автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Виховання у пiдлiткiв культури почуттiв засобами мистецтва

Автореферат диссертации по теме "Виховання у пiдлiткiв культури почуттiв засобами мистецтва"

РГ„ ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВШИ! ГІЕДАГОГІЧНШЇ ПО ОД ІНСТИТУТ ім. Г. С. СКОВОРОДИ

" ? П М П < " ". >,

і м ;■! ». ■,}

На правах рукопису

АНТОНЕНКО Тетяна Леонардівиа

ВИХОВАННЯ У ПІДЛІТКІВ КУЛЬТУРИ ПОЧУТТІВ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

13.00.01 — Теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Харків — 1994

Робота виконана в Київському державному педагогічному

інституті іноземних мов.

Науковий керівник — кандидат педагогічних наук,

професор М. Б. Євтух.

Офіційні опоненти — доктор психологічних наук,

професор О. К. Дусавицький; кандидат педагогічних наук, доцент Т. П. Тзнько.

Провідна установа — Київський державний університет

ім. Т. Г. Шевченка.

Захист відбудеться « 1994 року

о ^c%, годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 113.24.02 у Харківському державному педагогічному інституті ім. Г. С. Сковороди за адресою: 310168,

м. Харків, вул. Блюхера, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в Харківського державного педагогічного ім. Г. С. Сковороди.

Автореферат розісланий « » <2-/

бібліотеці

інституту

_ 1994 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність тами. Процеои економічної, політичної і соціальної нестабільності, які склалися в Україні в останні роки, різко спричинили кризу духовного життя суспільства, дефіцит культури й виховання. Загальноосвітня школа при всіх її намаганнях розбудови на нових засадах все більше віддаляється від ідзалу гармонійно розвиненої особистості, від виховання загальнолюдської культури у всіх її виявах. Викликає серйозне занепокоєння недооцінка виховної роботи, розпливчастість її мети, а . то я щонайчастіша, повна відмова від неї. Усе це загрожує духовному розвитку суспільства, його національній культурі, коли матеріальні потреби набувають потворних форм. Державною національною програмою "Освіта" визначено основні шляхи реформування виховання, які передбачають розробку теоретико-методологічних та методичних аспектів національної системи виховання, спрямованих на формування в молоді соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури. Складається об'єктивне протиріччя між потребою цивілізованого суспільства в людях з високим рівнем духовної культури, творчого потенціалу, здатних до пошуку та зміни навколишнього світу в ім’я людства, й надзвичайно низьким рівнем виховання підростаючого покоління взагалі й особливо його духовної культури. Це значно актуалізує дослідження проблем, пов’язаних із вихованням духовної культури осо-' бистості, у тому числі й учнівської молоді.

Духовна культура відбиває другу природу людини, весь її арсенал власне людських цінностей. Центром духовної культури є сама людина як результат і продукт культури.

Невід'ємною складовою частиною духовної культури с культура почуттів. Гуманістична сутність виховання грунтується на культурі почуттів школяра, в якій сконцентрована вся різноманітність людських стосунків з навколишнім світом, на усвідомленні значущості людини в цьому світі, творчого потенціалу особистості, різних проявів соціокультурної поведінки. Культура почуттів інтегрує сенсорну розвиненість школяра, його здібність ло переживання й співпереживання, насолоди й замилування. Почут про-

низувть і захоплюють усю особистість. її цілісна природа об'єктивує гармонійний розвиток всіх її сторін - думок і почуттів і узагальнену здібність чуттєвості, сприйняття світу природи, світу речей, світу людей на тільки розумом, але й серцем.

Актуальність виховання культури почуттів зумовлена тим, що в сучасному світі все більша проступають тенденції до відходу від почуттів, суспільство стає все більш раціоналізованим і технократичним. Однак при високому різні науково-технічного прогресу, без почуттів неможливо сформувати в особистості ціннісні орієнтації, морадьно-естатичні ідоали. Існуюча в наше сьогодення практика виховання чуттєвої сфери школяра страждає однобічністю, невиразністю.

Власне цілеспрямована робота в загальноосвітній школі,спрямована на виховання культури почуттів, не ведеться, що створює помітні труднощі у формуванні духовного світу підростаючого покоління. Могутнім засобом виховання особистості і насампород її культури є мистецтво у всій різноманітності його видів. Разом з тим, як свідчить масова педагогічна практика, виховні можливості мистецтва повністю не використовуються. Мистецтво - саме той феномен культури, який особливим чином через фарби, кольори, звуки, образи звертається якраз до почуттів, до людини. Складається явна протиріччя між людинотворчою функцією мистецтва й відсутністю наложної уваги до мистецтва в школі, що стає однією з причин низького рівня естетичної, загальнокультурної вихованості дітой.

Сучасна теорія і практика виховання з урахуванням загальнолюдського й національного повинна спиратися на основні тенденції розвитку культури і тих процесів, які з ним пов'язані.

Особливої значущості виховання культури почуттів засобами мистецтва набуває в підлітковому віці - у пзріод самоутвердження особистості, оголення й незахищеності почуттів, потреби у визнанні своєї особистості, пошуку духовного ідеалу.

Проблема виховання культури почуттів багатоаспектна. У куль-туцологічному плачі вона ставилася М.М.Бахтіним, М.О.Бердясвнм,

Г.Гачзвим, Д.С.Лихачовим, Г.С.Сковородою, В,С.Соловйовим, '

А.Швейцаром,П.О.Флоранським, П.Д.Юркевичем та ін. Культурологічні ідеї цих філософів відіграли важливу роль у розробці методологічних основ виховання духовної культури особистості і можуть служити теоретичними засадами для розробки педагогічної концепції виховання культури почуттів.

Психологічні аспекти культури почуттів відображені в роботах Б.Г.Ананьєва, Л.І.Божович, В.К.Вілюнаса, Л.С.Виготського,

І.А.Джидар'ян, Б.І.Додонова, О.К.Дусавицького, К.Ізарда, Г.С. . Костюка, О.Н.Лука, Я.Рейковського, Б.М.Теплова, П.М.Якобсона та ін. У роботах психологів зроблено глибокий аналіз емоційних станів людини, представлені змістовні характеристики емоцій і почуттів, розкрито взаємозв’язок емоцій і потреб, підкреслюється емоційна спрямованість особистості. Позиції психологів служать теоретичною базою в розробці теорії виховання культури почуттів підлітків засобами мистецтва. '

У педагогічному аспекті культура почуттів і її виховання цікавили зарубіжних педагогів-класиків Я.А.Коменського, Д.Локка, Ж.І.Руссо, І.Гербарта ; вітчизняних педагогів і діячів культури Г.Ващенка, І.Вишенського, М.І.Костомарова, О.В.Духновича, М.П. Драгоманова, П.Могилу, С.Ф.Русову, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушин-ського, Д.Чикевського, Т.Г.Иевчонка, П.Д.Юркевича. Часткове відображення цієї проблеми знаходимо в спеціальних дооліджзннях Т.Г.Гаврилової, В.О.Івасишина, Д.Б.Кабалевського, Є.В.Квятков-ського, Л.Г.Коваль, Т.М.Кононенко, Б.М.Йєменського, Л.П.Печісо, Г.П.Шевченко, Б.П.Юсова та інших. Однак цілісного педагогічного дослідження проблеми виховання культури почуттів підлітків засобами мистецтва ми не зустріли. Актуальність і нарозробланість її в теорії і практиці виховання і обумовили вибір теми нашого дослідження "Виховання у підлітків культури почуттів засобами мистецтва".

Об’єкт дослідження - процес виховання культури почуттів учнів підліткового віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання культури почуттів підлітків засобами мистецтва.

Мата дослідження - теорзтично обгрунтувати змістовну сутність культури почуттів і її місце в духовній культурі особистості школяра ; розробити та експериментально перевірити методику використання мистецтва у вихованні культури почуттів підлітків.

Гіпотеза. Ефективність виховання в учнів підліткового віку культури почуттів засобами мистецтва забезпечується при дотриманні таких умов :

- цілеспрямованому відборі та нагромадженні художньо-естетичних цінностей на загальнолюдських засадах, створення у підлітків банку естетичних вражень і переживань ;

- врахуванні естетичної сутності різних видів мистецтва, які через естетичні переживання формують світовідношення підлітків і гх соціокультурну поведінку ;

- залученні підлітків до різних видів художньо-естетичної діяльності.

Завдання дослідження :

- проаналізувати філософські, психологічні, педагогічні ідеї виховання культури почуттів та виявити стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці ;

- розкрити теоретичні основи виховання у підлітків культури почуттів засобами мистецтва ;

- виявити педагогічні умови виховання культури почуттів школярів засобами мистецтва ;

- розробити програму науково-методичного забезпечення процесу виховання культури почуттів учнів засобами мистецтва й експериментально її перевірити.

У процесі дослідження було використано комплекс методів : історико-генетичний метод ; метод теоретичного аналізу і синтезу ; метод теоретичного моделювання при визначенні мети, предмету, завдань дослідження,висуванні гіпотези ; методи емпіричного дослідження /'анкетний опит, спостереження, метод експертних

оцінок, педагогічний експеримент/ ; вивчання і узагальнення досвіду досліджуваної проблеми в школах м. Луганська і області ; ретроспективний аналіз власного досвіду роботи в школі.

Теоретичну основу дослідження становлять концепції вітчизняних та зарубіжних дослідників у галузі філософії, психології та педагогіки про культуру, сутність людини, її духовної культури, вплив мистецтва ;:а розвиток особистості, про пріоритет загальнолюдських цінностей, діалектичну єдність національного і загальнолюдського, про цілісний підхід до проблем виховання особистості школяра.

Дослідження проводилося в три етапи.

На першому етапі /1988-1989 рр,/ - вивчилася філософська, культурологічна, психологічна, педагогічна, млстецтвознавська література з проблеми, аналізувався досвід виховання культури почуттів у шкільній практиці, здійснювався констату ічий експеримент.

На другому етапі /1989-1992 рр./ - велась теоретико-мото-дологічна розробка концепції виховання культури псіуттів, розроблялася програма спеціальних курсів "Культура почуттів" і "Основи моральної та естетичної культура" для учнів гімназії і велась експериментальна робота в Лисичакській гімназії та середніх загальноосвітніх школах м. Луганська.

На третьому етапі /1993 р./ - здійснювався аналіз та узагальнення результатів експериментальної роботи, розроблялась методичні рекомендації, педагогічні технології використання різних видів мистецтва у вихованні культури почуттів учнів підліткового віку.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у визначенні змістовної сутності культури почуттів особистості підлітка, тооретичному обгрунтуванні виховання культури почуттів підлітків засобами мистецтва, в пі/готовці науково-методичного забезпечення процесу виховання культури почуттів засобами мистецтва.

Практична цінність роботи полягас в розробці програми та змісту курсів "Культура почуттів" /7-9 кл./, "Основи моральної та естетичної культури" /8-9 кл./, в методичних рекомендаціях вчиталям з технології використання різних видів мистецтва у вихованні культури почуттів.

Достовірність результатів дослідження й основних висновків дисертації забезпечується урахуванням відповідності проблеми виховання культури почуттів теоретичним позиціям автора, вивчанням передового педагогічного досвіду, експериментальною перевіркою в школах розроблених положень, рекомендацій.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювались під час експаримзнтальної роботи в Лисичанській гімназії Луганської області, у с^'редніх школах № 52 та № 59 м. Луганська, а також шляхом публікаці:! статей, виступів на наукових конференціях /Київ, Луганськ/. Розроблені програми курсів "Культура почуттів" /7—9 кл./, "Основи моральної та естетичної культури" /8-9 кл./.

Нг захист виносяться такі положення :

- визначення суті поняття культури почуттів стосовно виховання духовної культури учнів підл4ткового віку в сучасних умовах ;

- розробка і обгрунтування теоретичних основ процзсу виховання культури почуттів засобами мистецтва, яка через художньо-образну форму відображення дійсності цілісно впливає на всі сторони особистості ;

- педагогічні умови виховання культури почуттів засобами мистецтва в школярів підліткового віку .

Основний зміст роботи

„исартація складається із вступу, двох глав, висновків, иіиску використаної /‘торатури.

У встуг.. обгрунтовується актуальність дослідження, визначається його об'єкт, предмет, гіпотеза, мата, завдання,методи, розкривається його наукова новизна, теоретично й практична зна-чання.

У паршій главі "Культурологічні та психолого-падагогічні основи виховання культури почуттів засобами мистецтва" дається аналіз філософської, культурологічної, естетичної, психологічної та педагогічної літератури з проблем духовної куль.ури, культури почуттів, обгрунтовується концептуальна ідея дослідження про культурологічну обумовленість виховання культури почуттів засобами мистецтва, розкривається сутність та зміст культури почуттів, специфічні особливості її виховання засобами мистецтва. .

Ми виходили з того, що в наш час отримує розвиток нова наукова парадигма, що вивчає онтологічний та соціокультурн::й статуси духовності особистості, її формування и складному міжосо-бистісному, міжкультурному, екологічному й космічному КОНТ0КС-тах. Змінюється шкала цінностей. Заміоть пріоритету техніки, політики, економіки виходить наперед пріоритет людини, духовності. Духовність - культурологічна поняття і відб^іає перш за все наявність у кожної родової істоти духовних почуттів совісті, радзсті, захопленості, милосердя, співчуття, котрі є обов’язковими атрибутами культурної свідомості особистості л розвиваються з оволодінням нею загальнолюдськими культурними цінностями, со-ціокультурними надбаннями людства і своі-ї нації в духочно-прак-тичній діяльності.

Духовність особистості проявляється в її культурі. Культура

- головна умова й основа існування людини. Підтвердження цього положення ми знаходимо в роботах І.Г.Гердера, І.Канта, М.О.Бор-дяєва, М.М.Бахтіна, В.С.Соловйова, В.В.Розанова, Д.С.Лихачова, А.Ф.Лосєва та Ін. Культура - продукт діяльності людини, "людська справа", "банк соціокультурниго досвіду", міра "людяності в людині". За Гердером, культура людини - це його "друге народження, це продукт діяльності людей і одночасно стимул її подальшого розвитку". І.Кант убачав у культурі дійову досконалість, здатність людини переборювати свої негативні емоції і прагнзиня, підпорядковувати їх моральним принципам. М.М.Бахтін визначав культуру як діалог культур, а діалог - на тільки метод освоєння

культури, ало і її зміст. Культура - творення людського світу людиною. Спираючись на ці філософські ідеї, ми стверджуємо, що сама цій меті й повинна бути підпорядкована вся система навчання й виховання в загальноосвітній школі.

У ході дослідження вивчався історичний аспект проблеми. Питання духовності, людини були в центрі уваги античних філософів, філософії і педагогіки наступних історичних епох і нашого часу. Античні філософи висунули на перший план духовний попук людини, заклали основи об’єктивної потреби культивування людських почуттів для досягнення ідеалу внутрішньої гармонії особистості.

Проблеми духовного розвитку особистості, його цілісності, єдності чуттєвої сфери й сфери розуму знайшли своє висвітлення в роботах Р.Дакарта, Б.Паскаля, Б.Спінози, І.Канта, Л.Фейербаха, І.Г.Гердара, Ж.1.Руссо та ін. До основних ознак дійсно людяного в людині відносяться розум, воля й серце. Істина, добро, краса - суть людської духовності. І.Кант висунув тезу про примат практичного розуму /моральності/ над розумом чистим /пізнаючим/. Л.Фейербах убачав у людині абсолютного сенсуаліста, "всечувственнзйшее и всечувствительнейшее существо", яке здатне до астатичної ьисол.)ди. Ф.Н1і"лер уважав, що досягнення внутрішньої .'армонії людини можливе завдяки мистецтву й естетичному вихованню.

Г.С.Сковорода доводив, що засобом пізнання є людське серце, яке зосереджує в собі "ціліснісі^ духу", тому необхідно іг.іховувати почуття благородства і вдячності. Виховання серця -це вихогоння к. льтури почуттів, котрі лежать в основі "цілісного духу".

Методологічне обгрунтування проблеми культури почуттів спирається на роботи українських і російських філософів АІХ -поч. XX ст. - М.А.Анто ;овича, М.О.Бердяева, В.В.Зеньківського, І.І.Огієнка, п.В.Розанова, В,С.Сдювйова та ін. Як свідчить М.О.Бердяев, уся багатобарвність людських почуттів, що сховані в ниших глибинах, і є найбільш духовно значущим у людині.В.В.Ро-

звнов у духовній культурі надавав перевагу любові й прихильності, П.Сорокін - правді, добру й красі. В.В.Зеньківський убачав в емоційній культур* сэрцэ людської душі, від якої залежить сфера розуму й волі. Зеньківсь.сий надавав'перевагу добру, тому виховання добра і є основною проблемою виховання. У-руслі досліджуваної нами проблеми викликає інтерес виховний потенціал релігії, бо духовна культура по суті неможлива без віри, віри в добро й справедливість.

Питання духовної культури порушували в свій час українські і російські філософи-космісти - К.Кіреєвський, В.С.Соловйов, М.Ф.Іадоров, П.О.Флоренський, В.І.Вернадський. Основна ідея їх учення полягає в тому, що людина - складова частина природи.

На думку В,І.Вернадського, людина - частгна суспільства, особистість - частина космічного сукупного цілого, у ній - усе майбутнє людини. В.С£олавйов висунув ідею етичного синтезу, змістом якого є й, таке положення : рух до добра починається із спі:.-чуття, потім - почуття сорому, в якому проявляється соціальний зміст моралі, благоговіння перед вищим моральним авторитетом.

Аналізую"^ роботи філософів-космістів, ми дійшли висновку, що в основі духовного життя лежить світоБідношення, яке проявляється в загальній культурі людини, в єдності розуму й почуттів.

Як вважає академік М.М.Моісаев, майбутнє може бути забезпечене новою моральністю, основою якої є вміння жити раЭом. У дисорта-ції осмислюються духовна та культурна ситуації нашого час’', розвиваються гуманістичні погляди на природу й місце людини в ній, у розвитку культури та цивілізації. Аналізуються погляди Е.Фромма, В.Франкла, робиться висково- про те, що почуттєвість, яка притаманна особистості, багатомірна, суперечлива і само ця суперечність є рушійною силою духовного розвитку, йк стверджує

А.Камю, духовне життя людства буде наповнене красою, добром, волею і справедливістю, коли воно вступить у співдружність із природою. Поза людиною немає культури й духовності, поза культурою і духовністю немає людини.

У дисертації зроблено акцент на сучасних підходах зарубіжних та вітчизняних авторів до духовної культури і місця, яка займає в ній культура почуттів. Англійський учений Д.Бом убачає в духовності значення, цінність і зміст життя людини.

^ Культура - подолання непорозумінь між людьмі, творення когерентної ^льтури /бути когерентним - співвідповідати/ буде сприяти розвитку свідомості співрозуміння, співрозуміння культури. Головною умовою'створення когерентної культури є діалог, -постійне творче навчання особистості в спілкуванні. В основі такої культури лежить цілісність духу і, говорячи словами Л.М.Гумільова, "позитивне почуття співзвучності стереотипів поведінки - позитивна.комплементарність".

Для нашого дослідження принципово суттєвою с думка про чуттєву загальність роду людського - пасіонарність - органічну здатність людей до наднапруги, до жертовної діяльності. У дисертації стверджується - нь основі аналізу наукових точок зору,-що загальними нормами людського буття є : ставлення до іншої людини, усвідомлення необхідності "Другого" як іпостасі твого "Я" ; по .едінка кожного повинна служити взірцем всозагаль.іої моралі ; духовний характер мети життя ; співвідносність мати дії з прогресом духовної к/льтури людства, безперорвів удосконалення й сьлоудосконалення людини, високий рівень культури почуттів. Остання включає багатство й розмаїття переживань : уміння поважати й розуміти почуття інших людей /емоційний резонанс/, готовність зрозуміти почуттю іншого ; здатність керувати своїми почуттями /О.Н.Лук/.

На основі аналізу поглядів учених на "образи людей" /О.Г.Асмолов, О.М.Леонтьєв, В.И.Бехтєров.Дж.Уотсон, Л.С.Вигот-ськик, С.Д.Узнадзе, З.Фрейд, Е.Фромм/ нами зроблзно висновок : сутність людини полягає в тому, що вона як суб'єкт культури відбиває конкретний історичний рівонь людяності, духовності й несе в собі цінності, які становлять мату і складають зміст свого власного буття, його самості. Духовна культура особистості інтегрує рівень соціалізації, освіченості, загальнокультур-

ю

ної вихованості, відбиває її культурну релеваниність. І тому культура почуттів, як і культура розуму, вимагає цілеспрямованої діяльності по вихованню позитивного образу "Я".

Формування позитивного творчого образу "Я" повинно спиратися на психофізіологічний принцип цілісності організму, на цілісність людського мислення й чуттєвості. Людське мислення первісно має дві сторони - раціонально-логічну й емоційно-образну. Для побудови концептуальної ідеї дослідження для нас суттєво значущими були думки представників психо-аналітичної педагогіки про необхідність зрозуміти дитину, накопичити досвід "коригуючої турботи", звільнити дитину від страху, який

завжди лежить в основі конфлікту й негативних переживань.

- .

Глибокі й оригінальні ідеї проблеми виховання культури почуттів знайшли своє яскраве відображення у Вальдорфській педагогіці. Р.Штейнер підкорив освіту розвитку в дітеЧ здатності відчувати, творчо працювати, формувати художні смаки, намагатися чступити в контакт зі світом і ствердитися в ньому. У Вальдорфській педагогіці важливе місце відводиться дисциплінам естетичного цик.-у, художньо-естетичній творчій діяльності.

У дисертації стверджується думка про те, що "внутрішня", творча робота душі органічно пов'язана із самопізнанням, нашим другим "Я", шлях до якого лежить через різновиди діяльності, соціокультурний досвід, через почуття й переживання. Самопізнання особистості формується через внутрішній діалог почуттів і потреб, знань і переживань. У зв’язку з цим у роботі відзначається ефективність діалогічних прийомів, які впл.івають на внутрішній світ особистості, на її саморегуляцію :самосповідь, са-мопзреконання, самонаказ, ритуальні дії, катарсис - стан душевної гармонії.

Для обгрунтування сутності культури почуттів досить плідними нам уявляються погляди Я.А.Коменського, який виділяв навчання мудрості, котра робить нас піднесеними, мужніми і великодушними. У школах -"майстернях людей" виховують моральність і благочестя, поміркованість, мудрість, люб'язність.

її

Особливої уваги заслуговують педагогічні ідеї виховання культури почуттів В.О.Сухомлинського, бо саме він розробив оригінальну методику виховання культури почуттів у дітзй різного шкільного віку :створзння у процесі виховання емоційних ситуацій; опора у вихованні на джерела добрих почуттів дітей; подолання емоційної "товстошкірості" словом, мистецтвом, прикладами життя; подорожі в світ краси і добра; широке застосування прийому вторинного відчуття; творення краси і добра власними • силами.

У дисертації розкривається змістовна сутність культури почуттів. Звернено увагу на термінологічну неоднозначність, різночитання понять "емоція" та "почуття". В роботах Ф.Є.Василюка,

В.К.Вілюнаса, К.Ізарда, Я.Рейковського проаналізовані основні напрямки вивчення емоцій у вітчизняній і зарубіжній психології.

У дослідженні детально аналізуються погляди вчзних-психологів на природу емоцій і почуттів : К.М.Корнілов, Б.М.Теплов, Т.Г.бго-ров та ін. ототожнюють терміни "емоція" і "почуття"; Л.С.Вигот-ський, П.В.Симонов вживають термін "емоція" і окремо "почуття"; П.М.Якобсон, А.Г.Ковальов, В.М.Мясшдзв, О.Н.Лук чітко відрізняють емоції і почуття як самостійні психічні явида- Емоційні явища розглядались : як факти свідомості /В.Вітвицький, В.Вундт, 'Е.Б.Тітчянзр/- як специфічний вид фізіологічних процесів /І.Джомс, К.Лангэ, Д.Уотсон/; як регулятор діяльності /З.Фрзйд, Мак-Дау-голл/; як форма відображення і регуляції функції мозку /С.Л.Ру-бінштейн, А.0.Смирнов та ін./. Досить глибоко проблема емоцій була розглянута К.Ізардом. Він бере за увагу три основні компо-нэнти :переживання, або усвідомлене відчуття емоції; процеси, які відбуваються в нервовій, ендокринній та ін. системах організму; міміка, виразні комплекси емоцій, які відбуваються на обличчі. Ми користуємося позицією К.Ізарда : генетичні задатки суб’єкт^, в сфорі емоцій; особистісний досвід індивіда і навчання, що відноситься до е юційної сфери.

У людини _ираження і переживання емоцій природнонароджзне, загальнокультурадиєїуніверсальне. В.К.Вілюнас визначив почуття

як провідні, емоційно-смислові утворзння особистості. І.А.Джи-дар’ян виділила два рівні емоційних явищ : група почуттів,яка визначається інстинктивними потребами людини, і моральні, лс-татичні та інтелектуальні, що відносяться до вищих почуттів. Саме ці почуття й приваблюють нас. Ми розглядаємо почуття як інтимні утворення особистості, які, за визначенням А.Г.Ковальова, відбивають ставлення до різних сторін дійсності, її життєву позицій. У психологічній науці узвичаїлась думка про те, що провідною характеристикою особистості є загальна емоційна спрямованість. Почуття проявляються в емоційних реакціях, пережиданнях, в оцінках, поведінці. Почуття - суб'єктивне, глибоко особиснісне вираження ставлення людини до світу природи, світу речей і світу людей. До вищих належать інтелектуальні, моральні, естетичні почуття, що відповідає суті людської духовності, істині, добру, красі, основою яких є любов. У роботі дається всебічний аналіз змістовної суті вищих почуттів, тлумачення понять "почуття", "переживання", стверджується думка про взаємозв'язок вищих почуттів, які реалізують тенденцію переходу від культури корисності до культури гідності /О.Асмолов/. Культура почуттів передбачає удосконалення емоційного розвитку людини. Почуття захоплює всю особистість у цілому, тому виховання культури почуттів передбачає зміну установок особистості, її ставлення до внутрішнього світу, формування загальнокультурної спрямованості.

У структуру культури почуттів входять : розвиненість сенсорної культури, чуйність, інтелігентність /життя заради цілей загальнолюдського благополуччя/. Значущими для людини серед духовних почуттів є почуття життя, совісті, с;обистості. У роботі звернено увагу на закон емоційної константності, урахування якого дозволяє кзругзти емоційними ситуаціями й цілеспрямованими дЬ.хи виховання культури почуттів. Споообами керування є розподіл емоцій» зосередження й переключення. При характеристиці змістовної су" юсті культури почуттів звертається увага на риси зрілої особистості, серед яких важливе місце займають почуття /Г.Олпорт, Ф.Баррон, Маслоу/.

Культура почуттів має особливе значзння для учнів підліткового віку, коли складається своєрідно, нзповторна ставлення ло світу, до мистоцтва, до духовних ціні остей. Виховання особистості підлітка йде досить складно. Він засвоює.! присвоює в процесі різних видів діяльності соціокультурний досвід людства, але приносить до школи цінності і своєї субкультури, культурного менталітету свого найближчого оточення. Якраз несумісність цінностей взаємодії різних субкультур породжує конфліктність, нестабільність ідеалів, протиріччя почуттів. У роботі підкреслено, що недовіра, агресивність, жорстокість породжуються війною "між батьками і дітьми", "між дітьми і вчителями"/М.Монтзссорі/. Представники "педагогі-и миру" Г.Рьорс, Р.Уліх, С.Робінзон, К.Вульф довели, що мир починається в свідомості й душі людини, тому цінова повинна стати оранжереями миролюбства, співчуття до людай, народів. .

Ми вважаємо, що найважливішим стимулом виховання культури почуттів є духовні потреби й духовно-практична діяльність. Показниками культури почуттів, узагальненими їх критеріями можуть бути світовідношоння до природи, людай, праці, творча діяльність, соціокультурна поведінка. Ми відзначаємо, що культура почуттів -відбиття духовної культури особистості, своєрідний камертон інтелігентності, духовності. Культура почуттів - духоьло-ціннісна властивість особистості, що інтегрує сенсорну.розвиненість школяра,високий рівень самосвідомості, творчу діяльність і соціо-культурну поведінку відповідно до ідеалів істини, добра й краси.

У вихованні духовної культури учнів-підлітків особливе місце займає мистецтво. У ньому акумульований багатогранний соціокультурний, духовний досвід людства й духовно-творчий потенціал, узагальнене виражання конкротно-історичного характеру світосприймання й світовідношення людини. Завдяки уявленню й фантазії, естетичній спостережливості людина творить свій особистий духовний світ. Особливість мистецтва •• його самосвідомість, зусилля створити для людини в художній формі образ світу й запросити до діа-лоїу з іншими людьми. Мистецтво сприяє реалізації принципу за-

гальної культурної цілісності, принципу єдності істини, добра й краси. Мистзцтво починається з почуттів. Власне почуття пронизує всі компоненти астатичної свідомості. У мистзцтві це почуття - форма виражання думки. За П.О.Флоренським, твори мистецтва вбирають у сзба всю красу світу й світ художника, і;азва-жаючи на та, що їх розділяє чао і простір.

' О.М.Леонтьєв доводив, що функція естетичної діяльності полягає у відкритті життя, а тому основна її завдання - на в залучанні людай до світу емоцій, а в показі того, що лежить поза байдужістю. У цьому й полягає емоційність мистецтва.

Нами встановлено, що культура почуттів є суттєвою озь ікою духовної культури. Без розвинених почуттів особистість на може реалізовувати мату й смисл життя. Культура почуттів визначає гуманістичну спрямованість світовідношання. Культура почуттів як частина духовної культури спрямована на розвиток самовдосконалення. Культура почуттів - стимул творчої діяльності. Культура почуттів - регулятор соціокультурної поведінки.

У другій главі "Педагогічні умови виховання культури почуттів у учнів підліткового віку засобами мистецтва" дається аналіз емпіричного матзріалу дослідження, розкриваються досвід і процес виховання в підлітків культури почуттів у ході досвід-но-акспариментальної роботи. Даються результати дослідно-експе-римантальної роботи і висновки.

У дисертації визначаються загальні критерії культури почуттів, критерії ефективності оцінки виховання культури почуттів засобами мистецтва. Згідно з гіпотезою дослідження шляхом діагностичних методик провалено аналіз існу чої практики виховання в підлітків культури почуттів. Діагностування підлягали вчителі та їхні учні Дослідження проводилось в школі нового типу - Лисичанській гімназії при Луганському педагогічному інституті ім. Т.Г.Шевченка, СШ № 52 і С1І1 № 59 м. Луганська. Вибір указаних шкіл був .«випадковим : СШ №52 - художньо-естетичного профілю, СІіІ №59 - центр духовної культури. Сапа з учнями цих шкіл порівнювались гімназисти, з якими дисертант безпосередньо

вола експериментальну роботу. В эксперимент! брали участь учні 7-9 клаоів. . '

. Для виявлення рівня емоційного відгуку учнів /а ми їх визначили як низький, середній, високий/ пропонувалась тест-ан-кота /три варіанти/. Аналізи показали, що всі діти емоційно сприйнятливі й відгукуються на естетичні предмети, дають оцінку моральним вчинкам. Серед властивостей особистості й відповідних їм почуттів :доброта, повага один до од.юго, відвертість, милосердя, щирість, уміння любити. Засуджуються ненависть, зло, висміювання, байдужість, боягузтво. Художні орієнтації підлітків визначалися методом вимірювання індикаторів культурного розвитку. Не можна не констатувати тенденції відходу школярів від класичного мистецтва. Художні інтереси нестійкі, змінні. Підлітки "люблять'1 фільми-бойовики, фільми-жахи. Поруч із нотатками про Шерлока Холмса та графом Монте-Крісто рабиня Ізаура та ін. Мистецтво такої цінності звичайно не зможе виконати свою виховну функцію. Методом експертних оцінок і самооцінок нам удалось визначити рівень розвиненості естетичних, моральних почуттів, рівень сприймання естетичних цінностей творів мистецтва і їх морального смислу. Використовувався прийом порівняння картин різних художників одного жанру /Ф.Засильєв, А.Саврасов* С.Васильківський і А.Куінджі/. Тільки 5-6 "і учнів сприймають на художньо-естетичному рівні стан природи в чуттєвих образах.

Аналіз творчих робіт на розвиток творчої уяви свідчить про низький рівень емоційно-образного викладу матеріалу, дуже низький рівень фантазії /"Я уявляю себе"; типовими відповідями є :

"Я - бабочка, літаю з квітки на квітку, я красива, ніжна. Нікого не хочу ображати.Коли на мене люди дивляться, вони радіють. Але скоро прийде зима і мене ке стане"/. Бідність почуттів викликає убогість думок. Культура почуттів підлітків досить яскраво проявляється в культурі спілкування. Морально-естетичні основи культури спілкування в учнів -7 класу, як показують наші спостереження, сформовані на низькому рівні. Була зроблена спроба ввести в практику художні діалоги - мовою мистецтва. Спілкуючись

один з одним, підлітки повинні були використовувати елементи поезії, народної творчдсті, крилаті вислови. Для конструювання програми експериментальної роботи важливо було виявити в гучас-них школярів характер сприймання один одного. Чи вважають вони іншого я: цінність ? Як свідчить практика, підлітки соромляться своїх почуттів, боячись здатися слабкими, висміяними. Учні одностайно зазначають, що найбільш неприємним і образливим для них є висміювання і зневага їх почуттів. У своїй практиці ми застосовували метод соціально-психологічного психотренингу - психо-дралу : на іапропоноваку художню тему учні вибирають ролі, імпровізуючи форму вираження соціокультурної поведінки. При цьому учні міняються ролями й переживають той стан, з якому перебували їх однокласники. Це сприяє переоцінці якостей свого характеру, виробляє гуманістична ставлення до людей. Характер сприймання людини людиною ми перевіряли на прикладі сприймання творів мистецтва портретного жанру. Учням пропонувалися картини Рафааля "Афінська скола" й "Таємна вечеря" Леонардо да Вінчі. На основі портрета пропонували дати моральну характеристику. Ипутріпніїї світ людини набагато глибший його зовнішності.

Аналіз емпіричних даних свідчить , що в сучасній загальноосвітній школі існує досить багато складностей для розвитку ідеї виховання культури почуттів у учнів підліткового віку засобами мистецтва. Нами встановлено, що вчитель практично не готовий до такої діяльності. Експериментальна робота виконувалася за підготовленою нами спеціальною програмою з виховання культури почуттів у учнів 7-9 класів. Для учнів 8-9 класів був розроблений курс "Основи моральної та естетичної культури", для 7-9 класів -"Культура почуттів". Складаючи програму, мк виходили з того, що виховання має культурологічну, культуротворчу спрямованість. Виховання культури почуттів пов’язане з вихованням духовної культури й з..ловить від рівня розвитку загальної культури. Мистецтво насамперед звернене до почуттів, тому що мова мистецтва - слово, звук, фарби, форм . Почуття торкаються всіх сторін особистості, захоплюють всю її повністю. Цілісність людської природи зумовлює взаємодію органів почуттів. Естетична прі.рода мистецтва надає

астатичної спрямованості всьому процесу виховання культури почуттів. Чароо астатичний образ світу ми пізнаємо моральну сутність явищ, що складають повноту й ц'нність духовного життя.

У ході експзримонту спостереженню й аналізу підлягали виховання у підлітків засобами кистзцтва світовідношення, розвиток художньо—астатичної творчості, випробувалася спеціальна методика використання різних видів мистецтва з матою формування емоційного відгуку, морально-естетичних переживань. З матою спостереження за саморозвитком, самовдосконаленням особистості учнів були введені щоденники "Хтс "Я" вчора, сьогодні, завтра...". Завдання курсу "Культура почуттів" - сформувати в підлітків людяна : покращання природи людини, уміння жити разом, любов до життя, лкдай, природи. Особливий акцент зроблено на вихованні •іочуття життя, любові, совісті, дружби, співчуття, емпатії. Ми намагалися сформувати культуру мовлзнзвого впливу. Для кожного класу визначені основні системотворчі компоненти культури почуттів. Так, у 7 класі цей курс ми назвали "Палітра людських почуттів". Знайомству з почуттями, із самим собою присвячено блок тем: "Почуття - таємниця людської істоти", "Познайомся із собою",

"Мій родовід", "Світ, в якому я хочу жити", "Мій літературний друг", "Я хочу пізнати?" та ін.

Великої уваги ми надаємо вихованню чуття соборності держави, належності до своєї національності, до сійєї родини, до сім’ї. Повагу до інших народів можна виховати лише навчившись поважати себе. Значна увага приділяється емоційній пам’яті дітей. Моральна ідея теми "Мій родовід" - баз пам’яті немає совісті. Пізнати себе, пробудити почуття глибокого гуманіз..у нам допоможе спілкування з природою. Цьому присвячений цикл занять "Про душу природи". Більшість дітей хоча жити біля річки, біля моря, щоб поряд був ліс із чистими джаральцями, високі гори та ін. На наш погляд, культура почуттів підлітків і полягає в тому, щоб діти знали й відчували історію розвитку цивілізації, вбирали в себе культурний досвід минулих епох і у відповідності з цим проектували свою соціальну поведінку. Підлітки знайомляться

з естетичними образами світу - Стародавнім Єгиптом, Вавілоном, Стародавньою Грецією та ін. Учням пропонувались тзми "Пізнаючи мудрість дрзвніх", "Що є гармонія" та ін. Спостерігаючи за естетичними образами різних культур, ми підводимо школярів до усвідомлення вічних цінностей, які притаманні всім вікам і всім народам. Ми намагаємося донести дітям велику ідею космічного світогляду, згідно з яким "Я" є "Ти".

В 9 класі важливу роль відіграють теми, спрямовані на формування саморзгуляції та емпатії. Ми пропонуємо блок тем про історію та призначання релігії.

У висновках акцентується увага на тому, що виховання •.уль-тури почуттів 'у підростаючих поколінь особливо актуалізувалось в умовах становлення державності України, відродження й розвитку національної культури, створення національної школи, національної системи виховання. Історичний досвід розвитку людських цивілізацій свідчить про вічність людських цінностей, духовну спільність людей. Чуттєвість, емоційна чуйність - специфічна характеристика людського роду. Духовне піднесення людства - ца і шлях виховання його культури, культури почуттів.

У результаті проведеного дослідження нами встановлено :

- духовна культура суспільства складається із духовної культури особистості, тому пріоритетними в педагогічному процесі загальноосвітньої школи повинні бути особистість школяра

і його виховання. Виховання над освітою. Виховання загальної культури й інтелігентності, виховання єдності загальнолюдського й національного ;

- культура почуттів - духовно-цінні сни властивість особистості, в якій проявляється її світовідношення, самосвідомість, творча діялььість, соціокультурна поведінка. Народжується оновлена парадигма виховання - від виховання для держави до виховання самосвідомості особистості ;

- виховання культури почуттів сприяє витісненню моделей участі особистості школяра в діяльності моделлю співу асті.

співпереживання, співрадості, що веде до самовиховання, саморозвитку.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, широка вивчання передового педагогічного досвіду, експериментальна робота підтвердили нашу гіпотезу про важливість використання різних видів мистецтва, комплексу мистецтв у вихованні культури почуттів. Доведено, що ефективність виховання в учнів підліткового віку культури почуттів засобами мистецтва забезпечується при цілеспрямованому відборі та нагромадженні художньо-естетичних цінностей на загальнолюдських зосадах, створенні у підлітків банку естетичних вражень і переживань ; врахуванні естетичної сутності різних ::идів мистецтва, які через естетичні переживання формують світовідношення підлітків і їх соціокультурну поподінку ; залученні підлітків до різних видів художньо-естетичної діяльності. Доведена залежність впливу мистецтва на учнів від рівня розвитку їх емоційного відгуку. Довздена ефективність дії розроблених нами курсів "Основи моральної ча естетичної культури" /8-9 кл./, "Культура почуттів" /7-9 кл./.

Аналіз і узагальнення результатів проведеного дослідження дозволяють бачити подальшу перспективу вивчення проблеми виховання, проблеми культури почуттів. Нам вона уявляється насамперед у створенні нової теорії виховання особистості, де людяне буде займати пріоритетне місце. Потрібна цілісна методика виховання культури почуттів учнів усіх вікових груп засобами мистецтва.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях :

1. Виховання культури почуттів підлітків у діяльності пі-

онерської організації // Досвід та перші уроки демократизації життєдіяльності шкільної комсомольської організації: Матеріали наук.-теоретичної конф.- Москва - Ворошиловград, 1989.- С.162— 164 /рос. мова/. .

2. Виховання культури почуттів підлітків комплексом мистецтва // Взаємодія мистецтв у духовному розвитку школярів : Твли доповідей міжреспубл. семінару-наради.-Ворошиловград,1990.

- С.36-37 /рос. мова/.

3. Мистецтво в духовному житті дітзй /історико-педаго-гічний аспзкт // Там же.- С. І0;)-І05 / у співавторстві із М.Е.Євтухом/.

4. Розвиток морально-естзтичних почуттів у майбутнього вчителя засобами мистецтва // Проблзми формування загальнолюдських цінностей в процесі психолого-пздагогічної підготовки майбутнього вчитзля : Доповіді міжнар. наук.-практ. конф. -Вінниця, 1991.- С.123—126.

5. Культура почуттів - нзвід'ємнкй компонзнт виховання творчої особистості вчитзля // Нормування пздагогічної майстерності в системі професійної підготовки майбутнього вчителя : Тззи доповідзй міжвуз. наук.-практ. конф.- К.,1991,-С.17—18.

6. Культура почуттів :проблзми тзорії і практики // Нормування педагогічної майстерності в системі професійної підготовки майбутнього вчитзля. Зо. наук, праць,- К.:КЛІП 1,1992.

- С.Уб-ІОІ.

7. Культура почуттів у професійному становленні майбутнього вчителя // Нормування професіоналізму майбутніх педагогів в умовах педагогічного вузу :Тези та повідомлення наук.-практ. конф. -Част. І.- Кривий Ріг, 1992,- С.48-50.

Є. Тзорзтичні підходи до виховання культури почуттів // Актуальні проблеми педагогічної науки і практики. Зб. наук, праць.- Луганськ,1993.- С.36-41.