автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Социально-педагогические условия адаптации студентов к обучению в высшем учебном заведении

Автореферат диссертации по теме "Социально-педагогические условия адаптации студентов к обучению в высшем учебном заведении"

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

...V

л \

СЕЛІВЕРСТОВ Сергій Інокентійович

УДК 378.141

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

13.00.04 — теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

%

Київ — 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м.Київ.

Науковий керівник:

Кандидат педагогічних наук, доцент МЕЛЬНИКОВА ІРИНА МИКОЛАЇВНА,

Інститут вищої освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу економіки і управління вищої освіти, м.Київ.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент ДУБАСЕНЮК ОЛЕКСАНДРА АНТОНІВНА,

Житомирський державний педагогічний університет ім.І.Франка, завідувач кафедри педагогіки;

Провідна установа:

кандидат педагогічних наук, доцент ВАСИЛЬЄВ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ,

Дніпропетровський державний університет, завідувач кафедри соціальної роботи і кадрового менеджменту.

Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться «ІЗ» грудня о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою:

04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, М.Київ, вул.М.Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 10 листопада 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Завданнями вищої освіти є забезпечення фундаментальної наукової, професійної та практичної підготовки, набуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей. Успішне вирішення цих завдань значною мірою залежить від того, як швидко та інтенсивно відбудуться процеси адаптації, з одного боку, системи освіти до вимог і змін у суспільстві, потреб входження до світового освітнього простору, з іншого

— студентів до навчального процесу у вищому закладі освіти, до трансформації соціального середовища, інших чинників соціального розвитку. З огляду на це, реформування системи освіти, удосконалення змісту навчання з метою забезпечення у подальшому конкурентоздатності, професійної мобільності фахівців є втіленням ідеї гуманізації освіти, забезпеченням поетапної соціалізації індивіда.

Зміна соціальної ситуації розвитку та провідної діяльності особистості при вступі до вищого закладу освіти визначає кардинальні зміни внутрішніх і зовнішніх умов розвитку людини, спричиняючи необхідність адаптації до них.

Адаптація — складне багатофакторне явище, що має свої власні механізми і закономірності, вивченням яких займаються представники багатьох галузей науки. Відповідно до своїх професійних інтересів вони акцентують увагу на певних видах адаптації: біологічній, психічній, психологічній, соціально-психологічній, соціальній, професійній та ін.

Визначаючи суть цього поняття, дослідники виходять із розуміння того, що адаптація може розглядатися як процес, стан, властивість чи результат діяльності, що виникає за певних умов і триває протягом певного періоду, доки не буде встановлено динамічної рівноваги між системами, що адаптуються. Процеси соціально-психологічної адаптації мають місце там і тоді, коли змінюються соціальні умови життя людини і звична поведінка виявляється неможливою чи малоефективною. Дослідники (О.Б.Георгієвсь-кий, Г.О.Балл, А.Н.Жмиріков, Т.В.Землякова, О.В.Ткаченко, Т.П.Чернявсь-ка, В.С.Штифурак та ін.) зазначають, що ознаками адаптації є наявність у адаптанта змін (морфологічних, функціональних) у поведінці з метою його пристосування до конкретних умов життєдіяльності, що змінюються. Результат процесу адаптації — адаптованість — розглядається як здатність людини виробляти адекватні умовам існування способи поведінки і діяльності на основі властивих їй психічних явищ.

У психолого-педагогічній літературі адаптація студента розглядається як адаптація до навчального процесу у вищому закладі освіти, або як процес

навчання у вищому навчальному закладі розглядається як адаптація до майбутньої професійної діяльності.

Проблеми адаптації студентів до навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти розглянуті в дослідженнях Д.А.Андрєєвої, Л.О.Бу-латової, Н.В.Венедиктової, К.Г.Делікатного, В.М.Дугінця, Л.Г.Єгорової,

О.Г.Мороза, Л.І.Рувинського, В.Т.Хорошко та ін.

Соціально-психологічні аспекти адаптації студентів у вищому навчальному закладі розкрито у працях Н.В.Бачманової, Є.І.Бологової, Л.П.Меркулової, Т.І.Ронгінської, Є.І.Савонько, Н.Є.Шафажинської та ін.

Системоутворюючим чинником, визначальною умовою успішності адаптації індивіда до навчання є, на нашу думку, особистісно-гуманістичний підхід. Завдання гуманізації освіти й адаптації особистості до навчання у вищому закладі освіти взаємозумовлюються і взаємодоповнюються, оскільки реалізація принципу гуманізації вимагає створення умов для розвитку, соціалізації індивіда. Вирішення проблем адаптації як складової соціалізації можливе лише на засадах особистісно-гуманістичного підходу. Однак на практиці виникають суперечності між потребами суспільства, завданнями розбудови національної системи освіти на засадах гуманізму та втіленням і реалізацією цих завдань у вищих навчальних закладах, гуманістичними ідеями гармонійного розвитку особистості та жорсткими вимогами ринку праці до професійного рівня фахівців. Ці та інші суперечності мають значний вплив на процес адаптації особистості до навчання.

Актуальність і недостатня розробка проблеми створення необхідних умов адаптації студентів до навчання у лінгвістичному університеті зумовили вибір теми дослідження: «Соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі».

Зв'язок теми дисертації з планами науково-дослідної роботи.

Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова загального дослідження “Психолого-педагогічні основи технології навчання у вищій школі”, РК № 0199И000390.

Об’єкт дослідження — процес адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження — соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі лінгвістичного профілю.

Мета дослідження — виявити, науково обґрунтувати та апробувати соціально-педагогічні умови ефективної адаптації студентів до навчання у лінгвістичному університеті в сучасних умовах реформування суспільства і вищої школи.

з

Концептуальними ідеями дослідження є такі положення:

— зміна соціальної дійсності, спричиняє специфічну адаптивну діяльність особистості, спрямовану на оптимізацію її взаємодії з довкіллям;

— існує взаємозв’язок між індивідуально-психологічними властивостями особистості й ефективністю її адаптації; .

— процес адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти детермінується багатьма чинниками, серед яких важливими є соціально-педагогічні умови.

Гіпотеза дослідження. В основу роботи було покладено припущення, що адаптація студентів до навчання у вищому навчальному закладі лінгвістичного профілю буде ефективною за таких умов: гуманізації навчально-виховного процесу та його раціональної організації; цілеспрямованого формування у студентів умінь навчальної діяльності; гуманізації стосунків у системі «викладач-студент».

Відповідно до мети та робочої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Уточнити зміст поняття “адаптація”, компоненти та способи адаптації студентів у лінгвістичному університеті.

2. Вивчити та проаналізувати причини труднощів адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі.

3. Проаналізувати типові та робочі навчальні плани зі спеціальності

7.030502 “Мова та література”, за якими працюють студенти факультетів іноземної філології.

4. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику формування у студентів умінь навчальної діяльності.

5. Визначити засоби гуманізації стосунків у системі “викладач—студент”.

6. Розробити та апробувати науково обґрунтовані рекомендації щодо створення відповідних соціально-педагогічних умов для адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі лінгвістичного профілю.

Методологічну основу дослідження становлять загальнотеоретичні та методологічні принципи теорії наукового пізнання, концептуальні положення філософії, соціології, психології, педагогіки й інших галузей знань про сутність особистості, природу її соціальної активності, особливості соціальної адаптації.

Розробляючи програму і методику дослідження, ми спирались на основні положення концепції гуманізації вищої освіти, особистісно орієнтованого навчання і виховання. В основу експериментальних матеріалів покладено проблемно-діяльнісний і програмно-цільовий підходи.

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки психологічних і педагогічних наук щодо адаптації як етапу та компонента соціалізації особистості (С.Д.Артемов, Г.О.Балл, Ф.Б.Березін, В.М.Дугінець,

І.К.Кряжева, М.П.Лукашевич, О.Г.Мороз, І.А.Милославова, Л.Н.Солодов-чснко, О.Г.Солодухова та ін.); формування навчальних умінь студентів (А.Л.Бердичевський, О.І.Бульвінська, М.П.Васильєва, П.Я.Гальперін,

О.С.Карпов, М.ІЛіскунов, К.К.Платонов); гуманізації навчально-виховного процесу (С.М.Дмитрієва, І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, В.І.Луговий, О.П.Рудницька та ін).

У дослідженні враховувалися положення Указу Президента України № 832 від 12.09.1995 р. “Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні” та Постанова Кабінету Міністрів № 65 від 20.01.1998 р. “Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіїу)”.

Методи дослідження: теоретичний аналіз філософської, соціологічної, психологічної і педагогічної літератури з проблеми дослідження, педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, опитування студентів та викладачів; аналіз документів; педагогічний експеримент; статистичні методи обробки одержаних матеріалів; аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних і дослідницьких даних.

Дослідження проводилося у три етапи:

На першому етапі (1994—1995 роки) вивчався стан досліджуваної проблеми у філософській, соціологічній, педагогічній, психологічній літературі. Було визначено вихідні теоретичні положення, предмет, об’єкт, мету, сформульовано робочу гіпотезу дослідження, конкретизовано його завдання, проведено констатуючий експеримент, розроблено методику формуючого експерименту.

На другому етапі (1995—1998 роки) проводився формуючий експеримент, перевірялася ефективність методики формування у студентів умінь навчальної діяльності та визначених засобів гуманізації стосунків у системі “викладач—студент”.

На третьому етапі (1998—1999 роки) узагальнювалися проміжні та кінцеві результати педагогічного експерименту, формулювалися основні висновки і положення, здійснювалося їх впровадження у практику, оформлялися результати досліджень.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося у Київському державному лінгвістичному університеті. Окремі аспекти запропонованої методики експерименту перевірялися в Ніжинському та Дрогобицькому державних педагогічних університетах. У дослідженні брали участь 1350 студентів, у тому числі 600 з експерементальних груп та 400 з контрольних груп, а також 58 педагогів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому адаптація студентів до навчання у вищому навчальному закладі розглядається як полікомпонентний процес, як етап і складова соціальної адаптації особистості, її соціалізації; як тенденція до встановлення гармонії особистості з зовнішнім і внутрішнім світом. Доведено, що соціально-педагогічними умовами успішної адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі є демократизація та гуманізація всіх компонентів навчально-виховного процесу, гуманізація взаємин викладачів і студентів.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні критеріїв соціально-педагогічної адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі; технології поетапного формування гностичних, конструктивних, комунікативних, організаторських знань і вмінь з урахуванням особливостей студентів лінгвістичного університету.

Практичне значення дослідження полягає в удосконаленні типового навчального плану зі спеціальності 7.030502 "Мова та література”, розробці методичних рекомендацій для студентів щодо поліпшення організації навчальної діяльності, програми методичного семінару для викладачів щодо гуманізації взаємин у системі «викладач — студент».

Матеріали і результати дослідження можуть бути використані викладачами та керівниками вищих закладів освіти в оновленні змісту навчання, удосконаленні навчальних планів; науковому обґрунтуванні навчального навантаження студентів; формуванні у них умінь організації навчальної діяльності; підготовці викладачів до здійснення навчально-виховного процесу на засадах особистісно-гуманістичного підходу.

Результати дослідження: типовий навчальний план зі спеціальності

7.030502 “Мова та література”, затверджений фаховою радою та Міністерством освіти і науки України та методичні рекомендації впроваджено у Київському державному лінгвістичному університеті (довідка № 5.1-7/1816 від 08.12.1999 р.), Ніжинському державному педагогічному університеті (довідка № 5 від 12.01.2000 р.), Дрогобицькому державному педагогічному університеті (довідка № 18 від 26.01.2000 р.).

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні структурних компонентів соціально-педагогічних умов адаптації студентів до навчальної діяльності, розробці змісту, форм та методів формування у студентів лінгвістичного університету умінь навчальної діяльності як умови адаптації.

Вірогідність результатів дослідження та основних висновків дисертації забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку, використанням комплексу методів, що взаємодоповнюються і с адекватними меті й завданням, кількісним і якісним аналізом одержаних результатів експериментальної роботи.

На захист виносяться:

— положення про те, що особистісно-гуманістичний підхід є системоутворюючим, визначальним чинником успішності адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти і процес адаптації студентів до навчання у лінгвістичному університеті є ефективним за умов оптимізації змісту навчання, раціональної організації навчального процесу, цілеспрямованого формування у них умінь навчальної діяльності, гуманізації взаємин у системі «викладач — студент»;

— теоретично обірунтована, розроблена та експериментально перевірена методика формування у студентів умінь навчальної діяльності;

— науково обгрунтовані рекомендації щодо створення відповідних соціально-педагогічних умов для адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти лінгвістичного профілю.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у процесі дослідно-експериментальної роботи, а також у виступах автора на науково-практичній конференції «Проблеми гуманізму і духовності в контексті науково-технічного поступу» (м.Вінниця, жовтень 1996 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні і методичні засади формування культури студентської та учнівської молоді» (м.Київ, жовтень 1997 р.); Міжнародній науковій конференції ЮНЕСКО Ьіщиарах - VIII “На межі тисячоліть: через вивчення мов і культур — до культури миру, злагоди і співпраці” (м.Київ, вересень 2000 р.); на засіданнях методичної ради Київського державного лінгвістичного університету та засіданнях відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Основні результати дослідження висвітлені у 9 публікаціях, всі написано без співавторів, у тому числі 4 статті у провідних наукових фахових виданнях, 3 статті у збірниках наукових праць, 1 брошура з методичними рекомендаціями, 1 стаття у збірнику матеріалів конференції.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (265 найменувань, з них 8 англомовних), 2 додатків на 4 сторінках. Загальний обсяг дисертації 183 сторінки. Основний текст викладено на 157 сторінках. У роботі подано 19 таблиць на 24 сторінках, 1 гістограма на 1 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання й методи, розкриваються методологічні засади, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, вірогідність одержаних результатів; формулюються основні положення, що виносяться на захист; викладено відомості щодо апробації результатів дослідження; визначаються етапи науково-дослідної роботи.

У першому розділі — «Проблема адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти в педагогічній теорії і на практиці» — на основі аналізу наукової літератури розкрито теоретичні підходи до проблеми дослідження у філософії, біології, психології, соціології, педагогіці, уточнено сутність, компоненти понять «адаптація», «умови, чинники, типи, етапи, способи, рівні адаптації», «критерії адаптованості».

Адаптація як процес виникнення, розвитку і збереження станів фізичного, психічного, соціального благополуччя індивіда не має абсолютного характеру, проявляється як тенденція до встановлення певного ступеня гармонії особистості із зовнішнім і внутрішнім світом. Як особлива форма взаємодії суб’єкта і середовища, адаптація шляхом зміни суб’єктом її умов, до яких він пристосовується, врівноважує ці відносини. Адаптація студентів як процес активного засвоєння існуючих соціально-педагогічних норм, відносин, цінностей мікросоціуму, є етапом і компонентом соціальної адаптації особистості, її соціалізації, впливає на їх перебіг і зумовлює їх ефективність як у конкретних умовах вищого навчального закладу, так і в подальшому розвитку індивідуума. Вона зумовлюється всією сукупністю зовнішніх та внутрішніх умов і чинників, які в діяльності кожної окремо взятої особистості можуть мати різну силу впливу, залежно від об’єктивних чи суб’єктивних факторів.

У дослідженні ми припускаємо, що кардинальні зміни у політичній, економічній сферах суспільства, реформування системи вищої освіти впливають на особливості процесів адаптації і, маючи зовнішній характер, суттєво впливають на внутрішні умови її перебігу. Враховуючи викладене вище, умовами процесу адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі, на нашу думку, доцільно вважати: макросередовище

— соціально-економічну систему в її динамічному розвитку; мікросередови-ще — вищий навчальний заклад як складну соціально-педагогічну систему з підсистемами; елемент, який адаптується, — індивід, студент; адаптивну ситуацію — зміну основного, провідного виду діяльності індивіда, середовища спілкування; адаптивну потребу, котра, за умови усвідомлення її студентом

перетворює його в суб’єкт адаптації; умови адаптації; чинники адаптації; види адаптації; типи адаптації.

Аналіз результатів констатуючого етапу експерименту дає підстави стверджувати, що найбільші адаптаційні труднощі студентів пов’язані з матеріальними проблемами та особливостями навчального процесу. Останні можна умовно поділити на об’єктивні (інтенсивний навчальний пЛан, недостатнє науково-методичне забезпечення навчального процесу, неналежні санітарно-гігієнічні умови) та суб’єктивні (рівень підготовки студентів, знань, умінь навчальної діяльності, індивідуально-психологічні особливості, вміння будувати міжособистісні стосунки тощо).

Результати констатуючого експерименту свідчать, що адаптаційні труднощі більшої чи меншої складності доводиться долати всім студентам, незалежно від статі, віку, місця їх проживання, типу та місця знаходження навчального закладу, який вони закінчили та шкільних оцінок. Однак їх сприйняття та оцінки адаптаційних труднощів різняться, що зумовлюється багатьма причинами.

В організації навчальної діяльності студентів спостерігаються певні суперечності, які суттєво впливають на процес адаптації, а саме: між навчальним навантаженням студентів і вмінням раціонально організовувати свою працю, створювати для неї необхідні умови; обсягом інформації, якою студенту необхідно оволодіти, і рівнем сформованості умінь навчальної діяльності, навичок розумової праці; спонуканням з боку викладачів до систематичної навчальної роботи і особистими можливостями, планами і мотивами діяльності. Однак викладачі не зорієнтовані на надання студентам цілеспрямованої допомоги в адаптації їх до нових умов, системи навчання.

У розділі зроблено такий висновок: оскільки адаптація студентів до компонентів навчального процесу триває впродовж всього терміну навчання і може здійснюватися двома шляхами — організовано і стихійно, завдання гуманізації освітнього процесу актуалізує проблему створення на рівні мікросередовища — у вищому навчальному закладі — таких соціально-педагогічних умов, які, сприяючи ефективній адаптації студентів, закладали б підгрунтя для їхньої подальшої успішної соціалізації.

У другому розділі — «Основні соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі лінгвістичного профілю» — розкрито підходи до раціоналізації організації навчального процесу, а також методику формування у студентів умінь навчальної діяльності, особливості гуманізації стосунків у системі «викладач - студент».

У ході наукового пошуку, спрямованого на вдосконалення навчального процесу, вирішувалося кілька взаємопов'язаних загальних і конкретних проблем, а саме:

— формулювання мети і завдань навчального процесу в лінгвістичному університеті, конкретизація цієї мети для кожного рівня підготовки з урахуванням міжнародних тенденцій;

— визначення оптимального обсягу навчального плану для кожного рівня підготовки, який одночасно відповідав би завданням підготовки випускника, конкурентоспроможного на ринку праці, враховував би реальні можливості особистості сприймати, засвоювати новий інформаційний матеріал і при цьому не створював би надмірних адаптаційних труднощів на різних етапах та рівнях навчання;

— оптимальний розподіл у навчальному плані часу між видами навчальної діяльності, теоретичною і практичною формами навчання;

— організація режиму навчання з урахуванням вимог раціонального навчального навантаження та санітарно-гігієнічних норм;

— наукове обґрунтування відповідності змісту і форм навчання.

Пошук шляхів раціоналізації навчального навантаження студентів здійснювався у кількох напрямах: створення інтегративних курсів, зменшення терміну педагогічної практики, зниження аудиторного навантаження і винесення окремих тем на самостійне опрацювання, зменшення кількості годин на вивчення деяких навчальних дисциплін та ін.

Таким чином, впродовж експерименту велися пошуки шляхів подолання суперечностей між необхідністю забезпечення майбутньої професійної мобільності, конкурентоспроможності випускників та їхніми реальними можливостями, з одного боку, і санітарно-гігієнічними вимогами до організації навчально-виховного процесу, з іншого.

Зміни, що вносилися до типового навчального плану впродовж експерименту згідно з наказами Міністерства освіти і науки України чи відповідно до потреб у зв’язку з введенням нових спеціальностей, вимагали вдосконалення планів навчального процесу на кожному курсі. При розробці цих планів вирішувалися завдання реалізації принципу оптимізації навчального процесу, враховувалася необхідність створення умов для успішної адаптації студентів до дидактичної системи вищого навчального закладу.

Оскільки адаптаційні труднощі певної групи студентів експериментальних груп були пов’язані з недостатнім для успішного навчання у вищому навчальному закладі лінгвістичного профілю рівнем початкової підготовки, для них вводилися елементи персоналізованого навчання, що давало їм змогу реально оцінювати свої можливості, виявляти свої професійні інтереси, усвідомлювати власну відповідальність за навчання, а викладачам — здійснювати диференційовану підтримку студентів на засадах ситуації успіху.

Успішній адаптації студентів до навчальної діяльності сприяло запобігання виникнення у них навчальних труднощів, зокрема, введення елементів випереджувального навчання.

Успішність адаптації студентів безпосередньо залежить від рівня сформованості умінь навчальної діяльності: чим він вищий, тим вагоміші передумови для подолання студентами адаптаційних труднощів, досягнення позитивних результатів у навчанні. Узагальнені результати аналізу науково-педагогічних джерел, педагогічних спостережень, анкетних опитувань викладачів і студентів допомогли визначити зміст більш, ніж ста елементів знань та вмінь, необхідних для успішної навчальної діяльності, і виділити такі групи: гностичні, конструктивні, комунікативні, організаторські.

Диференційований підхід давав можливість варіювати необхідну інтенсивність керівництва процесом оволодіння студентами необхідними знаннями та вміннями з урахуванням рівня їх сформованості на першому етапі навчання у лінгвістичному університеті.

У ході експериментальної роботи увага педагогів зосереджувалася на тому, що її метою є не лише оволодіння студентами певними знаннями, уміннями, навичками, а й сприяння формуванню провідних якостей особистості студента. Передусім йдеться про пізнавальну активність, яка виявляється у спрямованості і стійкості пізнавальних інтересів, прагненні грунтовно оволодіти знаннями і способами діяльності, в мобілізації вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети.

Оскільки формування необхідних знань та умінь студентів відбувалося у процесі вивчення навчальних дисциплін і спецкурсів, система запропонованих методів реалізовувалася на практиці з урахуванням вимог — поступового підвищення складності, варіативності, наступності, диференціації, персоналізації залежно від реальних потреб і можливостей студентів.

Класифікація типів завдань, вправ, які застосовувалися в експериментальній роботі, здійснювалася за різними ознаками. За цільовою установкою було виділено такі групи завдань: діагностичні, навчальні, тренувальні, праксеологічні, контрольні. За способом організації вправи були розраховані на індивідуальну роботу, парну, групову та колективну навчальну діяльність.

Структурно-змістова специфіка вмінь зумовлювала необхідність застосовувати різні засоби, методи їх формування, регулювати рівень допомоги з боку викладачів, добирати адекватні прийоми керівництва цим процесом.

Так, для формування деяких умінь навчальної діяльності вирішальною умовою є дотримання послідовності виконання певних операцій у межах

кожної дії. У такому випадку особлива увага приділялася поетапному інструктуванню та контролю, які здійснювалися викладачами, а також за допомогою спеціальних навчальних матеріалів, у яких вся послідовність розумових операцій представлена у розгорнутому вигляді, а контроль за процесом їх виконання здійснюється відповідно до інструкції, яка є одночасно засобом керівництва і самоконтролю.

На початковому етапі для формування тих навчальних умінь, які вимагають виконання дій у певній послідовності й мають встановлений операційний склад, були розроблені завдання-інструкції, які вказували не лише на те, що необхідно зробити, але й допомагали конкретно керувати поетапним виконанням завдань. В іншому випадку розроблялися алгоритми виконання завдань, які визначали необхідні дії та їх послідовність.

При формуванні навчальних умінь, які не можуть бути чітко поділені на операції, використовувалися опорні зразки, моделі, основні характеристики яких подавалися у пам’ятці до завдання.

У ході експерименту використовувалися і нетрадиційні форми та методи навчання: навчальні дискусії, ділові ігри, прес-конференції, «аукціони ідей» тощо. Метод моделювання професійних ситуацій надавав можливість актуалізувати набуті знання, закріплювати необхідні вміння і навички. Були розроблені і використовувалися ситуації-ілюстрації, ситуації-проблеми, ситуації-оцінки, ситуації-вправи, в яких моделювалися реальні ситуації, майбутня професійна діяльність, що давало студентам можливість шукати оптимальні способи дій, взаємодії та ін.

Результати експерименту свідчать, що врахування минулого досвіду навчання студентів, вивчення їхньої мотиваційної сфери, врахування мети, інтересів навчальної сфери дають можливість розробити і застосувати систему стимулів, за допомогою яких створюються умови для впливу на процес оволодіння вміннями навчальної діяльності. Ефективності у навчальній діяльності можна досягти лише за умови сформованості всієї системи навчальних умінь. Відсутність чи недостатній розвиток деяких із них може компенсуватися наявністю інших лише до певної міри і терміну, тому формування всього комплексу умінь навчатися є важливою умовою адаптації студентів до вищого навчального закладу.

Розглядаючи процес гуманізації стосунків у системі «викладач — студент» як важливу умову адаптації студентів, ми спирались на ідеї та положення щодо гуманістичного розвитку особистості, гуманізації вищої освіти.

У розділі доведено, що процес гуманізації взаємин у системі «викладач—студент» може бути ефективним'за умови суб’єкт — суб’єктної взаємодії і діалогу, особистісно-гуманістичного підходу, емоційного контакту, накопичення досвіду гуманних стосунків і поведінки у процесі навчальної та позанавчальної діяльності.

У процесі експерименту ми орієнтували педагогів на те, що гуманізація навчання повинна базуватися на врахуванні індивідуальних особливостей і особистісних характеристик студентів, що впливають на процес адаптації до навчання, результатах діагностування їхнього рівня навченості, научуваності, пізнавальної активності. Для реалізації особистісного підходу до навчання та виховання, організації співпраці, взаємодії у системі «викладач—студент», педагог повинен всебічно знати інтелектуальні можливості, схильності, мотиви, інтереси, особливості процесу мислення, рівень культури розумової праці студента.

Реалізація принципу гуманізації здійснювалася на кількох рівнях і передбачала окремі напрями. Один з них — розробка персональних програм подолання недоліків довузівської підготовки, формування умінь і навичок навчальної діяльності, відсутність яких створювала труднощі в процесі адаптації студентів до навчання. Значна увага приділялася добору адекватних завданням гуманізації навчального процесу форм, засобів, методів, прийомів організації навчальної діяльності студентів. Надаючи в певних педагогічних ситуаціях студентам право вибору форм, методів і засобів навчання, знижуючи рівень регламентації, викладачі спонукали їх до підвищення відповідальності за результати своєї роботи.

Особлива увага приділялася створенню умов для самореалізації і самоствердження кожної особистості, задоволенню й розвитку її інтересів та нахилів, формуванню гуманності в повсякденних взаєминах. Викладачі прагнули уникати епізодичного підходу в проявах гуманізму, коли гуманістичні принципи є регуляторами поведінки особистості лише у ставленні до осіб своєї референтної групи.

Формування у студентів готовності до співпраці з викладачами та товаришами на гуманістичних засадах здійснювалось у кілька етапів із урахуванням структури гуманності як якості особистості, в якій можна виділити такі компоненти: інтелектуальний, емоційний та поведінковий. Формування необхідних знань про суть гуманізму в процесі вивчення навчальних дисциплін, самоосвіти доповнювалося включенням студентів у гуманні взаємини, які сприяли виробленню навичок гуманної поведінки, гуманних звичок.

Впровадження ідей гуманізації полягало у гуманному спрямуванні навчальної діяльності, застосуванні прийомів релаксації, розв’язанні педагогічних завдань, ситуацій гуманного змісту, організації досвіду міжособистісних стосунків.

Значна увага у процесі формуючого етапу експерименту приділялася реалізації принципу наступності в організації навчально-виховного процесу. Збереження і передача позитивного досвіду взаємодії викладачів і студентів, спрямованих, зокрема, на створення умов, що забезпечують активну позицію останніх в організації своєї навчальної діяльності, розвиток

позитивних результатів на якісно нових рівнях, досягнутих на попередніх етапах взаємодії, розглядалися як передумова розв’язання завдань гуманізації стосунків учасників навчально-виховного процесу на кожному новому етапі їхньої взаємодії та як необхідна база для наступних етапів.

Оцінка ефективності запропонованої методики адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти лінгвістичного профілю здійснювалася за такими критеріями:

1. Оптимальність навчального плану лінгвістичного університету. Вона визначалася за показниками його відповідності: а) вимогам розбудови системи національної освіти на засадах особистісно-гуманістичного, проблемно-дослідного та програмно-цільового підходів; б) кваліфікаційним вимогам до фахівця зі спеціальності «Мова та література»; в) принципу оп-тимізації, тобто необхідності досягнення найкращих результатів за умови найменших витрат часу, зусиль, засобів.

2. Раціональність організації навчального процесу. В основу критерію покладено такі показники: а) врахування при плануванні навчального процесу етапів адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти; б) раціоналізація навчального навантаження студентів, особливо І—II курсів; оптимізація співвідношення аудиторного навантаження і самостійної роботи студентів; в) відповідність організації навчального процесу санітарно-гігієнічним вимогам.

3. Адаптованість студентів до навчального процесу. Показниками критерію були: а) конкретні навчальні результати, успішність, якість знань студентів експериментальних груп як результат формування у них умінь навчальної діяльності; б) динаміка відрахування студентів з університету, в тому числі за академічну неуспішність.

4. Гуманізація взаємин між викладачами і студентами. Показником критерію є ступінь задоволення студентів і педагогів взаєминами, що склалися між ними.

Розроблений новий проект типового навчального плану пройшов експертну оцінку, за результатами якої можна зробити висновок, що така педагогічна умова адаптації студентів до навчання, як удосконалення навчального плану, реалізована на рівні вищому, ніж середній.

Найнижче експерти оцінили відповідність типового навчального плану принципу оптимізації: 12% експертів вважали, що цей принцип реалізовано на низькому рівні. Такий висновок орієнтує на необхідність подальшого вдосконалення типового навчального плану.

Раціональність організації навчального процесу як педагогічної умови успішної адаптації студентів експерти оцінили на рівнях «середній» та «вище середнього». Однак 16% експертів вважали, що раціоналізація навчального навантаження, а 11 % — відповідність санітарно-гігієнічним ви-

могам у Київському державному лінгвістичному університеті знаходять^ на низькому рівні.

Оскільки ми припускали, що важливою умовою адаптації студентів < формування у них знань і вмінь навчальної діяльності, важливим компо нентом вивчення результатів експерименту був кількісний і якісний аналіз Ь сформованості у студентів експериментальних і контрольних груп.

Критеріями сформованості навчальних знань і вмінь були такі показни ки: витрати часу на виконання кожного з них, повнота дій, безпомилковісті виконання, усвідомлення дій, частота, систематичність їх застосування з навчальній діяльності.

Для виявлення рівня знань і вмінь використано метод їх оцінюванню експертами, у даному випадку — викладачами. Виділивши три рівні сфор мованості навчальних умінь (високий, середній, низький), ми припустили що кожний рівень відрізняється повнотою, глибиною й усвідомленням знані і вмінь навчальної діяльності, а також частотою, систематичністю їх застосу вання на практиці.

Порівняльний аналіз отриманих на початку і в кінці експериментальної роботи даних дав змогу виявити зміни у рівнях сформованості знані та умінь навчальної діяльності студентів: просування з середнього рівня не високий, із низького на середній, причому в експериментальних група> порівняно з контрольними ця тенденція є стійкою і більш чітко вираженою.

Інтегративним інформаційним показником ефективност: обірунтованих нами методик адаптації студентів до навчання стали результати іспитів та порівняння їх в експериментальних і контрольних групах, ще дає підстави зробити висновок про позитивний вплив зазначених вище соціально-педагогічних умов на успішність та якість знань, адаптацію до навчання студентів експериментальних груп.

Важливим показником ефективності запропонованих шляхів подолання студентами адаптаційних труднощів стала відсутність в експериментальних групах, на відміну від контрольних, випадків відрахування студентів за академічну неуспішність. Це був один із вирішальних чинників зменшенш кількості студентів, які були відраховані за академічну неуспішність.

Результати роботи щодо гуманізації стосунків між педагогами і студентами свідчать, що лише 8% опитаних студентів експериментальних груп не задоволені взаєминами з викладачами, з них зовсім не задоволені — 1%. швидше не задоволені — 7%. А рівень вдоволення стосунками з викладачами підвищився у тих, хто швидше задоволений, з 20,2% до 59%, повністю задоволений — з 19,2 % до 29%.

Проведене дослідження дозволило зробити висновки:

1. Адаптація студентів до навчання у вищому закладі освіти є поліком-понентним процесом, етапом і складовою соціальної адаптації особистості,

її соціалізації, та певним чином, визначає їх ефективність у подальшому розвитку індивідуума. Розглядаючи адаптацію як процес активної взаємодії суб’єкта і середовища з метою збереження фізичного, психічного, соціального благополуччя індивіда, зазначимо, що вона не має абсолютного характеру, проявляється як тенденція до встановлення гармонії особистості з зовнішнім і внутрішнім світом.

Процеси трансформації суспільства й освітнього простору мають значний вплив на умови, чинники, ефективність процесу адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі.

2. Успішній адаптації студентів сприяє така організація навчального процесу, коли реалізуються певні педагогічні умови, а саме: системоутворюючим чинником є єдність усіх компонентів навчально-виховного процесу; для кожного компонента системи навчального процесу визначені оптимальні структура, зміст, методи; у навчальному процесі взаємопов’язані процеси навчання, розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, педагогічного керівництва і співпраці; досягнуто відповідності мети студента і мети викладача за умови, коли діяльність викладача відповідає способу засвоєння змісту того, що вивчається; відбулося включення студента у навчально-пізнавальну діяльність на оптимальному для кожного індивіда рівні складності; створені належні матеріальні, санітарно-гігієнічні, естетичні умови.

3. Уточнення мети і завдань навчального процесу в. лінгвістичному

університеті, конкретизація їх відповідно до кожного рівня підготовки, визначення оптимального обсягу навчального плану кожного рівня, раціональний розподіл часу в межах навчального плану між видами навчальної діяльності, теоретичними і практичними формами навчання, диференціація та індивідуалізація навчання позитивно впливають на процес адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти. .

4. Результати експерименту підтвердили наше припущення, що успішність адаптації студентів безпосередньо залежить від рівня їхніх умінь навчальної діяльності: чим він вищий, тим вагоміші передумови для подолання студентами адаптаційних труднощів.

Розроблена методика поетапного формування гностичних, конструктивних, комунікативних, організаторських знань і вмінь із урахуванням індивідуальних особливостей студентів, вимог поступового підвищення складності, наступності, диференціації є педагогічно доцільною і забезпечує подолання ними адаптаційних труднощів.

5. Соціально-педагогічними умовами гуманізації взаємин викладачів і студентів, як передумови успішної адаптації останніх, є демократизація та гуманізація всіх компонентів навчально-виховного процесу; перехід до суб’єктної педагогічної парадигми, гуманістичної педагогіки

співробітництва і співтворчості, цілеспрямованої підготовки викладачів д< поліфункціональної педагогічної діяльності в адаптаційний період.

6. Результати науковр-дослідної роботи дають підстави стверджувати що адаптація студентів буде здійснюватися ефективно за умов: створенні

мотиваційного спрямування на роботу в даному напрямі педагогів студентів; якщо ставлення до особистості грунтується на визнанні її інди відуальності; стимулювання максимального самовираження; можливост особистості повністю реалізувати себе.

Результати дослідження дозволяють сформулювати деякі пропозицї фаховій раді з іноземної філології Міністерства освіти і науки України Науково-методичному центру вищої освіти, зокрема: ввести, як базові типові навчальні плани для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційнго рівнів спеціаліст, магістр з напряму 0305 “Філологія” зі спеціальност;

7.030502 “Мова та література” (із зазначенням мов).

Дане дослідження створило підґрунтя для подальшої розробки проблеми. Зокрема, більш глибокого вивчення потребують проблеми особливостей адаптації студентів із зон екологічного та стихійного лиха, міжособистісного спілкування студентів і викладачів, раціонального поєднання навчальної діяльності студентів з організацією розумного дозвілля, порівняльно-педагогічного аналізу зарубіжного досвіду адаптації різних категорій учнівської і студентської молоді.

Основні положення дисертації знайшли своє відображення у таких наукових публікаціях:

1. Селіверстов С.І. Формування у студентів комунікативних умінь як передумови їх професійної компетенції // Іноземні мови. — 1999. — № 2. — С.58.

2. Селіверстов С.І. Адаптація студентів до навчання в вузі як один із факторів їх соціалізації // Теоретичні питання освіти та виховання. — Суми: Наука.—1997, —С. 118-122.

3. Селіверстов С.І. Деякі проблеми адаптації студентів першого курсу у вищому навчальному закладі // Проблеми освіти: Науково-метод. зб. — К.: ІЗМН. —1997. — Вип. 10. — С. 135-140.

4. Селіверстов С.І. До проблеми критеріїв соціально-педагогічної адаптації студентів до навчання у вузі // Теоретичні питання освіти і виховання. — Суми: Наука. — 1997. — С. 113-115.

5. Селіверстов С.І. Формування у студентів умінь навчальної діяльності як засіб адаптації до навчання у вищому навчальному закладі // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць. — Суми: Наука. —

1999. — Випуск 6. — С.200-202.

6. Селіверстов С.І. Соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти України // Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць — Київ: Видавничий центр КДЛУ. —

2000. — Випуск 7.— С.29-30.

7. Селіверстов С.І. Проблеми адаптації студентів до навчання у мовному вищому навчальному закладі // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО. — Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. — Київ: КДЛУ. — 2000. — Випуск 2. — С.310-313

8. Селіверстов С.І. На допомогу першокурсникам: Методичні рекомендації.

— К., 1997, — 12 с.

9. Селіверстов С.І. Проблеми формування духовного потенціалу нації в системі сучасної вузівської підготовки // Проблеми гуманізму і духовності в контексті науково-технічного поступу: Тези доповідей науково-практичної конференції. — Вінниця. — 1996.— С.230-231.

Селіверстов С.І. Соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 — теорія і методика професійної освіти. — Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена науковому обгрунтуванню та апробації соціально-педагогічних умов ефективності адаптації до навчання у вищому навчальному закладі лінгвістичного профілю в сучасних умовах реформування суспільства і вищої школи.

Аналіз отриманих результатів дає підстави стверджувати, що успішній адаптації студентів сприяє така організація навчально-виховного процесу, коли системоутворюючим чинником є єдність усіх його компонентів, для кожного компонента визначені оптимальні структура, зміст, методи; у навчальному процесі взаємопов’язані процеси розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, педагогічного керівництва і співпраці; відбулося включення студента у навчально-пізнавальну діяльність на оптимальному для кожного індивіда рівні складності; здійснено перехід до суб'єктної педагогічної парадигми.

Основні результати дослідження можуть бути використані науковцями, викладачами та керівниками вищих закладів освіти в оновленні змісту навчання, вдосконаленні навчальних планів і програм, оптимізації навчальних навантажень студентів, формуванні у студентів умінь навчальної діяльності, підготовки викладачів до здійснення навчально-виховного процесу на засадах особистісно-гуманістичного підходу.

Ключові слова: соціалізація, адаптація, гуманізація, чинники, умови, навчальний процес, організація, уміння навчальної діяльності.

Селиверстов С.И. Социально-педагогические условия адаптации студентов к обучению в высшем учебном заведении. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 — теория и методика профессионального образования. — Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена научному обоснованию и апробации социально-педагогических условий эффективности адаптации к обучению в лингвистическом учебном заведении в современных условиях реформирования общества и высшей школы.

Автор рассматривает адаптацию студентов к обучению в высшем учебном заведении как поликомпонентный процесс, этап и составляющую социальной адаптации личности, ее социализации, определяющую их эффективность в дальнейшем развитии индивидуума.

Как процесс активного взаимодействия субъекта и внешней среды, осуществляемый с целью сохранения физического, психического социального благополучия индивида, адаптация не имеет абсолютного характера, проявляясь как тенденция к установлению гармонии личности с внешним и внутренним миром.

Процессы трансформации общества и образовательного пространства оказывают существенное влияние на факторы, условия, эффективность адаптации студентов к обучению в высшем учебном заведении.

Успешной адаптации студентов способствует такая организация учебного процесса, когда учитываются определенные педагогические условия, а именно: системообразующим фактором является единство всех компонентов учебно-воспитательного процесса; для каждого компонента этой системы определены оптимальные структура, содержание, методы; в учебном процессе взаимосвязаны процессы обучения, развития и саморазвития, воспитания и самовоспитания, педагогического руководства и сотрудничества; достигнуто соответствие целей студента и преподавателя при условии, что деятельность последнего соответствует способу усвоения изучаемого материала; произошло включение студента в учебнопознавательную деятельность на соответствующем для него уровне сложности; созданы необходимые материальные, санитарно-гигиенические, эстетические условия.

Результаты исследования свидетельствуют, что на процесс адаптации студентов к обучению высшем учебном заведении положительно влияют конкретизация целей и задач учебного процесса каждого уровня подготовки

специалиста, определение оптимального объема учебных планов каждого уровня, рациональное распределение времени в пределах учебного плана между видами учебной деятельности, теоретическим и практическим обучением. Результаты эксперимента подтвердили предположение, что эффективность адаптации студентов непосредственно зависит от уровня их умений учебной деятельности: чем он выше, тем весомее предпосылки для преодоления студентами адаптационных трудностей. Поэтапное формирование гностических, конструктивных, коммуникативных, организаторских знаний и умений должно базироваться на знании особенностей студентов, учете требований постепенного усложнения, вариативной последовательности, дифференциации, персонализации в обучении.

Важными социально-педагогическими условиями эффективности адаптации студенческой молодежи к обучению в вузе являются демократизация и гуманизация всех компонентов учебно-воспитательного процесса, переход к субъектной педагогической парадигме, гуманистической педагогике сотрудничества и сотворчества, целенаправленная подготовка преподавателей к полифункциональной педагогической деятельности в адаптационный период.

Основные результаты исследования могут быть использованы научными работниками, преподавателями и руководителями высших учебных заведений с целью реформирования содержания образования, усовершенствования учебных планов; оптимизации учебных нагрузок студентов; формирования у студентов умений учебной деятельности; подготовки преподавателей к осуществлению учебно-воспитательного процесса на основе личностно-гуманистического подхода.

Ключевые слова: социализация, адаптация, гуманизация, факторы, условия, учебный процесс, организация, умения учебной деятельности.

S.I. Seliverstov. Social and pedagogical conditions of students' adaptation to studies at a higher educational institution. — Manuscript.

The thesis is for a candidate degree (pedagogics) in the field of theory and methods of professional training - 13.00.04. — Institute for Pedagogics and Psychology of Professional Training, Academy of Pedagogical Sciences, Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis deals with the scientific background and testing of social and pedagogical conditions of efficient adaptation to studies at a linguistic educational institution in the transition period of social and higher educational system restructuring.

The results of this research can be used by scientists, teachers, managerial staff of higher educational establishments for modifying the contents

of education, developing adequate curricula, optimizing quotas for student: to learn, developing students’ learning skills, training teachers to use per sonal and humanitarian approach in their work. ,

Key words: socialization, adaptation, humanization, factors, conditions, edu cational process, organization, learning skills.