автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Повышение эффективности физического воспитания студентов

Автореферат диссертации по теме "Повышение эффективности физического воспитания студентов"

М1НКЛІІРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ КИЇНГЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ОТОЛАРШДОЛОІ І) ім. Ііроф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА

На правах рукопису

ЗАРЩЬКА ІРИНА СІАНІСЛАВІВНА

КЛШІКОБЮХІМІЧНК обгрунтування ЗАСТОСУВАННЯ АІПИКПШЮВИХ ПРЕПАРАТІВ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУІШІ»11 ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГНІЙНИЙ ГАЙМОРИТ

!Я/

14.01.18 - \пороби вуха, і орли и носа

Ааіорсфер;и вд'сертації на ідобуїтя наукового сіунен» каншиаіа медичній на.к

Киш - 1997

Робота виконана у Київському науково-дослідному іистімуи п іопарішголопї ім. проф. О.С. Коломійченка.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Д.І. Заболотний. • .

Науковий консультант: .

заслужений діяч науки та техніки України, Лауреат Державної премії України, доктор біологічних наук, професор K.M. Веремеенко.

Офіційні опоненти: .

заслужений діяч науки та техніки, доктор медичних наук, професор С.Б. Безшапочний ,

заслужений діяч вищгї школи, доктор медичних наук, Професор А.О.С'квірська.

Провідна установа: Українська медична академія пісуіядипломної освіти.

Захист дисертації відбудеться pfö* О/^одииі на засіданні

спеціалізованої вченої'ради Д 50.13.01 при Київському науково-дослідному інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка МОЗ України (252057, Київ, вул. Зоологічна, 3). .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського науково-дослідного інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка

Автореферат розісланий ” ¿5^4/2/£*^1ч97р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради •

кандидат медичних наук . ' А.І. Розкладка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. З кінця 70-х років, за даними ряду авторів, спостерігається зростання кількості пацієнтів із запальними захворюваннями навколоносових пазух (Л.Б. Дайняк, 1974; С.З. Пискунов и соавт., 1993 та інші). У 70-92% випадків запальний процес відбувається у верхньощелепних пазухах (Е..А. Нвдощенко, II.Я. Лекарева, 1976, К.К. Касимов, 1989). В США хронічний іаймориї, згідно даних медичної статистики, являє собою хронічну хворобу N1, шшереджаючи гіпертензію та аргриги (R.T. Younis et al., 1991).

Незважаючи на те, що за останній час розроблені нові зберігаючі консервативні методики, в проблемі лікування хворих на гострий та хронічний гнійний гаймориї залишається багато невирішених питань (Д.И. Заболотний, 1989; С.З. Пискунов и соавт., 1993) Важкість лікування цієї групи пацієнтів обумовлена різними факторами: виникненням в результаті мутаційних та еволюційних процесів мікроорганізмів, які резистентні до антибіотиків і в змозі подолати дію захисних механізмів макроорганізму, зниженням реактивності організму, недостатнім знанням окремі« ланок патогенезу гнійного гаймориту. Важливість розробок нових ефективних методів терапії при гнійному гаймориті пояснюється також впливом осередка інфекції в верхньощелепному сінусі на весь організм .чворого (А.И. Муминов и соавт., 1987; Н.П. Айраиегян, 1975; B.Drettiier, 1980; В. МіІІегоп et al, 1989) іа можливістю розвитку небезпечних для жипя орбітальних та внутрішньочерепних >складнень (В.З. Калннкин, 1974; В.Т. ІІальчун н соавт., 1977; С.А. Ярлыков и соавт., 1986; B.C. Ногосов и соаві., 199b; 1. Brook, E. Eridman, 1982; 1. Brook, E.H. Frazier, ¡996).

В останні роки багато досліджень присвячується визначенню ролі проіеолітичної системи та її регуляторної панки при запальних процесах, зокрема при запаленні навколоносових пазух (Д.И. Заболотный, H.H. Казимирко, 1989; U. Ftyksmark et al., 1982; NKay et al., 1986; U. Fryksmark et al., 1989). Гнійний гайморит являє собою і-ксулаїнвії) форму запалення і тому особливо важливим вшлядае ішвчєніїя значення н його ппіоіснен іакої іруни

протеолітичних ферментів, як ензіми калікреїн-кінінової системи. Результатом фармакологічної дії кінінових ферментів є основні симптоми ексудативного запалення - гіперемія, підвищення проникливості судин, ексудація, біль (К.Н. Веремеенко, 1977). Доцільним також виглядає визначення стану основних інгібіторів протеолізу, котрі контролюють активність ферментів калікреїн-кінінової системи: аі-інгібіторупротеїназ (агШ), агмакроглобулІ№(а2-МГ) та деяких інших. В зв'язку з тим, що недостатність «і-ІГІ може бути спадковою, необхідно вивчити фенотипові варіанти цього інгібітору у хворих на пііґший гайморит.

Дані щодо стану компонентів калікреїн-кінінової системи а також згаданих інгібіторів протеїназ у хворих на гнійний .гайморит в літературі відсутні. Метоли юті »генетичної корекції порушень стану калікреїн-кінінової системи у даної г руни хворггх не розроблені. .

Мета роботи. Поліпшити діагностику, дати клініко-біохімічне обгрунтування та вивчити терапевтичну ефективність застосування антикіннготту Ферментів в комплексному лікуванні хворггх на хронічний гнійний гайморит..

Завдання дослідження:

1. Визначити основні компоненти калікреїн-кінінової системи га генетичний поліморфізм «,-ІП в плазмі крові хворих на юсіртгй та хронічний шіііннй гайморит.

2. Дослідити активність качікреїн-кінінової системи в ексудаті з верхньощелепної пазухи у пацієнтів з гострим іа хронічним г иійнпи г айморигом,

3. Обгрунтувати ноказагнгя до застосування препаратів аигнкінтової дії л

комплексній терапії хворих гга г нійний гайморит. . .

4 Дослідити клінічну ефективність застосування анпікінінових тгргпзрягіп шгя лікування ціп групи пацієнтів., запрононуваш рекомендації но їч чикорисіанню в клінічній практиці.

Наукова новизна роботи.

За допомогою сучасних біохімічних методів досліджені основні компоненті! калікреїн-кінінової системи в плазмі крові та ексудаті ) верхньощелепних пазух хворих на гострий га хронічний гнійний гаймориї Виявлено, що ангикалікреїнова активність плазми крові пацієнтів з гнійшш гайморитом знижена, що може бути причиною активації у них калікреїн-кініновиі системи. При дослідженні функціональної активності агШ знайдено, іцо в групі довго та часто хворіючих на гнійний гайморит знижений середній вміст аі-Ш у крові порівняно з його концентрацією у здорових людей. За допомогою методів біохімічної генетики визначені особливості у частоті зустрічаємості різних алеліь а,-1П серед хворих на гнійний гайморит та здорових людей. Активнії: її калікреїну виявлена в усіх досліджених ексудатах з верхньощелепних пазух хворих на гнійний гайморит, цей показник вшце в групі осіб з хронічним гнійним гайморитом в стадії загострення. Показано, що в групі пацієнтів, результат традиційної консервативної терапії котрих був задовільним, активність калікреїну в процесі лікування знижувалась. Серед хворих з незадовільними результатами лікування відбувається різке збільшення середнього показника активності ферменту'.

Практичне значення. .

Враховуючи стан калікреїн-кінінової системи у хворих на гнійний гайморит, визначені показання для застосування препаратів ангикінінової дії для їх лікування. Запропоновано лікарську суміш, яка містить йнтикініновий препарат (гордокс або ішірол) разом з антибіотиком, та методику її використання в комплексній терапії хворих на хронічний гнйний гайморит. Місцеве застосування запропонованої лікарської суміші при лікуванні хворих на хронічний і пінний гайморит у стадії загострення дозволяє скоротити терміни лікування у середньому на 3,2 дні та досяг+и клінічної реміссії захворювання у 91,4% иацігшів.

Зроблено висновок про існування ризику розвитку хронічного гнійною гаймориту з несприятливим перебігом у осіб, які мають дефіцитні у відношенні продукції cti-ІП алелі, особливо при наявності провокуючих факторів. Цей факт може бути основою для профілактики даного захворювання серед населення.

Основні положення, які виносяться на захист.

1. У хворих на хронічний гнійний гайморит в процесі малоефективного консервативного лікування зростає активність калікреїну в ексудаті з верхньощелепних пазух.

2. Наявність алелю S, а також алелю М2 у гомозиготному варіанті аі-ИІ може бути однією з ознак схильності до розвитку хронічного гнійною гаймориту.

3. Препарати антикінінові' дії (ініпрол та гордокс) гальмують специфічну активність основного кініноутворюючого ферменту калікреїну в ексудаті з верхньощелепних пазух.

4. Місцеве застосування запропонованої суміші антикінігтвого препарату (ініпролу або гордоксу) з антибіотиками сприяє більш швидкому регресу. клінічних симптомів загострення хронічного гнійного гаймориту' та скороченню термінів лікування хворих Порівняно з результатами терапій за традиційними методами.

Апробація роботи.

Основні положення роботи Доповідались та обговорювались на засіданнях підсумкових науково-практичних конференцій Київського НДІ отоларингології (1993,1994, 1995), на VIII з'їзді отоларингологів України (Київ, 1995).

Апробаційний захист дисертації відбувся 28 червня 1996 року на засіданні проблемної комісії "Запальні та алергічні захворювання JlOP-органів" Київського НДІ отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка.

По темі дисертації опубліковано 5 наукових робіт в журналах, матеріалах конференцій, з'їздів отоларингологів. Запропонована методики лікування хворих на хронічний гнійний гайморит використовується у відділі

запальних захворювань Київського НДІ отоларингології ім проф <Н Коломіштенка. •

Об'єм га структура роботи.

Дисертацію викладено на /¿t? сторінках, іиюсгровано^^іаблицями, малюнками. Список літератури міститьвітчизняних та країн (ЛІД і

зар> біжшгх джерел. •

Конкретний особистий внесок дисертанта : '

Клінічна та біохімічна частіш роботи виконані дисертантом особисто.

ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і метоли досліджень.

В основу роботи покладено результати обстеження та лікуг.ашш /03 хворих на хронічний та 16 - на гострий гнійний гайморит. Серед хворих на хронічний і цінний гайморит було 104 чоловіка та 99 жінок у віці від 15 ло 68 років. Усі патенти перебували на стаціонарному лікуванні у відділі запальних захворювань ЛОР-ортанів Київського науково-дослідного інституту, їм. проф ОС. Коломіііченка або амбулаторно лікувались при консультативній иотігдініиі 'інсіитуту. Контрольну групу склав 121 донор, у якнх кров для досліджені, брали на Міській станин переливання крові. ' .

Окрім загальноприйнятих методів клінічного обстеження хворих (анамнез, передня та задня ріноскопія, рентгенографія нарколоносошіх пагух. загальні аналізи крові та сечі) для уточнення діагнозу, призначення раціонального лікування та контролю за його ефективністю нами використовувались додаткові методи: мікробіологічне Дослідження ексудату з верхньощелепних сіпусів (у том> числі визначення чутливості мікрофлори до ангибіоіцкіїі) мідповілно д<: інструкції МОЗ УРСР від 22.10.84 p.; акустична ріномегріч за допомогам SRU-2000; ультразвукове дослідження навколоносовнх сінусів на апарат 'Simiscan'' (Фінляндія); ендоскопічне обстеження порожнини носу за допомогах апарату "Endoltiv" фірми "Riehanls“ (Германія). Для вирішення Ьснолшіх завдані роботи проводились спеціальні біохімічні дослідження крорі та ексудату : верхньощелепної пазухи хворих на гнійний гайморит. Визначення нрекалікрепн та інгібіторів калікреїну проводили за методом, запропонованії' К.М Веремеснко в 1975 році, з використанням нрогамінсутфагу якс\б<мряг> Активність прекалікреїігу віпначалп у мікромолях аріініну. відшепленрго ri протамінсульфагу 100 мл плазми крові «а І хвнлнт.'Лкінвмігть'інгібіторі калікреїну -визначали .знизкеиням- пріламінрозчіеплюпчо! ?і.-піячосіі ;а хвилину. Активність калікреїну в ексудаті визначали сш.^ іроф -іомоіріппіг М-гГОДОМ за ЛОНОМОЮЮ. хромогенного ПСШИДНІЛО субстрату (ЧроМпіІІМІ МКі

виражали в мікромолях відщепленого в результаті реакції п-нітроаніліну за 1 іодішу 1 г білку ексудату. Вміст білку у досліджуваному матеріалі визначші за методом Lowry et al.(1951). Вміст аі-інгібігору протеїназ визначали за здатністю останнього і альму наш дію трипсину і виражали в мг ¡»активованого ферменту на і мд сироватки (К.М. Веремеенко, 1988). Розділення сироваткової о аі-1ІІ на фенотипові варіанш проводили з допомогою ізоелектричного фокусування у бораі-іліцеріновому традіоїті pH (4,4 - 4,9) у пластинах поліакріламідного гелю (Г.Г. Демидова и соавг., 1989).

Статистична обробка результатів досліджені, була проведена за методом Оіівіна < I960).'Різницю вважали достовірною при рі <0,05. '

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Усім хворим на гн|йний гайморит на початку та в процесі лікування, окрім загальноприйнятих , проводились також додаткові обстеження: акустична рінометрія, ендоскопічне обстеження порожнини носу, ультрасонографія

верхньощелепних пазух. Підсумовуючи результати додаткових методів обстеження хворих, можна зробиш висновок, що, окрім рентгенографії, найбільш достовірно про наявність ексудативного процесу у верхньощелепних пазухах можна судити за даними ендоскопічного обстеження порожнини носу за допомогою апарату "Endolux". Гак, наявність гнійного або слизово-гнійною ексудату в середньому носовому ході при ендоскопічному обстеженні виявлено в 98,6% випадків хронічного гнійного гаймориту. При ульграсоноірафіі верхньощелепних пазух ознаки наявності ексудату мали місце лише у 84,7% випадків, у 8,3% випадків отримано помилковий негативний результат ультрасоноїрафії. Акустична рінометрія дозволяла об'єктивно судити про вираженність набряку слизової оболонки порожнини носу і, таким чином, контролювати неребії захворювання та ефективність лікування.

На початковому етапі досліджень з метою отримання інформації про стан калікреїн-кініїювої системи в плазмі крові хворих на гнійний гайморит було

вивчено рівні основних компонентів цієї системи - прекалікреїну та білків-регуляторів активності калікреїну - повільно та швидко діючих його інгібіторів. Дослідження було проведено у 10 хворих на хронічний гнійний гайморит та 8 - на гострий гнійний гайморит. Дослідження показали, що рівень прекалікреїну в плазмі крові хворих на гострий та хронічний гнійний гайморит суттєво не відрізняється від такого серед практично здорові« людей. Вміст інгібіторів калікреїну , які контролюють активність ферменту, у хворих на гнійний гайморит знижується. Концентрація повільно діючого інгібітору калікреїну достовірно зменшується у пацієнтів з хронічним гнійним гайморитом порівняно з відповідним показником у здорових людей. Цей факт свідчить про зниження ангикалікреїнової активності плазми крові у хворих на хронічний гнійний гайморит. При гострому процесі спостерігається зниження вмісту в плазмі крові швидко діючого інгібітору калікреїну. порівняно з його вмістом у здорових людей. Таким чином, зниження інгібіторного потенціалу плазми крові у хворих на хронічний гнійний гайморит може бути причиною розторможення кшіноутворюючих ферментів. ■

З метою більш поглибленого вивчення системи проіеолітичнх інгібіторів ми досілджували також фенотипові варіанти основного антшірогеазіюто ферменту сироватки крові а,-1П. Підставою для таких досліджень були дані літератури про роль сн-Иї як фактору ризику розвитку хронічних запальних захворювань легень. Крім того, важливо те, що схильність до дефіціту цього інгібітору протеїназ може бути генетично обумовленою. При наявності, спадкового дефіціту, особливо якщо мас місце вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища (тюпоновий дим, косметичні засоби, лікарські препарати та інші), арІП синтезуються в кількості, яка недостатня для контролю за активністю різних протеїназ, зокрема кінінорих ферментів. Тому вивчення генетичного поліморфізму «і-ІГІ у хворих на хронічний гнійний гайморит має безсумнівний інтерес. Дня більш повної характеристик «,-ІИ . окрім фенопип'вяння , була досліджена йою ф\нкліопзяміа аітшртеяша акгня'шсіь.

яку оцінювали за здатністю гальмувати ферментативну дію трипсину. Обстежено 109 хворих на хронічний гнійний гайморит та контрольна група, яка складалась з 107 прамично зцоровнх донорів( контрольна група).

Результати вивчення генетичного поліморфізму аі-1П узагальнено ь

іаб.ищі 1

[аблпця 1. Розподілення фенотипів арІП серед хворих на хронічний і нішта гайморит та здорових людей

Феношіш а,-11) Хворі на хронічний гнійний і айморш Практично здорові люди (контроль)

Кількість хворих % від загальної кількості Кількість обстежених % від загальної кіпькосгі

МіМ| 63 58 68 63

МіМі 27 25 22 21

МіМ, • 11 10 13 12

М;М, 3 3 1 1

М2М, 1 1 1 1

М3М3 1 1 2 2

Мі8 3 3 0 ' 0

Усьої о 109 100 107 100

Наведені в таблиці І дані, дозволяють зробити висновок, що як серед хворих на хронічний гнійний гайморит, гак і серед практично здорових людей переважають особи з фенотипом агІП МіМі (58% та 63% відповідно). У групі хворих частіше зустрічаються яюдц з алелєм М2 , а також вперше виявлено З особи з наявністю патологічного дефіцитного у відношенні продукції агІП алелю 8, котрий у осіб контрольної групи відсутній.

В таблиці 2 підсумовані результати досліджень функціональної актшшості аг1П у осіб з різними його фенотипами.

Таблиця 2. Вміст інгібіторів протеїназ у сироватці крові хворих на хронічний гнійний гайморит та здорових людей з різними фенотипами арШ (М ± пі)

ФеНОТИПИ а,-ІП Хворі на хронічний гнійний гайморит Практично здорові люди

Иі-ІП, г/л а2-МГ, г/л агШ, г/л сь-МГ, г/л

М,М, 1,94 ±0,09 (63) 1,74 ±0,08 (61) 2,10 ±0,08 (68) 1,20 ±0,05 (67)

Р'>0,1 Р’ <0,001

М,М2 1,85 ±0,10 (27) 1,58 ±0,12 (27) 2,10 ±0,11 (22) 1,50 + 0.15 (22)

Р>0,5; Р’> 0,05 Р>0,2; І’ • 0.05

- Р' > 0,5

М,М3 2.15 ± 0,16 (11) 1,58 ±0,26 (11) 2,00 + 0,17 (13) К30± 0,14 (13)

Р > 0,2; К > 0,5 Р > 0,5; Р > 0,5 Р > 0.5

Р' > 0,2

М2М2 2,22 ±0,41 (3) 1,44 ±0,18(3) 2,40(1) . 1,60(1) .

Р>0,5 Р>0,1

М;М5 . 1.09(1) 1,24(1) 3,10(1) , 1,60(1)

МіМ3 1.73(1) 2,02 <1) 1,60(2) 1,20(2)

М,5 1,52 ±0,15(3) 1,35 ±0,17(3) ■ - ■ -

Р<0,02; Р< 0,05;

Г<0,0 01 Р"> 0,2

Примітка: В дужках наведено кількість обстежених осіб.

Р - достовірність розбіжності порівняно з вмістом ВІДПОВІДНОГО Інгібітору у осіб З ЙОГО фенотипом М|М| в кожній групі обст ежених; Р'- достовірність розбіжності порівняно з відповідним вмістом кожного інгібітору у хворих на хронічний гнійний гайморит та у здорових людей;

Р" - достовірність розбіжності порівняно з відповідними показниками ДЛЯ КОЖНОГО Інгібітору у здорових ЛЮДЄҐ1 З фенотипом (< |-ПІ МіМь

Як видно, вміст агІГІ в сироватці крові хворих з фенотипом МіМі у середньому мало відрізняється від відповідного показника серед практично здорових людей. В іей же час серед хворих з цим фенотипом інгібітору було шестеро, які мали ниинижчий вміст агШ (0,60 - 1,01 г/л), п'ятеро з них хворіюіь на хронічний інійний гайморит на протязі більше 10 років з частими заіосгрсжіяміі . У пацієнтів з фенотипом сііТП рівень інгібітору був знижений і сіановив 1,52 г/л проти 1,94 г/л у хворих з фенотипом М|М|.

Приведено аналіз залежності важкості перебігу хронічною гнійного гаймориту від вмісту оц-Ш в сироваїці крові хворих. Виявлено, що середній його пмісті/довп> іа часто хворіючих знижувався і становив 1,62 ± 0,15 г/л проти 2,10 ± 0,08 г/л у здорових людей. Зустрічаємість алелю М2 в цій ірупі пацієнтів становила 0,2222 проти 0,1560 в групі хворих з більш сприятливим перебігом захворювання та 0,1168 - у контрольній групі.

У хворих на хронічний гнійний гайморит виявлені зміни рівня іншого інгібітору протеїназ широкого спектру дії - 0І2-МГ. Так, у хворих з фенотипом игШ М)Мі середнс значення агМГ більше, ніж у осіб контрольної групи: відповідно 1,74 ± 0,08 г/л та 1,20 ±0,05 г/л. ГІри наявності у хворих патологічного алелю 8 та відповідного зменшення кількості арІП спостерігається також зниження рівня аі-МГ порівняно з його вмістом серед пацієнтів з фенотипом МіМ] : відповідно 1,35 ± 0,17 г/л та 1,74 ± 0,08 г/л. Однак, від контрольних значень, які спостерігаються при фенотипу чг1 П М(Мі , вміст а2-МГ у хворих з ■фенотипом практично не відрізняється.

Зроблено ВИСНОВОК, ЩО наявність дефіцитних у відношенні Продукції СХі-Ш алелів є несприятливим прогностичним фактором для розвитку хронічного гнійного гаймориту з більш важким перебігом. Низький вміст аі-ІП у сироватці крові хворих на хронічний гнійний гайморит, можливо, є вторинним і водночас погіршує перебіг захворювання.

Дл*-більш повної характеристики стану калікреїн-кінінової системи поряд з вивченням ії компонентів у сироватці крові проведені біохімічні дослідження

. . ■14 ексудатів з верхньощелепних пазух у 67 хворих на гайморит (у 59 -із загостренням хронічного гнійного та у 8 - з гострим гнійним). Усього досліджено 71 зразок ексудату (у. 4 хворих на хронічний гнійний гайморит досліджувався ексудат, отриманий з обох пазух). Активність калікреїну визначалась за методом K.M. Веремеенко з застосуванням специфічного хромогенного субстрату. .

У групі хворих на хронічний гнійний гайморит-деіцо більш висока середня активність калікреїну (19,6 ± 3,4 мкмоль/(грднна • г білку) порівняно з відповідним показником серед пацієнтів з гострим гнійним. гайморитом (12,7 ± 14,3 мкмоль/(година. г білку). '

Таким чином, отримані результати досліджень свідчать про певні зміни активності протеїназ калікреїн-кінінової системи та їх інгібіторів у хворих на гнійний гайморит як -іі осередку запалення, так і у системному кровотоці, тому в подальшій роботі було проведено визначення зміни активное ті калікреїну в ексудаті з верхньощелепних пазух у дінаміці традиційного консервативного лікування хворих на гнійний гайморит з метою визначення можливої доцільності та показань для застосування препаратів антикінінової дії п терапії цього захворювання. Вище згадані Дослідження проведені у 35 хворих на хронічний та у 6 - на гострий гнійний гайморит. Усього досліджено 41 ексудат при хронічному процесі (у 6 хворих діагностовано гайморит з обох боків) та 10 - при гострому (у 2 хворих - гайморит з обох боків). Активність калікреїну визначали в ексудаті, отриманому під час першого, другого та останнього, при котрому иіе був патологічний вміст у пазусі, промиванні (або під час 8- 10-го промивання). .

Аналіз даних показав, що активність калікреїну в'ексудаті з верхньощелепних сінусів хворих як на гострий, так і хронічний гнійний гайморит після першого введення в сінус антибіотику (друге дослідження) в середньому підвищується порівняно з вихідним її значенням.. Цей факт можна пояснити додатковою альтеруючою дією пункції та промивання верхньощелепної пазухи. При третьому дослідженні даний показник у хворих на і остріш та. хронічний гнійний гайморит змінювався по-різному. При гострому гнійному процесі активність калікреїну зменшувалася порівняно з вихідною в 1,8 рази- В тгіі же час

у гр>пі хворих на хронічний гнійний гайморит у середньому відбувалось полапьше зростання активності калікреїну: 96,7 мкмоль/(година • г білку) проти (3,6 .мк'мол(,'(голина . г білку). Приймаючи до уваги цей факг. ми проаналізували зміни активності калікреїну в ексудаті залежно від ефективності традиційного консернаїнпного лікування, а гакож зміни індивідуального досліджуваного показник;' в процесі терапії. В залежності від результатів лікування усі хворі на хронічний і ¡¡іншій гаґімормі були розділені на три умовні групи. До першої віднесені 13 папістів, > котрих на 5-6-й день лікування вже були відсутні суб'єктивні та об'єкінвні ознаки зшострення хронічного гнійного гаймориту. До друюї ірупи відіїссспі 20 хворих, у яких згадані результати були досягнуті більш ніж за 8 днів, а гакож ті, у яких на кінець лікування залишались незначні зміни з боку порожніти носу іа верхньощелепної пазухи згідно даних додаткових методів дослідження. Третя група складалась з пацієнтів, лікування котрих було розцінене як малоефективне. Критерієм низької ефективності терапії була присутність об'єктивних та суб'єктивних ознак загострення хронічного процесу на час 8-10-го введення розчину антибіотика у верхньощелепну пазуХу.

1’сзультаіи апа'іпч ічлежносіі активності калікреїн) \ ексудаті < перхньоінг'іепної паі>хн від результатів традиційного консервяінвного лікування чапелені в гяГгмнп з

! а^ніпя V Дічамікя «міни активності калікреїну \ ексудаті і

верхнь'їмі'? <> сін\с\ в іалежносгі від результатів традиційною

консервативного лікування

1 Р) ПН ' п..рп\ Лкіивпісп. калікреїну (М .£ т), г.гікрсі^от^гпдияа. г білку)

Перше Друге дослідження І реї' дослідження

дослідження

Перша 45.2 ± 7,3 48,7 + 9,7 10,Я + 4,2

Лр\ і а 14." + 5.8 1 (>/> ± 5,2 12.* 1 4,^

Третя . 21.5 + 4:2 54,6 ±20,4 %,і ±39,3

Як видно з наведеної таблиці 3, в ірегій групі хворих в процесі терапії продовжується зростання активності калікреїну: на час третього дослідження цей показник більш ніж в чотири рази перевищував вихідні його значення. Тобто має місце підвищене утворення кінінів і, таким чином, гіперпродукція вазоак'пшішх поліпептидів в осередку запалення. Цей факт може опосередковано свідчити про недостатню ефективність (неефективність) методів лікування, які використовуються, та в певній мірі відображати інтенсивність запальної реакції у верхньощелепних пазухах.

Проаналізовано індивідуальні показники активності калікреїну в ексудаті з верхньощелепної пазухи, в результаті чого зроблено висновок про наявність тенденції підвищення вихідної низької активності калікреїну при малоефективному лікуванні та, навпаки, зниження вихідної високої активності калікреїну у процесі ефективного лікування. Крім того помірне підвищення вихідної активності калікреїну, а також деяке зростання цього показника в ексудаті, отриманому при другому промиванні, може спостерігатись як під час ефективної, так і малоефективної терапії.

Виходячи з вищезгаданого, ми знайшли доцільним починати місцеве введення антикінінових препаратів з третьої процедури промивання верхньощелепної пазухи при традиційному лікуванні, якщо відсутній позитивний ефект терапії.

Клінічному застосуванню препаратів антикінінової дії передували експериментальні дослідження. В дослідах in vitro вивчили вплив різних концентрацій природних антикінінових препаратів ініпролу та гордоксу на активність калікреїну в ексудаті з верхньощелепної пазухи. Біохімічними дослідженнями показано, що згадані препарати пригнічують специфічну активність калікреїну, причому вплив зростав з підвищенням їх концентрації. Оптимальна концентрація інгібітору становила 100 ц.І.Р. на 0,1 мл ексудату для ініпролу та 100 ОД на 0,1 мл ексудату - для гордоксу. Враховуючи те, що для введення у верхньощелепну пазуху потрібно біля 5 мл лікарського розчину,

доцільно використовувані ініпрол у дозі 5000 Ш.Р. або горлокс у дозі 5000 ОД на 5 мл розчину.

Оскільки мікробний фактор, згідно даних більшості авторів, відіграс вирішальну роль у етіології та патогенезі гнійного гаймориту, у лікарську суміпі Ч'ія введення у верхньощелепну пазуху додавався антибіотик. Останній підбирався з урахуванням чутливості мікрофлори ексудату та в конценграції, яка не приінічуг рухливу акишиісіь миготливого епітелію слизової оболонки. При блкгеріодої і’ічому логлілгкснні И6 гнійних ексудатів з верхньощелепних пазух чиявлено. що при хронічному ■ иіііному гаймориті частіше зустрічаються різні штами стафілококу (38%), стрептококи (10,7%), неіденгифіковані грам негативні палички (!І.а%). синьої нійна (5,8%) та кишкова (2,8%) пачички. Згадані мікрооріанізми частіше мали найбільшу чутливість до антибіотиків широкого спектру дії - гснтамігшну (33,9%) та ампіциліну (12,7%). Тому до отримання результатів бактеріологічною дослідження для місцевого застосування використову вали розчини цих препаратів.

. Таким чином, на основі проведених біохімічні« досліджень нами ¡пропоновано лікарську с\міш. що складалась з 5000 ІП.Р. ініпролу або 5000 ОД юрлоксу ¡а 10 мі генгаміпину (амгтіоксу), розчинених у 5 мл 0,3% розчину МаСІ І руна паціппт. для лікування югрих використовувалась запропонована суміш, складалась з ЗО хворих на хронічний гнійний гайморит у сталії загострення іГршерігм вічбору папіппіп буча наявність гнійною ексудату при третьому промиванні у кількгсгі. шо мало відрізнялась від отриманою при першому промиванні, а іакож дані долзікових метолів обстеження, котрі свідчили про чілсутнігть почнгипної дінаміки захворювання. У п'яти хворих спостерігалось ічі остргння лвобічного іанмериіу (таким чином, лікування проведено V З“-вішалках захворювання). ■

7(л<і гіршоїуппішя лікарської суміші до 4 мл розчину 40 мг гентамінину або ампі"і.:\ ч".ч;чі:пц 1 мл розпит’, чкий містив 5000 п.І.Р. ініпролу або 5000 ОД (ор кчху.

Ефективність лікування оцінювали на основі спостереження за дінамікою суб'єктивних та об'єктивних ознак захворювання (у тому числі за даними акустичної рінометрії, ультразвукового та ендоскопічного досшджеиь). Після початку місцевого застосування антикініновіа препаратів у більшості хворих (91,4%) спостерігався швидкий регрес клінічних проявів загострення хронічного гнійного гаймориту. Тільки у 3 пацієнтів на дев'ятий , день лікування залишались патологічний вміст у середньому носовому ході та ексудат у верхньощелепному сінусі. Середні величини показників акустичної рінометрії при лікуванні з застосуваніїям антикінінових препаратів значно швидше досягали значень близьких до норми, ніж при традиційній терапії. На п'ятий день введення запропонованої суміші за даними ультрасонографії у 91,3% хворих були відсутні патологічні ознаки . Більш швидкий регрес ознак загострейня хронічного гнійного процесу, виявлених при ендоскопічному обстеженні, в часі співпадав з початком застосування суміші з інгібітором протеїназ (4-5-й день). При порівнянні показників ендоскопічного обстеження у контрольній іа основній групах на 10-й день лікування помітна значна різниця: ексудат у середньому носовому ході був знайдений у &,£% хворих основної групи і у АЯ.% -контрольної. '

Разом і цим, для отримання об'єктивних показників ефективності лікування в 17 випадках були проведені біохімічні дослідження ексудату з верхньощелепної пазухи перед початком застосування антикінінових препаратів та в кінці лікування. Вони показали, що активність калікреїну в ексудаті в процесі лікування суттєво знижувалась у порівнянні з вихідними величинами: вихідна активність калікреїну в середньому становила 102,28 ± 53,16 мікромоль/(година • г білку), а в кінці лікування цей показник був 40,78 ± 10,3 мікромшіьУ(година. г білку). • • ■

При аналізі індивідуальних показників активності калікреїну виявлено, що у трьох хворих, результат лікування котрих був розцінений як незадовільний, на час останнього дослідження (9-й день лікування) спостерігалось підвищення цктибіюсїі калікреїну у середньому до 118,13 мікромрль/(година . г білку).

?га:іапі трос .хворих н подальшому буліт оперовані (тайморотомія по Коллуел-Люк>, ендоназальна гаііморогомія).

1'аким чином, аналізуючи вище наведені дані клінічних га біохімічних обсіежень, можна зробити такі висновки. У склад rpvmi хворих на хронічний гнійний гайморит, для лікування яких використовувались антиьіиіиояі препарати, увійшли вибрані пацієнт, > котрих не спостерігалось зменшення кількості ексудату у верхньощелепних иаїк на час третього промивання з місцевим введенням розчину антибіотиків. Іобто у цих хворих вже мала місце більш РНСПКЯ нірці І/|І(ІСІЬ НИЗЬКОЇ сфскишішсіі ЗрЗДИЦІЙИОЇ КонСерВТгіПШОЇ терапії. Однак після початку застосування лікарської суміші, яка містила антикініновии препарат, регрес клінічних симптомів загострення гнійного ^анмориту був більш швидким, ніж у осіб, котрим вводився іільки антибіотик.' що підтверджувалось даними додаткових методів обстеження. У групі хворнх при традиційному консервативному лікуванні результат лікування розцінено як незадовільний в 22% випадків, тоді як у групі осіб, що лікувались з використанням антикінінових препаратів, незадовільний реіулмаг б\ло отримано тільки в 8,6% випадків. Про ефективність запропонованої методики грації судили також по середнім термінам чік\вання хворих: при традиційному середній ліжко-день сганонип 11,2 дня, я при використанні антикінінових препаратів -З днів.

Порівняльний аналіз ефективності застосованих методів лікування показав, шо нідно даних клінічних, біохімічних га додаткових методі" поспіджень, місцеве використання запропонованої лікарської суміші, яка містить лнінкінінолі препарати ініпрол або гордо»г разом з анічбіоптками. дозпоттяг досягти позитивних результат in. Це иілтвердж} налось швидким поліпшенням самопочуття пацієнтів, нормалізацією ріноскопічнсї' картини, то співпадало із зниженням активності кялікреїиу в ексудаті з верхньощелепних пазух, даним!' ЛКИ.'ІИ'ІПОІ pill^Merpii. V ЧЬ граПЧІОІ ряфіт та РИЧОСКОПІтОІ О п‘~іС’'"*СН"Р ппрозсинни носу, зкороченнчм. термінів лікування хворих. .

І зкпч чіотч. тримані :тзчі гтгч лн^лкчінТ- нгіння про біохімічні мгуягчічн ігатотетіезу гніГпк'то гаймориту. зокрема рчді кяц'креііі-кіпінпяоі іискми п

¡юытку захворювання, та дозволяють зробити попередній висновок про можливість генетичної схильності до розвитку рецидивуючого хронічного, гнійного гаймориту. Запропонований метод лікування хворих на хронічний гнійний гайморит з використанням ангнкінінових препаратів доповнює арсенал консервативних методів терапії і дозволяє скоротити терміни лікування у середньому на 3,2 дня та досягти реміссії захворювання у 91,4% пацієнтів . •

ВИСНОВКИ

1. У плазмі крові хворих на хронічний гнійний гайморит знижена

активність повільно діючого інгібітору основного кініноутворюючого ферменту калікреїну, що може свідчити про послаблення антикадікреїнової активності плазми крові. '

2. В ексудаті з верхньощелепних па зух хворих на гнійний гайморит

виявляється активність калікреїну, причому при хронічній формі захворювання вона була вища, ніж при гострій. При малоефективній консервативній терапії гаймориту відбувається зростання активності калікреїну в ексудаті у процесі лікування. ' - -

3. Встановлено, що у хворих на хронічний гнійний гайморит частіше зустрічається алель М2 сироваткового аі-інгібітору протеїназ» ніж у осіб контрольної групи. Вперше у 3 хворих виявлеио дефіцитний алель інгібітору 8 у гетерозіготній формі із зниженою функціональною (ангіпротеазною) активністю. .

4. Експериментальними дослідженнями показано, що ііоліфункціоиальні

інгібітори протеолізу і кініногенезу гордокс та ініпрол інактивуюгь калікреїн в ексудаті з верхньощелепної пазухи хворих. Визначено, шо оптимальна концентрація інгібітора дші нейтралізації підвищеної активності калікреїну, що мас місце при важкому перебігу захворювання , становить 5000 ОДініїїролу або гордоксу на 5 мл розчину. . ;

5. Розроблено показання та запропоновано методику ' місцевого використання ангнкінінових препаратів ініпрол та гордокс у комбінації з

антибіотиками для лікування хворих на хронічний гнійний гайморит у сталіі загострення. Метод лікування дозволяє скоротити терший лікування хлорих у •тре тiff ому на 3.2 лня т.т досягти ремісії захворювання у '■ І .ЧУо хворих.

ІІГАК1 МЧИ! РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Л ін діагностики нкгрот іа хронічною інійною гаймориту необхідно коми it-і.пі'.' обстеження хворих. яке містить, поряд ■> затальнокітничними та ргни''іі!' піпчиимн методами. ультразвукове обстеження верхньощелепних пазух, ткустчиу рінометрію та ендоскопічне обстеження порожнини носу.

2 І !рм впсутттості cvnmcHH «мінення кількості і пінної<.> ’ексудату на чзс і'руїогб-третьою промивання верхньощелепної пазухи хворих на хронічний щійпін'і іайморнт місцево рекомендується лікарська суміш, яка містить 500П іі.І.Р. ініпролу або 5000 ОД гордоксу (на 5 мл розчину) га антибіотик.

■ 3. ГТрн масових обстеженнях виявлення наявності дефіцитного. у

відношенні продукції фенотипу ініибітору потрібно вважати фактором

ріі шку можливого ptnniiiifi урпнічноїм гнійного тянморіму < нр'Ирйятттрпм

. (‘ПИСОК РОКИ Мір KJIIKORMUTXITO ІГ.МЇ лис І-РІ лпії

І г}^«> іін^гин.Ч ПКТНРНОСІІ ка.мігреїмх п ексу;гиі '* верхиь'мис МЯП'ЧР

V хпнрих на .\роні'!Ч,с^! in Н'орлй гнійний ізйморш // Ж\рнлтт вушин\. nncnrnv -ті ^рорпЯ*. 1QQ1 - ,No4 - С. 33-37. /Сиівавт.: О.ІТ. Голоборп.ммотЛ

' \ьїПЧП'нП, К^ГІ.Ч»'‘РС'ІМП '! ІКССЧДГИС JH ПЄрХЧЄ'*С.,ЛПС1Л"і« naivxn

5олм»ч‘: \иоіінмм гнйчориіом ч проиессе .чеченця// Журная nywnnv. носовиг ?п гпрляпнг хвороб.- С 3*-37. /Соявг.: О.П. ГолобородькоЛ *

> Сі;ч* .it'nirir; помнем; иип Tfcr. Vn frtiHiff*n«iV rurt>‘.fi? v ‘гппргт*' rrn

і-інМ'ЧрЦ; \ f{H#»pM.1 l| 1 '■If' і * ">pl»t»n-f4(tmri '’finf <V’ • ' p'V'f'f Ь' V 'V

{'І МГГ>Ч<1 f(4 ’ » Jn

■ 4. Дослідження системи аі-інгібітору протеїназ у хворих на гнійний

гайморит// Материалы УШ съезда оюршюларингодоговУкраїни /Киев, 6 -Ю шоіи 1995г./: Тезисы докл. - С. 37./Співавт. О.П. Голобородько/.

5. Наследственные варианты аі-инпібигора протеиназ как факторы риска. развития хроническою гайморита

.// Журнал вушних, носових та горлових хвороб,- 1995.- №2,- С.31 - 37. /Соавт. К.Н.Веремеенко, Д.И, Заболотний, 0.11. Голобородько, В.А. Шкробогун/.

Зарипкая И 1~'. Клинико-биохимическое обоснование применения апчидтииномт претр,пои и сочплегеном лечении больных гнойным гайморитом.

Рукопись

Лисх epiauii I м. 1 'шикани; ' степени кандидата медицин ■ i u , t и.

специальное!и: J4.0I.I8 - Diweiim . )«i, юрла и мое;'. Kiim'iiiii h:u'hi" ИСС'.'К'НОИ/li-'li i Kllii IlllCllliyi ою.МрШИОПОГНП им. Проф. А И ко |'п‘.цИЧ* Нч<\ 1С„е„. 1QQ7 •.

Мперьис 1ЩЧСНЫ n< MUVHMt К!1МНОПеН1Ы капликреин-КИЧН1ЮВ'>Н СИСК. 14 I. плазме крови и экссудате ш верхнечелюстной пазухи больных острым н ..ршшйсскпм птйтнтм гяимпритлми». • I|оказано. что ь ipymic fc.i'in'” 7 неудовлетворительным результатом консервативной терапии нроис-оин возрастание среднею показателя активности калликреина в жссудате in верхнечелюстной пазу хи в процессе лечения. С помощью методов медицинской [енетики выявлены особенное ги в частоте встречаемости разных аллелей (/(-ингибитора протенпаз среди бодрых хроническим гнойным гайморитом и дпрпти.тх люден, '

Предложена лекярг. твеннач смесь. которая содержит шипипгоштнй нренарш и ап шбнотик. а также методика ее применения в комплексной гератинт больных хроническим гнойным laiiMopmoM. Комплексное деление с использованием препаратов янгикннинового действия обеспечивает у oi.V’n ■чгтыи.тх стойкий положительный .'ффекг, подтвержденный кзгямпесшчрснт. и ..ю:кст быть рекомендовано дтч широкого клинического применения

Zaritskaya I. S. Clinical and biochemical foundation of antikininc Application in " ealmer’l of ra(ien(<. >>. if it cfironie siipprrrafiv e n laxil/ifis.

Manuscript.

Tl|e dissertation thesis for obtaining scientific degree of the Сandida'c of medirM sciences in the speciality 14.01.18 .The diseases of the ear, throat and nose .

Kt i> Rr-.ean.h Iii4tilnt( r f (naoloiiy named afW r"'l

K''lo»TTt\'rliPTiko . •

Hie kallikrein activity and some ib inhibitors in patients with chroni jU|>|iUii.UV4. maxillitis was measured. With the treatment provided this parameter in tli exudate from maxillary sinus was subject to significant changes: in patients, wfio wer lucking amelioration, the given parameter had a dramatic trend to rise. The plasm concentration of slow-acting kallikrein inhibitor decreased significantly in patients wit exacerbation of suppurative maxillitis, and patients with acute maxillitis showed tendency to decreasing the level of fast-acting kallikrein inhibitor.

Studying the functional activity of arproteolysis inhibitor (aj-Pl) in patient with chronic suppurative maxillitis with frequent exacerbations lasting for over 1 years the plasma concentrations of di-proteolysis inhibitor was significantly decreases compared to healthу individuals. Since cti-PI insufficiency can be of hereditary origi; we have studied genetic polymorphism of this inhibitor, using isoelectric focusing, was found out, that M2 allel is more often present in patients with chronic suppurativ maxillitis, than in healthy individuals or those with acute maxillitis. Among patient with chronic suppurative maxillitis 3 persons with phenotypical S allel, a part ( heterozygotic phenotypical MS allel, responsible for inhibitor expression, which inadequate in terms of arPI production, were found. The cti-P! contents in tho; patients overaged 72% of its normal values in healthy individuals. . - •

Tlius, certain alterations in a number of kallikrein-kinine system components ati their regulatory proteins were revealed in patients with suppurative , maxillitis. Tl presence of a rare S allel of ct|-proteolysis inhibitor and М2 allel can be considered lisk factor for recurrent suppurative maxillitis. •

Proteolysis inhibitors can be recommended for the complex treatment of patien with such Uie pathology. A new effective method of correction of the kinine activity і maxillary sinus in patients with chronic suppurative maxillitis was suggested. . .'

Ключові слова: калікреігі-кініиова система, інгібітори іірогеїназ, гайморит.

Содержание диссертации автор научной статьи: кандидата педагогических наук, Семенов, Алексей Георгиевич, 1997 год

ВВЕДЕНИЕ.

ГЛАВА I. СОСТОЯНИЕ ПРОБЛЕМЫ В НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ

ЛИТЕРАТУРЕ.

1.1. Задачи и особенности организации физического воспитания в вузе в условиях многоуровневого обучения.

1.2. Ретроспективный обзор формирования студенческого спортивного движения в греко-римской борьбе.

1.3. Развитие и совершенствование технологии подготовки борцов.

ГЛАВА II. МЕТОДЫ И ОРГАНИЗАЦИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ.

2.1. Методологичекие и теоретические предпосылки исследования.

2.2. Методы исследования.

2.3. Организация исследования.

ГЛАВА III. АКТИВИЗАЦИЯ МОТИВАЦИОННО-ЦЕННОСТНОГО ОТНОШЕНИЯ СТУДЕНТОВ К ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЕ (К ГРЕКО-РИМСКОЙ БОРЬБЕ) НА ОСНОВЕ ИНДИВИДУАЛЬНО-ДИФФЕРЕНЦИРОВАННОГО ПОДХОДА.

3.1. Потребности студентов в двигательной активности

3.2. Влияние мотивационно-ценностного отношения к физической культуре на физкультурно-спортивную активность студентов.

3.3. Спортивные соревнования как фактор активизации мотивационно-ценностного отношения к греко-римской борьбе.

3.4. Индивидуально-дифференцированный подход к студентам в организации занятий ГРБ.

ГЛАВА IV. ОРГАНИЗАЦИОННО-СОДЕРЖАТЕЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ.

4.1. Технология физического воспитания при подготовке бакалавра.

4.2. Содержание программного материала по физическому воспитанию на отделении греко-римской борьбы.

4.3. Организация занятий по борьбе на основном учебном отделении вуза.

4.4. Развитие силовых способностей борцов как основы спортивно-технического мастерства.

ВЫВОДЫ.

Введение диссертации по педагогике, на тему "Повышение эффективности физического воспитания студентов"

Актуальность проблемы. Перемены, происходящие в обществе и государстве, обнаружили со всей очевидностью противоречие между потребностью в специалистах, обладающих высоким уровнем мобильности, хорошим физическим развитием и реальным снижением роли физического воспитания и спорта в вузах страны. Это актуализирует проблему совершенствования постановки физического воспитания и повышения его престижа в высшей школе.

Стратегическое направление экономического и социального развития страны требует во всех сферах новых людей, отличающихся прежде всего тем, что они ведут здоровый образ жизни и утверждают цивилизованные формы производственных и межличностных отношений. В свете этих тенденций можно рассматривать лишь как временное кризисное явление факт снижения авторитета спортивных клубов, кафедр физического воспитания в вузах. Кое-где ставится даже вопрос о выводе физического воспитания за рамки учебного процесса. Программы, предусматривающие непрерывность физического воспитания на протяжении всего периода обучения студентов, не выполняются.

Актуальность новых подходов к физическому воспитанию диктуется необходимостью современного решения молодежных проблем: всплеск интереса к силовым формам физической культуры и спорта, стихийное возникновение самотренирующихся групп "по накачке мышц" следует рассматривать как реакцию на распространенное в обществе насилие на политическом и бытовом уровне.

Все это требует повышения общей культуры организации спортивных занятий, формирования социально-значимой ориентации занятий по физической культуре.

В высших учебных заведениях, где студенческая молодежь мыслит себя в будущем представителями нарождающегося так называемого "среднего" класса, рассматривает занятия физической культурой как элемент профессиональной подготовки к будущей деятельности. Молодые люди, ориентированные на работу в бизнесе и управлении в условиях сегодняшнего дня, физическую подготовленность, силу, выносливость склонны рассматривать как неотъемлемые качества профессиональной деятельности.

Движение к цивилизованности побуждает поднять физическое воспитание на новый уровень, пронизать его гуманистической направленностью. Это свидетельствует об актуальности исследуемой проблемы.

Анализ литературы по физическому воспитанию студентов (Акт. пробл. 1994, 1995, 1996, 1997) позволяет выявить основные направления исследований:

1) Организационно-педагогические основы физического воспитания (ЕХ.Снегирев, 1990; А.В.Дзюбалов, 1991; И.Ф.Чернобаб, 1991; В.И.Юшков, 1991; А.А.Михонин, 1997; В.И. Григорьев, 1997; А.Ф. Пшеничников, 1997; В.В.Трунин, 1997; М.А.Смирнова, 1997; Ю.М.Николаев, 1997 и др.)

2) Методические аспекты физического воспитания (В.В.Кузнецов, А.А.Новиков, 1971; А.В.Кудрявцев, 1989; А.С.Юдин, 1990; Г.Д.Иванов, 1992; В.Е.Борилкевич, 1997; В.Ю.Волков, 1997; В.И.Михеев, 1997 и др.)

3) Профессионально-прикладная физическая подготовка (А.Д.Махонин, Б.Я.Якубович, 1988; В.М.Наскалов, 1991; В.В.Федоров, 1997; С.Я.Чимаев, 1997 и др.)

4) Деятельность преподавателя физического воспитания (М.Я.Виленский, 1987; Н.Э.Пфейфер, 1988; М.В.Прохорова, 1993, 1995; Л.Н.Ильина, 1994; Ганженко Ю.В., Гущин Г.А., 1997 и др.)

В последние годы появились новые направления в исследованиях физического воспитания студентов. Это информационно-педагогические технологии в организации учебного процесса (В.В.Кулаков, 1994; В.Ю.Волков, Л.М.Волкова, А.И.Николаев, 1997; В.Ю.Волков, Н.В.Инькова, 1997; Т.А.Евдокимова, 1997 и др.) и валео-логический подход в физическом воспитании студентов (Т.Н.Михо-нина, А.А.Михонин, Д.Н.Давиденко, В.В.Трунин, Е.В.Мусатова, 1997. (Акт.пробл. 1997).

Работ, напрямую исследующих педагогические условия повышения эффективности физического воспитания нам найти не удалось.

В области спортивной борьбы исследования, проводимые в последние годы, можно сгруппировать следующим образом:

1) Комплексное совершенствование подготовки квалифицированных борцов (Н.М.Галковский, А.А.Новиков, Б.Н.Шустин, 1976; В.Д.Дашинорбоев, 1986; ВАПотребич, 1988; В.И.Пугачев, 1989; В.А.Максимович, 1991; Л.Н.Радченко, 1994; Парк Сун Джин, 1996; В.М.Игуменов, В. Л .Дементьев, П. А. Рожков, 1997)

2) Обучение и методика преподавания (И.Г.Знаковану, 1986; Г.Г.Поторока, 1986; З.Ольшевский, 1988; А.Ш.Рамазанов, 1988;

B.В.Березняк, 1990; Хван Сан Хо, 1990; А.С.Аралбаев, 1991;

C.Е.Дайрабаев, 1991; Ли Йонг Во, 1997; РАПилоян, Ю.А.Шахмурадов, 1997)

3) Технико-тактическая подготовка (ААНовиков, 1982; Р.Климас, 1986; А.Г. Левицкий, 1987; ВАЧернышов, 1988;

Б.И.Тараканов, 1989; С.Н.Никитин, 1990; Г.КЛахтас, 1991; М.П.Сасин, 1988; И.П.Шлее, 1994; А.Н.Абульханов, В.А.Мартьянов, 1997)

4) Методы педагогического контроля (В.П.Ляпин, 1987;

A.Р.Ширинов, 1988; В.С.Бегидов, 1989; ААМакедон, 1989;

B.Г.Манолаки, 1990; Д.Ф.Палецкий, 1991; Ю.П.Замятин, 1994)

В этих исследованиях также не нашли отражения педагогические условия эффективности проведения занятий по борьбе со студентами.

Современная греко-римская борьба, как вид спорта, форма физического воспитания студентов, представляет собой сложнейшую социальную систему, состоящую из множества взаимообусловленных частей. Используя системный подход к анализу этого явления (Н.И.Пономарев, 1977 г.), греко-римскую борьбу (ГРБ) целесообразно рассматривать в совокупности социального, коммуникативного, познавательно-творческого, преобразовательно-созидательного, психологического, ценностного и игрового аспектов.

Учитывая столь высокую социальную значимость ГРБ (перечень сокращений см.приложение1), а также ориентацию современной молодежи на силовые виды спорта и неразработанность педагогических условий эффективности занятий ГРБ со студентами, можно говорить о высокой актуальности поставленной проблемы.

Цель исследования: выявить и научно обосновать педагогические условия повышения эффективности физического воспитания студентов средствами греко-римской борьбы.

Гипотеза: предполагалось, что система педагогических условий, обеспечивающих эффективность физического воспитания студентов, и в частности, обучения ГРБ может быть разработана на основе выявления стимулирующих факторов эффективности занятий, активизирующих мотивационно-ценностное отношение студентов, а также при учете их в обосновании основных подходов к технологии преподавания курса ГРБ, обеспечивающих организационно-содержательные аспекты эффективности.

З^ач.и.исследрвания:

1. Изучить стимулирующие факторы эффективности занятий греко-римской борьбой в вузе.

2. Разработать и научно обосновать технологию преподавания курса греко-римской борьбы для нефизкультурных вузов.

3. Разработать систему педагогических условий, обеспечивающих повышение эффективности физического воспитания студентов на примере греко-римской борьбы.

Объект исследования: физическое воспитание студентов, занимающихся греко-римской борьбой.

Предмет исследования: педагогические условия повышения эффективности занятий греко-римской борьбой в вузе. исследования

Разработана концептуальная модель повышения эффективности физического воспитания студентов на материале греко-римской борьбы. (Табл.1) Теоретически разработаны и экспериментально проверены педагогические условия, ее обеспечивающие. Научно обоснованы стимулирующие факторы эффективности занятий греко-римской борьбой студентов и технология преподавания курса ГРБ в вузе.

Получены новые данные о потребностно-мотивационной сфере студентов в области физической культуры (Табл.3), с новых позиций дан анализ соревнований, как педагогического явления и как фактора активизации мотивационно-ценностного отношения к занятиям ГРБ.

Рис.6) Экспериментально доказана эффективность осуществления индивидуально-дифференцированного подхода к студентам в процессе учебных занятий на основе различных стратегий дифференциации и в процессе соревновательной деятельности, с учетом ее структуры. Таким образом, внесены новые положения и факты в теорию и методику физического воспитания и педагогику спорта.

Овзстичес^я ^тмрСтЬ-И.ссл^дошния,

Результаты исследования в виде комплексной целевой программы по курсу ГРБ имеют практическое значение и могут быть внедрены в учебный процесс по физическому воспитанию как родственных вузов экономического профиля, так и вузов другой направленности.

Имеет практическую значимость разработанная в исследовании методика развития силовых способностей борцов. Результаты изучения потребностно-мотивационной сферы студентов могут использоваться преподавателями вузов напрямую в их практической деятельности, они же могут являться ориентиром изучения особенностей собственного студенческого контингента.

Практическая значимость исследования заключается также в улучшении качества занятий по физическому воспитанию студентов Санкт-Петербургского Государственного университета экономики и финансов (СПбГУЭФ), повышении их функционального уровня, развитии физических качеств, приобретении двигательного опыта, имеющего профессиональную и личностную значимость.

Положения, выносимые на защиту

1. На защиту выносится концептуальная модель повышения эффективности физического воспитания студентов (на примере греко-римской борьбы), ее структура и содержание, позволяющие обосновать систему педагогических условий, обеспечивающих повышение эффективности физического воспитания, при создании и учете которых данная модель будет оптимально функционировать.

2. Первым ведущим блоком модели является комплекс стимулирующих факторов эффективности занятий ГРБ, которые позволяют активизировать мотивационно-ценностное отношение студентов к занятиям, за счет опоры на механизмы личностного развития (должен, могу, хочу).

3. Вторым блоком модели является технология преподавания курса ГРБ, раскрывающая организационно-содержательные аспекты эффективности занятий. Технология, базирующаяся на программно-целевом подходе в организации занятий и, учитывающий потребност-ную сферу студентов, позволяет повысить эффективность физического воспитания, опираясь на принцип оптимизации учебно-воспитательного процесса.

Концептуальная модель повышения эффективности физического воспитания студентов (на примере греко-римской борьбы)

Таблица 1 I

Стимулирующие факторы эффективности занятий ГР^

Активизация мотивационно-ценностного отношения 1

Технология преподавания курса ГРБ

Потребность в двигательной активности (3.1 ]

Физкультурно-спортивная а1ШШЫО£1Ь.(1.2).

Индивидуально-дифференц. подход к студещам.. .(3,3)

Соревнования как фактор активизации МЦО (3.4) п. . . . . «и

I Организационно-содержательные аспекты эффективности

ТЩ| ашлгртшиаптгщщтттпш- ипт I пп пи шт лги 1 тшЦПЛТцп тппл лтплтттттттчтл цлгцр штиттлпттл гпяпп иптииигтигптги гщцшишшщипшл 111Л Технология физического воспитания бакалавра (4.1)

Содержание учебной программы по ГРБ (4.2)

Организация занятий по борьбе (4.3)

Развитие силовых способностей "■»ш. . ■ " . . . . |«|»1«И

III.

1Л1 цтиш1гггт (1ГЩЩ11 [глвпщгиртц

Учет профиля и особенностей вуза

Учет потреби., мотивов и физ.-слорт.активность И

ПН 1

Л" 1

Система педагогических условий, ^обеспе^ I- — ь

Включение в соревновательную деятельность

1.1. Индивидуально-дифференцированный подход г

I *.

Программно-целевой подход

Оптимальная организация занятий ГРБ 1 ттт 1 шин ли

12

Заключение диссертации научная статья по теме "Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры"

ПРАКТИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ

1. В целях достижения большей эффективности физического воспитания в вузе мы рекомендуем учитывать отношение студентов к физической культуре (к ГРБ, в частности). Наиболее важными аспектами этого отношения, по результатам нашего исследования, являются преобладающая мотивация занятий, стремление к достижению результата в физкультурно-спортивной сфере и лучшему освоению основной профессии (посредством формирования уверенности в себе, конкурентоспособности и др.) за счет использования средств физической культуры.

2. Для повышения активности студентов в занятиях ГРБ и уровня мотивации целесообразно осуществлять индивидуально-дифференцированный подход на основе учета целевых ориентаций студентов, использования игровых форм занятий или игровых элементов, опоры на индивидуальный стиль их спортивно-соревновательной деятельности. Данные положения подтверждены экспериментальной и опытной проверкой.

3. Рекомендуем шире использовать высокий воспитательный потенциал спортивных соревнований, поскольку они усиливают мотивацию занятий спортом и являются существенным фактором повышения спортивного мастерства. Обоснованные в работе педагогические условия повышения эффективности соревновательной деятельности позволяют реализовать этот потенциал.

4. Представляется возможным широкое внедрение в практику работы кафедр физического воспитания вузов разработанной нами и экспериментально проверенной учебной программы по ГРБ. Могут быть использованы методические рекомендации по развитию силовых способностей, организационно-методические указания по проведению соревнований по ГРБ со студентами различного уровня спортивного мастерства, опубликованные в печати на основе материалов диссертационной работы (см.44, 45, 47, 48, 165, 166).

5. Рекомендуем включить в программу повышения квалификации преподавателей вузов, а также в курс специализации по борьбе и курс педагогики спорта в вузах физической культуры результаты исследований по разделам: формирование мотивационно-ценностного отношения к физической культуре, технология преподавания ГРБ, педагогические условия повышения эффективности физического воспитания.

158

Список литературы диссертации автор научной работы: кандидата педагогических наук, Семенов, Алексей Георгиевич, Санкт-Петербург

1. Агеевец В.У., Михневич Ю.М. Теоретические аспекты формирования комплекса целей системы физической культуры и спорта //Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1986. - №3. - С.5-9.

2. Аралбаев A.C. Начальное обучение борцов с учетом смысловой структуры противоборства: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Малаховка: МОГИФК, 1991 .-18 с.

3. Аристова Л.В., Шпилько С.П. Физическая культура: отрасль в новых условиях хозяйствования. М.: Экономика, 1991. - 144 с.

4. Аросьев Д.А., Полетаев И.А., Семенов В.Г. Система формирования специальной готовности спортсмена // Методические указания. М.: 1979. - 27 с.

5. Аулик И.В. Как определить тренированность спортсмена. М.: Физкультура и спорт, 1977. -102 с.

6. Ашмарин В.А. Методология педагогических исследований в физическом воспитании // Теория и практика физической культуры. -М.: Физкультура и спорт, 1976. С.64-66.

7. Бальсевич В.К. К проблеме управления процессом многолетней спортивной подготовки на программно-целевой основе // Управление процессом подготовки спортсменов: Материалы IV Всероссийской научно-методической конференции. Л.: 1978. - С.22-25.

8. Бальсевич В.К., Лубышева Л.И. Физическая культура: молодежь и современность // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1995. - №4. - С.2-8.

9. Барчуков И.С., Пеньковский Е.А. Учебник для высших учебных заведений предпринимательства и права (теоретические и практические основы физического обучения и воспитания студентов). -М.: 1996. -287 с.

10. Бегидов B.C. Эффективность построения тренировочных и соревновательных нагрузок в подготовке дзюдоистов 15-17-летнего возраста: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: ГЦОЛИФК, 1989. - 23 с.

11. Белоусов С.Н. Индивидуальная манера ведения боя и пути ее формирования у боксеров: Дис. .канд. пед. наук. Л.: 1976. -106 с.

12. Бердяев H.A. Философия творчества, культуры, искусства. -М.: Искусство, 1994. 510 с.

13. Березняк В.В. Проблемно-ситуационное обучение студентов институтов физической культуры технике классической борьбы: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: 1990. - 22 с.

14. Буланова Г.В., Цветков В.Н. Особенности занятий ритмической гимнастики с группой мужчин // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1990. - №8. - С.26-27.

15. Булкин В.А. Отбор квалифицированных спортсменов и диагностика состояния их готовности для участия в ответственныхсоревнованиях // Отбор и подготовка квалифицированных спортсменов к ответственным соревнованиям. Л.: 1975. - С.3-21.

16. Булкин В.А. Педагогическая диагностика как фактор управления двигательной деятельностью спортсменов: Автореф. дис. .докт. пед. наук. М.: 1987. - 44 с.

17. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1988. - С.179-227.

18. Виленский М.Я., Русанов В.П. Оптимизация умственной работоспособности студентов в недельном учебном цикле // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1979. - №6. - С.47-49.

19. Виленский М.Я. Общая, педагогическая и физическая культура в структуре личности учителя // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1987. - №6. - С. 18-20.

20. Виленский М.Я. Повышение воспитательного потенциала физической культуры в формировании личности современного специалиста // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1987. - №10. - С. 11-13.

21. Виленский М.Я. Социально-педагогические детерминанты формирования здорового образа жизни // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1994. - №9. - С.9-11.

22. Волков В.Ю., Волкова Л.М., Николаев А.И. Структура компьютерной программы // Актуальные проблемы физической культуры в профессиональной подготовке студентов высшей школы:

23. Материалы 46 научно-методической конференции по физическому воспитанию студентов. СПб.: 1997. - 28 с.

24. Воловик А.Е. Начальное обучение классической борьбе. М.: Физкультура и спорт, 1970. - 270 с.

25. Воробьев А.Н., Чернов К.Л. Принципы управления подготовкой спортсменами: Учебное пособие. Малаховка: МОГИФК, 1986.-67 с.

26. Воронов А.И., Березняк В.В. Надежность технических действий в спортивной борьбе и методика ее повышения // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1990. - №7. - 14 с.

27. Выдрин В.М., Зыков Б.К., Лотоненко А.В. Физическая культура студентов вузов: Учебное издание. Воронеж: Изд-во Воронежского Университета, 1991. -126 с.

28. Выдрин В.М. Введение в профессиональную деятельность: Учебное пособие для физкультурных вузов. СПб.: ВИВК, 1995. - С.11 -20.

29. Выдрин В.М. Физическая культура вид культуры // Физическая культура, спорт и здоровье нации: Материалы международного конгресса (Россия, Санкт-Петербург, 12-15 июня 1996г.).-СПб.: 1996.-8с.

30. Высшее образование в сфере меняющихся потребностей экономики и рынка труда: Тезисы докладов Всероссийской науч.-метод. конференции. Барнаул: 1994. -150 с.

31. Вяткин Б.А. Управление психическим стрессом в спортивных соревнованиях. М.: Физкультура и спорт, 1981. - 89 с.

32. Галковский Н.М., Новиков A.A., Шустин Б.Н. Модельные характеристики сильнейших борцов в вольной борьбе // Спортивная борьба. М.: Физкультура и спорт, 1976. - С.9-11.

33. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. М.: Школа-Пресс, 1995. - С.358-412.

34. Годик М.А. Контроль тренировочных соревновательных нагрузок. М.: Физкультура и спорт, 1980. -.136 с.

35. Горбунов Г.Д. Психопедагогика физического воспитания и спорта: Дис. .докт. пед. наук. СПб.: СПбГАФК, 1994. - 472 с.

36. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований: Учебное пособие. М.: Изд-во Московского Университета, 1988. - 230 с.

37. Григорьев В.И., Семенов А.Г. Организация соревнований по греко-римской борьбе в вузе: Учебно-методическое пособие. СПб.: Изд-во СПбГУЭиФ, 1994. - 37 с.

38. Григорьев В.И., Семенов А.Г., Замятин Ю.П. Греко-римская борьба в физической культуре студентов вузов: Научное издание. -СПб.: Изд-во СПбГУЭиФ, 1996. 334 с.

39. Григорьянц И.А., Козлов Е.Г., Михайлова Э.И., Колюхов В.Г., Выжмин В.В. Индивидуальный стиль соревновательной деятельности //Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1987. - №8. - С.34-36.

40. Дайрабаев С.Е. Сочетание учебных и тренировочных нагрузок в занятиях при подготовке студентов институтов физической культуры, специализирующихся в спортивной борьбе: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: 1991.- 22 с.

41. Дашинорбоев В.Д. Повышение технического мастерства борцов вольного стиля на основе совершенствования контратакующих действий: Дис. .канд. пед. наук. Л.: 1986. -185 с.

42. Дембо А.Г. О предмете "Спортивная медицина" // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1981. - №3. -44 с.

43. Дзюбапов A.B. Двигательные и организационно-методические умения как факторы приобщения студентов к самостоятельной физкультурной деятельности: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: ГЦОЛИФК, 1991.-26 с.

44. Евсеев С.П., Бармин Г.В., Рыкунов Ю.Н. Методика освоения силовых и статических двигательных действий с помощью тренажеров // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1994. -№5-6. - 19 с.

45. Евсеев С.П. Физическая культура в системе высшего профессионального образования // Физическая культура, спорт и здоровье нации: Материалы международного конгресса (Россия, Санкт-Петербург, 12-15 июня 1996 г.). СПб.: 1996. - 76 с.

46. Еремин И.Б. Индивидуальный стиль соревновательной деятельности борцов вольного стиля // Современные проблемы подготовки высококвалифицированных спортсменов: Республиканский сборник научных трудов. СПб.: Изд-во СПбГУЭиФ, 1994. - С.25-29.

47. Завьялов А.И., Миндиашвили Д.Г. Физическое воспитание студенческой молодежи: Учебное пособие. Красноярск: 1996. - 127 с.

48. Зайцев Г. К. Потребностно-мотивационная сфера физического воспитания студентов // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1993. - №7. - С.21-24.

49. Замятин Ю.П. Комплексный педагогический контроль в системе управления подготовленностью борцов // Современные проблемы подготовки высококвалифицированных спортсменов: Республиканский сборник научных трудов. СПб.: Изд-во СПбГУЭиФ, 1994. - С.50-55.

50. Захаров Ю.В. Средства и методы интенсификации физического воспитания и спортивной тренировки студентов вуза. -М.: Физкультура и спорт, 1983. 99 с.

51. Знаковану И.Г. Обучение распознаванию атакующих действий соперника как фактор повышения результативности борцовского поединка: Дис. .докт. пед. наук. Л.: 1986. -169 с.

52. Иванов Г.Д. Активизация учебно-воспитательного процесса в вузах формами и средствами физического воспитания (на примере вузов Казахской ССР): Автореф. дис. .канд. пед. наук. Л.: ГДОИФК, 1992.-51 с.

53. Ивлев В.Г., Петрунов A.A. Проблемы унификации показателей тактико-технической подготовленности борцов классического стиля // Спортивная борьба. М.: Физкультура и человек, 1984. - С.74-76.

54. Игуменов В.М., Пилоян P.A., Туманян Г.С. Понятие "модель спортивного противоборства": его научный и практический смысл // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1986. -№9. -С.24-26.

55. Игуменов В.М., Дементьев В.Л., Рожков П.А. Изучение профессиональной работоспособности студентов ИФК, специализирующихся в спортивной борьбе // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1997. - №1. - 46 с.

56. Извеков В.В. Повышение эффективности технической подготовки высококвалифицированных дзюдоистов с учетом требованийсоревновательной деятельности: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: ЦНИИС, 1992.-22 с.

57. Илларионов Г.Г. Изучение особенностей проявления предпочитаемого типологически обусловленного стиля спортивной деятельности: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Л.: 1979. - 23 с.

58. Ильина Л.Н. К вопросу о профессиональной деятельности учителя физической культуры // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1994. - №3-4. - 9 с.

59. Ильин Е.П. Методологические аспекты изучения связи свойств нервной системы и темперамента с особенностями поведения и эффективности деятельности // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1982. - №10. - С.46-48.

60. История физической культуры и спорта / Под общ. ред. В.В.Столбова. М.: Физкультура и спорт, 1975. - 359 с.

61. Как провести социологическое исследование. М.: Политическая литература, 1985. - 222 с.

62. Каргаполов E.H. Проблемы построения обобщенной модели специалиста по физической культуре и спорту // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1985. - №4. - 42 с.

63. Киров П.В. Технико-тактические показатели соревновательной деятельности борцов классического стиля: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: 1983. - 23 с.

64. Киселев Ю.Я. Психодиагностика спорстменов с целью отбора для подготовки и участия в ответственных соревнованиях // Отбор и подготовка квалифицированных спортсменов к ответственным соревнованиям. Л.: 1976. - С.96-106.

65. Климас Р. Технико-тактическая подготовка борцов в зависимости от их квалификации: Дис. .канд. пед. наук. Л.: 1986. - 243 с.

66. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. К психологическим основам научной организации труда, учения, спорта.- Казань: 1969. 278 с.

67. Кожарский В.Н., Сорокин H.H. Техника классической борьбы.- М.: Физкультура и спорт, 1973. 270 с.

68. Кряжев В.Д., Верховский Ф.Я., Богоявленский В.Н. К вопросу о совершенствовании методики физвоспитания в вузе // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт,1977. №5. - 53 с.

69. Кудрявцев A.B. Дефицит двигательной активности у студентов-математиков и средства его компенсации: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Малаховка: МОГИФК, 1989. -16 с.

70. Кузнецов В.В. Силовая подготовка спортсменов высших разрядов. М.: Физкультура и спорт, 1970.- С.12-18.

71. Кузнецов В.В., Новиков A.A. Основные направления теоретических и экспериментальных исследований современной системы подготовки спортсменов // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1971. - №1. - С.66-68.

72. Куланин Б.Д. Влияние специальных знаний, убеждений и потребностей на практику самостоятельных занятий физической культурой студенческой молодежи: Автореф. дис. .канд. пед. наук. -М.: ГЦОЛИФК, 1986. 21 с.

73. Купрейшвили О.М. Методика обучения основным техническим действиям в классической борьбе: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: МОП И, 1989. - 24 с.

74. Купцов А.П. Спортивная борьба. М.: Физкультура и спорт,1978.-423 с.

75. Курамшин Ю.Ф. Высшие спортивные достижения как объект системного анализа. СПб.: 1996. -150 с.

76. Левицкий А.Г. Дифференцированный подход при обучении юных дзюдоистов сложным технико-тактическим действиям с учетом уровня их вестибулярной устойчивости: Дис. .канд. пед. наук. Л.: 1987.-203 с.

77. Ли Йонг Во Организационно-педагогические основы управления физической культурой в Республике Корея. Автореф.дис. .канд.пед.наук. СПб.: РГПУ, 1997. - 50 с.

78. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. - С.111-135.

79. Лотоненко A.B., Стеблев Е.А. Молодежь и физическая культура.: Монография. М.: Физкультура, образование, наука, 1997. - С.36-84.

80. Ляпин В.П. Оперативный педагогический контроль технической подготовленности борцов вольного стиля в предсоревнова-тельном периоде: Автореф. дис. .канд.пед.наук. Киев: 1987. - 18 с.

81. Мазур А. К вопросу о психологической подготовке борцов // На борцовском ковре. М.: Физкультура и спорт, 1969. - С.124-133.

82. Македон A.A. Контроль технической подготовленности борцов в предсоревновательном периоде с оперативной оценкой двигательных действий: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Киев: КГИФК, 1989.-23 с.

83. Максименко А.М., Куланин Б.Д. Специальные знания и самостоятельная физкультурно-спортивная деятельность студентов вузов РСФСР // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1982. - №9. - С.36-37.

84. Максимович В.А. Совершенствование подготовки квалифицированных борцов классического стиля: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Минск: 1991. - 22 с.

85. Манолаки В.Г. Педагогический контроль за уровнем подготовленности квалифицированных дзюдоисток на этапе спортивного совершенствования: Автореф. дис.канд.пед.наук. Спб: 1990.-22 с.

86. Мартиросов Э.Г., Рыбалко Б.М. Зависимость достижений в борьбе от силовой подготовки // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1969. - №9. -17 с.

87. Мартиросов Э.Г., Новиков A.A., Моргунов Ю.А., Волков В.П. Зависимость атакующих действий от морфологических особенностей борцов // Спортивная борьба. М.: Физкультура и спорт, 1972. - С.23-27.

88. Ю2.Маслов В.И., Зволинская H.H. Новое поколение квалификационной характеристики для институтов физической культуры // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1990.-№12.-7 с.

89. Матвеев Л. П. Проблема периодизации спортивной тренировки. М.: Физкультура и спорт, 1965. - С. 184-222.

90. Махонин А.Д., Якубович Б.Я. Особенности профессионально-прикладной физической подготовки студентов лесотехнических вузов // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1988. - №10. -С.16-18.

91. Медицинский справочник тренера. / Составитель Геселе-вич В.А. М.: Физкультура и спорт, 1977. - 270 с.

92. Мерлин B.C., Бубнов М.Е. Усвоение типологически обусловленного индивидуального стиля деятельности при формировании спортивной техники // Проблемы психологии индивидуальных различий в спорте: Сборник научных трудов. Казань: КГУ, 1981. -С.31-41.

93. Методы сбора информации в социологических исследованиях // Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов. Наблюдение. Эксперимент / Под ред. Андреенкова В.Г., Масловой О.М. М.: Наука, 1990. - Кн.2. - 222 с.

94. Миндиашвили Д.Г., Синюхин Б.Д., Сидоров A.A. Управление и Оптимизация в педагогике физического воспитания и спорта: Учебное пособие. СПб.: 1996. - 67 с.

95. Мозжухин A.C. Проблема резервов в физиологии спорта (физиологические механизмы адаптации спортсменов к работе различного вида, мощности и продолжительности). Л.: ГДОИФК, 1982.-С.5-22.

96. Моисеев Н.М. Планирование учебной работы // Теория и методика физического воспитания: Учебник для студентов факультета физической культуры. М.: Просвещение, 1990. - С.205-210.

97. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности. -М.: 1983. 134 с.

98. Наскалов В.М. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов по специальности "химическое производство": Автореф. дис. .канд. пед. наук. Минск: БГИФК, 1991. - 23 с.

99. Никитин С.Н. Технико-тактическая подготовка начинающих борцов на основе целенаправленного развития ловкости: Дис. .канд. пед. наук. Л.: 1990. - 229 с.

100. Николаев Ю.М. Физическая культура в системе образования: методический аспект // Физическая культура и спорт в современном образовании: методология и практика: Материалы научно-теоретической конференции. СПб.: ВДКИФК, 1993. - С.5-7.

101. Николаев Ю.М. Функционально-ценностное содержание физической культуры в аспекте воспитания человека // Современные проблемы теории и практики физической культуры: взгляды, идеи, концепции: Сборник научных трудов. СПб.: ГАФК, 1997. - 4.2. - С.59-61.

102. Новиков A.A., Акопян А.О., Миронов В.Л., Таиров Р.Х. Закономерности параметров СТТД с учетом индивидуальных особенностей и мастерства борца // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1977. - №8. - 60 с.

103. Новиков A.A. Моделирование в спортивной борьбе // Спортивная борьба: Ежегодник. М.: Физкультура и спорт, 1982. -С.62-65.

104. Новиков A.A. Показатели технико-тактического мастерства и правила соревнований // Спортивная борьба: Ежегодник. М.: Физкультура и спорт, 1982. - С.44-47.

105. Новиков Б.И., Курбатов В.И., Васильев Л.А. Анализ речевого общения преподавателей со студентами в процессе занятий по физическому воспитанию // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1989. - №10. - С. 12-13.

106. Носова P.M. Индивидуально-дифференцированный подход в физическом воспитании студентов 1-4 курсов технического вуза: Автореф. дис. .канд. пед. наук. М.: Б.И., 1987. - 24 с.

107. Огородников С.С. Индивидуализация самостоятельных заданий по физическому воспитанию студенток: Автореф. диС. .канд. пед. наук. Минск: БГИФК, 1988. - 22 с.

108. Окрошидзе М.Г. Система управления учебно-тренировочным процессом борцов высокой квалификации // Проблемы подготовки спортсменов высокой квалификации: Сборник научных трудов. Тбилиси: ТГИФК, 1978. - Т.2. - С. 118-122.

109. Ольшевский 3. Содержание и последовательность преподавания базовой техники дзюдо на тренерском факультете ИФК в Польской народной республике: Автореф. дис. .канд. пед. наук. -М.: ГЦОЛИФК, 1988.-18 с.

110. Папецкий Д.Ф. Комплексный педагогический контроль и самоконтроль как факторы рационализации подготовки юных борцов: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Л.: 1991. - 23 с.

111. Парк Сун Джин. Силовая подготовка элитных дзюдоистов к соревнованиям (изокинетический режим тренировки): Автореф.дис. .канд. пед. наук. Спб.: РГПУ.1996. - 37 с.

112. Пахгас Г.К. Тенденции динамики техники и тактики ведущих борцов мира классического стиля: Автореф. дис. .канд. пед. наук. -М.: 1991.-22 с.

113. Пилоян P.A., Гусаков А.П., Лапунов В.И. Юношеская и молодежная спортивная борьба резерв большого спорта // Теория и практика физической культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - №9. - С.35-38.

114. Педагогика / Под ред. Ю.К.Бабанского. М.: 1988. - 479 с.

115. Пилоян P.A., Шахмурадов Ю.А. Двигательная структура борьбы с точки зрения теории деятельности // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1997. - №3. - 5 с.

116. Платонов В.Н. Спортивное плавание. Киев: Радянська школа, 1983. -193 с.

117. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1986. - 202 с.

118. Пономарев H.A. Физическая культура России: обретения и утраты // Физическая культура, спорт и здоровье нации: Материалы международного конгресса (Россия, Санкт-Петербург, 12-15 июня 1996г.).-СПб.: 1996.-5с.

119. Пономарев Н.И., Катиков А.М. Физическая культура и спорт в образе жизни студентов // Теория и практика физической культуры. -М.: Физкультура и спорт, 1983. №4. - 37 с.

120. Пономарев Н.И. Опыт системного анализа спорта // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1977. -№2. - 7 с.

121. Пономарев H.И. О законах функционирования и развития физической культуры: Лекция. Л.: ГДОИФК, 1989. - 20 с.

122. Пономарев Н.И., Рейзин В.М. О формировании потребностей человека в физкультурно-спортивной деятельности (теоретический аспект) // Теория и практика физической культуры. -М.: Физкультура и спорт, 1988. №10. - С.2-4.

123. Пономарев Н.И. Спорт как социальное и педагогическое явление: Методические указания для ФПК. Л.: ГДОИФК, 1984. - 19 с.

124. Пономарчук В.А., Молчанов C.B., Старшинов В.И. Человек в мире физической культуры и спорта. М.: Знание, 1987. - С. 12-13.

125. Поторока Г.Г. Начальное обучение тактико-техническим действиям в дзюдо с учетом типологических свойств, нервной системы и темперамента занимающихся: Автореф. дис. .канд.пед. наук. Л.: 1986. -22 с.

126. Потребич В.А. Особенности построения предсоревнова-тельного мезоцикла дзюдоистов Старших разрядов: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Минск: БГИФК, 1988. - 24 с.

127. Прохорова М.В., Неверкович С.Д., Маркина Т.А. Проблема педагогической компетентности специалистов по физической культуре и спорту // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1994. - №7. - С.38-39.

128. Прохорова М.в. Теоретические и методические основы формирования управленческой компетентности специалистов пофизической культуре и спорту в условиях высшего физкультурного образования: Автореф. дис. .докт. пед. наук. СПб.: 1993. - 338 с.

129. Психология: Учебник для институтов физической культуры / Под общ. ред. В.М.Мельникова. М.: Физкультура и спорт, 1987. - 367 с.

130. Пуни А.Ц., Касьяник П.М. Регулятивный аспект проблемы психических резервов спортсмена // Пути мобилизации психических резервов спортсмена. Л.: ГДОИФК, 1984. - С. 105-122.

131. Пугачев В. И. Средства повышения надежности соревновательной деятельности высококвалифицированных дзюдоистов на этапах предсоревновательной подготовки: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Омск: 1989. - 24 с.

132. Пфейфер Н.Э. Особенности управленческой деятельности педагога-организатора массовой физической культуры: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Л.: 1988. - 22 с.

133. Раевский Р.Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов технических вузов. М.: Высшая школа, 1985. -136 с.

134. Рамазов А.Ш. Повышение эффективности Соревновательной деятельности борцов на основе индивидуализации спуртовых атак: Автореф. дис. М.: 1988. - 22 с.

135. Решетень И.Н., Каргаполов Е.Б. Проблемы моделей личности, деятельности и подготовки Специалистов по физической культуре и спорту // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1982. - №11. - 49 с.

136. Решетень И.Н. и др. Введение в специальность. М.: 1986. - С.7-12.

137. Рогозкин В.А., Литвинова В.Н. Медицинский и допинговый контроль спортсменов. Л.: ЛНИИФК, 1981. - 103 с.

138. Родионов A.B. Психология спортивного поединка. М.: Физкультура и спорт, 1968. -125 с.

139. Рыбалко Б.М., Дровник Г.М. Многоуровневая система моделирования при формировании навыков владения техникой спортивной борьбы // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1987. - №3. - С.24-25.

140. Сасин М.П. Комплексная система педагогического контроля за технико-тактической подготовленностью борцов: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Минск: БГИФК, 1988. - 24 с.

141. Свинцов A.A. Спортивные соревнования как форма привлечения населения к занятиям физической культурой // Вопросы теории и практики физической культуры и спорта: Республиканский межведомственный сборник. Минск: Полымя, 1987. - С.34-38.

142. Семенов А.Г., Давидян Г.А., Посошков И.Д. Греко-римская борьба в Ленинграде Санкт-Петербурге: Справочник. - СПб.: Изд-во СПбГУЭиФ, 1996.-198 с.

143. Семенов А.Г., Григорьев В.И. Мемориал профессора Ю.А.Лаврикова по греко-римской борьбе: Краткий информационный справочник. СПб.: Изд-во СПбГУЭиФ, 1995. - 75 с.

144. Сергиевич Е.А. Комплексное использование физических средств восстановления на непосредственной подготовке к соревнованиям борцов классического стиля высших разрядов: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Омск: 1991. - 22 с.

145. Смирнов K.M. Методология и педагогические изменения в спорте // Спортивная борьба. М.: Физкультура и спорт, 1976. - С.51 -54.

146. Снегирев Е.Г. Влияние командной спортивно-игровой деятельности на формирование управленческой готовности студентов технического вуза: Дис. .канд. пед. наук. Л.: ГДОИФК, 1990. - 177 с.

147. Соловьев H.A. Обоснование критериев развития физической культуры и спорта в сельскохозяйственном вузе: Автореф. дис. .канд. пед. наук. Л.: 1979. - 21 с.

148. Сорокин И.Н. Планирование годичной тренировки борца // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1958. - №21. - Вып.9. - С.658-663.

149. Стрелец В.Г. Новые концепции в развитии и физическом совершенствовании человека // Физическая культура, спорт и

150. Здоровье нации: Материалы международного конгресса (Россия, Санкт-Петербург, 12-15 июня 1996 г.). СПб.: 1996. -130 с.

151. Тараканов Б.И. Оценка технико-тактического мастерства борцов: Учебное пособие. Л.: ГДОИФК, 1989. - 22 с.

152. Туманян Г.С., Мартиросов Э.Г. Телосложение и спорт. М.: Физкультура и спорт, 1976. - С. 148-179.

153. Туманян Г.С. Спортивная борьба: обзор и планирование. -М.: Физкультура и спорт, 1984. С.39-50.

154. Туманян Г.С., Коблев Я.К., Дементьев В.А. Унифицированные критерии для оценки технико-тактической подготовленности борцов: Методическая разработка. М.: ГЦОЛИФК, 1986. - 23 с.

155. Фомин H.A., Вавилов Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности. М.: Физкультура и спорт, 1991. - С.65-113.

156. Хван Сан Хо. Смысловые структуры защитных действий в борьбе дзюдо: Автореф. дис. .канд.пед.наук. М.: 1990. - 22 с.

157. Холодов Ж.К. Технология теоретической профессиональной подготовки в системе специального физкультурного образования: Автореф. дис. .докт. пед. наук. М.: 1996. - 60 с.

158. Цветков В.Н., Буланова Г.В. Особенности влияния различных видов физических упражнений на эмоциональное состояние студентов И Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1990. - №2. - 34 с.

159. Чернобаб И.Ф. Организационно-педагогические условия повышения социальной активности студентов в процессе физкуль-турно-спортивных Занятий: Автореф. дис. .канд. пёд. наук. Киёв.: КГИФК, 1991.-24 с.

160. Чернышов В.А. Техническая подготовка юных борцов на основе формализованных моделей приемов борьбы: Автореф.дис. .канд.пед.наук. Л.: 1988. -102 с.

161. Чоговадзе A.B., Прошляков В.Д., Мацук М.Г. Физическое воспитание в реабилитации студентов с ослабленным здоровьем. М.: Высшая школа, 1986. -144 с.

162. Чоговадзе A.B., Рыжак М.М. Физическое воспитание и формирование здорового образа жизни студентов // Теория и практика физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1993. - №7. - С.8-10.

163. Ширинов А.Р. Формирование стиля ведения схватки у борцов самбистов: Дис. .канд.пед.наук. Л.: 1988. -113 с.

164. Шлее И.П. Индивидуальный стиль соревновательной деятельности дзюдоисток в связи с их личностными особенностями: Автореф. дис. .канд. пед. наук. СПб.: 1994. - 22 с.

165. Юдин A.C. Эффективность различных вариантов и содержание физического воспитания студентов в вузе: Автореф.дис. .канд. пед. наук. Л.: ГДОИФК, 1990. -18 с.

166. Юшков В.И. Пути совершенствования физической подготовки студенток основного учебного отделения вуза: Дис. .канд. пед. наук. Л.: ГДОИФК, 1991. - 185 с.

167. Ядов В.А. Социологическое исследование: Методология, программа, методы. М.: 1987. - 238 с.

168. Czach G., Hartmann I., lurgens D. Klassischer ringkampf: Lehrbuch fur fortgeschrittene. Berlin: Sportverlag, 1976. - 265 s.

169. Eysenak H.i. The biological lasis of personality Springfield (Illinois): Thomas, 1967. 399 p.

170. Fleck, S.J. Varying frequency and intensivity of isokinetic strength training. "Dissertation Abstracts", 1978, vol.39, N3, p.1424-A.

171. Fox, E.L. A simple, accurate technique for predicating maximal aerobic power. "Journal of Applied Physiology", 1973, vof.35, N6, p.914-916.

172. Graham, T.E., and G.M.Andrew. The variability of repeated measurements of oxygen debt in man following a maximal treadmill exercise. "Medicine and Science in Sport", 1973, N5, p.73-78.

173. Pavitt. Technical Innovation and British Economic Performance, London, 1980. p. 18.