автореферат и диссертация по психологии 19.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Этнопсихогенез: феноменология, факторы, механизмы.

Автореферат диссертации по теме "Этнопсихогенез: феноменология, факторы, механизмы."

На правах рукопису

ПАВЛЕНКО Валентина Миколаївна

ЕТНОПСИХОГЕНЕЗ: ФЕНОМЕНОЛОГІЯ, ФАКТОРИ, МЕХАНІЗМИ

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук

Дніпропетровськ 1996

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному університеті

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Білявсьхий І.Г. доктор психологічних наук Іванова О.Ф.

доктор соціологічних наук Шульга М.О.

Провідна установа: Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України

Захист дисертації відбудеться "________”_______________ 1996 р

о годині на засіданні спеціалізованої ради Д.03.01.21.

по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук при Дніпропетровському державному універ ситеті за адресою; 320044, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса 36, конференцзал психолого-педагогічного факультету, ауд.56

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розіслано "________”____________________ 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Батраченко І.Г.

- з -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОКОТИ АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

Новітня історія людства доводить, - і чим далі, тим більше, - що формування громадянина сучасного і майбутнього суспільства не можливе без надбання певного рівня етнічної свідомості та етнічної, компетенції, тобто без розуміння етнічних особливостей матеріального та духовного буття власного соціуму, без розуміння специфіки існування інших культур, без, нарешті, хоча б мінімального раціонального підгрунтя у справі налагодження міжетнічного спілкування. На жаль, сьогодні процеси як етнічного самоусвідомлення особи, так і вза-смопорозуміння етносів відбуваються стихійно, нерідко - під впливом випадкових факторів, і викликають численні негативні наслідки особистісного,• культурного та політичного планів.

Особливого значення набувають етнопсихологічні проблеми на сучасному етапі життя України. Останнє пов'язане в першу чергу з тим, що після проголошення Декларації про незалежність перед державою постають численні проблеми національної політики - проблема формування етнічної самосвідомості, проблема забезпечення етнічної толерантності, проблема розвитку культури усіх націй та народностей, що проживають на її те- . риторі ї, проблема прогнозування та упередження будь-яких міжнаціональних напруженостей чи конфліктів, проблеми еміграції та іміграції тощо. Всі вони складають єдиний проблемний блок і тому, розглядаючи ізольовано будь-яку з них, треба пам'ятати, що її виокремлення с досить умовним.

На жаль, до недавнього часу в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, фактично не проводилось ні теоретичних, ні емпіричних етнопсихологічних досліджень. Ще в 30-тих роках етнопсихологія була проголошена "буржуазною наукою", що знайшло відображення в усіх її словникових визначеннях наступних десятиліть і надовго зупинило її природний розвиток.

В останні роки ситуація змінилася - спостерігається спалах цікавості і підвищеної уваги психологів до етнопсихологічної тематики. Він обумовлений кількома причинами. З одного боку, суто внутрішньонауковими. Так, на початку 80-х років журналом "Советская этнография” була проведена широка диску-

сія, присвячена розвитку етноопсихології в Радянському Союзі. Ця дискусія викликала широкий резонанс в психологічному середовищі і обумовила появу низки нових досліджень і теоретичних розробок [Гнатенко П.І., Кон І.С., Кцоєва Г.У. та ін.). їх потік особливо посилився з другої половини 80-х років, то пов'язано з факторами, далекими від чистої науки. Останнє було спричинене, з одного боку, виникненням в різних регіонах країни спалахів міжнаціональної напруженості і конфліктності, продемонструвавших гостру потребу в психологічних розробках стосовно міжнаціональної тематики, а з іншого - початком політики гласності, яка зняла остаточні офіційні і неофіційні заборони щодо етнопсихологічних досліджень.

Нового, ще більш сильного імпульсу етнопсихологічна тематика набула в результаті розгортання процесу суверенізації і розпаду Радянського Союзу. Вступ України в нову епоху- епоху будівництва власної незалежної держави - не міг не поставити на порядок денний багатьох проблем (формування національної самосвідомості; консолідації різних регіонів України з історично відмінним менталітетом; питання прав, обов’язків та взаємовідносин з національними меншинами), вирішення яких без розвитку етнопсихології не можливе. Тому актуальність цієї проблематики сьогодні ні в кого не викликає сумнівів.

Починаючи роботу на терені етнопсихології, сучасні психологи зустрічаються з багатьма труднощами, серед яких чи не найважливіша - це нерозробленість теоретично-методологічної бази цієї науки. Дійсно, і зміст, що вкладається різними науковцями до поняття "етнічна психологія" (як в Україні, так і за кордоном) має певні розбіжності, і вихідне поняття -“етнос” має принципово різне трактування в межах, навіть, вітчизняних пропонованих концепцій (Ю.В.Бромлей, 1987; Б.Ф. Поршнєв, 1974,- Л.М.Гумільов, 1990 та ін.), і у змістовному наповненні інших термінів з категоріального апарату етнопсихології повсякчас спостерігаються суттєві відмінності.

Стрижньовим теоретико-методологічним питанням етнічної психології було і залишається питання етнопсихогенезу - тобто питання про виникнення й розвиток етнічно обумовлених розбіжностей психічної діяльності, фактори, що впливають на цей процес та його механізми. На протязі всієї історії людства

вчені різних напрямків і шкіл намагалися визначитися в цьому питанні, але й сьогодні воно залишається не розв'язаним. Останнє й обумовило вибір теми даної дисертаційної роботи.

МЕТА Й ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Попри всі тєоретико-мотодологічні негаразди, шо спостерігаються в сучасній етнопсихології, видається слушною думка І. С.Кона, який на дискусії початку 80-х років, присвяченій розвитку даної науки, стверджував, що коріння усіх численних проблем даної науки лежить у нехтуванні елементарною дослідницькою логікою: замість того, щоб почати з питань і гіпо-

тез - чи існують психічні відмінності між народами, в чому вони проявляються, як їх можна дослідити тощо - йде дискусія щодо визначень понять типу "психічний склад” чи "національний характер", замість того, щоб спочатку провести конкретні дослідження й констатувати наявність етнопсихологічних особливостей, а вже потім переходити до їх пояснення, починають з кінця, дискутуючи про явища, наявність яких ще треба експериментально довести.

Зважаючи на виде зазначене, першочерговим завданням даної роботи було проведення емпіричних досліджень, які на феноменологічному рівні повинні були продемонструвати наявність (відсутність) результатів етнопсихогенезу - ті етнопсихологічні розбіжності, які сформувалися на протязі історії і можуть бути виявлені на даний момент часу. Такі дослідження малося на меті провести в трьох напрямках. Останнє було пов'язане з тим, що зараз виділяються 3 основних підходи в розумінні предмету етнопсихології і, відповідно, три різні методичні стратегії дослідження етнопсихологічних розбіжностей: загально-, соціально- та етнографопсихологічний. Таким чином, першим етапом роботи мав стати аналіз здійснених раніше етнопсихологічних студій і проведення власних досліджень у вказаних трьох напрямках з переважним наголосом на залучення і вивчення українських матеріалів.

Позитивна відповідь на головне питання, яке ставилося при проведенні емпіричних досліджень - про феноменологічні прояви етнопсихогенезу на сучасному етапі - закономірно мала привести до постановки нового питання - про фактори етнопсихогенезу, про причини, що обумовлюють виникнення етнопсихо-

- б -

логічної своєрідності. Тому наступний - другий - етап роботи мав за кінцеву мету аналіз наукової літератури з точки зору виокремлення основних чинників етнопсихогенезу, які в явній чи неявній формі бралися за основу представниками різних напрямків та шкіл, і створення базової теоретико-методологічної схеми, яка б інтегрувала в собі досвід попередниіх розробок і могла б стати надійним підгрунтям при проведенні подальших етнопсихологічних досліджень.

Реальне втілення цієї ідеї, тобто створення базової теоретико-методологічної схеми для етнопсихологічних досліджень мало реалізовуватися в напрямку поєднання та подальшого розвитку культурно-історичного підходу Л.С.Виготського та теорії діяльності, розробленої О.М. Леонтьєвим та його послідовниками. Центральним поняттям в цьому плані повинно було стати поняття "структури життєдіяльності етносу", яке, на наш погляд, дає змогу застосувати діяльнісний підхід до аналізу етно-та культургенезу, що завжди залишалося білою плямою і викликало численні зауваження й критику опонентів теорії діяльності.

Третій - останній - етап даного дослідження полягав у розгляді загального механізму етнопсихогенезу. Аналіз цієї проблеми в руслі того теоретико- методологічного напрямку, в рамках якого виконувалася робота, вимагав аналізу можливості застосування поняття "інтеріоризації" і, точніше - теорії поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна та його прихильників, до вивчення етнопсихогенезу.

Таким чином, основною метою даної роботи було емпіричне і теоретичне вивчення процесу етнопсихогенезу та створення теоретико-методологічних засад для подальших досліджень.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - процес етнопсихогенезу.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - феноменологія, фактори та механізми етнопсихогенезу.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Ввести до наукового обігу поняття етнопсихогенезу і проаналізувати його в контексті споріднених понять.

2. Дослідити феноменологію етнопсихогенезу - його результати на сучасному етапі етногенезу - як на базі літературних джерел, так і у власних емпіричних дослідженнях:

2.1. Проаналізувати історію української етнопсихології та основні теоретичні та емпіричні досягнення українських вчених, що зверталися до будь-яких аспектів етнопсихогенезу;

2.2. Провести зрізове дослідження феноменології етнопсихогенезу (емпіричні дослідження певних параметрів української ментальності) у відповідності з напрямками, на які розгалуд-жується сучасна вітчизняна етнопсихологія: а)загально-психологічному; б)соціально-психологічному; в)етнографо-психоло-гічному та відповідними методологічними стратегіями.

3. Дослідити фактори етнопсихогенезу.

4. Розробити базову теоретико-методологічну схему та принципи аналізу етнопсихогенезу.

5. Визначитися з механізмами етнопсихогенезу: проаналізувати можливості застосування теорії поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперіна для аналізу процесу культурно-історичного розвитку психічних процесів.

ГІПОТЕЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ:

1. Етнопсихогенез як процес формування неповторної психічної діяльності в межах певного етносу існує, доказом чого може вважатися наявність його результату - етнічної специфіки психіки, виявленої емпірично за допомогою порівняльних етнопсихологічних досліджень в будь-який момент етногенезу.

2. Розвиваючи культурно-історичний та діяльнісний підходи вітчизняної психології можливо розробити теоретико-методоло-гічну схему етнопсихогенезу, яка б враховувала дію усього комплексу чинників, що діють на процес етнопсихогенезу, і позбулася вад традиційної теоретико-методологічної схеми.

3. Інтеріоризація виступає як загальний механізм формування психічної діяльності як на індивідуальному, так і на суспільному рівні, тому найбільш загальні положення й схеми теорії поетапного формування розумових дій П.Гальперіна можна використовувати для аналізу етнопсихогенезу, для аналізу процесу культурно-історичного формування психічних процесів.

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ДОСЛІДЖУВАНИХ.

Для вивчення феноменології етнопсихогенезу в залежності від напрямку етнопсихологічного дослідження застосовувалися різні дослідницькі методики, як традиційні, так і створені нами у відповідності з конкретною метою того чи іншого дос-

лідження (методика визначення цінносних орієнтацій, модифіковані варіанти асоціативного експерименту і методики "Східці", методика визначення ступеню готовності до міжетнічного спілкування у різних сферах взаємодії. Діагностичний тест відносин, методика визначення рівня суб'єктивного контролю, методика визначення мотивації афіляції, психологічний аналіз етнографічного матеріалу і т.ін.). Застосовувалися як індивідуальні, так і колективні форми дослідження. Отримані дані статистично оброблялися за допомогою пакету статистичних програм для персонального комп'ютера ІВМ РС.

Експериментальні дослідження проводилися в Харківському університеті, в школах та вузах Харкова і області. Соціально-психологічне дослідження етнічних стереотипів та їх впливу на готовність до міжетнічної взаємодії здійснювалося в трьох регіонах України - східному (Харків та Харківська область), центральному (Київ, Полтава, Черкаси, Київська та Черкаська області) та в західному (Івано-Франківськ, Львів, Львівська та Івано-Франківська області). В цілому у всіх дослідженнях брало участь близько 1700 чоловік.

НАУКОВА НОВИЗНА. Пропонована робота є першим вітчизняним дослідженням, в якому всебічно розглядається процес етнопси-хогенезу, його феноменологія, фактори та механізми.

Новим є проведення в Україні широкого багаторівневевого зрізового дослідження феноменології етнопсихогенезу - комплексного етнопсихологічного дослідження на загально-, соціально-, та етнографо-психологічному рівнях.

Вперте виявлені і проаналізовані основні вади традиційної методологічної схеми етнопсихологічних досліджень. В роботі запропоноване нове бачення стадій генезу структури діяльності, введено поняття "структури життєдіяльності етносу", розроблено новий теоретико-методологічний підхід для етнопсихологічних досліджень.

В роботі вперше проаналізовано можливість і перспективи залучення основної схеми теорії поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперіна до дослідження культурно-історичного розвитку психічних процесів.

Вперше досліджено і проаналізовано історію розвитку етнічної психології на Україні.

ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. Виявлення у ході проведення широкомасштабного багаторі.внового зрізового етнопсихологічного дослідження в Україні певних особливостей психічної діяльності, навіть у представників близьких за походженням, культурою та історичним розвитком етнічних груп виступило надійним емпіричним підтвердженням існування процесу етнопсихогенезу.

До наукового обігу введено низку нових понять: "етнопси-хогенез", "структура життєдіяльності етносу'*, "профіль сукупної діяльності” тощо. На базі інтеграції та подальшого розвитку культурно-історичного підходу Л.С.Виготського та теорії діяльності О.М.Леонтьєва проаналізовані стадії еволюції структури діяльності та запропоновано новий теоретико-методологі-чний підхід для етнопсихологічних досліджень.

Показано, що основним механізмом етнопсихогенезу є інтеріоризація вироблених у культурі певного етносу форм діяльності. Доведена можливість залучення основних схем і понять теорії поетапного формування розумових дій до процесу етнопсихогенезу. Виділені основні етапи культурно-історичного формування процесів рахування та цілетворення.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ. Емпіричні дослідження, проведені під час роботи над дисертацією, мають як загальнотеоретичне, так і безпосередньо прикладне значення, особливо в своїй соціально-психологічній частині.

Розроблений в дисертації підхід може широко використовуватися як основа для будь-яких практичних етнопсихологічних досліджень.

Врахування виявлених у роботі особливостей національної самосвідомості і етнічних стереотипів представників корінної нації та національних меншин необхідне при розробці виваженої національної політики в Україні. Результати досліджень, що демонструють регіональну специфіку національного менталітету в Україні можуть бути використані при розробці державної регіональної політики.

Матеріали і висновки досліджень, пов'язаних з формуванням національної самосвідомості в дитячому і підлітковому віці можуть бути використані в освітянській і виховній практиці в школах України.

Цій же загальній меті - завданню формування національної

самосвідомості, набуттю етнічної компетенції та виробленню етнічної толерантності в юнацькому та зрілому віці слугують результати і всіх інших - як практичних так і теоретичних досліджень, що знайшли своє відображення:

а/в навчальних посібниках, розроблених автором ("Вступ до етнічної психології", 1992; "Фактори етнопсихогенезу", 1993), до широко використовуються в навчальній практиці студентів, як в Україні, так і за її межами;

б/в лекційному курсі з етнічної психології, що вподовж останніх п'яти років викладається на психологічному відділенні ХДУ, спецфакультеті ХДУ, курсах перепідготовки практичних психологів, в Харківському інституті культури.

в/в звітах по наукових проектах :"Загальна концепція етнопсихогенезу та проблеми формування етнічної свідомості" (Державний комітет з науки і техніки, 1994-1995); "Етнічні стереотипи в Україні та їх вплив на міжнаціональні відносини" (Центрально-Європейський університет, 1993-1995); в наукових дослідженнях кафедри психології ХДУ та науково-практичного Центру політичної психології АПН України.

ПОЛОЖЕННЯ , ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ :

1. Етнопсихогенез як процес формування неповторної психічної діяльності в межах етносу, існує. Феноменологічно він проявляється у розбіжностях психічних феноменів, які виявляються емпірично за допомогою порівняльних етнопсихологічних досліджень різного типу в будь-які моменти етногенезу.

2. На процес етнопсихогенезу діє 5 основних чинників - біологічний, екологічний, історичний, культурологічний та історичний. Діють вони опосередковано - інтегруючись та узгоджуючись в межах сукупної життєдіяльності етносу.

3. Основним механізмом етнопсихогенезу є інтеріоризація ет-носпецифічних форм діяльності, сформованих в даній культурі.

4. Аналіз етнопсихогенезу повинен базуватися на аналізі структури цілісної життєдіяльності етносу.

5. Для аналізу процесу етнопсихогенетичного формування психічних процесів можна використовувати з певними обмеженнями теорію поетапного формування розумових дій П.Гальперіна.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Основні матеріали дисертації обговорювалися на наукових конференціях, симпозіумах та семінарах рі-

зного рівня:

- на міжрегіональній науково-теоретичній конференції "Національна психологія" (Дніпропетровськ, 1992);

- на міжнародних наукових читаннях, присвячених 60-річчю Харківської психологічної школи (Харків, 1993);

- на міжрегіональній конференції "Національна психологія та духовні цінності народу" (Дніпропетровськ, 1994);

- на міжнародній конференції “Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості” (Луцьк, 1994);

- на 5-му Міжнародному Симпозіумі “Post-Soviet Cultural Studies" (Нью-Йорк, 1995).

- на 7-ій Європейській конференції з психології розвитку (Краків, 1995).

- на звітній науковій сесії Науково-практичного центру політичної психології АПН України (Київ, 1996);

- на 26-му міжнародному психологічному конгресі (Монреаль,

1996).

ОБСЯГ ТА СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ.

Дисертація викладена на 363 сторінках машинопису. Вона складається з вступу, 5 глав, висновків та списку літератури. Бібліографія містить 267 літературних джерела, з них 102 - іноземними мовами. Роботу ілюструють 16 таблиць та 5 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У ВСТУПІ обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, формулюються його об’єкт, предмет, мета та завдання, визначаються методологічні засади та конкретні методики, наукова та практична цінність дисертації, положення, що виносяться на захист, обсяг та структура роботи.

У главі "ПОНЯТТЯ ЕТНОПСИХОГЕНЕЗУ В КОНТЕКСТІ СПОРІДНЕНИХ ПОНЯТЬ" вводиться поняття "етнопсихогенезу” і розглядаються основні підходи до понять "етнос" та "етногенез" ( концепції Ю.В.Бромлея, В.В.Степанова та А.А.Сусоколова, Б.Ф.Поршнева, Л.М.Гумільова та ін.). Стверджується, що етнопсихогенез ніколи не був предметом спеціального аналізу, проте остання частина першої глави присвячена розгляду праць, які в тій чи іншій мірі торкалися різних аспектів ціє проблеми. Особлива увага прикута до найменш розробленої ділянки- теоретичних та емпіричних досліджень українських вчених на протязі останніх

трьох віків.

Показано, що етнопсихологія як наукова дисципліна почала складатися в Україні у другій половині 19 сторіччя. її джерелами були теоретично-філософські розробки, простежувані в працях українських мислителів кінця 18-го - середини 19-го століть (зокрема, Г.Сковороди, І.Воронова, І.Срезнєвського,

А.Метлінського та інших), а з іншого боку - спроби визначення основних рис українського національного характеру (М.Каразін, Г.Квітка-Основ'яненко, М.Костомаров, П.Чубинський, В.Антонович та інші). Осередком розвитку етнопсихологічної тематики був Харківський університет. Саме тут були започатковані визначні теоретичні роботи, пов'язані з іменем О.О.Потебні та його учнів, а також проведене перше в Україні (і Росії) експериментальне етнопсихологічне дослідження (М.Ігнатов, під керівництвом П.І.Ковалевського, 1890).

Етнопсихологічна тематика набула досить широкого розголосу в роботах українських вчених кінця 19-го початку 20-го століть. Проте, в 30-их роках хід її природного розвитку був штучно перерваний і на території України етнопсихологія практично не розвивалася. Але на відміну від ситуації, яка склалася в інших республіках Радянського Союзу, українська наукова школа, маючи численну діаспору, і в застійні часи змогла уникнути повного занепаду. її визначні представники - О.Куль-чицький, І.Мірчук, Б.Цимбалістий, В.Янів та інші, збагачуючись досвідом закордонних етнопсихологічних шкіл, продовжували працювати на терені української етнопсихології.

Друга глава дисертації "АНАЛІЗ ОСНОВНИХ СТРАТЕГІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ ЕТНОПСИХОГЕНЕЗУ" присвячена всебічному розгляду винесених у назву розділу понять. Першочерговим завданням даної роботи було проведення емпіричних досліджень, які на феноменологічному рівні повинні були продемонструвати наявність (відсутність) результату етнопсихогенезу - тих відмінностей у психічній діяльності, які можна виявити експериментально у будь-якого етносу на даний історичний момент. Щоб зрозуміти, в яких напрямках проводити подібні дослідження, треба було ознайомитися з основними стратегіями етнопсихологічних досліджень, які сформувалися на цей час у світовій етнопсихології. Вони, в свою чергу, залежать від

розуміння предмету етнічної психології як науки.

Показано, що з початком 60-х років пов'язані широкі дискусії щодо предмету етнічної психології за кордоном (ф.хсю, М.Сиіро, Д.Барков, Ле Він та ін.). Зараз в СИЛ продовжуєтся відшліфовка основних дефініцій. Справа ускладнюється тим, то за кордоном співіснують декілька споріднених галузей -"етнічна психологія”, "кроскультурна психологія", "психологічна антропологія" і "культурна психологія".

Психологічна наука України ще не користується такою роз-галудженою сіткою галузей, яка характерна для Заходу. Фактично більшість з них обіймається на сьогоднішній день єдиним поняттям - "етнічна психологія", яке розповсюджено в Україні і у всіх колишніх республіках СРСР. Виділяються 3 основних підходи в розумінні предмету етнопсихології в нашій країні:

а) загальнопсихологічний - нагадує кроскультурну психологію Заходу. Його прихильники вважають етнічну психологію галуззю загальної психології, і, користуючись поняттями та методами останньої, вбачають спою мету у виявленні конкретних проявів, особливостей формування та протікання психічних процесів та станів у представників різних народів;

б) соціальнопсихологічний - трактус етнічну психологію як галузь соціальної психології, яка вивчає процеси міжетнічної та внутрішньоетнічної взаємодії на груповому рівні. Його відмінність від першого напрямку полягає в тому, що в центрі уваги знаходяться не окремі представники етнічних спільнот, а цілісні етнічні групи і особливості їх взаємодії;

в) етнографопсихологічний - пов’язує етнічну психологію з етнографією і зосереджується на особливостях культури (переважно духовної) певних народів та встановленні її взаємозв'язку з національною психологією.

В дисертації аналізується, як в залежності від обраного напрямку дослідження змінюється його об'єкт, предмет та методична стратегія і розглядаються їх основні варіанти.

Третя глава дисертації - "ЕМПІРИЧНІ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ"- присвячена обговоренню результатів низки етнопсихологічних досліджень, які ілюструють кожен з трьох вище зазначених напрямків на прикладі українського етносу, і в сукупності демонструють на феноменологічному рівні результат

етнопсихогенезу.

В першому її розділі аналізується кроскультурне дослідження ціннісних орієнтацій як приклад дослідження загальнопси-хологічного типу. Воно проведено за допомогою методики "співвідношення цінностей та їх доступності” на трьох рівновеликих виборках досліджуваних, ідентичних за своїми соціально-демографічними характеристиками - на групах українців, росіян та мароканців. Показано, що в ієрархії цінностей представників усіх груп є як спільні, так і відмінні риси.

У другому розділі даної глави представлені три етнопсихологічні дослідження соціально-психологічного типу. Перше з них присвячене вивченню етнічної самосвідомості у дітей шкільного та дошкільного віку з російських та українських сімей. Вивчалися уявлення дітей про українців, росіян, євреїв, циган та американців. Проаналізовані особливості етнічної свідомості дітей в залежності від іх національної належності, досліджено її вікову динаміку.

Наступне етнопсихологічне дослідження соціально-психологічного типу присвячене вивченню етнічної самосвідомості дорослого населення України та її впливу на міжнаціональні відносини і міжнародне співробітництво. Методичне оснащення було розроблене спеціально для даного проекту. В дослідженні брали участь 1500 чоловік (українці та росіяни) з різних регіонів України. Був виявлений конкретний зміст етнічних уявлень мешканців України щодо: українців (східних,-західних); росіян (тих, що мешкають в Україні-тих, що мешкають в Росії); євреїв, кримських татар, циган, поляків, чехів, угорців, румунів, німців, французів, англійців та американців та вплив на них різних соціально-демографічних чинників та регіону обстеження. Показано, що емоційне насичення стереотипу впливає на формування установки на взаємодію з представниками даного етносу в різних сферах потенційно можливого співробітництва -в залежності від сфери втілення генералізованої системи етнічних уподобань буде мати свою специфіку.

Третє етнопсихологічне дослідження соціально-психологічного типу присвячене феномену зсуву позитивного оціночного полюсу в самосвідомості представників етнічних меншин України. Дослідження проводилося на основі комплексу методів, що

включав Діагностичний тест відношень (ДТВ), метод визначення суб'єктивного локуса контролю (УСК) та тест на вимірювання мотивації афіляції. Крім того до комплексу методик входило анкетування на базі використання фрагментів єкспрес-методу вимірювання міжетнічної напруженості. Отримані дані продемонстрували наявність феномена зсуву позитивного оціночного полюсу у росіян "на користь" корінного населення, проаналізовано вплив на нього низки соціально-демографічних і психологічних характеристик, показано розбіжності в дії чинників на українців та росіян.

У третьому розділі глави розглядаються етнографоетнопси-хологічні дослідження. На основі вивчення етнографічних матеріалів з обрядової поведінки, яка розглядалася як культурна форма цілетворення,- запропоновано класифікацію обрядів по принципу змісту тих конкретних предметів або образів, які використовуються в них для характеристики бажаного результату. Згідно з зазначеною класифікацією зроблений порівняльний аналіз обрядової практики українців та росіян, для чого розглядалися паралельні обряди, тобто обряди, що передують діяльності по досягненню однісї і тієї ж мети. Встановлено, що суттєвих розбіжностей в частоті використання 5 основних виділених типів обрядів в українців та в росіян немає, що свідчить про близькість обох культур. В той же час продемонстровані суттєві відмінності в структурі кожного з типів завдавання мети та в конкретних предметах і образах, що використовуються в обрядовій практиці.

У четвертій главі дисертації -"ФАКТОРИ ЕТНОПСИХОГЕНЕЗУ" -проаналізовані екологічні, біологічні, історичні, культурологічні та соціально-економічні чинники, які традиційно вважалися джерелом етнопсихологічних розбіжностей. Показано, що виведення психологічної характеристики безпосередньо з будь-якого з зазначених чинників методологічно не правомірно, бо чинники діють комплексно і їх вплив опосередковується ще однією ланкою - цілісною життєдіяльністю етносу - в якій усі чинники інтегруються та взаємоузгоджуються.

Вводяться, обгрунтовуються та розробляються поняття структури діяльності та життєдіяльності етносу. Структура діяльності розглядається у філогенетичному аспекті, а результуюча

схема її еволюції набуває такого вигляду:

1. (с)(о)

4.

2.

® ;

© 2а. Є

О) 26. (С

5.

Схема еволюції структури діяльності, в якій:

С - суб'єкт діяльності; О - об'єкт діяльності;

С* - опосередковуюча ланка- трансформації організму суб'єкта;

З - опосередковуюча ланка- природні знаряддя;

СІ - суспільне опосередковування;

3* “ опосередковування Знаряддями, які замішують інших людей; °* ~ опосередковуюча ланка - трансформації об'єкту діяльності.

1. За схемою, генетично вихідним варіантом діяльності є неопосередкований варіант взаємодії організму з середовищем.

2. Розвиток і, відповідно, ускладнення діяльності пов'язане з змінами в її структурі - виникненням опосередкованих форм. В ролі першої опосередковуючої ланки виступили різні варханти зовнішньої активності організмів, що здійснювалися за допомогою видозмін власного тіла ( перш за все розмаїття форм пересування в просторі за рахунок розвитку органів, які забезпечували плавання, повзання, літання тощо).

3. Наступний крок у розвитку діяльності пов'язаний з поя-

пою нової ланки в її структурі. У різних видів тварин вона виступає в двох своєрідних формах: у одних - у формі предметного опосередковування діяльності за допомогою природних знарядь праці, у інших - у формі суспільного опосередковування та розподілу функцій між її учасниками.

4. Усвідомлення наступного рівня розвитку структури діяльності пов'язане з переосмисленням поняття "знаряддя праці". У наших викопних працурів зустрілися обидва попередніх способи опосередковування діяльності і це виступило необхідною основою виникнення нового, специфічного для людини, способа опосередковування діяльності заміщуючими знаряддями праці. В цьому способі творчо синтезувалися обидва попередніх способи,

бо, залишаючись предметним за формою (знаряддя), за змістом він є одночасно заступником суспільного опосередковування, перейнявши на себе його функції.

5. Остання принципова трансформація структури діяльності пов'язана з початком трансформацій об'єкту діяльності, в результаті чого не природні, а штучні новотворення стали необхідними для задоволення потреб Суб'єктів діяльності.

Наведена схема с результатом подальшого розвитку ідей культурно- історичної школи Л.С.Виготського і теорії діяльності

О.М.Леонтьєва. Від першої вона переймає ідею структури і опосередковування, від другої - поняття діяльності і необхідність її аналізу в процесі філогенезу, особливо коли йдеться про питання психогенезу в будь-якій його формі.

Життєдіяльність етносу - це цілісна багаторівнева система діяльностей етносу, яка забезпечує його функціонування й розвиток. Існують 2 принципово різних підходи до дослідження життєдіяльності етносу. Перший - особистісно-типологічний -заснований на тому, шо належність особи до етнічної спільноти формує в неї стійкі, усталені "типові" способи діяльності. Останнє й дає можливість розглядати життєдіяльність етносу опосередковано - крізь модель діяльностей типової особи. Цей підхід потребує аналізу діяльності окремих представників етносу за наведеною вище схемою. Конкретні форми діяльності, то реалізують одну й ту я потребу у представників різних народів можуть відрізнятися за трьома параметрами: рівнем розвитку, змістом опосередковуючих ланок та своєрідністю one-

раціонального складу.

Другий підхід - спільнісно-груповий - розглядає етнос як системне утворення, яке не може досліджуватися через часткову, хоч би й типову окремішність - особистість. В полі зору цього підходу є струкіура сукупної життєдіяльності етносу сама по собі, яка вивчається без переходу на індивідуально-осо-бистісний рівень аналізу. Даний підхід виходить за межі розгляду ізольованих діяльностей в їх конкретиці. Він потребує вивченням національної специфіки не тільки окремих діяльностей, але й аналізу цілісних сфер - тобто сукупності діяльностей, напрямлених на задоволення певної потреби, більше того -аналізу своєрідності співвідношень, шо існують між різними сферами в цілісній життєдіяльності етносу - "п-р-о-ф-і-л-ю с-у-к-у-п-н-о-ї д-і-я-л-ь-н-о-с-т-і е-т-н-о-с-у". Набір сфер є досить однорідним в усіх народів планети, але рівень розвитку діяльності в кожній сфері та їх загальне співвідношення - ієрархічна структура - унікальні.

В роботі проаналізовано співвідношення факторів етнопси-хогенезу та структури діяльності. Група факторів, умовно названа біологічними, відповідає суб'єкту діяльності, комплекс екологічних факторів формує об'єкти діяльності, вплив культури фіксується на схемі в змістовних характеристиках двох елементів структури діяльності - в розвитку природних і заміщуючих знарядь. Різноманітні соціальні зв'язки позначені на схемі за допомогою блоку С -- СІ. Що стосується історичних чинників, то вони можуть впливати на всі елементи структури діяльності і на систему зв'язків між ними.

В роботі також проаналізовано співвідношення діяльності з різним ступенем складності структури і відповідних їй психічних феноменів. Проводиться думка, згідно з якою психічні зокрема, пізнавальні процеси - це є в генетичному плані інте-ріоризовані форми діяльностей певного рівня структурованості, саме тому дослідження етнопсихогенезу повинно базуватися на аналізі життєдіяльності етносу, тобто на аналізі своєї первинної в генетичному плані екстеріоризованої форми.

В п'ятій главі дисертації - "МЕХАНІЗМИ ЕТНОПСИХОГЕНЕЗУ З ТОЧКИ ЗОРУ ТЕОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ" показано, що загальним механізмом психогенезу, як на індивідуальному, так і на суспільному

рівні, може вважатися інтеріоризація. Останнє означає, що теорії, розроблені для вивчення процесу інтеріоризації в онтогенезі, зокрема, теорія поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперіна, може бути використана, звичайно з деякими поправками, і для аналізу етнопсихогенезу. Діти (й дорослі, під керівництвом яких вони розвиваються) не стнорюють власних сходинок-етаїтів процесу інтеріоризації, вони користуються або принаймні відштовхуються від форм, створених попередніми поколіннями і зафіксованими у засобах національної матеріальної та духовної культури.

Ця теза підтверджується аналізом культурно-історичного становлення певних психічних процесів - розумової дії лічби (Рахування за допомогою пальців - зарубки - січки - лічилки -

- числівникові лічилки - власне розумова дія лічби) та процесу цілетворення (предметна діяльність - обряд - замовляння -власне розумова дія цілетворення). В процесах культурного формування обох цих внутрішніх психічних діяльностей виділені етапи (близькі тим, які виділяв свого часу для онтогенезу П.

Я.Гальперін), які маркіруються появою нових культурних форм, що за сутністю свосю є етапами "згортання'1 спочатку максимально розгорнутої зовнішньої діяльності.

ВИСНОВКИ

1. Етнопсихогєнез як процес формування неповторної психічної діяльності в межах певного етносу існує, доказом чого є наявність його результату - етнічної специфіки психіки, яка виявляється емпірично в будь-який момент етногенезу.

2. Комплексне дослідження феноменології етнопсихогенезу базується на існуючому розмаїтті підходів до розуміння предмету етнічної психології. Психологічна наука України, як і інших країн СНД, ще не користується такою розгалудженою сіткою галузей психології, що вивчають зв'язок психіки та культури, яка характерна для Заходу. В нашій країні на сьогодні існують 3 основних підходи в розумінні предмету етнопсихології і відповідні їм методичні стратегії: загально-психологічний, соціальио-психологічний та етнографо-психологічний.

3. На феноменологічному рівні виявлено результат етнопсихогенезу на прикладі українського етносу:

За.Дослідження ціннісних орієнтацій українців за їх значу-

иістю та доступністю в порівнянні з росіянами та мароканцями на загальнопсизологічному рівні довели наявність існування, як спільних для представників цих національних груп, так і відмінних характеристик. Показані також етнічні особливості змістовного наповнення деяких цінностей.

36.Дослідження етнічних стереотипів, національного самоусвідомлення, чинників, ио діють на національну свідомість, готовності до міжнаціональної взаємодії в межах соціально-психологічного підходу продемонстрували особливості даних феноменів у українців в порівнянні з подібними феноменами у інших етнічних груп, що мешкають на території України.

Зв.Порівняльний аналіз традиційної обрядової практики українців та росіян у межах етногрфопсихологічного підходу дав змогу встановити, .ио суттєвих розбіжностей в частоті використання 5 основних виділених типів обрядів в українців та в росіян немає, що свідчить про близькість обох культур. В той же час продемонстровані суттєві розбіжності в структурі кожного з типів завдавання мети і в конкретних предметах і образах, що використовуються в обрядовій практиці ( особливо помітно останнє при залученні рослинної та тваринної символіки).

4. Огляд вітчизняної та зарубіжної літератури дав змогу виділити 5 основних чинників, які за думкою вчених різних часів безпосередньо впливали на етнопсихогенез: біологічний, екологічний, історичний, культурологічний та соціально- економічний .

5. Традиційна теоретико-методологічна схема, на якій до сьогоднішнього часу грунтується розуміння етнопсихогенезу і будуються різноманітні етнопсихологічні дослідження:

ЧИННИК ------------------------------- ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІКИ

замінено на нову:

КОМПЛЕКС __________ СТРУКТУРА ЖИТТЄ- ___________ ОСОБЛИВОСТІ

ЧИННИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ЕТНОСУ ПСИХІКИ

Кожен фактор етнопсихогенезу впливає на певний елемент структури життєдіяльності етносу ( або на систему зв'язків між ними), тим самим здійснюючи свій специфічний вплив на життєдіяльність. Але тільки в рамках останньої дія всіх чинників інтегрується та взасмоузгоджується.

6. Життєдіяльність етносу - це цілісна багаторівнева сис-

тема діяльностей етносу, яка забезпечус його функціоігування й розвиток. Існують 2 принципово різних підходи до дослідження структури життєдіяльності етносу - особистісно-типологіч-ний та спільнісно-груповий.

Перший дає можливість розглядати життєдіяльність етносу опосередковано - крізь модель діяльностей типової особи. Цей підхід потребує аналізу діяльності окремих представників етносу за трьома параметрами: рівнем розвитку, змістом опосе-

редковуючих ланок та своєрідністю операціонального складу. Рівень розвитку визначається за розробленою в роботі схемою еволюції структури діяльності.

Спільнісно-груповий підхід - розглядає етнос як системне утворення, яке не може досліджуватися через часткову, хоч би й типову окремішність - особистість. В полі зору цього підходу є структура сукупної життєдіяльності етносу сама по со-

бі, він потребує вивченням національної специфіки не тільки окремих діяльностей, але й аналізу цілісних сфер - тобто сукупності діяльностей, напрямлених на задоволення певної потреби, більше того - аналізу своєрідності співвідношень, то існують між різними сферами в цілісній життєдіяльності етносу - "профілю сукупної діяльності етносу".

7. Є певне генетичне співвідношення діяльностей з різним ступенем складності структури і психічних процесів. Зокрема, пізнавальні процеси розглядаються як інтеріоризовані форми діяльностей певного рівня структурованості.

8. Загальним механізмом психогенезу, як на індивідуальному, так і на суспільному рівні, є інтеріоризація. Останнє означає, що теорії, розроблені для вивчення процесу інтеріоризації в онтогенезі, зокрема, теорія поетапного формування розумових дій П.Гальперіна, може бути використана з певними поправками, і для аналізу етнопсихогенезу.

9. Історія української етнічної психології як науки має свою специфіку розвитку. Як наукова дисципліна вона почала складатися у другій половині 19 сторіччя, осередком розвитку став Харківський університет. Саме тут були започатковані визначні теоретичні роботи, пов'язані з іменем О.О.Потебні, а також проведене перше в Україні (і Росії) експериментальне етнопсихологічне дослідження (М.Ігнатов, 1890).

Етнопсихологічна тематика набула досить широкого розголосу в роботах українських вчених кінця 19-го початку 20-го століть. Проте, в 30-их роках хід її природного розвитку був штучно перерваний і на території України етнопсихологія практично не розвивалася. Але на відміну від ситуації, яка склалася в інших республіках Радянського Союзу, українська наукова школа, маючи численну діаспору, і в застійні часи змогла уникнути повного занепаду етнопсихологічної тематики. її визначні представники - О.Кульчицький, І.Мірчук, Б.Цимбалістий,

В.Янів та інші, збагачуючись досвідом закордонних етнопсихологічних шкіл, продовжували працювати на терені української етнопсихології.

Список головних праць, опублікованих за темою дисеріації: 1/ Монографії та навчальні посібники:

1. Введение в этническую психологию: Учебное пособие. - Харьков: ХГУ, 1992. - 108 с. (у співавторстві з С.О.Тагліним).

2. Факторы этнопсихогенеза: Учебное пособие. - Харьков: ХГУ,

1993. - 160 с. (у співавторстві з С.О.Тагліним).

3. Этническая психология. - Санкт-Петербург: Изд-во СПГУ,

1994. - 166 с. (у співавторстві з О.О.Бороноєвим).

4. Этнические установки и этнические стереотипы. - Днепропетровск: ДГУ,1995.- 200 с.(у співавторстві з П. I.Гнатенко).

2/ Статті у збірниках та журналах:

5. Методи дослідження етнічної свідомості у дітей дошкільного

і шкільного віку // Практична психологія і школа. - Київ-Луцьк, 1992. - 4.2. - С. 18-26.

6. Использование техники репертуарных решеток для изучения этнического самосознания // Вестник ХГУ, 1992,- N366: Психология личности и поознавательных процессов.- С. 10-15.

7. Деятельностный подход к проблеме нормального психического развития // Вопр.психологии. - 1993. - N3. - С. 94-101.

8. Дослідження етнічної самосвідомості в Україні // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. - К., 1993. -Т.2. - С. 279-286. (у співавторстві з Г.У.Солдатовою).

9. Designing Ethnopsychological Investigations (Methodological Considerations) // J. of Russian and East European

Psychology. - 1993. - N3. - P. 72-89.

10. Система народних профілактично-лікувальних засобів з точки зору етнопсихіатрії // Укр.вісник психоневрології. -

1994. - Вип.4. - С. 250-254.

11.Prospects for Using the Theory of Activity in Ethnopsycho-logy // J. of Russian and East European Psychology. -1994.

- N2. - P. 75-85.

12.Некоторые особенности самосознания этнического меньшинства // Свобода или вопя,- Кишинев, 1994. - С.76-92 (у співавторстві з Г.У.Солдатовою).

13.Запад и Восток Украины в зеркале этнических стереотипов// Современное общество. - 1994. - N4. - С.84-90.

14.Культурно-историческое развитие психических процессов и теория поэтапного формирования умственных действий // Вопросы психологии. - 1995. - N1. - С.53-60.

З/ Тези:

15.Теория поэтапного формирования умственных действий и проблема этнопсихогенеза // Актуальные проблемы современной психологии. - Харьков: ХГУ, 1993. - С.85-88.

16.Теория деятельности и этнопсихогенез // Актуальные проблемы современной психологии.- Харьков, 1993. - С.77-80.

17.Изучение этнических стереотипов у жителей Украины // Национальная психология и духовные ценности народа. - Днепропетровск, 1994. - С.37-40.

18.The Development of Notions of Nations and its Influence on the InternationaL Relations and Interaction // Book of Abstracts VII European Conference on Developmental Psychology. - Krakow, 1995. - P.355.

19.The Principal Stages in the Development of an Activity // Book of Abstracts VII European Conference on Developmental Psychology. - Krakow, 1995. - P.356.

20.Ukrainian children and teenagers’ peculiarities of national identity development // Abstracts. XlVth Biennial Meeting of ISSBD. - Quebec, Canada, 1996. - P.518.

21.Cultural and historical development of mental processes// Abstracts of the XXVI International Congress of Psychology. Montreal, Canada 16-21 August 1996 //International J. of Psychology. - 1996. - v.31. - P.162.

- 24 -

Павленко В.Н. Этнопсихогенез: феноменология, факторы, механизмы. Диссертация на соискание ученой степени доктора психологических наук по специальности 19.00.01 - обшая психоло-

гия, история психологии. Зашита состоится в Днепропетровском государственном университете, Днепропетровск, 1996.

Проанализирована история украинской этнопсихологии. Выделены 3 основных подхода в понимании предмета этнопсихологии и рассмотрены соответствующие им методические стратегии. В русле всех подходов проведены этнопсихологические исследования украинцев. Разработан деятельностный подход к этнопсихо-генезу, интегрирующий и развивающий традиционное понимание его факторов. Создана новая схема развития структуры деятельности. Показано, что механизм интериоризации является универсальным не только на уровне онтогенеза, но и на уровне эт-нопсихогенеза. Рассмотрены перспективы применения теории поэтапного формирования умственных действий к процессу культурно-исторического развития психических процессов.

Pavlenko V.N. A Genesis of Ethnic Psyche: Phenomena,

Factors, Mechanisms. Thesis for the Degree of Doctor of Psychology, speciality 19.00.01 - General psychology, history of psychology. Public defence will be held at Dnepropetrovsk State University, 1996.

The history of the Ukrainian ethnic psychology was analyzed. Three main approaches to understanding the object of ethnic psychology were singled out and the corresponding methodological strategies were considered. In the framework of all these approaches the ethnic psychological investigations of Ukrainians were carried out. The activity approach to the ethnic psychic genesis was elaborated. It integrated and developed traditional view on its factors. A new scheme of the evolution of activity has been elaborated. It was shown that the mechanism of interiorization is universal not only on the level of onthogenesis but ethnic psychogenesis as well. The possibility of using the theory of step-wise formation of mental acts to interpreting cultural-historical development of mental processes has been claimed.

Ключові слова: етнопсихогенез, життєдіяльність етносу, етнічна психологія, структура діяльності, культурно-історичний підхід, етнічні стереотипи, етнічна самосвідомість.