автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Методика целенаправленного применения специальных вправ в подготовке юных бегунов на средние дистанции

Автореферат диссертации по теме "Методика целенаправленного применения специальных вправ в подготовке юных бегунов на средние дистанции"

Г: ;

би.-лї:<яеяа На правах рукопису

_ УДК 796.42 + 796.022 + 796.1

ЛЖКР1Ц0

ПЕТРИШИН

Юрім Володимирович

МЕТОДИКА ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ВПРАВ В ПІДГОТОВЦІ ЮНИХ БІГУНІВ НА СЕРЕДНІ ДИСТАНЦІЇ

13.00.04 — Теорія та методика фізичного виховання, спортивного тренування та оздоровчої фізичної культури

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук

КИЇВ 1992

Н а у к о с и ¡і к е р і в н її к:

кандидат педагогічних наук, доцент М. ЛІ. ЛІІНЕЦЬ.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Е. С. ВІЛЬЧКОВСЬКИП, кандидат біологічних наук, доцент В. О. СІРЕНКО.

Ведуча організація:

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури.

о 14 год;:«і ЗО .хвилин на засіданні спеціалізованої ради Д 046. 02. 01 з присудження вченого ступеня доктора педагогічних наук в Київському державшому інституті фізичної культури (252030, и. Київ, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського державного ысгктугу фізичної культури.

Захист дисертації відбудеться

Автореферат розіслано

1592 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради доктор педагогічних« наук, професор

Л. Я. ІВАЩЕНКО

• І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. РОБОТИ .

Актуальність. Спеціальні вправи в важливими засобами тренування в бігові на середні дистанції (І.І.Виставкін та З.П.Синицький, 1966; О.Ф.Бойко, І.Ф.Леоненпо те О.Ф.Смірнов, 1970; В.Г.Травін,

І9ВІ; 56 .П. Сусло в, 1982; В.Г.Алабін та М.П.Кривоносов, 1982; В.О.Сі-ренко, 1985; Кірілл Аладжов, 1986 та ін.). їх застосування сприяє забезпеченню різнобічної підготовленості. Зміцнюючи м"язево-зв"яз-козий апарат, спеціальні вправи є важливіш чинником профілактики травматизму (В.Т.Слободчіков ть Н.І.Голубенков, 1976). Загальновизнаною € їх роль в спеціальній розминці бігуна (О.Ф.БоЯко з співавг, 1970). Використання в тренуванні 12-15 річних бігунів найрізноманітніших варіантів спеціальних вправ сприяз комплексному розвиткові іізичних якостей (В.П.Філін, 1987). Враховуючи реальну небезпеку ранньої адаптації до вузькоспрямованих засобів спеціальної підготовки ряд авторів (І.С.Хоменков, 1982; ВЛ.Філін, 1987 та ін.) вказують, що в основі спеціальної підготовки юних бігунів повинна бути варіативність. Через свою різноманітність таку варіативність моауть забезпечувати спеціальні бігові та стрибкові вправи. Застосування власне бігу, без використання допоміжних бігових засобів не розхриваз повнігм можливостей юного бігуна (В.Г.Алабін, 1931). Значення спеціальних вправ обумовлене й тим, що вони мають вибірковий іллив і сприяють розвиткові локальної м"язевої витривалості,

В свою чергу така витривалість грач важливу роль в забезпеченні результативності бігу на сепедні дистанції, а локальна м"язева втома а одні сі: з' основних лімітуючих її ланок О.В.Верхоианський, 1985; Б.Н.ІІлатонов тв К.ГІ.Сахновський, 1983).

Незважаючи на загальновизнану важливість застосування спеціальних вправ в підготовці юних бігунів на середи: дистанції науково аргументовані рекомендації з цього питання практично відсутні. -

Більшість рекомендацій обмежуються пропозиціями застосовувати деякі спеціальні вправи на коротких відрізках (30-100 м) для вирішення обмеженого кода учЗо в о-т ренувад ьних задач. Не вивчене питання про застосування спеціальних вправ фахівцями-практиками. Не визначена цінність конкретних спеціальних вправ з точки зору їх відповідності вирішуваним задачам підготовки. Відсутнє експериментальне обгрунтування застосування спеціальних вправ на різних етапах річного циклу тренування.

Робоча гіпотеза. Виявлення вправ відповідних умовам спеціалі-зовзності та їх цілеспрямоване застосування у відповідності з учбово-тренувальними задачами буде сприяти підвищенню ефективності тренувального процесу.

Об'єктом .дослідження був процес підготовки бігунів на середні дистанції в учбово-тренувальних групах ДЮСШ.

. Предметом дослідження стала методика застосування спеціальних вправ у річному циклі тренування 12-13 річних бігунів на середні дистанції. ' .

Мета роботи полягає в підвищенні ефективності тренувального процесу юних бігунів на середні дистанції шляхом цілеспрямованого застосування комплексів спеціальних вправ.

Задачі дослідження: ’ .

1. Вивчити особливості застосування спеціальних вправ в практиці підготовки юних бігунів на середні дистанції. .

2. Визначити відповідність спеціальних вправ, що застосовуються в практиці підготовки юних бігунів на середні дистанції, навантаженню змагальної вправи за показниками ЧСС та рядом кінема- . тичних параметрів,

3. Експериментально обгрунтувати застосування спеціальний вправ в річному циклі тренування бігунів на середні дистанції в

учбово-тренувальних групах ДВСІН для вирішення задач фізичної підготовки. '

Методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел, анкетне опитування,' педагогічні експерименти, методи математичної статистики. В процесі дослідження були використані інструментальні методики: радіотелеметрична реєстрація ЧСС, телеподо-метрія, полідинамомєтрія, а також ряд тестів для оцінки рівня фізичної підготовленості. ■

Наукова новизна:

1. Встановлена відповідність спеціальних вправ бігові на 80О та 1500 м за кінематичними параметрами техніки (тривалістю опори, коефіцієнтом активності, добжлною кроку, темпом бігу) та виявлені вправи, при виконанні котрих досягнуто більш високого рівня, ніж в умовах виконання змагальних вправ, кінематичних характеристик.

2. Встановлена адекватність використовуваних в практиці спеціальних вправ навантаженню загальної вправи (біг на 800 та 1500 м) за функціональним показником (ЧСС) і виявлена необхідна для цього тривалість виконання кожної з цих вправ.

3. Розроблені науково обгрунтовані комплекси спеціальних вправ різної спрямованості, з урахуванням їх конкретного впливу на вирішення тих чи інших учбовотренувальних задач.

4. Обгрунтована програма цілеспрямованого використання спеціальних вправ в річному циклі тренування, котра дозволила, за рахунок заміни 50% яузькгепрямованих засобів бігової підготовки анаеробного і змішаного характеру різноманітними спеціальними вправами, досягти необхідного рівня різносторонньої підготовленості юних бігунів на середні дистанції.

Практичне значення.

І. На осневі даних.про відповідність спеціальних вправ наван-

таженню змагального бігу тренери можуть цілеспрямовано використовувати їх для розвитку конкретних фізичних якостей чи вдосконалення в техніці бігу. ' .

2. Розроблені науково обгрунтовані комплекси спеціальних ..

вправ для вирішення різних учбово-тренувальних задач. '

3. В роботі експериментально обгрунтована доцільність застосування спеціальних, вправ на протязі річного циклу для вирішення задач як різносторонньої, так і спеціальної фізичної підготовки.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідались на ХП Всесоюзній науковій конференції "Проблеми відбору і підготовки перспективних спортсменів" (Москва, 1989), а також на Ш Регіональній науково-практичній конференції "Роль фізичної культури в . здоровому способі життя" (Львів, 1992). Вони представлені в 3-х публікаціях, а також обговорювались на підсумкових наукових конференціях викладачів Львівського державного інституту фізичної культури (І9В9, 1990, 1991, 1992). .

Положення, що виносяться на захист: ’ ■

1. В спортивній практиці недооцінюються спеціальні вправи як

ефективні засоби вирішення задач загальної та, зокрема, спеціальної фізичної підготовки. ' .

2. Окремі спеціальні вправи, котрі застосовуються в практиці, не відповідають, а інші відповідають в різній мірі тим чи іншим параметрам змагальної діяльності.

3. Цілеспрямоване застосування спеціальних вправ дозволяє до-

сягнути приросту,в розвитку бистрості, швидкісно-силових якостей, сили та загальної'витривалості, відповідного модельному, чи навіть більшого за модельний. '

4. Поступальний розвиток спеціальної витривалості 12-13 річних Лгунів на середні дистанції можна забезпечити не тільки за-

стосовукзчи вузькоспрямовані бігові засоби тренування, але й за ра хунок раціонального використання комплексів спеціальних вправ.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 146 сторінках машинопису, складаються із вступу, 5 глав, висновків, списку вико* ристаних літературних джерел, додатків. Робота ілюстрована 15 таблицями та І рисунком. В роботі використано 221 джерело, із котрих 19 на іноземних мовах.

' 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

З метою вивчення особливостей застосування спеціальних вправ в практиці підготовки бігунів на середні дистанції в учбово-тренувальних групах ДЮСШ проведене анкетне опитування тренерів, що мають стаж роботи з 12-15 річними бігунами не мекае 5-ти років. Поширено понад 150 анкет. Отримано заповненими 73 анкети. Придатними до статистичної обробки виявилось 55. ■

Другим етапом дослідження стало проведення пошукового експерименту з метою визначення адекватності спеціальних вправ змагаль-ноцу бігові за рядом параметрів: ЧСС, тривалості опори, коефіцієнтом активності бігу, довжиною кроку (визначалась шляхом поділу = довжини дистанції на кількість виконаних кроків), темпом бігу. Реєстрація перерахованих параметрів проводилась за допомогою радіотелеметрії.

Програма досліджень для кожного спортсмена складалась із б робочих днів: перший та другий з них присвячені дослідження іун”,-шональних і кінематичних параметрів змагального бігу на 600 та І50о м кгдловідно, а рєата чотири - відповідних параметрів спеціальних вправ .по 4-5 вправ на день). Тривалість інтервалів відпочинку мі у Еправами визичалась за суб"с:-:тивним ЕІдчуттям повного відновлення і складала 4-6 хвилин, яо’-иму із днів дослідження пе-

- б -

редувало відновлкюче тренування чи відпочинок. Довжина відрізків • на котрих виконувались спеціальні вправи була встановлена в попередньому дослідженні, на основі реальних можливостей досліджуваного контингенту і склала: 200 и - для дріботливого бігу, бігу вкороченими та подовженими кроками; 150 м - для бігу руки на поясі, бігу з високим підніманням стегна, бігу з захльостом гомілки, бігу з обтяженням та бігу в гору; 100 м - для бігу із закиданням стегна та захльостом гомілки, бігу з гори, а також для стрибків з ноги.на ногу активних (активний "загрібаючий" рух маховою ногоа з подальшим потужним відштовхуванням) та швидких (довжина стрибка середня, акцентоване та швидке відштовхування ступнею) як на горизонтальній біговій доріжці, так і з гору; 50 м - для скачків . на одній нозі, багатоскоків та бігу прямими ногами ("ножниць").

При виконанні нправ з гори та в гору кут нахилу доріжки дорівнював 5 градусам. Відсутність достовірних відмінностей між досліджуваними показниками в змагальному бігові і при виконанні спеціальних вправ визначалась за "£ - критерієм Стьюдента при попарно по-в"язаних спостеракеннях (5-процентний рівень значущості).

Метою третього етапу досліджень було експериментальне обгрунтування застосування спеціальних вправ з точки зору їх впливу на загальну та спеціальну фізичну підготовленість 12-13 річних бігунів на середні дистанції. Для цього нами був проведений природній експеримент на однорідній дослідній групі в кількості 30-ти хлопчиків, котрі займалися раніше на протязі 1-2 років а групах попередньої підготов.::;. В програмі експерименту збережена уся різноманітність засобів та методів тренування рекомендованих у цьому віці. Збережено і загальноприйнятий обсяг засобів аеробного характеру (понад ЬОл від загального). Відповідають рекомендаціям літератури і обсяги навантаження змішаної та анаеробно: спрямованості (рис.І!

Оіїсяг цахлічного навантаження.

Етапа

ВаягЦ;

ючоа

Перший іа.;:'во-рсзвсейкічіїй

Другий Зазоясрозва-еа.і? чиа

Лереозмагалбнисі

Рис. І. Обсяги різних навантажень та засобів під час гоопедєшіп педагогічного експерименту.

Умовні позначення :

загсгґіінас/ оіїсяг циклічного на ванмаження

оіїсяг

нсван/яаження в зміалгно.'пу /га анаеробному рєжа/нах

обсяг

вправ

с/іря/яовсгнс/х на технічну підготовну

о$сяг

СҐЄЦ І(Т/ННе/Ж

вправ

дігша

Експериментальними факторами, що відрізняють нашу програму від загальновизнано ї стали:

1) система підзору спеціальних вправ у відповідності із вирі- .

шуваними задачами; •

2) обсяг спеціальних вправ у макрсциклі;

3) динаміка обсягу спеціальних вправ у макроциклі.

Підбір спеціальних вправ здійснювався на основі вивчення науково-методичної літератури, опитування тренерів, результатів пошукового експерименту. Було сформовано 20 комплексів таких вправ різної спрямованості. На протязі експерименту юні 5ігуни засвоїли обсяг спеціальних вправ, що дорівнює 150 км. Це склало 10,5% від загального обсягу циклічного навантаження чи 50^ обсягу засобів змішаного та анаеробного характеру енергозабезпечення, а також циклічних вправ спрямованих на технічну підготовку. В зв"язку з цим динаміка обсягів спеціальних вправ- знаходиться у тісному взаємо-зв"язку з динамікою засобів змішаного та анаеробного характеру.

При розробці такої програми ми виходили з того, що заміна частини вузькоспеціалізованих бігових засобів спеціальними вправами дозво- . лить зменшити небезпеку форсованої підготовки, створити базу для подальшої спеціалізованої роботи на основі варіативності спеціальної підготовки, підвищити емоційність занять. .

' • 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ' '

Спеціальні вправи в тренуванні бігунів на середні дистанції в учбово-тренувальних групах ДмСШ.

В практиці підготовки юних бігунів на середні дистанції застосовуються понад ¿0 сгтнпіальних вправ. Для порівняння відміти.чо, що Поуро>иа програма для Ді)СШ рекомендує лише 6 вправ такого типу.

Ді: найчастіше застосовуваних вправ, котрі використовують понад 90^

опитаних, відносяться: біг з високим підніманням стегна, 5іг з за-хльостом гомілки, стрибки з ноги на Ногу активні і біг в гору. "Колесо", оіг з завідуванням стегна та захльостом гомілки, дріботливий оіг, скачки на одній нозі, стрибки з ноги на ногу активні в гору, стрибки з ноги на ногу швидкі, багнтоскоки на двох ногах зусиллям ступнів із просуванням вперед, біг з сбтяжеачям, біг з гори, біг через предмети, біг вкороченими та біг подовженими кроками, а також біг з фіксованим положенням рук на поясі використовують від 50% до 89% фахівців. До числа спеціальних вправ малопопулярних у тренерів (застосовують менш за 50% опитаних) відносяться: стрибки з ноги на ногу швидкі в гору, біг з фіксованим положенням рук зе головою, "ножницї", біг боком приставними кроками.

Спеціальні вправи широко застосовуються для вирішення важливих учбово-тренувальних задач. Але, якшо рекомендації подо застосування спеціальних вправ з метою технічної підготовки та розвитку звидкісно-силовкх якостей зустрічається в науково-методичній літературі досить-часто, то науково обгрунтовані рекомендації подо застосування спеціальних вправ з метоп розвитку рівня спеціальної витривалості практично відсутні. Наявна парадоксальна ситуація: в практиці широко застосовунть спеціальні Еправи для розвитку спеціальної витривалості, а науково-обгрунтована методика їх застосування не розроблена.

Аналіз думок фахівців-практиків свідчить про те, шо більшість спеціальних вправ застосовується для вирішення широкого кола задач (від 4-5 до II—12). Найбільш універсальними вправами с: біг з високим підніманням стегна, біг з захльостом гомілки, сначхи на одній нозі, різні варіанти стрибків з ноги на ногу, оагатьскоки на двох ногах зусиллям ступнів із просуванням вперед, біг з гору та з гори та біг через предмети. .

Разом з тим слід відмітити, що для вирішення тієї чи іншої учбово-тренувальної задачі застосовується також широке коло спеціальних вправ. Найбільшу кількість спеціальних вправ тренери застосовують з метою технічної підготовки (18 із 22), розвитку би-стрості та швидкісно-силових якостей (16 із 22). Значна кількість спеціальних вправ застосовується також для розвитку спеціальної витривалості (ІЗ), сили (II), спритності (II) та навіть загальної витривалості (9). Половину з перерахованих вправ тренери використовують для розминки опорно-рухового апарату, а також для підвищення у дітей зацікавлення заняттями.

Таким чином в практиці підготовки юних бігунів на середні дистанції спеціальні вправи застосовуються не лише для вирішення за-, дач технічної підготовки, але й з метою загальної та спеціальної фізичної підготовки. При цьому такі вправи застосовуються в основному на відрізках довжиною до 100 м. Найбільш узгоджені відповіді тренерів ( ^>2,5%) стосуються використання спеціальних вправ з метою технічної підготовки. Це цілком закономірно відбиває зміст науково-методичних рекомендацій.

Вельми актуальним є питання про місце спеціальних вправ в тренувальному занятті на різних етапах річного циклу тренування. Аналіз відповідей на дане питання показав, що 45,5% опитаних спе-

■ ціалістів присвячують спеціальним вправам окремі тренувальні заняття, 74,5$ тренерів застосовують спеціальні вправи на всіх етапах річного циклу тренування. Решта респондентів не використовують спеціальних вправ лише в перехідному періоді. Спеціальні вправи застосовуються у всіх частинах тренувального заняття, але найчастіше - в підготовчій його частині. На передзмагальному та зма-. гальному етапах значно збільшується число респондентів, котрі застосовують спеціальні вправи в спеціалізованій частині розминки,

а кількість фахівців, шо використовують такі вправи в загальній частині розминки зменшується. Биявлейа тенденція зменшення кількості спитаних, шо застосовують спеціальні вправи в основній ча- ' стині заняття на передзмагальному та змагальному етапах. Імовірно, що тренери недостатньо застосовують спеціальні вправи з метою підвищення рівня спеціальної підготовленості шик бігунів в зв"язку з тим, шо віддають перевагу вузькоспрямованим засобам бігової підготовки.

Найбільший обсяг спеціальних вправ тренери планують на підготовчий період. З наближенням до основних змагань, цей обсяг поступово зменшується, а потім, в перехідному періоді, трохи зростао. Зниження як абсолютного обсягу, так, зокрема, і питомої ваги спеціальних вправ підтверджують висновок про недооцінку тренерами значення цих тренувальних засобів в підвищенні рівня спеціальної підготовленості. З мето» акцентованого розвитку спеціальної витривалості традиційно застосовується біг з білязмагальною інтенсивністю.

Такий підхід-в підлітковому віці, як правило, призводить лише до тимчасових успіхів за рахунок форсованої спеціальної підготовки.

. Адекватність спеціальних вправ бігові не середні дистанції за функціональним та кінематичними параметрами.

Аналіз результатів дослідження показав, що на 20-й секунді виконання скачків на одній нозі, бігу з обтяженням, "ножниць", стрибків з ноги на ногу (активних та швидких) в гору досягається такий же рівень функціональних зрушень як при бігові на 800 м (Р > 0,05). При виконанні бігу вкороченими кроками, біту з фіксованим положенням рук, бігу з високим підніманням стегна, бігу з захльостом гомілки, багатоскоків і бігу в гору відповідність за різнем функціонального навантаження бігові на 800 м досягається до ЗО секунди.

Ляше в дріботливому бігові, бігові подовженими кроками, бігові із закиданням стегна та захльостом гомілки, стрибках з ноги на ногу та бігові згори не встановлена адекватність їх навантаження по ЧСС навантаженню змагальної вправи. Разом з тим є підстави думати, що із збільшенням тривалості виконання вказаних вправ вони також зможуть відповідати вимогам спеціалізованості за ЧСС.

Аналогічний аналіз по відношенню до змагального бігу на 1500 м свідчить про те, що вимогам спеціалізованості за показником ЧСС на 20-й секунді відповідають 10, а на 30-й ще 5 із досліджених 17 вправ. Лише в дріботливому бігу та бігу з гори така відповідність не встановлена.

Слід врахувати, що найвищі показники ЧСС ".осягнуті при вико- • нанні бігу вкороченими кроками, бігу з фіксованим положенням рук, багатоскоків та ряду інших при умові їх виконання до ЗО с та більше. Таким чином можна констатувати', що більшість вивчених спеціальних вправ відподідають вимозі спеціалізованості по відношенню до змагального бігу на 800 та 1500 м пря умові тривалості їх виконання ке менше за 20-30 секунд.

За тривалістю опори вимозі спеціалізованості до,бігу на 800 м відповідають: багатоскоки, активні та швидкі стрибки з ноги на ногу, дріботливий біг, біг подовженими кроками. Стосовно бігу на 1500 м такій вимозі відповідають лише багатоскоки. Поряд з тим вважаємо за доцільне звернути увагу на те, що в -бігу з обтяженням бігу з гори і в гору та стрибках з ноги на ногу (активних і швидких в гору тривалість опори значно менша аніж в інших вправах чи аналогічних, але таких що виконуються на горизонтальній доріжці. Очевидно, такі вправи можна з успіхом застосовувати для розвитку швидкісних здібностей юних бігунів.

За коефіцієнтом активності бігу вимозі спеціалізованості щодо

- ІЗ -

бігу яа 300 м відповідають: біг подовженими та вкороченими кроками, біг з обтяженням. По віднояенна до бігу на 1500 м цій вимозі відповідач лише дріботливий біг. '

За довжиною кроку адекватними бігові на 800 та 1500 м з скачки на одній нозі, біг вкороченими кроками, біг з фіксованим положенням рух, біг з обтяженням і біг в гору. Не дивлячись на відсутність адекватності в довжині кроку на дистанціях 600 та I5CQ м та в стрибках з ноги на ногу (активних та швидких), на горизонтальній доріжці і в гору, ці вправи можуть з успіхом застосовуватись з тренуванні бігунів ка середні дистанції, do сприяють ростові довжини кроку - одного з найважливіших компонентів результативное -ті в бігу.

За темпом бігу вимозі спеціалізованості відносно бігу на середні дистанції відповідають: біг подовженими кроками, біг з за-хльостом гомілки, "ножниці". Поряд з ними можуть використовуватися вправи котрі сприяють підвиаенни темпу бігу - важливого компоненту збільшення швидкості бігу. А саме: дріботливий біг, біг вкороченими-кроками, біг з фіксованим положенням рук, біг з високим підніманням стегна, біг з обтяженням, біг з гори та в гору.

Таким чином вивчення відповідності поширених в практиці підготовки юних бігунів на середні дистанції, спеціальних вправ змагальному бігові на 800 та 1500 м показало, що більшість із вивчених спеціальних вправ можуть з успіхом використовуватись для розвитку спеціальної зитривалості за умови їх виконання на протязі не менше ніж 20-30 с. По кожному із чотирьох вивчених кінематичних параметрів техніки бігу 3-5 вправ із 17 відповідають вимогам спеці-алізоааності. Окрім них така ас кількість інших вправ (різних по відношенню до відповідних кінематичних параметрів) може бути рекомендована для вдосконалення техніки бігу та розвитку спеціаль-

ної фізичної підготовки.

' Обгрунтування застосування спеціальних вправ в річному циклі тренування бігунів на середні дистанції, котрі займаються б учбово-тренувальних групах ДЮСШ.

Аналіз результатів експерименту показав, що тренування із застосуванням комплексів спеціальних вправ сприяло ростові як загальної, так і спеціальної підготовленості 12-13 річних бігунів на середні дистанції (табл.І). Задля лаконічності викладу розглянемо зміни в підготовленості досліджуваних що відбулися за час усього експерименту, 5о проміжні зміни мали подібний характер і були менш виражені. ' •

■ Тестування рівня швидкісної підготовленості свідчить про достовірне покращення на 5,4% середньогрупового показника в бігові на ЗО м з ходу. Такий приріст ЕІдповідаа рекомендованим модельним показникам для даного контингенту бігунів Ш.З.Сіріс із спіавт., 1983; В.Д.Сячин, 1985).' Оскільки в тренуванні наших досліджуваних значна частина вправ власне бігового вузькоспрямованого характеру замінена більш варіативними спеціальними Еправами, у них, на наш погляд, зберігся резерв для більш ефективного застосування вузько-глрямованих засобів швидкісного тренування на подальших етапах підготовки.

Результати стрибка в довжину з місця теж достовірно покришились, що свідчить про ріст швидкісно-силової підготовленості юних бігунів. Приріст склав 12,3% при модельному від 5,4-6,0% до 7-ІОЙ. Перевищення модельних темпів прирісту мабуть зумовлене як раціональним підбором спеціальних вправ, так і підвішеною чутливістю організму 12-13 річних підлітків до розвитку швидкісних якостей.

’ Розвиток специфічних силових можливостей бігуна - важлива час-

тина підготовки юних спортсменів. Важливими засобами такої підготовки є спеціальні вправи, виконання котрих вимагає більших, ніж при бігові зусиль при збереженні специфіки м"язевих зусиль. Î хоча статична сила не' надто тісно пов"язана з динамічною, але враховуючи що засоби її підвищення носили динамічний характер, можемо припустити зо рівень статичної сили тих чи інших груп м"язів в достатній мірі віддзеркалює і їх динамічну силу. Виходячи з того, що організм підлітків мав підвишену чутливість до розвитку швидкісно-силових якостей їли припускали, по спрямоване застосування комплексів спеціальних вправ буде сприяти значному ростові сили м''язів ніг. Це припущення а повній мірі реалізувалось в процесі експерименту. Сила розгиначіз стегна збільшилась на 15,2%, розгиначів гсмілки -на 17,1%, підошвених згиначів ступні - на 27,9%. Модельні характеристики росту силових можливостей в річному циклі тренування юних бігунів на етапі початкової спеціалізації складають від 7-10% до 17,7%.-Таким чином, запропонована програш тренування дозволяє, без застосування вправ власне силового характеру, досягти модельних показників в розвиткові сили ніг, а також, як наслідок, сприяє зміцненню м"язів та зв"язок, що є важливою передумовою профілактики травматизму у юних бігунів. .

Вимірювання довжини кроків на різних ділянках змагального бігу на 800 та 1500 м є одним із способів оцінки силового компоненту спеціальної витривалості. Як видно із таблиці І, за час експерименту довжина кроку у юних бігунів в змагальноцу бігові на 800 м достовірно збільшилась як на відрізку з ЗОЇ по 400 м, так і на відрізку з 701 по 800 м. Приріст довжини кроків на відповідних відрізках змагальної дистанції, склав 2,8 та 4,0%. Слід відмітити, що за час експерименту різниця між довжиною кроків в середині дистанції і на фінішному відрізку зменшилась майже вдвічі. На початку під-

Таблиця І

Динаміка показників фізичної підготовленості на різних етапах річного циклу

|д] пп Показники ХІ І Х? і . ^ і , і ' |ПРИ~ « Хо і Ріст і 3 !д0/і’ /о ! і При- ріст д°/і ріст |Віда°-Рі X !шення д 2!дис- /0 !персії

І 2 3 ! 4 5 ! 6 7 8 ! 9

І. Біг ЗО к з ходу, с 4,28 4,19 2,1 40,5 5,4 3,3 77,2

2. Сгрибки в довжину з місця, см 202,9 211,1 4,0 227,9 12,3 8,0 127,4

3. Скла м"язів розгиначів стегна, Н 959,1 1023,9 6,4 1105,2 15,2 5,3 95,6

4. Сила м"язів розгиначів Г04ІІЛКИ,Н 619,8 670,8 8,2. 725,7 17,1 8,2 171,6

о • Сила м"язів згиначів ступні, Н 793,3 878,7 10,1 1020,9 27,9 16,2 55,2

6. Довжина кроку в Зігу не 800 м на відрізку 301-400 Г., Сі', 152,9 155,5 ■1,7 157,2 2,8 ІД 37,0

7. Дозжина кроку в бігу на 800 м на відрізку 701-800 149,0 152,2 2,1 155,0 4,0 1,3 52,7

Є. Довжина кроку в , оігу на 1500м на відрізку 201-300 іі, см 150,4 151,7 0,9 ^ос, 5 / 1 3,2 70,о

9. Довжина кроку в зігу на ІоООм на відрізку 601-700 »4, см 151,5 151,5 0,0 153,6 1.4 1,4 0,7

10. Довжина кроку в оігу на 1500м на нідзізку 1001-ІІОО м, см 149,9 150,8 0,6 154,6 ЗД 2,5 22,6

±1 ■ Добглнеі кроку в 5ігу на 1500 и не відрізку 14011500 іі, см 149,3 149,5 Г\ т и,І 152,Є 2,4 2,3 14,9

Продовження таблиці І.

І ! 2 ! 3 ! 4 ! 5 ! 6 ! 7 ! 8 ! ! 9

12. Біг на 3000 м, хв, с У 12,29 12,09 1,6 11,56 5,9 4,4 106,2

ІЗ. Біг на 800 м, с 161,6 156,3 3,3 149,9 7,2 4,1 56,4

14. Біг на 1500 м, с 338,5 330,3 2,4 318,9 5,8 3,5 168,7

15. Біг на 400 м, ^ 67,8 66,3 2,2 64,8 4,4 2,3 20,3

16. Коефіцієнт утилізації V аігу 800 м до V бігу на 400 м, % 84,2 85,1 1,1 86,4 2,6 1,5 3,6

17. Коефіцієнт утилізації V аігу хЗОО м до V бігу на 400 м, % 74,9 75,2 0,4 76,0 1,5 1,1 2,7

18. Біг 5x300 м (перше повторення), - •57,1 55,5 2,8 54,0 5,4 2,7 30,5

19. Біг 5x300 м • (друге повторення), с -58,3 сл ■о 2,1 55,0 5,7 3,7 22,6

20. Біг 5x300 м (трете повторення), с 62,2 60,з" 3,1 57,6 7,4 4,5 36,1

.21., Біг 5x300 м (четверте повторення) , с 64,6 62,5 3,3 59,7 7,6 4,5 36,1

22. Біг 5x300 м (п"яте повторення), с 65,5 63,7 2,3 61,0 6,9 4,2 21,6

Примітки:

1) X]-, Х£, Х^ - результати тестування на початку першого тазово-розвиваючого етапу, на зимовому змагальному етапі та на літньому змагальному етапі відповідно.

2) достовірність для 5-прсцентнога рівня значущості -

3,^:3, а для І-процентного рівня значущості - 5,18.

готовчого періоду довжина кроку не фінішній прямій була на 2,6% меншою, His в середині дистанції, на етапі зимових змагань - на 2,2% та на етапі літніх змагань - на 1,4%. Поступальний неухильний ріст силового компоненту спеціальної витривалості юних бігунів став наслідком цілеспрямованого застосування комплексів спеціальних вправ. '

На чотирьох ділянках в бігові на 1500 м де фіксувалась довжина кроку також відмічена позитивна динаміка. Так збільшення довжини кроку на.відрізку від 201 до 300 u склало 4,1%, від 601 до 700 м -1,4%, від 1001 до 1100 к - 3,1% та від 1401 до 1500 м - 2,4%. Як видно із наведених даних на'відміну від бігу на 800 м найбільший приріст довжини кроку в змагальному бігові на 1500 м припадає на початок дистанції. Це ставить питання про вибірковий розвиток силового компоненту спеціальної витривалості по відношенню до бігу на середні дистанції вже на етапі початкової спортивної спеціалізації. Застосовані нами комплекси в більшій мірі моделювали умови змагальної діяльності в бігу на 800 м.

05ов''язковою умовою успішної спеціалізації в бігові на середні дистанції, зокрема на початкових етапах підготовки, є достатній рівень розвитку загальної витривалості (результат бігу на 3000 и). Приріст у рівні розвитку загальної витривалості склав 5,9%, по відповідає оптимальному приростові для даного контингенту спортсменів (від 3,9 до 9-12%). ■

Б найбільш чистому вигляді рівень розвитку спеціальної витривалості в підготовці юних бігунів на середні дистани:і можна визначити за результатами Еласнє змагального бігу на 80С та 1500 м. Ь нашому дослідженні оезультати в бігові на ці дистаніг: достовірно покрашшісь. їх приріст для бігу на 800 к склаг- 7,2%, а для бтгу на -1500 м - 5,й£. Цз деяо нижче анік представлені е літературі мо-

дельні теши приросту (від 9,0 до 12,4%). Однак до оцінки темпів приросту спеціальної витривалості не слід відноситись однозначно.

За даними М.М.Линця та І.Ф.Оренчака (1987) юні бігуни колишнього СРСР на ранніх етапах багаторічної підготовки значне випереджували своїх закордонних одноліток, котрі в подальшому досягли видатних . результатів. Однак, недостатній рівень базової різнссторонньої підготовленості, очевидна, не дозволяє їм в майбутньому досягнути результатів світового класу.

Коефіцієнт утилізації швидкості (НУ) відбиває здатність бігуна до реалізації в змагальному бігові свого швидкісного потенціалу г знаходиться в тісному ав"язку з рівнем розвитку спеціальної витривалості (зокрема її швидкісного компоненту). По закінченні педагогічного експерименту КУ швидкості бігу на 400 м з бігові на 600 м достовірно зріс (табл.І) з 84,2% до 86,4# {приріст - 2,б£). Відповідні показники для бігу на 1500 м склали 74,9 та 76,0$ (приріс?

- 1,5%, збільшення недостовірне). Низький темп приросту можна пояснити тим, що за час педагогічного експерименту середній результат в бігові на 400 м значно покращився'(з 67,8 до 64,4 с), а це, від-подідно призвело до зменшення коефіцієнту утилізації. Слід мати на увазі, що при низьких теїпзх росту швидкісних можливостей може спостерігатися високий приріст коефіцієнту утилізації швидкості.

Одним із загальновизнаних тестів для оцінки рівня розвитку спеціальної витривалості юних бігунів є пробігання 5-ти відрізків по 300 м через ЗО с відпочинку. У вихідному тестуванні досліджувані показали такі середні результати в кожному із повторень: 57,1 с; 5ь,3 с; 62,2 с; 64,7 с та 65,5 е. Середній результат п"яти спроб дорівнював 61,6 с. Відмінності між результата»! в 1-5 повтореннях юстовірні, про що свідчить високе відношення дисперсії (таЗл.І). погіршення результатів у 2-5 повторення в порівнянні з першим.

склало відповідно 2,1%, 8,9%, 13,3%, 14,1%.

Повторне тестування на етапі зимових змагань виявило значне покращення (на 2,5%) середнього результату пробігання 300 м відрізку. Відмінності мік середніми результатами в окремих повтореннях (5-5,5 с; 57,1 с; 60,3 с; 62,5 с та 63,7 с) достовірні, однак їх погіршення від повторення до повторення більш ’’плавне", в порівнянні із перейм тестуванням. Про це свідчить і майже дворазове зменшення відношення дисперсії (з 237,5 до 127,0). Покращення результатів тесту в цілому, а також менш виражене падіння швидкості від відрізка до відрізка свідчать про позитивну динаміку в розвитку рівня спеціальної витривалості.

Тестування на етапі літніх змагань виязило як подальше підвищення середніх результатів додання ЗОО-метрового відрізку в кожному повторенні (5:4,0 с; 55,4 с; 57,4 с; 59,7 с та 61,0 с), так і зменшення падіння швидкості від відрізка до відрізка (2,6%; 6,3 %; ІС,6% та 13,0%). Таким чином і загальні результати тесту 5x300 м через ЗО с відпочинку і- динаміка часу долання п"кти відрізків свідчать про невпинне підвищення рівня спеціальної витривалості в тренувальному макроциклі. .

ВИСНОВКИ ' ■

І. В тренуванні 5ігунів на середні дистанції різного віку та спортивної кваліфікації доцільно застосовувати спеціальні вправи (І.І.Виставкін та З.П.Синицький, 1966; С.к.Вакуров, І971; В.Г.Ала-5ін та М.П.Кривоносов, 1982; Ф.П.Суслов із співе?., 1982: Б.А.Сі-ренко, 1985; Ю.Г.Травік, 1985 та ін.). Як правило фахівці рекомендують 5-6 вправ для вирішення 2-3 учаово-тренувальних зпцаъ. Не дивлячись кн. єдність думок щодо важливості спеціальних вправ в підготовці сних бігунів на середні дистанції (Г.Е.Возняк, 1974;

— ¿L — .- .

С.А.Захарченко, 1986; М.А.Мтраділов, 1986; Ю.Г.Травкін із спіавт., 1986; В.Г.Нікітушкін із спіавт., 1988 та ін.) в літературі відсутні науково обгрунтовані дані про методику їх застосування.

2. В практиці підготовки юних бігунів на середні дистанції

застосовуються більш ніж 20 спеціальних вправ. Переважна більшість тренерів (від 83 до 100$) застосовують біг з високий підніманням стегна, стрибки з ноги на ногу активні (активний та загрібаючий рух махоЕоа ногои з наступним потужним відштовхуванням) та швидкі (довжина стрибка середня, акцентоване та швидке відштовхування ступнеш), 5іг з гору, біг з гори, "колесо". Біг із завідуванням стегна та захльостом гомілки, стрибки з ноги на ногу активні в гору, багатоскоки на двох ногах зусиллям ступнів з просуванням вперед, біг з обтяженням (опором), біг через■предмети. біг вкороченими та біг подовженими кроками, біг з фіксованим положенням рук на поясі застосовують понад. 50% опитаних. '

3. Спеціачьні вправи застосовуються тренерами для .вирішення

задач технічної та фізичної підготовки, розминки опорно-рухового апарату, підвищення інтересу до занять та як педагогічні засоби відновлення. Найбільша узгодженість думок виявлена в застосуванні спеціальних вправ для вирішення задач технічної підготовки, що відповідач ступені висвітлення цього питання в науково-методичній літературі. Крім того більшість-вправ застосовується для вирішення широкого кола задач (від 4-5 до II—12). Найбільш універсальними вправами ч: біг з високим підніманням стегна, біг з захльостом гомілки, "колесо", скачки на одній нозі, стрибки з ноги на ногу, 5а-гатоскочи на двох ногах з просуванням вперед зусиллям ступнів, біг в гору та з гори.. - '

4. Зільштсть фахівців (74,5%) вважають за доцільне застосовувати спеціальні вправи цілорічно. При цьому ;:лтома. вага спеціальних

вправ (5,4%) б загальної^- обсязі циклічного навантаження в макро-циклі, запропонована тренерами, суттєво перевищує аналогічний показник рекомендований Поурочною програмою для ДОСІ!! (2,8%).

5. Біля половини опитаних (45,5%) присвячують спеціальним вправам■окреме тренувальне заняття, а також використовують в різник частинах інших занять.

Найчастіше спеціальні вправи застосовуються в розминці. При цьоцу кількість тренерів, котрі застосовують їх в загальній частині розминки з наближенням змагального етапу зменшується з 80,0 до 29,1%, а спеціалізованій її частині 54,5 - 69,1% опитаних тренерів застосовують їх постійно. Виняток складає лише перехідний етап, де спеціальні вг.рави с спеціалізованій частині розминки застосовують лише 27,3% опитаних тренерів.

Виявлена тенденція до зменшення кількості опитаних тренерів, кот'л застосовують спеціальні вправи в основній частині заняття, з 25,5 - 27,3% ка етапах підготовчого періоду до 9,9£ на змагальному етапі. Така тенденція, поряд з незначною кількістю опитаних фахівців котрі застосовують спеціальні вправи в основній частині заняття в річному циклі тренування, свідчите про недооцінку тренерами цих тренувальних засобів в підвищенні спеціальної підготовленості юних бігунів на середні дистанції.

В заключній частииі заняття спеціальні вправи застосовують достатньо рівномірно на протязі макрециг.лу від 32,7.до 41,6л опитаних тренерів.

6. Досягнення функціональних показників (ЧСС). адекватних

змагальному бігові на середні дистанції, спостерігається при ви-

\

конанні ечкми бігунами більшості із запропонованих спеціальних вправ (12 з 17) тривалістю не меншою ніж 20-30 секунд.

- 7. По кожному з чотирьох вивчених кінематичних параметрів

техніки бігу 3-5 впраа із 17 відповідають вимогам спеціалізова-ності:

а) за показником тривалості опори бігові на 800 м відповідають дріботливий -біг, біг подовженими кроками, багатоскоки, стрибки з ноги на ногу активні та швидкі, а бігові на 1500 м - багато-скоки;

б) за коефіцієнтом активності бігові на 800 м відповідають

біг подовженими та вкороченими кроками, біг з обтяженням, а бігові ла 1500 м - дріботливий біг; ,

з) за довжиною кроку бігові на ¿00 м відповідають скачки на одній нозі, біг вкороченими кроками, біг з фіксованим положенням рук, біг з обтяженням та біг з гору;

г) за темпом рухів бігові на 800 м відповідають біг подовженими кроками, біг з захльостом гомілки, біг прямими ногами (!'нож-ниці", а бігові на 1500 м - біг подовженими кроками та "чожниці".

8. При виконанні ряду вправ (бігу з обтяженням, бігу з гори, бігу в гору, стрибків з нога на ногу (активних та швидких) е гору) тривалість опори суттєво коротка за" тривалість опори при бігові на_800 та 1500 м. Стрибки з ноги на ногу (активні та швидкі) в гору та на горизонтальній доріжці дозволяють досягти значної довжини кроку, а темп виконання дріботлиного бігу, бігу вкороченими кроками, бігу з фіксованим положенням рук, бігу з високим підніманням стегна, бігу з обтяженням, бігу з гори та в гору суттєво вищий за темп рухів у змагальному бігові. Таким чином перераховані вправи доцільно застосовувати відповідно для швидкісної підготовки, зб-.дь-лення догжини кроків, підвищення їх темпу.

9. Цілеспрямоване аастосування спеціальних зіірав дозволило досягнути оптимального (відповідного до модельного) різня приросту фізичної підготовленості в швидкісних, силових, швидкісно-силових

якостях та з рівні розвитку -загальної витривалості• . .

10. Заняття за пропонованою програмою сприяли достовірному покращенню спеціальної витривалості. Однак тэмпи її приросту були дещо нижчими за рекомендовані модельні. Разом з тим до оцінки темпіь приросту спеціальної витривалості на етапі початкової спеціалізації в бігу на середні дистанції не можна підходити однозначно. Бо перше головною задачею цього етапу багаторічної підготовки с створення передумов для подальшого поглибленого тренування, а по друге високі темпи приросту спеціальної витривалості в перші роки спеціалізації, як правило свідчать про її форсований розвиток. . .

Роботи опубліковані по темі дисертації

1. Яинец ІІ.М., Петришин Ю.В. Применение специальных упражнений в тренировке бегунов на средние дистанции в учебно-тренировочных группах ДЮСШ // Тезиек докладов ХП Всесоюзной научно-практической конференции "Проблем отбора и подготовки перспективных юных спортсменов" - Раздел I. - М., ВНИИ®, 1989. - С.І0І-І02.

2. Динець М.М., ПетрьЕШн Ю.В. Відповідність спеціальних вправ зма-

гальнолу бігові при підготовці підлітків-бігунів на середні дистанції // Тези доповідей Ш Регіональної науково-практичної конференції "Роль фізичної культури в здоровому способі життя"' .

- Львів. - 1992. - С. 84-85. ’

3. Петришин Ю.В. Обгрунтування програми застосування спеціальних вправ £ річному циклі тренування юних бігунів на середні дистанції // Тези доповідей И Регіональної науког■ —практі;ин-: конференції "Роль фізичної культури е здоровоцу способі життя". -Львів, 1992. - С. 91-92.