчо-професійного рівня не досягли. Суттєво змінився склад конструктивного рівня (до експерименту - Е група

- 22,4% , К група - 23,0%; після експерименту - Е група - 45,7%, К група -42,1%). Аналітичний рівень: після проведення формуючого експерименту 20,2% в Е групі та 43,2% в К групі, що пояснює зменшення кількості студентів (було 57,3% в Е групі і 58,6% в К групі) за рахунок переходу їх на вищий рівень сформованості умінь розв'язувати соціально-педагогічні задачі різних типів. Значно знизився відсоток студентів, які знаходяться на емпіричному рівні: в Е групі було при констатуючому експерименті 20,3%

та 18,4% в К групі, а після проведення експерименту відповідно 0% в Е групі та 6,6% - в К групах.

До навчального експерименту якісний показник (у вигляді відносних частот) уміння вибирати і застосовувати методичний інструментарій при розв'язуванні соціально-педагогічних задач різного типу розподілявся між контрольною та експериментальною групами таким чином: діагностичний етап розв'язування - Е-група - 0,59, К-група - 0,6; виконавчий етап розв'язку -Е-група - 0,68, К-група - 0,69; оцінний етап розв'язку - Е-група - 0,51, К-група

- 0,5. Відповідно, після проведення навчального експерименту цей показник суттєво змінився: діагностичний етап розв'язку соціально-педагогічної задачі

- Е-група - 0,98, К-група - 0,81; виконавчий етап розв'язку - Е-група - 0,94, К-група - 0,84; оцінний етап розв'язку - Е-група - 0,94, К-група - 0,79.

Аналіз результатів підтверджує необхідність застосування методичної системи при підготовці майбутніх педагогів до розв'язування соціально-педагогічних задач різних типів.

Завершальний етап професійної підготовки показує, що 96,7% студентів експериментальної групи піднялися на вищий ступінь щодо рівня сформованості всіх груп умінь.

Таким чином, аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи підтверджує ефективність запропонованої технології розв'язування соціально-педагогічних задач різного типу і гіпотезу нашого дослідження. Доведено, що запропонована методична система робить процес підготовки вчителя до розв'язування соціально-педагогічних задач більш ефективним та формує необхідні професійні соціально-педагогічні уміння.

Узагальнені результати проведеного нами дослідження дозволили зробити такі висновки’.

1. Сучасні тенденції гуманізації змісту, форм та методів педагогічного процесу, орієнтація на врахування індивідуальності кожного учня, розкриття та збагачення його життєвого потенціалу знаходяться у прямій залежності від особистості педагога, його професійної компетентності. Посилюється невідповідність між соціальною роллю педагога, необхідністю поліпшити його професійну підготовку до здійснення соціально-педагогічної діяльності та реальним станом виховання молоді у нашому суспільстві.

У ході теоретичного аналізу науково-теоретичної, методичної літератури і практики підтвердилося припущення про те, що традиційні методи розв'язування соціально-педагогічних ситуацій, які виникають під впливом детермінації системи соціально-педагогічних чинників, характерних для сучасного суспільства, не дають позитивних результатів. Володіння вчителем сучасними методами, прийомами, новітніми інноваційними технологіями розв'язання конфліктних соціально-педагогічних ситуацій різних типів допоможуть йому науково обгрунтовано вирішувати проблеми виховання й розвитку особистості школяра.

2. Теоретичне дослідження системи стабілізуючих та дестабілізуючих чинників взаємодії школи як головної ланки системи освіти і середовища, здійснено на основі сучасних методологічних концепцій, зокрема, історико-педагогічного підходу, дало змогу виявити головні моделі такої взаємодії, простежити провідні тенденції розвитку і осмислити їх динаміку. Провідні ідеї аналізу було використано під час розробки технології соціально-педагогічних задач.

3. Задачний підхід у навчально-професійній діяльності майбутніх педагогів є особливо ефективним, оскільки значною мірою спрямовується на поєднання педагогічної теорії та виховної практики; активізацію мислительної діяльності студентів, формування гнучкого, творчого професійного мислення, розвитку їх здібностей, професійних інтересів; поглиблення рівня засвоєння психолого-педагогічних понять, оволодіння науково-педагогічним інструментарієм.

4. На основі особистісно-діяльнісного та задачного підходів методичні основи розв'язання соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутніх вчителів розглядаються у двох аспектах: як технологічний процес підготовки майбутніх вчителів до розв'язання соціально-педагогічних задач і як методичний інструментарій розв'язку соціально-педагогічних задач (їх типологія, алгоритм розв'язку, методи, прийоми розв'язання).

Теоретичне та методичне обгрунтування технології роз^язання соціально-педагогічних задач при підготовці майбутніх вчителів базується на розробленій типології соціально-педагогічних задач, яка здійснювалася на основі структурних і функціональних ознак задачних систем, що відтворювало логіку узагальнених і систематизованих уявлень про соціально-педагогічні задачі з точки зору провідних методологічних підходів.

Знання структури та типології соціально-педагогічних задач є необхідною і важливою складовою професійних педагогічних знань майбутнього вчителя.

5. Мета запропонованої методичної системи - підвищення рівня професійної підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності, тобто підвищення рівня умінь розв'язувати соціально-педагогічні задачі різних типів (соціально-перцептивні, аналітико-діагностичні, проектувальні, організаційно-стимулюючі, конструктивно-прогностичні).

За результатами дослідження виділено чотири рівні умінь розв'язувати соціально-педагогічні задачі: емпіричний, аналітичний, конструктивний, творчо-професійний.

6. Експериментальною перевіркою доведено, що розроблена методична система є ефективною і сприяє підвищенню якості оволодіння студентами основами професійної соціально-педагогічної діяльності за умов значного розвитку цілемотиваційної сфери, оволодіння теоретичними основами і методичним інструментарієм розв'язування соціально-педагогічних задач,

формування професійного мислення, розвитку активності соціально-гуманістичних почуттів.

Таким чином, у ході дисертаційного дослідження обгрунтовано технологічний підхід до підготовки студентів стосовно розв'язання соціально-педагогічних задач, розроблено типологію та технологію їх розв'язання; експериментально підтверджено педагогічну ефективність методики застосування цієї технології.

Проведене дослідження дозволяє висловити деякі рекомендації Міністерству освіти і науки України, його методичним органам:

- під час роботи над вдосконаленням діючих навчальних програм, підручників і навчальних посібників для вищих педагогічних навчальних закладів, підготовки й випуску методичних посібників, навчально-наочних посібників передбачати необхідність конструювання змісту соціально-педагогічної підготовки майбутніх педагогів на основі особистісно-діяльнісного та задачного підходів у навчанні, введення нових знань про соціально-педагогічні проблеми, чинники, головні закономірності розвитку соціально-педагогічних явищ, про структуру і типологію соціально-педагогічних задач та методичний інструментарій їх розв'язання;

- доповнити плани науково-дослідної роботи вищих педагогічних закладів освіти вивченням проблем підготовки майбутніх педагогів до соціально-педагогічної діяльності;

- рекомендувати інститутам післядипломної освіти ввести до навчальних планів спецкурс “Основи соціальної педагогіки”.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Доцільно вивчати надалі такі питання: подальша розробка типології соціально-педагогічних задач; мета, зміст, засоби, педагогічні технології підготовки вчителів до соціально-педагогічної діяльності; особливості психолого-педагогічних умов формування у студентів соцально-педагогічних умінь тощо.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:

Навчальні посібники

1. Історія педагогіки: Навчальний посібник /За ред. Дубасенюк О.А., Левківського М.В.- Житомир:Житомирський пед.ун-тет, 1999. - 336 с.

- ( авторські - С.331-336).

Наукові статті

2. Ковальчук В.А. Типологія соціально-педагогічних задач // Проблеми освіти: Наук.- метод, зб. - К.: ІЗМН, 1998. - Вип.16. - С.74-82 (0,6 авт. арк.).

3. Ковальчук В.А. До питання про підготовку майбутнього вчителя до соціально-педагогічної діяльності //Творча особистість учителя:

проблеми теорії і практики: Зб.наук.пр. /Ред.кол. Гузій Н.В. (відп.ред.) та ін. - К.: НПУ. - 1999. - Вип.2. - С.206-210 (0,37 авт.арк.).

4. Ковальчук В.А. Особливості взаємодії школи та соціального середовища (історичний аспект) //Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя: Зб.наук.пр. /Ред.кол. Дубасенюк О.А. та ін. - К.: ІЗМН. - Житомир: Держ.пед.інститут. -1999. - С.36-39 (0,37 авт.арк.).

5. Ковальчук В.А. Педагогічні передумови виникнення соціально-педагогічних задач //Вісник Житомирського педуніверситету. - 1999. -№3. - С.50-54 (0,4 авт.арк.).

6. Дубасенюк О.А., Ковальчук В.А., Шанскова І.О. Соціально-педагогічна підготовка майбутніх вчителів до роботи з важковиховуваними учнями та їх батьками //Вісник техн. ун-тету Поділля. - 1999. - №1. — С.155-158 (авторських - 0,2 арк.).

7. Ковальчук В.А. Проблема розв'язування соціально-педагогічних задач майбутніми вчителями // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб.наук.праць /Ред.кол. Гузій Н.В. (відп.ред.) та інші. - К.: НПУ. - 1999. - Вип 3. - С.221-226 (0,37 авт.арк.).

8. Ковальчук В.А. До проблеми визначення соціально-педагогічної задачі // Соціалізація особистості. - К.: НПУ. - 2000. - С.48-54 (0,25 авт.арк.).

Матеріали конференцій, тези доповідей

9. Ковальчук В.А. Аналіз сучасних соціально-педагогічних проблем у площині культурно-просвітницьких ідей Івана Огієнка //Іван Огієнко й утвердження гуманітарної науки та освіти в Україні: Тез. Всеукр. наук.-практ. конф. - Житомир: Журфонд. — 1997. — С.57-58 (0,1 авт.арк.).

10. Ковальчук В.А. Технологія розв'язання соціально-педагогічних задач // Нові технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти: Зб.ст. Всеукр.наук.-метод.конф. - Луганськ: ЛДПІ. - 1998. -С. 184-186 (0,25 авт.арк.).

11. Ковальчук В.А. Вплив соціально-педагогічних чинників на професійне становлення вчителя //Творча спадщина А.С.Макаренка у контексті сучасної науки і практики: Мат. Всеукр. наук.-практ.конф.-Суми-Харків-Полтава. - 1998. — С.139-142 (0,25 авт.арк.).

Ковальчук В.А. Методичні основи розв‘язаііня соціально-педагогічних задач у процесі підготовки майбутніх учителів. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2000.

У дисертації досліджується актуальна проблема професійної соціально-педагогічної підготовки - формування умінь у майбутніх учителів розв'язувати соціально-педагогічні задачі.

Вихідним концептуальним положенням дослідження є розгляд соціально-педагогічної діяльності як процесу розв'язання множини соціально-педагогічних задач, за умови врахування системи соціально-педагогічних чинників та педагогічно доцільної організації відносин школяра з соціумом на принципах гуманізму та демократизму.

Проведено теоретико-методологічне обґрунтування понять «соціально-педагогічна задача», «методичні основи розв'язання соціально-педагогічних задач».

Здійснено загальну характеристику соціально-педагогічних задач, що виникають у професійній діяльності вчителя; визначені передумови виникнення, структура; виділена типологія.

На основі теоретичного аналізу та експериментального дослідження розроблено методичні основи розв'язання соціально-педагогічних задач в процесі підготовки майбутніх вчителів, що включає технологічний процес підготовки і методичний інструментарій розв'язку соціально-педагогічних задач. Експериментально перевірено ефективність запропонованої методичної системи.

Ключові слова: соціально-педагогічна діяльність, соціально-педагогічна задача, методичний інструментарій розв'язку соціально-педагогічної задачі, професійні уміння розв'язувати соціально-педагогічні задачі, методична система підготовки майбутніх вчителів.

Ковальчук В.А. Методические основы решения социально-педагогических задач в процессе подготовки будущих учителей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2000.

В диссертации исследуется актуальная проблема профессиональной социально-педагогической подготовки - формирование умений у будущих учителей решать социально-педагогические задачи.

В результате аналитического исследования состояния профессиональной подготовки будущих учителей к социально-педагогической деятельности эта проблема была рассмотрена в двух плоскостях: первая - исследование факторов, форм взаимодействия школы и социальной среды, и вторая -собственно социально-педагогическая подготовка. Обосновано, что недооценка широкой социальной роли школы как важного института социализации, характер подготовки будущих учителей к социальнопедагогической деятельности, новые экономические и социокультурные условия жизни общества являются причинами того, что процесс включения школьников в систему социальных ценностей, их социализация

неадекватны общественным потребностям. Как следствие, возникают проблемные социально-педагогические ситуации.

Концептуальным положением исследования является рассмотрение социально-педагогической деятельности учителя как процесса решения множества социально-педагогических задач, учитывая при этом систему социально-педагогических факторов и педагогически целесообразную организацию отношений школьника и социума на принципах гуманизма и демократизма.

Проведено теоретико-методологическое обоснование понятий «социально-педагогическая задача», «методические основы решения социально-педагогических задач». Дана общая характеристика социальнопедагогических задач, которые возникают в профессиональной деятельности учителя; определены условия возникновения, структура; выделена типология.

Понятие «умелость» рассматривается как качественная характеристика социально-педагогической деятельности учителя.

В ходе исследования на основе разработанных специальных критериев (собственно педагогический, социально-психологический, обобщающий, воспитательный) выделены четыре уровня умений решения социальнопедагогических задач: эмпирический, аналитический, конструктивный, творчески-профессиональный.

Полученные данные свидетельствуют о недостаточном уровне умений решать социально-педагогические задачи у студентов-выпускников. С целью повышения профессиональной компетенции будущих учителей предложена методическая система, которая предусматривает объективные изменения в личностной и деятельностной сферах студентов, и соответствующие изменения в целях, задачах, содержании, средствах учебпо-восшггательной деятельности, статусе студента и преподавателя. Процесс подготовки будущих учителей к решению социальнопедагогических задач включает такие компоненты: целевой,

содержательный, технологический, процессуальный, контрольнооценочный.

Методические основы решения социально-педагогических задач при подготовке будущих учителей предусматривают не только процесс подготовки, но и методическую систему средств, которые обеспечивают эффективность и результативность данного процесса. С этой целью была разработана технология, соответствующая этапам решения социальнопедагогических задач; дана характеристика системы необходимых педагогических методов и приемов; выделены главные средства формирования умений у студентов: деловые игры, педагогические тренинги, тесты и т.п.

Результаты экспериментальной проверки эффективности разработанной методической системы подготовки будущих учителей показали, что уровень сформированных умений решать социально-педагогические

задачи у студентов экспериментальной группы значительно выше, чем у студентов контрольной группы.

Разработанная методическая система подготовки будущих учителей к решению социально-педагогических задач повышает качество и уровень профессиональных социально-педагогических умений.

Ключевые слова: социально-педагогическая деятельность, социальнопедагогическая задача, методический инструментарий решения социальнопедагогических задач, профессиональные умения решать социальнопедагогические задачи, методическая система подготовки будущих учителей.

Kovalchuk V.A. Metodiks principles of Socio-Pedagogical Tasks* Solving in the process of Interding teachers* Training. — Manuscript.

The dissertation for the searching of the scientific degree by the candidate of pedagogical science according to speciality 13.00.04 - the theory and method of professional education. - The institute of the pedagogics and psychology of professional education at Academy of Pedagogic Sciences of Ukraine, Kiev, 2000.

The actual problem of professional, social and pedagogical training investigated in this dissertation is the formation of skills with the future teachers to solve social and pedagogical problems.

The basic thesis of the investigation is the consideration of teachers social and pedagogical activity as the process of solution of the multitude of social and pedagogical problems, taking into consideration this system of the social and pedagogical factors and pedagogicaly expedient organization of the relationship between pupil and society by the principles humanism and demokracy.

They have worked out of the system of training future teachers to solve social pedagogical problems which raise the quality level professional, social, pedagogical skills.

Key words: social pedagogical activity, social pedagogical task, methodic ways of solving social and pedagogical tasks, professional skills to solve social pedagogical tasks, methodical system of training future teachers.