автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Воспитание гуманной личности школьника в педагогическом наследии Ивана Огиенко

Автореферат диссертации по теме "Воспитание гуманной личности школьника в педагогическом наследии Ивана Огиенко"

КИТВСШЯ УЙВЕРСИТЕГ 1МЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНХА

ОПАНАСЮК Ганна Олекспвна

ВИХОВАЕНЯ 1УМАННОТ ОСОБИСТОСТ1 ШКОЛЯРА В ЩДАГОГ1ЧН1Й СПАЛДКН! 1ВАНА ОПбНКА

13.00.01 - теорхя та 1стор1Я педагог1КИ

АВТОРЕФЕРАТ дисертац11 на здобуття наукового ступеня кандидата педагог: чнхпс наук

3Гб од

1 з МАО 1996

На правах рукодясу

Ки'1В - 1996

Дисертацхсю е рукопкс

Робота виконана в Украгнськсму хнститутх шдьвдення квал1ф1кац11 керхвних кадрiв ocbit«; МО Украгни

Науковх керхвники - кандидат педагог1чнях наук, професор БУРЛАКА Я.1. доктор педагогхчних наук, доцент ЛЕЗК1ВСЫСИЙ М.В.

0фхц1йн1 олонентя - дхйснлй член АН bksoi школи Украхни, доктор педагогхчних наук, професор МАЙБОРОДА В.К. кандидат педагогхчних наук, в.о.доцента МАРУШКЕВИЧ. A.A.

Провхдна оргаН1зац1й - Кихвський державний

л1нгвхстмчний ун1верситет

Захист вхдбудеться IS96 р. о 15 год. на

зас1данн1 спец1аглзовано1 ради Д.01.01 34 у Кихвсъкому уН1верситет1 хменх Тараса Шевченка /252601, м.Кшв, вул.Володимирська, 60/.

3 дисертащею можна ознайомитись у науков1й б10л1отецх Кй1вського ун1верситету iMeHi Тараса Ыевченка.

Автореферат роз!Слано 1996 р.

Вчений секретар спец1ал13овано'1 ради

ШХ0ТН1К О.В.

I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА Д0СЛ1ЖЕНШ

Актуалънгсть I стушнь розробки проблеми. В реформуваши концептуальних та органхзащйних засад осв1тньо'1 галуз1 в Укра-1Н1 важлива роль належить оновленню системи виховання, першочер-говим завданням якого е створення щл1сно1 програми становления 1 розвитку повнощншл гуманно'1 особистостг. Нагальна потреба суспхльства в утверджеши доброзичливих взаемин М1Ж людьми, за-гострена загальним занепадом моральност1 молодг, актуалгзуе дос-Л1дження проблем виховання гуманно ор1ентовано'1 особистостх ще в шкгльному В1Ц1. Розв"язанню ще* проблематики значною мхрою сприяо вивчення I використання педагог1Чно"1 спадщини минулого -хинного набутку, який може.бути творчо розвинутий та успшно за-стосований у сьогодешпй виховшй практищ. Особливо важливим е звернення до тих педагогхчних розробок, доступ до яких трива-лий час з рхзних причин був унеможливлений.

Вагомий внесок до хсторГх в1тчизняно1 педагог1чно'1 думки -наукова спадщина видатного вченого, педагога, державного та релейного Д1яча 1вана Оггенка /1882-1972/. Його доробок включав численн1 досл1дження в ргзних галузях гуман1тарно1 науки: мови, Л1тератури, теологи, хсторГх, украгнознавства та педагогии, де В1И створив понад п"ятдесят фундаментальних наукових дослхд-жень. Загальна ж кхлькхсть усхх його друкованих праць перевищуо швтори тисяЧ1. Найб1льш вхдомими серед них е: "Украхнська культура" /Кшв, 1918/, "Украхнська граматика" /Ки'1В, 1918/, "Кос-тянтин I Мефодхй" /Варшава, 1923/, "1стор1Я укракнського друкар-ства /Льв1в, 1925/ та "Дохристиянськх вхрування укра'1'нського народу /В1НН1пег, 190^.

Вся ця спадщина 1. Опенка багатогранна, своер1дна х нерхв-новднна за своею значущстю. Одна група досл1дншив спадку вче-

ного, заперечуючи все рутинне, що було в його поглядах, хдеа-л1зувала 1вана Огхенка ; 1нша, виходячи з того, що свхтогляд вченого не збхгався з офхцхйно визнаним, свхдомо замовчувала глибоко патрхотичний зм1ст його творхв, беззастережно вхдноси-ла його до реакц10нер1В.

Тому з"явилася потреба об"ективного аналхзу творчостх вченого в контекст1 конкретно-хсторичнлх обставин та виявлення 11 рол1 для сучасшл педагогхчнох науки.

Результати проведеного нами дослхдження переконливо св1д-чать, що громадська та педагопчна Д1яльн1сть 1вана 0г1енка високо ощнювалась в1домими дхячами, зокрема, М.Грушевським, 1.Стешенком, С.Русовою, А.Кримським та хн. Серед сучасних дос-лхдншив його доробку СЛ1Д В1дзначити вагом1 розвхдки М.Жулин-ського, В.Майбороди, А.Марушкевич, О.Мяшанича, О.Опанасюка, Д.Степовика, М.Тимошика, З.Т1меника та 1н. Проблема 1стор11 освхти та педагогхчног думки периоду д1яльностх 1вана (Менка як м1Н1Стра освхти УНР висвхтленх в статтх В.Майбороди та С.Майбороди "Нац1ональн1 школи Укради: 1стор1я, розвиток, уроки /див.:Р1дна школа. - 1994. - 47. - С.65-71/ ; основн1 напрями й етапи просвхтницько1 та педагогхчнох Д1яльностх вченого роз-глянуто в кандидатськхй дисертаци А.Марушкевич "Просвхтницька

Д1яльн1сть 1 педагогхчнх погляди 1.0г1енка".

В останн1 роки постать 1вана Оценка викликаб все бхльший ^терес науковщв: вхдбулися конференщх, приурочен до П0-р1-ччя в1д дня народаення вченого /Кам"янець-Под1льський, 1992 ; Дьв1в, 1992/; щорхчно проводиться 0г1енк1вськ1 чятання, що вже стали традищйними в Киев1, ■ Житомир1 та Кам"яндх-Под1Льському ; створено товариство 1вана Огхенка ; перевидан! пращ вченого: "Украхнська культура" /К., 1991/, "Дохристиянськх вхрування ук-

ра'1Нського народу" Д., 1992/, "Украхнсъка церква. 1деолог:я укра'1Нськог нащонально! культури" Дитомир, 1992/, "Украхн-ська церква" Д., 1993/, "Як поводитися в божому храш" Д., 1993/, "Хвал1мо Бога укра'хнськсю мовою" Д., 1993/» "1стор1Я украгнського друкарства" /К., 1994/, "1стор1Я укра'1нсько'1 Л1-тературно'1 мови" Д., 1995/ та 1Н.

Анал13 сучасного стану дослхдженост! спаддини 1вана 0г1ен-ка свхдчить про те, що вийчення доробку вченого тхльки розпоча-то. Вгдзначимо, що вже сам пер:од вхтчизняно1 ¿стори, яккй зу-мовив формування гуканхстичного свхтогляду педагога, мае бага-то сильного 13 сучасним етапом розвитку I зм1цнення Украгнсь-ко'1 держави. Положения, висловлен1 ним ще на початку столгття в пер10д вгдродаення нанки державност1, не втратили свое* акту-аЛЬНОСТ! Й СЬОГОДН1.

Доводиться констатувати, що в умовах реформування системи ОСВ1ТИ проблема виховання гуманно* особистостг це не знайшла достатнього наукового висв1тлення, в той час як пращ педагога М1стять-значну к1лькхсть щнних 1дей у контекстг хх виргшення. Це й зумовило актуальнхсть даного дисертащйного дослхдження та вкзначило його тему: ''Виховання гуманно'1 особистост1 школяра в педагогхчн1й спадщинх 1вана Оггенка".

Виходячи з актуальное^ проблема й недостатньок' 11 розроб-леност1 в сучаснхй педагогхчн1й теори' та хстори, визначенг об"ект, предмет х мета дослгдкення.

Об"ект дослгдження - науково-педагогхчна спадщина 1вана Огхенка, в ЯК1Й' порушукться гуман1стичн1 хде! виховання.

Предмет дослхдження - теоретична обгрунтування педагогом сутност1 гуманно! особистостг, шляххв 1 засоб1в 11 формування в дитячому та юнацькому виц.

Мета дослтдкення - здхйснити науковий аналхз та системати-защю погляд1В 1вана Огхенка на проблему виховання гуманнох особистостх школяра в контекст: розв"язання актуальних пктань вдосконалення сучаско'1 виховнох системи в Украхн1.

Завдання дослтдження:

- розкрити розум1НКя 1.0гхенком сутностх загальнолюдських, зокрема, християнських та напдональних ценностей як теоретич-них засад гуманхсткчно! спрямованост1 особистост1 ;

- проаналхзувати погляди педагога на гуманхстичнх принци-пи виховання в ишлъному вхцх ;

- дослхдити мету та змхст гуман1стичного виховання дгтей у творчому доробку вченого ;

- проаналхзувати критерп виховано* гуманно* особистостх, обгрунтован1 педагогом ;

- визначити шляхи та засоби розвитку 1ваном Опенком гуманное^ учн1в в умовах родини, школи /через вивчення мови, лхте-' ратури, хстор11/ та в процес1 самовиховання ;

- розкрити шляхи втхлення гуман.хстичних гдей педагога в практику роботи сучасних загальноосвхтнхх шил та в родинному вихованнх.

Методолог1ЧНу основу дослхдження становлять теорхя нау-кового п!знания, положения про дхалектичну еднхсть загальнолюД-ського I нащонального, про гуманхстичнх щнност1 та високе по-кликання людсько'1 особистостх, про культурологхчну суть освхти в процесх виховання школярхв, про зв"язок 1сторп 13 сучаснхс-тю та фхлософське положения про людину як м1ру вс1х речей.

У процес1 дослхдження нами застосовано приндипи науковос-Т1, хсторизму, системности детермШзму, наступностх, викорис-тання яких дало змогу проаналхзувати зв"язки М1Ж компонентами

системи виховання гуманно* оссб/стост! школяра /принципами, ыегои, змхстом, шляхами, засобамя/ та педагогичною спадщиною 1вана Опенка.

Анал13 творчого доробку вченого зд1йснювався на основI вивчення матер1ал!В з хсторй' становления гуманхзму як основи органгзацх: суспхльства та життедхяльностх людини, що грунту-еться на наукових положениях, сформульованих у прадях видатних учених-педагопв минулого /Я.Коменського, К.-¿£.Руссо, Г.Сковороди, К.Ушинського, М.Грушевського, С.русово!, В.Сухомлинсько-го та хн./ ; дослхдаеннях ф1Лософ1в /Л.Буевох, 1.Кона, А.Сгур-цова, В.Швирьова, В.Шинкарука, А.Яценка та 1Н./, пскхологхв /Б.Ананьева, Ъ.Ельконхна, Г.Костюка, О.Леонтьева, С-.Руб1нштей-на, Л.Рувхнського та 1Н./ I сучасних педагопв /А.Алексюка, В.Бхлоусово1, М.бвтуха, В.Киричок, Л.Коваль, М.Левкгвського, В.Майбороди, О.Панченка, О.Савченко, М.Стельмаховича, О.Сухом-линськох, Ю.Руденка та 1Н./ ;у працях представншив зарубхжнох психолого-педагог1чно'1 науки /А.Маслоу, М.Монтесорх, Р.Штайнер^ В.Франкла, Е.Фромма та 1Н./; дисертагцях та авторефератах з рхзних аспектIв формування гуманних якостей учн1в.

Джерелознавчу базу дослхдження становили: ф1лософськ1 та ^торичнх, мовознавчх та Л1тературознавЧ1, педагогхчнх та мето-дичн1 твори 1вана Огхенка, зганди Центрального державного архиву вищих органIв влади та управлхння /ф.1871/, Центрального державного историчного арххву /ф.1235/, вгддШв рукописхв Центрально'! науково'1 бхблхотеки Академи наук Украхни та 1нституту Л1тератури Академй' наук Укра'1'ни, фонда лхтературного музею м.Жятомяра, ксерокопхт пращ, 1вана Огхеяка, якг зберхгаються в бхблхотещ Укра1Нсько1 православно! церкви /Баунд-Брук, штат Нью Дхерсх, США/ та у воеводськхй б!бл10тецх /Холм/.

Важливим даерелом були також арх1ВН1 документа, що зСерх-галися до 1992 р. в спецфондах, перходична преса дослхдаувано-го перходу.

Для виршення поставлених завдань у процес1 доаглдження комплексно використовувалкся р1знсман1тн1 методи: хсторичнлй, проблемами та стру'ктурний у IX едносп ; теоретичкий аналхз ф1-лософсько:, 1Сторкчно'1, психолог1чно1, педагогхчнох та методично: Л1тератури й арххвккх даерел ВХДП0В1ДН0 до предмета I мети досл1даення, IX класиф1кащя, порхвняння, синтез та узагальне-ння ; безпосередне спостерекення за виховноы Д1яльн1стю учнхв I вчител1в загалькоосв1Тньо'1 школи з метою выявления можливоотей використання хдей творчо* спаддини 1.Оценка в сучасних умовах.

Наукова новизна дослхджения полягае у:

- зд1йсненн1 цхлхсного наукового аналхзу проблема вихова-ьня гуманно* особистостх школяра в науковхй спадщинх 1вана Огх-енка ;

- вкд1ленн1 та узагальненн: обгрунтованкх педагогом гума-нхстичних щнностей ;

- розкриттх сутностх, структури, принцип:в, мети 1 змхсту гуманхстичного виховання та визначеннх критерПв сформованост! гуманност1 учнхв'у педагогхчшй творчостх 1вана Опенка;

- виявленн1 прогресивнях шляххв та засобхв формування гума-нних якостей д1тей ;

- введеннх до наукового oбiгy нових документхв та арХ1В-них матер1ал1в у контекстх проблема виховання гуманно'! особистостх школяра.

Теоретичне значения дрсл1дження полягае в тому, що в ньому:

- проаналхзовано наукову та педагопчну спадцину 1вана

/

Опенка ;

- розкркто погляди вчейого на розвиток гуманних якостей дхтей I иххлънох молодг засовами родияно-побутовох культури, народних традицхи, рхдно! мови, лхтератури, хсторичнох спадаи-ни та в продес1 самовиховання ;

- выявлено основах тенденцй' та протирхччя формування гу-манност1 як визначальнох якостх особистостх ;

- розкрито теоретичн1 основа виховання гуманнох особксто-стх в творчому доробку 1вана Опенка .

Практичну значувдеть дисертацп становлять результат« до-слхдження, якх сво'1М зм1Стом

- сприяють поыкренна знань про шляхи та засоби виховання гуманност1 в учн1в ;

. - збагачують теорхю I практику нащонального шкхльництва, зберхгають I передають доевхд минулих поколхнь ;

- активхзують процес•реформування змхету система виховання та вхдроддення нащонально-оевхтнхх традищй, гуманхзацй' та гуман1таризац11 навчально-виховного процесу.

Доцхльнюл е використання матерхалхв дослхдаення при розро-бц1 навчальних програм, пхдручнккхв, поехбникхв, хрестоматхх з 1Стор11 педагогхки для педагогхчних вузхв та ушверситет1в. Вони можуть слугувати учителям та виховаьелям у пхдвиценнх ефек-. тивност1 виховання 1уман13му дхтей: у сучасних умовах.

В1Р0Г1ДН1СТЬ результат!в проведеного дослхдаення забезпе-чуеться методолог1чним обгрунтування вих1дних позицхй дисерта-Ц1х, використанням р1зних методхв, адекватних предмету х завда-нням дослхдження та пхдтверджуеться науково-педагог1чнкм аналх-зом значного обсягу арххвних джерел.

Апробащя I впровадження результагхв дослхдження здхисне-Н1 шляхом публ1кац11 праць автора, виступхв 13 допов!дями та

уковими пов1домленнями: на двох мхкнароднкх /литомир, 19ЭЗ ; Луцьк, 1993/, дев"яти всеукра'1нських/Умань, 1993 ; Днгпропет-ровськ, 1993 ; Хи1В, 1994 ; Дрогобич, 1994 ;Рхвне, 1995 ; 1вано-Фрашивськ, 1995 ; Kh'ib, 1995 ; ¿штомир, 1995 ; Новоград-Волинськ, 1995/ та двох мхирегхональних /Житомир, 1993; 1995/ конфереши-ях ; на заседаниях кафедри Teopii та icTopii педагогии Укра'1Н-ського державного педагогхчного ун1Берситету iк.ü.П.Драгскако-ва, кафедри експериментальнкх систем освхти Украхнського i¡¡статуту шдвищення квал1ф1кац11 керхвних кадргв освхти МО Украхни, кафедрк педагогхки та пскхолоп i Кхтомирського даржавного пе-дагоп много 1нстктуту хм.1.Я.Франка ; на звхтних конференщях вузхв ; на (Мешйвських читакнях в 1нститутх ф1Лософ11 HAH Украхни, в Ки'1вському унхверситетх 1М.Т.Шевченка, в Житомирсько-му державному педагогхчному 1нститут1 im.I.Я.Франка а також ви-CTyniB перед учнями, педагогами й батьками Житомирсько'1 Сы Ü23 ; використання ефхрного часу Житомирського радхо.

На ochobi результатхв дослдаення розроблено спецсем1нар ■ "Народознавство як 3aci6 виховання особистостх", эаняття якого Егдвгдали студенти фхлологхчного факультету /украхнська мова та лхтература/ Украхнського державного педагопчного унхверситету 1м.М.Драгоманова-, курсанти психолоичного факультету КиУвсько-го 1нституту BHyTpiniHix справ при УАВС та студенти факультету шдготовки вчдтелхв початкових клас1в Житомирського державного педагогхчного 1нституту хм.1.Я.Франка. Текст спецсем1нару BMi-щено в окремому розд1Л1 колективного навчально-методичного по-с1бника для викладачхв, студентхв педагог1Чних навчальних зак-ладхв "Технологхя вивчення Teopii' i методики виховання у педагогхчному вузх" /Житомир, 1994/.

На эахист вкносяться:

- положения I висновки, що характеризуют основнг тенден-ЦХ1 та особливост1 становления гумангзму особистостг як еднос-Т1 принципгв, мети, змхсту, шляхгв та засобхв, яке зд:йснюеть-ся на основ: Д1алектичнох едност1 нац10нального та загальнолвд-ського ;

- визначення I наукове обгрунтування теоретичних основ гуманностг особистост1 та критерпв 'П вихованост1 ;

- педагог1Чне узагальнення шлях1в та засоб1в виховання гуманних якостей школярIв у педагог1чн1й спадщинх вченого.

Пу0л1кацг1. Основний зм1ст результатхв дослгдкення викла-дений автором у 12 публхкацхях: монограф1я /у спгвавт./, 2 ста-ТТ1, 9 тез.

Структура дисестацп зумовлена ломкою дослхдження. Бона складасться.31 вступу, двох розд1Л1в, висновк1в та списку основно! Л1тератури.

II. ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАДИ

У вступг дана загальна характеристика дослхдження, обгрун- , тована його актуальнхсть-, визначен1 об"ект, предает, мета I завданкя, розкрятх теоретичне х лрактичне значения, сформульо-■ван1 основнх положения, що виносяться на захист.

У песшому роздШ "Гуманхзм як свхтоглядна основа педаго-Г1чних поглядха 1.0г1енка" розглянуто загальногуманхстичну спрямованхсть науково-педагогхчнох д1яльност1 вченого, що фор-мувалась на навдональнхй основ1 ; здхйснено ретроспективний аиа-Л13 його поглядхв на сутнхсть людини та факторхв х"х виховання в юному В1Ц1 ; виявлено особливостх свхтогляду I.Огхенка, який формувався у суперечлив! перходи хсторп а тому не позбавлений

протир1Ч, властивих його часов1.

Аспекта нашого досл!дження зумовленх неоднозначности творчостх 1вана Опенка. 3 метою бгльш повного висвхтлення сутност1 його св1тогляду було зд1йснено анализ ф1лософського та психологхчного аспект1в наукового доробку вченого.

У нашому досл1джекн1 здхйокена спроба екстраполящ i пог-ляд1в сучасних учених аксиологхчного напряму на систему вдннос-тек I.OrieHKa. ПравомipHO стверджувати, що в дентрг його вихов-Hoi системи е самод1яльна, творча особистхсть, ЯК1Й притаманн1 любов до ближнього, альтру!зм, милосерда, правдив хоть, Bipa, над1Я, працьовкт1сть, терпелив1сть, сов1сть та ih. Bei цх якос-Ti розвкваються у npoueci формування ВХДП0В1ДН01 гуман1отично1 мотивацп засобами родинного та рхдномовного виховання, через вплкв культурно-1сторично'1 спадщини та пробудаення потреби в самовихованн1.

Анал13 науково-педагогх чно i сладщини 1вана OrieHKa дае змогу стверджувати, що теоретико-методологхчною основою CBiTO-гляду вченого е гармонхя нащональних та загальнолюдських щн-ностей, в яких втхленх вимоги суспхльства до людини i як1, пере-творюючись в особист1 потреби через узгодження з власним доевх-дом, емощйною тах хнтелектуальною сферами особистост1 стають ii моральним надбанням, реалхзуючись як у переконаннях, так i в систем! вчинкхв•

Нами встановлено, що педагог!чна творчхеть вченого мхетить струнку й посл1Довну систему поглядхв на суть виховання гуманно! особистост1 школяра. Сл1д ввдзначити у педагог1ЧН1й систем1 вченого, в його переконаннях ochobhi, системотв1рн1 елементи, що певним чином визначаить решту ihihzx. Фундаментом виховно! системи I.OrieHKa е oörpyHioBaHi ним принципа гуман Этичного

виховання, як! вхддзеркалюю^ь основнг протирхччя та тенденцп становления гуманноI особистостх. Зокрема, видхлення ним принципу гуман!Стично"х спрямованост! виховання не лише було актуальним в контекст: педагогхчних пошукхв того часу /М.!.!он-тесор1, С.Русова, С.Френе, Р.Штайнфта ¿н./, а й е щнним х на етап1 вдосконалення сучасно'1 системи виховання в Укра'1Н1, оскх-льки визнання людини найвицою цхннхстю е важливим критерхем ус-П1Шностх та результативност1 виховного процесу в щлому.

У зв"язку з цим своерхдною е трактовка 1.0г1енком принципу природов!дпов1Дност1: це не лише тхсний зв"язок виховання з природою дитини, а й саморозвиток та вдосконалення людсько'1 природа, впевнен1сть у неповторност1 кожно1 особистостх з 11 в1Ковими та 1ндив1дуальними особливостями.

Обгрунтовуючи принцип ПрирОДОВ1ДПОВ1ДНОСТ1, вчений п1ш0в дал1: вхн конкретизував його принципом народность неодноразово наголошуючи на тому, що природа дитини, 11 задатки, зд1бно-стг, талант, .повною мхрою можуть розвинутися лише на рхдному грунтх:- "Кожен здороводумаючий розумхе, що визнавати й любити свою р1дну В1ру, говорити своею рхдною мовою, ... вчитися в св01Й рхдн1й школх, - це е право кожно'1 людини й кожного народу" /ЦЦАВО, ф.1871, оп.2, спр,15, арк.2об./.

Взаемозв"язок та взаемозумовленхсть громадських та особи-стих 1нтересхв у педагогхчних розробках вченого вхддзеркалюе принцип виховання у пращ, в якому В1Н пхдкреслював передуем морально-етичний аспект. 1ван Огхенко розглядав працю як важли-вий фактор виховання гуманно1 особистост1, наголошував на необ-ххдност1 формування у дхтей ставлення до не! як до усв1домлено'1 необх!дност1 та найпершо-1 життево! потреби людини, сутностх 11 буття, ддерела радост! х щастя. Це положения педагог гармон!йно

поеднував 13 попередшм принципом, стверджуючи: "Уважаю, що вс1 ми мусимо невпинно й самов1ддано працюватя й на користь на-шого народу" /ЦЦАВО Укра!'Ш1, ф.1871, оп.2, спр.13, арк.7./.

Аналхз спаддини 1вана Опенка св1дчить про наявн1сть в його педагопчних поглядах принципу христкянсько! доброчинност!. В1Н наголошував на високому виховному потенщалх християнських чеснот та рол: церкви як сощального ¿нституту, що традищйно була осередком культури укра'1ноького народу, виховувала в молод! прагнення до чеснотливого життя.

У процес1 досл1дження педагоПчио! творчост1 вченого нами вид1лено принцип морального самовдосконалення. яке В1Н розум1в не лише як вищу духовну потребу особистост1 а й як процес на-буття нею В1дносно'1 самоспйност1 та свобода В1д зовншнхх умов свого 1снування. Кр1м того, 1.Опенко розглядав самовдосконалення як зас!б, самощль I результат в хх едност!. Ця позкщя педагога сшвзвучна концепцх1 гуманистично! психолого-педагоп-чно1 науки /А.Ыаслоу, К.Роджерса, В.Франкла, Е.Фромма/. Акту-алыпсть ще! потреби в процес1 виховання гуманноI особистост1, за 1 .Опенком, зумовлюеться П функщею сверхдного лопчного завершения процесу задоволення потреб нижчого /матер1ального/ р1вня, В1Д чого Х)ообист1сть у сво1х Д1ях починае керуватися вищими /духовниш/ Ц1НН0стяыи, такими, як честь, повага, Г1д-Н1сть, мохлид1сть самореал1зац11 та 1Н.

На основ1 проведеного досл1даення педагопчно'1 спаддяни 1вана Опенка вважаемо за доцхльие видхлення наступних необх1-дних умов для оптимально! реал13аци вищерозглянутих принцип1в: по-перше, в!ра в людину як найдосконалхшу хстоту на земл1 ; по-друге, прагнення допомогти кожному, не розраховуючи на особисту винагороду ; по-трете, наявн!сть вгдповгдного оточення до-

брих та щирих людей ; по-четверте, необххднхсть доцхльнох ор-ганхзацг! виховного процесу, де особист1сть е активном суСек-том, господарем власно!" дол1.

1ван Огхенко прагнув реал1зувати хдею самовдосконалення передус1м у власному жигп. В1Н В1дна; эдив у собх велкчну х всевхддану люОов до людей, "...яка дала б мен1 змогу надежно служити свойому обездоленому украхнському народов!. Забракло в св1Т1 тепер якраз любови, а без не'1 свхт не буде щасливкм. Лобов - двигун пращ, а пращ нам бракуе скр1зь, куди Н1 погля-неш" /ЦДАВО Украхни. ф.1871, оп.2, спр.6, арк.27/.

Цхлком очевидно, то будь-яка система биховно'1 роботи мае бути пхдпорядкована певнхй К1нцев1й метх, що надае процесу вихо-вання ч1тко'1 спрямованост1, свхдомого I творчого характеру. У визначенн1 мети виховання I.Опенком також яскраво виявився гу-манхзм його педагогхчних поглядхв. Причому, на противагу тим ученим, як1 виоували абстрактний 1деал людини взагалх, вш в1д-стоював вимогу становления людини-громадянина, сина свое'1 Бать-К1вщини, В1Дцаного патрхота. Це й окреслило визначальну мету виховання в творчому доробку педагога, а саме: сформуватя гума-нну, национально свхдому особист1сть.

Нами встановлено, що мета виховання у розумхшп 1вана Опенка виявляеться на р1ВН1 глобальних ставлень особистостх:

- до людей /цхльова установка на доброзичливхсть у вза-еминах/ ;

- до Батьювщиня /любов до рхднох мови, Л1тератури, культурно-! сторично I спадцини народу/ ;

- до В1ри /повага, акцент на гуман1стичн1й сутност1 хри-стиянського виховання/ ;

- до себе /вимоглив!сть, потреба в самореалхзаци та само-

вдосконаленнх.

Не виклякае задеречень твердження, що законсжарнгстю про-цесу вихованкя е взаемозалежнхсть його загально! мети I конкретного змхсту. Порушення щех едност! неминуче призводить до формал13му в робот1 вихователя, позбавляе учня стимулу морального та хнтелектуального зростання. Тому логичною е подальша конкретизащя I.Опенком мети у змхстх виховання, який розкри-васться як система сусильно значущих якостей дитини. В кхнце-вому пхдсумку реал1зацхя його положень мае на мей виховання гуман1стично'1 спрямованост1 особистостх, яка знаходить св1й вияв:

- у виборх типу спрямованост1 /альтру!стично! чи его!стич-но!/';

- в систем1 тих М0тив1в, якими керуеться особистхсть х як1 лежать в основ1 !! гуманно! повед1Нки ;

- у сукупностх завдань, як1 вона ставить-перед собою.

У процесх виховання Ц1е! хнтегрально'х якост1 неодаанно

виникають протирхччя М1Ж особистими прагненнями та вимогамя сусшльства, мхж педагогхкою вимог I заборон та педагогхкою, що грунтуеться на народних традивдях виховання.

6 шдстави стверджувати, що для 1вана Опенка виконання людиною свого обов"язку перед сусп1Льством - це беззастережне сл1дування В1чним щнностям, вив1ренях досвхдом багатьох поко-Л1нь, як фундаменту повнощиного виховання. При цьому педагог указував: оволод1ння певною сумою знань ще не е провхдним кри-терхем вихованостх особистостх, а тому в цьому аспект1 В1Н В1Д-значав прхоритетнхсть розвитку людяност1. Показовим у даому план1 е розв"язання 1.Опенком протирхччя мхж матерхальним достатком та виховання?,! гуманно! людини. Розвиваючи хде! Я.Комен-

ського та Г.Сковороди, вхн акдентував увагу на тому. коли душа дитини неосвхчена, то вона не (Зуде мати й цонайменшоУ корист1 В1Д грошей I, навпаки, коли дитинх дана налехна осв1-та, тод1 Й1дн1сть Н1ск1льки не заккодить духовному зростаншо. Тому педагог твердить: для того, щоб ыховати дитину щасливою, потргбпо передусгм навчити х'х бути люданою, морально доскона-лою.

У другому роздтлг • "Шляхи та засоби виховання гуманно* особистост1 в педагогхчн1й спадукн1 1.Сг1енка" розглядаеться змхст погляд1в педагога на реалхзашю мети виховання, залеж-Н1сть цього процесу В1Д узгодженостг зусиль та едкостх впливу родини, школи та самовкховання школяр1В.

У процесх аналгзу спадщини 1вана Огненна нами встановлено, що суттевого значения в процес1 висовання гуманно"1 особистост1 педагог надавав родин! як традищиному осередку виховання молод^ вказуючи, цо саме в н1й найперше створюються необх1ДИ1 умови для оволод1ння культурно-1сторичною спадаиною народу, на основ1 яко'1 в1дбувааться формування гуманних якостей дитини /доброти, справедливое^, сумл1нност1, чуйносп, правдквост1, милосердя, сп1вчутливоот1 та 1Н./.

У результат1 узагальнення педаго^чних погляд1в ученого доцхльно видгляти розкрит! ним чотиря групи методгв виховання гуманно! особистост1 в родинI:

I. Методи впливу на моральну свтдомгсть особистост!: етична бесхда, розповдо батькхв з 1люстрацхями прикладхв 13 життя членхв родини та Л1тературних персонажхв, анал1д та дис-кус1я на основ1 баченого або прочитаного, оцхнка вчинкхв батьками та дхтьми, пояснения неодххдностх гхдного, чеснотливого життя в любовх та поваз! до людей.

2. Методи набуття досвтду гуманно! поведгнки: дотримуван-ня режиму прац1 та вхдпочинку, вплив здорового способу життя вихованщв на виконання рхзноман1тних доручень та обов"язкхв, привчання I вправи з метою формування розумних звичок, народих 1грл, безпосередне сгилкування дитини з однолхтками та старшими;

3. Методи стшулывзння: заохочення 1 покарання ;

4. Методи навгювання: сугестивна Д1Я слова, прикладу та авториту.

Новаторство 1вана Опенка у виборх виховних впливхв вияви-лося в його нетрадищйному пхдход1 до розумхння та використан-ня технхки навхювання як у родинному виховання, так I в процес1 навчання та самовиховання школярхв. В1Н був переконаний у тому, що в перход доморальнох свхдомостх слово, збагачене мелодхйно та хнтонащйно, емпатхйне сшлкування матер1 I дитини е важливи-ми чинниками становления оптимхстичного свйосприймання особис-тостх.

Наголосимо, що вчений вважав однхею 13 специ|>1чних особли-востей людини 'й здатнхсть пхдкорятись перетворювальнхй силх слова не просто як засобу комунхкацй', а як вшшву узагальнено'1 думки, поглядхв та почуттхв багатьох покол1нь. Виходячи хз вла-сних наукових узагальнень, педагог вважав, що шляхом асилляцй" поглядхв та способу поведхнки авторитетней для виховандя людини, через конкретний приклад чи словесну Д1Ю вхдбуваеться вплив не лише на сферу св1домост1 та почуттхв, а й на сферу пхдсвхдомос-Т1 вихованця. В дьому процесх 1ван Огхенко вхдзначав незапереч-ну роль батькхв I передус1М у процесх становления життевих ор1-ентащй дитини.

Узагальнюючи методи, рекомендован! педагогом, правомхрно зробити висновок: вони носять гуманний характер, спрямованх на

встановлення лвдяних взаемин, на утвердкення доброзичливого сп1лкування без прилусу I насильства.

Довдльно пгдкреслити, що даях методи, за I.Опенком, реа-Л13уються у трьох формах родинного виховання: по-перше, :мд;;в1-дуалыпй, що передбачае емпатхйне спь.кування матерI I дптини, ранне сгплкування у кол1 найближчих родичхв ; по-друге, групов1й, для яко'1 хасактерним е виховання диткни.в кол: схм"!, а також 11 спхлкування з однол1тками ; по-трете, фронтальна, яка передбачае участь дитини в традицхйних святах та обрядах.

Результати нашого дослгдження свхдчать, що навчальний псоцес 1ван Оиенко розглядав як другий важливий напрям виховання гуманно! особистостг. При цьому зм1ст навчальних предметхв учений, не обмежував лише фуншиею' збагачення учнхз системою знань та ххнього розумового розвитку, вказуючи, що лише через ^ виховання можна ефективно, по-справжньому розв"язувати I проб-леми навчання. Тому виховна робота на уроках рхднох мови, Л1-тератури /читання/ та ¿сгори е важливою складовою всього про-цесу, спрямованого на пробудження гуманних почугпв, розвиток I становления гуманних якостей та свхтогляду школяр1в. Моральна спрямованхсть таких урокхв створювала умови, за яких "слове-сне" набувало особист1сного забарвлення, а загальнолюдськб роз-вивало гуманн1 якостх особистостк

У контекстх педагончних пошук1в початку XX стол1ття /В.Гр1Иченко, М.Монхесорг, С.Русова, С.Френе, Р.Штайнер та хн./ нами дослхджувалося розкриття I.Опенком факторхв, що вплива-ють на виховання гуманних якостей д1тей у процес1 навчання: по-перае, пробудження в них гуманностх при ознайомлешп з над-баннями р!днох мови ; по-друге, засвоення загальнолюдських та нащональних аднностея П1д час залучення IX довивчення худож-

ньо-лхтературно! спаддини ; по-трете, формування основ гуманистичного свхтогляду через ознайомлення з хсторгею Укра!ни.

Дослхдауачи творчкй доробок 1вана Огхенка, ми ставили со-61 за мету висв1тлити його педагог!чну спадакну в аспектI рхд-номовного виховання: а/ з погляду зм1сту вивчення украхнсько! моей як навчального предмету ; б/ в контекст: анал1зу його П1Д-ручштав та пос1бнпк1В з метою визначення ефективност1 впливу на вияв гуманних почуттхв та свхдомостх учнхв загальноосв1тньо'1 школи ; в/ визначення методов, прийом1В та засоб1В використання IX ка уроц1 ; г/ вичленення конкретних рекомендацхй вченого щодо вккористання та посилення виховного потенцхалу навчальних пред-мет1В укра!нознавчого циклу.

"Сл1д вхдзначити, що пхдручники та посхбники 1.Сг1енка: "Укра!нська граматика" /Ки!в, 1918/, "Граматика мало! Лес1" /Варшава, 1934/, "Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг" /Киев, 1914/, "Як кити на свт. М1Й да-рунок для молодх" /Холм, 1943/, "Бог х свхт. Читанка..." /Вш-Н1пег, 1964/ та 1Н. - побудсван1 за принципом виховуючого нав-чання, який дае мозишвхсть не лише переконливо викладати. вхдо-мост1 та збагачувати учнхв знаниями, а й створювати умови для !хнього морального зростання.

3 метою виховання в дитини любов1 та розумхння нею краен рвдного слова, вхдчуття х уевхдомлення. непереехчно! щнност1 гуманно!, високоморально! особистостх педагог, використовуе метода: еврхстично! беехди, пояснювального читання, розповхдх, пе-реконання, пояснения та хн. В його педагогхчнхй спаддянх е П1Д-стави вичленити так1 умови ефективностх проведения бес1д: по-пе-рше, наявн1сть ч1тко!, конкретно! мети ; по-друге, наукова ейгру-нтованхеть I ретельняй доб!р матерхалу; по-трете, зв"язок хз по-

передам досвхдом дхтей ; по-четверте, дсступН1сть для розум!-ння i засвоеиня вихованцямк ; по-а"яхе, яскравхсть i зисока емоцхйн1сть матергалу ; по-шосте,. стимулювання i пробудчеННЯ творчост1 уЧН1В.

Важливим засобом виховання гуман..остх yniiiB I.OrieHKO вважав вплкз культугно-iстослчнот спадцики. В аспект! застое'/-вання дчерел ¿сторичного пхзнання минулого величезний ёихосниЙ потенщал метить иоехбник педагога "Украхнська культура" /Кй-ib, 1918/, яхий вигхдно вир13ня5ться 3-п0м1ж тогочасних праць тако'1 тематики. Педагог не бояться визнати, цо на те чи turne питания хсторична наука ще не знайшла повнох вхдповШ. Нривер-тас увагу доступнгсть викладу, досконала мова пособника, SMicT якого створюе у вихованцхв ждчуття особисто1 причетнос?! до кращих, прогресивних хдей суспхльного розвитку та до надбань багато! культури украхшцв. У цьому виявилося глибоке знания педагогом психолопчних особливостей д1тей, адже Н1коли лидина не переживав так глибоко почуття в:дпов1дальност1 за долю Бать-К1вщини, як у тх години роздум1в, коли вона подумки вхдтворюе шлях, пройдений кращими i'i синами, В1дчувае спорхдненхстъ з долею людства.

Цхнним е положения 1вана Оценка про важливхсть виховання в учнхв правильного розумхннл 1сторлчного процесу, що розкривао перед ними еволюцш людських потреб вщ матерхальних до духов-них, оск1льки був переконаний: розвиток саме духовноi' культури зумовлюе шднесення i матер!ального добробуту народу. KpiM того, засвоенх школярами моральнх норми й 1деали пхдводять ix до уевхдомлення необх1дност1 процесу саморозвитку i самореалхзацй', сприяють формуванни правильних критерй'в оцхнки та самооцхнки.

У CBOÜtt творч1й спаддинх педагог розкривао конкретн! шляхи,

засоб;; та ум с ей морального вдосконалення та самовдосконаленкя особистосп, Сучасна ж система виховання вимагае, щоб навчаль-ио-вкховний процес набув характеру технологи, що враховуе як спещфку, так I сп1льнхсть культурно-^тордчних доль народ1в свхту.

У висновках викладено й узагальнеко результати проведеного досл:даення, вказано на можливостг та перспективи його практичного застосування.

I. На сучасному етапх розвитку нащонально: системи виховання особливо! актуальностх набувае дослхдження педагогхчно'х спедцкни 1вана Сгхенка, яка мхстить потужний виховний потендхал в аспект: виховання гуманно! особистостх школяра.

'2. Педагог обгрунтував принципи, мету х змхст виховалня гуманностх у дхтей як теоретичних основ цього продесу.

3.Аналхз численних праць 1вана Опенка сввдчить, що до проблешвиховання гуманно! особистостх школяра вхн пхдходив оистемно: приндипи, мета I змхст виховання гуманное^ окреслю-ють своерхдну модель повновартхсно! творчо! особистозт1 з ви-сокими громаданськими якостями, становления яко! вхдбувазться у трьох напрямах: виховання в родинх, в навчальн1й дхяльноси та в процесх самовиховання.

4. Узагальнюючи педагопчнх погляди вченого, правом1рно

л •

стверддувати, що форми х метода розвитку х становления гуманних якостей учнхв, запропонованх ним, е гуыанними за своею сутнхс-тю, сдрямованими на пробудаення внутрхшнгх мокливостей.I здхб-ностей, на врахування потреб та Стерео ¿в дхтей, ххнхх вхкових та 1ндив1дуальних особливостей.

5. На основ! аналхзу педагогхчнох спадцщш I.Опенка до-. ц!льно видхлити так! критерх! вихованох гуманно! особистостх:

по-перше, розумхння учнями змгсту, сутиостх : значения загаль-нолюдських та иац10нальних ценностей, умхння видхлитк хх сут-тев1 ознаки : вяяви ; по-друге, знания хсторкчних факпв, подхй, явшц та процеспв, що вхдбувалкся та вхдбуваються в Украпи, ум1ння робити самост1ЙН1 висновки в р^них умовах та нестандартах ситуацхях, аргументувати, в*дстоюватк сво'х погляди та по-зицп ; по-трете, здати1сть об"ективио, з пoзицii вхдпобыностх загалыюлюдськхй моралх, оцхнювати роль церкви як традкцхйного осередка культура украхнсьхого народу, розумхти морально-етич-ний аспект В1ри ; по-четверте, стхйкх моральн1 переконання, вмх-ння хх реалхзовувати в практац1.

6. Наше дослхдження не могло охопити ус1Х граней педагог1-чно-1 спадщини вченого, оскхльки ми ставили собх за мету зд^с-нити науковий аналхз та систематизащю поглядгв 1вана Огхенка

ч

на проблему виховання гуманнох особистост1 школяра в контекстх розв"язання актуалъних пятань вдосконалення сучасно'1 виховно'1 системи в Украпи. Тому перспективними напрямами подольеих доел: джень багатогранного доробку педагога можуть бути: 1дея на-родност1 виховання, формування нашриально! свхдомост1 д1тей у родинх та загальноосв1тнхй школх, шляхи становления морально'! культури ОСОбИСТОСТ1, ШК1ЛЬНХ П1дручникл як ЗаС1б Р1ДНОМОВНО-го виховання,.змхст гуман1тари01 осв1ти, 1сторхя методики нав-. чання р1дно'1 мови та 1н.

Основний змхст дисертацГг вхдобраяено в таких тгбл!кащях:

I. Народознавство як зас1б виховання особистостх //Техно-логхя вивчення теорп I методики виховання у. педагопчному вуз^ Навч.-метод. посхбник для викладачхв, студенев педагог, навч. заклад!в: У 2-х ч. - Житомир, 1994. - 4.2. - С.247-275.

2. НародН1 традицп виховання гуманнох особистостх у творчосп 1.1.Сг1енка //'.'лтер. Всеукр. наук.-практ. хокф. "Укра'хнське народознавство х проблеми виховання учнхв":

У 2-х ч. - 1вано-Оранкхвськ, 1995. - 4.2. - С.162-165.

3. 1дея нащонального виховання в творчому доробку 1вана Оггенка /Д'атер. Всеукр. наук. конф. "Я.Ряппо й розви-ток нацхональнох системи освхти Украхни". - К., 1995. -

С.42-45.

4. Проблема гуманхстичних цхнностей у творах 1.1.Опенка як основа форяування особистостх //Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. "Формування творчох особистостх вчителя для онов-люванох нацхональнох школи". - Умань, 1993. - С.247-249.

'5. Розвиток 1.1.Опенком питань нацхональнох культури та освхти //Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. "Украхнознав-ство I гуманхзацхя освхти", приев. 75-рхччю Днхпропетров. держ. унхвер.: У 4-х ч. - Дн1пропетровськ, 1993. - 4.1. - С.79-81.

6. Гуман1стичн1 хде! 1вана Опенка в краезнавс'.зх та пе-дагогхцх //Тези доп. мхжнар. краезн. конф. "Велика Волинь: ми-нуле й сучасне"..- Житомир, 1993. - С.101-103.

7. Рхдномовне виховання у педагопчнхй спаддинх 1.1.Огхенка //Тези доп. ыхжрег. наук. конф. "Технолопа навчання у прочее! п1ДГотовки майбутнього вчителя": У 2-х т. х 2-х ч. - Житомир, 1993. - Т.2. - 4.1. - С.27-28.

8. 1дея самощнно'х особистостх у творчому доробку 1вана Опенка //Тези доп. Всеукр. наук.-практ. коаф. "Система вдннос-тей як регулятор педагопчнох взаемодх!". - К.-Дрогобич, 1994. С. 127-129.

9. 1ван Опенко про сутнхсть людини //Матер. Всеукр. наук, конф. "0собист1сть I народ: погляд 1сторичнох психологх!". -

К., 1994. - C.I24-I25.

10. Виховання працьовитосп як ген'ерал13уючо! якостг особистост! у доевш i.I.OrieHKa /Деэи доп. восьмо! наук.-метод. конф. ЖВУРЕ ПВО "Проблеми органгзацг! навчально-вяхов-ного процесу в nepioÄ переходу на hobi спевдальносп П1Дготов-ки": У 2-х ч. - Ыитомир, 1995. - 4.2. - C.I9-20.

11. I.I.OrieHKO про шляхи виховання гуманно! особистосТ'г в укра!нськ1й родинг //Теэи доя. Всеукр^ наук.-краезн. конф.

з нагоди 200-р1ччя утворення Волин. ryöepHii, 200-р1ччя Волин, enapxii та 200-Р1ЧЧЯ найменування Miста Звягеля Новоградом-Во-линським. - Новоград-Волинський: Звягель-1нформ, 1995. -С.238-239.

12. Проблема самовдосконалення ocoöhctocti у творчостг 1вана Огхенка //Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. "Психоло-го-педагог1чн1 фактора пхдвищення профес1йно! майстерност1 вчителя-вихователя". - Житомир, 1995. - C.II6-II7.

Опанасюк A.A. Воспитание гуманной личности школьника в педагогическом наследии Ивана Огиенко.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1996.

Защищается диссертация, которая содержит результаты исследования педагогического наследия Ивана Огиенко, определяющей идеей которого есть воспитание гуманной личности. Установлено, что концептуальными основами педагогических' взглядов ученого являются общечеловеческие, национальные моральные ценности как теоретическая основа становления межличностных взаимоот'но-

шений школьников. Он считал, что семья, школа и самовоспитание являются определяющими факторами становления гуманистической ориентации детей.

Основные положения исследования отображены автором в 12 научных публикациях.

Anne 0. Opanasluk. Education for Development of a Humane Personality of the Pupil In the "edagoglcal Legacy of Ivan Ohlenko.

The Thesis for the Candidate of Sciences Degree (Pedagogy) -13.00.01 - (Theory and history of pedagogy), Taras Shevchenko University of Kyiv, 1996.

The Thesis contains the results of the study on the pedagogical vorks of Ivan Ohlenko« the central Idea of such vorks is the education for the development of a humane personality. It vas established that the conceptual basee of the pedagogical vievs of the scholar are rooted in universal and national moral values vhlch form the theoretical bases of the interpersonal relations among pupils and their spiritual vorld vlev. Ohlenko felt that family, school and eelf-educatlon are the principle factors in the formation of a humanistic orientation realised through one's understanding of spiritual culture, the development of humanistic impulses and the practice of charitable vorks.

The basic Ideas of this research are reflected by the author in dozen scholarly publications.-

Kuj40Bi слова:

загалънолюдсыи та нащональн! вднностх, гуманна 0с0бяст1сть,. гуманистична спрямован1сть школяра, гуманн! взаемини.