автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Развитие провсещения в Галичине (1772-1939 гг.)

Автореферат диссертации по теме "Развитие провсещения в Галичине (1772-1939 гг.)"

Ьгститут педагогией 1 психологи профеойвш освгги Ахадеий педагопчних наук Украпш

СТУПАРИК Богдан Михайлович

РОЗВИТОК ШК1ЛЫ1ИДТВЛ глличини (1772-1931 рр.)

1100X1 - теорш та кторш педагогией

Автореферат дисертаци на здобуття наужавого ступеая доктора яедагсггших наук

РГ8 ОД

1 3 н§0н 1яя

На правах рукопису

Кжв - 1995

1кет5ггут педагопки 1 психологи професШно! оса пи Ахадеми педагогпших наук Укра1ни

На правах рукопису

СТУПАРИК Богдан Михайлович

РОЗВИТОК шшльництва галичиш5 (1772-1939 рр.)

13.00.01 - теори та ктори педагопки

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступени доктора педагопчиих наук

/ ^

Ки!в - 1995

Дисертащезо с рукопис

Робота викояана в Прикарпатсъкому ушв&раггеп ил. В.Стефаника.

Науков! консультант — доктор педагопчних наук, професор, член-кореспондепт АПН Украши Ничкало НГ, доктор педагопчних наук, професор, дШсний член АПН Украши Стелъмахович ЫГ.

Офпуйн! опоненти: - доктор педагопчних наук, професор Майбсрода Василъ Каленикович;

- доктор педагопчних наук, професор Щдласий 1ван Павлович;

- доктор ¡сторичних наук, професор Макарчук Степан АрсентШавич.

Провщна установа: Терношльський державний педагопчннй шститут.

Захист вщбудетъся 28 чернил 1995 р. о 14 год на заодант спед1ал:зовано1 вчено! ради Д 01.61.01 в 1нститут1 педагопки 1 психологи профеайноз освгги АПН Укра5ни за адресого: 252001, Ки!в, МСП - 601, вул. Трьахсвятительська, 8.

3 дисертацюю можяа ознайомитисъ у б1&шотещ Хнституту педагогией 1 психологи профеойно! освгги АПН Украши (252135, м. Ки!в, вул. Коаора. 24).

Автореферат розюланий 26 травня 1995 р.

Вчений секрэтар епец!ал13овано1 вчено! ради

ГЖЦибулъська

l злглльпл характеристика дисертлщйпоК роботк

Лхтуалыпсть лосл1д;*.-еттлл. S перетвореияям Украши яа самостшну дереву рсзбудоса систем:: осзгги, H докоршие рефорнуванпя м а гать стати OCHOSEO В1ДТВорепня штелезггуалъпого, духовного потенциалу народу, витсоцу !32тчиг>!1ятт01 пауки, техтки i культури ла сзгговий р1вень, нашоиального 31дрцд>этйпя, етановлгзпът дерягагностз та декскратазадН суспЬьства.

Одним и голо2Н51Х прикцитз реалзацн завдань, визпаченкя Державною пащоналы:о:о програмсю "Осзгга" (иУкрап:а XXI стол1ття"), с национальна спрлмозантсть оси ira, що полягае у неадщльвосп освго: вгд нацгэнальяого грунту, П органгшоглу посдпанш з нацюиальпсю icropieso i пародними традициями, збережгпзп та псагачент кулътури украЗкеького народу, зизвзгяа осзгп: маслизим шструнептси нацюнальнсго рогпитку i гармоязззцн нацзокалъних бщиоскн.

Проблема розбудози национального пшльшяугва з Украш1 лкнинас не вперше. Азал5зу:очи приняли втрата Украшою пезале:хнссп, ï! пацюиально-культурнзго i поэтичного занепзду, аэтср "Пересторогм" дЬшзоа вксноаку, що головка 13 них — це шдсуттстъ шкш для народу, "Со коли 6:1 Еулл науку «¡ли, тогда би as нев1Дошстю i глупством csoîfi не прийшли до таково! погибелГ

[Перепорота // Украшська лггература XVII ст. - Iv, 19S7. - C26-27J. ОВДухновкч ,

»

вважав школу сдилим порлтунксм пи економчного, политичного i духовного занепаду народу. -

Як наголошуваз МГрушезськпй, "сотяорекпс вацюиально! школи гвллеться одною з вайсяяьшшизс запорук национального вироджеяня", Go тьчькя пад1онал1зац1л школи в упрашсысих землях моя:е дата укра!псь:г1Я лкздност1 тодсгави устшксго культурного, суспкьного i еконоготпого розсозо, уоруяэти його ркнссильнею збрссю в конкуренцН национальностей, ззЗезпечита в« перспектгош •вщставаиня, уиослцукення в загальнш культуризм i екоком)чши поход1" [Грунмясыогй М. Наша щгсача // Нала шкала -1905.- кн. 1-П - C2J

Одним з найбшьш наддйних джерел виродакешш 1 розбудози национально! система сеат) е результат;! ¿сторшта-педагопчного аналззу и становления 1 розвитку. Особливий ¡итерсс становить вивчення гёторй шкиьництза Галичини 1772-1959 рр. Саме протягсм цьдго перюду, в схладаих углозах шоземно! окупац», в кра! було иагромадгкено позитивний досвщ розбудови нацюнального шкгльнвдтвэ, створено альтернатиелу державнШ систему приватних навчалыго-зихозних закладш, розрсблено теоретико-методич:« основи а функцюнування.

Окреш аспекта проблемы розвитку оевЬи 1 педагопчно! думки в Гаялчкш вивчали Л.Баш, В.Геть.чан, А.Кондратюх,Б.М:тюров, В.Савинець, 'Д.Свщник, Б.Смаль, Б.Чоповський та ¡я. За останш роки кторико-педагопчна наука збагатилася рядом важливих дослщженъ (Г.Б1павич, М.Волопвш, А.Вихрущ, О.Вмшневський, ЛГерцзок, М.Кутутяк, ЬКурляк, СЛаба. ИХорутокий, Щепенда та ш.).

Водночас зауважимо, що до цього часу ще не зроблено комплексного кторико педагопчпого дослдакення процесу становления 1 розвитку шкшьництва, в т. ч. 1 украшсьхсго, в Галнчин! Актуальшсть теми дослщженнп зумовлюеться: недостатнш ривченням проблем розвитку шюльництва; необхадшстю використання ¡стсричного досвщу, теори 1 практики його розвитку в сучасних умовах; ваяишвкггю об'ективно1 оцшки ¡сторнчного розвитку пшльництза в р1заих регюпах Украаш.

Ои'сит дослзджепия - 1стор1я розвитку народно! освгги в Галичши

Предмет дос.-вдгаеыня - прочее становления 1 розвитку шкшьнкцтва в Галичиш у 1772-1939 рр.

ТЛста дисл1д;ксппя полягас а тому, щао-визначити перюди, вкявити 1 проанал!зувати особливоси й провиш тенденци процесу розвитку шетльництаа • та навчалъно-виховних закладав р!зного типу Галичини у 1772-1939 рр.

Вцщовадно до мети були поставлен! таю заедания- дослдассняа:

- дос.-пдитм езолюцпо систем» итлькицтпа Голичинн i динашку Яого роззитку;

- вмзначити псрЬдизацйо станозлешir. i рсзкггку украшсыгого шалышцгза Галичиии, виявити особливост! його розпитку «a рпиих 5ггоричш:х етапах;

- проаналпурати зя'язок роявитку украшського шкьльтгцтва а иацгоналмш-культурийм Бщроджскилм, агасмозв'язои i взаекозукевлешеть нацюнальксго та загальнолюдсыюго в псдагоггппк здеяя пгдзгспз i грскэдсипис дмчш Галнчини;

- простежктн пялив церкви та гро^адсыак кулмурно-оямтиЬ: краю на стоореннл, сбережении i розвитск украшського шкиьзтцтза;

- ощнкти реальш досягеекал о розгитку reopil рсзбудоЕИ угфзнгбьгого цшлышцтва

Коицепц1Я досяадягеппя. Шюлывщтво Галитап1 вивчалось ntt cííct«», uso складастъея з «истин, hkí пнахсдлтьсл з tícuís ззасыозз'какая, утпортютъ певиу цшстсть. ГПд системою цшлъкицтаа ии розук1зм сукзттшгть державимх i приватиих навчально-виховиих закладга век тип'га, дшяыйсть кхия спрямозузалась на забезпе-еиця ocams i r.::i:c~si!'Ui пслэд1 Резвится Toopii i практики украшського шшльикцтва розглядзгея ке гх пржолшФкий рух по висхщшй лиш, а як долектсгаий за характером, суперечяивиЯ i динаьмчний процтс, на pi3iuix этапах якого виникають насамперед ¡деЗ, кгтегорп i метода, niti видозмичгаються, пбэ утзерджуються, абэ пс зкккаютъ.

Осо6лкбосл еволгсцп cyri, структури, sjiicry 0C3ÍT» з Га личин i Були викликаш, зокремг, птл, що на еузшгьпе ;г»гття краю газзкзн впливали процеси, як1 в1дбувалися в Наддшпрянсыой У:фа!ш та крашах Захико! Сзрог.л fx вплив разом з внутрцииши чмкиихаии епричниився до започаткулаиня в кжц! -нз поч. XIX стол1Гтя нацюналыго-лультурного в)дрод":еи:;я в кра1, одним я найважливииих аспекта якого був розвитск галкцького шюльняцтва i унрашеют! педатНчпо! дугиз! э захдаоевропейоькому контекст!.

Систеыно-!сторячний шдх'зд давав змогу вивчити минуле системч шюльиицтза, особлизост: Г:его становления i роззитку, вшкривав ыожливос-ri для арепшегичних csraioaxis щодо процесш i яеищ, характерных для дослщжуваного перюду.

Кетодолопчну основу дсслдоксяая стаиозлять теорш наукозого ишнання; положения щодо вггЕМоаз'нзку i взаЕМозугловленосп явищ та необхщносп ix випчешш п конхрстномсторичних уиозах; положения про едшгть нащонального i загалыкмшдського; про розвиток шхЬыпщтва Галичшгл в захщноевропейському контексп; приццшш ¡¿торизму, снстеыноеп, науковость

Дослцукення проблем-.! здшенено з опорою на HafiHOBiiiii здооутки рззних наук про лыднну i cbit. У kkoctI лгсературнях джерел викорнсташ монографц, наукогЛ журнал», sSipmiKii, автореферата i рукописи дисертацш.

Тгоргтцчса основа даглдакенпк: ыатер'1али з icrapi] нацюаалько! культури (В-Антоконпч, !.1Возняк, МГрушевський, ДДорошенхо, МДрагоманоз, А-бфЫенко, С.Ефремов, М-Костомаров, ГЛисяк-Рудницькнй, LOriciiKo, О.Субтельний, • М.Сенчзшии, М.Тершаковець, С.Томаипвсъкий, 1.Франко, В.Целевич, ДЛизгсесський); науков! npaiji, в яких розреблеш теоретичш основи нацюналышго шкшьництва (ОДухнович, С.Русова, В.Сухомлиисышй, С.СДрополко, Ф.Титов, К.Ушинський, МОщншин). дослцикения, в яких анал1зуються проблема icTopü оевзти (С.Бабишин, А.Боднар, Г.Зязюн. В.Майборода, Б.Мзтюров, Н.Ничкало, М.Стельмахович, М.Ярмачеико) i фзлософсый npani (Г.Кониський, Г.Костюк, ВЛесевич, Г.Сковорода, 1.Фраико, ПЛОркевич).

Основ::! джерела досл]д;кс!1:ш. У процеа дослщження проаиалюовано Гнля 1U0 архшннх справ а фо:ицв Центрального державного ¡сторичного apxißy у Львову Державина обласпих apxiuia у Львсж) та 1вано-Фрашпвську: близь к» 700 лгп-ратурних джеррл (в т.ч пинад 130 джорел польськию та шмецькою минами) :} фон.-цв науково! fiiüfiioTPKii ¡м В.Стефа;шка HAH Украши, б'зйлнггек Львшського

та Прикарпатського утиверсите-пя; музею осв1Ти Прикарпатського ун1верситету; законодазч! акти Аветр:!, По льни 1 Захщно-Украшсько! Еародно! РеспуЭлиш, урядов! документч; статистичн! зб1ряики; звгги кертних орган1в освети, навчальних заклад1в та громадських оргашзацш; навчально-програмова документагця; катер1али науйових та перюдичних видань дослщжувакого перюд/.

У ход1 дослижекшз вихористовувались тага гаетоди: хронолопчйий, який дав змогу розглядати становления 1 розвиток шкшьництва в Галичиш в динамвд, змшах 1 часовой посладовност); вивчення 1 проблемно-флъозий чнал1з наухо^о! ляератури з проблеми становления 1 розвитку шгальющтва Галичини;' вивчення, теоретичной та лор^вняльний аьал!з зекокщ Австри, Полыц!, краевих зайон^в, нормативно! та нормативно-методично! документацп, статистачкия зеше, документацП та звтв навчальних заклад!в, арх1вких до»:умент!в 1 матер1а.11в; вивчення та анал1з педагопчно! та суспшьно-полгсично! преси; систематизация, клагафжа^я фактичного матер)алу з прозеденого дослкження, його узагальненкя.

ХроЕолспчпо дослдокення охоплюе йерюд 1772-1939 рр. Його нижью межу зуиозило входясення Галичини до складу Азстрп та пов'язаш з ним державш шюлын реформи, а також зростання национально! свздомосп украшщв, пщнесення актизносп в кра!, що започаткувало нацынально-культурне вародження. Всрхня межа збггасться з закшченням у 1939 р. панування у Галичлш польсько! держави та лжвщащею вйх нацюнально-культурних, сусгилъно-полптгш'га 1 педагог!чних оргашзащй краю.

Дослщження проводилось у 1981-1995 рр. в три етапи.

На першому етат (1981-1506 рр.) було визначеко напрям дослщження, вивчалась ¡сторична, фмософська, педагопчна, психолопчна летература, зд:йснювалося теореткчне оскислення проблеми, коякретнзувалися завдання дослщження. Визчались арх1вш документа 1 матер1али, гаконодарч! акти австр1йсько1 та польсько! держав, аиал1зувалися звт! навчальних закладов,

::лвчально-ыетодична литература 1 документации статистичт дан1, тощо.

На другому еташ (1986-1991 рр.) продоЕжувалося вивчення арх1вн»<х документов 1 матер1ал1в та лгсератури з досл1джувано! проблеми. Одержат материал» вихористовувались у процесс роботи ¿з студентами, вчителями, коровниками закладов освгги, громадсыаспо.

На третьему стат (1991-Ш5рр.) вивчалась лотература з фондов специального зберогання, видання украонськоо доаспори, арх1вш ыатероали, узагальнювались та оформлялись ыатер1али дослуркення, формувались висновки 1 рекомендащи

Наухова поанзпа 1 теоретична зпачупцсть дослвджепяя полягае в тему,

«

що:

- водносно поено втдтворено осторцо резвитау шкшькицтва. Галичини у 17721939 рр.; •

- в науковий апараг введено значну илыисть нових документа, факт ¿в, теоретичних щей, що базуються на виявлених тми архшних материалах:

- на основ! детермшованого аналозу конкретно-'сторичних обстааик визначено науково обгрунтовано перооди розвитку ошшоьництва;

- ъиявлено тенденцП \ особливосто розвитку кавчально-зиховних заклада разного типу;

- водкевлено в науковому об'огу териш "ишльництво";

- розхрито суть, структуру, змкт шкигыицтва Галичини;

- здШснено науксву олтерпретацш ооайвайуш^ймх особливостей у розвитку теорп нацюнальисн освотоо 1 виховання, яко мають прогностичяу спряагавашсть > можуть стати важливим джерелом для роаробкя нових науково-теоретичних напряьш фундаментальних дослщжень.

Практкчпу значущкть роботи стаповлять результата дослщження, $иснозки 1 рекомендацп та обгрунтовано в ньому теоретично положения, яко

збагачують практику национально! освгги 1 виховання, сприятикутъ гбережеяхю 1 передач! досвщу мипулих локолшь. шдвищеияю зацжавленост) громадських формувакь справами шкйчьнмцтва; дспомозкуть залучити до освети молода стелектуальиий! матер'мльний потенциал сусшльства, визяачити подалыпий шлях розвитку нацклдельногэ гг"пльн:'цтт.а; созроблеш нами нявчальш по51бникм 5 методичш рекомендаци моткуть бути використаш гад час читання куряв лекц;й з 5сторп педагогией Украши, при розробц! спецкурпз та спецсекшарю дчя студентов 1 слухач!в вищих назчалышх закладт риних ршйз акредитадн. .

В:ропдп1сть науксзих полоясень, висновюв 1 рекомёндащй дослдакеннп забезпечуеться методолопчною обгрунтовашстю його вихщних позищй; отЬрою на результата наукових дослщжень у г а луз! зсторИ та Ьггорн педагогией; використанням значного обсягу архшпос документа 4 материала та специально! лгтератури з проблеми дослижекпя; систешшм анал!зом виязлених дослздницьких матер!ал!в; згстосуьанклм комплексу взаекодоловнюючих кетод;в досл]дження, адекватних ме-п, предмету 1 завданкям робот

Апробахра результатов дсылджеЕка здШснювалася у публисащях кгукозих праць, у доповщях 1 виступах па мшнародяитх та репональних науково-пракгичних конференциях, зокрема: «"Просвпа" в |сторц 1 культур! украшсыяго народу» (1вачп-Франкшськ, 1990), Симпоз1ум-конферекц1я учител1в Канади а У кражи (1вано-Франгавськ, 1991), "Оновлення зшету навчання 1 вихованяя в нащоналыпй шхзлГ (1вако-Франгавськ, 1991), Наукова кокференщя, прмезячена 75-р1ччю Захщно-Укрэшськс» Народно! Республжи (Гвано-Фрашовськ, 1993), "Народ, нащя, держава: украгаське питания у сзропейсысому вимзрГ (Львш, 1953), "Школи нового типу: доевщ становления, технологи ) перспектив«" (ЗапорЪюкя, 1993), "Теоретико-методичга основи формуваиня громадянина Укра1ни" (Полтава. 1993), "Акгуальш проблеми шелядипломнш оевггк педагепчних кадр1в у перюд вщродження кгщюиальго! школи" (Кшв, 1993). "Редкая ; молодокпа политика в

Украш" (1вано-Фрапк!всък, 1994), "Роль 1 мкце пмнази у нащональному з;1Ховант ухрашсько! колод:" (1вано-Фрашавськ, 1994), "Модертзац1я смстеки освети в Украио ва за садах' вадюналышх традицШ та етяопедагопки, гумащзацн I демократизаш!, светового досвзду" (!вано-Франх1вськ, 1995) 1 ¡н., а також у вис гулах ва обласних нарадах-семшарах педагопчних працтнигав, учигельських конференциях, в загальчоосветн1х школах, профтехучилищах, техшкумах, педшститутах та университетах.

Всровадогснвя результат!® дсслщ&гевня вщбувалсся в Прикарпатському ун1верситет1,1вако-Фраюивськоыу шстатул шслядиплоыво! освети, Льз1вському

кауково-педагопчному шститут! освети шляхом розробки ! читаиия леетрйних

*

хурмв (иЕац! )нальна школа: еитоки, становления", "Нацюнадьве вихозання шкаляр!в" та ¡я.) для слухачш факультету пдаищеинл кзалзфжаци та студента, а також шляхси рсзробки ыетодичних резшыендацй та навчальних пойбниюв, що зикористовуються у вищих навчальних закладах р1зпих ршшв гкредитацп, шстатутах тслядипломно! освети, в шкалах 1 профтехучилищах На захсст тгхяосетъся:

1. Генезис поаяття шкигьнкцтва, його суть, форми, структура, змкт I протир!ччя ва ршних пер'юдах розвитку.

2. Визначення ; каукове обгрунтування периода роЗЕИТКУ вшльництва Г&личкяи у 1772-1939 рр.

3. Положения 1 висиоькм, щь харакгеризуеть ссиозш теядеяцй) особливосп розвэтку шюльництва Галичини у дой-оджувашкйу перюд!

результат I оцшкэ вкладу галидьких педагога у форыуванкя тесрстичних засад национально! освети 1 вихсзааая ыэлод1

-и- __

П. СТРУКТУРА ТА ЗМ1СТ ДИСЕРТАЩ!

Дисертзи^я складаетьея з е стулу, п'ятк роздиш, висвовгав, списку осногно; викорлстако! л^тератури та архшзих джерел.

У першому роздиа - "Шюлъництвэ Галичини в кшц1 XVIII стол5тгя" -анзл)зусться стан висвгтлетй» ^ослщ:куЕако1 проблени в науксзШ лгтератур! XIX - XX ст., особлкзостз розкшгу осеш: в кра! до йоге входясг!жя до складу Австрн, розкриваетьел змет шгалъних реформ австрШсьхого уряду в кшц! XVIII столгпя.

Встановленэ, що проблема розвитку шгальництва в Галячкш у XIX - ^Х ст. знайшла свое вщображення в численних працяя дослщниюв, яккми опрацьовано значкий фактичной матер1ал, що дас амогу осягнути широту проблеми та П ваясливотъ для изцюнально-культурвого вщродження украшцш.

Зодночас зазначаеться, що через вщом! причини чииало документов 1 досиджень були недостутп, багато дапмх катер!алш зберггалося п спецфондах, окрем) перЬди I дшлыплъ грамадсысас оргзшзздш колша було гацгаозати тиьки з позкцй одюс! щеэлогм, що негативно позвачалося на вивченш проблеми. В окремих дослцукешшх однобгаю гшзл1зувалися кторичш факти. в шших фальсифисузалася ¡стор1я боротьбя за украшську школу, роль нацшналъчих товаркств > оргашзаздй характеризувалься як реакщйна тощо.

Питания кторп шюльництва Галичини знайшли ваображекня \ в лггератур1 украшсыкн дааспори та у виданнях П Угсрзшсъкого Архзву. Окреш розвщки з ща проблеми проведено 1 з Полыц5 (МАдаячик, З.Кошчний, СМодзеяь, СЛёитцький та т.).

В уловах розбудози ухрашсько! держави увага до ;сторп шкьльтщтве пом^но зросла. З'явклося ряд роззтдок 1 матер1алга, у яких простекуеться наыагання об'ектявно проангл1зувати ¡сторичш, полггичш, педагопчш аспектй боротьби украшц:в за нацюпальну школу. Однак поза узагою дослщшшв залишилося чкиэло аспекта ше! проблема У педагопчшй лгтератур! нема праць,

яю всебгано 1 об'ективно висштлювали б продеси роззитку системи шюдьництва 1 боротьби украшщв за кацюнальну школу.

Прияципове зваченвя для вивчення 1 сгори становления 1 розвитку уг.ражського шкшьництва Галичини мае його периодизация. Тим часом анал!з шукових праць засвщчив, що, вивчаючи розвюок ншльництва, досдадники часто визначаклъ перюди його без достатки наукових гад став, не враховуючи сусшльно-пол^-тичних. ссцгально-екокошчких умоз. .

Зивченкя джерельно! бази дало змогу обгрунтув^ти положения про те, що головною передумовою розвитку украшського шктьництва стало прсбудженяя ! зрсстання национально: свздомоеп украшщв, що вщбувглося пзд еплиеом прсцесга, яга проходили в Галичиш, Наддщпрянсьгай Ухраш та в'крашах Захаднс! Свропи. Щ процеси сприяли нащонально-кудьтурному вщроджекню, незад'синою складовою 1 об'ектмвним результатом якого став розвиток шюльництва. На перший план виходять не еконошчш, а нацюнально-культургп штереси украшщв.

Розгляд розвитку шк1яьництва в коитексгп нацюнально-культурного вщродження дав змогу умовно видиити чотири перюди (1772-1848; 1849-1900; 1900-1919; 1919-1939 рр.), козкен з яких зумозлений об'сктившши закгщошриостяыи кггоричного, сощаяьно-еконоьнчного 1 кацюнально-культурного роззитку, особлизостями розвитку шюльництва, спецификою еволющ! предмета досладжеяия.

На оснсг'1 вивчення та анализу праць 1Фраика, ХКревецькогс, Шезицького, К-Вщмака, Л.Фшкелл, ЙДукашезича, МЗозгша, матергалк до культурно! ЬгорН Галицько! Руа встакоБлеко, що шлькасотлгтя неволя стала причиною Бщсутноеп в Галичиш украшсько! штелтзщн, шгал, катергалыгах 1 ыоральних здобуггав. Духовенство шдупало, мицапство зуСохоло, селянство гинуло в ярш панщини, маем укра!яського народу пропадали в бегпроевгтай темисгп, польська держава не мала шчого спального з цеезп осзЬ-и народу, украшськз цергша не мала для

цъого аш достатЕьсго рсзумшня, аш oaco6ÍB, ani змоги. Особливо великим був нашональнкй занепад галицького сустльства. Як наголошуваа ГФргвко, "При русьгай kobí, при русыай иарсднссп лтиалися гшыет npocri черт хлопи i вбог! та маловчеш йльськ! священики" [Франко 1Я. Нашцина та II скасування 1848 р. в Гастчкк! // Те. в 50-ти т.. т 47 - С.108]

Включения Галичини у 1772 poní в результат! першого подалу Полъвд до складу Австрн позитивно позначилося на сустльному яеитя га.ищьк;:х укра!иц)г. зукозило певиу специф1ку процесу становления i розвктку украшськрго вшльництва. Переб;г полггичнкх i вШськових подай, необхдшсть полтшення ссщально-екокошчкого становища Були об'ективною передунозою реформ в державу з т.ч. i реформ у галуз! шгалыпядтва. Через гадвищекня освггнього ршня укра!кц1в уряд також спод^вався послабити польсый впливи в Галичотн i в такий спойб полегпппи coói управлшня новою адмЬнстративною TepiiTopicro.

Здайстоваж урядом рефсрми пшлькицтва створювали позитивш передумоЕи для рсзвитку ocami украшцзз:*формувалася украшська :нтел1генц!я, було прсголохлено право нзвчанкя украшською ковсю, видано нимало урядових • i церковник розпоряджень щодо заснування шмл та оргашзацп ix даяльносп, вдссконаленнл зшету ocBini та управлшня шильництвом, полтшення становища вчителя тощо.

Розробка законодавчих акта i здШснення реформ шкшьництва мали практичне спрямування, освгга молода розгллдалася як зааб пщнесення добробуту народу i об'еднання народш Австрн з одну оргатчну державну ципсшсть. Водночас закладалися юридичш основи для формуваннл в майбутньому системи окшышцтва.

Наслщком тереззансысо-йосифшських реформ у кра! було створенмя трьох титв народних шхи: у парафшх - однокласш аерковно-параф)яльш з навчачням раною козою; у невеликих шстах - трив1альн] тризсласга школи i в бшьших sticrax

-галслш, або нормалью, 4-класш школи з навчанням нЬгецько» козою. Як рцдаа мова була допущена i украшська

У 1783 p. у JlbBoai заеаовано духовну семшарио, s якай щсар наказав вчити студентов радиою мовою, а у. 1784 р. - ушверситет, що ыав фюссофський, юридичний, кедичний i богословсышй факультета. Ка ф'ьлософському i богословськоиу факультетах були вщкрит! украшсый кафедри. 3 1787 р. при уншерситет! створено "Студаум рутенум" (Русъкий 1нститут), завданням якого було готувати вступниюв ушверситету з числа украшсько! молода

У 1798 р,' в кра5 функцюнували 8 пмназй, 27 гсшовних шкш; мгських було 102, сшьських - 114, монастирсьхих - 13. Окрш них дшло 107 еврейських шк1л. Пщготовкою вчител1в зайыалися 3 препаранди (учительсьш курси), в яких навчалося 78 сзетських осй та 69 oci6 духовного стану.

На основ1 узагальнення результатов вивчення летератури та apxiBimx дяжрел зроблено висновок. що головким pyinicM розвитку шюльництва на цьому ' стал: стала церква, Вище духовенство вимагало вщ священиюв вщкривати школи при церквах, навчати детей катехизму, утримувати учител^в, заохочувати селян писилатн детей до школи.

Встановлено, що у розвитку шкшьництва в кшщ XVIII столгття спостерцалися там суперечносп: мЬк створениям законодавчих передумай для розвитку освети i тим, шо навчгшня в шкаш здШснювалося чужою мовою, а устргй школи будувався за шоземними зразками; пак одержано» можливгепс навчання рщною мовою i фактичним розвитком укргигського шюльництва, яке обмежу_ралося лише школа*и-дяк1вками та параф1яльшши школами; М1Ж пра:<тичнима готребами в освш i небажаншга оатыав посилати детей до школи.

Головне значения иаольних реформ юяцл XVUI ст. полягало в тому, що, по-перше, було розпочато виховання украшсько) цггел1генцн, р!вень подготовки лко! вццшв1дав еврочейському; по-друге, було створено на наукових засадах

школи нового типу, побудоваш на наступиocri освim; по-трете, створювалися етруктури управлшня освгеою як з боку церкви, так i з боку держави. Bei проведен! заходи мали важливе значения для розвитку шкЬьиицтва в майбутньому. Створення навчальних заклада р1звого типу, яавчанНя у Вин; та Львов1, стхтхувакяя з предгтавшосами пшшх народзз створювало кожлизосп для ознайоаленпя иолодих людей з передоаими суспшьними щеями, що з'явились в европейсышх крашах i в Наддншрянськ1Й Украш'|, спрняло формуаанню штел1генцп, частина яко! близько сприйяяла щею народно«!. Отже, шкЦьш реформи об'ективко створили передумови, яга в поеднанш з шшини факторами i впливамк спричинилися до започаткування нацюнально-культУрного вадродження украшщв.

Одвак укра)НЦ) не зикористали Ti можливостс для нащояального вщродження. Причинами цього Були призжчеяа кацгсвальна евщошеть, схилякня перед польською культурою. вщеутшеть квал1фЬеованих кадр1в та наукових традищй, несгача тдручниюв, байдулястю пр0В1дник1В та т. Тому в XIX ст. населенна Галичинн вступило неосвиекин, охапленим забобенами, з недостатаьс розвиненим ночуттям нащональних та культурних потреб. Реформи не давали

спод1ваних результат!в, осилыш у ix проведенш не врахувалась нацюнальна

«

icropifl, традици, раень культурного i економгчного розвитку краю тощо.

Реформи не Були позбавлеш i шкщливих для украшц» ознак. Здойсиення навчакня чужими {шмецькою та польсыкяо) козами в Kpai, населения икоте не золодоло ншецькою новою i негативно ставилось (госля впав неволй) до польсько!, не могло зробити реформи ефективними, оскшьки евщчило про прагнення продовжувати пол^ику "винародовлеиня" украТнського населения Галичини. Водаочас прсведеш реформи i прихильне ставлення до духовенства уряду стали джерелом глибоко! вдичаосп до азстрйсько! мояархп, яка живила так зване рутенство -сукугш;еп> настрои, щп панували в сгредовипц захано-ухрашсыял

елп» аж до i830-x poxis. Ць в майбутньому такой: галькувало розвиток шкьчъництва в кра].

У другому роздал! - "Мета, змют освгги i боротьба за нацюнальау школу г перш!й половит XIX ст." - показано KinbKicHi i яшсш змши, яга вщбувалися в л-:кпьництв1 На першому erani найголовшшим було прийняття у 1805 р. шильного закону, який визначив мету i 3Mier осзгги, типи кавчальних закладЬ i порядок ix створения та фуикццовання тощо. Закон встановив умов и взаемозз'язку шкш р13ного типу ыЪк собою, порядок переходу з нюкчого закладу у виихнй, вкзначив шлях подготовки вчител1а для pi3imx кавчальних заклада i тд У 23 роздшах, 478

параграфах закон, Kpiu загально-державких вимог i п1дхсд1в до органisauil освгги,

*

шстив також положения, що враховували особливоеп р-1зних провшщй держави. Bin вперше пщШшов до розгляду гшапьництва як системи, що складаьться i3 сукунносп взаемозв'язаких i взаемозалежних навчалышх заклада i заклав основи и створення.

На початку XIX ст. продовжували розвиьатнсь i негативш для украшського • шкшышцтва тенденцп. 3 результат! погляблення зззначених суперечкостей i причин, зокрека, нерозумшня важливост! рщиомовно! школи, в шюльництв1 запанувала гюльська мова, було вщмднено обоз'язков1сть навчання детей шкшышго вжу. Закон 1805 р. нерздбачаз функщювання тшьки вшецъких шюл.

BiiicbK03), сусгплыю-полггичш та екоиошчш потреби привели до сб'еднання JIbBiBCLKcrc ун1версктету з Краювськкм, а при йога вщновленш про украшсыа кафедри було "забуто".

Всдб'лне вмвчення сукупноеп джсрельних матер1ал5Б дало зиогу зробити виснобок про те, що проведен! в кра; шк1сьш рефсрми, вплкв процемв, що впбувалися в Наддншрянсыай Украш i в крагнах Захццю! бвропи, ознакомления • з украшсьмсги лгтературними твораш? з Pccii, кторичкими та етнограф^чними заданиями, Це5 роззавтизму i слов'янського вщро/ркышя спргиинлли пробудження

I зростання национально! свщомост!, запсчаткували национально-гсультурне вщродженкя.

Його организатором та провщником виступило греко-католицьке духовенство, молод! представники якого, виховат в уювврситетах та грехо-католицьких духсвних семиагнях Вцшя та Львова, стали виступати "в оборот" прав народно! мови в сустлъному жкта 1, зокрема, в шкишництв!.

Боротьба за збереження самобутноеп украшського народу та укра!нське шюльництво розпочалася з Перемкшля. В уявленш про нацкжальну школу в 70Й час поедналися нова викладання та припал ежнкть до греко-католицысого обряду, а головною и метою було "утримання людей при украшсыай нарсдносл".4

Важливу роль у боротъб) за нацюнальну школу вцвграл»г МЛевицький, Шогильющький, ГСни-урсъкий, як1 вимагали викладання в школ! украшськмо мовою, вщкривали навчальш заклади, видавали П1дручники, твори художяьо! летературн для народу. Зуеилями грекс-католицького духовенства створено ' Товариство галицысих греко-католицьких "стдацениюв для лоширеиня письмами просвети 1 культури серед в^рних" шляхом видаиня шкшьних книжок народною укра!нською мовою, эасяоваяо дяко-вчительсысий шститут, музичну школу (першу в Галичиш), значну к!лыс!сть парафмльнихтшил. Завдяки цьому у систем) шюлышцтва важливе мюце зайняла ухрашська параф1яльна школа. У 182-9 р. в Галичиш було 1559 параф1яльаих шюл, в т.ч. да третиии - украшських

Великою заслугою греко-католицьксго духовенства стало завоювання права навчанвя детей греко-католицького обряду релш! украшською мовос, я в школах, де навчаються дети лише цього обряду, назчання вс!х предметов укра!яською мовою. Церква здобула та кож праве нагляду над школами, де бшьшеть становили унт а сшей, що належали до греко-католицысого обряду.

Завдяки даяльност! ¡.Могильницького.'ЙЛезикського, ЙЛевицького та ¡нших духовник!в бvлo подготовлено подручники народною мовою, розвивала.я

нодагопчна думка. Шюльш пщручники, особливо пщручник з методики 1,ЛаЕршського, е яскравим евщченням того, що педагопчна дуыка в Галичи'п розвивалася в ясному зв'язку з розвитком педагогией в захщноевропейсышх крашах.

Справу видання книг, боротьби за украшську мову, литературу I школу продовжили МШашкевич, I Еагилевич, Я.Головацький ("Руська тршця"), дЫлыпсть яких викликала пожвавлення в громадському жигп краю. "Руська трйця" стала провгсником национального вщродження в Галичин! Розпочату нею справу продовжило широке коло передово} галицько! молодь

Актив1заци боротьби за украшську мову 1 за украшську школу сприяли подД 1848 р. Пщнесення нацншально-зизвольного руху, ироголошения Головною Руською Радою едносп з украшцями Наддншряшцини \ програми розвитку украшсьюм ыови й лггератури та запрешадження навчання украшською новою в навчалышх закладах уах тип!в, скасування пашцинк, скликання "Собору" гпдняло нащональну евщоикть галицысих ухрагащв, пробудило в них потяг до освЬи й культури, сприяло уевщомленню важливост! шгально! справи, активЬувало боротьбу за нацюнальну школу.

Швидко зростала мережа украшсысих опал, на украшську мову иавча.шя перейшли початков! школи мкт 1 си, де мешкала бихьппсть украйодв, украшська мова стала обов'язковою в середшх школах, було створено украшсыи кафедри у Львшському университет!

Вивчевдя лггератури та архшних джерел дало амогу зробити висновок про те, що до 1848 р. в Галичию склалася система нижчого 1 вкщого шильництва. До нижчих шюл В'дносились: параф1яльш; трив1альш, головш абс нормальш; Д1воч1. До вищих шкш належали гшназн, лщеЗ, Львгвський утверситет, технзчш школи, ■ техлжа Львшська. У1839 р. у Львов1 закладено да охорони (захоронку) для дггей В1Д 2 до'б рок!В.

-191848 роком завершився перший етап галицького пробудження, який npimíc реальнз здобутки в розвитку шкшьницгва j в т.ч. украшсысого. Це були перш! реалып кроки е розпитку нацюнального шкиьництва теля багатъох столггь неволи Однак цей поступ стосувався лише початково! ланки шкшьництва, а у bcíx навчальних закладах шиих таязв викладання здзйснювалося н1мецькою i польською мовами, що стримувало доступ украшцзв до ocbíth, гальмувало пздготовку национально! знтелзгевцзз. Таким чином, школа i надалз залишалася засобом денацзовалззацп украшсысого населения. t

Негативний вплив на розвиток шкшьницгва в цьому перзодз мали рутенство та економзчна ганедбанзеть i вщеталгсть краю. Яаслздком вищенаведених причин i суперечностей був значно нижний рзвень розвитку шкшьництва в Галичинз, нЬк в знших краях Австрн. Навчанням було охоплено тзльки 14% дзтей шкзлз»ного в>ку.

У третьему роздШ - "Розвиток шкзльництва в друлй половин: XIX столзття" аиал1зуеться евелюцзл i динамика розвитку шкзльництва i його законодавчо! бази взд 1849 до 1900 рр. Це другий перюд розвитку влольництва, який хронолопчно збзгаеться з другим етапом нацзонально-культурного вщродження. Розвиток шкзльництва в цьому nepiofli був неоднакоьим. П1сля найвищого пщнесення нацзонально-визвольного руху в краз наступила реакц>я: шо призвело до негативних змзн у шкшьництвз, було вздмшено сбв'язкове вивчення украшсько! мови в середнзх зпколах, обмежено вступ украшав до утверситету, почалося створення польсьзсих гзыказзй.

На стан укразнського ззззезльнкцтва суттсво впливали лольсько-украшськ) стосукхи, як1 загострилися в результатз ревгшоцзйних дзй учрашцЬ i сталзз в центр1 суспзльно-ползтичного життя краю. 3 свого боку австрШський уряд, придушивши революцию i позбавивши укразнцзв майже везх П мзерних завогавань, у 60-х росах передав управлзння Галичинйо в руки польсько! пашвноз верх!взси, яка з «озчазчоз згоди В ¡дня використсвувала владу для гальмування нацюнально-

гуяъгуромго розвитку в крао, в т.ч i школыоицтва.

68-то роки характериэуються спадом украшського рух> в Гали чино, що аи-'Н^сся она шюльництв1 Розпочалася полошзащя вищих i середшх заклад1в, пги'альмувався проиес вщкриття украшських народних школ, водночас швидко гратала кшькость польських.

Знксристовуючи свое владне становище i бшьшость в галицькому csfhii, поляхи у 1867 р. домоглися прийняття дискримшацойного для украшцов закону про мори викладання в школах Галичияи, лхим обмежувалися права украшсько! моей, а вивченая польськоо, ставало обов'язковим у bcîx школах.

Економ!Чний занепад та войськово по разки Австрп зумовили необхадаость реформ у bcîx сферах державного життя, в т.ч. i шкшьнидтва., Конститущя, прийнята в Австрп, надавала держав1 право стаорення навчальних закладов, управления освтио i справами виховання, виводила школу з-шд описи церкви, гарантувала право на освоту рщнооо мовою, визнавала ровоюправкость ycix мов у цоколо, урядо й сусшльному житго. Однах, незважаючи на неводповщтсть закону • про мови викладання в Галичиш конституци держави, до яього не було внесено змш i украонщ i надало не мали права навчати датей рщною мовою

Створена у 1867 р. Красва Школьна Рада, яка мала б сприяти декократизацн ocbith, розвитку державно-громадсьхих засад управлшня нею, та кож потрапила nia вплив поляков i стала могутном чиняиком полошзацп краю. Спекулюючи ¡деею про "надпродукцою онтелогенцп", рада обмежувала доступ молода, особливо украшськоо, до школи взагало i до сер^дпьоо зокрема.

Чужа мова навчання, зверхшсть тодшньоо штелогенцп у водносинах з людьМи працо приводили до вграти впевненосто в cboïx силах, очпсування п&рятувку з чужих рук (москвофольство), що зумовлювало небажання украшськоо ' молодо вчитися у пмназоях, мало негативои наслодки для майбутнього Гэличини.

Кардинально змш и у розвитку шкшьництва водбулися у зв'язку з

-23- i

пряйнятгям дерясавкого закону вад 14 травня 18G9 р., в якому визисчзпо нету робота шхоли, тали навчалъно-виховних гзхяадлз, EiieT освети i ортопзацхйно-npascsi засади шгалъшщтва. запроваджеио обоп'язксву безплатну початкову сапу молода, передбачгяо стеореяня навчальяих закладаз для гадтотовки вчителв та шлих фах!взда, потр;бш!х народному господзрстпу. Заксн шв прогресивяий характер i створшав передуисзя для розвитяу нацзональксго ипйльництва ¡зама народами, що заселяли АвстрЬо.

Прийляття цього та настугашх законш привело до юлыасних i ятаснкх гзш у шюльнмцгв! Галггпггп!. Вгдбулзся евошсщя сиетеют виховакия i освгти колод), вщвосно швядко зростала мережа навчально-Еиховниг згяладаз ргзпого типу, здосзоаалено згаст оспети.пушхом ппровчг,^кення коьих павчальних плаща i програа.

Робота народно! школи оргашасвузгласл вщпсвщкс до затгердасйного клпстерстзам секта i Е]рзгпсв2дань Азстр:! "Шального i кавчалъного порядку", в nsesiy пказузалсс."!, л1,о гетоэ кахсианна колод! s етдеерткЯ благорсдний характер. Вчгтгэля гсбоз'язувади ипазретсзукатм вихспш засобл, пкл вздпопщали оссбливсстшд дитипи. ФЬпчтп покарашш в втада заборснялиед.

Шд пплиесм ш у гшиазШша ocsm в европейсыах крашах у гахощьких гЬтиазЬп, up даяля ка ccHosi "Орпшзацгйяого кзрису гп.казй i реальяих unci л" (1Е€9 р.),скорочувалася класячза складова зкгету ссв'т i за рахуно.ч ф>ого рогзиряюавсп обет- природтгет-катгкаткчасго циклу та пащазадьна ссладова, зк1иювалася методшеа лияладаняя. Д!яльшсл> гшяаг^Я спрянсвуваяася ка формупзння п!1сз!:ожтелехтурх!ГС1, япгсько! людш з грунтезнкмл знаниями оежв наук.

Посиления поло:«зэц>! xpsio аикликало в украшщв прфодний onip. В боротьбу sa волетлчя! права, пзшосальву ссз¡ту, яр!а гргко-католицькогз духозенстзз. вступае штел!гевцхя. Bona об'едкала иавколо себз прогреет«®«

кредсгавшзэ yes верста каселекня

Зростеняя кащоЕадыю! csíkomoctí yxpalnais, Kccnrryuümi иередумови та згшцнення зв'язяЬ з укранаусл! Кзддтпрянврши, як: подавал:! галичанам щейзу, духовяу, кадрозу та ¿ааторгальяу дгаомогу, дали ачогу створити культурно-осзпш товариства та оргашзацн, розгерцутп боротьоу за украшсъке цшлъництво.

НарЬчииы каменен пацкшальпогэ вадродження галхцьклх украшщв стало створено в 1868 р. тозариегао "Проезда", яке рсоблизу увагу ззертало на розгиток шгалмщцтва (видания п'дручшшз, лп-ератури для населения, оргашзацно р13номаштиих "курсЬ, стьорання фахових шх1л тощо). ,

Взжливу роль у боротьб» зг. украшську школу вдаграло Руське Педагогкне Тсзарисгио, стЕорспа у 1881 р. ва Ьпуатизо» "Просвети". Об'едназши нацкзвалъно евщоме вчитсльстао, аоно заеновувало украшсыи школ и, видавало пшльш нщручнихи, дитячу литературу, педьгоггай журвади, намагалося задов ¡льните ;ы7?еби укра!нцэ у вихсаанш ¿олод1

Пщнесеиня нацюнально-вивэолъного руху, зростання национально! сз ¡домоет! украинца позктнако евлияуло на роавигох педагопчшй дукхи. Вагомий внесок у розвнтск теорИ нацюналько! ocami i вихозання зробили Г-Врецьоиа, Г.Зарицьклй, ВЛеьницькнй, О.Партлцышй, 1.Франко, О.Барвшський та íhuií, в прадях яхих, як i в працях О.Духковичз, утверджусться думка, що народов! потребна нова школа i нова педагогии В основу розбудови школи треба покласти принцип народное« i вихования в нШ wae бути нацюиальшш. Мета школи -плекати нацюналышй характер i иацодальш чесноти, виховувати люди ну свого вшу i свою народу, aipHitx сишв свое! церкги, "$х\ зйщо душею люблять свою вггчизну Русь, П минуле i сучаске. npiDpmvmvai -зааданням тако! школи повинно стати виховаяия.

Важливим результатом творчих пошука галицмэж педагога, яш епиралися на иэйвовшп досягнення свропейсько! педагопчжз! душ®, пошуки недагог'ш з

-23 -И.

Велико! У крайни 1 традащН игр одно! педагопки, була публкацш у 1884 р. першо! в ¡сторп программ розбудови укра;«сько! национально! школи.

Вквчення багатого доробку в царшп национального шкшьництва дас змогу зробити висновок, що в поглядах галицьких педагога друго! половиниХ1Х ст. утвердилися так! принцип;! становления I розбудов!! национально! шКоли: народность, природовипоЕщшстъ, культуровщповщшсть, гуматзацш та демократизация. Школа пае бути загальнодоступпою, 1 забезпечувати навчанкя датей рщною мовою. «

У ход! дослщження виявлено, що гсловними суспшьно-полггичними факторами, яза забезпечують нацзональний характер виховноз робота в школ!, галицыа педагоги вважалк прилучення датей з раннього вшу через мову ! культуру до духовного життя р!дного народу, вкховання в сш'1 1 школ! на иароднхх традгадях, ц!леспрямовашсть у формувашй характеру учив, вихвання повага до людей шшо! нацзональностз, гаших в1росповщань, реалззаадя принципу природ овздповздвост!, опора вауково! педагопки на здобутки народно! педагопки, виховний досвзд 1 мудр!стъ народу, ткна ставпраця з ам'езо, церквою 1 громадою.

Активна освггня ! полтгао-культурна робота сприяла гаднесенню в кра! нацзонально! св¡домосп украшського громадянства, змшила його ставлення до ' школи, пожвавила боротьбу за нацюнальне шзольництво. Цей перелом наступив у 80-х роках Зростала юльисть утшв-украдацт у середшх школах. До галицько! суспзльносп прмйшло рсзумзння важливос-п осв1Ти для национального розвитку. Бона боролася не лише за початкову, але I за середню школу, домагалася вздкриття украшських кафедр у Львзвському университет!, а в к!нвд XIX ст. ставила вимогу про вщкритгя у Львов» окремого украшського ушверситету.

Наполеглива боротьба украшщв давала позитивш результата. В ушверситет1 вздкрито кафедри ¡сторп'та украшсько! лЬератури, якиыи завздували МТрушевський ! К.Студииський. Засновано двз украшськз гшназп,

иародн: школи, перший приватний дошкольник заклад. Розпочали дшльшсть ркнэдоштн: курен для украшцш, стали виходити друком пщручники та лпература для народу,, тощо. Украшсью яавчально-вихсвш заклади утвсрджувалися в державнш систем! шгальництва, а поряд з ними виникали приватш заклади як елеыенти альтернативно! до державно* системи, егеорювалися передумози для П розвитку в майбутньому.

Мережа навчально-виховних уставов. у друтш половши XIX ст. швидко розншрювалася. У 1900 рощ в кра5 було 4649 народних, 36 середшх, 6 державних промисловпх т? 50 факових доповняльних шшл, ряд фахових опал, що належали р1зним ведомствам, ушверситетк у Львов! та Краков^ полгсехшка у Львову 13 учительських семшарШ. '

Однах за ршнем освети Галичина продовжувала залишатися одшею з найв'щеталшшх провшцШ Азстрп. Особливо важкими залишалося становище укражського населения краю. Хоча в Галичиш функцюнувало 2138 украшських шк1л, вс! вони були малокласовими. 1з 36 середшх шшл лише у двох викладання • здшснювалося украшською мовоюи. Укрчшщ не мали жодно! п'ятикласово!, видиюво1,фахово1 школи, учетельсысо! семтарп, вищо! школи. 1з 8134 учител]в, як\ працювали в школах краю, лише 1803 були украшцями. У середшх школах учш-украшщ становили 17,84%. 882 украшсью громади не мали шк1л. 62,44% украшщв краю були неписьыенними.

Доступ украшщв до освети обмежузався. 1снуюч1 школи, де биышеть учител^в 1 кер1внлюз були поляками, а программ 1 пщручники утверджували в учшв думку про те, що навчання пе дас людиш щастя, не шдшмае п морально, перемонували в тому, що щастя украшцш можливе лише у польськЬй державг, продовжували служити справ1 денащонал1зацн украшсько! молода

Негативну роль у розвитку украгасыюго шюльницгва в другй половши XIX ст. З1д1граш1 таксж економ!чна вщеталкть краю, москвоф1льство та обрядово-

церховна справа, якз гальмували його, розпорсшували сили украшцп.

У четвертому роздтл1 - Теоретичш оснппи розвитку нацюнальдпго шкиышцтва в 1900-1919 рр." - проанал!зовако стаи освети та динам!ку розвитгсу шгалькицтва на початку XX ст. Встановлено, що на початку столптя зростим.ч нацюнально! свдомоеп, утвердження в шй державницько! ше! 1 усвщомлення ро.и шгальницгва для майбутнього наш! визело шкшьне питания на перший план серед уах вацюнальних справ у Галичияь

Особливо! гостроги набула боротьба за украшсъкий уншерситет у Львоз! та за середне шкшьництво. Вона охопила широм народи» маси ! переросла ь мшснацюналъну ворожнечу мзж двома народами, яка призводила наветь до кровопролиття.

Головним завданням в осн1тнш справ1 стала нац10нал1зац!я школи, пристосування Н до потреб украшського суспьльства, його завдань, життл 1 обставил. Це зумовило активш науков! пошуки, результатом яких стала ро.?роска теоретичних засад национального шюльництва, визначальними для якого с принцип народи осп, нацюнальний дух, ¡деали нацюнального виховаиня, народна ф1лософ!я.

фею проблемою щлеспрямсвано займалися С.Баран, М.Грушевськии, 1Терасимович, ЬФранко, 0.1вакчук, ГКопач, М.Лозииський, Я.Миколаевич, КМалицька, СТомацпвський, ЫОпшшин та багато шших педагоги ! громадських даяч!в, прац\ яхих дають шдстави стверджувати, що метою школи вони вважали всеб1чник розвиток ссобистоеп дитини, жса поеднувала б у соб] високу нацюнальиу свщомзсть, загальаолюдсью щнност! 1 толерантне ставлення до людей шших национальностей. Школа мала базуватися на гумашстичних 1 демократичных засадах , заоезпечити навчання дотей рщною мовою, бути светською 1 захмценою вщ партшних вплив!в.

Улерше в 1сторп украшського шкцьництва Г.Ющишин розробив цинсту

концепцио национально! школи у форм] проекту закону про реформу освети, де зазначав, що "народна школа мае виховувати морально, розвивати надюнальну свщом!сть детей, !х розум, та довести !х до штедектуального р^вкя, щоби вони росли на пожиточних членш р1дного народа ! держави".

Розвиток галкцьхими педагогами концепгуалышх запад национально! освети ] виховання вадбувався в контекст! розвитку педагопчно! теорп е захщноевропейських крашах ! на основ! врахування особливостей I досваду национального виховання. Анализ праць педагога Галичини ! Велико! Украши дозволив зробити висновок про збет концептуальних засад розбудови нащонального шкшьництва, що с свщченням едност! процесу нащонально-культурного вщродження на вах украшських землях

Наступ польсько! шляхти на права украшщв, який зддйснювався Ак через прийняття краевих шкшьвих аакошв, що обмежували права украшцш, так! через активизация д1ялькост) в украшських м^сцевостях польсышх товариств та громадських оргашзацш, став полетичною передумовою вивиквення приватних навчально-виховних заклада*, спонукав до пошуку шляхов !х розбудови. Для консолщац!! сил украшсько! сустйпьност! та управлшня засну ванням, утриманням та обороною укра!нського пшлышцтва було створено Краевий Шюльний Союз, який взяв тд свою опгку все приватне шюлъництва. Першим його головою став МГрушевсышй. У 1912 роц! Союз ыгв 7 приватних середах щюл, де навчалося 1338 учшв.

3 метою згуртування народногог вчитсльства для систематично! й планово! науково! пращ в галуз! украшсысо) педагогии, шкиьнкцтва, навчання! виховання оргашзувалась "Иедаголчно-Наукова Комтая", що стала прообразом нащонально! академп педагопчних наук Завдяки П стараниям у 1914 рощ у Львов! проведело всеукра!нський з'!зд народного вчительства. Ком!сш працювала до 1Э30 року.

Результатом сшльно! активно! боротьби громадських украшських

сппшЬацШ, церкзи, населения краю стало стзорекня до першш сватово! ейнн альтернативно! до державно! системи приватного украпгаького шильнгщтза, яка охоялюпала нзБчалъ.чо-вихозш заклада, крт вишях шкш.

За короткий час, иеззажакзчл на величезний спротив з бояу польських властей 1 польських грсмадських оргзткзацШ, б; ло заснсвано 9 приватшк пмназш, 4 учительсыи сегнларн, фгхояз 2 кародш школа, захоро.чкн, эакадШгп cce.il

Одвак становище украшщз у сфер] шгалышцтза все щг залшаалося дузке складки^ Так, у кра! у 1У10-1911 рр. даяло 5457 народник, 87 середнЬ: шк1л (70 дерлсапппл та 17 призатнлх), 17 дерясазлих та 25 лризатшя учительськпх семшарШ, фахкп иссоли, ушЕереттети вкпц техжчш школи, дсцшльш запади, ва!ацШш осает. Украшсыагх народшпс шгал було 2457, зле це були "малоклассвГ школи. 1гз 70 державник середнк пп«л украшщ малм лйше б, а державних середшх шкш шших ткшз укра1нпд не мали зозам.

Стльна виховна д1яльн!сть сш'1, назчально-внховних заклад1в, церкви, громадських оргалпацгй привела до Еиховаяня ново! людияи - людизи Визволышх Заагань.

За короткий перюд Захадшэ-Укращсько! Народно! Республжи зусилями уряду 1 педагопчно! гронадськоеп розреблено основи розбудови нащснального гшальництва, створено законодавчу основу розвитку освети, розпочалася робота по п утвердженша Всього лцяло 20 украшських гизназ!Й, 3 реалып школи, 7 учительських гЬгнззй, иародш школи. Однак здшсшттн задуюше не вдалося.

Хоча завдяки саковщдашй пращ галицько! Ьггедн'енцп з "Просзт", педагопчному та шших товариствах 1 оргашзахрях досягиуто зростання нацкшально! свщомосп та висохо! активности в боротьб! за укра!нське шззльництво, через виеутшсть власяо! держали, байдужкть австрШського уряду до д<ш украшщв, антиукрагаську политику польсько! пая1Вно! верх!вки, залишення народких шюл без надежно! оборони перед полотзацШннм натиском

нр було можливосп забезпечити потреби укра!нсыаг1 молода в оевт.

У п'ятому роздал - "Система освети 1 виховання дюлад Галичивя у мшсвоенну добу (1919-1939 рр.)' - проангяЬававо даядьшсть поаьського уряду щодо створеквл систем« освети I виховання молода в умоаах ново! пояьсысЫ держави, розкрито палпику переслздуваня украшського хшалызпггвг, дослдагеко дзяльтасть укра!нсышх громадшшх оргашзацй з ыобшзацц кгселеыня краю на боротьбу за рщну школу.

У процеа дослщжения встановлено, що створеввя в Свроги теля першо! свито! вШни нових нащональних держав привело до оргашзацШно-зшстизо! еволюци шхшышцтва, перебудсва якото вщбувалася в напряьа кого нацюза.'йзацй Як ! £ 1еших крашах Зах1Дво5 Свропи, в основу навчалько^вихсского процесу у Польнц було похладеьо батыпвщинознавство ("польсьшсть"). Метою вкховакш; стало формувашш дсркавно-нащакальких активотпв-патроотш. Вщбулися з~шл в оргашзацп та меюдищ навчаиня. Важливлм став розвиток са?:огпйносп учшв, организация евркстнчного та пошукового навчання.

Законодавчо еволющя системи освети за кр ¡плена законам вщ 11 березня 1932 р., в якому шсазувалось, що метою освети е вихозання колощ на свщоких своох обов'язк1в I творчих громадяи держави. В основу реформи покладено ыонополно держави на виховання, прюритет шшшання над навчанням та виыогу будувати иавчально-внховний процес ва грунт1 сучасяих досягкеиь психолого-педагопчно1 науки.

Щодо украшгрв польсысий уряд проводив полгпку конфронтащ! В перил роки панування польсько! держави на украшських зумлях ця политика приховувалася вщ м^жнородаого сшвтовариства. Державш закон*: гарантували вшьнкй розЕиток национально! осв1ТИ, створепня украшського университету, надавил права сановрядуванвя воеводствам Галичини. Та теля ршзення Ради Лослт вад 14 березня 1923 р. про включения краю до складу Пальну

розпочалаея вщверта полон1зац1я шкцльництва, общянку вщкрити утвет-.ттет "забули". 31 липзя 1924 р. набуз чинкост! закон, за яким укра!нськ1 ш:солн перетворювалися на двомовш. Полотзащя шюльництва повинна була допомогти лцсвщувати украгаську проблему в Полыщ. Вкззувалосъ, що мова навчання детей визначаеться за допомогою плеб^сцитщ.

Наслщки полошзацШно! полНлси уряду виявишся дуже швидко. ЛЬшщовано таемний украшський утверситет у Львов!, у якому навчалося близько 1500 студента. Украшщв не допускали до державного Львшського университету, в якому закрили украшсью кафедри. Бшытсть украшських початкових шюл перетворено в двомовн! Украшсыа середю школи взято шд суворий нагляд! вони працювали пщ постк^йнога загрозою закриття.

Але здайснити сво! нам1ри польський уряд не ам1г оавдяки активней боротьб! украшщв за рщну школу, вимога яко1 стала невщ'емною складовою нащонально-виавольного руху.

Боротьбу за ухрашсъке шгальництво очолило товариство "Рщна Школа", об'сднавши сво! зусмлля з церквою, "Просветою", Украшським Нащонально-Демократичним Об'еднанням та ¡кшими громадськими 1 полетичними оргашзащями краю. Завдяки !х активности та досвщов! змагань за створення 1 розвиток украшських навчально-виховних закладов, здобутому в минут десятилеття та в час ЗУН?, на боротьбу за свою шхолу вдалбся пщняти широю народю маси.

На основ 1 анализу багатого архивного материалу та летератури показано, що особливо! гоетроти конфронтация мЬк поляками та укра!нцями набувала пщ час шкшышх пл^сцитш, кер!вництво яки ми дШснювали "Рщна Школа" ) церква, та протиышльно! акци, проведено! у 1933-34 рр. Актившсть населения зростала з року в рис Так, якщо у 1925 р. близько 100 ООО батыив гадписали декларацп, то у 1932 р. було вже 250000 активних учаснигав плсбкцнту. Лише за три мк-ши 1933 р. шд час протишгально! акщ: у Льнгвському воеводств! у 216 гмшах було 310

р1з.ч1'манггних акта протесту,

Завдяки активнй боротъб] за нацюнальну школу ьдалося зупинити процес пищщацн украшсъких народних шюл, розвинути та зшцнити систему приватного украшського шкшьництва, яка стала осередком нащонального виховання молода.

Враховуючи особливост! та досвад нацюнал^ного виховання, шд впливом досягнень свггово! педагопчно! думки галицьк1 педагоги продовжували науков! пошуки теоретичних засад розбудови национально! осв!ти. Досл1дження П.Бшаюска, С.Белея, 1.Велигорського, МТалущинського, Ю-Дзеровича, О.Макарушки, Я.Кузьмша, В.Кузьмовича. В.Пачовсысого, СРусово!, ЦОщишына, ЯЯреми та ж. дали змогу на Першому Украшському Педагогичному Конгрес! (1935 р.) викристалиувати мету 1 ¡деал нацюнальиого виховання, зробити висновок про те, що основою навчально-виховного процесу в вацзональшй илсол1 мае бута украшознавство, але не як окремий предмет, а як основа навчання взага.п ! осередок виховання.

У м!жвоенну добу украшське шюлыоштво Галичиня зазнало величезних втрат. У результат! антиукрашсько! полпики у 1938 р. в кра! д!яла тьпьки 451 укрэ<нська початкова школа. 1з 819233 школяр!в в украшсъких школах навчалося 58411. 1з 62 державних лще!в, 65 державних тназШ ! 64 державних пмназШ старого пшу було лише 5 державних середн!х шк!л з укражською ыовою навчаккя та 2 утраквютичних вшили. Серед державних фахових шк!л (¡х було 64? укрзшським буи шале ршы:ичий лщей у Черниц! на Льв!вщин!. 1з 3600 учителхв середнього державного шкшьництва "укразнською новою користувалися 210, а ¡з 3796 учите лш середшх приватних шюл - 179. Серед 70121 учител!в иародних шки було 3825 укра!нц!в.

Система украшського приватного шкшънуцтва у 1938 р включала 13 лщеш, 15 пмназШ нового та 13 старого типу, понад 30 початкових шкиз, 9 фахових шкй, счльше 500 дошклльних закладав, вакацзйш осел) та п!восел!, бурей ! зн

- л -

Узагалькення результата багатор1чного ¡сторико-педагопчного паукового пошуку, аяал1з широко! джерельно! бази та арх!вних матер1ал!в дае тдс~аш> зробити таю висновки:

1. Еволюфя системи шкиьництва Галичини (1"72-1939 рр.) зумоьлена об'ектизними суспшьно-полп'ичними та сощально-економочними потргбамк рсетитку краю та впливом процепв, яд вщбувалися в Сврст.

Структура системи шкшьництва, типи навчально-вихов чих закладт : прияцийи оргашзацП !х деяльносп визначено державиими шюльними законами 1905, 1869 та 1Э32 рр.

У першй половин! XIX ст. система шшльництва охоплювала охсролки (дошгальн! заклади), параф1ялыи. тр;шальш, годовш 1 нормальш школи, препаранди, пмназн, лще!, дяко-вчительський шститут, музичну школу, ушверситет, техшчш школи, Студ1ум Рутенум. В склад! системи д1яли так: украшськ! заклади: парафильч! школи, Студаум Рутенум, дяко-вчительський шститут, музична школа.

У систему шюльпицтва, розбудованого на основ! закону вд 1869 р., входили дошпльш заклади (захоронки), народш (шсьш 1 сшьськО та видътов! школи, гшнази 1 реалып школи, лще!, учите льсыа семшари, промислов1, господарсью, рш>нич!, медичш та ш. школи, техтчш школи, ушверситет, вакацшш осел!. Украшш доалк захоронки, ольсын! юсыа народа та видикш школи, пмнаэН, фагов! школи (ршьничу, торгевельну 1 ш.), вакацШн! осель

Шелл 1932 р. у систем! шкшьництва 6 у ли дошюльш заклади (захоронки, св!тлид1, дитяч1 садки, твосел!), нарздш школи трьох ступешв, двоступенев! середн1 школи (гшназ^я-лщей), фахсв! школи (доповнякга, засадничого типу, фахово! подготовки), вийн школи (ушверситет, полггехтка, академи). позашкшьш заклади (вакащйш осел!). Укрз!нщ мали дошюльш заклади, народа!, середш 1 фахов» школ», вакацшч! осел!.

Найзагалыашими тенденциями розвитку галицького ышльншггва були: загесгрення боротьби за його нацюналззацио; структурна гарморлзахця, ошцально-куЛ'.турна актуалтщя та роневе пщнесення освгги.

2 У вез часи шоземно! окупацц влада вважала школу засобом Д'?кац1онал1зац11 украшського населения Галичини, утвердження свое! ¿мперсько! ¡юлпгики на украшсыих землях. Школи створювались на зразок шоземних, змют освети 1 виховання в них служили ползтиц! поневоления, винародовлення украшського населения, позбавлення йога ¡сторично! пам'ят1, нац5онально! свздимоеп. Украшськкй народ намагалися тримати в темнот! ! культурному аа.чепада

Головним чинником зародження 1 розвитку украшського шкшышцгва стало гробудженяя ! зростання нацюнально: св1домост1, викликаье як внутрнинши факторами (шюльш реформи, скасування пашцини, конститущйш свобода ! та), так ) впливоы процеов, шо в1дбувалися в Наддншрянсьшй Украш ) в крашах За'лдно] Свропи. Розвиток украшського шюлывдцтва став кевщемною склад стою та законом ¡рним иаслщком процеов нацюкально-культурного вщродження 1 де^ократичних змш у Галичиш. Погднання полггичних, нацюнальнчх, ехсном!чних нимог з питаниями шюлькицтва I культури було характерною ознакою яацюнальяо-культурного вадродження укра1нцш.

3. На пщстав1 анал1зу ютсрп шкшьництва в Галичиш пропонусмо таку перюдчзацно його розвитку:

1772-1848 рр. - створення системи шюльництва, початок боротьби за нацюнальну школу 1 передаем за мову викладаннл, заснування параф1яльних шкш з укра!нською мовою навчакня;

1849-1900 рр. - утвердження елементтв системи украшського шкшьництва \ загальнодержавнШ систем! освгги, зародження укра!нських приватних казча. а.но-виховних заклада б, пошук модел! нацюнально! школи;

-331900-1919 рр. - серюд енерпйно! боротьби за ухрашське шюльиицгес, юли шкихьке пиггкня серед нацюнальних справ вийшло на перший план, створеш:я альтернативно! до державно: системи приватного украшського щюльництва. пошуку шляхнз нацкшал15аци школи, розробкл и концептуальних основ;

1919-1939 рр. - протистэяиня яолошзацшнш полетищ польського уряду, утверджекня системи приватного украЬюького шкмьництва, завершения розробкт; теорет.ггних засад нацюналыюго виховання.

Досл:джуваний пер ¡од був часом незтомних пошук1в модел1 система нащонально! освети 1 напружено! боротьби украшського громадянстза за рану школу.

4. Динаглиа розвитку, оборона 1 збереження укра!нсысого шюльництва в Галичин! зумовлек! еволющею законодавчих основ, суспьльно-полетичними умозами та актквлкпю боротьби украшщв за рщну мову навчания, нацюналгжу школу 1 нацюнальне виховання молод!, яка об'ективно воображала р!гень сусшльного усвщомленкя рол1 > значения цпяльництва в нащональнс-культурному виродженш украшсько! иац».

5. Характерною ссобливктю розвитку шкшьшщтва е загострзння боротьби украшщз за свою школу, прилучення до ще! боротьби все ширших кш населения. Так, якщо у першоыу дерюд!' до виховашгя в украшщв нащонально! самосвдамост!, вццсриття пшл, видання книг укра!нською мовою, боротьби за украгаську мову в ус!х сферах сустльногс життя були причетн! одиниц! з духовно! Ш7сЛ1ге;щ]3. то з другому перадр до ще! справи прилучгеться еветська штелетенщя (ьчител!, письмешшки, адвоката, чиновники) 1 частина свщомого громадпнства. Вони створюютъ нащонаяьш сргашзацп та установи СПросвета". Руське Педагопчке Товариство, Наукове Товариство 1м. ГОевченка, "Соки", читальк!, кооперац!я та га.), встанозлгогать лещ зв'язки з укра!нцями Наддншрянщшш.

Боротьба за украГнське шкшьництво у третьему перюд1 охоп.;ла не тшьки щтел!генцио ] студентство. а 1 широк! кола населения. Громадськ! оргаюзаци, церква, иолггичш партц "5'аднують сво! зусилля, вироблякггь сшльну полггику щодо утворення, утримання 1 збереження украшського шкшьництва.

Якщо у першому перюд! боротьба за украшське цшльництво велась тж групами шгелектуально! елгги, у другому в не! включклися урядов: структури, парти та громадсыа оргашзаци, то в третьому перюд! конфликт "!з боротьби шж двома нацюнальними ел!тами виргс у конфронтацио м!ж двома народами" [Субтельний О. Украша: ¡егор1я - К., 1993. - С.410}.

У четвертому перюд) боротьба за ьацювальне шгальницгво набула особливо) г остроги у зв'язку з тем, що державна шкшьна полника* була спрямована на "винародовлення" укражщв, виховання з них громадяи Полыл!, позбавлених национально! св¿домоет!. Узакопення полошзацШно! полиикч зшнило ферми боротьби украшщв за свою школу. Кр1м тих. як! використэвувались ран!*-"ше, ствирювались нелегальш школи, здшснюзались терористич:п акти, нищилось шкшьне майно тгоцо. Зусилля громадсьхих оргашзацш, церкви, партШ та рухт еб'еднала "Рщна Школа", яка очолила боротьбу за нацюнальне ¡шальилцтЕО.

6. 3 розвитком нацюнально-визвольного руху 1 пщ впливом сощально-економпших ! суспшьно-полггичних змш вщбувалася еволющя вимог украЬацв у справ! шкшьництва. Якщо у першому пер!ода ставилася вилога оргашзаци параф1яльних шшл 1 впровадження украшсько! мови иавчання, то поступово украьчц; переходять до вимоги сере}даьо! школи 1 украшського }тнверситету та окремо! систем;. украшського птльництва. Гобто чггко простежуеться тенденци розгляду украшсько! школи не лише як складово! австр!йсько! системи шкшьництва, але як окремого суб'екта ц!с! системи. а пэтш як автономно! системи. Коли ж украшське громадянство зрозумшо, шо держава не виконае ц!е! умови, воно переходить до оргашзацн систе»*и приватного украшського шкиъництва !

створюе II.

7. Розбудова украшського ншльництза здайсюовалася в тючому взаемозв'язку, взаемозалежност! 1 взаемозумовленосп з розвитком теорн нащонально! школи 1 виховання в укра!нськш 1 европейсьюй педагопщ. Це дала мсжливЬтъ створити на науковш основ! альтернативну до державно! систему приватного украшського шгальництва, ешльна зиховна даяльшсть якого з церквей;, сш'сю, грсмадсьюстю, побудована на вселюдськкх цшностях, традициях украшсько! народно! педагогики ! вкзвольних змагань укра!нського народу, сформувала нашонально евщеме поколшня, яке проявило себе в наступтй боротьб1 за державну самостшкктъ.

Реалышм досягненням галицьких педагога Г-Врецьони, МХалущинського, Шльницького, ОЛартицького, 0.1ванчу:са, ВЛачовськсго, ПОщишина та 1нших е розробка концептуальних засад национально! школи 1 виховання.

Щд впливом нацюналъне-культурного вщродження вщбувалася еволюци погллд!в на нацюнальпу школу 1 мету нацюнального виховання. Так, у першому перюдД погляди на нацмнальну школу поеднували в соб! мову навчання 1 приналежнкть до греко-католицького обряду, а головною метою виховання було "утримання молод 1 при украшсыш народностГ. Тага погляди у частини галицьких педагога збер;галися до кшця XIX ст.

У .другому лершд! ¡дея нащонально! шкели збагачуеться ноаими положениями. В основу !! розоудови крич необхщност! навчалня рздною мовою, . вимагалося погсласти народшеть, як поняття суп життя народу 1 всього, шо йоге характеризуе 1 вирЬняе а пом1Ж шших народ!в. Вч.чиано важливу роль народознавства в навчально-ьиховнему процес: школи До основних пркяцишв розбудови школи вщнесено принципи природозцщозщностк гуманносп. демократизму.

Нашональне виховання мало на аетг формувапня национального характеру.

, -Зе-

плоканкя 1 утвердження нацюнальних чеснот, розвиток розуму ! вол) учшв,

) И\пз.1Н1Ш ЛЮДННИ СВОГО Б1КУ 1 СБОГО народу.

Важливиы висковком стало положения про те, що опору науково! педагогши тр»»ба шукати » народнШ, у вихалному досв!д! 1 мудрост) народу I на цШ осноз! будувати теор!го освзти 1 виховання.

Результатом творчих пошугав галицьких педагопв друго! половини XIX ст., об'сднаних Руським Товариством Педагопчним, стала перша в ¡сторН Галичини програма розбудопи национально! освети, оприлюлнена у вдозв! вад 25 березня 1В84 р. У шй зазначалося, що народна школа мае формувати чесних член!в с!м'! 1 рсзумних громадян, в!рнлх сшив свого народу ! церкви ! достойних громаден дер;кави, а тому вплив на осв!ту молода мають здшскювати с1ч'я, громада, народ, церквз. ! держава. Головины обов'язкоы школи мае бути нацкнальне виховання, а метсю -моральний, штелектуальний ! ф^зичний розвиток пжоляр!в, пздготозка !х до хл!боробстза чи до промкслу.

У третьому пер!ода головною стае вимога нац!онал!зац!1 шгальництва, суть «ко! полягас в тому, щоб пристосувати школу до потреб украшсъко! суспзльност!, п життя, завдань 1 обставин.

Для об'еднання зусиль 1 управления наукогими пошуками педагога при товаристз! "Вза!мна пом!ч галицьких ! букогипських учител!в 1 учительок" була створена "Педагопчно-Наукова Ком!с!я", голова яко! 1-Ющишин пцуотував перший в кторП проект закону про розбудову украшського ишлыдацтеа.

У працях педагога початку -XX ст. основоположними для розбудови нац!онального шюльництва визначено принцип народности народцу фшософио, нацюнальний дух, 1деали нац!онального виховання. Передбачалось, що всш громадянам буде забезпечене право здобузати ссвпу рщною мовою, система освгги матиме демократичний ! гумашстичний характер, м!ж !! ланками абср^атьыетъся яастугшсть, огв^та стане обов'язковою для детгй ншльного в!ку, а школа -

- л -

зетською i захищеяозо В1Д партоплгс вплиз!в. Система виховання мае будуватася га народшй педагога.;!.

У четвертому перюд! стрлжнезим для розбудови нащонально! школи лтзнаш украшозяаветво, культура народу. Метою национального вихсвання ¡гкрашсько! молода визначено всеб'чну i! пщготовку до здШснення найвищего ¡деалу наци, до "чинно!" творчо! учасп з розбудоБ1 рщно! духовно! й ма!«р1ально1 культури, а через не! до учасп в уселюдсыай культур!

Таким чином, протягом дослщжуваного перюду нацюнально-кулыурне вщродження, !дея кащонально! школи i виховання пройшли шлях вад мовно-летературного етнографЬму, парэфшльно! школи i потреби "утримата молодь при украшсьхш народи ост!" до ще! политично! иезалежност! i системи пжшьництва. побз'довано! на нацюнальних засадах, метою яко! е виховання державно-вацюнальних актив icTÍB -naTpicTÍB.

Еацгснальний характер виховно! робота мае забезпечуватись прилученням детей з раннього внеу через мову i культуру до духовного життя укра!нц!в, вихованням в с!м'! i школ1 на народних традицшх, щлеспрямовашстю у формувант характеру учнов, опорою науково! педагогам на здобутки народно!, виховний досзщ i мудркть народу, взаемодаоо bcíx учаскшав виховного прсцесу.

Характерною для праць галицьккх педагога е думха про те, шо, Биховуючи на вацю^альному грунт!, необхдао аабезпечувати едаЛстъ нацюнального i загальнолюдського, вносите в громадян-тгзс дух национально! píbhoctí, взаемно! толерантност! i пошани. Виховакня повинно бути прейняте .Нацюналывш духом не з позицШ боротьбл i зорожнеч! до сусдав, а з позищй любов! до рщного краю. Виховання з позиций шозипзму ■ ненавист! до ;ншо! нарсдност! чи рел;п> е руйншною силою i вбивае дитику морально.

Валсливио течденщею у працях галицьких педагоги е твердження, що пр!оритетиим у дшльносп найчально-виховких оаклад!в мае стати виховання

у,о^п.11, а навчання розглядаеться як головний засй досягиекня вкховно! мети.

Принципове значения для оргашзаци шгальницгва мав I мае висновок про те, що двомовшсть у школьному вихованш 1 навчанш е з наукового погляду недоречною, з педагопчкого - шкщливою, а на украшських етнограф1чних землях - засобом денац:юкал!зэцп украшського населения.

8. Досшджуваиий перюд позначений також невиксристаними можливостями 1 Етратами в розвитку шкшьництва, причинами яких були: низька свщом1сть 1 недостатке розумшня украшською суспшьшстю важливосп гласного шкшышцтва для национального поступу; еконошчна вшсталкть краю; вщсутшсть еднос™ громадських оргашзацШ 1 партш у боротьб1 за свою украшську школу; байдужктъ австрйського уряду до дол1 украшщв 1 передача влади в Галичиш полякам, знехт/вання при цьому штересами укра!нського населения; политика "винародовленпя" украшшз, здШснювана польською патвною верхшкою за австршських чайв 1 польським урядом у м!жвоснну добу.

9. Головну роль у становлеши, оборон) I розвитку украшського пшльницгва Галичини ваддграли церква, товариства "Проевгга", "Рцна Школа", "Взашна Пом1ч Украшського Вчительства", ям об'еднували шил оргашзаци ) партн, шмрога народш маси для боротьби за нащзнальну школу

10. 3 посгуповим розгитком системи шк1льництБа змпвовалчея змкгг осыти, типи навчальних заклада, строки навчання.

Найпоширешшим типом навчальних заклада у кпдц XVIII ст. були школи-дягавки 1 параф1ялын ппсоли , а в середин! XIX ст. в початковй ланщ освети -трив!альхи шкели з трир^чнкм термшом навчання. За ними йшли нормальш 1 головш школи.

Вздповщно до закону вщ 14 травня 1869 р. назван! школи до кшця XIX ст. було поступово перетвореко у народи! школи- двох тигав (мкыа й сшьсьга), аы мали р!зну юльюсть клаав. Основним типом були сшьськ: малокласоз: школи

(одно- 1 двоклзсовО, теля закшчення яких дата на лротяз1 двох рокш де)чI яа пскдеге» вщвщували "доповняючу науку", де одержугали практичш вщомосп чрс альське господарство 1 промисел. Семи-! восьмикласов1 школи наливались зидалозими.

3 1919 р. обов'язковсю стала семиртз школа, а з 1932 р. - триступенева (три концтатри) школа (чотири-, шести- 1 семикласна).

У ЗМ1нах змкггу осв!ТК в початкозШ школ1 спсстерн-алася тенденц1я наближёчня його до практичних погреб. Постам о зростало число навчальних предмета у школь Кр1м редки, письма, читання 1 початтав арифметики, в шшчальний план поступово вводились зщомасгп про навколишшй свгг, свш край, лхздипу, геогрзф1я, геометр1я, початки ф1зики, ¡стор1я, жшоч1 ручт роботи, ручна праця, спви та ш. Змшювалися 1 програмк з навчалышх предмета, розтирювався обсяг практичных знань, якими мали оволодгги учн1

У зз'язку з подалом шкш у 1893 р. на сшьсыа (вщ однодо чотирикласозих) 1 мкЫй (ва п'ятакласових до влдолових), порушено наступнкть навчання. Йм1ст оссття буи зоркнтоланий так, шо5 учет сшьських шкш оволодовали тшьки тими зкакяяаи, я«а готували б 1х до пращ у сшьському господареш. Це був один !з зассбш перешходити украшським детям (бшышсть украипцв проживали в селах) оволодш! 1Гсвноц)яно{о освггою. Внаоидок такого рппення у 1909 р. единою школою, що давала украшським детям доступ до пмназШно! освети, бул а укра!нська чотирикласова школа ш. М.Шашкевича у Львовь

Рсезитсгс мермт початкових шмл вмображав досягнеиня украшщв у н2цюйальво-К7Яьтурному ввдродженш. Так, за в а роки вщ входження Галичини до складу Агстрп числа початкових шкш постШно зростало. Але через спад узфащсыгаго руху 1 передачу влади полякам у Г>0-х роках гальксть украйських шил стала зяеншуватись. Актавващя культурио-осаетнього 1 полптчпсгс руху у 80-х роках зумозила швидке гростгннл юлькоеп украшгъких шгал.

Полошзащйна полетика польського уряду у 20-30 рр. XX ст. призвала до найбиьших втрат у сфер! народного шюльництва. Лише активна боротьба унрашсько! сусшльносп зупинила процес його л1гавдац)! та веретворення шки у польсьш або двомовн1 Однак у ВС! часи бшышстъ украшських шш 5ули малокласовиыи. Шдвищекнд суспш.ких вимог до освети ыолода, а такой дослщження в галуз-1 психолого-ледаголчних наук, яка наголошували н; необхщносл всеб^чного вихсвання учнш на нацюнальнй осноб1, стали причинок суттсвих змш в орган ¡заци та змгсп середньо! освети.

Мережа середшх шюл у дослуукуваному перюда постшно розширювалася Спочатку це були школи з нгмецькою мовою навчання, а в друлй половина ХС ст. вщбулася полощзащя середаього шюльництва. Кшьюсть польських гшназУ зб!льшувалося дуже швидко, а украшц] домоглися вадкриття лише шесп державних середапх шюл. Тому на початку XX ст. украшська сусшлынсть актив» взялася за заснування приватних Г1мназ1Й, сдо дозволило збшьшити шльшст; украшських детей у цих закладах. У 1937/28 навч. роц) в украшських приватнк середн^х школах лавчалося 3556 учнш. Через обмеження в одержанш середньо осити ¡з 37834 учшв польських середшх цдал украшав було лише 3939.

Анал1з злнсту пмназшно! освети розкривае тевдендн до поста ного звуженн, класично! складаво! освети за рахунок розшлрення природничо-математичн:г циклу, наповнення зм1сту навчальних предметов сучасними доелгненнями наук 1 технжи, пщвищення ваги нацюнального компоненту в зм!ст! освети. Змши в а лис осз1Ти зумовили подал се редки шюл на класичш пмназн ! реальш школу, як маючи сшльну основу, були окремими р^вноправними закладами. 3 1932 р. серед школи ст?ли не лише загальноостптшми, але й фаховими.

Змшювалися й терший навчання в середшх школах. Спочатку школи буд шестикласними, з 1849 р. - восьмикласнммми, а з 1932 р. середам школа ста; двоступеневою (I ступшь - чотирир^чна пмназ^я, II стуг.шь - 2-3-р!чний лще>

-41 -

Соцдально-економгш;гй розвиток краю зумовив заснузання I розширення мерщк: фахових шш. Одш з них шдгшрядковувалися краевШ шгальшй рад1, ¡нш; -ргзномаштким Ещомствам.

Фахове шюльництво протятом усього дослшкузаного перюду розглядалося державною 4 ¡шальною владою я:с засго "винародовлення ' украмгсько! молодь Тому украТнщ нисли не мали державних середн!х фахових шгал, кр1м ухрашського лщею в Черниц!

Щд особливою увагою влзди перебували заклади для пщготовк!» вчител1з. 1х готували в лрепарандах, з 70-х рок!в XIX ст. - в учлтельських семшаршх, а вутов1дно до закону 1932 р. - у педагоггпшх лшеях. педагопумах та вищих навчальних закладах.

Украшських препаранд не було. Державш учительсьга семиари були або польсысими, або двомоегогми. 3 допохогою двомовних учительських семшарш уряд намагався полотзувати украТнську иолодь щг в час навчакня 1 виховати вчителя, слухняного перед владою. 3 другого боху, уряд одержував закокш шдстави для направления поляюв - вилусгснкгав цих заклада - учзггелшвати до ухрашськнх шмл, що створювало уыови для пслониадп укратських ддтей.

Щоб не допустити Еипусхлнкш приватних украшських учлтельських семшарш до робота в шкаш, цим закладам П'1д будъ-яким приводом вщмовляли в "прав! лрилюдноетГ. Це означало, що зипускникл цих заЧладш, щоб одержати право на зчительську посаду, повинщ булл складити ¿спити в державних польських або двомовних учительсыскх сеашар1ях, де 1ы чинили всшяю перешкоди.

Серед шших фахових шк1л украшсыаши були -пльки приватш школи та курси, яга засновували 1 утримували "Проев¡та", "Рщна Школа" та шоп громадсьш оргашзащ! 1 товариства.

Найменшими були здобутки украшщв у боротьб! за в ищу

школу. Льезський ун1зерситет спочатку був кшецьким, пот!м -польсько-украшським, але фактично був польським. Еайвтцим досягненням украшцш в ушверситетськШ справ) стало вщкриття у Льв1вгькому университет) кхлькох украшських кафедр. I хоч боротьба га университет на початку XX ст. перетворилась у ывкнацюкьльку ворокшечу, поляки вважалг: университет оео!и, фальсифкували дату йото заснування 1 при пасивному споглядагая австрШських властей нав!ть провели у 1612 р. святкування 250-р1ччя вщ його створення. Общянки австрйського уряду вщкрити окремий украшський уншерситет у Львов! не були виконаш.

Шсля входження Галичини до складу Польпи уряд лжвщував 1 Т1 мал! завоювання украшщв в уноерситетлгай справ!, досягнут! до в'гёни, а про общяний иольською владою украшський университет було забуто. Доступ укра!нсько! молода до ушверситетських студш ще бшьше обмежувався. Створен! укра!нцями таемн! университет ) полп-ехшку заборонено.

Таким чином, незважаючи на те, що в Галичшп даяла розгалужена система шгальництва, украшщ не кали можливосп напчати сво!х д!тей рщною новою на РС1Х 5! ступенях. Система осв!ти служила денацюнал1зацй укра!нсько! молод! Цьому сприяла така !! по5удова, при ягай частина наьчальних заклада ставали тупиковими ! не давали змогк теля !х закшчення продовжувати оевгсу. Це булк малокласов1 початков! школи та бшышеть фахових шил.

11. Всеб^чне вивчення джерельно! бэзи переконало в тому, що в умоваа суспшьно-полггичних! сощально-еконсапчних реформ у держав!, виходу Укран» в европейський проспр вивчення ¿сгори становления 1 розвитку шюльництв« Галичини е важливим джерелом збагачения теорп 1 практики розбудов» кащонально! системи освети, дае змогу визяачити перстектавн! шляхи ¡1 розаетк] на сучасному етагп.

Суть !х лолягае в тому, щоб перетворити школу, яка дшла виродовя

-43 -

останшх десягир1ч на украшських землях, в нашоиальну, nofivдивану :ia фундамент! yicpaÏHcbKoî культури, лдатну аиховатн нацюнально свщомих громадян, naTpioTiB незалежно! Украыи, що зможуть зберегги i примножятч ¡сторично-культурн! надбання украшського народу. Безумовно, noTpiôni» не иехашчие перенесения тсоретичних i практичных здобупяз наших псперодниюв, а вдумливе i творче ïx виксристання в ношгх у.-.гспах.

Результата дослиркешш допомогли визначити коло основних питань, що потребують подальшого рогш'язання

а) несбхщне вивчешш особлизостей станозлення i роза!гтку шкшьнинтва та педагопчно! думки в pi::imx репинах Украши;

б) для ви!Сор!гстаннл позитивного Историчного дссв!ду, здсйутгаз педагопчно! Teopiî i практики доциано переглянути програми Kypcia icTopiï педагогиси Украши i проблематику спецкураз при шдготопщ бчиткнв;

з) в'щроджешш традицш укрзшського шкшышцтва потребус досл'щження гумашстично! спрямованост! змкту исвт! в назчально-вияозних закладах Украши;

г) потрКшиыи е досл1дження особливостей розвитку профес1йно! ocbîth молодд i в т.ч п!дготов!П1 вчител1в;

д) неоохщна хрестоматия иэцшнально? педагопки.

OciioDiii результат» дислшгхсннл розкр;гп в таких публйсацпгх

ЗЬшографН та павчалып поибпики:

1. Шшлышцтво Галичини (1772-1939 pp.) - Гвано-Фрашисськ, 1994. - 144 с.

2. Нацюнальна школа: витоки,'становления - 1вано-Франювськ, 1992 - 191 с

3. Як виичати народознаиство в ткшн: В 2-ох ч - Гвано-Франювськ, 1991. - 234 с. - У сшвавтор.

lliiunz, crarri. МОТОДНЧ1П рекпмсндащТ. матср»алк коифсрсыцш i тсзи доповисн:

4. Розвиток середньо) специльнш i професшио-техшчно! ocbíth на Прикарпатп // Тези обласио! науково-практичшй конференцп, присвячено; 325-р1ЧЧЮ заснування «¡ста 1вано-Фраикшська - Хвано-Фрашсшськ, 1987. - С.113-115. - У сшвавтор.

5. розвиток профосшно-техшчно) ocbíth на Прикарпатп //Розвиток ocbíth i культури в захщних областях УРСР (1939-1989 pp.). - Терношль, 1989. - С.56-57.

6. Використания творзв Т.ГЛ1евченка для трудового виховання школяр1в / /ТТШевченко - поет, революцюнер, мислитель -1вано-Франк1вськ, 1989. - С.108-109.

7. Шдготовка студент педшститутзв до оргашзацп учшвськоги самоврядуванкя в школ) //Проблеял формування особи rrcxrri вчителл та шляхи Його шдготозки до BCe6¡4Horo развитку учшв. - Луцьк, 1989. - С.141-143.

8. Розвиток ocbíth на Прнкарпатт) //50 рикш возз'еднашш Захздн»! Украши з Украшською Радянською Соц)ал)стично)о республжою у склад) Союзу PCP. -ЧЛ - Лыпв, 1989. -C.2S0-291.

9. Педагопка народознавства в школ i - 1вано-Франшвськ, 1990. - 125 с.

10. На шляху до национально! школи: Методичш рекомендацП. - 1вано-Франювськ, 1990. • 29 с.

11. Трудове иавчання i виховання в нацюнальшй школ): Методичн) рекомеодацц. - 1вано-Франкшськ, 1990. - 32 с. - У спшаптор.

12. Пщготовка учн1в профтехучилищ до роботи в умовах госпрозрахунку //Актуалып проблеми вдосконалення подготовки ква.шфжованих роГитничих 1садргв. - Льв!в, 1920. - С.47-49.

13. Формн оргашзацп продуктивно! npaui сиьських школяров 1вако-

Ораюпвсько! облает! //Посднання пазчаиня з продуктивною працега учшв в умгтох нового мехап1зму гссподарюзанпя. - Тула, 1960. - С.285-288. - Рос. новою.

- У сяшавтср.

14. 3 1сторн розвитку фахово! освети на Прккарпатп - 1вано-Франк1вськ,

1991. - 35 с

15. ЦСрип'якевич - дослцщик !стори освети //Тези доповщей та позщомлень регионально! науково-практично! конференцп, присвячечо! 105-р1ччю з дня наредекешш визначного историка Украши, академЬса 1вана Крип'якевича -Ьано-Франгавськ, 1991. - С.43-49.

16. Використання щей народозиавстза в навчальнйшховному процес: // Осзета 1 незалежна Украша. - ?!зне, 1951 - С.27-28. - У епшавтор.

17. ЬФранко про трудове виховакня //Тези доповщей яауково-теоретично! репональяо! мшшузшсько! конференцп, щтсвячепо! 135-р1ччю з дня нзродження ЮранкЕ. -1зано-Франгавськ, 1991. - С46-47.

18. Робота класного кер1зника в умозах демократизацп та гумашзаци педагопчного процесу в шяолк Методичш рекоиендаци. - Ьаио-Фрапгсзсыс, 1991.

- 29 с. - У сг.шавтор.

19. Р;чний план робота школи: Методичш рекомендацп. - Ъзано-Фрашовськ,

1992. - 32 с. - У сшвавтор.

20.; Використання народозяавчого матер1алу у трудовому вихованш молодших школярш: Методичш рекомепдацИ -1вано-Фраш«всьн, 1992. - 30 с. -

, У сшвавтор.

21. Класний наставник: бути чи не бути? // Р'цщг школа - 1991 - N 7-8 -С.14-17. - У епшавтор.

22. Роль "Просвети" у пщвищеяш оевггнъого р^внл населения Галичини // "Просвета" в ¡сторп 1 культур! укра!нського народу: Зб]рник матер1ал!в конференцп, присвячено! 122 р1чнищ утвореиня товариства "Просвета". - Гвано-

Франкшськ, 1992. -С.32-41.

23. ЫКостомаров про розвиток освпи ка Украш: в Х1-2С\Щ ст. // Микодэ Костомаров - ¡старик, письмеквик, педагог: Матергали шуково! кэнферешу] присячено! 175-рггго гзд дая народження ^Костомарова. - !вано-Орашавськ 1053: - С.39-43.

24. Виховна робота в гшназщх Галичшад до 1539 р. //Тезм допоадей : повщомлень м1жрепонально1 науково-практично! ковференци "Школи новогс типу: досвщ становления, Технологи 1 перспекгиви". - Запоркокя, 1993. - <16971. - У сшвазтор.

25. Двохетаяна курсова подготовка «сердашав шхш //Актуалый проблем! шслядипломнр1 освггн педаголчилх кадр!в у перюд вироджеипя иацкзлально! школк. - К, 1983. - С.55-57. -У спшавтор.

26. ГригорШ Сковорода 1 национальна шксла //Григорш Сковорода сучасшсть. - Хвано-Франювськ, 1993. - С47-48. - У сшзавтор.

27. Дшлыистъ ЗУНР в галуш осзгга //Материала: н»жнарсдно5 науково конфераццЛ, присвячено! 75-р11гпо Заядао-Украшсько! Народно» Республки. 1вано-Фрацювсък, 1893. - С.65-С7.

28. КЩелевич в оцшц$ своЬс сучасникш //1сгорш:, етнограф, педагог Матер1али ышсвуз1всько1 науково! конфереяци, прнсвячено! 150-р1ччю вщ да народження Юлиана Целевича. -1вано-Фрашавськ, 1993. - С.39-40.

29. Виховш ¡деалм украшцзв //Тзореткко-методичн» осиози формуваши громадяпзша Украши: Матеркли Всеукра1нсыай науково-практично! конферешд - Полтава, 1993. - С53-55.

30. Безперервна педагспчка освета вчител!в Галичини в друпй половиш ХП ст. ./ / Психолого-педагопчн! проблеяи профепйно! освети: Наукозо-методични зб1рник - К, 1994. -С.77-78.

31. 3 ¡стори розвитку шназшко] освети //Укращський осветшй ; куриал. 1994. - N1. - С56-67.

32. Церхва 1 розвиток шкшьтщтва в Галичиш //Нова Зоря - 1994. - ч.17.

- С.6.

33. Концептуальт основи виховання у спаднцпл Г.С.Сковороди // Григорш Сковорода 1 сучасщ проблеми вщродження Украши. - 1вано-ФранювсЫс, 19Р4. -С.55-56.

34. Окреан аспекта виховання учнш у сучаснШ шкаш. - Ьзано-Франювськ, 1994. - 40 с. - У сп1вавтор.

-35. Роль 1 шсце пмназш в нацинальному вихованш школяр!в // Роль 1 М1сце гнаназп у нацюнальному вихованш учн1всько! молоди Матерка л и наукоЬо-практично! конференцп. -1вано-Франк1вськ, 1994. - С1-8.

- 36.1дея "нацюналгаацп школи" в украшсьюй педагоги» //Модернизация системи освети в Укранп на засадах нацюнальних традицШ та етнопедагоики, гумашзацн 1деаократизацн, светового досвщу: Матер1али Всеукраысько! науково-практично! конференци. - Ьано-Франгавськ, 1995. - С20-21

37. Деяга питания национального зиховання школяра // Обрн. - 1995. - N1.

- С.18-20. „

38. Шдготовка_ вчител!в для пдал Галнчини у XIX ст. // Вкиик Тернопшьського експериментального гаституту педагопчно! освети. - 1995. - N1.

- С.46-54.

Ступарик RM. Развитие просвещения в Галичине (1772-1939 гг.)

Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. Институт педагогики и психологии профессионального образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 1995.

Диссертация содержит исследование развития системы просвещения в Галичине. Раскрывается борьба украинцев-за национальную школу, развитие основ национального образования и воспитания молодежи.

Исследована эволюция системы просвещения, обоснована периодизация его

развития, выявлены тенденции развития учебных заведений различного типа, * »

раскрыта роль церкви и общественных организаций в становлении и развитии просвещения.

Stuparyk RM. Education in Halychyna (1772-1939).

• The dissertation submitted for a doctor's degree in pedagogics, speciality 13.0.01 - theory and history of pedagogics. Institute of Pedagogy and Psychology of Vocational Training at The Ukrainian Academy of Pedagogical Sciencies, Eyyiv, 1995.

The dissertation presents a research devoted to the development of education in Halychyna. It unfolds the Ukrainian people's struggle for the national school, for the development of scientific foundations of national education and upbringing of youth.

Studied the evolution of the system of education, substantiated the division into periods of- its development, discovered the tendencies of the development of educational establishments of different kinds, discovered the role of church and public organizations in the formation and the development of education.

Ключош слова: шкшьництвс, система пшлышцтва, нацюиальна школа, нацюнальне вихованил, Галичина, розвиток.

ЦНТЕ1, заиовлення 610. Тира« 100 05.95 р.