автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Содержание и формы управления средним профессиональными учебными заведениями Украины в 1917-1941 годах

Автореферат диссертации по теме "Содержание и формы управления средним профессиональными учебными заведениями Украины в 1917-1941 годах"

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

БУТІВЩЕНКО Станіслав Васильович

РГ6 011

0 У ФЕЗ 1958 УДК 371:351.851

ЗМІСТ І ФОРМИ УПРАВЛІННЯ СЕРЕДНІМИ ПРОФЕСІЙНИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ УКРАЇНИ В 1917-1941 роках

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інститугі педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий

керівник:

Офіційні

опоненти:

Провідна

установа:

- доктор педагогічних наук, професор, МАЙБОРОДА Василь Каленикович, Українська Академія державного управління при Президентові України, вчений секретар.

- доктор педагогічних наук, професор МАСЛОВ Валентин Іванович, Національний педагогічний університет ім. М.П-Драгоманова, професор кафедри педагогіки;

- кандидат педагогічних наук ЛІКАРЧУК Ігор Леонідович, Управління освіти Київської обласної державної адміністрації, начальник управління.

- Державна Академія керівних кадрів освіти, кафедра професійної освіти, Міністерство освіти України, м. Київ.

Захист відбудеться “21” січня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інститугі педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (254060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 11 грудня 1997 р.

Вчений секретар //А?

спеціалізованої вченої ради (/у ЦИБУЛЬСЬКА Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження.

Глибокі перетворення у всіх сферах суспільного життя, подальша демократизація суспільства, національне відродження, розширення економічної :амостійності на основі Декларації про державний суверенітет України іумовили необхідність докорінного перегляду підходів до управління освітою. Тобудова незалежної демократичної держави потребує створення якісно нової системи управління освітою, враховуючи як реалії сучасного життя і іерспективи соціально-економічного розвитку, так і досвід управління освітою і розвинутих країнах світу та вітчизняний історичний досвід.

Реформування управління вищими закладами освіти І-ІІ рівнів ікредитації - актуальна проблема сьогодення. Вона постала у зв'язку з ускладненням теоретичних та практичних завдань подальшого розвитку освіти. Державною національною проірамою “Освіта” (“Україна XXI століття”) іизначено основні стратегічні завдання реформування управління освітою, окрема: перехід від державного до державно-громадського управління; чітке юзмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами тіравління; автономія функціонування регіональних і місцевих органів правління освітою.

Основні суперечності, що виникають у процессі розв'язання зазначеної іроблеми, полягють у необхідності здійснення в Україні адміністративної іеформи управління вищими закладами освіти, органів виконавчої влади, [веденням цілісної системи державного контролю.

За таких умов для глибшого розуміння і правильного розв'язання іагатьох сучасних проблем управління вищими навчальними закладами І-ІІ іівнів акредитації великого значення набуває вивчення історичного досвіду тіравління фаховою освітою в Україні.

Як показало вивчення історичної, педагогічної, культурологічної [ітератури, результатів ряду досліджень, зміст та форми управління середніми ірофесійними навчальними закладами України часто змінювались, мали різний арактер і свої специфічні особливості. Тому важливо проаналізувати системи ■правління, які діяли в Україні в 1917-1941 роках, виявити не тільки загальні енденції, а й характерні особливості цього процесу з тим, щоб можна було б на і основі прогнозувати оптимальні можливості його розвитку в сучасних ■мовах. Історичний підхід дає змогу глибше зрозуміти закономірності тановлення системи управління в минулому і на сучасному етапі, а також изначити напрями його подальшого вдосконалення.

Актуальність теми визначається кількома обставинами:

по-перше, об'єктивна необхідність у здійсненні узагальнюючого історико-

педагогічного дослідження зумовлюється розвитком педагогічної науки, а також нової наукової галузі “Державне управління”. Це передбачає розкриття в історичній ретроспективі складного і багатогранного процесу розвитку системи управління середньою спеціальною освітою в Україні і на цій основі дає можливість визначити основні шляхи, форми її вдосконалення на сучасному етапі;

по-друге, в сучасних умовах розвитку Української держави суспільство не влаштовує існуючий рівень системи державного управління загалом і освітою зокрема. Державне управління сьогодні в Україні являє собою складне, суперечливе явище з багатьма бюрократичними деформаціями, недоліками, слабкими та вразливими місцями, успадкованими від тоталітарного минулого1;

по-третє, головним аргументом при визначенні його теми, мети і концепції стала відсутність в українській історико-педагогічній літературі фундаментальних наукових праць, присвячених питанням розвитку системи управління професійною освітою в Україні.

У 30-х роках було опубліковано ряд праць з проблем побудови системи освіти в Україні. Принципи освітньої політики в цей період відображені в працях Г.Ф. Гринька, Я Л. Ряппо, М.О. Скрипника, А.Г. Зільберипейна, Ві. Ясіржембського, Я.О. Звігальського, М.О. Іванова, ЄМ. Мединського та ін. Щоправда, ці автори лише частково торкались питань управління середньою професійною освітою оскільки їхня увага зосереджувалась на інших аспектах розвитку профосвіти України в досліджуваний період.

Як показало вивчення, проблема становлення і розвитку управління середньою професійною освітою не була раніше предметом спеціальних наукових досліджень, хоча її окремі аспекти розглядали: СЛ.Батишев,

А.Н.Веселов, І.В.Гаврнш, Л.М. Костюкевич, Е.М.Луценко, ІЛ.Лікар-чук, Н.О.Падун, Д.І.Павлов, Г.П.Захаревич, М.Ф.Пузанов, Г.І.Тере-щенко та ін.

Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість у теорії та практиці професійної освіти, нами обрано тему наукового дослідження “Зміст і форми управління середніми професійними навчальними закладами України в 1917-1941 роках”.

Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми “Психолого-педагогічні засади реформування організації і змісту діяльності вищої школи в Україні (теоретико-методологічний аспект)” РК № 0196И008876.

1 Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Кол. авт.; Відлов ред. проф. Н.Р.Нижник. - К.: УАДУ при Президентові України, - 1997. - С. 4.

з

Об’єкт дослідження - середня професійна освіта України у процесі її сторичного розвитку.

Предмет дослідження - зміст і форми управління середніми професійними ювчальними закладами в Україні в 19! 7-1941 рр.

Мета дослідження: виявити провідні тенденції та особливості процесу ггановлення і розвитку управління середньою професійною освітою України в 1917-1941 роках, визначити можливості використання в сучасних умовах іосвіду, нагромадженого в цей період.

Концепція дослідження грунтується на положеннях про управління ірофесійного освітою як систему, яка має власний зміст, структуру і функції, свої особливості й ідеї, починання, пошуки. Ця ідея виплітає із своєрідної сутності ,’правління професійною освітою, яку характеризують організація, ;оордннація, контроль, регулювання, прогнозування, облік та аналіз і, як результат, удосконалення діяльності закладів фахової освіти. Підготовка шсококваліфікованих спеціалістів у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів ікрецнтації в Україні можлива за умов реорганізації основних принципів 'правління вищою освітою: демократизації, колегіальності, нормативно-

іравового забезпечення функціонування закладів вищої освіти, інтеграції іищої школи з виробництвом. Ці принципи відбивають сучасні тенденції юзвитку системи управління вітчизняної і зарубіжної вищої школи, визначають шіяхи її подальшого розвитку.

Реалізація провідних ідей дослідження потребує перебудови існуючих іідходів управління вищими закладами освіти І-ІІ рівнів акредитації, ідінснення в Україні реформи управління цією галуззю в контексті загальної )еформи вищої школи.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

1. Охарактеризувати організаційні передумови формування системи управління середніми професійними навчальними закладами України в 19171941 рр.

2. Оцінити реальні досягнення в розробці теоретичних основ управління цими закладами освіти.

3. Проаналізувати процес становлення і розвитку управління середньою професійною освітою.

4. Виявити мету7, зміст, організаційні форми управління фаховою освітою на різних етапах його функціонування.

5. Розкрити загальні тенденції та характерні особливості розвитку системи управління середніми професійними навчальними закладами, проаналізувати етапи його становлення і розвитку.

6. Визначити можливості використання позитивного досвіду організації управління ними закладами в сучасних умовах.

Методологічною осшювою дослідження стало положення про діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ та необхідності їх вивчення в конкретно-історичних умовах, про єдність національного і загальнолюдського, про розвиток управління фаховою освітою України у європейському контексті, принципи історизму, системності, науковості.

Джерельна база дослідження:

- матеріали Центрального державного історичного архіву України (фонди: 12, 289, 442, 667, 692, 707, 1191, 1439), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (фонди: Р-2, 27, 34, 166, 342,2201,2581,2582,4491);

- законодавчі акти, протоколи, рішення з'їздів та нарад із питань професійної освіти, статистичні звіти, накази та розпорядження вищих законодавчих і виконавчих органів влади, керівних органів освіти, постанови Колегії Народного Комісаріату Освіти України;

- літературні джерела з фондів Центральної наукової бібліотеки Академії наук України, Парламентської бібліотеки України. В ході дослідження виявлено й проаналізовано 212 архівних справ, бюлетні Народного Комісаріату Освіти України, положення та статути, інструктивно-методичні матеріали державного і регіональних рівнів.

Використано також численні видання, зокрема центральні, республіканські, окружні журнали, бюлетні, які містять чимало цікавих документів, статей, спецкореспонденцій про досвід організації управління середньою професійною освітою в Україні.

У процесі дослідження автор звертався до наукових положень сформульованих у працях Б.Д.Грінченка, Н.К.Крупської, А.ВЛуначарського

A.С.Макаренка, О.Ф.Музиченка, І.І.Огієнка, М.І.Пирогова, С.Ф.Русової С.О.Сірополка, Г.С.Сковороди, М.О.Скрипника, І.М.Стешенка, В.О.Сухом-линського, К.Д.Ушинського, Я.Ф .Чепіги та ін.

Велику пізнавальну цінність мали спогади видатних педагогів, учасникіі становлення і розвитку освіти в Україні, докторів педагогічних наук, професорів: М.С.Гриценка, М.М.Грищенка, САЛитвинова, Д.Ф.Ніколенка, кандидата педагогічних наук, старшого наукового співробітника О.С Дубинчук та ін.

При виборі й визначенні напряму дослідження ми спирались на виконан в Україні дослідження багатьох спеціалістів у галузі педагогічної наук* (С.В.Крисюк, В.І Луговий, В.К.Майборода, ВЛ.Маслов, Н.Г.Ничкало

B.П.Струманський, МД .Ярмаченко та ін.).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використан загальнонаукові методи:

-конкретно-пошукові (теоретичний аналіз, синтез, актуалізація систематизація і класифікація архівних та друкованих джерел з питані

управління середньою професійною освітою в Україні);

-історико-географічний (вивчення динаміки розвитку середньої професійної освіти, діяльності середніх професійних навчальних закладів);

-екстраполяційний (поширення висновків, одержаних у результаті аналізу матеріалів ряду середніх професійних навчальних закладів на систему професійних навчальних закладів відповідної галузі в цілому);

-хронологічний (дослідження динаміки змін, що відбувалися у системі середньої професійної освіти у часовій послідовності).

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи протягом 1983-1997 років.

На першому етапі (1983-1990 рр.) теоретично осмислювались загальні засади дослідження, визначались його мета і завдання, вивчалась історична, соціально-економічна, педагогічна література, а також архівні документи та опубліковані матеріали з обраної теми.

На другому етапі (1990-1995 рр.) проводився ретроспективний, [іорівняльний аналіз розвитку середньої професійної освіти в Україні, уточнювалися її цілі, функції, методи управління. Нагромаджувався фактичний матеріал, здійснювалась систематизація і первинна обробка отриманих даних.

На третьому етапі (1995-1997 рр.) - аналізувались, узагальнювались та оформлялись результати дослідження, вивчались можливості й шляхи ипсористання досвіду управління освітою в сучасних умовах, формулювалися шсновки та рекомендації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на :истемному рівні проведено комплексний аналіз становлення і розвитку системи ^правління середньою спеціальною освітою в Україні; охарактеризовано зміст і юрми організації, розкрито теоретичні основи та обгрунтовано етапи ггановлення і розвитку системи управління середніми профзакладами; виявлено агальні тенденції та характерні особливості розвитку системи управління ередньою профосвітою, що мають прогностичну спрямованість і можуть стати існовою для використання в сучасних умовах досвіду управління ціао ланкою ісвіти в Україні.

Теоретичне значення дослідження полягає у уточненні сутгі поняття система управління”, в історико-педагогічному аналізі впливу соціально-кономічних факторів на розвиток змісту, форм організації управління ередньою професійною освітою; виявленні динаміки розвитку мережі середніх пеціальних навчальних закладів; визначенні загальних тенденцій й собливостей розвитку системи управління середньою фаховою освітою.

Практичне значеїшя одержаних результатів визначається тим, що езультати дослідження, висновки і рекомендації, які за змістом, діапазоном і актографією сприятимуть раціональній організації управління вищими

навчальними закладами І-II рівнів акредитації, можуть бути використані і практичній роботі центральних, регіональних та місцевих органів управлінні навчальними закладами, у викладацькій, пропагандистській і лекторськії роботі, а також при написані посібників з історії управління професійнон освітою, підручників з педагогіки, створенні методичних рекомендацій : організації управління вищими навчальними закладами (Довідка міністерств: освіти України № 54-5/888, від 26.11.97 р.).

Особистий внесок автора полягає у:

-виявленні впливу соціально-економічних факторів на розвиток змісту форм організації і методів управління середньою професійною освітою;

-визначенні організаційних передумов формування системи управлінь середніми професійними навчальними закладами;

-теоретичному обгрунтуванні впливу провідних ідей організації діяльності цих закладів на розвиток практичної схеми управління національною фаховоь освітою;

-виявленні динаміки розвитку мережі середніх профзакладів; -обгрунтуванні положення про демократичну і гуманістичн; спрямованість управління національною освітою у 20-ті роки та визначені основних принципів реорганізації системи управління середньою профосвітої у 30-40-ві роки;

-визначенні загальних тенденцій та особливостей розвитку систем управління середніми професійними навчальними закладами, а тако; можливостей використання вітчизняного досвіду управління фаховою освітої в нових соціально-економічних умовах.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічною теоретичною обгрунтованістю його вихідних позицій і використання комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних меті, предмет

і завданням роботи, опорою на значний обсяг архівних документів друкованих джерел з проблем дослідження.

На захист виносяться:

1. Положення і висновки, що характеризують особливості становлення розвитку управління середньою професійною освітою в Україні в 1917-1941 рр

2. Характеристика змісту і форм управління середніми професійним навчальними закладами України на різних етапах його розвитку

3. Визначення і наукове обтрушування етапів управління середньо: професійною освітою, характеристика їх змісту.

4. Загальні тенденції розвитку системи управління середньою професійно освітою та рекомендації щодо використання в сучасних умовах позитивної досвіду управління середньою професійною освітою, нагромадженого у періо що досліджується.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у формі практичних занять із керівниками педагогічних училищ, лекцій, ділових ігор із керівниками середніх спеціальних навчальних закладів та органів освіти в містах і районах Львівської. Донецької, Луганської, Одеської, Тернопільської областей. Основні теоретичні положення дослідження обговорювались на міжнароднії;*: конференціях у м. Києві (і995, 1996, 1997 pp.), м. Чернівцях (1996 p.), м. Харкові (1996 p.). м. Вінниці (1997р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в 13 наукових працях автора, з них: 7 одноосібних, 6 матеріалів міжнародних конференцій, 5 статей у наукових збірниках та 2 депоновані статті. Загальний обсяг одноосібних друкованих праць складає 4.8 др. арк.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури, що охоплює 145 літературних джерел, з них шість - іноземними мовами, 212 архівних справ і Ю додатків на 12 сторінках. У додатках вміщено 5 таблиць на 5 сторінках. Обсяг дисертації складає 173 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, розкривається його актуальність і характеризується ступінь розробленості проблеми, визначаються мета і завданая, положення, що виносяться на захист, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, джерельна база, а також висвітлені апробація і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Державне управління середніми професійними навчальними закладами України в 1917-1920 роках” - розкрито організаційні передумови розвитку середньої професійної освіти, викладено загальну характеристику становлення системи управління нею.

Формування системи управління середньою фаховою освітою в Україні в ці роки відбувалося у складних політичних, економічних і соціальних умовах. Однією з передумов її реформування було прийняття першого узагальненого документа - “Наказу Української Центральної Ради" від 5 травня 1917 p., який юридично закріпив існуючий порядок та визначив повноваження і механізм функціонування комісії, секретарств й інших органів Центральної Ради. Генеральний Секретаріат Освіти юридично був затверджений Російським Тимчасовим Урядом наприкінці серпня 1917 р!.

Центральний державний архів вищих органів державної влади і управління України (далі ЦДАВО України), ф.2581, оп.і, епр.15, арк.30.

Цим документом визначено структуру Генерального Секретаріату Освіти Спочатку засновано відділи: початкової, середньої, вищої школи, позашкільної освіти, мистецтва, історичних пам‘яток, бібліотечно-архівний, загальна канцелярія, які згодом були реорганізовані в департаменти: нижчої, вищої і середньої, позашкільної освіти, загальних справ, професійної освіти1. Основний принцип діяльності Департаменту професійної освіти - децентралізація ; демократизація управління2. Для зв'язку з навчальними закладами булу утворені: Інститут губерніальних, повітових, волосних комісарів освіти, а дну організації управління середньою професійною освітою - ради освіти (головне ■ при Генеральному Секретарстві Освіти, на місцях - губерніальні, повітові тг волосні)3 (див. таблицю І.1). Центральна Рада 5 грудня 1917 р. ухвалила закої про передачу Секретаріату освіти всіх шкіл і просвітніх установ, які діяли нг території України4. Законом від 28 грудня 1917 р. були скасовані шкільн округи в Україні та звільнені з посад попечителі Київського, Харківського тс Одеського шкільних округів, а на їхнє місце призначені секретарі.

Таблиця 1.1

Структура управління професійною освітою в Україні (1917р.)

5 ЦДАВО України, ф.2581, оп.1, спр. 15, арк.31.

2 Там само, арк.ЮО.

3Там само, арк.ЮО.

4 Там само, спр. 638, арк.ЗО.

Після проголошення IV Універсалу в січні 1918 р. вища виконавча влада стала належати Раді Народних Міністрів, а Генеральний Секретаріат Освіти перейменований в Народне Міністерство Освіти1. Управління середньою фаховою освітою здійснювалось Департаментом професійної освіти.

На місцях при губерніальних земствах створювались губерніальні ради освіти, які об'єднували професійні установи всіх національностей губерній. Окрім губерніальних рад були утворені повітові ради освіти, які

затверджувались Губерніальною радою освіти2.

Департамент професійної освіти у своїй роботі спирався на губерніальних комісарів (на місцях середні загальноосвітні навчальні заклади

підпорядковувалися комісарам освіти, середні професійні - губерніальним, нижчі - повітовим).

У 1917 р. в Україні діяло 15 державних, 16 недержавних середніх технічних навчальних закладів5, а в 1918 р. їх налічувалося уже 474.

Міністерство народної освіти здійснювало загальне керівництво і нагляд за виконанням чинних законів, а опікування матеріальними умовами навчальних закладів і спостереження за їх діяльністю належали правлінням товариств, які виконували функції кураторської ради, що свідчить про наявність елементів дуальної системи в організації управління середніми професійними

навчальними закладами.

28 січня 1919 р. в Рівному Директорія затвердила закон про управління освітою. Згідно з цим законом управління народною освітою було децеїпралізовано, а саме: передано колегіальним органам із представників місцевого самоврядування, комісарів народної освіти та організованого вчительства. Таким чином було розпочато роботу з правового забезпечення управління середньою професійною освітою. Затверджено також структуру Міністерства народної освіти, що сприяло функціонуванню системи управління середніми професійними навчальними закладами.

Провідні тенденції розвитку системи управління середньою професійною освітою в зазначений період характеризуються: демократизацією, децентралізацією, колегіальністю управління, прийняттям основних нормативно-правових актів, що регулювали діяльність середніх професійних навчальних закладів, реорганізацією технічних училищ у технікуми, розширенням мережі навчальних закладів, використанням різних джерел для їх фінансування, наявністю дуального характеру управління ними. Адміністративна реформа періоду УНР мала благородну мету - побудувати демократичне правове

1ЦДАВО України, ф. 2581, оп. 1, спр. 15, арк.бі.

2 Там само, спр. 10, арк. 69.

3 Там само, ф. 2201, оп. 1, спр. 394 арк. 61.

4 Там само, спр. 150, арк. 128.

державне управління, засноване на поєднанні розумної централізації : децентралізації.

У другому розділі - “Зміст і форми розвитку управління середніми професійними навчальними закладами в 1920-1941 роках” - виствішюються теоретичні основи та визначаються загальні тенденції й особливості розвитку системи управління цими закладами в зазначений період.

Важливим документом для обгрунтування теоретичних основ управління середніми професійними навчальними закладами було “Положення пре управління професійно-технічними навчальними закладами типу “технікум” і професійно-технічні школи”, розроблене відділом професійної освіти та затверджене 14 травня 1920 р. НКО України.

Теоретичне обгрунтування реорганізації народної освіти, в тому числі й професійної, втілене в плані реформування освіти, підготовленому на початку березня 1920 р. Наркомосом України. Згідно з ним система народної освіта України складалась із двох підсистем, які водночас були самостійними системами, - соціального виховання і професійної освіти. Як видно, остання стає не зовнішнім додатком до загальної освіти, а його грунтовим джерелом.

Після утворення у серпні 1920 р. Головного комітету професійно-технічної і науково-спеціальної освіти для управління середньою професійною освітою на місцях організовуються губернські, повітові та міські органи управління, до яких входили відділи професійної освіти.

Укрголовпрофосвіта мала значні повноваження в питаннях утворення і розвитку мережі професійних навчальних закладів та управління ними, координувала процеси підготовки фахівців для різних галузей виробництва не тільки з республіканськими органами й організаціями, а й Головпрофосвітою Росії.

Головними документами, котрі закладали теоретичні основи управління середніми професійними навчальними закладами на місцях, були “Положення про губернські та повітові комітети з професійно-технічної і спеціально-наукової освіти” й “Інструкція повітовим відділам народної освіти та шкільним закладам типу “технікумів” і “професійних шкіл”1, відповідно до яких здійснювалось територіальне управління.

Середня професійна освіта в Україні мала чітко визначений регіональний підхід і її діяльність спрямовувалась на забезпечення потреб у фахівцях певного регіону’.

Розпочата в 1922 р. і продовжена до 1925 р. реформа адміністративно-територіального устрою України сприяла посиленню впливу Укрголов-профосвіти на місцеві органи управління, підпорядкуванню їхньої діяльності

1 ЦДАВО України, ф. 166, оп.1, спр.1060, арк.58.

своїм планам і завданням. З цією метою Укрголовпрофосвіта видає квартальні директивні листи, які повині були інструктувати та спрямовувати роботу Губпрофосвіт, координувати виробничі плани центру з органами управління на місцях.

Таким чином, розвиток середньої професійної освіти нерозривно пов'язувався з економічним районуванням, а управління середніми професійними навчальними закладами - зі становленням структури управління державних органів. Система управління профосвітою виконувала дві головні функції: адміністративно-фінансову та навчально-методичну; відповідно до цього в НКО України були утворені два центри, які взаємно доповнювали один одного: адміністративно-фінансовий і науково-методологічний.

Після відповідних рішень центральних органів влади територія України в червні 1925 р. поділялася на 41 округ1. Відбувався перехід до триступеневої системи управління, який повинен завершитись до 1 жовтня 1925 р.

Згідно з розробленим НКО України “Положенням про Народний Комісаріат Освіти”, керівництво професійною освітою організовувалося у $ормі управління з одноособовим керівництвом і відповідальністю завідувача перед НКО.

Для узгодження виробничого плану профосвіти з діючими потребами народного господарства України при Упрофосвіті була утворена Рада фахової з світи, яка прогнозувала перспективи розвитку професійної освіти.

Місцевими органами управління професійною освітою стали округові нспектури, які контролювали діяльність середніх професійних навчальних іакладів, котрі функціонували в даному районі. Управління ними здійснювалось У профосвітою на основі операційного плану, який включав такі з аз діли: навчально-адміністративна, навчально-організаційна, навчально-

детодична робота2.

Інтеграційні процеси 1929-30 років дедалі більше впливали на подальшу шіфікацію професійної освіти України з професійною освітою союзних >еспублік. У цьому відношенні вирішальне значення мала Постанова союзного гряду від 12 листопада 1929 р. “Про встановлення єдиної системи ндустріально-технічної освіти”, в якій наголошувалось, що вищі технічні іавчальні заклади готують інженерів, а середні технічні школи (технікуми) -ередній технічний персонал (техніків). Уніфікація професійної освіти призвела [о подальшої реорганізації системи її управління. Посилюється централізація тіравління середньою професійною освітою в Україні, для якої були властиві іосить стійкі зв’язки між структурними рівнями цієї системи.

ЦЦАВО України, ф.166, оп.5, спр.79, арк.108. Там само, спр.64, арк.463.

У вересні 1930 р. змінюється система державного управління. Перехід на двоступеневу систему управління, коли були ліквідовані округи, а всі питання стали вирішувати районні виконавчі комітети, зумовив також необхідність реформування системи управління профосвітою.

Технікуми були прикріплені до відповідних промислових підприємств, Керування технікумами, які перейшли до різних відомств, здійснювалось через сектори кадрів. У лютому 1932 р. ВУЦВК ухвалив постанову про перехід на триступеневу систему управління: район-область-центр. На місцях замість округові! х інспектур утворювались обласні відділи народної освіти. Планування стало характерною ознакою єдиної системи народної освіти.

Керування технікумами здійснювалось управліннями вищих навчальних закладів, які відповідно до постанови РНК У РСР від 31 грудня 1939 р., входили до структури наркоматів промисловості, транспорту, освіти, здоров'я, їх чисельність визначалась РНК УРСР.

Таким чином, у 30-40-ві роки в Україні докорінне реформування системи управління середньою професійною освітою відбувалося відповідно до вимог командно-адміністративної системи державного управління.

У висновках узагальнено результати проведеної роботи, викладено основні теоретичні положення і пропозиції, визначено напрями подальшого дослідження даної проблеми.

1. Виявлено організаційні передумови та здійснено теоретичне обгрунтовання їх значення для формування системи управління середніми професійними навчальними закладами в Україні в 20-ті роки. До таких передумов відносяться: нормативно-правове забезпечення діяльності цих закладів, прийняття закону про безоплатне обов'язкове навчання в нижчих та вищих початкових школах, активна участь товариств та інших громадських організацій в створенні закладів, використання різних джерел їх фінансування.

2. Визначено головні підходи до побудови середньої професійної освіти в Україні в 20-ті роки, охарактеризовано основні напрями розвитку ідей реформування її закладів. Установлено, що підгрунтям такої реорганізації та управління освітою були декрети й постанови уряду України. Розробка теоретичних основ управління середньою професійною освітою дала можливість обгрунтувати концептуальні підходи до розвитку7 фахової освіти, шляхів її реформування, чітко визначити регіональний підхід до підготовки фахівців для виробництва.

3. На основі аналізу архівних матеріалів, нормативно-правових документів висвітлено динаміку розвитку управління середньою професійною освітою, виявлено, що функціями управління були: організація, координація, контроль, регулювання, облік та аналіз.

У 30-ті роки дедалі більше утверджуються методи централізованого

шанування та контролю, посилюються інтеграційні процеси управління ірофесійною освітою з економікою, обмеження юридичних повноважень Упрофосу. Поступово без належного наукового обгрунтування законодавчо закріплюється і впроваджується в практику галузевий принцип управління з тодальшою його уніфікацією.

4. На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу, вивчення ірхівних матеріалів та літературних джерел визначено етапи розвитку системи управління середніми професійними навчальними закладами в Україні.

1917-1920 рр. - створення умов для становлення системи управління, підгрунтям якої були законодавчі акти незалежної України. Характерні ознаки цієї системи: демократизм, децентризм, колегіальність, відмова від монополізму тержавної школи.

1920-1922 рр. - реорганізація центральних і місцевих органів управління професійною освітою, дуальний характер такого управління, здійснення українізації професійної освіти.

1922-1924 рр. - проведення економічного і шкільного районування, реформування структури управління відповідно до вертикалей професійної з світи, збільшення повноважень державних органів управління.

1924-1930 рр. - посилення інтеграційних процесів професійної освіти з жономікою, реформування управління професійною освітою, планування підготовки спеціалістів, уніфікація та централізація системи управління, розмежування сфер діяльності й управління цими закладами центральних зрганів управління та місцевих інспектур.

1930-1941 рр. - централізація управління професійною освітою, створення галузевої системи управління, згортання системи управління різнорівневою підготовкою фахівців.

5. Виявлено загальні тенденції та характерні особливості розвитку системи управління середньою професійною освітою. Становлення цієї' системи в 1917 р. грунтувалось на законодавчих актах назалежної України. Було розроблено низку законів стосовно освіти, в яких чітко визначено принципи демократизму, цецентризму, колегіальності в управлінні нею. Посилювалися тенденції до реформування системи управління середньою професійною освітою, раціонального планування мережі її закладів, прогнозування чисельності підготовки фахівців, реорганізації середніх професійних училищ у технікуми, активної участі громадських організацій, місцевих органів самоврядування у розробці питань відкриття та фінансування закладів, сприяння процесу національного відродження через українізацію професійної освіти, проведення реорганізації управління у тісному зв’язку з реформою народної освіти.

З 1922 р. дедалі більше виявляється тенденція до розширення повноважень управлінських структур, переходу від адміністративно-організаційних заходів

до навчально-організаційної та науково-методичної роботи, створення комітетів сприяння професійній освіті. Позитивним зрушенням було поліпшення фінансування навчальних закладів за рахунок відрахувань коштів віз торговельних підприємств на культурно-освітню мету.

Посилюється тенденція централізації управління середньою професійною освітою, її уніфікація та стандартизація, нормативно-директивний характер державного управління. Скасування колегіальності, залежність центральних органів управління професійною освітою України від союзних - характерні ознаки державного управління цими закладами в 40-ві роки.

6. Вивчення архівних документів і матеріалів, історичної, педагогічної' суспільно-політичної літератури дало підстави для висновку про спорідненість нинішніх проблем в управлінні вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації з тими, які розв'язували науковці, управлінці, педагоги-пракгикп України в 20-ті роки. В нових соціально-економічних умовах провідні ідеї історичного досвіду можуть бути використані з метою: удосконалення системи управління вишою освітою, створення нормативно-правових документів пре поєднання вертикальності державного управління системою освіти зверхх донизу з принципом децентралізації цього управління; створення міжгалузевих центрів для вирішення відповідних комплексних проблем, розроблення комплексних програм подвійного управління вищими навчальними закладами; сприяння активному співробітництву провідних підприємств у фінансуванні навчальних програм та зміцненшо матеріально-технічної бази закладів: розробки положення, в якому головним повина бути вимога здійснювати підготовку фахівців з метою задоволення передусім потреб виробництва: визначення освіти як пріоритетної сфери розвитку суспільства, розробки варіативної навчально-проірамної документації за рівнями інтеграції загальноосвітніх і професійних знань.

Певні підходи до реформування середньої професійної освіти можуть бути корисні і сьогодні, зокрема: побудова системи управління професійною освіток на принципах демократизму, децентрнзму, колегіальності, здійснення економічного і шкільного районування, управління навчальними закладами : різнорівневою підготовкою, забезпечення державного стандарту7 ; регіонального компонента.

З метою вдосконалення підготовки студентів вузів до майбутньої роботи з вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації доцільно передбачити і навчальних закладах різного типу спецкурси з історії розвите}’ середньо: професійної освіти та її управління в Україні; розробити тематик} спецсемінарів, творчих, курсових і дипломних робіт з цієї проблеми. Успішном} розв‘язанню завдань реформування управління вищою освітою в Україні мож« сприяти опублікування матеріалів з історичних проблем розвитку управлінні

середніми професійними навчальними закладами.

З урахуванням складності й багатогранності проблеми ми визначили перспективні напрями її подальшого вивчення: особливості розвитку системи управління середньою професійною освітою в Україні в 40-90-ті роки, вплив економічних, політичних, соціальних факторів на організацію та зміст управління професійною освітою.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Бутівщенко С.В. Професійна освіта в Україні в кінці XIX - на початку XX л'оліття: тенденції, особливості, використання набутого досвіду // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: Наук.-«тод. зб. - X. - 1996. - С. 28-30.

2. Бутівщенко С.В. Середні спеціальні навчальні заклади України в роки зругої світової війни (1939-1941 рр.) // 50 - річчя перемога над фашизмом: наслідки та уроки: Матер, міжнар. наук. конф. - К.: Укр. держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - 1995. - С. 96-99.

3. Бутівщенко С.В. Історичний аспект розвитку професійної освіти в Україні / 1918-1930 рр. II Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: УІатер. міжнар. наук.-практ. конф.: В 4-х ч. - К. - 1996. - Ч. IV. - С. 70-72.

4. Бутівщенко С.В. Неперервна вища професійна освіта в Україні: історія, тенденції, перспективи розвитку І/ Система неперервної освіти: здобупси, юшуки, проблеми: Матер, міжнар. наук.-практ. конф.: В 6-ти ч. - Чернівці. -1996.-Ч. II.-С. 98-100.

5. Бутівщенко С.В. Реорганізація управління середньою професійною )світою в Україні у 20-ті роки: здобутки, труднощі, перспективи //Конфлікти в іедагогічних системах. - Вінниця: Вінницький держ. техн. ун-т. - 1997. - С. 44-47.

6. Організаційні передумови формування системи управління середніми :пеціальними навчальними закладами України в 1917-1920 рр. / Бутівщенко Г.В. Ін-т пед. і психології проф. освіти АПН України. - К., 1996. - 58 с. - Укр. -Цеп. в ДНТБ України 04.12.96, №2336 - УК. 96.

7. Розробка теоретичних основ управління середньою професійною освітою в /країні в 1920-1930 рр. / Бутівщенко С .В. Ін-т пед. і психології проф. освіт АПН /країни. - К., 1997. -41с.- Укр. - Деп. в ДНТБ України 04.04.97, №284 - УК 96.

8. Бутівщенко С.В., Оврас А.А. Середня педагогічна освіта в Україні в 1941945 рр. // 50 - річчя перемоги над фашизмом: наслідки та уроки: Матер, ііжнар. наук. конф. - К.: Укр. держ. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - 1995. - С. *2-95. (Автор. - 2 с.).

9. Бобров В.Я., Бутівщенко С.В. Історичні підходи до сучасної економічної (світи II Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: Матер, ііжнар. наук.-практ. конф.: В 4-х ч. - К. - 1996 - Ч. IV. - С. 64-66. (Автор. - 1,5с.).

10. Бобров В.Я.. Бутівщенко С.В. Досвід організації неперервної професійно освіти в Україні (історико-педагогічний аспект) І/ Система неперервної освіти здобутки, пошуки, проблеми: Матер, міжнар. наук.-практ. конф.: В 6-ти ч. Чернівці. - 1996. - Ч.ІІ. - С. 12-14. (Автор. - 1,5 с.).

11. Бутівщенко С.В.. Бойко В А. Досвід організації художньої професійно освіти в Україні (20 роки XX ст.) // Школа і підготовка учнівської молоді д< життя та діяльності в умовах ринку: Наук.-метод. зо. - X. - 1996. - С. 30-31 (Автор. - і с.).

12. Бобров В .Я.. Бутівщенко С.В. Історико-педагогічні аспекти розвита; теоретичних основ управління економічною освітою в Україні // Актуальн проблеми реформування державного управління. За ред. В.Князєва. - К.: Вид-ві УАДУ. - 1997. - С. 95-98. (Автор. - 2 с).

13. Бобров ВЛ., Бутівщенко С.В. Передумови і протиріччя управлінн. економічною освітою в Україні в 20-30 роки //Конфлікти в педагогічни: системах. - Вінниця: Вінницький держ. техн. ун-т. -1997. - С. 27-30. (Автор. - 2с.)

Бутівщенко С.В. Зміст і форми управління середніми професійним) навчальними закладами України в 1917-1941 роках. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних нау із спеціальності 13.00.04 - професійна педагогіка. - Інститут педагогіки психології професійної освіти АПН України, Київ, 1997.

Захищається дисертація, в якій аналізується процес становлення розвитку системи управління середньою професійною освітою в Україні в 19 П 1941 рр.

Визначено зміст, форми, етапи розвитку системи управління середньої професійною освітою, виявлено основні тенденції та особливості її розвитку Зроблено висновки щодо можливості використання історичного ДОСВІДУ' метою реформування сучасної системи управління вищою освітою.

Ключові слова: система управління, професійна освіта, тенденці історичний ДОСВІД.

Бугивщенко С.В. Содержание и формы управления средним профессиональными учебными заведениями Украины в 1917-1941 годах. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогически наук по специальности 13.00.04 - профессиональная педагогика. - Инстит) педагогики и психологии профессионального образования Академії педагогических наук Украины, Киев, 1997 .

Защищается диссертация, в которой анализируется процесс становлені: и развития системы управления средним профессиональным образованием Украине в 1917-1941 гг.

Определено содержание, формы, этапы развития системы управления одним профессиональным образованием, выявлены основные тенденции и :обенности ее развитая. Сделаны выводы о возможности использования дорического опыта для реформирования современной системы управления пешим образованием.

Ключевые слова: система управления, профессиональное образование, нденции, исторический опыт.

Butivsthenko S.V. The essence and forms of management of the secondaiy national establishments of Ukraine in 1917-1941. - Manuscript.

Thesis for a submition of scientific degree of Master of Pedagogical Science on e speciality 13.00.04 - professional pedagogics. - The Institute of Pedagogics and iychology og the professional education of the Academy of Pedagogical Science of kraine, Kyiv, 1998.

In defenced thesis the process of formation and development of the managing stem of the secondaiy professional education in Ukraine in 1917-1941 is analised.

The essence and forms, periods of development managing sistem of the condary professional education are defined, the fundamental tendencies and ecial features of its development are described.

Conclusions about possibility of utiligation of the historical experience for the formation of the modem managing system of higher education are made.

Key words: managing system, professional education, tendencies, historical perience.

Підписано до друку 23.10.97р. Формат 60x90/16. Ум. друк, арк.1.0, Обл.-вид. арк. 0,8.

Наклад 100. Зам. 336.

Відділ оперативної поліграфії Центру Міжнародної освіти 227-12-75, 227-37-86