автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Педагогические условия воспитания гуманности как профессионально значимого качества личности учителя

Автореферат диссертации по теме "Педагогические условия воспитания гуманности как профессионально значимого качества личности учителя"

0 иІХ О ^ **

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТКАЧЕНКО Майя Вікторівна

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИХОВАННЯ ГУМАННОСТІ ЯК ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩОЇ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ

13.00.04- професійна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ 1996

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському дераавному університеті ім. І. Мечникова

Наукові керівники: - кандидат педагогічних наук, доцент

Якубовська Олександра Миколаївна

- кандидат історичних наук, допент

Якубовський Олексій Петрович

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук,професор

Коваль Лариса Григорівна

- доктор педагогічних наук, професор,

Провідна установа: Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича

Захист відбудеться "*?•/" • 1993 р. о 14 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.61.01 в Інституті

педагогіки і психології професійної освіти АПН України /254060,

м. Київ, вул. М. Бердинського,9; 5-й поверх,зал засідань/.

З дисертацією мовна ознайомитися в науковій частині Інституту

педагогіки і психології професійної освіти АШ України /254060,

и. Київ, вул. М. Берлинського,9/.

Автореферат розіслано 1996 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

член-кореспондент АШ України бвтух Микола Борисович

кандидат педагогічних наук

Г.М.Цибульська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

АКТУАЛЬНІСТЬ І СТУПІНЬ ДОСЛІДЖЕНОСТІ ТЕМИ. В умовах нвціонель-но-культурного відродження України одним з першочергових завдань s побудова національної системи освіти на принципах народності, демок ратії , загальнолюдських цінностей.

У зв"язку з цим особливої актуальності набував проблема гуманістично орієнтованого виховання молоді, практичне розв"язання якої значною мірою залежить від розвитку у вчителя такої важливої якості особистості як гуманність. Гуманність - це вершина моральності, оскільки в ній любов до лидей, до всього живого поєднується з милосер їям, добротою, здатністю до співпереживання, альтруїзму, розумінням зінності і неповторності кожної лзздини, прагненням до миру, злаго-їй , вмінням проявляти терпимість, доброзичливість.

Необхідність виховання особистості вчителя, гуманістичної за :воїм світоглядом, ставленням до дійсності, вчинкам і поведінкою, іідкреслюється в Державній національній програмі "Освіта /Україна -ОСІ століття/", В Законі України "Про освіту".

Теоретична основа виховання гуманності ях професійно значушої ікості особистості вчителя була закладена в працях Я. Коменського,

’. Сковороди, М. Пирогова, К. Ушинського, А. Дистервега та інших, іначний вклад у розробку даного питання внесли 0. Духнович, М. Лан-■е, С. Русова, В. Сухомлинський.

Необхідні орієнтири для розробки цієї важливої проблеми виклеєно у працях психологів В. Ананьєва, 0. Водальова, 0. Леон*ьєва,

’. Костюка, А. ІІетровського, С. І^убінштейна та інших.

Георетико-метододогічні основи підготовки вчителя та форму-ання його особистості розкрито в працях 0. Абдуліної, А. Алексюка, . Вондаревської, І. Зязюна, Н. Кузьміної, В. Сластьоніна та інших.

Цінними для нас є дослідження І.Колесникової, В. Сагарди, В. ! миченко, Т. Яценко, в яких аналізується система підготовки вчителя обгрунтовуються шляхи і методи її удосконалення, охарактеризовано практичні форми роботи із студентами.

Здійснюючи дослідження, ми виходили в положень і висновків пр; особливості морального виховання особистості, про процес розвитку 5 основних якостей, які розкрито в працях 0. Богданової, Л. Рувінськ( го, І. Харламова та інших.

Основоположними для нашого дослідження стали статті Г. Балла С. Гончаренка, М. Євтуха, Л. Коваль, 0. Якубовської, в яких обгрунтовуються нові підходи і педагогічні технології у підготовці майбутнього учителя в сучасній соціально-педагогічній ситуації.

Питання теорії та практики гуманістичного виховання учнів знайшли відображення в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних педагогів / Л. Бабенко, М. Вейт, К. Гавриловець, Г. Джунусовв, В. Кири-чок, Л. Куренда, К. Монич та інші/.

Однак лише незначна кількість праць присвячена вивченню окремих аспектів виховання гуманності у молоді в період навчання у вищому навчальному закладі. Так, виховання гуманних відносин у студентів в навчальній діяльності розглянуто в дослідженні Б. Кі-сікової , в процесі позавудиторної роботи - в дисертації Е. Ешмурє-дова, науково-педагогічні аспекти формування гуманістичного світогляду студентів засобами мистецтва вивчено Т. Шуртаковою. Важливим фактором розвитку гуманності у майбутніх вчителів е гуманізація педагогічної освіти. Основні її шляхи окреслено в роботах В. Лугового, Є. Шиянова.

Отеє, як показало вивчення психолого-педагогічної літератури , ряд важливих для теорії і практики гуманістичного виховання проблем залишається нерозв"язаними: не порушувалось питання щодо

- з -

сутності гуманності як професійно значущої якості особистості вчителя, недостатньо висвітлено процес формування даної якості з позицій сучасних концепцій виховання, не досліджено вплив форм і методів роботи на розвиток гуманності у майбутніх вчителів. Крім того, вузівська практика потребує ефективних методик і методичних рекомендацій, спрямованих на формування даної професійно значущої якості вчителя.

Разом з цим, аналіз шкільної практики, свідчить, шо дише у незначної кількості вчителів достатньо розвинуті такі незамінні тля гуманної взаємодії особливості як увага та інтерес до особистості дитини, глибоке її розуміння, вміння поєднувати вимогливість з повагою до учнів, проявляти відвертість почуттів і пережив8НВ у ііасособистісному спілкуванні.

Таким чином, вибір теми дослідження зумовлгзтьея її актуаль-гістю в умовах оновлення нашого суспільства, відродження національ-юї шкоди, а також недостатньою її розробленістю в педагогічній гауці, необхідністю теоретичного обгрунтування та експериментальні перевірки педагогічних умов вихованка гуманності як професійно начущої якості особистості вчителяї

Об"дкт дослідження: виховання професійно значущих якостей собистості вчителя.

Предмет- дослідження: умови ефективності виховання гуманності в професійно значущої якості особистості педагога в системі уні-грситетської освіти.

Мета дослідження: визначити, теоретично обгрунтувати та екс-іриментально перевірити педагогічні умови виховання гуманності : професійно значущої якості особистості вчителя.

Гіпотеза дослідження. В дослідженій ми виходили з припупення,

' ефективність виховання- гуманності у майбутніх вчителів підвищу-

ється, якщо в процесі професійної підготовки буде забезпечена системна реаліаація комплексу педагогічних умов, а саме:

- оновлення змісту професійної підготовки вчителя на основі більш широкого застосування ідей гуманізації та гуманітаризації освіти;

- спрямованість діяльності викладачів на гуманізацію та демократизацію відносин між основними учасниками навчально-виховного процесу;

—•включення студентів у різноманітні види пізнавальної та практичної діяльності, спеціально спроектовані ситуації, які сприяють вияву, закріпленню та розвитку гуманності;

- спрямованість педагогічної підготовки на розвиток потреби у самовихованні гуманності;

- своєчасна актуалізація набутих студентами: знань, вмінь та навичок :гуманаої взаємодії в безпосередній роботі з дітьми;

- реалізація індивідуально-творчого підходу в процесі виховання гуивалості у студентів на основі діагностики розвитку її ком-шзяектів ;

- використання адекватної методики виховання гуманності на основі особистісно- орієнтованого підходу до студентів.

Завдання дослідження.

1. Проаналізувати і старик а-педагогічний аспект проблеми виховання гуманності як професійно значущої якості особистості вчителя.

2. Визначити структуру гуманності та змістовну характеристику її компонентів.

3. Обгрунтувати діагностичні критерії та вивчити особливості розвитку гуманності у майбутніх вчителів.

4. Теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити методику виховання гуманності як професійно значущої якості осо-

бисгоеті вчителя.

5. Розробити методичні рекомендації щодо виховання у студентів педагогічних закладів рівних рівнів акредитації гуманності як професійно значушої якості особистості вчителя.

Методологічну основу дослідження становлять наукова теорія пізнання, теорія гуманізму в її звгальнофілософському розумінні, системно-структурний підхід, піо дозволяє розглядати об"окт як ціле, утворене в результаті взаємодії йото складових елементів.

Загальнотеоретичного бззоа дослідження е психагого-педвгогіч-ні концепції загального розвитку особистості, положення шодо провідної ролі діяльності у формуванні якостей особистості, її активності в процесі розвитку, педагогічна спадщина Я. Коменськаго,

Ьі. Пирогова, А. Дистервега, К. Ушкнсьяого, 0. Сухомлинського; фундаментальні праці сучасних вчених щодо особливостей формування особистості вчителя в процесі педагогічної підготовки / А. Алексюк, Є. Вондаревська, І. Зязвн, Н. Кузьміна, В. Сластьонін та інші/; ідеї демократизації, гуманізації та гуманітаризації вишої осе іти.

Концепція дослідження. Цілеспрямоване виховання гуманності у майбутніх вчителів сприяв підготовці педагогічних кадрів нового типу, здатних розв'язувати складні завдання навчання і виховання підростаючих поколінь на засадах співробітництва, демократизації , гуманізації.

Гуманність як якість особистості визначається усвідомленим ставленням до людини як найвишої цінності і виявляється у поведінці та вчинках особистості, зумовлених високоморальними мотивами, в прагненні до самоудосконалення, у стійкому вияві гуманних почуттів .

Підвищення ефективності виховання гуманності передбачає

включення в педагогічний процес вугу організаційно-педагогічних та науково-методичних умов, які забезпечусь гуманітаризацію змісту професійної підготовки вчителя, розробку адекватної цьому змісту ■методики назчання і виховання, розвиток у студентів потреби в реалізації гуманної поведінки, надання їм допомоги у самовихованні даної професійно значущої якості, зміну стилю взаємовідносин між викладачами і студентами у напрямку їх гуманізації і демократизації. Методика виховання гуманності повинна базуватись на розробці індивідуальних моделей педагогічної взаємодії, використанні гуманістично спрямованих технологій навчання і виховання.

Для розв"я8ання поставлених завдань і перевірки вихідних положень використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: аналіз теоретичних праць з даної проблеми, узагальнення і систематизація наукових фактів, спостереження, анкетування , інтерв”ювання, тестування, моделювання, метод експертних оцінок, методи математичної обробки експериментальних даних.

Дослідження проводилось у три етапи.

На першому етапі /1988-1990 рр./ на основі вивчення відповідних джерел були визначені вихідні теоретичні положення дослідження, його об"єкт і предмет, мета, сформульовано гіпотезу, розроблено програму і методику дослідвення. Ками вивчались особливості проявів гуманності в практичній діяльності вчителів, система роботи класних керівників з організації гуманістичного виховання школярів, виявлялись особливості розвитку даної якості у студентів.

На другому етапі дослідження /1990-1932 рр./ проводився констатуючий експеримент. На цьому етапі відбувалось уточнення методик визначення особливостей роввитку компонентів гуманності, вносились корективи в програму вивчення даної якості, проводилась ап-

робація форм і методів роботи із студентами, розроблявся спецкурс “Теоретичні і методичні основи гуманної педагогіки".

На третьому етапі дослідження /1993-1996 рр./ проводився формуючий експеримент. На цьому етапі здійснювалась експериментальна перевірка спецкурсу "Теоретичні і методичні основи гуманної педагогіки", проходила апробацію методика виховання гуманності, узагальнювались і теоретично оформлялись результати дослідження розроблялись практичні рекомендації.

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, загальноосвітніх шкіл м. Одеси і області, шкіл-гімназійу/і,л^8 м. Одеси, Рішельєв-ського ліцею, технічного коледжу метрології і стандартів м. Одеси, дитячих літніх оздоровчих комплексів.

Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 570 студентів, 230 вчителів, 310 школярів. У формуючому експерименті взали участь 49 студентів фізичного: факультету Одеського державного університету.

Наукова новизна дослідження: розкрито сутність гуманності як професійно значуиої якості особистості вчителя на основі виділення її головних ознак та змістовної характеристики структурних компонентів; визначено педагогічні умови ефективного виховання гуманності; розроблено методику виховання гуманності в процесі загально-педагогічної підготовки вчителя, в умовах університетської освіти.

Теоретичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні структури гуманності як професійно значущої якості особистості вчителя., у виявлені критеріїв та особливостей розвитку даної якості, у визначенні шляхів виховання гуманності у майбутніх вчителів.

Практичне значення дослідження полягас в розробці програми вивчення особливостей розвитку гуманності у студентів, яка може використовуватись викладачами, а також майбутніми вчителями для

визначення особливостей розвитку даної якості; у створені та апробації методичних рекомендацій для викладачів, студентів в питвнь виховання гуманності як професійно значущої якості особистості педагога. Матеріали дослідження можуть використовуватись у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, в також у системі післядипломної освіти вчителів.

Вірогідність результатів дисертаційної роботи забезпечена методологічним обгрунтуванням вихідних положень наукового пошуку , застосуванням комплексу методів дослідження,адекватних його предмету,меті і завданням, дослідно-експериментальною перевіркою гіпотези,поєднанням кількісного і якісного аналізу, репрезентативністю вибірки.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського держуніверситету /1990-1996 рр./,на регіональній міжобласній науково-методичній конференції "Актуальні проблеми гуманітарної підготовки студентів "/і:. Одеса, 199 Ір./, на Всесоюзних науково-практичних конференціях /м.Полтава,І99І^м.Одеса,1991 р./, на міжрегіональній науково-практичній конференції "Соціально-педагогічні проблеми професійної підготовки майбутніх вчителів" /м.Житомир,1993 р./,на міжнародній конференції "Сім"я в кризовому соціумі" /Харків,1994 р./

Основні висновки і рекомендації дослідження -.^впроваджено на біологічному, геолого-геогрвфічному, фізичному, філологічному факультетах Одеського державного університету ім. І.І. Мечниковв.

На захист виносяться такі положення:

І. Гуманність е інтегративною професійно значущою якістю особистості вчителя, структура якої визначається взаємопов"язаною єдністю таких компонентів: пізнавальний,мотиваційно-цільовий, ді-яльнісно-поведінковий,саморегулюючий, емоційно-вольовий.

2.Виховання гуманності в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя у вищому навчальному закладі передбачає створення і реалізацію комплексу педагогічних умов, які включають оновлення змісту освіти у напрямі її гуманітаризації, 8міну позиції викладачів і студентів в навчально-виховному процесі, особливостей педагогічної взаємодії і методики виховання даної якості.

3.Ефективність методики виховання гуманності у майбутніх вчителів забезпечується її особистісно-орієнтованим спрямуванням, діалогічністю, використанням педагогічних ситуацій, то сприяють гуманним діям і вчинкам, застосуванням елементів соціально-психологічного тренінгу.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури, шо нараховує 256 назв, 25 додатків, ілюстрована 16 таблицями і діаграмами.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідленяя^характеризовано ступінь дослідженості проблеми, визначено об"єкт, предмет, иету, концепцію, гіпотезу та завдання дослідження; висвітлено методи; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість цослідгення сформульовано положення ,шо виносяться на захист;виклв-іено апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Нвуково-педагогічні передумови виховання -уманності як професійно значущої якості особистості вчителя" іроводиться історико-теоретичний аналіз проблеми, обгрунтовується ¡труктура гуманності і розкривається зміст її компонентів як про-¡есійно значушої якості особистості вчителя, розглядаються прин-[ипи процесу виховання гуманності.

Як показало вивчення, в працях видатних педагогів і просвіти-

-Готелів минулого гуманність визначається як основна якість особистості вчителя, яку не можна компенсувати ніякими іншими. Це знайшло відображення перш за все у вимогах до вчителя, в характеристиці його ставлення до учнів.

На основі проведеного аналізу нами виділено основні ознаки гуманності як професійно значущої якості особистості вчителя: безумовне прийняття особистістю гуманістичних цінностей, увага те зацікавленність внутрішнім світом вихованців, здатність зрозуміти складність духовного світу людини, емпвтичне розуміння дитини, вміння надати їй дієву допомогу, проявляючи при ньому тактовність та чуйність, оптимізм, віра у вихованця, вміння співвідносити вимогливість а повагою до особистості.

Вивчення історії розвитку педагогічної думки свідчить, шо розкриття проблеми виховання гуманності здійснювалось паралельно в дослідженням суті педагогічної діяльності і процесу підготовки до неї майбутніх вчителів. Внаслідок аналізу психолого-педагогічної літератури виділено такі головні чинники, що сприяють роавитку даної якості: глибоке оволодіння гуманітарними знаннями, формування пріоритету загальнолюдських цінностей, роавиток умінь те навичок гуманної педагогічної взаємодії, актуалізація прагнення мвйбутньогі вчителя до самопізнання, моральното самоудосконолення,професійної самоосвіти.

Оскільки категорія "гуманність" трактується неоднозначно, то в процесі дослідження нами було проаналізовано різноманітні підходи до смислових значень, які вкладаються в дане поняття.Ми поділяємо точку зору дослідників К. Гавриловець, В. Лугового, 3. Ниг-матова, Є. Шиянова і розглядаємо гуманність як якість особистості, яка має інтегративний характер.

Структура якості особистості є багатокомпонентною і включає

знання, потреби, мотиви, почуття, вчинки, вольові прояви особистості. У процесі дослідження нами виділено такі компоненти гуманності: пізнавальний, мотиваційно-цільовий, діяльнісно-поведінковий, саморегулюючий, емоційно-вольовий.

В роботі визначено змістовну характеристику цих компонентів. Пізнавальний компонент включає систему гуманітарних знань. Із їх загальної кількості визначено як особливо важливі для розвитку гуманності знання основних ідей і понять гуманізму, знання норм загальнолюдської моралі та професійної етики, психолого-педего.гічні знання, оволодіння якими дає можливість учител» гуманізувати навчально-виховний процес.

До мотиваційно-цільового компонента гуманності віднесено мотиви і цілі, які лежать в основі здійснюваних особистістю дій та вчинків. Виходячи з класифікації мотивів /Л.Божович, А.Маркова, П.Якобсон/, в тому числі тих, до сприяють формуванню діяльності гупвністичнпї спрямованості /М. Вейт, К.Гевриловець, О..Жу-равльова/, ми визначили такі групи мотивів: а/ змістовно-пізнавальні мотиви - прагнення засвоїти гуманітарні знання, моральні цінності, нові досягнення в галузі педагогіки і психології те ін.; б/ операційно-пізнавальні мотиви - бажання оволодіти способами різних видів діяльності, прийомами творчої роботи, гуманістичними технологіями навчання і виховання та ін.; в/ соціальні мотиви - бажання сумлінно виконувати свій професійний обов"язок, здійснювати альтруїстичні вчинки, поважати права інших лкщей, прагнення до особистого щастя, до самоствердження в референтній групі та ін.

Діяльнісно-поведінковий компонент характеризується гуманними вчинками, системою гуманних відносин особистості / до оточуючих лвдей, до дітей, до себе, до майбутньої професії/, на-

вичками та вміннями, які сприяють гуманізації педагогічної діяльності.

Саморегулюючий компонент визначає готовність особистості до самовдосконалення, до саморегуляції поведінки згідно до норм гуманістичної моралі і професійної етики; вдатність здійснювати гуманний вибір у складних ситуаціях, адекватно оцінювати себе.

Емоційно-вольовий компонент включає вольову активність особистості, спрямовану не ствердження гуманних відносин, альтруїстичні емоції, гуманні почуття, а також емпатію як здатність особистості емоційно відкликатись на переживання іншої людини. Усі компоненти гуманності в8аємопов"язвні між собою і взаємно впливають один на одний.

Процес виховання гуманності ми розглядаємо як науково обгрунтовану систему організації і стимулювання активної діяльності майбутніх вчителів, що базується на таких педагогічних умовах, які забезпечують розвиток усіх компонентів гуманності і якості в цілому.

Метою процесу виховання гуманності е людина у бвгатомірних / в тому числі особистісних/ характеристиках існування.Свідоме ставлення до людини як найвищої цінності означав пріоритетне педагогічне осмислення її природи, можливостей, всього внутрішнього світу, а не рольових, гаданих суспільством, функцій.Конкретизуючи цю головну мету, нами виділено як визначальні такі цілі: виховання у майбутніх вчителів перспективних ідеалів, загальнолюдських цінностей, готовності до альтруїстичних вчинків, формування мотиваційно-ціншсного ставлення до педагогічної діяльності.

На основі вивчення закономірностей розвитку даної якості, нами розглянуто основні принципи процесу виховання гуманності.

- ІЗ -

а саме: принцип включення особистості в гуманістично орієнтовану і особистісно значущу діяльність; принцип розвитку творчої особистості; принцип встановлення високогуманних відносин між учасниками навчально-виховного процесу; принцип вибору оптимальної системи методів виховання з урахуванням індивідуальних особливостей особистості. Розкриття цих принципів як основних вимог, відповідно до яких здійснюзться процес виховання гуманності, дозволило нам визначити педагогічні умови,шо сприяють розвитку даної якості.

До педагогічних умов, які забезпечують ефективність процесу виховання гуманності, віднесено: оновлення змісту професійної підготовки вчителя на основі більш широкого застосування ідей гуманізації та гуманітаризації освіти; спрямованість діяльності викладачів на демократизацію та гуманізацію відносин між основними учасниками навчально-виховного процесу; включення студентів / різноманітні види пізнавальної та практичної діяльності, спеціально спроектовані ситуації, які сприяють вияву та розвитку гу-іанності у студентів;спрямованість педагогічної підготовки на іктуалізацію потреби в самовихованні гуманності, на розвиток гу-іанних почуттів, альтруїстичних мотивів; реалізація індивіду-ільно-творчого підходу в процесі виховання гуманності.

Історико-теоретичний аналіз проблеми виховання гуманності, озкриття структури даної якості, теоретичне обгрунтування прин-ипів та педагогічних умов процесу виховання гуманності дозволи-

0 нам розробити експериментальну методику виховання даної якос-

1 у студентів.

У другому розділі "Організація гуманістично орієнтованого іховання майбутніх вчителів в дослідно-експериментальній роботі" ззглянуто основні методи діагностики особливостей розвитку гу-ІННОСТІ у студентів, викладено розроблену методику виховання

ланої професійно значущої якості у майбутніх вчителів, а також аналіз її ефективності.

Критеріями, шо визначають розвиток гуманності, виступають змістовні характеристики її компонентів. Враховуючи їх, ми розробили програму вивчення особливостей розвитку гуманності у студентів , яка включає п“ять розділів відповідно до п"яти виділених компонентів і 19 показників , шо відображають різні аспекти вияву цих компонентів. У програмі викладено також характеристику інтенсивності вияву кожного показника. Діагностичне оцінювання проводилось експертами, однокурсниками /вибіркові показники/, в також враховувалось при цьому самооцінювання студентами особливостей розвитку гуманності. Експертне оцінка базувалась на результатах, отриманих шляхом цілеспрямованого педагогічного спостереження, анкетування, тестування, інтерв"звання та інших методів дослідження .

З метою визначення особливостей розвитку компонентів гуманності використовувались тестові методики, а саме: визначення рівня розвитку мотивації схвалення, ступеню самоповаги, рівня розвитку емпвтійних тенденцій особистості, визначення переживань, яким особистість надав перевагу та інші. Експертами визначався також рівень сформованості у студентів педагогічних вмінь, оволодіння якими сприяє гуманізації діяльності вчителя.

Оскільки дана якість є професійно значущою, її розвиток тісно пон"язаний з професійним становленням майбутнього вчителя. Ми поділяємо точку зору А. Маркової стосовно того, шо досягнення професіоналізму передбачав проходження через ряд етапів , на кожному з яких вчитель долає певні ступені /професійні позиції/.

Кожна позиція є необхідною і не компенсується іншою. Тому, вивчаючи особливості розвитку компонентів гуманності, ми вважаємо більш обгрунтованим такий діагностичний підхід, який передбачає

порівняння інтенсивності вияву одного і того я показника. У зв'язку з цим ми обмежуємо застосування поняття"рівень" і використовуємо його стосовно до кожного з виділених показників, а не до якості в цілому.

Вивчення особливостей розвитку компонентів гуманності на констатуючому етапі дослідження показало: переважна більшість студентів поверхово оволоділа психологічними- і етичними поняттями, має фрагментарні уявлення про гуманність як професійно значущу якість особистості вчителя, несистематично займається гуманітарною самоосвітою; стійкий інтерес до гуманітарних знань виявило 50% студентів, разом з тим, більшість студентів /58%/ не виявили інтересу до ідей і понять гуманізму;серед соціальних мотивів найбільш яскраво виражено прагнення сумлінно виконувати свій професійний обов"яаок, а от стійкі мотиви співчуття, співпереживання проявляються лише у п"ятої частини студентів; активна гуманістично орієнтована діялб;-ність характерна для третини студентів, більше половини майбутніх вчителів н§ можуть обгрунтувати альтруїстичний вибір в складних моральних ситуаціях; у студентів недостатньо розвинуті вміння ,шо сприяють гуманізації стосунків між учасниками навчально-виховного процесу, а також вміння регулвзати свою поведінку в складних конфліктних ситуаціях; гуманні почуття досить повно і постійно проявляються у третини майбутніх вчителів.

На основі врахування результатів дослідження, ми розробили експериментальну методику виховання гуманності. Були визначені такі напрями роботи:

І/розгаиреняя і поглиблення педагогічних знань майбутніх вчителів , шо я основою пізнавального компонента гуманності шляхом включення нового матеріалу в зміст курсу "Педагогіка і методика виховної роботи, спецкурсу ’’Методика проведення виховної роботи з

дітьми в період літнього відпочинку", в тематику курсових і дипломних робіт, педагогічних олімпіад, в програму роботи дискусійного педагогічного клубу "Факел";

2/ запровадження в процес підготовки майбутніх вчителів спецкурсу "Теоретичні та методичні основи гуманної педагогіки" який передбачав поєднання теоретичних і практичних занять з виконанням науково-дослідних завдань студентами безпосередньо в педагогічних колективах шкіл;

З/ актуалізація мотиваційно-цільового і емоційно-вольового компонентів шляхом включення студентів в активну пізнавальну діяльність, а також через створення ситуацій реальної гуманності;

4/ розвиток діяльнісно-поведінкового компонента гуманності в процесі проведення спеціально розроблених практичних занять, а також шляхом виконання в період педагогічної практики завдань,які сприяють оволодінню досвідом організації гуманістично орієнтованого виховання школярів;

5/ розвиток саморегулюючого компонента в процесі проведення практичних занять з використанням елементів соціально-психологічного тренінгу;

6/ розробка моделей індивідуальної педагогічної взаємодії із студентами на основі діагностики розвитку гуманності;

7/ стимулювання процесу самовиховання майбутніх вчителів шляхом включення студентів в ситуації психологічно обгрунтованого самопізнання.

На основі виділених нами ознак гуманності як професійно значущої якості особистості вчителя, а також виходячи із загальної характеристики особливостей гуманного ставлення до людей,ми виділили такі комплекси уявлень, усвідомлення яких сприяє розвитку даної якості у майбутніх вчителів:визнання людини найвищою

цінністю; визнання кожної дитини як індивідуальної і неповторної особистості; значення гуманного ставлення до дитини і особистої відповідальності вчителя за встановлення цього типу стосунків; формування ціншсного ставлення до власної витримки як складової педагогічного обов'язку; погляд на гуманні відносини як компонент індивідуального шастя; про гуманність як якість, що визначао принадливість, чарівність особистості, розвиток якої дозволяє лплині бути творцем прекрасного в житті, дружбі, лвбові.

Гуманістичні поняття глибоко засвоюються, якщо знання, шо е їх осново», використовуються не тільки в пізнавальній, але й в оцінюючій і регулятивній функціях. Саме тому нами розроблені і впроваджені в навчально-виховний процес завдання творчого характеру таких типів: завдання, які вимагають від майбутніх учителів самостійного обгрунтування справедливості або хибності запропонованих суджень; відповіді на питання, роздуми над якими сприяють розумінню значимості того чи іншого світоглядного положення, вимоги педагогічної етики та ін.;розв"язання педагогічних завдань, моральних дилем,що передбачають обгрунтування того чи іншого морального вибору; ро8в"язання завдань на оцінку способів поведінки з включенням в їх умову помилкових “підказок”, хибної думки; колективний аналіз різних варіантів самостійного розв"язання проблемних ситуацій, обговорення помилкових суджень повсякденного характеру.

На цьому етапі експериментальної роботи широко використовувались рівні види навчально-педагогічних ігор: аналіз конкретних психолого-педагогічних ситуацій, аналіз інцидентів, розв"язання педагогічних задач, ігрове проектування, рольові ігри. У процесі аналізу психолого-педагогічних ситуацій особлива увага приділялась оволодінню такими методичними прийомами, які сприяють гуман-

ній педагогічній взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу, зокрема: вміст і манера висування вимог до учнів; форми зняття непевненності, стимулювання активності учнів шляхом використання каральних стимулів в оцінюванні школярів, які розвивають в них почуття особистої гідності і відповідальності.

Розвиток гуманності як якості особистості вчителя відбувається за умови формування відповідної мотиваційної основи поведінки. Встановлення доброзичливих, шанобливих стосунків між учасниками педагогічного процесу сприяє розвитку мотиваційно-цільового компонента гуманності, оскільки в атмосфері взаємодопомоги, чуйності актуалізується ряд потреб, зокрема: в емоційному контакті, в дружбі, в повазі до людей, в персоналізації. Тому в основу експериментальної роботи було покладено ідею шодо особистості як головної цінності і мети виховання.

Особлива увага приділялась актуалізації у студентів потреби у самовихованні гуманності. Для цього майбутні вчителі детально знайомились з структурою гуманності, методами діагностики особливостей розвитку даної якості. На семінарських заняттях проводились дискусії, аналізувались педагогічні ситуації, в яких авторитарність вчителя,, нездатність зрозуміти позицію школяра приводила до педагогічних помилок, конфліктних ситуацій.

Програма експериментальної методики виховання гуманності вклі чала систему завдань, спрямованих на розвиток діяльнісно-пове-дінкового компонента. До них відносяться практичні заняття,які передбачають формування гуманної позиції в педагогічній діяльності, розвиток вмінь співробітничати з дітьми та здатності до психологічної підтримки іншої людини та ін. Навички і звички гуманної поведінки вчителя закріплюються в процесі безпосередньої взаємодії майбутнього вчителя з дітьми. В період педаго-

гічної практики студенти виконували завдання, які сприяли-, оволодінню досвідом організації гуманістичного виховання учнів /вивчали особливості розвитку гуманності у конкретних учнів, розробляли і проводили бесіди, диспути з метою розвитку у школярів уявлень шодо таких якостей особистості як доброта, чуйність, милосердя; залучали учнів до надання дісвої допомоги, до гуманних вчинків те ін./

Послідовний розвиток саморегулюючого та емоційно-вольового компонентів відбувався в процесі ознайомлення студентів з основами техніки саморегуляції, з елементами аутогенного тренінгу, зі способами зняття емоційної напруги методом візуалізації, за допомогою "Я-тверджень"; при проведенні практичних занять, спрямованих на розвиток емпатії, вміння бачити і розуміти емоційний стан іншої людини, знаходити шляхи оптимального розв'язання конфліктів. Виконання системи завдань,спрямованих на оцінювання вчинків та якостей особистості,сприяло розвитку вмінь адекватно оцінювати себе та інших.

Вивчення особливостей розвитку гуманності на завершальному етапі дослідження виявило динамічний характер її компонентів.Порівняльний аналіа показав,що більш значні зміни відбулись в особис-тісній структурі студентів експериментальної група. Вони відзначались більш глибокими знаннями психолого-педвгогічних і етичних понять, закономірностей розвитку гуманності,методів її діагностики, гуманістичних концепцій навчання і виховання. У них відбувся розвиток змістовно-пізнавальних мотивів.Так,систематичний інтерес до гуманітарних знань проявляли 66,67% студентів контрольної групи та 84% студентів експериментальної групи,до психолого-педагогічних знань - 58,33% студентів контрольної групи і 76% студентів експериментальної групи, до знань ідей і понять гуманізму - 45,8356 студентів контрольної групи та 72% студентів експеримекталь-

ної групи.

У студентів експериментальної групи чітко простежується розвиток вмінь творчо застосовувати педагогічні анання в практичній діяльності під час проходження педагогічної практики.

Порівняння результатів тестування на початковаму і завершальному етапах дослідження дозволило констатувати, що у студентів експериментальної групи яскравіше виявляється прагнення заслужити схвалення значуших людей, більшою мірою набули розвитку мотиви' співчуття , співпереживання. Так, стійкими мотивами співчуття, співпереживання відзначались 26% студентів контрольної групи і 44% студентів експериментальної групи. Ці студенти характеризувались уважним ставленням до дітей, прагненням встановити 8 ними неформальні стосунки, готовністю допомагати лвдям.

Одержані дані свідчать, шо у студентів експериментальної групи більшого розвитку набув діяльнісво-поведінковий компонент гуманності, а саме: підвищився рівень розвитку педагогічних вмінь, які сприяють гуманізації діяльності вчителя; активізувалась гуманістично орієнтована діяльність, зросла здатність до альтруїстичного вибору в складних педагогічних ситуаціях. Помітні зміни активної гуманної позиції відмічено у 28% студентів експериментальної групи і 12,5% студентів контрольної групи; 72% сту дентів експериментальної групи і 25% студентів контрольної групи виявили вміння до стійкого альтруїстичного вибору в складних педагогічних ситуаціях.

Порівнюючи динаміку розвитку саморегулюючого, емоційно-вольо вого' компонентів гуманності слід відмітити, шо у студентів експериментальної групи спостерігається тенденція до підвищення рівня розвитку емпатії, до прояву гуманних почуттів; збільшилась кількість студентів, які характеризуються адекватною самооцінкою з 28'

до 60%, зросла здатність до саморегуляції поведінки згідно до норм гуманістичної моралі та професійної етики. Відповідні зміни у студентів контрольної групи не я значимими.

Таким чином, результати формуючого експерименту засвідчують ефективність дослідно-експериментвльнаї робота по вихованню гумвн-но'сті у майбутніх вчителів.

Основні висновки дослідження.

Ефективність практичної діяльності учителя визначається його о-собїістістю, характером ставлення до учнів. Це зумовлює виділення гуманності як основної професійно значущої якості особистості вчителя, яку не можна компенсувати ніякими іншими якостями.

До основних ознак гуманності відносяться:безумовне прийняття особистістю гуманістичних цінностей;увага та зацікавленність внутрішнім світом вихованців;здатність зрозуміти складний духовний світ лвдини;емпатичне розуміння дитини,вміння надати їй дієву допомогу, проявляючи при цьому тактовність та чуйність;оптимізм, віра у вихованця; вміння співвідносити вимогливість з повагою до особистості.

Гуманність є інтегративною якістю особистості, структура якої визначається взаємолов"язаною єдністю таких компонентів: пізнаваль^-ник, мотиваційно-цільовий, діяльнісно-поведінковий, саморегулюючий, емоційно-вольовий. Змістовні характеристики цих компонентів визначають особливості вияву даної якості і тому можуть виступати критеріями її розвитку.

Виховання гуманності здійснюється поетапно шляхом науково обгрунтованого стимулювання діяльності майбутніх учителів на основі закономірностей розвитку даної якості. У ході дослідження визначено педагогічні умови, які сприяють ефективному вихованню даної якості. Оптимальними виявились такі; оновлення змісту професійної підготовки вчителя на основі більш широкого застосування

ідей гуманізації та гуманітаризації освіти;спрямованість діяльності викладачів на гуманізації) та демократизацію відносин між учасниками навчально-виховного процесу;включення студентів у ріанома.-нітні види пізнавальної та практичної діяльності,спеціально спроектовані ситуації, які сприяють розвитку гуманності; своєчасна актуалізація набутих студентами знань,вмінь та навичок гуманної взаємодії в безпосередній ро'боті з дітьми; спрямованість педагогічної підготовки на розвиток потреби у самовихованні гуманності; реалізація індивідуально-творчого підходу в процесі виховання гуманності на основі діагностики розвитку її компонентів; використання адекватної методики виховання гуманності.

Дослідження дозволило констатувати закономірні тенденції у розвитку гуманності, зокрема: розвиток пізнавального компонента гуманності залежить від змісту, форми і мотивації навчання; цілеспрямоване розв"язання моральних дилей, педагогічних задач підвищуй стійкість альтруїстичного, вибору в складних педагогічних ситуаціях; включення в зміст педагогічної практики відповідних завдань з попередньою теоретичною підготовкою до їх виконання сприяв розвитку діяльнісно-поведінковогст компонента гуманності; індивідуальна робота із студентами веде до вмін в особястісній сфері майбутніх вчителів, у них зростає здатність до прояву єм-патії, до адекватного- самссоцінювання, до саморегуляції поведінки згідно до норм гуманістичної моралі та професійної етики.

На основі узагальнення результатів дослідно-експериментель-ної робота сформульовано ряд пропозицій, зокрема шодо необхідності впровадження в процес педагогічної підготговки учителів спеціально; роароблених спецкурсів,педагогічних задач,тренкнгових методик, які сприяють розвитку гуманності;доцільність, використання діагностичних методик по визначенню особливостей розвитку даної якості з метою розробки моделей індивідуальної педагогічної взаемс

дії із студентами;яадання студентам допомоги щодо самовиховання гуманності.

Дисертапія не вичерпує всіх аспектів цієї актуальної проблеми. До подальших напрямів її дослідження ми відносимо¡вивчення спрямованості навчельното процесу в освітніх закладах різних рівнів акредитації на розвиток гуманності;дослідження поетапного становлення даної якості у післявузівський період в умовах професійної діяльності; вивчення зарубіжного досвіду шодо виховання гуманності як якості особистості майбутнього фахівця.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Организация и методика воспитания гуывнности как профессионально значимого качества личности педагога: Метод, пособие.-Одессе, 199 6.- 98 с. У співавторстві / автор. 1,5 др.арк./

2. Организация методической помогли в процессе профессионального становления молодого- учителя //Проблемы освоения театральной педагогики в профессионально-педагогической подготовке будущего учителя. Материалы Всесоюзной научно-практической конференции.-Полтава,199I.-С.81-83. У співавторстві

3. Использование педагогической системы К.Д.Ушинсхого в работе с учителями сельской школы //Педагогическое наследие К.Д.Ушин-ского в современной практике дошкольного воспитания. - Одесса,

19ЭI.- С. 145-148.

4.Виховання гуманності в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя //Психолого-педагагічні основи підготовки вчителя-зиховат-еля та сучасні технології навчання ¡Матеріали міжрегіон. науково-практичної конференції.- Еитомир,1993,- Т.І. Ч.І. - С.І34-І"о

5. Пути воспитания гуманных отношений в семье //Семья в кризисном социуме: Тезисы докладов и сообщений научно-практической конференции. - Харьков, 1394.- С.ІІ9-І2І.

Ткаченко й.о. "Педагогические условия воспитания гуманности как профессионально значимого качестве личности учителя"

Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - профессиональная педагогика.

Институт педагогики и психологии профессионального образование АПН Украины. Киев, 19Э6 год.

Диссертация содержит исследование педагогических условий воі питания гуманности как профессионально значимого качества личності учителя. В работе раскрывается структура гуманности, обосновывают« принципы процесса воспитания данного качества,рассматриваются кри1 рии и показатели особенностей развития гуманности у будущих учителей. Разработана и внедрена методика воспитания гуманности у студентов , приводятся данные о ее эффективности.

Tkachenko M.V. “‘Pedagogical Conditions of Educating Humanism as tl Professional Teachers Quality Value”

The thesis typescript for the scientific degree of Candidate pedagocial sciences, speciality 13.00.04 - professional pedagogics.

The Institute of Pedagogics and Professional Education of t’ Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 1996.

The thesis is dedicated to the study of the pedagogical conditio: of educating humanism as professional teacher s quality value. It revei the humanism structure, gives argumentation of the education proce principles to develop this quality and considers the criteria markers humanism development peculiarites. Developed has been the methodoloj of educating humanism; data of its effectiveness.

Ключові слова: гуменність, якість особистості, структура яке ті особистості, компоненти гуманності.