автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование в учащихся педагогических училищ умения научить ребенка учиться (на материале изучения педагогических дисциплин)

Автореферат диссертации по теме "Формирование в учащихся педагогических училищ умения научить ребенка учиться (на материале изучения педагогических дисциплин)"

Р /'УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВШІЙ ІЩАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 0$ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

БОРИСЩ Світлана Олексіївна

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УЧИІЩ УМІННЯ

НАВЧАТИ ДИТИНУ ВЧИТИСЯ (на.матеріалі вивчення педагогічних дисциплін) ' •

ІЗ.00.01-теорія та історія педагогіки

Авторвьтт дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата Педагогічних наук

Київ - 1994

РОБОТА ВИКОНАНА В УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ ПВДАГОГІЧНШУ УНІВЕРСИТЕТІ ім. М.П.ДРАГОМАНОВА

Науковий перівник-гкандидат педагогічних наук,

професор ПАНЧШКО . ГРИГОРІЙ ДШСОВИЧ

Офіційні опоненти- доктор педагогічних наук.

професор КОРОТЯЄВ БОРИС ІВАНОВИЧ; кандидат педагогічних наук, •в.о.доцента ГУЩШКО ‘ '

ВАЛ ШИНА ОЛЕКСІЇВНА

Провідна організація- Вінницький державний педагогічний інститут

о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К.//3 0/-С£ при Українському державному педагогічному універси ім. М.П.Драгоманова за адресою: 252030 м.Кнїв 30,вул.Пирогова,9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова

Захист відбудеться и

'Туфи?4>

1994 року

Автореферат розісланий

І994року

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

Долинеька Л.Б,

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТО.

Актуальність проблеми. Нові концепції авчання та виховання учнів загальноосвітніх шкіл України став- ' ть і нові вимоги до підготовки вчителя. Особлива увага при цьому иді.вдаться його психолого-педагогічпій підготовці, що виступає новою його професійної діяльності.

Аналіз психолого-педагогічяої літератури свідчить, що проема професійної підготовки вчителя піддавалась фундамеяталь-м дослідженням. Зокрема, питання, пов"язані з формуванням мотиці ї навчання, ставлення учнів до пізнавальної діяльності до-ідкувались у роботах Абакумової І.В.-, Маркової Д.К., Манукян С.П,, тис Т.О., Лозової ВЛ., Савчешсо О.Я. Відповідно вивчалась ови підготовки вчителя до вирішення цих завдань у майбутній про-сійніі! навчальній діяльності, . ■

Найбільш повно досліджений предметний аспект професійної яльності вчителя у різних педагогічних системах (школа, учили, вуз). Створено чимало методичних рекомендацій щодо вдоскона-няя навчального процесу; вказівки для роботи зі змістом навчальна матеріалу, добору адекватних йому засобів та методів (Гель-з З.В., Грищввський І.М., Гурова Л.Л., Дьяченко В.К., бсаулов О.Ф.)

Функціональний аспект навчального процесу розглядається учаснвми дослідниками у прямій залежності з розробкою моделі пеціаліста відповідно до мети профілізації окремих компонентів го роботи зі школярами: комунікативних, організаторських, про- ' зстичних, проективних, конструктивних (Кузьміна Н.В., Кухареь М.В,) Дослідження організаційних основ навчальної роботи иййбут-х вчителів підготувало базу для розгляду дидактичної діяльноо-і педагога з позиції єдності її особистісної, функціональної, редметної сторін. Саме такий підхід, на нашу думку, має стати повним у підготовці вчителя, адже його становлення виявляється у підготовці до успішного виконання окремих видів навчальної іяльності, а у формуванні у спеціаліста психолого-дидактичної говності до профеоійної роботи з дітьми (Бзлих О.С., Мороз О.Г., Зуха М.М.). .

До того ж спостерігається тенденція орієнтації сучас-£ педагогічних пошуків на ефективність підготовки вчителя у ви-£ учбових закладах. Так, у роботах педагогів та психологів ззкриваоться дидактичний аспект професійної підготовки майбут-

■Нього вчителя в процесі навчальних занять з педагогіки (Абдуллі-йа О.А., Гущенко В.О., Климова Г.М.), в процесі педагогічної ііраі їиии (Засобіна Г.А., Куренков І.М., Хрустальова Р.С.), в системі Іюзааудаторної та громадсько-педагогічної роботи (Городничева 1,К Хмарова B.C., Мельникова В.А., Шаймарданова Р.Х.), в процесі підготовки студентів до аналізу педагогічного досвіду (Клименко Т.К.) та науково-дослідницької роботи (Тесемніцина М.С.).

В останні роки активізувалася такок пошукова робота і з проблем підготовки вчителя-у середньому навчальному закладі. Так, Драгунова О.В. Бивчала формування у майбутніх учителів організаторських умінь, Іскакова М.Д. досліджувала виховання в учнів педагогічних училищ інтересу до професії вчителя. Мустафаєва Г.К. вваиае, що необхідно перейти від вирішеній питання розвитку окре вдих професійно значущих рис до комплексної підготовки вчителя початкових класів. В руслі цієї вимоги виконані роботи Мельникової Сендер А.М., які присвячені питанням формування професійно-педаго Нчної спрямованості в учнів педагогічних училищ, та Кондрашо-вої Л.Б,, яка доолідгує становлення особистості майбутнього вчите ля в процесі навчання у педучилищі. ’ |

Формування в учнів педучилища готовності до роботи, в ре зультаті якої у школярів розвиватиметься пізнавальна самостійніот тобто вони бажатимуть і умітимуть самостійно навчатися,-таке питання майже не вивчене сучасними дослідниками. З іншого боку, на вчати дітей вчитися - тні шлях, який забезпечить гармонійну едні предметного, функціонального, особистісного аспектів шкільної освіти та служитиме орієнтиром для вчителя початкової школи у вирі шенні різноманітних дидактичних завдань. .

Враховуючи актуальність проблеми підготовки вчителя, здатного навчати дітей вчитися-, та недостатність її вивчення , м визначили тему дослідження: "Формування в учнів педагогічних учи лиш, уміння навчати дітей вчитися”(на матеріалі вивчення педагогіч них дисциплін).

Об"скт дослідження: професійне становлення особистості вчителя початкових класів у педагогічному училищі.

Предмет дослідження: процес формування в учнів податі

гічних училищ уміння навчати дітей вчитися.

Мета роботи- визначити умови, що сприяють підвищенню якості професійної підготовки майбутніх вчителів до навчання ді-

5Й ВЧИТИСЯ.

В основу дослідження була покладена така гіпотеза; юцес підготовки майбутніх вчителів початкової школи до навчай-' і дітей вчитися буде протікати успішніше, якщо реалізувати сукуп-і:сть умов: організаційних, що спрямовують зміст та процес пінітові® вчителя у педагогічному училищі на усвідомлення образу гнцевого результату навчальної діяльності-навчити дитину вчити-Щ° передбачають поєднання змістового, опера-ійного, цілево-мотиваційного компонентів уміння навчати вчитися; годинних, що забезпечують ефективну технологію розвитку професій-е підготовки вчителя початкових класів.

У відповідності з гіпотезою були визначенії і .основні а в д а н н я дослідження: ■

-визначити сутність, критерії оцінки професійної готовності пв педучилищ до розвитку у школярів уміння вчитися та виявити івні її сихзрмованості;

-виділити педагогічні умови успішного формування профзсій-: готовності учнів педучилища до дидактичної діяльності; '

-обгрунтувати основи навчальної програми щодо моделюван-і навчальної діяльності майбутнього вчителя початкових класів, ірямованої на розвиток у школярів уміння вчитися; .

-розробити на основі одержаних експериментальних даних

іктичні рекомендації викладачам педагогіки щодо формування в уч- '

ів педучилища уміння навчати дітей вчитися (УНВ). .

Для реалізації програми дослідження використовувався кеш- •

сс методів :спостереження, педагогічний експеримент (ді-юстичний і формуючий), анкетування,інтерв"», бесіду, експертне інввання, аналіз продуктів діяльності учнів педагогічних училищ; ітоди иатематичної статистики. ■

База дослідження. В експериментальній роботі взяло'участь ) учнів 3-4 курсів та 6 викладачів Бродівського педучилища Львів-<ої області та Руищівського педучилища Київської області, І08 сту-ітів Ніжинського педагогічного інституту Чернігівської області.

Достовірність отриманих результатів забезпечувалась все-шим вивченням теорії поставлених проблем, застосуванням комп-зксу методів відповідно до мети та завдань дослідження, репре- • ітативністю вибірки, експериментальною перевіркою та впровадженням зробле'шх рекомендацій у процес вивчення педагогічних дисциплін педучилищі.

Наукова новизна дослідження:

-теоретично обгрунтована та експериментально апробована органі-заційко-педагог ічна система формування'в учнів педучилища професійно значущого уміння навчати дитину вчитися;

- визначено педагогічні умови розвитку в учнів педучилища УНВ;

.організаційні (зміст та організацію підготовки вчителя у педучилищі спрямувати на організацію усвідомлення учнями образу кінцеве результату навчальної діяльності- навчити дитину вчитися, на розі їх істинно педагогічної мотивації майбутньої діяльності); координаційні (поєднувати змістовий, операційний, цілево-мотиваційний компоненти УНВ; включати у зміст навчальної пізнавальної діяльності учнів педучилища елементи моделювання діяльності вчителя відповідно до ознак очікуваного результату діяльності школярів); методичні ( поєднання різних форм організації навчальної роботи майбутніх вчителів, їх типології та структури; суміщення раціональних та чуттєво-емоційних факторів впливу на вихованців педучилища; індивідуалізація підготовки майбутнього вчитзля; активно продуктивний, творчий характер навчання; зміщення акцентів з суто інформаційної функції викладача педагогічного училища на ролі вихователя майбутніх вчителів). . 1

Теоретичне значення дослідження полягає в розробці науко во обгрунтованої системи підготовки.майбутніх вчителів до управління процесом формування у школярів уміння вчитися; в доповнє ні та конкретизації професіограми вчителя за рахунок обгрунтував ня суттєвих компонентів готовності педагога до навчання дітей вчи головними серед них є: змістовий, операційний, цілево-мотивацій-ний; в розробці основ навчальної програш щодо моделювання дидав тичної діяльності майбутнього вчителя початкових класів з формуве ня у дітей уміння вчитися; в розробці критеріїв сформованості в учнів педучилища уміння навчати дитину вчитися та визначенні рівнів розвитку даного уміння ( високого, середнього, низького).

Особистий внесок автора позначений в розробці теоретичи основ та обгрунтуванні технології навчання учнів педагогічного училища розвивати у дітей уміння вчитися, основаній на постановці особистісно значущих педагогічних цілей в процесі взаємообміи досвідом між об"єктом та суб"єктом навчального процесу; в розкрхі ті основ моделювання діяльності вчителя початкових класів відповідно до ознак кінцевого результату його діяльності- навчити ци

ину вчитися. При цьому ягд особиотісно значущою педагогічною метою зуміємо таку мету конкретних розумових та практичних дій майбутньо-з вчителя, яка, з одного боку, самостійно визначена та усвідом- -явна учнем педучилища, прийнята шил як суб"єктом навчально-пізнавальної діяльності, відображав характер основних мотивів-стимулів зго дій, а з другого боку, спрямовує процеси саморозвитку, самозвіти та самовиховання майбутнього вчителя на підготовку його до лііиної професійної діяльності, в результаті якої діти навчати-уГТЬСЯ вчитися.

Практичне значення дослідження;

-в практику підготовки вчителя початкових класів впроваджена тех >логія забезпечення розвитку в учнів педучилища уміння навчати ітину вчитися в процесі сумісної діяльності викладача та учнів зи вивченні педагогічних дисциплін; '

-науково обгрунтовані та практично апробовані методичні рекоменца-ії для викладачів педагогічних дисциплін, спрямовані на активі-іцію формуючого потенціалу підготовки вчителя у педучилищі; запропонована методика визначення рівнів сформованості у майбутню вчителя готовності до професійної діяльності та прогнозуван-і її подальшого вдосконалення. ■ ■

На захист виносяться такі полонення:

- в практику підготовки вчигеля '

-зміст поняття "уміння навчгти дитину вчитися", яке розглядаеть-•

і нами як інтегративна властивість особистості майбутнього вчите-.

і, зафіксована у структурі його світогляду як стан готовності до '

дактячної діяльності, який проявляється в піяпорядкуванні систе-

іи розумових та практичних дій професійному о бо в "я з ку навчати дл-

.ну вчитися; '■

- організаційно-педагогічна система сформування уміння навчати тину вчитися, яка включає: технологію розвитку УНВ (форми, метода прийоми організації сумісної діяльності викладача та учнів

едучилшца при вивченні педагогічних дисциплін); педагог іоді умо-и ефективності підготовки вчителя у педагогічному училищі та, крема, формування УНВ (організаційні, координаційні, методичні);

- програла моделювання навчальної діяльності вчителя у відповідності до ознак її кінцевого результату - уміння~дїїей навчатися, коли побудова ситєми педагогічних дій обумовлюється результатом їх функціюв’ання, структурні елементи дій та правила їх поєднання

уподібнюється структурнім одиницям результату цих дій;

-критерії та рівні сфорлгованості в учнів педучилища уміння наз чати дитину вчитися. .

Апробація результатів дослідження здійснювалась під.час дослідно-експериментальної роботи з учнями Бродівського педучилища Львівської області, Ряищівсьного педучилища Київської області, зі студентами Ніжинського педінституту Чернігівської області; шляхом публікацій методичних рекомендацій, програм для педагогічі училищ, тез; виступів на республіканських, регіональних, міжвузівських та обласних науково-практичних конференціях. -

Структура дисертації обумовлена логікою цосліджен кя, визначеними завданнями і складається зі вступу, двох розділі: висновків, переліку використаної літератури та додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ. ' '

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, розкривається її актуальність, визначаються об"єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання дослідження, його наукова новизна, теоретичне т практичне значення, особистий внесок автора.

У першому розділі "Теоретичний аспект, пробле ми формування уміння навчати дітей вчитися як професійно значущо го уміння" дається психолого-педагогічна характеристика та уточнюється зміст основних понять предмету дослідження:"педагогічне уміння", "уміння навчати дитину вчитися"; визначається компонент ний склад досліджуваного феномену та генезис уявлень про нього в історико-педагогічній літературі, розглядається уміння навчати в тися як системоутворююче ядро дидактичної підготовки вчителя У Е дагогічному училищі. ■

На основі проведеного аналізу стану досліджуваної проблем; зроблено висновок про відсутність єдиного погляду на розуміння сутності поняття "уміння", "педагогічне уміння", їх структури.

Всі висловлювання щодо поняття "уміння” ко^ка поцілити на сі,де уміння визначаються як: готовність виконувати певну сис-г розумових та практичних дій (Бойко Є.І., Белих О.С..МорозО.Г.-, оса М.М.), система взаємопов'язаних цілеспрямованих дій (Абду ;на О.А..Гушенко Б.О., ЯровийВ.І.), здатність людини виконувати івну діяльність (Зарудна 0.0..Карпенко Л.О., Ітельсон Л.Б., Они; 3.0.),група висловлювань, з яких стирається межа мі;-;: "умінням" іавичкою".

Вважаємо, що уміння потенційно виражене в людини у вигляді •вності до дії та являз ссбою усвідомлену систему знань і навичок, ітуації виникнення тієї чи іншої задачі, відповідна цій задачі ?ема знань чи навичок актуалізується і втілюється, в необхідних їх вирішення діях. Тому серед різних підходів ми приймаємо по-(ію тих, хто розглядає уміння як готовність успішно виконувати іу діяльність. При цьому "готовність" трактується як вхдповід-гстановка на дію та на її виконання, або як підготовленість оволодіння цією дією; як сйормованість всього того, ідо необ-і8 для успішиогог її виконання. Основними компонентами даної їті особистості вчителя є : мотиваційний (інтерес до проблеми >мування уміння вчитися, розуміння значимості результатів прозу формування такого уміння, прагнення до професійного само- ' іконалення в даній галузі); інтелектуальний (розуміння сутності :ння навчатися та процесу його формування у дітей, знання різних ■ етичних концепцій формузаня'1 умінь та факторів оптимізації іго процесу), операційний ^володіння технологією Гордування , .

іних умінь у молодших школярів та прийомами стимуляції навчаль-' діяльності учнів, володіння, способами діагностики рівнів мованості навчальних умінь у школярів). Такий компонентний акаліз ювлюе доцільність застосування поняття "готовність " для визна-іня інтегрованого педагогічного уміння. ■ '

Результати проведеного теоретичного аналізу основних по-;ь предмету дослідження свідчать про правомірність розглядати іфесійне педагогічне уміння, сформована в процесі навчання у [агогічному училищі як показник готовності майбутньою вчителя успішної навчальної діяльності , а конкретне уміння навчати

дитину вчитися- як системоутворююче ядро практичної ПІДГОТОВНЕ вчителя початкових'класів у педагогічному училищі. '

. Поєднання у визначенні професійно значущого педагог’ ного уміння двох понять :"уміння навчати" та "уміння вчитися'

• виправдане системою навчальної діяльності, яка включає функці ональні відвопення умілості вчителя навчати і результату цієї роботи - уміння учня вчитися. '

Різнобічне вивчення змістового тлумачення професійне значущого педагогічного уміння обумовило багатомірність побудови моделі інтегративного поняття "уміння навчати дитину вчитися", а саме:уміння педагога навчати і визначаємо як готовність вчителя на основі усвідомлення та засвоєння кінцевого результату навчальної діяльності (змістовий аспект), сформованості професійної мотивації: (цілево-мотиваційний аспект), оволодіння складною системою цілевідповідних педагогічних дій (операційний аспект) успішно вирішувати дидактичні завдання. Отже, уміння навчати дитину вчитися розглядаємо як систему взаємодії мотиваційного, операційного Та змістового компонентів. '

СХША-1 .

уміння

МОДЕЛЬ навчати дітей

вчитися

І рівень (зовнішні.,) КОМПОНЕНТИ

педагогічні знання: теоретичні,практичні смислові

.дидактичні (методичні) дії

особистісно значущі педагогічні цілі, мета професійного самовдосконалення

Т

ЗМІСТОВИЙ

ІІрівекь (внутрішній)

образ результату навчал ної діяльності:учні умі »ть навчатися

ОПЕРАІДІЙНИЙ

узагальнені способи вирішення педагогічних

- задач

ЦІЛЕВО-

мотивац:

ЙНИЙ

X

пізнавальні (педагогічні інтереси) та педагогі на логіка

ГОТОВНІСТЬ УСПІШНО НАВЧАТИ ДІТЕЙ ВЧИТИСЯ

Структурний аналіз системи, як правило, дов"язаниіі з її ункціональним аналізом, який має два аспекти: розкриття ме-анізмів зовнішнього та внутрішнього ■ функціонування. Згідно ьому поняття "уміння навчати дитину вчитися" розглядається на двох рівнях; першому - зовнішньому (предметно^), другому-нутрішньому (ідеальному). (Див. схему-І).

Відпозіцно, змістовий компонент УНВ розглядається на ершому рівні як педагогічні знання (терретичні, практичні, смислові), на другому рівні-як образ результату дидактичної діяльності (уміння навчатися).

Операційний компонент 5НВ на зовнішньому рівні перецйа-ае оволодіння дидактичними діями, на другому рівні- узагаль-еними способами -вирішення педагогічних задач.

Цілено— мотиваційний компонент передбачає на першому рівні визначення особнстісно значущих педагогічних, цілей та 'зав-ань професійного самовдосконалення, на другому рівні- розвиток ізнавальних інтересів та педагогічної' логіки; наявність йотів навчальних дій як духовних засобіь досягнення педагогічних езультатів.

Аналіз літератури допоміг органічно поєднати ряд понять ри побудові моделі професійно значущого педагогічного уміння: поняття образу кінцевого результату навчальної діяльності, ій та способів їх здійснення та поняття мотиваційної сфери зобастості вчителя. Використання в сукупності цих двох сторін, на нашу думку, допомагатиме ефективно формувати профе-ійну умілість у майбутнього вчителя початкових класів при. підготовці його у педагогічному училищі. ’

У другому розділі "Дослідно-експериментальна робота з'формування в учнів педучилища уміння навчати дітей вчитися" ослідкуються педагогічні умови розвитку у майбутніх вчителів рофесійного уміння навчати дитину вчитися; розкриваються • еоретичні основи програми моделювання дидактичної діяльності нормування у школярів уміння вчитися; обгрунтовуються вимоги о змісту, форм та методів організації процесу формування професійної умілості вчителя ; досліджуються рівні розвитку цьо-

о Феномену та зміни, що відбулися в стані готовності учнів . едучилища до професійної роботи завдяки проведеному формую- . ому експериментові.

Теоретичний аспект поставленої проблеми формування

ІСк

в учнів педучилища ШВ вклачає питання визначення критеріїв та р: нів :розвитку готовності майбутнього вчителя успішно виконувати дидактичну діяльність. Ступінь вираженості даного феномену характеризується такими критеріями, як: а) усвідомлення та прийняття педагогічної задачі; якість 'та повнота ' орієнтадійшї основи дидактичної діяльності; в) самостійність і творчість у виконанні дії до складають структуру дидактичної діяльності; г) узагальнення як поширення сформованого уміння навчати дітей вчитися щ процеси-сачоосвіти, самовдосконалення, самостійну пізнавальну діяльність майбутнього вчителя. На основі цих критеріїв встановлювались різні досліджуваного професійно значущого уміння вчителя початкових класів. Виявлено три рівні розвитку уміння навчати вчитися: високий, середній, низький. ’

Високий рівень передбачає стійку готовність майбутнього вчителя до навчання дітей вчитися, яка проявляється в орієнтації учнів педагогічного училища на розвиток пізнавальної самостійносте школярів при складанні планів-конспектів уроків під час педагогічної практики, в педагогічному інтересі вихованців педагогічного училища до способів активного перетворення власної навчальної ' і діяльності та .її мотиваційної сфери, аналізу, корекції, самоконтролю, ставлення до неї. ' .

Для середнього рівня властива стійка готовність учнів пе-: дучилща до навчання дітей вчитися, яка виражається у плануванні та виконанні комплексу педагогічних дій, спрямованих на'вирішеї ня вує поставлених задач; творчі елементи при складанні оріента-ційної основи дидактичної діяльності часто ситуативні, педагогічний інтерес зосереджений на організації засвоєння школярами навчального матеріалу, а не на результатах роботи дітей з цим матеріалом. •

Низькому рівневі відповідає нестійка ситуативна готовність учнів педучилища до навчання дітей вчитися, залежна від зовнішньої стимуляції; дидактична діяльність, що, загалом,иае репродуктивний характер: пізнавальні інтереси проявляються лише в ситуації позитивного оцінювання.

Визначенні критерії формування УНВ була покладені в основ; характеристики учнів 3х- 4х курсів педагогічного училища з різниш рівнями сформованості у них готовності до навчання дітей

ВЧИТЕСЯ.

До того у, для більш точного визначення рівня розвитку досліджуваного феномену в учнів, педагогічного училища ш внеаян в методику вивчення УНВ індекс готовності майбутнього БЧИЇЄЛЯ до навчальної роботи (Іг)- тобто, колективна думка викладачів педагогічного училища про ступінь розвитку пізнавальної діяльності їх вихованців, спрямованість її на вирішення професійних завдань, уміння майбутнього вчителя навчатися.

Внаслідок діагностування рівнів сформованості УНВ під час проведення дослідно-експериментальної роботи наїли була виявлені суттєві зміни у їх розподілі (таблиця- 1). .

• Як свідчать дані таблиці, в умовах традиційно організованого процесу навчання учнів педагогічного училища педагогічним дисциплінам зрушення у формуванні УНВ незначні: в контрольній групі спостерігається тенденція зниження сумарного індексу готовності гчнів педучилища до навчання дітей вчитися з усіх показників; зміна у процентному розподілі за рівнем розвинутості досліджуваного феномену' не суттєві: домінує низький рівень сформованості готовності (44,09|»); до того к відбувається незначне збільшення кількості учнів з високим та низькім рівнем розвитку .УНВ (на 1,08$» та на 1,451?.), а з середнім- зменшився на 2,531». Це свідчить про те, що радтційні умови організації педагогічної підготовки майбутнього вчителя з метою сформувати у нього уміння навчати дітей вчитися не сприяють розвиткові його професійної готовності, а є переважно нейтральними до цього процесу.

Такі результати констатуючого дослідження спричинили до вирішення питання про експериментальні умови, які визначатимуть формуючі можливості підготовки майбутнього вчителя щодо розвитку у нього професійно значущого педагогічного уміння. До того ж, реальний стан справ у практиці підготовки вчителя у педучилищі поставив перед нами завдання визначити найбільш значущі уі.лва, що плавають на розвиток достатнього рівня і.юфесійної умілості вчителя початкових класів (середнього чи високого), і

Аналіз результатів дослідження (застосовувався коитерій X2 (хі-квадрат), за коефіцієнтом енря вності ;"С") засвідч? атеїстично значущий взаємозв'язок рівня сформованості ^ учнів'а^дучи-лшца УНВ та дослідгуванкми умовами розвитку цього ';еь.омзну<> ?яя ізначення серед них провідних був провг ~.ений біл. і ГЛИСЛШІ* стр-

С\2

»-Н

ТАБЛИЦЯ- І

.Динаміка розподілу рівнів готовності учнів педучилища до і після експерименту (від загальної кількості чоловік у % та кількісному показникові індексу готовності)

У П И

Експериментальні Контрольні

Рівні^до експерименту після експерименту до експерименту після експеримент1,

1

Іг \К'% Тіг Т Іг-І1

З- 40,36 9,49 43,24 І0.39 Ї9.24 І3.95І2.І9 І7,48 4,46 7,09 44,09 І5,54 45,54 І5.49 -0,05

2- 40,34 І8.89 48,47 20,84 50,32 30,11 48,7І 50,32 11,22 29,48 42,34 35,29 89,8І 34,99 -0,300

1& 19,34 33,94 І8.29 35,43 30,44 34,05 39,І0 38,93 0,И 3,50 ІЗ,57 46„І9 І5.65 45,67 -0,52

ІЗ.

астичшй аналіз. За допомогою коефіцієнту Чупрова (Т) встановили гупіяь впливу кожного з компонентів формуючого потенціалу досліджуваних процесів на рівень готовності майбутніх вчителів навчати ктину вчитися. При цьому ми використовкваяи такі співвідношення: лив вира-гений слабко, якщо Т^оД; помірно, якщо 0Т^0,2; ачно, якщо 0,4 -£Т^0,5; дуже сильно, якщо 0,5^.Тб1.

Значний кореляційний зв"язок між змістовими компонентами рмуючого потенціалу підготовки вчителя у педучилищі та рівнем звитку в учнів 7ііБ свідчать про те, що ефективність досліджуваного роцесу залежить в значній мірі від засвоєння майбутніми вчителями нформації про кінцевий результат професійної навчальної діяльності, ри цьому показники коефіцієнту Чупрова інтерпретуються як "дуже льний" вплив на формування високого рівня готовності (Т- 0,56), льнйй"вшійвна формування середнього рівня готовності (Т=0,46), значний"- на низький рівень готовності до навчання дітей вчити- .

. (1=0,32).

• Досліджуючи операційні компоненти формуючого потенціалу дготовки вчителя, ми передбачали, що сформувати необхідний рівень ЕВ можна, озброївши майбутніх вчителів узагальненими способами іирішення дидактичних задач, а також певними дидактичними діями, [оказники коефіцієнту Т свідчать про те, що не варто надто абсо- ■ іютизувати важливість операційного компоненту педагогічної умі-істі, що формується в основному у мегах теоретичної, а не нрактич->ї підготовки вчителя у педучилищі. Так, результати дослідження іоказують, що менш значущою для успішності процесу формування УНВ : умова власного пошуку узагальнених способів вирішення педагогіч- . шх задач (Т«0,І9), а на рівні середньої значущості виступає умова ірієнтувати майбутніх вчителів при визначенні ними дидактичних твдань на кінцевий результат навчаючої діяльності. Такий факт юяснюемо складністю теоретичної підготовки вчителя, не зорієнтованої на результати його майбутньої професії, а також специфікою практики, завдання якої також обмежені. Сформоване у "зній ітуації професійне уміння вчителя можна розглядати швидше як зрієнтовне, ніж виконавче. При цьому операційний змпонент е лише іроекціею його теоретичної готовності до навчальної рсоотр зі колярами.

Таким чинои, результати проведеного дослід-є: ія ставлять іц сумнів традиційну думку про те, що Армувати '■>дагог:чне уміння у майбутніх вчителів мо"Н-, навчаючи їх в периу чергу певних

дій та операцгК,

Таке припущення підтвердили показники впливу цілево-мотиваційного компоненту на рівень готовності учнів педучилшца до навчання дітей вчитися.

У першу чергу йдеться про і'мову постановки майбутнім вчагеу особйоїіско значущої педагогічної мети (Т«=0,54; 0,44; 0,36). Поставлене нід час вивчення педагогічних дисциплін питання "для' * чого?" та відповідь на нього, професійні інтереси та завдання самовдосконалення -все це якнайкраще і найповніше розвиває мотиваційну сферу поведінки учня педучилища, націлює його вольову активність на предает теорії педагогіки.

' Підготовка вчителя у педучилищі великою мірою залежить від організатора-викладача, який є важливою структурною лрнкою навчально- виховного процесу. Треба лише, щоб він був переконаний в істиності своєї педагогічної місії, вносив у свою роботу індивідуальний та особистіский компокег пі й органічно включав завдання підготовки вчителя у СВОЇ КИТТЄБІ цілі. За коефіцієнтом Чупро-ва така позиція викладача педагогічних .дисциплін визначається як "дуже сильний"вплив на високий та середній рівні розвитку в учнів педучилшца уміння навчати дитину вчлтися (Т-0,58; 0,66).

Реалізувати названі умові; домування уміння навчати дітей вчитися під час практичної підготовки вчителя початкових класів у педучилищі монна за рахунок розробки та впровадження програми моделювання навчальної діяльності відповідно до ознак її кінцевого результату. Така програма містить у собі ряд теоретичних положень, а саме: специфіку педагогічних дій як засобів формування інших умінь; функціональність педагогічних дій та повторюваність їх структурних одиниць відповідно до педагогічного результі На нашу думку, структура педагогічних дій зумовлюється . характером їх кінцевого результату, а структурні одиниці та закони їх комбінацій схожі до структурних одиниць наслідків цих цій.

Це пологення має важливе значення при формуванні структури педагогічної освіти вгзгалі: воно передбачає систему певних об'єктивних детермінант педагогічного уміння, відокремлює автономні структурні одиниці педагогічного результату, диктус правила їх групування, що дозволяє спрогнозувати наймозливіші варіанти певного педагогічного явища.

Оскільки структурні одиниці навчальної діяльності вчителя є похідними, залежними від елементів структури результату,

то при підготовці вчителя необхідно звертати увагу на функціональні залежності, які дають можливість на основі знань визначати відповідні системи педагогічних дій, тобто створити програму діяльності, необхідну для одержання даного результату.

Оволодіння професійною навчальною діяльністю і,зокрема, способами виконання різних педагогічних дій для досягнення певного результату вимагає, щоб: а) при формуванні різних новоутворень -як компонентів пізнавальної самостійності учнів реальний структурний елемент (навчальні дії) і спрямовуючий Ідеальний елемент (мотиви, цілі) варіювались, утворюючи різні системи педагогічних дій та способів їх виконання для досягнення заданого результату; • б) розмаїтості форм відображення в педагогічних діях змісту навчальних дій школярів; розмаїтості видів досвіду, який передається учням у процесі навчання.

При розвиткові уміння навчати вчитися у майбутнього вчителя необхідно формувати певний склад діяльності, і перш за все таких компонентів :а) аналіз суб"єкту навчальної діяльності як носія ;|орм результатів цієї діяльності; б) визначення способу впливу на учня і шляхів організації системи його відношень; в)розробку способів досягнення запланованого результату; контрольні навички за ефективністю розробленого способу впливу і на основі цього - корекція вирішення педагогічних задач.

Основу нашого формуючого експерименту склала організаційно-педагогічна система, що об"єднуе як вище визначені умови розвитку в учнів педучилища УНВ, так і технологію взаємодії викладача та учнів педучилища, у становленні якої ми визначили чотири етапи: перший етап формування професійно значущого уміння описує прийняття та осмислення викладачем та його учнями моделі організації сумісної діяльності, спрямованої на вирішення основних завдань підготовки та самовдосконалення майбутнього вчителя початкової школи. Умови, що забезпечують цей етап формування педагогічного уміння, реалізуються у змісті лерших навчальних занять. Другий етап роботи характеризується плануванням сумісної діяль-яоиті, в результаті якого у майбутнього вчителя розвивається навичка визначати дидактичну задачу відповідно по розуміння о„ловких •

завдань майбутньої професійної діяльності та аналізу умов їу реа-іізації. Дидактичне забезпечення функціонування даьл етапу проявляється в організацій роботи над програмою мо~елюве'"Чя наьчаль-тої діяльності відповідно до ознак її кінцевого результату. Нь

третьому етапі Нормування професійного уміння навчати .з'штися учи педучилища вчаться будувати алгоритм своєї майбутньої дидактично яльності, виконувати основні педагогічні дії. Умовк, що забезпечу реалізацію цього етапу, проявляються у заняттях-зустрічах, побуя них за принципом театрального дійства, .дискусій, систематизації зи та їх застосування в нестандартних ситуаціях; в роботі над тема', шкільного підручника та у шинуванні передачі дітям власного досі (інформаційного, худо;льо-естетичного, морального)". На четверте етапі розвитку професійного уміння в учнів педучилища формуються педагогічного передбачення, професійного самовдосконалення. Умови даного етапу реалізуються в різних формах зустрічей-консультацій, цивідуальних бесід, у роботі над щоденником професійного садаросч майбутнього вчителя.

В результаті проведеної експериментальної роботи, спрямоваї на підвищення ефективності формугання уміння навчати дітей вчитис умовах підготовки вчителя початкових класів у педагогічному училі були одержані результати, що відображені у таблиці-1.

-Аналіз даних таблиці показує, що у експериментальних група} порівнянні з контрольними підвшцизся якісний зміст низького рівш сформованості в учнів педучилища уміння навчати дітей вчитися, з< шилась кількість учнів з середнім та високим рівнем розвитку УНБ ( у два рази), домінувати став середній рівень сформованості дане феномену.

Кореляційний аналіз результатів формуючого експерименту до: зробити висновок про те, що одержані зміни не випадкові, оскільї рівні ймовірності 0,1/5 в суттєвими (і- 2,06, £> 2).

Таким чином, одержані результати свідчать про ефективн застосування організаційно-педагогічної системи формування профі значущого уміння навчати дитину вчитися при вивченні педагогічнії циплін у педучилищі.

Проведене дослідження дозволило зробити такі виснс -Професійно значущ: педагогічне уміння вчителя початкових класі; визначаємо як уміння навчати дітей вчитися.

Уміння навчати дітей вчитися визначаємо як інтег. ативну влас вість особистості майбутнього вчителя, заііксовану у структурі й< світогляду як стан готовності до дидактичної діяльності, що про ється у підпорядкуванні системи розумових та практичних цій учн дагогічного училища сформованому у нього професійному ооов"язку ти дитину-вчитись.

-Дослідження уміння навчати дитину вчитися передбачає вивчення їх аспектів його розвитку:змістового, операційного, цілево-мотива-:ного.

Розвиток змістового компоненту УНВ вимагає відображення у ро-■і викладача об'єкту діяльності школярів початкових класів .(знань,

:нь, відношень) та формування на цій основі в учнів педагогічних їлид образу кінцевого результату їх майбутньої дидактичної діяяь- . іті. .

Формування цілево-мотиваційного компоненту УНВ передбачав ста-ювання та активізацію у майбутніх вчителів справжньої педагогічної івації професійної діяльності: такі результати проявляються у роботі ; професійним самовдосконаленням, у проявах розвинутого педагогічного ■ересу та ознак професійно спрямованого мислення, в умілому визнані особистісно значущої педагогічної мети.

Розвиток операційного компоненту пов"язаний з моделюванням ідагогічної діяльності вчителя відповідно способам наближення шіярів до кінцевого результату їх діяльності-до уміння навчатися, іу розроблена навчааьна програма з моделювання дидактичної діяль-;ті вчителя початкових класів. Проаналізовані її теоретичні поданій, що вказують на, специфіку педагогічних дій як засобів фор-;ання умінь учнів, на функціональність педагогічних дій та повто--аність їх структурних одиниць відповідно до ознак пвдагогічного ультату.

-Реалізація провідних педагогічних умов ( організаційних, рдинаційних, методичних) забезпечила оптимальне функціонування орга-заційно-педагогічної системи формування професійно значущого уміння чителя початкових класів, про що свідчать якісні зміни в рівнях і

ормованості готовності майбутнього вчителя до навчання дітей вчитися. !

-Процес Нормування досліджуваного феномену (УНВ) значно під-щуеться, якщо реалізувати певну технологію взаємодії викладача учнів педучилища, яка передбачав дотримання поетапності при орга-ізації та здійсненні формування УНВ, об"активну діагностику рів-сформованості готовності майбутніх влтелів до навчання дітей итися; активізацію Формуючого потенціалу підготовки вчителя у пе-илзаді в цілому та окремих його компонентів; вик<"">истання індиві-ального та дишеренційного підходів цг учнів педучилища в гтоцесі навчання; створення комшіексу засобів взаємодії викладача :еда-гічних дисциплін та його вихованців з опорою на іьде .ідуальні та лективні форми роботи, контроль рззул'тативност' такс” взаємодії, ільне її обговорення та аналіз.

І

• Складність та багатоаспектність проблеми формувати просиесійв значущого уміння вчителя початкових класів не вичерпується проведе дослідженням. На подальше вивчення чекають питання аналізу інших г фесійно значущих умінь вчителя, слідуючи-" виїло з і відображення у їх змісті результатів педагогічної роботи, визначення основ класифіке цих умінь та загальних умов ефективності їх формування в процесі підготовки вчителя початкових класів; питання наступності у формуі ЗНВ в учнів педучилищ та студентів педагогічних вузів. .

. Матеріали дослідження відображені у публікаціях;

1. Деякі методи діагностики та формування у майбутніх вчителів уміння навчати вчитися ((Проблеми вищої школи, вип.77,-К.,І992.

2. Програма для педагогічних училищ (викладання у початкових класах):0рганізація самопідготовки в школах-інтернатах та дитячих будинках,-К.,РУМК, І992 (у співавторстві).

3.Методичні рекомендації на допомогу студентові-практикантові,-Нікан,І989 (у співавторстві).

4. До питання формування професійної умілості в процесі підготс вчителя((Формування професіоналізму майбутніх педагогів в умовах г дагогічного вузу: Тези науково-пракаичної конференції- Кривий Ріг, І992 (у співавторстві).

5. До проблеми створення програми підготовки майбутнього вчите; ( там уе).

6. До питання теорії та практики формування педагогічних уміні майбутнього вчителя ((Теоретичні основи формування професіоналізму студеі.гів педвузу; Тези науково- практичної конф., Тернопіль,її

7. Творча гра "Проект" як засіб активізації самостійної пізнавав ної діяльності студентів ((Психолого-педагогічні основи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів: Тези науково-практичне конференції., - Вінниця, І992.