автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Проблемы развития школьного исторического образования в Украине в XX веке.

Автореферат диссертации по теме "Проблемы развития школьного исторического образования в Украине в XX веке."

1НСТИГУТ ГЕДАГОПКИ АНАДЕМП 1ЖДАГ0Г1ЧНИХ НАУК УКРА1НИ

На правая румэгтису

(,ГЗ Cil

1КМЗТУН Олакэ 1впн1вна

ПРОБЖШ Р03БИГКУ [iKIffiHOÏ ICTOPWHOl 0С81ТИ В УКРА1Н1 В XX CTOJIITTI

13.00.01 - твор1я та icrcptH педагог!«« 13.00.02 - мвтодага неохота /1сгор1я/

АВТОРЕФЕРАТ диоерпщи на эдобуття шумового ступени доктора пэдзпзгччаих наук

Kiiïb - 1996

Дисергощею е рукпгшс Робота виконзиа в 1нституг1 ттедегогхки АПН Украхни

Взуктий консультант - дхйсний член АПН Укра'хни., дастор

педагогхчних наук СУХОМЛИНСЬКА ОЛЬГА ВАСШНВНА

Офхцхйн! опоненти - досгар пвдагоПчник гаук, профессор.

Пров1даа устэиова - Украхнський держэший педагоПчний ун1верси-

144 годин 1 на засхданш спефалхзоваго'х вчедах ради Д 01.32.02 в 1нститутх педагогией АПН Украани за адресов: 252001, м. Ктв, вул. Трьбхсвягительськга, 8

3 дасертвцхею мсжда. свнэйомитися в ншкшШ *0сттни Гнститу-ту педагогики АПН Украани

Автореферат ршхслзно "<£.0' 996 р.

чган-кпреспавденг АПН Укра1ни БОНДАР В1ТАЛ1Й 1ВАН0ВШ доктор педагогхчник нпук, прафетор МАШЗРОДА ВАСШЬ КАЛИЮКОВШ доктор 1стсртаних нэук^ профеоор ПАНЧЕННО ПЕТРО ПАНТЕЖЙЖШВИЧ

тет Ш. М. П. Драгаматава

1996 раку о

Вчвний сикретэр

спец ¡.злхзованох вченох ради

М- П. Лзгкий

- 3 -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Д0СЛ1ДКЕННЯ

Агауот?н1сть пробга-вд. Сужений етэп розвитку Укра1нсько1 держави кэректериэуеться зростанням itrrepecy рр минулэго народу, ю югоричних зкзнь. Вадяочзс, у зв'язку в угоардневгегам з у сусгйлыюму жют1 новик сщ!Ш1ЫГО-пол1тичних, екшом!чних та 1деошг1чник peaniñ виникта гостра потреба в буд1внищв1 hoboi окапи; систеда осв1ти й викшоння i, атасе, в розробц! проблем розвитку пкши й педагоПчЕЮ! науки, ггобудрвано! на об'егаивних даушЕо- Еивгренин принципах. Це безумпвго вимагэе В1Д ученик i вчитшпв переосмкслэння ц1лей, завдань, змгеггу, форм иетодхв яс шк1льно1 ссв1ти в цигзму, тэк 1 виютэдання ск-ремих ттред-teriB, у тому чиел1 й icropií.

íiokopihhi змхни, fkí переживав сьогодн! гггорична осв!та в Укра1нг потребують розгляду питань ирдо м1сщя 1 poní историч-ник дисциплш у середк1й икюл!, а тэкож цглвй ндвчэння ¡.сгори, BMicrry шальних курс1в, 1'х обсягу та 1н. В1дпсв1д1 га цх питания, тобто каунова розробка основ сучзгно! методики, ори-гпкшьник педагог i чних технологий t-оклив! линю за умов вивчен-ня íiuiHKlB розвижу теорП i. практики шкшлгого виклздення ic-Topi'i у минулэму та foro пррэосмиолвння з позиц1й сучзеност!.

Кдаструкгивнэ--кригичнв вивчзння дзевхду, кагромалданого в!тчизнятао методикою, стал найвазгатаШим даврелсм дан визна-чення стратеги сучзсш! 1Сторичж>1 аевгш. Оамв 1сторико-гге-/ргоггчний п!дк1д дае межливють глибгае зроэум1ти законш1р-HOCTÍ ПОСТУТТОВОГО розвитку педэгопчник явгац, ÍXHbOÍL зумовле-hoctí сугапльними, ехд^альш-культурними та гншими чинникзми, шявити зв'яэки, оц1нити сучасний стан педагогичного гтроцесу i шпрями йога подалыго! еволоцП. Вивчвння та уэагапьненя дос-вхду функц1снувшня галузей народно! ocaira, icropi'i навчэння окремим диартшнам дае змогу з'ягуваги не тхльки харэкгерн! оссбливосп розвитку украшсько! методично! науки, а й загаль-н.1 тенденци, моясливост! й перспективи становления naipesиль-но1' !ш<оли на загадан гушт эму i дст-ккратизац! т.

Дог-п1дУ9ига icrcpií даго,дики спр»га?ане, насамперед, на вивчетшп генеэи цього педагогичного явища. 3 1шюго беку, раз-виток uKiJibHoí 1сториччог ocbIth ябляе ообоо один з аспектов эогального прдагог1чнот'о прадесу в YKpaVwi, «р

йэго д1нэм!ку 1 суперечнэст! та пов'шаний а роввигксм школи 1 педагогччно! науки в цисму, !сторично1 1 сусп1льно1 души, з азфааьно-екшоМчюю 1 поЖтичнао 1стор1Ей Укра1ни. Тому по-д!бн! досл!дкення е основою для широкого ггар1шгально~1сторич-ного 1 типотюПчгого вивчвння эагальних та специ$1чно-нац1о-нальних явиц у пвдагог1ц1, склздоваю чэстинаю роввигку 1сго£и-ко-пвдагопчник знэнь в Укра1н1.

Постановка проблеми ик1льнэГ !сторичиэ! осв!та сане в 1слхзрико-ггедагог1чнаму аспект! а повицП об'екгивда! критики йакгуальна для переборення хиб 1 нвдоийнив готередн1х етап!в II е актуальною ирдо шдалэння надря1к!в ггатередн1х етоп!в в II дэслщюзнн!. Водаочэс, вона обгрунютанэ 1 а тгогляду потреб практики навчэння !стсрп, жу наобх!дно эбагоппи кприсмим попервдн!м досв1дом.

Ртвн вивчвння проблвми. Цроцэс роввигку ик1лыю1 1сторич-но1 освИи в Укра1н! в ЮТс^згесэ-педагоПчниму аспект! щв не анайшов належшго в1добреивння у дауков1й литератур!. Прець, у якик це питания розглядэлэся б а позицШ сучэснэх 1сторико-пе-дагог!чно1 науки, паки вр ют, кочэ вивчвння данз! проблвми мае свою 1сгор!агрвф!чну традицИо.

У аагальник прэцях, приевячэних ЮТорН укра1нсько1 пэдаг гог1ки, нэцюнапьно! шкши 1 системи осв!ти, проблема нэшэго дэсл1дк8ння порушуеться лише чэстково. Робели 20-40-х рокгв (А. ГЪтатов-ГЪтл1б, В. Марков, Я. Ряппо та !н.) не дають досигь говно! ! об'ективго! каргини роввигку народно! осв!ти в Украден!, алз м1стягь ц!кавий фокгичний магер!ал 1 виступэють дверелом досл1даення. ¡сгорико-педагог!чн! прац! 50-80-х рск!в (А. Алэксюк, А.Еовдар, ЯБурлвкд, С.Вунато, М. Гриценко, М.Гри-ирнмо, 0. Дэеверш, 0. Завэдська, I. Золотоверхий, В.Мэйборода, 0. Сухсмлинська, М. ^рмаченгоэ та !н.) викликають !нтерес а точки аору факшчнюго мэявр!алу й роаробки зогальних п1дкод1в до роавтку нэц!аналью1' шкпли, одн1ею э! склэдових частин якп! Суш шкдльна 1сгорична осв!та. Алв в дэясих а них вюслвдвння 1стор11 роэглядэеться переважнэ у тищин1 обслуговування о$>1-ц!йно? концепцИ кпмун1стичного виховання п!дростаючого пако-л!ння.

Недостэтня досл1давн1сть проблвми викликала неабх1дн!сть оэнайсмитися э 1сторичними й 1слхзрико-куль'щрними працями, ир стали доступними лише осганн!м часом, аокрема: 0. Субтельного,

iCTopwKiB yKpaïHCbwoï дюспори Д. Дрршенкз., M. Грудавського, I.Крип'якавича, I.ОПенка, С.Постгерюкг\, С.(прополка та in.), а тэкож грунговними доойднсеннями укрэансько"! icropmwoï нэуки остшшк poKiB (С.Кульчицький, В.О-юлШ, Ю.Черченко, Ю.Шзловап та íh. ). у ник представлена широка ттанорэма сустИльно-тгоШтич-них i культурник подхй в УкраШ! i buebítjehí скрем! icroptt-ко-педагогхчн! нвипр та процеси.

У рад! спец1альних методачних прзць роэкрит1 основн! положения теоретичного осмислення категорий методики icrropiï на piaHHX етапэк розглядувзного першду, Ц1л1 i эавдення нэвчан-ня, роль. Miraje i 3MicT окремих хсторичшн KypciB у загальнШ системх Хстсрино! осв!ти, вдастонажння.педагопчно! мзйстер-HOCTi вчителя icropiï (дастИдаення К. Андрхевсьмо!, В. Вернадского, 0. ВагШа, Б. Влагапулзва, П. ГЪри, О.ДружкпвоХ, В.Кзрцова, В, Кулшнського, M, Лисенко, Л. (Ельника та íh. ). Ц1 робота ц!кэ-Bi тим, up в них роэкриваеться певта стгадкоштсть розвитку основних Щей методично! тесрИ i практики, дастйджуетьсн динамика форм i методов аргзн!зацИ' навчання, формулштъся акгу-anbHi для ншгого етапу проблем« розвитку хстсрично"! осв!ти. Однак узггальншчэго бзчэння проблеми даалгдкиння в цик пртцяк нет.

Коротк! триот iciqpiï роэвижу сисгами icrrcpwHOï осв1ти кошшнього CP CP подан! в Шдручниках та нэвчальних посЮникак з методики виклэдэння icTopiï для студент i в вщих нэвчальних заклэд!в, Однак у цик пособниках, видпних у ?0-80-т! роки, наведен! 1сторикп-педагог1чн1 bíípmoctí явно неповн!, необ'ек-тивнг i беэумовно эастзрш. (пособники 0. Друякгао"!, Н. Дайр! i Ф. Коровкхна, Л. Мельника та 1н. ).

Достйдженням проблвми в !стсркко-педэгоггчнсм у вспекП аайшлися методиста Л.Вущик i А. Котюскш. Ixhí фундементальн! прэц! (див. : Вущик Л. П. Очерк, рсввигия школьного исторического образования н СССР. -М., 1981; Натолкла А. Г. Ршвитие школьного исторического образования в СССР. 1917- 1981: Дис. на соиск. уч. степ. докт. ттед. наук, -М., 1984), присвячэнг розвитку 1сто~ рично! осв1ти в шкошх СРСР i охошзомть пер!од в!д 1917 до по-чэтку 1980-х pcKiB. У них в основному знал!зувався змхст шальних KypciB icropiï. Шк!льна icrcpwro arm та в Украан! не висвшюваивсь ними эовс-ím. KpiM того, знанга кальклсть фзкпв розглянута в ïxHix прэцях, як i в !ншх дасл1дкенияк ijboro ne-

риоду, тевденц1йж>, в кл*х®о-гюрг1йник гтовиц1й.

Саред незшчно'! К1ЛЬкост1 праць, присвячених рсввитку ик1льш1 icrqpMHmï асвпм в Укра1н1, (М. Лисенко, Ï.HayjwD, >П. Некрасов, А.Швидько, ада вони не тальки обмеясвн! хронэлэпч-ними раиош 1917-1960 pociB, а й застарим i не в1дповШ*ггь сучасним вимогам 1сггорико-педагог1чного анэл1эу. 3 досайдавнь остзннюго чэсу ннобкщю зпздаги даоергецИо 1 crrarrl Т.Сэмоп-ловсько! про розвтик зм1гау ок1льно1" icropiwHoï ocbíth в Ук-païHl у 1920-1936 раках, як1 не Ильки ц1кав! а точки sqpy фактичного мягерхалу, а й е пп1дною спробою висвидання проб-лвми 3 ПОВИЦ1Й сьогодвння.

Зкзчна чэсамна дшрел 1з розглядувзного питания, особливо магер1али дрн1в1в i педагопчно!" ттреси, щв не введен! в науко-вий o6ir. Награмэджвн1 в1тчизнянаю 1сторисо-гадашг1чнао наукою в1даиэст1 недэстэгшьо кароктвризують генеэу ик1льго! lcro-ричжЯ ОСВ1ТИ в Укрэт 1 да дають змогу noBHicno рваШзуваш теоретичний та практичний тютенфад, заклэданий в кяоримо-пе-дагоПчному вирхшенн! данэХ пробив»«. У Jü/repacrypi такт не предртавлэн! сучасн! мэтодотог1ад1 тдхода да ïï знал1зу (ци-вШзэцхйний, системней, хсгорико- ангрогтогог 1чний, парадаг-мальний), як! сприяоть здобутго œeoï togcpoqlï з вщэмик 1 новик даерел.

Таким чином, проведений 1сгор1огрэф1чний оглвд дае п!дс-таву сгве^дауваам, ир не т1льки визр1л» госпра потреба в icro-рико-педегоПчнаму досл1давнн1 працесу роевшку ик1льно1 Юторично! ocBi/m, a й сгворилися для цього певн! об'екгивш. умаеи (вщсва В1д клэсово-паргййних догм i перех1д та об'екгивго HayKDBi поаицН у висв1тлвнн1 icropiï юц1снальнох иколи й педагог хки, роаробка навик методичних п1дкод!в до Ютардао-педег гог1чник дослЮТень).

Сучэснэ постановка пройдами зумзвлвна токпис наобхХдностю визначти i пракомвкгувогги нивку гоц1ально-пвдагог1чник "супе-"рвчностей:

- м1к потребами педагоПчжЛ нзуки в об'екгивисму оовю-лвнн! 1сторичяого досвХду роэвигку шцЮналью! шож в Укра!-Hi. i немоюивютю зд!йснення псдабнэго онал1зу тогаШтарно! актами СРСР, яка 1снувапа на тай час;

- Mi* погребвми национального педагог1чного процвсу в пое~ таптому евотмцхйнаму вдосконаданн! на засадах посл1довного

розвшку цхлей, эмхсту, форм i метод1в навчзння та бзгаторэза-вим нэсильницьким переривзннта йога у эв'язку в пол1тикгао эд-мШЮтрування, 1деолзг1чного диктату, русиф!кацШ

- м!ж незадав!льним сучэсним р1внем достпдяення проблеми 1 неабкгдностто пропюэувэння тенденций роэбудови нац1снально! СИСТеМИ ЦК1ЛЬНОХ 1СГГ0рИЧГО! ocbíth:

- mí ж погребай об' активно-кр!тгичного гпдходу до анал!зу икьльш! icTopyrJHDï ocBlTH i негативным стявлвнням чэстгини ук-рагнських педагоггв да досмду "1мпергько! пвдагог1ки", яка суперечить ЮТересям укра!нського народу;

- Шж еи-огош cycnijibcma до р!вня ик1льно! icropmroï OGBiTH i реапьюо педагог i^row пракгдаоо, квал1ф1кац1ею í шйсгернюга B4írreniB.

Все це долэ нам змэгу сфорнулювагги щобтилу даслщяення таким чином: виявлення ишнкхв подалэння в кгажретнэ-Хсторичких умовак суперзчкостгей м!ж потребами сустПльстаа в об' ектииюму оаглсшнн! Юторичнпго минудаго i реапьними маишивосгями розетку сисгеми пк1льно! ictcpwnoï ocbíth в умотан ооц1аль-но- еюэномхчких, полпгано-1деолэПч!пж i духовник змхн.

Виходячи з зктуальгаст!, теоретично! 1. практично! зкзчу-uperri пробшми, ïï недостагньо! розробленост!, ми визтачили "тему грсл1дасення - "Проблеми розетку шк1льш! югорично! ос-BiTH в Украхн! (19QO-1992 pp.)".

Об'ект дэсл1дшння - нк1льна 1сгорична осв!та в Укра!н1.

Предает досл!днення - процес фегадавання í Фуни^ютувашга 1глтрич!Г)з ОСВ1ТИ ж сисгеми у вэаемоэв' явку ïï основних кпм-поненПв у пар i од з №00 по 199Й роки..

Хргагашг1чн1 рамки досл1дяення охоилкмть 1900-1992 роки.

Перш кроки у створенн! системи хсторичго! ocbíth в У крах -hi були зроблен! пр да петвпку XX столхття, i ми вважэемо !х нихшоо юткгю в розгляд! проблеми, початом дасигь триватпго хршоюпчдаго перюду. Кднець 80-х - почетен 90-х рок!в був ознаменований дакорштми перетвереннши у сусп1льго-пол1тич-ному житт1 Укра!ни, становлениям skicho hoto! гастеми осв!ти 1 рэзглндееться нош ж своер!дний руб!ж у досл1дженн1 проблеем. Тока широта кронолэгхчник ра-ск дасл1дження эумевлэна необх!д-Hlono *екснмалыю викоркстши узагальнений концептуальний шд-х!д да процесу розвгаку ик!льно! зогорично! ocbíth як сисгеми.

Геогр^лш! _ршки JlpraijgfceHHH. Пробпет доап1джена на

терютак так район!в УкрШни, як1 входили до склвду Рос!йсько! iMrrepi!, а п!зн1ше- СРСР. Ми не розглздали юторичну осв!ту в зах1дноукра'хнських землях, яр перебували у склэд! Авслро-Угор-врини, Польщ!, РумунИ, оаальки виклэдэння icroplí у икшох цих períoHiB в1дбувалэся, в основному, в межах нацюнальник систем осв1ти, власгивих цим крйшм, i мае розглвдахися предметом спецХального вивчвння.

Мета досл1дження: эд1йсниги ретроспекгивний кшструкгш-но-кригачний анал1з генеэи i результате розвишу икитьш! 1сгс51ичж>1 осени в Укра1н1 ж ц!л!сиэ1 системи у вказаних хронсигнЧчних рамсах 1 визначити мзхливост! виксрисгання наг-ромвдкеного позитивного досв1ду в сучасних умэвах,

Тезка постановка мети зумовила основн! заадзння: 1/ прос-тежиги хсторичний шлях розвитку системи ик1льго! югоричш! ocbítm, ввдшпи ochobhí перЮди та етагм II форыування i функц!онування; 2/ з'ясуваш соц!ально-екшом!чн!, пол1тичн1, культурна нацЮнальШ та íhuií передумэви i чинники, ар визна-чили процес розвитку шк1лыгаГ !старичю! ocbíth в Укрейн1; 3/ дата роэгорнуту характеристику ктаному з етап!в, визначивши йога суть, npiopitreTHi тенденцх! i головн! суперечгост!, зд1йснити 1х пор1вняльно-педагог 1чний ажийз в метою виявлэння спадкоемносп, позитивного потенц!алу i специф!ки кшгого э них; 4/ окарактериэувати структуру i змют пкхльних !сгоричних курс!в, ochobhí шляхи, фсрми i мвтоди нэвчэння icroplí у процес! раввгаку икали; 5/ простегали становления i розвикх методики виклэдэння icnqpií як науки, II проблематику 1 вплив на процес нэвчэння на р!зних етапах; 6/ виявиги позитавн! аспекта теори i практики !сгаричж>1 ocsíth в УкраМ та 1х перспек-тивне значения для подалыюго розвитку теоретичних остов педагогики, методики виюидання icropil i практики сучэсио! школи.

Нонцепц1я дослХдаення. Нк!льна !сторична осв1та розг-лвдэеться як певна система конкретно-педэгопчних явиы] (процес навчавдя icropil, методика II виюидання як нэукова дасципл!-нз, д!яльн!сть орган1в народна! освхти з кер1вницша ц!ею гэг луззю). В процес! 11 $ункц!онування реал!зуються склэдн! орга-н!зац!йн! та змхсговно-процесуальн! взеемззв" дани. У ход! роэ-витку в!дбуваеться трэнсформэц!я цих взаемоэв'юк!в: виникнвн-ня i госилення одних, послабления та эникнення других, видоз-м!нення трет!х. Цей процес, зумовлвний як закюм!рносгями роз-

витку ик1льш! гсторично! стают, так 1 еволмиею суспхльслва, 1го р1зншан!тними шшяями вшивав на шпрда виютшачня 1спо-ри, 1 мояе бути представлений як ряд послхдовник етзШв, жАсно в1даинних один в!д другого. СпадсоемнЮть 1 в1дмимэст1 г(ик етэшв дэють п1дстэви для об'екгивного осмислэння тенден-Ц1й 1 суперечностей у розвтку системи в цглэму.

Методотгэг 1 чну- основу лослхдавння станпвлтъ: ф1лэсо$ськ1 кгацвпцП осв1ти (ангрополоПчнэ, культурогогпчна), загально-дидектичн! тдкоди до визначеннн зм!сту, форм 1 методгв нав-чэння, остовы! положения Закону Укратда "Про осв^ту", кш-цепц1я нщЮналыго! загшхьноосвхтньа'! шкгаи, Державна вэщскапьна прогрома "Осшта" (УкрзШа XXI с-голхття)", кш-цетаря пк!лью1 ЮтсричноХ освхти в Украхш.

У шгертафл виксюистовуЕться Комплекс методов югори-ко-педагоПчного дасл1деення: а) 1сггор№зо-сщруктурний: вияв-лвння основник системоутворюючик компшенив пк1лыю1 1сторич-но1 освгги: б) конструктивно-генетичний: на основ1 вивчення генези ик1льш1 1стср1чно"1 освгги формулиоться висновки, якг маоть актуальна значения в сучасних удавах; в) порхвняль-но-з!ставний анашз процесу розвихку теорИ 1 практики виклэ-дання 1стор11 на р1зник ©топах, розкриття хх специф!ки 1 дгаг дактичного характеру. В дигертат Г таксж виюорисган! теорептч-и! метода: эиэопэу 1 синтезу, моделювання, анадаги, октуалх-зэцхХ, сиетемнгаэацп 1 клэси$1кяцп.

Джеретюзнав^в „база. Дослхдшння баэуеться на ретельному вхдбор1 1 всеб1чному вивченн! писемних 1 столико-педагог 1 чник даврел. Найбхльш числанну групу осла™ дидэктичн1 даереда, в яких в 1 добрзжаеться безпосерэднхй яв'язок педэгоПчнох дужи 1 практики: Шдручники з рхзних ютэричних курс!в (проэналхзова-но понад 150 тдручнжхв, втрних з 1.790 по 199Я рр. Ь. нов чальн1 пособники 1 порэдники (близькп 300 ттодхбник дкрррл ); нав*ельн1 шени 1 прогржи з Iсгори для р<зних тип1в «тл (ттодад 60); викпркстовувалися таксис протокол« эасядэнь педаго -пчних рад, зв1ти 1 записи Биклздач1в, цавч?льн1 зошити учнхв. Виачну часшну джерел дедаго доаидкення сгановляггь педагог ¿ч-н1, 1 «апетико- методичн 1, хстор«ко-педс1гог1чн1 та 1сторичн1 праШ., 1кня аутентичнЮТь ггевним етагам розвитку икгльноХ хсто-рич«о1С осв1тч робдагь 1к вэжливш Ктгорчко- педагог 1чним дкере-го-(. 3 актових дкерел гами Е;ти!тр51стгжуБата!ся' зжсаюдавч! акта

(знкоти, декрета:, уквзи, постанови), тоОго документа, ар нвд-кодили в!д оргэн1в влэда 1 фшсували ту чи ту замонодавчу норму; ЧИСЛВНН1 д1ловодк1 документа р!эник усгинов нвродиз! ОСВ1-ти (нокааи, 1нструкц1Х, ДОПОВ1Д1, статута, ЗВ11И, записки, прслянода 1 стеногроми народ, о$1ц1йн1 лили). Значна чэстина цик ма(гер1ап1в була почерпнута нами з фощцв Державного 1сто-ричного арк1ву УкраХни, Державного орх1ву нищих орган1в влэда 1 упровл1ннн УкраХни, ХэрШвсьного 1 Дугянського обпвоних державник ярх1в1в, поточного архгву Ценгральнэго 1нституту вдос-кшалвння ВЧИТ9Л1В. Анатйэувалися токш опубл1ковон1 зб1рники законодавчик, нормагивних, дхлэводник докуменПв про нэртдну осв1ту, стаоовнэ дрсшдкуваного перЮду. Окрему групу джервл сктили магер1апи перЮдичних видань: укря!нськ1 1 рос!йськ1 педагоПчн! журнали (використэнэ понэд 40 видань за 1901-1992 рр.), зб1рники наукових прпць науково-дася1дник уставов, ву-31в, 1нспггут1в вдхкокалення вчител1в, пер!одичн1 видения ор-ган!в народно* освгти.

Наукова новизна дослхдження полягае в тому, вр: 1/ вияв-лен! крстгерП перЮдазацИ вк1льно1 ЮТаричнт' осв!ти в Ук-ра!н1 в XX ст., виэнячвн! й обгрунгован! осншн1 перюди та етапи 5СЕ розвитку; 2/ икДльну 1сгоричну осв!ту ровглянуто як скпадову нвродгох осв1ти з повиц1й системгого 1 порадигмалью-го ШдкцдШ, доведано, ир основт тенденцП в розвшку тильдах 1сторичноХ осв1ти зб1гаогься за спраованЮТю з равгорган-нш ряду науклво-педагопчних парадигм XX слотття "шкопи нэв-чання", "шкши прац1" 1 "в1льноХ икали"; 3/ впврше зроблвно системний конгарукгивно-кригичний анатз шкхльго! клорично! осв1ти ж 1елюрико-педагог1чгого явиирг 4/ даслгдження баэу-еться на ширсксму 1 р1зноман1тному кол1 даврел. значна частота яких нев1дома ебо впврше введена в нэуновий аб1г; 5/ розкрип осиовн! тенденцП 1 рэальн! досягнення в розвшку эм1сту, форм 1 М8ТОД1В нввчвння 1сгорп, нзлрями досл1даень з методики 1с-торн яс акремэ!' галуз1 педагопчнох науки на р!зник етвпах становления шмоли в УкраЗСн!.

Теоретична значущ1сть дисериящ полягае у висв!тлэнн1 процесу роэвтиу шалью! юторичнох осв!ти в Украхн! в XX ст. з сучасних методрпог1чних поаиц1й, парздагмальгого 1 пор!в-няльш-1сторичного тдход1в, у визначенн1 на ц1й основ! науко-вик дэних, жЛ вперше проанал1эаван1 й уведен! в структуру пе~

дзгопчно! науки. Др найваишивИних 1з ник в!даосягься: пер!о-дизац1я икхлью! !сторично! осв!ти в Украгт в XX ст.; характеристика загапьник тенденций розвитку методики навшння ! сгори ж акремо! галуз! педагопчго! науки в Украхт: визгочення продуктивних напря-Ив у эмюг!, формах 1 методах виклздання !сгср!Х; анаШз особистого внвску видеггних вх®ник-1-5етодист1в 1 вчителгв у цей процес.

Здобутг нов! нзукш! даШ. даш змогу виявгли позиггивн! й негативнг з погляду сучаснпст! тенденци 1 чиннини розвитку !1К1льно*1 !старично! осв1ти в УкраХии. Результата досл!дження деють можлив1сть эд1йснита новий п!дх1д др зм!сту, форм 1 методов навчання ЮгорП у сучэснхй даол!. Визначен! нэпрши анэийзу конкретник !сторико-педагог!чних явищ в!жриваоть нов! перспекгиви для б1льш глибоюэго розгляду проблем 1ншик галузей народно! осв1ти в 1 сторико- педагог г чнпму аспект!. Матер!али досЩдаення можуть бути використат 1 ж основа для ретроспективного анал1эу зэгальнопедэгог!чного процесу в Укра!н1.

Практична значуцдсть дослгдаення. Висновки ! положения дисергацП е науково-обгрунговяними рекс№ндац1ши для розроб-ки стратег!! розвитку цк!льно! Клорично! осв!ти в Укда!н1 як у сучащих умовак, так 1 на перспективу. Дэн!, отриман! в дос-л!даенн!, узагальнен1 й шнтезоват в ньому положения, а танпж документапьний 1 фзктогра^чний мгггер!ал егансвлягь основу для тдготовки дэсл!даень з 1сгорп розвютсу педагогики ! скремих методик в Укра!н1.

Наукгао-теоретичн! результата дрсл!джвння ! його висновки можуть бути скдадрвсж) чэсгиною до зм!сгу вгдгшХдних курс!в, ир вивчаоться на !сторичних факультетах университет! в г пе~ дгнсгитуПв. Матер ьэли дасертацИ мзжна викоригагасти при ство-ренн1 навчальних ! методичних ггас!бник!в. а текш у систем! п!двищення квэл!ф!кэц!1 вчител!в !стор!!.

Вхропднють результата досл1дження забезпечуеться опоре® на нэуиову методолог!» п!д чис розробки вих!дних теорегич-них ползжень та ктвгор!альда-понягг!йгого эпарату дисертацП, нэуковим зналхзом ширзко! фжгошмчно! бази в 1 стерто-гене-тичному, тторхвняльно- тегоричному, ЛЭПЧНОМУ ! Проблемному аспектах, застосуванням комплексу методов, адекватних об'вкту, предмету, мои 1 завданняи дослщкення.

Апробатя результата дрелгдження. Результат иэсл!дкення

обговсровалися на м!шародаих, всеукрахнськик 1 реПснальних м1жвуз1всьиич наукгао-пракшчних юонференцхнх (Дуганськ, 1993,

1994, 1995; КиХв, 1994, 1995; 1ваио-«рэнк1вськ, 1995; Москва, 1995). Дисергац1йн! мэтер!али викорислтауються авторам: а/ в курсах ЛШЦ1Й в 1сгор1Х шдагопки, »«годики виклэдэння 1сторП, у ЗМ1СХ1 спецкурсу " 11к1льна Кяоричж* осв!та в УкраХни 1смор1я 1 акгуапьн! проблеми роввитку" для сгуданПв !сгоричного факультету Луганського педагсПчного хнстигуту 1м. Т. Г. Шевчвюса; б/у шдагог1чн1й прокгиц1 студенпв цього факультету; в/ в лэкц!ях 1 виступак автора перед учителями Лу-ганська 1 облает!. Концегггуапьн! Шдходи 1 вис^свки дисергаци склали основу змЮТу ряду тав»вльних 1 мвтодичних пос1&дак1в для викшдачгв 1 студенпв вуз!в, учител1в ! учнгв овредк1к ик!л.

г 0сновн1 !дех 1 концептуальн! пошшння дисергаци виклзг ден! в мэнографП "Шк1льна !сторична оса!та: шляхи роввитку 1 проблеми " (Дуганськ: Вид-во СхХдноукраХнськлго унхверсихету,

1995. 11,6 др. арк.) та Хншик публ!кэц!як автора.

На закист виносягься так! гкмгисення:

- Наумове обгрунтування 1 визначеннн основних пер!од!в та етап!в роэвигку ик1льюх ХсгоричнэХ осв!ти в УкраХн!, Хх характеристика з погляду основних номпоненПв системи;

- генеза понятая "система вк1льнэ1 юторичгог осв!та", II сутнють, форми, зм!ст 1 суперечност1 на р!зних етапак функц!-онуваннн системи шшьгох юторичнох осв!ти в УнраХн!;

- характеристика структур»! й осдавник напрямхв у станов-лент ЗМЮТу, форм ! М8ТОД1В викладвння 1стор!1 в р!зн! перю-ДИ;

- сц!нка реальник дэсягнень ! внеску украхнських методас-тхв ! вчиггелхв у розвигок ик1льгох ЮторичнэХ осв!ти;

- виявлвннн 1 аргуменгац!я перспективних з тгогляду сього-дення тевденц1Й у ровробц! галань змюту та оргашэацп нав-чання 1стср!Х у сучаон!й акотИ УкраХни.

СТРУКТУРА 1 ОСНОВНИЙ ЗН1СТ ДИСЕРТАЦП

Дисергац1я склэдаеться 31 вегупу, семи розд1лхв, злкш-чення, висновкхв ! б!бл!огроф!1.

У вегут обгрунгован! акгуальн!сть, об" екг, предает

дослхдкешга, визначен! основна мета, завдзннв, методашпчна оаоз. метода, дшрелпзтвчз базг\ доатдюення, його даукова новизна, теоретична 1 практична значуицсть.

Перший розд1л "Икхльна югорична освхта в Украхн! як !с-торичний феномен 1 предмет дослхдясення" присвячена анал!зу ме-тодоюпчник I теоретичних основ дано! проблеми. Вюидними принципами досд!дження були: принцип хсщжзму, хрснэлэПч-но-проблемнкй, системний п1дкоди, принцип едност1 загального, оооблтоого та одиничгаго, парздигиашний п1дх1д до педагог!ч-них явищ.

1сггсрико-педэгогХ^шй х кроноюг!чно-проетемний тдкоди до феномена пклльног хстзричнох осехти лаги метелив! сть глийне эрозумхти закою-ирнсст! Г/ поступального роэвитку, яумгвда-н1сть 11юго роэвитку густльними, гоцхально-культурними 1 ду-ховними провесами. Виналет таком зв'язки 1 взаЕмозалелоисть ик1Льно1 1сторично1 осв1ти а хншими тдагоПчними явищами, даго ацхнку сучэсного стану вигагдання предаете*, виэначено нал-рями його вдогконашння.

Глибокий х всеб!чний розгляд шк1льно1 !сторично! осв!ти з точки зору юторичного роэвитку його теорИ х практики в хкнь-ому поедншнх, конкретно- ютаричних формах, взаемэзв"язку а тепер!шнхм 1 майбутнхм потребувато вивчення дэного педагогхч-вога явит э погляду системного п!дкоду. Виходячи з принцип!в цього п!дкоду, !сторична осв!та розгляпагася як один э елемен-т!в струкгури народно"! осв!ти, який мхетигь ряд взяемэзв* язаг ник кпмпоненПв, ксиен з ник при необхХдносП вивчэвея як шва система явищ. Системний анализ проблеми вкзначив кхлька нппря-м1в досл1даення; 1/ опис 1 атл1э складовин ^есгин системи 1с-торично'х оевзли в хх дикзм!ц1 та зв'язках, виявшння г творче засписування позитивного для суталюх околи доевхду; 2/ пояс-нення оенпвним тенденций 1 суперечнпстей функцюнування системи, зв'яэклв 1 ЧИННИК1В, як! зумовили гопрями II роэвитку; 3/ визначвння рот й мюця Юторгчно! осв1ти в систем! середаьо! околи ! роэвитку педагог !чго! науки в Украхн! у р!знх перхода.

Проблема этатэувалгея токож у кадаей д!алжтично1 едност! загального, особливого та. одиничдаго ( I. Бондарчук, 1.Вичко, А. Кримський, В. Шннкэрук) а погляЛУ вя-эемоэв' язк!в. Езземоперекодхв ! взаемозутвленост! рхзних ктгорико-педаго-Пчник явищ, з'ясування на ц!й основ! генетичгаТ спадаовост!

М1Ж ЖЛ.СЮ Р1ЭНИМИ етэпэми прсцесу. Такий роэгляд сприяв оо-мисленню безперервгого динамичного роэвшку пк!лыяй ^

но! освим як цШстного прсцесу, як гриигоаумселвю! 1 шс-лхдовнох в час! ЗМ1Ш його якхсго специф1чшк етап!в, кшен з якик е адачною м!рою дрвершеним 1 ст!йким.

Парадигмальний п1дк!д (М, Богуславський, В. Корнетов та Ш.), у ромом жого внутрхшня лэпка розвигку годагоПчиэ! теорп загалом 1 конкретно~педегог!чних явщ, закрема, розгля-датася з погляиу виникнвннн, трансформацИ та вааемодИ рханих наугажо-педагопчник парадигм. В1н дав вмогу осмислити св!то-вий !стирюсо-педагог!чний процес XX ст. яс посл!довну зм!ну таких освхтн!х парадигм: "икали давчэння", "шкпли прэц1" 1 "в1льнэ1 шоли", "ют жиггя". Розглвд у тагау контекст! прсцесу становления шкхлыю! !сторичю1 асзают в!дкрив додаг-ков! можливосг! для систвмэхизацП' 1 типогоПзацИ р!энсман!т-ного емшричшго мэтер1алу, для осмислення генези науково-методичного знания, сприяв розум!нню эагально! сприюэаност! його розвигку.

3 урахуваннш визначвних сучасних тес^етико-матодолэпчг них п1дкод1в були сформульсван! концегггуальн! пошження, цр склэли теаретичну остову диеертац!йнэго дастдазння.

У роздхл! эапропснована та обгрунтована пер!одизац!я раз-витку шально! !сторично1 осв1ти в УкраШх у XX ст., основою 4 та! стали як зм!ни в кигт! шкпли 1 сустльства, ток 1 розви-ток !сторичнэ! осззхти ж тако'х, з якЮТими перетворвннями , У зм!стх 1 методах навчэння !стор!"х, зумэвланими, насамперед, реформами Ц1е1 гадуз!.

У другому параграф! перипго розд!ду роэглядаеться викла-дання !сгорх! у шкодах Украйм в ХШ1-Х1Х ст. Анатэ дкерел дав пхдставу харекгеризувати цей пер!од як почагковий у ров-витку икхльго! !сгорично1 осв1ти в Украхн!, кош були сформован! ОСНОВН! ШКХЛЬН! !СТОрИЧН1 курси - всвсттню! 1 вхтчизня-но1" !стсрН; э'явилися нк!льщ програми, ж! визначапи спрук- -туру ! эм!ст ЦИК курс!в, формуловалися основн! Ц!Л1 навчэння Шгори. У ХШ1-Х1Х ст. буш створено систему хсторичнох ос-вхти в рамсах середньох околи: у почэокстй - епхзодичний курс в!тчизняно1 ! сгори чи елемвнш 1сторичних энань на урсках чи-тання ! природозкзвства (1-2 класи); ггагхм - елэментарний курс в!тчизняно! !сгори* э окремго®! фактами !стор!1 всвсв!тньоХ

(3-4 кжси); гастетггичт нурси вхтчизнянох л вгесвхтньох 1с-терн, як! вивчалися синхронно (5-7 гавси).

Основною тенденцию у розвижу нэвчального змхету був поступовий переч1д в1д кренолэг 1чно-посл1 давного ознайомлення з "бЮгрэ$1ями I дхяльнютю монарх1в да вивчення хсторхх як складного лроцесу еволюцхх лядського сусшльства в р!зноман1т-ностх його вшв1в. Я<нр протягом ХУШ-першо'х половиш XIX ст. у школах д1ти засвсювали переважно гкжхтичну хсторхю, то у другхй потовин! XIX столХтгя амЮТ курс!в поповншався сюжетами з ащ1ально-екогом1чного розвижу, культури х побуту рХзних нзрод1в. СГ1ЙК1 позицп як в 1сторичн1й НЭУЦ1, тек 1 в ЗМ1СГ1 шкХлыюго предмета зэвоював цив1л1зац1йний п1дк1д да эихеггу. Розроблялвсь оенгоиа лхтерзгура з предмета: пхдручники, хрес-томзгп, наочн! та 1нш1 нзвчальш пос1бники.

Складалзоя система метод! в навчэння предмета: вхд метод1в, як! зэбйзпечували заучутання значного за обсягом мэтерХалУ, вчителх переходили до метод1в 1 прийпм1в, пр дагли б сприяги розвижу логхчного мислэшя'чколшХв, Ххнього мовлення, пам'-нг1, 'уяви. До числа основних метод!в 1 методичних прийомхв ць-ого перХоду гош в1днести розпшхдь учителя 1 беехду. 1сгори-ки-методист розробляли тгкож реэльний метод виютдання 1сто~ рн ~ вивчення и у гтгоцесх опрвцювачня дркуменПв самими уч-няш. Для повторения 1 закр1гшення маггер1алу виксристовувалися гакок письмовх (перев1рн1.} робота, хстпричн! твори, креслегаш 1-ш, схем бейових д1й, зарисовування эдаряпь пртзцх.

Основною формою нэвчэння 1сторх:", як й хнших предмеПв, був урок. Структура иного передбачала; попереджувальну бес1ду '■т оштутання учн1в у виглцд! к1лькох розгорнутих в1дпов1дей; подача учителем нового мзтерхалу (вивчення його за документами э дрпомогою педагога).: наприкхнцх урежу - закр!пловэльна бес1-да. Вивчення теми завершувалэся повторювальним уроком, а всь-ого курсу - п}ор1чним усним.чи письмпвим екзэменом. /

Бид1ленх й проанэлхзованх нами елрменти шк1льтох хсторич-ноХ осв1ти склали в загальних рисах систему вдклэдзння ХсторхХ як предаета,

У другому родзд1л1 "Огановлвння ик!льшХ хетергмэх оовх-ти в Украхт у 1900-1920 рокак" ешлхзуеться стан викладання Югорхх в умовэх змхни осв1тн1х парадигм у загальтопедагог!»*-ному процес! поч=таку XX ст.

В !сторикп-педагог1чних дослхдшннях остодаього часу цей перюд харакгеризуеться як пергод сшвхснування трьо.ч оснзвних педагог!чних парадигм: "шкюяи нэвчпння, "шкода npaqi" 1 "в!ль-rol икали", "ttkoora нэвчэння", яка формувалэся у XIX ст., хаг ракгеризуволися ор!енгац!ею на вининяння соцюльюго замэвлвнь ня пэнуючих клвс!в, a orate, бута авторитарною за заообами ор~ roHisaqil швчальнэ-виковнсго прсцесу. Ц1л1, smict, ме-

тода нэвчвння этчнэо Mípoo вианадалися роэткрядменнвми кер1в~ ник оргяшв, а не педагогами 1 були розрохован1 на засвоеннн знячного реглэменговаюго обсягу энонь. У цей перюд "икало навчэння" дом!нувала у педагог!*«1й теорИ 1 mbdobíü пракгац!, виэначзла оф1ц1йне обличчя шмали.

Проведене дэсл!дження две тдставу ствердаувоти, пр на по-адгку XX ст. виклздання icropil в рамкак "школи навчання" зазнаю змш у стимулованн! тзнавольда! гятюносг! й твсрчо! 1н1ц1а(гиви учнхв. Эм!нювалися ц!л! навчання: поряд 1з засвоен-ням суми знань, проггонуваюся завдання осмислення сутност! процесу icropií лодства, органхчнаю чэстинао якого була в1т-чизняна icroplH. Робилися перш! спройи в!дпов1дно рефорчувотм SMicr скремих курс!в i структуру icrofmhox ocbíth у 1900-19Q1, 1902, 1912-1913, 1915 роках.

ahójií3 ЦИК реформ СВ1ДЧИГЬ, пр ШЙ61ЛЬШ1 ПОЗКПИВН! ЗМ1НИ були зд1йснен1 в результат! раформи 1915 р., серед них: виклр-чення другоряднэго мэггер!алу, вид!лення в конному Kypci базового компонент знань; урахування в!кших огобливостей учн!в; зближення змюту ocbíth з иотгтям; надання вчигелш права роз-ширювати, перегруповуваги i конкретизувши магер!ал програм за влэсним вибором.

У програмзх з icropií 1915 р. особлива увага прид!лялэся культурним надйанням лодства на р!зних ступенях його розвитку. У шчэггковШ икшп. передба*елэся ггосишння уваги до вивчення ícropil крою. У системэогичних курсах старших клэс!в вщэбрази-лэся намогання автор!в програм (П. Алексеев, I.Катаев та !н.) врехавувагги тогочзсн! наукта! досягнення, поеднувати засвоення фэкг!в is формуванням понять, узягольнвник оц1нок. Шдкреслю-валэсь тэкш ншбк!дн!сть установлэння м!жпредметних зв*язк!в 18 географ!ею i л!тературою. Анагог!чн! тенденцП простежен! нами i в BMicri тдручнгаав та nocitíraeciB, пр а* явилися на початку XX ст.

11ерек1д да 1ндустр1альгого сустльстта поставив перед ико-■тюю нов1 завданнн. Вхдбувався процес створення моделх "цколи npaqi", яга виходата 1а погреби виховзння активно! та 1н1цга-ттшно! творчох ocoöiCTocri й повинна буда стдсмо брести участь у перетворенн! кзвкплишього киття. Остевою навчаиьно-виновно-го принесу ставала праця. Приоритет у (.{етодах давчэння шдаг-взвея жгивним доев г дно - доел i д ницьккм методам orropi на самое ■ Ийну пхзнавальну ддяльмсть учн1в, розвшку IkhIk тзнаваль-ник гнгересгв.

Зроблений энолхз джерел дав монотшсть виявиги в систем i UKi-TtbHO'i icTopn4Hoi освети на початку XX ст. cepifcBHi зм1ниу aci евхд^оть про появу елеменгхв ново! науксео-педагог i4HOi тшдигм!1 "шкшм пряи", наезмпешд, у зм1ст! нзвчального Ю торичгаго материалу.

Одагсю з ваяотивих характеристик зм1сту 1сгоричник курехв у UKDjri стаю посишння зв'язку виучуваник факгш минулого з гиэкгаишш'м природно-геохрэфхчним середовгацем, а такс« гз то--гстисним життда, Наближення Еиклздання до потреб сустльства та ttrcepeoiB учч!в сприято кшценгрзцП" уваги та вшченШ близькик др сучагностч Кпоричних перюд1в: сутгево збхльшу-вався обсяг чзеу на 1х засвоення. Зшчна к!лькгсть методист iß i вчетел!в нэмагалэся роэглядагги поди в1ддалених епох э пог-ляду ' i:x значения для сучвснога гкиття ( Е.Звяпнцев, А. Верна-шевський, В. 1льешов та ш,),

Smict 1сторнчник курс! в поповнювовся краЕзнгдачим ма-терхапом (элхйснюваяася його лжащэащ.я), ир переда^&по пог-яиблення стдомэго спшйнягтя berrepiany детьми, розвигск интересу до вивчення xeropii. Оообливу зшчуиЦсть, на дум<у таких ученик i вчител1в, як. 0. Кролшицький, Г. Паи, Л. Добровольський та xumi, mm лжал1зат.1гя магергалу на перших ступенях шв*вн-ня icrnpii,

У siUrrri. яклльник курсив огаяточда затвердишея культурно-1ст6ричний та цивШзацьйний пхдкоди, якл передб-ггчали грун-товне озняйомлення учн!в як э иэтерхалыгао, так 1 дукоеною культурою конкретник кэрод1в 1 лодства в qljra-ty. Окрем! icrc*-ричнх курси будувадася за епохями культурного, соцьэтьного 1 пол1тичкого жоття з метоп з'шувшня евояюц1йност1 icropH, пхдведення учн!в до розутдая тогочэсних умов.

Доолхлжедая РР? пхдставу ствердаувати, ир в перших деся

тир!ччях XX ст. у виклэданШ. icropil склэлэся певна система метод1в i методичник прийэмт .новчшнн, Трвдиц1йний вэр!анг навчэння, нэрдкгерний для "шкши навшння" XIX стошття: пояснения вчигашм нового матер!алу, вивчэння його учнши вдрма за тдручникюм i проведения усдаго опигуваннн на урац!, - був Мдданий р1эк1й крихищ. В1дбувэлэся вдосншашння вяе в!дм1к метод1в 1 прийш1в, з* являлися ориг1нальн1 нов! п1дкоди, як! св1дчиш про поширення принципхв "шкши прац!".

У дисертэцП деталью япрактвризуються метода навчэння, висв1тлэн1 в педагог!чн!й лпярогур! й прес-1 цього пврюду: реальний чи лаборадорний ( Я. Гуревич, М. Новашнський, М.Рояс-ков, С.варфсровський); реферагний (А. Г&ргв1г, Б.Влякопутв, М. Покптто); piaHi ввди бесХди чи каавк!зацП (0. Кулкинський, Б. Втакопулов, 0. Круглинов-Гречаний); акроэматачний (0. Кул-жинський, Л.Нругликт-Г1рвчзнийЬ "роэпов1даннн" 1 драмгаизаЩя (А.Гертв1гЬ наочний (Л. Нругликов-Гречэний, Б. Влакопулов та 1н,), Пр1сртштними схгають акггивн! досл1дницьк1 мвтоди. При цьому самоспйна Шэнявальна д1яльн1сгь иколяр1в виступэе як найважлив!ший зас!б стимуловання хкньох творчостъ 1н!ц!э!гиви, мыслэння, прэгнення да сэюэсв!ти,

В Украхн! з'явилася ц1ла плеяда передовик у ител!в (Л. Добровальський, М. 1стомШ, е. Кивлицький, М. Лягавмнський, В. Щербина та 1н.), у досв!д1 якик так! метода як даборэгорний, рефереггний, евристичний, дрэмэгазаци roup, становили собою ц!л! методами! системи, up об'еднували загалыгао педагогичною !де€ю pisHOMaHiTHi прийоми робота вчител!в i учн1в.

По сут!, як у 3MicTi, так ! в методиц! викиэдання iciopii ми бачимо сщвюнування та взаемопроникнення "шмоли npaqi" i "икали нзвчзння" у перш! десятиргччя XX ст.

Bpeurri, на рубеж! стсмйть виникла шва парадигма "в!льдатс икали", оддок у цэй перюд вша up не мала реально! бави для весового впровадасення. У виклэданн! icropil il елеменги були представши! лише в ольтердагивник приватних икотах.

Анатз стану методики icropil' цього перюду як науки пока-sye, up !кгенсивна розробка ттитань ик1львд1 icKpwrai осв!ти, методичн! дискус!! сприяли ггояв! зкачно! к!лькост! л!терягури, присвяченоХ аавдзнням, змюту, эасобем, методам та прийсмэи навчэння icropil, в як!й в!дображалися р!зн! методагопчн! й матодичн! погляди.

- 19 -

Значна увага придхлялэся оообливостш icropiï як предмета навчэння: анатзувалися обов' яэкгаа хронолог 1чна тосл1дрвн1сть виклэдання, специ$1чний характер зв'язку навчвння з практикою У еигляд! ЗМ1СГСВНИК SB* явк1в icropiï i ТОГОЧЭСНЭСТ1, обсе'яз-кш простсрова лзкал!зац!я ггод1й. Були запропшован! такт 1ДМ про B33ÊMD3B' ШИМ М1ж 3MÍCT0M кзвчэння 1 Еикористовувэни-ми зэсобами, прийомами виклэдацьгаЛ д1япьност1 вчителя i нав-^вльнокз д1яльн1стю учн1в. Розглядалися питания кснцептуольник завдэнь виклэдання icropiï у имзл1, структур« i эм1сту окремих курс-iB та ïXHiK оообливосгей, добору форм i матод!в навчання, opranisaqiï тзнззальнох дхяльност! иксшяр1в.

У працян цього перЮду (0. С. Кулжинський "Дэсз1д методики систематичного курсу icropiï", М.П.Покогилэ "Практично квр1в-ницгво для молодого виютдата icropiï" та îh. ) е перш! спроби визшчити предмет само! методики icropiï як педагогхчго'х дио ЦИПЛ1Ш, up встановлш, ж ннйкращим чином викладаги icropin, забезпечиги засвоення учнями основ !сторичнох науки í викован-ня оообистост!. Незважаочи на еып!ричний характер цик уэагаль-нень, вши. mix íhheim, сприяли виробленню обгрунговэник рекомендаций вчитвляет-првктикэм, розробц1 п1дручник1в 1 нэвчальник nOCiÖHHKiB.

Вежливою характерною ознанш педагоПчного процесу в Укра-ïHi на псгатку XX ст. буда бсротьба за нэц1скальну осв1ту, ша вгшивала на sei процеси розвитку нзфонзльно! пколи, в тому читай й на виклэдання icropiï, У ц1 роки в УкраШ! все напо~. леглив1ше лунали вимоги про эапровадкення у икотах виклэдання укрэанською мсвою, вивчення в!тчизняно'1 icropiï та географи, а такш включэння до рос1йських тдручник!в мэхершлу про на-ц1онзльн1 icropwHi й культурн! явища, приклэд1в э м!сцевого яиггя. Були розпочзт! егтроби пеглибленого вивчення rarepiany з укргйнсько! icropiï в мехах курйв в!тчизняноХ icrcpiï, э'яви-лися nepul тдручкихи М. Apoca, Б. Гр1нченка, М. Грушевського, 1.Ншалвнка. Алэ в циюму ющрична осв1та в школах Укра!ни продовжувага розвиватися в межах загалькорос1йсько1 системи. Взгатор1чн1 зусилля, вплвн! в теоретичних i прэктчних ров-робкэх, проектах i т.д., в умовах конкретно! iдейно-пол1тичнох ситуэцП на були реэл1зоваШ.

Eran 1917-1920 pp. розглянзеться у дисертацП як доба значних 3m1h у систем! кэродко! ocbíth. Потатася активна робо-

-йОта эЮ сгворення украшськэх нэцюнальго! шкши. Основу цик процесхв склэдали где! "нацхонального виховання", "едино! шко-ли", "шюоли працх", розвитку активюст!, шш!ативи 1 творчих здхбностей учН1В.

Узда гаавеон! 1917 р. були в!дкритх перин укра'хнськх пмноз1'1 та ггтетковх шноли, прогсигадана укра1н1зац!я навчгшь-них заклэдхв. Передбмлгося введения в ус!х типах иясхл предие-тш украгнознавства'. украхнсько! шви, л!тераггури, хстсрИ та географ!! Укрэйни. Восени 1917 р. були тдготовлен! "Матерхали э питания про виювдання предает!в украхнозизвсгва в учбових закладах", де пропшувапися приблизн! прогрэми.

Аншп.3 диерел дав пх детву слвердауваги. цр кэлрикхнцг 1917 - 1918-му рош, ва у^гаю м!сцевих орган!в народна! осв1-ти 1 громздськост! украхюзнавсгво стала активно влровадкува-тися у викгеэдэння. На заседаниях педагог гчних рад навчальних заклада в розгляиалися питания введения новик дисциплин: ск!ль-ки необх!дао в 1 двести годин; як хх роэподхлити по клэоах 1 предаетах; за дахунок яких предметов ц! шдани повинн! бути видхлшх; як1 я тем 1 предазтхв е обов'явковими; ягаю мовш викладасги; як фгдансувэти 3 вересня 191.8 р. дисципп!ни украг-нознавства стали обов'язмовими. .

Склэдалася нежа структура гсторичю! оевхти: курс хсторх! Украхни став самостхйним.. порвд з 1 старшею всесвхтньою. У 1919 р. був огтишднений "Проект Единю! икюли на ВкраШ1", розроб-лений нодактавом видатних украхнськик педатогхв п!д керхвницг-вом П.Холодааго, вр м!сгив загальну концепцш розбудови национально! школи. Згхдно з "Проектам" хстор!я повинна була викго-даггися у икшх з 3-го по 12-й кпэш за конценгричним принци пом. Основними ц1лями иальнох хстсрично! осв!ти прошлгааува-лися: розвитск у д1тей розумхння Югоричнох перспективи; фор-мування у дитяч!й душ! сисгеми яскравих образ1в ! зшнь про хсторхю свого народу, 1до сшшгь собою талину ! сгори лодства; дац!ональне виховання дхтей. Водночас, тдкресловагася х необхгднхеть залучення хх до загальгогеодрьких ц!нносгей та !деал!в.

У дисегггацг! розкрит! принципи добору ь групування зм!сгу курехв, як1 розроблялись у цей перход. Деят методиста (П. Клименко, Г. Наш та хн.) пропонували эробити р1дну гетерш одним з першх шкхльних предаете, як! випередгаоть нэвхть навчання

читанню i письму. Два котцешри укреансько! icropii передбачо-лэся вивчаои в почагшово* икол1 (перший - повинен був готувати учнхв дэ вивчення 1стсрП: дэти хм уявлвння про 1сторичний час i npocTip,' про предмет вивчення 1 ваяслив!сгь для лодини icro-ричник знеиь тоир; другий - передбачэв б!льш широка ознзйэм-лэння эх значгою к1льк1сто видатних под!й i д!яч1в р!дно! хс-Topil).: у середн!х класах - системэггичний курс. В остов! роз-будови кевчзльного sMicry повинн! бути крэеэнавч! матер!али.

1дея про необх!да!сть зв' явку icropn э сучасн!стю привела двяких пвдэгопв (0. е$!мвнмо, П. Клименко) до думки про вико-ристання "регресивнэго методу" добору материалу, коли виххдним у навчзнн! булэ не !сгоричне минулэ, а сучасн!сть. Зм!ст буду-вався ниби "ивпгжи": в!д cy^orocri до минутого э метою нвв-четги учн!в усв!дзмловати сучэснють !э погляду !сгоричного рэзвитку. Такий п!дк!д пэредбачэв в!дцэву в1д хроногог!ч-т-посл!дрвного вигавдання !сторичнэго процесу ! перетворення зм!сгу в низку яскравих картин, ггов'язаних.га хранзюгЛчно, а темзтично. Окрем! укра*нськ! теоретики трудсво! гаколи (Л. Си-ницький) ужа в той час ггосршш про наобх!да1сгь посилення !н-теграцн у вс1й систем! середаьо! осв!ти, причэму на пврнпму ступен! навчэння такими Штегротивними дисцигшмами повинн! стати !стср!я та пртрсздэзнпвсгво, а ш другому - культуроэ-навство. Приотльники 1дей "в1лью1 икали" (А. Вошдимирський) такт в!ддовлнлися в!д хроношг!чда- астакэтичтго викладання магер!алу 1 тдторядковували його зм!ст ц!л»( "в!льного роз-вшку особистосп" дигивд.

Дрсл!дя®ння свхдчигь, нр проблвми мвтод!в навчэння i сгори розробляпипя в русл! гаукгао-педэгоПчно! пэрвдигми "пколи прзцх". Основна увага прид!лялзся оргатзацн активно! сэмос-тхйно! тзнэвально! д!яльност! ккотяр!в. Найб!льш поширенкми в по^т<ш!й цкол! були: екскурс!я, евристична бес!да, л!плення, модагаовання, виксристання ншчних заооб!в. У серэднхй акпл! гогсзвне Micije вшодилэся сэмэст!йному читанню учн!в, п!дго-тшц! дапсв!дей ! реферапв на mrepiarax прочитаного та екс-Kypcift. Особливо нагошшувагось, вр ефекхивн! результат навчэння дасягаються шляхом ручно! працх.

Bei qi тевденцп лише деклэрувалися, тому пр !нгшсивдай розвитас кврэдкоХ ocbito в ушвэк нздзв№вйю£ толхтичш! i воендах нестаб!лыюст!, розрухи та голоду був немсшмвий.

- ЙЙ -

У третьему розд!л1 "формування системи нк!льго1 Юторич-нох оевгти в умовзх радятзоци та yKpaïHiaaijlï шкюли на по-чэтку ЙО-к-початку 30-х рок!в" подана, швоторська д!яльн!сть Нарксмосу Украхни у викладанн! шШшно! icncpiï.

(Jtee-ie в ц! роки органи народно! craint Укра1'ни ад!йгаипи р!щучу спробу створення ново! нзц1тальда! системи оевхти i виховання д!тей, у ругл! пярадигми "трудово! икали", Але укрэг ïHc-ька модель суттева в!др!зншюся в!д асгеня oceíto E'ociï за цитши, зм!стш 1 зэообами opraHisaqiï нзвчання, Значну роль у ц!й систем! вШгравзда нацюнальне викоданкя д!тей, виклэдзн-ня дасциплхн украхюзнэвчэго циклу. Це булэ пов'ввано як з оо-цгэльш-ттол1тичними чинниками, тек i з розвитэм педагогичней науки й практики,

Дреллдашня поктауе, up 1920-1922 роки херакгеризуються цхлзю низкою новик явгац у систем! хеггоричио! осв!ти Украхни. Почалэс-я постуггаве эгоргакня i лхквхдацхя системи виклэдання itrropiï, яка сктлэсь ранние. В рэмяах "трудовох икали" вхдбу-вагроя змхта кшцепцгз SMicry !сторичнох аевхти та ¿toro сгрук-тури". Зэмгсть irrropH4Horo минулэго предметом вивчення суспхль-ник дисцигшт спала еучэеншгь. IcroniH перетворювэлэся у за-ciö вивчення i роэум!ння сучашэго житгя, склздову частику 1н-тегрованкх курсив. Систеноутворюпч№1 чинником зм!сггу цик кур-eis виступата трудеш д!яльн!сть людей. Розглэд явищ сусшль-ного ют'я повинен був вгдбуватися за схемою: в1д сучзсдастх дг.> минулэго через явища нзвколишнього киття. 1стор1я окремих крзхн не вивчагося., а яам!нювалзся синтезов-знаю картинпю, яка вхдобршала хэрактернх оэнаки сустПльних явищ. Пом!тною ригою концепцхй амхету стаю такт висунення на перший шин твар-чо-перетвароючэго пхдкоду до вибару кзпря-iy ншчйльно-виковнгу-го процесу в цхлэму. Споаоби п!знавалькэх д!яльнсктг! огримапи приоритет над влэсне эм!слшим магер!алэм. Головною метою навчання прогоюшено: ввести школяра у сферу житгя минулэго, сфориувата в нього справжне уявлення Tipo старовину, викликши лобов до icropiï , гювагу до хсторичного минулэго, iHTepec i бажэння вивчати його, творита, мислити, шукати.

Иайважлтгцмм завдонням 1сторичнох осахти булэ хдеогог!ч-не обгрунгуватга новея-о жду, законом!ргост! i необххдностх приходу бхльшпвик? в до шрда, IcrmpHHHi курси доповнювалюся значним за обсягом материалом э еконсм!чног icrcjpiï, жий шв-

ся обгрунтоаувати передумэви''эагибелх кэп1тэл1эму"1 встэнов-лвння диктатур« пролетаргату, а такт э 1СторХею клаоово! бо~ рогьби 1 вчень про ооцхалхзм. При цьому, чэстина ЮТоричного мзтерхзлу, ша не вкдадалэся у визтачэну схему, виявлшеся не-потр1бною 1 не втчагвся взагалх, внзслхдск чого зникала сис-темнхсть у розглядх ютцричюго процесу. ЭэмЮТь югори як тэмэх вводится 1нгегрован1 курси: хсгорхя культури (культу-розтавство) 1 СУОТ1ЛЬСТВС2НЗВС1БО.

Перебудава ц1лвй 1 змхсту навчання, його структури погре-бувата зм1ни методХв 1 оргвн1зац1йних ферм. Вхдповхдно до принцгаПв трудово! цколи пров1дним типом тзшвальго! дхяль-ноегх учнхв став досШяницький: виклэд матер1алу вчитвлвм виз-навэвея недоцХльним; учн! повинн1 були здобувагхи знания самэс-тхйго з р!зник дяерел 1 зпдда з 1ндив1дуальними ютересэми виелдапшаои в тШ форм!, яка нэйб1льшв вхдповхдада хндквхду-. альним схильносгш клятого (усний виютэд, письмов1 реферата, мзлюнки, л1плэння). Цх принципи реагйзуволися в р!зник методах: лабораторному (В, Сгрзгген, Л Петрович та ш.), екскурс1й-вому (П.Алзмп1ев, С. Ананьев, М. Яцутш), трудовому (П.Алемп1ев, Б.Кэйворонк1в та 1н.), драмэтизаци (М.Розеншгерн).

Проведена дослХдашня дав тпдстэву ствердкуЕШи, ар ре-формування шкода в 20-тХ роки вхдбуваюся на тл1 взаемодхх су-перечливих сзоц1ально-екпном1чник 1 гтаШтичних процес1в. Пози-тивним чинникпм розвитку оевпм виступата укра1н1эац1я, яка сприяла духовиэму пХднесенню народу, передбачаш пеширення виклэдзння в школах юторхх 1 геогрэфп Укра!ни, хсторИ культур! УкраХни, краезнзвегва. До негативних тенденцхй слхд вхд-нести го-туише посилення клэгавого характеру осв1ти, а такси ун!ф1кування його спочэтку в межах республ1ки, а пот1м 1 СРСР.

Основна геректеристика реформи осв!ти Украхни йО-х рок!в -це перех!д на комплексиу систему швщння. В1н був зд1йснений у 1923/ 24 швчальному роцх. Замхсть жорстких предиет1в 1з ф1ксазаним обсягсм 1 дамэкклатурся оданиць зм1сту встановловэг лися гнучкХ теми, яс! 1нгегрували елемегам зшнь 1з рхзних дисц1пл1н. На першому ступен! предмета л1кв1давувэлися ттовнхе-■го, а у 5-7 клэсах хш-егрувзння в1дбуволэся на р1вн! розд1л1в 1 великих тем ряду предоепв. Весь змют групувався навкплэ трьох основних 1дэй: 1/природа 1 лвдина; 2/ првця лодей; 3/сусп1льн1 форми 1 в!даосини, вр склвдаотъся в процес! працх.

В прогромях вся« оформляпися трьома колонками: природа, прэця,

СУСП1ЛЬСТЕО. _

Дослщквння показало, ир эм1ст 1сторшо-суот1льствоэнавчэХ чвстини комгшэксник прогрэм (третя колонка) 1нтегрував влвмен-ти ЮТоричних, ф1лэоофськик, пс»йтеконом1чних 1 провавих энонь. Проз1дними принципами його побудови були: 1/трудова д1-яльнхсть як основний чинник розвшку сустпльства 1 як стриюнь ocBiiHboro процвсу; 2/жягтев1сть i сучага1сгь (учн! вивчвють ннвкплишне жиггя, а навчэння - лише шляк засвоення цього жнг-тя); 3/ краезшэство, дав перадОачзло кшкретизац!» викладання Mio|BBoro магерхалу (вивчвннн природник i геограрчних особли-восхей краю, розвижу сустпльшго виробницгва, трудовик проце-ciB, у жих фаю учэсгь м1оцеве иэсешння, сац1«пьш-бкшо-мхчних й Ющрико-культурник процво!в, безпосередньо пов'язэг-них з темою); 4/ учесть иколяр1в у сустильшксрксн1й д1япьнос~ TÍ; 5/ 1дайн1сть SMicry.

У дасертаци харасгеризуються р1зн! тдходи до виклэдання Юторичнэго мэтер1алу, як! посждрвго реал1зовувалися у цвй перюд. У прогрэмзх 1904, 1925 рок!в 1огорико-сусп1лылвозизв-ч1 знания на першему ступен! навчэння обмэжувапися вивчвнням краезнавчих культурно-поСутових явиц, спостеремвнням прац! 1 побуту лодей свого села чи Miera, проведениям темэггичних екс-курс!й. 1схар1я була предртэвлвна кюроткида, дасигь поверхови-ми фрагментами в гоеднанш а двжими елвментэми правових знань, тощ. обсяг сустпльствознавчого й юторичгого мжгер1аду зб1льшувався в!д клэсу да класу.

• В ккол1 другого ступени предметна викладання збер1гапося, алв й тут голзвна увага прид!лялася не волШнню знаниями , а усв1дамленню sb'bskíb i вщюсин mík рхзними явицэми, кэвчэнню шюолярхв виявляги эакши сустльшго розвшку навкош себе, перев1ряги i поглибловаги свое 5х ровум1ння анап1зсм суапль-ного розвигку. Збер1гався примэсг сусп1льствоэнавчэго магер1алу кэд 1сторичним. Основним був екажм1чний мзгер1ал, вивчвння Píshhk форм господарсько! д1яльност1 людини при явному недоо-цхнюванн! питэнь духовного жигтя. Дотзгги збелрэктнхеть прог-реэмних пигань передбвчзлося за рахунок живого нэочнюго зобра-жвння картин жиггя, яке б едац!йго закоплюваго учн!в i сприятю формувэнню ними понять.

Шсля розгорнутох дискусП вчэних i вчител1в у ДРУГ1Й по-

ловин! Ш-х рск1в программ передбачэли поширвння Хсторшиик энань, оскхльки вхдсуппсть у курса« конкретного !сторичдаго материалу, Югоричго! перспекггиви викликаш трудной!i в усв!--лс*шэннх учнями сучэсних подхй i эагапьнин эгксжсмхрностей розвигку суспъльства, В цик преградах дасигь широко представлено мэтер!ап з icropil, ттричому !сторичн! процеси в Украхнх, Pocil та Зэк)дн1й европх розглядалися у пор1внянн1. Однак ic-TopiH, як i раншв, була пхдпорядкована сустльствознавству^ так само, як i рэнхи®, не вивчалися пера i сна доба, Стародовтй Ск1д, античн!сть, середныжачна 1сторхя, а вся icropiH XX ст., по сут!, зам!тавалзся сусп1льсгвозкэачим матер1алом. ¡сторичт особи трзктувалися не як реальн! люди, а лише як представники визначених сусп!льних kjecIb i вираэники схшзльно- полхтичник тенденц1й. Нэрощуватася такш "виновна тоОго хдеологхчта спршсшн1сть змхсту.

Досл1даешя дее зюту клнстаггувагги, пр в розробц! принципо-во ново! концепцИ зы!сгу ОСВ1ТИ сгворення клмплексних прогрэм бу,то шйц!кав1шою спробою переборота водгочас ряд недолШв попереднього перюду: споглядэльностi; в!дриву вхд реального життя шкппшт; кашйдаскоп!чностi дарении предаеПв, яка не спринта розвигку у дгетини ц1л!стного св!торозум1ння; роэриву м!ж 3MicT0M шк!льних наук й хнтересэми учня. Тракгування !сто~ рмного змюгу в - кшплексник програмак загаюм була кротам уперед як у порхвняннх з початком XX ст., так is програмами ш-ального виклэдання icropil, сггаореними nic-ля 1917 р. 1дея революц1йно-перетворшчо1 рол! лодсьио! npaqi, up стагювита основу комплексу девала мсяклив!сть викладати б!льш1сть явищ людсько! icropii як результат t?iei прац!, розшириги змхст, вм!стивш KpiM пснйтично! та шошмхчно! icropix, ше й вели-чвзний шар явищ культуда. Вперша у виктаданнх сусМльних наук була зроблйна спроба пев' язаги хх змют хз нзвмэлишим життям, з погребами й !нтересзми дигини. Досить гайдаим слхд визнши також широка викориелэння крэ£знввчэго мэтер!алу i вивчення icropil Укра1ни як piEHDnpera-ioi, а 1нодх й головгох частики !стор1КО-сусп!льствоэнавчэго комплексу.

Однэк с»® ц! програми, по сут!, мзйже нан!вець зейли вик-гездэння iсгори в школ! я< начального предмета. Необх!днгсть хдесхгог!чного обгрунтування пол!тичних змхн, пр в!дбувалися в крэ.)Н1, провела да перетворення icroptj. у невирэзний придаг

ток, 1люстроцш сусп1льствовнавчих сявм 1 теср!й, ял1 бут вакгашим эасобам комун1стичного виксвання 1 борстгьби за перебегу ооф.ал1зму. Зам1сгь в1дгвсрення реальюХ картини минутого в суперечиосгях 1 розвитку, асмислвння його урайв, предметам вивчэння стали схвмзтизсжт! трудов! процеси, клэоова боротьба й 1слср1я оац!ал!зму. Весь 1нший 1сторичний мзгер1ал виявлявся непотр!бним. Нвдэлхками програм буш такт пвревангажешсть склэдкими шняггам, пераоц!нка р!вня тдгоховки 1 псикого-гов1кших особлиаостей учнш, в!дсута!сгь тосл!довност1 в першэму 1 другому концентрах.

У правее! досл1дявння анал!эувадасн такот заооби давчання, ир зобеэпечувада викледання !стгс£ико-сзга!льслвсвнавчого мате-р!алу в цей перюд: тдручню®, робоч1 книги, зб!рники зов-дань, книги для чигзння, методична лпврвдура, В1даначався певний роввикж часяково-дидакамчда! 1 матодачиэ! думки, спря-мовано! на вдоекгтгання зэсоб!в нзвчання э погляду не т1льки зм!сту, а й оформления методичного апорагу.

Цроведене дасл!дшння св!дчить, ир даний перЮд харокгери-зувався значним роэвигкш м9тод!в 1 форм нзвчання. Виривальну роль в!д!гравали экггивн! метода, як! продрвжували тенденцп попереднюго пер!оду, одавк акцент булэ перенесено на дасп1д-ницький метод, ир проголошувявся ушверсальшм. Розглядоючи метода 1 форми викпэдання лредмвПв !сторит-суот!льствознав-чэго циклу в умовак кшплзкшзго швчання, маша вид! лиги ос-отвн! риси ц1е! системи; зв'яаок методично! конеярукцп з го-ц!ально-екшом!чними умжами, з навкотиштм життям, виробницг-вам; шц!лвн!сть та трудову д!яльн!сть учн!в; стимуловання 1я-тересу, п1анэвально1 екгивюсг! д!тей, 1к прагнвння до сямос-•Пйно* творчэх д!яльност1; тгаеднання 1ндив1дуальних 1 кллэк-тивних ферм робота; кпгххвег !деолзг!чний п!дк!д до доберу метода 1 ферм орпзн1зоцИ навчанняс 1нгарнац1даэльний характер методики (нзцюнальна специф!ка не вшгравала н!жш рол!, будь-жа заруб1*на методика регийэовувагеся за умов викорис-•ганнн краезнавчэго метерХалу).

Серед превхдних метод!в цього пэрюду в диевргацп деталью роэглядаюгься: трудовий (робота над рефератами, дрпов1-дада, вир1шення п!эшвяльних завдпнь, дра№*гиэац!я, ручна про-ця: л1плвння, маловання, вшивания, мэделовзшя, оформдання клубу, музею, випуск емнгозети, праця на виробницга! топр);

екскурс1йний (ознайомпення з трздиц1йними хстодаксг-культурними. об'ектами, вгдвхдування кгхлгоств, Фабрик i т.п. при зэсвоенн! комплексних тем 1з кетою вивчэння економ!чних, соц!альних, ет-нограф1чних, побутових явит, зв"язк1в i вшшсш); даборатор-ний / лабораторию- доел i дницький/, який посггупово перетворовазся у самостхйну групсву чи 1ндкв1дуальну тзнавальну д1япьн1сгь школяр1в. Э'явилися нов! типи уроку, ski розглянут1 у дисертаг ц1йн1й po6ori: урск-конференция, урок за трудсвим методам, урок реферах1.в, урак-аггтсуд та íh.

Змгни в SMicTi й методах навчашт яшою-йро привали педагог íb да необх1днзст1 домар1ншх перетворень в оргш1зац1£ кев^-ешько- виновного процесу. Розроблнються 1ннгааац1йн1 Форш уч!ння, Korpi харакщризувалися зм1шю характеру обстановки, в ЯК1Й проходит тзнзвэльиа дхяльтсть, извими тдкодаш да об'еднання учнгв у кптсгиви для вирйвення завдань нэвчзння i виковання, а такси Форм засвоеннч i заспосування знвнь.

Вивчэння досв!ду робота ск!л У крайни з /Ьпьтда-плану по-казат значну р1эницю у використанн1 ijieí форми орган1зэц1'£ навчэння в республйр й за кордоном, Вар в 1923 спостер1гапи~ ся спроса впровэднсення варианту гездчашя, блиэьшго до амери-кэнського, то вже в 1ЯЙ4-19Й5 роках Дальтон-шот остоточно ви-дрзмигавсп i з уведенняд в украШських шкодах комплексних прогрэм став бригодас>-лабораториям иав»«нням за принципом jeh-кгаоУ сиотеми. Надзви^зйно близьнга да бригадко- лэборэггсрюго навчзння, по cyri його мэдиф1кац1ею стала так звана "сектй-m-гургкова" система навчэння.

На осншних оргэтэац1йних псшаженнях Даль-, тон-п,пану був загаований i метод "проектов". Наприкйщ! 20-х pcKiB цей американський метод висувався ж едина форма ср-гаШзацП пе.тагопчно! дгяльносп, ар за характером бул» yHi-вергальною для bcíx предметов.

СУкупн1сть дослхдаенкк у шсертацИ педагоПчних явищ дае моншивхсгь ствердауваги, цр позитивним в зктивних формах сгога-нгзацИ нзвчэння було: сусп1льто-кср1сш цгльова устаговка; внесения да шуму як нэвчэльнин, так 1 "життевих" справ; поси-ленки вирстбничого 1 сустильного характеру навчэння; юэлекггивна акхивн1оть i в1дпов1дзльн1сгь учн1в; самосПйна постановка мети i плздування ртатв "i'i дос-ягнення; заверикнХсгь, омисле-нгсть Д1й; перетворення знэнь, ум!нь i нэвичэк У засоби вико

нання плану.

Водночэс, для цик ферм були характер*i: втрага систематичности в знаниях та вм1ннях учн1в; слабкий роввнтск у них ум1нь сэмоспйю! 1ндив1яуальш1 робегги; piawe эниження рол! вчиге-ля. В реалыйй проктиц! ик1л Украхни чэсткз сустльнокорисяох прац! учн!в перевицувала чаегку прац! навчалыю!; ф1зична пра-ця (робота в колгосп!, на виробницгв! ! т. п. ) домхнувалз над ргеумовао (навчальн! эаняття). Все це, по сут!, авначаго дес-таб1л!эоц!ю, руйнэц!ю основ иовчапыю-виховного процвсу.

Переоцхновалися i мсжлиаост! самих учиштв, д!яльк1сть кшного в них троктувалэся як ц!лиом творчий процес, когрий на передбачав кер!вництва зовн!, даташвацп у вигляд1 кенкретних рексмендац1й, поурочних план1в i т.п., up приэводиго до ргэких BiflMiHHoereÄ у матодиц! викладання в р!эник школах.

Загалзм же, процес роввитау пк!льнох ЮгоричжзХ осв!ти 20-х рок!в хврвктериэуеться у дисвртац!йному дрсл!дженн! як пл1дний э поглвду розробки нових п1дход!в до smlcly, метод!в ! форм оргэн!зац!"£ навчэлыо-виховного процесу в русл! осв1тньоХ пэродигми "пколи прац!".

Чатверггий розд!л "Реформувэння викшдання icropiï у середин! ЭО-х - середин! 50-х рск!в" присвячвна анал!зу зм!н у систем! шк!льш1' icrrcpwnoï ocbíth, skí були запачахкован! постановами про иколу в ЭО-х роках.

Досжднення дае шдртаву стверджувэгти, up система осв!ти в УкроХн!, яка склагася на початок Э&-х рск!в мола певш недол!-ки. Алв ïk мэкна було падргаги, зберхгаючи демократии! аавао-взння цкшм 20-х pcKlB i зм!нюючи лише tí момента, ж! переш-кодаат ïï подальиюму розвитку. фоте за умов культу оооби i комвндно-ада!н!стротивнох системи тока моясливють була викло-чэна. Педагапчн! кюнцепцИ" 20-х рск!в i в1дпс»!дна ïm педепо-пчна практика безжатсно знищувалися. Радянська школа в ЭСЬт1 реки Д1сгала ив просто соц1альне зомэвлэння, яке булэ прийняго до peeviisaqiï, а кзкзз валичезно! пригн!чуторХ сили, пр вима-гав кардинального перегляду системи осв!ти. 1снуюча парадигма "околи прац!" була элзмэна, a ïï реальн! досягаення зобут!. В радянськ!й педагог!ц1 вне® утвердалася парадигма "пиош нав-чиння" а дом1нуванням ïï явториторного спрямування.

Реформувэння ocsiTvi шчалося э 1930 i тривало ц!ле де-сяг«ф1ччя. Bei зм!ни суворо реглзмекгувалися парпйними i

дергавними постановами. До 1935 реку у викладенн! 1стор!1 булэ в1дновлэш 1стор!ю як навчзльний предает 1 клэсю-урочну систему; метою нэвчвння стало забезпечення зэевоення школярами ч1тко визначенно! системи знань; зэмгеть низки 1отличник пре-дмет!в, як1 вииждалися у 20-т1 реки, в школах СРСР упроваг даувэлэся громадянська 1стор1я; в зм1ст1 ггропонувэлося л1-квщвати соц1олэПзм 1 розпо^вти викшдання курс1в э догри-МЭННЯМ 1СТСр1МЭ-}фСЯКХЮГ1ЧН01 ПОСЛ1ДЗВНОСТ1 з обов'язковим ЗЗКр1ПЛВННЯМ ВЭЖЛИВИХ !СГОрИЧНИХ ЯВМД, ПОД1Й, хсторичних Д1Я-ч!в, хронсотпчних дат.

- Анал!з нэвчэльних план!в 1 ттрогрем цього ттерюду ттоказуе, ир розпод1л виучувашго мэгер!алу то класах, ггосл!давн!сть 1 синхронн!сть вивчвння окремик курс!в значною м!рою повторшэли г!мназичн1 курси тточааку .ХХ ст. Вся система ик!льто! !сторич-но'1 осв1ти стала единой для вс!к пк1л СРСР 1 суворо реглзмен-тувалася пэрПйними й дергаавними органами. Единою р!зницею системи ик!льго! 1сгорично! осв1ти Укра!ни залшзгося викда-дання !стор!! УРСР. Однэк з сзмоспйного предмета вона посту-пово перетворювадася у частину курсу гсторп СРСР.

У дисертаци детально розглядаеться процес створення стаб!льних ун!§!кованих п!дручник1в з ус!к шкгльник ЮТоричних курс1в. Авторськими кплвкгивэми, пр процювали п!д контролем гарпйних орган!в, булэ осгогочно сформовано зм1ст !сторично! оевют. ЙЬго основними харэктерними евнакши були: 1/наязви-чайна хдеоюПзэцш 1 политизация: пост!йне акцентування тик чи тик оожепв ш дагоду пол!тичним тевденц1ям; посилене вивчвння "клэсик!в" марксизму-лен1н1зму; яскраво вирежений класо-во-пролэтэрський п1дк!д до добору та оц!нки сусшльних явившие переб1льшення рол! Й. Статна; поступове зрсстання к1ль-косг! мэ!гер!ал!в про роль комун!стично! парт!1 в хетерхх СРСР ! св!тов!й !стор!Х, значения СРСР в !стор!1 лодства ! т.п.; 2/дап«тзац!я основнин метод!в вивчвння сустПльних явищ: вик-лздання шговик схем, як! не тдлягають эм!нам 1 крипщ!, пе-рЮдиэащй, оцшок ! т.д., кпгр! повинн! були обов'язмово ви-коркетовувагося при зверненнг да тих чи !нших под1й минутого; 3/ найсуворИиа регламента^ Клорочного зм1сту в!дпов!дними органами котун!сотчно1 парт!! х редянського уряду; 4 /викла-даиня у хронолэг!чн!й посл!давнос?г! курс!в !стор!1 СРСР, !сто-р!1 стэродавнього св!ту, середа!х в!к!в, ново! !сгар11, ново!

1СгорП кплга!зльник 1 задажних краВД 5/синхронне вивчвння в!тчизняно! ! всесв!тньо1 !сторх! до 1917 (!стор!я тсганювг-невого перЮду опэновугася Т1льки в курса 1схорП СРСР); 6/пров!дна роль курсу х сгори СРСР, у минах якого виклэдэвся урхэаний курс Изгори УРСР; 7/стислэ вивчвння !сгсри в!ддале-них епох х роэгорнуте - сучэсностх; 8/значний обсяг магер!алу, перевангажен1сть фактами, датами, хмвнгэми 1 т.п.

Зм!СТ ПК!ЛЬНИК ХСГОрИЧНИХ курс1в, ЯКИЙ СК7ВВСЯ нэприк!нц! 30-к -поиску 40-х рок!в, залишзвся до к1нця гтер1оду прэктачнэ неэм1нним. Тгльки в окремх теми 1нод1 вносилися корактиви 1 акцент у эв'язку з1 змшэми в зовнишьому 1 внутр!шньопол!-тичному становищ! крахни.

У дисергацхх наведен! численн! факта, як! тдгвердаують, ир докор!нш реформування системи !сгорично! освгги в ЗО-х ро-как стосувагося не тгльки зм!сту а й форм 1 метщцв нэвчэння. Основи орган!зац!1 нэвчально-виновного процесу, заклэден! в ЙО-т! роки, були повн!стю л1кв!дован1. Вказ!вки кер!вних орга-н!в визначапи метода навчвння у радянськ!й школ!: робота в п!дручником 1 книгою, самост!йн! письмов! робота, робота в ка-б!нетах, лзбораггорхях ! мэйстернях, демонстрац!я досл!д!в, екскурси. Пров!дна роль нашжата лася розпов!д1 вчигеля. По- -шук нових ферм 1 метод!в нзвчання заборонявся. Посилився авторитаризм у виклэданн!, р!зко зниэилася увага до тзшвольно'х акпивносг! 1 сэмзстШюст! д!тей.

Украхнська методика другох полэвини 30-х рок!в зосереджу-вала свою увагу на розробц! словесник метод! в шв^ення: роэпо-в!дь 1 бес!да. Ывтодачн! досл1даэння дедап! б1лыш нэбували прикладного, методичного характеру ! спрямэвулися на пракгичну . дспомогу вчишло у виклэданн! конкретних тем.

Основною формэю арганхзацИ навчання у икот став урок -заняггя хз визначеною групою учн!в, яке проводится за сувордм роэклвдем, единим плэгом ! програмою. Будь-як! поеднання !нди-в!дуально!, фронтально! ! групово! робота, р!зних метод!в нзвчання тепер були млклив! лише в межах уроку. Незважаючи на спроби скремих методасПв ур!згоман!тниги типи 1 структуру уроку, в мэсов!й практиц! пров1дним, а пот!м 1 прекшчно единим типом занягтя став кпмб!нований чэтирьохетапний урок, який м!став огптгування, годача нового магер!апу, эакртяення, пояснения дрмэшнього завдання. Цешральне мхеце пос!дала розпорддь

учителя, ир чзсто зводшвся да переказування п!дручника, без пояснения понять, эв' язку з рзн1ш вивченим мэтер!алом, жигге-вими уявлвнндаи учн1в. Уроки повторения в1др1знялися т1льки шм, ир не вчитель виклвдаа магер1ал, а учн! переказували окоем! лараграфи.

Ш<ша перейшв да авторитарного стило . шв*ення, исрсякш реглзменгаци зм!сту, метод!в ! форм, да репродуктивного вар!анта нэвчэння за в!дсутн1сш сэмостхйно! робота. Значна талина урск!в проводилэся шаблонда, практично не виксрисгову-валися !сторичн! документа, худокня л!теротура, наочн!сть, крэЁЗювчий мэггер!ал. Зв'язки виклэдання Хсторп з життям, з сучэснютп шбули декларативного характеру, ир негативно поз-начэлэся на результатах нэвчэння.

У дисертацП ствердауеться: оскхльки педагогами Украхни, як ! всього СРСР, на використовувалися не т!льки методичм знах1дки 1 досягнення пколи 00-х рокхв, а й початку XX стол!т-тя, теоретичний р1вень методики р1зко знизився. Цьому сприяла, нзсамперед, сувора реглвменгац!я зм!сту , метод1в 1 форм дав-чання в!дпов!дними кер!вними вказхвками. Загальне зниження те-оретичгого р1вня методичних даслхдаень негативно ттозшчалося 1 на мэсовхй практиц! нэвчэння !стор!1.

У дослцщкенн! розкрит1 особливост1 розвихку системи шк!ль-Н01 1сторичж)1 ОС81ТИ в реки Велико! В1ТЧИЗНЯН01 В1ЙНИ. В умо-вах, коли необкхдно буш шдммэхи пагрютачний дух широких мве госелзння, нацюкальну гордють, передус!м рос!йського наг рода, як найб!льш численного з нврод!в СРСР, п!дтримувэти в масэх мужн!сть ! готовтеть до подвигу й сешпожертвування, до зм!сту прогрем з ХсторИ вноситься в!дпов!дн! зм!ни. Цешр уваги було перенесено на вир!шення виновник завдань. Д!яль-н!сть учителя зоссредиувагося на необх!даост! $ормувэння в школяр1в переконань у перевагах радянського дериавного 1 сус-тльгого устрою над буркуазним, вегановлэнн! зв'язку !сторП з су^Еснюгю, вивченн! !стори в!йн ! в!йськсвого мистецтва, ге-роХ'чно! боротьби за нэзашжнклъ як !сторичнэ1" трздицП" шро-д!в СРСР, розкритг! едаосг! слов* янських народ!в ! прот!дно1 прогресивно! рол! рос1йського народу в 1х визвольн!й боротьб!. ГИдкреслзэвэдася ют важлив!сггь показу геро!ки нзцюнзль-ш-визвольних ! реЕол»ц!йних в!йн для виховання нацюнэльно! гордость переконання у сп!льност! !сторично! дол! народ!в

СРСР, Ххньох непорушнох ствдружностх.

П'ягай розд!л дисергацП "Розвигск теорх! 1 практики шального нэвшння ЮтсрИ у другхй полэвин1 50-к - пернай палавин1 Ш-к рокхв" лригаячвна аналХзу оаквнин тенденц1й у роавигку змХсгу, $орм 1 метод1в виклздання 1сторИ за уме® десталшхзацхх та чэсткювох демокрасгизацП шкши,

Досл1даення пакаэуе, вр в т1 реки сгалися змти в змхегх курс1в, яка були эв1льнен! В1д дублоючэго 1 другорядного мате-р1элу, цитат та сзожетХв, пав'язаник э культам особи, в ¡.сторно поверталися деяк! юторичн! Д1яч1, в основному э радянськох 1стор1д. Акцеотувашся на необххдаюст! всташвлвння эв'жкхв Хсщричшго массер1алу, який вшчквея, 1з сучзсн!ст». У випуск-ному клас! введено курс дав1тньоХ Клорхх ззрубхжник крахн. Прогреми 1 пхдручники скорочувзлися та перероблялися. Водночэс провХдними мотивами в концепци 1сторичноХ осв!ти залишзлися кпмунхетична хдеогогхя, парПйно-ювсовий тдк!д до под!й сус-Шльдаго ЖИГТЯ1, пролетарський 1нгернэЦ10нал1ам при визнаннх винтктих 1сторичник засдуг "великого рос1йського городу", 1сггоричн1 переваги ооц1ал1зму над кап1гап1змом 1 т.д.

Адал1з методачгох лхтеретури тик рекгв покаэуе, вр на В1д-м1ну в1д методики попередкього перюду значка увага стала при-д1лягися актив1зац1х методхв навчэння, зэевоенню эначноХ час-тини мэтерХэлу переважно в клэсх, п!д чэс уроку. Умовами за-безпечення такого виклздання розглндалися; 1/ ширске викорио-тання поряд з розповЮТ) (лекцХею) вчителя хншик методхв I прийомхв навчэння, передусХм, ноочностх як найвакэтивхшого зег собу кпнкретизацГх хсторичнэго матер1елу 1 елворення хсгорич-ник. уявлвнь, при цьому основт робота учн1в з наочн1стп мата бути оамоспйною; 2/ забезпечзння виооко! активност! учнхв проггягом усього уроку; 3/ роэвиток самхпйност! й творчоси иколярхв; 4/ перетворення закр1тшення в обев' язковий елемент уроку, завдання якого - не просто в1дгворення знань, а стиму-ловання миелвння 1 тэтавальнох самэспйносп дХтей; 5/ перетворення ттерев1рки знань у навчаючий момент уроку; 6/ роэвиток вм!нь та навичзк робота з текстами, документами, нэочн1стю. Вчигшл! й методиста УкраХни розробили широкий арсенал прийсадХв 1 заооб!в гавчзння клюрхх.

ДослХдаення покэзуе, ир в 50~т1 роки значного розвитку Кабула методика 1стсри яс наукова дисциплХна. Визначилися ос-

нови! напрями методичних дослгдоэннь: розрсбка загэяько! методики icropiï 1 ПрОбЛВМИ SMierry та М8ТОД1В вивчвння конкрет-ник тем, розд!л1в. Булэ поставлено 1 чэстково вир!шеиэ завдан-ня перетворига методику навчэння icropiï 1з зХбрання емШрич-ник рекодандэцШ у кауково обгрунговану систему формувэння в пмэляр1в фактичних i теоретичних знань.

У дасертацИ встэиовлего, ср напрвинц! 50-х рас!в в украг 1нськ1й педагоги^ знов виэначишся тенденц1я да smimi ccbît-Hix парадигм i можлив!сть повторного утвердаення у рэдянсьшй систем! осв!ти "шшли npaqi", up в1дабражено в нов!й реформ! пкпли 1958-1959 pp. У систем! ншльго! !сторично1 осв1ти також з' явився ц!лий ряд явищ, як1 аз1дчили про повернення до ц!ей "шкпли" в нових сусМльних умсвах.

У код! реформи Оуго введет юау структуру гегоричго! осв!-ти, яка скщдашся з деох концентр!в: перш1й - передбачов Отрицания ИИОЛЯрЭЖ В рЭ№ВХ BOCbMKPÎ4HOÏ СКОЛИ ПОр!ВНЯНО ЭЗВер-шеного циклу 1сторичних знань в1тчизняно! 1 всесв1тньо! icropiï; другий - вивчвння системзтичних курс1в цих дастршл!н. В!дроддувагося вгашэдання укра1нсьгал icropiï в межах курсу в!тчизняно! icropiï. lia почэоку 60-х рск!в були створен! в1д-псв1дн1 прогрей i п!дручники.

Провэдене досл!дження псказуЕ, пр реформа осв!ти справиш сприягливий вплив на орган1зец1ю навчэння. Посилилгся увала вчител1в ! методкст!в да актив1зэцп тэтавально! д1ялыюст1 н1в, sMiqHHBCH зв'явок методики з психолэг!ею. На в1дм!ну в!д перЮду 30-50-х рок!в значно зб!лытшся к1льк!сть дастд-жень i навчальго-методичних nociâHKiB, пов'яэаних 1э самостийною роботсго uKD/rapiB та уроках icropiï, розроблялися $орми ïï орггшзацп, лрийоми i зэооби стоссвно р1зних кзторичних кур-с!в. Посишння ттол!техн1зац1Х навчвння, зв' яэку пиоли з жиг-тям, з виробницпзом, прагнення нв допустит перевангаження учшв зумовили висунення в мвтодиц! цього перюду проблем $ор-мування в учн!в систем Юторичних у явлень i i юншъ, розвиг-ку тзнавальних ум!нь i зд1бностей ш<пляр1в, прийсшв встанов-ЛЭННЯ зв'яэку lCTCpiï 3 CytSCHlCTTO.

Розд!л вюсгий "Протир!ччя у функц!онувенн! системи ик1ль-hoï icroprasoï ocaiTii в друпй ттапвин! 60-х - nepmift половин! 80-х poKiB" присвячена виявлення оаювних тенденцШ у розвшку EKinbroï !сторичга1 ocai-m в перЮд зростання кризових явищ у

схщ1эльно-екоюм1чнсму i поттачнсму жига! УкрэХни.

Пртведвнв достдавння дае тдсгаву ствердкуваам, 40 в цвй пер!од в1дбуваиэся 40 одна трансформац1я радянсьмо! сусп1льно! системи в авторящрно-йорокрвамчну a припиненням, a пот 1м 1 л!кв!дац!ею npoqoclB демокрэтиэаци. Сгоссвга педагопки це зумэвилэ таку ситуацию, коти зм!на ocbIthíh парадигм, up нам1-тилэся, ТЭК i не в!дбулэся. 3 цього часу оф!ц!йна педагоПка "ииэди навчэннн" почала найувасги дедал1 кшсервгаиан1шого характеру, ар зб!галося 1 э перевакэючими на той час 1деоюг!ч-ними 1 соц1альго-пол!тичними установками. Bel ц! тенденци до-сить неправо простежувзлися у зм1ст1 ик!льда! !сторичж>Х ocbí-ти.

Майже noBHicxra були в1дм1нен! перетворэння в ocbítí перст полэвини 60-х poKiB, атв повернута л!н!йна (хронолопчно-пос-л!довна) структура KypciB. Програми к1нвд 60 - початку 70-к poKiB були ор!ентовэн! на значив шдвищення "теоретичного по-тенц!алу виклэдэння" icropiï. Ба прокгиц! це означало суттевв скорочэння фактичного мягер1алу аа ракунезк введвння ряду соц!-олэПчних та 1деолэг1чних поняггь, пов'яэаних la гюсилэнням i пэрлйно-клаоового тдкоду до эм1сту осв!ти. Шакти, up аалиша-лися в курсах icropiï п!сля в!дгав!ддого в!дбору, укладалися в схему, яка дамонструвела неминуч!сть та зеконом1рн1сгь перемэ-ги кшун!зму на вс1й Земл1. Поширювагося вивчвння першэдаерел - проць "клэсиав" марксизму-лвн1н!эму, пврт1йних 1 державник докумэнпв ж вожливо! склэдаво! протравного мэтер1алу.

ДостПдавння шказуе, up в друг!й половин! 70-х рск!в ам!сг KypciB аалишався незм!нним, в!дбувалэся лишв подальше скоро-чвння фактичного мэсгер!алу, яке приводило да схвматизацн ic-таричного процесу. Водмочвс, piawo нарацувалися 1деалэг1зац1я i пол!тиззц!Я зм1сту KypciB. Основною датою навчання булэ фор-мування комун1стичного св1тогляду ysHiB, засвоення ними пар-т!йних i держэвних докумвнт!в, тгалпкень "клэсик1в" марксиа-му-лен!н!эму. Ту ж тенденц!ю продовжували i так зван! "вдаско-налэн! програми" початку 80-х рек!в.

IcrropiH Укра!ни ж i ран!шв викладалэся в магах курсу icropiï СРОР. У процес! вивчвння ггод!й украйнсьгая icropiï ш-лжна увага прищляпэся розкриттю едвэст! походження трьох слж'янських нород1в, загалыйй боротьб! проти гшблання та !ноаемних загарбник!в, величеаному значению ïxHboï дружби.

- С& •

нездотидахй сил1 Срэтерськох едоостх i тхснхй спхвдружностх vnix народ!в СТО1. 1Ц тенденхи'Х особливо посилилися пхсля про-голошения XXIV э' 1здом КПРС новох сШльносгп людей ■ радянсь-кого народу, цр автоматично вигавочтлэ необххднхсгь национального виховання, гещЮналыюх духовного i культури.

У дисертэщ! нзведенх числент факти, як! п1дгверджукггь, ир розробка проблем 3Mícry шкхльних ¡.сторичних курглв у него-дичних публхкгяцях цього перходу в основному вхдповхдат про голппеним цхля.1 íctcphhhox ocbíth. 3 погляду "пролэтэрсьгаго i нтепн^Д i слкчлтзму " розгляяапкся стародавня icropin Украхни, xcropi я дсковтневого перюду, питания встановлення влзди Рад i розетку Украхни в склвдй СРСР. Под1бн1 тдходи реалхзувалися i пхд час. вивчення явищ культури та побуту украхнсьмого народу. Провх.дним тут буш зэсгуиювування нэЩональних вХдмхннэстей i пупегечкогтей, перекручування хсторичних ттодхй на догоду хдеологхчним установкой. Анагопчно будувовся i 3míct KypciB RcecBiTHbox jcropií, покликання яких - всебхчно розкривапи всесвхтньо- хсторичну эдачут!(хсть Иовтневох револоцГх i перемоги ссяцхшПэму в СРСР, перемоги тародго-демокрагачних i coqianlc-тичних револоцхй у ряд! крахи, створення cbítobox caqíanicm4-но'х системи, i"i впливу на ххд cbítobox icropXi.

Чигленнши пубюкгщхями бута представлена в цей перюд методика вивчення та уроках Lcmpi j твоотп В. JfeHim, Ф, Кнгрльса i К. (topera,, ппрПйчик i дррмавних документов, а тг№Ж прапь поргайних KepiBHHKiB. Впеб1чно обгрунтвувата-я керхвна í гтрамовуюча роль КПРС у вхтчизшлпй i crítobíü icropií. На початку 80-х рокхв э'явится велика кхлькхсть методичних праць гэ вивчення ттрг*жтв i книг Л. Брежнева, автори яких вважоли, ир г-лме в иьому напрямх наложить удошошлювши викладання ierro día.

У дисерггапГх доводиться, ир явшр стагтацП, як! э'явилися у RMicrri ino£W4Hol оевхти, стали в друпй попэвинх 70-х рокхв очевидними í в ыетодиць Полгтизований змхет вимагав такох орган! зацхх навчзння, жа б яабеэпечувата залам'яговування i BifliBopeHHH BiflncaiflHoro маггерЮду пхдоучнгоав i пос!бнкк1в. Основна юта метг>дцчних птаць цього перходу пут орхентоваиа на передачу вчигелем i засвоення учнями готовил зшнь. Ак-тавхзацхя пхзшвальнох дхяпьнпстх учнхв здШсновалзпя лише в рамкпх репродуктивного нэвчтння i трздацхйшго уроку. Спроби

скреюк учигшйв 1 мвтодиспв вдосконалювасм всрэнотлэн! фсрми 1 метода не справляли суттевого впливу на стан матового нж-чання КлорИ.

Водитвс даний пер!од харакгеризувався 1 деякими шзихивни-ми твниенц1ями в роввигку методики навчання предмета. Це сто-сувалэся насамперед роэробки методичного забезпечення виклэг дення. Були п!дгоговлвн! нэв! тдручники, як! хэрокггеризували-ся аначно вдосконагашм методичним опоротсм 1, практично не змиаоючись, про!снували до к!нця 80-к рок1в. Видано такой комплекта наочних та !нших гос1&шк1в до вс!х курс!в.

У друг!й половин! 60-х - на почину 70-х рок1в на засадах нов1тн1х для того часу досягнень роаробшно ц!ду низку педаго-Пчних 1дей 1 теор!й, пов'яваних 1з досл!дженняи шпях1в розви-ваючэго навчэння иколяр!в, фсрмування 1хньо1 актавнэст! й са-моспйносг!, розвшку мыслвння, стимуловання тзнявальних !н-тересгв, дифвренцЮц!! кзвчэння. Вкзначилися 1 технаютП роз-виваючэго навчання Югор!!: формувэння у пиэляр1в ум1нь 1 нэг-вичск сэмоспйно! роботи з п1дручником та 1ншими зесобами; проблемне висладання !сгор!1; вгеоористання системи розвиваючих п1зтавальних зовдень; формування в учн1в прийом!в нэвчально! роботи, вр в!дпов!дапть оообливосгям 1сгоричнэго матер1алу в двох взае молов'шаних взр!антах навчэння ( в1гггвораочзму 1 твсрчо-шшукшому); развитое миятредметних та предавших ум!нь 1 навичэк учн!в у виздачвтй систем!; прогромзване навчэння.

На початку 80-х рок!в у русл1 розвивоючэго нэвчэння виник-ла творча !нновац!йна д!яльн!схь у*дател!в - представник!в "педагог !ки сп!вроб!тнищва". Сп!льною !деев в системах цик педа-гог!в нэсэмперед виступала зм!на взаемэсгосунк!в м!ж у^тгелем 1 учнем у процес! навчэння, перех!д в!д в!дносин еэвтерпиризму ! тдперяковування до р!внипровного партнерства ! взаемодопо-мсти, взаемапсваги ! чуйност!. Такий перех1д вимагав в!дпов!д-них зм!н метод!в ! форм нэвчання. У педагопчних технолэг1ях були знэйден! д1йов1 форми кпшгаивного та !ндив!дуальюго навчэння, як! поступаво усклэднюватися 1 збагачувалися за ЗМ1СГСМ, зб!лыцуючи чэсхку самхт!йност! учн1в 1, розвиваючи хнтерес до навчання, сгворювали умови для повншр! ресл!зац!1

1ХН1Х зд!бН0СГвЙ.

Рсвроблялися теоретичн! основи методики 1 сгори ж науки. Визначилися нов! п!дходи до клэси$!клц!1 метод!в навчэння !с-

Topiï (П.ГЪра, Н.Дойрх), типоюПх урокхв (В.Онищук та iH. ), розвигку пхзнэвапьних мсштвостей !!коляр1в засобами icropix (I.Лернер, В.Майборода, Г, Донський, В. Заруба) та хншик каггего--Р1й. Дооиджувалися псикгхгогхчн! осиовк ззсвоення хсторичних знань, розвшку 1сторичнэго мислення , уявлень, тзнаяальних xwrepeciB учнхв ( О.Кревер , О. Пометун, А.Сайта та хн-).

У сьсжюму роздий "йормування нэцхональнох системи лсто-рнчно! освЮТ в друглй ПОШВШ1 80-х - на шчэаку 90-х рок1в" визночэзоться напряги перебудят ц!лей, змхсту i методики нав-чання хстсргх в шюсш! у зв'язку э процесами демгкрэтиза1 {i i ас-вхти й тчэтком розбудрви нацхснальнох и коли Укра'х'ни.

Вид1лвння такого короткого перюду зумовлене там, дркорхн-НИМИ ЗМХНЭМИ, ЯК1 ВХДбуЛИСЯ в ycix голузях системи ШКХЛЬНПХ 1сторичгох освхти в Украл н г. Демпкрэтизащя i роэвиток гласности викликали хн$ор-вц1йний вибух у суспхльник наукях, 11cm-лг!ся 1нтенсивне "стирэння бхлик пл®|" icropiï, повернення в тдручники вир!заних сггоршок i репресованих гррохв. У освхтх проштгааувэвся прхоритет зэгзльттодоькик тпнностей. Ушст шальних 1сторичних курс!в эаэнавав piSKDï критики.

Педагог1.чня гроьедсыасть ээпочэякрвув перш! спроби осмио-лення концаптуальдах основ системи иильнох хстгоричнох: осв1ти: ггровхдник 1дей всього курсу як хилого; обгрунтувэння йпго ар-xiTeKTOHiKiï i оозробки зм!сту; виэначнння мети навчзння icro-ои, нпвох структур! i базового р1вня змхсту; зм1сту диферен-UiftoBOHnx хстортчник курс-iB; окрестекня оснсвних напрягав улрскглналення методично! системи навчнкня icropix (Г. Клокова, М. Лисенко, В. Пунський та !н. ). Формулювалися вимоги до зм1сту школьник 1сторичних курс!в: л1квхдац1я ïx эдеолэПзацГх i по-л1тизац1х; тпрррнення в icTopxio людини; глибоке засвоення icropiï культури; вивчвння iCTopiï конкретних народiB, ïXHboï сзмобутност!, внеску в св!тсву цив1л1зацхю; розгляд гкдай з погляду зору загальношдських im-epeciB i хЦнностей (В. Помога-ев, М. Чирухин та 1н).

Анал1з прогрзм i методичних л!терэтури дав тдставу визна-чити постдоанх smîhh в SMicri курсхв нэприкШр 80-х рск!в: тоява новик факт!в, ощнок i п!дход1в др в1тчиэняко'х icropix, як! з'явилися в роки перебудови (особливо цэ птосуватося icropiï рвдянського перюду) ; позначвння окремих етап1в роэвгаку крахни як эльтершгивних; збхльшення штерхалу э icropiï куль-'

тури; эняггя нвйб1лыи явних 1деолог1чних акцекПв; поширення Marepiany a icropiï Укра!ни. Одаак стар! методолопчн! тдхода щв збер!галися: обоолютизоване екпвам1ко-фарнац1йнв троктуван-ня 1сторичного роэвигку, формально-клэсова ац1нка шгоричних явгац, ггод1й та ос!б, зведання 1сторичнэго процесу до просто! ШхлрацП загальноприйнякЯ соц1олог1чно1 схеми.

Най61льш1 эм1ни в!дбулися на початку 90-х poKiB у , эв'язку si схвсренняи неэалежно!" Украхнсько! держави. Ц1лями навчання icxopiï стали: формування нзц!оналыю1 самос81домост1 i менталитету засовами icropiï, эалучвння иколяр!в до загальнолодрь-ких ц!нностей, роавигак ïx 1сгоричного мислення. Ошэделэся нова структура icropmmï осв1ти. 1сгор1я Укра!ни перетворилвг-ся на npcBiflHHft курс тюрэд а всесв1тньою. lcropiH Pociï та СРСР аайняли в1дпов1дае мхсце серед спжепв всесв1тньо! icropiï. Обговорювалэся нацианальна кпн1|впц1я шк1льж>1 icropiwHoï осв1ти, в Ж1й проголзшувалися гуман1зац1я icropiï; вээемнв поеднання фсрмац1йного, цив1л1зац1йного i культурогог1чного п!дход1в; ввд1лення базового р!вня icropiwœï ocbíth i вархан-THicTb шк1льних програм.

Уводилися нов! програни виклэдення, передус!м ia укресснсь-kdï icropiï, Эм!стший анаша цих програм показуе, пр поряд в подоланням недол!к!в зм!сту попвредньогопер1оду, аам!на клаг осеого п!дкоду нацЮнодьним спричинила двяке пере01лыиення рол! десгаб1л1зуючих зовн!шн1к фактор1в на р!эних етапах укрог ïHCbKDï icropiï i нвдэафнки внутрНикього прохистояння пол1-тичних сил. Не вдаяэся поеною мхрою в!д!йш i в1д традац1йао1 пол!тизац!1 icropiï та в1дпов!дних ипамп!в. Питания роввигку yxpaïHCbKDï культури розглядалися у ц!й nporpsMi недосгагаьо, 1нод1 у в1дрив1 в!д 1нпих сторш i тенденц!й 1сторичного роз-витку. Оснзвний эм!ст програм склэдшз потйтичка icropis. П!д-ручники i пос!бники цього перюду тэкш мали нэдол!ки та супе-речносп.

Проведене досл!дягання показуе, пр у эв'шку а послаблениям авторитарно! систем! управл!ння народною ocbítob, первтворвн-ням зм!сту icropiwHDï ocbíth в 6ík його депаттизэчИ, поввр-ненняи до ижричжя правда в метсщиц! навчання поширилися ш-в! педагопчн! технологи, спрямован! на роэвигок мисявння, учн1в, ум!нь критично оцшовааги icropwMi псщП, aicrar вляти pi3Hl погляди зору, формулзвэаи сэиэсПйн! судиення.

homítiíech ПОВОрОТ y 6ik зш1ни традицхйдаго уроку новими фор мами нав*вння,пр вимагали в1д учн!в швидкох ор1ентац1х у нав-чальнхй сигуацП, ум1нь застосовувати 1сторичн1 знания, ор-ганхзувагги д i лову спХвпроцю.

З'явилися нов! елеменги в ypoqi: групова робота учнхв, взаеманэвчэння, рецензування, взаемзперев1р<а. Застосовувалися тэкпж дидагаичн! 1гри типу: "УявХть соб! "Нруглий спл", "Прес-ктференц1я", "Зэс1дання "Клубу мзндр1вник1в", уроки-суди, уроки-сагони з icropii культур!, теапрал1зован1 хгри. У старшин кшсак намхтапзся тенденцхя до перекоду в1д трпдшийного уроку до лэкц!йно-сем1шрськоз: сисгеми нзвчання, широкого вккористэкня тзнавальник маяспивостей навчального д1-алогу.

Досл1даення дае тдстзву стверджувэги,, ир пров1дну роль у цик процесах в1д!грзвали вчител! icropii. В перЮд швидкого 1 водапчаг. нэдавичэйно глибокюго реформувадая шк1льно! Ютзщч-но1 осв1ти шйб!льш гнуч<им. прогресивним елвменгом системи вишклгапя практика викщдання, Звхльнивпись до дрякох м!ри в!д 1деаюг1чного та бюрократичного кснтрош i тиску, учигел1 за дуже короткий час зум1ли виробиги нов! пхдкоди до орган1зац11 нзвчання, як! узгоджувплися ai стр!м<ш змхнш загальнин цхлей освхти. Водгочес укшХнськз методична наука, опинившись у ц1й сюц1альго-педагог1чн1й сигуаци, виступила ж бхльш 1нертний елемент систем пк1льно'х" историчноí освхта, не зуми» очпшти процеси, tqo вхдбувалися. Це сгосуеться 1 дшпьностх органХв упрэвлхння ocbítoo: xxhí диреютшт документа, практичн! кроки 1 методичнх рвкпмендаци каракгеризувалися суперечпив i сто, певною розгублвнюта i зводалися до пересгрукгурування дав-чальдаго зм!сгу icnrjpiwro'í ocbíth.

ВИСНОЕКИ

У з.чк1нченн1 узагалькет ootoshí висновки досл1дмення, розкритХ положения, як! вшесено на закист.

1. В дисерхщи еид!лвн1 та. скар:5гсгеризавэд1 ochoehi nepi • ода й етапи фэрмування i функцюнування сисгеми шк1льно"х хсто-рично'х ocbíth в -Укро.ТСнх в XX ст. ГИдвэлинзми запроггонпвонох дисергантом перюдизац!х е хмзнекгний розвигас хсгоричнох оо-еХти як тако):, з якюнкми ггеретвореннями в зм1ст! я методам нэв*ення icropil, зумовлэними реформами Ц1е1 галузх нороднох освхти, як!, у свою чергу, опосередкгааью вхдобрзж&ли зм1ни в

сод!ально-геш!тичнпму, еконоШчному 1 духовному жигт! Укра!ни. Тикий гидк!д мотивований там, ир пратягом XX ст. в!дбувалэся к1лька спроб реформування шк!льно! !сторично'х освгги. В дисер-тщ!х вони агалхзувалися да ильки э погляду эмш у методичн!й ШУЦ1 та технотгхнк давления, якиш вони були в1дзшчвн1, а й того, як, ким, у яких хсторичних 1 культурник умовах вони по-чиналися, наскхльки эд1йснювашся стгадкоемнЮть у загальнсиу процес! й на скремих його етапах, яким був "ШструменгарШ" реформ, пр булэ визначальним у невдачах чи здобутках маоово'х практики навчэння хсторГх у пореформений час.

Запропонована перюдиэацгя дет мжпив1сть, по-парше, вия-виги принципов! зм!ни у ик!льн!й !СТОрИЧН!Й ОСВ!Т! В КОЖНОМУ 3 першдхв, причини тин чи тик реформ; по-друге, визначиш вэае-моэв' язск м1ж попереднхм ! наступними етапами розвшку, вста-новиги спадкоемн!сть мхж ними 1 специф!чн1 риси кожного з ник; по-трете, осмислити шйб1льш позигивн! з погляду зору сього-дення тПдкоди до виклвдання !стор!х, сформуввти врешг! ренгг ц!лхсне системна уявлення про розвиток шальго! !сторично! ос-вгти в Украгнх як педзгоПчного явища, розглянути його найвэис-ливШ! тенденц!! ! суперечност1.

Хроногопчш меж! пер1од!в визначили линю голзвн! риси розвигку ик!льшх !СТ0рИЧН01 ОСВХТИ як системи у взеемовв* язку I! основних компоненг!в, Однэк кгакан !з них роэглядаеться в дисергац!! як багагоскладовий, в жому простежен! внутр!шн1 гран!, протистоиння висх!дних ! низх1дних тенденц!й, елеменги попереднього.! нэступного пер!од!в.

2. Вивчвння системи пкхлью'х 1сторичго1 осв!ти в сукупнос-т1 XX внутр1шн!к ! зовн!шн!х зв*яэк!в даю змогу визначяги ге-незу цього педагог 1чного явища, провести пор!вняльний акал!э першдхв !з метою вид!лення эагального й особливого, простежи-ти сладкое мтсть 1 в!дмхнност!, провцонх тенденцн 1 супереч-гост! в розвигку системи в целому.

111к!льш !сторична осв1та розглянута в дисергац!! як система конкретно - педагог гчних явищ, ир перебували у склэдних зв'-язках та взаемстдносинзх мхж собою х сац!умом. Найб!льш важ-ливими для розвигку системи були оргэн!зац1йн1 ! зм!стовопро-цесуапьн! зв'яэки. До орган1эац!йник вхднюсилися; об'екггивго !снуюч! зв* язки м!ж !нтересзми сусп!льства та особистосп в\ галузх освхти ! характером д!яльгост! орган!в уттравл!ння ирдо

ïx peanl3atiiï; м!ж цьлями ocbíth i оообливостями процесу нэв-чэння ш розглядуваному erani; mík циет-м ocbíth i роэвтком методично! науки. Так! ав'шки в умовах державно! икали вШг-рзвали ттров i дну роль i визначапи шйб!льш вачетивх кэржггежс-тики процесу швчадая icropiï на кгяаюму конкретному етэпу,

3 Шгого боку, процес шального навчання icropiï tîcho пов'шаний з розвиткпм методично! науки, яка дав мзяслив1сть теоретичго вирнаувати найважливши питания розбудови системи. На пиэжтених етапах розвитку посилювався й зворотний зв'язок: 1нновац1йна д1ястьн1сть учител1в випереджала розвитск методично! науки i ставила ïï перед необк1дн1стю наукового ошислен-ня. За посередницгвсм методично! науки зд1йснювався Гзв'язок шально! Югоричго! ocbíth з icropieio як наукою. IJi зв'язки системи були змгстсжо-прсщесуальними.

0praHi3aqifiHi i smíctoho-npoiрсуальт зв'язки у функцю-нуваннг системи шальго! 1сгЬрично! освгти перешиталися Mixt собою: досягнення методично! науки i шк!льно! практики (насам-перед результат навчання) справляли певний вплив та дтгоь-HicTb орготв народно! ocbíth, на формування !! ц1лэй, а в к!нцевсму тдсукку, й на тип особист!, жий фсрлувався.

3. йэслЦвквшя даю мсмливють просгежиги роэвиток змАсту виклэдзння, 3MiHH в подходах да в!дбору i групування Norepiany в!дпов1дш да р1зних софальних замовлень сусШльства: поси-лешя тсчшитэрю-Сюржратичнин тенденцШ у сусп!льжму mtití аэвжди призводит до ттойтизацП змюту, скорочення, перекру-чення фактичного материалу, схемаггтац« та дагмагиз«ц11 сире-мич поюжень, а послабления ^.деогопчного диктату звтльняло 3MÍCT В1Д схем í догдат1в, наблидалэ його до реально! каргини 1сторичного процесу,

В дисергэщ J проанал!зовэн! ochobhí тенденцП розвитку -метод1в навчзння, за'штаг Mix ними i змЮТсы. Вони подан! у po6ori теким чином: посидання пол!тизац1! та !деатг>г1зэцН sMiCTy в умовак командно-ешм1н!сгратвно! системи призводило до застою у методах навчзння, занепаду методично! науки, 'зни-женню интересу учн!в до предмета; послабления ж !деоюпчного та бюрократичного диктату, в1дносна депал1тизефя sMicrry вик-лякали паивавлення методично! пумы, bkskbhí псшуки вдоскона .шння м8тод1в нэв^вння.

Загальними няпрямами в удаскгмдант методíb навчання tero-

рп у XX ст. е; экгив!эац!я п1знавально1 д!яльност! шксмщлв у процвси навчзння, пошуки вар!ангних прийсШв 1 засобхв орган!-зацхх самосПйнох робота школнрхв !з р!зним за характером !с-торичним мзщДалзм, развитом хсторичгаго мислвння учн!в, яке дало змогу энатзувяги й офнювэти явица минутого 1 сучэгаос-т!.

Бэйб!льш !нергним компонентом навчзння були Форш орган!-зац!Х шв^вльт-виховного процесу. ГЪлэвна з ник протягом усь-ого досл!джуваного ттерюду - урок. Лише в друтчй потавин! 20-х ракАв в!н змшовався бригадао-лэйорагарним, секц!йно-гургкпвим викпадэшт. Окреш спроби вийти за меж! уроку спостер!тлися ! нэлрик!нц! 80-к - на тточнгку 90-х рок1в. Оснгавн! методачн! псяцуки У формах гавчзнда пов* язувапися з удрснэналенням уроку: розробкою його р!зних типхв ! струкгури, орган!зац!ею груповох робота, зм1ною споооб!в взэемод!'! вчигеля ! учн!в на уроц! (дидактичн! 1гри, дрзмэтизэц!я 1 т.п.)

4. Дрсл!днсення проблеми даго южлив!спъ пррстежиги осговн! !сторичн! в!хи розвитку' методично! ду№И в УкраХш, оцшгаи Н здобутки. Методика нзвчання !стор1Х як окрема галузь педаго-пчних знань зародадася на почэггку XX ст. I X предаете».! бул? обгрунгування структур« ! змхету ик!льного виклздання !стор!У, методхв, ферм ! эасоб!в навчзння. Перш! методачн! прац! стоно-вили ообсяо виклад загальних п!дкод!в скремих эвтор!в да перв-л!чених проблем. У 1900-1917 роках методика навчзння ЮгорП вже буш представлвна даемдаеннями ! публ!кац!ями педагог!ч-нох преш э кшкретних питаны зм!сту окремих курс!в, викорип-тання НЯОЧЮСТ1, худажньох л!терагури 1 т.п.

191.7-1922 роки хароктвризувалися нагромадаенням р!зномзн1т-даго практичного древхду виклздання, широким експериментуван-ням без достэтнього теоретичного осмислэння !,уэзгальнення результате. У другШ ттолэвин! 20-х рок!в дрсл1даувалзся низка дидактичних проблем, вирхоюння яких вияашюся деталь продук-тивним ирдэ подалышго роэвитку методики: лжал1зац!я зм!сгу материалу, зд!йенення зв*язк!в !з життям, сучэснхста, самзс-т!йн!сть ! акгившсть учн!в у наведан!, опора та тзнэвзльний !нгерес та !н.

У 30-40-в! роки поступсвий розвигок методики нэвчэння !стор!Х насильницьки перервано, в!дбулэс.н ттовернення до основ них принцип!в дрреволюц!йно'х школи в зм!ст! ! методах навчзн-

ня. Ргвень методичних досиидквнь р!зко знизився, вони перетво-рилиоя у noypcwHí методами! рекомендацП.

50-70-tí роки - говий етап у розвижу методики навчзння. Поновилися теоретичн! дасл!дксення ззгальних методичник проблем, у результат! жик обгрунговано предмет методики icropii як шуки, i! метода та завдання як окремо'! гзлуз! педагог!ки. Визначено скгодоа! ново! науки (загальна методачна теор1я, методика вивчэння конкретних курс!в, висв1тлення специ$1чних проблем методики, пов'яваних з особливостами icropi'i ж нав-чэльного предмета). розроблвно систему адеквапних sMicry предмета метод!в i зэсошв навчэння. Видано значну к1льк!сть лгте-ргагури, розроблено вимоги да п!дручник1в i методичник ггос!бни-KÍB.

У 80-т! роки на розвиток методики нсвчзння icropil вплинули засг!йн! тенденц!!, хэрэктерн! для педагоПки в ц!лому: зни-хення теоретичного р!вня дасл!даень; значна кглькхсть публШа- ' ц1й, тюв'язаник з кон'югостурнкми проблемами sMicry; дом!нуван-ня у методичник працяк рецегттурно-методичних п!дход!в, як! opiefrryBami вчигел!в ш в i дгворювальний вэрганг навчэння. Ок-рем! досягнення вчител!в-пракяик!в не знаходили в!дгуку й ос-мислвння у методичнШ нэуц!.

Сучасний етап розвижу украгнсько! методаки, ший розгкгаш-ся у 90-Ti роки дасить склвдний. Зм!ни, ир сталися у систем! гстпрично! осв!ти, стимулюють роэвигок методики, однак в1даут-ншть методачно! нколи в Укозпп в сюганн! десятгир!ччя не даз-воляе поки ир висуваги дасить абгрунгован! й продукгивн! кон-цепци розвигку нац!анальга1 ик1льно1 icropiwHol ocbíth.

5. 1стор1ко-педагог!чний анап!з цк1льго1 1сторично1 осв!ти дав Шдсгаву накреслиги окрем! перспекгивш. шляхи II розвитку, с^рормулювяти рекомендэцп прда побудави сучэсно! системи шк!льно1 !сторичю! осв!ти УкрэПни.

1). II 3M1CT дац!льно будувэгги на засадах кхлькок кон-ценгр!в: у першому (перший рхк, 4 клас у сучасн!й структур! середаьо! школи) дац!льно викгодати еп!зодичний курс в!тчизня-Ho'í icropil, який скшдався б з двох чзстин (одна може бути побудована на засвоенн! иколпрзми почетнових уявлэнь про icro-рш свое! с!м' i, села. Miera, !нша повинш сформувати у евщз-мост! дтшни япкрзв! картини окремих нэйб!льш знэнних етзод!в з icropii Укра1"ни, причзму ц! каргини мэють бути максимально

nepcoHic&iKDBaHí), парадельно uKcwrapi огримують псувзков! в i до-мост! э етдагрэфП, tctohímíhm, xpcwcudriï та íhhmk допом!жних юхзричник дисцигойн, hkí сприяють усв!домленню дгтьми специфики хсгоричник знань. У другому концентр! (п'ягь cckíb, 5,6,7,8,9 кпаси) можуть синхронна виювдагися елеменгарн! кур-си всесв iTHboï icropiï та icroplï Украхни Bifl стародавтх ciB i да сучэсност!, тут учн1 огримують давершену систему по-чзгкових Хсгоричник знэнь; у третьому концентр! (два роки, 10,11 класи) виклздаються системэггичн! курси всесв Хтньо! icroplï 1 icropiï Укр0.1ни э стародавн!х чэс!в да сучэсност!, а таком спецсурси за вибором учн!в з icropiï cbItoboï культури, icropiï античност!, св!тових рел1г!й тоир. В ycix концентрах передбачаеться широка використання мштредметаих зв'язк1в, наг самперед, з лгтержгурсю та геогрофгею.

II). В основу добору i групування зм1сту кшкретних курсив мають бути поклэден!, поряд з цивХлгзащйним i культурого-Пчним, так! принципи:

- поедаання об'екгивност1 i науковосг!. У викладанн! icropiï необх1дно уникши за!двсхюг!зованост! судмень. Ала не мож-на эабувасти, up !деотог!я мае фундэментальну основу. До певно! м!ри це неминуче, оск!льки i сюр! я завида е частиною св!тогля-ду, адже i старик завади керуеться т!ею чи Tien метододапею i принципами нэукового п!зкэння. Емоц!йно забарвлвний розвигок под1й сьогодзння такпж пропонуе нам "чэрно-б!лу" Icropi», в як!й под!! та явища ггод!лен1 на "повишвн!" i "негативн!". Ви-ходом is ipboro сгаювищэ може бути т!льки визнання правсшр-Hocrl р!зних поглядев на 1сгоричний прсцес, конкретно-клорич-ний. розгляи квнфлхктних сигуац1й м!ж кжсами, версгвами населения i державною влодою, м!ж р!зними кра!нами;

- методолэтЧчна вимоглив!сть. Суесне навчэння icropiï не-гакливе без використання кэукових п!дход!в да пвр!одизац!1, кгасиф!кац!"!, системэгтизацН 1 тигошпзацИ явищ, без ознз-йдалення вчигеля i учн1в з методами 1сторичного досл!дкення, IcTopiH як. наука повинна !нтегрувати досягнення попередн!к покоишь, у тому числ! й ïxh! методоюг!чн1 концепцП". Дальним буде визнання у швчанн! píshhx поглядхв, р!зюмэн1тносг1 подход i в до явш) сустлыюго жгепя. Водкочзс, терпим!сгь не повинна приводити до еклектики, нота не виктючае вимогливосг! до терм1тлэгИ i системи аргументацП, не передбодае й безприн-

ipiHocrrú Прагнучи бути беэпристграсною, xcropiH не м~ж& c6iñ-тися без cqiHOK, однэк i вчитель, i учт ппвинн! бути перекг> нэнх в npaBCMtprocTi р!зних оцтпк тик чи тик хсщричних по-дхй;

- олюднення icTopii. Додана кие стати цчнтрсм хстгстоичного дрсл1д*сення, йшж:« в оцхккак подхй, 1Ьие вока реал1зуе зсю-piio, надае сенс явинрм, мислоть, помиляетьея Шд тистоом влэс-НИК 1ДВЙ 1 3CffiHÍI[HÍX ОбСГЭВИН. 1старичн1 Д1ЯЧ1 буЛИ НЯИХЛВН!

coqianbTOso й 1ндав1дуальною психотогхею. Вони не т!льки в1дд-зеркалювали епоху, а й д!яли в нхй, впливали на ххд 1сторичник подхй. Тему д1йсна 1стор1я - це icropiH людсько! дол1;

- обережметь у тдкодак да визнеявння руипйних сил ево-люцхг сусп1льсгша. Сада icropiH шке ззсв1датаи, нэсклльки нестхйкгао iHOfli е piBHoaara сустПльних сил, ж, важко дасягти паритету. Вша ют продешногрувати д!йску цгннюгь реформ i революцхй. еволоцгйних та револоЩйних зрушень. Усвщомлэнню пього сприяЕ пшяття "ц!та прогресу пов'язанэ з 1деею в1д-гтехдальностх eyeni льетга за гаох здэбутки. Це понятая повинно внести корективи у визтачення терм!нхв "прогресивтсть" i "ре-акц1йн1сгь" у чк!льник курсах icropil;

- простеяення едаоегх ¡¡.сторичшго процесу, Громздянськд IcropiH дае моюгивють сприймати i простежувати не т!льки пос-л1довтсгь, алв й крошшгхчну синхронтсть под1й. Воютгоо таит дабитися органхчного впровадаення хсторГх у географ1чний npocrip, зробити 1сгоричний процес мгжеимэльно локалхзованим, простехувати зв'яэки мхж м!сцем, де вхдбувзтъея, i оообпивос-тями хсторичних явгсц та процеохв. Творцями ierropíi крайни е представники ycix етносхв, hkí проживать та "хх територп. Не мокна !гнорувати нэцюнальний аспект iстоличного процесу, аш не треба й абоолотизувоти йога:

- толерэнттсть да bcík без винягку народов i культур. 3 цього принципу викодагь визнання зтачотрег! ecix епох 1 сус-п1льсго, прагнення зрозум1ти внугр1шнх мотиви i закгаи хх функцхонування, знэйти з ними мжлив1сть Д1алэгу;

- наративШеть. яскравхегь i воднпчас конкретн1сть змхегу шк1льгого уроку з icTopií. У сьогоднИянхх обегавктах курси ic-торГх (.еэдть япкраво Екрахвшй прз.тзлгялтй х?рекгер. Це пов*-язанэ з суч^ними перетворенндаи суоПльнох ду>.(ки i cai-rorляду. Тому ствв1дношення соц1огег1что1 Teopix i факт1в у п!д-

- 46 - ,

ручниках повинно зм!штися на нористь осганн1х. Перевага вмп1-ричного Matrepiany в пгдручникак, особливо за умов не визгеж-них до к1нця тесретичник ползжень, е й практичною потребою, у цьому раз! майбутн! теоретичн! досл!джшня не будуть пов'язан! з !к докор!нною переробкпю;

- корегатсгь оцхнок i узагальнень. 1стор!я не може пе-ретеорювааися i в кэб!р фэкг!в, оск1льки всю передбачэе icro-ричн! поняггя, сярнки й узагальнення. До единих ocslTHix сган-дарПв доц1льго внести передус1м знания обов* язкового м!н!муму факт!в. t!jo же сгосуеться офнок 1 узагальнень, то цх стандарта не можуть дикггувати ту чи ту !нтерпретац!ю 1сторичних факПв, am повинн! передбачзти формування у иколяра насамперед ум!нь анал!зувагги гсторичний текст, критично осмислювасти даерела, узагапьнювати вивчений Marepian, простежувэяи тенденцП !сго-ричного розвихку, формулювагги влэсн! судаення i оц!нки i т.п.

Назван! принцигти, безумовно, е лише ор!енгарэми, якими, та наш поглдп* доц!льго керувэсгися у процес! первбудови системи пк!льно! 1сторичго1 осв!ти. Водночас, на перех!дному exani ба-шно збвр1гати спад юоемн1сгь з попереднш сформованою системою, оскгльки вона все ж тэки дае учням мсишивхсть отримати дошть грутовн! знания з icropii лодства.

III), йормуючи ЗМ1СТ конкретних курс!в необх!дно також фаги до уваги, ир в другому концентр! вчигель повинен за до-помогою в!дпсв!дних 3aco6is тавчання (насамперед ч!тко визш-ченэго базового компонента знань у ттрогрзмэх курс!в i тдруч-никзк рхзнэго рхвня) проводили внутр!кгасну диференц1ац!ю нав-*вння; в третьому концентр! е обовшковаю зовн!дая диференц!а-ц1я, toÖio створення клайв гуманитарного та Шиих npo$iniB, у жих иколяр! навчатицуться за р!зними програмами.

IV). Методика навчання icropi! пшинна максимально вико-ристовувтм эктивну сэмэст!йну, з урахуванням 1нгерес!в 1 здгбностей, роботу з материалом (документами епохи, пэм'ягкэми народно! творчост!, !сгоричними мэпами, худоясньою та науко-во-популярною л!терэггурою, прэцями в!домих icropuKiB минудаго i Cy43CH0CTi) 1 та ОСНОВ! ЦЬОГО П1ДГОТУВаТИ ПОВ!ДОМЛЭННЯ, твори, дрпов1д1, рефероти, браги участх у дидокгичних irpax i змаганнях. Безумэвю необк!дним е забезпечвння икали Bijjnoaifl-ними пос1бникэми ! методична переподготовка вчител!в icropi I з унесенням до прогреми тпко! переп!дготовки Югошко-педзгогхч-

ного мзтерхэлу.

V. Вважаемз за необшдне внесения до прогреми вуэ!всько! П1ПГОТОВКИ майбутнгк учител1в ! сгори б!льш глибокого вивчення методично* л!тератури попередн!к пер!од!в аби дати студентам широку методичну освхчетсть, можливють творчэ эасгосовувэти доев!д. нагромадоший ггомал!ннями укра'хнськин педагог 1в. 3 ц1-ею метою ми рекомендуемо включения в1дпов1дного мэггер1алу в нурси лекц!й та сем!нарськик занять з методики виютэдэння !с-торИ, а таит викщдання спецкурс!в !з проблем !сгорП методично! дуй си в УкроМи

Проведене дастпдження, безумовно, не маке претендувати на вичерпний розгляд проблем цкально! 1сгсринюХ осв!ти. Насзмпе-ред коше з визначених вгаце напрям!в удоакпяалення системи пк!лыго! хсторично! осв!ти моие стати темою окремого !сгоп1-ко-педагоПчного чи методичного дасл1даення. Спец1ального вив-чення таком потребують так! питания як оаговнг нзпрями ! зм!ст тдготовки вчител!в ЮгорГ! да виклздзння предмета; реал1зэц!я виховних завдань на уроках !сторИ; вплив генези !сгори як науки на розвитск пк!льно'! !сторично1 осв!ти; змхет, офср.ивн-ня ! ефективнють доберу й використання ззсоб!в навчвння Юто-рГ! та !н.

Оснтний зм!ст виконэного досл!даення та його результата в1дабражен! у таю« публ!кац1як автора:

I. МОНОГРАФ II ТА 11АВЧАЛШО (ЖТОДИЧНI П0С1БКШИ 1.Икольное историжское образование в Украине: пути развития и проблемы, "'Луганск: Изд-во ВУРУ, 1995.- 11,6 печ. л. Я,Очерки истории Украины: Учебное пособие.- Луганск: ЛГСХИ, 1993. -7,6 печ. л. (В соавт.)

3.Шэнавальн! завдання э ЧсторП Укра!ни. Методичний пос!бник для вчител!в !стор!1 середапх кк!л. - Луганськ, 1993. - 2,5 да. арк. (У сп!вэвт.)

4. Преподавание истории Украины Ж века с использованием графической наглядности: Пособие для методического обеспечения курса истории Украины для вузов и средник учэбных заведений.-Луганск: ЛГПИ, 1994.-54 с. (В соавт.)

5. Методика использования графической наглядности в преподавании истории Украины. Пособие для учителей и утацихся сродник, учебнык заведений. -Дугэнос, 1994. -55 с. (В соавт.)

В. Изучение истории Луганирлны в школьном курсе истории Украины. - Пушное: ЛГПИ, 1994,- 3 печ.л. (В соавт.) 7. История Украины (1930-первая тюшвина 90-к годов) с элементами графической наглядности, -Луганск: ЛГПИ, 1995. -44 с. (В соавт. )

8.1егор1я УкдаХни XX сшШття: (Пос1бник для вступникХв да ви-щих нэвчальних закладгв). - Луганськ: ИДТИ, 1995.- 129 с. (У стпавт.)

9. Всесвгшя 1стор1я XX стенптгя: Пос1бник для викладач1в сту-денпв то учн1в. - Луганськ: ЯДШ, 1995 136 с. (у ствавт.)

II. МПТ0ДИЧН1 РЕГОМЗДАЦН

10. Организация самостоятельной работы учащихся в процессе изучения огечэственной истории империализма: Методические рекомендации для учителэй средних пкол. - Ворошиловград: ВПТСХ, 1988. -3,7 п. л. (В соавт.)

И.Изучение истории социалистических стран в курсе новейшей истории: Методические рекомендации для учителя истории. - Воро-ишювград: ВПТСХ, 1988. -3 п. л. ( В соавт.)

12. Методические рекомендации к календарю-тематическому шинированию курсов истории. -Ворошиловград: ВПТСХ, 1989.-1 п. л. (В соавт.)

13. Практические и лабораторные занятия по методике преподаваг ния истории: методичвекие указания для студентов исторических факультетов педвузов.- Луганск:ЛГЛИ, 1990. 2 п.л. (В соавт.) 14.1Ьучение отечественной истории периода империализма в 10 классе средней школы: Методические рекомендации.-Лу-ганск; ЛГПИ, 1990. -2,7 печ. л. (В соавт.)

15. К вопросу об украинской, национальной сзвшолике: Информационно-методический материалы.- Луганск:ЛГПИ, 1991.-0,5 п.л. (В соавт.)

16. Методические рекомендации по выполнению курсовых и дишюм-ных работ. - Луганск: ЛПШ, 1993.-1 п. л, (В соавт. )

17.ПЬрвдник а 1стор1Т. Украхни. 1917-1994 рр, Луганськ: ДЦШ, 1994.- 36 с. (У стпавт)

18. Методами! рексмендацИ да вивчення курсу "1стор1я Украхни (з середини XVII ст.да 1917 р.- Луганськ: ДЩИ, 1994.- 36 с. (У ствавт,)

19,1стор!я Украхни з нзйдавнтих чзс!в да середини XVII сто-

лгття: (Методичш рекшендаци для викдадачхв та студенПв) -• Лугоноьк: ЛШ1 1994. - 33 с. (У спгавт.} ' 2Ü. Методические рекомендации по курсу истории Украины,- Луганск: "Кимериос", 1995.-58 с.-58 с. (В соавг,}

III. OTATTI В НАУКОВИХ ЗВ1РНИКАХ I ЖУРНАЛАХ

21. Оргониэацгя самостийно! podoTi учн1в на уроках icropii//Ра-дянська икпла. -1982. N 2. 0,5 др. агк.

22.Вивчення на уроках icropii в 9-му кгос! питань боротьби ук-рашпького дашду за влэду Рад (1917-1920 рр.}// УкраШський 1стосичштй журнал. 1984. N 5. 0.. 7 др. арк.

ЙЗ. 0?мсхгг1йна робота при вивченн! icropii УССР (9 клас)//Ра-дянська икола. 1985. N 3. 0,5 др. арк,

24, Познавательная оэ-юстош®льюсть школьников в работе над понятиями //Преподавание истерии в школе. 1985. N 4. 0.7 п. л, (в сопвт.)

05. Четвергсклэсникам про пода ir радянського народу у Великхй В1тчизнян1й В1Йнз//Радянська шкот. 1987. N 5. - 0,5 др. сук. (у cniBaBT.)

26. Организатря индивидуальшй работы студентов по историческим дисциплинам: Материалы научно- практической конференции"0р-ганиэация и проведение индивидуальной работы со студент-ми" . - Луганск: ЛГТТИ, 1990. -0,3 п. л. (В соэвт.)

27. Золотой лев, трезубец, казак с мункетом... / "Отирая белые пягта истории: Сборник научных работ.- Луганск: ЛГШ, 1991.-0,5 п. л. (В соавт.)

ЙЗ.Спроба зд1снення екшомгчних рефери в Украт (сер. 50-x-nemia половина ГО-к рок1в)//Сгор1нки icropii Укра1-ни. Пос1бник для afíiTypiemiB та студент1в,-Лу-гэнськ: ЛГШ, 1993. - С. 79-89. (У спивт.)

29.К вопросу об изучении нпчпльнот периода украинской испори//История. Политология. Экхжшггеская теория. Сборник статей ЛГПИ им. Т. Г. Шевченко. -Луганск, 1993. -С.. 120-128. (В созвт.)

30. Активизация обучения в педагогичеоксм вузе: значение и пути реализации/ / Актуальные проблемы образования и воспитания учащейся молодели. -Ч. 11. -Луганск: ЛГШ, 1993. -С. 44-50

31. Развитие школы и гадального исторического образования в Украине в 1917-1920 -гг. //История. Педагогика. -Опорник статей. -Вып. 1. -Луганск: ЛГШ, 1994. -С. 95-103

32. Пер!одизэц!я шальнох !сторичнэ! осв!ти в Укра!н!//В!сник АПН Укра'1ни/Педагог!ка 1 психолог!я. 1994, N 2. С. 63- 70

33. Школьное историческое образование в Украине в 1905-1917 гг. /История, педагогика. Сборник статей. - Вып. 2. -Луганск: ЛГПИ, 1994.-С. 60-69

34. Почэткше викладання !сгор!х в школах Украхни на почэоку XX столхття//Педагогхка 1 психолэг1я/В1сиик АПН Укра!ни. 1996. N 2

IV. 1ЕЗИ

35. До питания про взаемззв'язок нацЮнальиого та 1нгернац1о-нального у викладанн! 1ипр15 Украхни/ Шсце Укра!ни у св!то~ в1й ЮТорИ та особливосг! вивчення дано! проблеми у педаго-пчному вуэ1. Тези межвуз!всько! нзуково-практично! конферен-ц!!.-К.:ЮТИМ, 1992.-С.60-61.-(У ствавт.)

36. Деловая игра как метод преодалвния разрыва между теоретической и практической подготовкой студешга-историков/ Высшее педагогическое образование: концепция, методология, пути реализации.-Тезисы докладов научно-практической конференции Луганского государственного педагогического института им. Т. Г. Шевчвн-ко.-Луганск: ЛГПИ, 1992. -С. 103-105

37. Деяк! можливосп д^лэво! гри в розвитку зд1бностей маййут-н!к вчител1в--1стср1К1в/ Тези Всеукрахнськох науковох" конферен-цх!,Ки!в,5-7 жовтня 1993 р.-К.: 1СД0,1993. -С. 60-62. (У сп1авт.)

38. Методхка використання д1аюгу у вуз1всьному викладанн1 1с-торп Укра!ни/Ун1верс1тет 1 регюн. -Тези допов1дей м1жнародно! науково-практичго! нонференци 22-24 чзрвня 1994 р.-Лу-ганськ: УСДУ, 1994. -122-123. (У сп!авт.)

39. Використання нэвчальиого дхагогу у виклэданн! тгорИ Укра-!ни у вищШ щкпп1//Теэи допов!дей всеукрахнсько! наукшо-методично! конференци "УкреЯнознавство у тектчному вуэ1: методо-дапя, методика, перспекгиви" 12-14 жовтня 1994. -Н.: УДУХТ, 1994. -С. 58-60. (У сп1авт.)

40. Деяк! принципи модерн!зацИ зм1сту ик!льш! !сторично! ос-В1ти в Украхнх у в1дпсв1дНостх з потребами демокраПзац!! та гуман1зацхх //Ма(гер1али Всеукра!нськох наукшо-практичнох кон-ференци "Модерн!зац!я системи освХти в УкраЖ на засадах наг цЮкальних трэдицШ та етнопедагопки, гуман1зац!1 1 демокра-•Пзацхх ", - Гвано-Франкхвськ, 1995. -Частина 2. -С. 35-36. (У сп!авт.)

41. Формування готовност! до педагог!чного д1атгу в курс!

"Методика викгедання icropii"'/ У зб. Дгатог культур 1 духовний розвиток лодини: 1Лзгер1али Всеукра1нсько1 тауково- практично! конференц«. -К., 1995. - С. 67-69.

ПОМЕТУН Ш. И. Проблвмы развития икольюто исторического образования в Украине в XX веке. Дисершция на соискание ученей степени доктора педагогических наук по специальностям 13.00.01 -теория и история педагогики; 13.00.02 - методика преподавания (истории). Институт педагогики Академии педагогических шук Украины. Киев, 1996.

В диссертации обоснована периодизация развития школьного исторического образования в Украине нэк целостной системы, раскрыты генезис, тенденции и противоречия процесса в период 1900-1992 гг.рассмотрены формы, метода и средства обучения истории в разные периоды.

На основании конструктивно- критического анализа и o6o6oje-ния значительного количества источников сделаны научно обоснованные выводы, определены перспективные направления развития нацштальной системы ниольного исторического образования.

P0METUN F-1. The Problems of developing sctrol historical education in Ukraine in the ЙО-th century. Dissertation for academic Degree of Doctor of Pedagogics (specialities: 13.00.01 - theory and history of pedagogics; 13.00.02 -methods of teaching /history/). The Institute of Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kiev, 1996.

The peridtratlon of the development of school historical education in Ukraine as integral system is substantiated in the dissertation, the eenesis, tendencies and contradictions of the process in 1900-1992 are shown, the forms, methods and means of teaching' histcry are studied.

The scientifically substantiated conclusions have been made, the longr term directions of developing the national system of school historical education have been determined m the basis of critical analysis and generalisation of a considerable number of sourses.

Kra)43Ri слэва: шк!льт iстаринна осв1та, генеза, тенден-Ц11, ПрОТИр!ЧЧЯ, пшитивний ДОСВ1Д.

с