автореферат и диссертация по психологии 19.00.07 для написания научной статьи или работы на тему: Психологические особенности развития письменной речи учащихся второго класса.

Автореферат диссертации по теме "Психологические особенности развития письменной речи учащихся второго класса."

Р Г Б и« 1 5 ОІП В95

ІНСТИТУТ психології ЛПН УКРАЇНИ

На правах рукопису ЧЕРЕЛОВА Ірина Олександрівна

' $

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ ДРУГОГО КЛАСУ

' 19.00.07 - педагогічна і вікова

психологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на з де їутгя наукового ступеня кандидата психологічних наук.

Київ - 1995 р.

. Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Бердянському державному педап гічному інституту ім.ПЛ. Осипенко.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, прі

фесор, член-кореспондент АП України

ДЕМИДЕНКО Василь Купріянові Офіційні опоненти - доктор .психологічних наук, прі

фесор БАЛЛ Георгій Олексійові

- кандидат психологічних нау: старший науковий співробітш СОСЩКО Валентина Володимі рівна

Провідна установа - Київський державний педагогі

ний університет ім. М. Драгомані

ваа. ’

Захист відбудеться ”31” жовтня 1995 р. о____________го,

на засіданні спеціалізованої вченої радиК. 113.04.01. в Інституті психології АПНУкраїни за адресою:

252 003, м. Київ-33, вул.Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту лсихології АПН України.

Автореферат розіслано ЇЇ ” вересня 1995 р.

Учений секретар сшгціалізсваЕої вченої рада

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В психічному роз-розвитку молодшого і жоляра доситьломітне місце займає

писемне мовлення. '_____

Писемне мовлення - особлива форма спілкування між людьми за допомогою графічних знаків, особливий вид мовлення, який має свої не тільки зовнішні способи передачі думок і почуттів, а й внутрішні, що стосуються його змісту, логіки та призначення.

Навчити учнів правильно /згідно з вимогами діючого правопису/ передавати на письмі кожну форму слова і правильно розставляти розділові тапки - це ще не означає навчити їх володіти писемним мовлемкям. Писемне мовлення -'це ^володіння і застосування особистості певної мори, її словниковгго складу і грамотичної будови засобами писання і читання в процесі спілкування з іншими людьми. '

Проблема розвитку писемного мовлення молодших школярів знайшла своє відображення в дослідженнях відомих психологів Л.С. Виготсі-кого, О.Р. Лурія, С.Л. Рубіншггейна,

О.М. Леонтьева, 0.0. Леонтьева, Л.М. Проколієнко, І.О. Синиці, Г.С. Костюка, Н.І. /Кітнісіна, С.Ф. Жуйкова та ін.

Значній інтерес для нашого дослідження становили роботи М.І. Алексссвої,;Г.О. Бллла. BJC. Демиденка, С.Д. Мак-сименкф, В.В. Сосідсо, з яких розкривається ряд аспектів психологічних закономірностей та механізмів засвоєння учнями навчального матеріалу.

Методичні аспекти цієї проблеми розкриваються в працях видатних педагогів /КД. У ляїськкй, 3.0. Сухомлип-ський, Б.Д. Грйпенко/і методистів/ М.Ф. Бунаков» М.О. Риб-

никова, В.О. Добромислов/.

Окремі питання розвитку писемного мовлення школярії висвітлюютіїся в праиях відомих мовознавців О.О. Потебн Ф.Ф. Фортунатова, Д.М. Кудрявського та інших. Останнії, часом з’являється цілий ряд методичних праць з дано проблеми /В.І. Бадер, Л.О. Варзацька, М.С. Вашуленко A.C. Зимульдінова, Д.М. Кравчук, Т.О. Ладиженська, Т.Г Рамзаєва та ін./.

Із зарубіжних авторів заслуговують на особливу уваг) .праці Ж. Піаже, Д. Сьоллі, Л. Харрелла, Т. Рібо, А. Валлона та ін.

У той же час слід відзначити, що переважна більшість досліджень присвячена питанням засвоєння правопису граматичних понять, взаємозв'язку усного і писемногс мовлення. Зарубіжні дослідники в основному займаються усним мовленням дітей ДОШКІЛЬНОГО віку та писемним МОВ' ЛЄННЯМ учнів середнього ШКІЛЬНОГО віку. Психологічні „ C-пекти проблемні розвитку писемного мовлення молодших школярів до останнього часу ще не привернули до себе належно! уваги.

Розвиток: мовлення учнів /як усного, так і писемного/ розглядається як о дає з найважливіших завдань у піднесенні їх мовної грамотності та загального психічного розвитку, же передбачене держанною національною програмою ”Освіта” /’Україна XXI століття”/. Це ж завдання сучасною школою вирішується ще не на належному рівні, Писемне мовлення багатьох учнів залишається блідим, невиразним, недосконалим як за своїм словниковим запасом, так і за стилістичним . офорьоігакням.

Одаіею з причин недостатнього оволодіння учнями писем-юш мовленням є неправомірно звуження в практиці школі-самого цього поняття. Оволодіння писемним мовленням иерідео обмежується засвоєнням правопису, мовна грамотність часто зводиться дз орфографічної та пунктуаційної.

що поглинає багато часу і сил угнів, а також інші, не менш важливі компоненти писемного мовлення.

Найбільш важливі для дитини навички — навичш усного і писемного мовлення - характеризуються низьким рівнем свого розвитку. А тим часом домогт'їся високої грамотності учнів можливо лише за умови безнастанного підвищення їх загальної мовної культури.

Труднощі, з якими зустрічаються молодші школярі при оволодінні писєїтшм мовленням, та недостаті-я теоретична розробленість окремих аспекіів цієї прг5леми визначили вибір теми наукового дослідження - психологічні особливості розвитку писемного мовлення учнів другого класу.

Об ’єкт до слідженяя - процес розвитку писемного мовлення.

Предмет допідження - психологічні закономірності розвитку писемного мовлення в учнів 2 класу.

М е т а роботи - дослідження психологічних умов ефективного розвитку писемного-мовлення в учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження. Ефективність оволодіши учнями писемним мо шенням забезпечується порода сім такою психологічною організацією їх діяльності, яка б сприяла розумовій активное"! учнів, збагаченню, корекції, дієвості їх словникового запасу та вдосконаленню граь.атич-юго ладу мовленігя молодших школярів.

Мета і гіпотеза дисертаційного дослідження визнавши гакійогоз а в д а и ня:

1. Розглянути . проблему писемного мовлення в контекс-гі психічного розвитку дітей.

2. Охараістернзувати підготогчлй період розшуку пис~’М-ЧОГО МОПЛЄІШЯ у дітей.

3. Визначити психологічні чіпшчки ефекті інооті розвитку

З

писемного мовлення у другокласників.

4. Сформулювати практичні рекомендації щодо поліпшення роботи з розвитку писемного мовлення молоділих школярів.

Методологічною основою дослідження є:

- загально-теоретичні положення про психічний розвиток дитини, про нерозривний взаємозв'язок у розвитку їх мислення й мовлення, про можливості дитини в засвоєнні мовного матеріалу;

- положення видатних психологів, педагогів, мовознавців і методистів про мову, мовлення, основні напрямки і методи навт;акня писемному мовленню; ,

- основні положення' концепції державної національної програми ’’Освіта” /Україна XXI століття”/, спрямовані на всебічний розвиток особистості;.

- методологічними орієнтирами виступали такс ”< ідеї пр і:оритегно! ролі мови як джерела формування особистості.

Для перевірки висунутої гіпотез*» була розроблена програма дослідження, яка включала теоретичні й емпіричні, мето ди:

а/ теоретичні: метод структурно-функціонального аналізу, Хуієтод міждисциплінарного синтезу, генетичний метод, метод концептуально-порівняльного аналізу, метод теоретичного модзл:овання, гіпотетико-дедуктивний метод, метод розумового, уявного експерименту;

6/ серед емпіричних методіз дослідження основним був псгегслого-педагогічішй екслери* існт, використаний у трьох його класичних варіантах - констатуючий, перетворюючий і формуючий.

Допоміжними емпіричними методами в дослідженні ' 6yn.ii і.їєтод цілеспрямованого спостереження; вивчення результатів звичайного й експериментального навчання; прооедошія контрольних зрізіз ефективності експериментально організованого навчання за системою показників,

бесіда. ■

Дослідна робота проводилася протягом 1993-1995 рр. ' за експериментальною методикою у 1-2 класах трирічноЬ початкової нлеоли з російського мово» навчання.

У формуючому експерименті брали участь II е-пїтсліз початкових класів, 4 пчителя-філолога, 287 улів, з них

150 навчалися в експериментальні їх класах.

Наукоза новизна дослідасення полягр.є у виявленні психологі^ліи:: сссблігзостей писемного мовлення молодших школярів; рос фіггті закономірностей розвитку ЦЬОГО виду мовлення; виділенні мозлеігнегих типів ?™сгіз та розробці наукових засадроботн над слоном як основним по^аз-ннком мовленнєвс.’о розвитку дитини.

Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні уявлень про психологічні особливості розпитку писемного мовлення у'лііх! 2 класу початкової школи; у науковому обгрунтуванні методів і прийомів роботи над СЛОВОМ ЯК одного з напрямків розвитку ПИССМНСГО мозлен-ня молодших школярів. , "

Практичне значення дослідасеї-іня.

Оснозні положення, висновки та рекомендації можуть бути віасористані в процесі с до скона леї :ня ігкільнкг. програм та підручників з мови, у лскц!ях для студентів педагогічних вузів, та під час їх практики, у практичні*' роботі вчителя початкових класів, у доборі дидактичного матеріалу з мови.

Надійність івірогі дь і с т ь результатів дослідження забезпечувалися методологічним обгрунтуванням теоретичних потожень у вирішенні завдань емпіричного дослідження, використанням комплексу методів, адекватних меті і завданням дослідження, реп^езелативтазо вибірки, співвідношенням якісного і кількісного, аналізу

отриманих результатів, статистикою оцінкою кспоримен-тальних даних. .

• На за хист віїяосяться такі основні положення:

1. Психологічні особливості розвитку писемного мовлення учнів • багатсаспсіггка проблема, яка е важливою частиною проідзсу становлення особистості.

2. Особливості розвитку писемного мовлення учніг

проявляються у тепдзпції зрісту вхагоання їми окремих частинїлсби. .

3. Обгрунтовані методе, прийоми тс засоби формування І розвитку БІ.ПіїЬ та навичок писемного мовлення учніг створили сприятливий грунт для широкого впровадженню рсзвивального навчання.

4. Визначання мовленнєвих типів молодших школярів дозволяє диференційовано підійти до розвитку їх мовлення.

Впровадження упрактику. Матеріали дослідження використовуються у ПЗДаГОГІЧНОМу процесі БерДШ-ського державного педінституту ім. П.Д. Осипенко. Дл? студентів факультету вчителів початкових ісласів розробленій курс лекцій та методичні рекомендації, подготовлен: матеріали’ для педпрактики в школах. На основі досліджені розроблений перелік ряду курсових ТЕ дипломних робіт які в;:се о пр аці. с в у ють ся схудеотами Бердянського педінституту. Рекомендації друкованих матеріалів широке зпровадгкеш в практику роботі: ряду дссіл м. Бердянська

Апробація роботи. Основні лодслсенпя fa результати дослідження доповідалися: на республіканській науково-практичній конференції "Дидактичасізіс аспекты педагогического взаимодействия в школе и вузе” /Ізмаїл, 1994 р./ на мі:ігиародній науково-пр активніш конференції ’’Початкова освіта: шляхи розвитку” /Запоріжжя, 2 995 р./; на щорічніи наукових конференціях професорсько-викладацькогс складу Бердянського державного педагогічного інститут} ім. П.Д. Осипенко /1993-1995 p.p./. Основний зміст і резу льтати роботи висвітлені у 4-х публікаціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація склада 6 '

стьсл із вступу, трьох розділів, висновків, списку вшїорис*' таної літератури /289 назв/. Зміст роботи викладгиий на 156 сторінках, включає 11 таблиць, 4 графіки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У в с т у п і обгрунтовано актуальність томи, визначспо об”єіст, предмет і мету дослідження, сформульовано робочу гіпотезу і завдання дослідження, з”ясога:ю нзукозу новизну, теоретично і практичне зна':с!”-:п одержаних результатів, викладено полс^е-пп, які вигасяться на захист.

У першому розділі - "Проблзма становлення писанного мовлення дитини в контексті П ПСИХІЧНОГО РОЗПЇТГ-Ку”— ДАЄТЬСЯ ІСТОрІГСНИЙ огляд проблеми розпитку писемного мовлення діткни, характеризуються впгаз психологічних та лінгвістітаїтта факторів та мовленнегд’й розвиток учнів, аналізується сучасний стан, проблеми.

Проаналізовані погляди на проблему розвитку писемного мозлення Я:А. Гомснськог«,, М.В. Ломоносова,. Т.Г. Шевченка, К.Д. Ушинського, В.О. Сухомлинського, Л.С. ЗЗигстсько-го, С.Л. Рубіїгахгзйігз, О.?. Лурія, О.М. Леонтьева, О.О. Леонтьева. Г.С. Косткка, 1.0. Скіппз та іігших, розглянутий пиесок учених е теорію та практику кавчання писемному мовленню.

О^ляд ідей розвитку писемного мовлення свідчить, що да проблема на всіх етапах розвитку людства привертала до себе увагу представників різних галузей науїш. В той же час аналіз відповідних літературних джерел дає мопсші-вість дійти висновку; що наявні дослідження у цісй галузі характеризуються деякою однобокістю: розглядаються лише окремі аспекти розвитку писемного мовлення. В цілому ж дана проблема потребуй подалыгого дослітркення.

Спираючись на дані аналізу психолого-по дагогічно., лінгвістичної літератури, результати проведеного нами

Дослідження, структуру ПИСЄМНОГО мовлення МИ уявляємо такою: нашічки читання, словниковий запас, орфографічна грамотність, граматичний лад мовлення, вмішія стилістичного оформлення думок, зв”язність, зрозумілість, точність, виразність, пер еконлив ість, доречність, різноманітність мовлення.

Другий розділ — '^Характеристика підготовчого періоду розвитку писемного мовлення у дітей’5- присвячений основним етапам розвитку писемного мовлення.

Історія розвитку писемного мовлення включає ряд складних етапів, які мають вирішальне значення як в мовленнєвому, так і в психічному розвитку дитини.:

Вивчання передісторії писемного мовлення ми розпочали з криху новонародженого. Відомо, що крик як підсвідома біологічна реакція не з засобом комунікації для дитини Проте він відграє надзвичайно велику роль у розвитку її мовно-артикуляційного апарату, без чого неможливий подальший мовленнєвий рсзснгогс лгодпни.

Гулінніі ~ шрший етап домовнохо пьрісду. Оскоаїшм íícro надбанням є поява диференційованих звуків.

Другий етг.л ~ гукання, основно» xfipairr еристикою якого с виникнення шумових компонентів, які, чергуючись З DO-калічними, приводять до виникнення складоподібногс сегменту.

Гуління й гукання являють собою процес розвитку ІЛС-С-рісаї мовн^-артіс-суляційного апарату та його підготовки до нідійорсгїішзвукіБ мовлення. , .

Лепетання — наступний етап підготовчого періоду мовленнєвого розвитку ДГП1НІ!. Прсі-ггом цього етапу формуються артикуляційні механізмі породження основних фонетичних одиниць складу і ритмічно; структури. Лепетання с безпосереднім зачатком мовлення.

Спілкування з дорослими, розуміння окремих слів, роз виток здатності зосереджуватися на різних предметах,

збагачення досвіду породжує потребу дитини у власне

<

[озленнєвому спілкуванні.

Тр;.залий процес розвитку власного мовлення починає-ься з розвитку ’’зрозумілого” мовлення, яке забезпечує-ься безпосереднім зв”язком слів з загальною ситуацією ри /дії/.

Розуміння окремих слів сприяє перетворенню звукових ролвів дитини у мовленнєві акти.

Перші мовленнєві акти дитини характеризуються, по-зрше, ситуативніотю, по-друге, відсутність в них речень :тадія ”слів-речень” або ”слів-вчкнків"/.

Формування у дітей уявлень, перших елементарних знять, розвиток :х мислення приводить до значн:ог змін дитя„омумовленні;: кількісно і якісно зростає словникові склад /від 1900 дз З''00 слів до кінця дошкільного віку/, ззвиваетьсг граматична будова, формується та вдосно-шюєть ся фонетична сторона.

Важливе значення в оволодінні дитиною мовленнєвії? и юобами спілкування має розвиток зв”язного мовлення, початку діти засвоюють зовнішню форму усного мовлення,

:а потім переходіть у внутрішню. Наявність зв”язку,усно* і і писемного мовлення з внутрішнім доведе» 10 рядом ¡ихологів /Я.С. Виготський, Б.Ф. Баєв та ін./.

Історія розвитку власне писемного мовлення г.^пяше-ся з виникнення у дитини перших слаків, доступних лаоч-іму сприйманню. Такими знаками є жести. На думку С. Виготського, жест є письмом у повітрі, а письмозий ак - закріпленим жестом. Зо”язок жесту ' писемним мов-нням доводиться на основі малювання та гри дітей. Гоз-ггок писемного мовлення іде від малювання речеі\ до галювання” мовлення.

Істотні . гміии в розвитку моолсшет дитини відбуваюся в шкільному віці. Напчаніге в школі пориджує нову требу в удосконаленні воле диши мовленням, ноно стає

9

й основою цього вдосконалення.

В процесі навчання слово виступає для дитини предмете, усвідомлення, значення. Вперше воно виділяється з живе мови як її елемент, В процесі навчання читання і письм в слові для дитини предметом пізнання є його звукова /фс нетична/і графічна сторони. При вивченні граматики слов виступає як певна частина мови. Особливості сполучен слів у реченні виступають для дитини як правила граматика які вона свідомо засвоює. Це допомагає дитині забезпе чувати впорядкованість, зв”язність і виразність її мовлеї ня, надавати йому стрункого, ■ осмисленого харагач РУ-

Оволодінь ДІТЬМИ ПКСЄМН!П:ИМ мовленням /читання і письмом/ є важливого особливістю И мовленнєвого ро: витку В ШКІЛЬНОМУ віці.

Читання - триваліш і складний процес аналітико-синті ТИЧНОЇ діяльності дитини, в основі якого лежить утворені зв”.чзків між зоровими образами /буквами/ і акустичний /звуками/д ’ та мовноруховимл актами. Оволодіння дигі ною цією діяльністю відноситься до так званого лобукварн го періоду навчаніія в школі.

Оволодіння дітьми чиганням потребує розуміння гіроч танного. Настанова на розуміння є невід”ємним комп центом читання.

В міру того, як діти вправля.ються в читанні, у них в< більше зіакріплюються зв”язки між графеьами і відповіді ми значеннями, відбувається перехід до читання словах, як частинах.»! фрази. Тут ми маємо перехід читання на н вий, вищий етап, що характеризується становленням і лісних прийомів сприймання тексту.

Важливою стороною оволодіння читанням є вироблек вміння читати ’’про себе”.

Оволодіння учнями'писемним мовленням потребує усі домлешш ними звукового складу слів, вироблення ВМІІІ аналізувати цей склад, пов”язувати кожний звук з відг

20

відним графічним знаком /буквою/, відтворювати образ . букв і цілого слова на письмі. Окремі операції/ наЬисання букв га їх сполучень/ об’єднуються п складні цілісні комплекси рухів, за допомогою яких здійснюється процес написання. В основі його лежить у творення складних зв”язків слухового, зорового і рухового, зокрема могно-рухового, аналіз аторів. Писемне мовлення потребує відучнів послідовності у лікладі думок, доречного добору слів; додержування правіш орфографії, синтаксису, .іунктуаіаї.

Писемне мовлення, як специфічна психологічна функція, мас свої особливості, середяких відмітимо такі:

1. Писемне мовлення - контекстове, непідгримано, розраховане на читача, який перебуває в іншій ситуації і не виявляє свого ставлення до висловлених на письмі думок.

2. Писемне мовлення - підготовлене, осмислене, мач, тісний зв”язок з внутрішнім МОВЛЄШІЯМ.

3. Писемне мовлення повніше та розгорнутіше у порівнянні з усним.

4. Писемне мовлення у порівнянні з усним більш і тор мати-кз. Писемний виклзд думок вимагає точнішого додержання морфологг*чих і синтаксичних норм, досконалішого лексичного добору.

5. Писемний виклад думок характеризується необмеженими можливостями для попереднього його планувань та формулювання й переформулювашія кожної його фрази, для здійснення найкращого доберу сліп і т.п.

6.-Інтонаційна обмеженість.

7. Писемне мовлення пов”язлне з певними труднощами.

Планування иикладу думок, упередження кожної наступної

фрази, прахупання відсутності чиг*ча - ці і. інші особливості.’ писемного мсплепня аекздні л.тяїх заспсюти. Писемно мовлення також вимагає значного інтелектуального, польо-

11

вого, ф’зичного напруження.

Особливості писемного мовлення, історія його розвиті-дають підставу стверджувати, що цей вид мовлення є вищи рівнем мовленнєвого розвитку людини, показником її рі зумового розвитку.

У третьому розділі - ’’Психологічна організми діяльності учнів як умова розвитку писемного мовлення” описано експериментальну методику організації мовлеї нєвої діяльності учнів, подано аналіз результатів навчай за. експериментальною програмою.

Вирішальне значення в розвитку писемного мовлена учнів має оволодіння ними словниковим запасом.

Зі словом, як основною значущою одиницею мовленн: учні мають справу з перших днів навчання в школі. Сг.ое позпелхає поняття. Саме в слові поняття одержує необхі; ну для спілкування матеріальну оболонку. Значення слові яке позначає поняття, уможливлює оперувати цим поня: тям, мис; ;ніія ним. Понятійне мислення розпочинає успів но формуватися саме в початковлх класах, розвшзаючис та удосконалюючись протягом всього життя людини.

Аналіз письмових робіт молодших школярів дав підст; в у зробити висновок, що в лексичному відношенні писемн мовлення залишається недосконалим, невиразним, бе; барвним. У ньому багато неточностей, перекручених елі і речей, а отже і думок. Бідність словникового запасу у нів - одна з найістотніших вад їх писемного мовлення.

Словникова робота в школі здійснюється за такими наг рямками: •

- збагачення словника, тобто засвоєнім невідомих рг ніш слів, нових значень відомих слів та ін.;

— уточнення словника /поглиблення розуміння відоми слі_, їх відтінків, відмінностей між синонімами; підбір аі тонімів; аналіз багатозначних слів і т.п./;

1 - активізація словк ка, тобто включення якомога більшої

кількості слів у мовлення кожного у1яст, введення нових слів у речення,засвоєння сполученості слів з іишими слоі.а-ми, доречність їх вживаїлія в тексті;

- усунення келітературних слів /жаргонізмів, діалектизмів, слів-паразитів/, які вживають іноді учні у своєму мовленні, виправлення помилкових наголосів, вимови.

Особливість словникової р боти в початковій школі /як і інших напрямків роботи з розвитку мовлення/ полягає в тому, що вона проводитьс; не .ільки на уроках мови і читання, а й на інших уроках, г усій системі навчально-виховного процесу.

В методиці викладення мови рішуче проводиться думка, що словникова робота повніша бути сш лмована на активізацію словника учнів, не принижуючи тим самим й інші:: напрямків роботи зі словом. Ми поділяємо цю думку. Проте саме активізація.новозасвошпх слів продовжує бути найбільш вразливим місцем у кількісному та якісному збагаченні словникового запасу учнів.

Завданням нашого дослідження, яке вирішувалося у даному розділі, було з”ясувати, як відбуваються процес активізації і збагачення словникового складу писемного мовлення молодших школярів і за рахунок чого /які грама-:ичні категорії та синтаксичні конструкції характерні для активного словника учнів, які - для пасивного/.

При цьому малось на увазі П те, іцо основним джерелом поповнення словника учнів є навколишнє середоынце, в якому вони перебувають: мовлення дорослих, товарні. їв, мова творів художньої літератури, кіно — і відеофільмів та ін. Відомо, що з побутового мовленіл учні нерідко засвоюють слова, недоречні в дитячому мовленні. Тому надійним джерелом позін-ивног^ збагачення словника школярів мас стати цілеспрямована робота в'пгиля, ь арсеналі якого с твори художньої літератури, тексти пі. ручників,

спеціально розроблені лексичні вправи, дидактичний мг..е-ріал з розвитку мовлення учнів /як усного, так і писемного/.

Відомо, що найбільше можливостей для розвитку мовленнєвої діяльності учнів мають такі види впрлв, як усний і писемний самості-іний твір. Тому ми поб; дували своє експериментальне дослідження саме на дах видах роботи і найбільш орієнтувалися на писемний твір учнів. Такий твір в найбільт'лй мірі розвиває вміння самостійно висловлювати свої думки, що має особливе значення для розвитку ”дару слова” учня, виявляє їх інгчвідуальні особливості.

Порівняльний аналіз одержаних даних дослідження на різних його етапах дозволив ьотановити закономірності розвитку писемного мовлення учнів 2 ісгпсу. виявити шляхи піднесення ефективності цього процесу.

Для Еиятлешія рівня рсс-итку писемного мовлення, з яким учні приходять до другого класу, наприкінці наї'іального року з учнями 1 класу було проведено урок розвитку мовлення на тему ”Твір за картиною А. Пластова "Перший сніг”.

Результати перевірки письмових робіт учнів оформлені в таблиці І.

Вживання окремих частин мови в писемному мовленні учніг. 1 класу.

Середня кількість слів у творах В тому ЧИСЛІ /у °/о/

іменників прикметників дієслів займенників

3S 26,б 6,5 17,4 4,7

Згідно з етапами дослідження було проведено контрольні зрізи в експериментальних тя контрольних класах /другі класи початкової школи/. Значну перевагу експериментальних гсласів довів аналіз письмових робіт учнів. Результати цього аналізу» оформлені в таблиці 2, показують, що рівень оволодіння словниковим складом писемного мовлення учнН цих класів значно вищий.

Гк видно з результатів дослідження, рівень розвитку писемного мовлення учнів експергментальних 'сласів, як вже згадувалося, вищий ніж у кентрол.-; их, що пояснюється позитивним впливом експериментальної методики на розвиток мислитель!плх операцій учнів /порівняння, аналізу, синтезу та ін./. Сутність екпериментальної методики полягала, зокрема, в такій психологічній організації діяльності учнів, які б створила сприятливий грунт для широкого впровадження розвива-ьного навчання. в спонуканні учнів до самостійного придбання зідпобідниз знань і умінь. Вплив експериментальної мєтодїг<и вьіявгп-ся у наступному:

1. Середня кількість слів у тіюразі учнів сксщріакзптмпіг класів зросла порівняно з контрольними на Р 4 °=. В учнів иих класів речення більш поияірені, більш грунтовні, п;о досягасться епс: '.альїшмн вправами.

Зведена таблиця одержаних результатів /1-ІІІ зрізи/.

Порівняльні класи і зрізи

Покаг-ники

Класи

експериментальні

1

1. Середня кількість слів у

творах 47

2. Частини

мови /в %/

- іменник 31,9

-прикметник 10,6

- дієслово 17,1

- займенник 4,2

----—__________і_______

П

53

33,9

15,1

18,8

5,6

Ш

60

35.0

20.0 21,0

б,;

43

30,0

6,9

16,9

4,2

контрольні

п

50

31,2 32,0

10,0 13,7

17,0 18»Л>

4,5 4,9

1

2. Зросла ісількісті у::шванпя іменників. Як-цо за нас- ' :ігкаші першого зрізу кількісний показник іменникіа у порах учнів експериментальних класів становив 31,9 %,

0 на прикінні досліджеїшя - на 3,1 % більше, з тсГі час, :оли в контрольних класах більше на 2,4 %, Зріст іде за ахунск синонімів.

3. Зростання вживання прикметників характеризується ¡е тільки кількісно /на початк-- експерименту 10,6 %, - ■ н-. :інець - 20,и %/, а Гі якісно. Учні контрольних класів.- в іільшссті випадків заносили о своїх письмових творів

1 сі ознаки того чи іншого об’^к-у, зображеного на картині. гчні експериментальній класів домагалися провести від-іовіщий добір ознгк, віддеференидговатп більш суттєві з гих.

Розвиток словникового запасу писемного мозле*гтя г*піів іде за рахунок прнкметшссіз - одна з істотних !СОб.'ІИВОСТЄЙ рСч.йИТКу їх писемного мовлення.

4. Розеиток словника писемного мовлення школярів ііроувасіься за рахунок дієслів. Якщо па початку до-:л;д'ке!-зія з експериментальних кал ас ах цей показник юрівтозав 17,1 %, то на кінеиь дослідження - 2і ~Ь. В :онгрольних класах цгй зріст маГгка зупинився у другій ЮЛСВИНІ експеркмсоту /ті'іуг-’і'і зріз - 17%, третій-.8 % /.

5. Вжпзапнл займенників учнями як експериментальних, ■ак і контрольних ісласів було свідомим з меі ю досяг-ієння за”язності тексту. На кінець експерименту цей тсказ'їик складав з ескперпментальннх класах б,б г', з сонтрольттх - 4,9 %.

Аналіз результатів дослідження сгідаить про ефекті іісг•> запропонованої експериментально! мстодпіси кап-іаізві у розпитку сло»>шпса глсємисго мовлення адгглярів.

Результати дослідження морфологічних, сиігглксгпіннх 'а індивідуальних особливостей писемного мопленнп /"ялів 2 класу дозволили дійти певних теорсть^ааїх та ^ 17

■практичних вис^обкіб, зроб:п j рекомендації.

1. Спільність тенденції збагачення словникового запз су учніз експзрішектальних і контрольних класів. L тенденція характеризується неодмінним кількісним зр< ст&нкям влсиваїкх іменників, прикметників, дієслів, caí

МЄИНІЇКІЗ.

2. Морфологічний аналіз писе-лного м~влекня учи:

свідчить що в своїх письмових роботах вони ігікорист«

вують всі чистики мови. На першому ж місій, як і

мовленні дорослі їх та учнів наступних класів, стоять наі

палсливіі_і граматичні категорії - іменники та діє с лої:

/дів. таблицю 3./. ,

Та б лиш

Морфологічна структура писемного мэвлення /в %/.

Граматичні категорії ' Дорослих Структура писемного мошіення УЧНІВ

5-а класів 4 класу 3 класу 2 клг

писем ного

Іменні GC 37 33,2 .31,9 Щ5 25,8 21

Прикметник 11 7,3 4,4 4,9 3,1 П і "ї

ДІЄСЛОБО 16 21,0 24,3і 23,ч 22,3

займенник б 10,3 9,3 11,3 13,0 19

З Писемне мовлення учнів 2 класу : за своєю ,4орф логічно» структурою не відстає бід усного, а в повної» відношенні навіть переважає. Так, в писемному мовлек більше іменників та прикметників і менша займенникі що позитивна впливав на його барвистість /відповідна 25,8 %, 3,1 %, 13,0 %/. В писемному мовленні інші спі відаошення між іменниками та дієсловами: якщо в у йому мовленні кількість їх приблизно співпадає /21,0 та 23,7 %/, то в іксемному іменників більша, лш ді 18?:

:лів /25,3 % та 22,3 %/, в результаті чого писемно моз-іеьля 'ртлз 2 класу наближається до відповігніа показників мовлення учнів на ступні їх класів.

4. Морфологічна струїсгура моблєкісг з віком і розумо-зим розпитком дітей змінюється: помітно збільшується сількість іменників та прик^етгасав, меілл /стасдіссліп га займенників.

5. Аналіз письмових та усшпс висловлювань другеклао-п-гсів показаи, що учні користуються ма^хе всіма скнта-сснчнш.ш конструкціями моп'т. Перевага простих поширених речень-, незначна кількість простих ке поширених, теповних та значна кількість складних речень свідчить глоте, що хоч писемно мовлення і проста з стриктурному підношенні, ал ґабл. 4/.

в;:се досить розгорнуто. ..овис /дпз.

Таблиця

Синтаксична струїсгура писемного мовлення /в %/.

Структурна олини- Стоуісгупа мбйлеґгая писемного учнів Структура мовлення учнів 2 класу

цл 5-8 класів 4 класу 3 класу усного писемного

Просте речення 63,6 63,5 71,0 63,1 69,0

Складає ре- ЧвНїїЯ 36 д -" 30,5 29,0 3->,9 27,4 L1 і

6. Аналіз кількісних показників синтаксичної структури писемного мовлення у'-агіз 2 класу у порівнянні з х усним дас можливість зробити висновок, що їх пнсеї.ше мовлення певною мір ло пов~ср:ає усне.

7. У морфологічному та синтаксичному підгоїш, (¿ні писемне мовлення учніп 2 іспасу більш досконале й упорядковане, ніж усне. Разом з тим, порівняння мор.'рологіч-

19

нзГ і синтаксичної структур писемного мовлення учні: молодших та наступних класів і дорослих приводить д висновку про їх недостатній рівень розвитку.

8. Вивчення писемного мовлення учнів 2 класу ряд шкіл м. Б^рдчнська та Веронського району показало, П' його структура знаходяться у взаємозв'язку і зумовле кості з майстерністю викладання, ..ультурето мовленн: вчителя та іи.

9. У роботі і;ад розвитком словникового запасу молол шнх щкогигів моаа визначити такі основні напрямки:

- лекс лспій аналіз мови художнього твору, який вин чається на >роцІ;

- з”ясування значень слів шляхом використання різ кия способів /показ предмета чи дії, демстраіая матлот ка, добір синонімів, антонімгз, введення нового слова контекст тощо/;

- добір слів з певним значзнкям;

- використання новозасвоєшіх слів у власному мое лоїші.

10. У розвитку писемного мовлення другокласник! состерігаються індивідуальні відміни. Длл їх дослідженії ми розробили ряд спеціальних методик. Завдаггня пзршог етап> з’’всування індивідуальних особливостей >чні спрямовані на дослідження сприймати ними геометрів них фігур, малюків, на дослідження їх пам”яті на слов й обпази, на слідження мислення. •

Другий етап дослідження індивідуальї их особливосте писемного мовлсчня учнів 2 класу , складався з поріг няння: ■

а/ рцінки за письмовий твір з оцінками з інших навчалі них предметів /мова, математика, малювання/;

б/ розвитку писемного мовлення з результатами спр> ймання геометричних фігур;

20

в/ розвитку ПИССКНОГО мовлення з ОСОбЛ: ЗОСТЯКИ па-’„ті на слова й образі:.

Крім того, було реалізовано ряд методик, з метою ю-¡ідження індивідуальних особливостей співвідношення іразу і слова в інтелектуальній діяльності другоклас-ків.

На основі наших досліджень ми виділясліо 3 мевлен-ві типи учнів: логічіоій, образний, середнім.

Логічний тип характеризується відносно абстрактним, иятіГшим мисленням, обр? чннГ: - кс:лсрет;:ї:м, середній л мас особливості першого і ’zpyrcro.

В своїй основі наша класифікація учнів збігається з аскфікацієго ІJ7. Павлова специфічно людських типів ви-)ї нервової діяльності.

Результати експериментальної методики иавчаїгія утвердили висунуту гіпотезу дослідження.

Па основі результатів доєлід;:;£№ія зроблоно такі ja-пьні висновки:

1. Аналіз пскхолсігЬиої літератури з преблемк, програм,

зручшжів і навчальних посібників з мови, результати алізу учнівських робіт у ході констатуючого експери-нту підтвердили доцільність і доступність роботи з ївитку мовлення у класах.

2. ЕффеКТИВНІСТЬ ОВОЛОДІННЯ учИЯЇ.ОІ ПИСЄМВИМ мсплсн-

■-.{ забезпечується такою психологічною організацією діяльності, я:са передбачте: ’

?,/ розумову аістигність уг-інів; .

5/ збагачення, уточнення, дієвість словникового загісу лодших школярів;

¡/ удосконалення граматичного ладі- ксвлешія учив.

3. Дослікхенкя тдгнеряиіо передбачекзія про склад-

:ть писемного виїсладу думок, що зумсзлетстьст sirco-мси особливостями -молоддзп: шкелгпзїв- пэдг "¡татійй

5BHTOK спостерсгкливості, абстрактного мігсленнп і мсз-іня; слабкість . упереджаючого синтезу; недоста'П-т

орієнтація на читача; обмежегіий життєвий досвід та ін.

4. Процес дослідження, його результати дали можливість встановитй причини недостатнього розвитку словника писемного мовлення учнів. Серед них основні:

а/ робота над словсм ведеться епізодично, що суперечить вимогам програми навчання;

б/ відсутність належної творчої с-.рямовагості на уроках мови; -

в/ одноманітність вправ /додаткові вправи здебільшого псьторюютт лправи підручника/;

г/ нед« хатньо уваги приділлєтьс і формуванню комунікативних умінь учнів.

5. У результаті аналізу цих причин можна зробити висновок, що мойоіивості для реалізації юновних завдань розвитку словникового складу писемного мовлеїзія учнів слід шукати:

- у перебудові структури уроків і навчального матеріалу з метою створення мовного середовища з високим навчальним потенціалом;

- у створенні умов систематкг-чої і цілеспрямованої рг'боттт над словом;

- у розвитку всіх компонентів структури писемного мовлення;

- в індивідуальному підході до мовленнєвого розвитку школярів.

6. Дос^<даен.ія показало ефективність нашого пі дходу до психологічної організації навчання в т.;ьох його складових /навчальна діяльність учителя, учбова діяльність учня, зміст навчання/, його позитивний вплив на розвиток писемного мовлення учнів.

Проведене дослідаення сприяло виявленню інших

проблем, що заслуговують спеціального вивчення. Де

них, зокрема, відіосяться: психологі'віі особливості й

умови Переходу від усного до писемного моьлешь., вза-22

ємозв”язок між розвитком структури писем :ого мовлення і підвищенням орфографічної грамотій.оті молодших школяріз.

Основні результати дослідження висвітлені в таких публікаціях автора:

1.Моиг'їшія та його розвиток в учнів ьочатксвих кла-сів.~ Бердянськ, 1Г 93 ~23с.

2. Про етапи розвитку ппсемного мовлення дітел: Збірник тео наукових повідомлень. - Бердянськ, 1993.— а п-13.

3. Місце уваги в розвитку пмсєїхШого мовлення учнів

початксоих-: класів: В зб. Аетуальні питання психолого-педагогічних основ зиховання і навчання. Тези доповідей на наукову конференцію внклада-яв В Діл. - Бердянськ, 1994.- 0.24. .

4.Робота над словом на ургках в початкових класах// Дидактические а "пекты педагогического взаимодейстьда з школе и вузе. Сб. научных сообщений. - Измаил, 1994.-^.59-60.

Cherezova I. A. Psychological features of development of written speech of pupils of the second form. Manuscript.

Dissertation for the degree of doctor of Phelosofhy on psychology in speciality 19.00.07. - pedagogical and developmental psychology. Institute of Psychology. Acagemy of Pedagogical Sciences Ukraine, Kiev, 1995.

In this investigation psychological regularities of

development of written speech of junior schoolchildren are described. It is established that effectiveness of

mastering a written speech by pupils are secured by

psychological organization their academic activities.

Scientific principles of work with a word as a fundamental showing of speech development of a child are also

taken up in this work. ,

Чс резова И.А. Психологические особенности разв1*тил письменной речи учащихся второго класса. Рукопись.

Диссертация ка соискание ученой степени кандидата .психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Институт психологии АПН Украины. Киев, 1995.

В исследовании раскрыты психологические закономерности развития письменной речи младших школьников. Установлено, что эффективность евлад&ния учащимися письменной речью обеспечивается психологической организацией их учебной деятельности. Освещены научные основы работы над словом ка*с основным показателем речевого развктот ребенка.

Ключов! слова: мова, мовлення, писе\ше мов-пекнл, овологцкня писемним мовлегасш.