автореферат и диссертация по психологии 19.00.07 для написания научной статьи или работы на тему: Психологические условия формирования учебно-познавательных мотивов (на материале трудового обучения подростков)

Автореферат диссертации по теме "Психологические условия формирования учебно-познавательных мотивов (на материале трудового обучения подростков)"

( рдститут психології алн України

І 5 На правая рукопису

ЖАДАН Ірина Василівна

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УЧБОВО-ПІЗНАВАЛЬНИХ МОТИВІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ)

Спеціальність 19.00.07 —педагогічна і вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Ниїз — 1993

Дисертацією в рукопис.

Робота виконана в Інституті психології АЛН України.

Наукові кааївникн —кандидат психологічних наук, доцент М.І.АЛЕКСЄЄВА; кандидат педагогічних наук,

Профісор О.І.КИРИЧУК Офіційні опоненти —; доктор психологічних наук,

професор О.В.СКРИПЧЕНКО; кандидат психологічних наук, доцент П.А.ГОНЧАРУК Провідна організація — Полтавський державний педагогічний інститут ім.В.Королвнка

Захист відбудеться ЗО листопада 1993 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої ради К 113.04.01 в Інституті психології АПН України за адресою: 252033, Київ, вул.Паньківська, 2.

З дисертацівю можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології АПН України.

Автореферат розіслано 29 жовтня 1993 року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради, ‘ п '

кандидат психологічних наук_ І] ,-М.І.АЛЕКСЄвВА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження. Доглибні соціальні та гкоіюмічпі перстрорснпя, які відбуваються н усіх иаринах життя, писуіиють ноні вимоги до іромадськоі та. трудової активності людей, ііілнопілно до підготовки попої генерації. Розвиток і виховання школярш, златнн.ч то прийняття самостійних і відповідальних рішень у іюпопостхіій зкономічній ситуації, передбачає як свій найважливіший сюгапіг '■ {юрмувания потребнісно-мотиваційної сфери особистості, її інтереси та здібностей. Зміст і глибина розвідку цих сфер мкісно внзна-іають епрямованісгь і рівень соціальної та інших пилів активності зсобистості, міру її різ1 ібічності. Не випадково ь останні роки пироко досліджують психологічний аспект виникнення, фориупап-ія й розвтку позитивної мотивації учіння, в тому числі учбово-іізнавальних мотивів, які не тільки є найважливішими внутрішніми ліонукамн учіння, але йузасадчичуїшь самовизначення особистості,

: базою самоосвіти й самовиховання людини, її саморсалізації Гі амовдосконалення. .

Зростання частки інтелектуальних компонеіггіп трудової діяль-[ості передбачає формування у школярів здатності до самостійного ворчого розв’язання трудових завдань. Особливої гаги набуває у в’язку з цим розвиток пізнавальних інтересів, які забезпечують итслектуальиу активність і стимулюють розвиток розумових здіб-іостей. Тому завдання забезпечення формування й розвтку пізна-альних інтересів є одними з найбільш нагальних дія перебудови іколн. Управління цим процесом значною мірою залежить піт рівня сихолого-педагогічної розробленості цієї проблеми. Пік час ьивчгн-я психологічній проблем мотивації учіння з’ясовані деякі закопо-ирності п становлення й функціювапня, зокрема розкрігта палі-мотнвоваш'сть учбової діяльності, опнеана складна структура та инаміка мотивів, що її зумовлюють, виявлені деякі вікові особли-ості мотивації учіння школярів тощо. Сьогодні вже стала загальїго-изнаною теза про тс, що найбільш масовою причиною поганого ісвоєння знань у середніх класах школи є відсутність адекватної отииації учіння, або, простіше кажучи, небажання пччтнея. Проте гг рсіінк адекватної мотивації учіння у підлітків, а надто тоді, коти осоляр уже втратив інтсрсс до учіння, —дуже складна справа, яка імагас витонченого психологічного інструментарію, івдивідуаль-ого підходу до кожного учзія. Проте загалом як у вітчизняній, так в зарубіжній психології ці птання на сьогодні розроблені ще едостатньо.

Великою мііюю останнє стосується й стану розробки проблеми ормування й розвитку пізнавальних інтересів у підліїховому та гаршому шкільному віці. Теорія, методика й практика виховаїпія ізнавальнш інтересів та мотивів не цістяла ще всебічного психо-5ГІЧНОГО обгрунтування. Понад те, саме відсутність усебічних пенхо-нічних досліджень стримує розробку й запрошджсшія нових педа-ігічннх технологій у навчально-виховний процес у середніх класах холи. Аналіз т-бдіканій з проблеми г.нхотння у школярів ішнз-

вальних інтересів і мотивівдозволяє зробити висновок, що переважна більшість здійснених досліджень реалізовані або за надто широкої постановки проблеми, не враховуючи специфіки соціокульгурної ситуації, або з позицій г.ііьчсішн окремих аспектів мотивації у навчально-виховному процесі.

Перебудова сучасної школи наполегливо вимагас переходу від констатації й урахування готових, наявних форм учбової мотивації до цілеспрямованого її формування, унрашііння її розвитком і становленням. Здійснені на цьому напрямі дослідження дають змогу окреслити деякі шляхи й зоеоби вдосконалення навчального процесу з метою реалізації цих завчань.

Достатньо глибоко ці питання опрацьовані й досліджені стосовно молодшою шкільного віку. Особливості ж пізнавальної сфери школярів 12 ■— 15 років, зокрема питання формування й розвитку Пізнавальних мотивів у ньому віці, вивчені недостатньо. Відомо, що мотивація учіння у підлітковому віці знижується й, усупереч сподіванням, не завжди набуває форми свідомого пізнавального інтересу. Причину такого явища чимало дослідників убачаних у недостатній сформошшості учбової діяльності в єдності й гомпонешів: учбово-пізнавальних мотивів, дій самокої ролю та самооцінки. При цьому передбачається, іцо послідовне відпрацьовування учбової діяльності допоможе зробітги крок до формування мотивів учіння й пізнавальних мотивів як внутрішньої характеристики власно учбової діяльності. Одним із перспективних напрямів' у розв'язанні цісі проблеми уявляється формування пізнавальних мотивів у процесі оволодіння учнями узагальненими способами учбово-трудової діяльності. Останні е дійовим інструментом рО.ШИИСНОТО мислення іі визначають рівень пізнавальної активності людини, взасадничуючи самостійне здобування знань. Формування узагальнених способів діяльності в процесі учіння відбувається з опертям на відповідний рівень розвитку учбово-пізнавальних інтересів як ііаїїкіжлпшшої о структурного компонента його мотивації. Зазначені теж розкривають необхідність розробки спеціальних форм і методів педагогічного керівництва й управління цим процесом.

Враховуючи актуальність і недостатню розробленість цієї проблеми, об’єктом нашого дисертаційного дослідження с учбово-пізнавальні мотиви учбової діяльності школярів підліткового віку.

Предмет дослідження — психологічні умови формування учбо-во-пізнавальнкх мотивів у контексті розвину узагальнених способів учбової діяльності на уроках трудового навчання.

Мета дослідження полагала в тому, щоб на підставі розробленої психолого-педагогічної системи формування у підлітг.ів узагальнених способів учбово-трудової діяльності ВИЯВИТИ особливості та ПСИХОЛОГІЧНІ умови розвитку у них уч6око-пізнав.ільнпї МиТІІВ.іЦІЇ учііііія.

Відповідно до проблеми й предмета дослідження головна гіпотеза Полягала в тому, що процеси формування узагальнених способів учбової праці на уроках трудовою навчані: й розвиток пізнавальних матіц>ів учіньл є взаємозалежними, а характер їх функніюпанн» визначається низкою опосередковуючих чинників.

Ця загальна гіпотеза може бути конкретизована у шерег часткових:

1. Наявні учбово-пізнавальні мотиви визначають можливості під-

літків у оволодінні узагальненими способами учбових лій опосередковано через досягнений рівень розвитку пізнавальних психічних функцій (копіігнвних процесів). '

2. Оволодіння підлітками узагальненими способами учбових дій на уроках трудового навчання впливає на розвиток структури пізнавальних мотивів через зміну змісту предметних інтересів особистості.

Для перевірки внеунених гіпотез необхідно було розв’язати такі дослідницькі завдання:

— визначити рівень і динаміку розвитку учбово-пізнавальних мотивів у підлітків \7 — 15 років при традиційній системі навчання;

— виявити наявний рівень оформованості когнітивних процесів (пізнавальних психічних функцій);

— розробити психолого-гісдагогічну програму формування узагальнених способів дій па уроках трудогого навчання й апробувати її за експериментальних умов;

— виявити динаміку учбово-пізнавальних мотмвів при різних рівнях оволодіння узагальненими способами учбових дій.

Методологічні засади дослідження виплигають із тез .вітчизняної психології про щільний зв’язок навчання з продуктивною працею, про закономірності формування мотиваційної сфери особистості, викладених у працях Т.С.Костюка, СЛ.Рубинштейна, О.М.Леонтьева, Л.1. Божович та інших, а також із головних концептуальних тез теорії учбової діяльмосіі, розробленої Д.Б.Ельконіпнм, П П.Дави-довим, А.К.Марковою, В.В.РепКіним та іншими. З методологічної точки зору питання про мотивацію поведінки особистості пов’язане з принципами єдності свідомості та діяльності, соціальної зумовленості активності суб’єкта у процесі діяльності та спілкування. У своєму дослідженні ми виходили із методологічних тез вітчизняної психології про розвиток особистості у діяльності, про необхідність розбудови психологічного дослідження згідно з експериментально-генетичним методом.

Методи дослідження. Завдання дослідження буди зреалізовані в соді констатуючого та формуючого експериментів з використанням таких методів: тестування, анкетування, аналіз продуктів діяльності цколярів, спостереження, екопертне оцінювання тощо.

надійність і пірогідність отриманих результатів забезпечувалися астосуванням сучасних методів статистичного та кореляційного талізу з використанням математичних програм обробки даних на ЮМ тилу ГВМ РС/АТ.

Дослідження проводилося у середній школі № 6 м.Вінниця, контингент піддослідних охопив 94 школяра 5 —8-х класів (нині —

— 9-ті класи; у період проведения скспсриментдлмюї частини

ослілжения. відбувся перехід до 11-річнсї середньої школи. Тому в одальшому ми буаемо їжазувати класи відповідно до прийнятої нині умерації). *

Наукова повинна доглічхссння надягає в тому, що п ньому біруигоіппо можливість такої психологічної організації навчально-

го матеріалу на уроках трудового навчання, яка дде змогу одночасно формувати узагальнені способі! учбових дій та адекватну пізнавальну мотивацію. Показано, то за такої організації навчання оволодіння підлітками учбово-трудовими діями й станошісннч їхніх предметних інтересів с с.іииим і внутрішньо опосередкованим процесом, праві ну роль в якому відіграс рівень узагальненості способів дій. Встановлено, ;по за таких умов істотно прискорюється формування вищих форм психічних пізнавальних функцій, які стають адекватними щодо учбових завдань, і, паралельна, відбувається трансформація структури мотивів особистості пішіітка. Мотиваційна сфера опредме-чусться в систему інтересів і набувас учбово-пізнавальиої спрямованості.

Теоретичне значення дослідження полк гас в розширенні й поглибленні уявлень про можливості формування учбової діяльності у Підлітків. Устаиовтений факт розриьу між змістом учбових завдань, з одного боку, та рівнем розпитку пізнавальних процесів і спрямованістю смислотвірних мотивів, з іншою боку, визначає психологічну незбалаисованість навчальної ситуації у середніх класах ча низьку ефективність формування учбової діяльності. Зміна навчального змісту згідна з принципом змісювого узагальнення на матеріалі предметно-практичних дій дас змогу формувати учбову діяльність підлітків в сдності мотиваційних, когіїітншпіх та операційних компонентів. Сутивоюумоіюю ефективності формування учбової діяльності у підлітків, крім тину й рівня узагальнення, с перенесення мотивів учіння з суто пізнавальної на практичну й соціальну значн-мість отримуваних знань та умінь.

Практична значимість праці нилягш; в тому, що встановлені у дослідженні факти й сформульовані па їх пшетаві пеихолого-педа-гогі'їні рекомендації можуть бути використаними на уроках трудового навчання з метою підвищення якості навчально виховного пронесу. Запропонована в дисертації модифікація методики трудового навчання дозволить удосконалити учбову діяльність пігіігків і створити необхідні психологічні умови для формування у них учбово-нізна вольних мотивів. .

Апробація дисертації. Готовій тези й висновки дослідження знайшли відображення у виступах автора на науково-практичних конференціях Вінницького державного педагогічного інституту (Вінниця, 1933 — 1993), на обласній науково-методичній конференції “Розвиток суспільно-соціальної активності студентів у процесі су-спілмю-ллллйчної практики” (Вінниця, 1983), на всесоюзній науково-методичній конференції “Психачого-псдагогічні проблеми мотивації учбової та групової діяльності” (Ноіюснбірськ, 1985), на теоретичній конференції “Проблеми творчого підходу до навчально-вихояпого процесу” (Вінниця, 1987), па туково-практичній конфс реиції “Проблеми гуманізації й іуманітартаціі твч;ші>по-ви.ховиого процесу в в; а* (Віннішя, 1989), а також у численних лекційних виступах перед учителями, батьками та иіщюкою і ромадськістю.

Голопиі гезії, що пнносяп.ся на захист:

1. Формування учбової діяльності у середніх класпх загальноосвітньої школи мас низку особливостей, пов'язаних зі швидким розпитком пізнавальних психічних функцій та виникненням системи потреб та інтересів, які виходять за ме-і уміння у широку соціальну сферу.

2. Розвиток потребнісно-мотнваційііої сфери особистості підлітка іідс шляхом диференціації та структуруваиня. Вона набуває яскраво виражених рис багаторіпневостіта гстероіерархічності. Посгас система власне учбових інтересів, яка детермінує ставлення підлітків до шкільних предметів, і диференціюється система учбово-пізнавальних мотивів, які визначають процеси прийняття учбових завдань іа засвоєння навчального матеріалу.

3. Трудове навчання відповідає потребі підлітка в осмисленні предметної корисності та соціальної значимості отримувати знань, умінь, навичок і вщкрыие можливість повноцінної реалізації у навчальному процесі мотивів самоосвіти Гі самовираження. Уроки трудового навчання дають змогу цілеспрямовано формувати цілісну учбову діяльність підлітків за умов: 1) розробки нового навчального змісту, де центральною ланкою стають узагп ч нені способи предметно-практичних дій; 2) використання навчального матеріалу, який передбачає широкий спектр конструктивно-технічних перетворень;

3) організації навчального процесу, зорієнтованого на інтелектуальні компоненти розв’язання предметно-практичних завдань.

4. Трудове навчання, розбудоване згідно з принципами концепції учбової діяльності, дозволяє формувати таку систему учбової мотивації, де установки на практичну застосовуваність знань і соціальне самовираження підкріплюються орієнтацією на самостійне засвоєння узагальнених способів отримування новихзнань і самоосвіту. Така психолога-педагогічна методика найбільш адекватна особливостям підліткового віку й забезпечує розвиток усталених учбово-пізнавальних інтересів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, закінчення, списку головної використаної літератури та додатку. Зміст дисертації викладено на 109 сторінках машинописного тексту, куди включено 11 таблиць та 2 діаграми.

ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається актуальність дисертаційного дослідження, визначаються Його об’єкт, предмет і мета, формулюються гіпотези й дослідницькі завдання, висвітлюються наукова новизна, теоретична та практична значимість Праці, описуються форми її апробації та сформульовані головні тези, що виносяться на захист. ■

Перший розділ "Проблема формування мотиві» учбової діяль*, пості у педагогічній психології” присвячений аналізу стану розробки проблеми в літературі, визначенню вихідних положень, шляхів і методів формування пізнавальних мотивів у підлітковому віці. -

Аналіз стану теоретичної та експериментальної розробки проблеми формування й розвитку пізнавальних мотивів учіння школярів дозволяє виокремити низку головних напрямків, за якими здійснюються нині дослідження.

Одинзнаирямківоб’сднус психологічиідосдіїїжсішяиотрсбнісио-МОТИВацІЙНОГО боку учбоиої ДІЯЛЬНОСТІ, ь структурі якої виокремлюються нізнаїлльні мотиви. У цьому річний вивчалися структурні та ієрархічні зв'язки між пізнавальними та рештою мотивів, механізми функціюиання учбоиої мотнишії, змістові та динамічні характеристики пізнавальних процесів, їх і снсзата вікові особливості (Б.Ф.Басв, С.П.Іітноа, М.ільясо», Г.С.Костюк, Т.М.Козинцсва, О.І.Киричук, С.К.Масчутовл, Н.Ф.Талнзіца та ін.).

Другим достатній представницьким напрямком досліджень с розробка нсихолого-нсд ногічних аспектів проблеми пізнавальних мотивів з наголосом на значенні оптимальних умов їх формування й розвитку на різних щаблях кавчання (М.І.Алексссіш, І.Д.Бсх, Л.І.Божошп, П.А.Гончарук, А.В.Джевсчкл, В.С.Ільїн, Н.Г.Морозова,

О.В.Скринчснко, Л.С.Славіна, Г.і.ІЦукіїїа то ін.).

Продукти кпим напрямком у розробці проблеми пізнавальних мотивів с зреалізовано у рамцнх діяльнісцого підходу з позицій концепції учбової діяльності вивченні мотиваційної готовності та закономірностей формування учбово-пізнавальних мотивів (В.В.Да-видов, А.К.Дусавицькцй, Д.Б.Елькоіііп, С.Д. Максименко, А.К.Маркова, В.Ф.Моргун, С.Л.Фокіна,Ю.М.иів;\лб та ін.).

На думку низки дослідників, резерви пиьнткового віку слід шука ти у нових джерелах розвитку мотивації учіння й у нових можливостях самосріапізації учбової діяльності школярів. Як один із шляхів реалізації ніс? ідеї може виступати така організація навчального процесу, за якої б у школярів постійно підтримувався іі формувався інтерес до способі» самостійною здобування знань. При ньому не стільки знання, скільки саме способи їх отримування повинні набувати сенсу соціально й практично значимих в актуальному та перспективному житті пі'уіітка. Для цього необхідно:

— створити мотивацію, потрібну для включення предмета, теми, розділу в широкий діяли исний контекст;

— навчити школярів способам самостійі.их активних дій, які дають змогу розкривати головні закономірності опановуваного матеріалу;

— організувати самоконтроль учнів, навчаючи їх прийомам саморегуляції учбової діяльності.

Спираючись на здійснений аналіз, ми можемо сформулювати головні психологічні характеристики акту учбовоїд. ільності підлітків і винленувати педагогічні умови ефективної організації навчального процесу, тобто розбудувати теоретичну модель, яка ОШ'.СУІ'ЛГНМС послідовність етанів постановки, прийнятні та ролі'язуиапня учбо-іюго зарання. Що сюсується учбової діяльності підлітків, то гіпотетично можна виокремити такі структурні елементи зазначеного процесу: 1) актуалізгщія спонукальною мотиву, яка забезпечуй зосередження уваг, на інструкції та формулюванні завдання; 2) сирий*

нятгя завдання, результатом чого с виокремлення іі катггорнзація його слсмснтіп, тобто визначення їхніх значень; 3) актуалізація смислотвірного мотиву й па ньому гр. нті визначення сенсу завдання;

4) поява або згасання інтересу з фіксацією його на рівні свідомості;

5) конкретизація смислотвірного мотиву в матеріалі навчальної ситуації й визначення мсти дії та умов її досягнення; 6) пошук інформації про можливі способи розв’язання завдання з фіксацією наявних способів, а також засобів, яких бракує; 7) визначення системи проміжних цілей та їх переформулювання у процесі ’оз-в’язания завдання; 8) формування уявлення про кінцевий результат конкретного акту діяльності, а також оцінка предметного завдання як розв’язаного, а учбового завдання —як виконаного; 9} емоційне закріплення результат' і діяльності, яке приводить до зміни сили вихідного смислотвірного мотиву або до виникнення нового.

Звичайно ж, змісті послідовність етапів мас бути.піддана ретельній експериментальній перевірці, але при цьому трсСа враховувати той факт, що їх існування й міравираженості безпосередньо залежать від якості й характеру того педагогічного процесу, який зорганізовус й здійснює вчитель. Відомо, що формування й розпиток учбово-пізнавальних інтересів визначається не окремими поодинокими чинниками, а їх комплексом; актуальною ситуацією розвігтку, віковими ‘ та індивідуальними можливостями, змістом навчання, його психо-лого-днлактичиими характеристиками тошо.

Розробка такого комплексу, виокремлення його скстемотвірного чинника й розбудова цілісного наьчального процесу, який забезпечує становлення й розвиток адекватних смислотвірних мотивів та учбово-пізнавальних інтересів у підлітків, і є головним завданням нашого дослідження.

У другому розділі ‘‘Мотивація оволодіння узагальненими способами дій на уроках трудового навчання” викладені (результати експериментального дослідження умов формування пізнавальних мотивів учбової діяльності підлітків на уроках трудового навчання. Засобом формування пізнавальних мотивів уміння, згідно і вксуненою гіпотезою, виступає процес оволодіння учнями узагальненими способами дій. Враховуючи зворотну залежність можливості засвоєная віч актуального рівня та змісту мотивів учіння, ми припускаємо, що ^«тральною педагогічною передумовою повноцінного мотиваційного розпитку підлітків є реалізація у навчальному процесі всіх структурних компонентів акту' учбової діяльності. '

Виходячи із сформульованої гіпотези, цілей та завдань, н-’мн було підготовлене ґі проведене експериментальне дослідження у 7 — 9-х класах середньої шкали № б м.Вінниця. Дослідження проводилося втри етапи від 1927 по 1991 рік. .

Вихідною в організації дослідження була теза про тс, що навчання може сприяти ефективному розвитку особистості діттини лише втому разі, якщо засоби, зміст і методи його будуть розроблятись з урахуванням психологічних закономірностей вікового та індивідуального розвитку, спиратися на наявний рівень розвитку пізнавальній неп* хічних процесів та мотиваційно-потрсбнісної сфери особистості

школяра й задавати при цьому перспективи подальшого розвитку кожної з цій сфер. Відповідно до цього перший етап дослідження був присвячений виявленню рівня розвитку пізнавальних психічних процесів та рівня сформованості учбово-пізнавальних мотивів учіпіг’ у школярів підліткового віку.

Рівень сформованості учбово-пізнавальних мотивів учіиия підлітків, особливості їхніх учбових інтересів вивчалися з урахуванням таких вихідних теоретичних тез:

— учбова діяльність є полівмотивованою (О.МЛеонтьев, В.Ф.Моргуи);

— якщо у системі мотииін учнів відсутні пізнавальні мотиви, то діяльність не можна назвати учбовою у повному розумінні цього слова;

—формувати учбово-пізнавальних могипів учнів найбільш ефективно вічбувасться у процесі оволодіння ними узагальненими способами дій.

Особливості учбових інтересів школярів вивчалися нами за допомоги методики вивчення пізнавальних психічних процесів, описаної у практикумі з загальної исихол тії за редакцісю М.В.Гамезо та Л.А.Дамашснко. При цьому виявлялися й мотиви вибору улюбленого предмета (як альтернативи пропонувалися: о) можливість отримання Ііових знань; б) можливість практичного використання отримуваній знань; в) можливість самостійної творчої праці). Особливості розвитку учбоко-пізнавальних мотивів учіння досліджувалися за допомоги спеціально розробленого листа опитування, головні запитаним якого містили кілька варіантів, що підвищувало надійність отримуваних результатів. Крім того, вивчення особливостей пізнавальних мотивів учіння школярів проводилося за допомоги методу спостереження за ознаками наявності інтересу до учіння в різних сферах поведінки учня за параметрами, розробленими Н.Г.Морозовою, а також за кількістю та характером запитань, що їх задавали учні під цас виконання контрольного занлашш.

Одним з показників розвитку пізнавань "их мотивів, з нашою погляду, може бути рівень сформованості узагальнених способіь учбових дій. Як кригериї сформованості учбових дій використовувалися описані в психологічній літературі показники: а) вміння школяра ставити й розв'язувати учбове завдшшн (В.В.Рубцов);

в) системність учбово-пізнавальної дії, яка оцінюється за двома Параметрами: 1) за вмінням аналізувати завдання як систему пов’язаних елементів і виокремлювати спільний для класу завдань принцип розбудови цісї системи; 2) за вмінням коиструювдіп па підставі виокремленого принципу нову систему (І.В.Ривіна, В.В.Рубцов).

: Використовуючи зазиаче::: як засчдоиі, ми здійснили

спробу їх конкретизації стосовно цілей і завдані» нашого дослідження, їуііра сформованості узагальнених способів дій оцінювалася ними за такими озна шіг а) вміння аналізувать поставлено завдання й виводити його до лигляду, який полегшує розуміння; б) вміння виокремити у завданні під завдання та стани їх розв’язання; в) сфор-

мованість лій контролю та оцінки на кожному етапі й після виконання завдання.

Нп другі -іу стані нашого дослідження буи приведений маїе-матичннй аналіз отриманих даних, спрямований на встановлення зв’язку між рівнем розвитку пізнавальних психічних процесів та мірою сформоїшюсті пізнавальних мотішів у підлітків. За допомоги математичної статистики (наближений Ст’юдент, нснарамстричні критерії різниці УаЙтата ін.) була дана порівняльна характеристика Й пшіішсііий зи’язок між мірою сформошіності узагальнених способів дій та рівнем розмітку пізнавальних мотивів у учнів 7 — 9-х класів. Ка підставі отриманих результатів була здійснена спроба ничлепунати етапи формування пізнавальних мотивів у процесі оволодінні! узагальненими способами дій. Все це дозволило окреслити шляхи, визначити прийоми та засоби формування пішавалілніх мотивів учіиня у школярів 12 — 15 років на уроках ірудового навчання.

На третьому етапі дослідження був проведений формуючий окспе -рнмент, мета якого полягала у підвищенні ефективності формування пізнавальних мотішів на уроках трудового навчання у учнів 12 — 15 рскім за допомоги модифікації традиційної методики навчання з урахуванням вияшіених на перших двох етапах нашию дослідження осоОлтизстей розвитку пізнавальних психічних процесів, пізнавальних мо.ішів учбової діяльності підлітків і формуішння узагальнених способів дії на уроках трудового навчання у 7 — 9-х класах.

ОідоМі,, що активна пізнавальна діяльність с головною иергдумо-і«іч> о!»лодітія знаниями й формування > ідповідних їм пв тільки сіііг."- ми операцій і дій, але й учбово-пізнавальних інтересів. Останні, ід такої організації минчанин, вия иыються актуально включеними в діяльність, витії раючи спонукальну п спрямовуючу роль. Варю брати до уваги також необхідність формування пізнавальнії» мотиши у щільній взаємодії з позосіллими компонентами пеіиолої ічіюіструктури діяльності (цілями, завданнями, способами).

Оволодіння способами дії здійснюється у процесі опанування навчального магеріхіу й при цьому якість результату значною мірою залежить від методу навчання. Формування мотиваційної ланки учбової діяльності школярів нсрсбігас більш ефективно ц тому разі, кхщо оволодіння способом діяльності виокремлюється вчителем як спеціальне учбове завдання. Внходлчи з цих тез, була модифікована Традиційна методика трудового навчання так, щоби, використавши всі наявні засоби активізації пізнавальної діяльності школярів, до-біяися підвищення сф^тииності формування нізнапальних мотивів. Як об’єкт формування у нашому дослідженні виступав узагальнений спосіб дій з планування й забезпечення виконання конкретною учбового завдання, репрезентований у шігляді оріснтаціЧі:г>ї схеми. Остання характеризувалася системою орієнтирів.

Після проведении низки навчальних ззиягь за глосконалеиою методикою, коли учні он,шукали спосіб дії, їм було запропоноване заїдання на перенесення оріснтаційної схеми на інші парішгтм учбових заїдань (на робоїу по металу, а наприкінці формуючого експерименту — на завдання з електротехніки). Результаті вмочання

цього завдання дозіюліиїн оціниш міру сформованості узагальнених способі» дій (та якістю виконання завдання) й рівень сформованості пізнавальних мотипіп (.на підставі виявленого чи непиявленого бажання виконувати не завдання, яке було оголошене необов’язковим).

міра оволодіння узагалі сними способами дій оцінювалася також за лопомо; і багатоканального хронометричного приладу, який дозволяв фіксувати час, витрачений па обдумування та виконання кожного з станів завдання. Наступне співвіднесення показань приладу з бланками схем, що їх заповнювали учні а також аі. ліз кількості заптань, які задавали піддослідні, дали змогу достатньо адекватно оцінити міру сформованості узагальнених сиособш дій у школярів.

Оцінка рівня сформіж.ііості пізнавальних мотивів учбової діяльності школярів здійснювалася також за допомоги листів опитування, які використовувалися на першому етапі дослідження.

Отже, зіставлення цілого шерегу показників дозволило отримати достатньо повну картину ставлення підлітків до учінпя. Всі використані у дослідженні показники мають чітку кількісну характеристику, проте не стільки кількісне зростання окремих ПОК . ЛІИКІВ, ' скільки якісні зміни у мотиваційній сфері, н дедалі складніша організація були головними показниками зрілості учбової діяльності школярів.

Третій розділ ‘‘Психолого-педагогічні умови формування структури пізнавальних мотивів учіння підлітків на уроках трудового навчання” присвячений викладу моделі та організації формуючого експерименту, аналізу його результатів та визначенню психолого-педагогічних умов формування пізнавальних мотивів учбової діяльності -підлітків на уроках трудового навчання.

На підставі теоретичного аналізу, а також виходячи із результатів тирозёденого дослідження, ми розбудували психолого-педагогічну модель етапів оволодіння школярами узі. зльнсними способами 'предметно-практичних дій. !І етап — оволодіння вихідними поняттями: а) засвоєння понять; б) маніпулювання поняттями згідно з заданою програмою; в) самостійне маніпулювання поняттями. ТІ етап — планування й виконання дій під контролем: а) розбиття завдань на підзавдання за допомоги вчителя; б) об’єднання окремих підзавдань у ціле згідно з заданою програмою; в) приведення невідомого завдання до вже відомого різновк у (зіідно з заданою програмою) ИІ етап —самостійне планування й виконання діяльності: а) самостійна розбудова програми дій; б) контроль під час виконання кожної дії та в цілому; в) самостійний пошук інформагм, якої бракує й яка потрібна для розв’язання поставленого завдання;

г) перенесення учбоюї дії на новий клас завдань.

На нашу гумку, на кожному з виокремлених етапів ст&оргоюіься умови для формування певного рівня пізнавальних мотивів. Так, на першому етапі створюються умови для виникання емоційної привабливості занять з предмета Й бажання займатися цією діяльністю. На другому етані формування узагальнених способів діяльності виникає ситуаційний інтерес до предмета. Цьому сприяє виникнення

позитишшх емоцій у учнів у разі правильною виконання ними окремих операцій і дій. На третьому етапі формується истадсиий інтерес ло цепного виду учбової діяльності, який виконує функцію емнелотвірного мотиву при формуванні навичок розв'язання но-стаплеиого завдання згідно з шіасмою програмою, прагненні самостійно планувати свою діяльність і отримувати знания, необхідні для розв’язування поставлених завдань.

Вихо/иічп з цього, було зорганізоване експериментальне навчання, мета якого полягала у перевірці примушення про те, що <(.ормуішіші (і розвиток у підлітків пізнавальних мотивів як універсальної спонуки до уміння значною мірою визначається рівнем оволодіння ними узагальненими способами учбової діяльності.

Формуючий експеримент здійснювався у 7 —9-х класах середньої школи N2 б «.Вінниця, у ньому брали участь 94 школяра, відібраних за результатами констатуючого експерименту із 180 учнів двапачшпи класів. Були відібрані та ідентифіковані контрольні та експериментальні груші.

Навчання у контрольних класах здійснювалося згідно з традиційною методикою, тобто на початку кожного уроку учні отримували готову технологічну каргу виготовлення програмного виробу. Впродовж уроку учні займалися виготовленням цього виробу. Оцінка виставлялася за яі.ість виконанні! роботи.

При розбудові навчання в експериментальних класах ми керу валися такими принципами: 1) всі поняття повинні пропонуватися учням шляхом розгляду умов їх походження, п не даватися у формі готовою знання; 2) часткові, конкретні знання мають буги виведені з більш загальних та абстрактних; 3) ирн вивченні понять учні повинні передовсім виявити істотний зв’язок, як:ій визначає зміст і структуру всьоіо обсягу цих понять; 4) ней зв’язок має бути відтворений у графічних або знаковій моделях, які дають змогу вивчати його властивості; 5) у иіколяріїшаютьбутн сформовані такі предметні дії, які забезпечили б „мяатення й відтворення у моделях істотних зв'язків об’єкта; 6) учні повинні поступово переходити від предметних дій до їх виконання у розумовому плані; 7) використання учнями узаіальненого способу дій за нових умов (перенесення).

Дотримання них принципів вимагало забезпечення иисокого рівіи учбово-пізнавальної актишіості учнів і спеціальних форм педагогічних уішивін.

Кожний урок в експериментальних класах включав здійснюване під контролем учителя поопераційне планування своїх дій щодо виконання конкретного завдання, а такок дій контролю та оцінки. При цьому засносі.ля узагальненою способу дій висувалося як окреме завдання. .

Під плануванням, здійснюваним на уроках трудового навчання, малися на увазі: 1) вміння пр,«аналізувати завдання, вичіенушші етапи його виконання та їх лослідопність; 2) виін"і шізнзчитн зміст і послідовність операцій та переходів нрь вніитоїшсіпіі виробу; 3) вміння самостійно ниСрагн іс-ніч^е забезпеч'*’,ня виготовлення йирсЗу запиті та коліті спіе^ої операції; 4> вміння скласти

технологічну клрту виконання завдання; 5) вміння низначігп' параметри для контролю та оцінки своїх дій.

Прн формуванні них умінь у процесі постановки та розв’язування школярами учбових завдань визначався рівень сформоваиості узагальнених способів дій у кожного учня і! для класу заіалом. Припускалося. то оволодіння узагальненими способами дій, виступаючи попервах як мста уміння, гтанс згодом із “знаного” “реально діючим” мотиволі (О.МЛсонтьсв;. Оцінка ставилася за якість виконання технологічної карти та виготовлення виробу.

Орісігіаційна схема виконання завдання у своєму загальному вигляді була підвалиною для виконання будь-якого завда' ііч з трудового навчання (і вимагала трансформації відповідно до профілю заняття (слюсарні роботи, столярні роботи, електротехнік та ін.). Перша спроба конкретизувати схему здійснювалася за допомоги вчителя. Зусиллями вчг’сля та класу на першому уроці була проведена підготовча робота й складена технологічна карта виготовлення виробу із дерева. На наступних двох уроках клас розділявся на групи, кожна з яких складала один із розділів технологічної карти, після чого результати роботи обговорювалися й оцінювалися всім класом ніч керівництвом учителя. На наступних уроках технологічна каїна складалася кожним учнем самостійно.

Засвоєння узагальненого способу складання програми дій в експериментальних класах виокремлювалося на кожному з уроків як самостійна мета.

Наприкінці навчального року досліджувався рівень узагальненості засвоєних способів дій, а також рівень розвитку й структура пізнавальних мотивів учіння в контрольних та експериментальних класах.

Показником рівня сформоваиості пізнавальних мотивів були результати учбової діяльності й характер перебігу самого навчального процесу.

Результати діяльності вимірювалися за такими параметрами: 1) швидкість виконання завдання; 2) міра всталеності узагальненої ДІЇ (ЕИкоріістаниЛ П 32 КСЕЇК УМОВ); 3) *ілі ність помилок.

Характер учбової діяль ості як опосередкований показник активності пізнавальних мотивів вимірювався за такими параметрами: 1) мотиваційна ініціативність (доповнення, які.вносилися у виконання завдань, самостійна постановка запитань, спрямованих на поглиблення знань з навчального предмета, пра.нення виконати додаткові завдання, самостійний пошук інформації); 2) зосередженість (час роботи без відволікань, точність і повнота виконання завдання, ретельна підготовка до уроку); 3) емоційні компоненти учіння (позитивні та негативні оцінки значимості уроків з трудового навчання).

За всіма цими показниками здійснювалося порівняння результатів навчання у контрольних та експериментальних класах. Усі використані нами засоби формування пізнавальної мотивації дозволили отримати Вірогідний приріст по групах учбово-пізнавальних і самоосвітніх мотивів у експериментальних класах у порівнянні з контрольними (див. мал.1).

Мал .1. Діаграма спілііідиошііння приросту сфор-мавшкхпі різній іруп пізнаїшьних мати-вів у умлій із контрольних та експериментальних класіи (у відсотках).

Укошіі позначення: .

Еі — кон і рольні класи;

9 — експериментальні класи;

53 —стіл [ес'ііічня шгомісті» вірогідності;

7, 8, 9 -----класи С^;ч-Д!‘-<:ї школи

р

У закінченні дисертації підсумовуються результати проведеного дослідження, які підтверджують висунену гіпотезу й тези, винесені ііп захист; формулюються головні висновки; визначаються перспективні напрямки подальшої розробки досліджуваної проблеми.

Показано, що продуктивність і результативність учіння підлігків значною мірою зумовлені зг :стом і рівнем сформоваиості пізнавальних моти ів, які об'єктивно несуть інформацію про особистішу значимість опановуваних знань. За своїм місцем і значенням у системі мотивації учіння вони взаємодіють з усіма іншими мотивами й відіграють роль поглиблення й посилення їх, надакп;. їй дійовост..

Рівні розвитку пізнавальної мотивації Підлітків зумошіюють характер їхньої пошукової діяльності й творчої активності у процесі навчання. Як оптимальна умова формування пізнавальних мотивів учбової діяльності виступає т..ка її організація, яка забезпечує активну попшію учня у навчатьному процесі. Значно зростає потенціал пізнавальних мотивів у процесі оволодіння учнями у запільне ними способами дій, що вимагає високого рівня пізнавальної активності. Саме через це пізнавальний інтерес як мотив учбової діяльності набуває властивостей невситимості, універсальності.

У підлітковому віці наявні об’єктивні передумови для цілеспр мо-ваното формування у учнів узагальнених способів дій (міра розвитку пізнавальних психічних процесів є достатньою для здійснення узагальнень на всіх рівнях). Ефективність формування пізнавальних мотивів може бути досягнута лише за умови врахування вихідного рівня та особливостей пізнавальної та мотиваційної сфер особистості підлітка. Рівень розвитку пізнавальних мотивів учіння визначається мірою сформоваиості узагальнених способів дій. На підставі теоретичного аналізу та емпіричної перевірки нами були виявлені три рівня сформоваиості узагальнених способів дій і відповідні кожному з ггих рівні розвитку пізнавальних мотивів учіння. Рівні розвитку лізнакшьних мотивів розташовувалися нами на шкалі за такими критеріями: 1) високий —встелена пізнавальна діяльність у рамцях навчального предмета, яскрав- виражене небезстороннє ставлення до нього, захогіпеність пошуковою діяльністю, потреба в самостійному знаходженні шляхів і способів виконання завдань; 2) середній —всталена пізнавальна діяльність, але виключно стосовно окремих видів і тем, захопленість і пошукова діяльність лише у межах цих розділів програми; 3) низький —епізодична, ситуаційна пізнавальна активність, відсутність погреби у пошуках і; мосіійних шляхів розв’язання завдань. 'Відповідно до цього розташування встановлені й рівні сформоваиості узагальнених способів дій, які визначалися за такими ознаками: 1) вміння аналізувати поставлене завдання й приводити його до вигляду, який полегшує розуміння; 2) вміння виокремити взаішанні нідзаьаакнята визначити етапи їх розв’язання; 3) сформованій дій контролю та оцінки на кожному етапі й після виконанім завдання

Експериментальне навчання підтвердило продуггивність обраного шляху розв'язання дослідницьких завдань. Запропонована у дослідженні модифікація традиційної методики трудового навчання

дозволила доспіти істотного підмішенім ефективності формування пізнавальних мотиміи учіння підлітків, а також білим високе і ) рішія сформованості прийомів і способів учбової діяльності на уроках трудового навчання.

Аналіз експериментального матеріалу свідчить про позитивні зміни в учбовій діяльності підлітків.

1. Навчання за запропонованою методикою дозволі: ю змістити спрямованість піддітків з отримання готових знань на оволодіння узагальненими способами дій і тим самим піднести їх на більш високий рівень розвитку пізнавальній мотивів учіипя.

2. За умов експериментальною навчання у учнів успішно формуються способи організації й планування майбутньої трудової діяльності, розпишеться самостійність у прані, підшикується пізнавальна активність.

3. Експериментальне навчання засіідчило широкі можливості піялїгків у формуванні поопераційного коитролхі у процесі плану-Елння й виготовлення виробу, а також об’єктивної оцінки готовою продукту.

4. Потреби у рс<|уісксії, самооцінці, самоствердженні й самовихованні, характерні ля підліткового віку, за умов сксперимснтшііГноіо ианчання отримали широкі можливості для задоволення. Навчальний матеріал, який відповідає цим потребам підлітків, справив позитивний мотиваційний ешша.

5. Експериментальне навчання показало, шоза вЬмнпишно! організації занять на уроках трудового навчання не тільки забезпечується роав’язання завдань на оволодіння знаннями та вміннями виконувати трудові операції, але й створюються умоии для формування учбової діяльності підлітків у сукупності п компонентів: пізнавальних мотиві», учбових, лій, дій оцінки та контролю. Навчання за модифікованою методикою . творкх- умови для рошітку самостійності підлітків, їх самовираження, реалізації соціально-мотиваційннх установок; нщнишусться ефективність навчання, то відображено нк у кількісних, так і в якісних показниках.

Результати проведеного дослідження до шалили зробити ннзку теоретичних пненовків і сформулювати шерег практичних рекомендацій стосовно онгимЬації процесу навчання на уроках праці у 7 — 9-х класах як чинника формування пізнавальної мотивації учбової діяльності.

Подальші перспективи дослідження цієї проблеми пов'язані з вивченням умов формування учбової діч'іьіюсті а єдності її компонентів (могниіі!, учбових дій, дій самоконтролю та самооцінки). Погребує доглибпого вич'і-іїня та експериментального дослідження проблема умов оволодіння учнями узагальненими способами дій. Недостатньо вивчені Й проблеми, пов’язані з ігаємодіск» мотивів усередині мошнаїїіііпиго компонента учоог^ї д№..шості підлітків, з профшкіикоюдимІ!‘уш::ш‘! негативних ноіиьів учіння у цьому віці. У практичній плотиці проблема нодягас и пошуках ефективних способів исихолоіо-нодаїхнічної стимуляції снисаотнірних матипіи Ні! ПІДЛІТКОВОМУ ЄТИІІ Н'.'Л'ЛаШ.п* У ШКОЛІ.

Головний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1. К вопросу о диагностике уровня развития общественно-социальной піаипностн стулсіпов // Тезисы докладов областной научнометодической конференции “Развитие общественно-социальной активности студентов в ироиег'-е обоїсствснно-лолитичссксй практики". — Вш'чица, 1983. —С.46 — 47 (у співавгт.).

2. Диагностика уровня развития социальной активности студентов

на примере подготовки учителей физического воспитания // Тезиси докладов областной научно-методической конференции “Развитиг общественно-социальной активности сту„лпов в процессе общественно-политической практики’*. —Винница, 1983. —С.66 —6. (у співавт.). *

3. К вопросу о диагностиі • мотивов спортивной деятельности // Тезисы докладов научно-практической конференции “Психолого-педагогнческие проблемы мотивации учебной и трудовой деятельности”. — Новосибирск, 1985. —С.175 — 17С (у співавт.).

4. Використання багатоканального хронометричного пристрою

при дослідженні процесу навчання // Радянська школа. — 1985. — ге 1. — С.35 — 38 (у співавт.). .

.5. Формирование познавательной активности слушателей системы политической учебы // Творческий подход к учебно-воспитательной процессу — основа перестройки системы политической учебы молодежи: Методические рекомендации. — Винница, 1987. - С. 16 — 17 (у співавт.).

6. Пути и методы формирования коммунистического мировоззрения в системе политической учебы молодежи // Творческий подход к учебно-воспитательному процессу — основа перестройки системы політіческой учебы молодежи: Методические рекомсн-

.диции. — Винница, 1987. — С.25 — 27 (у співавт.).

7. Совершенствование учебной деятельности как средство гуманизации обучения // Тезисы докладов областной \’ежвузоі.ской научно-методической конференции “Проблемы гуманизации и гуманитаризации учебно-воспитательного процесса в пузе”. — Винница, 1990. — С.44.

8. Психологические факторы повышения эффективности управ-

ления коллективом // Тезисы докладов семинара “Н( те формы организации и обеспечения науки”. Вкншща-,! 990. — С.Ю —13 (у співавт.). .

9. Про діагностику мотивів навчальної діяльності. студентів педагогічного інеппуту // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Психолого-педагогічиі основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів”. —Вінниця, 1992. —С.126 —127 (у співавт.).