автореферат и диссертация по педагогике 13.00.05 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование у подростков художественно-творческих интересов средствами декоративно-прикладного искусства

Автореферат диссертации по теме "Формирование у подростков художественно-творческих интересов средствами декоративно-прикладного искусства"

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРИ

< - - -1

і . V і І

- 9 ИЮЛ 1ЯЯ7 На правах рукопнсу

ЄНТІС ЛЮБОВ СТЕПАНІВНА

ФОРМУВАННЯ У ЩЦЛІТКІВ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧИХ ІНТЕРЕСІВ ЗАСОБАМИ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

Спеціальність 13.00 05 - соціальна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією с рукопис

Робота виконана в Київському державному інституті культури

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор ШХАЙШК Анатолій Григорович

Офіційні опоненти:

1. Доктор філософських наук, професор АФАНАСЬЕВ Юрій Львович

2. Кандидат педагогічних наук ПОДКОПАЄВ Володимир Петрович

Провідна установа - Інститут проблем виховання АПН України

Захист,відбудеться ^ червня 1997 р. о /- год на засіданні Спеціалізовано! вченої ради Д 01.34.02 у Київські му державному інституті культури /м.Київ, вул.Щорса, 36/

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського державного інституту культури /м.Київ, вул.Щорса, 36/

Автореферат розісланий травня 1997 р.

Вчеїшй секретар Спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність дослідження. Соціально-політичні еретворення сучасного періоду в розвитку України, докорінні міни засад, розбудова освіти дали поштовх до відродження ародного декоративно-прикладного мистецтва, яке становить нікальне явище національної культури. Дякуючи йому, свідомлюється народна етика, смаки, поняття прекрасного і агалом образ життя, оскільки в ньому відбито вікові надбання удожніх геніїв української нації.

В контексті дослідження головну увагу звернено на форми ворчої діяльності в галузі декоративно-прикладного мистецтва, окрема, М.Р.Біляшівського, А.В.Бабушинського, О.Г.Сластіона, і.Кричевського, В.Щербаківського, Д.Антоновича, О.Пчілки,

І.Яшвіль, М.Д.Драгоманова, К.Д.Ушинського, П.С.Ефіменко, З.Вовк, М.І.Зіброва та інших. З метою вивчення методів, які б прияли накопиченню і розвитку позитивного досвіду в роботі итячих художньо-творчих колективів в галузі декоративно-рикладного мистецтва особлива увага звертається на своєрідність снього творчого досвіду, пошуки та наукові статті.

Вивчення творчих доробків вищезгаданих авторів, опомагають повніше відтворити процес зародження, становлення розвиток українського народного декоративно-прикладного іистецтва, орнаменту, стилю.

Відомо, що опанування національними, духовними інностями, сприяє формуванню й вихованню підростаючого окоління, визначенню формування шляхів до самосвідомості, які ролягають сьогодні крізь процеси усвідомлення і розуміння пособу життя наших пращурів, їхніх традицій, звичаїв. Сучасне

розуміння народної культури поставило перед суспільством нов завдання і, зокрема, відродження нової галузі у справі художньоп виховання підростаючого покоління.

Звернення до національних скарбів є одним із головниі засобів нашого самозбереження. Декоративно-прикладне мистецтво, виступаючи оберегом національної народної культури, і маючи яскраво виражений національний калорит, може статі сьогодні засобом національного відродження й художньогс виховання молоді. В ньому закладено великий художньо-творчий педагогічний потенціал, нехтування яким, як свідчить досвЦ попередніх десятиліть, руйнує народну культуру, збіднює духовність суспільства і окремої особистості. Сприяти цьому має відповідне система виховання дітей і молоді та, головне, державна політика е цьому надзвичайно важливому питанні. Цією ідеєю об'єднані сьогодні, педагоги, народні митці, діячі культури й мистецтва. Вони намагаються створити оптимальне середовище для існування і розвитку традиційної культури, намагаються не тільки зберегти народні культурні скарби, але й передати їх наступним поколінням. Велика роль у розв'язанні цього питання відводиться художньо-творчим колективам підлітків, які можуть за певних умов виконувати надзвичайно важливі функції: пізнавальну, виховну, дозвіллєву, ціннісно-орієнтаційну, розважальну тощо. Такі колективи повинні включатись у загальну соціокультурну діяльність,залучаючи до традиційних народних цінностей народного мистецтва як підлітків, так і молодь загалом, і сприяти їх естетичному збагаченню.

Ступінь наукової розробки проблеми.

Широкий аспект питань, пов'язаних з народним мистецтвом, порушується у працях А.В. Бабушинського, М.Р. Біляшівського,

З.Кричевського, В.Щербаківського, О.Сластіона, П.О.Мартиновича, З.Пчілки, Т.Шевченка в сучасний період - М.А. Некрасової, В.А. Звсійчука, М.С. Бійчука, П.В. Лосюка, Л.Д. Ронделі, А.Б. Салтикова, Г.В. Кари-Васильсвої, Р.В. Захарчук-Чугай та багатьох інших.

Педагогічно-психологічні погляди на потенційні можливості радиційної народної культури у вихованні молоді викладено в ірацях Л.С. Рубінштейна, Б.Г. Ананьєва, А.Н. Леонтьсва, А.А. Малік-Іашасва, Л.С. Виготського, В.А. Крутецького, В.Скуратівського, М.Г. Ікобсона, Н.С. Лейтес, А.Г. Коваль, В.Д. Єрмоленко, Л.В. Шевчука, Л.С. Стельмаховича та інших.

Певне значення для нашого дослідження мають роботи івторів, які досліджують народну художню творчість з погляду її юлі і значення у художньо-творчому вихованні особистості, юзглядають народну творчість як вид художньої діяльності, через іку особистість осмислює себе в системі етносуспільних відносин ( DJ1. Афанасьєв, Н.І.Киященко, З.Ґ.Апресян, Ю.А.Гусєв, М.В. /Іаричевський, В.М. Парахін, Л.С. Сисоєва, Л.Н. Столович, М.О. [аган, В.І. Свєнцицька). У працях цих дослідників з позицій омплексного підходу аналізується роль художньо-творчої [іяльності в становленні всебічно гармонійно розвинутої особи.

В дисертаційному дослідженні певною мірою використано іатеріали з проблем виховання і формування інтересів у дитячих амодіяльних художніх колективах (С.Т. Шацький, В.Е. Тріодін, Г.І. >ролова, Д.М. Генкін, Д.А. Виноградова, B.C. Кузіна, С.І. Смирнова, .А. Одаріна, В. Ісаєнко). Автори розглядають підліткові художньо-ворчі особливості, творчу активність учнів, їх психологічний стан, отреби, смаки й шляхи взаємодії в колективі.

Вивченню особливостей декоративно-ужиткового мистецтва різних регіонів України, в тому числі південного (що є базою нашого дослідження), присвятили свої роботи В.Н. Каразін, М.Левицький, Г.П. Успенський, М.П. Драгоманов, К.Д. Ушинський, П.С. Єфіменко, Ф.Вовк, О.Левін, ГЛ.І. Зібров, П.З. Рябков на сучасному етапі - В.М. Малина, Н.С. Трегуб, А.Г. Михайлик, Ю.Ржевська, Т.В. Лаврова та інші.

Однак, найбільшу увагу нашого дослідження привертають праці психологів та педагогів, що досліджують особливості формування й розвитку інтересів підлітків, своєрідність художнього виховання, а також специфіку творчої діяльності, вплив мікросередовища на характер навчально-виховного процесу (Н.А. Ветлугіна, К.М. Гуревич, Г.І. Щукіна, Л. Гордон, Л.І. Божович, В.А. Левін, А.А. Малік-Пашаєв, В.А. Крутецький, С.Л. Рубінштейн, І.С. Кон, А.К. Дусавицький). Аналіз наукової літератури свідчить, що до формування художньо-творчих інтересів власне народне мистецтво майже не залучається. Наукова і методична література не дає відповіді на гострі питання, які ставить сьогодні практика суспільно-культурної діяльності в галузі народної культури, зокрема, щодо використання її як засобу формування особистості та її художніх інтересів до народного ужиткового мистецтва. Торкаючись теми “Діти і традиційна народна культура”, деякі вчені присвячують свої праці проблемі залучення педагогічного й виховного потенціалу народного мистецтва в практичній роботі з дітьми (А.Г.Башта, В.Д.Єрмоленко, Т.Я. Шкаровська, А.Г. Коваль, Б.М. Неменський,

A.В.Шевчук ). Вагомими для нашого дослідження є роботи І. Ігіна,

B.Р. Дедко, О.В. Балдіна, Е.1. Григорьєвої , Г.А. Одарина, зокрема, дисертаційна праця В.Р.Дедка (1970), який проаналізував роль

ібразотворчого мистецтва як одного із засобів естетичного іиховання в системі художньої самодіяльності, Г.А.Одарина (1985), ікий відкрив окремі аспекти авторської самодіяльності в ізостудіях, іише загострив увагу на проблемі прилучення школярів до іародних цінностей. Широкий аспект проблем, пов'язаних із зиявленням специфіки характеру самодіяльного декоративно-ірикпадного мистецтва, форм його побутування, торкаються

З.В.Балдіна з НДІ культури РРФСР (1987). Всі вони важливі і іктуальні, однак не дають відповіді на питання, які ставить сучасна ірактика культурного розвитку, зокрема - щодо використання національного декоративно-прикладного мистецтва у формуванні судожніх інтересів у молоді.

Джерелом даного дослідження також є ряд документів, ^опубліковані архівні матеріали, рукописи, музейні матеріали, чисти. В ході дослідження дисертантом виявлені нові документальні матеріали, що зберігаються в Одеському, Миколаївському обласних державних архівах та Центральному державному архіві у м. Києві, зідділі рукописів національної бібліотеки АН України ім. З.І.Вернадського, відділі рідкісної книги обласної Державної Зібліотеки ім. О.М. Гмирьова м. Миколаєва.

б'єктом дослідження є художньо-творча діяльність як засіб формування художньо-творчих інтересів підлітків, р е д м е т дослідження - система педагогічних засад, на основі яких можуть успішно розвиватися художньо-творчі інтереси підлітків.

Мета дослідження є вивчення можливостей дитячих художньо-творчих колективів у формуванні художніх

інтересів підлітків засобами декоративно-прикладного мистецтва.

На основі теоретичного аналізу відповідної літератури з досліджуваної проблеми та всебічного вивчення практики була сформульвана гіпотеза: всебічне засвоєння різноманітних видів декоративно-прикладного мистецтва в художніх, самодіяльних дитячих колективах буде можлива і найбільш ефективна, якщо весь навчальний процес відзначатиметься певним комплексом психолого-педагогічних чинників, що враховують сучасні соціокультурні умови, спрямовані на художнє виховання й розвиток інтересу молоді, а також на сприймання декоративно-ужиткового мистецтва, як складової частини національної культури. Поставлена мета, визначила такі завдання дослідження:

- простежити за об'єктивними можливостями художньо-творчого розвитку учасників гуртків, факультативів, секцій, спеціалізованих класів;

- розробити критерії і виявити рівні художньо-творчих здібностей, інтересів учасників гуртків декоративно-прикладного мистецтва, необхідні для удосконалення процесу засвоєння народного мистецтва;

- вивчити найефективніші форми впливу народних художніх промислів на розвиток і формування художньо-творчих інтересів у підлітків;

- створити умови для поглиблення змісту зорового образу, фантазії в процесі художнього пізнання дійсності, враховуючи можливий рівень їх образотворчої діяльності.

У процесі дослідження було застосовано комплексну метод и к у, яка включала:

- використання у діяльності дитячих колективів як традиційних, гак і нетрадиційних методів виховання в прилученні школярів до народного мистецтва;

- вивчення і теоретичний аналіз літератури з даної проблеми;

- анкетування й бесіди з учнями, керівниками гуртків, ;пеціалізованих шкіл, етнічних об'єднань, а також з батьками, гчасниками гуртків;

якісний аналіз статистичного матеріалу, напрацьованого в іроцесі дослідницької роботи;

використання комплексних зрізів характеристик підлітків згідно х вікових особливостей - емоційно-чуттєвої сфери, темпераменту, ібразу мислення, смаків, а також їх мотивацій до занять іекоративно-прикладним мистецтвом;

-використання комплексної методики, яка включала рівень нань, умінь, здібностей, технічної майстерності, володінням іидами декоративно-прикладного мистецтва.

При формуванні гіпотези дослідження використовувались іетоди порівняння, аналізу, узагальнення та інші. З метою [введення висунутої гіпотези було проведено формуючий ксперимент, в ході якого використано оригінальні, стандартні так і е стандартні адаптовані методи як авторські, так і інших ^спідників, спрямовані на формування в учасників дитячих удожньо-творчих колективах інтересу декоративно-ужиткового іистецтва.

Базами дослідження стали промислово розвинені егіони, а саме: південь України І Одеська, Миколаївська,

ерсонська області, а також Автономна республіка Крим/, - які ають свої самобутні особливості розвитку народного мистецтва,

пов'язані зі складними етнічними процесами, серед яких осередками естетичного виховання дітей стали середні школи та школи мистецтв, центри допрофесійної підготовки школярів, будинків молоді та юнацтва міст Миколаєва, Ялти, Одеси, Феодосії, Херсону, а також народні спільності, позашкільні та клубні об'єднання сільських загальноосвітніх шкіл.

Основний педагогічний експеримент проводився в центрі допрофесійної підготовки учнів та школі-інтернаті №4 м. Миколаєва, деякі методи були опробовані автором у процесі проведеного дослідження у літньому таборі відпочинку для школярів та юнацтва, організованого школою-інтернатом №4 м. Миколаєва. Дослідження проводилося з 1992 по 1997 рр. Це зумовлено тим, що дисертантом проведена типологічна паралель з метою співставлення методів художньо-творчої діяльності, простеження розвитку і формування у підлітків інтересу до декоративно-ужиткового мистецтва. Дослідження проводилося в три етапи .

На першому етапі дослідження (1992-1993) було оопрацьовано психолого-педагогічну та спеціальну літературу з філософії, етнографії, фізіології, психології, педагогіки та мистецтвознавства по проблемі художньо-творчого розвитку особистості, а також узагальнення та аналіз досвіду роботи керівників дитячих художньо-творчих колективів у галузі декоративно-ужиткового мистецтва (Одеської, Херсонської, Миколаївської областей, а також республіки Крим), документацій обласних методичних центрів, навчальних планів загальноосвітніх шкіл, які працюють в цьому напрямку. Завдяки чому було з'ясовано специфіку освоєння народного мистецтва й народних традицій

підлітками, сформовано напрямки дослідження, гіпотеза, складалася програма дослідження.

На другому етапі (1994-1995) було виявлено стан та тенденції розвитку в Україні національного декоративноприкладного мистецтва, зокрема участі підлітків у цьому процесі, а гакож опитування (анкетування) учасників гуртків, шкіл, батьків, (ерівників дитячих художньо-творчих колективів, які працюють з цітьми в галузі народного мистецтва. Було зроблено аналіз анкетування, завдяки якому з'ясувались основні напрямки вдосконалення й засвоєння народного мистецтва дітьми в умовах художньої діяльності.

На третьому етапі (1995-1997) було розроблено іедагогічну програму розвитку і формування інтересу підлітків до декоративно-прикладного мистецтва та створення умов для освоєння ними народних ремесел у групових формах навчання гуртках, об'єднаннях, студіях, секціях тощо), було здійснено іроведено вивчення ефективності в роботі з дітьми в цьому напрямку .експериментально перевірено гіпотезу дослідження по юзвитку та формуванню художньо-творчих інтересів підлітків в іроцесі художньої діяльності з декоративно-прикладного мистецтва.

Наукова новизна дослідження пов'язана з іроведенням наукового обгрунтування та функціонального аналізу ияльності дитячих творчих колективів з розробкою програми для :творення педагогічних умов розвитку інтересів підлітків до зразків іародного мистецтва для підвищення ефективності художньо-ворчого виховання підлітків.

Теоретичне значення дослідження складає :онкретизацію основних положень особистого підходу до виховання

художньої творчості у підлітків в ході художньої діяльності, обгрунтування значення художньої діяльності для формування і розвитку творчих інтересів школярів як головний процес у естетичному вихованні, що ствоє можливості для розвитку творчої спрямованості особистості в майбутньому.

Практичне значення дослідження пов'язане з використанням висновків дослідження в процесі роботи з розробкою наукових посібників для практичних працівників художньо-творчих колективів, аматорських об'єднань, спеціалізованих шкіл з декоративно-прикладного мистецтва, а також в навчальному процесі училищ культури, розробці методичних посібників для спеціалістів, які працюють в закладах дозвілля.

На захист дисертаційного дослідження виносяться такі положен ня:

1.Необхідною передумовою удосконалення процесу формування і розвитку художньо-творчого інтересу у підлітків у процесі художньої діяльності є докорінні зміни в організації та художньо-педагогічному керівництві, а також в роботі з дітьми в галузі декоративно-прикладного мистецтва, їх основних принципів та методів художнього навчання, комплексного підходу й ставлення до традиційної народної культури й вікової диференціації в методиці виховання.

2.Аналіз чинників, які детермінують процес освоєння народного мистецтва в конкретних умовах: визначення етапів сприйняття й оволодіння підлітками різних видів декоративноприкладного мистецтва, а також необхідність здійснення діяльності взаємозв'язку школи, сім'ї й позашкільних закладів культури й дозвілля, обласних методичних центрів народної творчості,

спрямованих на залучення підлітків до народного мистецтва й національної культури в цілому.

Апробація результатів наукового дослідження здійснювалася в процесі експериментальної роботи з художньо-творчого виховання підлітків в умовах дитячих самодіяльних художніх колективів в галузі декоративно-прикладного мистецтва, що являють собою новий тип народної художньої діяльності на базі Центру допрофесійної підготовки школярів ( гуманітарного напрямку ) м. Миколаєва та школі-інтернаті №4, а також в процесі діяльності дитячих художніх колективів спеціалізованих шкіл, класів м. Феодосії, Одеси, Ялти, Херсону. Основні результати і положення дослідження було представлено у виступах на науковій конференції викладачів та аспірантів культурологічного факультету КДІК “Культурно-дозвільницька діяльність в сучасних умовах ( Київ, 1994), науково-практичній конференції “ Духовна культура півдня України: сучасний стан та перспективи розвитку”, (Миколаїв, 1995), на науково-практичній конференції “ Розвиток іноетнічних культур у контексті української культури півдня України “, (

Миколаїв, 1996).

Сформовані в дослідженні мета та завдання зумовили с т р у к гуру дисертації, яка складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь наукового осмислення та розробки проблеми, зизначаються об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, зозкривається його наукова новизна, викладається методика дослідження та гіпотеза, апробація дослідження.

ІЗ

Перший розділ Психолого-педагогічні основи розвитку інтересів підлітків до декоративно-прикладного мистецтва”.

В першому параграфі-" історичні засади розвитку декоративно-прикладного мистецтва в Україні “ - говориться, що історичні особливості становлення і розвитку декоративноприкладного мистецтва наклали глибокий відбиток на розвиток культури й мистецтва українського народу, особливо в сучасний період. Аналізуються філософські погляди щодо проблем функціонування народного декоративно-прикладного мистецтва в Україні, яке розглядається як складова частина не тільки народного мистецтва, а й культури вцілому. Цілком обгрунтованими в даній концепції стають погляди М.Р.Біляшівського, О.Пчілки, І.Франка, Г.Нарбута, Д.Антоновича та інших, що відстоюють дві функції народного мистецтва: вироби декоративно-прикладного мистецтва повинні нести національний характер, зберігати місцеві зачатки, що закладені природно в народних талантах для збереження національних надбань, піднесення культурних умов життя на основі вже створеної та діючої системи духовних і матеріальних цінностей.

Значну увагу в дослідженні привернули праці вчених, які присвячені особливостям декоративного мистецтва різних регіонів, в тому числі й південного, що є базою нашого дослідження, зокрема такі, як: В.Н. Каразін, Ф.Вовк, О.Левін, П.З.Рябков, М.Левицький, П.С.Ефіменко, які доводять про те, що цей регіон має своєрідні особливості розвитку народного мистецтва й потребує більш глибокого й детального вивчення в зв”язку з заселенням різноманітних груп південного регіону. Внаслідок чого в даному краї традиційне народне мистецтво розвивалось спонтанно,

нерівномірно. Епізодичні дослідження, що проводились як на початку XX століття, так і зараз, не дають повного уявлення про декоративно-прикладне мистецтво і народну творчість як соціальне і суто педагогічне явище.

Аналізуючи сучасний стан розвитку народного мистецтва, ми ційшли висновку, що питома вага одного із головних напрямків культурної політики в державі, особливо в галузі виховання є оволодіння національними цінностями. Тому, в більшості робіт ціячів культури й мистецтва, психологів, педагогів підкреслюється необхідність залучення особистості до художньо- творчої та гстетичної діяльності, що сприяє формуванню всебічного розвитку підростаючого покоління, його інтересів, потягу до смаків до краси.

В другому параграфі - “ Розвиток інтересу підлітків до декоративно-прикладного мистецтва як психолого-іедагогічна проблема” - аналізуються вікові, психофізіологічні, ютенційні можливості підлітків, а також засоби методичного убезпечення процесу опанування підлітками різноманітних видів декоративно-прикладного мистецтва в умовах їх позакласної, юзашкільної діяльності.

Досліджуючи проблему всебічного розвитку підлітків, ми юкладалися на педагогічні погляди М.П.Драгоманова, ї.Т.Шацького, О.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, які вважали за іеобхідне у процесі навчання досягати мети за рахунок творчих южливостей школярів. Орієнтація художніх цінностей на творчу ііяльність була для них значно важливішою, ніж для інших іедагогів.

Розглядаючи певні особливості інтересів, дослід переконує, що роблема вільного часу підлітків завжди хвилювала вчених і

практиків різних галузей знань. Філософи і псхологи, фізіологи, організатори дозвілля й педагоги вивчали і вивчають можливості формування інтересів, здібностей та схильностей школярів. Спираючись на результати таких досліджень, нами проаналізовано структуру вільного часу підлітків, що свого роду дозволило впливати на активність учнів до художньої діяльності. Вивчення особистих мотивацій в їх ставленні до народних ремесел дозволило інтенсифікувати виховні процеси та пошук оптимальних умов сприйняття народної творчості учнями.

Аналіз літератури, зроблений в параграфі, довів, що не існує якоїсь загальної точки зору на категорію інтересу. Одні автори визначають його як якість речей, що привертає увагу людини, інші -як пізнавальний чи вольовий аспект ( Г.І.Щукіна, Л.А.Гордон, Ю.Б.Шаров), Ю.А.Гусєв бачить в інтересах “ форму вираження активного ставлення людини до художньої діяльності”. Беручи до уваги найбільш прийняті трактування поняття “інтересу,” дослідження доводить, що вони майже рівноцінні й доповнюють один одного, особливо це проявляється в художній діяльності школярів, однак художні інтереси в галузі декоративноприкладного мистецтва мають, на нашу думку, пріоритетне значення.

Розглядаються причини пріоритетності народних промислів, їх вплив на художнє виховання підлітків та відношення учнів до самого процесу творчої діяльності.

Головним показником експериментального пошуку став аналіз результатів позитивного емоційного відношення школярів до різних жанрів народного декоративно- ужиткового мистецтва, його впливу на становлення особистості, виховну роль у формуванні їх

смаків, нахилів, здібностей, інтересів. Відповідно до їх художньої діяльності виявлено типологічні особливості учнів : пасивний,

іалучено-активний та художньо-творчий.

Констатуючий експеримент показав, що в процесі художньої творчості формуються інтереси,зростає:

-емоційно- естетичне сприймання оточуючого світу,

-уміння аналізувати, порівнювати, розуміти явища цекоративно-прикладного мистецтва,

-формуються нові способи мислення, які дають змогу по-новому ставитись до навколишнього середовища,

-здібність відчувати і розуміти мову народного мистецтва, зластивості матеріалу,його призначення.

-В третьому параграфі - “ Художньо-творча

діяльність як основа формування інтересу підлітків до декоративно-прикладного мистецтва11. Художньо-творча діяльність юзглядається нами як цілосна педагогічна система впливу на судожнє виховання школярів й формування їх інтересів. Складовими даної системи являється ціль діяльності, художній іміст навчального матеріалу виготовлення художніх виробів летодика виховної роботи, котра передбачає активне направлення *сіх рівнів виховних інститутів, починаючи з сім”ї, школи, юзашкільних закладів дозвіллєвої сфери, закладів культури та /іистецтва, спеціалізованих шкіл, об”єднань тощо. Художня ворчість розглядається як багатогранний процес, при цьому іраховуються різні стадії від його задумів до завершення і кінцевої »ети.

В параграфі подані результати соціологічного опитування додо володіння й рівня знань учнів, їх інтересів в галузі

декоративно-прикладного мистецтва, відношення в сім'ї, мікросередовищі , в якому побутують учні, що сприяє виявленню умінь, навичок, здібностей, нахилів в процесі художньої діяльності.

Виділено зміни, які відбулися в соціальному середовищі, їх ставлення до національної культури і декоративно-прикладного мистецтва вцілому. Понад 50 % населання відзначають, що відбулися позитивні зміни у відношенні до традиційної народної культури, 20 % - вважають, що нічого не змінилося, все лишилося як було і навіть подекуди погіршалося, ЗО % населення активно включилися в художню діяльність, займаються виготовленням виробів народних ремесел, що на сьогодні є як задоволення художніх потреб людини, так і додатковим прибутком. Як бачимо, більшість населення не байдуже до традиційних народних промислів, якщо навіть самі не займаються виготовленням виробів, то прагнуть залучити своїх дітей до цієї надзвичайно цікавої справи. Майже 82 % батьків ( згідно анкетних даних) бажають, щоб їх діти займались виготовленням виробів декоративно-прикладного мистецтва. Це стало основою нашого формуючого експерименту в розвитку інтересів у школярів до декоративно-ужиткового мистецтва, до художньої творчості.

В параграфі розкриті й негативні моменти, які на сучасному етапі перешкоджують більш скорішому впровадженню цього питання в життя, вирішення яких в значній мірі могли б наблизити виховний процес, а саме формування художньо-творчих інтересів у підлітків до народної культури, до народного мистецтва. Серед яких слід відзначити відсутність необхідної інформації про розвиток народних ремесел, про сімейні традиції в різних жанрах народної

ворчості, а також відсутність необхідної спеціальної літератури, осібників тощо. Повільно, а іноді зовсім не впроваджуються оваторські методики, які б сприяли формуванню інтересів, потреб, маків, активнішого ставлення молоді до традиційних народних емесел.

Другий розділ - “ Активізація розвитку інтересів до екоративно-прикладного мистецтва у дітей “.

В першому параграфі - “ Напрямки удосконалення зорчої взаємодії педагога та учня в процесі формування інтересу о декоративно - прикладного мистецтва ,“ спираючись на езультати констатуючого експерименту теоретичні узагальнення еяких авторів І.ігіна, О.В.Балдіна, Ю.У.Фохт-Бабушкіна та ін., а зкож методики інших педагогів, визначені основні етапні моменти ормуючого експерименту й наповнення їх відповідним змістом.

Значна частина параграфу присвячена організації художньо-зорчого процесу в дитячому колективі в галузі декоративно-зикпадного мистецтва, який потребує врахування об'єктивних і об'єктивних факторів, одночасної участі суб'єкта ( керівника) і 5'єкта ( учня). Тому основополагаючими в дослідженні стали зинципи “ педагогіки співробітництва а саме взаємодії, заємодопомоги між керівником і учнями, їх ролі на процес манізації , взаємне збагачення духовними цінностями ( І.Чепелев ). Змістом даного параграфу стало вивчення якісних лін комунікативних компонентів керівника дитячого художнього ілективу і її учасників, що характерно впливають на художні тереси учнів, а також причини, що викликають превалювання гдожньої творчості в галузі декоративно-прикладного мистецтва ід іншими видами діяльності.

Далі в параграфі розкриваються деякі способи інтенсивної адаптації учнів в колективі, а також метод втілення теоретичних навичок, знань в практичну діяльність та їх впливу на ціннісні орієнтації підлітків.

Зроблено аналіз інших факторів, що сприяють на якість педагогічного сприяння на художнє виховання учнів в процесі засвоєння учнями стилів, напрямків народного мистецтва. Зокрема застосовувався диференційований підхід до кожного учня з одночасним широким використанням національних досягнень в галузі народного мистецтва тому, що вважаємо за необхідне знайти такий період у формуванні інтересів і природних задатків учнів, коли умови для розвитку тої чи іншої здібності будуть найбільш оптимальними.

Особливе місце в параграфі займає структурний блок й особисті якості організатора, так як спілкування з учнями в процесі художньої діяльності в галузі декоративно-прикладного мистецтва й формування їх інтересів до художної творчості повинна мати індивідуально-виховний результат (творче мислення, бачення шляхів прояву особистості, здібність до емоційно-вольового впливу на учнів) й виступати як системи: організаційно-комунікативна, ефективно-комунікативна результативно-комунікативна.

У процесі спілкування з підлітками всі ці функції повинні реалізовуватись цілісно, комплексно, інакше плоди спілкування будуть незначними і, особливо, в розвитку і формуванні інтересів художньо-творчих здібностей у підлітків до народної творчості.

У ході експерименту знайдені оптимальні механізми соціокультурної взаємодії організатора й учасників дитячих художньо-творчих колективів в галузі декоративно-прикладного

мистецтва. Результати, як правило, не тільки фіксувались, але й іеревірялись на взаємовідносинах між учнями і керівниками іитячих колективів.

В другому парагра фі - “ Шляхи й методи Ьормування художньо-творчих інтересів особистості підлітка асобами декоративно-прикладного мистецтва” - в даному араграфі дисертантом розглядаються питання найефективніших іетодів впливу народного мистецтва на формування інтересів у жолярів до народних ремесел. Спираючись на результати онстатуючого експерименту, де виявлені схильність, мотиви, тавлення школярів до декоративно-прикладного мистецтва, рівень нань, наводяться результати застосування як авторських, так і датованих методик, кожна з яких передбачала інтенсифікацію авчального процесу в художньо-творчій діяльності й вихованні чнів засобами декоративно-прикладного мистецтва. За об'єкт ивчення брались майже всі найпопулярніші види народних емесел півдня України, а також вивчались звичаї, обряди .традиції гнічних груп, що населяють цей регіон.

Застосування методу “ Інтенсивної адаптації” було орієнтовано а вивчення й використання знань, вмінь, навичок учнів до творчої ктивності, що сприяло більш раньшому включенню учасників в ^дожню діяльність . Головне - учасник гуртка стверджується в собистих можливостях, здібностях, що, безумовно, підвищує ітерес до художньої творчості, який є одним із важливих факторів її гимулювання, формування установки на художню діяльність в ілузі декоративно-прикладного мистецтва. Методика “ Художньо-їдагогічної активності “ - передбачає максимальне використання гдагогічних можливостей в сформованому ядрі колективу, коли б

учні доповнювали діяльність керівника дитячого колективу в активізації її учасників до створення художньої поробки та викликали в останніх членів колективу бажання піднятись до рівня лідерів по засвоєнню й виготовленню художніх речей. Результативність цього методу сприяла розвитку творчих здібностей учасників, які ще не проявились на даному етапі.

В параграфі певне місце займає метод “ оприлюднення”, а саме організація і проведення виставок, олімпіад, конкурсів. Оскільки керівники дитячих художніх колективів в галузі народного мистецтва переконались в доречності такого методу , в результаті якого учні емоційно “ зростають”, набувають впевненості в своїх творчих силах, прагнуть до самовдосконалення так як цей метод , на нашу думку, є одним з основних способів стимулювання дитячої творчості, що, в свою чергу, формує інтерес, смаки, духовність.

в третьому параграфі - “Практична апробація педагогічної програми інтересів підлітків до декоративно -прикладного мистецтва в процесі художньої діяльності “ - дається змістовне обгрунтування дослідно-експериментальної роботи, проведеної автором в ряді художньо-творчих дитячих колективах з 1992 по 1997 роки. Помічено значне зростання художньо-творчих інтересів підлітків засобами декоративно-прикладного мистецтва.

Особливої уваги заслуговує багатопредметний тип колективу, який в порівнянні з типовим дає більш значні результати, а саме бажання творити прекрасне власними руками, розвиває й формує художні смаки,фантазію, образне мислення, майстерність.

Визначено вікову динаміку ставлення підлітків до народної творчості, зростання художніх смаків підлітків, вплив мікросередовища на їх естетичне виховання. Такий педагогічний

ідхід інтенсифікував споживацьке ставлення підлітків до ародного мистецтва, розвивав і формував інтереси.

Організація і формування дитячого колективу на наступному гапі сприяла найбільш здібним учасникам проявити себе в рганізаційно-педагогічній діяльності, підсилило їх активність й ажання допомогти учням, які ще не проявились творчо.

Здійснений у третьому параграфі порівняльний аналіз добутих результатів в контрольній і експериментальній групах, >свідчує ефективність розробленої і опробованої в нашому ^слідженні педагогічної програми, яка сприяла розвитку й ормуванню художніх інтересів підлітків. Фактично вже з другого зку занять формуючого експерименту темпи розвитку й динаміка зету засвоєння різноманітних видів народної творчості в сспериментальній групі значно виріс, що в свою чергу сприяло ормуванню художньо-творчих інтересів, цьому сприяли вплив ормуючих методик, нестандартних додаткових занять. Завдяки зму в експериментальній групі зростає активність до художньої яльності, формується колектив, взаємодопомога , наставництво.

У в исновка х виділені найважливіші підсумки зоведеного екаперименту, основні теоретичні і практичні жомендації, що вказують на виправданість гіпотези та вирішення івдань дослідження.

1. Соціально-політичні перетворення сучасного періоду ззвитку країни дали поштовх до відродження в сфері жоративного-прикладного мистецтва, формуванню інтересів длітків до різноманітних видів діяльності, в тому числі й до жоративно-прикпадного мистецтва.

2. Формування інтересів у підлітків до декоративноприкладного мистецтва - складний психолого-педагогічний процес, що потребує знань підліткового віку з врахуванням їх психологічних особливостей, динаміку розвитку дитини.

3. Діяльність експериментального колективу значно вплинув на культурний рівень регіону, де проводився експеримент, оскільки він торкається вивчення елементів народної творчості інших етнічних груп, що населяють цей регіон.

5. Інтерес підлітків до декоративно-прикладного мистецтва може надихнути їх до різних видів як художньої, так і іншої діяльності (наприклад педагогічної чи виховної тощо).

Отже, в процесі експерименту було сформовано новий тип дитячого художнього колективу, багатовекторної орієнтації учнів на різноманітні жанри народного декоративно-ужиткового мистецтва,що включає до нього елементи народної творчості етнічних меншинств , які проживають в південному регіоні України, а відтак, і на інтереси підростаючого покоління. Застосування оригінальних нестандартних методик навчання дало змогу виявити ряд позитивних рис учнів щодо самоврядування, самовдосконалення, бажання допомогти, пізнати якомога більше видів художньої творчості і мистецтва.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Викладання факультативу прикладного народного мистецтва для студентів інститутів культури II Культурно-просвітницька діяльність в сучасних умовах : Матеріали наукової конференції 25-26 квіт. 1994 р.-К., 1994.-С. 125-126.

2. Значення професійної готовності керівників гуртків в художньо-творчому розвитку дітей // Проблеми та перспективи підготовки фахівців соціокультурної сфери для південного регіону України : Матеріалт доповідей науково-методичної конференції МФ КДІК. -Миколаїв, 1995. -С.34-35.

3. Розвиток національного декоративно-ужиткового мистецтва Південного регіону // Матеріали доповідей XXII науково-методичної конференції МФ КДІК 1996 р.- Миколаїв, 1996. - С. 39-40.

Використання гри у розвитку творчих інтересів підлітків II Методичні матеріали. - К.: Вид. КДІК, 1997. -14 с.

5. Народна педагогіка і формування художньо-творчих інтересів підлітків II Актуальні проблеми розвитку теорії і практики культури.- К.: Вид.ІПК, 1997 (у друку).

•нтис Л. С. Формирование у подростков художественно - творческих інтересов средствами декоративно-прикладного искусства. Іиссертация на соискание ученой степени кандидата іедагогических наук 13.00.05 - социальная педагогика. Киевский нститут культуры, Киев, 1997.

В исследовании теоретически обосновываются формирование удожественно - творческих интересов у подростков средствами екоративно-прикладного искусства. Подтверждается, что юрмирование у подростков художественно творческих интересов амодеятельных коллективов более успешно осуществляется если эсь учебный процесс будет направлен на комплекс психолого-эдагогических аспектов которые включают в себя совершенные эциокультурные условия, направленные на художественное

воспитание и развитие школьников, а также на творческое восприятие народного искусства, как составные части национальной культуры.

Защищается важность формирования подобной педагогической модели ( детского художественно-творческого коллектива в области декоративно-прикладного искусства) , что способствует интеллектуальному, художественному, емоциональному развитию подростков, направленности на творческую деятельность, творческую активность подростающего поколения.

Ключові слова: художньо-творчий інтерес, творчі здібності, педагогічне керівництво, аматорський колектив, декоративно-прикладне мистецтво.

Entis L.S. Formation of the artistic-creative interests for teen-agers by means of decorative-appllied art. The thesis for degree of candidate of pedagogical science on specialityl3.00.05 - social pedagogies,Kyiv State Institute of Culture.Kyiv 1997.

The investigation of the formation creative interests is

theoretically based its arguments on facts by means of decorative-applied art. Here is confirmed that the formation of creative interests for teen-agers is carried out mjre successful in amateur groups if all the educational process is directed to complex of the psychological aspects which consists of modern sociocultural conditions directingto artistic education and development of schoolchildren and to creative apprehantion of folk art as a component part of national culture.

The importance of the formation of such pedagogical model

(Children's artistic creative group in the field of decorative - applied art) is

defended. This model promotes the intellectual, artisctic,emotional

development,and the direction of creative activity of teen-ager generation.

Key words: interests, artistic-creative activity, self - realization, creative abilities, pedagigical tutorship, amateur group, decorative-applied art.

Підписано до друку 22.05.97р. Формат 60x84/16. Ум. друк, арк.1,0. Обл.-вид. арк. 1,0.

Наклад 100. Зам. 200.

Відділ оперативної поліграфії Центру Міжнародної освіти 227-12-75, 227-37-86