автореферат и диссертация по психологии 19.00.07 для написания научной статьи или работы на тему: Типология индивидуально-коллективистского самосознания студентов в условиях учебного процесса

Автореферат диссертации по теме "Типология индивидуально-коллективистского самосознания студентов в условиях учебного процесса"

інститут психолога апн /країни

РГд он

•Л ; • '

■, ’ г* * ї -т,

' •' . г' 'л На правах рукопису

ПОДОЇВ АЯЛ08А ЯДІЯ ІВАНІВНА ■

ТИПОЛОГІЯ ОСОБИОТІСНО-КОіЛЕКТИВІСТСНіОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

19.00.С7 - педагогічна та вікова психологія

«

АВТОРЕФЕРАТ .

дисертації- на здобуття вченого ступеня

кавдвдата псїаоіогічних наук .

Київ - 1993

' Дисертацією є рукопис .

Робота виконана в Інституті психології АПН України

Науковий корівник: академік АПН України, доктор педагогічних ваз • професор КИРИЧУК О.В.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Четлєва Н.В. '

' кандидат психологічних наук і старший науковй співробітник Татенко В.О.

Провідна організація - Прикарпатський університет

1 '

Захист відбудеться року л год

на засіданні спеціалізованої ради /Г (?/ при Інститут

психології АПН України ( 252 033, Київ, вул. Паяьківська, 2 )

'3 дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психології АПН України. %

Автореферат розіслано " 199 £ року.

• • ' . -

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат психологічних наук МЛ.Алексесва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ІЗрсйязка сзмовизязчзння особистості в умовах взаємодії .людини з 11 найближчим оточенням останнім часом набуває ве ліше наукову, аяз й практичну значущість. Цьому важкою міров сприяє можливість реальної участі людини в сучасній суспільно-політичній, соціально-економічній, культурній, релігійній сфзрах життя. Зняття ідеологічних заборон несе в собі на липе помітні з першого погляду переваги вільної реалізації яодиною на практиці своїх внутрішньоособистісних властивостей, але й приховує в собі в такій же мірі можливість швидкого руйнування особистості людини, якщо вона не зможе користуватись необхідною інформацією про закони функціонування 1 способи збереження своєї особистості в процесі взаємодії з найближчим оточенням. , ,

Останнє набуває особливої важливості, у період всіляких революційних перетворень, з також Інтенсивного зовнішнього впливу на свідомість та підсвідомість -водиш тих чи інших партій, сект, мафіозних структур 1 т.п., які прадають в тій чи Іншій мірі на підкорення чи пригнічення особистості ладани навіть а суспільствах з давніми демократичними традиціями.

В умовах протистояння добра і злз величезну роль у формуванні гуманістичної спрямованості особистості .кожної людини повинні відігравати тдагоги як духовні наставники підростаючого покоління, які повинні постійно впливати на учнів силою своєї особистості, прикладом своїх вчинків, схо утверджують життя і необхідність самовдосконалення лвдиаи, Цінності суспільства в наш час бурхливо змітаться. Такі зміни значно вшивають на самовизначення навіть особистості вчителя - майстра. Іноді цей процесе проходить досить боляча. За таких обставин особливо важливим для дослідника стає вивчення проблеми самовизначення студентів - педагогів, молодих людей, які тільки починають свій шлях в світ педагогіки.

Треба відмітити, що до цього часу об'єктивні свідчення про типові механізми самовизначення особистості у студентському середовищі педагогічних вузів України практично відсутні, не давлячись на велику кількість літератури про студентів взагалі;

Доцільність розробки, даної проблеми не викликає сумніву. Реалізація я цієї розробки велике» мірою залежить від створення об'єктивних діагностичних засобів для.потреб педагогічної псиго-

логії на більш досконалій логічній основі. Вирішення цьогс завдання можливо на ослоні сучасної інформативноІ психологічної моделі особистості, яка б враховувала . взаємодію людини з найближчим оточенням, а також на основі впорядкування понятійного апарату сучасних теорій самовизначення особистості найновішими засобами психологічної типології.

У зв'язку з цим значної актуальності взбуазє проблема вивчення моналюсті використання новітнього математичного апарату типології як мртсду розробки моделей і впорядкувань термінологічного словника теорії самовизначення особистості взагалі, а також виявлзкня типів оссбиетІско-коЛЕЖТивІстськогс самовизначення студентів а умовах навчального процесу зокрема. Останнє має суттєво евристичне значення, оскільки дослідаенні особистісно-колвкгивістського самовизначення студентів саме з навчальній діяльності дозволяє не лише теоретично розлядзти и проблему.(на модельному рівні), але в дас можливість паровест; досліддання в практичну площину, підпорядковуючи обчислювальнії експеримент необхідним вимогам спостереження і тестуванн. студентів у сгаціально створю них ситуаціях вибору в повсякденні роботі з досліджуваними.

Актуальність, теоретична 1 практична знзчення поставлено проблеми визначило тему, мету 1 зміст даної роботи.

Метою дисертаційної робота є розроблення ткшлагД особистісно-колективістського самовизначення студентів засобам сучасного математичного апарату 1 формальної логіки.

06‘єктом досліддання с особистісно-колективістське сзмс визначення студента в умовах навчального процесу.

Предметом дослідження виступала типологія ’ особистіснс колективістського самовизначення студентів. '

Гіпотеза дослідаення. Розроблення типології особистіснс колективістського самовизначення студентів в умовах навчальної процесу можливе ва основі визнання фундаментальності повяг особистості як складноієрархічної, нелінійної, відкритої сиі теми, яка функціонує за своїми законами при взаємодії оточувчим 11 середовищем.

Завдання дослідаення:

- довести необхідність розширення тж класичного аларз типології ва рахунок використання аксіоматичного методу д вдосконалення класифікаційних можливостей типології при розроб понятійного апарату теорії самовизначення особистості;

- з - ,

- побудувати нелінійну модель функціонування особистості а оазх взаємодії з оточуючи* середовищем;

- з'ясувати роль нелінійних дифоренціаяих рівнянь і поняття

оиху при визначанні типу особистісно-колективістського само-значення конкретного студента, що взаємодіє а найближчим ■оченням. .

Методологічною і теоретичном основою дослідаення є:

- принцип детермінації і самодетермінації особистості

!.Л. Рубінптейя, Б.в. Ломов); зв'язку соціального і індивідуаль-іго в психіці людини (К.А.Абулысаноаа-Славська, С.Л.Рубінмтеан); ілзксшня про особистість як активній суб'єкт діяльності і іасмодії з нааблйжчим оточенням (К.А.Абульхановз-Славська,

Н.леонтьєа. А.В.ПетровськиЗ, С.ЛЛ’убінитсан, Н.І.СардаБолздзе); шіцип єдності системного, комплексного і цілісного підходу в іслідаенні психіки (Б.Г. Ананьев. Б.о. Лаков, B.C. Керлін);

-фундамонтальні положення гуманістичних традицій зарубіжної іихологіі (А. Маслоу, К. Родаерс, Е. Фромм).

Для виріяюішя поставлених завдань застосовувались такі мето: логічний аналіз літературних дкорал по темі дослідаення, ■остереження, бесіда, эксперимент, анкетування, аналіз резуль-ітів діяльності, а такок методика виявлення рівня суб'єктивного інтролю (FCK) в інтерпретації Е.О. Бзжина. Е.А. Голиакіної і .V. Еткінда тз психодізгаостичний тест (ІЩГ), розроблений В.М. иіьниковим і Л.Т. Ямпольским на основі тестів ММРІ 1 теста іттелла.

Обробка емпіричного матеріалу була проведена методом ігатомірної статистики, програмно реалізованої дія герсо-ільних комп'ютерів у вигляді пакетів "Статграф-З".

Наукова новизна дослідаення полягала у розробці нового ста-йу побудови теоретичних моделей особистості. Показано, що ісударзчливюг понятійний апарат теорії самовизначення особис->сті будується лише на основі яесуперечливої аксіоматики моделі івдяки використання стадіальних процедур доведення правом ір-кггі 1 повноти понять, а також їх узгодженості з попередніми іделями теорії особистості та 11 самовизначення. Побудовано лінійну модель функціонування особистості в умовах взаємодії а ійбляжтам оточенням. Доведено необхідність використання в юріІ особистості поняття про особистісно-колективістське само-ияачення як самостійного предмету аналізу, визначена його :існа своєрідаість. Введено метрику дослідження типів особис-

тісио-колехтипістського самовизначення, яка дає можливість шляхом обчислювального експерименту моделювати напрямок 1 швидкість протікання процвсу вибору,' ступінь ризику 1 природу його походження як персонально для кожного студента- так і для будь-якої заданої вибірки досліджуваних. Класифіковано типи особистісно-колективістського самовизначення студентів в умовах нзвчального процесу.

Теоретично значення дослідаення полягає в узагальненні 1 систематизації наукового матеріалу по проблемі типології самовизначення в 11 особистісному аспекті; в розробці аксіоматич -ного підходу до побудови понятійного апарату сучасної теорії самовизначення особистості, 90 значно розширює класифікаційні та Інформативні можливості типології, а також створює умови для побудови нелінійної моделі функціонування особистості в умовах взаємодії з найближчим оточуючим серодовидам; у створенні модельних уявлень про особистісно-колектизістсьнз самовизначення як реально існуючій психологічний фоноиоя; в розробці способу виявлоїшя типів особистісно-колективістского самовизначення за допомого*) конструювання нелінійних даферекційних рівнянь.

Практична цінність дрелідвеная полягає в тому, «о показана принципова можливість експресної оцінки типів особистісао-колек-тивістського самовизначення студантів за природою походження ризику у взаємодії з Іншими людьми. Інформація про ці типи дає можливість значно підвищити ва рахунок Індивідуалізації ефективність навчального процесу у вузі. Одержані результати можуть використовуватись при розробці методичних рекомендацій по педагогічному управлінню процесом навчання і виховання студентської молоді, з також практичних рекомендацій по самовдосконаленню особистості. Матеріал" дисертаційної роботи можна використовувати при розробці спецкурсу по проблемі самовизначення особистості. Використання способу оцінки типів особистісно-колекти-вістського самовизначення студентів за типом нелінійного диферонційного рівняння може бути реалізовано в межах психологічної сдужйи вузу за умови 11 комплектування відповідними горсональними комп'ютерами та програмним забезпеченням.

Висока достовірність наукових результатів обумовлена використанням в роботі сучасних методах дослідаення та катодів обробки експериментальних даних, проведенням співставлзння результатів роботи з літературними даними.

На захист виносяться такі основні поливання: ,

. 1. Теорія особистісно-колектавістського самовизначення за своє» суттю е наукою аксіоматичною, яка базується на фундаментальному понятті "особистість** і положенні про те, що вивчзгл 11 можна лише а процесі взаємодії з найближчим оточенням. В межах аксіоматичного підходу, що розбудовується йайсучасніаими засобами математичного апарату типології, . можливе формування несушрзчлквого словника психологічних термінів* які позбавляються філософської багатозначності, а також логічних помилок. • _

2. Особистіско-колектиаістськв самовизначення с вибір люди- ■ . нов аляхів для оптимального прояву властивих 18 якостей щодо особливих стійких станів і впорядкованих динамічних структур розгалуженої мережі опосередкованих взаємодій на рівні індавід-особистість та оссбкстість-колектив.

3. Природа ризику у взаємодії з оточувчим соредоаидам і

характер зовнішнього впливу на особистість в умовах нзвчального процзсу визначають такі типи особистісно-колвкгивістського самовизначення студентів: імовірнісний , ситуативний, доктрин-

ний та змішаний . .

Апробація роботи. Матеріали дисертації сули представлені ва всесоюзній науковій конференції -Проблеми психології творчості в роботі з людьми” (Гродно, 1990), на міжаузівській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми нзуково-тех-вічної творчості учнів” (Ніжин, 1990), а також на засіданні психолого-дадагогічної лабора-. орії Шдагогічного товариства .

України "Колектив 1 особистість** {Київ, січень 1990). Дисертація ,

обговорювалась на засіданні лабораторії психології виховання Інституту психології АПН України (вересень, 1893). •

Структура і об'єм дисертації. Дисертація складається іа вступу, двох розділів, закінчення 1 списку літератури. Робота викладена на 130 сторінках машинописного тексту, включає 8 ■

рисунків,. 2 таблиці і список літератури, що вміщує 154 найменування.

оставим зкіст роботи.

У вступі дисертаційної робота обгрунтовано актуальність твій :

досліотення, сформульовані кета, гіпотеза, новизна, теоретична 1 практична цінність роботи, вказано об'єкт , предает, завдання ,

' - «* — . • . дослідаокия, а також основні положення, ао виноситься на аашст.

Перший розділ "Інформативність філософсьхо-тїнюлогічного підходу до вивчення проблеми самовизначення особистості” ЛДОСВЯ-чено аналізу літературі по темі дасертацИноІ роботи, а також розгляну способу подолання термінологічної криз* в Існував теоріях самовизначення особистості засобами аксіоматичного підходу.

Показано, що застосування аксіоматичного методу побудови теорії особистості на інтуїтивному рівні вию було підготовлено дослідженнями активності особистості (К.А. Абульхзнова-Слзвсмса), особистісного самовизначення (С.Л. рубіиятеїн, й,0. Сзфія, И.Р. Гінзбург), колективістського самовизначення (А.В. Плтров- * ськия) та інш. На сучасному етапі потенційну вошивість аксіоматичного методу вдосконалення типологічних уявлень про особистість людини можна реалізувати яляхом введення в апарат типології добре розвиненої в останнії час в маггомапгкці теорії доведень. За рахунок такого розшрокня типологічних иждивосте* аналізу кодалза і понетійного апарату теорії особистості та 11 самовизначення звачно підвяпуоться інорматиані та прогвостичві властивості психологічної науки про ладану т в теоретичному, тая і в експериментальному плані.

У зв’язку з цим в цій частині роботи досить детально розкривається суть запропонованого аксіоматичного катоду побудови моАзлі самовизначення особистості в умовах 11 взаємодії з вааближчям оточєішям.

Другий розділ "Модельні упадання про типологію особистісао-кадакпгаістського самовизначення студентів в колах аксіоматичного підходу" присвячено конструюванню іяформзтиаккх медельиих уяалавь про самовизначення особистості студента - педагог* и умовах взаємодії з ваа&погаш оточенням а ході нзвчгшвого процесу, в тахт юріяетго аа ціа основі ттмюгічяих завдань дрелідавння.

В основу моделі покладаю систему нояаао визначених фуава-ментальних понять (аксіом), розкривається їх зміст та передумови введення. Аксіома 1 ваголсзус: особистість як складну нолініаиу багатопараметричну систему можна ішача» засобами наукового методу саме в просторі перетину влмгпаостеа цісі систоми 1 найближчого до неї оточення в протеї їх взаємодії. Ця аксіома встановите початкові умови та межі застосування моделі особис-тісно-колакпшістського самовизначення і дозволяє досліджувати

насамперед надія ійні процеси, холи поруиується принцип супзр-позхції (тобто, та поруиується принцип простого додавання психологічних властивостей особистісної системи і найближчого її оточення.під час їх взаємодії).

Аксіома 2. Особистість як нелінійну склздаоїєрархічну систему характеризують доповнюючі одна одну ознаки:

1. Наявність взаемозв1язаних підсистем потреб, мотивів.

цінностей. смислів, цілей. кожна з яких мойв визначатись різкам набором особливих стійких станів, по утворюються за рахунок взаємодії розгалуженої мережі співвідношень смислів, ці лов,

мотипів діяльності та спілкування.

2. Здатність ДО перебудови парерахованих підсистем (в тому шиї за рахунок біфуркацій -розяарувзнь) в прошеі розвитку зв’язаної системи особистіснга смислів 1 усвідомлення мотивів, яка переходить Із можливості в дійсність, коли внутрішньоособис-тісне. діючи через аовиїшс, само себе змінює.

3. Вівшими акшнтів а потребиісно-иютиваціанїй системі на

творення (созиданмв), каш внутрішньоособистісні перетворення сприяють: а/ творчому відбиттю зовнішнього впливу у власних

стійюсх станах, які і визначають ефективність цього впливу, мраюаога у різного стутня спрямованості власної реакції на найОтагае оточеная /групу» колектив і т.д./ в ході міжособистіс-них стосунків. Все де знаходить своє вираження в становленні та розвитку в промесі творення за рахунок розгалуавння мімособис-тісша стосунків впорядкованих дкиімачних структур на рівні особистість - колахтив; б/ природньому прагненню залишатися 1 вдав ідеальністю, заїшдти 1 розвивати індивідуальні властивості, нр вмшшкться в стаасилешгі та розвитку в ході саиооргаиІваці 1 особливих стійких станів на рівні індивід -особистість.

Другії аксіоми дає неявне визначення понятті» ’’особистість" мляхом "»р»р»«у»а«п»і несушречливих і доповнюючих одна ОДНУ 11 оенах, які мавп» практичне значення дія даного дослідження.

Підкреслюється, во такий перелік в межах аксіоматичного підходу прм необхідності монна розширити новими ознаками, але за умови неодаінного доведення засобами логікі* несуовречливості розяиревої аксіоми по відношенні) до попередньої. Показано, що ливе за таких умов розиирені модельні уяввння будуть мати Інформативну цінність дій теорії та практики.

В подальшому вводоггься поняття про особистісно-колективіст-

ське самовизначення з використанням логічній процэдур доведення теореми 1 та наслідків з неї. Зважаючи на відсутність можливості наведення повного тексту дсведегшя теорем тз наслідків тут і надалі ми обмежимось їх простим перерахуванням.

Теорема І. Особистісно-колективістськв самовизначення є вибір людиною шляхів для оптимального прояву властивих ' їй якостей щодо особливих стійких станів та впорядкованих динамічних структур розгалуженої мережі опосередкованих взаємодій на рівнях індивід - особистість і особистість - колектив.

Наслідок І.І. Вибір в кожному конкретному випадку для людини може бути як свідомим, тзк і аеусвідомлоним в повній мірі.

Наслідок 1.2, Ступінь усвідомлення правомірності вибору заложить від швидкості протікання психофізіологічних, інформаційних та інших нелінійних за своєю природою процасів при реагуванні особистості людини на зовнішнє чи внутрішнє збудаання іі потроСнісяо-мотиваціянзі сфери.

Наслідок І.З. Ступінь неусвідомланості вибору в умовах невизначеності та малопородбачуваності подій лише підсилює ризик тієї чи іншої дії людини. ,

Наслідок 1.4. Особистість, потрапляючи в систему відносин з невивченим. порядком функціонування ноагросивного оточуючого середовища, закади робить вибір нз користь збереження влзсних стійких структур до моменту вивчення всіх правил функціонування середовища. '

Наслідок 1.5. Но стійкість в реалізації вибору при переході із внутрішньоособистісного рівня /індивід - особистість/ ка міжособистісний /особистість - колектив/, що порушує оптимальний характер прояву особистісішх якостей, є причиною руйнування особливих стійких станів особистості людини.

Наслідок 1.6. ШреОудава чи руйнування стійких станів веде до деградації особистості, якщо відбувається в момент здійснення людиною вчинку чи прийняття рішення.

( ' Використання теореми 1 та наслідків 8 неї дало практичну можливість наповнити модальні уявлення про особистісно-колвкти-вістська ' самовизначення психологічних змістом. Останнє стало основою дія побудови вэсударэчлиаого словника термінів моделі особистісно-кплвктивістськаго самовизначення, необхідних для даного дослідавння.

Доведенню теореми 2 про метрику психологічних вимірів та кількісні параметри типології особистісно-колвитивістоькогЬ

самовизначення, а також . наслідків з неї присвячено наступний параграф. . ,

Теорема 2 наголошує: ступінь ризику та природа його

походавШія, напрямок і пзвдкість протікання процесу вибору в умовах навчальної діяльності є основними Кількісними характеристиками типології осойистісяо-колаїггивістського самовизначення студентів.

Наслідок 2.Х. Інформація про природу лоходаэ.чня ризику, співвідношення величин ризиків різної природи, інформація про напрямок та швидкість протікання проірсів виборів як про параметри нелінійного доферонційного рівняння, що описує процзс вибору, має більш суттєве значення, ніж просто класифікація визорів методами багатомірної статистики. .

Наслідок 2.2, Конструювання в ході обчислювального експэрииэнту СІМ9ЙСТВ нелінійних даференціанкх рівнянь, які описують вибори на внутрішньоособистісному та міжособистісному рівнях, є основним об'єктивним Інструментом дослідження 1 класифікації особистісно-колективістського самовизначення для кожного окремого студента в конкретних умовах навчального процесу.

Наслідок 2,3. Ступінь ризику та природа його походаення визначають тип нелінійного диференційного рівняння і с в нульо- . вому нааближенні основою- для виділення найбільш характерних для навчального процесу типів рсобистісно-колактивістського самовизначення студентів.

Далі показано, що орієнтування теореми 2 на вимірювання ступеня ризику (тобто на метрику об’єктивної оцінки значущості того чи іншого вибору в житті людини) і разом з цим на вимірювання напрямку та швидкості протікання процесу вибору (тобто на неперервну метрику, яку можна ори визначених і досить реальних умовах реалізувати завдяки вимірюванню приладами) створює передумови об'єктивізації і вдосконалення експерименту у формі обчислювального моделювання засобами: а/обчислювання систем ^

нелінійних дафврвнційних рівнянь типу -

І - В,(Х , ї) +ДР(Ї> ,<1)

де Х«-^г - швидкість протікання процзсу вибору в мережі стій-

ких станів та впорядкованих динамічних структур; А - параметр, шр характеризує інтенсивність зовнішнього впливу Р(1).

B„<X, t> - вектор-функція ризику, яку вукэпгь у акт дяді нелінійного регресійного ряду типу ВДх)-Д^Д + &г * ... .(2)

№ fii - метрика тих чи інших осооистісних властивосте! людини; б/експресного тестування ступеня ризику та природи tore походкення з використанням класичної статистичної обробки дпч« особистісша тестів при моделюванні регресійного рівняння /2/.

Спираючись нз знання природи ризику апріорно вводяться типи особистісно-колаїсгивістського самовизначення.

Опису практичних шревзг використання аксіоматичного методу при дослідаенні осоСисгІсно-колективістського самонжшзтенял студентів, характеристиці умов експериментального дислідюиня та методу синхронного прогнозування у формі моделювання полівішаю регресіиних рівнянь (які дають змогу олержати інформацію пре зв'язок ризику різної природи з певними особистіснти властивостями студентів) присвячено параграфи 2.4 ?.6. В дах параграфах описуються методики дослідаюния, обгрунтовустьсн \ж адокаатністі меті та завданням дослідаеігня, глиіоко аналіаусться емпірична т;і концептуальна вал іди їсть методики мотризацЦ вектор-функції ‘ризику /МВФРА

В дослідкенні прийняло участь 93 студент першого - щугогс курсу Глухівського педагогічною інституту зигальиотвхмічаогс факультету /із них *6 жінок і 47 чоловіків/. Вік дослужування -в середньому 19,8 р. Експеримент проводився на протязі дай учбових семестрів в 1992 році.

В таблиці J наведені найбільш характерні для даної вивірю студентів прогнозні рівняння вектор-функції ризику в області досягнень, які наповнюють психологічним змістом відповідні її типи особистісно-колективістського самовизначення. Останнії факі має важливе значення дія педагогічної психології яасашюре; тому, що надас а розлорядасеїшя викладачів turn до розумінні механізмів формування стушня ризику відповідного цоц особистісно-колвктивістського самовизначення студентів. а .званом "+* ("-*’) в регресШмх рівняннях наведені особистісн властивості, збільшення величиям яких в тому чи Іншому тип осюбистісно-колвіспшіотського самовизначення абільиус (вмениус рівень оуй'ективного усвідомлення студентом ризику.. ..

Табл.1. Рівняння множинної регресії та коефіцієнти

регресії (Я) для типів осойистісно-ко-токти-. вістського самовизначення в області досягнень,

во проявляйсь в експерименті У чистому вигляді.

кпи 0-К С ! Рівняння регресії ! Я

----------1----------------------------------------------.-----

жтришиа »о.гів^+оигв4»о.з4нг-о.ізн<+о.бгв^н¥-о.гбз;3ніг і 0.68

•ОВІриіскйИ-О.АШ^аИвС, -0.511^ *0.58ВУН* • , І 0,49

ігузтявний 10.7313^+0.37В}-О.4-0.19В^8^ Г 0,81

Згідна таблиці 1 при доктряиисшу типі особистісно-колекта-Істського самовизначення низький рівень сензотивності /Н ( / ібвзпечус студенту тверезість та реалістичність мислення. коті рівень психотизму /йч /дозволяє сприамати світ не таким, ом він с, а таким, яким "доетринор" його придумав, а саме ггтя при цьому сприймається студентом через окуляри формальних :ом. які потрібні аому дія ілюстрації вже готових висновків і икшнь. Сполучення високого рівня психотизму та низького рівня протяжну ЛЦН* /забезпечує "доктринеру" можливість бути носієм юсрідяого індивідуалістичного світогляду і, що дуже важливо, зволік іого активно пропагувати та насадкувати, не боячись усеаварста навіть з більз сильним та іменитим супротивником, зыоса рівень інтроверсії /Нг /співвідноситься з якостями ідара. Іїа здатність "доктринера" показати свою владу вказує ссша рівоаь асоціальвості /В^ /, якиа в поєднанні з низьким взая іатр версії /В ? /дозволяє розвинути у студента -онтркиорз" здатність виявляти соціальну спритність при користанні іяаах дшаі до» досягнення власної мети.

При імовірнісному типі особистісно-колоктивістського исвизпачвяяя тамо» рівень психічної неврівноваженості /н * / Іячять про гатвіщівну готовність студента слідувати нормам та «отам оточуючого середамщз. Середаіа рівень інтроверсії /С*/ риус бзяання оглянутися шрвд прийняттям рішення, вважити всі 9" і "прати". !іюьяи9 рівень осоціальяості /Н^/створює умови » потенційної готовності студента вислухати та сприйняти заду біла досвідченого то варива. Параметр В*н{ < складається фьої особйстісяих якостоя: високого рівня невротизму /В* /, шага рівня психотизму /Н*/ та низького рівня невротизму /ІЦ/).

характеризує студента імовірнісного ткту як людину, здзтну до тривалого і часом болючого пошуку оцінки правильності своїх вчинків, що ускладнює процес швидкого ‘прийняття рішення без примусу зі сторони найближчого оточокяя. Звідси готовність до повного злиття Із середовищам /фактор Н и /є часом захисним механізмом від носкінчонних пошуків оцінки ефективності того чи іншого вибору.

При ситуативному . типі особястісно-колакгивістського самовизначення високий ріае.чь психічної неврівноваженості /В <, / свідчить про те, що власний досвід студента наймала всього впливає, на його світогляд. Високий рівень депресії /В,,/ лежить в основі нездатності до тривалих зусиль. Високий рівень розторможшгасті /В^/ формує неприязь до управління ззовні на фоні домінування внутрівньої безвідповідальності. Останнє пояснює, чому студент - "ситуативник" но в змозі перебороти труднощі одного і того ж характеру, до часто виникають. Спільний' вшив високого рівня інтроверсії та високого рівня психічної нерівновашності /В* В1/ у студентів - "ситуативнихїв" звичайно виступає причино» дезорганізації їхньої поведінки і пояснює намагання тримати дистанцію у взаєминах. Параметр Ь^Н, /високий рівень психотизму та низький рівень невротизму/ є основним особистісним фзктором, який пояснює, чому студенти -"ситуативники" вбачають причину своїх невдач в Інших людях, випадках 1 т.п. .

Таким чином, послідовне застосування нових поглядів до побудови моделі особистісно-колективістського самовизначення в поєднанні з необхідним експериментальним аналізом дозволяють нам говорити про правомірність зроблених висновків та узагальнень основних результатів.

У закінченні дисертації підсумовуються результати проведеного дрсдідаення, які підтверджують висукану гіпотезу а тези, винесені на захист, визначаються перспективні напрямки подальші розробки досліджуваної проблеми, а також формулюються головні висновки.

- Філософсько-типологічний (класичний) підхід до дослідження психології особистості як ютод впорядкування Інформації про психологічні процеси та явища із-за відсутності в йогс арсеналах нових горсшкгнвних логічних схем аналізу Інформації, сучасного наукового (математичного) апарату переживає кризові явища: термінологічний словник має багато дублюючих одне одногс

понять, у визначеннях термінів часто спостерігається тавтологія 1, як наслідок, теоретичні моделі, що базукггься на класичному підході, перестають викопувати Інформативні тз прогностичні функціїі втрачають свою наукову і практичну значущість.

- Проблема створення цілісної теорії самовизначення особистості, максимально наближеної до реального життя, практично на мош бути вирішеною в структурах застарілих логічних схем однозначно детермінованих зв'язків, де, наприклад, проблему багатозначного вибору із-за відсутності альтернативи неможливо ні вирішити, ні навіть поставити як завдання дослідження. Тому вивчення типології самовизначення особистості практично підмінялось аналізом типів поведінки особистості при визначенні себе відносно соціокультурних цінностей суспільства.

- Показано, по потенційна можливість переборення кризи в теорії самовизначення особистості міститься в самому принципі конструювання модальних уявлень про психологію особистості - в аксіоматичній побудові саме нелінійної моделі. Реалізація в повному обЧмі аксіоматичних законів і правил побудови психологічної теорії самовизначення особистості - оптимальний в яза час шлях для поліпшення інформ тивких можливостей вже існуючих теорій та нових моделей, а також побудови на цій основі несупв-речливого понятійного апарзту науки при максимальному врахуванні наступності знань, одержаних як в межах уявлень про нелінійні ножорстко детерміновані зв’язки, так і з позиції класичного лінійного підходу.

- Для успішного вирішення дослідницьких задач в межах теорії самовизначення особистості типологій необхідно розглядати ял науковий метод класифікації та впорядкування знань про пси-холого-гвдагогічні явида і гтродасси, а також зв’язаного з ними понятійного апарату теорії. Показано, що типологія <як класифікаційний метод) повинна базуватись не лиш яа математичному апараті статистичної- обробки експериментальних даних, але більшою мірою на теоретичному аналізі аксіоматичних модальних уявлень та математичному апараті но лінійних диференційних рівнянь. Розширення можливостей і/пології при цьому обумовлюється законами 1 правилами побудови несупвречлиаих систем аксіом, як систем нвязновизначувзних первинних ( фундаментальних ) понять, теріею доведень, схемою введення визначуваних понять та описом початкових умов і меж застосування моделей.

- Запропоновано нові модельні уявлення про особистісно-ко-

u -

лзктивістсьіда самовизначення студентів в умовах навчального пронесу. В основу моделі закладені аксіома особистості як психологічного феномену, шр дозволяє розглядати особистість студента у вигляді відкритої нелінійної системи, максимально наближеної до реального життя, а також аксіома початкових умов і мож застосування психологічної моделі функціонування особистості, коли а рамках наукового кютоду особистість як складку нелінійну систему можна вивчати тільки в просторі третину властивостей цісі системи та найближчого до неї оточення і лише в процесі їх взаємодії.

- Іізводоно докзз теороми про особистісно-колективістсьне самовизначення студюіггів, во дозволяє розглядати особистісно-колактивістсько у вигляді реально існуючого психологічного феномену ( які/tit с результатом нелінійної взаємодії індивіда з найближчим floro оточенням ), коли "особистісне", як соціально забарвлена компонента людини, добуває із взаємодії інформацію та енергій, необхідну для підтримання людського “Я4 ( тобто,

"особистісне" полягає но стільки в бажанні віддати, скільки в бпжанні одержати для підгримування свого внутрішнього світу ); "колективістсько" ж полягає в потребі 1 умінні віддавати внутрішнє багатство ( як соціально значуща, так і асоціальне ) найближчому оточенню. Теорема Яро особистісно-колоктивістськв

самовизначення та наслідки з неї встановлюють логіку дослідаошш самовизначення особистості студента в умовах Існування оточуючого середовища і створюють умови, при яких можливо вивчення типології особистісно-колективістського самовизначення як в теоретичному, так і в ексгюримвнталькому плані.

- На основі доведення теореми про метрику психологічних вимірів показана реальна можливість вивчення осбистісно-кодактивістського самовизначення студентів засобами типології. Встановлені основні кількісні характеристики типології, що дозволяють практично вирішити проблэму співвіднесення і

узгодження в межах обчислювального експерименту метрик різної природи походження : дискретної метрики суб'єктивної оцінки

вначуцооТі того чи іншого вибору для досліджуваного

(сакбоціночні юс зли ) і веіюрервної метрики приладних вимірів швидкості протікання процесу вибору. Розроблено підхід до дослідне ння типів особистісно-колективістського самовизначення студентів ва допомого» . знструювання нелінійних диферонційнкх рівнянь. . - •

- Зроблено висновок про можливість розробки експресного методу оцінки типів особистісно-колективістського самовизначення студентів за виглядом вектор-функції ризику та природою 11 псходконня. Прзеткчнз реалізація котаду мзтркззції поктар-фуикції ризику ( МВФР ) ка широкому експериментальному матеріалі підтвердила високу концептуальну валідрість апріорно введених типів особистісно-колеісгизістського самовизначення, які були покладані в основу методу УЗОГ. Запропоновано для використання на практиці такі фсрмулхвання тилів оспбистісно-ко-.'пктизістського самовизначення :

а) під імовірнісним типом особистісно-колоетивістського самовизначення будемо розуміти вибори, ао грунтуються на заданих апріорних Імовірностях результатів, коли вибір базується иа великій кількості зктів дія - реакції, які повторяються ( тобто на великій кількості аналогій, на досвіді студента );

б) під ситуативним типом оссбистісно-колектавістського самовизначення будемо розуміти вибори в умовах ігнорування історії питання. при недоврахуванні ледве помітних ознак 1 прихованих тенденція у взаємодії з оточуючим середовидом;

в) під доктриниим типом особистісно-колективістського самовизначення будемо розуміти вибори, цо хзрактеризусгься здатністю особистості лородбзчати результат, а також умінням нав'зати бажаний спосіб дії вззсмодіючіа системі у відповідності з певною особистісною концепцією ( доктриною ), вироблоноп на основі аналізу, обставин;

г) під змішаним типом особистісно-колективістського само-вазазченяя будемо розуміти вибори, зроблені в результаті спільного ( хоч 1 в різній мірі ) впливу ризиків різної природи походження і в різних поєднаннях.

- Похзззно, ао використання аксіоматичного підходу до дослідив кня особистісно-каяеіггивістського самовизначення студентів с об'єктивною передумовою розробки теорії особистості високого рівня інформативності (де логічні та математичні конструкції досить ефективно використовуються для побудови модальних уявлень про психологічне пізнання людини теоретичними, експериментальними та інтуїтивними засобами ).

Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях:

1. Киричук О.В., Подзиазалова Л.І. Можливості ахсіомзтичвого підходу да проблеми особистісно-колекггивістського самовизначення

// Проблеми соціальної психології. Міжвідомчий науковий збірни» Вт.U Литания теорії 1 практики сучасної психології.-К. "ЛиЗІдь", 1992. с. 17-24.

2. Киричук А.В., Подшивайловз Л.И. Информативность модельнк представлений о самоопределении личности / Киев. гос. ун-т им

I.Г.Шевченко,- Киэв, 1990.- 24 с. Рукопись деи. в ИШОН АН ССС N 41583 ОТ 13.04.90.

3. Киричук А,В., Подаиваалова Л.И. Теоретический аяали линостно-колдекгивистского самоопределения студентов в процвсо творческой деятельности // Проблемы психологии творчества : работе с лхщьми. Тез.науч.собщ. Всосоюз. конф.- Гродно, 1990, 4.17- С. 83-85.

4. Подаиваалова Л.И. К проблеме личностно-коллоктивистског самоопределения в процессе творческой деятельности / Поихолого-шдаї'огічні проблеми науково-технічної творчоот учнів. Тез. доп. Міжвуз. науково-практ. кокф. - Ніжин, 1990.

Ч. 1,- С.ЗО.

Подписано к початий МУЗЗак..Ъ/(Я ТИг>/< раэмкожэноТЩ МиЛстага Украины ООІі .