автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Традиции воспитания в польской народной педагогике.

Автореферат диссертации по теме "Традиции воспитания в польской народной педагогике."

КИЇВСЬКИЙ УНИВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГ Б од

1'/ ОКТ їж

На правах рукопису

ДЕРЕЖ . Малгождта Маглалена

ТРАДИЦІЇ ВИХОВАННЯ '

У ПОЛЬСЬКІЙ НАРОДНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

13.00.01-теорія та історія педагогіки

АВТОР ЕФ Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ 1996

Дисертацією с рукопис

Роботу виконано у Київському державному лінгвістичному університеті

Науковий керівник

- член-кореспондеит АИН України, доктор педагогічних наук, професор Євтух М.Б.

Офіційні опоненти

- доктор педагогічних наук, професор Ступарик Б.М.

- кандидат педагогічних наук, доцент МахінОв В.М.

Провідна установа

Рівненський державний педагогічний інститут '

Захист відбудеться „ 4 "Ж0(її(44_ 1996 року на засіданні спеціалізованої'вченої ради 01.01.34 у Київ' ському університеті імені Тараса Шевченка за адресою;

252601,м.Київ,' вул.Володимирська,60, ауд.303.ІЇ0У-0 ік , 3 дисертацією можна ознайомитися-, у бібліотеці Київ

ського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано „ 1996 року.

Вчений секретар ‘ •

спеціалізованої вченої ради •

кандидат педагогічних наук,

доцент ОгцІлИ' -О.В.ПЛАХОТНИК

- — АКТУАЛЬНІСТЬ_ПРОБЛЕМИ. Протягом багатьох вікіе люд-

ське. суспільство намагалося осмислити, зрозуміти, пояснити і передати нащадкам суть явищ, які відсувалися в. його житті. Народ концентрував досвід, знання та уміння, формулював і втілював їх у стислих словесних формах, зміст яких, шліфуючись,ставав доступним і зрозумілим навіть дітям. За допомогою усної народної творчості.коротко і влучно можна пояснити і передати зміст будь-яких аспектів людського буття, а також ставлення до них з боку суспільства . '

Невичерпну скарбницю народної мудрості сучасною мовою можна назвати історичною педагогічною спадщиною. Сформульовані поняття розкривають нам головну істину розвитку цивілізованого суспільства, а саме: задовго до того, як людина, почала замислюватися над проблемами вихот вання підростаючих поколінь, а педагогіка виділилася в окрему науку, педагогічна думка і педагогічна практика вже посіли належне місце в культурі народу,' в його звичаях, обрядах, побутових традиціях, усній народній творчості. І хоча власне педагогічних творів ще не було, людей хвилювали проблеми виховання, оскільки від правильно обраних цілей і методів виховання залежало сьогодення суспільства і його майбутнє. Останнім часом, значну увагу педагогічної громадськості привернуто до народної педагогі ки, до джерел народною мудрості,.які завжди, попри всіля кі перипетії'історичного розвитку суспільства, містили найголовніші загальнолюдські моральні цінності, а серед них традиційно національні цінності, притаманні виховній системі конкретного етносу.

ї

Такі дослідження, безсумнівно, є актуальними і мають велике практичне значення в наші дні. Препаруючи й аналізуючи історію, культурні надбання народу, його фольклор і педагогічну спадщину, сучасні покоління дістали змогу не лише робити висновки щодо буття та історичного минулого нації, а й удосконалювати своє майбутнє, впливаючи на формування національної самосвідомості, виховання гармонійно розвиненої особистості, гідної сього народу, через подальший розвиток національних традицій і народної творчості. Виховання нових поколінь - одне з найголовніших і найвагоміших завдань, вирішення яких є самоціллю будь-якого суспільства, кожного народу або країни.

Необхідність вивчення та подальшого використання на практиці пам'яток народної творчості, як. першоджерела ■ педагогічної культури народу, відмічають усі вчені-педа-гоги минулого і сьогодення. Провідною ідеєю їхніх досліджень (Г.М.Волков, О.В.Духнович, А.Ш.Гашимов, М.В.Євтух, А.Е.Ізмайлов, 10.Д.Руденко, М.Г.Стельмахович та інші) е глибока переконаність у високій ефективності застосування на практиці педагогічних прийомів і засобів народної педагогіки. Серед вчених, погляди яких на проблеми виховання широко відомі у світових і вітчизняних науково-педагогічних колах, слід назвати Я.А.Коменського, К.Д.Ушинсько-го, Т.Мора, Длс.Локка, Ф.Сленсера, Г.Беля, К.Ф.Гостемейєра. У своїх працях вони розглядають народну педагогіку як сукупність педагогічних знань, і різнобічного виховного досвіду кожного окремо взятого народу.

У дисертації ми прагнули розкрити один із аспектів етнопедагогіки - традиції польського народу, педагогічна культура якого є взірцем людяності, логічності, доціль-

ності підходу до процесу виховання, то грунтується на втіленні ідеї народності. Польська народна педагогіка, розвиваючись самостійно, сприйняла чимало корисного із

педагогічного досвіду і культури сусідніх народ1в;-"і> в------ ---------

свою чергу, зробила значний внесок у світову педагогічну культуру. Окрім пам'яток усної народної творчості і прак- .

тичних педагогічних надбань, польську народну педагогічну культуру і науку збагатили й уславили такі загальновідомі письменники, поети, вчені-педагоги та громадські діячі, як я.Корчак, К.Танська-Хоффманова, С.Сташиць, С.Конарсь-кий, І.Колонтай, В.Прус, Е.Ожешкова, Г.Сенкевич, А.Міцке-вич, Ю.Словацький, І.Красицький та інші.

Польську народну педагогіку слід розглядати як органічний компонент загальної культури людства. Вона може претендувати на глибоке і всебічне вивчення вченими, пе-дагогами-практиками всіх країн світу своїх надбань, що спонукає громадськість до сприйняття та більш активного використання їх у сучасному процесі виховання. Загальновідомо, шо такі польські педагоги, як І.Красицький,Я.Корчах, є світочами світової педагогічної думки. їхні особисті педагогічні переконання, ідеї та друковані праці, в основі яких лежить народна педагогіка/ стали надбанням усього людства. Річ у тім,' що загальнолюдські цінності ніколи не стануть хибними, потрібно лише вміло вибрати найкращі, найдієвіші і найактуальніші методи їхньої тран-сформац:ї у свідомість нових поколінь. ■' . .

Об'єктивна реальність суспільного розвитку людства потребує від педагогічної науки пошуку нових напрямів, засобів та форм організації виховного процесу* Тому вивчення історично сформованих традицій виховання польського

З

народу поряд з освоєнням педагогічної культури інших народів світу може значно збагатити і поглибити сучасну педагогічну науку. Актуальність дослідження зумовлена також такими тенденціями:

- мржливостями використання матеріалів нашого дослідження у навчально-виховному процесі української та польської шкіл на етапі створення національних систем освіти;

- потребою поглибленого вивчення історичної педагогічної спадщини польського народу сучасними дослідниками з метоп подальшого використання її. у сучасній педагогічній практиці;

- зміною соціальних умов життя народу Польщі на сучасному етапі її розвитку;

- підвищенням ролі фактора, народності в процесі виховання та навчання молоді;'

- реалізацією принципів релігійного виховання у шкільному навчально-виховному процесі;

- необхідністю зміцнення зв'язку між навчальним і виховним процесами (при зростанні значення останнього) завдяки використанню надбань національної педагогічної культури та літератури;

- ширшим використанням досягнень світової та націо-кальної педагогіки, властивих їй форм та методів виховання.

Втілення принципів народної педагогіки дає можливість краще впливати на свідомість молодих людей, на формування їхньої соціальної зрілості, національної свідомості, духовності та сприйняття ними загальнолюдських цінностей. ’

' ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - процес виховання молоді на 00і ноаі традицій польської народної педагогіки.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ - особливості та закономірності формування, Становлення- і розвитку польської народної педагогіки,, а також можливості її використання в розумовому, моральному, естетичному, трудовому, фізичному, духой-.. ному та релігійному вихованні сучасної молоді.

• МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ - на основі системного аналізу ло'-сягнень польської народної педагогіки в процесі навчання та виховання підростаючого покоління виявити закономір-

• ності і тенденції її розвитку,' обгрунтувати можливості застосування IX досвіду в сучасній школі.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

- визначити джерела становлення і. розвитку польської

етнопедагогіки» - '• ■ ■ • , . -у .

■ - здійснити науково-педагогічний аналіз процесу роз-

нитку лародаоі я«цц*огі«и*ої думки в Польщі, спираючись на загадьнсішйяські., суманістичні позиції;

- розкрити зміст традицій та особливості виховання в

польській народній педагогіці, визначити властиві їй форми та* методи; ' .

- виявити можливості використання досвіду польської

, етнопедагогіки у сучасному виховному процесі в навчальних закладах Польщі та України а контексті відродження національної сшюсвід<р»>сті народі* Цих' країн* . " ,

. - ... Для вирішелня ,поставлепик завдань застосовано такі МЕТОДИ дослідження: вивчення й узагальнення теоретичної і практичної спадщини визначних педагогів минулого і сьогодення; аналіз науково-педагогічних, художніх та публіцис-

тичних праць з питань розвитку народної педагогіки; по-рівняння"принципів і традицій кавчання і виховання,в-ро-сійській, англійській, німецькій, французькій, єврейській педагогіках з педагогічною спадщиною польського народу? узагальнення досвіду використання етнопедагогічних традицій у сучасній художній, науковій, педагогічній літературі Польщі; визначення зразків текстів польського фольклору, в яких зафіксовано народну педагогічну Мудрість; опрацювання та систематизація етнопедагсгічного матеріалу, опублікованого в різні періоди соціального розвитку Польщі? історико-лінгвістичний аналіз польської педагогічної термінології;, ознайомлення з навчально-виховним процесом у польських школах з метою одержання емпіричних даних про досвід використання народних традицій; ознайомлення з . принципами'родинного виховання як основи формування особистості у традиціях польського народу. • '

НАУКОВА НОВИЗНА дисертації полягає в тому, що сформульовано понятійно-термінологічний апарат польської народної педагогіки; виділено та обгрунтована етапи та закономірності становлення традицій виховання в польській народній педагогіці, виявлено іх зміст та структура! компоненти. ’ . .

ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ дослідження полягає в «оку, до обгрунтовано основні принципи, форми та методи, морального, розумового, естетичного, трудового і фізичного виховання у польській народній педагогіці,

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ дослідження повягає в тому, що його•висновки та основні позиці^ сприятимуть здійсненню порівняльного аналізу педагогічної думки і практики різ-

них народів світу, їх також можна використати в навчаль1-нб-внховному процесі української школи. ,

НА ЗАХИСТ винесено такі положення:_ • '

1) усна народна творчість, фольклор є найважливішими-------------

джерелами польської народної педагогіки;

2) етапи та закономірності розвитку традицій у польській народній педагогіці; ..

3) зміст, форми та методи використання розумового, морального, естетичного, трудового, фізичного, духовного та релігійного виховання у польській народній педагогіці;

4) першоосновою виховної діяльності у Польщі є ро~ динне виховання в дусі християнської моралі.

. АПРОБАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Результати і хід дослідження було обговорено і схвалено- на підсумкових науково-прак-тич-них конференціях професорсько-викладацького складу, і засіданнях кафедри педагогіки і психології Київського • державного-лінгвістичного університету (1993-1996рр.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Традиції ви--, ховання у світовій народній педагЬгіці" (м.Рівне, 1995 рік), на Міжнародній'науково-практичній конференції „Освіта в процесі цивілізованих і культурних змін", (Польша, м.Ополє, 1995 рік). • •

СТРУКТУРА дисертації:' дисертація складається із вступу, двох глав, висновків і списку використаної літератури, який включає вітчизняні та. зарубіжні джерела. . •

’ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ....... '

У ВСТУПІ обгрунтовано актуальність, дано формулюван- . ня об'єкта, предмета, мети, завданьвизначено методоло-

тічні та теоретичні засади дослідження, його методи, наукову новизну і практичне значення, положення, які винесено на захист, наведено дані про.апробацію. •

У першій главі "Історичні передумови зародження і. розвитку польської народної педагогіки", здійснено історико-теоретичний аналіз проблеми, виділено етапи становлення і розвитку традицій виховання у польській педагогіці, обгрунтовано їхній зміст та шляхи реалізації у -різних соціальних інститутах. .

З метою одержання об'єктивної оцінки щодо специфіки польського народного виховання нами зроблено порівняння з педагогічними культурами інших народів,, проаналізовано . шляхи їхнього розвитку і становлення, виділено самобутні традиції, а та ож цілі, якими, вони керувалися протягом . століть. Насамперед розглянуто тенденції історико-куль-Турного розвитку самої' польської держави та її народу.

' Не вникнувши в минуле, не зрозумівши наслідків трагедії багатьох поколінь поляків,' пов'язаної з анексією Польщі Австрією, Прусією та Росією, неможливо об'єктивно ■ проаналізувати'процес розвитку традицій польської народної педагогіки та '.вплив їх на формування свідомості, су- . часної молоді. Специфіка польського народного виховання, започаткованого в часи давнього слов'янства і розвинутого у наступних віках самостійного розвитку держави, зазнає . змін у ХУІІІ-ХХ століттях « зрез жорстокі голітичні катак-лізми, пов'язані з.переділом Європи. Це призводить до вимушеного часткового нівелювання її національних традицій та насильницької експансії культур країн-переможниць.

• Зникнення Польліі з політичної карти світу, проте, не означало «трати польським народом своєї національної са-

- і* • ‘ •'■/ '

мосвідомості. Завдяки глибокому укоріненню польської народної педагогіки, широкому спектру обраних неп засобів виховання, а. також виплеканим народом на шляху свого історичного розвитку особливостям морального, трудового та .релігійного виховання існування польського члрогу стало мсжливим навіть у найнесприятливіші для нього чаги.

Із розгляду шляхів і засобів виховання у польській народній педагогіці можна зробити висновок, а-> нони 'с надзвичайно самобутніми. Йдучи в ногу з часом, польська народна педагогічна культура органічно поєднує загальнолюдські принципи виховання з національними особливостями; від них вона відштовхується і ними, ж керується. Саме тому особливе місце в першій главі відведено матеріалу, який дає уявлення про шляхи розвитку польської народної педагогіки та її цілі в зв'язку з безперервною боротьбою польського народу за незалежність, що точилася з XVIII століття, тобто з моменту анексії Речі Посполитої Австрією, Прус:ся та Росією. ' ’

Спираючись на традиції польської народної педагогіки та безпосередню залежність їх від історичного розвитку польської держави, її соціально-культурного становлення, ми передусім розглянули історичні події, що впливали на процеси формування педагогічної практики і педагогічної думки в проміжку від язичницьких часів до сучасності.

Така послідовність відтворення картини розвитку народної етнопедагогіки дала змогу виділити: 1) період до виникнення польської держави; 2) період розвитку і занепаду в зв'язку з анексією іншими країнами; 3) період від анексії до здобуття Польщею незалежності. Кожному з цих трьох періодів присвячено окремі параграфи, матеріали яких сприя-'

ли визначенню та обгрунтуванню зв'язку розвитку суспільства з органічним і поступовим формуванням у ньому системи виховання молоді. . ,

Звернення до традиційних шляхів народного виховання дало нам змогу визначити його специфіку, характерну лише для польської етнопедагогіки. Грунтуючись на положеннях про залежність появи та становлення процесу виховання від рівня розвитку людського суспільства, окремо взятої держави та її народу, в дисертації доведено, що відносини особистості *з суспільством являють- собою, взаємодіючу систему, на основі якої формується самосвідомість народу, а також виникає і вдосконалюється національна культура та її педагогічна традиція. Результати, наукового аналізу історії зародження слов' янства .та польського народу як його складової виводять на поверхню історичні факти про появу ; польського народу і його культури, а-на їхній.основі по-

■ казують виникнення і самобутній розвиток педагогічної творчості населення польських земель. Використані у ди-

• сертації матеріали грунтуються на відомостях давніх істориків та письменників; Птоломея,Геродота,Таціта,Феофілака та Сіммокати,Йорданеса,Прокопа Кесарійського, відомого хроніста та дослідника слов'янства XV століття - Яка Дду-гоша, а також Еидатного польського історика В.І.Крашевсь-кого. Причини виникнення процесу виховання в людському суспільстві вчені пояснюють з позицій природовідповід-ності розвитку суспільства та органічності лддтіи в ньому як істоти природної і соціальної. '

Результатом удосконалення свідомості людини стало поступове підпорядкування її дій процесам загальнолюдського розвитку. Наслідком їх Су. .о зародження і.подальший

бурхливий розвиток усіх аспектів осмисленого існування людського суспільства. В главі наведено досить значущі факти ркиттєвого устрою та побуту дохристиянського (язичницького) слов'янського світу, розкрито його традиції, \ релігійні уподобання, обрядовість, особливості розвитку самосвідомості та виховання, які започаткували педагогічні процеси та педагогічну практику стародавнього суспільства. Сконцентровані й виражені в усній народній творчості, вони переконливо свідчать про те, що навіть в ті да-

• * . * * лекі часи люди розуміли вагомість та незаперечність необхідності виховання дітей у повсякденній боротьбі за своя існування. ‘

Особливу уйагу нами приділено вивченню появи християнської релігії на польських землях та її впливу на формування навчально-виховної системи. Саме із заміною язичницької віри християнством пов'язується бурхливий розвиток педагогічної практики. Будують храми, при яких відкривають церковні школи. З'являється прообраз шкільного навчання, з яким, як і раніше, пов'язане родинне та общинне виховання. Зростає роль сім'ї. Саме вона стає найважливішим громадським інститутом виховання молоді. . Використані матеріали свідчать: хоч моральне, трудове, фізичне, релігійне та інші' види виховання грунтуються на народній традиції, але з часом педагогічні переконання втрачають однорідність. Оскільки діти здебільшого наслідували рія діяльності своїх батьків, то в процесі суспільного розмежування та класоутворення зміст, цілі та методи виховання поступово диференціюються, підпорядковуючись інтересам окремо взятих соціальних верста населення -селян, ремісників, лицарів та правлячої верхівки.

. Надзвичайно цінну інформацію щодо цього нами почерпнуто 'зі стародавніх рукописіь хроніста XX століття Гала Аноніма. Показано, якою мірою церква домінує в навчанні та вихованні, оскільки її. впливом на життя народу не можна знехтувати .Через релігію люди зверталися до моральності. Тлумачачи „божественні істини", вони виділяли її нормативні функції-поведінку та контроль за вчинками. Важко переоцінити роль лицарського виховання в житті суспільства. Воно стало символом мужності, відданості Батьківщині', чесїності. Моральний кодекс лицарів слугував не одному поколінню :.оляків, дивує і досі своєю багатогра-ністю. Ідеали служіння Богу та Вітчизні Сули невичерпни-. ми. Окрасою лицарського виховання Суло шляхетне ставлення до жінки, яке <. в наші дні, незважаючи на зрівняння прав чоловіків та жінок, не втрачає своєї привабливості і* актуальності. ■ •

У дисертації розглянуто шляхи розвитку польської мови як основного провідника знань у народні маси, а також

• появу писемності та книг - найголовнішого засобу передачі . • ’ *

_ знань. Особливо наголошено на послідовній зміні ідеалів народу: лицарство; самовідречення, культ надзвичайного служіння Богу та покори; епоха гуманізму започаткувала бурхливий розвиток наук та культури- і здійснила переворот у свідомості більшої частини суспільства. З'явились ідеали „Золотого віку": "Вітаг народ, який раніше вваяали варварським, а тепер так прекрасно розвиваєтеся",- тісав найвидатніший мислитель епохи Відродження Еразм Роттер-дамський. Накопичення знань, практичного досвіду,культурний розвиток народу зумовили те, що освіта як складова

и

виховання посіла належне місце в педагогічних поглядах і практиці народу.'

___ _Педагогічна діяльність суспільства розвивалася двома

шляхами: по-перше, розвиток прогресував, а по-друге, він супроводжувався соціальним розшаруванням. Чим вищу щаблину в соціальній ієрархії суспільства посідала сім'я, тим кращу осаіту і виховання рочз могла забезпечити своїм нападкам. Педагогіка виділилася в окрему галузь існування польського суспільства. їй підпорядковувалися створені університети: Зіленський, Краківський, ЛюОельський, світські гімназії, церковні школи. Паралельно існувала і дедалі Оільше розвивалася народна педагогіка, яка завжди була скарбницею людської мудрості, втілюючи розумові•та духовні надбання народу. .

У ході аналізу розвитку польського суспільства, простежуючи шляхи становлення народної педагогіки протягом останніх трьох століть його історії, ми дійшли висновку, яо відбулися докорінні зміни в структурі та методах виховання молоді. Створення Едукаційної комісії - першого гв світі міністерства освіти, яке реформувало та уніфікувало акільну осіту, відіграло надзвичайно важливу роль у житті польського суспільства. Поява нових предметів у навчальних програмах, всебічна допомога, яку надавали розвитку польської мови та національної літератури, створення нових шкіл, удосконалення системи підготовки кадрів - все це характеризує нові тенденції життя польського суспільства,. «Чер<гз реформу освітц до відродження Вітчизни",-так словами С.Конарського було виражено основний принцип роботи Едукаційної комісії.

!?

Втрата державності призвела до морального занепаду польського народу, що, одначе, не стало фатальним. Причина морального, а відтак ± національного відродження криється саме в надзвичайно інтенсивному розвитку педагогічної культури народу, його національної самосвідомості і в непереможному волелюбстві та патріотизмі.

Педагогічні процеси по-різному розвивалися нз територіях, анексованих Австрією, Прусією та Росією. Країни -анексанти здебільшого не підтримували проявів національної педагогіки поляків, намагаючись дедалі глибше і ширше насаджувати свої власні педагогічні погляди. Для поляків як нації постало питання про збереження своєї культури, літератури, національних традицій, рідної мови та системи освіти. Ця справа поступово стала всенародною, виявляючись у найрізноманітніших формах, будучи або легальною, або такою, що діяла в глибокому підпіллі. Польський народ завжди боровся за свою незалежність і вірив у світле майбутнє. ' .

Щоб дати належну оцінку історичний матерілам, у першій главі задіяно значну кількість наукової, історичної, художньої та педагогічної літератури, яка відтворює картину тих днів і дає інформацію про стадії розвитку національної педагогічної культури. Серед процитованих авторів

І.Красицький, С.Сташиць, С.Конарський, С.Потоцький, І.Коло нтай, Ф.Богомолець, Б.Прус та інші, які зробили певний внесок у розвиток та виховання польського народу. '

Таким чином, у першій главі дисертації дано, оцінку • розвитку виховання та освіти, виходячи з процесу становлення польської держави.’

- • • 1

У другій главі „Традиційні шляхи виховання у

польській народній педагогіці" розглянуто конкретний дос-

- - від здійснення виховання, що. грунтується на польській усній народній творчості, який відображує пріоритети народного виховання, його головні напрями, уподобання народу, специфіку національного підходу до аспектів виховання та його традиційність.. Розкрито джерела польської етнопе-дагогіки. Це народний епос, поезія, прислів'я, усна народна творчість,. казки, художня література польських письменників, наукові праці педагогів, вчених, видатних громадських діячів, політиків. Усі залучені до наукового аналізу зразки народної педагогічної творчості є характерним свідченням процесу виховання, що грунтується на загальнолюдських цінностях, на польських національних традиціях;

. Багатство народної мудрості втілене в ледагогічній

творчості польського народу, його неоціненній спадщині (культура, духовність і моральність). Воно може бути джерелом збагачення сучасної педагогічної практики:

Перлини народної педагогічної думки є пам' ятками духовної культури нації, а водночас і ґрунтом, на якому виростають сучасні наукові педагогічні теорії. Автори наукових праць і художніх творів завжди розуміли та цінували непересічність і стабільність перевірених віками педагогічних істин, за допомогою яких народ із покоління в покоління передавав найбільш святе, дієспроможне і життєдайна зі свого педагогічного досвіду. Будь-яка нація . прагне створити власні, люті їй притаманні особливості і методи впливу на особистість. Формуючи її, вона спирається на свою культуру,духовність, релігію та досвід попе-

редніх поколінь. В основі такого підходу лежить бажання якомога 'глибше розвинути в особистості загальнолюдські цінності, але досягається це завдяки використанню національних засобів виховання. Крізь призму всенародного бачення ідеалів (добра, справедливості тощо) національна . педагогіка дає людині можливість розуміння всього найкращого, що здобуто суспільством на шляху його розвитку.

Народна педагогіка, її вивчення € одним з факторів зростання педагогічної культури і науки в будь-якій країні. Відтак етнопедагогіка різних народів світу, шо розвивається, робить значний внесок у загальгопедагогічну культуру і науку людства. Загальновідомо, що чим вихова-нішою й освіченішою є кожна особа суспільства, тим стабільнішою і розвинутішою є держава. Саме тому кожна країна виявляє зацікавленість до-прогресивного розвитку своєї системи навчання та виховання. Педагогічні переконання народу, рівень досягнень його педагогічнрї практики завжди є індикатором рівня розвитку суспільства, його вихованості і культури. Польська народна педагогіка відображує специфіку польського характеру в усіх його проявах. Вона має глибокі коріння і живиться із цілющих джерел народної мудрості, виплеканих у віках. Здебільшого, це багатогранна усна народна творчість.

■ Це пісні, казки, легенди, приказки та прислів'я, які концентрують те головне, що робить людину людиною, спрямовуючи її на справедливе і добродійне життя, вкладаючи в ії душу любов до Вітчизни, гордість за свій народ, почуття патріотизму та національної самосвідомості. Дуже вагомим для поляків є вплив релігії на виховання. Просякнута ідеалами християнської доброчесності, вона якнайкраще

формулює значення біблійних. заповідей і є одним з найдієвіших методів прищеплення людині цінностей загальнолюдської моралі. . _____' . ••_ ___

Проблема виховання молоді постала перед людством ще , на зорі його розвитку. Спершу стихійне та інтуїтивне, виховання з часом стало однією із найголовніших його соціальних потреб. Посівши важливе місце у становленні осо-.

■ Систості, педагогіка поступово перетворилася на Самостійну науку, істотний засіб впливу на свідомість та життєдіяльність людства.

З вивчення Та класифікації народної педагогічної

культури випливає, що вона вбачає своє призначення у ви-• * . ‘ . ' • •

• хованні найкращих рис особистості, прагне до вдосконалення. Народна педагогіка, оскільки'вона грунтується на класичній біблійній та національній традиціях, є актуальною і в наші дні. Тому не дивно, що. не застаріває зміст народних пісень, діти'так само закохані в казки, з яких розуміють, що є зло, а що - добро, де є правда, а де -кривда, чим слід керуватися у житті, а чого робити взагалі не варто.■Пізнаючи зміст і головну думку народного прислів'я, можна кожного разу дивуватися їхній актуальності, сьогодні. А річ в тім,"що людське суспільство, прогресуючи і развиваючись, - залишається громадою, яка керувалася, керується і керуватиметься моральними та духовними цінностями, притаманними їй з моменту, зародження, з моменту появи людства.

Закономірним є поступовий розвиток свідомості осо,-бистості (що ми спостерігає-го протягом століть), а з ним

- і духовний та інтелектуальний'розвиток самого людського ' суспільства. Основна маса людства завжди прагнула до

знань та високої моральності. Свої естетичні та духовні потреби польська нація виражала в шедеврах народної творчості. їх можна класифікувати як за періодом створення та формування народного уявлення про світ (в епоху лицарства, гуманізму, Відродження), так і за своєю цілеспрямовані стю. Одні покликані виховувати в людині працелюбність, інші - формувати почуття відповідальності та відданості обов'язку,треті - дають розуміння таких понять, як честь, відвага, справедливість. •

Існують специфічні аспекти виховання, притаманні лише окремим категоріям суспільства. Прикладом є ідеали і сформований відповідно до них стиль життя лицарства, польської аристократії чи іляхти. Вони чимало привнесли в загальну народну педагогічну культуру, а відживши своє, залишили в ній лише головне, найдоцільніше, показавши, окрім того, й те, чого не слід виховувати в людині, а саме :пихатість, погордпивість, марнотратство, розбещеність, непатріотичне ставлення до Батьківщини чи неповагу до рідної культури та мови, а також небажання трудитися, займаючись у вільний час дріб'язковими справами, які не потребують витрат фізичних та духовних сил. Все це відображено е народному епосі та фольклорі, а також у.працях польських письменників та педагюгів. Головну мету народної педагогіки визначає саме життя, вбачаючи 11 в розвитку моральності кожної окремо взятої особистості. . ' •

Формуючи в дитині уявлення про необхідність навчання, праці, взаємоповаги у відносинах з оточуючими, народна педагогіка керується принципами логічного' життєтворек-ня, стисло і точно вираженими, наприклад, у прислів'ях: „Хто не працює, той не їсть'', „У здоровому тілі здоровий

дух", „Двічі подумай, один раз зроби", „За двома зайцями не женись", „Не бажай “іншому того', чого собі не бажаєш".

---- Ці основні принципи людської^ життя становлять основу змісту виховання в сім'ї і громаді. Польська народна педагогіка споконвіків передбачала певну систему форм і методів виховання. Гармонійності досягали фізичним та трудовим вихованням дитини. Можна констатувати, що духовні та моральні якості особистості формувалися протягом всього життя, а основа їх закладалася у свідомості дитини з моменту її народження: спочатку через колискові пісні матері, потім через казки, легенди та літературу. Почуття Патріотизму і відданості ідеалам служіння Батьківщині та народу формувалися у свідомості молодої людини теж з перших років її життя завдяки самій атмосфері польського суспільства. Релігійні погляди формувалися під впливом сім' ї та церкви, а практичні та теоретичні знання молода лхщина накопичувала.вже.сама;в процесі своєї життєдіяльності, керована тими чи іншими обставинами. „Життя прожити - не поле перейди",- констатує прислів'я, даючи змогу . кожному якомога раніше замислитися над своїм майбутнім.

Отже, на підставі наукового аналізу історії розвитку традицій виховання у польській народній педагогіці можна зробити такі висновки:

1. Педагогічна культура польського народу відображує його багатовікову історію, В педагогічних традиціях простежуються усі е,тали історичного розвитку держави, відбивається Яуховнд культура народу. ......•

2. Польська етнопедагогіка вбирав з культури свого народу кращі традиції, спрямовані на якісне поліпшення виховання молодого покоління.

3. Польська народна педагогіка - це національний варіант загальнолюдської педагогічної культури. Вона виражає заповітні мрії Народу про виховання справжньої людини, якій притаманні найкращі моральні якості.

4. Культура польського народу, а педагогічна зокрема,. знаходить глибоке і якраве втілення у фольклорі, народних традиціях, святах і обрядах, народних іграх. В усній народній творчості ми знаходимо перші паростки народної культури, початки соціальної, естетичної, філо- ., софсь'кої та педагогічної думки.

5. Вивчення народного досвіду виховання та освіти

молоді на всіх етапах історичного, розвитку польського суспільства входило у коло наукових інтересів, передових мислителів, вчених та педагогів. •. V . ' .

6. Головною метою виховання в польській народній пе-

дагогіці завжди .будр виховання і становлення особистості людини. Народна педагогіка акумулювала протягом віків усе передове, розумне та прогресивне, що відповідає народному ідеалу виховання особистості, яка в усьому дотримується гуманістичних поглядів. , ;

7. Педагогічний досвід польського народу, має стати .

предметом подальших досліджень, бо в ньому яскраво виявляється спадкоємність, яка поєднує прогресивні педагогічні ідеї минулого із сучасним педагогічним процесом у Йо-ЛЬЩІ. ■ ■ ' . ’ ... ...

• Наше дослідження є певним внеском у розвиток порівняльного аналізу педагогічних поглядів народів-різних країн, сприяє зміцненню взаєморозуміння, дружби та співробітництва між народам!, ио нині дуже важливої оскільки зростає значення етнічних питань.

. Вивчення процесу становлення і розвитку традицій виховання у польській народній педагогіці не вичерпує всіх аспектів цієї складної і багатогранної проблеми. Подальшого дослідження потребують такі її аспекти: порівняльний аналіз традицій виховання дітей різного віку у Польщі та Україні; вплив соціальних інститутів виховання на розвиток самосвідомості дітей та молоді; педагогічне керівництво процесом використання народних традицій у школі та позашкільних закладах.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1. Ідеї виховання у польській народній педагогіці//Тео-

*

тичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць. - К., 1994.-Вип.З.-С.125-129.

2. Польські народні традиції і обряди та їх вплив і значення в процесі виховання//Традиції виховання у світовій народній, педагогіці: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - К.-Рівне, 1995.-ЯастГТЬ.-С.175-179.

3. І?о1а огаг гпасгепіе ісіеаібі* і яагігобсі patriotycznych (V іусіи пагосіи ро1зкіедо//Віи1еіуп ГОР-и па икгаіпіе.№ 4. ІмЬч, 1996. С.10-14.

4. Традицїї виховання в польській народній літературі// Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць. - К., 1996. -Вип.5.-С.145-149.

5. вібіте tendencje чхусіюкаїї/сге и І^егаіигге роїзкіеі аіа сігіесі і тіосігіейу V/ сіоЬіе pozytywizInu//Teopeтичнi питання освіти та вихованні: Збірник наукових праць. •

- К., 1996. -Вип.5.-С.150-157.

Дерек М.М. Традиции воспитания в польской народной педагогике. .

В диссертации рассматриваются традиции воспитания в польской Народной педагогике. Представлена история польского народа с времен язычества до современности. Дается анализ фольклора, традиций и обычаев с точки зрения педагогических идей и воспитательных ценностей. Они определяются как источники польской этнопёдагогики.

Рассматриваются традиции и идеалы польского воспитания в аспектах умственного, нравственного, естетического, трудового и физического воспитания. Целью польской педа-1 гогики:является воспитание „настоящего патриота", духовно богатой личности'с сильным характером, для которой самой важной есть и будет судьба своего народа и судьба своих ' земляков. Основой воспитания у поляков является семья и семейное воспитание, которому подчиняется общественное воспитание. . '

В работе раскрывается значение католического воспитания1 в польской семье и школе, а также формулируются основные положения воспитания в польской этнопедагогике с' точки, зрения общечеловеческих ценностей и национальных особенностей,материального, духовного и культурного развития, общества с древнейших времен и до наших дней.

~This is competition for- candidate of pedagogical sciences, speciality 13.00.01. - the theory and history of pe— dagogy, the Kiev State Linguistic University, Kiev, 1996.

The manuscript presents a theoretical study of education in the Polish folk pedagogy. It is shown the history of Polish nation from the very beginning till nowadays. The Polish folklore and traditions are analysed from the point of viev of their pedagogical ideas and educational values. . •

Different aspects of education, and upbringing: mental, moral,ethical, labour and physical are discussed.

The most important aim of Polish education is to bring up „the real patriot"- a person with high morals, strong will, for whom the most important is the destiny of his motherland and his nation. '

The root .of education is family upbringing with the great influence of religious education in the family and in the Polish society. The main positions and pure national paculiarities of material, moral and cultural development of the Polish society are characterized in the paper. .

Ключові слова: народні традиції^ виховання, навчання, соціальний досвід, сімейне виховання,католицьке виховання, форми, методи, засоби педагогічного впливу.